Маніпулятивні технології: порівняльний аналіз парламентських виборів 2007 року в Україні і Росії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Маніпулятивні технології: порівняльний аналіз парламентських виборів 2007 року в Україні і Росії

Останнім часом проблема впливу ЗМІ на індивідуальну та масову свідомість, на політико-ідеологічну сферу та психіку людини набуває все більшого значення. З розвитком інформаційних технологій різко зросли можливості впливу на свідомість людини та маніпулювання нею. У результаті, сьогодні ми вже не тільки констатуємо наявність «брудних» методів ведення президентських або парламентських кампаній (як колись, у середині 1990-х рр.), але і аналізуємо можливості їх застосування/нейтралізації.

Досліджуючи різні форми і методи сучасного маніпулювання, американський політолог Р. Гудін виокремлює дві головні його моделі психологічну і раціональну [1]. Суть психологічної моделі полягає у виборі найбільш відповідних стимулів для приведення в дію саме тих психологічних механізмів, які здатні викликати бажану для маніпулятора реакцію. При такому підході людина розглядається як простий механізм, що діє за принципом стимул реакції [1,25 27]. Навпаки, у раціональній моделі маніпулювання здійснюється за допомогою обману і віроломства [1,43].

Вивчаючи виборчі кампанії, західні дослідники Д. Вестен і Т. Брадер також дійшли висновку: сучасні технології впливу на свідомість та поведінку виборців, як правило, застосовуються в політичній рекламі та апелюють до таких людських емоцій як «надія» і «страх» [2; 3].

Існує цілий арсенал засобів впливу на емоції. Так, в результаті аналізу багатьох виборчих кампаній ученими з Університету Флориди (University of Florida, Gainesville) були розроблені кілька таких систем, серед яких - Міжнародна система візуального впливу на емоції (International Affective Picture System (IAPS) [4] та Міжнародна система цифрового аудіального впливу на емоції (International Affective Digitized Sounds (IADS) [5].Говорячи про візуальний вплив, група американських вчених (П. Ленг, М. Бредлі, Б. Катберт) дійшли висновку, що за допомогою тієї чи іншої «картинки», що використовується в політичній рекламі, можна досягти певного результату. Так, рух танків, «ядерний гриб», бійки людей, вищир собаки або вовка ніяк не можуть викликати позитивних емоцій у глядачів. Тоді як зображення сім'ї (мати з дитиною, батьки з дітьми, бабусі дідусі з онуками), дітей, що граються, усміхнених людей активно використовується спін докторами (в перекладі з англ. політтехнолог) в роликах, що апелюють до надії [4; 5].

Особливий вплив на виборців, на думку Т. Брадера, має колір: певні кольори можуть викликати певні емоції. Наприклад, чорно біле відео в 10 разів більше викликає страх або роздратування, ніж захоплення або гордість. Темрява (неясність зображення), сутінки або сірий колір викликають ті ж емоції, що і чорно-білий відеоряд [3,25-28].

Досвід останніх виборчих кампаній також показав, що особливий вплив на виникнення емоцій робить музика. Причому вона впливає підсвідомо, а саме тоді, коли ми розглядаємо «картинку» або слухаємо виступ кандидата чи його довірених осіб. Як правило, сентиментальна, патріотична музика впливає на появу таких емоцій, як натхнення або гордість. У свою чергу, якщо політтехнологи хочуть викликати страх або гнів у електорату, вони прагнуть мінімально використовувати музичний супровід в своїх «продуктах». Однією з причин, що пояснює даний феномен, вважає Т. Брадер, є те, що спін доктори хочуть зосередити увагу глядачів більше на звукових ефектах. Так, 12% політичної реклами, що викликає негативні емоції, окрім музики і інформації, містять звуки (крик людей, вигуки натовпу, звуки сирени, вибухів, стрілянина тощо) [3,78].

Значний вплив на електорат має закадровий голос і його інтонації. Причому тембр, тон і темп мови ведучого, мелодика його голосу, паузи, що робляться ним, за спостереженням дослідників, викликають більше емоцій, ніж сенс вимовленого. Так, для того, щоб сформувати у глядачів/радіослухачів позитивний образ того або іншого кандидата, політичної сили, диктор використовує вищі тони, змінює частоту і глибину дихання. В той же час, вимовляючи негативну інформацію, він знижує тон голосу, тембр, уповільнює швидкість вимовлення. Люди можуть явно і не уловити ці зміни, але вони вплинуть на них, підсилюючи сенс інформації, яку сприймають [6].

