Взаємодія неурядових організацій з органами місцевого самоврядування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Взаємодія нЕУРЯДОВИХ організацій з органами місцевого самоврядування в Україні

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

СЛАВКО Тетяна Олександрівна

Миколаїв - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Чорноморському державному університеті імені Петра Могили Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор

Колісніченко Анатолій Іванович,

Чорноморський державний університет імені Петра Могили,

завідувач кафедри політичних наук.

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор

Наумкіна Світлана Михайлівна,

Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського,

завідувач кафедри політичних наук;

кандидат політичних наук, доцент

Євтушенко Олександр Никифорович,

Інститут державного управління,

Чорноморський державний університет імені Петра Могили,

доцент кафедри державної служби.

Захист відбудеться 22 квітня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 38.053.01 у Чорноморському державному університеті імені Петра Могили за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чорноморського державного університету імені Петра Могили за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10.

Автореферат розіслано 19 березня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.С. Іванов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

демократичний самоврядування неурядовий місцевий

Актуальність теми дослідження визначається тим, що з часів незалежності в Україні поступово утверджуються принципи місцевої демократії, спостерігаються процеси колективної інтеграції та самоорганізації в межах місцевих громад. Але, зважаючи на те, що самоорганізаційний потенціал українського суспільства незначний, більшість модернізаційних процесів мають лише формальний характер. Крім того, в умовах зародження демократичної, правової, соціальної держави існує потреба в артикуляції інтересів суб'єктів політичного процесу, у виробленні механізмів узгодження державних, громадських та приватних інтересів. Неурядові організації, які об'єднують творчих, освічених, активних, вільних громадян, є ефективною формою самоорганізації суспільства. Євроінтеграційні наміри України вимагають як від влади, так і від суспільства усвідомлення та використання позитивного досвіду участі неурядових організацій у місцевому розвитку, адаптування його до реалій сьогодення та історичних і культурних умов існування суспільства.

У контексті даної проблематики взаємодія неурядових організацій з органами місцевого самоврядування є необхідною умовою ефективної та прозорої діяльності органів влади, можливістю використання потенціалу неурядових організацій і залучення їх до сумісного виконання ряду функцій, покладених на органи місцевого самоврядування. Такий характер відносин сприятиме утвердженню демократичних цінностей життя суспільства, зміцненню довіри до влади.

Звернення до проблеми взаємодії неурядових організацій з органами місцевого самоврядування пов'язане також із необхідністю впровадження нових уявлень про відносини громадян із владою, про їхні права, свободи, обов'язки та відповідальність за стан суспільства і розвиток існуючої управлінської моделі. Сучасне законодавство України надає певні можливості для взаємодії органів публічної влади з громадськістю, але технології та методи цієї взаємодії ще потребують свого впровадження та вдосконалення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Напрямок дослідження пов'язаний із науковою темою «Політичні, соціально-економічні і етнонаціональні процеси та внесок визначних громадсько-політичних діячів у їх розвиток у південному регіоні України», що розробляється кафедрою політичних наук Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Державний реєстраційний номер - 0103U008821. Дисертаційне дослідження виконано за індивідуальним планом відповідно до науково-дослідної теми «Взаємодія неурядових організацій з органами місцевого самоврядування в Україні», що розробляється кафедрою політичних наук Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Тема має державний реєстраційний номер 0104U007766.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад і визначення оптимальної моделі взаємодії неурядових організацій та органів місцевого самоврядування в Україні.

На реалізацію поставленої мети спрямовано вирішення наступних завдань дослідження:

з'ясувати стан наукової розробки досліджуваної проблеми та її джерельну базу;

визначити методологічні підходи дослідження демократичного процесу та особливості його функціонування на місцевому рівні;

розкрити політико-правові та організаційні основи взаємодії неурядових організацій з органами місцевого самоврядування;

виявити особливості і механізми реалізації взаємодії органів місцевого самоврядування з неурядовими організаціями;

вивчити досвід взаємодії неурядових організацій з органами місцевого самоврядування в країнах сталої демократії і Центральної та Східної Європи;

розробити оптимальну теоретико-методологічну модель взаємодії неурядових організацій з органами місцевого самоврядування та запропонувати рекомендації щодо її реалізації в умовах сучасної України.

Об'єкт дослідження - процес демократизації громадсько-владних відносин на місцевому рівні в сучасній Україні.

Предмет дослідження - взаємодія неурядових організацій з органами місцевого самоврядування в процесі розвиту демократизації на місцевому рівні в Україні.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань автором застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів пізнання. Зокрема, логічний метод було використано для теоретико-методологічного аналізу джерел при визначенні сутнісних характеристик і ключових понять дослідження. Структурно-функціональний метод дав можливість вивчити структуру та функціональні особливості систем управління на місцевому рівні. Методи класифікації і систематизації, порівняльний метод дали змогу узагальнити досвід самоврядування та взаємодії неурядових організацій в Україні та зарубіжних країнах.

За допомогою системного підходу з використанням інструментально-методичного апарату синергетики стало можливим, враховуючи сукупність взаємопов'язаних аспектів, здійснити аналіз особливостей функціонування механізмів взаємодії неурядових організацій з органами місцевого самоврядування із виокремленням закономірностей самоорганізаційних процесів у суспільстві. Використання системного підходу також надало можливість проаналізувати стан нормативно-правового забезпечення ефективності взаємодії неурядових організацій з органами місцевого самоврядування в Україні. Комунікативний метод дозволив розглядати акторів взаємодії як комунікативні одиниці, одиниці діалогу; політичну комунікацію як процес, що створює і підтримує діалог інститутів державної і недержавної влади.

