Політико-правові неузгодженості Закону "Про волонтерський рух" та питання неприбуткової діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політико-правові неузгодженості Закону "Про волонтерський рух" та питання неприбуткової діяльності в Україні

Шевченко А.Р.

Правовий нігілізм громадян у більшій чи меншій мірі притаманний будь-якій державі, але в країнах, які не мають досвіду ефективного використання механізму реалізації права, завжди з'являється корупція, вади законодавства, виключається ініціатива «знизу» щодо прийняття законів, виникає незадовільна реалізація громадських прав і свобод тощо. Цілком зрозуміло, що у нинішньому світі економічні інструменти міжнародних відносин відіграють значно більшу роль, ніж ідеологічні, культурні, дипломатичні або застосування сили, в тому числі, військової. Це не є єдиним поясненням багатогранних глобальних змін, виключно через дефініцію економічного редукціонізма (від лат. reduction відведення, зведення до чогось) визначального чинника, який, ніби, зумовив все розмаїття соціальних трансформацій. Власне, аксіоматичність процесів вдосконалення, адаптації, зрештою, модернізації прагматичних змін у нормативно-правових документах щодо практичної життєдіяльності громадських неприбуткових організацій давно назріла.

Сьогодні ніхто не стане заперечувати відчутного впливу неурядових організацій на еволюцію суспільного життя, підвищення загального рівня політичних свобод і активної громадянської позиції. У дослідженнях з проблем господарчого права ринковий сегмент неприбуткових неурядових організацій визнається досвідченою більшістю правників як мало розвинутий, а самі роботи носять дискутабельний і досить фрагментарний характер. Це пов'язано з тим, що ці соціальні інституції наразі виступають в якості, як об'єкта, так і суб'єкта ринкових відносин.

Право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних інтересів закріплено в Конституції України і, безумовно, залишається домінуючим постулатом сучасної юридичної думки. Воно постає нездоланним бар'єром на шляху до узурпації влади, забезпечує активну участь громадян у громадському і політичному житті, створює умови для розвитку суспільства та особистості. Україна лише намагається дістати перевірених часом правових світових стандартів, починає приймати закони, які багато років відпрацьовані і органічно імплементовані у сучасний правовий простір усталених демократій. Зрозуміло, що у будь-якому випадку, має відбутися діалог з державними інститутами, але це не виключає відкриту дискусію громадських кіл і неурядових організацій, в тому числі, міжнародних. Зразковим прикладом таких неурядових організацій може слугувати Міжнародний волонтерський рух, який виник наприкінці п'ятдесятих років дев'ятнадцятого століття. Сучасним прототипом волонтерської організації, по суті, є Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Слід відзначити, що робота волонтерів у зонах збройних конфліктів останнім часом значно посилилась. Волонтери Ораганізації об'єднаних націй наразі працюють під парасолькою Програми розвитку ООН і надають допомогу не тільки немічним і нужденним. І зараз, після двадцяти семи років оонівських гуманітарних операцій, більше ніж чотирнадцять тисяч професіоналів, чоловіків і жінок вдосконалюють свій багатий досвід, знання, уміння та професійні навички у різноманітних програмах ООН. Останнім часом світова спільнота стала свідком низки кровопролитних конфліктів по всьому світу між впливовими геополітичними акторами. Вони відбувалися на фоні калейдоскопічних змін міжнародних подій в кінці 80-х і напочатку 90-х років, деякі з яких не згасли до сих пір. Це ще один вагомий чинник через який волонтерський рух все активніше включається у гуманітарні програми, де зберігається попит на альтруїзм, високу духовність і очікувану допомогу.

Закони України «Про соціальні послуги» і «Про благодійництво і благодійні організації» містять існуючі зараз окремі положення про неприбуткову волонтерську діяльність. На привеликий жаль, вони абсолютно не відповідають сучасним вимогам часу і не спираються на апробовану універсальну практику активно діючих міжнародних неурядових інституцій. Таким має бути прийнятий в цілому закон «Про волонтерський рух в Україні», який би впорядковував доброчинність, що здійснюється на засадах неприбуткової діяльності. Нагальність прийняття такого Закону продиктована не тільки наявністю подібних юридичних документів у світовому правовому полі, але й часом відтворення наступу взаємодії багатьох мультидисциплінарних подразників, які ґрунтуються на потужній правовій базі, всеосяжній системі заходів, що, обов'язково має зробити цей Закон незалежним правовим інструментом держави. Варто зазначити фінансову, адміністративну, господарську, технічну, і, безумовно, правову складову, що впливають ззовні і стимулюють імплементацію Закону «Про волонтерський рух в Україні». Тому, прискіпливість фахівців соціальних служб, економістів, правників, медиків, спеціалістів-міжнародників і менеджерів є безальтернативною вимогою, що значною мірою має посилити внесення зауважень та предметних фахових пропозицій.

