Соціально-політичні орієнтації молоді у контексті трансформаційних змін в Україні на початку ХХІ століття (регіональний аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Соціально-політичні орієнтації молоді у контексті трансформаційних змін в Україні на початку ХХІ століття (регіональний аспект)

АНОТАЦІЯ

молодь політичний соціальний

Мазіна Н.Є. Соціально-політичні орієнтації молоді у контексті трансформаційних змін в Україні на початку ХХІ століття (регіональний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02. - політичні інститути та процеси. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2006.

У дисертації здійснено комплексне дослідження соціально-політичних орієнтацій молоді у контексті системної трансформації в Україні у період 2000-2005рр. Узагальнено теоретичні надбання та методологічні підходи зарубіжних та вітчизняних учених щодо сутності й структури соціально-політичних орієнтацій, їх місця і ролі у політичному процесі. Проаналізовано: найгостріші проблеми української молоді з урахуванням основних чинників ризику - бідності, безробіття та незадовільного забезпечення соціальних гарантій; динаміку поширення настроїв протесту у молодіжному середовищі та готовності молоді підтримати акції протесту; рівень залученості молоді у державотворчі процеси на сучасному етапі та представництва молодих громадян в органах законодавчої та виконавчої влади. Досліджено міру впливу на формування соціально-політичних орієнтацій молоді соціально-економічної ситуації та політичних і соціальних інститутів.

Виявлено регіональну специфіку молодіжних соціально-політичних орієнтацій. Розглянуто певні аспекти законодавчого забезпечення державної молодіжної політики в Україні. Внесено конкретні пропозиції щодо підвищення ефективності реалізації молодіжної політики.

Ключові слова: соціально-політичні орієнтації молоді, системна трансформація, суспільна модернізація, політична система, політичний процес, політичні інститути, демократизація, державна молодіжна політика.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

ктуальність теми дослідження. Початок ХХІ століття ознаменував завершення першого етапу створення української держави. Україна вступила в новий, другий етап свого розвитку, стратегічним завданням якого у системній трансформації суспільства є утвердження демократії й становлення демократичних інституцій, перетворення країни на сучасну європейську державу, яка б, синтезувавши кращі національні традиції, активно долучилась до європейських і світових процесів. За сучасних умов молодь знаходиться в авангарді суспільного прогресу, адже над нею не тяжіють прокомуністичні ідеологічні догми і в неї немає того особистого негативного життєвого досвіду, який накопичили представники старшого покоління. Йдеться про соціальну страту, якій долею написано бути сформованою саме трансформаційними змінами усіх сфер людської життєдіяльності, що зумовлені занепадом СРСР. В Україні проживає понад 11 млн. молодих людей віком 16-28 років. Підтримка молоддю будь-якої політичної сили завжди робить останню більш перспективною, “прохідною” та електорально привабливою. Знаковість абсентеїзму й вагомість політичної участі молодої генерації викривається різним “забарвленням” під час загострення суспільних протиріч чи ризикованих для системи подій. Форма і характер громадянської участі молоді є вагомими чинниками, що впливають на якість політичних процесів у країні та інтенсивність демократичних перетворень у суспільстві.

В умовах демократизації в Україні спостерігаються тенденції інституалізації громадської думки, яка забезпечуючи більш активну участь громадян у політичному процесі та прийнятті політичних рішень стає впливовим важелем політичного життя країни. Масові соціально-політичні орієнтації і цінності є чинниками, які здійснюють хоча й непрямий, але реальний вплив на перебіг демократичного транзиту в Україні, адже демократичні інститути не можуть існувати без масової підтримки громадян, у тому числі у вигляді відповідних соціально-політичних орієнтацій і цінностей. Особливо актуальним цей вплив виявився наприкінці 2004 р.. Соціально-політичні орієнтації молоді, безсумнівно, змістовно віддзеркалюють українську соціально-політичну реальність, мають регіональну специфіку і з часом можуть стати визначальними у контексті відтворення державної політики у країні.

2005 рік в Україні - це не тільки результат перемоги нової політичної сили зі старими інструментами владних відносин, а й початок української політики як такої, це - початок формування реальних груп інтересів, серед яких молодіжні, й ті, які залучають молодь до політики або впливають на її соціально-політичні орієнтації. Загальноукраїнські показники й регіональні специфічні риси таких цінностей повинні стати орієнтирами для корекції молодіжної політики в Україні.

Актуальність дослідження також полягає у необхідності докладного вивчення регіональних особливостей соціально-політичних орієнтацій молоді, які набули особливої виразності на початку 2005 р. та можуть стати як джерелом ймовірного виникнення дезінтеграційних процесів у державі, так і підґрунтям задля консолідації демократичних сил. Недостатнє врахування особливостей регіонального розподілу цінностей і соціально-політичних орієнтацій також може стати причиною відчуження молоді від загальнодержавних процесів. З метою виявлення регіонально-географічної специфіки соціально-політичних орієнтацій молоді України, певних рис ментального, мотиваційного, поведінкового і вузькополітичного в Центрі, на Сході та Заході України доцільно було б обрати виразні осередки зазначених територіальних частин України. Так, на нашу думку, слід зосередити дослідницьку увагу на: Києві та Дніпропетровську, де молодь уособлює в собі інтереси Центру; Донецьку, який виразно представляє соціально-політичні орієнтації молоді Сходу України; Львові та Чернівцях - “серці” Західної України.