У даному дослідженні застосовано метод моделювання, який дозволив застосувати певну логічну конструкцію до відносин між неурядовими організаціями та органами місцевого самоврядування - модель, яка має організаційну форму, теоретико-методологічні засади щодо побудови та впровадження в життя.

Методологічний принцип об'єктивності дозволив автору неупереджено, комплексно проаналізувати проблему та, скориставшись правом науковця, висловити власну точку зору на основні питання теми. У своїй науковій роботі дисертант спирається на принцип протиріччя, ставлячи в центр дослідження двоїстість ролі неурядових організацій у місцевому самоврядуванні як конкурента та як партнера у вирішенні місцевих проблем.

Крім того, в дисертаційному дослідженні було застосовано загальнонаукові методи аналізу й синтезу, індукції та дедукції, що дало можливість комплексно проаналізувати проблему.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці цілісної концепції підвищення ефективності місцевої демократії шляхом організації конструктивної взаємодії органів місцевого самоврядування та неурядових організацій.

У дисертації вперше:

науково обґрунтовано комплекс теоретико-методологічних засад щодо вдосконалення взаємодії неурядових організацій із органами місцевого самоврядування, в якості яких постають основні принципи демократичного процесу (рівність, відкритість, прозорість), принцип верховенства права, децентралізації влади, довіри тощо;

розроблено теоретичну модель оптимальної взаємодії між органами місцевого самоврядування та неурядовими організаціями, яка має мережеву організаційну форму, засновану на принципах довіри й добровільного залучення до своїх лав, існування заради спільної мети - представництва і захисту місцевого населення, сприяння місцевому розвитку та зміцненню добробуту кожного окремого громадянина та всієї громади в цілому;

уточнено поняття «неурядова організація», яка визначається як інститут громадянського суспільства, рівноправне, самоврядне, некомерційне формування, створене добровільно для реалізації спільних інтересів індивідів - засновників, членів організації, місцевої громади, суспільства в цілому, яке діє самостійно і незалежно від держави на основі чинного законодавства;

сформульовано рекомендації у напрямку оптимізації державної політики щодо вирішення комплексу проблем (соціальних, правових, економічних, культурних тощо), які доводять доцільність запровадження розробленої автором у ході даного дослідження теоретичної моделі в політичну практику сучасної України шляхом унесення відповідних змін в законодавство України про матеріально-ресурсну основу діяльності органів місцевого самоврядування та розширення їх прав щодо налагодження партнерських відносин із неурядовими організаціями, поліпшення рівня громадської свідомості, політичної та правової культури тощо.

У даному дослідженні удосконалено:

характеристику організаційних і політико-правових основ функціонування інститутів громадянського суспільства та органів місцевого самоврядування в умовах становлення демократії й визначення шляхів зміцнення місцевої демократії;

теоретичні положення про соціальні аспекти взаємодії як виду соціально-політичної діяльності суб'єктів політики, що засновані на довірі та поєднані спільною метою - сприяння розвитку місцевої демократії і зміцнення добробуту населення на місцевому рівні;

теоретичні аспекти становлення і функціонування громадянського суспільства в Україні, а саме роль та місце неурядових організацій у ствердженні місцевої демократії в суспільстві та налагодженні відносин між органами влади й інститутами громадянського суспільства як приклад виконання основної функції громадянського суспільства - захисту та представництва інтересів громадян;

механізми реалізації взаємодії суб'єктів самоврядування (відповідно до цього охарактеризовано основні структурні елементи моделі взаємодії між ними як найбільш оптимальної форми організації місцевої влади, що найкраще відповідає сучасним умовам політичного життя в Україні).

Дістали подальшого розвитку:

методологія дослідження суспільно-політичних процесів на місцевому рівні, а саме застосування мережевого підходу до аналізу місцевих політичних дій та відносин органів місцевого самоврядування з неурядовими організаціями, що є їх прикладом;

уявлення про моделі відносин між суб'єктами політичного процесу, в якості яких постають різні політико-правові моделі місцевого самоврядування та різні за формою організаційні моделі, зокрема ієрархія і мережа. Саме остання визнана найбільш досконалою та такою, що відповідає потребам часу, організаційною моделлю взаємодії між усіма учасниками місцевого демократичного процесу, перш за все, органами місцевого самоврядування та неурядовими організаціями;

теорія місцевої демократії в сучасній Україні у частині аналізу взаємодії між основним владним інститутом місцевої демократії - органами місцевого самоврядування та одними з найактивніших представників громадянського суспільства - неурядовими організаціями у процесі демократизації, що триває в державі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розглянуті в роботі питання і проблеми та їх системний аналіз дають змогу вдосконалювати технологію владних відносин на місцевому рівні, використовувати її при розробці нормативних документів у сфері діяльності органів місцевого самоврядування, неурядових організацій та інформаційної політики, методології прий-няття управлінських рішень тощо. Окремі положення дисертації можуть бути застосовані при розробці навчальних програм у системі підготовки та перепідготовки державних службовців, у навчальних курсах з політології, теорії управління та менеджменту, теорії держави і права тощо.

