Політична соціалізація школярів в умовах трансформації українського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМ. В.М. КОРЕЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ШКОЛЯРАВ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Спеціальність: Політична культура і політична ідеологія

Катаєва Марина Станіславівна

Київ, 1999 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Актуальність дослідження політичної соціалізації школярів зумовлена потребами виходу України з тотальної кризи - економічної, політичної, духовно-ідеологічної;потребами розвитку теорії і практики становлення правової демократичної соціальної держави в Україні, відповідно політичної і правової культури, владних інституцій і цивілізованого суспільства, подолання деструктивних явищ в середовищі молоді. Політична соціалізація залежить від діяльності суб'єктів на всіх рівнях формування цілісної особистості, яка потрапляє до центру політичної активності і зумовлює позитивні зміни в суспільстві, а це можливо лише за високої якості її свідомості та ефективності виховної роботи. Тому політична соціалізація школярів - одна з центральних, фундаментальних у теоретичному і прикладному значенні тем. Визначення сутності цього явища, дослідження його об'єктивних і суб'єктивних основ має надзвичайну актуальність, є вихідним і ключовим в теорії і методології становлення правової держави і громадянського суспільства.

Зміцнення демократичних засад у політичній системі суспільства розширює можливості політичного вибору. Демократичне суспільство є зацікавленим в людині, яка самостійно приймає рішення як політичний суб'єкт. На зміну маніпулюванню політичною поведінкою приходить усвідомлений політичний вибір, що є важливою умовою існування демократії. Тому зростає значення дослідження умов формування політичної культури, факторів і джерел її становлення, етапів і ступенів її розвитку. Важливу роль у відтворенні політичної культури відіграє процес політичної соціалізації у шкільному віці.

Вивчення формування політичних уявлень школярів є важливим для розуміння генезису політичного самовизначення і політичної соціалізації. Незважаючи на те, що у вітчизняній політології питання про формування політичної свідомості та світогляду в підлітковому віці вже поставлене, воно не розроблено детально як на теоретичному так і на емпіричному рівнях.

Сучасне українське суспільство характеризується політичною трансформацією, політичною невизначеністю, низькою політичною культурою, незабезпеченістю політичних норм відповідною поведінкою, слабким впливом громадян на суспільні відносини та владу, неусталеними стосунками між державою і громадянами, змінами в процесі національної та соціальної ідентифікації, що надає процесу соціалізації певної специфічності та робить необхідним його вивчення в умовах політичного реформування.

Подібний тип досліджень дозволяє зорієнтувати коригування виховного процесу. Ціннісно-нормативна невизначеність у дорослих, учителів є добре помітною для школярів і впливає на ступінь поваги до перших як агентів трансляції політичної культури. Повага до вчителів, дорослих залежить деякою мірою і від їхньої політичної позиції. Знання політичних орієнтацій школярів може надати допомогу вчителям та іншим агентам соціалізації у розробці адекватних освітніх і виховних програм.

Підлітковий вік характеризується кризою ідентичності. Його основним завданням є соціальне самовизначення. Тому нагальною потребою є вивчення політичної свідомості школяра, прояснення картини його політичних диспозицій. Значення даного дослідження становить його документальність, тобто конкретний зміст політичної свідомості дітей шкільного віку наприкінці 90-х років, визначений в дослідженні, може бути використаним в майбутньому як документальний матеріал для аналітичних розробок з питань еволюції політичної свідомості громадян України. Такі результати емпіричних досліджень суспільства можуть також служити більш глибокому розумінню соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві, яке трансформується. Дослідження політичної соціалізації школярів сприяють прогнозам електоральної поведінки, що вкрай важливо в умовах регулярних виборчих кампаній.

Проблематика становлення політичної свідомості школяра є принципово важливою для розуміння формування тих фундаментальних вікових новоутворень, що виникають на певному віковому етапі. Саме на ставленні до політичних реалій можна виявити специфічні взаємини школярів з соціальною реальністю. Особливий їх тип формується в контексті цих реалій і ставить школяра у суспільну, громадянську позицію, в основі якої лежить ціннісне ставлення до соціальної дійсності.

Розширення політичної активності людей молодого віку, зростання інтересу до політики являють на сьогодні глобальну тенденцію світового розвитку. Входження нових поколінь до складного світу політики передбачає формування у них певного ставлення до політичних цінностей, що існують у конкретному суспільстві. Для підтримки цілісності і прогресу суспільства важливо знати, як саме відбувається трансляція політичних поглядів і стандартів політичного життя від одного покоління до іншого, як відбувається формування самостійного і відповідального політичного суб'єкта. Політичні уявлення строкаті і різноманітні, що зумовлюється складністю політичної реальності, а також різницею рівня культури і ментальності її носіїв. Природно, що їх уявлення зіштовхуються одне з одним, породжуючи постійну боротьбу. В цих умовах збереження суспільства може забезпечуватися засвоєнням новими поколіннями ролей і функцій, які передбачені ідеалами і цінностями впливової у суспільстві політичної культури.

