Тенденції розвитку масової політичної свідомості в сучасній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія Наук України

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

23.00.02. - політичні інститути та процеси

Тенденції розвитку масової політичної свідомості в сучасній Україні.

Левченко Леся Олександрівна

Київ - 2002

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Радикальні зміни, що відбуваються в політичному, економічному і соціальному житті України та інших постсоціалістичних країн, активізація політичного життя, глобальна зміна стереотипів свідомості оголили приховані досі закономірності розвитку суспільства, що по-новому розкривають взаємозалежність багатьох соціальних феноменів.

Не тільки перед вченими, але й перед іншими, схильними до спостереження і об'єктивного аналізу, членами суспільства, стала цілком нова картина соціальних процесів, що вражає своєю несподіваністю і не вкладається в існуючі десятиліттями уявлення і стереотипи. Але, на жаль, багато людей не в змозі дати правильну оцінку подіям, що відбуваються. Все це обумовлено характером виховання в попередні роки, особливостями трудової діяльності, соціальним оточенням, неадекватними інтересами. Цим пояснюється нерівномірність розвитку суспільної свідомості, різнотемповість динаміки її прошарків. Деякі з них досить щільно відбивають соціальні процеси й активно впливають на них у прогресивному напрямку, також існують інертні прошарки свідомості; і, нарешті, прошарки, що впливають деструктивно на соціальний організм - екстремістські, вкрай консервативні або навіть свідомість злочинних елементів.

У такій ситуації, на погляд дисертантки, особливу актуальність мають проблеми, поставлені в роботі - визначення та відокремлення провідних тенденцій розвитку свідомості українського суспільства на сучасному етапі розвитку, якій, за визначенням багатьох науковців, отримав назву - суспільство перехідного типу. Крім цього аналізується процес маніпулювання масовою свідомістю, з боку ЗМІ. Також дається аналіз провідних технологій впливу на свідомість громадян, які використовують вітчизняні засоби масової інформації. Останнім часом з'явилася така кількість друкованих видань, теле- і радіопрограм різноманітного політичного напрямку, що викликає просто розгубленість у людей. Політичні партії і суспільні об'єднання, намагаючись залучити на свою сторону більшу кількість людей, не зупиняються ні перед якими засобами. Використовуючи саме різноманітні політичні впливи і маніпуляції на масову свідомість, а знаряддям цього маніпулювання є ЗМІ, як сполучна ланка об'єкта і суб'єкта маніпуляції.

Ступінь наукової розробки проблеми. У ході дослідження автором використане широке коло як вітчизняних так і доступних зарубіжних джерел. Вони є різні за характером аналізу поставлених проблем, методологією та методами дослідження, науковою цінністю.

Найбільший інтерес до питань масової комунікації виник у 60-80-і роки в зв'язку з появою такого потужного інформаційного каналу як телебачення. У ці ж роки починається інтенсивна розробка проблем масової комунікації. Перспективам впливу засобів масової інформації на розвиток суспільства і людини, присвячені роботи О. Тоффлера, Г. Шиллера.

Відомими роботами по вивченню масової свідомості є праці Б.Грушина, Г.Дилигенского, які перші серед вітчизняних науковців почали безпосередньо займатися проблемами, присвяченими аналізу масової свідомості. Ними розроблена вагома теоретична основа самого поняття масової політичної свідомості. Також чимало аспектів даної проблеми знайшли своє відображення в працях І.Бойченка, Н.Козлової, А.Уледова і М. Шахзадеяна. В основному їх цікавили особливості існування політичної свідомості в соціалістичній країні, колишньому СРСР. Крім цього значною є роботи Я.Любивого, Л.Нагорної які присвячені питанню динаміки масової свідомості в період від перебудови до отримання Україною незалежності. Значною є робота Кресіної І.О., котра детально аналізує особливості ї характерні риси саме національної свідомості українців в рамках сучасних політичних і економічних перетворень в країні.

Також К. Гаджиев та В. Пугачов неодноразово розглядали проблеми взаємовідносин ЗМІ та політики. У вітчизняній науці також існують розробки з даного питання. До них можна віднести роботи Костенко Н., Копиленко О., Белова Д., Авраамова Д. , Андрєєва Е., Миронова А. і Слисаренко І., а також багатьох інших, в яких аналізуються питання розвитку системи засобів масової інформації в сучасних умовах в Україні.

