Загальносистемні прогностичні параметри політичного процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальносистемні прогностичні параметри політичного процесу

Полевой Н.А.

В сучасних умовах вкрай нестабільного та стрімкого суспільно-політичного розвитку набуває все більшої актуальності вивчення різноманітних сторін політичного процесу з метою створення умов для адекватного прогнозування перебігу тих чи інших подій у політичному процесі. Зважаючи на загальновідому користь від застосування різних варіантів системного підходу при побудові прогностичних моделей різноманітних процесів, уявляється продуктивним формування системної трактовки політичного процесу [4]. В сучасній науці зазвичай не викликає сумнівів системність багатьох політичних явищ, до яких ми відносимо й власне політичний процес.

Різноманітні системні аспекти політичного процесу неодноразово ставали предметом уваги багатьох вчених, таких, як Т. Парсонс[15], Д. Істон [12], П. Сорокін [16], У Ешбі[11], тощо. В той же час, при вивченні політичного процесу як системи, додаткові можливості для подальшого аналізу надають різноманітні варіанти так званої загальної теорії систем.

Серед різних версій загальних теорії систем найбільш витончений апарат системного моделювання має, на нашу думку, параметрична загальна теорія систем, що була започаткована й досі розробляється школою А.І. Уйомова [2;7;9]

Крім решти засобів системного аналізу будь-яких систем, параметрична загальна теорія систем має в своєму арсеналі сукупність винайдених шляхом ретельного аналізу тисяч систем різного ґатунку з різноманітних сфер життя так званих загальносистемних параметрів. Значення цих, як правило, бінарних, параметрів, властиві тій чи інший системі, дозволяють краще зрозуміти внутрішню будову системи, що вивчається, або, щонайменше, її дію щодо зовнішніх пертурбацій.

Отже, метою даної роботи є виявлення загальносистемних, у розумінні та термінології параметричної загальної теорії систем, характеристик політичного процесу, що може надати підґрунтя для побудови адекватного модельно-прогностичного опису політичного процесу.

Трактуванню політичного процесу як системи нами присвячена окрема робота [4], отже у подальшому викладі ми виходимо із доведеності можливості представлення політичного процесу як системи щонайменше з точки зору загальноприйнятого системного підходу.Одним із головних засновників напряму створення та вивчення загальних теорій систем вважається JI. фон Берталанфі [1]. Серед вітчизняних вчених, що стояли у витоків побудови методологічного апарату загальної теорії систем, слід назвати А. І. Уйомова та А.Ю.Цофнаса. Великий внесок у розвиток та популяризацію методології загальної теорії систем здійснили російські вчені В. М. Садовський, В. А. Лекторський, І. В. Блауберг та Е. Г. Юдін [6]. Слід нагадати, що необхідність створення загальної теорії систем виникла внаслідок того, що була доведена недостатність механістичної схеми ізольованих причинних ланцюгів обмежених систем, особливо для біологічних наук і практичних проблем, поставлених технікою і соціальною організацією багатьох суспільств другої чверті XX століття. Філософське обґрунтування можливості створення загальносистемного світобачення дав в 20-х pp. XX ст. А. Уайтхеду своїй філософії «органічного механізму» [17].

Одним з найбільш популярних варіантів загальних теорій систем, та найбільш виваженим з нашої точки зору, є параметрична загальна теорія систем, що була розроблена зусиллями учасників одеського системного семінару під керівництвом А.І.Уйомова. He останню роль у порівняній популярності даного варіанту загальної теорії систем відіграє та обставина, що цей варіант й у наш час користується увагою дослідників у багатьох сферах науки [9,с.5-7], в той час як багато з його «теорій-суперників» вийшли з наукового ужитку разом із закінченням наукової активності їх творців та їх найближчих прибічників [14,р.185-186]. Отже, подібна життєстійкість, на нашу думку, є запорукою високої наукової ефективності методологічного апарату параметричної загальної теорії систем.