Результати дисертаційного дослідження стали основою для розробки рекомендацій органам місцевого самоврядування та неурядовим організаціям щодо оптимізації їх взаємодії, вироблення механізму її корегування та інформаційно-аналітичного забезпечення взаємодії, а також народним депутатам України щодо вдосконалення чинного законодавства з питань налагодження взаємодії неурядових організацій з органами місцевого самоврядування як резерву розвитку місцевої демократії в Україні.

Особистий внесок здобувача. Всі дослідницькі процедури у межах наукової розробки заявленої теми дисертації було здійснено самостійно. Результати дослідження опубліковано у 7 статтях, одна з яких - у співавторстві, де внесок дисертанта складає Ѕ та полягає у визначенні ролі, специфіки і результатів соціального за-мовлення та його місця серед способів і методів управління в соціальній сфері.

Апробацію результатів дисертації здійснено на: Міжнародній науково-практичній конференції «Ольвійський форум» (м. Ялта, 7-10 червня 2006р., 2009 р.); науково-методичній конференції «Могилянські читання - 2006» (30 жовтня - 5 листопада 2006 р.); науково-методичній конференції «Могилянські читання - 2007» (29 жовтня - 4 листопада 2007 р.); науково-методичній конференції «Могилянські читання - 2008» (20-34 жовтня 2008 р.); науково-методичній конференції «Могилянські читання ? 2009» (26-30 жовтня 2009 р.), круглих столах: «Влада та громада: ефективна співпраця у прийнятті рішень» (1 грудня 2005 року, м. Миколаїв ), «Чи довіряють миколаївці місцевій владі» (12 травня 2006 року, м. Миколаїв).

Проміжні висновки дисертації було використано управлінням громадських зв'язків виконавчого комітету Миколаївської міської ради при розробці заходів з удосконалення напрямів та форм взаємодії з неурядовими організаціями.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 7 статтях, 6 iз яких опубліковано у фахових виданнях з політичних наук.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Текст дисертації становить 225 сторінку, з них 189 сторінок основного тексту. Список використаних джерел налічує 287 найменувань, з них 22 - іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет, об'єкт, мету і завдання дослідження, вказано на наукову новизну, подано відомості про апробацію.

Перший розділ - «Теоретико-методологічні засади дослідження взаємодії неурядових організацій з органами місцевого самоврядування в політичній теорії» ? присвячено розкриттю стану наукової розробки проблеми, аналізу використаних джерел, обґрунтуванню і висвітленню методологічної основи дослідження демократичних процесів.

У підрозділі 1.1. «Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження» зазначається, що цілісні дослідження проблем демократії з'являються в XX ст. у спеціально присвячених роботах Р. Даля, Д. Горовиця, Х. Лінца, А. Пшеворського, Ч. Тіллі, А. де Токвіля, Ф. Шміттера, та ін. Серед українських авторів необхідно відмітити роботи Б. Андресюка, В. Жулинського, А. Колодій, С.Наумкіної, А. Силенко, М. Томенка та ін. Окремо слід відзначити дослідження науковцями питань розвитку місцевої демократії, серед яких виділяються роботи Г. Музиченко, О. Орловського, С. Саханенка. Політологічний аналіз функціонування органів місцевого самоврядування в сучасній Україні здійснювали Б. Андресюк, М. Баймуратов, В. Григор'єв, В. Кампо, М. Корнієнко, В. Кравченко, Ю. Крестєва, В. Медведчук, А. Некряч, М. Орзіх, М. Пітцик, М. Пухтинський, Т. Титаренко, А. Ткачук та ін. Дослідженню ролі неурядових організацій в місцевому демократичному процесі, удосконаленню моделі місцевого самоврядування приділяється значна увага вітчизняними та зарубіжними вчені, а взаємодії неурядових організацій з органами місцевого самоврядування в країнах перехідного типу, до яких належить Україна, залишається маловивченою.

До джерел, які були опрацьовані автором віднесено: Конституцію України, закони України; загальнодержавні та регіональні статистичні матеріали; вітчизняні і закордонні соціологічні дослідження; матеріали конференцій та «круглих столів», присвячених досліджуваній проблематиці та документи неурядових організацій, ресурсних центрів (поточні, щорічні аналітичні звіти, звіти про підсумки виконання проектів тощо); результати досліджень, проведених науковими організаціями України; матеріали наукової та газетної періодики.

У підрозділі 1.2. «Методологічні підходи до дослідження сучасних демократичних процесів у політичній науці» зазначено, що, досліджуючи самоврядний процес, його місце та роль у демократизації українського суспільства, доцільним є поєднання декількох методологічних підходів. Найпоширенішим методологічним підходом залишається інституціоналізм, за допомогою якого можна виокремити акторів самоврядного процесу, визначити формальні й неформальні форми їх діяльності та взаємодії. Синергетичний підхід, що має своєю специфікою дослідження самоорганізаційних та стихійних процесів у суспільстві, спроможний надати характеристику стану самоорганізаційної активності місцевої спільноти, визначити біфуркаційні точки розвитку самоврядного процесу, що збагачує знання про демократію на місцевому рівні та значно доповнює дослідження самоврядних процесів. У дослідженні зазначено, що поєднати здобутки вищезазначених підходів спроможний мережевий підхід, який акцентує увагу саме на структурних зв'язках усередині місцевої громади як політичної системи, в межах якої відбувається самоврядний процес та взаємодія органів місцевого самоврядування й неурядових організацій як його прояв.

