Партія регіонів у Донецькій області: становлення та ресурси

Размещено на http://www.allbest.ru

Партія регіонів у Донецькій області: становлення та ресурси

Майборода М. І

На початку 90-х років XX століття в Україні відбулися суттєві зміни в усіх сферах життя суспільства, зокрема в політичній. Саме в цей період відбувалося становлення багатопартійної системи внаслідок створення значної кількості політичних партій різного ідеологічного спрямування. На політичному ринку з'явилися і попит, і пропозиція. Політичні сили повинні були конкурувати, здобувати підтримку виборців, пропонувати нові ідеї, підходи та концепції розвитку країни. Але, більшість з них, не мала розвиненої організаційної структури на регіональному рівні, потужного фінансування, значної кількості членів, підтримки авторитетних та впливових осіб. Безумовно, ці проблеми заважали ефективній діяльності політичних партій, жодна з яких не отримувала переконливої підтримки виборців. Наприкінці 90-х років XX століття на політичну арену вийшла політична сила нового покоління Партія регіонів (далі ПР), яка вже у 2006 році стала найбільш популярної серед населення. На парламентських виборах 2007 року їй вдалося закріпити свої позиції. Такий успіх ПР можна пояснити лише тим, що вона, окрім розвиненої мережі місцевих організацій, має ще значний фінансовий та людський ресурс, а в її лавах перебувають відомі та впливові особи представники бізнесової та політичної еліти. Все це дає їй можливість вести активну діяльність, проводити дійсно масові заходи, впливати на свідомість громадян, вести широку агітацію. Тому, принаймні в найближче десятиліття, ПР залишатиметься найбільш популярною та впливовою політичною силою в Україні, звичайно якщо в партії буде внутрішня стабільність і не відбудеться ніякого розколу.

Донеччина має важливе значення для України, оскільки дає 20% ВВП всієї країни, а на території цього регіону мешкає 10% усього її населення[17;16]. Крім того, враховуючи, що саме тут ПР має найбільшу підтримку населення, проблема її становлення та розвитку в Донецькій області представляється нам дуже важливою.

Метою статті є виявлення особливостей ПР, які забезпечують їй значну популярність серед населення Донеччини та визначення її перспектив в цьому регіоні. Виходячи з мети, автор ставить завдання проаналізувати структурне оформлення Донецької обласної організації ПР (далі ДОО ПР), дослідити її фінансовий, людський та кадровий ресурс. Хронологічні межі дослідження охоплюють 1997-2008 роки. Автор розпочав дослідження з 1997 року, оскільки саме тоді відбулося створення Партії регіонального відродження України (далі ПРВУ), на базі якої у 2001 році була заснована ПР.

Історіографічну базу даної проблеми складають праці загальнотеоретичного характеру, роботи присвячені характеристиці політичної ситуації в Україні та безпосередньо в Донецькій області. До першої групи можна віднести праці О.Бойко, О.Голобуцького, В.Кипеня, Т.Криворучко, В.Лаги, О.Леонова та В.Якушика, в яких подана класифікація політичних партій України за ідеологічною приналежністю, а також окреслені проблеми відносин держави та партій[3;5;10;13]. Такі автори, як В.Бала, О.Голобуцький, Т.Голобуцька, Я.Павловський приділили увагу аналізу політичної ситуації в Україні 2006-2007 років[1]. До третьої групи відносяться праці Т.Болбат, В.Ковальського, В.Ликова, Н.Наталіної, Є.Пожидаєва та А.Фіщука, в яких висвітлено створення окремих політичних сил регіону, проаналізовано їхні проблеми[4;15;32]. Ці роботи мають безперечну цінність в розумінні політичної ситуації в Донецькій області в означений період, однак не дають можливості зрозуміти причини успіху ПР.

Джерела з даного дослідження теж складаються з декількох груп. Найголовніше значення мають закони України. Перш за все Основний закон України, 36 стаття якого надає громадянам право на створення політичних партій, закон України «Про політичні партії України», який встановлює порядок створення та діяльності партій[11,10;9] До другої групи належать партійні документи та матеріали, як загальнонаціонального, так і місцевого значення. Зокрема, базовим документом є Статут, який визначає їх структуру та керівні органи на всіх рівнях. Третю групу складають статистичні дані щодо кількості політичних сил, зареєстрованих на Донеччині обласним управлінням юстиції та їх місцевих організацій. Велику цінність для розуміння позиції ПР в регіоні мають матеріали надані автору статті у Маріупольській міській організації партії.

