Стратегії політичної модернізації країн Латинської Америки

35. Деякі особливості політичних мереж в політичному процесі // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія „Міжнародні відносини”.-- Випуск 29. -- 2004. -- C.19-23.

36. Деякі особливості теорій європейської та латиноамериканської інтеграції // Політологічний вісник. -- Випуск 16. -- 2004. -- C.218-229.

37. Деякі особливості сучасних теорій модернізації: криза парадигми (на прикладі країн Латинської Америки) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія „Міжнародні відносини”. -- Випуск 30. -- 2004. -- C.86-94.

38. Соціально-політичні реформи: моральний фактор // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія „Міжнародні відносини”. -- Випуск 31. -- 2005. -- C.20-24.

39. Перспективи порівняльного дослідження політичної модернізації в країнах Латинської Америки // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія „Міжнародні відносини”. -- Випуск 32. -- 2005. -- C.80-84.

40. Політичні системи сучасності: порівняльний аналіз // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Сучасна дипломатія: світовий досвід, національна специфіка, Організація Об'єднаних націй у світовій політиці”. - Київ. 1999. - С. 151-159.

41. Політичні системи: порівняльний аналіз конституційної модернізації // Матеріали наукової конференції Дипломатичної академії України при МЗС України. - Київ. - 2000. -- С. 156-167.

42. Система виборів та референдумів в країнах Латинської Америки // Міжнародна науково-практична конференція Дипломатичної академії України при МЗС України, присвяченої 10-й річниці незалежності України. - Київ. - 2001. -- С. 164-169.

43. Політика та релігія: досвід взаємодії // Матеріали міжнародної наукової конференції „Дні науки філософського факультету-2005”. - Київ. - 2005. - С.113-115.

АНОТАЦІЯ

Ткач О.І. Стратегії політичної модернізації країн Латинської Америки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

У дисертації вперше в українській політичній науці комплексно досліджено політичну модернізацію країн Латинської Америки у контексті демократичних змін.

Здійснено системний аналіз чинників суспільних змін, парламентських форм правління, формування та діяльності політичних інститутів. Доведено, що найбільших успіхів країни досягли в сфері політичної трансформації. Встановлено кореляцію між рівнем демократизму політичних систем, ступенем кризи економіки та суттю етнічних конфліктів. Досліджено особливості зовнішньої політики країн, участь у інтеграційних процесах.

Систематизовано здобутки теорії модернізації і сформульовано основні параметри реформування у контексті сучасних цивілізаційних процесів. Розкрито характерні ознаки та особливості досвіду вдосконалення політичних систем. Показано специфіку модернізаційних імпульсів в історичній ретроспективі. Здійснено аналіз сучасного кризового стану політичних систем, визначено стратегічні орієнтири латиноамериканського державотворення та культурно-ціннісного забезпечення еволюційного розвитку. Запропоновано прогностичне передбачення постсучасної політичної модернізації.

Ключові слова: політичні стратегії, Латинська Америка, політична модернізація, демократична політична система, громадянське суспільство, багатопартійність, політичні інститути, кризовий синдром модернізації, перехідна держава, постмодернізація.

АННОТАЦИЯ

Ткач О.И Стратегии политической модернизации стран Латинской Америки. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.

В диссертации впервые в украинской политической науке осуществлено комплексное исследование политических модернизационных процессов в странах Латинской Америки в контексте демократических преобразований. Автор анализирует общетеоретические вопросы и методологические подходы к политической модернизации, которые представлены в политической науке. Исходя из современного состояния научно-исследовательской разработки проблемы, даны авторские определения сущности и понятий политической модернизации, демократии, демократизации.

На основе большого фактологического, научного материала осуществлен системный анализ внутренних и внешних условий общественных преобразований, генезис политических систем Латинской Америки, изменения формы государственного строя, развития парламентских форм правления и управления, раскрыт процесс принятия новых Конституций и регулирования конституционно-законодательного пространства, концепции разграничения ветвей власти в контексте становления новой государственности в 80-е годы ХХ ст. до начала ХХ1 ст. Исследовано формирование и деятельность институтов политических систем. Доказано, что значительных успехов страны достигли в сфере политической модернизации.

