Контрманіпулятивний вектор оцінювання сучасної зовнішньої політики США

Огляд концептуальних особливостей і ефективності апологетичної та критичної шкіл політології, на прикладі міжнародних відносин у США. Нарис безпекових стратегій і зовнішньої політики адміністрацій Дж. Буша-старшого, Б. Клінтона та Дж. Буша-молодшого.

Рубрика Политология
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 06.11.2013
Размер файла 61,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

КОНТРМАНІПУЛЯТИВНИЙ ВЕКТОР ОЦІНЮВАННЯ СУЧАСНОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ США

Спеціалність: Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Семенюта Тетяна Віталіївна

Київ, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження визначається науковою і політичною доцільністю з'ясування реальної геополітичної ролі США за умов використання урядовими і провладними експертами та урядовими структурами держави технологій політичного маніпулювання задля підтримання позитивного іміджу та авторитету зовнішньої політики США у сучасних міжнародних відносинах. Зовнішньополітичні стратегії США після трагічних подій 11 вересня 2001 року і загострення ситуації в Іраку та Афганістані опинилися в центрі уваги як проурядових аналітичних досліджень, так і досліджень незалежних аналітиків, які представляють контрманіпулятивний напрямок американської політичної науки.

У сучасній політології бракує комплексних оцінок ступеня причетності різних шкіл американської політичної думки до концептуального забезпечення зовнішньої політики держави: у першу чергу, це стосується контрманіпулятивного оцінювання деструктивних дій влади та використання маніпулятивних технологій урядовими експертами та представниками влади. Звертання до цієї наукової проблеми уможливлює актуалізований розгляд недостатньо дослідженої парадигми концепцій американської політології, пов'язаних з політико-ідеологічним та пропагандистським забезпеченням як деструктивних, так і конструктивних планів і дій США у сфері міжнародних відносин, посилює можливість конкретного виявлення всього спектру причинно-наслідкових зв'язків між діями США на міжнародній арені, їх політико-ідеологічним забезпеченням та оцінюванням зовнішньої політики «наддержави» за кордоном.

Поява концептуальних маніпуляцій у забезпеченні позитивного іміджу зовнішньої політики США найбільш повно представлена у дослідженнях Дж. Перрі, Е. Етціоні-Халеві, К. Гіфорда, Ф. Стіла, Б. Уелча, Дж. Нанкіна, У. Райкера, Л. Джекобса і Р. Шапіро, Н. Захаріадіса, Д. Уестена. А концептуально контрманіпулятивний напрямок - у наукових розробках Н. Чомські, К. Фірке, Дж. Холітца та ін., де критиці піддається модель безпекової політики як наслідку нездатності стратегів адаптуватися до одно- або багатополярного світу.

Без спеціального аналізу напрацювань американської критичної, а відтак і контрманіпулятивної школи досліджень лідерства і відповідальності у зовнішній політиці США, що здійснюються з паралельним застосуванням праксеології та політичної психології, неможливі точні оцінки, висновки, прогнози та рекомендації. Реалізація принципу системності посилює аргументованість положень і висновків вищезазначених науковців, які характеризують та оцінюють сутність доктрини нового світового порядку, стратегії задіяності і розширення, антитерористичної та загальної безпекової стратегій адміністрацій США.

Суперечності між зовнішньополітичною риторикою і практикою міжнародних відносин США на межі 1990-х років, офіційні обіцянки підтримки нових демократій у перехідних країнах, безпідставність мотивації початку іракської війни наявністю зброї масового ураження у режиму С. Хусейна спричинили використання політичних маніпуляцій масовою свідомістю, а сумнівні твердження про інші підтексти воєнних операцій в Іраку - критику спотворень суті зовнішньополітичної діяльності американських адміністрацій.

Водночас аналіз минулої і сучасної наукової думки засвідчив відсутність комплексних досліджень контрманіпулятивного вектору оцінювання сучасної зовнішньої політики США у вітчизняній політичній науці, які б охопили як теоретичні концепції щодо використання маніпулятивних технологій у стратегіях геополітичного впливу, так і практику зовнішньополітичної діяльності «наддержави» на підставі реальних міжнародних відносин. Тому актуальним вбачається системний аналіз зазначеної проблематики, з'ясування базових засад маніпулятивного і контрманіпулятивного напрямів американських досліджень зовнішньої політики США, які є важливими як для вітчизняної політичної науки, так і для практики міжнародних відносин України, що має стратегічну значимість задля максимально точного прогнозування зовнішньої політики США на осяжну перспективу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» (номер державної реєстрації 019U015201), програми Інституту міжнародних відносин «Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України» (номер державної реєстрації 0102U001229).

Метою дослідження є уточнення і систематизація сутнісних ознак зовнішньої політики США постбіполярної епохи на основі аналітичного переосмислення напрацювань контрманіпулятивної школи американської політології міжнародних досліджень з переважним застосуванням теоретико-методологічних положень сучасної праксеології.

Досягнення цієї мети зумовило постановку і вирішення таких завдань:

- узагальнити та консолідовано представити стан розробки проблем, пов'язаних з аналізом маніпулятивних і контрманіпулятивних технологій концептуального забезпечення і реалізації зовнішньої політики США в українській політичній науці;

- з'ясувати принципові концептуальні відмінності у позиціях і підходах американських критиків і апологетів сучасних стратегій національної безпеки й практичної зовнішньої політики адміністрацій США;

- виявити та охарактеризувати елементи стратегій національної безпеки і зовнішньої політики адміністрації Дж. Буша-молодшого, які стали базовими об'єктами формування антиамериканізму;

- системно проаналізувати основні вектори, причини і мотиви критичного оцінювання американською політичною наукою стратегії «превентивної війни» США;

- розробка цілісного узагальнення і рекомендацій для МЗС України;

- довести, що контрманіпулятивна школа американської політичної думки у її сучасній версії актуалізується за умов політологічного дискурсу з проблематики доктрини Дж. Буша-старшого та цілісно переосмислити причини і витоки гострої критики стратегії національної безпеки «задіяності і розширення» з урахуванням критичних напрацювань американських дослідників.

Об'єктом дослідження є маніпулятивні та контрманіпулятивні концепції оцінювання міжнародно-політичної стратегії США після завершення холодної війни.

Предметом дослідження є критичне переосмислення зовнішньополітичної діяльності США окресленого періоду в рамках цілісного аналізу напрацювань контрманіпулятивної школи.

Хронологічні рамки охоплюють період зовнішньополітичної діяльності США від проголошення доктрини нового світового порядку до представлення принципових позицій щодо зовнішньої політики США на початку 2008 року.

Методи дослідження. Принципове значення для вибору методологічних засад реалізації мети і завдань становило те, що в українській і зарубіжній політичній науці з відповідної проблематики переважають такі методи, як: історичний компаративізм, ідеалізм, неореалізм, нормативізм, функціоналізм, контент-аналіз та інші теоретико-методологічні напрацювання. Маловідомі випадки цілісного застосування методів, притаманних критичній школі міжнародних досліджень. Емпіричне забезпечення визначається в основному зовнішньополітичними документами США та розробками об'єктивістських шкіл американської політології.

