Особливості сучасного розвитку політичної системи суспільства у країнах Південно-Східної Азії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

УДК 321:330.342.22

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Особливості сучасного розвитку політичної системи суспільства у країнах Південно-Східної Азії (політологічний аналіз)

Нгуен Куок Вінь

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі соціально-гуманітарної освіти Центрального інституту підвищення кваліфікації працівників освіти Академії педагогічних наук України та в Українській Академії політичних наук

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Андрущенко Віктор Петрович, Інститут вищої освіти АПН України, директор

Офіційні опоненти:

- доктор політичних наук, доцент Кресіна Ірина Олексіївна, Центр по організаційному та науково-методичному забезпеченню підготовки "Юридичної енциклопедії" Інституту держави і права ім В.М. Корецького НАН України, директор

- кандидат філософських наук, доцент Губерський Станіслав Антонович, Київський Національний університет ім. Тараса Шевченка, доцент кафедри політології

Провідна установа: Інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, відділ теоретичних та прикладних проблем тполітології

Захист відбудеться "31" березня 2000 р. о 1500 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Автореферат розісланий "29" лютого 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор політичних наук В.П. Горбатенко

Видавничий центр Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України: Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Анотації

Нгуен Куок Вінь. Особливості сучасного розвитку політичної системи суспільства у країнах Південно-Східної Азії (політологічний аналіз). - Рукопис (145 стор.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена вивченню процесів формування і функціонування сучасних політичних систем в цілому, а також їх окремих елементів в умовах сучасних постколоніальних суспільств у ході оновлення традиційних культур та інститутів, становлення громадянського суспільства. Автором здійснено спробу обґрунтування політологічної концептуальної моделі комплексного аналізу особливостей конституційного розвитку сучасної політичної системи "східного" типу і специфіки функціонування її елементів, окремих політичних інститутів у тісному взаємозв'язку із масштабними трансформаціями постколоніальних азійських суспільств. У дисертації розглядається в широкому соціокультурному контексті процес здійснення в межах суспільства східного типу владних відносин. З'ясовано значення неконфронтаційних, правових методів розв'язання політичних проблем і суперечностей. Доведено, що практична реалізація демократичних норм та принципів є закономірною тенденцією розвитку сучасного східного соціуму, що сприяє формуванню нової політологічної і правової культури різних верств населення.

Ключові слова: влада, політична культура, суспільний розвиток, політична система суспільства, традиція, інновація, політична модернізація, політичний процес.

Nguyen Quoc Vinh. Features of modern development of the political system of a society in the countries of South-East Asia (polytology analysis). - Manuscript (145 pages).

Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of political sciences on a speciality 23.00.02 - political institutes and processes. Koretskiy's Institute of State and Law, Ukraine's National Academy of Sciences, Kyiv, 2000.

The thesis is devoted to learning of processes of creation and operation of modern political systems in whole, and also their separate units in conditions modern postcolonial of societies during upgrade of traditional structures and institutes, becoming of a civil society. The attempt of a substantiation politological of conceptual model of the complex analysis of features development of the modern political system of "east" type and specifity of operation of units separate political institutes in close link with scale transformations postcolonial of the Asian societies is undertaken.

Within the framework of a research the process of realization of the imperous ratioes in east society is considered in wide social and cultural context. In operation is emphasized, that the deepening of socio economic conversions in modern east society requires change of a role of the state and institutes of a civil society, as value of non-confrontational, legal methods of solution of social problems now increases, and also affirms, that the practical implementation of democratic norms and principles is the natural tendency of development modern east society, new political and legal culture of various layers of the population.

Key words: authority, political culture, public development, political system of a society, tradition, innovation, political modernization, political process.

Нгуэн Куок Винь. Особенности современного развития политической системы общества в странах Юго-Восточной Азии (политологический анализ). - Рукопись (145 стр.).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена изучению процессов формирования и функционирования современных политических систем в целом, а также их отдельных элементов в условиях современных постколониальных обществ в ходе обновления традиционных структур и институтов, становления гражданского общества. Предпринята попытка обоснования политологической концептуальной модели комплексного анализа особенностей конституирования и развития современной политической системы "восточного" типа и специфики функционирования элементов, отдельных политических институтов в тесной связи с масштабными трансформациями постколониальных азиатских обществ.