В период модернизации в Латинской Америке возникло много новых партий и утвердилась многопартийность. К середине 90-х годов сложилась биполярная партийная система. Ведущая роль в ней принадлежала оппозиционным политическим силам. Ротация властных партийных коалиций происходила в странах часто. Авторитет партий правительственной коалиции и их поддержка электоратом, непосредственно определялись результатами деятельности этих партий, тем, как они решали внутренние социально-экономические проблемы и защищали интересы государств в регионе. Многопартийность стала определяющим фактором внутренней и внешней политики стран, строительства демократических государств и становления гражданского общества.

Политическая модернизация способствует демократизации общества. Если у процесса демократизации цель -- демократия, бесперебойное функционирование демократических принципов и институтов, то у политической модернизации цель --такая политическая система, которая способна к самостоятельному бесперебойному функционированию в постоянно меняющихся условиях, в том числе в условиях демократизации общества. Оптимальное развертывание политической модернизации может быть найдено лишь на пути тщательного учета собственной специфики и мирового опыта, проведения активной и реалистичной государственной политики в целях формирования более динамичного и гуманного общества.

В то же время демократизация как процесс отвечает и задачам латиноамериканской политической модернизации - демократия позволяет общественным группам артикулировать и гармонично сочетать свои интересы. Она увеличивает восприимчивость общества к новым веяниям, требованиям времени и различных социальных сил, повышает вероятность нахождения оптимальных решений, ибо демократия представляет собой механизм выявления и отбора социальных альтернатив. Системные версии демократии оправдывают ее существование не гуманными соображениями, а наилучшими возможностями сохранения и развития социальной системы, ее адаптации к непрерывно изменяющейся среде. Следующие системные принципы демократии могут способствовать модернизации политической системы: плюрализм, соучастие, оппозиция, а также периодическая смена власти. В этом случае уже демократизация является средством процесса политической модернизации.

Отношения латиноамериканских процессов политической модернизации и демократизации общества неоднозначны и диалектичны. Как политическая модернизация может являться незаменимым средством продвижения на пути к демократии, так и демократические принципы являются неоспоримыми элементами к современному и постсовременному обществу. Также можно сказать, что многие вопросы политической модернизации выходят за пределы сферы ведения демократии, хотя в то же время демократия является пока единственной “видимой” целью политического развития.

Под политической модернизацией рассматривается направленное изменение внутри политической системы, имеющее целью рационализацию власти, становление дифференцированной политической структуры, массовое политическое участие и возникновение институциональной структуры, способной решать постоянно расширяющийся и качественно меняющийся блок социально-экономических проблем в процессе формирования новых типов взаимодействия государства с обществом и его отношений с другими странами.

Ключевые слова: политические стратегии, Латинская Америка, политическая модернизация, демократическая политическая система, гражданское общество, многопартийность, политические институты, кризисный синдром модернизации, переходное государство, постмодернизация.

SUMMARY

Oleg I. Тkach. Strategy of political modernisation of the countries Latin America. - Manuscript.

The dissertation for degree оf Doctor's of political siences, speciality 23.00.02 - political institutes and processes. National Таrаs Shevchenko Uuniversity of Kyiv. - Kyiv, 2007.

The dissertation is the complex research of the political modernisation processes in Latin America. It is carried out at the end of XX - beginning ХХІ of centuries in a context of democratic transformations. The author analyses general-theoretical questions and methodological approaches to political modernization which are submitted in a political science. Proceeding from a modern condition of research development of a problem, author's definitions of essence and concepts of political modernisation, democracy, democratisation are given. On the basis of big factology, a scientific material and system analysis of internal and external conditions of public transformations, genesis of political systems of countries of Latin America, change of the form of political system, development of parliamentary forms of board and management is carried out, process of acceptance of new Constitutions and regulations of cоnstitution-legislative space, the concept of differentiation of the authority branches in a context of becoming of new statehood. Formation and activity of political institutes are investigated. It is proved, that the greatest successes of the country have achieved because of political modernisation.

Rotation of imperous party coalitions occured in the countries frequently. The authority of parties of the governmental coalition and their support by electorate, were directly determined by results of activity of these parties, how they solved internal social and economic problems and protected interests of the states in region. Multi-party system became the determining factor of internal and foreign policy of the countries, construction of the democratic states and becoming a civil society.

Key words: political strategy, Latin America, political modernisation, democratic political system, a civil society, multi-party system, political institutes, crisis syndrome of modernisation, state of transition, postmodernisation.

Размещено на Allbest.ru