Візуалізація образу "жінки-політика" в українській політичній міфології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Візуалізація образу "жінки-політика" в українській політичній міфології

Онопко О.В

Політичні міфи - невід'ємний елемент будь-якої політичної культури. Будучи комплексним багаторівневим конструктом, вони складаються і мають прояв у широкому спектрі різноманітних символів і стереотипів, слів-маркерів і гасел, тверджень і образів. Образ - це така сукупність асоціацій і характеристик, пов'язаних з певною персоною, курсом, явищем чи процесом, що формується завдяки візуалізації на рівні свідомості після згадування їх чи слів-маркерів, якими їх позначають. Ці образи є стереотипними для окремих культур, націй, цивілізацій. Так, маркери, що наявні у політичній міфології, («влада», «ворог», «батьківщина», «політичний лідер», «державний діяч», «жінка-політик» будуть формувати в масовій свідомості різних цивілізацій різні образи та персональні асоціації. Специфіка візуалізації образів Ґрунтується на цивілізаційних засадах і може бути виражена у світовому інформаційному просторі за допомогою таких каналів, як література, мистецтво, кінематограф, телебачення, Інтернет, тощо. Питання візуалізації вітчизняного образу «жінки-політика» є актуальним за сучасних умов і цікавим для автора через розташування України на лінії міжцивілізаційного розлому [1].

Серед авторів, які займалися дослідженнями особливостей візуалізації міфологічних образів, вагомий внесок був зроблений культурологами К. Армстронг і Дж. Кемпбелом, які вивчали архаїчні образи у давніх і сучасних міфах та релігіях [2], та значення образів у загальній структурі міфу, досліджував їх за допомогою компаративної міфології [3]. Щодо політичних наук, то з позицій дискурс-методології вивченням даного питання обіймалися S.Т. Akindele, O. Adeyemi та К. AliJco [4], у контексті до сліджень неоархаїки у регіональній політиці - А. Кічігіна [5], виходячи з засад політичної іміджелогії, - Г. Дідух [6]. JI. Воронова досліджувала образ «жінки-політика» у міфах та анти-міфах, що мають місце у матеріалах провідних світових і російських ЗМІ [7]. У вітчизняній політичній науці фактично не розкритим лишилося питання візуалізації образу «жінки-політика» в українській політичній міфології.

Виходячи з цього, автор мав на меті виявити цивілізаційну специфіку візуалізації образу «жінки-політика» в українських політичних міфах. З огляду на це, були поставлені такі завдання: з'ясувати місце образу «жінки-політика» у політичному міфі; визначити специфіку візуалізації міфологічних образів «жінка-політик», «женщина-политик», «woman-politician»; окреслити основні візуальні риси українського образу « жінки-політика» з урахуванням цивілізаційних особливостей героїки ключових вітчизняних політичних міфів.

Політичний міф представляє собою складний витвір, текст сюжетного характеру, що має певний набір дієвих осіб. Всі вони поділяються на «героїв» і персонажів. «Герой» - це центральна дійова особа, образ, широко і всебічно зображений, наділений яскравим характером, окреслений взаєминами з довкіллям, зв'язками із соціальним, національним, історичним підґрунтям [8,с. 156]. На відміну від «героя», персонаж - це другорядна дійова особа, яка знаходиться у контексті «героя». «Герой» політичного міфу у залежності від сюжету може приймати різні образи, які виникають у масовій свідомості за допомогою слів-маркерів, слоганів та рольових ярликів таких, як «визволитель», «агресор», «наставник», «батько нації». «Герою» невід'ємно властива героїка - сукупність видатних досягнень, певних поведінкових рис, що мають відповідати прийнятому образу та існуючим в суспільстві архетипам і установкам, релігійним і культурним традиціям і догмам [9]. У персональних політичних міфах «герой» знаходиться у центрі композиції, сюжет якого розрахований і створений з урахуванням його особливостей (міф про «І. Сталіна - батька народів»), У головних міфах (за класифікацією М. Головатого) [10], де провідну роль відіграє певний світогляд чи ідеологія, замість «героїв» наявні персонажі, приклади яких закликані підтримувати головний міф (образи «снайпера Зайцева», «передовика Стаханова», «космонавта Гагаріна»),

