Технологїі політичної маніпуляції в мас-медіа

Размещено на http://www.allbest.ru/

Технологїі політичної маніпуляції в мас-медіа

політичний маніпуляція преса

На сучасному інформаційному етапі відбувається черговий вибух технологічної революції. Інформація ж, в свою чергу, за допомогою засобів розповсюдження стає стратегічним ресурсом і чинить значний вплив на суспільство. Сучасні технологічні засоби комунікації, передаючи нереальні обсяги повідомлень мільйонам людей, впливають на їхні сфери праці, побуту, дозвілля, політичного життя, диктують зразки поведінки, відтворюють і формують суспільну думку.

А. Моль пише про зМі: «Вони фактично контролюють всю нашу культуру, пропускаючи її через свої фільтри, виділяють окремі елементи із загальної маси культурних явищ і надають їм особливу увагу, підвищують цінність однієї ідеї, знецінюють іншу, поляризують у такий спосіб усе поле культури. Те, що не потрапило в канали масової комунікації, у наш час майже не робить впливу на розвиток суспільства» [7,114]. Таким чином, сучасна людина не може ухилитися від впливу мас медіа.

Найбільш розгорнутому дослідженню проблеми маніпуляції присвятили свої роботи С. Кара Мурза [4], Г. Почепцов [8], В. Березін [1], Г. Шиллер [11], А. Моль [7], Л. Левченко [6] та інші.

С. Кара Мурза, у роботі «Маніпуляція свідомістю» [4] наводить яскраві приклади маніпуляційних технологій. Автор у властивій йому доступній, публіцистичній формі показує, як через мас медіа можна маніпулювати суспільством і навіть радить як цьому протистояти. Г. Почепцов [8] також вивчав інформаційні технології у виборчій боротьбі та розслідував вплив іміджу на свідомість реципієнта та способи маніпуляції ним. Особливу увагу хотілося б звернути на науково методичний посібник В. Березіна «Масова комунікація: сутність, канали, дії» [1]. У дослідженні автор представляє принципи політичної комунікації, її зовнішні прояви, класичні та сучасні форми взаємодії на масову аудиторію, розкриває символіку, міфологію та мовні ігри, використовувані під час виборів у державні органи влади.

Політика в більшій мірі, ніж інші види суспільної діяльності, має потребу в спеціальних засобах інформаційного обміну, у встановленні та підтримці зв'язків між її суб'єктами. Якщо, наприклад, економіка цілком може функціонувати на основі ринкового саморегулювання при обмежених формах взаємодії людей, то політика неможлива без різноманітних форм існування і спеціальних засобів зв'язку між різними носіями влади, а також між державою і громадянами.

Останнім часом ЗМІ поряд з інформуванням суспільства про прийняті, наприклад, у владі рішення приділяють дедалі більше уваги механізмам зворотного зв'язку, що значно розширює можливості міжособистісного спілкування, участі населення у політичних процесах.

Політична маніпуляція це сукупність прийомів, методів, способів, процедур, які використовують суб'єкти політичної діяльності (особистості, політичні, суспільні групи, політичні партії, громадські об'єднання, групи тиску та ін.), впливаючи на свідомість або підсвідомість масової аудиторії.

Аналіз політичної діяльності, її особливостей свідчить, що політичні технології застосовують для досягнення мети в політичній боротьбі не лише як певні засоби і методи, але й відповідні системи, що будуються і базуються на певних управлінських ідеологіях залежно від цілей, які поставили перед собою суб'єкти політики, а також від їх природи.

Специфіка політичного маніпулювання полягає в прихованому управлінні політичною свідомістю і поведінкою аудиторії, щоби примусити її діяти або бездіяти всупереч власним інтересам. І зазвичай це корисливі дії.

Політичне маніпулювання, як спосіб соціального управління має для його суб'єктів ряд переваг порівняно із силовими й економічними методами панування. Воно здійснюється майже непомітно для керованих, не спричиняє прямих жертв і крові.

