Вплив кризових процесів як політична складова розвитку цивілізацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив кризових процесів як політична складова розвитку цивілізацій

Остап'як В.І.

Формування та розвиток процесів, що зумовлюють цивілізаційний поступ, як засвідчують основні історичні джерела відбувається з застосуванням і перманентним перебігом конфліктів та кризових процесів. На противагу конфліктам почали формуватися та виникати новітні системи захисту та спротиву в базисі, побудовані на колективній безпеці. Воєнні угруповуванню типу НАТО, ЄС за мандатом ОБСЄ та OOH спроможні виступати в ролі посередників, пригальмовуючи кризові процеси та сутички. Проте вони не спроможні вдало та якісно боротися з терористичними загрозами сучасного, технократичного середовища, не спроможні керувати та контролювати соціальні мережі, які своєю діяльністю викликали ряд революцій на Близькому Сході. Спроба С. Хантінгтона на основі концепцій А. Тойнбі сформувати нову систему сприйняття розвитку цивілізаційних процесів вдало продемонстрована в роботі «Зіткнення цивілізацій»[1].

Тут виникає суперечка, в основі якої стоїть система формування цивілізацій, ядром якої виступає група морально-етичних норм, сформованих в релігійні вчення. Тобто згідно з цим припущенням цивілізація не може існувати, формуватися та розвиватися без релігійних доктрин і морально-ідеологічного підґрунтя. Але сучасна політична еліта живе в парадигмі світського життя, не застосовуючи та не приділяючи домінуючої уваги теософським вченням і релігійним основам при управлінні суспільством.

Основна проблема при вивченні цивілізацій та їхнього подальшого прогностичного розвитку постає під прискіпливим синергетичних потоком сучасних конфліктів. Особливо в парадигмі кризових процесів глобального характеру, котрі своєю присутністю впливають не тільки на соціум, а також на навколишнє середовище і комбінацію глобальної політичної поведінки в реаліях постійної терористичної та міжнародної боротьби за панування в багато векторному і слабо прогнозованому суспільстві. Отже, слабка та низько прогнозована парадигма розвитку сучасного суспільства постає новим прототипом перехідного цивілізаційного процесу від біполярного середовища до багатовекторного суспільства з поступовим звуженням та концентрацією влади в єдиному елітарному прошарку населення, який починає формуватися. Бачимо, що проблема швидкого трансформування політичних систем перехідного типу в сучасних умовах постає під призмою повного трансформування етнокультурних, економічних та політичних систем глобального середовища.

Отже, процес трансформування починає уповільнюватися в політичних системах перехідного типу у зв'язку з відсутністю можливості вибору вірного вектору розвитку. Тобто процеси політичного характеру в сучасних умовах взаємозалежні від процесів цивілізаційного характеру. На сучасному етапі розвитку нашого глобалізованого суспільства цивілізація перебуває на початковій стадії процесу повної трансформації, як в сфері внутрішніх так і зовнішніх елементів об'єднавчого характеру. Модель взаємодії світової політики, заснованої на рівнях наднаціональної форми, згрупованої на основі Вестфальського договору 1648 року після тридцятилітньої війни, в своїй основі застаріла. Будь які зміни, що можуть цю систему призвести до:

- трансформації, тобто внутрішньої перебудови;

- реорганізація, зміни структури управління, без зміни її основ;

- модернізація, перебудови якісних і кількісних характеристик.

Вона застаріла, ця система потребує перегляду та формування нової більш досконалої моделі міжнаціональних політичних комунікацій. Отже, робота спрямована на розгляд боротьби цивілізації з кризовими процесами та спробою систематизувати нові підходи до міжнародних відносин, орієнтованих на подолання криз і конфліктів.

Об'єктом дослідження виступають групи конфліктів, рівня політичного, економічного, конфесіонального, конфлікти між різними етнічними групами та територіями, що своїми деструктивними діями впливають на сучасні цивілізаційні процеси різних регіонів в геополітичному та стратегічному руслі. Складна парадигма розвитку сучасного політичного світу в багатополярному руслі не спроможна забезпечити науковців досконалими методами прогнозування розвитку подій на рівні міжнаціональних відносин.

Метою цієї роботи є розгляд систем розвитку цивілізації в умовах перманентних криз на базисі класичного та альтернативного підходів до сприйняття кризових процесів, синтезуючи комбінований підхід і підхід на основі авторського сприйняття кризових та конфліктних процесів четвертого типу. Альтернативні системи сприйняття кризових процесів дадуть в майбутньому змогу розробити та згрупувати нові елементи аналізу політичних систем на рівні міжнародних та глобальних взаємодій, що дозволить більш розгорнуто та масштабно сприймати та контролювати розвиток деструктивних політичних процесів у конструктивному руслі.