У підрозділі 1.3. «Особливості становлення демократичного процесу на місцевому рівні» зазначається, що демократія на сучасному етапі розвитку суспільства залишається однією з провідних форм правління, ідеологічних течій та способів організації суспільного життя. Народжена ще у Стародавній Греції, вона зазнає значних корективів під тиском часу, перш за все, внаслідок протікання глобалізаційних процесів.

При всьому різноманітті концепцій демократії, що відомі політичній науці, найбільше потребам часу відповідає концепція демократії як способу життя, яку було запропоновано американським дослідником Д. Д'юі. Саме він вбачав у демократії соціальну ідею, що набагато ширша за систему політичного правління та являє собою спосіб асоціативного життя, який комунікативно закріплений спільним досвідом. Для аналізу демократичного процесу на місцевому рівні, участь у якому беруть усі учасники суспільно-політичного життя, перш за все, інститути місцевого самоврядування та неурядові організації, застосовуватимуться критерії аналізу, розроблені Р. Далем та доповнені Ч. Тіллі. Новими поняттями, які доповнюють розроблені Р. Далем критерії демократичного процесу, визнаються широта, рівність, захищеність та взаємообов'язкові консультації.

Другий розділ - «Соціально-політичні та правові засади функціонування неурядових організацій та органів місцевого самоврядування» ? присвячений дослідженню й аналізу взаємодії інститутів громадянського суспільства, одним з уособлень яких є неурядові організації, та органів влади, зокрема органів місцевого самоврядування, основ їх функціонування в межах української політичної системи.

У підрозділі 2.1. «Політико-правове та організаційне підґрунтя взаємодії неурядових організацій та органів місцевого самоврядування» зазначається, що політико-правові умови розвитку громадянського суспільства в Україні повинні базуватися на економічному і соціальному фундаменті у вигляді чисельного середнього класу та інституту приватної власності, захищеному державою. Існуюче законодавство України, що регламентує діяльність організацій громадянського суспільства, взаємодію неурядових організацій та органів місцевого самоврядування зокрема, характеризується своєю недосконалістю і вимагає суттєвих змін. Термінового вдосконалення потребує закон про громадські організації та низка інших законів, які регламентують економічну й комерційну діяльність неурядових організацій.

Для демократичної держави превалюючими методами регуляції суспільних відносин є несилові (мотиваційні) методи, які дозволяють розкрити творчий потенціал особистості і створити належні умови для їх самореалізації. Перехідні суспільства, до яких належить й Україна, стикаються з проблемою зміни самих підходів до управління та регуляції соціальних процесів і на рівні методів, і на рівні мислення, і на рівні кадрового забезпечення. У визначеннях громадянського суспільства ключовим словом є самоорганізація, що показує її системоутворюючий характер. Отже, громадянське суспільство ? це простір громадянської самоорганізації суспільного життя і організаційне підґрунтя взаємодії неурядових організацій та органів місцевого самоврядування.

У підрозділі 2.2. «Поняття та види взаємодії соціально-політичних акторів у політичній теорії та практиці» визначено, що політична взаємодія є видом соціальної взаємодії, де вихідним поняттям для аналізу є термін «соціальна дія», введений до наукового обігу М. Вебером. Особливості дослідження політичної взаємодії полягають у визначенні суттєвих впливів сучасності, а саме медіатизації, демократизації та раціоналізації процесу політичної взаємодії всіх політичних акторів, незалежно від природи їхнього походження. Демократичні тенденції сучасного політичного процесу ставлять вимоги до формування особливого виду політичних відносин - між неурядовими організаціями та інституціями місцевого самоврядування, де найбільш поширеними є такі їх форми, як соціальне замовлення та соціальне партнерство.

В Україні процес розробки та впровадження соціального замовлення почалися у м. Одесі в 1996 р. завдяки діяльності Одеської Асоціації Милосердя. Положення про соціальне замовлення у м. Одесі (2000 р.) стало першим в Україні, що регулювало питання соціального партнерства на рівні територіальної громади і було ініційовано завдяки активності неурядових організацій. У подальшому даний досвід в Україні реалізовувався зокрема в Миколаївській області (м. Вознесенськ), у Києві, Чернігові, Донецьку, Харкові, Івано-Франківську, Кам'янець-Подільському. Практика запровадження соціального замовлення в умовах сучасної України свідчить про відсутність чіткої моделі, значну правову прогалину щодо законодавчого регулювання такого роду діяльності та низьку матеріальну базу органів місцевого самоврядування, на кошти яких переважно фінансуються дані форми взаємодії.

У взаємодії між органами місцевого самоврядування та неурядовими організаціями останні займають особливу нішу ? надають послуги тим категоріям населення, які не підпадають під дію як муніципальних, так і комерційних організацій. Тому реальної конкуренції між неурядовими організаціями й муніципальними структурами очікувати не доводиться, та во-на й не потрібна.

У підрозділі 2.3. «Ознаки взаємодії неурядових організацій та органів місцевого самоврядування» доведено, що ефективність діяльності неурядових орга-нізацій визначається якістю й обсягом послуг, що надаються населенню. Одним з ключових питань у системі визначення ознак взаємодії неурядових організацій та органів місцевого самоврядування можна визначити явище «соціальної ефективності влади», під якою розуміється міра суспільної підтримки і довіри владним структурам, рівень соціального схвалення їх діяльності й готовності населення безпосередньо допомагати владі, впливати на неї, співпрацювати з нею.

