Інтегрований образ країни як складова політичної культури суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

ІНТЕГРОВАНИЙ ОБРАЗ КРАЇНИ ЯК СКЛАДОВА ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СУСПІЛЬСТВА

Спеціальність: Політична культура та ідеологія

ЩЕГЕЛЬСЬКА ЮЛІЯ ПАВЛІВНА

Київ, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасному світі зрілість і якість політичної культури, а також рівень розвитку політикуму, громадської, наукової, культурної й бізнесової еліти та самого суспільства кожної держави, наявність у ній відповідних владних, недержавних і бізнесових інститутів, спроможних забезпечити максимально сприятливі умови життєдіяльності нації, є основою й одними з вирішальних чинників реалізації ефективної внутрішньої та зовнішньої політики як засобу досягнення стратегічних національних інтересів.

В умовах глобалізації, інформатизації, а також інтеграції країн до різного роду міжнародних об'єднань, угруповань та організацій практично для всіх держав світу дедалі більшої актуальності набуває захист власного суверенітету в системі міжнародних відносин, збереження національної ідентичності, забезпечення оптимальних внутрішніх і зовнішніх умов здійснення державно утворювальною нацією її цивілізаційної місії. При цьому слід підкреслити, що найуразливішою сферою суспільного життя країн є національна культура.

Згадані фактори мають вирішальне значення для України, в якій процеси суверенного державотворення збіглись у часі й просторі з глобальними геополітичними і цивілізаційними змінами на світовій арені та були обтяжені глибокою системною кризою, породженою розпадом СРСР і крахом системи політичних, економічних, соціальних та іншого роду відносин так званого реального соціалізму.

Національна політична культура є ключем до аналізу, розуміння і пояснення реалій життя та прогнозування розвитку ситуації у владних відносинах, у взаємодії між політичною системою та суспільством, у двосторонніх взаєминах між державами і взаєминах між країнами в межах наднаціональних структур, таких як Європейський Союз, НАТО, СОТ тощо, оскільки політична культура має такі важливі функції, як ідентифікація (ідентифікація), орієнтація, адаптація, соціалізація, комунікація, інтеграція, а також презентація (представлення) країни як нації-держави. Здійснення цих важливих для забезпечення життєдіяльності кожної країни функцій уможливлює те, що політична культура в загальному сенсі є синтезом світової та національних політичних культур. Функція презентації реалізується через механізм промоції. З огляду на широке використання маркетингового терміна „промоція” у сучасній українській мові доцільно включити його у політологічний дискурс.

Національна політична культура зазвичай є екстраполяцією або ж формуванням нової політичної культури, відмінної від світових моделей. Вона включає як зовнішню, так і внутрішню специфіку (відмінні характеристики) самої держави (геополітичне положення, роль і позиція в світі, а також стан соціальної, економічної, політичної та інших сфер суспільного життя тощо).

На основі й у межах політичної культури як сукупності історичного досвіду, пам'яті національних і соціальних спільнот, а також окремих особистостей, які сприяли утворенню відносно стійких світоглядних і ціннісних переконань, настанов, уявлень та моделей поведінки, що проявляються в діяльності суб'єктів політичного процесу та забезпечують відтворення політичного життя суспільства на засадах наступності, у ХХ столітті сформувалася її нова важлива складова - інтегрований образ країни.

Пропонована в дисертаційному дослідженні концепція інтегрованого образу країни, що є свого роду ДНК політичної культури, має винятково важливе значення для реалізації стратегії розвитку України як її концептуальний стрижень і, як така, потребує ґрунтовного комплексного розвитку.

Актуальність теми дослідження зумовлена, зокрема, потребою наукового-теоретичного осмислення феномену інтегрованого образу країни й обґрунтування його ролі як стрижня політичної культури нації, фундаменту національної єдності та коду її цивілізаційного розвитку, необхідністю використання можливостей, що їх надає створення інтегрованого образу країни, для оптимізації умов виживання, сталого розвитку та експансії Української держави в світі, важливістю здійснення на основі інтегрованого образу країни комплексу заходів з інформаційного забезпечення та супроводження інтеграції України у світовий політичний, економічний та інформаційно-культурний простір, нагальністю формування засобами промоції на основі інтегрованого образу країни позитивного сприйняття і ставлення політикуму та населення зарубіжних країн до України й українців.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у межах комплексних науково-дослідницьких програм Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України” (номер державної реєстрації 019U015201), “Система масової комунікації та світовий інформаційний простір” (номер державної реєстрації 01БФ045-01) і науково-дослідницької теми кафедри міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Українська журналістика в контексті світової”, а також науково-дослідницького проекту Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України “Гуманітарний розвиток України: стан та перспективи” (номер державної реєстрації 0104U000898).

Обраний напрям дисертаційного дослідження безпосередньо пов'язаний із Законом України „Про інформацію” (1992 р.), Постановою Верховної Ради України “Про Основні напрями зовнішньої політики України” (1993 р.), Постановою Верховної Ради України “Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України” (1997 р.), „Програмою інтеграції України до Європейського Союзу”, схваленою Указом Президента № 1072/2000 від 14 вересня 2000 р., Програмою “Інвестиційний імідж України” (2002 р.), “Державною програмою забезпечення позитивного іміджу України на 2003 - 2006 роки” (2003 р.), „Концепцією Державної програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2008-2011 роки” (2008 р.). Мета дослідження полягає у теоретичному опрацюванні та визначенні сутності та специфіки інтегрованого образу країни як складової національної політичної культури та його ролі як стрижня цивілізаційного розвитку суспільства та інформаційного забезпечення і супроводження промоційної політики.