Тому у дослідженні переважає праксеологічна парадигма і саме цим пояснюється використання по суті близьких методів критичного аналізу, аналітичного та експертного переосмислення і оцінювання напрацювань критичної (контрманіпулятивної) школи досліджень зовнішньої політики, ймовірнісних суджень про майбутнє досліджуваного об'єкта на основі синтезу наукової інформації. У роботі заперечується аксіоматичність положень і висновків, що веде до ідеологічної упередженості. Виходячи з цього, особливого значення надається максимальному використанню для аналізу положень контрманіпулятивної школи політичної думки США.

Наукова новизна обумовлена актуалізацією ключових аспектів міжнародного курсу американських адміністрацій після розпаду СРСР, систематизацією положень і висновків представників контрманіпулятивної школи міжнародно-політичних досліджень з урахуванням порівняльних результатів авторського аналізу документів зовнішньої політики США.

Основні положення дисертації, що визначають її наукову новизну, полягають у наступному:

- узагальнено та консолідовано представлено стан розробки проблем, пов'язаних з аналізом маніпулятивних і контрманіпулятивних технологій концептуального забезпечення і реалізації зовнішньої політики США в українській політичній науці, зокрема, доведено, що в українській політичній науці за роки незалежності сформувалися і активно працюють дві підшколи американістики, відмінність між якими полягає у прагненні однієї з них до максимальної об'єктивності у визначенні суті зовнішньої політики США постбіполярної епохи через цілісний аналіз документів зовнішньої політики США і зовнішньополітичної дії, а також переважному використанні критичних публікацій американських дослідників міжнародних систем і глобального розвитку іншою під школою;

- доведено важливість для вітчизняної політичної думки і дипломатії спеціального врахування розробок контрманіпулятивного напряму американської школи політології у дослідженнях зовнішньополітичних стратегій і міжнародно-політичної діяльності адміністрацій США після завершення «холодної війни»;

- здійснено критичне переосмислення зовнішньополітичних і безпекових стратегій адміністрацій Дж. Буша-старшого та Б. Клінтона через порівняння та синтез відповідних позицій критичної (контрманіпулятивної) і контркритичної (апологетичної) парадигми досліджень, що набули популярності в США в останні роки;

- запропоновано авторську структуризацію існуючих американських політичних досліджень зовнішньої політики єдиної глобальної держави сучасності відповідно до оцінок ними якості та ефективності зовнішньої політики, здійснюваної адміністраціями США;

- встановлено контрастність між концептуальним забезпеченням превентивних воєн у міжнародному курсі адміністрації Дж. Буша-молодшого та відповідною практикою США у зовнішніх зносинах;

- вироблено пропозиції стосовно важливості і доцільності спеціального врахування українською дипломатією основних складових напрацювань американської критичної (контрманіпулятивної) школи досліджень міжнародних систем і глобального розвитку у контексті збереження тенденції до американського гегемонізму у дво- і багатосторонніх відносинах на подальшу перспективу.

Практичне значення дисертації визначається постановкою і реалізацією ідеї про можливість застосування нових оригінальних напрямків поглиблених досліджень зовнішньої політики великих держав сучасності. Основні положення і висновки дисертації уможливлюють системність у принципових підходах до оцінювання причинно-наслідкових зв'язків між документами зовнішньої і безпекової політики США і міжнародно-політичною діяльністю «наддержави».

Це дозволяє розширити методичну базу досліджень зовнішньої політики інших стратегічно значимих для України акторів міжнародних відносин.

Теоретичні узагальнення також можуть бути використані:

- для розвитку доктрини української зовнішньої політики, стратегічного планування міжнародного співробітництва держави з США;

- у діяльності Верховної Ради і МЗС України;

- у планах Міністерства освіти і науки України.

Одержано позитивні відгуки організацій на впровадження результатів дослідження.

Матеріали, висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть доповнити зміст навчальних курсів політологічного характеру, зокрема, „Зовнішня політика країн Північної Америки”, „Міжнародні відносини та світова політика”, „Міжнародні системи та глобальний розвиток”, „Основи світової політики”, „Міжнародна інформаційна безпека”, „Аналіз зовнішньої політики”, „Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах”, “Актуальні проблеми зовнішньої політики України” для студентів вищих навчальних закладів.

В роботі враховано також безпосередній досвід роботи автора дисертації у Постійному представництві України при ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи було викладено у доповідях і виступах на міжнародних, наукових та науково-практичних конференціях:

- науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин», присвяченої 170-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка та 60-річчю Інституту міжнародних відносин (Київ, 14 жовтня, 2004 р.);

- міжнародній науково-практичній конференції «Україна у постбіполярній системі міжнародних відносин» (Київ, 19 листопада, 2004 р.);

- науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 27 жовтня, 2005 р.);

- науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 24 жовтня, 2006 р.);

- міжнародній науковій конференції «Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози» (Київ, 7 грудня, 2006 р.);

- П'ятій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, березень, 07 р.);

- науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 18 жовтня, 2007 р.);

- міжнародній конференції «Культурне та медійне різноманіття в добу глобалізації: український контекст» (Київ, 21-22 лютого, 2008 р.);

- Шостій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 21 березня, 2008 р.);

- на засіданнях кафедри міжнародної інформації Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у 5 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених в переліку ВАК України.

Структурно дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 190 сторінок, в тому числі основний текст - 173 сторінки, список використаних джерел (українською, англійською, російською мовами) налічує 205 найменувань і займає 17 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її сутність, стан дослідження наукової проблеми, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об'єкт, предмет, методологічні засади та методи дослідження, сформульовано концептуальні положення проблеми, відображено наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, визначено хронологічні рамки, розкрито характер апробації, подано загальну характеристику роботи.

Визначено, що суттєвою особливістю дисертаційної роботи є не тільки політико-системні та міжнародно-політичні, але й загальні геополітичні елементи впливу на розробку та реалізацію зовнішньої політики США в контексті аналізу контрманіпулятивного напряму американської політичної науки.

У Розділі 1. «Маніпулятивний і контрманіпулятивний напрямки у дослідженнях зовнішньої політики США постбіполярної епохи» подано авторське визначення «маніпуляції» як впливу політичної науки на суб'єктів і об'єктів політичного процесу з метою їх обробки з максимальним використанням наукової аргументації та демократичної риторики, як засобу представлення дій влади, здатного змінювати позицію цих суб'єктів і об'єктів поза рамками аналізу пропаганди. Контрманіпуляція оцінюється як спеціальний напрямок політології, спрямований на критику зовнішньої політики США як таку, що порушує базові принципи державотворення і заповіти батьків-засновників.