Для здійснення взаємодії потрібно забезпечити сукупність умов та врахувати причинно-наслідкові фактори, які повинні використовувати зацікавлені сторони у спільній роботі. Взаємодія органів місцевого самоврядування з неурядовими організаціями можлива лише за умови, коли представники обох секторів починають працювати разом, поєднавши зусилля та усвідомивши, що це вигідно кожній із сторін і суспільству в цілому.

Критерії ефективності спільної діяльності становлять собою системоутворюючу сукупність умов, яка б задовольняла мету взаємодії неурядових організацій та органів місцевого самоврядування, а саме: нормативно-правовий, що визначає статус, рівень, можливості і функції вказаних структур, механізм їх взаємодії; цільовий, що демонструє характер цілей і вирішуваних структурами завдань, відповідність цілей і засобів їх досягнення; економічний ? характеризує фінансово-економічні й матеріально-технічні основи та можливості цих інститутів; соціальний, що включає характер громадської оцінки інформованості, задоволеності, довіри і підтримки, політичний ? свідчить про особливості політико-владних стосунків і соціально-політичної ситуації в регіоні, про міру прояву і силу дії адміністративного ресурсу; організаційно-управлінський ? пов'язаний з оптимальністю структури, кадровим складом та його кваліфікацією, стилем управління і виконання завдань; функціональний ? розкриває повноту і послідовність виконуваних функцій; інформаційний - свідчить про ступінь відкритості діяльності партнерів, про міру інформаційного супроводу їх діяльності та інструментальний - характеризує вживані управлінські технології, засоби і методи.

У третьому розділі ? «Моделі взаємодії неурядових організацій з органами місцевого самоврядування в політичній практиці сучасних країн» ? проаналізовано досвід взаємодії неурядових організацій із органами місцевого самоврядування в сучасних країнах, що дозволило врахувати його позитивні аспекти при побудові теоретичної моделі взаємодії неурядових організацій із органами місцевого самоврядування в Україні.

У підрозділі 3.1. «Досвід взаємодії неурядових організацій з органами місцевого самоврядування в сучасних демократіях» проаналізовано досвід взаємодії неурядових організацій із органами місцевого самоврядування у взаємообумовленості зі способом організації місцевого самоврядування, історичними особливостями та політичними традиціями, власною еволюцією цінностей і, відповідно, своєрідними моделями відносин.

Діяльність неурядових організацій представлена багаторічним досвідом роботи та відіграє суттєву роль у вирішенні соціальних проблем і наданні соціальних послуг у країнах сталої демократії. Велика кількість неурядових організацій соціального спрямування включена до системи фінансування послуг з державного та місцевих бюджетів. Контроль за діяльністю неурядових організацій здійснюється за допомогою ліцензування, реєстрації, акредитації, сертифікації.

Досвід співпраці між місцевою владою та неурядовими організаціями представлений такими основними формами взаємодії, як інформування, коли влада просто інформує про прийняті рішення, але активно не залучає громадськість до процесу прийняття рішень; добровільна участь, за якої максимально стимулюється громадська участь у виробленні політики на місцевому та регіональному рівнях; консультування, стимульована участь та дорадче залучення громадськості до політичного процесу.

Основними формами співпраці в цих країнах є надання неурядовим організаціям можливості визначати пріоритети співпраці в ході консультацій; створення громадських рад, комітетів при муніципальних радах та їх органах; делегування частини повноважень неурядовим організаціям (надання соціальних послуг тощо).

Поряд із позитивними аспектами участі неурядових організацій у місцевому розвитку існують і негативні, серед яких найбільш суттєвими визнаються комерціалізація неурядових організацій та їх політизація.

У підрозділі 3.2. «Особливості організації взаємодії неурядових організацій з органами місцевого самоврядування в молодих демократіях Центральної та Східної Європи» зазначається, що перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки, від авторитаризму до демократії та правової держави ускладнився пошуком нових економічних та політичних союзників країнами Центральної та Східної Європи. Неурядові організації займали помітне місце в процесах демократичних перетворень у цих країнах. Вибір європейського вектора зовнішньої політики вніс корективи у специфіку функціонування політичних інститутів країн, зокрема обумовив обов'язкове наслідування європейських стандартів у реформуванні неурядового сектору, системи місцевого самоврядування та у практиці налагодження відносин між ними.

Тривалість у часі етапів у різних країнах була неоднаковою і залежала від багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів. До розробки моделей організації партнерських відносин спроможних громад та їх органів місцевого самоврядування було залучено весь неурядовий сектор, який виявив активність і працездатність. Важливо, що всіма суб'єктами муніципального розвитку було усвідомлено, що тільки результативна співпраця стане гарантом вирішення загальних питань місцевого та державного рівнів в інтересах як громад та її членів, так і всього суспільства.

Підрозділ 3.3. «Формування оптимальної моделі здійснення взаємодії неурядових організацій з органами місцевого самоврядування в сучасній Україні» являє собою розробку теоретичної моделі взаємодії неурядових організацій із органами місцевого самоврядування. Визначається, що оптимальна модель є ефективним варіантом вирішення проблеми демократизації політичного процесу на місцевому рівні, вона не є ідеальною, але достатньо гнучка і може бути пристосована до умов кожної територіальної громади.

