Ціннісне та інституційно–владне забезпечення політичної свободи в умовах демократії: політологічний аналіз творчої спадщини Алексіса де Токвіля

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

23.00.01 - Теорія та історія політичної науки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Ціннісне та інституційно - владне забезпечення політичної свободи в умовах демократії: політологічний аналіз творчої спадщини Алексіса де Токвіля

Прокопчук Ірина Іванівна

Київ - 2001

Размещено на http://www.allbest.ru

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політології і соціології Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова (Міністерство освіти і науки України).

Науковий керівник:

доктор політичних наук

ГОРБАТЕНКО Володимир Павлович,

Конституційний Суд України,

науковий консультант судді Конституційного Суду України

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук

КАРМАЗІНА Марія Степанівна,

Київський державний торговельно-економічний університет, професор кафедри філософських та соціальних наук

кандидат історичних наук, доцент

АВДЄЄНКО Олена Дмитрівна

Київський національний університет будівництва і архітектури, доцент кафедри політичних наук

Провідна установа:

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

кафедра політології ( Міністерство освіти і науки України)

Захист відбудеться “9”…жовтня 2001 року о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.181.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук в Інституті політичних та етнонаціональних досліджень НАН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Кутузова, 8, кім. 202

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Кутузова, 8, кім. 202

Автореферат розісланий “8” вересня 2001 року.

Вчений секретар спеціалізованої Левенець Ю.А.

вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Політична свобода -- одна з пріоритетних цінностей суспільного життя, яка закріплена у конституціях, нормативно-правових актах багатьох сучасних демократичних, розвинених країн та у міжнародно-правових документах, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 р., Декларації ООН про ліквідацію усіх форм расової дискримінації 1963 р., Пакті про громадянські та політичні права 1966 р., Пакті про економічні та соціальні права 1966 р. тощо. Конституція України 1996 р. права та свободи людини і громадянина проголошує найвищою соціальною цінністю. Їх утвердження та забезпечення визнається головним обов'язком держави.

В сучасній Україні ідеї політичної свободи гостро актуалізуються у зв'язку з переходом суспільства від тоталітарного до демократичного, вільного, відкритого суспільства. Проблема входження суверенної України в співдружність високорозвинутих демократичних суспільств -- це значною мірою проблема осягнення людьми феномена Свободи, причому осягнення на різних рівнях, в тому числі і на рівні здійснення державної стратегії реформування суспільства.

Людство вже накопичило величезний досвід, пов'язаний з вирішенням цих питань у суспільствах з різними формами правління, рівнем масової свідомості та політичної культури. З цієї точки зору надзвичайно актуальною, цікавою, і до того ж практично не проаналізованою в українській політичній літературі є концепція політичної свободи видатного французького філософа, правознавця, політичного мислителя і діяча першої половини ХІХ століття Алексіса де Токвіля.

Зв'язок роботи з науковими програмами , планами , темами. Обраний напрям дисертаційної роботи безпосередньо грунтується на розроблених кафедрою політології та соціології Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова навчальних програмах та планах з політології, теорії та історії політики, історії політичних та правових вчень.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обгрунтування політичної свободи, як базової суспільної цінності та інституційно-владного і соціокультурного механізмів її забезпечення в умовах демократії у творчій спадщині А. де Токвіля.

Для виконання поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

-- проаналізувати теоретико-методологічні підходи А. де Токвіля до трактування політичної свободи;

-- розкрити багатоструктурний характер категорії “свобода” у працях вченого, висвітливши види свободи та дослідивши його застереження про можливі протиріччя між видами свободи;

-- дослідити крізь призму творчої спадщини мислителя конфлікт цінностей “свобода” / “демократія”, для чого виокремити та систематизувати основні види загроз свободі у демократичному суспільстві;

-- розглянути проблему інституційно-правового забезпечення свободи через раціоналізацію влади;

-- дослідити соціокультурні аспекти аналізу свободи у творах мислителя;

-- висвітлити проблему політичної модернізації у трактатах філософа, звернувши особливу увагу на питання демократизації суспільств із стійкою традицією гіперцентралізованого державного управління;

-- охарактеризувати особистий внесок А. де Токвіля у розробку концепції політичної свободи у порівнянні з його попередниками різних форм ідеологій (лібералізм, консерватизм, соціалізм-утопізм);

-- виокремити актуальні прогностично-значущі ідеї мислителя для українського сьогодення.

Об'єкт дисертаційного дослідження -- концептуальні теоретико-методологічні засади тлумачення свободи у творчій спадщині Алексіса де Токвіля, трактатах визначних мислителів ХVІІ-ХІХ ст., працях сучасних вітчизняних і зарубіжних політологів.

Предметом дисертаційного дослідження є політологічний аналіз ціннісного обгрунтування та інституційно-владного забезпечення політичної свободи в умовах демократії за працями А. де Токвіля.

