Методи і функції політології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

Варіант №3, Тест №14

Політологія

Зміст

1. Метод політології

Функції політології

Категорія політології

Політика

Політична участь

2. Політична влада

3. Тест №14

1. Метод політології

Метод політології -- це сукупність прийомів та операцій практичного й теоретичного освоєння дійсності. Політологія, як і будь-яка наука, має загальні й специфічні методи дослідження, прийоми, підходи.

Функції політології

Функції політології: Теоретико-пізнавальна функція - передбачає вивчення, систематизацію, тлумачення, аналіз, узагальнення й оцінку політичних явищ. Теоретичне пізнання дає змогу всебічно вивчити й оцінити досвід політичної діяльності, політичне мистецтво. Методологічна функція - охоплює способи, методи й принципи теоретичного дослідження політики і практичної реалізації надбаних знань. Світоглядна функція - зумовлює утвердження цінностей, ідеалів, норм цивілізованої політичної поведінки, політичної культури соціальних суб'єктів, що сприяє досягненню певного консенсусу в суспільстві, оптимальному функціонуванню політичних інститутів. Вивчення політології дає змогу зрозуміти, чиї інтереси представляють певні партії, суспільні групи, їхні лідери та державні структури. Прогностична функція - полягає в передбаченні шляхів розвитку політичних процесів, різних варіантів політичної поведінки. Це необхідно для вироблення механізму раціональної організації політичних процесів, урахування ресурсів політичної влади, особливо таких її компонентів і форм, як авторитет, контроль, вплив, примус тощо. Інтегруюча функція - виявляється у сфері політичної свідомості й політичної поведінки. Важливим компонентом у реалізації цієї функції є ідеологія, що охоплює політичні цінності, соціально-політичні ідеали, через які політична наука впливає на політичні процеси, сприяє розвитку політичної соціалізації, політичної культури, національної самосвідомості. Прикладна функція - передбачає вироблення практичних рекомендацій щодо шляхів, механізмів реалізації політичних знань, раціональної організації політичних процесів. Вона забезпечує вивчення ефективності політичних рішень, стану суспільної думки, ставлення громадськості до політичних структур, інститутів і норм.

Категорія політології

Категорія політології -- це загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш істотні, закономірні зв'язки й відносини реальної дійсності та пізнання. Їх специфікою є те, що вони розкривають різні сторони процесу здійснення влади у суспільстві.

Політика

Політика - цілеспрямована діяльність, пов'язана з прийняттям відповідальних рішень у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків.

Політична участь

Політична участь - дії, що вживаються соціальною спільністю, окремими громадянами і які мають за мету вплинути на державну політику, управління державними справами або на вибір політичних лідерів на будь-якому рівні політичної влади, місцевому чи загальнонаціональному. Розрізняють пасивну (участь у голосуванні на виборах і референдумах; право бути обраним у суспільні виборні органи) та активну політичну участь. Активна політична участь полягає у формулюванні урядової політики та її здійснення, а також участь в управлінні державою, займання різноманітних посад на різних рівнях керування, участь в діяльності неурядових організацій і асоціацій, пов'язаних із суспільним і політичним життям країни.

2. Політична влада

Політична влада -- здатність однієї людини або групи осіб контролювати поведінку громадян і суспільства, виходячи із загальнонаціональних чи загальнодержавних завдань.

Політична влада -- це вироблення і запровадження у життя політичних програм усіма суб'єктами політичної системи, а також різними неформальними угрупуваннями за допомогою правових і політичних норм. За багатовікову історію розвитку людської цивілізації відбулися значні зміни в реалізації влади: від архаїчних форм насилля та підпорядкування до сучасних демократичних форм здійснення її, що спрямовані на досягнення консенсусу, самоврядування, підпорядкування законам.

У сучасній політології домінує трактування політичної влади як взаємодії суспільних інтересів, асоціативної діяльності різних соціальних груп (страт), які у своєму протиборстві прагнуть до організованого примусу як до основи здійснення своєї політики. Основними характерними ознаками політичної влади є: дослідження влада суспільство

- легальність використання сили;

- верховенство, обовґязковість її рішень для всіх громадян;

- публічність, тобто всезагальність та безособовість, що є виявом всезагальної волі;

- моноцентричність та ієрархічність центрів приймання рішень;

- багатоманітність ресурсів і методів здійснення влади (від насильства, примусу, карання до заохочення й переконання, від контролю й управління до суперництва й співробітництва);

- легальність влади як виправдання застосування сили та обмеження свободи, коли громадяни визначають правомірність існуючого політичного порядку.