Взаємодія неурядових організацій із органами місцевого самоврядування є самоорганізаційним процесом, що забезпечує реалізацію інтересів, узгодження життєдіяльності членів територіальної громади. Даний процес представлений ініціаторами взаємодії - неурядовими організаціями та органами місцевого самоврядування, які підтримують ініціативу, готові до створення й підтримки каналів інформаційного обміну, та формами взаємодії між ними.

Пошук моделі взаємодії неурядових організацій із органами місцевого самоврядування спрямований на створення оптимальних умов для самовираження індивідів, їх самоорганізації та взаємодії всередині громадянського суспільства, є внутрішньою політичною функцією громадянського суспільства. Дане положення привело до висновку, що процес налагодження відносин неурядових організацій з органами місцевого самоврядування представлений політичною комунікацією, яка в свою чергу є формою взаємодії. Механізмом впровадження в політичну практику такої взаємодії є діалог. Організаційною формою взаємодії неурядових організацій із органами місцевого самоврядування виступає мережа, де органи місцевого самоврядування і неурядові організації є партнерами, відносини між ними будуються на принципах мережевої організації влади (спільний інтерес, взаємодія на добровільних засадах, обмін ресурсами, рівні права у формуванні рішень) та політико-правових засадах функціонування місцевої демократії (прозорості, відповідальності, автономності тощо).

У висновках підкреслюється, що в дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, що полягало в розробці теоретико-методологічних засад побудови оптимальної моделі взаємодії неурядових організацій з органами місцевого самоврядування в Україні.

Узагальнення результатів дослідження дозволяє сформулювати висновки та рекомендації, які мають теоретичне й практичне значення та містять певну новизну.

Дослідження стану наукової розробки проблеми взаємодії неурядових організацій із органами місцевого самоврядування в Україні виявило, що і вітчизняні, й іноземні джерела значну увагу приділяють вивченню широкого кола проблем демократичних перетворень, зокрема на місцевому рівні, однак залишають поза увагою питання взаємодії та довіри, на основі яких будується демократія як спосіб життя на місцевому рівні. Тому існує реальна потреба в комплексній розробці теоретичних засад для побудови взаємодії неурядових організацій із органами місцевого самоврядування як ресурсу розвитку місцевої демократії в Україні.

В якості методологічної основи суспільно-політичних досліджень доцільно застосовувати синтезовані підходи, засновані на поєднанні зусиль усіх сучасних методів наукового аналізу. Таким синтезованим підходом є поєднання мережевого та синергетичного підходів, які вже досить ґрунтовно досліджені політичною наукою та довели свою спроможність аналізувати сучасний суспільно-політичний процес. Особливості функціонування демократичних процесів на місцевому рівні характеризуються тим, що демократія визнається особливим способом життя суспільства, що характеризується високим рівнем залучення до участі всіх акторів суспільно-політичного процесу, а місцевий рівень - провідний для здійснення демократії в країні. Зміцнення місцевого самоврядування як самостійної публічної влади, налагодження відносин між ним і неурядовими організаціями характеризуватиме розвиток громадянського суспільства та місцевої демократії в країні, зміцнення демократії на державному рівні тощо.

Для визначення інститутів громадянського суспільства політична наука застосовує багато термінів, однак тільки термін «неурядова організація» найбільш відображає політико-правову та організаційну сутність досліджуваної проблеми. В дослідженні надано власне тлумачення терміна неурядова організація - інститут громадянського суспільства, рівноправне, самоврядне, некомерційне формування, створене добровільно для реалізації спільних інтересів індивідів - засновників, членів організації, місцевої громади, суспільства в цілому, яке діє самостійно і незалежно від держави на основі чинного законодавства.

Політико-правові та організаційні основи взаємодії між органами місцевого самоврядування і громадянським суспільством регулюються як правом, так і мораллю. Максимальні можливості для самоорганізації громадян надає демократія, однак ці можливості не реалізуються автоматично, вони є наслідком постійної боротьби громадян за свої права. Характер функціонування та подальший розвиток відносин між органами місцевого самоврядування та неурядовими організаціями можливий за умов встановлення демократичного політичного режиму та дотримання умов правової держави. В Україні сформовано політико-правові умови для демократичної організації та самоорганізації суспільства та політичних інститутів, але вони не реалізуються належним чином.

Політична взаємодія є видом соціальної взаємодії, яку можна розглядати за двома підходами: когнітивним та нормативним, поєднання яких надає змогу об'єднати результати та здобутки кожного із зазначених підходів, а саме ментальність та логічність, психологічні й соціальні, зовнішні прояви взаємодії в межах однієї теорії. Прямі форми участі та взаємодії громадян є визначальними для характеристики політичного процесу як самоврядного, однак їх політико-правова недосконалість, зокрема соціального партнерства, соціального замовлення, викликає недовіру до них з боку пересічних громадян, що негативно позначається на всьому самоврядному процесі в Україні.

