Громадсько-політична діяльність В. Еллана-Блакитного

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 32.019.5:316.334.3:140.8“1894/1925”

Громадсько-політична діяльність В. Еллана-Блакитного: еволюція світогляду

07.00.01 - Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Мяло Павло Іванович

Запоріжжя 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі новітньої історії України Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Фролов Микола Олександрович,

Запорізька обласна державна адміністрація, заступник голови

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Дорошко Микола Савович,

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету ім. Тараса Шевченка,

професор кафедри країнознавства

доктор історичних наук, доцент

Ігнатуша Олександр Миколайович,

Запорізький національний університет, професор кафедри історії України

Захист відбудеться “ 15 ” квітня 2010 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 у Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 5, ауд. 326.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 2.

Автореферат розісланий “ 15 ” березня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Т.В. Грушева

громадський еллан блакитний політичний

АНОТАЦІЯ

Мяло П.І. Громадсько-політична діяльність В. Еллана-Блакитного: еволюція світогляду. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Запорізький національний університет. - Запоріжжя, 2010.

У дисертаційному дослідженні на основі опрацювання архівних джерел, документів, мемуарів, періодичних видань та публіцистично-літературної спадщини В. Еллана-Блакитного висвітлюється життєвий шлях і громадсько-політична діяльність діяча, характеризуються спроби поєднання національних і соціальних чинників визвольних змагань українського народу.

Простежено форми співпраці з більшовиками та діяльність із захисту прав українського народу. Зазначено, що В. Еллан-Блакитний вимагав незалежної української Червоної армії, права самостійного керування українською економікою та посилення процесів українізації. Аналізується еволюція світогляду, що привела до переходу В. Еллана-Блакитного на позиції націонал-комунізму.

Характеризуються досягнення В. Еллана-Блакитного у сфері розбудови української культури та його творча спадщина.

Ключові слова: В. Еллан-Блакитний, Українська партія соціалістів-революціонерів, Українська комуністична партія (боротьбистів), Комуністична партія (більшовиків) України, націонал-комунізм, українізація.

АННОТАЦИЯ

Мяло П.И. Общественно-политическая деятельность В. Эллана-Блакытного: эволюция мировоззрения. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Запорожский национальный университет. - Запорожье, 2010.

В диссертационном исследовании на основе изучения архивных источников, документов, мемуаров, периодических изданий и публицистическо-литературного наследия В. Эллана-Блакытного освещен жизненный путь и общественно-политическая деятельность, дана характеристика попыток соединить национальные и социальные факторы в период борьбы украинского народа за свою независимость.

Прослежены формы сотрудничества с большевиками и деятельность по защите прав украинского народа. Отмечено, что В. Эллан-Блакытный требовал создания независимой украинской Красной армии, права самостоятельного управления украинской экономикой и усиления процессов украинизации. Анализируется эволюция мировоззрения, которая привела к переходу В. Эллана-Блакытного на позиции национал-коммунизма.

Характеризуются достижения В. Эллана-Блакытного в сфере развития украинской культуры и его творческое наследие.

Ключевые слова: В. Эллан-Блакытный, Украинская партия социалистов-революционеров, Украинская коммунистическая партия (боротьбистов), Коммунистическая партия (большевиков) Украины, национал-коммунизм, украинизация.

SUMMARY

Myalo P.I. Social-political activities of V. Ellan-Blakitnyj: the evolution of the world-view. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in History in speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Zaporizhzhya National University. - Zaporizhzhya, 2010.

In the thesis on the basis of detailed processing of the archive sources, documents, memoirs, periodic editions and literary heritage of V. Ellan-Blakytnyj, his life, social and political activities are elucidated, his attempts to unite the national and social factors of Ukrainian folk's liberation competition are characterized.

Much attention is given to the period of V. Ellan-Blakitnyj's life in Tshernigiv, because it is a key period in the formation of his world-view. The analysis of the archive documents witnesses that in that time Ellan-Blakitnyj was a staunch supporter of Ukraine's independence, criticized the tsarism's policy of rusification and the corruptibility of Ukrainian political leaders.

