Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальність теми дослідження визначається тим, що в сучасних умовах важливого значення набуває розробка й утвердження глибоко обґрунтованої новітньої концепції історії України. У зв'язку з цим варте уваги творче осмислення пореформеної доби 60-80-х років ХІХ ст. Помітним явищем суспільно-політичного життя Наддніпрянської України став демократичний рух українського народолюбства і російського народництва, що мали як спільні риси, так і суттєві специфічні особливості. Близькість і спорідненість цих напрямків породжувала маргінальний характер діяльності низки діячів, серед яких важливе місце займає український народолюбець В.Г.Мальований.

Вивчення громадсько-політичної діяльності В.Г.Мальованого в контексті сучасного осягнення проблеми народництва зумовлено необхідністю відродження персонального ряду українських діячів етапу «дійового» народництва, деміфологізації української історії на персоналістичному рівні на основі залучення максимальної кількості доступних джерел.

Осмислення місця і ролі В.Г.Мальованого у народницькому русі України є актуальним в умовах незалежності України, оскільки порушує питання вибору шляхів формування нового демократичного проводу модерної української нації, подальшої трансформації українського суспільства.

Обрана тема має значний виховний потенціал. Реалізація завдань патріотичного виховання, зростання національної й соціальної самосвідомості українського народу вимагає широкого, але вдумливого використання фактів і прикладів політичної історії України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі давньої та нової історії України Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського в межах наукової теми «Актуальні проблеми українського національного руху 60-80-х років XIX століття», що досліджується в цій установі (державний реєстраційний № 0104U006785).

Особистий внесок автора в розробку даної теми полягає у дослідженні національно-культурної та політичної діяльності українських громад, у тому числі їх зв'язків з російським народництвом.

Об'єктом дослідження є українське народолюбство в суспільно-політичному русі України.

Предмет дослідження становить громадсько-політична діяльність українського народолюбця В.Г.Мальованого, її основні етапи, форми і засоби.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у визначенні місця і ролі В.Г.Мальованого в суспільно-політичному русі України крізь призму проблеми типологічної спорідненості й самобутності українського народолюбства і російського народництва в ідеології та соціальній практиці. Досягнення мети потребує вирішення таких дослідницьких завдань:

- з'ясувати стан історіографічної розробки теми дослідження та проаналізувати її джерельну базу;

- виявити основні етапи і особливості громадсько-політичної діяльності В.Г.Мальованого;

- проаналізувати зміст і характер громадсько-політичної діяльності В.Г.Мальованого у розвитку та взаємодії її основних форм і засобів;

- визначити ступінь впливу діяльності В.Г.Мальованого на процес політизації українського національно-демократичного руху.

Хронологічні межі дослідження визначаються 1847-1893 рр., що охоплюють роки життя В.Г.Мальованого. Головна увага приділяється 70-80-м рр. XIX ст., що освітлюють найбільш активний період громадсько-політичної діяльності В.Г.Мальованого.

Територіальні рамки дисертації окреслені територією Російської імперії, в першу чергу підросійської України, а також закордонним європейським регіоном, що пов'язаний з діяльністю В.Г.Мальованого.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше узагальнено досягнення вітчизняної і зарубіжної історіографії у вивченні постаті В.Г.Мальованого, проаналізовано стан джерельної бази з даної теми. Подано цілісну картину життя й громадсько-політичної діяльності українського народолюбця, визначено її основні етапи, форми і засоби.

На основі введеного до наукового обігу значного масиву документальних та наративних джерел уточнено рік народження та інші біографічні дані В.Г.Мальованого, персональний склад «комітету 12-ти» «Старої Громади», коло учасників розробки першого варіанту програми «Вільної Спілки». Встановлено ряд важливих фактів, що стосуються взаємодії В.Г.Мальованого з українськими громадами, російським народництвом, старогромадівцями-політемігрантами.

Доведено, що В.Г.Мальований відіграв значну роль у зміцненні радикально-демократичної течії в українському національному русі та його політизації. Обґрунтовано твердження, що після втечі В.Г.Мальованого з місця заслання і до прибуття за кордон у 1883 році важливе місце в його діяльності займала активна співпраця з «Народною Волею» в межах Російської імперії. Сформульовано та аргументовано тезу про маргінальний характер громадсько-політичної діяльності В.Г.Мальованого на окремих її етапах.

Показано, що розходження між В.Г.Мальованим і М.П.Драгомановим з приводу оцінки умов, напрямків, форм і засобів діяльності українських демократів віддзеркалювали складність процесу вироблення ефективної стратегії й тактики українського національно-визвольного руху.

З нових позицій визначено роль В.Г.Мальованого у суспільно-політичному русі України 70-80-х років XIX ст., як одного з лідерів радикально-демократичної течії в українському народолюбстві, що шукав власний шлях і виробляв самостійну програму дій у боротьбі за звільнення українського народу від соціально-економічного, політичного та національно-культурного гноблення.

Практичне значення наукової роботи полягає в тому, що систематизовані в ній матеріали і висновки можуть сприяти підготовці нових узагальнюючих праць з історії України, розробці загальних і спеціальних курсів лекцій у вищих навчальних закладах, патріотичному вихованню молоді. У науковий обіг введено значну кількість недосліджених і неопублікованих раніше джерел. Результати дослідження, що знайшли своє відображення в публікаціях автора, використовуються в історичній науці.

