Бургундія в системі міжнародних відносин у XV ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ТА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

Реферат

Бургундія в системі міжнародних відносин у XV ст.

Студентки 1 курсу

Фітісової Аліни Віталіївни

Викладач:

Булик Максим Володимирович

Маріуполь 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Соціально-економічна ідентифікація

Розділ 2. Зовнішня політика Бургундських герцогів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальністю цієї теми є те, що Бургундська держава, буквально ввірвавшись в сформовану систему західноєвропейських відносин XIV-XV ст., змусила занепокоїтися багато держав.Відчувши загрозу своїх володінь, сусідні держави створили в 1475 р.«Антібургундську коаліцію». У ході запеклої боротьби Бургундія незабаром була знищена, але її спадщина ще довго мала вплив на європейську історію.

Об'єктом дослідження є міжнародні відносини західної Европи у XV ст.;

Предмет дослідження - Бургундія в системі міжнародних відносин у XV ст.;

Метою даного дослідження є аналіз міжнародних відносин Бургундії з іншими країнами Західної Европи у XVст. У рамках даної мети, поставлені наступі завдання:

Визначення етапів становлення і розвитку Бургундської держави;

Характеристика міжнародного становища Бургундії, виокремлення основних векторів зовнішньої політики, війн і союзів, спрямованих на досягнення суверенітету.

Практичне значення данної роботи полягає в тому, що її матеріали можуть буди використанні при підготовці до семінарських занять з дисциплін історія міжнародних відносин та історія цивілізацій.

Список використаних джерел складається з 23 найменувань.

Розділ 1. Соціально-економічна ідентифікація

Геополітичне розвиток Бургундської держави.

У XIV в. на європейській сцені виникло нове державне утворення-Бургундія,яке незабаром стало відігравати важливу роль у міжнародних відносинах. Раптове і несподіване його виникнення змішало плани багатьох визнаних держав, а амбіції і перемоги його правителів вивели Бургундію на одне з провідних місць в Європі. Історія Бургундського герцогства належавшего династії Валуа починається в 1363 р., коли молодший син французького короля Іоанна II Доброго Філіп Хоробрий (1342-1404) отримав в лен Бургундію. [1] Згідно з державною традицією того часу льон був дарований у формі апанаж, тобто він повинен був повернутися до корони в разі припинення герцогської династії. Це була звичайна форма дарування принцам крові, яка юридично залишала територію в рамках французького королівського дому.

Бургундія в останній третині XIV в . являла собою доситькрупне, але далеко не найбільше володіння у Франції. Існували інші тримання принців крові : герцогства Анжу, Бурбон, Вандом, Орлеан, віконтство Беарн [ 2 ] та багато інших . Ніщо, здавалося, не віщувало майбутнього швидкого підйому Бургундського будинку. Європа вже була поділена між існуючими державами, і створення нового в умовах Пізнього Середньовіччя уявлялося малоймовірним. Але феномен Бургундії і складається в її несхожості на інші країни Європи, в тому числі і тими засобами та методами, які використовувалися для створення держави .

Вже до кінця XIV ст. ситуація різко змінюється. Це пов'язано із проведеною герцогами шлюбної політикою. Ідея збільшення державної території матримоніальним шляхом, тобто через отримання приданого, була не нова.

Можна згадати іронічний девіз Габсбургів : " Нехай інші воюють, а Австрія укладає шлюби ", багато будинків були не проти отримати відносно безболісно нові землі. Але домінування даного принципу в зовнішній політиці, постановка його в основу державної політики - безперечне нововведення, застосоване бургундськими герцогами .

Бургундським герцогам вдалося поставити свою матримоніальну політику на такий високий рівень, досягти який не вдавалося нікому і пізніше. Можливо, це пов'язано з тим, що в новий час шлюбні союзи не грали вже такої ролі, і герцоги застали останню можливість використовувати даний прийом найбільш повно.