In the thesis it is emphasized, that the education in the Kyiv Commercial Institute played a decisive role in the formation of V. Ellan-Blakitnyj's political view. The lectures of the leading teachers, the activity society of the Ukrainian socialist-revolutionaries promoted the crystallization of his political view. V. Ellan-Blakytnyj's activity in initial period in the role of the head of the UPSR's regional department, of the member of the Tshernigiv province council of the peasant deputies and of the working deputies' executive committee is revealed sufficiently completely.

During years 1918-1919 V. Ellan-Blakitnyj belonged to the link wing of the UPSR, criticizing simultaneously both the policy of Tsentral'na Rada, and bol'shevyky for their ignoring of national question. His world-view in that time was a symbiosis of nationism and socialism.

After the dissidence of the UPSR and the creation of the borot'bysty's party V. Ellan-Blakytnyj fought for their presentation of the working people's interests and being the centre of the Ukrainian communist forces.

V. Ellan-Blakitnyj's role in the bol'shevyky's transition to the ranks of KP(b)U. In the thesis it is emphasized, that exactly he was a initiator of the party's liquidation of itself, hoping that borot'bysty would be able to obtrude their policy to the bol'shevyky.

His forms of collaboration with bil'shovyky and activities on the protection of Ukrainian folk's rights are retraced. It's noted that V. Ellan-Blakytnyj demanded an independent Ukrainian Red Army, the right to rule Ukrainian economy without assistance and the reinforcement of Ukrainisation processes.

The achievements of V. Ellan-Blakytnyj in the realm of building of Ukrainian culture and his creative heritage are characterized, too.

Key words: V. Ellan-Blakytnyj, Ukrainian party of socialist-revolutionaries, Ukrainian сommunist party (of borot'bysty), Ukrainian communist Party (of bol'shevyky), national-communisme, ukrainisation.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Поступальний розвиток української держави неможливий без урахування практичного досвіду попередніх поколінь, вивчення діяльності конкретних історичних персоналій, які своєю наполегливою працею закладали підвалини сучасної незалежності України. Аналіз ідейної спадщини українських націонал-комуністів, які мали оригінальні програми розвитку суспільства, має велике значення для глибшого розуміння подій сьогодення та дозволяє винести певні уроки на майбутнє.

У вітчизняній історичній науці недостатньо розробленою є як історія лівих українських партій у цілому, так і дослідження окремих персоналій цього напряму. Радянська історіографія фактично ігнорувала діяльність боротьбистів, укапістів, незалежників, звинувачуючи їх у буржуазному націоналізмі. Більшість сучасних дослідників трактують їх як ворогів української державності, які гальмували розвиток української революції. Всебічне вивчення їхньої громадсько-політичної діяльності, дослідження еволюції світоглядів дозволить глибше зрозуміти характер національно-визвольного руху в Україні ХХ ст. та його окремих напрямів.

Одним з лідерів партії боротьбистів, згодом членом ЦК КП(б)У, ВУЦВК, головним редактором урядової газети «Вісті ВУЦВК», керівником спілки пролетарських письменників «Гарт» був Василь Михайлович Еллан-Блакитний (справжнє прізвище - Елланський) (1894-1925). Незважаючи на те, що він прожив дуже коротке життя, його внесок у становлення української літератури, видавничої справи та культури, врешті-решт розбудову України, загалом виглядає дуже вагомим. Вивчення його ідейної спадщини та громадсько-політичної діяльності ще не стало предметом узагальнюючого та системного дослідження, хоча має надзвичайно важливе значення для практики сучасного державотворчого процесу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася як частина держбюджетної науково-дослідної теми історичного факультету Запорізького національного університету «Модернізаційний процес в Україні у другій половині ХІХ ст. - першій половині ХХ ст.» (номер державної реєстрації - 0103У000731). Особистий внесок здобувача полягає у дослідженні характеру громадсько-політичної діяльності та еволюції світогляду В. Еллана-Блакитного у контексті модернізаційних процесів в Україні першої половини ХХ ст.

Об'єктом дослідження є постать В. Еллана-Блакитного як виразника суспільних поглядів, сформованих в українському середовищі наприкінці ХІХ - у перші десятиліття ХХ ст., представника компартійно-радянської номенклатури 20-х рр. ХХ ст.