Стан наукової розробки проблеми. Дослідження включає декілька тематичних шарів, зокрема це проблеми політичної культури, політичної свідомості, політичної соціалізації, ідентичності, вікової диференціації, особливості сприйняття політики школярами. Кожна з цих проблем знайшла відображення у літературі. Концепція політичної соціалізації активно досліджувалася в США з кінця 50 років ХХ ст. Значний вплив на розвиток цієї проблеми справили роботи З. Фрейда, Ж. Піаже, Дж. Міда, Ч. Кулі, Д. Істона, П. Коена, Р. Ліптона, Т. Парсонса, М. Хабермаса, К. Лумана, Е. Еріксона, Е. Фромма. Питання політичної свідомості і політичної культури особливо докладно розглядається вченими Г. Алмондом, Ж. Блонделєм, С. Вербою, Дж.К. Голдфарбом, М. Дюверже, Ш. Мілон-Дельсолєм, Р. Такєром, Дж. Томпсоном, Дж. Хєрманн та ін.

Вихідним матеріалом для здійснення аналізу проблеми політичної культури стали роботи таких дослідників, як В. Андрущенко, В. Бабкін, О. Бабкіна, В. Барулін, І. Бичко, І. Бойченко, І. Бондарчук, М. Вівчарик, В. Воронкова, В. Гаєвський, Л. Губерський, Г. Горак, В. Грушин, П. Копніна, В. Кремінь, І. Кресіна, В. Лісовоий, А. Лой, М. Мамардашвілі, М. Михальченко, М. Мокляк, В. Пухляк, В. Пилипенко, В. Ребкало, С. Рябов, П. Сергієнко, В. Толстих, А. Улєдов, В. Шинкарук, А. Чередніченко, Т. Ящук та ін.

Проблема політичної соціалізації розглядається в роботах Дж. Долларда, Н. Міллєра, О. Маурера, Р. Сірса, Ф. Грінстайна, Р. Лейна, Д. Істона, Дж. Деніса, Р. Хєсса, О. Шестопал та ін.

Проблема ідентичності розглядається в роботах Е. Еріксона, М.Куна, Д. Кембела, В. Агєєва, Т. Адорно, M. Хогга, Д. Aбрамса, П. дю Преза, Г. Старовойтової, Н. Шульги та ін.

Проте, цілий ряд аспектів не знайшов відображення у відповідній літературі. Так, в існуючих дослідженнях переважає психолого-педагогічний, а не політологічний аспект. Недостатньо розроблена методологія дослідження політичної свідомості дітей, вона в основному була розроблена для потреб педагогічного дослідження. Новаторські роботи в області соціології політики (П. Бурдьє, Ж.Ф. Ліотара та ін.), що дали поштовх розвитку методології сучасних соціальних наук, почали активно відображатися у вітчизняній літературі лише в 90-х роках.

За даними, отриманими з Інтернету, проблеми політичної соціалізації школярів вивчаються в Стендфордському університеті. Зокрема, у відповідному сайті відзначається, що важливим аспектом політичної соціалізації, як латентним, так і явним, є формування відносин, пов'язаних з ролями у політичній системі. Шкільна система, з-поміж інших структур, є агентом політичної соціалізації, сприяє формуванню орієнтації політичної поведінки. Шкільна система може забезпечити знаннями та вміннями, що сприяють політичній активності;постачає символи, неписані правила політичного режиму;встановлює відповідні стандарти для еліти і легітимності;формує довіру до політичних структур, готує до участі в політичній діяльності у майбутньому.

В Інтернеті також викладається зміст доповіді Американської федерації вчителів “Освіта для демократії: принципи викладання заради зміцнення демократичних цінностей”. Базуючись на засадах того, що основні принципи демократії не виживуть, якщо вони цілеспрямовано не будуть передаватися наступним поколінням, доповідачі вважають, що американським школам належить посилити заходи щодо поліпшення “навчання громадянству”. Зокрема, у доповіді обговорюється зміст шкільної освіти щодо формування у школяра громадянського почуття, розглядається роль гуманітарних наук та історичного досвіду як осереддя демократичної освіти. З метою формування громадянства рекомендується використовувати шкільні дисципліни, особливо літературу, географію, історію, а в рамках останньої підкреслюється важлива роль у політичному вихованні біографій видатних державних діячів.

