Концептуальне забезпечення американського глобалізму на початку ХХІ століття

Використання та розвиток новітніх інтелектуальних технологій відрізняється масштабністю і багатовимірністю. Новітні інтелектуальні технології поєднують оптимізацію процесу виробництва технічної і гуманітарних експертиз, творення інновацій як технічних, так і соціогуманітарних, пов'язаних здебільшого з управлінням суспільними процесами, з технологіями адвокатування (лоббіювання) своїх авторських проектів в державних органах і корпоративному світі. Інтелектуальні корпорації Америки, загальновідомі під назвами “резервуарів думки”, “інтелектуальних трестів”, ефективно інтегруються в контур вищої влади і сформували реально функціонуючий ринок першокласних інтелектуальних послуг.

Новітні технології інтелектуального і концептуального забезпечення американської глобальної політики сприяють інтенсифікації взаємодії між окремими акторами політичного процесу, різними ієрархічними і галузевими площинами американської бюрократичної системи. Інтелектуальні центри професійно обізнані в реаліях функціонування державних механізмів і традиціях операційної обробки інформаційних запитів. Більш того, використання цього знання є важливим напрямком діяльності американських інтелектуальних корпорацій, від якого залежить практичне втілення ідей, концепцій, проектів.

Інтелектуальні корпорації реально трансформують внутрішню та зовнішню політику, оскільки є незамінною ланкою в ланцюгу сучасного концептуального творення, обробки-узгодження і остаточної реалізації того чи іншого рішення. Інститути інтелектуальних інновацій активно застосовують досвід, зв'язки і високий рівень поінформованості колишніх цивільних і військових високопосадовців, які, полишаючи офіційні пости, отримують можливість продовжити перебування при владі в опосередкований спосіб. Неформальність діяльності фабрик думки, реальна фінансова і інституційна незалежність дозволяють цим інтелектуальним центрам надавати інтелектуальні послуги високої якості, прямо вказувати на проблемні моменти і сприяти вчасному реформуванню цивільних і воєнних структур Америки.

6. На трансформацію американської моделі глобального управління в ХХІ столітті впливає взаємодоповнюючий синтез, полемічна діалектика і адаптивна еволюція базових історичних традицій ідеологізації міжнародної політики США: вільсоніанства, гамільтоніанства, джеферсонізму і джексоніанства. Вільсоніанство передбачає здійснення історичної місії розповсюдження демократії і нормативізації життєдіяльності в глобальному середовищі. Школа гамільтоніанців вважає за важливе поєднання ефективної економізованої зовнішньої політики з підтриманням внутрішньої стабільності. В концептуалізації гамільтоніанства інтеграція Америки в глобальну економіку на сприятливих умовах є ключовим чинником загального добробуту Америки. Джеферсоністи вважають за доцільне зменшувати обсяги сприяння зовнішній експансії демократії задля зосередження на забезпеченні сталої національної моделі демократичного розвитку в самих Сполучених Штатах Америки. Джексоніанство становить собою ідеологію націоналістичного прагматизму американського зразка, в якій пріоритетами є фізична безпека і економічна стабільність Сполучених Штатів Америки.

У зв'язку з неможливістю подальшої стратегічної інсуляції Америки в глобалізованому світі, ізоляціоністські доктрини де-факто припинили свій вплив на формування зовнішньої стратегії Сполучених Штатів. Тому застосування термінів, на кшталт неоізоляціонізму, для дефініювання сучасного зовнішньополітичного курсу Америки на трансатлантичне відчуження і повністю самостійну дію є неадекватним. Неоконсервативний суверенізм виступає радше тимчасовим зовнішньополітичним експериментом, ніж життєспроможною довготерміновою стратегією для Америки в новому столітті.