Методи дослідження. Використано загально-наукові та загально-філософські принципи і методи. Із загально-філософських: принципи діалектизму, об`єктивності; аналітико-синтетичний метод; метод індукції та дедукції. Серед загально-наукових методів використано: структурно-функціональний, системний, інституціональний, історико-логічний, порівняльно-ретроспективний. Теоретико-методологічна база дослідження спирається на положення та висновки щодо політичної свободи, сформульовані у працях визначних мислителів ХVІІ-ХІХ ст.: Д.Актона, І.Бентама, Е.Берка, Г.Болінгброка, Т.Гоббса, П.Гольбаха, Т.Джефферсона, Е.Єйхталя, Б.Констана, М.Кареєва, Дж.Локка, Дж.С.Мілля, Ш.Монтеск'є, Дж.Медіссона, Ж.Ж.Руссо, сучасних зарубіжних і українських вчених -- Р.Арона, В.Бабкіна, Е.Баталова, І.Берліна, К.Гаджиєва, Р.Даля, Р.Дарендорфа, І.Кураса, Г.Ласкі, Ф.Рудича, М.Фрідмана, Е.Фромма, Ф.Хайєка та ін. токвіль владний політична свобода

Наукова новизна дисертації. На основі системного політико-правового аналізу політичної спадщини А. де Токвіля доведено, що однією з необхідних передумов формування стабільної демократії в Україні є ціннісне обгрунтування та інституційно-владне забезпечення у суспільстві політичної свободи. Політична наука виробила різноманітні теоретико-методологічні підходи до інтерпретування категорії політична свобода. Вагомим додатком до них має стати ще недостатньо вивчена в українській політології концепція політичної свободи, яка викладена у творчій спадщині А. де Токвіля. Ідеї мислителя щодо політичної свободи, зокрема, можуть бути вдало екстрапольовані на сучасні модернізаційні процеси, що відбуваються в Україні. Виходячи з вищезазначеного в даній дисертаційній роботі здійснено наступне:

1. Досліджено загально-теоретичні підходи вченого до інтерпретування категорії політична свобода: 1) вивчення свободи у нерозривному зв`язку з ідеєю права, закону; 2) розгляд свободи як багатомірного поняття та виокремлення її видів, висвітлення конфлікту різних видів свободи. Запропоновано авторську класифікацію видів свободи, представлену структурною схемою. Проаналізовано методологічні підходи А. де Токвіля до тлумачення категорії політична свобода: 1) гармонійне поєднання індивідуалістсько-комуналістських рис через встановлення паритетних відносин у стосунках “громадянин - держава; 2) подолання вестернізації в недемократичних країнах, що стали на шлях демократизації; 3) аксиологічний підхід до інтерпретування політичної свободи; 4) використання компаративного аналізу при вивченні різних моделей свободи; 5) гармонійне поєднання при тлумаченні свободи інституційно-правового та політико-культурного підходів; 6) використання прогностичного методу для виявлення майбутніх тенденцій розвитку свободи в умовах демократії; 7) ретроспективний аналіз шляхів забезпечення та збереження політичної свободи у часі та просторі; 8) антропоцентризм. Інтереси людини, її щастя, добробут, здоров`я, розвиток особистості як вільної творчої індивідуальності розглядаються як вихідні положення при обгрунтуванні політичної свободи .

2. Встановлено, що раціоналізація влади -- одна з необхідних передумов реалізації у суспільстві “правильно організованної” свободи. Найліпшому інституційно-владному забезпеченню свободи сприяють ліберально-демократичні принципи та механізми здійснення влади.

3. Визначено соціокультурні аспекти аналізу свободи у трактатах А. де Токвіля через розгляд: 1) політичного менталітету на основі вивчення специфіки національного характеру французів та американців; 2) істотних рис американської ліберально-демократичної та французької авторитарної політичної культури; 3) інституту суспільної думки як знаряддя конформізації в умовах масової демократії. Відзначено важливість вивчення як конструктивно-творчих, так і деструктивних аспектів впливу на політику та функціонування свободи ментально-психологічних особливостей народу, політичної культури.

4. Досліджено виявлену філософом у своїх творах дуалістичну сутність демократії, що відображається у конфлікті цінностей “свобода/демократія”. Узагальнюючи та систематизуючи наукові положення вченого, дисертант розробила власну класифікацію видів загроз свободі з боку демократичного суспільства, яка представлена структурною схемою. Вказано, що загрози свободі у творах мислителя виходять з боку: а) рівності, б) процесів етатизму у суспільному житті, в) суспільно-політичних струсів (війн , революцій), г) деструктивної, антисистемної політичної опозиції, д) тиранії більшості та суспільної думки, е) ескапізму (“втечі від свободи”), ж) великих імперій, з) законодавчої та адміністративної нестабільності при відсутності різноманітних розвинутих форм соціального контролю за відправленням влади та політичною елітою, і) корумпованості демократичних урядів, к) тимократії або влади військових, л) економічної кризи у країні.

5. Обгрунтовано проблему політичної модернізації як засіб збереження політичної свободи у часі та у просторі. Досліджено токвілевий аналіз особливостей модернізації традиційних суспільств, в яких склалася стійка традиція гіперцентралізованного державного управління.