Питаннями теорії духовного маніпулювання сьогодні займаються такі відомі вчені, як Почепцов Г., Кара-Мурза С., Цуладзе А., та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження є складовою частиною наукової теми кафедри політології Інституту соціальних наук Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова "Політична діяльність у демократичному суспільстві" (номер державної реєстрації 0191002015).

Об'єктом дослідження є масова політична свідомість в сучасній Україні.

Предметом дослідження є аналіз провідних тенденцій формування і розвитку політичної свідомості українців на сучасному етапі розвитку держави, а також можливості і особливості впливу на свідомість з боку засобів масової інформації.

Не претендуючи на вичерпний аналіз такого складного й багатогранного питання, дисертантка ставить за мету дослідити особливості розвитку сучасної політичної свідомості українців, проаналізувати можливості і характер впливу політичних маніпуляцій на процеси, що відбуваються в масовій свідомості сучасного суспільства шляхом використання засобів масової комунікації.

Виходячи з означеної мети поставлено такі дослідницькі завдання:

- визначити методологію, що дозволила б оптимально розкласти на структурні компоненти категорію масова політична свідомість;

- визначити сутність, структуру близьких понять - повсякденної свідомості, суспільної психології, суспільної думки, духовного життя суспільства;

на основі обраної методології особливо визначити саме політичну свідомість мас, відображення нею відносин у суспільстві;

прослідити стан і напрямки розвитку політичної свідомості індивідів сучасного українського суспільства;

проаналізувати особливості розвитку системи засобів масової інформації в сучасній Україні;

- визначити суб'єктивні та об'єктивні передумови, що впливають на характер висвітлення подій засобами масової інформації;

викласти власне бачення проблеми політичного маніпулювання масовою свідомістю;

Для дослідження тенденцій розвитку масової політичної свідомості в Україні автор обмежився хронологічними рамками з середини 90-х років до сьогодення.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять філософський, загальнонауковий та конкретно наукові методи дослідження у їх політологічному зрізі. Базуючись на принципі об'єктивності, аналіз тенденцій розвитку політичної свідомості індивідів здійснювався за допомогою порівняльного, статистичного, соціологічного методів дослідження.

Для найглибшого усвідомлення основних закономірностей існування політичної свідомості використовувалися спеціальні методи дослідження, зокрема анкетні опитування. Метод порівняльного аналізу дав змогу з'ясувати загальне та специфічне у політичній свідомості мас.

Методи аналізу та синтезу були найбільш використовуваними серед загальнонаукових методів. Широко використовувався також критико-конструктивний метод при аналізі сприйняття й оцінки об'єктивної дійсності індивідом. Власна участь автора у проведенні соціологічних досліджень обумовила використання методу прямих спостережень за поведінкою індивідів, допомогла глибше проаналізувати наявні стереотипи свідомості, обґрунтувати висновки щодо їх впливу на політичну поведінку суб'єктів політики.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в наступному:

вперше у політологічних дослідженнях в умовах сучасної України визначені фактори, які безпосередньо впливають на формування масової політичної свідомості;

на основі соціологічних досліджень в Україні взагалі, та власних зокрема, вдалося визначити ряд позитивних і негативних чинників масового сприйняття сучасної політичної ситуації в нашій державі;

здійснена спроба осмислення нового змісту процесу політичної соціалізації, механізму оновлення норм, імперативів, адаптації особи в умовах сучасності ;

на основі аналізу сучасної політичної ситуації в Україні визначені суб'єктивні та об'єктивні чинники, що впливають на характер висвітлення подій в засобах масової інформації;

Теоретичне та практичне значення роботи визначається її спрямуванням та вивченням актуальної в сучасній Україні проблеми. Дослідження цих питань, на нашу думку, насамперед є важливим для прогнозування можливих шляхів розвитку українського суспільства, при застосуванні певних заходів щодо вдосконалення політичної системи України, також як політична освіта населення, для розробки практичних рекомендацій з можливостей впливу на рівень політичної активності на державному рівні.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані політологами, соціологами, психологами, що вивчають питання масової свідомості, а також практикуючими політиками й органами державної влади.

