Політичний ідеал: проблеми еволюції та втілення в умовах сучасного суспільного розвитку

У даному розділі акцентується увага на те, що у процесі діяльного освоєння людиною навколишньої дійсності на підставі існуючих ідеалів, відбувається заміна одних однобічних моделей політичного розвитку суспільства іншими однобічними ж моделями. Як показує досвід історії, це аж ніяк не кращий варіант просування вперед. Максимальний ефект можуть дати лише синергетичні моделі, тобто такі, що відбивають сукупний результат всього історичного процесу.

Виходячи з цього, дисертант вважає, що синергетична теорія вибору дає досить логічну відповідь на питання про існування і критерії соціального прогресу. З погляду цієї теорії останній являє собою ланцюг таких мутацій соціальної системи, за яких досягається велика ступінь реалізації деякого загальнозначущого ідеалу. Саме ступінь реалізації ідеалу і є критерієм переходу від менш "досконалого" до більш "досконалого" стану суспільства. Звідси стає очевидним, що не може бути ніякого "об'єктивного" критерію соціального прогресу, незалежного від соціально-політичних ідеалів.

В розділі розкриваються креативні можливості реалізації ідеалу соціально, правової держави. Остання містить у своїй основі ідеал правової норми як відображення належного майбутнього правового регулювання. Вона фіксує немов би дальній план належного. У свою чергу найближче належне виявляється в третій стороні ідеалу: тут виробляються уявлення про те, як жити і поводитися людям у конкретних життєвих ситуаціях, щоб не порушувати існуючих норм права. В остаточному підсумку, дійсне розглядається крізь призму обов'язкового, належного відображення юридичних законів. Виділене в трьох цих аспектах дає цілісний правовий ідеал. Зазначено, що сама концепція соціальної, правової держави ще не є в сучасній юридичній та політичній науках усталеною. Навколо неї ведеться багато суперечок: щодо механізмів реалізації, основних функцій, того суб'єкта, який повинен брати на себе повну відповідальність у процесі застосування норм соціальної, правової держави тощо. Нині між державою та політикою утворився своєрідний вакуум, політико-правова порожнеча.

Розкрито положення про те, що складність сучасної ситуації в Україні посилюється накладенням двох різних процесів. З одного боку, перехід від стану одного із залежних регіонів наддержави до стану самостійної держави, руйнація старої авторитарно-бюрократичної системи, а з іншого -- спроби утвердити на політико-правовому і державно-суспільному рівні нову модель суспільного розвитку, основними рисами якої повинні стати змішана економіка, політичний плюралізм, громадянське суспільство та соціальна, правова держава.

Але говорячи про нашу Українську державу, обов'язково слід мати на увазі, що ми хочемо її бачити не тільки правовою, але й демократичною. Соціальна держава завжди здійснює свої цілі та принципи у формі правової державності, хоча при цьому рухається у напрямку якнайбільшої гуманізації суспільних стосунків шляхом розширення прав особистості та наповнення правових норм більш справедливим змістом.

Спільність між правовою та соціальною державою полягає в тому, що обидві покликані забезпечити благо кожного окремо взятого індивіда: чи шляхом запровадження правових гарантій громадянських та політичних прав особистості та встановлення чітких меж можливого державного втручання, як це робить правова держава, чи соціальною безпекою та матеріальними умовами вільного і гідного існування своїх громадян, як це робить соціальна держава. Хоча соціальна держава передбачає існування ще однієї політико-правової визначальної ознаки, яка, власне, і відрізняє її від правової держави. Справа в тому, що правова держава не втручається у процес розподілу чи перерозподілу суспільного багатства та державних ресурсів, у той час як соціальна держава саме цим і займається, хоча й поважає при цьому такі правові норми, як рівноправність усіх форм власності, недоторканність приватної власності, персональна відповідальність тощо.

Проголошення соціально-правової держави в Україні можливо, на погляд дисертанта, після ліквідації ряду "хибних" моментів: суперечливості законів і суверенітетів; низької правової культури населення, у котрого як і раніше немає дійсних потреб у правових знаннях; росту злочинності, що набула якісно нового характеру, а українська мафія займає одне з головних місць у Європі за впливом і прибуткам.

На шляху наближення до ідеалу соціально-правової держави в Україні, очевидно, повинні змінитися відносини між державою й особистістю: потрібно формувати психологію громадянина, а не підданого. Як уявляється, мета побудови соціально-правової держави в Українському суспільстві пов'язана не стільки з гармонією суспільної досконалості, скільки зі свободою безкінечного розвитку, що, власне, і є відображенням прагнення до ідеалу. Але, з одного боку, коли ми в цьому розумінні говоримо про Вищій політичний, але абстрактний ідеал, то уявити собі будь-яку конкретну картину кінцевої досконалості неможливо. Можна говорити лише про безкінечний процес еволюції.