6. Окреслено коло прогностично-значущих ідей французького вченого для сьогодення українського суспільства, зокрема, щодо ціннісного обгрунтування політичної свободи та узгодження її з іншими суспільними цінностями, теоретико-методологічних підходів до інтерпретування політичної свободи, інституційно-владного забезпечення політичної свободи у суспільстві та соціокультурних механізмів вкорінення свободи у масову свідомість, практики реалізації політичної свободи за умов реформування авторитарного режиму із міцною традицією гіперцентралізованного управління тощо.

Науково-практична значимість роботи полягає в тому, що вона дозволяє більш глибоко осягнути творчу спадщину А. де Токвіля, його місце і роль в історії політико-правової думки, висвітлити розуміння співвідношень: “лібералізм-демократія”, “класичний лібералізм” -- “новий” або “соціальний лібералізм”, “свобода-рівність”. Використання творчих здобутків Токвіля, зокрема його теоретико-методологічних підходів до інтерпретування категорії політична свобода, може бути корисним в умовах сучасних процесів державотворення, що відбуваються в Україні. Матеріали дисертації можуть бути застосовані в освітній, навчально-педагогічній, правотворчій та правозастосовчій діяльності.

Апробація роботи. Результати дисертації були використані при виконанні розроблених кафедрою політології та соціології Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова навчальних програм та планів з політології, теорії та історії політики, історії політичних та правових вчень. Основні положення дисертації знайшли відображення у фахових наукових публікаціях та у виступах на респупліканских та міжнародних науково-практичних конференціях: "Політична опозиція: світовий досвід та українська практика" (Київ, 29 березня 1995 р.); "Проблеми економіки і вдосконалення підготовки економичних кадрів в умовах переходу до ринку" (Запоріжжя, 3-4 червня 1995 р.); “Людина і духовність” у НДІ “Проблеми людини” (Київ, 1996 р.); 57-, 59-, 60-та науково-практичні конференції Київського державного технічного університету будівництва і архітектури (1996, 1998, 1999 рр.); “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти” (Київ, 16-17 грудня 1999 р.).

Публікації. Результати досліджень опубліковані у 13 наукових статтях, з них 6 статей у виданнях, зареєстрованих ВАК України, 5 -- матеріали наукових конференцій, 1 -- тези наукової конференції, 1 -- у науково-популярному виданні.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, 3 розділів, які включають 7 підрозділів, загальних висновків, списку літератури з 205 найменувань і вміщує 162 сторінки основного тексту, в тому числі 5 рисунків, всього 178 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обгрунтовано актуальність роботи, сформульовано мету і завдання дослідження, визначені об`єкт, предмет і методи дослідження, висвітлені наукова новизна і практична значущість одержаних результатів, наведено апробацію теоретичних положень і структуру дисертації.

У першому розділі -- “Творча спадщина Алексіса де Токвіля як предмет наукового дослідження” -- висвітлена ступінь наукової розробки проблеми, розглянуті політологічні теоретико-методологічні положення у працях мислителя, місце та значення токвілевої концепції політичної свободи в історії політико-правової думки. Творча спадщина французького мислителя через свою універсальність, багатопроблемність привертала увагу вчених-суспільствознавців різних галузей знань: соціологів, істориків, політологів.

Р.Арон, П.Вірнбаум, Г.Ласкі, М.Лерой, А.Ручка та В.Танчер заглиблюються передусім у соціологічний аспект його творів. М.Алпатов, Л.Бендрікова, В.Далін, В.Каленський, М.Кареєв, А.Молок, А.Шлезінгер аналізують Токвіля як історіографа. При цьому об'єктом їх уваги є книга -- “Старий порядок та революція”, а предметом аналізу тлумачення Токвілем Великої французької революції.

Найбільший інтерес до токвілевої спадщини виявляють, особливо в останні роки, політологи. Предметом їх наукового аналізу постає трактат “Демократія в Америці”. Дослідники Є.Баталов, К.Гаджієв, В.Джонсон, А.Салмін, Л.Харц вивчають проблему політичної культури у праці Токвіля. Дослідники Т.Андрусяк, А.Василенко, Р.Даль, Т.Жиккардо, М.Лапицький, Т.Лєбедєва, П.Лавлер, Ф.Мелоніо, О.Миро-ненко, Н.Прозорова, Д.Рей, О.Скакун, К.Хорнунг, Є.Єйхталь у різних аспектах висвітлювали теорію демократії у творі Токвіля. Т.Бекназар-Юзбашев, В.Терехов, спираючись на праці Токвіля, вивчають розуміння мислителем партії, її ролі, місця, функціонування у політичному житті соціуму. Є.Іванян аналізує токвілеві спостереження щодо деструктивних рис преси в суспільному житті США .