Предметом дослідження є громадсько-політична діяльність В. Еллана-Блакитного у контексті трансформації його поглядів: фактори та етапи формування світогляду, шляхи становлення В. Еллана-Блакитного як партійного та державного діяча, його ідейно-теоретична спадщина.

Мета дисертаційного дослідження полягає у здійсненні системного аналізу громадсько-політичної діяльності В. Еллана-Блакитного та еволюції його світогляду в контексті українських визвольних змагань початку ХХ ст.

Для досягнення мети автором були поставлені наступні дослідницькі завдання:

проаналізувати стан розробки проблеми в історіографії та визначити рівень і повноту її джерельного забезпечення;

дослідити фактори, що вплинули на формування світогляду В. Еллана-Блакитного як громадського діяча;

визначити форми участі В. Еллана-Блакитного у суспільно-політичному житті України початку ХХ ст.;

проаналізувати еволюцію його політичних переконань від народницьких поглядів до націонал-комуністичної ідеології;

виявити комплекс причин, які змінили ставлення В. Еллана-Блакитного до більшовиків від ідеологічної боротьби до співпраці;

охарактеризувати погляди В. Еллана-Блакитного на соціально-економічний, культурно-просвітницький, національний розвиток України;

з'ясувати внесок В. Еллана-Блакитного у розвиток української культури;

розкрити характер творчої спадщини В. Еллана-Блакитного у контексті суспільних ідей сучасної йому доби.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період життя В. Еллана-Блакитного - 1894-1925 рр. Головна увага приділяється українським визвольним змаганням початку ХХ ст., оскільки на них припадає його основна громадсько-політична діяльність.

Територіальні межі дослідження поширюються на губернії, які входили у 20-ті роки ХХ ст. до складу УСРР і СРСР. Проте головним місцем розгортання громадсько-політичної діяльності В. Еллана-Блакитного є міста Чернігів, Харків та Київ.

Методологічною основою дослідження стали принципи історизму, об'єктивності, багатофакторності, системності, всебічності. У роботі використано проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, системно-структурний та біографічний методи наукового пізнання.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в українській історіографії здійснено комплексне історичне дослідження громадсько-політичної діяльності В. Еллана-Блакитного.

Доведено, що процес його становлення як громадсько-політичного діяча відбувався під впливом двох пануючих на той час ідеологій - соціалізму та націоналізму.

Простежено трансформацію політичних переконань В. Еллана-Блакитного від народницьких до націонал-комуністичних та обставини, які її визначали.

Розкрито провідну роль В. Еллана-Блакитного у розколі Української партії соціалістів-революціонерів та виникненні Української комуністичної партії (боротьбистів), зміцненні ліворадикальної течії в українському національному русі та прийнятті нею радянської платформи.

Обґрунтовано положення про захист В. Елланом-Блакитним державних інтересів України. Проаналізовано його погляди на розвиток української держави як складової частини всесвітньої федерації.

Доведено, що головними умовами співпраці В. Еллана-Блакитного з більшовиками були створення незалежної української Червоної армії, право самостійного керування українською економікою та посилення процесів українізації.

На прикладі В. Еллана-Блакитного підтверджено тезу про залежний характер української компартійно-радянської номенклатури від союзного центру.

Доведено вагомість та суспільну значущість творчої спадщини В. Еллана-Блакитного, охарактеризовано її напрямки та види.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що його положення можуть бути використані при розробці спеціальних курсів з проблем новітньої історії України у вищих навчальних закладах, створенні біографічних та довідкових видань. Основні висновки роботи можуть стати у нагоді при формуванні державної політики України, зокрема виробленні засад співпраці владних інституцій та об'єднань громадян.

Апробація результатів наукового дослідження здійснена при обговоренні на засіданнях кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету. Основні положення дисертації оприлюднені на 5 наукових конференціях: міжнародних науково-практичних конференціях «Політична еліта України ХХ - початку ХХІ ст.» (Запоріжжя, травень 2008); «Українознавство ХХІ ст.: нові вимоги, проблеми та методологія розвитку» (Київ, жовтень 2008); всеукраїнських науково-практичних конференціях «Толерантність міжконфесійних відносин» (Запоріжжя, листопад 2007); «Мова як чинник формування громадянина України» (Запоріжжя, травень 2008); внутрішньовузівській конференції «Науковий потенціал Запорізького національного університету та шляхи його розвитку» (Запоріжжя, травень 2009).