Поставлена мета обумовлює вирішення таких завдань:

1) з'ясувати вплив особливостей національної політичної культури на ідентифікацію соціуму та способу представлення країни в світі;

2) виявити специфіку теоретично-історичних аспектів формування інтегрованого образу країни та дослідити його становлення в історичній ретроспективі;

3) ввести і розробити поняття „інтегрованого образу країни” та встановити взаємозалежність між такими категоріями як інтегрований образ країни, цілісний образ країни, історичний образ країни, бренд країни (зокрема політичний), імідж країни, її авторитет та репутація;

4) дослідити особливості політичної культури та історичного досвіду Республіки Польща із розробки стратегії та здійснення засобами політичного маркетингу інформаційного забезпечення і супроводження програми вступу країни до Європейського Союзу;

5) визначити відмітні риси політичної культури України і на цій основі запропонувати базові напрями створення інтегрованого образу України у контексті стратегічних пріоритетів внутрішньої та зовнішньої політики держави;

6) проаналізувати іноземний досвід просування державних брендів та внести пропозиції щодо формування інституційно-організаційних засад, створення структур і каналів просування інтегрованого образу України.

Об'єкт дослідження - політична культура суспільства в її часовому, просторовому, структурному та національному вимірах. Предмет дослідження - ґенеза інтегрованого образу країни, його місце у політичній культурі суспільства та роль у забезпеченні реалізації стратегічних пріоритетів внутрішньої та зовнішньої політики держави. Верифікацію загальнотеоретичних висновків та положень про об'єкт та предмет дослідження здійснено на основі зазначеної вище емпіричної бази у другому та третьому розділах дисертації. Вибір країн для дослідження здійснювався з урахуванням актуальності та важливості теми дисертації для України, а також певного роду типовості стану справ у питанні промоції країни на міжнародній арені в Україні як пострадянській республіці, а в Республіці Польща - як постсоціалістичній країні - члені ЄС та НАТО. Водночас, було враховано близькість України і Польщі за багатьма характеристиками цивілізаційного розвитку та фізичними параметрами географічного положення, розміру території, кількості населення тощо, що дало можливість здійснити ґрунтовний компаративний аналіз особливостей національної політичної культури кожної країни та специфіки підходів до вирішення питання промоції цих країн на міжнародній арені.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від становлення первісних держав до сьогодення.

Методологія та методи дослідження. Специфікою об'єкта і предмета дослідження визначається й необхідність методологічного синтезу ряду наукових дисциплін: політичних наук, філософії, історії, теорії та історії держави і права, культурології, історичної психології, соціології та політичного маркетингу. Методологічною основою даної роботи є принципи загальнонаукового, загально філософського і конкретно-наукового аналізу - діалектика, системність та емерджентність. Традиційний підхід до дослідження складних систем управління і взаємодії передбачає розчленування складної системи на більш прості системи, що мають свої локальні критерії. Але окремі частини визначають не всі характеристики цілого, оскільки при їх поєднанні відбувається ефект якісного стрибка - утворення так званих “цілісних якостей”. Емерджентність означає наявність у системи (явища) таких цілісних якостей, якими не володіють окремі частини. Важливою характеристикою емерджентності є неадитивність якостей системи, нелінійність зв'язків між якостями системи та якостями її окремих елементів. Системність та емерджентність принципово важливі як у дослідженні інтегрованого образу країни, так і у створенні його на практиці.

У підготовці дисертаційної роботи використовувалися методи компаративного (підрозділи 1.1 Національна політична культура - основа самоідентифікації соціуму та способу представлення країни в світі 1.2 Становлення інтегрованого образу країни в історичній ретроспективі), функціонального і системного аналізу, узагальнення (підрозділи 2.3 Змістова і організаційна складові та гармонограм здійснення інформаційного забезпечення програми євроінтеграції Республіки Польща та 3.3 Використання іноземного досвіду у формуванні інституційно-організаційних засад, створенні структур та каналів просування інтегрованого образу України), а також інституціональний (підрозділ 3.3), психологічний та історичний підходи (підрозділи 2.1 Відмітні риси політичної культури Республіки Польща та 3.1 Основні характеристики політичної культури українського суспільства у контексті просторово-часових змін), синтезу та моделювання (підрозділи 1.3 Концепція інтегрованого образу країни, 2.2 Створення державного бренду Республіки Польща як основи діяльності з виконання комплексної програми вступу країни до Європейського Союзу та 3.2 Розробка концепції інтегрованого образу України: мета, зміст і структура). У дослідженні історіографії та джерельної бази дослідження було застосовано бібліографічно-описовий метод.

Наукова новизна одержаних результатів випливає із самої постановки наукових завдань та суті отриманих внаслідок проведеного аналізу результатів. Наукову новизну розкрито в таких положеннях:

- Запропоновано концепцію інтегрованого образу країни як стрижневого елемента політичної культури суспільства, а також концепції історичного образу країни та бренду країни.

- Представлено нові теоретичні моделі інтегрованого й історичного образів країни та бренду країни і розроблено на їх основі прикладні моделі інтегрованого та історичного образів України, а також бренду Республіки Польща напередодні вступу до Європейського Союзу.

- Обґрунтовано функцію інтегрованого образу країни як стрижня інформаційного забезпечення та супроводження промоційної політики держави.

- Уточнено, розмежовано, дано нові теоретичні дефініції та визначено взаємозалежність і встановлено відмінності між такими категоріями як інтегрований образ країни, цілісний образ країни, історичний образ країни, бренд країни, імідж країни, її авторитет та репутація.

Досліджено формування інтегрованого образу країни в історичній ретроспективі.

З'ясовано вплив особливостей національної політичної культури на ідентифікацію соціуму та способу представлення країни в світі.

- Узагальнено еволюцію базових категорій інтегрованого образу країни, - самоідентифікації, цивілізаційної місії та позиціонування, - в політичні культурі України та Республіки Польща.