Унікальність Токвіля як вченого полягає в тому, що в його творах містяться глобальні, фундаментальні за своєю значущістю та універсальні за шляхами розв'язання проблеми: аналіз аксиологічного аспекту світу політики через вивчення, конструктивну розробку та захист базових загальнолюдських цінностей свободи, рівності, демократії; обгрунтування соціологічного портрету революції; створення теорії демократії, наближеної до сучасної демократії участі; вивчення місця і ролі партій, асоціацій, преси у політичній системі; висвітлення конструктивної та деструктивної ролі ментально-психологічних особливостей народу у політичному житті; розгляд причин виникнення та механізмів формування деспотичних режимів; аналіз моделей та засобів політичної модернізації; дослідження оптимальних шляхів демократизації суспільств із стійкою традицією гіперцентралізованного управління; вивчення проблеми політичної влади.

Однією з найголовніших проблем у спадщині А. де Токвіля є всебічний розгляд проблеми політичної свободи. Місце та значення токвілевої концепції політичної свободи в історії політико-правової думки найяскравіше висвітлюється через співставлення наріжних положень вченого із працями його попередників-мислителів ХVІІ першої половини ХІХ ст. ліберальної, консервативної та соціалістичної світоглядних позицій, що аналізували цю проблему. Якщо лібералізм надихнув вченого на обгрунтування базових суспільних цінностей: свобода, рівність, демократія, консерватизм надав ідеям вченого стриманого, розважливого характеру, то гостра полеміка з соціалізмом-утопізмом ХVІІІ ст. змусила його вдатися до енергійних спроб відстояти ці цінності для людства, особливо ідею свободи: захистити індивідуальну свободу від апології суспільної свободи, втримати маси від надання переваги рівності перед свободою.

А. де Токвіль поглиблював теоретичні положення своїх попередників лібералів і зробив свій істотний внесок у розробку категорії політична свобода: 1) вивчав проблему інституалізації свободи через раціоналізацію влади; 2) всебічно аналізував громадянське суспільство, схвалюючи наявність в ньому різноманітних політичних суб`єктів -- партій, асоціацій, преси, опозиції -- чим справив безпосередній вплив на теорію поліархії Р.Даля; 3) підкреслив необхідність для забезпечення індивідуальної свободи відсутності як зовнішнього, так і внутрішнього тиску; 4) акцентував увагу на значущості не лише негативної, а й позитивної свободи; 5) вивчав феномен “тягара свободи” в умовах демократії; 6) комплексно аналізував інституційно-владні та соціокультурні механізми забезпечення свободи; 7) наблизився до сучасного тлумачення понять політичний менталітет, політична культура; 8) розвивав теорію демократії участі; 8) досліджуючи становлення масової демократії, мислитель справив безпосередній вплив на Г.Лебона, В.Корнхаузера, Д.Рісмена та Н.Глейзера. А. де Токвіля по праву можна вважати одним з перших теоретиків масового суспільства.

Розвиваючи наріжну для його попередників-консерваторів проблему революції, Токвіль зробив свій оригінальний внесок: а ) здійснив аналіз, наближений до сучасної соціології революції (соціально-психологічне трактування причин революції, роль політичних лідерів, наукова критика настроїв суспільства напередодні та на початку революції, вплив ідеології на руйнування старого порядку); б) створив вчення про відцентрові сили після перемоги насильницької революції, що сприяють зародженню та посиленню якісно нового, більш міцного авторитарного режиму, ніж той, що зазвичай передує революції; в) сформулювавши закони про революцію: революційний вибух може статися саме тоді, коли деспотичний режим починає лібералізуватися, пом'якшуватися, та про бюрократію як основне досягнення демократичної революції та найбільш адекватний тип сучасної держави,- вплинув на А.Бакуніна, М.Вебера, В.Розанова, П.Сорокіна, І.Тена .

Полемізуючи з соціалістами-утопістами, Токвіль на противагу колективістським теоріям демократії обгрунтував теорію демократії, просякнуту глибоким гуманістичним змістом за рахунок конвергенції цінностей лібералізму та демократії.

Другий розділ -- “Ціннісне обгрунтування політичної свободи у працях А. де Токвіля” -- присвячений розгляду теоретико-методологічних підходів французького вченого до аксиологічного тлумачення категорії політична свобода, соціокультурних аспектів аналізу свободи Токвілем, прогнозів мислителя стосовно ймовірного конфлікту цінностей “свобода / демократія”. Узагальнюючи здобутки сучасної політології, дисертант запропонувала власні науково-теоретичні та методологічні підходи до розгляду цієї категорії і виділила наступні види свободи: а ) за формою свободу виокремлюють як негативну або “свободу від” та позитивну, тобто “свободу до”: негативна свобода полягає у відсутності щодо індивіда будь-якого тиску, примушування, нав'язування зовнішньої волі і нормативно закріплюється у правах і свободах громадян; позитивна свобода передбачає спроможність людини на основі знань, досвіду та переконань здійснювати за власним вибором певну поведінку, яка реалізується у користуванні правами, свободами, виконанні обов'язків, відповідальності за власні дії; б) за суб'єктом свобода поділяється на особисту, де носієм свободи є індивід (свобода слова, совісті, недоторканність, тобто свобода громадянська) та суспільну, де носієм свободи є народ (народний суверенітет); в) за сферою прояву у суспільстві свобода може бути економічна, політична, культурна, релігійна тощо; г) за рівнем інституційно-правового закріплення у суспільстві свобода є реально забезпечена та декларативна, тобто псевдосвобода; д) за ідеологічним обгрунтуванням можна виокремити такі тлумачення свободи: ліберальне, демократичне, анархічне, тоталітарне; е) персоніфіка-ція свободи у вигляді вільного акту волевиявлення людини дозволяє виокремити її наступні стадії: зовнішня свобода, тобто відсутність нездоланних зовнішних перешкод, що унеможливлюють здійснення людиною своєї волі; внутрішня свобода, що полягає у наявності знань, досвіду, морально-ціннісних настанов та світоглядних орієнтирів, що формують інтереси і потреби особи та розуміння шляхів їх вирішення; наявність вибору та його здійснення через прийняття рішення на основі власної волі; почуття відповідальності за прийняте рішення та його наслідки.