В рамках исследования рассматривается в широком социокультурном контексте процесс осуществления властных отношений в восточном социуме. Автор характеризует постколониальные политические системы стран Юго-Восточной Азии как самобытные феномены, объединяющие в себе как "западные", так и типично "восточные", традиционные элементы. В работе подчеркивается, что углубление социально-экономических преобразований в современном восточном социуме требует изменения роли государства и институтов гражданского общества, поскольку в настоящее время возрастает значение неконфронтационных, правовых методов решения социальных проблем, а также утверждается, что практическая реализация демократических норм и принципов является закономерной тенденцией развития современного восточного социума, способствующей формированию новой политической и правовой культуры различных слоев населения. На основе теоретического и конкретно-социологического анализа сделан вывод о том, что постоянное совершенствование политической системы является необходимым условием успешного социально-экономического развития постколониальных восточных обществ.

Ключевые слова: власть, политическая культура, общественное развитие, политическая система общества, традиция, инновация, политическая модернизация, политический процесс.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Інтерес до вивчення соціально-політичних процесів, які відбуваються у другій половині XX століття в Південно-Східній Азії, нині дуже великий і, очевидно, що він зростатиме й надалі. Актуальність даної теми обумовлена тим, що цей величезний регіон є своєрідною мегалабораторією, де здійснюється практична перевірка оригінальної, принципово відмінної від західної, моделі суспільного розвитку. Спеціалісти-суспільствознавці цілком справедливо називають такі країни, як Таїланд, Малайзія, Індонезія, "новими азіатськими драконами", що прагнуть іти слідом за Японією та Південною Кореєю. Тому доцільно розглядати ці країни у якості певного "еталонного зразка" для вивчення процесів трансформації традиційних структур, що проходять нині в Південно-Східній Азії, а також певною мірою, як "ключ" до розуміння проблем інших азіатських держав в межах усього незахідного світу. У цьому контексті важливе значення для сьогодення має вивчення суспільно-політичних процесів, що відбуваються у соціалістичному В'єтнамі. Причому з'ясування характерних ознак та умов суспільно-політичного розвитку цієї країни відзначається здатністю впливати на процес виявлення сучасних тенденцій формування політичних систем в межах Південно-Східної Азії та всього постколоніального світу.

Ступінь наукової розробки проблеми. Різним аспектам сучасного розвитку країн Південно-Східної Азії приділяється значна увага і на Заході, і на Сході. Досвід оновлення постколоніальних азіатських суспільств активно вивчається у світовій науковій літературі. Цій темі присвячено численні роботи таких авторів, як Абазов Р., Бурлацький Ф., Васильєв Л., Зубов А., Козловський В., Кулагін М., Латишев І., Листопадов М., Мазирін В., Манов Г., Мін Яо, Накане Ч., Негер С., Сігьокі Т., Симонія М., Тоору Я., Уткін О., Фадєєв Д., Федотова В., Хідекі І., Цвєтов П., Циганов В., Шапіро І., Щегорцов В., Ельянов О. та ін. Актуальність вказаної проблематики знайшла відображення в численних публікаціях, в яких висвітлюються філософські, соціально-політичні, юридичні та інші аспекти процесу масштабної трансформації, що розгортається в Південно-Східній Азії. Так, у сучасній літературі є чимало наукових праць, присвячених дослідженню проблем функціонування сучасної держави, її ролі у забезпеченні соціально-економічних і політичних перетворень, особливостей політичної та правової культури незахідних суспільств. Серед їх авторів - Авер'янов В., Андрущенко В., Бачило І., Білик В., Бойченко І., Бистрицький С., Бурлай С., Бурчак Ф., Видрін Д., Гаєвський Б., Горбатенко В., Губерський Л., Зарченко Є., Касьян В., Кістяківський Б., Козюбра М., Комаров С., Кремень В., Лузан О., Логунова М., Михальченко М., Мокляк М., Москаленко В., Надольний І., Нижник Н., Пазенок В., Пойченко А., Полохало В., Пшеничнюк О., Ребкало В., Рудич Ф., Сергієнко П., Скрипнюк О., Тихомиров Ю., Табачник Д., Шинкарук В., Щокін Г., Ящук Т. та ін. Проте проблеми формування сучасних політичних систем в умовах постколоніального східного соціуму по суті тільки починають активно досліджуватися. Для того, щоб адекватно зрозуміти й оцінити майбутні перспективи розвитку політичних процесів на Сході, необхідне глибоке вивчення як традиційних структур, так і різноманітних (до того ж нерідко вельми суперечливих) "внутрішніх" та "зовнішніх" чинників, які впливають на ці процеси. Тому в межах окреслених проблем дисертант намагався проаналізувати мінливу й неоднозначну роль держави в модернізаційних процесах, що відбуваються нині в країнах Азії, її місце в політичній системі постколоніального соціуму, а також особливості східної політичної культури.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертаційна робота виконана в межах основних державних програм, які стосуються проблем підвищення ефективності роботи державних органів, посилення ролі права у всіх сферах суспільного життя Соціалістичної Республіки В'єтнам, а також програм розвитку освіти, зокрема Національної програми в галузі освіти. Дисертаційне дослідження проводилось також у рамках плану науково-дослідних програм кафедри філософії гуманітарних наук філософського факультету Київського університету імені Тараса Шевченка "Духовний потенціал особистості: тенденції і закономірності розвитку" (1991-1995 рр.), "Національна самосвідомість в контексті створення правової держави" (1996-2000 рр.).