У п'ятому розділі “Політичний ідеал -- система принципів людського виміру політики” дисертант визначає якою мірою в політичному ідеалі можуть відбиватися або відчужуватися ті або інші цінності сучасного суспільства. Концептуальною основою подальшого дослідження в даному розділі служить теза, що соціальні (у тому числі і політичні) цінності є системоутворюючими чинниками конструювання політичного ідеалу в свідомості індивіда. Водночас, розкривається положення про те, що найважливішим синтезуючим утворенням для даних понять служить політична культура. І усі вони -- політичні цінності, політична культура, політичний ідеал, із необхідністю, на погляд дисертанта, включені в ще більш широке поняття -- людський вимір політики. Дисертант аналізує декілька характерних підходів у розумінні цінностей. Разом з тим відзначено, що роботи різних авторів, які звертаються до ціннісної проблематики, не утворюють єдиної концептуальної основи. Тому дисертант здійснює свій підхід, найбільш близький його уявленню про цінність, і розвиває його, базуючись на концепції політичного ідеалу як специфічної цінності, "соціальної цінності особливого роду". Дисертант визначає свою позицію так: цінності виявляють себе у формі ідеалів особистості, соціальних спільностей різного рівня, включаючи і людство в цілому. Будучи породженням життєдіяльності конкретного суспільства, вони відбивають у собі основні ознаки цієї життєдіяльності в знятому вигляді. Вони можуть задавати лише загальну спрямованість діяльності особистості, групи або суспільства в цілому, але не конкретні конструктивні параметри цієї спрямованості.

Ідеали -- це цінності, побачені в їхній досконалості, сублімовані в уяві досконалості, до яких можна лише наближатися; спроба ж буквально втілити їх у земному бутті може призвести тільки до краху цих ідеалів ідеалом як цінністю для людини стає те, що вабить, збагачує, спрямовує особистість і створює його буття у всіх його вимірах, проявах і устремліннях. В умовах подібної життєдіяльності ідеал стає не тільки метою, але і засобом приборкання людських примх, настроїв і капризів, засобом здійснення головного завдання людини -- дати своєму життю сенс. Виходячи з концептуальної позиції автора, ідеал у цьому відношенні повинен виконувати роль своєрідного "обруча" цінностей, але таких, що конкретно відносяться до того або іншого типу ідеалу. У свою чергу, саме по собі поняття "ідеал" також не має конкретності, якщо не уточнювати який саме ідеал мається на увазі: політичний, естетичний, моральний, економічний тощо. Ідеал може бути суспільним: честь, шляхетність, пошана, влада. Він може бути економічним: багатство, благоденство, навіть гігієнічним: здоров'я. Ідеал може бути пізнавальним, соціальним, нарешті, політичним. У залежності від типу ідеалу і повинні оформлятися цінності, відповідно -- політичні, естетичні, моральні або економічні.

Дисертант дійшов висновку про те, що проблема вибору політичного ідеалу сама по собі пов'язана з багатьма чинниками: досить широким віялом цінностей, що їх “пропонує” свідомості пересічної особи суспільство, належності особистості до тієї чи іншої соціальної групи, прошарку суспільства, психолого-типологічними ознаками особистості тощо. Разом з тим, вибір ідеалу особистістю базується на певних принципах, які в певній мірі можна назвати принципами філософсько-антропологічними: гуманізму, морального плюралізму, критичної рефлексії, редукції, толерантності тощо.

У даному розділі розглядається співвідношення процесів політичної модернізації та принципів ефективності функціонування політичного ідеалу в сучасних умовах. Дисертант обґрунтовує положення про те, що формування політичного ідеалу пов'язане безпосередньо з політичною модернізацією. Влада для підтримки свого існування потребує такого набору політичних технологій, котрі сприяють її утриманню в руках певних соціальних сил.

В розділі розкрито положення про те, що ХХ сторіччю, як епосі технічної цивілізації, призначено було створити і нову техніку конструювання політичного ідеалу. Сьогодні він може створюватися точно так як і будь-яка сучасна зброя як, приміром, тектонічна, і точно так прораховуватися з погляду ефективності його застосування в той або інший відповідальний політичний момент.

Отже, дисертант доходить висновку, що "конструювання" політичного ідеалу немислимо сьогодні без урахування технологізації мислення у всіх основних формах суспільної свідомості. Якщо раніше вважалося, що престижною формою представлення того або іншого різновиду суспільної свідомості була наука, то тепер у якості даної форми виступає технологія. Суспільна свідомість настільки заражена практицизмом, що вимагає не просто наукового пояснення, а технологічного виконання висунутого ідеалу, інакше в нього просто ніхто не повірить.

У Висновках зафіксовані основні підсумки дослідження.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми політичного ідеалу, що виявляється у створенні концепції його формування, згідно з якою політичний вибір нерозривно пов'язаний із політичними ідеалами, а розуміння розвитку суспільства -- з його реальним втіленням. Це припускає розгляд політичного ідеалу як частини суспільної (колективної) свідомості. Дана концепція була відсутня в сучасній вітчизняній політології. Це відбулося тому, що соціальний вибір (або добір) ототожнювався з природним добором -- боротьбою за існування, що у суспільстві була відсутньою. Тому теорія політичного вибору дозволить сьогодні глибше зрозуміти процеси розвитку суспільства.

Створення цієї концепції передбачало осмислення проблем історичної еволюції політичного ідеалу у суспільній свідомості. Під еволюцією політичного ідеалу автор розумів перехід від плюралізму політичних ідеалів до їхньої синтезуючої єдності, що включає вибір певного політичного ідеалу і доповнюється виявленими якісно новими принципами, не властивими історії, серед яких можна виділити технологізм і гуманізацію суспільної свідомості, принцип редукції, морального плюралізму, граничності існування у суспільній свідомості, вплив моди і національно-традиційних цінностей на його формування тощо.

Основні наукові й практичні результати дисертації полягають у наступному.