У сенсі актуальності запропонованої теми також не можна залишити поза увагою й той факт, що на даний час ступінь наукової розробки проблеми дослідження соціально-політичних орієнтацій молоді можна оцінити, як недостатній саме в теоретико-методологічному й емпіричному аспектах, попри значну чисельність наукових розвідок, присвячених питанням дослідження системи ціннісних орієнтацій населення України, їх соціально-регіональної структури та змін, що відбулися останніми роками у політичній свідомості та політичній поведінці громадян. Тому дослідження регіональних особливостей соціально-політичних орієнтацій молоді як важливої складової політичної культури та чинника, що обумовлює політичну поведінку, є ключовим для розуміння ролі, місця та специфіки молодого покоління в політичному житті країни, однією зі складових формування нової парадигми молодіжної політики, як на державному так і на регіональному рівнях.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Зазначений напрямок дослідження пов'язаний із соціологічними дослідженнями в рамках проектів “Україна напередодні виборів: дослідження суспільної думки. Вересень-жовтень 2004” (ОМ 2004-10) та “Україна після виборів: розкол та шляхи подолання. Лютий 2005”(ОМ 2005 -2), які були реалізовані Донецьким інформаційно-аналітичним центром [http://www.diac.com.ua]. Дисертація є складовою частиною наукової програми “Методологія комунікативних процесів в соціально-політичній сфері українського суспільства” (№ 02-157-40), що розроблялася кафедрою політології Донецького національного університету.

Мета і завдання дослідження. З огляду на актуальність проблеми, напрацювання вітчизняної та зарубіжної політичної науки, автор поставив за мету з'ясувати загальнодержавні тенденції та регіональну специфіку динамічних зрушень соціально-політичних орієнтацій української молоді у контексті системної трансформації українського соціуму протягом 2000-2005 рр.

Реалізація поставленої мети дослідження зумовила необхідність розв'язання наступних завдань:

§ довести теоретико-методологічну поліваріантність дослідження молодіжних орієнтацій у контексті трансформаційності соціуму;

§ з'ясувати особливості перебігу політичного процесу в Україні та основні тенденції трансформації політичної, економічної та соціальної сфер суспільства протягом 2000-2005 рр.;

§ з'ясувати соціальне становище молоді в умовах демократичних реформ, виявити найгостріші молодіжні проблеми, визначити міру впливу соціально-економічних та соціально-політичних чинників на процес формування соціально-політичних орієнтацій молоді, визначити серед них найбільш вагомі;

§ проаналізувати динаміку змін настроїв протесту української молоді та чинників їх формування протягом 2000-2005 рр., визначити місце та роль молоді у перебігу соціально-політичних процесів в Україні, зокрема під час помаранчевої революції;

§ виявити загальноукраїнські та регіональні тенденції трансформації соціально-політичних орієнтацій молоді у період 2000-2005 рр. на підставі порівняння емпіричних даних загальноукраїнських і регіональних опитувань, що проводилися протягом зазначеного періоду провідними Інститутами і Центрами України та її регіонів, а також власних соціологічних опитувань, проведених у Львові, Чернівцях, Києві, Дніпропетровську, Донецьку;

§ довести взаємозалежність спрямованості та результативності політичного процесу та динаміки зрушень соціально-політичних орієнтацій молоді ( на прикладі Донецької області);

§ визначити міру впливу політичних та соціальних інститутів (політичних партій, громадських організацій, ЗМІ, церкви, навчальних закладів, родини) на процес формування соціально-політичних орієнтацій молоді;

§ проаналізувати позиції політичних партій щодо пріоритетів та стратегії розвитку молодіжної політики в Україні;

§ проаналізувати можливі зміни принципів, підходів та функцій реалізації молодіжної політики на державному та регіональному рівнях.

Об'єктом дослідження є процес системної трансформації в Україні протягом 2000-2005рр.(загальнодержавні та регіональні тенденції).

Предмет дослідження: регіональна специфіка динамічних зрушень соціально-політичних орієнтацій української молоді в ХХІ столітті (на прикладі Львова, Чернівців, Києва, Дніпропетровська, Донецька).

Хронологічні межі дослідження охоплюють п'ять останніх років (2000-2005). Це пов'язано із суттєвою зміною соціально-політичних орієнтацій молоді внаслідок принципово нових (порівняно з періодом 1990-х рр.) загальноукраїнських (і відповідно регіональних) тенденцій системної трансформації українського соціуму.

Україна перебуває на початковому етапі системних перетворень. Перебіг модернізаційних процесів у державі по-різному віддзеркалюються у свідомості громадян України. Враховуючи те, що найбільш швидко та гостро населення усвідомлює зміни, які відбуваються в соціальній та економічній сферах суспільного життя, нами була сформульована гіпотеза дослідження: на формування соціально-політичних орієнтацій молоді в транзитній країні в першу чергу впливають ті політичні процеси, що опосередковуються у соціальній та економічній сферах і безпосередньо зумовлюють рівень життя населення країни; політичні та соціальні інститути за мірою впливу мають другорядне значення.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційної роботи складають фундаментальні теоретичні концепції вітчизняних та зарубіжних політологічних шкіл, сучасні підходи і методи до аналізу політичних процесів у трансформаційних суспільствах, зокрема прояву та специфіки громадської думки. У дисертаційному дослідженні використовувалися такі основні підходи як структурно-функціональний, компаративний та соціологічний. При вивченні взаємозв'язку афективної та когнітивної складових системи соціально-політичних орієнтацій молоді, мотивацій як базових елементів процесу прийняття політичних рішень і дій, що ініціює, чи під впливом різної природи реалізує молода людина, автор використовував біхевіористський підхід. З метою забезпечення достовірності та обґрунтованості одержаних результатів дисертаційного дослідження використовувався широкий спектр методів прикладної політології.