- Запроваджено у науковий обіг численні документальні джерела Республіки Польща, виявлено та систематизовано досвід цієї держави з організації внутрішнього і зовнішнього системного інформаційного забезпечення та супроводження програми інтеграції до Європейського Союзу.

- Сформульовано пропозиції щодо використання іноземного досвіду у формуванні інституційно-організаційних засад, створенні структур та каналів просування інтегрованого образу України.

- Запропоновано: зміст та структуру інтегрованого образу України; створення нових форматів самоідентифікації українців, їх історичної місії та позиціонування держави в сучасному світі.

Стан вивчення та ступінь наукової розробленості теми. Проблема інтегрованого образу країни як складової політичної культури суспільства лежить у міждисциплінарній площині. Предмет цього дисертаційного дослідження, так само, як і тема у запропонованій редакції, ще не знаходили цілісного відображення у наукових розробках, про що свідчить історіографічний аналіз вітчизняної й іноземної наукової літератури, хоча їхні окремі складові (зокрема, імідж, бренд) вже декілька десятиліть є об'єктом ґрунтовного наукового аналізу, а спектр питань, які досліджуються, постійно розширюється.

Джерельна база дисертації умовно поділяється на три частини: по-перше, це - фундаментальні праці зарубіжних та іноземних науковців, у яких містяться концептуальні положення про суть і зміст політичної культури, її ґенезу й розвиток, типологію, національні особливості та її роль у суспільно-політичному розвитку - Г. Алмонда, Н. Бєлєнко, С. Верби, В. Головченка, В. Горбатенка, О. Гриценко, М. Кагана, Ф. Кирилюка, В. Кокорського, О. Кокорської, Й. Конєчної, І. Кураса, А. Куртова, В. Парсонса, А. Чічановського та ін.

До цього кола публікацій також належать праці з історії політичної культури України, зокрема таких авторів, як Є. Безродний, Д. Заєць, В. Ковалевський, О. Мукомела, В. Нагорний, В. Нерсесянц, Новак М., О. Салтовський, О. Уткін тощо.

Історіографія проблем політичної культури Польщі представлена, насамперед, роботами наукових працівників національної Лабораторії політичної культури та думки, створеної у 2003 р. під керівництвом В. Лазуги: Р. Добека, К. Куяви, М. Менза, П. Напєрала, С. Пачоса, А. Песіак-Робак, Д. Шимчака та ін., а також С. Засади, Й. Куроня, П. Лісєвіча, К. Яновського тощо.

Окрему групу становлять дослідження вітчизняних і польських науковців з питань історії філософської думки України та Польщі - В. Вонсіка, В. Горського, К. Кислюка, В. Огородника, І. Огородника, Б. Трухлінської та ін.

Геополітичні та прогностичні розвідки, присвячені тенденціям як імовірного загальносвітового розвитку, так і поступу України, представлені роботами В. Алексєєва, Л. Анненського, В. Бебика, З. Бжезинського, О. Білого, Є. Бистрицького, І. Василенко, М. Вівчарика, В. Головченка, О. Гараня, Л. Губерського, О. Дергачова, І. Каганця, О. Коппель, Л. Кравчука, В. Кременя, В. Крижанівського, В. Крисаченка, Л. Кучми, Є. Марчука, М. Недюхи, П. Панченка, О. Пахльовської, М. Розумного, В. Ткаченка, Е. Тофлера, С. Хантінгтона, У. Хаттона, М. Хилька, В. Чмихової, М. Чмихова, А. Шевченка, В. Шкляра, Л. Шкляра та ін., а також так званими „проектами країн”, зокрема Росії, Польщі, України тощо, створюваними, як правило, центрами аналізу та прогнозу різних політичних течій, чи групами дослідників, що моделюють можливі варіанти майбутнього кожної з держав.

По-друге, це - загальні та спеціальні дослідження вітчизняних та іноземних авторів з проблем політичного маркетингу - Ф. Тромпенаарса, Дж. Лііс-Маршмент, К. Хемпден-Тернера тощо, С. Хеннеберг, геокультури та культурополітики - Є. Бистрицького, В. Верстюка, Д. Замятіна, М. Ожевана, О. Юр'єва та ін., інформаційної політики, зв'язків з громадськістю та брендінгу - Д. Аакера, А. Алексєєвої, Є. Альткорна, С. Анхолта, В. Балашова, Д. Будкова, Д. Вєднєєва, Ж. Гончаренко, Н. Гуржеєвої, Д. Д'Алессандро, П. Дойла, В. Домніна, А. Елвуда, О. Ігнатовської, В. Кісмерешкіна, Л. Кочубей, Є. Макаренко, М. Марка, Є. Марконі, А. Моргана, У. Олінза, К. Пірсона, К. Радченко, В. Різуна, І. Рожкова, І. Сабірової, Г. Сащук, В. Собко, В. Тарнавського, Ю. Фукулової, Л. Чернатоні, Ф. Шаркова, Г. Шевченко, О. Шевченко та ін., іміджелогії - М. Андрющенко, М. Пашкова, О. Порфімович, Г. Почепцова, В. Чалого, О. Ялової тощо; теорії та історії реклами - У. Аренса, К. Бове, Д. Огілві, К. Ротцолла, Ч. Сендіджа, В. Ученової, В. Фрайбургера та ін.

По-третє, це - Конституція України, Закони України, Постанови Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, державні програми України, пертинентні державні документи Республіки Польща. У дослідженні також використано матеріли багатотомного видання „Тисяча років української суспільно-політичної думки” (у 9-ти т.), в якому зібрано першоджерела - тексти видатних українських діячів політики, науки, релігії та культури, а також їхні твори з інших видань. В роботі також було проаналізовано оригінальні та перекладні роботи польських мислителів В. Барановського, М. Здзеховського, Г. Каменьського, Ф. Конєчного, З. Красінського, В. Лютославського, А. Міцкевича, Я. Салія, Б. Трентовського, А. Хлонда, А. Холоневського та ін. Вірогідність основних висновків та положень автора спирається на емпіричні дані українських та польських соціологічних та статистичних досліджень - Інституту соціології НАН України, Інституту соціальних технологій, Центру соціального прогнозування, а також Центру досліджень громадської думки (CBOS), Осередку досліджень громадської думки (OBOP), „Євробарометру” тощо.