Щодо жіночих образів, то вони мали місце ще у сакральних міфах і часто набували в них ознак героїчності. Провідний дослідник міфів Дж. Кемпбел наголошував, що «герой» - це чоловік або жінка, яким вдалося піднятися над своїми власними і локальними історичними обмеженнями до загально значущих, нормальних людських форм [11,с. 14]. Таке розуміння сутності Ґрунтувалося на конкретних прикладах, що існували у міфологіях різних країн і народів. У давньогрецьких міфах жінками-героями були Аталанта, Касандра, Олена Троянська, у давньослов'янських - Либідь, Ілмера, Лада, у німецько-скандинавських - Гроа, Крімхільда, Ембла, та ін.. Як і в архаїчних міфах, фундаментальні героїчні жіночі образи наявні практично у всіх національних політичних міфологіях: для Франції - це Жанна д'Арк, для Англії - Єлизавета І, для Росії - Катерина II, для Китаю - Ци Сі, тощо. У XX ст. світової відомості набули такі особи, як М. Тетчер («залізна леді»), Б. Бхутто («найпопулярніший прем'єр у світі»), у XXI ст. - М.Обама («ікона стилю»), Х.Клінтон («прекрасна леді епохи»), К.Кіршнер («Президент-спадкоємиця», «молодий лідер нації»), Ю.Тимошенко («Батьківщина- Мати»), тощо. Всі вони є символами успішної активності жінок у політичній сфері, героями чисельних політичних міфів.

Ґрунтуючись на принципі сюжетного розподілу дійових осіб у міфі і на поділі міфів на головні, героїчні та ін. [10,с.42], можна виділити два основних варіанта представленості образу «жінки-політика» у міфі:

- на рівні головних міфів даний образ є одним з тих, що приймає «герой», щоб максимально ефективно донести до аудиторії їх основні ідеологічні чи світоглядні принципи. Вельми показовою у цьому плані є міфологія перонізму. Особливо її перший етап (середина 1940х - початок 1950х pp.), коли її головним «героєм» виступала саме Е.Перон, а її чоловік був лише міфологічним персонажем. Спочатку її сприймали як «акгрису-подругу полковника Перона», а потім, коли вона почала активно і публічно підтримувати політичний курс чоловіка - як «жінку-політика». Саме вона стала «обличчям» перонізму як режиму і політичної ідеології. Схожа ситуація з політичними міфами про «режим Ф. Маркоса», а також з міфологіями, присвяченими політичним курсам, що впроваджували І.Ганді, М.Тетчер чи Б.Бхутто.

- на рівні героїчних міфів, де провідну роль відіграє саме персона, ключове місце займає саме «герой», а не ідеологія, чи світогляд, що він розділяє. «Герой» може приймати додаткові образи, в т.ч. і й образ «жінки-політика», щоб відповідати поточним умовам або стратегічним цілям міфотворців. Яскраво ілюструє це героїчна політична міфологія К.Кіршнер, в якій акцент робиться на образі «молодого лідера нації», а не на образі «жінки-політика», однак останній проявляється у найбільш важких для даної особи політичних ситуаціях.