Головні положення та висновки даного наукового дослідження можуть бути корисними при розробці спецкурсів, навчально-методичних програм, посібників та довідкової літератури з політології.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були обговорені на методичних семінарах викладачів кафедри політології Інституту соціальних наук Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова в 1998-2000 роках, на аспірантських наукових семінарах. Результати дослідження викладені у доповідях на наукових конференціях: "Демократична Україна: сьогодні і в майбутньому" (Одеса, 20 березня 1998 р.), "Могилянські читання - 99" (Миколаїв, червень 1999 р.), "Могилянські читання - 2001" (Миколаїв, вересень 2001 р.). Істотні аспекти дисертації викладалися студентам Миколаївської філії Національного університету "Києво-Могилянська Академія" на лекціях політологічних курсів "Порівняльна політологія", "Історія та теорія політичних партій", "Засоби масової інформації і політика", "Методика і техніка політологічних досліджень".

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено в чотирьох статтях журналів, три з яких входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК України, а також у 3-х публікаціях в матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації обумовлена метою, завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становлять 247 сторінок, з них 12 сторінок - список використаних джерел, що включає 171 найменування та додатки на 79 сторінках.

масовий політичний свідомість

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність та наукове значення досліджуваних проблем їх опрацювання в науковій літературі, визначається мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну дисертації та практичне значення одержаних результатів, висвітлено питання апробація та реалізація результатів дослідження.

У першому розділі "Ґенеза поняття "масова політична свідомість" розкриваються теоретичні основи існування поняття "політична свідомість мас", а також досліджується політична свідомість мас як форма відображення політичних відносин суспільства. При цьому автор опирається на досягнення світової та вітчизняної політичної, філософської та соціологічної думки, а також на реальну політичну практику. Розділ складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі "Теоретичні основи існування поняття "політична свідомість мас" йдеться про те, що активізація політичного життя суспільства особливо характерна для України та інших країн СНД в останнє десятиріччя по-новому розкриває чимало соціальних феноменів, висвітлює донедавна нерідко ігноровані закономірності суспільного розвитку. У зв'язку з цим трансформаційні процеси в суспільстві складають значний вплив на аналогічні зміни і в суспільній свідомості. Виникнення нових стереотипів, розвиток можливо до сих пір пригнічених пластів свідомості, формування дійсно нової системи цінностей.

Виходячи із аналізу наукових досліджень, автор робить висновок, що масова свідомість визначається загальним рівнем розвитку засобу виробництва, характером суспільних відносин і рівнем усієї культури соціуму. Масова свідомість - це реальна свідомість суспільства в процесі його повсякденного функціонування і у той же час - це дуже складне, багаторівневе утворення. Масова свідомість виступає як процес комунікативної взаємодії індивідуальних свідомостей, що спирається на ціннісну, нормативну структуру цієї комунікації, визначену категоріальну мережу соціального мислення мас. Масова свідомість пронизує всі рівні, форми і сфери суспільної свідомості, має різноманітні стани своєї активності - від повної пасивності і роз'єднаності до активної спільної діяльності великих соціальних груп, що спрямовуються обома ідеями і цінностями.

У другому підрозділі "Політична свідомість мас як форма відображення політичних відносин суспільства" визначаються особливості політичної свідомості та прослідковуються її прошарки і складові, функціональний критерії її суспільного та індивідуального призначень. Автор визначає особливості суспільної та індивідуальної свідомості, характерні їй соціальний песимізм; фрустрація (омана, марне очікування), що проявляється у невпевненості у майбутньому, стомленості народу; підозрілість та агресивність; глибокий ціннісно-моральний вакуум, що виник внаслідок втрати віри у колишні духовні цінності; повернення до релігійно-моральних цінностей, піднесення авторитету конфесій; патерналізм та егалітаризм, які беруть початок в общинній свідомості, та ін.

Автор робить висновок, що подолання труднощів політичного і суспільного буття, роздвоєності свідомості людей потребує мобільних ефективних програм діяльності, які б реально забезпечили усунення дефіциту всього життєво необхідного, дали можливість внести у політичну свідомість мас соціально-гуманістичні цінності й орієнтири, а тому політична свідомість різних суб'єктів є відображенням рухомих політичних відносин, і лише у цьому разі вона набуває справжнього змісту й форми вираження, стає механізмом ефективних практично - політичних заходів.