У другій половині 1990-х. років була створена найбільш популярна на Донеччині Партія регіонів. Її партійне будівництво у Донецькій області розпочалося одночасно зі створенням самої партії у 1997 році, яка тоді мала назву Партії регіонального відродження України. Втім, цей процес був тривалим. Наприклад, у 1997 році ПРВУ мала структури у 21 області країни, в тому числі і в Донецькій[23,1]. Однак, на цьому етапі партійного будівництва місцевих організацій було створено небагато. ПРВУ знадобилося три роки, щоб створити більш-менш розвинену партійну структуру на Донеччині. партія регіон людський кадровий

Донецька обласна організація ПРВУ була створена у 1997 році, а 26 грудня того ж року вона була зареєстрована Донецьким обласним управлінням юстиції[24,2]. Взагалі обласний осередок був створений напередодні парламентських виборів 1998 року, тому на момент виборів партійна структура ПРВУ на Донеччині була нерозвиненою. Кілька років партійне будівництво ПРВУ в регіоні відбувалося дуже повільними темпами. Про успіхи у створені місцевих організацій партії на Донеччині можна говорити лише стосовно початку XXI століття. Так, у 2001 році ПРВУ мала тут вже 23 міських та 8 районних організацій[8,3].

Таким чином, ПРВУ знадобилося чотири роки для того, щоб створити більш-менш розвинену мережу місцевих організацій. У той же час, охопити партійними організаціями усі міста та райони області партія за цей період не змогла. Вирішення цього завдання було поставлено на конференції ДОО партії[8,3].

Втім, цю проблему вирішувала вже ПР. В 2000 році ПРВУ, Партія солідарності України, Партія Праці, Всеукраїнська партія пенсіонерів і Партія «За красиву Україну» об'єдналися в єдину політичну силу. 17 листопада того ж року відбувся III позачерговий з'їзд ПРВУ, на якому партія була реорганізована шляхом об'єднання вищеназваних сил[23,1]. Нова партія отримала назву Партія регіонального відродження «Трудова солідарність України». Її очолив тріумвірат В.Ландик, П.Порошенко та В.Рибак[23,2]. А на позачерговому з'їзді, який відбувся 3 березня 2001 року, партія отримала назву Партії регіонів, головою якої став М.Азаров[23,2]. За період з 2001 по 2005 роки ДОО ПР створила розвинену мережу місцевих організацій. У довідці видання Донецької обласної ради «Життя» від року знаходимо вже нові цифри партія має в регіоні 45 міських та районних організацій[29,1]. Але, ці данні дещо не збігаються з даними, що містяться на офіційному сайті ДОО ПР, оскільки тут ми знаходимо цифру 42 партійні організації, з яких 27 міських та 15 районних[14]. Ці розбіжності у цифрах можна пояснити тим, що на сайті ДОО партії деякі її місцеві організації просто не вказані. Зокрема, не вказані районні у містах партійні організації, які теж необхідно враховувати. Наприклад, лише в Маріуполі існує 4 районні організації партії[25,3] Виходячи з цього, можна вважати, що місцевих організацій ПР у Донецькій області набагато більше, ніж їх вказано на сайті ДОО. Ми можемо припустити, що вони охоплюють практично всю територію регіону.

Отже, процес партійного будівництва ПР в області був тривалим і відбувався 8 років. Однак на даний момент партія має широку мережу міських та районних організацій, яка дозволяє їй вести тут активну та ефективну діяльність.