Визначне наукове дослідження було проведено Д. Істоном і Дж. Деннісом, які опитали 12 тисяч американських дітей з метою визначення їх ставлення до наявних атрибутів політичної системи: президента, поліцейського, державного прапора і гімну. Це сприяло виявленню властивостей процесу соціалізації дітей віком від 3 до 19 років. Дослідники довели, що в американській політичній системі провідна роль у створенні і підтримці віри дитини у справедливість влади належить президенту і поліцейському, які легко пізнаються і до яких постійно прикута увага дорослих. В Інтернеті викладено результати дослідження батьківського впливу на переконання дітей, проведеного в 1997 р., ученими Пекінського університету в Китаї. 289 учнів середньої школи і їхні батьки були опитані за допомогою спеціальної “шкали переконань”. Результати дослідження дозволили пересвідчитися в тому, що переконання дітей були тісно узгоджені з переконаннями їхніх батьків.

Російський дослідник В. Собкін полемізує з поширеною думкою про те, що у школярів уявлення про політику існують на побутовому рівні і їх судження є виключно відображенням позиції дорослих. Він вважає важливим вивчати політичну свідомість школярів і наводить ряд доказів. Автор акцентує увагу на тому, що особистість вміщує в собі своє соціальне оточення, що вона є особливим діалогічним зв'язком зі світом, своїм соціальним оточенням. Крім того, соціальне оточення сьогодні політизоване і його політичні інтереси не можуть не відбитися на процесах соціального і політичного самовизначення школяра. Хоча Д. Собкін вірно вказує на значущість вивчення генезису політичної свідомості в підлітковому віці, він наводить дані лише про старших підлітків Росії. На наш погляд, політична соціалізація починається у більш ранньому віці.

Вітчизняні дослідження політичної свідомості дітей здебільшого мають описовий характер, але й таких робіт мало, тому що вважається, що школярі не виступають активними політичними суб'єктами і вивчення їх свідомості не має суттєвого значення.

Мета і завдання дослідження. Метою є дослідження специфіки соціалізації школярів в умовах трансформації суспільства.

Завданням дослідження є створення механізмів успішної політичної соціалізації, здатних забезпечити спадкоємність політичного розвитку і збереження суспільства в контексті зміни поколінь, що являє собою важливу теоретичну і практичну задачу політичної системи. Для її вирішення необхідно дослідити, як індивід розуміє політичну мету і політичні цінності та як інтегрує їх у свою особистість: пасивно сприймає пануючі стереотипи чи активно взаємодіє в громадянському суспільстві. Це спонукало автора до використання двох підходів дослідження - теоретичного і практичного. Реалізація цього комбінованого підходу потребує вирішення наступних дослідницьких завдань:

1. Проаналізувати теоретичну модель соціалізації, як важливого процесу становлення цілісної особистості в умовах трансформації українського суспільства, започаткованого на засадах плюралізму, свободи вибору, толерантності;

2. Теоретично обґрунтувати місце школярів у політичному просторі українського суспільства, їх роль як дійсного об'єкта та суб'єкта політичного впливу. Систематизувати і поширити понятійну і методологічну базу прикладних політологічних досліджень соціалізації школярів;

3. Дати аналіз специфіки та етапів політичної соціалізації. Дослідити найвпливовіші фактори політичної соціалізації, політичні уявлення школярів на базі виявлення характеру конкретних політичних цінностей і норм, політичних позицій індивіда;

4. Розробити практичні рекомендації щодо реалізації гармонічного типу політичної соціалізації, яка передбачає наявність однорідного культурного середовища, зрілих демократичних традицій громадянського суспільства, що забезпечують діалог індивіда та влади, і яка полегшує новим поколінням вступ до політичного життя;

5. Виявити стан духовності сучасної політичної культури, який знаходить відбиток у типі рефлексії, спрямованої на формування гармонійно розвиненої особистості.

Об'єкт і предмет дослідження.

Об'єктом дослідження є політична соціалізація, як процес цілеспрямованого або спонтанного впливу на особистість. Предметом дослідження є процес становлення політичної свідомості та формування політичної ідентифікації школярів різного віку в умовах трансформації сучасного українського суспільства.

Методологічні засади дослідження.

Методологічною основою політичної соціалізації школярів є філософські закони і категорії, що відображають об'єктивні риси розвитку світу у всьому його розмаїтті і разом з тим орієнтують і спрямовують наукове пізнання на пошук істини та загально-цивілізаційних принципів. Автором використовуються:

- загально-філософські принципи об'єктивності, історизму, зв'язку теорії і практики;

- елементи структурно-системного і гіпотетико-дедуктивного методів абстракції, формалізації, аналогій, єдності логічного та історичного.

Автор також використовує методологічні принципи, що розкривають соціально-філософську проблематику дослідження. До них належать принципи соціального детермінізму, єдності соціальної теорії і соціальної практики, а також принципи, що описують виключно специфіку явища, яке досліджується, чи процесу єдності протилежностей, взаємопроникнення, взаємозумовленості, гармонії, дисгармонії, протистояння.

Тема дисертації вимагає використання методів системного, інституціонального, структурно-функціонального, онтологічного, феноменологічного, аксіологічного, правового моделювання.