Проблемам аналізу сучасної зовнішньої політики США та використанню маніпуляцій у сфері зовнішніх зносин представниками урядових структур і провладних аналітичних центрів, а також критичним дослідженням незалежних фахівців присвячено наукові розробки з політології міжнародних відносин західних, російських і вітчизняних науковців. Зокрема, особливий внесок належить таким відомим фахівцям, як:

- Дж. Перрі, Е. Етціоні-Халеві, К. Гіфорд, Ф. Стіл, Б. Уелч, Дж. Нанкін, У. Райкер, Л. Джекобс і Р. Шапіро, Н. Чомські, К. Фірке, Дж. Холітц, окремі аспекти наукової проблеми оцінки зовнішньої політики США докладно висвітлено у наукових працях І. Панаріна, К. Гаджиєва, П. Циганкова, Е. Галумова, А. Панаріна, І. Смірнова, С. Гріняєва, А. Левакова, С. Печорова, С. Кара-Мурзи та ін.;

- вітчизняні розробки з окремих аспектів зовнішньої політики США представлено у дослідженнях Є. Камінського, І. Коваля, Б. Канцелярука, С. Юрченка, В. Гури, О. Зернецької, Г. Почепцова, М. Ожевана, О. Литвиненка, А. Гуцала, В. Головченка, М. Рижкова, Є. Макаренко, І. Дудко, Д. Скляренка, І. Жовкви, І. Погорської, М. Миронової, Д. Лакішика, О. Кандюка, О. Кравченка, Д. Дорофеєва, М. Шепелєва, Я. Вариводи, С. Пик, О. Ялової та ін.

У працях вітчизняних дослідників на основі об'єктивістських підходів розглядалися досягнення трьох останніх адміністрацій США переважно у поєднанні позитивних і негативних оцінювань аспектів українського вектору зовнішньої політики Білого дому. Так:

- Є. Камінський аргументовано критикує спроби Дж. Буша-старшого зупинити розпад СРСР та безпідставні обіцянки Б. Клінтона надати Україні значну фінансову і технічну допомогу задля трансформації політичних інститутів та розвитку ринкової економіки;

- І. Коваль обґрунтовує, що регіон Східна Європа наприкінці 1980-х років перетворився на геополітичний центр суперечливих відносин США та Росії;

- в історичному ж вимірі позиції науковців співпадають. Виразно критичним в оцінюванні зовнішньополітичної стратегії США на початку ХХІ ст., є підхід знаного сходознавця В. Гури, позиція якого підтверджується значним емпіричним матеріалом.

Концептуально близькими до проблематики дисертаційної роботи є погляди С. Юрченка, який досліджував геостратегію США в процесі становлення глобальної держави, поєднуючи світ-системний та геополітичний підходи. Окремі аспекти зовнішньої політики США проаналізовано у дисертаційних працях українських міжнародників І. Дудко, Д. Скляренка, І. Жовкви, І. Погорської, М. Миронової, Д. Лакішика, О. Кандюка, О. Кравченка, Д. Дорофеєва, М. Шепелєва та ін., в яких наголошується, що в умовах постбіполярності зовнішня політика США зазнала значних втрат через помилкові політичні рішення у сфері міжнародних відносин.

Важливим є висновок українських політологів, що виключно критичний підхід не дає можливості виявити весь спектр причинно-наслідкових зв'язків, а будь-яка попередня визначеність оцінок американської політики і впливів у світі не уможливлює адекватних висновків. В українській політичній думці немає консенсусу і щодо оцінки ефективності діяльності адміністрацій США після розпаду СРСР, натомість співпадають позиції політологів щодо поступової втрати Америкою функції світового гегемона та позитивно оцінюється політика адміністрації США щодо суперечностей в російсько-українських відносинах.

Питання про рівень ефективності стратегій США, спрямованих на побудову нового світ-порядку, належить до особливо суперечливих аспектів і американських досліджень міжнародних відносин, в яких зазначається, що планування операції США проти режиму С. Хусейна, здійснене без врахування звіту, де заперечувалась наявність зброї масового знищення в Іраку, ускладнило позиції Америки на міжнародній арені та зумовило критичне переосмислення американською політичною думкою як доктрини нового світового порядку, так і безпекової задіяності і розширення та глобальної демократизації. Маніпулятивний підхід до роз'яснення зовнішньополітичних дій США у наукових працях полягав саме у психологічному розрахунку на те, що подальша критична інформація пропускатиметься крізь тезу про можливість перевезення такої зброї до Іраку. Можна стверджувати, що з накопиченням негативного сприйняття триваючої війни США в Іраку втратила первинне значення теза політологів США про спроможність їхньої країни гарантувати глобальну безпеку через забезпечення власної національної безпеки. Такий погляд обстоює Н. Фергюсон, котрий знаходить в американській історії низку обмежень для формування і розвитку глобальної американської імперії.

Ключовими аспектами концептуального підходу контрманіпулятивної школи, основи якої були закладені в біполярну епоху Н. Чомські, є твердження, що зовнішня політика Білого дому, передбачаючи застосування сили для реалізації демократизаційної та антитерористичної складової у стратегіях національної безпеки, обмеження на торгівлю за політичними мотивами, іншими сутнісними ознаками та механізмами і методами, не відповідає глибинним інтересам американської держави і суспільства. Так, Дж. Джудіс зайняв критичну позицію, стверджуючи, що коли б нинішня адміністрація США приділила більше уваги досвідові Т. Рузвельта та В. Вільсона, Америка не зазнала б політичної поразки в Іраку, тобто Сполучені Штати мали б менше ворогів і більше союзників.

Ця школа доводить, що політика США на початку ХХІ ст.:

- негативно впливає на стан національної економіки;

- стимулює зовнішньополітичну агресивність і застосування силових методів;

- будується на егоїстичному нав'язуванні ліберальних цінностей зовнішньому світові без врахування національних традицій;

- формується на втручанні у внутрішні справи суверенних держав;

- здійснює деформуючий вплив на якісні показники міжнародних відносин;

- руйнує авторитет американської держави на міжнародній арені.

Концепти критичної школи заперечують доцільність збереження американського лідерства, основи якого були закладені в доктрині нового світового порядку Дж. Буша-старшого. Публікації американських політологів (Н. Чомські, Г. Шіллера та ін.) свідчать про формування виразних акцентів на обставинах становлення і розвитку американського лідерства у світі після розпаду СРСР. З низки питань, пов'язаних з політикою США у роки холодної війни, відзначається однакові підходи у позиціях апологетичної (маніпулятивної) і критичної (контрманіпулятивної) шкіл американської політології. Особливість дослідницької парадигми Н. Чомські полягає у переведенні теоретико-методологічних підходів від синтаксичного аналізу політичних текстів до застосування практично всіх відомих у політології міжнародних відносин методів в оцінюванні зовнішньої політики. Важливим елементом у позиції Н. Чомські є теза про маніпулятивне «затінювання» суті зовнішньої політики США, оскільки, як стверджує науковець, американці не ставили мети завоювати Ірак і рано чи пізно підуть з нього, на відміну від нацистів і комуністів, які реально завойовували чужі території з метою тотального підпорядкування. Підтримує дослідник й позицію Росії, яка виступає проти розміщення елементів американської ПРО в Європі. Н. Чомські вважає, що саме маніпулятивні напрацювання захищають інтереси провідних американських корпорацій і фірм у глобальній конкуренції та політичному протистоянні.