До джерельної бази дослідження також належать й аналітичні публікації у засобах масової інформації України, Російської Федерації, Республіки Польща, Великої Британії та Сполучених Штатів Америки.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів полягає у:

- розробці концепції інтегрованого образу країни;

- визначенні епістеміологічних відмінностей між дотичними до теми дисертаційної роботи категоріями та встановленні взаємозв'язку між ними;

- дослідженні становлення інтегрованого образу країни в історичній ретроспективі як складової політичної культури суспільства;

- обґрунтуванні функції інтегрованого образу країни як стрижня інформаційного забезпечення та супроводження промоційної політики держави;

- вивченні й узагальненні досвіду Республіки Польща із формування свого національного бренду, а також програми його інформаційного супроводження; аналізі складових історичного образу України та позначенні основних напрямів створення її інтегрованого образу як основи для забезпечення національної інтеграції;

- визначенні інституційно-організаційних засад просування інтегрованого образу України всередині держави та за кордоном.

Продемонстровано практичне значення запроваджених загальнотеоретичних концепцій та моделей-конфігураторів інтегрованого образу країни, історичного образу країни та бренду країни - на створених на їх основі концепціях та прикладних моделях інтегрованого та історичного образів України, а також бренду Республіки Польща напередодні вступу до Європейського Союзу. Конфігуратори інтегрованого та історичного образів України дають безпосереднє наочне уявлення про їх змістове наповнення, сильні та слабкі сторони і, відповідно, можливість окреслити першочергові завдання та основні напрями подальшої теоретичної і практичної діяльності як із удосконалення інтегрованого образу держави, так і забезпечення консолідації української політичної нації, коригування на цій основі внутрішньої й зовнішньої політики країни, її історичної місії та позиціонування в світі.

Результати дослідження можуть бути використані у розробці довготермінових програм і планів стратегічного розвитку України, удосконаленні системи національної безпеки держави, насамперед, її інформаційної складової, вирішенні інституційно-організаційних питань в опрацюванні змістової складової інформаційного забезпечення і супроводження виживання, сталого розвитку й експансії країни, передусім - формуванні позитивного сприйняття та ставлення до України й українців у світі. Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат, опубліковані тези виступів на наукових конференціях і наукові статті, в яких викладено основний зміст роботи, виконані здобувачем самостійно. У співавторстві написано одну наукову статтю - Щегельська Ю. Імідж США у форматі „американської мрії”: дедуктивна єдність та індуктивний розкол суспільної піраміди.

Апробація результатів дисертації. Основної ідеї положення та висновки роботи оприлюднено на чотирьох наукових конференціях:

- „Дні науки національного Університету „Києво-Могилянська Академія” - 2006” - 24 січня 2006 р;

- „Дні науки Філософського факультету - 2006” - 12-13 квітня 2006 р., Київський національний університет імені Тараса Шевченка;

- „Дні науки Філософського факультету - 2007” - 18-19 квітня 2007 р, Київський національний університет імені Тараса Шевченка; „Дні науки Філософського факультету - 2008” - 16-17 квітня 2008 р., Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні положення, оцінки, висновки, пропозиції та рекомендації по темі дослідження викладено у дев'яти наукових публікаціях, зокрема: шести статтях, з яких чотири - публікації в наукових виданнях, що визнані ВАК України фаховими з політичних наук, трьох тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації.

Дисертація складається зі змісту, переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів, вступу, трьох розділів, що включають 9 підрозділів, висновків до розділів, 15 інкорпорованих у текст ілюстрацій (чотирьох радіальних діаграм, шести пірамід-конфігураторів, п'яти схем) та однієї інкорпорованої таблиці, загальних висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації викладений на 202 сторінках друкованого тексту. Обсяг основного тексту роботи - 158 сторінок. Список використаних джерел складається з 452 найменувань, що містяться на 44 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У „Вступі” обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано основну мету та завдання роботи, вмотивовано вибір предмета та об'єкта дослідження, методологічних засад, методів і підходів, встановлено хронологічні рамки дослідження, розкрито наукову новизну, визначено стан вивчення та ступінь наукової розробленості теми, особистий внесок здобувача, вказано на можливості теоретичного й практичного використання отриманих результатів, подано відомості про апробацію роботи та публікації.

Перший розділ „Теоретико-історичні аспекти формування інтегрованого образу країни” складається із трьох підрозділів.

У першому підрозділі „Національна політична культура - основа самоідентифікації соціуму та способу представлення країни в світі” обґрунтовується, що національна політична культура виступає у часово-просторовому вимірі існування нації як аксіологічна основа її самоідентифікації та політичної єдності, носієм історичних традицій, основоположних норм і правил, які забезпечують сталість та наступність її (нації) цивілізаційного поступу.

Встановлено, що завдяки притаманним національній політичній культурі функціям ідентифікації, орієнтації, адаптації, соціалізації, інтеграції, комунікації і презентації вона також є основою для представлення країни в світі, оскільки її особливості визначають характер самоідентифікації соціуму та, залежно від неї, конфігуратор її носія - інтегрований образ чи бренд - і, відповідно, спосіб його просування всередині країни і за кордоном.

В процесі дослідження виявлено, що країни з гомогенною політичною культурою, що належать до числа класичних капіталістичних держав (такі як США, Республіка Польща), як правило, обирають підхід, що базується на засадах брендінгу, держави з гетерогенною політичною культурою (такі як Російська Федерація) тяжіють до використання з цією метою образу країни.