У процесі дослідження було виявлено, що людство не відразу підійшло до наукового розуміння місця ідеалу в механізмі соціального прогресу. Закон розуміння ідеалів був недостатньо пізнаваним, являв собою тільки ідею регуляційного порядку, вказував скоріше напрямок на мету, ніж уявлення про неї. Ідеал керував людиною в певній мірі як почуття вірного напрямку, а не як чітке уявлення про результат. Стародавні ідеали про вільне життя, так само як і уявлення про панування тотема, батька, керманича, а також властиві стародавнім соціальним відношенням форми антигуманізму переносилися в державність, трансформувалися в політичних ідеалах. Водночас, політичний ідеал завжди відбивав у собі положення певних соціальних структур, тому всі політичні ідеали були суб'єктивними за своїм походженням. Суб'єктами тут саме і виступали ті соціальні групи, що ідеалізували свою життєву позицію, а сам ідеал у них ставав ідеологічно закріпленою метою і розвитком. Ця ідеологічна спрямованість ідеалу виявлялася в тому, що в ньому виражалося відношення соціального суб'єкта до існуючого у суспільстві політичного порядку. У багатьох суспільних груп у стародавні часи панували ідеали не тільки перспективного, але і ретроспективного плану (типу "золотий вік"), ідеали просторово-віддалені, але нібито вже здійснені (типу "далека земля"), ідеали, що очікують пришестя тієї сили, що може їх реалізувати ( "очікуваний" або "рятівник, що повертається”) тощо. Всі вони знаходили своє відображення в історичних легендах, фольклорних жанрах.

На рівні суспільства ідеал формується у взаємодії історичного досвіду, масової свідомості, громадянських та державних структур. На рівні людини тут участь беруть особистий досвід, знання, віра та уява, фантазія. Політичний ідеал включає уявлення про майбутній суспільний устрій, вищу мету багатьох поколінь та про засіб предметно-практичної діяльності, формі творчого ставлення людини до соціально-політичної дійсності. Тим самим в ідеалі репрезентовані майбутнє та теперішній стан. І завдання завжди полягало у тім, щоб збалансувати за рахунок ідеалу суспільне та державне, колективне та індивідуальне начала і при цьому зберегти його однакове практичне значення або, інакше кажучи, рівно наближеність для усіх суб'єктів соціального прогресу.

Дослідження показало, що в процесі історичної еволюції ідеал ототожнювався з істиною. Але ідеал не є істиною, він є точним уявленням про бажану зміну реальності. Ідеал є відповідність знання суб'єкту, тому що він дає нам картину світу не таким, який він є, а яким він повинний бути відповідно до нашого бажання. Разом з тим, ідеал зв'язаний з істиною, знаннями, світоглядом носіїв ідеалу. Світоглядна "картина світу", у тому числі знання про суспільство, спотворюється (ідеалізується) відповідно до інтересів соціальної групи, її бажанням і стає представленням про бажане майбутнє. Тому люди втілюють у життя не істини знання, а ідеали, що виражають бажання соціальних груп. Звідси й випливає, що маси людей усупереч науковим знанням і здоровому глузду приймали комуністичні чи нацистські ідеали і сприяли створенню тоталітарних суспільств. Отже, природа чи специфіка політичного ідеалу пов'язані з тим, що він є частиною суспільного (колективного) свідомості. Основна частина цієї свідомості - повсякденні і наукові знання про світ, перевіряються практикою.

Відповідно видам діяльності виникають різні види ідеалів (на основі аналізу людьми продуктів їхньої діяльності і створення представлень про бажаний результат) і їхня ієрархія. Уся сукупність цих ідеалів створює струнку систему, що утворює соціальний ідеал. На основі видів діяльності і відповідних їм ідеалів виникають соціальні інститути, що виявляються зв'язаними один з одним ієрархічно. Різноманіття ідеалів породжує різноманіття стилів діяльності людей у всіх соціальних інститутах (в економіці, політиці, педагогіці і т.п.) і відповідне розходження смаків людей (економічних, політичних і т.п.), їхніх оцінок, переваг. Суспільство виявляється системою інститутів, у якій різні ідеали породжують різноманіття стилів діяльності людей, сукупність яких складає стиль життя чи спосіб життя різних груп, регіонів у суспільстві.

Різноманіття політичних ідеалів було настільки багатим, що вже в античному світі було осмислено проблему їх типологізації. Вона проводилася переважно за формами державного правління. Ясно усвідомлений вже греками похідний характер таких понять, як "політика", "політичне знання" від терміна "поліс" свідчить про практичну потребу в раціональному тлумаченні характеру державного правління, що надалі приводить до виникнення цілком самостійних ідеальних теоретичних конструкцій, що пояснюють переваги однієї форми правління над іншою.

Релігійний ідеал був ілюзорним. Його політичний характер пов'язаний із тим, що не тільки церква, але і держава стояла на ґрунті ідеалу "царства божого" і бачила своїм найвищим завданням людського життя в пануванні над нею релігійного початку. Одним із його характерних функціональних особливостей є принцип примусового універсалізму, котрий привів до лиховісної практики церковної інквізиції. З іншого боку, релігійний ідеал зробив якісний крок у розвитку гуманізму. Він апелював не тільки до страху, але і до любові, милосердя, співчуття. Він був звернений до людини, хоча і підтверджував рівність ілюзорну, рівність у царстві божому. Вироблені християнством моральні закони -- загальнолюдська гуманістична цінність, що має безперечне значення. Проте цінності, що виходять від релігії вирішили протиріччя релігійного ідеалу на користь гуманізму лише тоді, коли в суспільстві стали відбуватися відповідні соціальні зміни, упорядковані вже політичною думкою епохи Відродження.

