Деетатизація воєнної сфери недержавними збройними формуваннями в сучасному світі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. КАРАЗІНА

УДК 323.2.014:355.425

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

ДЕЕТАТИЗАЦІЯ ВОЄННОЇ СФЕРИ НЕДЕРЖАВНИМИ ЗБРОЙНИМИ ФОРМУВАННЯМИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

23.00.02 - політичні інститути та процеси

ЦЕЛУЙКО Вячеслав Олександрович

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат філософських наук, професор ЛІСНИЧИЙ Василь Васильович, Інститут телекомунікацій та глобального інформаційного простору НАН України, завідувач відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та взаємодії з державними та громадськими організаціями, м. Київ

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор СМОЛЯНЮК Володимир Федорович, Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана, професор кафедри політології і соціології

кандидат філософських наук, доцент БАРДІН Олександр Миколайович, Національний технічний університет „Харківський політехнічний інститут”, завідувач кафедри філософії, доцент

Захист відбудеться “24” січня 2008 р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.22 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, ауд. 2-49.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4

Автореферат розісланий “21” грудня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.М. Куц

збройний недержавний політичний формування

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлена зростанням ролі недержавних учасників у зовнішній і внутрішній політиці держав. На зміну традиційній системі міжнародних відносин, де головними дійовими особами виступали держави-нації, прийшла така система, у якій усе більшу роль починають відігравати різноманітні недержавні актори. Транснаціональні корпорації та соціально-політичні рухи, приватні військові корпорації та національно-визвольні рухи, терористичні мережі та злочинні синдикати все більше впливають на політику окремих держав і міжнародні відносини.

У свою чергу актуальність теми для нашої країни зумовлена великою роллю недержавних збройних суб'єктів в Україні, які захищали інтереси українського суспільства в якості його воєнної організації за часів відсутності української державності та були потужними гравцями в державний період вітчизняної історії.

Серед процесів зменшення ролі держави як соціально-політичного інституту в сучасному світі значне місце посідають процеси деетатизації воєнної сфери. Події останніх шістдесяти років після закінчення Другої світової війни показали, що недержавні військові актори здатні суттєво впливати на ситуацію в окремих державах та регіонах, особливо в разі зовнішньої підтримки з боку іншої держави або групи держав. Така підтримка значною мірою була зумовлена „холодною війною” між СРСР і США, центрами двополюсного світу, що склався внаслідок Другої світової війни. Тогочасні недержавні актори часто виступали як знаряддя опосередкованої боротьби між наддержавами. Після розпаду Радянського Союзу недержавні військові актори трансформувалися й пристосувалися до нових умов.

На сучасному етапі спостерігається активний процес деетатизації воєнної сфери. Деякі держави, у тому числі й розвинуті, делегують частину власних функцій у воєнній сфері недержавним акторам, наприклад, приватним військовим компаніям, проурядовим екстремістським організаціям та іншим. Разом з тим різні суспільні групи за допомогою своїх збройних формувань проводять деетатизацію воєнної сфери.

Актуальність дисертації зумовлена, насамперед, спорадичністю досліджень деетатизації воєнної сфери. Науковим роботам притаманні або історичний характер, де головна увага приділяється проявам приватної сили в певний історичний період, або вони сфокусовані на окремих аспектах та суб'єктах процесу деетатизації воєнної сфери.

У дослідженні ролі та функцій держави у воєнній сфері були використані наукові напрацювання відомих класиків політичної думки -Платона, Аристотеля, Т. Гоббса, Дж. Локка, Ш.-Л. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, І. Канта, Г. Гегеля та ін.

Значний інтерес для дисертаційної роботи становлять фундаментальні дослідження воєнної сфери відомих класиків воєнно-політичної думки, таких як Р. Арон, Дж. Дуе, К. Клаузевіц, Н. Макіавеллі, А. Мехен, Д. Мілютін, Р. Осгут, Є. Разін, А. Свєчин та ін.

Суттєвий вплив на дослідження сучасного стану та перспектив воєнної сфери відображені в роботах вітчизняних (В. Богданович, С. Бутенко, В. Говоруха, О. Маначинський, В. Смолянюк, М. Требін, П. Шуляк та ін.) та іноземних (Дж. Аркуїлла, І. Аррекуїн-Тофт, Дж. Бойд, М. Келдор, Б. Ламбет, Д. Ронфельд, Дж. Уейд, Х. Улман, Дж. Уорден, Д. Федок, Х. Хофмайстер та ін.) теоретиків, авторів з країн пострадянського простору (І. Капітанець, С. Лаврьонов, А. Михайлов, І. Попов, В. Сліпченко та ін.).

У дослідженні різних аспектів появи, розвитку, функціонування недержавної військової сили були використані роботи Дж. Араса, Е. Баллестероса, А. Бардіна, В. Богданова, Й. Боданського, В. Боярського, Е. Гевари, Н. Гродненського, Ч. Діксона, Д. Евант, К. Жаринова, Є. Кожушко, С. Ланцова, К. Мяло, Б. Нетаньяху, Є. Нікітенко, Л. Рендуліча, П. Сингера, А. Слаутер, Є. Степанової, Г. Уайнберг, П. Фівер, Дж. Хамра, К. Холмквіст, Б. Хоффмана, Н. Шандиєвої та ін. Дослідження деетатизації воєнної сфери в Україні базувалося на роботах Дж. Армстронга, Д. Багалія, Т. Бульби-Боровця, В. Голобуцького, М. Грушевського, Л. Гумільова, В. Дзьобака, П. Еббота, М. Капустянського, М. Карамзіна, А. Кентія, Ю. Киричука, М. Лазаровича, В. Лісничого, П. Мірчука, А. Новосельцева, Є. Пінака, П. Скоропадського, Б. Сушинського, Д. Яворницького та ін.