У другому розділі "Масова політична свідомість перехідної доби: українські реалії та перспективи" розкриваються фактори формування масових настроїв в сучасній Україні та акцентується увага на суттєвих особливостях розвитку масової політичної свідомості українського суспільства в перехідний період, аналізуються стереотипи свідомості, розглядається роль і значення політичних міфів в процесі формування політичної свідомості індивідів, розкривається сутність і характер амбівалентної свідомості.

У першому підрозділі "Фактори формування масових настроїв в сучасній Україні" зазначається, що реально склалося так, що формування масової політичної свідомості у нас, як і в ряді інших країн на пострадянському просторі, проходить у складних, суперечливих умовах економічної та політичної нестабільності, наростання зубожіння значної частини населення, безробіття, соціальної напруги.

Серед визначальних особливостей у яких здійснюється формування масової політичної свідомості, слід визначити наступні:

по-перше, цей процес відбувається у визначальний для України перехідний період - від тоталітаризму, до утвердження своєї державності і демократії, незалежності, входження, як самостійний суб'єкт, до європейського, світового співтовариства;

по-друге, формування масової політичної свідомості громадян нашої молодої держави відбувається в умовах глибокої соціально-економічної кризи, що охопила Україну, катастрофічного спаду виробництва;

по-третє, ідейно-політична трансформація в сучасній Україні, зміни настроїв і політичних симпатій громадян проходять під впливом погіршення життєвого рівня більшості громадян;

по-четверте, розширення сфери “тіньової економіки”, загострення проблеми зайнятості і зростання безробіття негативно впливають на соціальний клімат і політичні настрої людей, посилюють ностальгію за недавнім минулим;

по-шосте, на настрої населення боляче вплинуло знецінення вкладів на ще радянських ощадних книжках. А ще - в умовах майнового розшарування виникло і нині набуло широких масштабів озлоблення і недовір'я у взаємовідносинах між людьми;

по-сьоме, в Україні фактично не сформувався так званий “середній клас”, який власне на собі має понести весь тягар реальної капіталізації України та формування сталих ринкових поглядів і переконань в “критичній масі” населення України;

- по-восьме, в Україні нечувано знизився рівень життя;

по-дев"яте, в Україні до цих пір не має глибоко продуманої гуманітарної політики. У перехідний період, який нині переживає Україна, за таких деструкцій така чітка політика вкрай необхідна.

З огляду на вищезазначене дисертант робить висновок, що найбільшою небезпекою демократизації є не відкритий масовий виступ, а тиха десоціалізація, масовизація суспільства, коли люди, розчаровані у декларованих урядом цілях, не знаходячи реалізації своїх інтересів у легальних інституціях, віддадуть перевагу політичним силам, які обіцяють повернення до “світлого минулого і побудову таким чином “світлого майбутнього”, або радикальним політичним угрупуванням.

У другому підрозділі "Суттєві особливості розвитку масової політичної свідомості українського суспільства в перехідний період" мова йдеться про те, що непередбачуваність соціальної ситуації і ціннісно-нормативної невпевності формують спосіб життя, у якому виникає драматичне протиріччя між вчинками й емоціями. І дійсно, масова свідомість, здавалося б, демонструє песимізм, розгубленість і суперечливість в сутичці з посттоталітарною реальністю. Проте ресурси психологічної усталеності можуть зберігатися і на фоні соціального самопочуття, що погіршується, і при деморалізуючому впливі посттоталітарного сьогодення і при демонстрованому песимізмі більшості населення. В якому конкретно напрямку - демократичному, авторитарному або тоталітарному піде суспільство, залежить від переважної суспільно-політичної орієнтації населення, від вибору того політичного режиму, що забезпечить умови для реалізації визначеного сценарію розвитку держави і суспільства. Ще однією із особливостей суспільної свідомості посткомуністичної України є її яскраво виражена міфологічно-романтична природа.