Пріоритет ставився на політично і територіально перспективні шлюби, для укладання яких герцоги виявляли незвичайну енергію і кмітливість. Перша можливість застосувати даний прийом представилася вже Філіпу Хороброму. Коли йому прийшов час одружуватися, особливих проблем з вибором не було. Найбільш привабливою партією була Маргарита Фландрська ( 1350 -1405 ), спадкоємиця графств Фландрії, Артуа і Франш -Конте, Невіра і Ретеля. Вона була єдиною дочкою графа Людовика II Ла Маль [ 3 ]. Проявивши інтерес до Маргарити, плани тоді ще вельми незначного герцога зіткнулися з інтересами великої політики. Так як чоловік Маргарити отримував контроль над усіма Південними Нідерландами, а також можливість блокувати Францію з півночі та сходу, що звичайно, в умовах Столітньої війни було для неї дуже небезпечно. На якийсь час майбутній шлюб Маргарити став точкою зіткнення інтересів Франції та Англії, чиї государі самі пропонували руку графині. Справа в тому, що граф Людовик відмінно розумів, що, видаючи свою дочку за англійського або французького короля, він втягує свої землі в неминучу війну з другим претендентом . Філіп Хоробрий, ідеально підходив для ролі нового государя Фландрії і Артуа . Якиий не володів великими засобами, він неминуче повинен був враховувати думку міст, що навряд чи став би робити сильний правитель. Філіпп Хоробрий зважився на ризикований крок - запевнивши короля Франції у майбутній вірності, герцог уклав таємну угоду і з англійським королем, суть якого втому, що Філіп не братиме участі у війні на боці Франції . [ 4 ] Коли всі сторони були задоволені, в 1369 р. був укладений шлюб. [5]

Після смерті Людовика II в 1384 р. Пилип Хоробрий став правителем Фландрії, Артуа і Франш-Конте, Невіра і Ретеля. До щодо слаборозвиненою й переважно аграрної Бургундії він отримав свого роду економічного лідера того часу - південні Нідерланди. Володіння Бургундського герцога збільшилися в кілька разів, і з другорозрядного васала французької корони він перетворився у великого володаря. Як вочевидь з цього прикладу, матримоніальна політика була формою складної політичної гри герцога, лише одягненої в традиційну форму шлюбного союзу.

Таким чином, до Бургундської держави були приєднані важливі території. Голландія, Зеландія і Геннегау подібно Фландрії були економічно високорозвиненими землями. Торговельні та промислові міста, прекрасні гавані - все це стало надбанням герцогів. Бургундським герцогам вдалося зібрати воєдино значну частину Нідерландських земель. Таким чином, 1476 є піком розквіту Бургундської держави . За сторіччя герцогам вдалося створити величезну державу від Північного моря на півночі до Женевського озера на півдні, на заході їх межами були Іль- де- франс і Луара, на сході - Рейн. Бургундські володіння включали практично всі Нідерланди : Фландрію, Голландію, Зеландію, Геннегау, Брабант, Лімбург, Ретель, Пікардію, Люксембург, Гелдерн, Артуа і знаходилися в залежності Клеве і Утрехт ; а також групу володінь на кордоні Франції та Німеччини до Швейцарських кантонів : власне Бургундію,Франш -Конте, Невір, Макон, Осер, Шаролє, Брейсгау і Зундгау, Лотарингію і Бар . [ 6 ]