7. Сучасна гегемоністська стратегія Америки складається з чотирьох базових компонентів. Перший полягає в абсолютизації силової монополії і в забезпеченні повної невразливості Америки, що означає на практиці пролонгацію холодної війни з Росією. Другий компонент спрямований на концептуальне і практичне обмеження суверенітету інших акторів міжнародних відносин у поєднанні з вивільненням суверенітету Америки шляхом виходу з міжнародно-правових режимів. Третій компонент полягає у відмові від традицій і праксеологічних доктрин класичного етапу Ялтинсько-Потсдамської системи, зокрема доктрини стримування. Суть четвертого компоненту - в забезпеченні перманентної контрольованої дестабілізації регіональних систем безпеки і співробітництва.

Критичний аналіз переконань правлячої гегемоністської еліти засвідчує до певної міри неадекватність і анахронічність геополітичних стратегів чинного президента до реалій глобальності. Доктрина Буша стала результатом політичної перемоги неоконсерваторів, які здобули її в альянсі з традиційними суб'єктами гегемонії: армією, розвідувальною спільнотою і ВПК. Гегемоністи знаходяться в неявно вираженому конфлікті з національним і транснаціонально-космополітичним сегментами американського істеблішменту і громадянського суспільства, які мають власні оригінальні концепції суверенітету і національної безпеки. Перспективна стратегія для США включатиме елементи різних міжнародно-політичних ідеологій при збереженні суверенного впливу американської держави на діяльність транснаціональних корпорацій і при забезпеченні суверенної віддаленості від впливів кластеру компаній, політиків і інтелектуалів, асоційованих з військово-промисловим комплексом.

8.Початок ХХІ століття ознаменувався відносною ремілітаризацією міжнародних відносин, викликаною рецидивами мислення в парадигмі міжнародно-політичного соціал-дарвінізму. Проте характер складності і масштаб глобальних проблем у поєднанні з багатовимірною технологічною і економічною взаємозалежністю формують планетарну свідомість і конкретизують поняття глобальної відповідальності, яка виключає унілатеральні акції силового примусу.

Результатуючим вектором глобалізації є створення системи наднаціонального управління, реалізації європейської моделі інтеграційного процесу в глобальному масштабі. З цією метою сформуються спільні цінності, стандарти і критерії, які сприйматимуться на рівні широкого кола провідних країн і соціальних спільностей. Множинний і анархічний характер глобальних процесів ставить на порядок денний питання про свідоме керування їх розвитком. Вивчення проблем глобального управління і планування глобального розвитку так само, як і глобального співробітництва, є надто важливою й актуальною темою. Головним питанням у цьому зв'язку є характер відносин між зростаючою кількістю суверенних держав і глобальними наднаціональними інститутами. Дискусійним є питання про взаємодію двох рівнів наднаціонального керування - глобального й регіонального, розподілу повноважень між ними, домінування одного по відношенню до іншого. Відтак, принципово важливо не допустити серйозних конфліктів у світі через вирішення цього питання та поляризацію держав за цією ознакою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Оборский А.П. Внешнеполитические приоритеты и ценности Хиллари Клинтон // Політологічний вісник: Зб. наук. пр. Вип.30. / К.:“ІНТАС”, 2007. - С.401-413.

2. Оборський О.П. Сучасне політичне прогнозування: горизонти передбачуваності в контексті наростаючого хаосу // Політологічний вісник: Зб. наук. пр. Вип.39. / К.:“ІНТАС”, 2007. - С.293-309.

3. Оборський О.П. Антиномія свободи і геополітики в американській системі// Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. Вип.39./ К.: ІСЕМВ НАН України, 2007. - С.220 -234.

4. Оборський О.П. Перспектива американського глобалізму: досвід дослідження // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. Вип. 67, Ч. 1. / К.: ІМВ КНУ ім. Т. Шевченка, 2007. - С. 149-154.

5. Оборський О.П. Сучасна зовнішня політика США: доктринальний вимір // Стратегічні пріоритети: наук.-анал. щокварт. зб. Вип. 4 (5) / К.:НІСД, 2007. - С. 194-198.

6. Оборський О.П. Американська ідентичність: парадигма Хантінгтона // “Мировой порядок ХХІ века и проблемы украинско-российских отношений”: Матеріали міжнародної наук. конференції.-Ялта, Лівадійський палац-музей, 7-9 лютого 2006. - С. 86-95.

Размещено на Allbest.ru