Апробація результатів дисертації здійснювалася на міжнародних, всеукраїнських та міжрегіональних конференціях: «Михайло Драгоманов і проблеми суспільно-політичного і національно-культурного розвитку на Україні і в Європі» (Київ, 1991), «Проблеми історії національного руху на Україні (до 1917 р.) (Київ-Миколаїв, 1992), «Лібералізм: історія і сучасність» (Донецьк-Запоріжжя, 1993), 1-ій, 2-ій, 3-ій, 4-ій Академії пам'яті професора Володимира Антоновича (Київ, 1993, 1994, 1995, 1998), «Відродження української державності: проблеми історії та культури» (Одеса, 1996), «Історичне краєзнавство Подніпров'я» (Дніпропетровськ, 1998), «Національне питання в суспільно-політичному та культурному житті Східної України (минуле, сучасне, майбутнє)» (Харків, 2000), «Історичне краєзнавство Наддніпрянщини» (Дніпропетровськ, 2002), «Історичне краєзнавство на Півдні України: підсумки і перспективи» (Миколаїв, 2003), «Формування національних і загальнолюдських цінностей в системі вищої історичної освіти» (Дніпропетровськ, 2003).

Дисертація обговорена й рекомендована до захисту кафедрою давньої та нової історії України Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського. Основні результати дослідження відображені в 11-ти наукових статтях, у тому числі 8-ми фахових, загальним обсягом 5,4 др. арк.

Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (31 стор., 332 позиції). Загальний обсяг дисертації - 167 стор.

У вступі до дисертації обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання, хронологічні та територіальні межі дослідження, наукову новизну, практичне значення й апробацію одержаних результатів.

У першому розділі - «Історіографія, джерельна база та методологія дослідження» автор здійснив аналіз наявної літератури та джерел, визначив методологічні засади дисертаційного дослідження. Встановлено, що в історіографії вивчення громадсько-політичної діяльності В.Г.Мальованого у суспільно-політичному русі України 70-80-х рр. XIX ст. простежуються шість етапів: перший - в останню чверть XIX і до початку XX cт., другий - з початку XX ст. і до 1917 року, третій - від 1917 і до початку 1930-х років, четвертий - з початку 30-х років і до середини 50-х років XX ст., п'ятий - з середини 1950-х і до 1991 року. З проголошенням незалежності України почався сучасний - шостий етап вивчення даної проблеми.

У пореформену добу XIX cт. народництво стало предметом гострої публіцистичної полеміки між представниками різних наукових напрямів, однак постать В.Г.Мальованого не привернула належної уваги авторів.

На початку ХХ ст. у працях представників національно-демократичного (І.Я.Франко, М.Лозинський та ін.) праволіберального (Б.О.Кістяківський), ліволіберального (С.Г.Сватиков, В.Я.Яковлєв (Богучарський) та ін.) напрямків в історіографії зроблена спроба охарактеризувати та проаналізувати програму «Вільної Спілки». У монографії В.Я.Богучарського вперше пов'язано імена В.Г.Мальованого та І.М.Присецького з «Вільною Спілкою», наведено окремі біографічні дані цих діячів.

Особливо плідним у справі вивчення громадсько-політичної діяльності В.Г.Мальованого є період від 1917 і до початку 1930-х рр. Українські та російські дослідники (М.С.Грушевський, Д.І.Дорошенко, О.О.Рябінін-Скляревський, М.Яворський, І.Рибаков, М.Кротов та ін.) значно розширили джерельну базу проблеми, підготували ряд монографій і статей з історії громадівського руху, де йде мова і про В.Г.Мальованого.

Вийшла друком перша словникова форма біографії В.Г.Мальованого, створена на основі використання різноманітних джерел і опублікована у 1931 р. у біобібліографічному словнику «Деятели революционного движения в России».

Для праць цього часу притаманні, крім визначених позитивних рис, недостатність і однобічність джерельної бази, слабкий рівень висновків і узагальнень, термінологічна невизначеність, наявність помилок фактичного характеру, відсутність цілісного уявлення про місце і роль В.Г.Мальованого в рухах українських народолюбців і російських народників.

В умовах тоталітарного режиму в СРСР дослідницький інтерес до постаті В.Г.Мальованого значно знизився. Оцінки його діяльності, як правило, ґрунтувалися на введених раніше до наукового обігу джерелах та досягненнях історіографії 20-30-х рр. У монографії Д.Заславського «М.П.Драгоманов. (К истории украинского национализма)» В.Г.Мальований згадується як український діяч, що водночас входив і до революційних гуртків.