Розділ 2. Зовнішня політика Бургундських герцогів

Як вказувалося вище, історія Бургундського герцогства династії Валуа починається в 1363 р., коли молодший син французького короля Іоанна II Доброго Філіп Хоробрий отримує в лен Бургундські землі. Бургундія в останній третині XIV в. являла собою досить крупне, але далеко не найбільше володіння у Франції. Однак наприкінці XIV ст. ситуація змінюється; шляхом шлюбу Філіп Хоробрий набуває графство Фландрію, Артуа, Франш-Конте і інші більш дрібні володіння, які юридично не входять до складу Франції. Складається наступна ситуація: герцог Бургундії по значній частині своїх земель не є вассалом французького короля. Амбіції герцогів зростають, і зіткнення інтересів Бургундії і Франції стає неминучим. Зовнішньополітична історія Бургундії являє собою постійну боротьбу з Францією за суверенітет і безперервну експансію на сусідні володіння. Перший герцог Філіп Хоробрий (1364 - 1404) активно втрутився у боротьбу за регентство у Франції над душевнохворим королем Карлом VI Божевільному. Суперництво за владу двох партій: бургиньонов (партія герцога) і арманьяків - вилилося у громадянську війну у Франції, ускладнену що тривала Столітньої війною. [7] Герцог на даному етапі користується ще дуже невеликим впливом, щоб активно брати участь у політичному житті. Тому малоперспективним регентству у Франції він воліє розширення своїх володінь. Що стосується Столітньої війни, то Бургундія перебуває в союзі з англійцями, які гарантують захист Фландрії від домагань Франції.

Наступний герцог Іоанн Безстрашний (1404 - 19) [8]

На початку 1405 р. навколо важко захворілого Карла VI розгорнулася найгостріша боротьба за владу. Брат короля герцог Людовік Орлеанський. Він зіткнувся зі зростаючим впливом Іоанна Безстрашного . Франція знову опинилася на межі громадянської війни. Обидва герцога збирали війська, готові почати боротьбу. До осені 1405 р. з великим трудом було примирення, що носило явно неміцний компромісний характер. Одним з умов було розгортання військових дій проти Англії. В результаті гострої боротьби герцог Орлеанський був убитий ( ??1407 ) . [ 9 ] . Але боротьба не втихала, і влітку 1410 р. вибухнула війна між бургіньонами і арманьяками, обидві сторони боролися за владу при Карлі VI і, в кінцевому рахунку, за незалежність від центральної влади. У цій війні герцог Бургундський спирається на союз з Англією, крім грошей і династичних шлюбів англійському королю була обіцяна Нормандія . Але арманьяки запропонували половину Франції, і англійці підтримали їх. [10] Восени 1416 р. в Кале був укладений англо - бургундський союз . Герцог визнавав законними права Генріха V на французький престол і обіцяв йому військову допомогу. В грудні 1419 р. спадкоємець Іоанна Безстрашного Філіп Добрий підтвердив союз з англійським королем. З цього часу Бургундія надовго стала найважливішим союзником Англії в Столітній війні. Вже на початку наступного, 1420 р. бургундські війська взяли активну участь у військових діях. [ 11]

Шістнадцять років Бургундія разом із Англією веде війну. У 1435 р. герцог укладає мир з Францією в Арассе, [ 12 ] Філіп Добрий визнав Карла VII королем Франції . За умовами миру, крім покаянних діянь за вбивство Іоанна Безстрашного, Франція передає Бургундії міста по р. Соммі [ 13 ] в заставу мирних відносин. Крім того, герцог залишається тільки номінальним васалом французького короля, апанаж переводиться в льон, Бургундія стає практично незалежною.

Наступні тридцять років, до 1465 р., герцог зайнятий збільшенням своїх володінь. Матримоніальним шляхом він отримує права на Брабант, Люксембург,Лімбург, Голландію, Зеландію, Геннегау, Ено і Намюр . [ 14 ]

Філіп Добрий заводить великі зовнішньополітичні зв'язки .Встановлюються контакти з Португалією, що закріплюється шлюбом герцога з інфантою . Бургундія активно бере участь у війні Червоної та Білої троянди, так як Англія є природним союзником проти Франції .Пік активності зовнішньої політики всієї історії Бургундської держави припадає на правління герцога Карла Сміливого ( 1467 - 77). Саме в цей час відбувається вирішальна сутичка з Францією за саме існування Бургундії.