Нормативна база дослідження включає Конституцію України, Кримінальний Кодекс України, Закони України, постанови Уряду України, програмні положення Міністерства Оборони України щодо стану та реформування Збройних сил України, міжнародні конвенції, законодавство іноземних країн.

Відповідно, дослідження політичних процесів, що призводять до зменшення ролі держави як соціально-політичного інституту та трансформації держави під впливом таких процесів у сучасному світі, набуває значної актуальності. Аналіз загроз, що становлять недержавні військові організації для держави, суспільства і системи міжнародних відносин у цілому, має важливе значення і для нашої країни.

Таким чином, дослідження процесів, пов'язаних з деетатизацією воєнної сфери, аналіз факторів, що її зумовлюють, і можливих наслідків таких процесів є необхідним для адекватного реагування на зміни і впровадження необхідних заходів з метою забезпечення ефективного функціонування державної системи України. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з комплексною науковою темою кафедри політології філософського факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна „Влада та її реалізація у незалежній Україні”. Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у з'ясуванні причин та наслідків деетатизації воєнної сфери, виявленню шляхів адекватної трансформації соціально-політичного інституту держави щодо нових загроз з боку недержавних акторів у світі та в Україні. Реалізація мети дослідження вимагає розв'язання таких завдань:

· визначити рівень етатизації та деетатизації воєнної сфери в історичному ракурсі;

· виділити етапи становлення недержавної воєнної сили та визначити сучасні тенденції, що сприяють розвитку недержавної сили;

· виявити рівень впливу різноманітних недержавних збройних формувань на трансформацію держави як соціально-політичного інституту;

· окреслити масштабність діяльності та роль недержавних збройних формувань на території України на всіх етапах державотворення;

· виявити фактори, що сприяють деетатизації воєнної сфери в Україні;

· виділити основні загрози Україні з боку недержавних збройних формувань та перспективи їх розвитку в контексті трансформаційних процесів у глобальному світі.

Об'єкт дослідження - взаємовідносини між державою та суспільством у воєнній сфері.

Предмет дослідження - історичні особливості, сучасний стан та перспективи процесу деетатизації воєнної сфери недержавними збройними формуваннями.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження стало поєднання загальнонаукових та спеціальних методів, що використовуються в політології. Структурно-функціональний метод використовувався для дослідження воєнної сфери, виокремлення її елементів (у першу чергу державних та недержавних суб'єктів, їх структури та функцій), виявлення структурної невідповідності державних інститутів загрозам з боку недержавних суб'єктів воєнної сфери.

За допомогою компаративістського підходу виділено загальні та специфічні властивості процесу деетатизації воєнної сфери та окреслено рівень впливу політичних, економічних, соціальних умов на цей процес і проведено типологізацію недержавних збройних формувань і деетатизації за різними критеріями.

Завдяки використанню історичного методу досліджено динаміку розвитку воєнної сфери та недержавної військової сили, залежність її впливу на життя держав і суспільств від конкретних історичних умов. Для дослідження розвитку воєнної сфери та недержавної збройної сили в контексті динаміки соціальних, економічних, технічних та інших процесів у суспільстві, розвитку і трансформації конкретного недержавного збройного формування при зміні умов його середовища, а також форми та рівня деетатизації воєнної сфери недержавними акторами був залучений генетичний метод.

Наукова новизна одержаних результатів визначається комплексним аналізом деетатизації воєнної сфери, що є одним із перших в Україні політологічним дослідженням цього процесу, у якому системно розкриті причинно-наслідкові аспекти появи й розвитку недержавних військових акторів в історико-політологічному контексті та ліквідації монополії держави у воєнній сфері в сучасному світі.

У рамках розробленої концепції одержані результати, наукова новизна яких конкретизована в таких положеннях:

Уперше:

- введено у політологічний дискурс поняття „недержавні збройні формування” (НЗФ) як суб'єкт процесу деетатизації воєнної сфери, яке експлікується як самостійні збройні структури, що не належать до чинних державних інститутів тієї чи іншої країни. Поняття „недержавні збройні формування” запропоновано замість розповсюдженого поняття „незаконні збройні формування”, що акцентує увагу на нормативному, а не функціональному аспекті явища;

- запропоновано типологізацію недержавних збройних формувань залежно від таких критеріїв: за домінуючою метою діяльності; за напрямком взаємовідносин з державними інститутами; за рівнем взаємодії з населенням певної території; за рівнем незалежності від інших акторів; за ресурсним потенціалом. Щодо деетатизації воєнної сфери пропонується класифікація за напрямком („знизу вверх”, „зверху вниз”) і рівнем (повна, часткова у різних вимірах), що відкриває додаткові можливості для дослідження деетатичних тенденцій.

Удосконалено:

- класифікацію збройних формувань залежно від їх приналежності до державних інститутів (до регулярних та іррегулярних збройних формувань додаються недержавні збройні формування).

- окреслені шляхи структурної трансформації держави у відповідь на зміни в сучасній воєнній сфері та діяльність недержавних військових суб'єктів: збільшення кількості мережевих елементів у низових ланках державних збройних структур, залучення суспільних збройних структур як складової частини воєнної організації держави у вигляді територіальної оборони під державним контролем;

Уточнено:

- поняття „деетатизація”, яке поширено на воєнну сферу як процес збільшення ролі недержавних суб'єктів у цій сфері;

- перелік загроз національній безпеці України з боку недержавних суб'єктів воєнної сфери, серед яких виділено деетатизацію воєнної сфери як фактор розмивання держави в сучасному світі.