Такого роду управління передбачає застосування найбагатшого арсеналу конкретних методів впливу на свідомість людей. Вони включають себе не тільки підтасування певного роду фактів, замовчування небажаної інформації, поширення неправди й наклепу, але й найбільш, на нашу думку, хитромудрі способи. До них відносимо напівправду, яка використовується для здобуття довіри з боку аудиторії: докладно й об'єктивно висвітлюються конкретні, малозначні деталі певної події, а більш важливі факти замовчуються. Інколи відбувається і таке: через ЗМІ подається загальна неправдива інтерпретація подій, наклеювання ярликів задля компрометації певних осіб або ідей, яким без доказів дається непорядне визначення, наприклад «фашист», «шкідливий кіт Леопольд», «помаранчеві пацюки», «шовініст», «імперіаліст», «жінка з косою» тощо.

Маніпулятори використовують велику кількість різноманітних прийомів лінгвістичного характеру, що являють собою позначення тих самих явищ, а також слів, які мають інший оцінювальний відтінок. Наприклад, людину, яка здійснює озброєну боротьбу за створення самостійної національної держави, різні ЗМІ залежно від політичної за- ангажованості й залежності, називають борцем за справедливість, патріотом, бойовиком, ворогом нації, терористом світового масштабу.

У першу чергу, політична маніпуляція стосується технологій висвітлення політичних процесів у мас медіа. На сьогодні ми спостерігаємо підміну того, що раніше розуміли під політикою. Зараз же замість дискусій, політичних рішень ми все частіше спостерігаємо певні символічні дії. Ця символічна політика з'являється там, де влада нічого не може чи не прагне змінити, де обіцянки, які було дано під час передвиборчих кампаній, не задовольняються.

Конкурентна боротьба ЗМІ за аудиторію та тираж усе частіше спонукає журналістів перебільшувати значимість події, помічати незвичайність там, де її немає, відшукувати неправдиві сенсації або навіть створювати їх.

Політична реальність останніх десятиріч являє собою символічну політику. Символічна політика вид комунікацій, направлений не на раціональний огляд подій, а на настанову понять у аудиторії за рахунок інсценування аудіовізуальних ефектів.

Тобто, будь який політичний вплив має свою символічну сторону, яка спрямована на обман почуттів аудиторії.

У нашому випадку політичний вплив, повинен бути комбінацією розважальної та переконливої інформації. Де під розвагою слід розуміти будь який засіб збудження інтересу до повідомлення: шок, здивування, естетичне задоволення від візуальної, звукової або надрукованої інформації.

Успіх тих чи інших політичних сил під час виборчої кампанії залежить не так від того, наскільки переконливою та грамотною буде запропонована ними ідеологічна програма, як вид того наскільки ефективно вони зможуть організувати шоу в ЗМІ і наскільки яскрава персона очолить центр виборчої медіа кампанії.

Без знання суті, характеру, особливостей, без досконального володіння політичними технологіями досягти успіху у виборчій боротьбі практично неможливо. При цьому слід враховувати, що як і будь які інші, наприклад соціальні, управлінські, виборчі технології також містять у собі психологічні, педагогічні, іміджеві, пропагандистські тощо складові й елементи, які тісно взаємодіють між собою і використання яких в сумі обумовлює ступінь ефективності та результативності. Переглянемо найбільш розповсюджені прийоми маніпуляції.

Таким чином, ми можемо виокремити маніпуляційні прийоми, які найчастіше використовує преса.

Твердження й повторення (мова, фабрикація фактів)

Для досягнення маніпулятором певних результатів використовується багатий арсенал мови. Сьогодні політики постійно міняють зміст слів і правила гри залежно від навколишньої світової дійсності. Кандидати у владу створюють повідомлення за допомогою термінів, маскуючи тим самим справжній зміст явищ. Це спеціальні слова, що мають точний зміст, причому аудиторія різко розділяється на тих, хто знає точне значення терміна, і на тих, хто не знає. Тому не виключений і такий елемент впливу як фабрикація фактів. Простіше кажучи, на сторінках газет і журналів ми можемо прочитати і неправдиву інформацію. Особливо, коли справа стосується звинувачень проти опонентів.