На жаль, на пострадянському просторі вивченню маніпулятив - них технологій і особливо їх впливу на емоції виборців приділяється недостатня увага, хоча фактичного матеріалу для аналізу більше ніж достатньо. Так, аналіз дострокових виборів до Верховної Ради (30 вересня 2007 р.) та виборів до Державної Думи Російської Федерації (2 грудня 2007 р.) дозволяє нам дійти висновку, що всі політичні сили, яки брали участь у виборчих перегонах, намагалися впливати на свідомість електорату та його поведінку. Але найбільше ці технології використовувалися фаворитами виборчих перегонів й в першу чергу пропрезидентськими політичними силами: в Україні «Нашою Україною Народною Самообороною» («НУ НС»), в Росії «Єдиною Росією» («ЄР»).

Отже, розглянемо маніпулятивні технології більш детально на прикладі цих суб'єктів виборчого процесу, проаналізувавши їх телевізійну політичну рекламу.

Перш за все, зазначимо, що виборчі кампанії як «НУ НС», так і «ЄР» пройшли під патронатом В. Ющенко та В. Путіна відповідно. Але, якщо дії українського Президента повсякчас критикувалися з боку опозиційних до нього сил, які неодноразово подавали на нього позови до суду та Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення, то в Російський Федерації, згідно з нововведеним законом про вибори депутатів Держдуми, допускається участь посадових осіб, які є позапартійними, у виборчої кампанії. З другого - заборонено критикувати опонентів, використовувати інформацію, що може сприяти створенню негативного ставлення виборців до тієї чи іншої політичної сили [7]. Отже, позапартійний В. Путін не тільки брав активну участь у виборчих перегонах, але і став головним героєм політичної реклами єдиноросів.

Спільним для українських та російських пропрезидентських політичних сил є також і те, що в основу їх виборчих кампаній були покладені основні меседжи голів їх держав: в Україні «Ми відмінимо депутатську недоторканність!» та «Закон один для всіх!», в Росії «План Путіна перемога Росії!»

Експерти вважають, що використання цих ідей в передвиборчій риториці автоматично ставить політичну силу на бік всього народу, тому що ці теми самі по собі є політично безбарвними. Отже, за умови доброго обігравання цих ідей вони можуть принести значні електоральні дивіденди.

Першим рекламним роликом «НУ НС», що підтримував ідеї Президента, став спот Юрія Луценка «Правда переможе!»: «Здавалося, зло непереможне. Воно захоплювало позицію за позицією. Зрада і корупція стали ознакою часу. В цей вирішальний момент ми проїхали всю країну і відродили віру людей у власні сили… Президент відчув підтримку народу і розпустив Верховну Зраду. Ми примусили політиків об'єднатися, щоб крок за кроком створювати нову Україну. Настав час змін. Правда переможе! Юрій Луценко» [8].

Проте перевага в рекламі похмурих тонів, драматичної, напруженої музики, змащених образів лідерів цього блоку, відсутність чітких меседжів і, нарешті, перегукування «Правда переможе!» з тимошенківським слоганом «Справедливість перемогла» навряд чи змогли привабити виборців, викликавши у них позитивні емоції як щодо президентських ініціатив, так і до цієї політичної сили.

Цю помилку політтехнологи спробували виправити в наступному ролику, використавши в ньому сценарій «проблема рішення». Основний акцент в ньому робився на позиціонуванні Президента та «НУ НС» як основних політичних сил, які можуть вирішити таку важливу проблему, як скасування депутатської недоторканності. Для досягнення ефекту психологічної дії в рекламі був використаний такий зв'язок: Політики ставлять себе вище за своїх громадян (проблема існує: чорно білі тони, тривожна музика) Президент Ющенко закликає скасувати депутатську недоторканність (спосіб вирішення: яскраві тони, надихаюча музика) «Наша Україна» вже відмовилася від депутатської недоторканності (вирішення проблеми і одержуваний ефект: яскраві тони, надихаюча музика) Якщо так само вчинить решта політичних сил, Верховна Рада працюватиме на український народ, а не обслуговуватиме інтереси кланів (створення впевненості в аудиторії) [9]. Проте як показали дослідження Школи політичної аналітики, на початку липня 2007 року гасло про скасування депутатської недоторканності мало цікавило виборців і було віднесене ними у другу двадцятку питань, що хвилюють населення [10].