Доведено, що:

- деетатизації воєнної сфери притаманний об'єктивний характер, що полягає в комплексному поєднанні відповіді частини суспільства на неадекватність конкретної держави його потребам й очікуванням та наявності в суспільства можливостей для збройного захисту своїх інтересів;

- діяльність недержавних збройних формувань на території України має глибокі корені, причому за часів відсутності української державності такі формування виступали головними захисниками українського суспільства від іноземного тиску та носіями ідеї створення української держави. Сучасні умови в Україні сприяють розвитку та діяльності недержавної військової сили, що може мати важливі наслідки для української держави та суспільства.

Дістала подальшого розвитку: - ідея трансформації державної влади й державних інститутів під впливом широкого спектру факторів (політичних, соціальних, економічних, комунікативних та ін.) у сучасному світі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання результатів дисертації в прикладних, навчальних та наукових цілях. Прикладне значення роботи для України обумовлене необхідністю пошуків шляхів адекватного реагування на нові загрози, у тому числі й з боку недержавних акторів. Такі загрози вимагають структурної трансформації державних інститутів, що повинна бути проведена для забезпечення життєздатності нашої країни в нових умовах світової політики. Результати дослідження можуть бути використані в розробці концептуальних документів з питань національної безпеки, воєнного будівництва, розробки шляхів реформування силових структур України під впливом нових асиметричних загроз, удосконаленні законодавства в питаннях боротьби з незаконними збройними формуваннями, підвищення ефективності миротворчої діяльності вітчизняних збройних контингентів тощо.

Матеріали й висновки дисертаційної роботи можуть бути використані при розробці навчальних курсів та спецкурсів для студентів і курсантів спеціальностей „політологія”, „міжнародні відносини”, „основи державного управління”, „військова справа” тощо.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, у якій вирішується конкретне наукове завдання щодо політологічного аналізу деетатизації воєнної сфери в сучасному світі. Усі теоретико-методологічні, науково-аналітичні висновки та рекомендації отримані автором самостійно на підставі аналізу наукової літератури та практичних даних. За темою дисертації автором одноосібно підготовлено п'ять публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й висновки роботи обговорювалися на теоретичних та методологічних семінарах кафедри політології філософського факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Окремі матеріали та проміжні результати доповідалися на XV Харківських політологічних читаннях „Соціально-політичні та соціально-правові проблеми сучасності” (Харків, 2004 р.) та ІІІ політологічних читаннях, присвячених пам'яті професора М.Ф. Ніколаєвського „Посткомуністичні трансформації: зміст, тенденції, перспективи” (Харків, 2007 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 5 наукових статтях, 3 з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертаційного дослідження зумовлені логікою досягнення мети та завдань дослідження. Дисертація складається із переліку умовних скорочень, позначень, термінів, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 214 найменувань. Робота містить 4 таблиці. Загальний обсяг дисертації - 207 сторінок, у тому числі обсяг використаної літератури - на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження. Окреслюється зв'язок дослідження з науковими програмами, планами та темами. Визначається його мета, завдання, об'єкт, предмет, наукова новизна, теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Надаються відомості щодо апробації та структури дисертації.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні засади дослідження деетатизації воєнної сфери” - вводиться понятійно-категоріальний апарат, описуються методологічні засади дослідження.

Опрацювання джерел класичної політологічної думки (Платон, Аристотель, Н. Макіавеллі, Т. Гоббс, Дж. Локк та інші) та праць сучасних авторів (В. Смолянюк, П. Циганков, Н. Коркунов, Х. Хофмайстер та ін.) дозволило дослідити функції держави в їх сукупності, а також вдалося з'ясувати, що одне з провідних місць займають функції у воєнній сфері. Виконання державою цих функцій на різних етапах часто не задовольняло вимоги різних суспільних груп, що призводило до пошуку суспільством альтернативних державі форм захисту своїх інтересів. Виділено головні інститути державної політики у воєнній сфері, у першу чергу збройні сили, як головний елемент воєнної організації держави.

Зосереджуються акценти на діяльності суспільних суб'єктів у воєнній сфері разом з державними. Процес підвищення ролі державних інститутів у цій сфері має назву етатизація, зворотний процес зменшення ролі державних інститутів - деетатизація. Під деетатизацією воєнної сфери ми розуміємо весь спектр процесів, що призводять до зменшення домінування держави у цій сфері, переходу частини або всіх функцій держави в ній до недержавних акторів, ліквідацію державної монополії на легальне насильство. У світовій політологічній думці у якості синоніма поняття „деетатизація” при дослідженні діяльності недержавних суб'єктів у воєнній сфері використовується поняття „приватизація” (Д. Евант, П. Сінгер, К. Холмквіст та ін.). Це поняття не зовсім точно віддзеркалює процес, що пов'язано з переходом військових функцій не лише до приватних, а й, у першу чергу, до колективних суспільних суб'єктів, тому використання поняття „деетатизація”, на думку автора, є більш доречним. Виділено два типи деетатизації за напрямком - „знизу вверх”, коли суспільство перебирає на себе функції у воєнній сфері, та „зверху вниз”, коли держава делегує суспільству частину своїх функцій.