Основний обсяг дисертаційного дослідження пов'язаний з науковою роботою, що здійснюється на кафедрі соціально-гуманітарної освіти у Центральному інституті підвищення кваліфікації працівників освіти Академії педагогічних наук України, а також з науковими дослідженнями проблем політичного життя суспільства в межах Української Академії політичних наук.

Мета та завдання дослідження. Метою даної роботи є дослідження особливостей формування і функціонування сучасних політичних систем в цілому, а також окремих їх елементів в умовах східних постколоніальних суспільств в процесі оновлення традиційних структур та інститутів, становлення громадянського суспільства.

На основі одержаних результатів здійснена спроба сформувати деякі висновки стосовно основних напрямів реформування політичної системи східного соціуму, створення сприятливих умов для її розвитку та вдосконалення. Ці висновки можуть бути використані з метою розв'язання проблем підвищення ефективності діяльності державних органів щодо управління соціальними і політичними процесами в умовах ринкової економіки.

У межах поставленої в дисертації мети були виділені наступні завдання дослідження:

- визначити головні особливості механізму здійснення влади, характерного для східного соціуму;

- охарактеризувати специфіку формування, функціонування і впливу на різні сфери життя суспільства політичної системи "східного" типу в цілому і її елементів (перш за все держави);

- розглянути деякі тенденції розвитку політичних процесів у Південно-Східній Азії в умовах масштабних соціально-економічних перетворень;

- виявити можливості вдосконалення сучасних політичних систем "східного" типу;

- розкрити невідкладні заходи щодо підвищення ефективності управлінських функцій держави;

- дослідити різні аспекти проблеми створення сучасного соціально-політичного механізму узгодження інтересів держави і суспільства в південно-східних країнах Азії;

- вивчити вплив "внутрішніх" і "зовнішніх" факторів на процес формування сучасної політичної та правової культури східного соціуму.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в дисертації вперше в соціально-політичній науці СРВ та в політичній науці України здійснено спробу обґрунтування політологічної концептуальної моделі комплексного аналізу особливостей формування сучасних політичних систем "східного" типу і специфіки функціонування її елементів, окремих політичних інститутів у тісному зв'язку з масштабними трансформаціями постколоніальних азіатських суспільств. В результаті здійсненого дослідження:

- вперше комплексно розглядається в широкому соціокультурному контексті процес здійснення владних відносин в рамках східного суспільства;

- характеризуються постколоніальні політичні системи південно-східних країн Азії як оригінальні феномени, які поєднують у собі як "західні", так і "традиційні" елементи;

- з'ясовано, що поглиблення соціально-економічних перетворень у сучасному східному соціумі потребує зміни ролі держави та інститутів громадянського суспільства, оскільки нині зростає значення неконфронтаційних, правових методів розв'язання політичних проблем і суперечностей;

- стверджується, що практична реалізація демократичних норм та принципів є закономірною тенденцією розвитку сучасного східного соціуму, що сприяє формуванню нової політичної і правової культури різних верств населення;

- на основі теоретичного і конкретно-соціологічного аналізу зроблено висновок про те, що постійне вдосконалення політичної системи є необхідною умовою для успішного соціально-економічного розвитку постколоніального східного соціуму.