У постсталінську добу з'явилися праці українських і російських вчених (С.С.Вовк, А.К.Волощенко, В.С.Дмитриченко, В.С.Жученко, Р.П.Іванова, А.М.Катренко, Л.Я.Корнійчук, М.Т.Лобода, В.Л.Лукеренко, А.І.Пашук, З.В.Першина, Д.П.Пойда, М.П.Рудько, С.І.Світленко, В.Г.Сокуренко, С.О.Сосновчик, Н.А.Шип та ін.), присвячені народництву в Україні і написані з використанням значної кількості нових джерел. Про В.Г.Мальованого або програму «Вільної Спілки» більшість авторів згадують між іншим у контексті дослідження народницької ідеології, діяльності підпільних гуртків, груп та організацій. Стисла інформація про нього міститься у довідкових виданнях цього часу.

У 1950-1970-х роках істориками української діаспори І.Лисяк-Рудницьким, Ю.Лавриненком та іншими видано кілька праць з історії громадівського руху, в яких йде мова про програму «Вільної спілки» і В.Г.Мальованого. В «Енциклопедії українознавства», що вийшла під редакцією В.Кубійовича, міститься ряд коротких статей і заміток М.Глобенка, А.Жуковського, Ю.Бойка, І.Лисяк-Рудницького, де згадується одеський громадівець.

За часів «перебудови» в Радянській Україні постать В.Г.Мальованого не привернула належної уваги дослідників, а окремі згадки про його діяльність, як правило, ґрунтувалися на вже відомих наукових матеріалах. Р.С.Міщуком сформульовано нове твердження, що надрукований у 1884 р. проект програми «Вільної Спілки» почасти готувався «Старою Громадою» ще у Києві, а остаточне життя дав йому М.П.Драгоманов. В.Г.Сарбей висловив актуальну думку щодо необхідності фактичного обґрунтування багатьох загальних висновків щодо проблем громадівського руху в Україні.

В умовах незалежної України діяльність В.Г.Мальованого привертає все більшу увагу українських істориків (О.В.Болдирєв, А.М.Катренко, В.Г.Сарбей, С.І.Світленко, О.О.Франко та ін.) і розглядається у контексті дослідження проблем громадівського руху і російського народництва. Основні напрямки досліджень пов'язані з вивченням його ролі в Одеській громаді, зв'язків з М.П.Драгомановим, участі у спробі створення першої української політичної партії в Наддніпрянщині. Значно менше уваги приділено аналізу політичних поглядів В.Г.Мальованого та співпраці з російським народництвом.

Як позитивне явище слід розцінювати вихід друком книги «Драгоманівський збірник: «Вільна Спілка» і сучасний український конституціоналізм», що містить матеріали читань, присвячених «Вільній Спілці». Суттєвий внесок у дослідження програми «Вільної Спілки» зроблено в працях О.Ф.Скакун, Т.Г.Андрусяка, А.М.Круглашова.

Ряд важливих аспектів національного руху в Україні розглянуто в колективних монографіях «Нариси з історії українського національного руху», «Українське питання» в Російській імперії (кінець XIX - початок XX ст.)», підготовлених в Інституті історії України НАНУ.

Дослідженню окремих проблем історії України XIX ст., що в тій чи іншій мірі мають відношення до теми даної роботи, присвячені праці Я.Й.Грицака, С.О.Єкельчика, С.М.Злупка, В.А.Короткого, М.Г.Палієнко, Н.С.Побірченко, О.П.Реєнта, Ф.Г.Турченка, Г.Ф.Турченко, В.І.Ульяновського, Н.А.Шип, докторські дисертації А.М.Катренка, А.М.Круглашова, С.І.Світленка, О.О.Франко, кандидатські дисертації І.М.Жиленкової, Г.В.Костенка, Н.Ю.Макаренко, Р.Е.Метельського, В.М.Мойсієнка, О.Я.Рахна, В.Ю.Харченка.

Для праць останніх років характерні розкутість теоретичних міркувань, об'єктивність, оригінальність методологічних підходів, використання нових джерельних пластів. Позитивні зміни позначилися і на вивченні постаті В.Г.Мальованого, якій приділяється все більше уваги. Дослідники глибше торкаються його громадсько-політичної діяльності, зв'язків з українськими громадами і російським визвольним рухом. Водночас дана проблема ще не стала предметом спеціальних розвідок, а ряд її аспектів залишається майже неопрацьованим.

Джерельну базу роботи становлять опубліковані документальні матеріали, пов'язані з народницьким рухом в Україні, низка важливих архівних комплексів документів, що зберігаються в державних центральних, відомчих і обласних архівах і бібліотеках Росії та України.

Особливою репрезентативністю та інформативністю виділяються документальні комплекси вищих та центральних урядових установ Російської імперії, що відклалися в державних архівах Російської Федерації, зокрема: III відділу власної й. і. в. канцелярії (фонд № 109 Державного архіву Російської Федерації), Департаменту поліції (фонд № 102 ДАРФ), Міністерства внутрішніх справ (фонд № 1282 Російського державного історичного архіву) та Міністерства юстиції (фонд № 1405 РДІА). Дослідницький інтерес мають документальні матеріали Верховної розпорядчої комісії (фонд № 94 ДАРФ).

Чимале наукове значення мають фонди документів адміністративних та військово-адміністративних установ у Наддніпрянській Україні, місцевих установ жандармерії, поліції та прокуратури, що акумульовані у Центральному державному історичному архіві України у Києві, зокрема: Канцелярія Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора (фонд № 442), Київське губернське жандармське управління (фонд № 274), Жандармські установи Подільської губернії (фонд № 301), Жандармське управління м. Одеси (фонд № 385), Прокурор Київської судової палати (фонд № 317), Прокурор Одеської судової палати (фонд № 419).