У розділі підкреслюється також роль та вплив так званих «контр-шкіл» на сферу зовнішніх зносин, оскільки політичні експерти, які обслуговують безпосередньо владу, прагнуть створювати так звану гіперреальність щодо цілей, завдань, способів і механізмів реалізації та наслідків зовнішньополітичної дії адміністрацій Бушів та Клінтона. Конструкція створюваного ними президентського іміджу та зовнішньополітичної діяльності американських адміністрацій будується таким чином, щоб довести відповідність дій глави держави його передвиборним обіцянкам.

Перший розділ постановкою проблеми, аналізом та ґрунтовним висновком доводить, що американська політологія міжнародних відносин за загальними ознаками може бути умовно поділена на три фундаментальні підшколи, які спеціалізуються як на об'єктивних оцінках та висновках зовнішньої політики американських адміністрацій, так і на критичному осмисленні і навіть запереченні стратегічних формулювань та механізмами їх реалізації владними інститутами і дипломатією. Сутнісною ознакою третьої підшколи є використання спеціальних методів маніпуляції як засобу замаскованої апологетики міжнародної політики США.

У Розділі 2. «Критичне переосмислення безпекових стратегій Дж. Буша-старшого та Б. Клінтона» здійснено уточнення існуючої періодизації етапів повоєнної зовнішньої політики США з акцентуванням на етапі, пов'язаному з формуванням гегемоністської стратегії США в епоху президентства Дж. Буша-старшого та переходом до односторонності рішень регіонального і глобального характеру, яка не мала належного наукового опрацювання стратегії зовнішньої політики. У геополітичних розрахунках офіційного Вашингтона СРСР сприймався як державна структура федералістського типу, яку пропонувалося демократизувати та підштовхнути до ринкових реформ. Застосування наукових і політико-ідеологічних маніпуляцій мало на меті мінімізувати негативний ефект, спричинений політикою адміністрації 41-го президента щодо неросійських республік СРСР, яка відображала тотальність курсу адміністрації Дж. Буша-старшого щодо збереження цілісності СРСР.

Формалізована сутність доктрини Дж. Буша-старшого, викладена у промовах і заявах президента, полягає в тому, щоб, скориставшись демократизацією СРСР, забезпечити американське управління глобальними процесами на засадах гегемонізму. При цьому не зверталася увага на зважені погляди науковців, які прогнозували фрагментацію міжнародної системи внаслідок розпаду СРСР та відзначали, зокрема, що про входження України до співтовариства демократичних держав у США заговорили тільки в умовах боротьби за позбавлення української держави ядерного статусу. У публічному поданні Дж. Буша-старшого новий світовий порядок передбачав керованість системи міжнародних відносин на засадах її контрольованості західним співтовариством націй в умовах можливої втрати Москвою централізованого контролю над арсеналами зброї масового ураження, хоча критично налаштовані щодо такого політичного рішення дослідники в США заперечують маніпуляції на темі «позитивності» імперських прагнень Америки. На думку фахівців, Дж. Буш-старший визначав новий світовий порядок як такий, у якому Об'єднані Нації на засадах взаємної довіри виконують зобов'язання у межах Статуту ООН, проте цілісне визначення американській доктрині нового світового порядку подано у працях класиків теорії міжнародних відносин, які визначають три наукові версії:

- реалістську, що фокусується на балансі сил;

- глобалістську, котра орієнтується на управлінські функції ООН;

- ідеалістську, яка лише констатує певні зміни у міжнародному середовищі та міжнародній системі.

Зазначимо, що поява терміну «новий світовий порядок» у лексиконі президента США пов'язана з іракською війною 1991 р., а сама доктрина Дж. Буша-старшого базувалася на структурі цінностей, завдань і цілей, яка брала витоки у проведеному аналітиками і розвідувальним співтовариством аналізі ситуації в СРСР та можливості неконтрольованого перебігу подій на території основного суперника США епохи біполярності.

Аналітики критичної течії американської політології, враховуючи вплив агресії режиму С. Хусейна проти Кувейту на перебіг міжнародних подій, дійшли висновку про невизначеність і розмитість ідеї Дж. Буша-старшого про новий світовий порядок та її орієнтацію на небезпечний гегемонізм. Таким чином, на тлі операції «Буря в пустелі» постають стійкі елементи критики американської позиції, один з елементів якої полягав у тому, що діями у контексті гегемоністського світового порядку Білий дім ініціював формалізацію поділу світу на бідний Південь і багату Північ. Адміністрація ж Білого дому побачила у цьому можливість консолідації відносин з Москвою, а спроба втягнути радянське керівництво у спільні дії проти войовничого режиму С. Хусейна стала важливим етапом на шляху до формування радикально нової позиції американського керівництва щодо майбутнього світового порядку.

Переважно до маніпулятивного напряму американської політичної думки належать концепції «глобальної відповідальності» та «моделювання правил інтервенціоністської поведінки». У дослідженнях представників вищезазначеного напряму, серед яких виокремлюємо і відомих дослідників зовнішньої політики і міжнародних відносин, було проігноровано попередження критичної школи про те, що в американській історії переважна більшість видатних лідерів держави сприймали інтервенцію на міжнародній арені як акт «порушення суверенітету і загрозу світовому порядку». Попередження об'єктивістів про те, що такий підхід спричинить хаос у міжнародних відносинах, до уваги не бралися, тому посилював свої позиції табір критично налаштованих аналітиків, які почали гостро критикувати плани гегемонізму США. Таким чином, представники контрманіпулятивної школи роблять висновок, що доктрина нового світового порядку побудована на принципі американоцентризму, односторонності рішень, ігноруванні громадської думки значної частини світового співтовариства націй та принципі демократизаційного диктату. Ідея нового світового порядку, на їхню думку, була спробою адаптації до демократичної риторики егоїстичних висловлювань У. Черчілля, при цьому до принципових засад побудови нового світового порядку не входило прогресивне реформування міжнародної системи торгово-економічних, фінансових та інвестиційних відносин між Північчю та Півднем.

У розділі компаративно доводиться, що доктрина Б. Клінтона як основа нового американського інтервенціонізму постбіполярної епохи базувалася на прийнятті рішень, які, на погляд контрманіпулятивної школи, не завжди відповідали демократичній традиції США та стратегічним інтересам існуючих і потенційних зарубіжних партнерів Америки, що породжувало недовіру до американської дипломатії. Новий інтернаціоналізм як ідеологія демократичної адміністрації швидко перетворився у відвертий воєнно-політичний інтервенціонізм із застосуванням силових структур. Оскільки основним розробником зазначеної доктрини був міністр оборони К. Уайнберегер, звідси її два ключових елементи:

1) американці захищають за кордон життєві національні інтереси своєї країни;

2) військові можливості США як критичний механізм розв'язання міжнародних і регіональних проблем застосовується лише у випадку неефективності інших засобів врегулювання міжнародних криз.