В роботі також використані наступні методи аналізу:

- загально-логічні (абстрагування, узагальнення, дедукції);

- теоретичні (формалізований експеримент, аксіоматичний метод, гіпотетичний перехід від абстрактного до конкретного), порівняльно-історичний, системний (макро- і мікросистем), декомпозиційний, композиційний, структурно-функціональний, теорії опору.

Вирішення проблем політичної соціалізації здійснюється на засадах гносеологічного плюралізму, синтетичної методології, застосування принципів епістемології, суто філософських методів, що розкривають досліджувані явища у всій їх тотальності і аутентичності.

Для сучасної методології вивчення політичної соціалізації характерним є цілісний підхід, тобто об'єкт розглядається за допомогою методів не однієї, а багатьох наук. Феноменологія не може працювати зі структурними особливостями нашого досвіду - з усім багатством його текстур і контекстів, перспективами й обріями, що змінюються внаслідок впливу оточення, відтінками змістів. Необхідний метод спроможний працювати ефективно при динамічному характері емпіричних процесів. Зокрема в дисертаційній роботі використовуються феноменологічний, а також структурно-функціональний підходи, які, в свою чергу, поєднують досягнення філософії, соціології, політології, психології, педагогіки, лінгвістики.

Одним із методологічних джерел є роботи П. Бурд'є, спрямовані на аналіз політики.

Дослідження проводилося у кількох напрямках. По-перше, це погляд на світ сучасної політики з метою орієнтації серед реальних політичних протиріч. Думка підлітка про політику значуща завдяки своїй відокремленості у культурному процесі, тому вона є своєрідною політичною реальністю. По-друге, вивчення політичних уявлень підлітків важливо для розуміння їх політичного самовизначення і політичної соціалізації. Питання про формування політичного світогляду в підлітковому віці досліджувалося у вітчизняній політології, але не достатньо розроблено як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях.

В основі політизації дорослих лежить почуття соціальної ідентичності. Тому очікується, що саме воно починає актуалізуватися і набувати більшої значущості і у політичному розвитку підлітків. Це викликає особливий інтерес, тому що саме підлітковий вік і рання юність характеризуються “кризою ідентичності”. Отже, проблематика становлення політичної свідомості підлітка є принципово важливою для розуміння становлення тих фундаментальних вікових новотворів, що виникають на даному віковому етапі. Тут формується цілком особливий тип ставлення підлітка до політичних реалій, що ставить “я” у суспільну, громадянську позицію, в основі якої знаходиться ціннісне ставлення до соціальної дійсності. Його вивчення дає змогу виявити специфічні взаємини підлітка із соціальною реальністю.

Наукова новизна дослідження. Дисертантом запропонований та теоретично обґрунтований новий напрямок дослідження - “політологія дитинства”, який поєднує політологічні, антропологічні, соціологічні, соціально-психологічні та педагогічні аспекти. В рамках цього напрямку розглядається політологічна концепція, в руслі якої діти шкільного віку досліджуються як значущий суб'єкт політики та об'єкт політичного впливу. В результаті дисертаційного дослідження були отримані певні результати та зроблено наступні висновки, які виносяться на захист:

1. Здійснено обґрунтування значення школярів як політичного об'єкта та суб'єкта в категоріях політичної антропології. У процесі політичної соціалізації школярі залучаються до багатовимірного політичного простору, складові частини якого діють на свідомість і поведінку. Школярі, що входять до складу певного соціального класу чи групи на підставі присвоєння політичних і соціальних позицій батьків, мають соціально-політичні інтереси в масштабах дитячого уявлення про світ;

2. Запропоновано комунікативну концепцію політичної соціалізації школярів, згідно якої політична соціалізація пояснюється формуванням специфічних комунікативних потреб, змістом яких є прагнення бути в контакті з суспільством. Стверджується, що індикатором успішності соціалізації в цьому аспекті є ідентифікація з країною, засвоєння суспільної мети;

3. Подальший розвиток дістала теорія функціонування влади у зв'язку з процесами соціалізації, згідно якої реальна система влади являє собою складне сплетіння інституціональних, комунікативних, символічних джерел впливу і підлеглості. У процесі соціалізації школярі органічно включаються в цю складну структуру і намагаються знайти себе;

4. Доведено, що в умовах економічної та соціальної кризи, в певному значенні можна говорити про інфантильну політичну свідомість, яка притаманна і частині дорослих. Мова йде про тих громадян, у яких знижений рівень політичної культури, слабко виражена громадянськість. Таким чином, процес соціалізації має значення не тільки для дітей, а і для дорослих, що зумовлено безперервністю процесу соціалізації, важливого на всіх етапах розвитку;

5. Встановлено значення співвідношення норми та відхилень у політичній свідомості і поведінці у процесі політичної соціалізації. В умовах трансформаційної кризи норми політичної поведінки набули релятивістського забарвлення. Коли ціннісно-нормативна система послаблена, то розхитана соціалізація втрачає свій орієнтир. Межі норми і відхилень розмиваються, що призводить до різноманітних деструктивних процесів у суспільстві;

6. Досліджено зміст політичної свідомості сучасних українських школярів, що відзначається прагненням до демократизації суспільства, зміцнення незалежності країни, збереження її територіальної цілісності.