Джерелом інформації є законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови та директиви Кабінету міністрів України, офіційні статистичні матеріали, матеріали міжнародних та регіональних науково-практичних конференцій, матеріали національних щорічних моніторингових опитувань 1994-2005 років, які проводилися Інститутом соціології НАН України; власні результати соціологічних опитувань, що були проведені за власним інструментарієм у 5 регіонах України

Наукова новизна одержаних результатів та особистий внесок здобувача полягає у тому, що в роботі :

§ на основі вивчення теоретико-методологічної бази наукових надбань з проблеми, що досліджується, автором було усвідомлено основні напрямки трансформації історичного, політологічного, соціологічного та психологічного підходів щодо розуміння сутності таких наукових категорій, як “соціально-політичні орієнтації”, “молодь”, “регіональна специфіка політичних процесів української сучасності” і з огляду на зазначене запропоновано методологічну поліваріантність і практичну доцільність авторської методологічної концепції щодо вивчення регіональної специфіки соціально-політичних орієнтацій молоді України за умов трансформаційності соціуму;

§ істотно уточнено й висвітлено основні мотиваційні характеристики процесу формування й корекції молодіжних орієнтацій у контексті трансформаційних процесів українського соціуму, а також доведена взаємозалежність соціально-політичних орієнтацій молоді України від соціально-економічного становища регіонів, де вона проживає;

§ удосконалено методику визначення чинників формування соціально-політичних орієнтацій молоді; задля визначення міри впливу певного чинника було застосовано “коефіцієнт впливу”, розрахунки якого базуються на оцінках молодих людей щодо власного соціального становища у суспільстві;

§ завдяки ґрунтовному вивченню статистичного та емпіричного матеріалів, що розкривають основні етапи, форми та тенденції трансформаційних змін регіонів України, з'ясовано й аргументовано доведено основні специфічні риси соціально-економічного розвитку Києва та Дніпропетровської, Львівської, Чернівецької, Донецької областей протягом 2000-2005 років, а також порівняно їх із загальнодержавними показниками соціально-економічного розвитку країни. Підтверджено, що якість і темп трансформаційних процесів та їх соціально-економічне підґрунтя, ресурсний потенціал, індекс людського розвитку (ІЛР), а, отже, і темп реформувань відрізняються від регіону до регіону в Україні;

§ на основі узагальнення попереднього соціологічного досвіду щодо вимірювання цінностей населення України українськими та зарубіжними соціологами-практиками та розробленого автором соціологічного інструментарію, було проведено соціологічні опитування у 5 регіонах, і продемонстровано тенденцію зрушень соціально-політичних орієнтацій української молоді у період до президентських виборів в Україні 2004 року й після них (у так звані “допомаранчевий” та “постпомаранчевий” хронологічні періоди);

§ дістало подальший розвиток дослідження наслідків трансформаційних зрушень у масовій свідомості населення України й обґрунтовано, що погіршення соціально-економічного становища громадян, усвідомлення більшістю своєї матеріальної, соціальної та правової незахищеності призвели до активізації фобій у свідомості молоді, до мінливості власних соціально-політичних переконань і державних перспектив, підвищення готовності молоді до соціального протесту;

§ визначено основні шляхи і заходи, що спрямовані на можливе якісне оновлення державної політики в Україні, системи молодіжного представництва в органах державної влади та діяльності політичних інститутів (безпосередньо політичних партій та громадських об'єднань) щодо залучення молоді до політичних процесів української сучасності та захисту її інтересів. Запропоновані рекомендації політичним силам та місцевим органам самоврядування щодо корекції регіональних молодіжних соціально-політичних орієнтацій та розробки перспективних програм розвитку молоді України.

Практичне значення дисертації полягає у можливості використання отриманих результатів і висновків дисертаційної роботи державними органами та органами місцевого самоврядування з метою коригування молодіжної політики та активізації молодіжних ініціатив, а також політичними лідерами для корекції власного політичного іміджу, який би став більш прийнятним за сучасних умов і збільшив підстави розраховувати на електоральну підтримку в тих регіонах України, які досліджувалися. Матеріал дисертаційного дослідження може стати якісним підґрунтям для формування та викладання профорієнтованої дисципліни студентам -політологам.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження апробовані на Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 7-21 лютого 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Імператив національної консолідації: потенціал партійної системи та ресурси громадянського суспільства України” (Донецьк, Чернівці, 10-11 листопада 2005р.), Другій науковій конференції “Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління” (Донецьк, 14 квітня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні напрямки теоретичних та прикладних досліджень” (Одеса, 15-25 квітня 2006 р.), науково-методичних конференціях професорсько-викладацького складу Донецького національного університету 2004-2006 рр. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри політології Донецького національного університету, кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Публікації. Основні теоретичні та практичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені у шести наукових публікаціях, три з яких надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, переліку використаних джерел та літератури (що містить 274 найменування ) та 22-х додатків. Обсяг дисертації містить 245 сторінок, загальний текст (не враховуючи списку джерел і літератури) становить 188 сторінок. Текст містить 18 таблиць і 10 рисунків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дисертаційного дослідження, його територіальні та хронологічні рамки, розкрито наукову новизну дисертації, практичну цінність положень дослідження, висвітлено апробацію одержаних результатів, подано інформації про їх публікацію, а також про структуру дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження соціально-політичних орієнтацій молоді за умов трансформаційного соціуму” досліджуються теоретичні надбання та методологічні підходи зарубіжних та вітчизняних учених щодо сутності та структури соціально- політичних орієнтацій населення, їх місця і ролі у державотворчих процесах; визначено теоретичні та методологічні засади дослідження процесу системної трансформації суспільства, у контексті якого нами розглянуто соціально-політичні орієнтації української молоді; з позиції різних суспільних наук та методологічних підходів сформульовано уявлення щодо однієї з визначальних категорій даного дослідження - категорії “молодь”.

Соціально-політичні орієнтації, які розглядаються нами у динамічному взаємозв'язку зі змінами політичної, економічної та соціальної ситуації у країні слід віднести до числа найбільш вагомих чинників трансформації сучасних політичних інститутів. Зосереджено увагу на тому, що політичні актори, які належать до елітних груп, приймаючи відповідні рішення або здійснюючи ті чи інші практичні кроки, від яких залежить перебіг демократичного транзиту у країні, не можуть не враховувати громадську думку. Таким чином, соціально-політичні орієнтації й цінності стають чинниками, які впливають на процес соціально-політичних перетворень. У контексті демократичного транзиту цей вплив є досить значним, особливо у період консолідації демократії, коли між політичними інститутами і масовими соціально-політичними орієнтаціями та цінностями досить чітко виявляються взаємозв'язок та взаємовплив. З одного боку демократичні інститути не можуть існувати та практично функціонувати без народної підтримки, у тому числі й у вигляді відповідних соціально-політичних орієнтацій, з іншого наявність демократичних інститутів створює практичні умови задля того, щоб політичні актори, діяли у демократичних інституціональних рамках, що в свою чергу поступово призводить до еволюції цінностей, орієнтацій, аттитюдів самих акторів.