ПР є наймасовішою партією Донеччини. Цей регіон з самого початку був для неї базовим і тут її лави поповнювалися дуже швидко. Вже у 2001 році партія нараховувала в області 15000 членів[8,3]. Це можна було б вважати певним успіхом ПР у цьому напрямку, однак, на той момент існувала проблема нерівномірного розподілення членів партії у місцевих організаціях. Так, на Донецьку міську організацію ПР припадало близько 2/3 загальної кількості членів ДОО партії, у той же час половина партійних організацій нараховувала від 5 до 10 членів[8,3]. Наприкінці того ж 2001 року проблема була вирішена. Якщо по країні партія нараховувала 420000 членів, то в ДОО їх було 274000[12,6]. Проте, виникають великі сумніви стосовно методів, якими було забезпечено таке швидке зростання лав ПР у Донецькій області. Сам голова ДОО партії, яким на той час був В.Рибак заявляв, що ці методи зовсім не прикрашають партію[12,6]. Виникають також сумніви стосовно того, наскільки добровільно люди вступали до партії, враховуючи ту обставину, що у ДОО ПР перебували власники великих підприємств області. Можна припустити, що у деяких випадках вступ до партії був добровільно-примусовим. Але, не зважаючи на це лави партії продовжували збільшуватися. З 2002 по 2005 роки кількість членів ДОО партії зросла ще на 16000 осіб і склала 290000 [29,1]. Така цифра дає підстави вважати ПР найбільшою в області партією за кількістю членів.

Крім того, слід зазначити, що, ПР має найбільші місцеві організації в регіоні. Так, Маріупольська міська організація партії, створена у 1999 році, на січень 2003 року нараховувала вже 17810 осіб [18,1]. На 1 січня 2004 року їх було 17905 осіб[19,1]. На 1 січня 2005 року 18004 особи[20,1]. На 1 січня 2006 року вже 23236 осіб[21,1]. А, у лютому 2007 року чисельність Маріупольської міської організації ПР становила 23895 осіб[22,1]. За кількістю членів вона є найбільшою в Маріуполі, і тут з нею не можуть зрівнятися навіть КПУ, СПУ, НСНУ та «Батьківщина», не говорячи вже про інші партії.

Отже, можемо стверджувати, що ПР є наймасовішою політичною силою Донеччини, причому найпотужніше збільшення її лав відбулося у 2001 році. Окрім цього, завдяки своїй масовості в регіоні, партія має можливість проводити тут справді масові акції. В разі необхідності ПР може зібрати значну кількість своїх прихильників в області для проведення мітингів та інших заходів. Значний людський ресурс, яким тут володіє партія цілком дозволяє їй це зробити.

ПР та її ДОО ніколи не мали проблем з фінансуванням, оскільки майже вся бізнесова еліта Донецької області перебуває в її лавах. Членами ПР є Ренат Ахметов, Б.Колесніков, брати Клюєви, які одночасно є великими підприємцями. Щодо Р.Ахметова, то він є акціонером «Донгорбанку» та власником понад 60% акцій фірми «Люкс»[2]. Крім того, йому належать 90% акцій компанії «Сістем Кепітал Менеджмент»[2]. За посередництвом СКМ Ахметов володіє 98% акцій ТРК «Україна», 24% акцій Краматорського машинобудівного заводу ім. Куйбишева, 24% Керченського металургійного комбінату, 27% Дружківського рудоуправління, 52% торгового дому «Азовсталь», 17% страхової компанії«Аско», 99% акцій ФК «Шахтар», 99% акцій готелю «Донбас-Палас»[2]. Йому належать 98% акцій пивзаводу «Сармат»[2]. Через «Сармат» він володіє 50% акцій фірми «Полтавпиво», 93% акцій Пиво-безалкогольного комбінату «Крим», 90% Луганського пивоварного заводу, 51% Пиво-безалкогольного комбінату «Дніпро», 70% Київського пивзаводу №1 [2]. Триває процес поглинання «Сарматом» структур київської «Оболоні»[2]. Окрім того, Ахметову належать 60% акцій фірми «Гефест» і 51% акцій оператора стільникового зв'язку DCC[2]. Додамо також, що у 2007 році Р.Ахметов став власником «Дніпроенерго».

У свою чергу, Б.Колесников є власником кондитерської фабрики «Київ Конті» та Артемівського заводу шампанських вин[2]. Що стосується братів Клюєвих, то вони ще у середині 90-х років XX століття створили корпорацію «Укрпідшипник»[2]. Згодом Андрій Клюєв пішов у політику (обіймав посади заступника губернатора з політико-правових питань, а у 2003 році став народним депутатом України; на момент парламентських виборів 2006 року очолював комітет ВР із питань паливно-енергетичного комплексу), а бізнесом займається переважно Сергій[2]. Перебуваючи у структурі облдержадміністрації, А.Клюєв контролював вільні економічні зони, розташовані на території Донбасу. Під контролем братів Клюєвих перебувають такі підприємства як «Донбаскабель», «Донецьккокс», Артемівський завод з обробки кольорових металів[2]. Клюєви мають інтерес в регіональній енергетиці. Вони досі є одними з найближчих помічників і соратників Віктора Януковича.