Теоретичне і практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що запропоновано новий політологічний напрямок - “політологія дитинства” - спрямований на удосконалення та скерування політичної соціалізації молоді в умовах кризового соціуму, для якого надзвичайно важливим є подолання деструктивних процесів буття, формування цілісності особистості. Результати дослідження дають можливість прогнозувати стан політичної свідомості та політичної поведінки, пояснюючи, що цільова спрямованість політичної дії може бути конструктивною і деструктивною. Це свідчить про включення або виключення молоді з політичного життя, яке може виявлятися в різних формах: від активного неприйняття політики до пасивної аполітичної позиції. Особливе значення роботи в тому, що вона вносить певний здобуток у вивчення майже не висвітленої проблеми соціалізації людини в умовах посттоталітарного суспільства. Результати дослідження дають можливість більш адекватно уявити зміни соціальної свідомості, що відбуваються на етапі розбудови української державності.

Центр громадянської активності все більше зміщується з монопольно державної сфери до загальногромадянської самодіяльності, причини якої значною мірою полягають в недостатній діяльності молодих громадян в житті держави. Тим самим громадянська активність впливає на реформування суспільства.

Проведений аналіз дитячої політичної гри дозволяє констатувати, що вона являє собою певну форму політичної соціалізації. В контексті такої гри формується довільна політична поведінка, що потребує політичних дій, пов'язаних з вирішенням конкретних нестандартних ситуацій.

Матеріали запропонованого дослідження можуть бути використані для удосконалення молодіжної політики (цілеспрямованої діяльності щодо розвитку громадянського суспільства і його інститутів), спрямованої на формування політичної і громадянської культури, громадської активності. Молодіжна політика має формуватися в тісному взаємозв'язку з вихованням, освітою і реалізуватися в процесі творчого оволодіння людиною всіма доступними досягненнями культури характерними для даного культурно-історичного контексту.

Дослідження має сприяти розробці науково обґрунтованої програми політичного виховання, систематичного цілеспрямованого впливу на духовний, політичний і культурний розвиток людини з метою підготовки її суспільної, політичної культурної діяльності, що є надзвичайно важливим в умовах трансформації українського суспільства. Результати та висновки варто використовувати в освітянській діяльності, в процесі підготовки майбутніх фахівців (особливо політологів, соціальних педагогів та психологів, вчителів тощо). Міждисциплінарний характер теми дозволяє вживати розробки автора в курсах політології, соціальної освіти і виховання, культурології, психології і педагогіки та спецкурсах, які направлені на формування концепції цілісної особистості, виховання людських якостей і засвоєння ними моральної, науково-пізнавальної, духовної, політичної культури, що орієнтує особистість на формування ідеалів істини, добра, краси, справедливості: “Політологія дитинства”, “Політична психологія”, “Політична культура”, “Політична соціалізація”, “Людина і культура”, “Теорії особистості” та ін., за рахунок використання сучасних здобутків політології дитинства.

Таким чином, практична цінність дисертаційного дослідження проявляється в тому, що його матеріали сприятимуть науково-дослідницькій, навчальній роботі, просвітницькій діяльності, розробці стратегії реформування політичної сфери українського суспільства, організації і проведенню виборчих та інших політичних кампаній серед різних категорій населення і, особливо, залученню молоді до виборчого процесу.

Апробація роботи. Принципові ідеї, теоретичні положення, висновки, науково-методологічні розробки автора були викладені:

- на Всеукраїнській конференції “Кризове суспільство: політика, соціологія, соціальна психологія. Україна напередодні ХХІ віку” (Запоріжжя, 1994);

- на Загальноукраїнській науково-практичній конференції “Менталітет та протиріччя сучасного українського суспільства: політологічні, соціологічні, культурологічні аспекти” (Запоріжжя, 1994);

- на Республіканській науковій конференції ”Соціальні аспекти державотворення” (Запоріжжя, 1996);

- на Міжнародній науково-практичній конференції “Молодь і суспільство” (Запоріжжя, 1997);

- на Міжнародній конференції “2000 років з Різдва Христова” (Запоріжжя, 1997);

- на Республіканській науковій конференції “Соціальна трансформація та становлення державності в сучасній Україні (Запоріжжя, 1997);

- на Другій всеукраїнській науковій конференції “Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави (Київ, 1997);

- на Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток політичної і культурної антропології в ХХ ст” (Запоріжжя, 1998);

- на Міжнародній науковій конференції “Влада та культура” (Запоріжжя, 1999).