Вмотивовано, що з огляду на пріоритети України задля забезпечення як національної безпеки, так і подальшого цивілізаційного розвитку, прийнятним способом представлення держави в світі є інтегрований образ країни.

У другому підрозділі „Становлення інтегрованого образу країни в історичній ретроспективі” констатується, що умови для формування інтегрованого образу країни склалися лише наприкінці ХІХ - початку ХХ століть, по-перше - завдяки епохальним відкриттям у фундаментальній науці, що дали змогу вийти із глухого кута у питаннях вироблення наукової картини світу, по-друге - безпрецедентному прискоренню соціального, економічного, політичного та військово-технічного прогресу, революційним змінам у сферах транспорту та зв'язку. У цей період уперше в історії цивілізації виникли передумови для наукового вирішення питань самоідентифікації, цивілізаційної місії та позиціонування нації-держави, що є системно-утворювальними категоріями інтегрованого образу країни; водночас, великі держави вперше отримали можливість реалізувати власне бачення свого місця та ролі у планетарних масштабах, чому також сприяв швидкий розвиток геополітики.

На основі проведеного аналізу було виявлено, що історично перші спроби створення саме інтегрованого образу країни були здійснені у 20-30-ті рр., минулого століття у Радянському Союзі та нацистській Німеччині. Матеріалізації інтегрованих образів як Німеччини, так і СРСР, через реалізацію планів світового домінування були повністю підпорядковані потенціали цих держав.

Встановлено, що Західний світ не сприйняв тоталітарну концепцію інтегрованого образу країни, використану в СРСР та Німеччині, як таку, що суперечила цінностям демократії, натомість пошук нових додаткових важелів впливу на ситуацію в післявоєнному світі призвів до запозичення у політичну практику інструментарію маркетингу, а саме - запровадження створення і просування брендів країн, які мають, насамперед, економічне підґрунтя, що відповідало суті та характеру політичних та економічних відносин у демократичних країнах.

У третьому підрозділі „Концепція інтегрованого образу країни” обґрунтовується, що інтегрований образ країни як складова політичної культури є дієвим інструментом внутрішньої і зовнішньої політики держави, оскільки спрямованість у майбутнє надає йому активний характер, а реалізація створених на його основі програм стратегічного розвитку країни уможливлює його матеріалізацію.

Виявлено, що всередині держави інтегрований образ країни є основою усвідомлення нацією власної ідентичності та унікальності, утвердження самоповаги та гідності, формування упевненості соціуму у власних силах та можливостях і на цій основі - поваги до інших націй і країн. За межами країни інтегрований образ виступає основою для її ідентифікації іншими націями і державами, позиціонування на міжнародній арені через визнання ними правомірності претензій на певне місце цієї країни в світі, а також сприяє формуванню її позитивного сприйняття та забезпеченню приязного ставлення до неї з боку інших суб'єктів міжнародної політики.

Встановлено, що інтегрований образ країни виступає „парасольковою” структурою, що створює ефект синергії завдяки системному поєднанню таких складових, як цілісний, географічний, культурний образи тощо, і водночас дає змогу вибудувати ієрархію та співвідношення таких понять як авторитет, репутація, імідж і бренд країни.

Уточнено, розмежовано, дано нові теоретичні дефініції та визначено взаємозалежність і встановлено відмінності між основними категоріями дисертаційного дослідження. Констатовано, що інтегрований образ країни відрізняється від історичного образу та від бренду країни тим, що:

- по-перше, ставить перед собою і довготривалі, і короткотривалі завдання;

- по-друге, він цілеспрямовано створюється;

- по-третє, минуле у ньому гармонійно поєднується з сучасним і тісно пов'язане з майбутнім;

- по-четверте, він забезпечує реалізацію духовних потреб нації.

Запропоновано концепції та теоретичні моделі-конфігуратори інтегрованого та історичного образів країни, а також бренду країни.

Визначено, що інтегрований образ країни є основою інформаційного забезпечення та супроводження промоційної політики держави.

Вмотивовано, що створення інтегрованого образу країни як складової політичної культури має життєво важливе значення для стратегічного розвитку і національної безпеки країни, оскільки інтегрований образ країни відіграє роль своєрідної ДНК у політичній культурі, яка у своїй системній якості є матрицею, тобто сукупністю укорінених базових цінностей і норм, що забезпечують політичну єдність суспільства, сталість існування нації у часі і просторі.

Другий розділ „Досвід Республіки Польща зі створення політичного бренду країни як основи інформаційного забезпечення євроінтеграції” складається із трьох підрозділів.

У першому підрозділі „Відмітні риси політичної культури Республіки Польща” досліджено, що у Польщі системоутворювальні категорії політичної культури - ідентичність (самоусвідомлення), цивілізаційна місія та позиціонування на міжнародній арені, починаючи з кінця XVII століття, коли країна втратила свою незалежність, і до сьогодні наповнювалися конкретним змістом і ставали основою діяльності її політичного класу під значним впливом доктрин „месіанства”, „сарматизму” та „прометеїзму”. Традиції месіанства, прометеїзму та сарматизму продовжують і нині впливати на внутрішню та зовнішню політику сучасної Польщі, передусім, на визначення стратегічних цілей і завдань нації.

У другому підрозділі „Створення державного бренду Республіки Польща як основи діяльності з виконання комплексної програми вступу країни до Європейського Союзу” констатується, що після утвердження в Польщі демократичного режиму та обрання курсу на євроатлантичну та європейську інтеграцію, керівництво РП взяло до уваги необхідність адекватного інформаційного супроводження інтеграційних процесів як усередині країни, так і за кордоном.