Введено поняття „недержавні збройні формування” (НЗФ) як суб'єкт деетатизації воєнної сфери. Недержавні збройні формування - самостійні збройні структури, що не мають приналежності до державних інститутів тієї чи іншої країни. Відсутність належності до державних інститутів дозволяє відокремити такі формування від регулярних та іррегулярних. Для дослідження деетатизації воєнної сфери поняття „недержавні збройні формування” є більш відповідним, ніж розповсюджене поняття „незаконні збройні формування”, що акцентує увагу на правовому, а не політологічному аспекті. Методологічні засади дослідження базуються на використанні загальнонаукових і політологічних методів. Основою дослідження став структурно-функціональний аналіз, який дозволив визначити роль окремих елементів (державних та недержавних суб'єктів) для функціонування та розвитку характерним чином структурованого цілого (воєнної сфери), виявляти функції елементів системи в їх взаємозалежності та зміни ролі елементів (етатизація та деетатизація воєнної сфери). Структурно-функціональний метод також дозволив виокремити одну з головних причин успіху недержавних збройних формувань у протистоянні силовим інститутам держави, яка полягає у високій життєздатності, гнучкості та адаптивності мережевої структури таких формувань у протистоянні з ієрархізованими структурами, що властиві державним інститутам. Разом з цим мережевим структурам притаманні й негативні властивості: менш ефективна координація дій окремих елементів організації, використання ресурсів. Необхідність використання в дослідженні структурно-функціонального методу зумовлена структурною й функціональною різницею між державами та недержавними збройними формуваннями, що було встановлено завдяки порівняльному методу.

Використання порівняльного аналізу дозволило виділити загальні та специфічні властивості процесу деетатизації та окреслити вплив політичних, економічних, соціальних умов на деетатизацію воєнної сфери. Головним політичним фактором, який сприяє цьому процесу, є невідповідність державної політики вимогам значної частини суспільства. Можна також виділити наявність зворотного зв'язку між слабкістю державної влади та рівнем деетатизації воєнної сфери, яка в свою чергу ще більше ослаблює державу. Використання цього наукового методу також дозволило провести типологізацію недержавних збройних формувань та видів деетатизації воєнної сфери за різними критеріями.

Історичний метод був використаний для дослідження динаміки розвитку воєнної сфери та недержавної військової сили протягом історії людства, залежності її впливу на життя держав і суспільств від конкретних історичних умов. Була виділена історична закономірність - поширення недержавних збройних формувань у разі колапсу військової організації потужної держави, внаслідок наявності значної кількості професійних військових, що залишилися без роботи й не можуть або не хочуть себе реалізувати в невійськовій сфері. Це призводить до того, що надлишок військових кадрів значно знижує їх вартість і небагаті держави, а в наш час і недержавні актори, можуть конвертувати частину свої коштів у військову силу.

Для дослідження розвитку й трансформації конкретних НЗФ протягом часу при зміні умов його середовища, а також форми та рівня деетатизації воєнної сфери недержавними акторами був залучений генетичний метод. Генетичний аналіз був використаний і при дослідженні розвитку воєнної сфери та недержавної збройної сили як явища протягом змін соціальних, економічних, технічних та інших аспектів життя суспільства.

У другому розділі - „Світовий досвід деетатизації воєнної сфери” - розглядається генеза деетатизації воєнної сфери різними недержавними збройними формуваннями від додержавного періоду розвитку людства до останніх років, їх роль та масштабність діяльності в цьому процесі в різних умовах. Запропонована типологізація недержавних суб'єктів у воєнній сфері за різними критеріями. Виділені світові тенденції в комунікаційній, політичній, економічній та військових сферах, що впливають на деетатизацію воєнної сфери в наш час.

Від появи на планеті перших держав у воєнній сфері відбувалися процеси, спрямовані на підвищення (етатизація) та зменшення (деетатизація) у ній ролі держави. При цьому разом з державними збройними формуваннями існували різні види недержавних формувань від додержавних родоплемінних до найманих армій та збройних формувань представників державної влади, які проводили власну, окрему від державної, політику.

В Античну епоху етатизація воєнної сфери ще тільки набирала обертів, разом з державними існували й потужні недержавні збройні формування, крім того, існували державні формування слабо пов'язані з державою (найманці, федерати, формування залежних народів, армії згуртовані навколо полководця, армії адміністративних одиниць та інші), які при певних умовах перетворювалися на недержавні. Кінець епохи Античності характеризувався в Європі потужними деетатичними процесами, великі держави гинуть під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників нестабільності або зазнають значної трансформації, на їх уламках народи, що знаходилися на більш низькому рівні суспільного розвитку, починають розбудовувати свою державність.

При феодалізмі процес делегування державою своїх функцій у військовій сфері “вниз” набуває безпрецедентних масштабів. Можливості центрального правлячого органу в цій сфері були вкрай обмежені. Такий рівень делегування функцій призвів до значного занепаду держави як політичного й економічного інституту. Держави більш нагадували конфедерації, суб'єкти яких часто вели бойові дії один з одним. Таким чином, Середні віки характеризувалися низьким рівнем етатизації у воєнній сфері.

У період Нового Часу починається активна етатизації воєнної сфери, суб'єкти деетатизації втрачають свою могутність і або інтегруються в державну систему, або витісняються на периферію світу. Найменшого розповсюдження недержавні збройні формування набули у ХІХ - першій половині ХХ століття. Цей період характеризувався домінуванням у суспільно-політичній сфері держави-нації, що дозволило М. Веберу серед ознак держави виділяти право на легальне насильство. У цей період недержавна військова сила перемістилась на периферію розвинутого світу.