Уявлення епохи Відродження про політичний ідеал переборюють двоїстість "божого царства", маючи своєю метою власний успіх людини в житті. Цей ідеал в ембріональному стані містить визначені компоненти і класичного буржуазного ідеалу, пов'язаного з Просвітництвом, і ідеалу правової держави: формальна рівність перед законом, освячення приватної власності тощо. Важливо також і те, що мислителі епохи Відродження не залишили поза увагою багату теоретичну спадщину античності і постійно зверталися до неї, черпаючи з її джерела гуманістичні ідеї і критерії істинності своїх поглядів, хоча деякі з них не розділяли думки стародавніх з питань про найкращий державний устрій.

В цілому епоха Відродження створила два основних типи ідеалів, що умовно можна назвати індивідуалістичним ідеалом і ідеалом громадянського гуманізму. Строго кажучи, вони не є ідеалами політичними, а лише ідеалами особистості, що можуть служити елементами політичного ідеалу. Гуманісти цього періоду дійсно створили образ людини, що поєднав у собі високі моральні чесноти і вченість, фізичні і духовні досконалості. Але в остаточному підсумку, їхня парадигма універсальної людини практично відповідала лише ідеальному придворному, вірному служителю свого короля.

Прагнення мислителів епохи Просвітництва, соціалістів-утопістів, класиків марксизму наблизити реалізацію вікової мрії людства, зробити комуністичний ідеал конкретною метою життєдіяльності існуючого покоління людей, показати його в цілому як ідеал історії, а не просто історичний ідеал, було психологічно зрозумілим, але, як виявилося, помилковим. Утвердження подібного ідеалу в якості безпосереднього регулятора поведінки людей обернулося для суспільства декларативністю, словесним галасом. У середовищі широких мас росла тяга або до традиційних релігійних вірувань, або до чогось таємничого, трансцендентного.

Вперше, спираючись на принципи синергетичної теорії, вибір та втілення політичного ідеалу трактується як універсальний механізм розвитку соціальної системи. Розкривається положення про те, що виникаюча невідповідність старої соціальної структури (у загальному випадку, форма влади і власності) новим соціальним елементам (нові люди, нові корпорації) породжує в суспільній свідомості сукупність уявлень про можливі варіанти (сценарії) іншого структурування суспільства. На їхній основі в суспільній свідомості виникають уявлення про майбутнє суспільство, тобто політичні ідеали, що більш-менш точно відбивають реальні можливості в перебудові суспільства. Політичний ідеал виступає результатом взаємодії людей з приводу реалізації притаманного їм уявлення про соціальну справедливість. Крізь нього відбувається будь-який контакт індивіда із зовнішнім світом, з нього у громадянському становленні особи формуються її економічна самостійність, політична активність, різноманітні ціннісні орієнтації. У переломні епохи політичний ідеал спричиняє більш активний вплив на поведінку мас людей, ніж у стабільному суспільстві.

У процесі діяльного освоєння людиною навколишньої дійсності відбувалася заміна одних однобічних політичних ідеалів іншими однобічними політичними ідеалами. Як дозволяє визначити дослідження -- це аж ніяк не кращий варіант просування суспільства вперед. Максимальний ефект можуть дати лише синтезовані моделі, що відбивають сукупний результат процесу їхньої історичної еволюції. Правда, можливість такого синтезу відкривається тільки при відповідному розумінні "маргінальних" політичних ідеалів.

Дисертант доходить висновку, що ідеали, які абсолютизують соціальний порядок, приводять до появи різних видів тоталітаризму (комуністичного чи нацистського). Ідеали, що перебільшують хаос (свободу), ведуть до анархізму. А ідеали, засновані на синтезі соціального порядку і волі (хаосу), породжують лібералізм. Але “справжній” синтез політичних ідеалів, під яким можна розуміти такий, що не нав'язується особистості в процесі її вибору того чи іншого ідеалу, може здійснити лише Культура. Раціонально-теоретичний синтез у принципі неможливий. Синтез, здійснюваний культурою, -- це той шлях, по якому йде будь-яке суспільство. Через культуру воно саме себе і вибирає.

Розглядаючи під цим кутом дану роботу, автор вважає за доцільне відзначити наступне.

Найбільш характерною рисою політичного ідеалу є те, що він найдинамічніший у порівнянні з іншими, що формуються в суспільній свідомості. Концептуально процес цієї динаміки еволюції політичного ідеалу, на погляд автора, можна відобразити в таких етапах "життя" ідеалу:

а) апологетики -- коли визначений політичний ідеал тільки зароджується і, як плід романтичного розуму, сліпо прагне жертв в ім'я свого здійснення;

б) догматики -- коли він знаходить теоретичне обґрунтування у творах політичних діячів, або політичних мислителів, що стають його “класиками". Одним із важливих інструментаріїв втілення даного ідеалу в дійсність на цьому етапі стає ідеологія;

в) епігонства і экзегези -- як найбільш суттєвих наслідків впливу ідеології на масову суспільну свідомість в ім'я здійснення сформованого політичного ідеалу;

г) ерозії -- коли "біологічний годинник" політичного ідеалу на виході і він закінчує своє існування в будь-якому випадку: або внаслідок його досягнення, або внаслідок втрати своєї принадності і віри в нього людей. На цьому етапі породжується новий політичний ідеал, що проходить ті ж стадії розвитку

Узвичаєне розуміння політичного ідеалу сучасності не враховує його сутнісної характеристики: він ширше за своїм змістом політичної влади і конкретних засобів її здійснення. В умовах розширення політичної свідомості він стає не просто прекрасною і недосяжною мрією, а предметом повсякденного обговорення, а в перекрученій формі навіть перетворюється в політичне шоу.