Духовна ситуація ускладнюється і тим, що заперечення ідеологем тоталітарного режиму з боку демократичних сил спрямоване на руйнацію всіх знань та досвіду. Але оскільки одночасно не відбувається утвердження реально-значимих позитивних цінностей то це веде до втрати суспільством чинників самодетермінації. Цінності і установки, котрі визначали поступ тоталітарного суспільства, розмиваються і перестають бути активними засадами життя, але на їх місце не висуваються інші достатньо вагомі регулятивні смисли, котрі були б сприйнятливі для народу, спрямували його зусилля на досягнення соціально-конструктивних ідеалів. В силу зазначених обставин, в суспільстві починає домінувати одна мета - вижити.

В сьогоднішній Україні найбільш впливовими формами суспільної свідомості виступають необільшовицька і націонал-демократична. Необільшовицька і націонал-демократична свідомість оцінює світ за однією і тією ж схемою. Для кожного з цих типів свідомості характерним є створення словесно-міфологічних конструкцій, в яких реальність і вимисел зливаються у згустки магічного символізму. Ці магічні символи претендують на підпорядкування реальності і часто продукують ілюзію про те, що їх закони сильніші за закони реального світу. Останній є недосконалим, спотвореним, і його можна і потрібно підкорити, переробити згідно з планом (необільщовизм) або ж з національною ідеєю (націонал-демократизм), тобто поставити символ над життям, як чимось нікчемним, таким, що не має самоцінності. Для обох відокремлених типів свідомості властивим є і втеча від аналізу справжнього життя і підміна його вимислом.

Домінування емоційно-почуттєвих чинників над раціональними чітко виявляється в політичній сфері. Для української політики і минулого, і сучасного є характерним багатоманітність глобальних прожектів різної спрямованості, котрі мають за мету перетворення вітчизняної дійсності в цілому або ж, що буває значно рідше, окремих її галузей. Проте переважна більшість цих прожектів мають такий зміст, що реалізувати їх принципово неможливо: їх відірваність від реалій життя настільки глибока, що питання про практичне втілення в дійсність майже і не постає.

Ще однією особливістю масової політичної свідомості є її амбівалентність. Специфіка посттоталітарної амбівалентності виявляється в декількох аспектах: по-перше, у масовій і індивідуальній свідомості ідеологічно і морально взаємовиключні ціннісні-нормативні підсистеми співіснують не як антагоністи, своєю постійною конкуренцією деформуючи психіку, але як узгоджені елементи єдиного типу свідомості й емоційного відношення до соціальної дійсності; по-друге, суперечливі системи цінностей характерні не для різних соціальних груп, конкуренція між якими могла б призвести в остаточному підсумку до встановлення ієрархічної системи, а фактично для кожної із великих соціальних груп, і, нарешті, по-третє, амбівалентність виявляється в суперечливих сполученнях демократичних цінностей-цілей соціальних перетворень і тоталітарних цінностей-засобів реалізації демократичних ідей.

За часів соціалізму сформувався ще один феномен, який і досі панує у політичній свідомості - вивчена безпомічність - нездатність брати на себе відповідальність не тільки за суспільство, а й за власне життя. Патерналізм, що виявляється у відсутності особистої відповідальності за власний матеріальний стан, характерний і для оцінки свого значення в політичній сфері. Також треба зазначити, що в умовах нестабільності перехідного суспільства люди, навіть не стикаючись безпосередньо з порушенням своїх прав, заздалегідь не вірять, що у випадку необхідності суспільство гарантує захист їх прав та інтересів. Це свідчить про низькій рівень правової культури населення.

Можливо зробити такі висновки, що для України сьогодні альтернативою громадянському стану суспільства є так зване масове суспільство. Характеристикою масового суспільства є його атомізація, коли індивіди пов'язані один з одним лише за допомогою ставлення до загального авторитету, особливо держави, кожного з них, а не співвідносяться між собою у межах різних, незалежних від держави, груп. Основною рисою масового суспільства є не рівність громадян, а слабкість чи відсутність референтних груп, незалежних від правлячої еліти і не пов'язаних з нею. За відсутності таких груп, які стали б природними виразниками інтересів людини, остання слухає точку опори - саме ту референтну групу, з якою могла б себе ідентифікувати. Така точка опори може мати назву - лідери думок. Соціальна ізоляція людини веде до гіпертрофованої відданості символам та лідерам держави, яка їх нав'язує. Таким чином, у масовому суспільстві маємо: а) широку атомізацію (втрату природної спільності людей у межах життєвих референтних груп; б) готовність до засвоєння нових ідеологій (пошук втраченої спільності, простих відповідей на складні питання); в) тоталітаризм (тотальне домінування псевдоєдності - вертикальної єдності з державою, а не горизонтальної - з індивідами, що мають схожі інтереси).