Публікації. Матеріали дисертації відображені в п'яти статтях автора в наукових фахових виданнях.

Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, переліку умовних скорочень, чотирьох розділів, які поділено на 14 підрозділів, висновків і списку використаних джерел та літератури (347 позицій). Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 214 сторінок, з них основного тексту - 180 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розглядається актуальність дисертаційного дослідження, обґрунтовуються мета і завдання, визначаються об'єкт, предмет і методологія роботи, її наукова новизна, розкрито практичне значення дослідження.

Перший розділ має назву «Історіографія, джерельна база та методологія дослідження».

У початковому підрозділі «Стан наукової розробки проблеми» розкривається рівень історіографічної розробки теми. Тривалий час пропонована тема не була предметом окремого історичного дослідження. Лише з проголошенням незалежності України у 1991 р. стало можливим об'єктивне та неупереджене вивчення постаті В. Еллана-Блакитного.

Наявну історіографічну базу умовно можна поділити на три основні блоки: радянську історіографію, сучасну вітчизняну історіографію та дослідження істориків української діаспори.

Як відомо, в радянській історіографії дослідження діяльності окремих персоналій, зокрема представників націонал-комунізму, відбувалося під впливом жорстких ідеологічних обмежень.

У 1929 р. вийшов біографічно-критичний нарис, присвячений В. Еллану-Блакитному. З 30-х і до середини 50-х рр. ХХ ст. в СРСР не було опубліковано жодної наукової розвідки, яка б висвітлювала громадсько-політичну діяльність В. Еллана-Блакитного. Це пояснюється тим, що, починаючи з 30-х рр. ХХ ст. усіх колишніх членів УКП (боротьбистів), радянська влада вважала контрреволюційними елементами .

Після ХХ з'їзду КПРС активізувалися дослідження, присвячені політичній та особистій долі більшовицького керівництва України 20-30-х рр. ХХ ст. Стали з'являтися окремі публікації, безпосередньо присвячені В. Еллану-Блакитному. Їх абсолютна більшість була написана не професійними істориками, а літературознавцями, що певною мірою пояснюється вагомою літературною спадщиною цього діяча.

Внесок В. Еллана-Блакитного у справу організації української радянської літератури дослідив Е. Адельгейм. Автор наголошував, що лише після переходу до лав КП(б)У В. Еллан-Блакитний став відомим громадсько-політичним діячем. Частково розглянув еволюцію його політичних поглядів Ю. Барабаш, який висловив сміливу на той час думку, що ідеологічні хитання Блакитного були не лише наслідком суб'єктивних причин, а відбивали певні особливості розвитку революційних подій в Україні.

У 50-80-х рр. ХХ ст. діяльність лівих українських партій та долю їх лідерів досліджували історики Г. Овчаров, М. Супруненко, Ю. Клінтух, І. Курас. Позиції цих авторів були абсолютно ідентичними й полягали у бездоказовій критиці діяльності лівих українських партій та констатації їх повного ідеологічного краху. Зазначалося як історично закономірне явище, що В. Еллан-Блакитний визнав ідейне банкрутство боротьбизму та організував перехід більш прогресивної частини партії до КП(б)У на умовах визнання її ідеології, політичних та організаційних засад.

У цей період також з'явилась низка публікацій О. Микитенка, М. Наєнка, П. Федченка, присвячених літературній творчості В. Еллана-Блакитного.

Після здобуття Україною державної незалежності процес дослідження подій вітчизняної історії значно прискорився, було створено належне підґрунтя для докорінного переосмислення концепції вітчизняної історії, подолання стереотипів радянського часу.

У цьому руслі політичну доктрину боротьбизму та погляди його лідерів досліджувала О. Любовець. Вона висвітлювала окремі аспекти співпраці боротьбистів і більшовиків та роль у цій співпраці В. Еллана-Блакитного.