Тому більшість американських дослідників вважають, що Б. Клінтон більше дотримувався порад науковців, концептуально близьких до Д. Нойхтерляйна, щодо версії побудови і розподілу національних інтересів:

1) оборона батьківщини;

2) економічне процвітання;

3) сприятливий світовий порядок;

4) поширення американських цінностей за межами країни.

Представники контрманіпулятивних шкіл зазначали, що у доктрині Б. Клінтона заперечувався потенціал національної дипломатії як ефективного інструменту зовнішніх зносин.

За всієї важливості зовнішньої політики, Б. Клінтон як прозорливий і розсудливий політик, віддавав перевагу інтересам американських виборців, усвідомлюючи, що ключовою для них є перш за все внутрішньополітична сфера. Орієнтуючись на пересічного американця, він нерідко змінював позиції у міжнародних відносинах, переглядав їх у пошуках золотої середини, тому внутрішні фактори відігравали обмежувальну роль, стримуючи дії адміністрації.

Зазначимо, що стратегія К. Уайнбергера та риторика помічника з питань національної безпеки А. Лейка підготували концептуальний і доктринальний фундамент позиції Б. Клінтона, то власне цілісний доктринальний підхід був озвучений президентом США в ООН: „У нову еру ризиків та можливостей, нашою першочерговою метою має бути розширення та зміцнення світового співтовариства демократій, основаних на ринковій економіці. Тепер ми намагаємось розширити коло націй, що живуть в умовах вільних інституцій”. Хоча критики вважають негативними окремі аргументи доктрини, незаперечним є факт, що адміністрація спробувала систематизувати та концептуалізувати проблеми в сфері національної безпеки США після завершення холодної війни. В сукупності, промови президента і його найближчого оточення репрезентують визначення суті доктрини зовнішньої політики адміністрації Б. Клінтона з її основою, якою є стратегія „поширення демократії”. Деталізація підходу адміністрації Б. Клінтона дозволяє розглядати доктрину як стратегію втягування колишніх опонентів у спільні міжнародні структури та погоджені дії. До такого висновку дійшли представники усіх напрямів аналітичних досліджень зовнішньої політики США пост біполярної доби, які зазначали, що стратегія „поширення демократії” спостерігається і питаннях збільшення ролі економічного чинника, хоча США не були взірцем вільної торгівлі.

Критики звертають увагу на те, що ідеї „задіяності і розширення” щодо Росії спрямовані на перехід держави до західних моделей розвитку. Включення послаблювало таких держав, як Росія, до спільних глобальних проектів, за оцінками критиків, можливість реалізації інших складових стратегії, зокрема, таких як готовність до точного визначення об'єктів превентивної оборони. Підкреслимо, що критика дій американської адміністрації тих часів у російському напрямі є найбільш концентрованою.

Для маніпулятивної школи угоди та домовленості, досягнуті адміністрацією, не були свідченням відмови від політики багатосторонності, на чому акцентували увагу представники контрманіпулятивних шкіл. Якщо прихильники адміністрації Б. Клінтона і самого президента підкреслювали пріоритетність невійськових засобів вирішення міжнародних політичних проблем, то критики зосереджувалися на застосуванні Білим домом комплексу механізмів з метою реалізації цілей задіяності і розширення, включно з маніпуляціями людською свідомістю. Контрманіпулятивна школа, констатуючи, що в міжнародній торгівлі Сполучені Штати займали активну позицію, приходить до висновку, що американці у цей час нерідко порушували правила вільної торгівлі, сповідуючи практику „урізаного лібералізму”.

Захисники стратегічного курсу адміністрації Б. Клінтона стверджують, що в планах Клінтона на 1993-1996 рр., не було чіткої орієнтації на демократизаційні проекти стосовно „негативних країн”, проте можна відзначити інше: адміністрація Б. Клінтона на той час ретельно зважувала доцільність і перспективність курсу на глобальну демократизацію. З іншого боку, контрманіпулятивна школа чітко вказує на дволикість такого стратегічного курсу Білого дому, акцентуючи на тому, що стосовно так званих негативних країн мало місце відхилення від проголошеної у безпековій стратегії орієнтації на всеосяжну демократизацію.

Незважаючи на різні оцінки сучасної зовнішньої політики США у розробках представників маніпулятивної та контрманіпулятивної шкіл американської політології, у дослідженнях переважає позиція про необхідність підтримання американського лідерства в світі. Водночас, можна заперечити тезу контрманіпулятивної школи про те, що Б. Клінтон і А. Гор стали першими в Білому домі політиками, хто обстоював ідею глобалізації, оскільки саме інформаційна епоха зумовила потребу для США «змінити методи» поведінки на міжнародній арені.

Здійснений науковий аналіз принципових засад побудови нового світового порядку Дж. Буша-старшого та реалізації стратегії задіяності і розширення Б. Клінтона, які побудовані за принципом американоцентризму, підтверджує авторську концепцію поєднання маніпулятивного та контрманіпулятивного вектору оцінювання сучасної зовнішньої політики США, яка визначається, з одного боку, ступенем збалансованості доктрин і стратегій зовнішньої політики, а з другого, - використанням маніпуляцій у зовнішньополітичній діяльності президентської адміністрації та провладних аналітичних центрів.

Враховуючи аргументацію американських дослідників, зроблено висновки про те, що потреба в маніпулятивних технологіях забезпечення рейтингу держави та її керівництва була меншою за часів адміністрації Б. Клінтона, ніж Дж. Буша-старшого, і тому 42-му президенту США вдалося зберегти тісні зв'язки із Західною Європою та Японією і залучити Росію до співробітництва, а не нагнітання конфліктності, тобто переважав поміркований підхід до прийняття зовнішньополітичних рішень.

У Розділі 3. «Критичний вимір неоконсервативного імперативу у зовнішній політиці адміністрації США на початку ХХІ століття» проаналізовано принципи американського інтервенціонізму на початку ХХІ ст., та політичну ідеологію Дж. Буша-молодшого, які визначають надзвичайно високу активність Сполучених Штатів на міжнародній арені, що ставить під сумнів твердження багатьох аналітиків про домінування класичного американського консерватизму у позиції 41-го президента США. У цьому сенсі можна підтримати висновки Б. Вудворда, який взагалі заперечує відповідність бушівської стратегії консерватизму республіканців, що був покладений в основу міжнародного курсу офіційного Вашингтона у роки другої світової війни. Так, критики відповідної ідеології і політики відзначають, що у боротьбі з часто примарним явищем міжнародного тероризму передбачається використання воєнних операцій і навіть здійснення тимчасової окупації суверенних держав. У випадку з іншою складовою бушівського інтервенціонізму, відображеною у стратегії національної безпеки Дж. Буша-старшого, то 43-й президент США віддає перевагу методам дипломатичного і фінансово-економічного тиску.