Встановлено, що стрижнем цієї діяльності уряду та переважної більшості політикуму (так званих „єврооптимістів”, тобто прибічників євроінтеграції), до якої поступово долучилися усі воєводства та кола національного бізнесу, стало створення політичного бренду країни. Їхні спільні зусилля були зосереджені на створенні мегабренду „Польща”, який би став своєрідною „парасолькою” також і для польських брендів товарів та послуг. Досліджено, що, починаючи із 2001 р., відбулося часткове переосмислення урядом, політикумом та бізнесовими колами Республіки Польща мети створення національного бренду та спрямування національного брендінгу на забезпечення реалізації у першу чергу політичних цілей держави у сфері євроінтеграції, а не тільки вирішення прагматичних завдань, як залучення іноземних інвестицій та підтримка національного виробника.

Виявлено, що, незважаючи на відсутність цілісної програми національного брендінгу, у перед вступний період в результаті діяльності уряду Республіки Польща із забезпечення позитивного сприйняття та ставлення до Польщі й поляків у світі, сформувався польський національний бренд, який відповідає запропонованій нами теоретичній пірамідальній моделі бренду країни.

У третьому підрозділі „Змістова і організаційна складові та гармонограм здійснення інформаційного забезпечення програми євроінтеграції Республіки Польща” виявлено, що зовнішньополітичні дії Республіки Польща, спрямовані на реалізацію впливу на політичні структури ЄС, які приймають рішення або ж визначають позиції європейського співтовариства щодо прийняття нових членів до спільноти, здійснювалися за безпосередньої участі керівників країни та членів парламенту Польщі.

Встановлено, що завдяки інформаційним кампаніям усередині країни було досягнуто формування у громадській свідомості уявлення про європейську ідентичність поляків та необхідності євроінтеграції Польщі.

Висвітлено цілеспрямовану зовнішню і внутрішню політичну та інформаційну діяльність керівництва Республіки Польща із забезпечення вступу країни до ЄС, констатовано, що вона принесла успіх: більшість поляків проголосували на національному референдумі у червні 2003 р. за вступ до ЄС, водночас успішно пройшов процес ратифікації Угоди про прийняття нових членів до Європейського Союзу у парламентах країн-членів спільноти.

Обґрунтовується, що для України діяльність Республіки Польща зі створення політичного бренду держави як основи інформаційного забезпечення і супроводження програми вступу країни до Євросоюзу є цінним джерелом досвіду, що має стати предметом ретельного вивчення і творчого запозичення, оскільки з-посеред інших держав, що набули у 2004 - 2007 рр., членство в ЄС, Польща є найбільш близькою до України як в історичному, культурному, мовному плані, так і за кількістю населення, розмірами території, а головне - вектором цивілізаційного розвитку.

Третій розділ „Інтегрований образ України в контексті стратегічних пріоритетів держави” складається із трьох підрозділів.

У першому підрозділі „Основні характеристики політичної культури українського суспільства у контексті просторово-часових змін” здійснено аналіз особливостей політичної культури України та визначено основні напрями створення її інтегрованого образу в контексті стратегічних пріоритетів внутрішньої та зовнішньої політики держави. Констатовано, що головні етапи розвитку політичної культури в Україні збігаються з епохальними зрушеннями у всесвітній та вітчизняній історії, відповідно - у становленні політичної культури українського суспільства є загальноприйнятим виокремлення періодів Київської Русі, гуманістичних та реформаційних ідей кінця XV - початку XVIІ ст., доби козаччини, Просвітництва та Романтизму кінця XVIII - першої чверті XIX ст., політичної думки середини ХІХ - початку ХХ ст., періодів УНР і ЗУНР, радянського та незалежної України. На кожному з цих етапів, як свідчить аналіз першоджерел, у центрі уваги політичних і громадських діячів, науковців завжди перебували системно-утворювальні категорії політичної культури, а саме ідентичність (самоусвідомлення), цивілізаційна місія та представлення (позиціонування) нації на міжнародній арені.

Виявлено, що у політичній культурі України у процесі її історичного розвитку викристалізувалися дві основні парадигми: одна тяжіє до оксидентальної традиції, друга - до орієнтальної.

У другому підрозділі „Концепція інтегрованого образу України: мета, зміст і структура” встановлено, що дихотомія Сходу та Заходу в українському суспільстві, яка з плином часу дедалі більше посилює національну дезінтеграцію, проявляється і в історичному образі України.

Досліджено базові характеристики історичного образу України та на цій основі створено прикладну модель-конфігуратор, що дало можливість виявити головні історичні стереотипи суспільної дезінтеграції.

Визначено, що історичний образ України несприятливо впливає як на внутрішню, так і на зовнішню політику держави, оскільки кожна з його негативних складових доповнює, підсилює та живить інші.

Проаналізовано зовнішньополітичну репутацію України з моменту здобуття незалежності і встановлено, що вона змінилася з позитивно-нейтральної до нейтральної та цілком негативної.

Обґрунтовано, що подолання розколу та досягнення консолідації українського суспільства, самоусвідомлення нації, здійснення нею своєї цивілізаційної місії, так само як і її виживання, сталий розвиток та експансія у світі єдино можливі за умови створення інтегрованого образу України.

Вмотивовано, що питання створення інтегрованого образу України має піднятися до рівня проблем національної безпеки держави.

Запропоновано практичну концепцію та модель-конфігуратор інтегрованого образу України.