Швидше за все, ці чинники вплинули на розкручування наприкінці липня 2007 року «НУ НС» ще одного меседжу «Закон один для всіх!» Вперше він з'явився в рекламному ролику, в якому представники першої десятки виборчого списку пропрезидентського блоку добровільно відмовляються від політичного імунітету і доводять до глядачів основну ідею ніхто не повинен стояти над законом, він повинен бути один для всіх. Причому, на відміну від попередніх спотів цієї політичної сили, цей ролик був спрямований виключно на формування позитивних емоцій у електорату: у ньому не критикувалися опоненти, образи лідерів блоку були чіткими, в кліпі також використовувалися яскраві тони і урочиста, надихаюча музика [11].

На відміну від своїх українських «колег», партія «Єдина Росія» почала свій наступ на електорат з позитиву: патріотична музика, голос чоловіка диктора, яскраві тони, зображення усміхнених людей, відомих діячів науки, культури, мистецтва, радісних спортсменів, працюючі заводи та фабрики, злітаючі вгору ракети та парад військових літаків винищувачів над Червоною Площею у Москві повинні були спрямувати телеглядачів у світле майбутнє. Не повинен був залишити байдужими й імідж В. Путіна, який з'являвся на екрані майже кожні 5 секунд: завдяки саме цій людині Росія процвітає та буде процвітати, якщо до влади прийде партія, яку він очолює: «Сьогодні ми добиваємося успіхів в політиці, економіці, мистецтві, науці, спорті. Нам є чим гордитися! Нас поважають, нас визнають! Ми громадяни великої країни, і попереду у нас великі перемоги! План Путіна перемога Росії!» [12].

Спільним для пропрезидентських партій України та РФ можна вважати й те, що вони намагалися мобілізувати своїх уболівальників за рахунок апеляції в своїй політичній рекламі до відчуття патріотизму і гордості за свою країну. Для цього в Україні в одному з кліпів, який з'явився на телеекранах наприкінці серпня 2007 р., використовувалися ключові фрази: «ми український народ» або «я гордий тим, що я українець», а також за рахунок змінних один за одним кадрів, що зображували різні категорії населення і статево-вікові групи, створювався образ українського народу. Саме з ним, за задумом політ - технологів, повинні були ідентифікувати себе глядачі після перегляду цього споту [13].

Такий прийом в політичній рекламі називають методом спорідненості. В Росії ці емоції спін доктори намагалися досягнути, звертаючись до базових соціально-політичних символів масової свідомості: трьохкольорової стрічки, що в'ється на фоні Кремля, золотих ланів, доменних печей та інших патетичних картин, які не тільки добре знайомі аудиторії, але і добре нею сприймаються: «Чому ми віримо в стабільний розвиток Росії? Тому що сьогодні Росія економіка що зростає та нові технології. Це високий міжнародний авторитет Росії та порядок у країні. Це пріоритетні національні проекти та сучасний воєнно-промисловий комплекс. Тому що сьогодні наш лідер веде Росію до нових перемог. Ми робимо одну спільну справу! Єдина Росія! Віримо в Росію віримо у себе!» [12].

До відмінностей між «НУ НС» та «ЄР» можна віднести наступне.

В Україні у своїй передвиборчій кампанії пропрезидентський блок партій також намагався вплинути на емоції виборців за допомогою соціальних стереотипів спрощених образів, стандартизованих уявлень про навколишній світ, «картинок в наших головах». Так, на початку вересня 2007 року в телеефірі з'явилися рекламні ролики цього блоку, в яких були використані сюжети про «маленького українця» [14] і «депутата без привілеїв» [15]. В основу їх були покладені стереотипи про «красиве життя» з його неодмінними атрибутами: дорогими машинами, сигарами, пачками американських доларів, новомодними курортами, джакузі. «Господарями» цього «життя» виступали депутати і бізнесмени.