Якщо адміністрацію Б. Клінтона переважно апологетизували за очевидні позитиви в економічній і загалом внутрішній політиці, а критикували за конкретні недоліки і прорахунки у зовнішній політиці (зокрема, йдеться про недооцінку відродження великодержавної ідеології в Росії, застосування військової сили на Балканах і т. п.), то головний напрямок критики адміністрації Дж. Буша-молодшого полягає у суттєвій відмінності поглядів щодо впливу США на міжнародну систему.

Дж. Буша-молодшого гостро критикують аналітики-прихильники американського гегемонізму за цілу низку серйозних провалів доволі успішних в епоху Б. Клінтона зусиль, спрямованих на зміцнення американоцентричного світу.

У розділі представлена суперечлива роль колишнього начальника об'єднаного комітету штабів збройних сил США К. Пауелла у розробці доктрини адміністрації Дж. Буша - молодшого. Це суперечить висновкові про її виняткову розробку заступником міністра оборони П. Волфовітцем, котрий підтримував масштабну операцію в Іраку, серед основних цілей якої був визначений С. Хусейн.

М'якішу позицію зайняв К. Пауелл, котрий вимагав проведення серйозної дипломатичної роботи, спрямованої на попередження військових дій. При цьому позиція президента була наближеною до войовничих рекомендацій П. Волфовітца, тому «Доктрина Пауелла» з приходом у Білий дім Дж. Буша-молодшого починає базуватися на ідеї застосування воєнної сили лише у виняткових випадках. До певного часу вона називалася доктриною Пауелла-Чейні, але суперечливі погляди начальника об'єднаного комітету штабів і міністра оборони щодо війни у Перській затоці 1991 року спричинили відмову Д. Чейні від авторства доктрини. Контрманіпулятивна школа американської політичної науки взагалі заперечує існування такої доктрини, не розглядає її як певну цілісність і визначає лише як одну з багатьох концепцій тотальної переваги США у силовій сфері та можливості швидкої перемоги у будь-якій війні.

На початок 2008 р., оцінки дослідників американської зовнішньої політики курсу адміністрації США обмежуються загальними міркуваннями щодо цінностей демократії і миру та необхідністю протидії потенційним загрозам. Навіть прихильниками влади висловлюють помірковані думки про те, що під час другого президентства Дж. Буша-молодшого було завдано серйозного удару по американській демократичній системі та верховенству права. А критики Буша змушені зважати, що надмірна гострота у їх позиції здатна стати додатковим стимулом для дестабілізації демократичного суспільства, як зазначає Дж. Йоффе у монографії «Наддержава», де він прямо пов'язує витоки антиамериканізму із зовнішньополітичною стратегією Білого дому на початку ХХІ століття.

На нашу думку, відсутній прямий зв'язок між рейганівським неоконсерватизмом та ідеологією «старих правих» міжвоєнної епохи, оскільки сучасний варіант неоконсерватизму у його міжнародному вимірі не можна сприймати як продовження рейганізму з огляду на те, що у 1980-ті роки ця політична ідеологія постала в основному як реакція на “інтернаціоналістський” тоталітаризм в СРСР. Можна погодитися з твердженнями політиків та дослідників, що в умовах біполярного світу така політична ідеологія гарантувала консенсус у ставленні до міжнародної системи. Переважно тільки у політичних промовах Р. Рейгана можна віднайти сутнісні збіги з позицією Дж. Буша-молодшого, але на зміну Радянському Союзові у своєрідному біполярному баченні світу 43-м президентом США прийшов міжнародний тероризм. Важко сперечатися з тими критиками Дж. Буша-молодшого, які стверджують, що його стратегія не зважає на зміни, які сталися у сучасному світі після розпаду Радянського Союзу.

Зазначимо, що колишні діячі владних інститутів у Вашингтоні, зокрема, З. Бжезінський, вважають, що республіканський істеблішмент руйнує досягнення попередників; на думку Дж. Ная-молодшого, терористичні атаки 11 вересня 2001 р., у США показали глибинні зміни, які відбулися у зовнішньому світі, особливо у тому контексті, що «технологічна революція в інформації та комунікаціях частково відібрала владу в урядів та посилила позиції особистостей і груп у світовій політиці». Відомий фахівець неодноразово згадує Римську імперію, вказуючи, що жодна нація з часів її існування не була настільки потужною і разом з тим не переживала випробувань, з якими на початку ХХІ століття зіткнулася Америка. Суттєвим елементом наукової критики у поданні відомого теоретика міжнародної політичної науки виступає теза про доцільність серйозного врахування потенційної реакції зовнішнього світу на ту чи іншу дію США. Особливо він відносить цей висновок до застосування воєнної сили. Важливим, на нашу думку, видається і категоричне заперечення контрманіпулятивною школою виняткової причетності Дж. Буша-молодшого до рішення про початок масштабної війни з режимом С. Хусейна, з огляду на те, що більшість науковців закликали почати таку операцію посиланнями на наявність зброї масового ураження в іракського режиму.

На основі дослідження неоконсервативного імперативу у зовнішній політиці адміністрації США на початку ХХІ ст., зроблено висновок про те, що фундаментальний підхід Дж. Буша-молодшого формально базується на концепті критичної геополітики, який уможливлює використання всіх відомих форм впливу для зміни політичних і економічних систем держави, на які він спрямовується. З огляду на прагматичні інтереси української держави, запропоновано рекомендації щодо стратегії зовнішньої політики України на міжнародній арені в умовах зміни політичного лідерства у США.

ВИСНОВКИ

У Висновках зафіксовані основні підсумки дослідження.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми критичного переосмислення сучасної зовнішньої політики США пост біполярної доби в контексті політико-системних, міжнародно-політичних та геополітичних елементів її впливу на міжнародні відносини з урахуванням трансформації сучасної світ-системи.

Методологія аналізу уможливила з'ясування маніпулятивного та контрманіпулятивного підходів у дослідженнях зовнішньої політики США, поетапного критичного переосмислення без пекових стратегій Дж. Буша-старшого, Б. Клінтона, Дж. Буша-молодшого і визначення провідних тенденцій оцінювання неоконсервативного імперативу зовнішньополітичної діяльності адміністрації США на початку ХХІ ст.