У третьому підрозділі „Використання іноземного досвіду у формуванні інституційно-організаційних засад, створенні структур та каналів просування інтегрованого образу України” на основі результатів дослідження системи організації діяльності із забезпечення промоції країн встановлено, що у переважній більшості з них призначаються, створюються спеціальні державні інституції, окремі департаменти у їх складі, а виконання таких завдань покладається на групу міністерств та відомств або на приватні структури. Розглянуто досвід провідних європейських держав із промоції своїх країн і обґрунтовано, що на сучасному етапі Україні для забезпечення створення інтегрованого образу країни і реалізації на його основі фокусних інформаційних програм так само необхідно створити спеціалізовану систему пертинентних структур. Відзначається, що на основі аналізу історії діяльності урядових структур Республіки Польща із інформаційного забезпечення та супроводження євро-інтеграційних процесів, напрацьований у цій державі досвід слід творчо застосувати в Україні у створенні інституційно-організаційних умов для розробки та просування власного інтегрованого образу.

Наголошено, що першим кроком у здійсненні програм з просування інтегрованого образу країни за кордон, має стати ретельний аналіз загальної поінформованості громадян різних країн світу про Україну, ставлення населення та політикуму досліджуваних держав до нашої країни, дослідження наявності у них стереотипів та упереджень щодо українців та України.

Встановлено, що в України немає не тільки структур, які б виконували зазначені вище функції, а й механізмів постійного аналітичного моніторингу інформаційного поля світових ЗМІ й адаптації інформаційних матеріалів про Україну до стандартів світових ЗМІ, попри те, що всебічне поширення відомостей про Україну передбачено ст. 50 Закону України “Про інформацію”, а зміцнення міжнародних зв'язків України і підвищення її авторитету в світі передбачено ст.12 (п. в) Закону України “Про телебачення і радіомовлення”.

Вироблено практичні рекомендації із розробки, створення та просування інтегрованого образу України всередині держави і за кордоном.

ВИСНОВКИ

1. Поставлене в рамках обраної теми дисертаційного дослідження наукове завдання щодо теоретичного опрацювання та визначення сутності і специфіки інтегрованого образу країни як складової національної політичної культури та його ролі як стрижня цивілізаційного розвитку суспільства та інформаційного забезпечення і супроводження промоційної політики держави, як свідчать результати аналізу державних нормативних документів і програм, науково-практичних публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів та прикладних програм, є актуальним. Водночас аналіз науково-дослідної та джерельної бази роботи, попри наявність великого масиву пертинентних загальнотеоретичних та практичних досліджень, дає підстави констатувати фрагментованість і розрізненість зусиль учених, відсутність цілісного уявлення про досліджувану проблему та наявність певної теоретичної невизначеності. У запропонованому концептуальному формулюванні тема дослідження ще не була предметом наукового аналізу. Результатом відсутності інтегрованого підходу до предмета дослідження та теоретичного розуміння причинно-наслідкових зв'язків й ієрархії його основних категорій є, зокрема, співіснування в сучасній науковій та практичній літературі, в науково-популярних публікаціях взаємовиключних визначень базових понять і термінів („образ”, „бренд”, „імідж”, „репутація”, „авторитет” тощо), а результатом їх повсякденного некоректного використання є подальше поглиблення плутанини як на теоретичному, так і практичному рівнях.

2. Наведене у дисертації нове вирішення наукового завдання уможливило на основі застосованої методології аналізу:

- теоретичне опрацювання та визначення сутності і специфіки інтегрованого образу країни як складової національної політичної культури та його ролі як стрижня цивілізаційного розвитку суспільства;

- вироблення теоретичних та практичних концепцій і моделей-конфігураторів інтегрованого й історичного образів країни, а також бренду країни, що складають основу інформаційного забезпечення і супроводження представлення країни в світі.

3. На основі компаративного аналізу особливостей національної політичної культури Сполучених Штатів Америки, Російської Федерації, Республіки Польща та України встановлено, що існує безпосередній взаємозв'язок між ідентифікацією і типом політичної культури нації та способом її презентації себе в світі. До сьогодні в науковій літературі у такому аспекті питання не ставилось і не розглядалося. Для України проблема презентації себе у світі залишається невирішеною. Ухвалений Урядом 6 червня 2007 р., проект концепції Державної програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2008-2011 роки не враховує особливостей політичної культури України. Крім того, в українському суспільстві відсутній консенсус щодо власної ідентичності, а отже, і підґрунтя для презентації себе у світі. Ці завдання можуть бути вирішені через створення та просування інтегрованого образу України.

4. В процесі аналізу теоретично-історичних аспектів формування та становлення інтегрованого образу країни в історичній ретроспективі, з'ясовано, що перші спроби його створення були здійснені тільки у 20-30-ті рр. ХХ століття у Радянському Союзі та нацистській Німеччині.

5. У сучасній науковій літературі наявні визначення понять „образ”, „бренд”, „брендінг”, „імідж”, „репутація”, „авторитет”, „позиціонування” не розкривають повною мірою їх зміст та можливості застосування у державній політиці. У зв'язку з чим було запропоновано визначення понять: „інтегрований образ країни”, „історичний образ країни”, „бренд країни”, „імідж країни”, „авторитет країни” та „репутація країни”, „позиціонування інтегрованого образу країни”, „позиціонування бренду країни”, „брендінг”, „ребрендінг”. Встановлено, що інтегрований образ країни відрізняється від цілісного й історичного образу та від бренду країни за взаємодією часових категорій всередині кожного з них, а також за такими параметрами, як тип формування (цілеспрямований або стихійний), характер постановки завдань (довготривалі або короткотривалі) та стан (активний або пасивний). Важливою відмінністю між інтегрованим й історичним образом та брендом країни є також роль згаданих категорій у задоволенні потреб нації (фізичних, емоційних, розумових та духовних). Представлено нове бачення причинно-наслідкових зв'язків та ієрархії основних категорій і понять досліджуваної проблеми: інтегрований образ країни, цілісний образ країни, історичний образ країни, бренд країни (зокрема політичний), імідж країни, її авторитет та репутація.

