Соціально-політичний контекст локальних війн і воєнних конфліктів в умовах глобалізації

Порівняно новою формою локальних війн і воєнних конфліктів стали “ресурсні конфлікти”, позначені конкуренцією сусідніх держав у боротьбі за володіння життєво необхідними (водні ресурси), або вигідними з точки зору ринкової вартості ресурсними джерелами (поклади природних копалин). Потенційно найбільш конфліктними зонами стають країни і території, які містять значні поклади невідновлювальних природних ресурсів, насамперед нафти і газу, що спричиняє конкуренцію за контроль над цими територіями з боку основних центрів сили.

Посилення глобальної конкуренції та поширення суперництва за доступ до ресурсів і можливостей їх використання спричиняють зростання конфліктогенного потенціалу міжнародної конкуренції та посилення ієрархічних тенденцій міжнародної системи. Країни, в яких відбувалися довготривалі війни і конфлікти, зазнають “кризи можливостей” (загалом ця група включає 59 країн, які неспроможні “задовольняти базові потреби” свого населення, включаючи Індію і Пакистан). Водночас ці країни все частіше переживають “кризу легітимності” влади. Кризові тенденції в країнах цієї групи потенційно спроможні призвести до збільшення кількості країн “глибокого Півдня”, які зазнають розпаду централізованих владних структур, втрачають перспективи сталого розвиту і майже повністю вилучаються з процесів міжнародної конкуренції та розподілу праці. Паралельно простежується піднесення ваги міжнародних локальних конфліктів, які можуть бути використані як стримуючі чинники в політиці західних альянсів та багатосторонніх структур проти окремих важливих регіональних держав, або використовуються регіональними державами з метою стримування поширення впливу США і НАТО на субрегіони, прилеглі до євроатлантичного простору (Придністров'я, Абхазія, Південна Осетія).

3. Становлення нового однополюсно-ієрархічного світового порядку є динамічним процесом, який змінює характер і форми прояву конфліктності в міжнародних відносинах, й, відповідно, форми конфліктного управління і врегулювання. На відміну від біполярної системи, потенційна можливість виникнення локальних війн та конфліктів має тенденцію до зростання, оскільки такі конфлікти на периферії міжнародної системи не зустрічають спротиву і стримування з боку держав-лідерів основних сучасних воєнно-політичних союзів. Глобальна конфігурація поширення конфліктності також істотно змінюється. Локальні конфлікти в просторі, який контролюють США, або стають практично неможливими, або набувають форми політико-ідеологічної протидії гегемонії Америки з боку ліво-популістських рухів. Посилення консолідаційних тенденцій всередині Європейського Союзу сприяє припиненню конфліктів на Балканах і в перспективі унеможливлює виникнення нових локальних війн у контрольованому ЄС європейському просторі. Натомість ситуація в периферійних зонах нової міжнародної системи стає менш контрольованою, що супроводжується пониженням місця багатьох держав і окремих регіонів у глобальній ієрархії.

4. Після розпаду біполярної системи спостерігалося істотне зростання ролі силових факторів у світовій політиці. В контексті процесів глобалізації локальні війни і воєнні конфлікти виступають як типове явище міжнародних відносин, яке можна вважати системною ознакою проявів конфліктності за умов нового міжнародного порядку. Провідні економічно розвинуті держави утримуються від ведення масштабних війн, однак не відкидають різних форм участі в конфліктах та проведення силових акцій на периферії міжнародної системи. Використовуючи досвід локальних і регіональних конфліктів провідні у військовому відношення держави беруть на озброєння концепцію “випереджувальної оборони”, планують, в разі потреби, діяти поза національними кордонами, використовуючи силові чинники для захисту економічних інтересів, постконфліктного врегулювання і боротьби з міжнародним тероризмом.

Визначені автором критерії дають змогу встановити певну ієрархію наявних і потенційно можливих локальних війн і конфліктів за такими ознаками, як їхня роль і важливість з точки зору інтересів ядра світової системи і впливових регіональних держав, впливу на тенденції еволюції (формування) міжнародної системи, перспективи та терміни врегулювання. На початку XXI ст. будь-який воєнний конфлікт чи локальна війна різною мірою відтворюють чинники глобальної ієрархії та владно-силові інтереси провідних акторів міжнародної системи. Вони зберігають істотне значення компоненти горизонтальних і вертикальних чинників взаємодії, що спричиняє асиметричне реагування на окремі конфлікти з боку глобальної міжнародної системи. Процеси глобалізації, що посилюють ієрархічний характер міжнародної системи, обумовлюють збільшення конфліктного потенціалу саме в периферійних зонах міжнародної системи, а також на межі зіткнення інтересів США / НАТО і впливових регіональних центрів сили.