Досвід діяльності неурядових організацій у країнах сталої демократії свідчить про те, що неурядові організації відіграють суттєву роль у вирішенні соціальних проблем і наданні соціальних послуг. Велика кількість неурядових організацій соціального спрямування включена в систему фінансування послуг з державного та місцевих бюджетів. До негативних проявів відносять комерціалізацію неурядових організацій та їх політизацію, нав'язування невластивих їм функцій. Розбудова відносин між неурядовими організаціями та органами місцевого самоврядування в молодих демократіях Центральної та Східної Європи має невеликий досвід, але вже позначилася впливом європейських стандартів на формування політико-правових засад та моделей і форм такої співпраці, зокрема обумовила обов'язкове наслідування європейських стандартів у реформуванні неурядового сектору, системи місцевого самоврядування та у практиці налагодження відносин між ними.

Для розробки теоретико-методологічних засад визначення оптимальної моделі відносин між органами місцевого самоврядування та неурядовими організаціями в умовах сучасної України необхідно спиратися на позитивний довід європейських країн, зокрема у визначенні форм співпраці та формуванні спільної відповідальності. При цьому слід пам'ятати, що тільки врахування власних історичних, політичних та психологічних особливостей кожної окремої громади, яка прагне до відносин з іншими акторами місцевого політичного життя і неурядовими організаціями зокрема, здатне розробити ефективну модель взаємодії. Така модель буде унікальною для кожної окремої громади, а розроблена в даному дослідженні теоретична модель - лише оптимальною, рамковою, яка потребує подальшого вдосконалення зусиллями самої громади.

На основі проведеного дослідження доцільно висловити наступні рекомендації щодо налагодження взаємодії неурядових організацій із органами місцевого самоврядування:

у процесі законотворчості використовувати єдине для всіх нормативних актів поняття «неурядова організація»;

внести зміни до законодавства України про місцеве самоврядування щодо зміцнення його матеріальної бази, що дозволить збільшити обсяг коштів на спільні проекти органів місцевого самоврядування та неурядових організацій;

прийняти Закон України «Про неурядові організації», в якому закріпити принципові засади відносин неурядових організацій та органів місцевого самоврядування, впровадити дієвий контроль за роботою органів місцевого самоврядування з боку неурядових організацій;

сприяти підвищенню громадянської освіти населення, політичної та правової культури тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Славко Т.О. Теоретичні засади регіональних політологічних досліджень / Т.О. Славко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - Київ - Миколаїв. - 2004. - Вип. 5. - С. 285-290.

Славко Т.О. Міжсекторне співробітництво як один з чинників формування громадянського суспільства / Т.О. Славко // Наукові праці : Науково-методичний журнал. - Т. 34. - Вип. 21. Політичні науки. - Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2004. - С. 79-83.

Славко Т.О. Роль громадських організацій у становленні громадянського суспільства в Україні / Т.О. Славко // Наукові праці : Науково-методичний журнал. - Т. 44. - Вип. 31. Політичні науки. - Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005. - С. 38-41.

Славко Т.О. Перспективи участі неурядового сектора у місцевому розвитку / Т.О. Славко // Наукові праці : Науково-методичний журнал. - Т. 54. - Вип. 41. Політичні науки. - Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. - С. 51-54.

Славко Т.О. Роль структур громадської активності у економічному розвитку громади / Т.О. Славко // Гуманітарно-економічні дослідження. - Т. IV. - Миколаїв. - Одеса: ТОВ ВіД, 2007. - С. 333-345.

Колісніченко А.І, Славко Т.О. Теоретичні та практичні аспекти соціального замовлення як одного із способів реалізації муніципальної соціальної політики / Т.О. Славко // Наукові праці : Науково-методичний журнал. - Т. 69. - Вип. 56. Політичні науки. - Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2007. - С. 8-12.

Славко Т.О. Місцеве самоврядування як основа розвитку громадських ініціатив // Сучасна українська політика / Т.О. Славко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - Київ - Миколаїв. - 2007. - Вип. 9. - С. 284-291.

АНОТАЦІЯ

Славко Т.О. Взаємодія неурядових організацій з органами місцевого самоврядування в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Чорноморський державний університет імені Петра Могили, Миколаїв, 2010.

У дисертації з урахуванням надбань сучасної вітчизняної політичної науки на основі аналізу джерельної бази та наукових напрацювань вітчизняних і зарубіжних дослідників викладено результати комплексного політологічного дослідження теоретико-методологічних засад взаємодії неурядових організацій із органами місцевого самоврядування та запропоновано оптимальну модель їхньої взаємодії в Україні.

Мережевий підхід відкриває можливості для створення якісно нової моделі соціально-політичної комунікації. У цьому сенсі політичну мережу можна інтерпретувати як модель політичної самоорганізації та самоврядування громади, яка забезпечує відповідність відносин неурядових організацій та органів місцевого самоврядування критеріям відкритості, підзвітності, довіри, узгодженості інтересів і потреб соціального середовища. Такий характер відносин сприятиме утвердженню демократичних цінностей життя суспільства, зміцненню довіри до влади. Аналіз основних аспектів взаємодії неурядових організацій з органами місцевого самоврядування дозволив розробити рекомендації з налагодження співпраці між ними, оскільки у них майже схожі цілі - захист інтересів та сприяння добробуту населення.

Ключові слова: неурядові організації, політичний процес, громадянське суспільство, місцева демократія, муніципальний розвиток.

АННОТАЦИЯ

Славко Т.А. Взаимодействие неправительственных организаций с органами местного самоуправления в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Черноморский государственный университет имени Петра Могилы, Николаев, 2010.