6. Вироблено теоретичні концепції та моделі-конфігуратори інтегрованого й історичного образів країни та бренду країни. Встановлено, що інтегрований образ країни є продуктом багатовікового синтезу в суспільній свідомості та культурі державно-утворювальної нації окремих відмінних стрижневих етнонаціональних характеристик. Завдяки ньому формується цілісне уявлення про національну ідентичність, місію та місце нації і країни в світі, а також створюються змістові та смислові складові спілкування як усередині національної спільноти, так і з зовнішнім світом.

7. На основі результатів дослідження особливостей політичної культури та історичного досвіду Республіки Польща із розробки стратегії та здійснення засобами політичного маркетингу інформаційного забезпечення і супроводження програми вступу країни до Європейського Союзу з'ясовано, що політичну культуру Республіки Польща вирізняють з-поміж інших передусім такі характерні риси як месіанство, сарматизм та прометеїзм. Вони продовжують і нині впливати на внутрішню та зовнішню політику сучасної Польщі, передусім, на визначення стратегічних цілей і завдань нації.

8. Встановлено, що інформаційний супровід євро-інтеграційних зусиль Республіки Польща здійснювався у рамках двох напрямів: цілеспрямованої інформаційної діяльності із забезпечення підтримки інтеграції Польщі до ЄС суспільствами та парламентськими і урядовими колами так званих „старих” держав-членів ЄС та формування відповідних настроїв у самому польському суспільстві. Зовнішня і внутрішня політична та інформаційна діяльність виявилася в цілому ефективною - більшість поляків проголосували на національному референдумі у червні 2003 р., за вступ до ЄС, водночас успішно пройшов процес ратифікації Угоди про прийняття нових членів до Євросоюзу у парламентах країн-членів ЄС.

9. Дослідження особливостей політичної культури України та визначення основних напрямів створення її інтегрованого образу в контексті стратегічних пріоритетів внутрішньої та зовнішньої політики держави засвідчило, що історичні події минулого глибоко закріпили у свідомості українців необхідність обирати між східним та західним векторами цивілізаційного розвитку. Цей суспільний розкол безпосередньо вплинув на формування історичного образу країни та її репутації. З'ясовано, що у найближчому майбутньому подолання розколу та досягнення консолідації українського суспільства, самоусвідомлення нації, здійснення нею своєї цивілізаційної місії, так само як і її виживання, сталий розвиток та експансія у світі цілковито залежать і єдино можливі тільки за умови створення інтегрованого образу України.

10. На сучасному етапі в Україні для забезпечення створення інтегрованого образу і реалізації на його основі фокусних інформаційних програм запропоновано створити:

- відповідний координаційний центр, відповідальний за вироблення та здійснення єдиної узгодженої державної політики зі створення та просування інтегрованого образу країни;

- науково-практичний центр з вироблення інтегрованого образу країни та розробки спеціалізованих інформаційних програм;

- профільні відомчі структури, що втілюватимуть зазначені програми;

- незалежні організації, що здійснюватимуть моніторинг ефективності зазначених програм всередині країни та за кордоном і надаватимуть свої висновки й рекомендації координаційному центрові.

Необхідно також визначити і створити постійно діючі канали просування інтегрованого образу України за кордон.

Однак першочерговим завданням є правове врегулювання зазначеного питання.

національний політичний держава

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Щегельська Ю. Вплив політичних подій листопада 2004 - січня 2005 рр., на зміну сприйняття поляками українців та України і ставлення до них / Юлія Щегельська // Україна дипломатична-2005. - 2005. - Вип. шостий. - С. 672-686.

2. Щегельська Ю. Вплив доктрин „месіанства”, „сарматизму” та „прометеїзму” на формування політичної культури польського суспільства та інтегрованого образу країни / Юлія Щегельська // Україна дипломатична-2007. - 2007. - Вип. восьмий. - С. 731-745.

3. Щегельська Ю. Вплив політичних поглядів польських мислителів на роль, місце та цивілізаційну місію Польщі й поляків у світі, на формування інтегрованого образу країни / Юлія Щегельська // Віче. - 2008. - № 1. - С. 51-53.

4. Щегельська Ю. Історичні аспекти формування інтегрованого образу країни як складової політичної культури суспільства / Юлія Щегельська // Політологічний вісник: зб. наук. праць. - 2008. - № 35. - С. 177-188.

5. Щегельська Ю. Імідж США у форматі „американської мрії”: дедуктивна єдність та індуктивний розкол суспільної піраміди / Юлія Щегельська, Леонід Білоусов // Пам'ять століть. - 2005. - № 1. - С. 137-145.

6. Щегельська Ю. Національний брендінг та практика позиціонування Польщі на міжнародній арені в період підготовки до вступу в ЄС / Юлія Щегельська // Пам'ять століть. - 2006. - № 5. - С. 215-224.

7. Щегельська Ю. Україна: проблеми формування бренду держави в умовах системної трансформації / Юлія Щегельська // Дні науки Філософського факультету-2006: міжнар. наук. конф., 12-13 квіт. 2006 р: матеріали доповідей та виступів. - 2006. - Ч. IV. - С. 140-141.

8. Щегельська Ю. Організаційний досвід Республіки Польща зі здійснення державного політичного брендінгу в період підготовки до вступу в ЄС / Юлія Щегельська // Дні науки Філософського факультету-2007: міжнар. наук. конф., 18-19 квіт. 2007 р.: матеріали доповідей та виступів. - 2007. - Ч. VІ. - С. 133-135.

9. Щегельська Ю. Вплив поглядів діячів вітчизняної політичної культури на формування інтегрованого образу України / Юлія Щегельська // Дні науки Філософського факультету-2008: міжнар. наук. конф., 16-17 квіт. 2008 р.: матеріали доповідей та виступів. - 2008. - Ч. ІІ. - С. 114-115.

Размещено на Allbest.ru

...