У третьому розділі "Можливості та технології впливу на масову політичну свідомість з боку вітчизняної "індустрії свідомості". аналізуються суб'єктивних та об'єктивні передумови, що впливають на висвітлення подій засобами масової інформації, а у зв'язку з цим - проблема маніпулювання свідомістю громадян, яку автор подає як приклад політичної антитехнології.

У першому підрозділі "Суб"єктивні та об"єктивні передумови, що впливають на характер висвітлення подій засобами масової інформації" йдеться про те, що вільна конкуренція без будь-якого втручання з боку держави призводить до таких тенденцій, як концентрація, бюрократизація та монополізація засобів масової інформації. Тенденція концентрації та монополізації ЗМІ виявляється у різкому скороченні місцевих газет, в утворенні потужних національних та транснаціональних корпорацій, які контролюють широкі інформаційні простори, у залежності дрібних теле- і радіостанцій від інформаційних гігантів.

Дисертант констатує, що аналіз можливих політичних конфліктів у засобах масової інформації дозволяє твердити, що вони можуть бути двох видів: ті, які виникли в суспільстві, та ті, які виникли та аналізуються саме на сторінках засобів масової інформації.

У другому підрозділі "Маніпулювання свідомістю громадян як приклад політичної антитехнології" для більш докладного аналізу процесу маніпулювання свідомістю послідовно простежується маніпуляторську діяльність суб'єкта маніпуляцій, реакцію на маніпулювання з боку об'єкта; розглядаються дві групи фактів, що визначають відношення суб'єкта і об'єкта маніпулювання: з одного боку, чинника, що сприяє маніпулюванню, з іншого боку - чинника, що не сприяє і протидіє маніпулюванню об'єкта суб'єктом. При розгляді діяльності суб'єкта маніпулювання свідомістю аналізуються цілі маніпулятора, соціальний зміст маніпуляції, соціальні знання маніпулятора, стратегії, засоби і прийоми маніпулювання, іміджі і принади маніпулювання.

Цілі маніпулятора визначаються його корінними інтересами. З всієї ієрархії цілей маніпулятора необхідно виділити оперативно-тактичні цілі маніпуляції, з одного боку, і стратегічні цілі - з іншого. Для реалізації своїх оперативних тактичних цілей суб'єкт маніпуляції впливає на ті практичні сфери свідомості, що можуть бути відразу ж реалізовані в груповому поводженні великих мас людей, у нав'язуванні масовій свідомості таких сприйнятливих оцінок подій соціально-політичного життя, що відповідали би інтересам суб'єкта маніпуляції в самому широкому значенні слова. Для реалізації стратегічних цілей суб'єкт маніпуляції робить довгостроковий внесок у майбутню оперативну маніпуляцію свідомістю, цілеспрямовано формуючи фундаментальні базисні цінності масової свідомості, його ідеологічні, політичні, моральні, естетичні, світоглядні цінності і структури сприйняття, потреби і соціальні почуття, соціальне пізнання і життєві орієнтації. Не можна не визначити щей одну ціль маніпуляції, як приховування самого факту впливу суб'єкта маніпуляції на масову свідомість від самої свідомості.

Іміджі і принади маніпуляції у своїй основі не створюються індустрією свідомості, а коріняться в природі свідомості, в її потребах, інтересах, цінностях, ідеалах, архетипах і лише коректуються, доповнюються, суб'єктом маніпуляції шляхом розставляння на них визначених акцентів і оцінок, вигідних маніпулятору.

Автор робить висновок, що крім об'єктивних соціально-культурних процесів відчуження суспільної і масової свідомості, у сучасному суспільстві в деяких індивідів і соціальних груп укладаються суб'єктивно-психологічні навички розпізнавання маніпуляції і відторгнення її впливи. Подібно тому, як у повсякденному практичному житті люди виробляють у себе навичка не піддаватися обману і маніпуляції, так і в соціальному житті вони виробляють навички, створюють своєрідний антиманіпулятивний фільтр сприйняття соціальної інформації. І якщо в суб'єкті керування маніпулюванням свідомістю високопрофесійні спеціалісти усе більш удосконалять маніпулятивну стратегію і техніку, то й у масовій свідомості росте уміння розпізнавати і парирувати зусилля маніпуляторів.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено результати теоретичних та практичних досліджень, що випливають із теми дисертації.