З першої половини ХХ століття розвиток НЗФ набуває нової сили, і вже у другій половині ХХ століття НЗФ виступають важливими гравцями на міжнародній арені, з якими треба рахуватися. Цей процес продовжується й у наші дні. Крім того, аналіз сучасних умов та тенденцій дозволяє говорити про перспективи подальшого розвитку приватної сили. Для доказу цієї тези розглянуто тенденції, що впливають на військову сферу взагалі та на приватний її сектор зокрема в сучасному світі. Дослідження діяльності головних суб'єктів деетатизації - недержавних збройних формувань - вимагає типологізації таких формувань. Автором запропонована типологізація за такими критеріями: а) рівень інтеграції недержавних збройних формувань у державні структури (неінтегровані та частково інтегровані); б) структура НЗФ (ієрархізована, мережева, змішана); в) потужність та ресурсний потенціал; г) рівень підтримки суспільством (великий, середній, низький); д) головні цілі, які переслідує НЗФ у своїй діяльності (політичні, економічні, змішані).

Типологізація за першим критерієм дозволяє відокремити недержавні збройні формування від регулярних та іррегулярних, наприклад, розділити партизанські загони на державні та недержавні, відділити терористичні організації від діяльності державних спеціальних служб. Типологізація за другим критерієм дозволяє використовувати структурно-функціональний аналіз для дослідження конкретного збройного формування, виходячи з його структури. Третій критерій дозволяє досліджувати збройне формування, виходячи з його потужності та потенціалу, як одного з головних факторів, що впливає на масштаби деетатизації воєнної сфери. Рівень підтримки недержавного збройного формування суспільством демонструє, наскільки НЗФ зв'язане з суспільством та його потребами. П'ятий критерій дозволяє виділити НЗФ, які виступають в якості самостійного суб'єкта політики, та ті, що є інструментом для інших, наприклад, найманці та приватні військові кампанії.

Дослідження сучасних факторів (комунікаційних, політичних, економічних, військових), що суттєво впливають на воєнну сферу та сприяють її деетатизації, дозволяє говорити, що в сучасному світі відбуваються значні трансформаційні процеси, серед яких найбільшого значення в контексті дисертаційного дослідження набувають глобалізація інформаційного та економічного простору; боротьба за обмежені ресурси; наявність потужних недержавних економічних суб'єктів, що можуть конвертувати свої фінансові ресурси у військові; нерівномірність розподілу економічних благ; революція у воєнній сфері; підвищення ролі піхотинця. Серед найбільш вагомих факторів трансформації сучасного світу можна виділити два таких: науково-технічний прогрес і глобалізація інформаційної, економічної, політичної, культурної та інших сфер життя людства. Ці два фактори також дозволили недержавній військовій силі вийти на якісно новий рівень. Це стало можливим як завдяки стрімкому розвитку нових недержавних збройних формувань (таких як приватні військові кампанії або терористичні мережі), так і внаслідок розширення можливостей тих НЗФ, що були відомі раніше. Аналіз ролі та перспектив розвитку різних видів недержавних збройних формувань дозволяє виділити ті з них, що динамічно розвиваються та відіграють суттєву роль у світі, а також виділити ті функції держави, що стають об`єктом приватизації різними видами НЗФ. У цілому можна стверджувати, що на сучасному етапі розвитку людства для НЗФ склалися достатньо сприятливі умови, і світові тенденції дозволяють говорити, що в майбутньому роль НЗФ може вагомо зрости.

У третьому розділі - „Еволюція, сучасний стан та перспективи недержавних збройних формувань в Україні” - продемонстровано глибокі історичні корені недержавної військової сили в Україні та її важливий рольовий статус, особливо за часів відсутності української державності, виділено фактори, що сприяють розвитку недержавних збройних формувань в сучасній Україні та окреслено сучасний стан деетатизації воєнної сфери в українській державі.

Ще за часів Давньоруської держави різноманітні недержавні збройні формування відігравали суттєву роль на її теренах (М. Грушевський, М. Карамзін, А. Новосельцев та ін.). Серед них можна виділити ополчення окремих територій, у яких було організовано населення для самооборони; богатирські загони як специфічний інститут найманої військової сили з ідейною мотивацією; князівські дружини, що були зв'язані не з певним князівством, а зі своїм князем; іноземні наймані загони; бродників.

Ще більшого поширення недержавна збройна сила набуває в Україні після втрати державності на її території (М. Грушевський, Д. Яворницький, Д. Багалій, В. Голобуцький, Б. Сушинський та ін.). Потужною військово-суспільною організацією стає козацтво, серед якого можна виділити січове, городове, надвірне, повстанське, регулярне. До недержавних могли відноситися перші чотири типи. Січове козацтво Запорозької Січі було унікальним вітчизняним НЗФ, що часто ставало авангардом збройної боротьби за інтереси українського суспільства. Городове козацтво було військовим станом, з якого формувалися регулярні формування Речі Посполитої, але в разі переходу на сторону повстанців (як це відбулося під час повстання Б. Хмельницького) городове козацтво виступало як НЗФ. Надвірне козацтво польсько-литовських магнатів могло складати іррегулярні формування Речі Посполитої (коли приватні армії магнатів виступали складовою частиною державної воєнної організації) або виступати як складова частина приватної армії. Повстанське козацтво було суспільною воєнною організацією мешканців України, які брали участь у збройних повстаннях проти польсько-литовської влади. При відсутності державних збройних формувань України козацтво стало суспільною воєнною організацією, що захищала інтереси населення України, Православної церкви від утисків з боку іноземних феодалів та зовнішньої загрози з боку Кримського ханства. При цьому відбувалася широка інтеграція воєнної організації та суспільства.