Автор є дипломантом ІІ Всеукраїнського конкурсу імені В'ячеслава Липинського на кращі студентські та аспірантські роботи у галузі суспільних та гуманітарних наук (Київ, 1997).

З проблем дисертації автором опубліковано ряд робіт загальним обсягом 5 друкованих аркушів.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (177 найменувань, 13 сторінок) та додатків. Обсяг дисертації - 191 сторінка. У додатках міститься 7 таблиць.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність роботи, характеризується стан наукової розробки проблеми, визначаються мета і завдання дослідження, його наукова новизна і практичне значення.

У першому розділі “Теоретично-методологічні аспекти соціалізації та політичної свідомості дітей” розглядаються такі проблеми:

- сутність політичної соціалізації та політичної свідомості;

- стан наукової розробки цих питань;

- методологічні засади дослідження;

- статус дітей у політичному просторі;

- права дітей у світлі політичної антропології дитинства;

- специфіка сприйняття політики школярами;

- лінгвістичні та семантичні аспекти політичної свідомості;

- механізми формування політичної поведінки;подається визначення основних понять (“політична соціалізація”, “політична свідомість”, “політична культура”, “громадянськість”, “громадянська свідомість”).

Політична соціалізація розглядається в термінах різноманітних концепцій як процес розвитку особистісного контролю, як результат міжособистісного спілкування та рольового тренування, як процес постійної модифікації людської поведінки за допомогою заохочень і покарань, як процес навчання, засвоєння та привласнення символічних значень політичного світу разом із його результатом - політичною культурою.

В цілісній політичній культурі суспільства можна виділити політичну субкультуру школярів. Формування у людини політичної культури є важливим завданням політичної соціалізації.

Зміст політичної свідомості формується з подій громадського життя індивіда, його діяльності і ставлення до подій у світі. Політична свідомість школярів включає уявлення школярів про державу, владу в суспільстві, про стосунки держав, націй. Політична свідомість школярів є повсякденною.

Соціалізація школярів здійснюється за допомогою таких агентів соціалізації, як родина, школа, друзі, засоби масової інформації. Політичну соціалізацію можна розглядати як результат власної активності політичного суб'єкта, метою якого є привласнення ресурсів і можливостей суспільства, самовизначення і досягнення ідентичності, включення до соціальної системи й інститутів. З позицій політичної антропології дитинства школярі виступають як відносно самостійний, активний суб'єкт політики. Політичні й інші інтереси дітей відбиті в Декларації прав дитини.

У певному значенні підлітки є політичною силою. Хоча мотивація їх діяльності не є суто політичною, вона може мати політичний зміст. У екстремальних політичних ситуаціях підлітки можуть відігравати активну роль. Сприйняття політичних явищ школярами зумовлено соціальними чинниками, зокрема, соціальною структурою суспільства.

Об'єктивний соціальний стан значної частини населення в суспільстві, що трансформується, характеризується невизначеністю. Це обумовлює плюралізм у баченні соціального світу, що, у свою чергу, пояснює невизначеність політичних позицій. На індивідуальному рівні політична невизначеність пов'язана з когнітивними стратегіями особистості школяра, таких як: поповнення, спрощення, зниження значущості. Найбільш продуктивною є стратегія “поповнення”, вона стимулює політичну активність у її різноманітних формах, що призводить до успішної політичної соціалізації.

Сприйняття політичних явищ школярами відбувається на невербальному рівні. Політична соціалізація відбувається в різноманітних соціокультурних обставинах, є різною у школярів, які належать до різних соціальних верств, і вже на до понятійному рівні відтворює соціальні протиріччя. Політична свідомість суб'єктивно представлена відчуттям своєї позиції в політичному просторі.

Політичне виховання школярів є одним із напрямків політичної боротьби. Важливий компонент цього виховання - засвоєння школярами центральних політичних понять. Воно відбувається у відповідності з законами розвитку свідомості дитини: від рівня предметних дій до рівня абстрактних понять на різних вікових етапах.

Політична культура школярів відрізняється присутністю несвідомого компоненту, формуванням первинних понять, засвоєнням назв різних суспільно-політичних явищ. Політичне для школяра не суто політичне, а існує на одному рівні з іншими явищами культури. Процес формування політичної свідомості є не лише накопиченням понять і змістів, але й диференціацією політичного від інших сфер. Розвиток дитячого сприйняття рухається від злитості до диференційованості. З диференціацією явищ світу в сприйнятті відбувається і диференціація сприйняття політичного світу. Її механізми безпосередньо виявляються в механізмах об'єктивації.

У світі дорослих на процес об'єктивації впливають професіонали-фахівці, яки визначають смисли політичних явищ, надаючи їм словесний вираз. У світі дітей цю функцію виконують агенти політичного впливу (вихователі, диктори телебачення, батьки). Слід зауважити, що політичне відокремлюється в полі соціальних явищ як конфлікт, тобто не як цілісність, а як вже внутрішньо поляризоване явище. Це ставить дитину в ситуацію вибору. У школяра вибір здійснюється за допомогою політичного агента. Напруга політичної боротьби доходить до школяра вже в знятому вигляді.