Дисертант виокремлює наступні методологічні підходи до тлумачення свободи: 1) розгляд свободи з позицій індивіда, колективу, їх органічної єдності; 2) з якими цінностями та яким чином (паритет / пріоритет) слід узгоджувати свободу у суспільстві; 3) якому виду свободи треба надавати перевагу при реалізації у суспільстві (зовнішній чи внутрішній, індивідуальній чи суспільній); 4) як обгрунтовувати свободу: з позицій дозволяючого підходу, коли у законі регламентовано, що людина має право робити, чи з позицій обмежувально-упереджувального підходу, коли у законі встановлена заборона на певні дії і свобода безпосередньо виходить від умовчання закону; 5) яким повинне бути співвідношення дозволенного та забороненного у суспільстві і як тлумачити сферу дозволеного: все, що прямо не заборонено законом (лібералізм), чи все, що прямо приписано в законі (тоталітаризм).

Дисертант, спираючись на теоретико-методологічні підходи до аналізу категорії свобода, вивчила токвілеве теоретико-методологічне обгрунтування цієї базової суспільної цінності, й на цій основі виокремила основні теоретичні засади тлумачення свободи у Токвіля: а) вивчення свободи у нерозривному зв'язку з ідеєю права, закону як матеріально-правових форм існування свободи у суспільстві; б) розгляд свободи як багатоструктурного поняття, виокремлення її різних видів, вивчення ймовірних протиріч між видами свободи (особиста / суспільна, політична / економічна, негативна / позитивна); в) обгрунтування політичної свободи, як вихідної базової суспільної цінності.

Методологічні підходи А. де Токвіля до тлумачення категорії “політична свобода” такі: а) конвергенція індивідуалістсько-комуналістських рис та обгрунтування паритетних відносин у стосунках “громадянин-держава”; б) подолання вестернізації у малорозвинутих країнах, що обрали шлях демократизації та забезпечення свободи; в) аксиологічний підхід до інтерпретування політичної свободи; г) використання компаративного аналізу при вивченні різних моделей свободи: американської, англійської, французької; д) поєднання при тлумаченні свободи інституційно-правового підходу, що полягав у вивченні забезпечення свободи через раціоналізацію влади, та соціокультурного підходу через аналіз політичного менталітету, політичної культури; е) використання прогностичного методу, що дозволило описати можливі конфлікти цінностей: свобода / демократія, свобода / рівність, лібералізм / демократія; ж) одна з методологічних засад при інтерпретуванні категорії політична свобода -- гуманістична спрямованість: людина, її інтереси, щастя, добробут, розвиток особистості -- вихідні положення при обгрунтуванні свободи у працях вченого.

Соціокультурні аспекти аналізу свободи у трактатах А. де Токвіля полягають у вивченні: менталітету, політичної культури, деформації свідомості за умов авторитарного режиму, зростаючої ролі інституту суспільної думки в умовах масової демократії, деструктивної ролі політичного лідерства, феномену “втечі від свободи”, підвищеної активності мас, як дестабілізуючого фактору в утвердженні демократії і свободи. Мислитель вивчав як конструктивні, так і деструктивні аспекти впливу на політику та функціонування свободи ментально-психологічних особливостей народу, політичної культури. Подібна точка зору вченого створює найбільш повне уявлення про культурологічний вимір суспільного життя, надає можливість глибше дослідити сутність свободи та механізми вкорінення її у масову свідомість.

Наслідком виявленої вченим у своїх творах двоїстої сутності демократії виступає ймовірний конфлікт цінностей свобода / демократія. Систематизуючи наукові положення Токвіля, дисертант розробила власну класифікацію видів загроз свободі з боку демократичного суспільства, яка представлена в дисертації структурною схемою. Загрози свободі у творах мислителя виходять з боку: рівності, етатизму, суспільно-політичних потрясінь (війн, революцій), деструктивної політичної опозиції, тиранії більшості, “втечі від свободи”, великих імперій, законодавчої та адміністративної нестабільності, корумпованості демократичних урядів, тимократії, економічної кризи.