Все це протиставлялося життю простих людей, середньостатистичного, так званого маленького українця, якого можна під час виборів купити, умовно кажучи, за 5 копійок. За рахунок такого контрасту «картинок» політтехнологам «НУ НС» вдалося не тільки створити яскраві образи, що запам'ятовуються, викликати негативні емоції, але й закріпити в свідомості електорату слоган своєї кампанії про те, що закон повинен бути одним для всіх.

Ще одним ходом «НУ НС» стало використання в їх рекламі порівняння, що мається на увазі. Його особливою рисою, на думку американських дослідників К. Джонсон Карті та Дж. Копленда, є те, що в роликах, які його використовують, не згадується ім'я опонента. На нього не навішуються «ярлики», в них немає про нього негативної інформації. Однак, знайомлячись з такими спотами, виборець цілком самостійно починає виробляти негативне ставлення до цього кандидата або політичної сили. Іншими словами, порівняння, що мається на увазі, спрямоване на формування порівняльних асоціацій, і, як наслідок, на формування негативного ставлення [16,33].

На дострокових парламентських виборах ця технологія була покладена в основу політичного ролику, який умовно можна назвати «Породілля в селі». Його метою було формування порівняльних асоціацій і, як наслідок цього, формування негативного ставлення до «влади заможних», що асоціюються в багатьох українців з Партією Регіонів: «Десятки тисяч сіл по всій Україні не мають жодного автомобіля швидкої допомоги. Це небезпечно. Це несправедливо. Ми скоротимо парк розкішних урядових і депутатських авто. І забезпечимо кожному селу машину швидкої допомоги. Це захист. Це справедливість. Час змін настав. Наша Україна Народна Самооборона. Закон один для всіх!» [17].

І, нарешті, на завершальному етапі кампанії ще одним технологічним прийомом «НУ НС» стало використання Президента В. Ющенка як головного героя політичної реклами: «Я закликаю всі об'єднання, всі національно демократичні сили. Ми винесли уроки з минулого. Уряд

Віктора Януковича і більшість Верховної Ради здійснили замах на Конституцію України, на вашу свободу, на нашу безпеку. Я розпустив Верховну Раду і призначив нові вибори. В Україні буде новий демократичний уряд, який принесе зміни в життя людей, а не політиків. Я вітаю і ціную спільні дії «Нашої України» і блоку Юлії Тимошенко. Я глибоко вірю в молоду команду на чолі з Юрієм Луценком. Вони в Парламенті скасують депутатську недоторканність і візьмуть корупцію за горло. Я прошу вас на виборах підтримати блок «Наша Україна Народна Самооборона». Слава вам! Слава Україні!» [18].

На думку експертів, через образ голови держави, який апелює до таких базових цінностей як «непохитний захист нації» і гарантії «закону і порядку», пропрезидентський блок спробував зіграти на побоюваннях виборців щодо політичної стабільності в країні у разі приходу до влади їх опонентів.

На відміну від України, в Росії дуже популярною маніпулятивною технологією були так звані підтримуючі міфи [19,27], за допомогою яких електорат намагалися переконати у тому, що голосувати потрібно за «братів близнюків»: В. Путіна та очолювану ним «Єдину Росію». Умовно політичну рекламу цього типу можна поділити на три види: простий народ про Путіна; селебритиз про Путіна; політики про Путіна.

Політична реклама під умовною назвою «простий народ про Путіна» повинна була донести до електорату незалежну думку людей. На думку психологів, такі свідчення викликають більше довіри через свою схожість на нас з вами: головне, щоб герой був привабливим та типовим. Крім цього, фахівці вважають, що для підсилення довіри до реклами та представлення різних аргументів «за» або «проти» тієї чи іншої політичної сили, необхідно використовувати так званий кумулятивний захід (захід накопичення свідчень) свідчень кількох людей, що «підкуповують» своєю удаваною відвертістю та неупередженістю [20].

Отже, основними героями відеороликів такого виду стали металург, електромонтер, шахтар, водій трамваю та вчитель, які розповідали з екрану телевізорів дуже схожу історію: на початку 90 х років люди жили дуже погано вони не мали роботи, грошей, їжі, не мали віри у завтрашньому дні. Нині ситуація в Росії завдяки В. Путіну налагоджується, з'явилася стабільність, життя змінюється на краще. Через це усі герої спотів збираються 2 грудня прийти на вибори та проголосувати за Путіна та «Єдину Росію» [12].