У параметричній загальній теорії систем визначення «системи» здійснюється за допомогою таких категорій, як річ, відношення і властивість, та визначене, невизначене і довільне [9,с.69-70]. Суть максимально широкого розуміння цих категорій, без яких не обходиться ніякий структурний опис системи, зводиться до наступного розуміння співвідношення властивостей, відносин та речей, що запропонував А.І.Уйомов. Категорії речі, властивості та відносин байдужі до природи тих об'єктів, які вони відображують. Тобто речі відрізняються не просторово, а якісно. Річ може бути представлена як сукупність властивостей або як сукупність відносин. Властивість, відповідно, задається або через поняття речі, або через поняття відношення. Властивість це річ яку можна приписати, приєднати до іншої речі так, щоб ця остання все ж залишилася самою собою, тією ж самою річчю. Відношення, у свою чергу, вказується тільки через речі та/або властивості, і також може бути розглянуте або як річ, або як властивість. Речі, відносини та властивості розрізняються між собою не абсолютно, а відносно, лише по функціях, які вони виконують відносно одне одного [9,с.71-72].

Зміст категорій визначеного, невизначеного і довільного розглядається в параметричній OTC у рамках загального уявлення про сенс цих понять, відповідного семантиці натуральних мов.

В рамках параметричної загальної теорії систем передбачається співіснування двох варіантів визначення власне системи:

1) Згідно атрибутивного визначення системою є довільна річ, коли якісь її відношення відповідають певній властивості.

2) Відповідно до реляційного визначення система це довільна річ, певні властивості якої відповідають певному відношенню [9,с.53].

На нашу думку, з точки зору параметричної загальної теорії систем, система політичного процесу може бути визначена як сукупність усіх явищ та процесів, що пов'язані (мають властивість бути пов'язаними) із метою заволодіння, утримання чи використання політичної влади. Атрибут мети досягнення тощо політичної влади ми розглядаємо у даному визначенні як системоутворюючу властивість. Наявність чи відсутність цього атрибуту й дозволяє прийняти рішення про включення чи не-включення до системи політичного процесу того, чи іншого процесу чи динамічного явища. Отже, це атрибутивне визначенні системи політичного процесу.

Система політичного процесу може бути визначена також як сукупність процесів та динамічних явищ, які відбуваються у зв'язку з діяльністю із передачі певної політичної інформації, прийняття чи не прийняття, а також трансляції політичних символів, вироблення політичних рішень та здійснення відповідних політичних дій тощо. В даному визначенні ми розуміємо усю діяльність, що пов'язана із досягненням, утриманням чи використанням політичної влади, системоутворюючим відношенням. Таким чином виглядає реляційне визначення системи політичного процесу [5].

Отже, так можна визначити систему політичного процесу. В той же час неодноразово вказувалося, що системне представлення не мета, а засіб системного підходу [7]. В результаті такого представлення має виникнути можливість створення характеристики об'єкту саме як системи, тобто визначення його специфічно системних властивостей [9,с.57].

Як вже вказувалося, параметрична загальна теорія систем пропонуєможливість виявлення найбільш загальних характеристики системи, які охоплюються назвою атрибутивних системних параметрів. Оскільки вони відносяться до характеристики будь-яких систем, вони мають і другу назву загальносистемних параметрів. Вважається доведеним, що вияв певних значень відповідних системних параметрів дозволяє дослідникові ототожнити систему, що вивчається, із відповідним класом систем, відомих параметричній загальній теорії систем, та виявити, таким чином, ті особливості та характеристики системи, які були невідомі дослідникові, але є властивими даному класу систем [9, с. 56-58].

Загально системний параметр це така ознака, яка може служити підставою ділення об'єму поняття «система» на класи відповідно до звичайних правил логіки, за правилами: співмірності, єдиної основи, неперетину класів, безперервності ділення. Тоді такі, наприклад, характеристики, як «ненадійність», «завершеність», «певна міра складності», «стабільність» тощо виступають значеннями цих параметрів. Інакше кажучи, значення системного параметра завжди вказує на той клас, до якого може бути віднесена річ, якщо вона розглядається як система. Системні параметри можуть бути двох типів ті, які характеризують систему саму по собі (їх називають атрибутивними), і ті, які характеризують систему в її відношенні до іншої системи (це реляційні параметри) [9,с.58].