Перш ніж перейти до аналізу поняття “соціально-політичні орієнтації”, необхідно було розглянути більш загальні категорії “ціннісні орієнтації”, “соціальні орієнтації” та “політичні орієнтації”.

Поняття “ціннісна орієнтація” містить у собі соціально-політичні, моральні, наукові, правові аспекти, отже, має міждисциплінарний характер. Цим значною мірою пояснюється інтерес до проблеми ціннісних орієнтацій учених, які спеціалізуються в різних галузях суспільних наук. Вперше до наукового обігу термін “ціннісна орієнтація” було залучено американським соціологом Т. Парсонсом. Дослідження ціннісних орієнтацій привертало увагу таких видатних учених, як М. Вебер, Е. Дюркгейм, Ф. Знанецький, У. Томас, Г. Спенсер. Серед радянських науковців, які розглядали у своїх працях категорію “ціннісні орієнтації” слід назвати А. Андрющенко, А. Здравомислова В. Василенко, О. Дробницького, Т. Любимову, І. Попову, В. Оссовського, В. Ольшанського, Г. Смирнова, Ю. Соколовського, І. Кона, Ш. Надірашвілі, В. Ядова. Вагомим доробком української науки у цьому напрямку стали праці І. Бекешкіної, А. Ручки, О. Яременка. На думку М. Головатого, “ціннісні орієнтації - це певна сукупність ієрархічно пов'язаних між собою цінностей, яка надає людині спрямованості її життєдіяльності”.

У науковій літературі немає єдиного визначення поняття “соціальна орієнтація”. У вузькому розумінні “соціальна орієнтація” трактується як процес усвідомлення соціальним суб'єктом власного місця та ролі в соціальній спільноті та суспільстві у цілому, визначення свого ставлення до цієї спільноти та спрямування своєї діяльності в ній, або як суб'єктивна схильність посісти певне соціальне становище. У цьому контексті поняття соціальної орієнтації подано у роботах Л. Бровіної, М. Руткевича, М. Тітми. У більш широкому розумінні термін “соціальна орієнтація” застосовується для позначення діяльності суб'єкта, який орієнтується щодо конкретного об'єкта (І. Кон, А. Тельнов). Залежно від сфери діяльності орієнтації можуть поділятися на соціально-політичні, соціально-економічні, соціально-культурні тощо.

Поняття “політична орієнтація” розглядається нами як однозначна реакція суб'єкта на змістовно визначений об'єкт зі світу політичного. Систему політичних орієнтацій особистості представлено як сукупність взаємозалежних когнітивних, афективних та евалюативних (оціночних) орієнтацій. Проведено аналіз співвідношення понять політична орієнтація, політична установка (аттитюд) та політична ідентифікація та політичне уподобання. Зосереджено увагу на особливостях дослідження політичних орієнтації з точки зору наступних методологічних підходів: структурно-функціонального (політичні орієнтації - як складова частина політичного процесу у державі, вимоги політичної системи та розподіл соціально-політичних ролей у суспільстві як механізми формування політичних орієнтацій); біхевіоралістського (аналіз взаємозв'язку ендогенних (внутрішніх) когнітивно-афективних компонентів системи індивідуальних політичних орієнтацій та впливу на евалюації суб'єкта екзогенних факторів (насамперед ідеологічного)); соціологічного (соціальна база й масштаби впливу політичних орієнтацій, їх динаміка, аналіз залежності політичних орієнтацій, індивідуального і групового політичного вибору від об'єктивного економічного, соціального і демографічного статусу людей, вивчення ролі, яку відіграють соціально-політичні групи у формуванні системи політичних орієнтацій особистості). Наведено типологію політичних орієнтацій: класифікація політичних орієнтацій з точки зору їх носія (елітарні, масові, групові); з точки зору їх змісту (електоральні, ідеологічні); класифікацію з точки зору структурних особливостей та рівня стійкості. Наведена класифікація об'єктів політичних орієнтацій: політична система як ціле та її структурно-функціональні компоненти: функції системи та її інститутів (законодавчі, виконавчі, судові); носії функцій (президент, депутат, міністр і т.д.); напрямки державної політики, політичні рішення, урядові програми. Політичні орієнтації також розрізняють залежно від того, чи пов'язані вони з “входом” у політичну систему чи з “виходом” із неї. Під “входом” мається на увазі взаємодія між центрами політичної системи та суспільством. Трансформація вимог суспільства у політичні рішення за посередництвом політичних партій, груп інтересів, виборів починається саме на “вході”. Результат політичного процесу у вигляді рішень, які прийняті парламентом, урядом, судом або іншими органами державної влади суспільство отримує на “виході”.

Визначено основні детермінанти політичних орієнтацій: структурні (зміни політичної та економічної ситуації у країні); ситуативні (політичне маніпулювання) та особистісно-психологічні. Здійснено аналіз соціально-політичних механізмів формування політичних орієнтацій (у тому числі й молоді) з позицій політичної соціології П. Бурдьє. Соціальний простір розглянуто нами як детермінанту політичних орієнтацій, політичне, економічне й культурне поля - як середовище для формування політичних орієнтацій, габітус класу - як афективний механізм формування політичних орієнтацій, усвідомлення класової позиції - як механізм раціонального вибору політичних орієнтацій. Уявивши в ролі “соціального простору” політичну систему трансформаційного соціуму, вважаємо за необхідне додати до наведених вище полів правове поле, де формуються “правила гри”, які закріплюються законодавством.

З огляду на існуючі підходи, під соціально-політичними орієнтаціями ми розуміємо сукупність суджень, оцінок, світоглядних позицій і принципів, на підставі яких приймаються індивідуальні рішення та дії. Соціально-політичні орієнтації обумовлюють політичну поведінку та політичну культуру особи, що дає підстави вважати їх важливою складовою політичного процесу.