Теоретико-методологічну основу дисертації складають праці Арістотеля, М. Вебера, Л. Васильєва, І. Канта, К. Маркса, Г. Парсонса, К. Поплера, У. Ростоу, П. Сорокіна, С. Хантінгтона. В процесі дослідження здійснювався аналіз колективних та індивідуальних монографій, наукових статей, а також матеріалів періодичних видань. Аналіз поставлених у дисертації питань здійснюється у світлі нового політико-правового мислення з орієнтацією на гуманізацію політики та пріоритет загальнолюдських цінностей. У дослідженні застосовуються методи як загальнонаукового, так і соціального пізнання - системний, структурно-функціональний, конкретно-історичний, порівняльно-політологічний та ін.

Основний зміст дисертаційної роботи

У "Вступі" викладена загальна характеристика дослідження, обґрунтована актуальність теми, показано ступінь її розробленості, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено методологічну базу дослідження. Також викладені основні положення, які розкривають наукову новизну роботи, показане її науково-теоретичне і практичне значення, наведено відомості про апробацію результатів дисертаційного дослідження та його структуру.

У першому розділі - "Соціально-історичні етапи розвитку політичної системи суспільства країн Південно-Східної Азії" - розкриті особливості формування інститутів політичної системи східного соціуму та їхня роль у традиційному суспільстві.

На своєрідність соціально-політичної організації народів Сходу звертали увагу ще античні мислителі. Однак аж до середини XIX століття далі абстрактних оцінок та розрізнених суджень і описів "дослідження" східного соціуму не просувались. І лише після того, як величезний Схід де-факто виявився втягнутим у так званий "загальноісторичний процес", було здійснено спроби проаналізувати життя східних суспільств як оригінальних явищ культури, а також особливості їхньої соціальної структури.

Виходячи з того, що загальний вигляд і функціонування політичної системи визначаються не лише структурою, компонентами, але й, значною мірою, характером її взаємодії з іншими суспільними підсистемами (економіка, культура, релігія і т.д.), що становлять собою "соціокультурне оточення", в дисертації досліджується процес становлення традиційно-патріархальних суспільств Південно-Східної Азії, яка протягом багатьох століть була варварською периферією відносно центрів світових цивілізацій, владних відносин та формування державних утворень. Соціальні системи країн Південно-Східної Азії в доколоніальну епоху характеризуються як типово закриті (К.Поппер), оскільки для них є властивим панування традицій в усіх сферах суспільного життя. Традиційні обряди, ритуали, усна народна творчість у цілому складають всеохоплюючу програму, що претендує на те, аби дати індивіду зразки поведінки на всі випадки життя. Закономірним наслідком цього є яскраво виражений консерватизм у всьому, починаючи від способів господарювання, форм поселення, і закінчуючи навичками мислення, пануванням санкціонованого стереотипу в художній творчості.

Головним "охоронцем" санкціонованих релігією традицій на Сході виступає селянство. За всіма основними параметрами суспільства країн Південно-Східної Азії відносяться до традиційно-аграрного типу, де домінують механізми соціального автоматизму і переважає "натуральний тип господарства" (А. Богданов) у формі "азіатського способу виробництва" (К. Маркс).

З виникненням у Південно-Східній Азії перших держав можновладці, що виросли на основі громадських посад, склали державний апарат, який утримувався за рахунок перерозподілу регулярних внесків сільських общин -податків. Базовими елементами, що приводили в дію весь механізм державної влади, виступали, по-перше, систематизовані "вищі знання" про природу та надприродні явища і, по-друге, детально розроблена система віддавання та виконання наказів. Перший елемент знайшов своє втілення в релігії та її служителях - жерцях; другий - у державній бюрократії. А живим втіленням могутності державної влади виступав верховний правитель. Влада держави спиралась на повсякденну віру людей у святість давньої традиції, що вимагала підкорення тим обраним, хто був цією традицією покликаний панувати. Зміцненню цієї віри сприяли головні релігійно-етичні доктрини Південно-Східної Азії. Таким чином, культурно-історичні особливості розвитку народів зазначених країн обумовили формування соціальної організації особливого типу, провідним, системоутворюючим фактором якої була держава, а також утворення специфічної суспільної ментальності, яка визначає особливе ставлення підданих до державної влади як до фундаментальної цінності, що є відображенням узвичаєних уявлень про бажаний спосіб соціального устрою.