В умовах розвитку сучасного міжнаціонального середовища, коли перехід векторів впливу політичного та економічного спрямовані із заходу на схід потрібно сформувати нову систему розвитку цивілізацій. Ця система має бути в своїй основі розроблена та інтегрована у всі сфери життя кожної країни і стати основним елементом наднаціональної інтеграції. Система нового цивілізаційного розвитку має враховувати всі права не тільки в релігійному чи етичному планах, вона має бути швидко інтегрована та зумовити підтримку політичної та економічної стабільності. Сучасна криза є результатом діяльності зразу багатьох синергетично зумовлених помилок та процесів, що в своїй основі є надзвичайно заплутаними та мало піддаються обробці і аналізу. Одною з основоположних проблем, що зумовили, а потім запустили процеси кризового, конфліктного характерів, стала проблема збільшення числа голодуючих у світі [2]. Причина, за якою збільшується число голодуючих в світі, зовсім не пов'язана з ростом чи продуктивністю праці в секторі сільського господарства. Вона пов'язана більшою мірою з різкими перепадами та прірвою в доходах між бідними та багатими верствами населення, а саме:

- по перше, це різна система оподаткування, для різних верств населення, як у середині країни так і в міжнаціональному просторі;

- по друге, різкий стрибок світових цін на основні аграрні продукти.

Проблема росту цін на продовольчі групи товарів росте і одночасно набуває рис кризового характеру, що не можуть не обійти стороною і політичні системи, які задіяні в формуванні і регулюванні економічної сфери життя держави. На цій основі виникли протистояння в Мексиці, Індонезії, Філіппінах, Камбоджі, Марокко, Сенегалі, Гватемалі, Мавританії, Перу, Болівії, Гаїті та інших країнах [3]. Тобто система розвитку в глобальних умовах неефективна, і все більш поглиблює соціально-економічну і соціально-політичну прірву, яка існує між багатими та бідними верствами населення в різних регіонах і зумовлює дестабілізацію політичного характеру, що прямо і пропорційно впливає на формування кризових процесів у суспільстві. Які в свою чергу виконують де стабілізаційні функції, подолання яких, в сучасному геополітичному просторі, є хоч важко виконуваним завданням, але в свою чергу і пріоритетним. Отже, для вироблення стабільної політичної системи в умовах транзитивних перетворень потрібно:

- зберегти існуючі системи управління міжнаціональними політичними процесами;

- сформувати нові правила міжнародних відносин, що в своїй основі матимуть легку структуру, придатну до змін;

- втілити підходи формування нових міжнародних та міжнаціональних відносин, включаючи економічну похідну, для зменшення числа голодуючого населення у світі.

Для втілення проекту розвитку цивілізаційних процесів світове співтовариство повинне побудувати на міжнародному рівні ключовий орган управління. На рівнях внутрішньодержавного управління завжди існує влада в тій чи іншій формі, зараз настав переломний період, в умовах якого потрібно побудувати новітню систему управління міжнародними політичними інститутами на рівні міжнародних відносин, яка б спромоглася вчасно реагувати на політичні деструктиви, на кризові процеси зовнішнього характеру та на терористичні загрози, в яких приймають участь радикальні угрупувування. Колегіальний орган управління на міжнародному рівні повинен виконувати функції:

- регулятивні, тобто регулювати міжнародні відносини між різними державами, з різним рівнем розвитку, враховуючи рівність їхніх інтересів. Формувати політику колективної безпеки в окремих регіонах чи в групі регіонів, враховуючи політичні, економічні та релігійні особливості, культурну насиченість регіону;

- законотворчі, розробляти нові підходи до міжнародної політики в економічному руслі, враховуючи політичні інтереси різних держав на принципах рівності.

Світове співтовариство повинно просуватися у напрямку вироблення чітких норм та стратегії розвитку нової наднаціональної системи безпеки та управління на міжнародному рівні, задля запобігання розвитку кризових процесів, незалежно від рівня на якому вони можуть виникати, чи то на внутрішньому( в середині держави), чи на зовнішньому (міждержавному) рівні. Для виконання цих форм управління потрібна вся повнота влади, тобто згода всіх суб'єктів міжнародних відносин на формування системи колективної безпеки яка спричинить створення новітніх систем цивілізаційного розвитку. Умови та принципи створення міжнародного регулятивного органу повинні базуватися на принципах дотримання внутрішньополітичного існування всередині окремих держав не впливаючи на їхню внутрішню політику, створюючи умови політичної децентралізації влади.