Сьогодні розробка "офіційного" політичного ідеалу базується на програмних документах багатьох політичних партій, котрі виникли порівняно недавно, чи на уявленнях окремих особистостей про політичній ідеал. Але в цілому він є слабковиявленим у суспільній свідомості і фактично керує життям суспільства поза законних підстав. Політичний плюралізм у сучасних умовах породжує популістський політичний ідеал: його зв'язують не тільки з економічними, політичними, навіть і з комунальними послугами.

Виявлено що сьогодні необхідно враховувати органічний зв'язок політичного ідеалу із модою. Мода має певне відношення до внутрішніх процесів, що відбуваються у політиці. Характеристика моди, що дозволяє її розглядати як нетрадиційну форму влади, -- це можливість, якою вона володіє як соціальна норма чи ідеал.

Переваги суспільства виміряються реальною присутністю соціально-політичних ідеалів у життєвих інтересах та потребах людей, в їх діяльності та відносинах, тобто у людському бутті в цілому. Чим вищий ступінь цієї присутності не у бутті, а у свідомості, тим критичніше ставиться людина до найменших вад оточуючої дійсності. Відсутність сильної соціальної політики вимушує владу у стримуванні такої критичності зосереджуватись чи то цілком на пропаганді високих ідеалів, чи то на задовольнянні найгостріших потреб якоїсь однієї спільності людей в ущерб іншим, чи то на стимулюванні матеріального інтересу самої активної, але невеликої частини суспільства.

Водночас, процес еволюції політичного ідеалу є, насамперед, процесом накопичення його гуманістичного змісту. Кожний наступний тип ідеалу, як показало дослідження, вбирає в себе гуманістичний зміст попереднього, дає більш глибоке вирішення проблеми взаємовідносин особистості і суспільства. В міру розвитку політичного ідеалу зростає і ступінь його реальності.

Світський, або громадянський політичний ідеал -- категорія досить збірна, але так чи інакше життя зводить його до ідеалу соціальної, правової держави, в якому на відміну від релігійного ідеалу, панує принцип не примусового, а добровільного універсалізму. Його кінцева мета пов'язана із забезпеченням всіх необхідних умов для реалізації людини: не для себе держава повинна бути правовою, але заради того, щоб забезпечити добробут індивідуума і суспільства -- саме в такій послідовності. Питання лише в тому, який реальний соціальний суб'єкт прихований під цією абстрактною формулою і чиїми інтересами обумовлене розуміння природи людини.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що лише те суспільство здатне досягти успіхів в економічній, соціальній та політичній сферах, котре пропагує систему сталих цінностей, в тому числі і політичних ідеалів. Але сьогодні суспільству недостатньо тих ідеалів і ціннісних орієнтацій, що виростають із колективної несвідомої, стихійної реалістичної свідомості. Необхідно виступати за ідейну регуляцію життя суспільства, за виробітку норм, ідеалів і цінностей, що програмують життєві орієнтації людей.

Політичний ідеал, як найбільш динамічний, повинен мати в цьому процесі не конститутивне, а регулятивне значення, тому що усяке визначене зображення цього ідеалу відразу ж виявляє свої істотні хиби: або в ім'я рівності абсолютно придушується свобода, або зовсім заперечується влада держави (як ми можемо це спостерігати сьогодні), що призводить до загального хаосу і розладу економіки. Тому сьогодні політичний ідеал слід ототожнювати тільки з принцип безкінечної досконалості, але аж ніяк не з кінцевим образом цієї досконалості.

Між соціальними інтересами, потребами, ідеалами людини та політичними принципами суспільного устрою завжди будуть виникати певні суперечності. Зведення їх до конструктивного мінімуму як на особистісному, так і на суспільному рівнях залежить від "поведінки" масової свідомості і від здатності суспільно-політичних структур утримувати під контролем ситуацію, підпорядковуючи владу розвитку людини. Ці суперечності класифікуються за трьома ознаками -- часу, кількості та якості: між ідеалом процвітаючого суспільства, перспективою та поточними інтересами і потребами; між вузьковідомчими інтересами, груповим егоїзмом та потребами, ідеалами більшості суспільства; між життєво важливими, першочерговими та другорядними інтересами і потребами, між ініціативою, енергійністю та пристосуванством, амбіційністю.

Зрозуміло, що цілком розв'язати дані протиріччя неможливо, як і взагалі неможливо втілити в життя жодний ідеал. Але якщо ми не намагаємося досягти ідеалу, то позбавлені права будь-яку державу і її політику визнати пристойними, стабільними і пристосованими для відносного благоденства й удосконалювання громадян.