Т. Бевз здійснила аналіз передумов та причин виникнення партії боротьбистів, лінії протиріч між лівим та правим крилом УПСР.

Перші публікації, присвячені безпосередньо громадсько-політичній діяльності В. Еллана-Блакитного, які фактично й ввели його ім'я в науковий обіг, належать Ю. Шаповалу. Автор оприлюднив низку партійних документів боротьбистів, декілька статей В. Еллана-Блакитного, що друкувалися протягом 1919-1920 рр. у газеті «Боротьба».

Найбільш ґрунтовно розглянув історію боротьбистської партії та долю її лідерів М. Фролов. Вчений актуалізував окремі аспекти формування світогляду В. Еллана-Блакитного та його місце у компартійній еліті УСРР.

Позицію В. Еллана-Блакитного з відстоювання інтересів України перед радянським центром охарактеризував М. Дорошко. Він підкреслив намагання В. Еллана-Блакитного прискорити процеси українізації, за що той навіть отримав прізвиська «укапіста» й «злісного петлюрівця». Вчений зазначав, що, намагаючись обмежити втручання Москви у внутрішні справи України, голова українського уряду Х. Раковський дістав підтримку лише з боку колишніх боротьбистів, зокрема В. Еллана-Блакитного.

Літературну творчість В. Еллана-Блакитного та його ранню публіцистику частково досліджено Л. Новиченком.

Незважаючи на появу низки дисертацій, наукових розвідок, які розглядали феномен націонал-комунізму, історію лівих українських партій, в сучасній історіографії відсутні роботи щодо громадсько-політичної діяльності В. Еллана-Блакитного.

Серед досліджень вчених української діаспори окремо слід виділити працю І. Майстренка, який фактично зберіг для історії феномен боротьбизму. Він висвітлює партійну діяльність В. Еллана-Блакитного як представника лівого крила УПСР, а згодом - одного з керівників партії боротьбистів.

Співпрацю В. Еллана-Блакитного з більшовиками, причини переходу на позиції націонал-комунізму розглядали В. Наддніпрянець, Ю. Лавріненко .

У цілому в історіографії відсутні спеціальні дослідження, присвячені політичній біографії В. Еллана-Блакитного. Глибокий літературознавчий аналіз творчості цієї особи різко контрастує з недостатньою вивченістю її життєвого шляху та громадсько-політичної діяльності.

У другому підрозділі першого розділу «Джерельна база дослідження» досліджується масив різноманітних за походженням, змістом, формою і функціональним призначенням опублікованих і неопублікованих матеріалів. Використані у дисертації джерела складаються з декількох груп: офіційні актові документи, публіцистичні та літературні твори В. Еллана-Блакитного, матеріали політичних партій, періодичної преси та джерела приватного характеру.

Офіційні актові документи, а саме - постанови, накази публікувалися в офіційних виданнях, збірниках документів і матеріалів, виданих за радянських часів та після проголошення незалежності України.

Найширші уявлення про ідейні переконання та політичні погляди В. Еллана-Блакитного дають його публіцистичні праці та художні твори, а також низка статей і виступів з питань літератури та мистецтва.

Цінну інформацію, яка дозволяє простежити громадсько-політичну діяльність В. Еллана-Блакитного, подавали періодичні видання, що містили його публікації. Зокрема, це газета УКП (боротьбистів) «Боротьба» та урядова - «Вісті ВУЦВК», примірники яких зберігаються у газетних фондах Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського та низки обласних державних архівів.

Окрему групу джерел складають матеріали приватного характеру. Різноманітні аспекти життя та творчості В. Еллана-Блакитного розкриваються у спогадах відомих громадських діячів, політиків, письменників.

З неопублікованих джерел найбільш цінні матеріали містяться в архівних фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України) та Державного архіву Чернігівської області. Використані в дисертації архівні джерела - це, головним чином, нормативно-правові акти, документи політичних партій, джерела приватного характеру.

Серед джерел приватного характеру слід відзначити нотатки статей В. Еллана-Блакитного, його рукописи та листи, які зберігаються у фондах 1, 16, 43 ЦДАГО України. Найбільший обсяг документів з проблеми дослідження сконцентровано у фонді 1 «Центральний комітет Компартії України».