Слід також зазначити: фахівці вважають, що зображення у політичній рекламі народу через працю має чітко виражену маніпулятивну орієнтацію. За цим стоїть ідея жорстко стратифікованого суспільства: «люди» працюють, кожний знаходиться на своєму місці, а політики турбуються, захищають народні інтереси, приймають правильні закони. В цілому, це досить архаїчна модель для соціуму, який знаходиться у процесі «навздогінної» модернізації, але при цьому вона на собі несе відбиток сучасності та культури, інформаційного суспільства [21].

Не обійшлося на думських виборах і без залучення селебритиз відомих акторів, режисерів, рестораторів, спортсменів тощо (Ф. Бондарчук, П. Толстой, С. Журова, А. Новиков, М. Михалков,

О. Пушкіна) [12]. Як і в попередніх роликах, вони скаржилися на жахливі 90 роки та закликали голосувати за Путіна та єдиноросів. Креативом у цьому блоці реклами можна вважати споти, в яких брали участь популярна співачка Алла Пугачова та видатний режисер Олег Табаков. Реклама з участю цих людей була побудована в формі рекомендацій. На думку багатьох політтехнологів, такий тип реклами має більший вплив на виборців, ніж який небудь інший: ми схильні довіряти такій людині й чим більше позитивних асоціацій ми пов'язуємо з нею, тим більше ми переносимо свої почуття, що ми відчуваємо до неї на те, про що вона говорить у своєму рекламному зверненні [22, 127-136].

Очевидно, саме цього добивалися спін доктори «Єдиної Росії», коли запускали цю політичну рекламу в ефір: «Ядавно знаю Володимира Путіна. Знаю його як розумну людину, у якої слова з ділом не розходилися і не розходяться. Раз він казав, що не піде на третій термін, отже, не піде! Тому я не хочу брати участі у цьому все - світському плачі: «Путін, залишайся! Путін, залишайся!» Я піду та проголосую за «Єдину Росію», за його партію, а це означає за нього! Отже, я бажаю вам зробити теж саме! Назавжди ваша, Алла Пугачова» [12].

І, нарешті, до підтримуючих спотів єдиноросів можна віднести політичну рекламу, головними героями якої стали відомі російські політики (А. Тулєєв, С. Шойгу, В. Матвієнко). На думку політичних психологів, використання «авторитетів» в рекламних роликах приводить до їх кращого сприйняття, тому що на них в певній мірі «переноситься» позитивний імідж джерела висловлювань, в той час як самі висловлювання наділяються більшою довірою [23].

У цьому випадку надто показовим є відеоролик з губернатором північної столиці Валентиною Матвієнко у головній ролі: «Не так давно був час, коли С. Петербург занепадав. Петербуржці говорили: «Ми втрачаємо своє місто!» І тільки завдяки Президенту Путіину місто відчуло новий подих. Вперше за багато років почалося його повне відродження. Місто повірило у свої сили. На очах, погляньте самі, воно перетворюється в доглянутий, комфортний, відкритий світу та новим ідеям, сильний Петербург. З Путіним нам вдається те, що інші вважають неможливим. Ось чому 2 грудня я буду голосувати за Путіна» [12].

Підводячи підсумки, зазначимо: на парламентських виборах в Україні та Росії в 2007 році «Наша Україна Народна Самооборона» та «Єдина Росія», у своїй телевізійній політичній рекламі намагалися вплинути на виборців за допомогою різних маніпулятивних технологій.

Як в Україні, так і в Росії особливий вплив на виборчий процес мали президенти цих країн: вони були не тільки головними креато - рами основних меседжів «НУ НС» та «ЄР» та агітаторами на користь цих сил, але й героями їх спотів. До спільних рис можна віднести й апелювання пропрезидентськими силами у відеороликах до відчуття патріотизму і гордості за свою країну. Також на український та російський електорат намагалися вплинути за рахунок соціально політичних стереотипів, прямих та непрямих асоціацій, підтримуючих міфів.