Колоніалізм став принципово новим етапом історії країн Південно-Східної Азії. Потік європейських фабричних товарів поступово перетворював ці країни, які протягом ХVП-ХІХ століть стали колоніями чи напівколоніями західних держав, на великі ринки збуту для промисловості Старого Світу. Розвиток ринкових зв'язків та залучення до системи світового капіталістичного господарства спричинили значні зміни в економічному та соціально-політичному житті традиційних суспільств Південно-Східної Азії. Процеси трансформації традиційної соціальної структури розгорталися перш за все у містах, основну масу населення яких складали переважно особи, котрі тією чи іншою мірою були пов'язані з приватновласницьким, ринковим сектором економіки. Великі європеїзовані центри не лише відігравали роль потужних каталізаторів економічного зростання та соціальних змін, але й сприяли запозиченню та поширенню серед населення колоній ідей та цінностей інших культур. Особливістю цього процесу було те, що східний соціум сприймав у першу чергу ті елементи європейської культури, які більш-менш органічно вписувалися у звичні рамки традиційних норм та стереотипів. Крім того, тривалий деформуючий вплив західного капіталізму на соціально-економічну структуру традиційних суспільств країн Південно-Східної Азії спричинив відповідну реакцію у вигляді своєрідної "консервативної революції". Головною особливістю цієї "революції", що була здійснена зусиллями насамперед радикально налаштованих та по-європейськи освічених інтелектуалів, котрі використовували запозичені у Заходу доктрини - від християнства до соціалізму, - був її переважно антираціоналістичний, антиринковий характер. Не відкидаючи, як правило, "інструментальних" елементів західної культури (технічні досягнення, виробничі технології і т.п.), східні суспільства разом з тим не бажали сприймати систему ліберальних економічних, політичних відносин та цінностей. Однак, незважаючи на це, одним із найбільших досягнень "консервативної революції" стало скасування монополії на владу, яка перестала бути привілеєм традиційних верховних правителів.

У другому розділі - "Соціально-економічні та духовні передумови функціонування сучасних політичних систем країн Південно-Східної Азії" - розкривається роль "внутрішніх" та "зовнішніх" факторів у перетворенні соціально-економічних і політичних відносин у постколоніальному східному соціумі.

Хоча колоніалізм і зміг пробити захисний панцир традицій та примусив східні суспільства до трансформації, однак постколоніальна модернізація, внаслідок якої країни Південно-Східної Азії набували деяких рис західних суспільств, була за своїм характером частковою, непослідовною. Цей особливий тип модернізації значною мірою був обумовлений історичною долею країн Сходу, що визначала ментальність, духовність, культуру. Навіть пройшовши через багато десятиліть, а деінде і століть колоніалізму, східні суспільства "розмовляли" з капіталізмом різними мовами. А найбільш масовий тип людини східного соціуму - "людина соборна" (А.Хом'яков) з властивою їй прихильністю до віковічного традиційного способу життя не була готовою для включення до системи нових суспільних відносин. Тому постколоніальна модернізація в уявленні більшості східних інтелектуалів і представників правлячих верхів молодих незалежних держав країн Південно-Східної Азії ставала ледь не синонімом одного тільки промислово-технічного прогресу. Водночас набували особливого значення як символ і основа опору колоніалізмові локальні традиційні культури, що виходили на світову арену в якості самостійних суб'єктів.

Оскільки в країнах Південно-Східної Азії не існувало соціального механізму, здатного спрямувати комерційні, торгові прибутки на створення та розвиток великого промислового виробництва, то функцію "колективного підприємця" тут змушена була виконувати держава. Масштабні перетворення у країнах Південно-Східної Азії в постколоніальну епоху призвели до великих змін в соціальній структурі цих країн. В рамках постколоніальної структури виникає ціла система нових суспільних груп та прошарків, нових соціальних статусів. А разом із новими статусами з'являються й нові способи їх досягнення, зростає як горизонтальна соціальна мобільність, так і вертикальна - майже не відома традиційним суспільствам.