Образ «жінки-політика», як і інші міфологічні образи, має чітке цивілізаційне підґрунтя. Це значною мірою зумовлено тим, що у будь-якого народу є своє розуміння жіночості і, відповідно, жіночої участі у політиці. На думку С. Хантінгтона, у світі існують дев'ять основних цивілізацій [1]. Кожна з них представляє собою складну систему, яка в соціокультурному плані Ґрунтується на мовній і релігійній специфіці населення. Політичні міфи, створені у межах цивілізації, є свого роду ат тракторами системостворюючими чинниками, які мають вагомі функції в системі, підтримуючи її рівновагу (міфи про «державу загального добробуту», «світле комуністичне майбутнє», «імперію, в якій ніколи на заходить сонце»), Цолітичні міфи (як ідеологічні, так й індивідуальні) є аттаркторами не тільки тієї системи, де народжені і діють, а й можуть виступати силою стратифікації для інших систем (експорт демократії СІЛА). Аттрактори різного походження і типу, притягуючи системи, мають власні траєкторії і форми прояву. Ключове місце серед останніх займає мовно-комунікативний вимір. Мова - це не просто культурне явище, це феномен, що склався саме в таких, а не інших географічних умовах, саме в такому ментальному середовищі, саме для такої цивілізації. Мовно-комунікативна безпека цивілізації полягає у необхідності зберігати мови її народів, підвищувати статус мови держави-імперії, зміцнювати спільний комунікативний простір, одним з найпотужніших каналів якого є Інтернет. Наприклад, Рунет - його російськомовний сегмент - популярний не тільки серед населення східнослов'янських країн, але й в Центральній Азії, частково - в Східній Європі і навіть в Америці. У Рунеті - не тільки йде спілкування російською мовою, окрім цього впроваджується мережева експансія імперії на простори інших країн, поширюється російська імперська політична міфологія. Імперська мова мусить домінувати для того, щоб стрижнева держава могла втримувати і контролювати не тільки свій сегмент інформаційного простору, але й простір усієї цивілізації. Відповідно, той образ «жінки-політика», який існує у політичній міфології стрижневої держави, має віддзеркалюватися в її власному Інтернет-просторі та цивілізації.

Яскравим показником трендів, що існують в Інтернет та його мовних сегментах у певний період часу, є дані пошукових систем. Основним принципом їх функціонування є відбір інформації за критерієм поіндексованості та відвідуваності Інтернет-сторінок, на яких вона розміщена. Одними з найновітніших методик, які використовуються для вивчення віддзеркалення соціальних явищ і процесів в Інтернет-просторі, є ті, що побудовані на основі Google Research - дослідницької методики, яка полягає в аналізі результатів пошуку за запитами у глобальній системі Google. Подібні методики можна використовувати практично з усіма сучасними системами Інтернет-пошуку, однак не можна казати, що, наприклад, працюючи з Яндексом, застосовується Google Research - таке найменування припустимо лише для відповідної пошукової системи. Технологічно робота з Google Research складається з трьох етапів:

- формулювання коректного, чіткого та адекватного запиту;

- пошук та відсіювання найбільш показових результатів;

- обробка й аналіз отриманих даних.

Розташування України на лінії перетину і зіткнення цивілізацій, зокрема Слов'яно-Православної та Західної [1], обумовлює мови адекватних пошукових запитів: українську, російську та англійську. Виходячи з цього, автором було сформулювано три запити: «жінка-політик», «женщина-политик», «woman-politician». Вони були задані найбільш рейтинговій у світі пошуковій системі Google.com [12]. Автора цікавили саме візуальні результати, тому пошук відбувався за зображеннями. До уваги бралися тільки перші сторінки.

Запит: «woman-politician». На першій сторінці наявні дванадцять результатів. Зображені різні жінки-політики, переважно білі і у віці 40-50 років. На першому місці - малюнок з дівчиною, яка стоїть за трибуною з надписом «Vote» і промовляє: «Girls can't WHAT?». Подібний результат ймовірно зумовлений побоюванням молодіжних американських організацій, щодо деяких американок, які не надто прагнуть брати участь у політиці і часто мотивують це тим, що жінки нібито не можуть бути лідерами [13]. Даний малюнок закликаний переконати у зворотному, наголосити на абсурдності такого твердження. Вельми показовим у цивілізаційному плані є те, що дванадцятий результат ілюструє образ «жінки-політика» з незахідних країн, а саме - представницю Індії М. Банердже.