У своїй політичній рекламі обидва суб'єкти виборчих перегонів не нехтували й аудіовізуальними маніпулятивними технологіями. Так, для створення позитивного емоційного фону лунала урочиста, надихаюча або спокійна музика і використовувалися яскраві тони. Навпаки, для нагнітання негативних емоцій застосовувалася драматична, напружена музика і чорно-білий відеоряд. Для поліпшення ефекту дії на свідомість електорату спін доктори цих політичних сил акцентували увагу в рекламі не тільки за допомогою промови основних меседжів диктором, але й виокремлення їх іншим кольором і шрифтом в субтитрах.

Отже, ми можемо констатувати використання на виборах 2007 року пропрезидентськими силами в Україні та Росії психологічної та раціональної моделей маніпулювання виборцями.

Література

масовий маніпулювання психологічний раціональний

1. Goodin, Robert (1980). Manipulatory Politics. New Haven: Yale University Press. 250 p.

2. Westen, Drew (2007). The Political Brain: The Role of Emotion in Deciding the Fate of the Nation. New York: PublicAffairs. 457 p.

3. Brader, Ted, (2006). Campaign for Hearts and Mind. How Emotional Appeals in Political Ads Work. Chicago: University of Chicago 280 p.

4. Lang, P.J., Bradley, M.M., Cuthbert, B.N. (2005). International Affective Picture System (IAPS): Affective Ratings of Pictures and Instruction Manual. Technical Report A 6. Gainesville, FL: The Center for Research in Psychophysiology, University of Florida. - 5 p.

5. Bradley, M.M., Lang, P.J. (1999). International Affective Digitized Sounds (IADS): Stimuli, Instruction Manual and Affective Ratings (Tech. Rep. No. B - 2). Gainesville, FL: The Center for Research in Psychophysiology, University of Florida. - 7 p.

6. Сороченко В. Как нас обрабатывают СМИ, политики и реклама // PSYLIVE.ru. психология жизни. 2007. 6 ноября: http://psylive.ru/

7. Путин возглавит список «Единой России» // Российская газета. (Центральный выпуск). №4481 2007. 2 октября: http://www.rg.ru/2007/ 10/02/putin edinros.html

8. Політична реклама Ю. Луценка «Правда переможе!»: http:// censor.net.ua/go/offer/ResourceID/56273.html

9. Політична реклама «НУ НС» «Працювати на український народ, а не обслуговувати інтереси кланів»: http://censor.net.ua/go/offer/ ResourceID/56698.html

10. Прес конференція «Парламентські вибори 2007в Україні: кого і чому обирають виборці?» // Фонд Демократичні ініціативи. 2007. 19 липня: http://www.dif.org.ua/ua/activity/286/pr190707.vis

11. Політична реклама «НУ НС» «Лідери пропрезидентського блоку добровільно відмовляються від депутатської недоторканості»: http:// censor.net.ua/go/offer/ResourceID/57833.html

12. Выборы выборы. Кандидаты. // Sostav.ru. 2007. 30 ноября: http://www.sostav.ru/news/2007/11/30/big/

13. Політична реклама «НУ НС» «Ніхто не повинен стояти над законом»: http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/59681.html

14. Політична реклама «НУ НС» «Про маленького українця»: http:// censor.net.ua/go/offer/ResourceID/60797.html

15. Політична реклама «НУ НС» «Про депутата без привілеїв»: http:// censor.net.ua/go/offer/ResourceID/60797.html

16. Jonson Cartee, K.S., Copeland, G.A. /«1996). Manipulation of the American Voter. Political Campaign Commercials. Praeger Westport, Connecticut, London: Series in Political Communication. 202 p.

17. Політична реклама «НУ НС» «Породілля в селі»: http://censor.net.ua/ go/offer/ResourceID/62694.html

18. Політична реклама «НУ НС» «Президент. В. Ющенко закликає голосувати за демократичні сили»: http://censor.net.ua/go/offer/ResourceID/ 63216.html

19. Nimmo, D., Combs, J. (1980). Subliminal politics: Myth and mythmakers in America. Englewood Cliffs, NJ: Prentice Hall. 256 p.

20. Дмитриева Л.М. Приемы убеждения и аргументации в рекламе // Elitarium. Центр дистанционного образования: http://www.elitarium.ru/ 2008/01/10/priemy_ubezhdenija_argumentacii_reklama.html

21. Образ народа в политической рекламе // Sostav.ru. 2003. 12 марта: http://www.sostav.ru/articles/2003/12/03/mark031203-3

Размещено на Allbest.ru