Низка цінних у науковому відношенні фондів відклалася у Відділі рукописів Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського НАН України, а саме: Літературні матеріали (фонд I), Історичні матеріали (фонд II), Архів ВУАН - АН УРСР (фонд X), де зберігаються оригінальні творчі матеріали В.П.Науменка та інших українських народолюбців, листування М.П.Драгоманова з Ф.К.Вовком.

Цінний фактичний матеріал стосовно В.Г.Мальованого містить офіційна позасудова документація, а саме: звітно-доповідна (доповіді для службового користування, підготовлені 3-ю експедицією III відділу В. й. і. в. канцелярії, 3-м, 5-м діловодствами ДП; доповідні записки начальників ГЖУ до III відділу), відомче листування (приписи, пропонування, розпорядження, циркуляри, відношення, відповіді, донесення, офіційні листи, повідомлення, подання, рапорти, сповіщення), довідково-статистична (відомості, списки, службові довідки). Інформативністю відзначаються різноманітні судово-слідчі джерела (протоколи обшуків, огляду паперів, допитів або показань обвинувачених, свідків; огляди найважливіших дізнань).

Наративні джерела репрезентовані публіцистикою, мемуаристикою, щоденниками та епістоляріями українських народолюбців і російських народників. Невеликий особливий вид цих джерел становлять наукові та інші творчі матеріали українських народолюбців, що містять унікальні факти діяльності українських громад та висвітлюють особливості світогляду В.Г.Мальованого. Збереглося декілька речових і зображувальних пам'яток, що служать доповненням документальних та наративних джерел.

Комплексне опрацювання численних і різноманітних джерел дозволило визначити коло проблем, що потребують більш повного висвітлення, виявити низку невідомих і маловідомих аспектів життя й громадсько-політичної діяльності В.Г.Мальованого, загострити увагу на спірних питаннях, недостатньо розкритих в історіографії.

Методологією дослідження є діалектичні принципи історизму і об'єктивності, конкретно-історичний, логічний, порівняльний, системний та інші загальнонаукові підходи до осмислення суспільних подій і явищ. Для розв'язання проблем дисертаційного дослідження був застосований комплекс загальнонаукових та спеціальних наукових методів: аналізу і синтезу, системно-структурного аналізу, ретроспективний, історико-порівняльний, хронологічний, синхроністичний, верифікації, фальсифікації, виключення, узгодження та інші методи.

У другому розділі дисертації «Роль В.Г.Мальованого у суспільно-політичному русі України 70-х років XIX ст.» досліджено основні форми та засоби громадсько-політичної діяльності В.Г.Мальованого у 70-х роках XIX ст., розкрито його роль у зміцненні радикально-демократичної течії в Одеській та Київській («Старій») громадах.

Аналіз різноманітних опублікованих й неопублікованих архівних джерел дозволив уточнити дату народження та інші факти біографії українського народолюбця В.Г.Мальованого (псевдоніми - Писаний, Гуляєв, Гетьман). Це дало можливість більш достовірно висвітлити зміст першого етапу його громадсько-політичної діяльності.

Систематизовано і проаналізовано як уже відомі, так і вперше введені до наукового обігу різноманітні факти, що стосуються діяльності В.Г.Мальованого в складі Одеської громади, висвітлено його політичну позицію. Визначено зміст і особливості співпраці В.Г.Мальованого з «південними бунтарями» та землевольцями, зокрема, з В.Дебогорієм-Мокрієвичем, Я.Стефановичем, С.Чубаровим, А.Зунделевичем, М.Фроленком, А.Желябовим, П.Мавроганом.

Встановлено особистий склад «комітету 12-ти» Київської «Старої Громади», з ініціативи якого М.П.Драгоманов створив українське видавництво в Женеві. Розкрито зміст та особливості співпраці В.Г.Мальованого з «комітетом 12-ти», зокрема з М.П.Драгомановим, визначено тактичні розбіжності між ними.

Висвітлено активну участь В.Г.Мальованого у спробі влаштування нелегальної друкарні з метою випуску агітаційної газети та іншої соціалістичної літератури, яку здійснила у 1878-1879 роках група одеських та київських громадівців (група В.Г.Мальованого - Р.О.Житецького). Визначено склад цієї групи, засоби діяльності та причини невдачі її планів. У зв'язку з цим розкрито зміст і характер зв'язків В.Г.Мальованого з російськими народниками, а також з українськими народолюбцями М.П.Драгомановим і М.І.Павликом. Встановлено нові факти, пов'язані з арештом, перебуванням на засланні та втечею В.Г.Мальованого з Сибіру.

Проведений аналіз дозволив дійти висновку, що основною формою участі В.Г.Мальованого в русі українського народолюбства у 70-х роках ХІХ ст. є членство в Одеській громаді, де він належав до проводу радикалів-демократів. Поділяючи ідеї «громадівського соціалізму», В.Г.Мальований був прихильником об'єднання зусиль та координації дій усіх опозиційних сил в боротьбі проти царизму. Цим пояснюється його активна співпраця з російськими революційними та ліберальними колами, українською національно-демократичною еміграцією.