Висновки

Діяльність герцогів, була спрямована на створення суверенної, централізованої держави. Бургундія пройшла певні етапи у своєму розвитку. Буругндскім герцогам у своєму прагненні створити суверенну державу вдалося домогтися певних результатів :

Досягнення в боротьбі за суверенітет. Була досягнута фактична незалежність від французької корони. Зовнішньополітичні відносини .Бургундська держава виступала в якості самостійного суб'єкта міжнародних відносин:

- При укладенні міжнародних договорів з Англією, Францією, імператором Священної Римської імперії герцоги Бургундії виступали як рівноправні партнери ;

- Бургундська держава активно брала участь у найбільших збройних конфліктах того часу і часто виступала як вирішальна сила ;

- Бургундські герцоги створили систему шлюбних союзів з усіма найбільшими будинками Західної Європи;

Можна констатувати, що герцоги зробили колосальних зусиль для створення суверенної централізованої держави. Герцоги Бургундії виконали величезну роботу для заснування держави . Особливо слід виділити діяльність Карла Сміливого, саме в епоху його правління було вжито найважливіші реформи централізуючого і консолідуючого характеру . Але їх результати не встигли проявитися. У державному зіткненні з Францією Бургундія зазнала поразки. Викладені факти дозволяють зробити висновок про те, головним централизующим чинником і системоутворюючим елементом Бургундської держави була влада в особі Бургундського герцога.

бургундія міжнародний суверенітет

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Всемирная история: учебник для вузов / Под ред. Г.Б. Поляка, А.Н. Марковой. -- М.: ЮНИТИ, 2001. -- 496 с. Басовская Н. І. Політична боротьба в Англії і Франції першої половини XV в. і Столітня війна. // Ідейно-політична боротьба в середньовічному суспільстві. -- Чернівці, 2002. -- С. 438--451.

2. Басовская Н. І. Політична боротьба в Англії і Франції першої половини XV в. і Столітня війна. / / Ідейно-політична боротьба в середньовічному суспільстві. М., 1984. [Электронный ресурс]. Режим доступа http://annales.info/evrope/books/100let_rec.htm .

3. Міжнародні відносини в період середньовіччя. [Електроний ресурс]. Режим доступу http://idetperformance.com/narisi-stor-mzhnarodnix-vdnosin/20-mzhnarodn-vdnosini-v-perod-rannogo-serednovchchya.html .

4. Басовская Наталия. Столетняя война: леопард против лилии. [Електроний ресурс]. Режим доступу -- http://e-libra.ru/read/241725-stoletnyaya-vojna-leopard-protiv-lilii.html

5. Правление Хлодвига // Григорий Турский. История франков // Хрестоматия по истории средних веков / под ред. С.Д. Сказкина. В 3 т. -- Т. 1. -- М.: Изд-во соц.-эконом. лит-ры, 1961. -- С. 417.

6. Керов В. Л. Народные движения во Фландрии в начале XIV в. -- М., 1979.

7 . Дюби Ж. Середні століття. -- М., 2000 с. 54

8. Семенов И. Християнські династії Європи. [Електроний ресурс]. Режим доступу -- http://www.booksprice.ru/books/2233064.html

9. Історія Європи з найдавніших часів до наших днів : в 8 т. / [упоряд. Удальцова З. В. та ін.]. -- М. : Наука, 1988. -- Т. 2: Середньовічна Європа. -- 1992. -- 816 с. [ 5 ] Рижов К. Всі монархи світу . Західна Європа . М., 1999 . с. 302

10. Малинин Ю. Общественно-политическая мысль позднесредневековой Франции XIV-XV. -- Спб., 2000. с. 154

11. Дживелегов А. Торгівля на запад' Вь среднiе століття. -- М., 1905 . с. 185

12. Ремонстрация університету та м. Парижа Карлу VI про управління державою від 13 лютого 1413 / / Хрестоматія держави і права зарубіжних країн . Стародавність і Середні століття. -- М., 2001 с. 296-301

13. Хейзінга Й. Осінь середньовіччя. -- М., 1988 с. 20

14. Коммін Ф. де Мемуари . -- М., 1988 . с. 364

Размещено на Allbest.ru