У кризовому суспільстві немає стабільних культурних зразків політичного сприйняття. Це знижує можливості для ідентифікації і породжує стрес, який зумовлює політичну пасивність або стереотипів. Важливою умовою формування політичної свідомості школярів виступають символи політичних явищ і вербальні формули - знаки значущих атрибутів держави. Розбіжність символічної системи і реального стану речей в кризовому суспільстві призводить до необхідності апелювати не до розуму, а до емоцій, тобто навіювання має більше значення, ніж переконання.

В роботі розглядаються лінгвістичні та семантичні аспекти політичної свідомості. Політична боротьба може виступати як боротьба концепцій. Виділяються стратегії лінгвістичного супроводу політичної боротьби. Свідомість школярів образна, насичена символікою. Політична свідомість існує не у формі ідей, а у формі образних уявлень, уплетених у структуру повсякденної реальності. Тому ці уявлення виглядають випадковими, ситуативними, розірваними. Дитяча політична свідомість лише деякою мірою відбиває політичні переконання дорослих.

Школярі не мають самостійного політичного статусу і не займають самостійних позицій у політичному просторі. Вони частково привласнюють політичний статус своїх батьків, соціальної або етнічної спільноти. Цей процес залежить від характеру політичної власності і від місця даного школяра стосовно владних політичних агентів. У школяра інтереси соціального класу батьків відбиваються крізь призму “дитячого стану”, який характеризується неповнотою відповідальності і обмеженістю можливостей для реалізації своїх інтересів.

Для політичної соціалізації мають велике значення механізми формування політичної поведінки. В роботі розглядаються гуманістична, біхевіористська, когнітивістська концепції тлумачення цих механізмів.

Відповідно до конвенціонального і соціального біхевіоризму агресивна поведінка - не природжена реакція, а результат навчання в процесі соціалізації.

Відповідно до когнітивного підходу на формування політичної свідомості впливає рівень вікового розвитку особистості, яка бере участь в сприйнятті політичної інформації. На участь у політиці мають вплив потреби людини в самоствердженні, спілкуванні, волі. Базові уявлення про способи їх задоволення формуються в ранньому дитинстві і визначають політичну поведінку.

В другому розділі “Політична соціалізація школярів: компоненти, фактори, етапи” розглядаються теоретичні та емпіричні проблеми формування політичної ідентичності дітей як структурного компоненту політичної соціалізації, політичної соціалізації з позицій антропології дитинства, чинників політичної соціалізації дітей. В цьому ж розділі викладаються результати емпіричних досліджень політичної соціалізації школярів та коментуються особливості ідентичності на різних стадіях розвитку особистості. Політичний компонент ідентичності відіграє велику роль у політичній соціалізації людини. У формуванні політичної свідомості особистості особливе значення має підлітковий вік. Джерелом позитивного емоційного підкріплення політичних цілей у підлітковому віці є спілкування з ровесниками і потреба в соціально значущій діяльності. Участь у політизованих дитячих об'єднаннях забезпечує таке спілкування і діяльність.

Важливим компонентом ідентичності є національна приналежність: наявність національної мови, почуттів і символів. Почуття національної приналежності формує підґрунтя для сприйняття національної ідентичності як цінності.

Аналізується проблема норми й відхилень в дитячій політичній соціалізації, відзначається відносність межі між нормою і відхиленнями.

Стрижнем політичної соціалізації є формування специфічних комунікативних потреб, змістом яких є прагнення належати такому співтовариству як держава, країна. Метою політичної соціалізації є формування потреби бути громадянином. Аналізуються різноманітні рівні пристосування до оточення в процесі політичної соціалізації, при якій здійснюється структурування фундаментальних видових здібностей і задатків людини: рівень практичних дій, образного освоєння оточення, розумових процесів, емоційний рівень. Образний рівень забезпечує формування образних аналогів політичних об'єктів, пов'язаних із державою, еталонною особистістю, суспільством. Рівень розумових процесів забезпечує раціоналізацію неясних за значенням, але інтуїтивно важливих уявлень про владних політичних діячів, країну, державу, армію, поліцію та інші політизовані компоненти. Емоційний рівень забезпечує диференційоване ставлення до суб'єктів політики на тому рівні опанування політичної реальності, що доступний школярам.

Розглядаються стадії, рівні політичної соціалізації. На першій стадії політичні судження носять спрощений характер: на рівні однозначних висловлень. На другій стадії судження на політичні теми можуть бути більш розгорнуті, насичуватися емоційними відтінками.

Розглядається роль навчання, праці, авторитету, гри в процесі політичної соціалізації. Аналізується специфіка різноманітних типів політизованих ігор: фізичної, стратегічної, стохастичної, рольової.