Основні наукові й практичні результати дисертації полягають у наступному:

1. Спеціальним відгалуженням американської науки про міжнародні відносини визначається систематична критика ідеї превентивних воєн як панацеї для забезпечення національної безпеки США. Тут найбільш видимо простежується увага американських політологів до оцінювання політико-правових документів, що кладуться в основу зовнішньої політики США. Починає домінувати праксеологія. Поєднання напрацювань праксеології з цілісним політичним аналізом і переосмисленням підходів американської політичної науки виступає ефективним механізмом виявлення і систематизації найбільш значимих елементів міжнародно-політичного курсу США. У Сполучених Штатах на тлі оцінювання причин і наслідків корейської та в'єтнамської воєн сформувалося і активно розвивається гостро критичне оцінювання планів і дії адміністрацій Білого дому, яке базується на жорсткій переконаності у тому, що відхилення державно-політичного істеблішменту від політико-правових засад епохи становлення державної незалежності та заповітів батьків-засновників США спричиняються до зниження ефективності зовнішньополітичної дії та падіння авторитету Америки. Інші сутнісні елементи підвищення ефективності досліджень міжнародного курсу США через поєднання праксеології і багатовимірного аналізу напрацювань різних шкіл політичної думки вбачаються у забезпеченні конкретизації авторських положень і висновків. Так, в роботі чітко підтверджується та аргументується, що:

а) у США, попри декларовану владними структурами відданість демократії як вищій політичній цінності, періодично відбуваються відхилення від засадничих принципів поведінки держави на міжнародній арені;

б) остаточне завершення періоду політичного ізоляціонізму у мирні часи, що сталося вже на самому початку формування і розвитку Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин, супроводжувалося нарощенням мілітаризації зовнішньої політики, застосовуванням агресивних дій проти держав, які, на погляд адміністрацій Білого дому, могли вийти зі сфери відповідальності західного співтовариства націй та підсилити позиції Росії;

в) завершення «холодної війни» і тимчасова трансформація міжнародної системи в однополюсну, тобто керовану і контрольовану офіційним Вашингтоном, зумовили підвищену амбіційність зовнішньої політики США, яка базується на ідеї маніпулятивного напрямку американської політичної науки, тобто, для забезпечення миру і стабільності у світі доцільним є глобальний американський гегемонізм, а відтак і кристалізація ставки на військову силу у реалізації планів США і Заходу загалом на міжнародній арені.

2. В українській політичній думці за роки незалежності сформувалися і активно працюють дві підшколи американістики, відмінність між якими полягає у прагненні однієї з них до максимальної об'єктивності у визначенні суті зовнішньої політики США постбіполярної епохи через цілісний аналіз документів зовнішньої політики США і зовнішньополітичної дії, а також переважному використанні критичних публікацій американських дослідників міжнародних систем і глобального розвитку іншою підшколою. Паралельно кристалізується цілісний підхід, який полягає у поєднанні окреслених елементів і складових дослідницького процесу. Попри наявність широкого кола концептуальних напрацювань, в українській політичній думці не приділялася спеціальна увага розглядові проблеми політологічного та ідеологічного протистояння в американській політології міжнародних відносин, що призводить до протилежних оцінювань міжнародно-політичної дії та її наслідків для стабільності і миру. Згадки про гостру критику зовнішньої політики адміністрацій США після розпаду СРСР часто носять політико-ідеологічне наповнення, виконуючи роль додаткової аргументації.

3. Використання напрацювань критичної (контрманіпулятивної) школи міжнародно-політичних досліджень паралельно із аналізом дії американської держави за кордоном підвищує аргументованість критики безпекових стратегій президентських адміністрацій США в американській політичній науці. Такий підхід за умови його довершеності як спеціального методу дослідження може бути застосований при вивченні внутрішньої і зовнішньої політики більшості демократичних держав сучасного світового співтовариства націй, де паралельно з традицією неупереджених наукових досліджень майже завжди існують обслуговування інтересів влади або жорстке заперечення всього, що роблять владні інститути. Порівняння міжнародно-політичних дій США з їх зваженими, апологетичними та тотальними критичними оцінками можна розглядати спеціальним методом дослідження міжнародних систем та глобального розвитку, внутрішньої і зовнішньої політики демократій західного типу. Американська політологія у вивченні зовнішньополітичних стратегій і дій адміністрацій Дж. Буша-старшого, Б. Клінтона і Дж. Буша-молодшого може бути умовно поділена на три фундаментальних підшколи: перша - поєднує в собі теоретико-методологічний вимір з максимальним прагненням до об'єктивності в оцінках і висновках, друга - спеціалізується на критичному осмисленні і навіть запереченні багатьох аспектів стратегічних формулювань та механізмів їх реалізації владними інститутами і дипломатією, третя - полягає у застосуванні спеціальних методів наукових чи онауковлених маніпуляцій свідомістю як засобу замаскованої і прямої апологетики міжнародної політики США. Особливе значення має те, що і маніпулятивна і контрманіпулятивна школи досліджень своїми аргументами, оцінками, положеннями і висновками дають підстави стверджувати про недоцільність одновимірного підходу та слідування за одним із окреслених напрямів політичної науки США.

4. Гостро критична і великою мірою контрманіпулятивна школа американської політичної думки у її сучасній версії актуалізується за умов політологічного дискурсу з проблематики доктрини Дж. Буша-старшого. Це викликано спробою його адміністрації перетворити доктринальну ідею нового світового порядку у цілісну доктрину концептуального забезпечення нової міжнародної системи постбіполярної епохи. Вона почала розроблятися і формуватися в адміністрації Дж. Буша-старшого під час підготовки й здійснення операції «Буря в пустелі» у Перській затоці 1991 року і побудована на принципі американоцентризму, односторонності рішень, ігноруванні громадської думки значної частини світового співтовариства націй та демократизаційного диктату. Такий висновок роблять представники контрманіпулятивної школи, він підтверджується праксеологічним підходом. Ідея нового світового порядку у поданні була спробою адаптації до демократичної риторики егоїстичних висловлювань колишнього британського лідера У. Черчілля. До принципових засад побудови нового світового порядку практично не входило прогресивне реформування міжнародної системи торгово-економічних, фінансових та інвестиційних відносин між багатою Північчю та бідним Півднем. Компаративний аналіз безпекових стратегій адміністрацій Дж. Буша-старшого та Б. Клінтона зумовив висновки про усвідомлення адміністрацією Б. Клінтона необхідності поєднати ідеї «демократизації» та «вільного ринку» у своїй безпековій і зовнішньополітичній стратегії 1993-2000 рр. Цей аспект в оцінюванні контрманіпулятивної школи є критичним поглядом на обставини прийняття і реалізації рішень щодо втручання США за кордоном та розширення кола демократичних держав. Підходи представників маніпулятивної школи уможливлюють додатковий емпіричний матеріал для розуміння мотивації прийняття зовнішньополітичних рішень на підставі аналітичних розробок наукового експертного оточення. Оскільки позиція Б. Клінтона зумовлювалася переважно поглядами головних членів його адміністрації, які розробляли фундамент доктрини, що переросла у державну безпекову стратегію задіяності і розширення, має рацію контрманіпулятивна школа щодо того, що різні варіанти дій у зовнішньополітичній сфері готувалися впливовими особами адміністрації. Адміністрація Б. Клінтона намагалась підняти ліберальну хвилю до нових висот, зосереджуючи зовнішньополітичні зусилля на розповсюдженні та підвищенні впливовості ліберальних ідеалів, а також розширенні кола ліберальних капіталістичних демократій. Творці зовнішньої політики в адміністрації Б. Клінтона враховували нові особливості міжнародного оточення, прагнучи зберегти вирішальну роль Америки у його формуванні. Проявилася вища готовність до зовнішніх змін порівняно із доктриною і стратегією нового світового порядку. Експертне оточення глави єдиної наддержави сучасності всередині 1990-х років переконало його, що внаслідок інформаційної революції і фундаментальних змін у транспортній та комунікаційній інфраструктурі для США неможливо діяти на засадах ізоляціонізму. Урядові експерти, на противагу розробкам контрманіпулятивної або критичної школи, переконували адміністрацію у доцільності адаптування до нового оточення через відмову від традиційного стримування та перехід до уніфікації світового співтовариства держав. На перше місце ставилися перехідні країни. Той факт, що маніпулятивні, а відтак і контрманіпулятивні розробки в епоху Клінтона мали менше поширення, ніж на початку ХХІ століття, пояснюється вражаючими темпами розвитку економіки. Натомість після подій 11 вересня 2001 року та з наростанням проблемності у війні з режимом С. Хусейна розробки маніпуляторів свідомістю поступово набувають системності і масштабності.