У третьому розділі -- “Інституційно-владний розгляд свободи у творах Токвіля” -- вивчаються проблеми інституційно-правового забезпечення свободи у демократичному суспільстві через раціоналізацію влади, політична модернізація як засіб збереження свободи у часі та просторі.

Раціоналізація влади -- одна з необхідних передумов інституалізації свободи у працях Токвіля. Аналізуючи принципи поділу влад і систему стримування і противаг, вчений вивчав не лише напруження між виконавчою та законодавчою гілками влади, але й звернув увагу на істотну роль судової гілки влади у підтриманні рівноваги у державному механізмі та у політиці, пов'язуючи з повноцінним функціонуванням судової гілки влади забезпечення режиму законності та правопорядку, чим наблизився до розуміння сутності правової держави.

Найміцніша політична свобода народжується спочатку на рівні першоелементів державно зорганізованного суспільства -- у громаді. Місцеве самоврядування не лише принцип, а й інструмент забезпечення свободи у соціумі. Політичні інституції без місцевого самоврядування набувають лише зовнішніх атрибутів демократії, позбавлених справжньої свободи.

Плюралістичне громадянське суспільство, як структура опозиційна державі, найкраще сприяє функціонуванню та розвитку політичної свободи. Легалізована, інституалізована, конструктивно-творча діяльність політичних суб'єктів партій, асоціацій, преси, опозиції -- підживлює дух свободи, зберігає політичну стабільність в рамках морально-етич-ного, політико-правового ціннісного консенсусу в суспільстві. Разом з тим переважання у політичній діяльності антисистемного, деструктивного підходу загрожує втратою соціальної рівноваги, занепадом свободи.

Свобода потребує збереження у часі та просторі для нащадків, що вимагає проведення вчасної, розважливої політичної модернізації. Практика суспільних перетворень вивчалася вченим крізь призму аналізу першої хвилі демократизації у всьому цивілізованому світі. Найзагальніші та найактуальніші рекомендації Токвіля щодо суспільного оновлення: а) покладення відповідальності за керування процесами демократизації на уряд при одночасному підкресленні активної ролі народу у цих змінах; б) збалансованість інституційно-владного та соціокультурного підходів до процесів державотворення; в) різке засудження вестернізації у недемократичних, нерозвинутих країнах, що обрали курс реформ, та обгрунтування плюралізму можливостей демократизації та моделей свободи.

Токвіль аналізував 3 моделі свободи: американську, англійську та французьку. Засудивши французьку модель радикального впровадження свободи через революційний струс, А. де Токвіль перевагу надав англійській та американській моделям свободи. Американська модель реалізації свободи у суспільстві приваблювала мислителя широким обсягом прав і свобод громадян, англійська модель свободи -- поступовим нарощуванням обсягу свобод, повагою до існуючих суспільно-політичних інститутів та цінностей, практикою реформування, що у сукупності сприяють становленню соціально-зрілої свободи.

У “Висновках” зазначається , що криза, яка охопила усі сторони суспільного життя в Україні та інших пострадянських державах на шляху демократизації та забезпечення повноцінного функціонування свободи, породжує аномію, політико-правовий нігілізм, глибокі ціннісні розчарування та фрустрації. Нівелювання цінностей сприяє спотвореному тлумаченню та розумінню ідеї свободи, знищенню в ній глибокого гуманістичного потенціалу. Обмежені можливості більшості населення переслідувати власні інтереси та потреби зменшують “цінність” свободи в їх очах, породжуючи уявлення про переваги “колишнього соціалізму” перед сьогоднішньою “демократією”. На перехідному етапі від тоталітарного минулого до формування міцної демократії перед політологами постає серйозна проблема не лише вивчення, обгрунтування, а й захисту вихідних, базових загальнолюдських цінностей, зокрема політичної свободи. Досліджуючи спадщину А. де Токвіля, дисертант прийшла до таких висновків.

1. Свобода, як основоположна соціальна цінність потребує узгодження з іншими не менш значущими цінностями, такими як рівність, демократія, політична стабільність, економічний добробут тощо.

2. Для суспільної практики України важливе значення має вирішення протиріччя між негативною та позитивною свободами. Однобічна реалізація негативної свободи через якомога більше розширення приватної сфери “невтручання” у життя особистості переважно з боку держави, на чому наполягав класичний лібералізм ХІХ ст., ставить під сумнів свободу соціально незахищених верств населення. Тотальне насадження позитивної свободи, що ілюстрував колишній радянський досвід у вигляді практики зрівнялівки, ущемлює свободу соціально активних верств населення.

3. Для сьогодення важливе значення мають такі токвілеві теоретико-методологічні засади обгрунтування категорії свободи: а) обгрунтування паритетних відносин “особа - держава”; б) сукупний розгляд при інтерпретуванні свободи інституційно-владних та соціокультурних підходів; в) недопустимість вестернізації при виборі моделі політичної свободи, засобів її впровадження у суспільство.