Дроблення інформації

При цьому відбувається процес швидшого запам'ятовування. Зазвичай в таких випадках маніпуляція носить прихований характер.

Сенсаційність

Тобто, написати, сказати, розкрити певну подію, факт, які ще не висвітлювалися в ЗМІ або в такий спосіб, як до цього ще не писали.

«Нагадую - це Я»

Без такого роду технології неможлива жодна передвиборча кампанія. Політик або група політиків має на меті запам'ятатися електора- тові. На нашу думку, нагадати про себе найпростіший та найефективніший спосіб впливу.

«Я зроблю те, чого ніхто не зможе зробити»

Ця виборча технологія наближена до такого маніпуляційного прийому як сенсаційність.

Соціологічні дослідження, яким значна кількість виборців довіряє наосліп.

Технологією впливу можемо також назвати і висвітлення приїзду лідера певної партії або блоку.

Матеріали, що сповіщають про їхнє перебування носять маніпуляційний характер, тому, що висвітлюють позитивні аспекти діяльності опозиції та негативні провладних політичних сил або навпаки. Як доводять результати власного дослідження, майже всі українські ЗМІ здатні ставити, а подекуди, і самі женуться за маніпулятивною інформацією про ту чи іншу політичну силу. Гроші основна причина такого поводження редакційних колективів.

Прикладом цьому можуть слугувати номери декількох газет, дата виходу яких співпадає. В них міститься по 2 3 однакових матеріали. Як це пояснити? Все дуже просто. Прес служби основних політсил розсилають електронною поштою матеріали по цих газетах, оплачуючи їх розміщення. І чи приходиться в даній ситуації говорити про різнобічне висвітлення подій та свободу преси?

Як зазначає Є. Доценко [3,5] «Політичні»маніпулятори у своїй роботи використовують психологічні методи впливу на свідомість потенційного виборця. До таких механізмів впливу відносяться:

Приєднання до внутрішнього світу аудиторії.

Включається в роботу в тих випадках, коли структура ситуації виявляється подібної за своєю характеристикою до внутрішнього світу більшості реципієнтів. Це другий етап після встановлення контакту з аудиторією (встановлення контакту припускає створення каналу, за яким може пройти повідомлення). Приєднанням називають такий контакт, що в силу позитивного відношення до нього аудиторії, має тенденцію самопідтримки відтворюється вже без зусиль маніпулятора.

Перше правило для успішного контакту заявити про те, що кандидат до влади входить із аудиторією в якусь спільність (за соціальною, національною, культурною і т. ін. ознаками). Для цього вироблена манера обігу: колеги, мужики, православні тощо. Тому перші ж кроки із встановленню контакту є наче кличем: «Ми з тобою однієї крові ти і я!». Тому перша ознака маніпуляції ухильність власної позиції, використання подібних слів і метафор. Ясне виявлення ідеалів і інтересів, які відстоює «відправник повідомлення», відразу включає психологічний захист тих, хто не розділяє цієї позиції, а головне, спонукає до уявного діалогу.

Ототожнення «Я» адресата зі своєю активністю.

Особистісний початок у людині, за якимись достатньо незрозумілими законами привласнює психічні процеси й змісти, надає їм статус «мого». Це особистісний початок, або «Я», будучи обманутим, приймає чуже бажання за своє.

Психічні автоматизми.

Завдяки ним енергія впливу маніпулятора перетворюється в енергію дії адресата. Психічні автоматизми це типові схеми поводження, природні для більшості людей. Жодна людина не може прожити без «автоматизмів» щоразу обмірковувати кожну ситуацію в нього не вистачить ні психічних сил, ні часу. Тут знову з'являється поняття «стереотипу». Корисність стереотипів для людини полягає в тому, щоб сприймати й оцінювати повідомлення швидко, не замислюючись над основним змістом. Маніпулятор може застосовувати їх як «фільтри», через які його жертви бачать дійсність.