...

Подобные документы

  • Розглянуто базові принципи сучасної зовнішньої політики США, їх відображення в ключовому політичному документі офіційного Вашингтона - Стратегії національної безпеки. Еволюція доктрини національної безпеки США за діяльності Дж. Буша-молодшого та Б. Обами.

    статья [28,5 K], добавлен 11.09.2017

  • Формування Київської Русі як держави феодального типу. Правова держава та громадське суспільство. Магістральні вектори внутрішньої та зовнішньої політики України на сучасному етапі. Економічні засоби зовнішньої політики. Захист інтересів трудящих.

    контрольная работа [26,4 K], добавлен 22.04.2007

  • Дослідження впливу американських "мозкових центрів" на прийняття зовнішньополітичних рішень адміністрацією Дж. Буша-молодшого. Лобіювання основної концепції недопущення появи глобального конкурента США та збереження ситуації однополярності у світі.

    статья [20,5 K], добавлен 11.09.2017

  • Зміст і сутність політики та політичного життя в суспільстві. Політологія як наука, її категорії, закономірності та методи. Функції політології як науки. Політика як мистецтво. Закони розвитку політичного життя, політичних систем, політичних відносин.

    реферат [58,1 K], добавлен 07.11.2008

  • Європейська інтеграція як вектор розвитку зовнішньої політики України. Політико-географічна ситуація на південно-західному кордоні. Територіальні суперечності та врегулювання питання оформлення північно-східного кордону, суть кримської проблеми.

    дипломная работа [101,1 K], добавлен 12.03.2010

  • Проблеми трансформації суверенітету та інституту держави-нації в умовах глобалізації та формування нового міжнародного порядку. Впровадження політичних механізмів регуляції внутрішньої та зовнішньої політики держави із врахуванням міжнародних акторів.

    статья [23,4 K], добавлен 11.09.2017

  • Краткие сведения о жизненном пути Джорджа Уокера Буша - американского политика-республиканца, 43-го президента США в 2001—2009 годах, губернатора штата Техас с 1995 по 2000 год. Изучение политической деятельности Д. Буша, попытки покушения на его жизнь.

    презентация [283,5 K], добавлен 24.02.2013

  • Юридичні ознаки унітарної держави і парламентської республіки. Правовий статус Президента та парламенту Італії. Партійна система республіки. Специфіка становлення відносин країни з ЄС та її зв’язки з Україною. Загальна характеристика зовнішньої політики.

    курсовая работа [54,1 K], добавлен 04.12.2014

  • Сутність та соціальна природа політики. Групи визначень політики та її функції. Ефективність виконання функцій політики, принципи формування і здійснення. Класифікація та головні тенденції розвитку політики в сучасних умовах. Специфіка воєнної політики.

    реферат [28,2 K], добавлен 14.01.2009

  • Політичні знання та культура політичної поведінки. Політика, як теорія і соціальне явище. Предмет політології, її функції. Методи політології, категорії, закони та принцип політичної науки. Суб’єкти і об’єкти політики. Основні функції політики.

    реферат [30,3 K], добавлен 12.01.2008

  • Характеристика сутності міжнародної політики, як засобу взаємодії, взаємовідношення розрізнених суспільних груп або політики одних держав у їх взаємовідношенні з іншими. Дослідження видів і принципів міжнародних відносин. Сучасне політичне мислення.

    реферат [25,4 K], добавлен 13.06.2010

  • Репутация двухпартийного консерватора, который сформировал порядок, основанный на принципах ограниченного правительства, личной ответственности, сильных семей, местного контроля. Президентство Джорджа Буша. Первые признаки спада в экономике США.

    презентация [1,3 M], добавлен 12.11.2014

  • Дослідження теоретичної моделі багатополярної системи міжнародних відносин (БПСМВ). Чинники стабільності та конфліктогенності БПСМВ. Базові підходи до конструювання мультиполярної моделі. Взаємодетермінованість світової політики і знань про неї.

    статья [25,0 K], добавлен 11.09.2017

  • Розвиток культурної дипломатії Великої Британії та її зовнішньополітичних напрямів 1997-2010 років. Виникнення та характеристика поняття "нового лейборизму", його вплив на різні рівні британського суспільства. Суть подальшого піднесення політики країни.

    статья [28,0 K], добавлен 18.08.2017

  • Особливості функціонування ідеології в тоталітарному і демократичному суспільствах. Вплив ідеології на формування та реалізацію зовнішньої політики. Аналіз функціонування ідеологій в тоталітарному і демократичному суспільствах (на прикладі СРСР і США).

    реферат [55,3 K], добавлен 15.01.2015

  • Дослідження різних підходів до визначення сутності політики. Взаємозв'язок політології з іншими науками. Зміст політичної філософії Макіавеллі. Поняття легітимності влади та ідеології лібералізму, типи політичних партій. Принципи і види виборчого права.

    контрольная работа [42,5 K], добавлен 21.05.2012

  • Дослідження публічної та культурної дипломатії Сполучених Штатів Америки як специфічного засобу здійснення зовнішньої політики держави. Специфічні риси лобіювання інтересів певної країни закордоном. Розгляд ефективності публічної, культурної дипломатії.

    статья [45,7 K], добавлен 11.09.2017

  • Аналіз предмету, методу, об’єкту і суб’єкту політології - науки про політичне життя суспільства, закономірності функціонування політики, політичних систем, окремих політичних інститутів, їх взаємодію як між собою, так і з іншими підсистемами суспільства.

    реферат [23,2 K], добавлен 10.06.2010

  • Періоди розвитку філософської та політичної думки Відродження. Влив гуманізму Відродження на соціально-суспільне життя. Ідеї лютеранства, кальвінізму, протестантизму як стимули у розвитку політології наприкінці XV ст. Суспільно-політичні ідеї Реформації.

    реферат [24,2 K], добавлен 29.04.2011

  • Сутність, соціальна природа та принципи політики. Обґрунтування антропологічного розуміння політики. Класифікація і тенденції розвитку політики в сучасному суспільстві. Специфіка воєнної політики. Національна, валютно-фінансова та екологічна політика.

    реферат [34,9 K], добавлен 14.01.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.