Соціальна роль політичної влади найповніше розкривається через її функції, що включають у себе:

- формування політичної системи і політичних відносин суспільства;

- управління справами суспільства і держави на різних рівнях;

- керівництво органами влади, політичними і неполітичними процесами;

- контроль політичних та інших відносин і в кінцевому підсумку створення певного, характерного для того чи того суспільства типу правління, політичного режиму і державного устрою (монархічного, республіканського), відкритого або закритого, відокремленого від держави (автократичного) суспільства, притаманної даній державі політичної системи, відповідних їй політичних відносин та інших політичних характеристик.

Влада може здійснитися тільки через взаємодію суб'єкта влади і її об'єкта. Суб'єкт виражає свою волю щодо об'єкта через наказ (розпорядження, команду), що супроводжується загрозою санкції у випадку його невиконання. У структурі влади завжди виділяють суб'єкт і об'єкт, джерела влади, підстави влади і ресурси влади. В якості суб'єктів влади можуть виступати держава та її окремі інститути, політичні еліти і лідери. Об'єктами влади стають як індивіди, так і соціальні групи, а також великі маси людей - населення тій чи іншій території або цілої держави. Джерелами влади можуть бути закон, сила, авторитет, престиж, багатство, інтерес, таємниця, харизма, знання, ідеї і т.д. Підстави влади і ресурси влади поняття близькі, але не співпадаючі повністю. Під підставами влади розуміють той фундамент, на якому базуються джерела влади. Ресурси влади - це конкретні засоби, за допомогою яких суб'єкт влади впливає на об'єкт для досягнення своїх цілей. Відомі кілька типологій ресурсів влади. Широко поширена типологія ресурсів, заснована на сферними принципі. Окремі види ресурсів класифікують за сферами їх застосування: економічні, соціальні, культурно-інформаційні, правові, силові та ін. Отже, політична влада в державі тримається не тільки примусом, але і тим, що має в своєму розпорядженні ці ресурси.

Розглянемо по порядку утримання цих ресурсів:

а) економічні - здатність державної влади розпоряджатися певним обсягом матеріальних благ, здійснюючи регулювання економіки та перерозподіляючи національний продукт;

б) соціальні ресурси влади - це її здатність міняти за допомогою різних важелів, включаючи і економічні, соціальний статус індивідів і суспільних груп, забезпечуючи їх підтримку і досягаючи цим певних цілей.

в) інформаційні - контроль державної влади за інформацією і засобами її поширення (безпосередньо - через цензуру, побічно - через фінансування та надання пільг лояльним виданням):

г) примусові (силові) - спеціальні інститути примусу (поліція, армія, держбезпека, суди, прокуратура, в'язниця і т.д.), а також спеціально підготовлені для цього люди і засоби (зброя, в'язниці, електричний стілець, гільйотина і т.д.);

д) демографічні ресурси - це самі люди, без яких ні одна влада не може обійтися. Прикладом використання демографічних ресурсів є підбір і розстановка кадрів в різних сферах суспільного життя, в тому числі в структурах влади і управління;

ж) Правові ресурси - це закони та інші нормативні акти (укази президента, розпорядження уряду т.д.), визнані більшістю суспільства, які використовуються владою в процесі свого функціонування.

3. Тест №14

1.Елітизм як напрямок політичної думки склався:

а) в античні часи;

б) в епоху Відродження;

в) в кінці ХІХ -- на початку ХХ ст.

г) в сучасних умовах.

2. Політична еліта це:

а) правляча в суспільстві група;

б) партійна номенклатура;

в) соціальна група, яка займає провідне становище в системі політичного керівництва та управління суспільством;

г) усі, хто прямо чи опосередковано беруть участь в управлінні суспільством.

3. Головною підставою для належності до еліти є:

а) походження;

б) мужність, відвага;

в) інтелектуальні або моральні переваги над масою;

г) видатні здібності, знання , кваліфікація.

4. Характерною ознакою політичної еліти є:

а) соціальна справедливість;

б) харизматичність;

в) багатство;

г) значний обсяг державної та інформаційної влади.

5. Закон "політичного класу" сформулював:

а) Г. Моска;

б) В. Парето;

в) Р. Міхельс;

г) М. Вебер.

6. Найпоширеніший підхід до пояснення феномену політичних

еліт це:

а) біхевіорний;

б) ціннісний;

в) функціональний;

г) реляціоністський.

7. Суть лідерства становлять відносини:

а) владарювання одних груп над іншими;15

б) відповідальності за стан справ у суспільстві;

в) домінування і підпорядкування;

г) популярності і впливу.

8. Політичними лідерами не можуть бути:

а) депутати парламенту;

б) керівники політичних партій;

в) міністри або члени уряду;

г) керівники держави.

9. Керівництво і лідерство розрізняються:

а) рівнем впливу; авторитетом;

б) мірою використання влади;

в) результатами діяльності;

г) функціями.

10. Культ особи базується на:

а) авторитеті лідера;

б) обожнюванні лідера;

в) примусі з боку влади або лідера;

г) зловживанні владою.

Размещено на Allbest.ru