Наступним етапом поширення недержавної воєнної сили в Україні стали визвольні змагання 20-х та 40-х років ХХ століття (П. Скоропадський, М. Капустянський, М. Лазарович, Т. Бульба-Боровець, А. Кентій, В. Дзьобак та ін.). У цей період окремі збройні формування виступають як ядро державних збройних структур, інші - як іррегулярні або недержавні. До перших можна віднести Українських Січових Стрільців. До других - Вільне козацтво. До третіх - численні „отаманські” формування часів Громадянської війни, у першу чергу Українську повстанську армію (УПА) Н. Махна, Організацію українських націоналістів - Українську повстанську армію (ОУН-УПА) С. Бандери та УПА-Поліську Січ Т. Бульби-Боровця під час Другої світової війни. При цьому останні два формування боролися за створення незалежної Української держави, у якій вони могли трансформуватися в її збройні сили. Сприятливі умови для розвитку недержавної військової сили в Україні можна розділити на дві категорії. Перша характеризується потенційною суспільною потребою в альтернативних державі збройних структурах, здатних виконувати самостійно або у взаємодії з державними інститутами функції щодо забезпечення безпеки на території України, що зумовлене слабкістю державних силових структур, у першу чергу Збройних Сил України. Друга категорія об'єднує умови, що сприяють діяльності різноманітних недержавних збройних формувань. До них можна віднести поліетнічний та поліконфесіональний характер населення України; різну зовнішню орієнтацію соціальних груп (з вираженим територіальним розподілом), яка поглиблюється політичними силами; можливість іноземної підтримки потенційних НЗФ; існування сприятливих для діяльності НЗФ умов місцевості (гори, ліси, великі міста); можливість отримання вогнепальної зброї, вибухових речовин, специфічної навчальної літератури, залучення кваліфікованих кадрів; наявність потужних недержавних фінансових ресурсів, що можуть бути конвертовані у військову силу; участь громадян України у збройних конфліктах та ін.

Слабкість вітчизняних державних інститутів щодо опору зовнішній загрозі зумовлює необхідність залучати суспільство як складову частину воєнної організації держави під державним контролем. Найбільш адекватною формою могла б стати система територіальної оборони. Антидержавні НЗФ в Україні можуть виникнути як збройні формування етнічної, релігійної, політичної та іншої соціальної групи (формування кримських татар або козацькі загони можна розглядати як недержавні збройні формування в латентному вигляді). Крім того, вітчизняні громадяни виступають як наймана військова сила та як добровольці за кордоном. Іншими аспектами перетину інтересів України та недержавних збройних формувань стає миротворча діяльність, боротьба з міжнародним тероризмом, піратством.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційному дослідженні розглянута нова та актуальна для української політичної науки проблема деетатизації воєнної сфери з боку недержавних акторів. Цей процес експлікується як суспільна відповідь на неадекватність суспільним потребам державних дій у воєнній сфері.

Введено важливе поняття для характеристики процесу деетатизації воєнної сфери - „недержавні збройні формування” (НЗФ), яке більш точно відображає „недержавний” статус таких формувань, ніж значно поширеніше на пострадянському просторі поняття „незаконні збройні формування”. Недержавні збройні формування - це самостійні суспільні збройні структури, які не належать до чинних державних інститутів тієї чи іншої країни. Визначені характерні риси, якими відрізняються НЗФ від регулярних та іррегулярних збройних формувань, а саме: відсутністю належності до державних інститутів та постійної організації, озброєнням, одностроями тощо. Запроваджено типологізацю НЗФ за рівнем інтеграції в державні структури, ресурсним потенціалом, за структурою, за рівнем підтримки населенням, за головною метою діяльності.

Доведено, що в історичному ракурсі етатичні та деетатичні тенденції у воєнній сфері постійно змінювали рівень впливу держави та недержавних суб'єктів у цій сфері. Найбільшого впливу держава набула з середини XVII до середини ХХ ст., витіснивши недержавну військову силу на периферію розвинутого світу. У другій половині ХХ ст. відбувається значне зростання ролі недержавних збройних формувань у зв'язку з перенесенням центру тяжіння протистояння між наддержавами до Третього світу. У сучасному світі НЗФ продовжують набирати потужності, звужуючи можливості держави у воєнній сфері.

2. Серед головних факторів розповсюдження недержавних збройних формувань на певній території можна виділити фактор слабкості або відсутності державної влади на цій території. Рівень впливу НЗФ знаходиться в зворотній залежності від ефективності державної влади, могутності її силових структур, рівня проникнення держави в сферу суспільного життя. Доведено, що НЗФ може загрожувати існуванню конкретної держави, трансформувавшись на повністю контрольованій ними території в регулярні збройні формування квазі-держав. Проаналізовано тенденцію зростання кількості, різноманітності й ролі НЗФ у світі протягом попереднього століття, зростання впливу недержавних акторів у політичній, економічній, ідеологічній та інших сферах.

За рівнем деетатизації воєнної сфери різноманітні збройні формування відрізняються у діапазоні від повної на певній території з боку збройних формувань квазі-держав до часткової з боку найманих загонів.