Головними засобами громадсько-політичної діяльності В.Г.Мальованого в одеський період були: виступи на засіданнях громади з метою пропаганди радикально-демократичних ідей, складання віршів революційного змісту, організаційно-практичні дії щодо перевезення з-за кордону нелегальної соціалістичної літератури та обладнання для нелегальної друкарні українських народолюбців, збір коштів на підтримку видавничої діяльності М.П.Драгоманова, здійснення зв'язку між Одеською громадою і «комітетом 12-ти» Київської «Старої Громади», підтримка тісних зв'язків з «південними бунтарями» та землевольцями, надання власної квартири та особиста участь у спільних конспіративних зібраннях російських народників і громадівців, проведення переговорів з російськими народниками та представниками української національно-демократичної еміграції щодо видання агітаційної газети. Активна, цілеспрямована діяльність В.Г.Мальованого сприяла зміцненню радикально-демократичної течії в Одеській та Київській («Старій») громадах.

Спроба В.Г.Мальованого перейти від пропаганди ідей «громадівського соціалізму» в обмеженому колі членів Одеської громади до агітації серед народу за допомогою нелегальної газети свідчить про те, що його діяльність наприкінці 70-х років XIX ст. набула більш радикального характеру. Наслідком цього є входження його до складу групи громадівців-радикалів (група В.Г.Мальованого - Р.О.Житецького), що діяла в певній мірі автономно від Одеської і Київської («Старої») громад. У складі групи В.Г.Мальованим була проведена значна організаційно-практична робота, пов'язана з улаштуванням нелегальної української друкарні.

З приводу видання нелегальної української газети між В.Г.Мальованим і М.П.Драгомановим існували тактичні розбіжності щодо своєчасності проведення соціалістичної агітації серед українського народу. Позиція В.Г.Мальованого була більш радикальною ніж у редактора «Громади» і мала спільні риси з тактикою російських народників. Головною причиною невдачі плану українських радикальних демократів щодо улаштування нелегальної друкарні став арешт і подальше заслання В.Г.Мальованого та більшості його соратників за зв'язки з російськими народниками і лібералами.

Діяльність групи В.Г.Мальованого - Р.О.Житецького свідчила про поглиблення процесу розмежування радикально- і ліберально-демократичної течій в громадівському русі наприкінці 70-х років XIX ст. З формуванням цієї групи та розгортанням її діяльності виникала певна альтернатива впливу російських народників на політично активну українську молодь.

Адміністративне заслання переважної більшості учасників групи В.Г.Мальованого - Р.О.Житецького призвело до ослаблення радикально-демократичної течії в українському національному русі, що на деякий час загальмувало процес його подальшої політизації. На засланні В.Г.Мальований займав безкомпромісну позицію щодо самодержавства, продовжував підтримувати зв'язки з українськими народолюбцями і російськими революційними колами.

У третьому розділі «Громадсько-політична діяльність В.Г.Мальованого на початку 80-х років XIX ст.» розкрито причини, зміст і особливості співпраці В.Г.Мальованого з «Народною Волею», визначено форми і засоби його участі в діяльності українського народолюбства.

На основі аналізу архівних документів встановлено основні факти, що складають зміст нелегальної діяльності В.Г.Мальованого протягом наступних двох років після втечі із заслання. Висвітлено його зв'язки з ліберальним діячем С.Южаковим, філософом В.Лесевичем, єлизаветградськими громадівцями О.Михалевичем, І.Тобілевичем (Карпенко-Карим), О.Дяченком. Проаналізовано зміст жандармського дізнання з приводу причетності В.Г.Мальованого до втечі з Сибіру російської народниці Є.Южакової.

Доведено, що після втечі з місця заслання і до прибуття за кордон у травні або червні 1883 року В.Г.Мальований (за підробними документами на ім'я Григорія Петрова та Луки Семеновича Дьякова) проживав в Астрахані, Варшаві, Вінниці, Єлизаветграді, Катеринославі, Києві, Курську, Москві, Одесі, Полтаві, Санкт-Петербурзі, Тамбові, Твері, Тирасполі, Харкові.

Встановлено, що нелегальна діяльність В.Г.Мальованого на даному етапі визначалася активною співпрацею з керівництвом «Народної Волі» та її місцевими осередками. Обґрунтовано думку, що саме з виконанням доручень керівництва «Народної Волі» були пов'язані його поїздки по країні, зокрема неодноразові приїзди до Москви і Петербурга.

У розділі висвітлено провідну роль В.Г.Мальованого в діяльності харківської студентської громади, до складу якої на початку 1883 р. входило більше 10 чол. (Є.Х.Чикаленко, А.Ю.Вержбицький, М.В.Левитський та ін.).

У висновках стверджується, що зміст і особливості громадсько-політичної діяльності В.Г.Мальованого на початку 80-х років XIX ст. були обумовлені, головним чином, його нелегальним становищем. В даних обставинах це призвело до ослаблення зв'язків українського народолюбця з Одеською громадою і стало однією з причин тісного зближення з народовольцями.