Втім, вже перше ознайомлення з документом одразу виявляє його амбівалентність й суперечливість Загальній Декларації про волонтерську діяльність. Це в свою чергу, породжує безліч перешкод і концептуальних прорахунків, як для громадських організацій, так і для решти зацікавлених сторін. Неприпустимо, що ці недоліки торкаються вимог, де обумовлена межа втручання держави у діяльність неурядових організацій, не обґрунтовано обмежене право громадян на набуття статусу волонтера тощо. В юридичному висновоку щодо положень Закону України «Про волонтерський рух», підготовленим Центром комерційного права, налічується низка фундаментальних зауважень і засадничих неузгодженостей.

Не вдаючись до ґрунтовного аналізу та ретельного обговорення документа, слід підкреслити: у Законі наразі не містяться, навіть, загальні положення про конфлікт інтересів у даному виді діяльності, а також не запропонований реальний механізм його розв'язання. Українське законодавство не відповідає низці засадничих директив Європейської Комісії, в тому числі, у тих документах, що стосуються гуманітарної допомоги, податку на додану вартість тощо. Верховною Радою України не ратифіковано декілька європейських конвенцій, які, безпосередньо, торкаються альтруїстської діяльності. Це, насамперед, положення про захист персональних даних і довгострокову волонтерську службу. Загальні положення Закону не дають відповіді на питання, які, власне, умови створює держава для розвитку волонтерського руху, «узагальнено» викладено пошук і залучення основних джерел фінансування.

Варто зауважити, що швидке зростання світової економіки неможливо через занадто високу залежність банківської системи від залучених коштів і колосального боржникового навантаження малого та середнього бізнесу і корпорацій. Саме тому, положення нормативно-правового акту, що визначають вищезгадані недоліки і системні вади мають поліпшити тези про економічну складову і сфокусувати увагу правників на вразливих аспектах Закону «Про волонтерський рух». Внаслідок цього, бажано конкретизувати механізми пошуку джерел, чітко виписати прозорі правила залучення коштів тощо. У державах, що мають багатий досвід розвинутої демократії досить давно існує таке відоме поняття, як, наприклад, фандрейзинг (fund raising-programmes). Тлумачення даного визначення дає економічний словник, але в нас знаходять своє використання лише елементи подібного досвіду, які тільки тепер потрохи починають працювати в Україні. Цей економічний підхід має бути неодмінно врахованим і включеним у Закон, оскільки, така вдала фінансова модель вже давно широко вживається і з успіхом використовується як програма збору матеріальних ресурсів і певна мобілізація залученого капіталу. нігілізм політичний волонтерський

Відтак, прийняття зваженого і ефективного рішення під час внесення змін і зауважень у Закон України «Про волонтерський рух» головне завдання, яке стоїть перед тими, хто має його схвалити. Підготувати будь-який проект Закону дуже нелегко, але ще тяжче його затвердити у прийнятному, системному вигляді.

Важливо, щоб це не стало тим обговоренням, яке правники вважають рівнем «мікроінтерпретацій». Конче необхідно створити якісний правотворчий документ, що сприятиме належному служінню обраної справи, тим, хто відповідає високим покликанням і нагальним запитам суспільства. З огляду на вищезгадане, необхідно відзначити, суттєву недолугість цього Закону. Обо'язково слід вбачати, що в документі налічується критична кількість неузгодженостей і перешкод, які стримують розвиток законотворчого процесу, не відповідають курсу України на євроінтеграцію, а також не стимулюють соціальне визнання волонтерів та не створюють умов, які б популяризували волонтерську діяльність в Українській державі.

Размещено на Allbest.ru