Крім того, деякі дослідники відмічають зв'язок ПР з «Індустріальним Союзом Донбасу», створеним у 1995 році, серед засновників якого називають Віталія Гайдука та Сергія Льовочкіна[2].

Усі названі підприємці мають можливість надавати ПР та її ДОО значну фінансову допомогу, завдяки якій партія здійснює активну діяльність. Зокрема, значні кошти необхідні для організації масових акцій мітингів, концертів. Можна згадати мітинги прихильників коаліції «Національної Єдності» на майдані, значну кількість серед яких складали саме прихильники ПР. Значні кошти були потрібні для того, щоб привезти прихильників ПР у Київ з різних регіонів країни, у тому числі, і з Донецької області і утримувати їх. Не менш, а можливо і більш значні кошти потрібно було витратити на оплату послуг артистів, які виступали на цих мітингах з піснями. Втім, у ПР та її ДОО кошти на це є.

Не має ДОО ПР особливих проблем і з кадровим ресурсом. Ми вже називали представників великого бізнесу регіону, які є членами партії. Можна додати, що в її лавах перебувають також місцеві впливові посадовці. Серед них голова обласної ради А.Близнюк, голова Донецької міської ради О.Лук'янченко, голова Маріупольської міської ради Ю.Хотлубей та інші. За результатами виборів 26 березня 2006 року більшість голів міських рад області є членами ПР[27]. Навіть головами ДОО партії завжди були представники політичної, або бізнесової еліти Донеччини. Керівництво ДОО ПР за більше ніж десять років її існування змінювалося кілька разів. Першим головою ДОО партії з 1997 по 2001 роки був С.Бешуля, який у той же час обіймав посаду голови Київської районної ради у місті Донецьку[12,6]. На X обласній конференції ПР, яка відбулася у 2001 році, його змінив засновник партії В.Рибак, який на той момент обіймав посаду Донецького міського голови[12,6]. А вже на XII конференції ДОО ПР, яка відбулася 29 листопада 2003 року В.Рибака на посаді голови обласного осередку партії змінив Б.Колесников, який тоді був керівником Донецької обласної ради[31,4]. Головним мотивом добровільного звільнення з посади В.Рибака була необхідність серйозно зайнятися партійним будівництвом в інших регіонах країни[31,4].

Чинний голова ДОО ПР Б.Колесников народився 25 жовтня 1962 року у Маріуполі[26]. Має вищу освіту закінчив Донецьку державну академію управління за фахом «економіст-менеджер». Трудову діяльність він розпочав у 1980 році у Куйбишевському ОРСІ ПО «Донецьквугіль»[26]. У 1991 році Б.Колесников обіймає посаду генерального директора торгівельної фірми «Південь»[26]. У 1997 році стає генеральним директором виробничого об'єднання «Київ-Конті»[26]. У 90-х роках XX століття Б.Колесников розпочинає політичну діяльність, і вже у 1999 році отримує посаду заступника голови Донецької обласної ради. У травні 2001 року стає головою обласної ради, і перебуває на цій посаді до квітня року[26]. Крім того, у травні 2006 року він стає народним депутатом України[26].

Таку інформацію про Б. Колесникова можна знайти на офіційному сайті ДОО ПР. Щоправда, на сайті не має жодного слова про арешт голови ДОО партії у 2005 році за звинуваченням у здирництві. Але, Генеральна прокуратора не змогла довести провини Б.Колесникова і його відпустили. Після цього його політична та партійна кар'єра продовжилися. У 2007 році на позачергових виборах до Верховної Ради він очолює виборчий штаб ПР на всеукраїнському рівні.