3. Типологізовано детермінанти деетатизації за такими типами: а) рівень розвитку комунікацій, у першу чергу інформаційних, засобів збору, обробки, накопичення та передачі інформації; б) економічні чинники, а саме, нерівноправний розподіл життєвих благ у світі; боротьба за обмежені ресурси, ринки збуту, транзитні шляхи; економічна могутність недержавних акторів; глобалізація світової економіки; урбанізація; в) політичні фактори: ефективність військових засобів як останнього аргументу при розв'язанні політичних протиріч; обмеженість можливостей міжнародних організацій, у першу чергу ООН, з урегулювання конфліктів мирним шляхом; трансформація двополюсного світу в однополюсний або багатополюсний; г) військові чинники: революція у військовій справі; військовий дисбаланс внаслідок зникнення СРСР і військове домінування США; зростання ролі піхоти в широкому сенсі, особливо інтегрованої у військові мережі. Вплив цих детермінант дозволяє говорити про поширення деетатичних тенденцій у майбутньому. 4. Недержавні збройні формування становлять суттєву загрозу для держави як безпосередньо, коли ведуть боротьбу з нею, так і опосередковано, послаблюючи її як інститут унаслідок деетатизації воєнної сфери. 5. Історія діяльності недержавних збройних формувань на території України має глибоке коріння. Головна причина цього вбачається у відсутності української державності протягом тривалого історичного періоду, що призвело до пошуку українським суспільством дієвого інституту для захисту свої інтересів, яким і стали НЗФ. На території України НЗФ набували великого поширення в нестабільні періоди її існування: під час Козацької доби, Громадянської війни, Другої світової війни та повоєнних років, розпаду Радянського Союзу. При цьому тоталітарна система СРСР достатньо ефективно вела боротьбу з НЗФ у відносно стабільні роки свого існування. Унаслідок цього діяльність НЗФ на території України в такі часи втрачала активність.

У роботі подано перелік потенційних загроз безпеці України та її народу з боку різноманітних НЗФ. Також виявлені фактори, що впливають на ймовірність антиукраїнських дій або таких дій, які негативно впливають на безпеку й інтереси України опосередковано у контексті їх зв'язку з недержавними збройними формуваннями. До головних факторів відносяться етнічні, політичні, економічні, релігійні та інші протиріччя як між соціальними групами в Україні, так і між Україною та іншими державами, що можуть використовувати НЗФ як знаряддя в боротьбі з Україною. Зроблено висновок про сприятливість умов для розвитку й діяльності НЗФ у сучасній Україні та майбутньому.

У роботі обґрунтовано необхідність структурної трансформації системи управління українською державою у зв'язку з характером загроз з боку недержавних збройних формувань, використання їх досвіду боротьби з набагато потужнішими супротивниками, можливість використання потенційних проукраїнських НЗФ у системі територіальної оборони нашої країни.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Целуйко В.О. Недержавні та іррегулярні збройні формування, їхня роль у визначенні військового потенціалу суб'єкта міжнародних відносин // Вісн. Харківського нац-го ун-ту ім. В.Н.Каразіна „Питання політології”. - Харків, 2004. - № 643. - С. 64-70.

2. Целуйко В.О. Приватні військові компанії і приватизація функцій держави у воєнній сфері // Стратегічна панорама. - 2006. - № 1. - С. 139-143.

3. Целуйко В.О. Зародження та розвиток осетинських недержавних збройних формувань, їх трансформація у державні збройні структури // Вісн. Харківського нац-го ун-ту ім. В.Н.Каразіна. „Питання політології”. - Харків, 2007. - № 760. - С. 290-294.

4. Целуйко В.А. Повышение роли силового решения конфликтов в постбиполярном мире // Соціально-політичні та соціально-правові проблеми сучасності: Зб. наук. ст. (за матер. ХV Харківських політологічних читань). - Харків: НЮАУ, 2004. - С. 232-235.

5. Целуйко В.О. Роль військових потенціалів у грузино-осетинському конфлікті // Зб. наук. пр. Нац-ої акад. держ. упр. при Президентові України / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2006. - Вип. 1. - С. 273-283.

АНОТАЦІЇ

Целуйко В.О. Деетатизація воєнної сфери недержавними збройними формуваннями в сучасному світі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2007 р.

У дисертації проведено комплексний аналіз деетатизації воєнної сфери. Доведено об'єктивність цього процесу як суспільної відповіді на неадекватність державної політики суспільним вимогам і очікуванням, а також наявність можливості в певних соціальних груп захищати свої інтереси збройним шляхом. Запропоновано авторське визначення поняття „недержавні збройні формування” як суб'єкт деетатизації воєнної сфери. Досліджено генезу зміни рівня державного впливу у воєнній сфері в світі та в Україні. У результаті дослідження специфічних рис різних видів недержавних збройних формувань запропонована їх типологізація. Виділені ключові фактори, які зумовлюють розвиток недержавної військової сили в сучасних умовах. Проаналізовані умови для діяльності недержавних збройних формувань в Україні, на підставі чого був зроблений висновок про сприятливість цих умов. Запропоновано залучати українське суспільство у воєнну сферу під державним контролем у межах територіальної оборони для підтримки Збройних Сил України.

Ключові слова: деетатизація воєнної сфери, приватизація воєнної сфери, недержавні збройні формування, партизани, найманці, терористичні організації, приватні військові кампанії, територіальна оборона.

Целуйко В.А. Деэтатизация военной сферы негосударственными вооруженными формированиями в современном мире. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2007 г. В диссертации проведен комплексный анализ деэтатизации военной сферы. На основании обработки мирового и украинского опыта сделан вывод об объективности данного политического процесса как общественного ответа на неадекватность государственной политики интересам и ожиданиям общества, а также наличия у определенных социальных групп возможности по отстаиванию своих интересов вооруженным путем. Обосновано употребление понятия „деэтатизация” вместо употребляемого синонима „приватизация” по отношению к уменьшению влияния в военной сфере государства и увеличения влияния негосударственных субъектов, так как растет влияние не столько частных („приватных”) субъектов, а коллективных.