Мотиви співпраці В.Г.Мальованого з «Народною Волею» пов'язані з його переконанням, що її діяльність, спрямована на завоювання політичної свободи, не суперечить українським інтересам, а досягнення цієї мети матиме позитивне значення для «української справи». Крім того, він вважав себе зобов'язаним народовольцям за надану допомогу після втечі з Сибіру і в скрутний для них час не міг відмовити в практичній підтримці.

Участі у терористичних акціях В.Г.Мальований не брав і формально до «Народної Волі» та її керівництва не належав. Виконання доручень народовольського підпілля дало В.Г.Мальованому цінний досвід практичної нелегальної роботи та сприяло зміцненню його зв'язків з російськими революційними колами. Участь В.Г.Мальованого одночасно у русі українського народолюбства і народовольському русі свідчить про те, що його громадсько-політична діяльність на початку 80-х років XIX ст. набула виразно маргінального характеру.

У четвертому розділі «Участь В.Г.Мальованого у спробі створення українського політичного товариства «Вільна Спілка» визначено помітну роль В.Г.Мальованого у спробі створення українського політичного товариства «Вільна Спілка», розкрито характер його співпраці з М.П.Драгомановим.

У розділі висвітлено та уточнено хід подій, пов'язаних з розробкою першого варіанту проекту української політико-соціальної програми товариства «Вільна Спілка» - «Вольный Союз». Розробка програми «Вільної Спілки» здійснювалася на основі привезеної В.Г.Мальованим до Женеви політичної програми, переробленої в ході тривалих дискусій між М.П.Драгомановим і В.Г.Мальованим за участю народовольця В.І.Сухомлина.

У даному випадку йдеться про «Програму діяльності і організації української соціально-революційної партії на федеративних началах», складену В.Г.Мальованим. Наведено уточнений за архівними джерелами переказ змісту цього документу жандармським офіцером, оскільки оригінал не зберігся.

Розкрито зміст теоретичних розходжень між М.П.Драгомановим і В.Г.Мальованим, що виявилися при складанні програми «Вільної Спілки». Спростовано твердження деяких дослідників, що третім учасником обговорення був один із згаданих далі діячів: І.М.Присецький, П.Б.Аксельрод або С.П.Дегаєв.

Висвітлено причетність до справи створення «Вільної Спілки» членів «Старої Громади» Є.І.Борисова і М.В.Ковалевського, а також старогромадівців-політемігрантів М.П.Драгоманова і Ф.К.Вовка, які мали можливість забезпечити закордонне представництво інтересів «Вільної Спілки». Визначено роль російського народника І.М.Присецького як найближчого соратника В.Г.Мальованого.

На основі аналізу архівних джерел доведено, що надрукована у коректурі програма «Вільної Спілки» була передана В.Г.Мальованим за призначенням своїм однодумцям у Києві, а не знищена жандармами, як вважалося раніше. Встановлено, що схвальні відгуки і критичні зауваження української молоді щодо доробки першого варіанту проекту політичної програми «Вільної Спілки» переказано М.П.Драгоманову за посередництвом уповноваженого «Старої Громади» старогромадівця М.І.Білінського, а не Л.М.Жебуньова. Обґрунтовано думку, що у даному випадку йде мова про українські гуртки П.Яценка і О.Доброграєвої. Встановлено нові факти, пов'язані з причетністю до «Вільної Спілки» Г.Пчолкіної, Л.Коновалова. М.Фон-Кремера, М.Ніколаєвої, С.Дорфман, Ю.Каменецької, П.Чижевського.

Підкреслено, що доопрацьований і доповнений М.П.Драгомановим проект програми «Вільної Спілки», який вийшов друком у 1884 році в Женеві під назвою «Вільна Спілка» - «Вольный Союз». Спроба української політико-соціальної програми», був другим варіантом цього документу. Відзначено роль М.В.Ковалевського у фінансуванні даного видання.

У розділі проаналізовано хід дізнання, охарактеризовано вилучені при обшуку у В.Г.Мальованого та І.Присецького документи, а саме: паспорт на ім'я Ф.Кондратовича, проект «Програми діяльності і організації української соціально-революційної партії на федеративних началах», «стислий виклад предметів пропаганди і агітації «Донського товариства Землі і волі», «програму партії «Народної волі», побудованої на началах федеративних». Встановлено, що два останніх документа є виписками відповідно з «Програми Донського товариства «Земля і воля» і «Програми Виконавчого Комітету».

На основі вивчення як відомих, так і вперше введених у науковий обіг архівних джерел зроблено висновок, що навесні-влітку 1883 року в умовах урядової реакції, домінування ліберально-демократичної течії в українському національному русі та кризи російського народництва відбувається певна зміна форм і засобів діяльності В.Г.Мальованого вбік організаційного оформлення радикально-демократичної течії в українському народолюбстві. Він відійшов від безпосередньої участі в справах «Народної Волі» і зробив спробу створити українську соціально-революційну партію соціалістів-федералістів, для якої написав проект програми. Програма передбачала встановлення федеративного зв'язку з аналогічною великоросійською політичною партією.