Запит «женщина-политик» демонструє дещо інакшу картину: не зважаючи, на те, що на першій сторінці також переважають білі жінки у віці 40-50 років, не має такого розмаїття персон, як за попереднім запитом. Ю.Тимошенко (5 зображень), І.Хакамада (2 зображення), Х.Клінтон (2 зображення, їй результат), А.Меркель (1 зображення, 2й результат) та М.Тетчер (1 зображення) - таким є найбільш поширені асоціативні уявлення користувачів Рунету про жінок-політиків. Виходячи з цього, складається враження, що у російській політичній міфології відсутній образ етнічної росіянки, який би асоціювався з образом «жінки-політика». Популярність образу Ю.Тимошенко ймовірно викликана саме цим. Єдина представниця російської політики, яка потрапила на першу сторінку вибірки Google, - І.Хакамада - істотно відстає від лідера БЮТ, що може бути зумовлено ментальною «чужістю» її образу російськомовним Інтернет-користувачам. Х.Клінтон і А. Меркель традиційно постають як сукупні відображення образів «головного противника» і «головного союзника» Росії у Західному світі, що підтверджується деякою агресивністю і триумфалізмом зображень першої та спокійною м'якістю - другої.

Запит «жінка-політик» істотно відрізняється від зробленого російською мовою. Перший результат належить сукупному образу молодої ділової жінки, другий - Г. Герман. Присутні також зображення Президента Литви Д. Грібауйскайте, Державних секретарів СІІІА Х. Клінтон і М. Олбрайт, конгресвумен Л. Леон, а домінують у цілому фотографії Ю. Тимошенко. Te, що серед отриманих на запит українською мовою результатів третину представляють жіночі образи Європи і Америки, a Tjie Thhy - екс-прем'єр-міністр України, яка декларувала лояльність європейським цінностям, засвідчує істотну тенденцію щодо сприйняття українськими Інтернет-користувачами образу «жінки-політика» в його західній версії.

На підставі отриманих візуальних результатів, можна так охарактеризувати узагальнений міфологічний образ «жінки-політика», властивий Західній і Слов'яно-Православній цивілізаціям, а також Україні: на вигляд це офіційно одягнена, витримана, спокійна, жінка, віком у середньому 40-50 років, європеоїдної раси.

Окрім наданого вище візуального портрету, можна потенційно казати про такі тенденції цивілізаційного плану:

а) на даний момент саме Західна цивілізація продукує найбільш популярні образи жінок-політиків, які у перспективі можуть остаточно стати взірцями для наслідування і відтворення у політичних міфологіях не західних країн, зокрема України;

б) відсутність у Росії яскраво вираженого національного образу «жінки-політика» може ставити під загрозу її гуманітарну безпеку, створюючи привід для експансії міфологічних образів з країн периферії Слов'яно-Православної цивілізації;

в) прагнучи відтворювати західний образ «жінки-політика» і поширюючи його на російську політичну міфологію за допомогою власних цивілізаційних особливостей і ментальної близькості з народом Росії, Україна у майбутньому може стати або агентом гуманітарної експансії Західного світу, або сприяти появі у імперському центрі «Руського світу» своїх національних образів.

В українській політичній міфології візуалізація образу «жінки-політика» має провідне значення у головних і героїчних міфах, у кожному з яких наявна певна її специфіка.

Головні міфи - це ті, що представляють найбільш значущі міфічні конструкції [10,с.42]. В сучасній Україні це зокрема міфології «Великої Перемоги», «Незалежності», «міжрегіонального розколу», міфи про вступ до НАТО, європейську інтеграцію, тощо. Можна виділити такі особливості візуалізації образу «жінки-політика» у них:

- загальнонаціональний і загальнодержавний масштаб, що досягається за допомогою або всіх, або найбільш поширених, каналів інформування і спілкування населення (телебачення, преса, Інтернет, радіомовлення);

- візуальний образ є продуктом домінуючого світогляду, ідеї чи ідеології і слугує для його закріплення чи поширення («Родина-мать», «кухарка, яка може керувати країною»);

- образ «жінки-політика» пов'язується з образами, рольовими ярликами, словами маркерами архаїчного походження, що несуть потужне, емоційне забарвлення і мають міцний зв'язок з ментальністю народу («мати», «берегиня», «відьма»),

В українських героїчних політичних міфах візуалізація образу «жінки-політика» має чіткий зв'язок з героїкою персон, які стають об'єктами міфотворчості. Тому її ключовими рисами є:

- рішучість і часом агресивність образу, що зумовлені прагненням жінок-героїв міфів демонструвати певну харизматичність (навіть за її повної відсутності). Подібна характеристика зумовлена відголосками традицій візантийства і кесаризму Православної цивілізацій [14]. Яскраво ілюструє її образ Н. Вітренко;