Політичне життя суспільства залежить від взаємодії багатьох різноманітних чинників - зовнішніх і внутрішніх, історичних і сучасних, об'єктивних і суб'єктивних, матеріальних і духовних. На сучасному етапі розвитку людського суспільства, що відрізняється цілісністю, інтегрованістю, взаємозв'язком і взаємозалежністю всіх сторін громадського життя, першорядне значення мають явища і процеси глобального характеру. Саме вони визначають в остаточному підсумку специфіку соціального буття сучасного людства, у тому числі і політичних стосунків.

Масова свідомість визначається загальним рівнем розвитку засобів виробництва, характером суспільних відносин і рівнем усієї культури суспільства. Активна, свідома участь громадян у політичному житті вимагає, у свою чергу, наявності таких факторів: політичної інформованості і компетентності, як показників загального ставлення до політики, політичних знань і можливості свідомо оцінювати ті чи інші альтернативи; політичної активності і власне залучення, як міри участі населення у різних формах громадсько-політичного життя (членство у партіях, громадських рухах, участь у виборах, контактах із представниками влади та опозиційних сил, причетність до впливу на еліти тощо).

Одним з основних факторів, що вплинули на свідомість громадян сьогоднішньої України, є наслідки ідеологічної обробки населення колишнього СРСР інституціями політичної соціалізації (від дитсадка і школи до вузу і парткому) та ЗМІ. Як відомо, у СРСР існувала розгалужена система комуністичного виховання, головний принцип якої полягав у невідворотності й усеохопленності всіх і кожного єдиним ідеологічним впливом. Ця система, зазнаючи деяких організаційних змін, проіснувала впродовж усієї історії СРСР і підготувала не одну ідейно витриману генерацію радянських людей, політична свідомість яких навіть за нових, посткомуністичних умов зберігає чимало стереотипів ідеологічного минулого.

Розчарування у парадигмах призвело до підсилення підозрілості критицизму у сприйнятті людьми дійсності, цинізму у ставленні до ідеалів, що стало іншою крайністю. Все це ускладнює укорінення ідеалів демократичного суспільства, їх глибинне усвідомлення людьми. Виникає ситуація, коли демократичні цінності вступають у конфлікт з переліками старих стереотипів у політичній свідомості, які закладалися змалечку і, внаслідок багаторазового повторення, наклали відбиток на підсвідомий рівень сприйняття людей.

Оскільки демократичні перетворення не привели одразу до очікуваного негайного зростання добробуту, в суспільстві поширюється ностальгія за минулим зумовлена, зокрема, особливістю людської пам'яті зберігати з минулого здебільшого саме позитивні моменти. В Україні сталося те, що є своєрідною реакцією на невиправдані очікування - одночасне існування суспільства, яке намагається перейти до якісно іншої форми - від маси до громадянського суспільства, і особистості на яку тиснуть соціальні негаразди і яка сподівається знайти хоч би який захист від них у різних ціннісно-нормативних вимірах.

Доволі низьким є також рівень залучення населення до легітимних, санкціонованих форм політичного життя: політичні партії нараховують у кращому випадку по кілька сотень членів. Активна, свідома участь громадян у політичному житті вимагає, у свою чергу, наявності таких факторів:

1) політичної інформованості і компетентності, як показників загального ставлення до політики, політичних знань і можливості відомо оцінювати ті чи інші альтернативи;

2) політичної активності і власне залучення, як міри участі населення у різних формах громадсько-політичного життя (членство у партіях, громадських рухах, участь у виборах, контактах із представниками влади та опозиційних сил, причетність до впливу на еліти тощо).