В Україні у напрямі дослідження структури політичних орієнтацій населення (у тому числі й молоді) працювали такі відомі вчені як Л. Бевзенко, І. Бекешкіна, О. Вишняк, О. Владико, Є. Головаха, С. Макєєв, М. Міщенко, С Оксамитна, В. Оссовський, Н. Паніна, О. Резник, А. Романюк, А. Ручка, В. Степаненко, Л. Скочиляс, Н. Черниш, О. Яременко.

Важливим з точки зору розуміння предмета дослідження, вивчення впливу трансформаційних змін на соціально-політичні орієнтації української молоді, виявився аналіз основних етапів розвитку наукової думки з питань природи та логіки системних трансформацій, як складових сучасного світового процесу. Серед відомих дослідників як трансформаційних процесів у цілому так і окремих аспектів слід назвати З. Бжезінського, П. Бурдьє, Р. Дарендорфа, М Догана, А. Мельвіля, О. Тоффлера, А. Тойнбі, О. Шпенглера, П. Штомпку, С. Хантигтона, Д. Розенау, Ф. Фукуяму та інших. Значну увагу надано розумінню трансформації, як складової частини процесу модернізації.

Автором запропоновано робочі наукові гіпотези, які зорієнтували й логічно обґрунтували структуру роботи. Основні емпіричні дані були здобуті завдяки соціологічному дослідженню, яке було спрямовано на доведення чи спростування теоретичних припущень у межах робочих гіпотез.

Таким чином, у першому розділі автором було обґрунтовано обрані напрямки дослідження, доведено сенс вжитого у дослідженнях категорійно-понятійного апарату, позначене власне місце у розв'язанні невирішених питань, викладено концептуальні положення дисертації.

У другому розділі “Політичний, соціально-економічний і правовий простір молоді в умовах реформування в Україні” узагальнено основні тенденції трансформаційних змін в Україні за період з 2000 по 2005 рр.; на підставі аналізу динаміки макроекономічних показників, визначено певні аспекти трансформації соціальної сфери у країні; проаналізовано найгостріші проблеми української молоді в сучасній Україні (працевлаштування, доступності освітніх послуг, житлову проблему) з урахуванням основних чинників ризику - бідності, безробіття та незадовільного забезпечення соціальних гарантій, які впливають на позитивну динаміку розвитку суспільства. На нашу думку, це виявилося доцільним у зв'язку з тим, що по-перше за результатами отриманих нами даних соціологічних опитувань постійно проглядалися соціально-економічні мотивації, по-друге ми припускали, що саме соціально-економічний розвиток регіону, держави та соціально-економічний статус молоді, що досліджувалася, мали першочерговий вплив на формування соціально-політичних орієнтацій молодої генерації.

Індикатором реакції населення на соціально-економічні перетворення є соціальне самопочуття, яке визначається мірою задоволення соціальних потреб людини, та прямо пропорційно залежить від наявності у суспільстві системи соціальних благ, їх виробництва та розподілу. І якщо у 2003-2004 роках, на тлі економічного піднесення спостерігалося суттєве поліпшення інтегрального індексу соціального самопочуття (ІІСС), то гальмування рівня зростання ІІСС у 2005 році може свідчити про загострення соціально-економічної ситуації у країні та як наслідок формування тенденцій щодо зниження рівня добробуту населення.

Емоційна реакція на соціально-економічну кризу у вигляді тривалого незадоволення та постійно зростаючих фобій повинна була призвести до сплеску настроїв протесту у всіх без винятку вікових групах молоді. Починаючи з 2000 р. на тлі налагоджування економічної ситуації у країні та поступового поліпшення матеріального становища громадян, соціологічні опитування фіксують тенденцію щодо зростання протестних настроїв. Показовим є те, що молоді люди готові брати участь у радикальних формах протесту: захоплення будівель обрали 4 % респондентів, участь у збройних виступах - 6%. За даними моніторингових опитувань представництво молоді віком до 30 років серед учасників “помаранчевих” акцій протесту складало 26,2%, окрім цього 5,4% опитаних молодих людей допомогли учасникам акцій грошима, речами, харчами. І якщо у 2001 році протестні настрої в молоді були виражені менше ніж у представників середнього покоління, а в групі 26-29 років, де спостерігалася найбільш виражена незадоволеність соціальним станом, вони взагалі статистично незначно відрізнялися від інших груп молоді України, то у 2004 році політична активність молодих людей значно зросла. Слід зазначити, що результати всеукраїнського соціологічного моніторингу 2000-2005 рр. переконливо доводять, що дистанція між регіонами (яка опосередковано відбивається рівнем довіри - недовіри населення до влади) суттєво збільшилась. Розбіжність у відношенні населення України до основних державних інституцій свідчить про наявність у суспільстві системної кризи, сталого характеру суспільних протиріч, що й досі не розв'язані й можуть виступити мотиваторами протестної активності. Стимулюючими чинниками виникнення масових акцій громадського протесту можуть стати ідеологічні регіональні особливості. Ситуація є досить небезпечною, адже в основі конфліктогенності українського суспільства лежать не тільки невдоволеність населення своїм матеріальним становищем, а й значні розбіжності у соціальному самопочутті громадян України з яскраво вираженою регіональною диференціацією. Варто зазначити, що особливості соціально-політичних орієнтацій і настроїв молоді можуть бути використані опозиційними силами, активність яких може поставити під загрозу політичну стабільність як у конкретному регіоні так і в країні в цілому.