Проте глибока соціально-економічна криза, що вразила Південно-Східну Азію наприкінці 60-х - на початку 70-х років нинішнього століття, наочно продемонструвала хибність теоретичних концепцій, автори яких однозначно пов'язували оновлення Сходу зі збереженням старих традицій та "соборних" принципів організації селянської общини, орієнтованих на "людину-гвинтика". Стало зрозуміло, що східним інтелектуалам і політикам необхідно виробити принципово інше розуміння модернізації. Результатом їхніх ідейних пошуків стало формування нового підходу до суспільно-політичного розвитку, що базувався на таких постулатах:

1) соціально-економічний прогрес залежить від міри відкритості окремих країн зовнішньому світові;

2) конкуренція і ринок сприяють оптимальному розподілові та використанню ресурсів, в той час як надмірне державне втручання в економіку перешкоджає цьому;

3) демократизація суспільного життя є необхідною паралельною умовою розвитку, а не його кінцевим результатом.

Разом з тим головним стрижнем, що об'єднує різні теорії східного "неомодернізму" (Д. Александер), є пошук власних шляхів оновлення, що передбачають розвиток приватної ініціативи у рамках нових форм колективності, котрі відповідають індустріальній епосі. Підприємницькі кола і владна верхівка використовують дещо оновлені стійкі моделі колективної поведінки (патронаж, клієнтелізм, родинні зв'язки) у процесі сучасного капіталістичного розвитку. Тому, як справедливо підкреслюють чимало дослідників так званого "середнього класу" (в тому значенні, в якому цей термін вживається на Заході) на постколоніальному Сході його просто не існує. Роль верховного посередника між новими і традиційними елементами соціальної структури тут виконує держава, оскільки все суспільство цементує потужний прошарок державної бюрократії. Державний апарат досить жорстко контролює життя суспільства (насамперед сфери політики і економіки) та орієнтується на збереження стійкості соціуму в умовах еволюційної зміни системи традиційних структур. І хоча в процесі модернізації економіки, її інтеграції у світове господарство в культурах країн Південно-Східної Азії закріпилось чимало не властивих їм елементів, без яких капіталістичний ринок не міг би функціонувати, політичну сферу життя суспільства масштабні зміни майже не зачепили. Тому разом із розширенням та консолідацією капіталістичного способу виробництва у цьому регіоні формувалися авторитарно-орієнтовані політичні системи з домінуванням держави, де збереглися і відтворюються переважно традиційні, докапіталістичні форми владних відносин. При цьому держава ще й ніби "відділяється" від суспільства. Наслідком такого "розриву" є, по-перше, відчуження основної маси населення від управління суспільними справами і, по-друге, відносна автономія правлячої верхівки. Оскільки в постколоніальному східному соціумі все ще зберігається стійка звичка до ієрархії та нерівності, до тиску з боку влади, то величезна більшість народу в країнах Південно-Східної Азії - від селянина до промислового магната - вважає сильну і практично нічим не обмежену державну владу єдиним гарантом, здатним оберігати слабку національну економіку від несподіванок і потрясінь, а також забезпечувати не пристосованим до ринкової конкуренції "низам" певний прожитковий мінімум. Внаслідок того, що процес соціально-політичних перетворень усе ще помітно відстає від економічних реформ, основна маса населення досі практично не знайома із західною демократією. По суті в країнах Південно-Східної Азії тільки починає розгортатись масштабна духовна "реформація", завдяки якій народи цих країн зможуть природнім шляхом перейти від традиційної фаталістської моралі до нової моралі, що спирається на свободу.

У третьому розділі - "Входження країн Південно-Східної Азії до світової спільноти: реальність і перспективи" - розкриваються тенденції сучасного розвитку політичних систем країн Азії. Зокрема відзначається, що рeзерви саморозвитку "азіатської моделі індустріалізації" в цілому виявилися вельми обмеженими, оскільки ця модель базується на переважно екстенсивних факторах економічного зростання. Глибока фінансова криза кінця 1990-х років ще раз підтвердила очевидну нездатність східної консервативної держави, яка уперто намагалася виконувати функції головного товаровиробника і здійснювала перерозподіл на користь традиційних соціальних груп бюджетних коштів, ефективно організувати і планувати економіку, забезпечити розвиток інфраструктури, освіти, охорони здоров'я. Сумний досвід "модернізації навздогін" свідчить про те, що монопольний характер влади і власності, що виключає конкуренцію як в економіці, так і в інших сферах суспільного буття, надзвичайно обмежує можливості соціальної самоорганізації та самовдосконалення. З цього випливає, що необхідною умовою успішної соціальної трансформації є розвиток внутрішніх матеріальних та духовних прогресивних потенцій суспільства. Адже постколоніальний східний соціум опинився знову так швидко у тупику саме через те, що економіка, соціальна сфера, культура і духовний світ людей змінювались дуже нерівномірно. Щоб подолати цей розрив, необхідно, насамперед, ліквідувати невідповідність нинішньої позиції держави стосовно суспільства об'єктивним вимогам сучасного розвитку. Бо в силу того, що сучасна держава в країнах Південно-Східної Азії за всіма параметрами все ще посідає провідні позиції в суспільстві, саме вона повинна стати головним регулятором адаптаційних процесів до прогресивних інновацій - економічних, науково-технічних, соціальних.