В диссертации с учетом достижений современной отечественной политической науки на основе анализа литературной базы и научных наработок отечественных и зарубежных исследователей изложены результаты комплексного политологического исследования теоретико-методологических основ взаимодействия неправительственных организаций с органами местного самоуправления и предложена оптимальная модель их взаимодействия в Украине.

Аргументирована необходимость в разработке и внедрении новой модели взаимодействия в условиях зарождения демократического, правового, социального государства, где существует потребность в согласовании интересов субъектов политического процесса, в выработке механизмов артикуляции государственных, общественных и частных интересов.

К политико-правовым основам функционирования взаимодействия относятся принципы гражданского общества, предпосылки к которым содержатся в Конституции Украины. Осуществляя свое право на власть, народ должен самоорганизоваться как на местном уровне, так и на государственном в виде партий, ассоциаций, неправительственных организаций. Это подтверждает тот факт, что демократия невозможна без свободного, инициативного гражданина, действия которого ограничены правовыми законами. Также нужно отметить конституционные положения, регулирующие вопросы общественно-политической деятельности, собственности, трудовой, предпринимательской деятельности, социального обеспечения; воспитания, образования, науки, духовной сферы и семьи. В результате анализа политико-правовой основы взаимодействия неправительственных организаций с органами местного самоуправления подчеркивается необходимость усовершенствования законодательства, регламентирующего деятельность организаций гражданского общества и взаимодействие неправительственных организаций и органов местного самоуправления в частности.

В мировой практике накоплен значительный опыт партнерских отношений секторов общества. Такой опыт характеризуется своими историческими особенностями, спецификой построения институтов взаимодействия, эволюцией их функций, политическими традициями, собственной эволюции ценностей и, соответственно, своеобразными моделями отношений. Поэтому в исследовании отдельное внимание уделяется существующей практике взаимодействия неправительственных организаций с органами местного самоуправления, и определяется, что заимствование опыта не должно привести к копированию разработанных моделей, поскольку в Украине необходимо учитывать специфику и собственный опыт налаживания таких отношений.

Взаимодействие неправительственных организаций с органами местного самоуправления можно определить как самоуправляющийся процесс территориальной общины, который обеспечивает реализацию интересов граждан и их объединений, согласование жизнедеятельности и доступ к ресурсам и рычагам власти. Происходит такое взаимодействие через сети доверия, которые являются принципиальным условием становления и развития самоорганизационных и самоуправляющихся процессов. Следовательно, взаимодействие неправительственных организаций с органами местного самоуправления порождается отношениями доверия.

Процесс построения взаимодействия неправительственных организаций с органами местного самоуправления является частью политического процесса, показывает факт принадлежности к политическому контексту, который включает в себя такие факторы, как характер политических институтов, политическая культура. Этим и будет определяться специфика построения и функционирования такого взаимодействия. В свою очередь, демократическая процедура взаимодействия неправительственных организаций с органами местного самоуправления будет влиять на политический процесс - будет формировать ценности политической культуры, стимулировать соответствующее политическое поведение участников политического процесса и выступать фактором политико-институциональных изменений в политической системе и демократизации власти и общества.

Разработаны пути совершенствования практики взаимодействия неправительственных организаций с органами местного самоуправления.

Сетевой подход открывает возможности для создания качественно новой модели социально-политической коммуникации. В этом смысле политическую сеть можно интерпретировать как модель политической самоорганизации и самоуправления общины, которая обеспечивает соответствие отношений неправительственных организаций и органов местного самоуправления критериям открытости, подотчетности, доверия, согласованности интересов и потребностей социальной среды. Признаками новой модели взаимодействия в пределах сети будет принятие условий существования сети и правил ее функционирования как своих собственных, а взаимодействие в рамках такой сети будет носить общую цель -достижение общей для всех, кто пожелал присоединиться к данной сети, цели. Такой характер отношений будет способствовать утверждению демократических ценностей жизни общества, укреплению доверия к власти. Анализ основных аспектов взаимодействия неправительственных организаций с органами местного самоуправления позволил разработать рекомендации по налаживанию сотрудничества между ними, поскольку у них почти похожие цели - защита интересов и содействие благосостоянию населения.

Ключевые слова: неправительственные организации, политический процесс, гражданское общество, местная демократия, муниципальное развитие.

ABSTRACT

Slavko T.A. The Interaction of Non-Governmental Organizations with Local governments in Ukraine. - Manuscript.

The thesis subject to domestic political gains of modern science-based analysis of the source base and scientific developments of domestic and foreign researchers described the results of a comprehensive study of political science theoretical and methodological foundations of the interaction of NGOs with local government and proposed the optimal model of their interaction in Ukraine.

Network approach opens the possibility for a qualitatively new model of social and political communication. In this sense, the political network can be interpreted as a model of political self-government and community, which ensures that the relations of NGOs and local authorities the criteria of openness, accountability, trust, coordination of interests and needs of the social environment. This type of relations will promote democratic values of society, confidence in government. Analysis of the main aspects of the interaction of NGOs with local authorities allowed to develop recommendations for cooperation between them, as they have almost similar objectives - to protect the interests and promote welfare.

Key words: authorities, local authorities, civil society, cross-sectoral cooperation, non-governmental organizations, municipal development, the public, regional development, self-government.

Размещено на Allbest.ru

...