Размещено на http://www.allbest.ru/

Політичне конструювання регіональних соціальних стереотипів

Колісник Л.О.

Протягом останніх сімнадцяти років Україна розбудовує власну державність. Із набуттям незалежності можемо констатувати початок активної наукової (а також громадської) дискусії з приводу необхідності визначення української національної ідеї, набуття української національної ідентичності, розбудови української нації (із різним бачення того, якою ця нація має бути), актуальність і важливість якої важко переоцінити. Але процес українського націотворення ускладнюється через регіонально-культурну строкатість країни.

Не тільки кожна етнічна, але й регіональна спільнота, виходячи із власної знаково-символічної світоглядної системи, концентрує "свою історію", яка складається із знання про факти, що відбулися на проміжку часу, визначеному як період існування даної спільноти, та "прабатьків" чи національних героїв - колишніх членів групи, з якими теперішні покоління відчувають емоційний зв'язок. "Власна історія" будь-якої соціальної-територіальної групи не є ідентичною сумі всіх відомих фактів, вона - результат селекційного процесу, коли тільки окремі факти з минулого стають предметом групового визнання і захоплення. В результаті деякі історичні події чи особи перетворюються на національні символи, які втілюють сучасні суспільні цінності, інші - відкидаються. Критерії для такого відбору переважно визначаються сучасним станом національної спільноти, впливом існуючої системи цінностей, соціальною, економічною та політичною ситуацією [1,270].

Дана стаття присвячена аналізу процесу та результатів формування ідеологічного простору України на прикладі міста Дніпропетровська. За об'єкт даного дослідження взяті коментарі відвідувачів Дніпропетровського міського Інтернет-сайту на статтю "Фільм про ОУН-УПА покажуть в українських школах" [2]. В даній статті мова йде про те, що президент України В. Ющенко схвалив ідею показу документального фільму "Повстання духу", присвяченому ролі українських націоналістів в Норильському повстанні тих представників ОУН-УПА, хто знаходився за гратами радянських таборів у 1953 році. Стаття викликала бурхливе Інтернет-обговорення не стільки щодо показу фільму у школа, скільки відносно свого бачення проблеми вояків ОУН-УПА, зокрема обговорюваної нещодавно ідеї надання їм статусу героїв-визволителів.

Реакція авторів коментарів, що будуть проаналізовані нижче, розглядається в даному дослідженні в якості сформованих регіональних стереотипних уявлень, джерела яких чітко прослідковуються у ЗМІ, заявах політиків та, зокрема під час передвиборчих агітацій. Тим більше, що формат передвиборчих агітацій набув постійного довготривалого процесу, його формату набули повсякденні політичні ток-шоу, засідання Верховної ради, новинні програми, та інші інформаційні джерела, через які відбувається комунікація влади з громадянами України.

Методика, вибрана для даного дослідження відрізняється певною новизною, та надає можливість відслідкувати крайні (найбільш виразні, випуклі) реакції, що складаються у не менш реальний, терміновий та емоційний зріз, який в багатьох випадках навіть більш інформативний, аніж репрезентативна думка людей, частині з яких взагалі не цікава обговорювана проблематика, а самі вони у будь-якому випадку найчастіше знаходяться осторонь процесу. Слід також відзначити, що саме такі репліки в певній мірі відтворюють ідеологічну картину певного мегаполісу. Особливість та переваги методики полягають також у тому, що аналізу піддаються не формалізовані відповіді на задані запитання (як відомо, часто респонденти дають ті відповіді на які від них чекають). Контент - аналізу піддаватимуться ситуативні сплески емоцій без певної вибірки, що в подальшому групуються у смислові блоки - регіональні стереотипи.

В якості територіальної одиниці вибрано велике місто (мегаполіс). Сучасне місто постійно перебуває у центрі уваги соціуму. Саме воно є зосередженням великого культурного потенціалу, що підтримується сучасними соціальними інститутами і створює відповідний рівень запитів, прагнень та сподівань сучасного індивіда [3, 266].