Автором предложено определение понятия „негосударственные вооруженные формирования” в качестве основных субъектов деэтатизации военной сферы. Под негосударственными вооруженными формированиями понимаются самостоятельные вооруженные структуры, которые не принадлежат к государственным институтам той или иной страны. Отсутствие принадлежности к государственным институтам позволило отделить негосударственные формирования от регулярных и иррегулярных. Понятие „негосударственные вооруженные формирования” предложено в качестве политологической альтернативы распространенному понятию „незаконные вооруженные формирования”, которое имеет правовую акцентуацию.

Анализ генезиса этатических и деэтатических тенденций в военной сфере на протяжении истории человечества позволил выделить зависимость между распространенностью негосударственной военной силы и различными политическими, экономическими, социальными и прочими условиями. В качестве основного фактора выделена слабость государственной власти как побудительный мотив для части или всего общества искать альтернативные государственным вооруженные структуры, направленные на защиту интересов этих социальных групп. При этом такие структуры сами способствовали дальнейшему ослаблению государства. Среди многих факторов, обеспечивающих способность негосударственных формирований противостоять государству, автором выделяется активное применение такими формированиями сетевой структуры, обладающей высокой жизнеспособностью, гибкостью, адаптивностью, или ее элементов.

Была предложена типологизация негосударственных вооруженных формирований за следующими критериями: а) уровень интеграции в государственные структуры (не интегрированные и частично интегрированные); б) структура формирования (иерархизированная, сетевая, смешанная); в) мощь и ресурсный потенциал; г) уровень поддержки населением (высокий, средний, низкий); д) основные цели, которые преследует негосударственное вооруженное формирование (политические, экономические, смешанные).

На основе анализа современных мировых тенденций был сделан вывод, что деэтатизации военной сферы благоприятствуют многие факторы, среди которых можно выделить наиболее значимые: глобализацию информационного и экономического пространства; борьбу за ограниченные ресурсы; наличие мощных негосударственных экономических субъектов, которые могут конвертировать свои финансовые ресурсы в военные; неравномерность распределения экономических благ; революция в военном деле; повышение роли пехотинца.

Исследование генезиса деэтатизации военной сферы в Украине позволило сделать вывод о глубоких исторических корнях этого процесса на территории нашего государства. Среди наиболее масштабных социальных военных организаций можно назвать казачество, что объясняется общественной потребностью в военной силе при отсутствии государственности. Также достаточно масштабной была деятельность Украинской Повстанческой Армии в годы Второй мировой войны.

Анализ современных условий для деэтатизации военной сферы в Украине позволяет говорить, что условия в целом благоприятны. В первую очередь следует назвать слабость Вооруженных Сил Украины, а также полиэтничный и поликонфессиональный характер населения Украины; различную внешнеполитическую ориентацию украинских граждан в зависимости от региона проживания, что усугубляется культивированием отдельными политическими силами этих противоречий; возможность поддержки негосударственных вооруженных формирований извне; существование благоприятных условий местности (горы, леса, крупные города); возможность получить огнестрельное оружие, взрывчатые вещества, специальную учебную литературу, привлечь квалифицированные кадры; наличие значительных негосударственных финансовых ресурсов, которые могут быть конвертированы в военные; участие граждан Украины в вооруженных конфликтах за ее пределами.

Слабость Вооруженных Сил Украины ставит перед обществом потенциальную потребность в создании собственных вооруженных структур. Наиболее приемлемым вариантом могла бы стать территориальная оборона под контролем государства.

Антигосударственные негосударственные вооруженные формирования могут возникнуть в Украине как формирования этнической, религиозной, политической или иной социальной группы. Также следует учесть участие отечественных граждан в вооруженных конфликтах за пределами украинских границ в качестве наемников и добровольцев. Иными аспектами пересечения Украины и негосударственных вооруженных формирований становится миротворческая деятельность, борьба с международным терроризмом, пиратством. Ключевые слова: деэтатизация военной сферы, приватизация военной сферы, негосударственные вооруженные формирования, партизаны, наемники, террористические организации, частные военные кампании, территориальная оборона.

Tseluyko V.A. Deetatization of military sphere by the non-state armed formings in the modern world. - Manuscript.

Thesis for Candidate's Degree in Politics, speciality 23.00.02 - Political Institutions and Processes. - Kharkiv V.N. Karazin National University, Kharkiv, 2007.

The complex analysis of military sphere deetatization has been conducted in dissertation. The objectivity of this process has been proved as the public answer for the inadequacy of public policy to the public requirements and expectations, and also the ability of certain forces to protect their interests in the armed way. The author's determination of the concept „non-state armed formings” has been suggested as the subject of military sphere deetatization. The genesis of the state influence level change in the military sphere of the world and of Ukraine has been investigated. The research of the non-state armed formings' specific features has resulted into their typology. The key factors predetermining the development of non-state military force in modern terms have been distinguished. The terms for the non-state armed formings' activity in Ukraine have been analyzed, and concluded to be favourable. It has been suggested to involve the Ukrainian society into military sphere under the state control within the limits of territorial defense to support the Military Forces of Ukraine.

Key words: deetatization of military sphere, privatization of military sphere, non-state armed formings, partisans, hirelings, terrorist organizations, private military campaigns, territorial defense.

Размещено на Allbest.ru