Головною метою всіх змін має бути становлення по-справжньому автономної особистості. Тільки цей шлях може гарантувати збереження давніх самобутніх народів і культур. Аби розширити сферу особистої автономії індивідів необхідно перш за все реалізувати нову стратегію формування класу власників та "громадянського суспільства", де свободу дій кожної людини повинен забезпечувати закон. Як показує досвід реформ у Південно-Східній Азії, східна держава не може самостійно забезпечити надійну охорону прав особистості. Тому їй не обійтись без "стратегічного союзника", яким може стати найактивніша частина постколоніального суспільства - приватний власник. Сучасна східна держава не просто змушена рахуватися із настроями мас, нинішні зміни у суспільстві вимагають удосконалення апарату управління та політичних інститутів з метою встановлення загального консенсусу. Політика і практика суспільно-політичної взаємодії, що базується на взаємних поступках і компромісах, сприяє створенню сприятливого для функціонування ефективної економіки соціального клімату. А залучення більшості населення у сферу ринкових зв'язків, підвищення рівня освіченості людей та розширення доступу до засобів масової інформації призводить до того, що разом із традиційними колективістськими цінностями в постколоніальних східних суспільствах поступово закріплюються-таки сучасні егалітаристські цінності.

Таким чином, у країнах Південно-Східної Азії формується ефективний механізм узгодження інтересів соціуму та влади, який функціонує на основі таких основних принципів: 1) суспільство усвідомлює, що мусить зберігати внутрішню стабільність; 2) держава надає суспільству реальні можливості впливу на процес прийняття та здійснення найголовніших політичних та економічних рішень. В результаті соціум стає більш відкритим, а безправні піддані стають повноправними громадянами.

У "Висновках" до дисертаційного дослідження проблеми сучасного розвитку політичної системи у країнах Південно-Східної Азії сформульовано ряд положень, що мають теоретичне і практичне значення.

Серед швидко зростаючих країн Азійсько-Тихоокеанського регіону держави Південно-Східної Азії виділяються своїм динамізмом. Незважаючи на надзвичайно низькі стартові позиції, деякі із цих держав за порівняно невеликий період часу перетворилися на досить потужні індустріальні держави. Однак з висоти, за якою вже вимальовуються контури третього тисячоліття постає вочевидь, що однією з найважливіших проблем сучасного розвитку країн Південно-Східної Азії є реформування їх політичних систем. Бо, як показує досвід масштабних соціально-економічних перетворень у цьому великому регіоні, від того яким чином розв'яжуть народи Азії своє внутрішнє "питання про владу" значною мірою залежатиме їхнє майбутнє та перспективи всього світового розвитку.

Аналіз різних аспектів функціонування і трансформації політичних систем країн Південно-Східної Азії дозволяє зробити такі висновки:

1. Так звана "східна" модель соціального розвитку, що історично склалася в регіоні, принципово відрізняється від тієї, що сформувалась на Заході.

2. "Східна" модель характеризується пануванням державної командно-адміністративної системи при другорядній ролі ринку та приватної власності, приниженості людини і безумовному пануванні держави над соціумом, а соціуму над особистістю. Таким чином, "східний" шлях розвитку не вів до науково-технічного прогресу, не сприяв розкріпаченню особистості і не створював умов для активної реалізації видатних досягнень людської думки. Зате він гарантував збереження консервативної стабільності, завдяки чому й існував упродовж тисячоліть.

3. Західний колоніальний капітал значною мірою деформував традиційну структуру східного соціуму, але практично не зачепив її основ.