Стереотипи - це усталені тривкі колективні переконання про особисті характеристики, притаманні певні етнічні/національній/ регіональній спільноті. Вивченням стереотипів займались такі вчені як Г. Олпорт, Є. Шестопал, Г. Кцоєва. стереотипи виникають у процесі класифікації (категоризації) нами світу Вони демонструють тенденцію до спрощення інформації, яку ми отримуємо ззовні. Стереотипи є когнітивним механізмом, який робить "видимими" кордони між власною та іншими групами шляхом перебільшення розбіжностей між своєю та чужими спільнотами, з одного боку, й мінімізації відмінностей всередині власної спільноти - з іншого [1,271].

З отриманих протягом десяти днів (на першу добу приходиться більше 50% всіх коментарів, на другу добу біля 32%, і так далі за мірою зниження активності) з дня публікації статті коментарів можна виділити певні смислові блоки (стереотипи), що виступили в якості реакції на загадану нижче статтю. Аналіз їх буде поданий від вкрай негативних до позитивних.

Члени ОУН-УПА - фашисти, їхні діти та внуки теж, немає сенсу навіть переглядати минуле.". пособники фашистської окупації, фашистські прихвосні, замучили ні в чому неповинних мирних жителів". Крім того, весь негатив переходить на ініціатора дискутування даної тематики - президента країни. Оцінка його як фашиста, його батька - як поліцая.

Пасивна, залежна позиція західної України - заможний роботящий схід України: "У Львові ніхто не працює, проїдають гроші, що зароблені в шахтах Донбасу",". основний дохід нашої економіки завдяки Донбасу та нашому регіону (Дніпропетровську)","на шахтах та заводах працюємо, а на заході тільки гопак танцюють та вишиванки вишивають","ще й вчать нас якою мовою говорити, кого поважати","працюють за кордоном, податків не платять а нас ще вчити будуть", "може в нас і не так багато поетів, але кормимо ми всю країну".

Несвоєчасність підняття даного культурного діалогу:". рано думати про історичне минуле, спочатку країну треба нагодувати",". як для молоді, так і для старшого покоління зараз не актуально, що було в минулому столітті. Xвилює те, що ліки дорогі, тощо".

Замовний характер актуалізації проблематики ОУН-УПА (сумнівна піар-акція) з різними цілями:". як правило, історичні дослідження пишуться на чиєсь замовлення. Спочатку було замовлення комуністів, зараз профашистського керівництва, влада зміниться й знову перепишуть історію",". влада зміниться, почнуть показувати протилежну інформацію і всі знову почнуть вірити. Ну як же, "новини" говорять, там не обдурюють, та політикою не займаються", "уроки політінформації зранку в школах повертаються, показ ідеологічного кіно, цензура на розповсюдження інформації",". подібне було, коли вивчали твір "Піднята цілина" Л.І. Брежнєва. У свідомості хочуть щось закарбувати, як у старі часи, тоді ці літературні твори вивчались в колективах, школах".

Регіональна й історична "окремішність": "у нас є свої святині Історичний музей - Діорама "Битва за Дніпро" - це святе місце про подвиги наших пращурів, фільми, зняті про них, книги, написані про них, все це неможливо змінити","батьків сьогоднішніх школярів виховували по-іншому".

Не слід "чіпати" історію: "жити треба вчитись по-людськи, а не злобу розпалювати та старе згадувати", "кто старое помянет, тому глаз вон",". необхідно обійтися без ажіотажу - менше криків, а паралельно й негативу, нехай народ сам вирішує".

Позиція примирення:". вони всі герої, й радянські воїни й воїни УПА", "на війні немає хороших людей - всі вбивці", "навмисне нав'язувати суспільству стереотипи можна тільки з однією метою - зайвий раз його (суспільство) розколоти на декілька ворогуючих таборів", "ні традицій ні культури не знаємо свого народу. Спочатку необхідно полюбити свою країну", "німці теж стріляли в спину наших дідам, але їх ми простили, отримали гроші та вибачення. Чекаємо, щоб нам виплатили, і лише тоді простимо?",". важливіше навчити й східних й західних й північних й південних й новокримськотатарських дітей культурі, і ці діти вийдуть зі школи, й складуть свою власну думку про історію.