Стан молоді та місце молодіжної політики в системі цінностей і пріоритетів суспільства є одним з основних показників рівня розвитку держави. У реалізації державної молодіжної політики незалежної України стартовим можна вважати документ -- Декларацію “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” (Закон України, № 2853 -- XII від 15 грудня 1992 року). Починаючи з 1991 року молодіжна проблематика знайшла відображення в багатьох законах і підзаконних актах. Існуюча нині у країні нормативно-правова база сприяє створенню організаційної структури молодіжних формувань, що працюють на громадських засадах, а також державних установ, які безпосередньо здійснюють молодіжну політику. На жаль, сьогодні частина вище зазначених державних органів часто дублюють роботу один одного, їм бракує відкритої фінансової звітності, джерел поширення інформації, а також -- реальної ґрунтовної та чесної співпраці з молоддю. Державна стратегія вирішення молодіжних проблем не завжди відповідає потребам та очікуванням молодих людей, а отже, потребує перегляду, а в подальшому і вдосконалення, приведення у відповідність до сьогоденних реалій. З огляду на те, що сучасна Україна переживає складні та суперечливі процеси системної суспільної трансформації, які позначаються на усіх сферах життєдіяльності населення, необхідне термінове наукове осмислення та коригування підходів щодо реалізації молодіжної політики як на державному, так і на регіональному рівнях з урахуванням найгостріших соціальних проблем молоді України.

У третьому розділі “Соціально-політичні орієнтації української молоді: регіональна специфіка (Київ, Чернівці, Львів, Дніпропетровськ)” ми ставили за мету виявити загальноукраїнські та регіональні тенденції трансформації соціально-політичних орієнтацій молоді у період 2000-2005рр. на підставі порівняння емпіричних даних загальноукраїнських і регіональних опитувань, що проводились протягом зазначеного періоду провідними Інститутами і Центрами України та її регіонів, а також власних соціологічних опитувань, які проводилися у Києві, Дніпропетровську, Львові та Чернівцях. У фокусі нашого дослідження соціально-політичних орієнтацій молоді заходилися: орієнтації, які віддзеркалюють ставлення до політичних лідерів та партій (“партійна ідентифікація”); орієнтації, що характеризують ставлення до питань суспільно-політичної діяльності; самооцінка молоді щодо впливу на політичний процес; політико - ідеологічні орієнтації молоді у суспільстві; орієнтації, що відбивають ресурси особистості, як потенційного суб'єкта політики. Проаналізовано такі основні детермінанти соціально-політичних орієнтацій молоді, як структурні (політичні і соціально-економічні) та соціально-психологічні (соціальні фобії). Досліджено рівень впливу на формування соціально-політичних орієнтацій молоді таких політичних і соціальних інститутів як політичні партії, громадські об'єднання, ЗМІ, церква, заклади освіти, родина.

З огляду на аналіз даних соціологічних досліджень щодо соціально-політичних орієнтацій молоді можна констатувати, що 50% молодих киян віком від 19 до 28 років серед чинників, що формують їх орієнтації вказали політичні партії, суспільні рухи, ЗМІ. 40% чоловіків вважають таким фактором церкву. Приблизно однаковий відсоток у контексті формування політичних орієнтацій молоді Дніпропетровська посідають політичні партії, громадські об'єднання, церква. Друге місце - ВНЗ та ЗМІ. Найбільш вагомими чинниками, що формують соціально-політичні орієнтації чернівчан є громадські об'єднання та політичні партії. Однаковий вплив мають ЗМІ, церква та ВНЗ. У Львові до найбільш вагомих чинників, які впливають на соціально-політичні орієнтації молоді слід віднести політичні партії й громадські організації, а також ЗМІ. Третє місце посідає церква та родина, четверте - заклади освіти. Близько 45% респондентів незалежно від місця проживання серед чинників, які впливають на формування їх політичних уподобань назвали соціально-економічні (рівень життя, соціально-економічна ситуація у країні, матеріальні умови). Слід зауважити на тому, що збільшення впливу політичних партій та церкви на формування соціально-політичних орієнтацій молоді - це нова тенденція для України.

Щодо самоідентифікації української молоді та почуття національної гордості, важливого показника прихильності до політичної системи та нації, результати дослідження показали, що 65% молодих киян ідентифікують себе як українці, 12% - як слов'яни, 10% - як кияни, 7% - європейці. Майже 70% киян відчувають гордість через те, що вони є громадянами України, але є 20% тих, хто зовсім не пишається своїм громадянством. У Дніпропетровську 56% респондентів вважають себе українцями, стільки ж відчувають гордість за своє громадянство. 20% ідентифікують себе слов'янами. По 8% - європейцями та представниками регіону. У Чернівцях 72% молоді всіх вікових категорій вважають себе українцями, близько 74% пишаються своїм громадянством, деякий сумнів висловили 20%. Регіональну ідентичність демонструють 9% молодих чернівчан. У Львові практично 90% респондентів усіх вікових категорій почувають себе українцями, 70% респондентів - львів'ян усіх вікових категорій надто пишаються своїм українським громадянством. Відсоток тих, хто висловив сумнів - близько 5%. Слов'янами уважають себе 14% чоловіків у віці 22-26 років, європейцями -12% (переважно жінки).

Молоді кияни вважають, що найближчим до їхніх політичних поглядів є НСНУ-20,48%, далі йдуть БЮТ-15,8%, Народна партія - 5,6%, СПУ-5,5% і Партія регіонів України-3,41%; Партія зелених-2,41% КПУ-1,2%. У Чернівцях молоді люди визначили свою партійну ідентифікацію наступним чином: НСНУ- 23,84%, БЮТ-4,7%, Всеукраїнська партія “Батьківщина” - 3,5 %, СДПУ(о)-1,16%, Партія регіонів України - 0,58%, СПУ- 0,58%. Не знайшли підтримки серед молоді КПУ та ПСПУ. У Львові 36% молоді вважають себе близькою до НСНУ, 7% ідентифікує себе з БЮТ, 2,4 % з “Батьківщиною”. Партії регіонів України, СДПУ(о), ПСПУ, КПУ, Народному руху України віддали перевагу по 0,5% респондентів. Партійні ідентифікації молоді Дніпропетровська розподілилися наступним чином: НСНУ-13,04%, Партія зелених України - 4,38%, СДПУ(о)-3,6%, Партія регіонів України -2,17%, “Батьківщина”-1,5%, БЮТ-1,5 %, політична партія “Пора” - 1,4%, КПУ- 0,7%, СПУ- 0,7%, Народна партія України -3,9%.