4. "Пробудження" східного соціуму у XX ст. було своєрідною реакцією на тривалий тиск з боку західного капіталізму. Воно проявилося у вигляді так званої "консервативної революції", спрямованої на безумовне збереження традиційних соціальних форм та інститутів.

5. В постколоніальну епоху процес перетворення напівтрадиційних аграрних суспільств на індустріальні здійснювався шляхом застосування моделі так званої "модернізації навздогін". Ця модернізація з самого початку не була органічною, оскільки не обумовлювалась попереднім розвитком народів Південно-Східної Азії. Економіка, соціальна сфера, політика, культура і духовний світ людей зазнавали змін дуже нерівномірно, що й визначило обмежений та суперечливий характер перетворень, особливо у політичній сфері життя суспільства. Таким чином, держава в Південно-Східній Азії значною мірою зберегла свої типово "східні" риси.

6. Нині Схід закінчує свій відокремлений рух і стає на шлях, який із специфічного європейського перетворився на всесвітній. Однак при цьому східний соціум орієнтується на свою власну модель розвитку, що спирається на його внутрішні можливості. Концепція "власного шляху" виникає не випадково і забезпечує мобілізацію ресурсів самобутніх культур, що змушені прийняти історичний виклик Заходу, з метою збереження їхньої ідентичності та незалежності. азія постколоніальний суспільство політичний

7. Хоча ідея автономії особистості, на відміну від Заходу, не є такою очевидною в Азії, однак східні культури здатні сприйняти ліберально-ринкові та демократичні цінності. Сучасні азійські суспільства неминуче ставатимуть більш капіталістичними, і з розвитком приватно-ринкового сектора держава буде змушена все більше спиратися на добровільне співробітництво решти суспільства. Разом з тим, культурна специфіка, етнічна чи національна приналежність, мова, релігія, раса створюють особливі локальні світи з абсолютно несхожими традиціями, ставленням до часу, космосу, персональності та колективності. Це передбачає необхідність пристосування універсальних принципів суспільної демократизації до умов Південно-Східної Азії.

8. Необхідною передумовою для підвищення ефективності політичних систем країн Південно-Східної Азії є їхній подальший розвиток, що передбачає розв'язання таких головних завдань:

а) здійснення адміністративної реформи з метою формування достатньо "гнучкого" сучасного централізованого апарату державного управління;

б) формування національної свідомості і національної системи комунікацій на базі "синтетичної" масової культури з метою зменшення регіональних, етнічних та релігійних відмінностей;

в) створення нової системи законності - надійного гаранта прав та інтересів громадян;

г) розширення та інституціоналізація політичної діяльності з метою залучення непривілейованих у минулому соціальних груп та прошарків до суспільно-політичного життя.

9. Головна особливість процесу розвитку сучасних східних держав полягає в тому, що він значною мірою моделюється правлячими колами. Тому перспективи удосконалення політичних систем країн Південно-Східної Азії залежать перш за все від того, чи буде тут створене культурне середовище, сприятливе для контактів інтелектуальної та політичної еліт з народними масами.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Нгуэн Куок Винь. Демократия как социально-культурный феномен в системе политического бытия // Политико-правовая сфера общества: реальность и тенденции развития. - К., 1997. - С. 26-30.

2. Нгуэн Куок Винь. Модернизация власти: проблемы формирования современных политических систем в странах АСЕАН // Там же. - С. 42-48.

3. Нгуен Куок Вінь. Під одним дахом. До характеристики "азіатської моделі" соціально-економічного розвитку суспільства // Політика і час. - 1999. - № 4. - С. 61-63.

4. Нгуэн Куок Винь. Динамика изменения социально-классовых отношений в постколониальных обществах Юго-Восточной Азии // Вісник Харківського університету. - 1999. - № 439. - Ч. 4,5. - С. 264-368.

5. Нгуэн Куок Винь. Власть на современном Востоке: сила в традиции (на примере стран Юго-Восточной Азии) // Держава і право: Збірник наукових праць. Вип. 4. - К., 1999. - С. 389-393.

6. Нгуэн Куок Винь. Механизм функционирования демократии в постколониальный период: азиатский вариант // Держава і право: Збірник наукових праць. Вип. 5. - К., 2000. - С. 428-438.

Размещено на Allbest.ru