Комплексний аналіз явища локальних і регіональних конфліктів дає підстави зробити висновок про зростання ступеня їх інтенсивності, що впливає на стан державного ладу периферійних країн, включаючи сфери політики, економіки, ідеології, інформації. Виникнення локального конфлікту в слаборозвинутій периферійній країні унеможливлює її швидке економічне відновлення і нормалізацію політичного життя. Специфіка конфліктів у багатьох державах Азії та Африки за останні півтора-два десятиліття свідчить про невідновлювальний характер їхніх наслідків і позначається збільшенням кількості “держав, що не відбулися”.

5. В перебігу локальних війн і воєнних конфліктів можна виокремити низку етапів, які свідчать про безперервний зв'язок подій та процесів - від джерела війни і її безпосередніх причин до соціальних аспектів та наслідків. Згідно із сучасними уявленнями, вирізняються такі стадії конфлікту / війни, як насильницький конфлікт, криза, випадковий мир, умовний мир та стабільний мир. Подолання наслідків збройного протиборства набуває “самостійного” значення поза часовими межами війни і стає завершальною фазою воєнного конфлікту як складної системи взаємодії суб'єктів.

Розроблена автором методика дослідження наслідків локальних війн і воєнних конфліктів як цілісного, системного явища, дозволяє визначити основні наслідки локальних конфліктів, найбільш характерні для сучасних умов:

- абсолютне і відносне зростання прямих і непрямих економічних витрат, що зумовлено вдосконаленням і подорожчанням нових систем озброєнь, масовою “технізацією” Збройних Сил, різким зростанням руйнівної потужності “звичайних” озброєнь;

- зростання кількості людських жертв з неухильним збільшенням частки втрат серед мирного населення;

- зростання тяжкості екологічних наслідків локальних війн і воєнних конфліктів у результаті масованого застосування сучасних озброєнь і потенційної загрози застосування ЗМЗ;

- усвідомлення потенційних катастрофічних наслідків воєнних конфліктів для високорозвинутих індустріальних суспільств призводить до скорочення спроможності ведення такими суспільствами локальних війн і конфліктів, що сприяє професіоналізації ЗС та супроводжується подальшим вдосконаленням технічних засобів ведення війни;

- стає все більш очевидною потенційна неможливість досягнення суспільно значущого позитивного результату внаслідок локальної війни чи воєнного конфлікту для його ініціаторів і учасників.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сірий С.В. Локальні війни і воєнні конфлікти як фактор міжнародних відносин в умовах глобалізації // Політологічний вісник. - 2006. - №21. - С. 210 - 222.

2. Сірий С.В. Сутність понять „локальна війна” і „воєнний конфлікт” та їх типологія // Політичний менеджмент. -2006. - №4. - С. 124 - 134.

3. Сірий С.В. Особливості локальних війн і воєнних конфліктів в умовах глобалізації // Політичний менеджмент. -2007. - №2. - С. 144 - 154.

4. Сірий С.В. Соціально-політичні виміри сучасних локальних війн і воєнних конфліктів // Політологічний вісник. - 2007. - №25. - С. 272 - 288.

5. Сірий С.В. Глобалізація як фактор виникнення локальних війн і воєнних конфліктів сучасності // Дні Науки філософського факультету: Матеріали доповідей та виступів Міжнародної наукової конференції, 12 - 13 квітня. - К.: ВПЦ „Київський університет”, 2006. - Ч.IV. - С. 128 - 130.

6. Сірий С.В. Вплив провідних тенденцій сучасного світу на локальні війни і воєнні конфлікти в умовах глобалізації // Проблеми національної безпеки в умовах сучасного розвитку України: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 15 вересня 2006 р. - К.: МАУП, 2006. - С. 385 - 386.

7. Сірий С.В. Локальна війна і воєнний конфлікт: аналіз понять та їх типологія // Матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції „Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє” пам'яті професора генерал-лейтенанта Жукова С.А., 24-25 листопада 2005 року. Зб-к наук. праць ВІКНУ. Випуск 5. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. - С. 194 - 198.

8. Сірий С.В. Соціальні аспекти військової діяльності // Дні Науки філософського факультету: Матеріали доповідей та виступів Міжнародної наукової конференції, 18 - 19 квітня. - К.: ВПЦ „Київський університет”, 2007. - Ч.V. - С. 113 - 115.

Размещено на Allbest.ru