4. Інституційно-владне забезпечення свободи через раціоналізацію влади у трактатах Токвіля містить ряд конструктивних пропозицій, цікавих і для українського суспільства: а) істотна роль судової гілки влади у підтриманні рівноваги у державному механізмі, забезпеченні режиму законності, правопорядку; б) збереженню свободи сприяє розвинуте, плюралістичне громадянське суспільство; в) свобода є міцною, якщо вона юридично закріплена і тривало існує спочатку на рівні першоелемента державно зорганізованного суспільства -- місцевого самоврядування. .

5. Соціокультурний розгляд свободи А. де Токвіля має наступні цікаві своїм сучасним змістом положення: 1) підтриманню “духу свободи” сприяють такі риси політичного менталітету, виокремлені вченим на основі аналізу американського національного характеру: високий рівень незалежності, самостійності особи, енергійність та дух авантюризму, антиетатистський тип свідомості, прагнення до особистого економічного добробуту, поміркований (без крайнощів) індивідуалізм; 2) міцну стабільну свободу породжує ліберально-демократична модель політичної культури, яку вчений розглядав на основі аналізу американського досвіду 30-х рр. ХІХ ст.: широке закріплення ліберально-демократичних принципів та цінностей (поділ влад, система стримувань і противаг, народний суверенітет, права і свободи громадян, парламентаризм, місцеве самоврядування); 3) авторитарний режим старого порядку у Франції ХVІІІ ст. деформував масову свідомість громадян, породжуючи етатистський тип свідомості: намагання перекласти вирішення особистих потреб і інтересів на державу, чиновника, завищенні очікування від діяльності уряду, брак власної ініціативи, енергійності; 4) непрофесіоналізм політичних діячів (на основі досвіду революції 1789 р.) має деструктивний характер для суспільного розвитку; 5) підвищена неінституалізована активність мас у політиці, що проявилося у революціях 1789 р. та 1848 р., -- дестабілізуючий фактор для політичної системи суспільства.

6. Функціонування свободи в умовах демократії Токвіль вивчав з позицій конфліктологічного підходу до аналізу суспільного життя, що надало йому можливість дослідити конфлікт цінностей “свобода/демократія”. Найактуальніші загрози свободі з боку демократичного суспільства: а) суспільно-політичні струси (війни, революції); б) деструктивна, антисистемна опозиція; в) поширення у масовій свідомості ідеї ескапізму, тобто “втечі від свободи” через соціальну втому, розчарування, зневіру; г) відсутність соціального контролю (як інституційного, так і мажоритарного) за відправленням влади та політичною елітою; д) корумпованість демократичних урядів; е) економічна криза у суспільстві, що унеможливлює вільне користування своїми правами та свободами, а тому “знецінює” ідею свободи. Однак конфлікт цінностей “свобода / демократія” не є фатальним і запобігти йому можливо через щоденне інституалізоване користування громадянами своїми правами та свободами.

7. Актуальним для України є підхід Токвіля до демократизації суспільств, в яких за умов авторитарного режиму склалася стійка політична традиція надмірно централізованного державного управління. Такі суспільства, на його думку, потребують повільної лібералізації “зверху”, поступового реформування усіх елементів політичної системи, ресоціалізації громадян до нових демократичних цінностей.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Прокопчук І.І. Розвиток політичної свободи в умовах демократизації суспільства: ймовірні види загроз (за Алексісом де Токвілем) // Нова політика. -- 1997. -- № 6. -- С. 20-23.

2. Прокопчук І.І. Сутність та структура свободи // Людина і політика. -- 2000. -- № 1. -- С. 30-35.

3. Прокопчук І.І. Конфлікт цінностей свобода/рівність в умовах демократії // Нова політика.-- 2000.-- №1.-- С. 65-68.

4. Прокопчук І.І. Імовірність конфлікту цінностей “свобода/демократія” // Віче. -- 2000. -- № 4. -- С. 140-149.

5. Прокопчук І.І. Інституційно-правове забезпечення свободи у демократичному суспільстві через раціоналізацію влади у трактатах А. де Токвіля // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 4. -- К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України; Видавничий Дім “Юридична книга”, 1999. -- С.335-348.

6. Прокопчук І.І. Проблема демократизації суспільства із стійкою політичною традицією гіперцентралізованного державного управління у творах Алексіса де Токвіля// Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. -- Вип. 8 / Відп. ред. Л.Кормич. -- Одеса: Юрид. літ-ра, 2000. -- С. 346-352.

7. Прокопчук І.І. Проблеми політичної модернізації в рамках збереження у суспільстві повноцінної свободи у творах французького мислителя А. де Токвіля // Сторінки історії: Збірник наукових праць / Відп. ред. Н.Ф.Гнатюк. -- Київ, 1999. -- Вип. 13. -- С. 124-133.

8. Прокопчук І.І. Преса як опозиційний суб'єкт і каталізатор всегромадянського консенсусу (роздуми в політологічному контексті книги А. де Токвіля "Демократія в Америці")// Матеріали науково-практичної конференції: "Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика". -- К. -- 1996. -- С. 186-189.

9. Прокопчук І.І. Духовність та політична свобода (за Алексісом де Токвілем) // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Людина і духовність". Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників / Керівник авторського колективу А.І.Комарова. -- Київ, 1996. -- Том 5. -- С. 61-62.