Суть соціально-політичного ідеалу України, як видається, полягає у створенні підпорядкованої розвитку людини демократичної системи всебічного забезпечення національної незалежності та безпеки, стабільності суспільно-політичного ладу. Однак елементи умоглядності, природні для будь-якого нового ідеалу, у даному випадку усугубляються суб'єктивно стимулюємою умоглядністю. Про це свідчать фактор часу -- реалізація ідеалу невиправдано затягнута, якість незалежності -- вельми слабо підкріпленої соціально-економічно, ідейна поляризація суспільства та відсутність масової, згуртованої політичної сили, здатної прискорити втілення ідеалу у життя. У зв'язку з цим ідеал може розвиватись і зміцнюватись за змістом та направленістю, роздвоюватись і одержувати нестійку форму, радикально або частково змінюватись, розвертатись в інший ціннісний соціально-політичний бік. Лише подолання дефіциту демократичних і гуманістичних засад суспільного життя переводить задовольняння політичних ідеалів з рівня декларацій на практичний рівень. У природних умовах такий процес має власне соціальне значення, але будь-який збій тут обов'язково набуває чіткого політичного резонансу, викликає хвилю збудженості людей.

Це свідчить про критеріальну функцію політичного ідеалу не тільки стосовно розвитку суспільства, але й у відношенні до політично-управлінського професіоналізму. Відштовхуючись від досягнутого рівня і разом з тим значно підвищуючись над ним, він налаштований на хвилю соціального прогресу і служить своєрідним маяком суспільно-політичних перетворень.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Эволюция политического идеала ( опыт истории).- Винница: Універсум, 1996.- 270 с. (12,28 д.а.).

2. Еволюція політичного ідеалу ( від плюралізму до синтезуючої єдності.- Вінниця: Універсум, 1999.- 430 с. (29,9 д.а.)

3. Проблемы становления правового государства в Украине // Тезисы докл. на научно-практической конференции "Политика и власть".- Запорожье, 1993.- С. 61-62 (0,06 п.л.)

4. В пошуках ідеалу гуманітаризації // Методологічні проблеми інженерної діяльності: Матеріали науково-методичної конференції.- Вінниця.- 1993.- С. 148 (0,06 д.а.).

5. Політичній ідеал і культура особи // Шляхи підвищення ефективності підготовки педагогічних працівників: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції.- Бар, 1993.- С.85-88 (0,25 д.а.).

6. Політичний ідеал в умовах постіндустріального суспільства // Методологічні проблеми інженерної діяльності. Колективна монографія /Керівник авт.кол. О.І. Кедровський.- Вінниця: Вінницький державний технічний університет,1994.- С. 110-124 (0,6 д.а.).

7. Был ли политический идеал у древних греков? // VII Аристотелівські читання: Міжнародна наукова конференція з проблем давньогрецької філософії.- Маріуполь, 1996.- 0,02 д.а.

8. Суперечність політичного ідеалу в сучасних умовах розвитку України // Філософськи читання пам'яті П. Копніна.- К., 1996.- 0,02 д.а.

9. Усталеність та ефективність політичного ідеалу в умовах технічного поступу// Духовність і технічний прогрес: проблема гармонізації. Колективна монографія /Керівник авторськ. колективу О.В. Колос.- Вінниця: Вінницький державний технічний університет,1997.- С. 189-198. (0,5 д.а.).

10. Амбивалентность идеала общественного устройства как отражение внутреннего конфликта политической культуры граждан Украины // Філософсько-антропологічні принципи як основа розбудови українського суспільного ідеалу: звіт з НДР 90-Д-190 (проміжний).- № держреєстрації 0197U013141.-Вінниця, 1997.-С. 23-35. (0,5 д.а.).

11. Творчій характер ідеалу у різних формах суспільної свідомості // Філософсько-антропологічні принципи як основа розбудови українського суспільного ідеалу: звіт з НДР 90-Д-190 (заключний).- № держреєстрації 0197U013141.-Вінниця, 1998.-С. 6-12. (0,25 д.а.).

12. Древнегреческие представления о социальной справедливости в просторе политического идеала // VIII Аристотелевськие чтения.- Мариуполь, 1998.- 0,02 п.л.

13. Критична рефлексія та евристичний характер суспільного ідеалу // Творчість, духовність, гуманізм в просторі освіти: Збірник доповідей науково-практичної конференції.- Вінниця, 1998.- С.3-10 (0,5 д.а.).

14. Політичний ідеал як інтегративна форма політичних цінностей //Держава і право: Збірник наукових праць.- К.: Видавничий Дім Юридична книга ,2000.- Вип.5.- С. 408-420 (0,7 д.а.).

15. Політична модернізація та принципи ефективного функціонування політичного ідеалу в сучасних умовах // Держава і право: Збірник наукових праць.- К.: Юридична книга,2000.- Вип.6.- С. 363-374 (0,9 д.а.).

16. Політичний час і політичний ідеал: феномен збігу та розбіжностей // Держава і право: Збірник наукових праць.- К.: Юридична книга, 2000.- Вип.7.- С. 496-507 (0,8 д.а.).

17. Повторюваність та закономірність політичного ідеалу в часовому континуумі //Держава і право: Збірник наукових праць.- К.: Юридична книга, 2000.- Вип.8.- С. 496-504 (0,6 д.а.).

18. Політичний ідеал як модель реалізації політологічних принципів державного устрою //Держава і право: Збірник наукових праць.- К.: Юридична книга, 2001.- Вип.9.- С. 505-517 (0,9 д.а.).