Фахівці маніпулятори вміло використовують закономірності масової психології. Один із широко розповсюджених і на перший погляд необразливих маніпуляційних прийомів, так звана спіраль умовчання. Її сутність полягає в тому, щоб за допомогою посилань на сфабриковані опитування суспільної думки або на інші факти переконати громадян у підтримці більшістю суспільства бажаної для маніпуляторів політичної позиції, впевненість у її перемозі. Це змушує людей, які дотримуються інших поглядів, із побоювання виявитися в соціально психологічній ізоляції або приховувати свою позицію, або взагалі змінювати її.

У результаті дослідження ми приходимо до висновку, що одним з головних «матеріалів», з яким орудує маніпулятор, є соціальні стереотипи. Стереотипи невід'ємні компоненти індивідуальної й масової свідомості. Завдяки їм відбувається необхідне скорочення сприйняття й інших інформаційних і ідеологічних процесів у свідомості. Звичайно стереотипи містять у собі емоційне відношення людини до якихось об'єктів і явищ, так що при їхньому виробленні справа стосується не тільки інформації та мислення, але і складних соціально психологічних процесів. Таким чином, стереотипи, як необхідний людині інструмент сприйняття й мислення, мають стійкість, можуть бути виявлені, вивчені й використані як мішені для маніпуляції.

Також в пресі начастіше використовуються такі маніпуляційні прийоми, як «Я зроблю те, чого ніхто не зможе зробити», фабрикація фактів, лінгвістичні засоби впливу, різноманітні психологічні форми та способи корегування масової свідомості. Але не останнє місце займають твердження і повторення, терміновість, сенсаційність, «Нагадую, це я».

Важливим під час передвиборчої агітації є визначення тактики та стратегії боротьби за «владне крісло».

Після детального вивчення особливостей висвітлення політичної тематики в ЗМІ загалом і пресі окремо, ми з'ясували, що реципієнт багато разів потрапляє під владу інформації, яка фактично спроможна змінити спосіб життя людини.

У ситуації активного використання засобами масової інформації різного роду маніпулятивних технологій єдиним виходом, на нашу думку, є критичне ставлення до інформації, що до нас надходить та вміле її використання. Зрештою, маємо зрозуміти, що мас медіа в більшості випадках мають комерційний характер і повинні заробляти гроші, чим і користуються замовники маніпуляційних матеріалів.

Література

1.Березин В. Массовая коммуникация: сущность, каналы, действия. М.: Изд. РиП холдинг, 2004. 174 с.

2.Доценко Е. Механизмы межличностной манипуляции // Вестн. Моск. ун та. Сер. 14, Психология. 1993. № 4.

3.Доценко Е. Манипуляция: психологическое определение понятия // Психологический журнал, 1993. Т. 14. № 4.

4.Кара-Мурза С. Манипуляция сознанием. К.: Оріани, 2000. 448 с.

5.Key W. The age of manipulation: The con in confidence, the sin in sincere. N.Y.: Holt, Cop. 1989. 296 p.

6.Левченко Л. Психологічні особливості діяльності засобів масової інформації // http: www. ip ua. info / 2001 / 210/ php

7.Моль А. Социодинамика культуры. М.: Прогресс, 1973. 406 с.

8.Почепцов Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. М.: Рефл бук; К.: Ваклер, 2002. 352 с.

9.Политология: Энциклопедический словарь / Общ.ред. и сост.: Ю. Аверьянов. М.: Изд. Моск. коммерч. ун та. 1993..

10.PR в органах державної та місцевого самоврядування: Монографія /

О. Бабкіна, В. Баслюков, В. Бобик та ін.; за заг. ред. В. Бобика, С. Куніцина. К.; Сімферополь: МАУП, 2003. 240 с.

11.Шиллер Г. Манипуляторы сознанием / Пер. с англ.; Науч. Ред. Я. Н. Засурский. М.: Мысль, 1980. 326 с.

12.Шкляр В. Политика, пресса, власть: стереотипы и новые технологии // Политология и социально политические процессы в советском обществе Одесса, 1991.

Размещено на Allbest.ru