Західна цивілізація утворилася, як унікальна система істерико-культурних цінностей, що своїм розвитком спричинила процеси глобалізації. В цій системі потрібно виробити новітню групу модернізаціїних процесів, для розвитку цивілізації у майбутньому. Саме криза західної цивілізації є одним з негативних чинників, що спричинили та спричинятимуть дисбаланс у економічному, культурному, релігійному, міжнаціональному та політичному полях. Криза в західній цивілізації спричинена відсутністю, в першу чергу, моральних стимулів. Внаслідок її розвитку сформувався різкий спад всіх процесів соціального розвитку. Бачимо, що втрата самоідентифікації різних за своїм культурним рівнем народів та етнічних груп спричиняє занепад і в інших сферах соціокультурного простору. Стимулює знищення моралі, що призводить до занепаду не тільки в політичних чи економічних детермінантах, втрата самоідентифікації призводить до знищення основних елементів культурного простору соціальних груп. В загальних рисах цивілізацію ототожнюють з великим об'єднанням, що в своїй основі поєднує різні народи, системи, групи цінностей, уставів та моралі, які органічно переплетені в єдиній структурі [4,с. 18]. Отже, цивілізацію варто сприймати, як систему об'єднань соціальних мегагруп:

- по перше, об'єднання, що прийшло на зміну первіснообщинному ладу. Цьому сприяли розвиток, економічних відносин, соціальні зв'язки, комунікації, розвиток демократій, та налагодження політичних комунікацій на рівні держав, а потім на рівні міжнародної співпраці. При цьому кризові процеси відігравали роль об'єднавчого характеру перманентними рефлексіями, допомагаючи в пошукові вірних напрямків розвитку та інтеграції.

- по друге, в більш вузькому розумінні це соціокультурна група. Саме застосування об'єднавчих цивілізаційних процесів на макрорівнях допомагало зберегти етнічні та культурні цінностей в невеликих групах. Цьому сприяв незначний вплив розвитку культурних цінностей в глобальному його сприйнятті та слабка зміна в урегулюванні кризових процесів на макрорівнях [5,с.270-271].

Бачимо, що культура є феноменом розвитку груп та об'єднань соціального, економічного, військового і політичного характеру, своїми нормами виробляє принципи взаємодії у внутрішньому середовищі й допомагає в комунікаціях чи інтеграції із зовнішніми суб'єктами. Культура в політичному та прикладному значенні допомагає виробити цінності, якими керується соціокультурна група на шляху свого розвитку, як писав Г. Ріккерт «Ми завжди будемо запитувати про «суть» нашого існування, суть можна розглянути і синтезувати з основних цінностей, на основі яких розвивається цивілізація» [6,с. 162]. Фактично, нова система цінностей розвитку цивілізаційних процесів має бути спрямована на удосконалення духовного і матеріального начал, шляхом в першу чергу політичної трансформації в руслі глобалізаційних процесів. На жаль, в умовах західної цивілізації процеси інтеграції та подальшого розвитку деградували, перетнувши межу трансформативних процесів, почали рефлектувати в руслі:

- матеріального збагачення і накопичення матеріальних цінностей шляхом економічного зростання, використовуючи всі методи боротьби. Перетворюючи в політичному руслі демократичні принципи на імперіалістичні амбіції та тоталітарні погрози країнам третього світу, що ми можемо бачити на прикладі війни в Іраку.

- боротьби за демократію, використовуючи принципи авторитарного управління та ведення перманентних воєн із загостренням економічних та політичних конфліктів не тільки із боку СІЛА, а із боку Російської Федерації, що можна спроектувати на прикладі Північної Осетії.

Якщо декілька наступних десятиліть сучасна цивілізаційна система не знайде заміни цінностям матеріального зразка, чи не трансформує їх у духовну площину, то буде самознищенна споживчими і деструктивними процесами зсередини. Ось чому створення та реконструкція на фундаменті Вестфальської системи нової міжнародної групи взаємодії потрібно стимулювати та організувати на основі демократичних принципів заходу та моральних цінностей сходу. Так, науковець Н.С. Розов синтезує цінності за принципами:

- принцип подвійності, тобто система цінностей, сформованих на основі уже існуючих можливостей та тенденцій розвитку цивілізаційних процесів. При цьому варто використовувати досвід управління та боротьби з кризовими процесами і системи, які спроможні синтезувати на основі накопиченого в минулому досвіду;

- принцип корекції, при використанні якого до архетипу культурних форм прищеплюються новітні ідеї культурного характеру, що спроможні в малі проміжки синтезуватися у всіх, в тому числі і в політичних сферах життя;

- принцип багатовимірної опори, спрямований на заперечення однієї форми цінностей, синтезуючи в собі декілька моделей культурних парадигм, які використовуються в розвитку цивілізаційних процесів;

- принцип обмеження ціннісних систем, застосовується для регулювання правил взаємодії різних ціннісних систем при прийнятті рішень [7,с.92-99].