19. Ідеал -- ідеологія: тандем чи патологія в суспільстві? // Наукові записки НаУКМА.- Том 18.- Політичні науки.- К.,2000.- С. 55-61(0,6 д.а.).

20. Методологические основания реализации идеала демократии в условиях украинского общества // Человек и общество на рубеже тысячелетий: Международный сборник научных трудов.- Вып.1.- Воронеж, 2000.- С.34-38 (0,5 д.а.).

21. Правовой идеал и проблема социальной справедливости в украинском обществе // Человек и общество на рубеже тысячелетий: Международный сборник научных трудов.- Вып.3.- Воронеж, 2000.- С.6-10 (0,5 д.а.).

22. Неправда як конструктивний параметр соціально-політичного ідеалу // Людина і політика: Український соціально-гуманітарний журнал.- 2000.- №4.- С. 45-51(0,7 д.а.).

23. Ідеал як основа суспільного базового консенсусу // Нова парадигма: Альманах наукових праць.- Вип. 18.- Запоріжжя: Просвіта, 2000.- С.27-33 (0,4 д.а.).

24. Про національні особливості гуманістичного ідеалу //Нова парадигма: Альманах наукових праць.- Вип. 19.- Запоріжжя: Просвіта, 2000.- С.36-44(0,5 д.а.).

25. Покоління та політичні ідеали: зв'язок і спадкоємність //Борисфен: літературно-мистецький, публіцистичний та науково-популярний щомісячник.- 2000.- №12.- С. 9-10 (0,5 д.а.).

26. Політичний ідеал і політична утопія: діалектика взаємозв'язку// Трибуна: всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал.- 2000.- №9-10.-С.17-19 (0,5 д.а.).

27. Політичний ідеал та політична істина // Нова політика: науково-публіцистичний журнал.- 2000.- №2.- С. 58-62 (0,6 д.а.).

28. В пошуках консолідації українського суспільства: національна ідея чи політичний ідеал // Нова політика: науково-публіцистичний журнал.- 2000.- №4.- С.47-52 (0,8 д.а.).

29. Республіка, яку ми обираємо: ідеальна політика чи політичний ідеал? // Віче: теоретичний і громадсько-політичний журнал.- 2000.- №10.- С.34 - 46 (0,6 д.а.).

30. Держава: ідол та ідеал // Віче: теоретичний і громадсько-політичний журнал.- 2001.- №4.- С.3 - 15 (0,7 д.а.).

31. Демократія як ідеал і як реальність // Дослідження світової політики: збірник наукових праць.- Вип. 10.- К., 2000.- С.23- 29 (0,6 д.а.).

32. Політичний ідеал у вимірах синергетики // Дослідження світової політики: збірник наукових праць.- Вип. 11.- К., 2000.- С. 37-39 (0,3 д.а.).

33. Порівняння як метод пошуку політичного ідеалу //Дослідження світової політики: збірник наукових праць.- Вип. 12.- К., 2000.- С.93-97(0,4 д.а.).

34. Реалізація ідеалу соціально-правової держави в українському суспільстві// Право України: юридичний журнал.- 2001.- №2.- С. 47-53(0,7 д.а.).

35. Межі раціонального та ірраціонального в політичному ідеалі //Людина і політика: Український соціально-гуманітарний журнал.- 2001.- №1.- С. 58-68 (0,7 д.а.).

36. Політичний ідеал як проблема вибору//Людина і політика: Український соціально-гуманітарний журнал.- 2001.- №2.- С. 139-150 (0,8 д.а.).

37. Поняття справедливості в політичному ідеалі стародавніх греків // Дослідження світової політики: збірник наукових праць.- Вип. 13.- К., 2001.- С.88-91(0,3 д.а.).

38. Людина і громадянське суспільство: транзит ідеалів // Дослідження світової політики: збірник наукових праць.- Вип. 16.- К., 2001.- С.109-113 (0,4 д.а.).

39. Політична етика // Політологія: Підручник. Вид.2-ге, перероблене, доповнене / за ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка.- К.: Видавничий центр “Академія”.- 2001.- С.345-357 (1 д.а.).

40. Політичний ідеал як відбиток соціальних відносин в Україні // Політологічний вісник Київського національного університета ім. Тараса Шевченка.-Вип.9.- К., 2001.- С.63-72 (0,5 д.а.).

Анотацiя

Корнієнко В.О. Політичний ідеал: проблеми еволюції та втілення в умовах сучасного суспільного розвитку. - Рукопис (413 стор.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.03 -- політична культура та ідеологія. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2001.

У дисертації розроблено концепцію політичного ідеалу, котра спирається на класичну теорію розвитку суспільства, сутність якої розкривається в процесі порівняльно-історичного аналізу прояву та вибору політичного ідеалу в різні історичні епохи, виявленні головних політологічних характеристик в його формуванні, серед яких головними є технологізація мислення, антропологічні принципи його формування, гуманізація, синергія, характерні межі існування в політичній свідомості, вплив моди тощо.

Комплексно досліджено еволюцію політичного ідеалу та здійснено його періодизацію. Розкрито та обґрунтовано теоретичний статус та методологічний арсенал політичного ідеалу, з філософсько-політологічної точки зору проаналізовано співвідношення плюралізму політичних ідеалів з політичною істиною; виявлено субординаційні та координаційні зв'язки політичного ідеалу з національною ідеєю, ідеологією, мрією, політичною вірою та міфом.