Таким чином, з наведених фактів ми бачимо, що зміни голів ДОО ПР відбувалися без скандалів і дуже спокійно. На посаду голови ДОО партії обиралися люди досить відомі в регіоні і лише чиновники. Більше того, кожен наступний голова регіонального відділення займав ще більш високу посаду і мав більше авторитету та впливу, ніж його попередник. Також, відмітимо, що на посаду голови ДОО партії обиралися люди впливові як в регіоні, так і в самій партії. До того ж, нинішній голова ДОО ПР не тільки обіймав високі посади у Донецькій обласній раді, а й був одночасно бізнесменом. В цілому є підстави вважати ПР найпотужнішою політичною силою в Донеччині.

Звертає на себе увагу кількість представників Донеччини у виборчих списках партії. У списку 1998 року їх було лише 18 зі 104 кандидатів у народні депутати[28]. Серед них не було ще гучних прізвищ, хіба що окрім В.Рибака, який на той момент був міським головою Донецька[28].

У 2002 році ПР брала участь у виборах в складі блоку «За Єдину Україну», отже виборчий список був сформований із розрахунку і на інших його учасників. Тому представників регіону від партії в ньому знову було не багато.

Проте, виборчий список ПР 2006 року просто вражає величезною кількістю представників Донецької області. Їх було 24,3% від загальної кількості кандидатів у народні депутати[6]. Більшість з них отримала прохідні місця. Якщо у 2002 році бізнесова та політична еліта регіону і мала деякі сумніви стосовно політичного проекту під назвою ПР, то з часом вона майже у повному складі увійшла до її лав.

В 2007 році кількість представників регіону у списку ПР дещо зменшилася і склала 17,8% від загальної кількості кандидатів у народні депутати[7]. Але в цілому картина не змінилася, на прохідних місцях знову опинилася бізнесова та політична еліта Донеччини. Можна погодитися з тими дослідниками, які вважають, що навіть враховуючи все значення Донецької області для економіки країни, в парламенті її мали б представляти не більше 45 осіб[30]. У той же час, представників області у виборчих списках партії 2006 та 2007 років стільки, що її можна було б назвати не Партією регіонів, а Партією регіону, оскільки в реальності вона представляє у Верховній Раді лише один регіон України, хоча і найбільший.

Таким чином, партійне будівництво ПР у Донецькій області відбувалося наприкінці XXна початку XXI століття. Їй знадобилася 8 років для того, щоб створити тут розвинену мережу місцевих організацій. Окрім цього, можна виділити наступні особливості партії в регіоні: значна кількість членів, потужне фінансування, перебування в її лавах бізнесової та політичної еліти. Інакше кажучи, ПР має на Донеччині значний людський, фінансовий та кадровий ресурс, який дозволяє їй бути найвпливовішою та найпопулярнішою політичною силою області. Вона може в будь-який момент мобілізувати своїх прихильників на дійсно масові акції, а її фінансування дозволяє вести активну діяльність та проводити гучні заходи не лише під час виборів. Посилює позиції партії і перебування в її лавах місцевих чиновників та підприємців, особливо представників великого капіталу. Крім того, саме з Донеччини походить більшість керівників ПР на всеукраїнському рівні. Все це дає підстави вважати, що Донецька область є для ПР базовою, а сама партія є цілком Донецьким політичним проектом.

Література

Бала В., Голобуцький О., Якушик В., Голобуцька Т., Павловський Я. Политическая ситуация в Украине конца 2006 года. Прогноз на 2007 год // http://www.agency.org.ua/index.php?mod=demo25

Бала В., Голобуцький О., Якушик В., Голобуцька Т., Павловський Я. Політичні партії України: підсумки парламентських виборів 2006 року// http://www.agency.org.ua/index.php?mod=demo23_

Бойко О.Ю. Особливості трансформації партійної системи України за роки незалежності: автореф. дисер. на здобуття наук. ступеня кандидата політичних наук : спец. 23.00.02 «політичні інститути та процеси»/ О.Ю.Бойко. Чернівці, 2005. 21 с

Болбат Т., Лыков В., Халимова Е. Донецкая область: политические партии, движения, общественные организации.Донецк. «Лебедь», 1994. 87 с.

Голобуцький О. Криворучко Т. Кулик В. Якушик В. Політичні партії України // Національний ун-т «Києво-Могилянська академія»; Центр суспільно-політичних досліджень / В.М. Якушик (ред.). К. : Кобза, 1996. 144с.