Як вже вказувалося вище, виявлення значень загальносистемних параметрів за умов, коли система, що вивчається, надто складна, якщо не завжди дозволяє з'ясувати внутрішню будову системи, в той же час дозволяє підійти до неї у сенсі звичайної «чорної скриньки». Стосовно простої схеми функціонування, наприклад, довільного механізму політичного управління це означає, що для зовнішнього спостерігача в ній помітні лише сигнали на «вході» і «виході» суб'єкта політичного управління і керованого об'єкту, або суб'єкт-об'єктні відносини певного масштабу. Досліджуються реакції вихідних величин на зміну вхідних і навпаки. Як вірно відмічає О.Ф. Шабров, такий підхід відкриває можливість вивчати і моделювати системи, внутрішній устрій яких невідомий або є занадто складним для адекватного опису. До систем такого роду якраз і відносяться політичні системи [10] та, на нашу думку, політичні процеси. Отже, йдеться про те, що за такого підходу ми свідомо абстрагуємось від змістовного аналізу внутрішніх взаємозв'язків системи нижче досліджуваного рівня.

Проведений нами аналіз показує, що система політичного процесу під кутом зору значень бінарних атрибутивних системних параметрів параметричної загальної теорії систем, загальні визначення яких наведені у [7,с. 154-175; порівн.:9], характеризується тим, що це:

1) впорядкована система, оскільки для неї має значення порядок її елементів (підоб'єктів);

2) система із частковим посередництвом отже у крайньому вираженні система із посередництвом. Йдеться про те, що не кожен її елемент бере участь у системоутворюючому відношенні безпосередньо. Дії багатьох підоб'єктів системи опосередковані іншими елементами як у випадку населення, політичну волю якого транслюють справжні суб'єкти політичного процесу наприклад, народні депутати;

3) повністю авторегенеративна за субстратом система, тобто вона повністю самовідбудовуєгься за наявністю своїх елементів;

4) повністю авторегенеративна за відносинами система, тобто за наявністю будь-якого елементу структури є можливість відбудувати усю її структуру;

5) розчленована система складається з певної кількості елементів;

6) не загально-надійна система напевне, вона не збереже свого характеру за умов ліквідації будь-якої кількості своїх елементів окрім одного, оскільки тоді розпадеться саме системоутворююче відношення системи процес взаємодії різних її елементів.

7) елементарна система не має елементів, які б самі були системами того ж самого типу, тобто жоден елемент системи не є системою із саме тим концептом, що й система у цілому;

8) повністю детермінована система за умов даного системоутворюючого відношення за кількома наявними елементами системи можуть бути визначені усі інші елементи;

9) нецентрована система, тобто в ній немає певного, раз і назавжди визначеного центрального елементу, за посередництвом якого реалізовувалось би системоутворююче відношення на усіх інших елементах системи;

10) багатошарова система усі елементи системи можуть бути розподілені на групи (шари) із однаковими компонентами системоутворюючого відношення. Піддаються виділенню щонайменше елементи, що зазвичай відносяться до групи суб'єктів політичного процесу, та його об'єктів із тими застереженнями, що вже наводилися нами вище;

11) зовнішня система, оскільки системоутворююче відношення можна вважати емерджентним відносно сукупності елементів системи і саме воно визначає політичну природу підоб'єктів системи, а не навпаки;

12) первинна система властивість t є внутрішньою для системоутворюючого відношення, тому субстрат є системою, оскільки в ньому винайдено системоутворююче відношення. Наявності цього відношення достатньо, щоб субстрат являв собою систему;

13) субстратно-відкрита система (не завершена) система політичного процесу допускає приєднання нових елементів без того, щоб система змінилася та перетворилася на іншу систему. Дійсно, політичний процес здійснюється у будь-якому державному утворенні із будь-якою політичною системою та режимом, які передбачають наявність досить різноманітних наборів елементів політичного процесу;

14) структурно-відкрита (не завершена) система в ній системоутворююче відношення характеризується відсутністю обмежень на появу нових складових і, отже не є цілком визначеним або ж завершеним;

15) неіманентна система системоутворююче відношення охоплює також елементи, які виходять за рамки даної системи: «неіманентність системи означає, що для з'ясування її функціонування необхідно взяти до уваги об'єкти, які знаходяться ззовні субстрату цієї системи» [7,с.169]. В нашому випадку такими об'єктами є, з одного боку, інші відносини, крім політичних економічні, соціальні, культурні тощо, які мають місце у даній державі, з іншого боку, інші субстратні елементи інші держави та міжнародні організації, а також, у певному сенсі, про що йшлося вище, деякі групи населення даної держави на кшталт дітей та ув'язнених осіб, які не є безпосередніми учасниками політичного процесу;