Таким чином, з поданого аналізу видно, що процеси, які відбуваються у політиці та між політиками, необдумані "інформаційні війни", що несуть не завжди продуману ідеологічну спрямованість, а зачасти основна їх мета - вразити опонента, запам'ятатись електорату, надовго вкорінюються у свідомості українців. Такі "месиджі" не зникають, а відтворюються у ідеології громадян, основна маса яких не має можливості чи бажання пояснювати для себе більш глибоко ситуацію та задовольняється короткими репліками. Таким же чином діти реагують на короткі та змістовні, емоційно насичені рекламні ролики, з часом повертаючись до побачених брендів. Термін дії таких інформаційних "посилів" достатньо тривалий.

Саме такою, не завжди обдуманою, й необережною інформацією формується ідеологічний простір та потенціал нації. В подальшому будь - які дії чи спроби згуртувати націю, створити національну ідею залежать від того ідеологічного простору, що закладено на певній території. Крім того, впливають такі чинники як менталітет, історична пам'ять тощо. А саме такі "готові" інформаційні, власно "не оброблені" блоки найменше піддаються переформатуванню чи інтелектуальній обробці.

Перед проведенням дослідження автором була поставлена гіпотеза про те, що для створення певного ідеологічного простору суспільству необхідно скоріше не максимальне інформування, а обмін досвідом та культурна співучасть (наукові конференції за участю представників з різних регіонів, дитячі спільні табори, взаємовідвідування "ідеологічно полярних" на сучасному етапі регіонів). Інформація ж повинна бути дозованою, виваженою, різноманітною, з врахуванням регіональних та ментальних особливостей, вже набутої інформації та стереотипів. Без належної підготовки така інформація може або зразу ж відкидатись, або накопичуватись на власні та створені ЗМІ стереотипи.

регіональний соціальний стереотип територіальний

Підтвердження даної гіпотези можна вважати результати соціологічного дослідження, проведеного наприкінці червня 2007 року в Луцьку, де майже третина опитаних (32%) не знають, хто такий Роман Шухевич [4] (в основному це стосувалось молодих людей до 30 років). Але відсутність інформації про головного командира Української повстанської армії не протиставляється світоглядним позиціям, тобто значній підтримці діяльності ОУН-УПА, і не в останню чергу саме молоддю. Тобто в даному випадку власна позиція ґрунтується на емоційних, а не на раціональних переживаннях, які за необхідністю можна поновити та трансформувати.

Показником неефективності інформації про діяльність ОУН-УПА свідчать результати всеукраїнського соціологічного дослідження, де зазначається, що сьогодні жителі України скоріше підтримають примирення ветеранів радянських та німецьких військ, аніж ветеранів Української повстанської армії та Червоної Армії [5]. Неможна нехтувати такими результатами, а проводити виважену ідеологічну політику із залученням спеціалістів та науковців.

Але, незважаючи на це, результати соціологічних досліджень свідчать про позитивну динаміку у ставленні українців до наданням статусу учасників національно-визвольної боротьби воїнам ОУН-УПА. Якщо у грудні 2006 року незгодних з наданням такого статусу воїнам ОУН-УПА 42%, то у грудні 2007 року таких вже було біля 46% [6].

Таким чином, у даному дослідженні тільки намічено певні проблемні місця побудови ідеологічного простору, а також виявлені можливості саме за допомогою соціологічних методів дослідження фіксувати ефективність створення національної ідеї. Для більш ґрунтовних висновків у подальшому необхідно буде дослідити кореляції політичних месиджів з історичною пам'яттю, з освітніми програмами, їх тривалість (життєздатність) у стереотипному мисленні громадян України (окремих регіонів).

Джерела та література

2. www.gorod. dp.ua

3. Іванкова-Стецюк О.Б. Історико-культурний центр міста в просторі ціннісних ідентифікацій (з досвіду вивчення преференцій мешканців Львова) // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. - Xарків. 2006., Том 2. - С.266-271.

4. Треть жителей Луцка не знает, кто такой Роман Шухевич http://www.kartina-ua. info

5. Украинцы больше хотят примирения с немцами, чем с ОУН-УПА http://www.korrespondent.net

6. Социологи уже "нарисовали" для Ющенко нужные проценты одобрения закона про ОУН-УПА http://mediaua.com.ua

Размещено на Allbest.ru