10. Прокопчук І.І. Революція чи еволюція як парадигма суспільного мислення: актуалізація ідей трактату А. де Токвіля "Старий порядок та революція" // Матеріали науково-практичної конференції (квітень 1998 року). -- К., КДТУБіА, 1998. -- С. 46-54.

11. Прокопчук І.І. Політична свобода як суспільний феномен у творчості А. де Токвіля // Матеріали науково-практичної конференції (квітень 1998р). -- К., КДТУБіА, 1998. -- С. 72-76.

12. Прокопчук И. И. Проблемы местного самоуправления и политической свободы в контексте идей Алексиса де Токвиля // Тезисы докладов международной научно-практической конференции. 3-4 июня 1995 г. -- Запорожье. -- 1995. -- Ч. 2. -- С. 90-92.

13. Прокопчук І.І. Аналіз причин схильності мас до ескапізму або “втечі від свободи”// Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі: Проблеми науки, практики і освіти: Зб. матеріалів У Міжнародної науково-практичної конференції.-- К.: Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, 2000. -- С. 273-275.

АНОТАЦІЇ

Прокопчук І.І. Ціннісне та інституційно-владне забезпечення політичної свободи в умовах демократії: політологічний аналіз творчої спадщини Алексіса де Токвіля. -- Рукопис (178 стор.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 -- теорія та історія політичної науки. -- Інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАН України. -- Київ, 2001.

У дисертації досліджується концепція політичної свободи французького правознавця, політичного діяча Алексіса де Токвіля (1805-1859). На основі узагальнення творів мислителя пропонується ціннісне обгрунтування свободи, вивчаються теоретико-методологічні підходи до тлумачення категорії політична свобода, розглядаються інституційно-владні і соціокультурні механізми забезпечення свободи в умовах демократії. Досліджується конфлікт цінностей “свобода” / демократія”, “свобода” / рівність”, “лібералізм” / демократія” та пошуки їх гармонійного сполучення. Значна увага в дисертації приділяється актуальним ідеям Токвіля для сучасної України та інших постсоціалістичних країн.

Ключові слова: свобода, рівність, демократія, лібералізм, громадянське суспільство, менталітет, політична культура, політична влада, політична модернізація.

Прокопчук И.И. Ценностное и институционально-властное обеспечение политической свободы в условиях демократии: политологический анализ творческого наследия Алексиса де Токвиля. -- Рукопись (178 стр.).

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.01 -- теория и история политической науки. -- Институт политических и этнонациональных исследований НАН Украины. -- Киев, 2001.

В диссертации исследуется концепция политической свободы французкого правоведа, политического деятеля Алексиса де Токвиля.

Свобода рассматривается как базовая социальная ценность. В диссертации анализируются теоретико-методологические подходы философа к осмыслению категории свободы: а) обоснование паритетных отношений “личность”-“государство”; б) соединение при интерпретации свободы институционально-властных и социо-культурных подходов; в) критика вестернизации при выборе модели политической свободы.

В работе исследуются механизмы институционально-властного обеспечения свободы через рационализацию власти: весомая роль судебной ветви власти в поддержании равновесия в государственном механизме; наличие развитого плюралистического гражданского общества; юридическое закрепление и длительное существование свободы на уровне первоэлемента государственно организованного общества --местного самоуправления.

Изучается социокультурное рассмотрение свободы в наследии А. де Токвиля: в частности поддержание “духа свободы” через развитие демократических черт политического менталитета.

Особое внимание уделяется проблеме демократизации обществ, со стойкой политической традицией гиперцентрализированного государственного управления.

Ключевые слова: свобода, равенство, демократия, либерализм, гражданское общество, менталитет, политическая культура, политическая власть, политическая модернизация.

Prokopchuk I.I. The value and institutional- power ensuring of political freedom in the conditions of democracy: politological analysis of the creative heritage of Alexis de Tocqueville. -- Manuscript (178 pages).

Dissertation for obtaining a scientific degree of candidate of political sciences in the specialty 23.00.01 -- theory and history of political science. -- The Institute for Political and Ethnonational Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine. -- Kyiv, 2001.

The dissertation research covers a concept of political freedom of French lawyer, political figure Alexis de Tocqueville (1805 - 1859).

Through the works of the thinker an analysis of value background of the freedom was investigated, a theoretical- methodological approach to interpretation of a category "political freedom" was studied, institutional-power and sociocultural mechanisms of ensuring freedom in the conditions of democracy were examined. A conflict between values such as "freedom" /"democracy", "freedom"/ "equality", "liberalism"/"democracy" and search of their harmonized combination was investigated. In order to preserve freedom in a socium, according to Tocqueville, an everyday thorough political modernization is required, the democratization of the societies with long-term tradition of hypercentralized government power having its specific features. Great attention is the research is given to the ideas of Tocqueville that are actual for Ukraine at present.

Key words: freedom, equality, democracy, liberalism, civil society, mentality, political culture, political power, political modernization.

Размещено на Allbest.ru