16) немінімальна система, оскільки не втрачає свого характеру реалізації політичних відносин або ж динамічного втілення політичної системи за умов ліквідації будь-якого хоча б одного свого елементу;

17) неунікальна система, тобто її системоутворююче відношення може бути реалізоване на різних варіантах субстрату, що у простішому вигляді проявляється у наявності такої системи у будь-якій державі світу;

18) стабільна система допускає певні зміни структури без зруйнування при цьому системи в цілому (при цьому системоутворююча властивість вважається незмінною, оскільки її зміна обумовлювала би зміну системи за визначенням);

19) стаціонарна система її системні характеристики залишаються незмінними при зміні, кількісній та якісній, її елементів, тобто субстрату;

20) сильна система, але, певно, параметр, який розділяє системи на сильні та слабкі і розглядається нами у цьому пункті, визначений у параметричній загальній теорії систем досить непевно у відношенні до того класу систем, до якого належить система політичного процесу [7,с.171;8,с.27-28];

21) елементно-неавтономна система її елементи не мають основних властивостей системи у цілому;

22) субстратно-гетерогенна система, оскільки різні елементі системи політичного процесу, вочевидь, сильно відрізняються один від одного власними внутрішніми індивідуальними характеристиками;

23) функціонально-гомогенна система її системоутворююче відношення реалізується однаково на усіх елементах системи;

24) субстратно-нециклічна система неможливо довести наявність зміни властивостей елементів системи у відповідності до певного циклічного закону;

25) структурно-нециклічна система напевно, немає науково доведеного визначеного періодичного закону, за яким би повторювались би відношення між елементами субстрату;

26) неланцюгова система як вказує А.І. Уйомов, «...у вигляді ланцюгової системи ми розуміємо таку, системоутворююче відношення в якій співвідносить кожен елемент не більше ніж з двома іншими елементами» [7,с.174]. Для системи політичного процесу таке припущення не є таким, що відповідає реальності;

27) часткова система системоутворююче відношення встановлено не за усіма властивостями елементів системи, а лише за деякими тими, що торкаються політичного життя;

28) варіативна система оскільки не усі відносини у системі тотожні системоутворюючому відношенню;

29) ресурсна система. Це система, яка має певну межу (ресурс) функціонування (розвитку, руху) у певній площині свого існування.

Аналіз визначених вище значень бінарних атрибутивних системних параметрів дозволяє зробити висновки й щодо найбільш важливих у характеристиці систем, що відносяться до політичних відносин. На нашу думку, при аналізі систем даного класу досить важливо звертати увагу на системні параметри, значення яких для системи, що вивчається, наводяться вище за номерами 1, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 22, 24, 25, 28.

На нашу думку, ледве можуть бути корисними при вивченні різноманітних систем політичного процесу наступні атрибутивні параметри: 1) параметр (7), який розділяє системи на елементарні та автономні; 2) параметр (21), який поділяє системи за елементно-неавтномністю; 3) параметр (26), якій вказує на ланцюговий або неланцюговий характер систем.

Аналіз системи політичного процесу дозволяє припустити існування кілька нових вірогідних бінарних атрибутивних системних параметрів, так би мовити, другого рівня, або, за термінологією А.Ю.Цофнаса, субпараметрів. [9,с.60-61;порівн.:3]:

На нашу думку, немає сенс введення параметру, що поділяє системи за цілеспрямованістю. Йдеться про з'ясування такого питання: чи має система у системоутворюючому відношенні телеологічну складову, тобто чи включена до системоутворюючого відношення певна мета або чи не спрямовано воно на реалізацію певної мети. Цей системний параметр поділяє системи на цілеспрямовані і нецілеспрямовані. Система політичного процесу, що вивчається, вочевидь, є нецілеспрямованою. Може бути корисним введення параметру, що розподіляє системи за характером реалізації системоутворюючого відношення на елементах системи. Відповідно до цього параметру система може бути: функціонально-унікальною (системоутворююче відношення реалізується на кожному елементі субстрату по-різному), або функціонально-неунікальною. Система політичного процесу, певне, функціонально-неунікальна, тому що існують загальні риси реалізації системоутворюючого відношення на кожному з її елементів. Досить корисним уявляється введення параметру, що поділяє системи за властивостями елементів субстрату на елементно-унікальні і елементно-неунікальні. У першому випадку кожний елемент субстрату має унікальні в межах даної системи властивості, причому йдеться про ті властивості, що характеризують його як елемент системи. Потребує додаткового вивчення питання, чи не є цей параметр окремим випадком субстратно-гетерогенної системи, але навіть якщо він є таким, він серйозно уточнює характеристику гетерогенності. Система політичного процесу є, певно, елементно-неунікальною. Можливо, не усі виділені параметри є загальносистемними, але, без сумніву, їх використання може бути корисним при вивченні систем, що виокремлюються в тих чи інших аспектах політичного життя.