Наводяться дані емпіричного дослідження політичних уявлень школярів. Виявлено відносно високий ступінь довіри до армії і церкви. Школярі не повною мірою довіряють представникам влади переважно з моральних причин. Можна констатувати суперечливість політичної свідомості школярів. Так, вони визнають необхідність зміцнення зв'язків України і Росії, але виражають до Росії деяку недовіру.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації автор формулює концептуальні положення щодо політичної соціалізації школярів. Стверджується, що політична соціалізація школярів є складним процесом, який органічно поєднує політологічні, психологічні, культурологічні й ідеологічні компоненти.

Політична соціалізація школярів розглядається в контексті політології дитинства, що включає такі аспекти, як: політичну культуру школярів, механізми її формування, політичну ідентифікацію, зміст політичної свідомості школярів, політичні умови для впровадження прав дитини, політичну соціалізацію, ставлення до політичних інститутів, політичний статус школярів.

Мета політичної соціалізації - це формування політичної культури громадянина. Важливим параметром її є ставлення до політичного режиму держави. Згідно досліджень, більшість дітей вважають, що необхідно зміцнювати демократію та незалежність України.

Політична свідомість дітей є повсякденною. Розуміння політики існує у формі до понятійних конструктів, воно несформоване повною мірою на вербальному рівні. Тому політичні уявлення виглядають випадковими, ситуативними, розрізненими.

Механізмами політичної соціалізації школярів є наслідування політичної поведінки і настанов референтних груп та особистостей, ідентифікація з політичними суб'єктами, їх комунікативних потреб, вплив агентів політичної соціалізації (зокрема, родини, школи, друзів, церкви, засобів масової комунікації), особистий досвід (гра, участь у дитячій політичній організації тощо).

У процесі політичної соціалізації формується увесь набір ставлень, що виступають для особистості джерелом наступної політичної поведінки. У результаті успішної політичної соціалізації задовольняється глибинна потреба особистості бути громадянином. Існують певні відмінності політичної соціалізації дітей різного віку. Важливою метою соціалізації є політична ідентифікація дітей, яка означає формування почуттів приналежності до держави та нації.

Погляди школярів на конкретні політичні події, ставлення до політичних інститутів, влади складають зміст політичної свідомості. Органи влади, партії викликають у школярів невелику довіру. Виявляються елементи відчуженості від держави. В зовнішньополітичних питаннях діти ідентифікують себе з державою більше, ніж у внутрішньополітичних.

В сучасних демократичних державах існують закони щодо прав дитини. Концепція соціально-правової держави, передумови якої сформульовані в Конституції України, передбачає впровадження прав дітей.

Пізнання закономірностей формування політичної свідомості та політичної культури школярів має не тільки теоретичне значення, а й важливе для організації політичного виховання, розуміння динаміки громадської думки, збереження політичної стабільності в умовах трансформації сучасного українського суспільства.

ПУБЛІКАЦІЇ

Катаєва М. Політична соціалізація підлітків // Проблеми соціалізації сучасних підлітків, Запоріжжя, ЗДУ - 1998 р. - С. 60-119.

Катаєва М. Лингвистические и семантические аспекты политического сознания детей и взрослых // Нова парадигма, № 8, Запоріжжя ЗДУ, 1998 р. - С. 33-41.

Катаєва М. Політична свідомість дітей // Вісник Ніжинського ДПІ - Ніжин: Вид. Ніжинського ДПІ, 1998 р. - С. 45-48.

Катаєва М. Політологія дитинства як напрямок політичної антропології // Нова парадигма, №10. - Запоріжжя, ЗДУ. - 1999 р. - С. 67-78.

Катаєва М. Методологічні засади політико-правового виховання дітей // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 1999. - № 1. - С. 218-222.

Катаєва М. Потребительские ориентации и жизненные ценности молодежи // Тези конференції “Менталітет та проблеми освіти”. - Запоріжжя. - 1994. - С. 53-54. політичний державотворення громадянин

Катаєва М. Политическая система и дети // Матеріали республіканської наукової конференції. ”Соціальні аспекти державотворення”. - Запоріжжя. - 1996. - С. 116-117.

Катаєва М. Проблеми політичної ідентичності підлітків // Проблема політичної психології та її роль у становленні Української держави. - Матеріали другої всеукраїнської наукової конференції. - Київ, 1997 р. - С. 138-140.

Катаєва М. Партії у політичній свідомості дітей // Соціальна трансформація та становлення державності в сучасній Україні. - Матеріали республіканської наукової конференції. - Запоріжжя, 1997 р. - С. 97-98.

Катаєва М. Особенности политического сознания детей // Збірник наукових праць з гуманітарних наук. - Запоріжжя, ЗДІА. - 1998. - С. 93-94.

Размещено на Allbest.ru