В ході дискусій з М.П.Драгомановим, що відіграв важливу роль у подальшій доробці даного документу, В.Г.Мальований відійшов від попереднього плану і зайняв більш виважену позицію. В результаті був узгоджений компромісний проект української політико-соціальної програми українського політичного товариства «Вільна Спілка» - «Вольный Союз», що ставило за мету об'єднати всі опозиційні сили в Україні для боротьби за встановлення політичної свободи в Російській імперії. Незважаючи на критику з боку М.П.Драгоманова, В.Г.Мальований залишався прихильником подальшої співпраці з «Народною Волею».

З конспіративних міркувань М.П.Драгоманов не міг оприлюднити факти, пов'язані з роллю В.Г.Мальованого у справі створення українського політичного товариства «Вільна Спілка». У зв'язку з цим постає питання про визначення ступеня ідентичності першого і другого варіантів програми «Вільної Спілки», а також творчого внеску В.Г.Мальованого у розробку даного документа.

При проведенні аналізу змісту книги «Вільна Спілка» - «Вольный Союз» слід враховувати вплив на М.П.Драгоманова позиції В.Г.Мальованого як представника найбільш радикальних кіл в українському національно-демократичному русі. Внаслідок арешту В.Г.Мальованого та його соратників справа створення української політичної організації у 1883 році не була завершена, а вирішення цієї проблеми стало можливим лише через декілька років.

У п'ятому розділі «Останні роки життя та громадсько-політичної діяльності В.Г.Мальованого» висвітлено останній період життя та діяльності В.Г.Мальованого, пов'язаний з перебуванням у тюрмі та на засланні, розкрито характер його зв'язків з російським народництвом і українським народолюбством у цей час.

Встановлено нові факти, що стосуються часу перебування В.Г.Мальованого у тюремному ув'язненні в Києві та Москві. Висвітлено завершальний етап провадження дізнання про 14 осіб, звинувачених у державному злочині, що було закінчено 16 січня 1884 р.

У розділі проаналізовано реакцію київського народовольського гуртка В.П.Конашевича - М.А.Корнієнка на арешт В.Г.Мальованого, висвітлено конспіративні зв'язки та стосунки українського народолюбця з народовольцями А.В.Бяловеським і С.І.Мельниковим, членом групи «Визволення праці» Л.Г.Дейчем, а також з М.П.Драгомановим. Уточнено хроніку подій, пов'язаних з перебуванням В.Г.Мальованого в Сибіру, охарактеризовано його зв'язки з політичними засланцями.

Проведеним дослідженням доведено, що тюремне ув'язнення і перебування на засланні не зламали дух В.Г.Мальованого і не змінили його політичних переконань. Він намагався відновити зв'язки з М.П.Драгомановим, однак невідомо, наскільки це йому вдалося зробити. Не схвалюючи різкої за тоном полеміки М.П.Драгоманова з російськими революціонерами, В.Г.Мальований залишався прихильником тісної співпраці з ними і був причетний до справ революційного підпілля.

Засоби його діяльності, в порівнянні з попередніми етапами, були обмежені конспіративним листуванням з народовольцями, протестами проти свавілля представників царської адміністрації в Сибіру, літературною творчістю. Незважаючи на тяжкі випробування, В.Г.Мальований залишився вірним морально-етичним цінностям українського народолюбства і обраному шляху боротьби з самодержавством.

У висновках узагальнюються результати проведеного дослідження, основні з яких винесені на захист.

В історіографії вивчення громадсько-політичної діяльності В.Г.Мальованого в суспільно-політичному русі України простежуються шість етапів, найбільш результативний з яких почався з проголошенням незалежності нашої держави. Увагу науковців привертали, головним чином, окремі сюжети теми, яка так і не стала предметом спеціальних досліджень, а ряд її аспектів залишився майже неопрацьованим.

Комплексний аналіз широкої, достатньо репрезентативної джерельної бази дозволив визначити основні етапи, особливості, форми і засоби громадсько-політичної діяльності В.Г.Мальованого, його місце і роль у суспільно-політичному русі України крізь призму проблеми типологічної спорідненості й самобутності українського народолюбства і російського народництва в ідеології та соціальній практиці.

Громадсько-політична діяльність українського народолюбця В.Г.Мальованого поділяється на декілька етапів, що визначаються певними змінами її характеру, форм і засобів. На першому етапі головною для В.Г.Мальованого була діяльність у складі Одеської громади, що не заважало йому підтримувати зв'язки з російськими революційними та ліберальними колами.

Втеча із заслання започаткувала новий етап у житті українського народолюбця, коли на перший план вийшла його безпосередня співпраця з «Народною Волею». Особливості третього етапу пов'язані із спробою В.Г.Мальованого створити українську соціально-політичну організацію. Друге перебування на засланні в Сибіру визначило основний зміст і характерні риси останнього етапу діяльності українського народолюбця.

Участь В.Г.Мальованого в громадівському русі була підпорядкована втіленню в життя ідеї соціально-політичного і національно-культурного звільнення українського народу. Для досягнення цієї мети В.Г.Мальованим використовувалися різноманітні засоби боротьби, вибір яких був обумовлений, у першу чергу, радикально-демократичним характером його політичних поглядів, а також залежав від політичної ситуації в державі, каральної політики царизму, стану революційного і ліберального руху.