Соціально-політичні цінності української молоді незалежно від регіону проживання відображаються наступними тенденціями: більше 50% мешканців регіонів України відчувають себе українцями на рівні самоідентичності; більша частина респондентів (близько 60%) не довіряють жодній політичній силі або лідерові; порівняно з 2004 р. значно підсилилася тенденція усвідомлення молоддю важливості безпеки країни і вторинності чи залежності від зазначеного таких соціальних аспектів, як власна матеріальна захищеність та добробут власної сім'ї; переважна більшість респондентів вважають, що збільшився рівень свободи слова й віросповідання; трудова зайнятість, право на медичне обслуговування, право на освіту, правовий захист особистості, на думку близько 35% молоді, залишилися на попередньому рівні, близько 30% молодих людей вважають, що збільшилося право на освіту.

Заслуговують на увагу наступні специфічні риси соціально-політичних цінностей української молоді: на відміну від мешканців Львова, у Дніпропетровську дуже високий відсоток тих, хто відчуває себе слов'янином; найвищий показник “європейців” на рівні самоідентичності демонструє Львів; наднизький рівень регіональної самоідентичності продемонстрували молоді люди у Чернівцях; більш 50% молодих чернівчан пишаються тим, що вони українці, та майже такий же відсоток тих, хто хотів би виїхати за кордон; тільки у Чернівцях спостерігався високий рівень довіри до прем'єр-міністра (Ю.Тимошенко на час проведення дослідження) й низький - до Президента; 40% киян - чоловіків вважають основним чинником, який формує їх цінності, церкву; 30% жінок-киянок, які вважають, що за роки незалежності в країні зросла трудова зайнятість й слід розвивати вітчизняний бізнес; 68% киян респондентів назвали пріоритетною проблемою сьогодення безпеку країни порівняно з іншими показниками; лише у Дніпропетровську молодь констатувала (50%) зменшення правового захисту населення.

Четвертий розділ “Динаміка соціально-політичних орієнтацій молоді Донецької області в контексті політичних зрушень в Україні (2000, 2004, 2005)” базувався на методі case study. На принципі несхожості Донбасу з іншими регіонами досліджувалася взаємозалежність мінливості соціально-політичних орієнтацій донецької молоді та політичних змін у країні. Схід України і Донбас як його головна частина посідають центральне місце у сучасному державотворчому процесі, який має стати успішним або не успішним залежно від міри інтегрованості східних регіонів. Вважаємо за необхідне відзначити наступне: Донбас є старопромисловим регіоном України, найбільшим за кількістю, густотою та рівнем урбанізації населення, з високим економічним потенціалом, зі своєю історією, етнічними, ментальними та лінгвістичними особливостями. За індексом людського розвитку (ІЛР) Донецька область стабільно посідає в Україні передостаннє, 26 місце; за розвитком ринку праці, матеріальним добробутом, фінансуванням людського розвитку Донеччина стоїть на 4-му місці.

Можливість реалізації права на працю, права на медичне обслуговування та права на освіту у свідомості молодих донеччан тісно пов'язана з соціально-економічною ситуацією в регіоні. На тлі зростання соціально-економічних показників соціологічні дослідження фіксують вражаючі тенденції збільшення основних прав і свобод. Якщо у 2000 р. тільки 8,3% молодих донеччан констатують збільшення права на працю, а 67% вказують на зменшення цієї правової категорії, то у 2004 р. 53% респондентів зафіксували збільшення права на працю. 42,8% молоді вважають, що збільшилось право на медичне обслуговування. Для 56,1% молодих донеччан збільшилась можливість реалізації права на освіту. Варто відзначити також те, що починаючи з 2000 р. соціологічні дослідження фіксують зростання свободи слова (51%) та віросповідання (65%).

Помаранчева революція 2004 р. виявилася для більшості донеччан травматичною подією, яка призвела до суттєвих змін у структурі соціально-політичних орієнтацій молоді, наслідками яких за результатами досліджень виявилися: спалах регіонального патріотизму, зниження національної свідомості, спроба дистанціювання певної частини молодих донеччан як від нової влади так від всього українського, сепаратистські настрої, недовіра до будь-якої політичної сили чи політичного лідера.

Соціально-політичні орієнтації молоді Донецька не є антиукраїнськими та антидержавними, загалом їх можна поділити на ті, що значною мірою збігаються з орієнтаціями решти молоді країни, а також на ті, які мають певні відмінності порівняно з цінностями молоді на Заході та у Центрі України й обумовлені особливостями соціально-економічного розвитку регіону. Констатуючи мовні реалії на Донеччині, варто відзначити, що Донбас розмовляє переважно російською, віддає перевагу російськомовним ЗМІ та друкованим виданням і демонструє відсутність бажання змінювати ситуацію. Спроби держави розширити вживання української мови на регіональному рівні зустрічають спротив громади. Більшість донецької молоді продемонструвала подвійну національно-регіональну ідентичність, тобто, більшість молодих людей почувають себе українцями й одночасно жителями Донбасу, 6% молоді вважають себе “європейцями”, а 5% молодих донеччан старших за 22-26 років - “радянськими людьми”. У 2005 році очевидним стає зменшення тенденції виїзду молоді за кордон, вирішуючи нагальні проблеми, молодь бачить своє майбутнє у складі України. Тільки 24% молодих респондентів хотіли б отримати зарубіжну освіту. Працювати за контрактом у країнах Європи бажало 26% респондентів (у 2000 році таких було 66%). Така суттєва зміна, обумовлена підвищенням рівня життя населення Донеччини, та значним покращенням соціально-економічних показників розвитку регіону за період 2000-2004 роки.

Донбас, як регіон, все більше стає частиною України у свідомості молодого покоління. Народжується почуття національної гордості: 32% молоді пишаються своїм громадянством і 21% молоді надто пишаються своїм громадянством. Однак майже такий відсоток (21%) тих, кому було важко відповісти на це питання. Також варто зазначити, що 46% молодих людей не пишаються своїм громадянством.