Отже, винайдені значення існуючих загальносистемних параметрів та запропонованих нами, мають стати основою побудови прогностичної моделі політичного процесу. На нашу думку, поки ще слабким місцем параметричної загальної теорії систем є ланка зворотної словесної інтерпретації формалізму, практично корисної в дослідженні формального опису систем через загальносистемні параметри. Вважаємо, що використання формального апарату параметричної загальної теорії систем може дати цікаві результати як при вивченні окремих систем політичного процесу, так і при їх порівняльному аналізі. Саме цей напрям представляє, на нашу думку, найближчу перспективу для подальших досліджень.

Список використаних джерел

загальносистемний прогностичний політичний параметричний

1. Берталанфи JI. фон. Общая теория систем обзор проблем и результатов / JI. фон Берталанфи // Системные исследования: Ежегодник. М.: Наука, 1969. С. 30-54.

2. Мамчур Е. А. Принцип простоты и меры сложности / Е. А. Мамчур, Н. Ф. Овчинников, А. И. Уёмов. М.: Наука, 1989. 303 с.

3. Полевой Н. А. Формализация концепции всемирно-исторического процесса Н.Я.Данилевского средствами параметрической общей теории систем / Н. А. Полевой // Круг идей: историческая информатика в информационном обществе. М.: Мосгорархив, 2001. 511с. С.432 -453.

4. Польовий М. А. Системні характеристики політичного процесу / М. А. Польовий //Актуальні проблеми політики. Одеса: Фенікс, 2010. -Вип. 40. -С. 593-601

5. Польовий М. А. Сутність політичного процесу з точки зору параметричної загальної теорії систем / М. А. Польовий // Актуальні проблеми політики. Одеса: Фенікс, 2011. Вип. 41. С. 27 38.

6. Уемов А.И. Вадим Садовский: будущее в прошедшем / А.И.Уемов. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.philosof.onu.edu.ua/elb/uemov/ sadovski.pdf.

7. Уёмов А. И. Системный подход и общая теория систем / А. И. Уёмов. М.: Мысль, 1978. -272 с.

8. Уёмов А. И. Системы и системные параметры / А. И. Уёмов // Проблемы формального анализа систем. М., 1968 С.27-28.

9. Цофнас А.Ю. Теория систем и теория познания / А.Ю.Цофнас. Одесса: АстроПринт, 1999. 308 с.

10. Шабров О.Ф. Политическая кибернетика // Политическая энциклопедия. В 2 т. Т.2. / Рук. проекта Г.Ю.Семигин. М.: Мысль, 1999. С. 171 172.

11. Ashby W.R. Design for a brain: the origin of adaptive behaviour / W. Ross Ashby. N.Y.: Jolm Wiley & sons; L.: Chapman & Hall, 1960.-286 p.

12. Easton D. A Systems Analysis of Political Life / D.A.Easton. New York: Wiley, 1965.-506 p.

13. Isaak A. C. Scopeandmetliodsofpolitical science/Alan C. Isaak: rev. ed. Homewood, IL: Dorsey Press, 1975. -253 p.

14. Klir G. J. W. Ross Ashby: a pioneer of systems science / George J. Klir//International Journal of General Systems. 2009. Vol. 38. Issue 2. P. 175 188.

15. Parsons T. The Structure of SocialAction / T.Parsons. McGraw Hill, 1937. 817 p.

16. Sorokin PA. Sociological Theories of Today / PA.Sorokin. New York; London: Harper and How. 1966. 676 p.

17. Wliitehead A. Science and Modem World / A.Whitehead. 2-nd ed. New York: Macmillan, 1953. 224 p.

Размещено на Allbest.ru