В Україні існують всі фактори, що збільшують можливості масової участі населення в акціях громадського протесту. Серед них:

1) високий рівень незадоволення населення умовами життя (насамперед - матеріально-економічними);

2) посилення недовіри до офіційних структур влади й політичних лідерів;

3) низький рівень політичного залучення - участі населення у легітимних формах громадсько-політичного життя (членство в партіях, громадських рухах, асоціаціях, участь у виборах, контакти з представниками влади, тощо);

Але парадоксальність української свідомості полягає ще й у тому, що з погіршенням життя населення, з поглибленням незадоволення громадян своїм становищем, посиленням конфліктних очікувань реальна готовність особисто взяти участь у соціальних конфліктах, акціях протесту не тільки не зростає, але й істотно зменшується. Характер взаємодії держави та масової свідомості значною мірою визначає стан суспільної стабільності й безпеки, впливає на засади і підйоми авторитетності й легітимності влади.

Особливе місце серед чинників, що істотно впливають на масову свідомість, займають процеси масової комунікації, що є одним із найважливіших інститутів сучасного суспільства. Вони виконують різноманітні функції: інформують, рекламують, розважають і маніпулюють. Очевидно, що вони відіграють важливу роль у формуванні, функціонуванні й еволюції суспільної свідомості в цілому. Більш того, сприйняття й інтерпретація масовою свідомістю найважливіших явищ і подій, що відбуваються в країні й у світі в цілому, здійснюється через і за допомогою ЗМІ.

3а роки державної незалежності України засоби масової інформації, як ніколи раніше, повсюдно й активно проникли у політичну сферу життя нашого пострадянського суспільства. ЗМІ ефективно впливають на формування й хід реалізації внутрішньої і зовнішньої політики молодої держави, становлення і рейтинг українських політичних партій і рухів, перебіг суспільних процесів у нашій країні. Причому, з часу зламу існуючої системи, усунення від влади Компартії України і утвердження політичного плюралізму, масштаби і сила такого впливу ЗМІ на перебіг політичних подій в Україні, громадську думку і погляди громадян незрівнянно зросли. Цьому сприяли ряд факторів:

- помітно, у великих масштабах збільшились обсяги ЗМІ, їх технічні можливості, тривалість радіомовлення і телепередач, виходи на вітчизняного і зарубіжного слухача та телеглядача. Не бувало зросли кількість, тематична та ідейна різноманітність періодичних видань в Україні - газет і журналів;

- за роки державної незалежності в Україні розгорнулася боротьба органів влади, політичних сил за реальний вплив на пресу, а особливо на електронні засоби масової інформації - радіо і телебачення;

- сучасні ЗМІ далеко не завжди працюють на демократію й утвердження духовності принципів гуманізму. Мас-медіа нерідко експлуатують сформовану впродовж попередніх десятиріч довіру наших громадян до друкованого чи офіційного слова і поширюють відверту чи замасковану неправду, зразки уседозволеності, аморальності в боротьбі за реальний вплив на інформаційний простір України, оволодіння засобами масової інформації невпинно зростає активність іноземного капіталу;

- принципові та найбільш поінформовані працівники мас-медіа стають об'єктами шаленого психологічного, матеріального, а останнім часом і фізичного тиску, включно з посяганням на життя журналістів, телекоментаторів, політичних оглядачів, редакторів газет;

Наявність розвинутих, демократично організованих засобів масової інформації, що об'єктивно висвітлюють події в Україні й за рубежем, формують політичну культуру, сприяють утвердженню ринкової економіки - це одна з гарантій демократизації нашої держави, ефективності управління суспільством. 1 навпаки, невиконання ЗМІ своїх функцій у суспільно-політичному житті здатне суттєво спотворити суспільні цілі і цінності, послабити і підірвати життєздатність держави, перетворити демократію в ілюзію, в засіб для зміцнення панування правлячої еліти і кланів.

ЛІТЕРАТУРА

Левченко Л. Засоби масової інформації в сучасному політичному процесі.// Вісник Тернопільского державного технічного університету. - Том 3, число 3, 1998. - С. 197-203.

Левченко Л. Масова політична свідомість перехідної доби: українські реалії і перспективи. // Нова політика. - 1999. - № 6. - С. 20-23.

Левченко Л. Формування іміджу політичного лідера і політичної партії. // Нова політика. - 2000. - № 5.- С. 48-52.

Левченко Л. Психологічні особливості діяльності засобів масової інформації. // Людина і політика. - 2001. - № 2.- С. 103-109.

Размещено на Allbest.ru