Серед молодих людей Донеччини, які визначилися зі своєю партійною ідентифікацією, Партії регіонів України віддали перевагу 22,83% респондентів, НСНУ - 4,11%, КПУ-2,28%, СДПУ(о) - 1,82%, БЮТ -1,82%, СПУ- 0,91%, Партії Зелених України - 0,91%, “Батьківщині” - 0,45%. Тільки 22,3% молоді у 2005 році довіряло В. Януковичу, (до подій помаранчевої революції це показник складав 69,4%). Більше 60% молодих людей зовсім не довіряє конкретним політикам. Також спостерігається різке зростання недовіри до будь-якої політичної сили. Якщо в 2004 році таких було 20,4%, то в 2005 році 64,4% молоді не довіряють нікому. Тенденції десекуляризації суспільства та збільшення ролі церкви у формуванні ціннісних орієнтацій молоді Донеччини порівняно з 2000 р, заслуговують пильної уваги, через надто строкату картину релігійних уподобань донеччан. Відсутність з боку державної влади чіткої стратегії інтеграції Сходу України, зокрема Донбасу, у державотворчі процеси, концепції подолання існуючого у суспільстві протистояння “Схід-Захід” на сучасному етапі гальмує процеси розбудови громадянського суспільства в Україні, підштовхує процеси загострення регіонального дисбалансу соціально-економічного та культурного розвитку, ускладнює проведення єдиної політики соціально-економічних перетворень у країні. Особлива роль молоді у процесах консолідації суспільства очевидна й молодь Донбасу не є винятком хоча б через те, що Донецька область посідає перше місце в Україні за кількістю молодого населення, близько 10% української молоді - донеччани. У висновках підбиті основні підсумки дослідження соціально-політичної орієнтації молоді у контексті трансформаційних змін в Україні на поч. ХХІ століття (регіональний аспект), які зводяться до наступного:

§ Багатовимірність трансформації українського суспільства та спадщина радянських часів обумовлюють суттєві труднощі й непослідовності, які мусить переживати Україна на шляху трансформаційних змін. Нагальною залишається проблема визначення моделі розвитку країни, реалістичної й прийнятної для жителів усіх регіонів, і стратегії, яка б враховувала інтереси та цілі усіх соціально-демографічних груп, у тому числі й молоді. Особливої актуальності також набувають питання подальших демократичних перетворень політичних інститутів та розширення громадянської участі у політичному житті, доручення до цих процесів нових суспільних верств

§ Політична участь переважної більшості сучасної молоді України головним чином локалізується поза сферою їх основних повсякденних інтересів. За цих умов, загальнозрозумілою є необхідність виваженої державної політики, яка реально змогла б активізувати діалог молоді з владою щодо відтворення молодіжної політики руками молодих, які б були готові до виконання своєї політичної ролі.

§ Наявність суттєвого регіонального дисбалансу соціально-економічного та культурного розвитку ускладнює проведення єдиної політики соціально-економічних перетворень, збільшує загрозу регіональних криз, дезінтеграцію національної економіки. Відзначено, що неврівноважена система державних дотацій, відрахування до бюджету, використання ресурсного потенціалу, принципова розбіжність щільності населення та його зайнятості призвели до ряду тенденцій, які вже затвердилися соціально-економічною трансформацією, й обумовлюють суттєву розбіжність між такими регіональними соціально-економічними показниками, як ресурсний потенціал, індекс людського розвитку (ІЛР), внаслідок чого спостерігаються суттєві розбіжності у темпах реформувань від регіону до регіону в Україні.

§ Щодо аналізу тенденцій та динаміки процесів демократизації в Україні, спираючись на оцінку молоддю рівня дотримання прав і свобод, власної політичної ефективності та політичної залученності, рівня довіри з боку молоді до владних інституцій, політичних лідерів, політичних партій та громадських рухів можна констатувати наступне: попри певні демократичні здобутки, подальший рух країни на шляху демократичних перетворень гальмує слабкість, нерозвиненість структур громадянського суспільства.

§ У результаті дослідження визначено загальнодержавні тенденції, специфічні особливості та зрушення соціально-політичних орієнтацій молоді за умов існуючої динаміки соціально-економічних та політичних перетворень. “Постпомаранчевий” період у країні відзначився новою хвилею зрушень соціально-політичних орієнтацій серед усіх вікових категорій населення більшості регіонів України. Молодь не стала винятком, але на жаль громадянська активність, збуджена помаранчевою революцією, не трансформувалася у дієві механізми і форми впливу на владу різних рівнів, що спричинило нові ризики для розвитку української демократії.

§ Виявлена розбіжність між статистичними показниками соціально-економічного розвитку регіонів України, що зростали системно (повільно чи швидко залежно від регіону), і сприйняттям молоддю цих позитивних інновацій. Визначальна частина молоді по всіх регіонах України констатувала погіршення власного становища, стану регіону й ситуації у країні в цілому. Зміни соціально-економічного характеру, хоч і з певним запізненням, більш болісно сприймаються молоддю у всіх регіонах порівняно з трансформаціями політичного характеру. Реакція молодого населення країни на трансформації має прояв ціннісних зрушень. Зміст цієї реакції обумовлений характером змін, регіональною приналежність носіїв та їх віковим коефіцієнтом. Серед багатьох мотивацій чіткий пріоритет мають соціально-економічні.

§ Сформовані в останні п'ять років соціальні фобії молоді, що обумовлені надто тривалим періодом транзитного стану суспільства, становлять основу для соціально-політичних та інших орієнтацій молоді України.

§ Одна з основних соціально-політичних проблем сучасної України полягає в тому, що постійно збільшується частка молоді, яка б хотіла виїхати за кордон із різних причин. До того ж, якщо такий відсоток з віком зменшується у більшості регіонів, то в Чернівецькій та Львівській областях, які завжди позиціонували себе як національно горді й ментально сталі регіони, цей показник найвищий.

§ Молодіжний електорат усіх регіонів очікує від місцевих органів самоврядування та політичних сил пропозицій щодо держзамовлень на перше робоче місце, прозорості процесу отримання вищої освіти та конкурентоспроможності українських дипломів, можливості соціального житла та пільгових кредитів.