Отже, ці системні принципи спрямовані на взаємну співінтеграцію та доповнення. На основі цих субціннісних систем, можна будувати цивілізаційну структуру демократичного зразка. Використовуючи права людина, але при цих векторах розвитку також потрібно розробити систему норм поведінки, культурних принципів соціальних структур та політичних груп, які спроможна обмежити загрозливі тенденції кризового та конфліктного характеру. В політичних системах культурні норми мають відгравати домінуючу роль для загального збалансування та співінтеграції різних системнополітичних комплексів у єдину глобальну структуру управління. В балансі розвитку цивілізаційних норм та принципів проходять не зворотні зміни і занепад західної цивілізації, як основоположної в стимуляції глобальних процесів. Цивілізаційні процеси сходу, з його моральними принципами взаємоповаги, сім'ї, стриманості, гармонії протистоять фундаментальним цінностям західного матеріального світогляду з його споживчими ціннісними елементами та структурами. В політичному аспекті поєднання цих принципів сходу та заходу спроможні трансформувати сучасне суспільство на шляху якісно нового стрибка в системі глобальних цінностей та утворенні нових наднаціональних і міжнародних систем управління і комбінованої колективної безпеки в боротьбі з терористичними та техногенними загрозами світового масштабу. Сумісність різних за своєю основою систем культурного рівня можна продемонструвати на прикладі Китаю, який у собі абсорбував матеріальні цінності західної цивілізації з системами соціальної поведінки в умовах східного цивілізаційного регіону [8]. В цьому прикладі бачимо механізм вдалого об'єднання традиціоналістських культурних форм сходу з модерністськими течіями заходу, що дало можливість створити новітню синергетичну систему західного зразка на основі древніх традицій сходу. Робимо висновок, що система, побудована на основі досвіду Китайського типу, має загальне цивілізаційне значення. Україна, в умовах свого геополітичного простору, повинна стати ключовим елементом перетворень та комунікацій на шляху об'єднання систем цивілізаційного зразка. В своїй основі Україна отримала весь спектр етно-моральних норм, релігійну різноманітність та культурну насиченість європейської моделі в поєднання із східною філософією, спроможна самоінтегруватись та стимулювати процеси цивілізаційної інтеграції, отримавши в цьому процесі домінуючу економічну та політичну роль.

В цій роботі проведена спроба синтезувати нові моделі та акцентовано увагу на найбільш проблемних зонах кризового характеру в розвиткові цивілізації глобального зразка. Треба підкреслити, що моделі даного типу запропоновані на розгляд не є універсальними, скоріше альтернативними і потребують подальшого дослідження для субінтеграції в просторі сучасних реалій. Історична роль України в процесі розвитку цивілізаційних систем полягає в об'єднавчій та інтегративній функціях. На межі перетину різних систем відіграє ключову роль в об'єднавчих процесах. Подальший процес осмислення цивілізаційних процесів у політичному руслі, покладає на дослідників задачі та проблематику швидкої трансформації і адаптації соціокультурних угруповувань у єдину глобальну систему взаємозалежних детермінантів. В процесі трансформації буде перебудована не тільки система міжнаціональних та міжнародних зв'язків і комунікацій, буде переосмислена роль політичних структур та політики, як основоположного елементу розвитку процесів цивілізаційних процесів та кризових проявів, що завжди її супроводжуватимуть.

цивілізація кризовий конфліктний

Список використаних джерел

1. Хантингтон С. «Столкновение цивилизаций» / С. Ханингтон // М.: ООО «Издательство АСТ», 2003. 603 с.

2. State of Food Insecurity in World 2006. Roma, 2007

3. Global Research. April 21, 2008 (www.globalresearch.ca)

4. Сравнительное изучение цивилизаций. М.: Аспект. Пресс, 1998.

5. Толстых В.И. Цивилизация и модернизация в контексте глобализации / В.И. Толстых //Философия, наука, цивилизация. М.: Эдиториал УРСС, 1999.

6. Риккерт Г. Ценность жизни и культурные ценности / Г. Риккерт //Логос, кн. 1,2.-М,. 19912-1913.

7. Розов Н.С. Философия гуманитарного образования. / Н.С. Розов // М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 1993.

8. Чженфэн. Обобщение исследований строительства социалистической духовной цивилизации / Чженфен // Лилунь юй сяньдахуа, 1997. №8. (Пер. с кит. Н.А. Абрамовой).

Размещено на Allbest.ru