Суттєво уточнено зміст політичного ідеалу, який містить у собі велику кількість нормативів діяльності, рекомендацій, що робити, щоб втілити ідеал у дійсність. Розкрито положення про те, що розвиток суспільства породжує різні можливості в співвідношенні соціального порядку і хаосу: політичні ідеали, які абсолютизують соціальний порядок, приводять до появи різних видів тоталітаризму (комуністичного чи нацистського). Політичні ідеали, що перебільшують хаос (свободу), ведуть до анархізму. А ідеали, засновані на синтезі соціального порядку і свободи, породжують можливість побудови соціально-правової держави.

Ключові слова: ідеал, політичний ідеал, ідеальне, політичний плюралізм, політична істина, еволюція, політичний вибір, політична технологія, антропологічні принципи, синергетика.

The summary

V.O. Kornienko. Political ideal: evolution problems and its introduction in terms of modern social development.- Manuscript (413 pages)

Thesis for a Doctor's degree on political science in speciality 23.00.03 - political culture and ideology. Institute of State and Law named after V.M.Koretsky, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002/

The thesis develops the concept of political ideal based on the classical theory of society development, the essence of which is revealed in the process of comparative historical analysis of displaying and choosing political ideal in various historical epochs, revealing main political characteristics in its forming, the basic of which are technology of thinking, anthropological principles of its forming, humanizarion, synergy, specific limits of existence in political conciousness, influence of fashion etc.

The evolution of political ideal is folly investigated and its periodization is carried out. The theoretical status and methodological arsenal of political ideal is revealed and reasoned. The correlation between the pluralism of political ideals and political truth is analyzed from the standpoint of philosophy and political science. Subordination and coordination connections of political ideal with national idea, ideology, dream, political belief and myth are revealed.

The thesis essentially specifies the contents of political ideal, which contains a great number of standards of activity, recommendations on how to make the ideal come true. It discloses the statement that the development of society creates various opportunities in the correlation of social order and chaos. Political ideals absolutizing special order lead to the emergence of totalitarianism of different kinds (communist or nazi). Political ideals overstating chaos (freedom) lead to anarchism. However, ideals based upon the syntheses of social order and freedom create an opportunity of building social and state.

Key words: ideal, political ideal, political pluralism, political truth, evolution, political choice, political technology, anthropological principles, synergy.

Аннотация

Корниенко В.А. Политический идеал: проблемы эволюции и воплощения в условиях современного общественного развития.- Рукопись (413 стр.).

Диссертация на соискание ученой степени доктора политических наук по специальности 23.00.03 -- политическая культура и идеология. Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2002.

В диссертации разработана концепция политического идеала, которая опирается на классическую теорию развития общества, сущность которой раскрывается в процессе сравнительно-исторического анализа проявления и выбора политического идеала в разные исторические эпохи, выявлении основных политологических характеристик в его формировании, среди которых основными являются технологизация мышления, антропологические принципы его формирования, гуманизация, синергия, характерные границы существования в политическом сознании, влияние моды и т.п.

Комплексно исследована эволюция политического идеала и осуществлена его периодизация. Раскрыт и обоснован теоретический статус и методологический арсенал политического идеала, с философско-политологической точки зрения проанализированы соотношения плюрализма политических идеалов с политической истиной; выявлены субординационные и координационные связи политического идеала с национальной идеей, идеологией, мечтой, политической верой и мифом.

Существенно уточнено содержание политического идеала, который содержит в себе большое количество нормативов деятельности, рекомендаций, что делать, чтобы воплотить идеал в действительность. Раскрыто положение о том, что развитие общества порождает разные возможности в соотношении социального порядка и хаоса: политические идеалы, которые абсолютизируют социальный порядок, приводят к появлению разных видов тоталитаризма (коммунистического или нацистского). Политические идеалы, которые преувеличивают хаос (свободу), ведут к анархизму. А идеалы, основанные на синтезе социального порядка и свободы, порождают возможность построения социально-правового государства.

Уточнено, что в соответствии с различными видами деятельности возникают разные виды идеалов и их иерархия. Вся совокупность этих идеалов создает стройную систему, которая образовывает, в свою очередь, общественный идеал, представляющий собою лимитрофную форму универсальных ценностей. На определенных этапах жизнедеятельности общества, в зависимости от уровня его развития, тех целей и задач, которые оно ставит перед собою, можно наблюдать приоритетность, доминирование того или другого вида идеала.

В рамках синергетической теории существенно переосмыслена проблема критериев социального прогресса. Показано, что последний представляет собой цепь таких мутаций социальной системы, при которой достигается определенный уровень реализации некоторого общезначимого идеала. Именно степень реализации идеала и является критерием перехода от менее "совершенного" к более "совершенному" состоянию общества. Не может быть никакого "объективного" критерия социального прогресса, вне зависимости от социально-политических идеалов. Исследован механизм выбора того или иного политического идеала отдельной личностью и социальной группой, механизм функционирования политического идеала, который является дееспособным в двух отношениях -- как стимулятор замысла, политической модели и ее осуществления, и как свидетельство ее неудачи. Показано, что в условиях политической модернизации политический идеал представляет собой артефакт (то есть искусственное образование), он специально "изготовляется" властью и при этом используется ею для достижения определенных замыслов и целей.

Ключевые слова: идеал, политический идеал, идеальное, политический плюрализм, политическая истина, эволюция, политический выбор, политическая технология, антропологические принципы, синергетика.

Размещено на Allbest.ru