При цьому спостерігається розширення масштабів і сфер громадсько-політичної діяльності українського народолюбця на фоні зростаючої її радикалізації. Ці фактори визначили помітну роль В.Г.Мальованого у зміцненні радикально-демократичної течії в українському національному русі та його політизації.

Посилення уваги В.Г.Мальованого до політичних аспектів суспільного життя зумовлювало еволюцію форми та характеру його зв'язків з українськими громадами. Вони поступово втрачають сталість і стають епізодичними, на що в значній мірі вплинули такі фактори як нелегальне становище В.Г.Мальованого і домінування ліберально-демократичного культурництва в громадах. В цих умовах на перший план виходять контакти з окремими громадівцями, гуртками української демократичної молоді, що поділяли його політичні погляди.

Другою важливою формою громадсько-політичної діяльності В.Г.Мальованого була його активна співпраця з народницькими організаціями, гуртками, групами та окремими діячами загальноросійського спрямування, що об'єктивно обумовлена демократичною основою українського народолюбства і російського народництва.

Розглядаючи російських народників як союзників у боротьбі з самодержавством, В.Г.Мальований виходив, у першу чергу, із спільних інтересів і уникав полеміки із спірних питань. Він був прихильником встановлення з ними федеративного зв'язку при збереженні ідейно-організаційної самостійності українських народолюбців, обумовленої специфікою програмних завдань українського національно-визвольного руху.

Найбільш тісні зв'язки у нього встановилися з радикально-демократичними колами російського народництва, що визнавали необхідність політичних перетворень і використовували активні засоби боротьби, у тому числі терор. Кульмінаційним моментом співпраці вважається безпосередня участь В.Г.Мальованого в справах «Народної Волі», що характеризувалася тривалістю та стабільністю.

Важливе місце в громадсько-політичній діяльності В.Г.Мальованого займає співпраця з представниками української національно-демократичної еміграції, обумовлена близькістю позицій з питань політизації громадівського руху. Розходження, що існували між В.Г.Мальованим і М.П.Драгомановим з приводу оцінки умов, напрямків, форм і засобів діяльності українських демократів, віддзеркалювали складність процесу вироблення ефективної стратегії і тактики українського національно-визвольного руху.

Якщо М.П.Драгоманов вважав першочерговою справою українських народолюбців довготривалу підготовчу роботу пропагандистського спрямування, то В.Г.Мальований, як і Ф.К.Вовк, віддавав перевагу агітаційним заходам, наполягаючи на їх невідкладності. Це згодом визначило все більш незалежний від впливу М.П.Драгоманова характер політичної діяльності В.Г.Мальованого, спрямованої на подолання організаційної аморфності та програмної неоформленості українського народолюбства, в першу чергу його радикально-демократичної течії.

Вжиті щодо цього В.Г.Мальованим організаційно-практичні заходи включали написання проекту соціально-революційної програми української партії соціалістів-федералістів, ініціатором створення якої він був, а також залучення М.П.Драгоманова до участі у цій справі. Співпраця В.Г.Мальованого і М.П.Драгоманова призвела до розробки компромісного варіанту проекту програми, що передбачав створення українського політичного товариства «Вільна Спілка» - «Вольный Союз» для проведення організованої роботи з метою політичного, економічного, культурного визволення українського народу та перетворення Російської імперії на засадах політичної свободи.

Незважаючи на те, що «Вільна Спілка» не була створена, спроба В.Г.Мальованого сформувати організаційно-політичні структури українського національно-демократичного руху має позитивне значення як цінний досвід для подальшої діяльності українських народолюбців у цьому напрямку.

Участь В.Г.Мальованого одночасно в українському і російському народницькому рухах є свідченням маргіналізації його громадсько-політичної діяльності на окремих етапах.

В.Г.Мальований відіграв помітну роль у суспільно-політичному русі України 70-80-х років XIX ст., як один з впливових лідерів радикально-демократичної течії в українському народолюбстві, що шукав власний шлях і виробляв самостійну програму дій, спрямовану на звільнення українського народу від соціально-економічного, політичного та національно-культурного гноблення.

громадський політичний демократичний рух

Література

1.Ставлення В.Б. Антоновича до закордонної місії М.П.Драгоманова // Академія пам'яті професора Володимира Антоновича. 16-18 березня 1993 р.: Доповіді та матеріали. - К., 1994. - С.161-167. - (0,3 др. арк.).

2.«Вільна Спілка» і «Стара громада» // Третя Академія пам'яті професора Володимира Антоновича. 11 - 12 грудня 1995 р.: Доповіді та матеріали. - К., 1996. - С. 273-281. - (0,5 др. арк.).

3.В.Мальований в українському національному русі (70 - початок 80-х років ХIX ст.) // Четверта Академія пам'яті професора Володимира Антоновича. 26-27 березня 1999 р.: Доповіді та повідомлення. - К., 1999. - С. 181-194. - (0,7 др. арк.).

Размещено на Allbest.ru