Додаток до постанови Центральної виборчої комісії 16 грудня 2005 року № 208 Виборчий список кандидатів у народні депутати України Партії регіонів // http://www.cvk.gov.ua/postanovy/2005/p0208_2005. htm

Додаток до постанови Центральної виборчої комісії від 9 серпня 2007 року № 77 Виборчий список кандидатів у народні депутати України Партії Регіонів// http://www.cvk.gov.ua/postanovy/2007/p0077_2007_d. htm

Доценко Ю. Областная конференция накануне сьезда //Виробник України. № 9. 2001. С. 3

Закон України про політичні партії в Україні // http://info.org.ua/? ctype=content&menu=about&submenu=agit&l=ukr&item=107&next=0

Кипень В., Леонов О. Партии, общество, государство: взаимодействие в украинских реалиях. Партії в сучасному політичному процесі Донеччини: стан і перспективи .Донецьк: Рісн Нісд, 2004. С. 26 43

Конституція України. Харків, 1999. 47 с.

Корнилов Д. Донецкое областное отделение Партии регионов возглавил донецкий мер Владимир Рыбак // Салон. № 96. 2001. С. 6

Лага В.А. Ідеологічний фактор сучасного політичного та партійного розвитку України : Автореф. Дисер. на здобуття наук. ступеня кандидата політичних наук. : спец. 23.00.02 «політичні інститути та процеси»/ В. А. Лага. Одеса, 2006. 17 с.

Местные организации партии//http://www.pr.dn.ua/pages/18. html

Наталіна Н. Специфіка та електоральні перспективи політичних партій у Донецькій області .Донецьк: Комітет виборців України, 2005. 75 с

Основні підсумки Всеукраїнського перепису України 2001 року (Донецька область) // http://www.donetskstat.gov.ua/census/index.php

Оцінка стану економічного розвитку регіону// http://fri.org.ua/ ua/ukraine/92

Поточный архив Мариупольской городской организации Партии регионов. Количественный и качественный состав Мариупольской городской организации партии на 1 января 2003 года. 1 л.

Поточный архив Мариупольской городской организации Партии регионов. Количественный и качественный состав Мариупольской городской организации партии на 1 января 2004 года. 1 л.

Поточный архив Мариупольской городской организации Партии регионов. Количественный и качественный состав Мариупольской городской организации партии на 1 января 2005 года.1 л.

Поточный архив Мариупольской городской организации Партии регионов. Количественный и качественный состав Мариупольской городской организации партии на 1 января 2006 года.1 л.

Поточный архив Мариупольской городской организации Партии регионов. Количественный и качественный состав Мариупольской городской организации партии на 1 января 2007 года.1 л.

Поточний архів Маріупольської міської організації Партії Регіонів. Наша Історія. 6 арк.

Поточний архів Маріупольської міської ради. Відділ внутрішньої політики. Політичні партії зареєстровані в Донецькій області на січень 2007 року.на 6 аркушах

Поточний архів Маріупольської міської ради. Відділ внутрішньої політики. Список місцевих організацій партій, зареєстрованих у м. Маріуполі Донецької області. 8 арк

Председатель Донецкой областной организации Партии регионов // http://www.pr.dn.ua/pages/12.html

Результаты выборов в Донецкой области // http://ru.wikipedia. org/wiki

Список кандидатів у народні депутати України Партії регіонального відродження України// http://www.cvk.gov.ua/pls/vd2002/ webproc0v?kodvib=1&rejim=0

Справка «Жизни» // Жизнь. № 31. 2005. С. 1

Стешенко Т., Дубовой Г. Донецкие в парламенте: количество без качества, или смерть региональной политики.// http://ostro.org/ shownews_tema.php?id=724

Тютюников А. Борис Колесников избран главой областного отделения Партии регионов // Донецкие Новости. № 48. 2003. С. 4

Фіщук А., Ковальський Г., Пожидаєв Є. Партії в сучасному політичному процесі Донеччини: стан і перспективи // Партії в сучасному політичному процесі Донеччини: стан і перспективи. Донецьк: Рісн Нісд, 2004. С. 3-25.

Размещено на http://www.Allbest.ru