- осяйність образу світлом, що викликано декларуванням «героями» набожності й духовності. Вельми показовими у цьому плані є різноманітні візуальні зображення Ю.Тимошенко;

- діловий стиль одягу «героя», що є відголоском позиціонування вітчизняними політиками себе як «демократів і європейців», яке викликано не тільки поточною політичною ситуацією, але й специфікою двоїстої ментальності українського народу. Характерним прикладом цієї риси може бути міфологічний образ Н. Королевської;

- тяжіння до прийняття простого, максимально «народного» зовнішнього вигляду, що зумовлюється схильністю до проявів «хуторянства» [15], яке, з одного боку, є свого роду основою взагалі української політики, а з іншого - наближає «героїв» міфів до народу. Часто використовуються І. Богословською. жінка політик міфологічний український

Будучи складними цивілізаційними явищами, політичні міфи мають містити у собі такі образи, які б чітко відповідали соціокультурним і соціально-психологічним особливостям народу, що є їх цільовою аудиторією. Це обумовлює їх ефективність і довгостроковість. Виходячи з даних Google, на даний момент у вітчизняній політичній міфології прослідковується тенденція, щодо асоціювання образу «жінки-політика» у першу чергу з західною його версією. У той самий час деякі українські жіночі образи, не зважаючи на протиріччя у героїці, виходять на рівень міфології Слов'яно-Православної цивілізації, витісняючи російські, що може потенційно свідчити про початок її вестернізацію, провідну роль в якій може відіграти Україна.

Список використаних джерел

1. Хантингтон С.Ф. Столкновение цивилизаций - М.: ООО «Издательство ACT», 2003.-603 с.

2. Армстронг К. Краткая история мифа. - М.: Открытый мир, 2005. - 160 с.

3. Кэмпбелл Дж. Мифический образ. - М.: ACT. 2004. - 686 с.

4. Akindele S.T., Adeyemi О., Aluko К. Tlie myth and reality of women in politics: A discourse of the core issues // Journal of Political Science and International Relations, 2011. -№5(4), pp. 190-207.

5. Кичигина А.Г. Миф и изобразительная деятельность человека к постановке проблемы // Омский научный вестник, 2006. -№9. - С. 318-322.

6. Дідух Г.Я. Ретроспективний аналіз концепцій іміджу жінки-політичного лідера // Гілея: науковий вісник, 2009. - №24. - С.381-389.

7. Воронова JI. Женщины-политики в СМИ: мифы и антимифы // http://mediascope.ru/ node/345. - 6 червня 2012 p. - 23:30.

8. Літературознавчий словник-довідник / Під ред. PT. Гром'якта ін.. -K: Видавничий центр «Академія», 2007. - 753 с.

9. Онопко О.В. «Герой» і «цивілізація» у політичній міфології / Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету - 2011»: матеріали доповідей та виступів / редкол.: А.Є. Конверський та ін. - K.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет». 2011. -- Ч. 9.-С.52-54.

10. Головатий М.Ф. Політична міфологія. - K.: МАУП, 2006. - 144 с.

11. Кэмпбелл Дж. Мономиф. - Пушкино: Грааль, 1996. - 58 с.

12. Рейтинг поисковых систем за 2011-2012 год от компании Dilibrium // http://mir.dilibrium. ru/stati/43-stati-o-intemet-reklame/3 8 l-rejting-poiskovyh-sistem-za-2011-2012-god-ot-kompanii- dilibrium. - 3 червня 2012 p. - 12:09.

13. Girls Can't Be Politicians // http://www.girlscantwhat.com/girls-cant-be-politicians/. - 7 червня 2012 p. - 21:10.

14. Леонтьев К.Н. Византизм и славянство. - М.: Изд-во Сретенского монастыря, 2010.-280 с.

15. Беляев С. Загадка украинской души. Особенности менталитета украинцев // http://www. management.com.ua/notes/mental_l.html. - 28 січня 2011 p. - 13:05.

Размещено на Allbest.ru