Серед офіційних актових документів найбільшу цінність мають протоколи засідань Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, які зберігаються у фонді 1 ЦДАВО України. Вони висвітлюють роботу В. Еллана-Блакитного як голови Державного видавництва України, редактора урядової газети «Вісті ВУЦВК» тощо.

У Державному архіві Чернігівської області є особистий фонд, присвячений В. Еллану-Блакитному (Ф. 1397). Оскільки першу половину свого життя громадсько-політичний діяч провів у Чернігові, саме тут зберігаються рукописи його перших віршів, чернетки статей, літературні журнали «Вільна думка» й «Зоря» за 1915 рік, редактором яких був В. Еллан-Блакитний тощо.

Використання комплексу різновидових джерел, як опублікованих, так і неопублікованих, дозволило дослідити життєвий шлях та еволюцію світогляду В. Еллана-Блакитного. Аналіз та зіставлення різних груп джерел дали можливість з'ясувати та уточнити маловідомі факти з його громадсько-політичної діяльності.

Третій підрозділ першого розділу має назву «Методологія дослідження». Поставлені мета і завдання, визначена структура та логіка роботи зумовили набір використаних методів і принципів дослідження. Автор керувався базовими принципами наукового пізнання - історизму, об'єктивності, багатофакторності, системності. Залучено комплекс спеціально-історичних методів: історико-порівняльний, системно-структурний, біографічний.

Відповідно до принципу історизму діяльність В. Еллана-Блакитного розглядалася в контексті конкретної історичної епохи та тогочасних політичних умов, зокрема подій українських визвольних змагань початку ХХ ст. та боротьби різновекторних сил за владу в Україні. Принцип об'єктивності дозволив підійти до характеристики особистості В. Еллана-Блакитного та аналізу його громадсько-політичної діяльності з позиції ідеологічної незаангажованості.

Використання історико-порівняльного методу дало можливість розкрити внутрішню сутність українських партій лівого спрямування, зокрема УПСР-УКП(б) та КП(б)У за схожістю або відмінністю притаманних їм властивостей, виявити основні тенденції та закономірності розвитку цих партій, особливості діяльності їх керівників. За допомогою проблемного-хронологічного методу в роботі відображена часова послідовність подій, яка дозволяє дослідити поступову еволюцію поглядів В. Еллана-Блакитного: періоду Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, встановлення радянської влади. Важливу роль у дослідженні відіграє біографічний метод. Він дає можливість у цілому персоніфікувати події і явища української історії та водночас уникнути механічного описування життя особистості.

Комплексне застосування зазначених наукових принципів і методів дозволило досягти поставленої мети у вивченні заявленої проблематики.

У другому розділі дисертації «Етапи формування світогляду В. Еллана-Блакитного» розглядаються дитячі та юнацькі роки В. Елланського.

У першому підрозділі «Витоки ідейних переконань В. Еллана-Блакитного» доведено, що важливим етапом у становленні його світогляду був переїзд до м. Чернігова. На визначення світобачення В. Еллана-Блакитного вплинули навчання у духовному училищі та революційні події 1905-1907 рр. Формування його поглядів відбувалось в умовах підйому визвольного руху українців, під впливом двох пануючих на той час ідеологій - соціалізму та націоналізму.

Знайомство з такими видатними громадськими діячами, як М. Коцюбинський, І. Шраг, М. Жук, а також умови, в яких зростав та виховувався молодий В. Елланський, сприяли пробудженню його національної самосвідомості.

Починаючи з 1910 р., коли В. Еллан-Блакитний вже вчився у духовній семінарії, він почав брати участь у громадському житті м. Чернігова - відвідував літературні суботи у М. Коцюбинського, писав вірші, допомагав матері працювати у «Просвіті».

У другому підрозділі «Початок активної громадської діяльності» визначено, що важливим етапом формування світогляду В. Еллана-Блакитного став київський період його життя. Після вступу до Київського комерційного інституту у 1914 р. В. Еллан-Блакитний знайомиться з поглядами українських есерів та поступово стає переконаним прихильником незалежності України. Він різко критикує українську верхівку, яка зрадила інтереси власного народу, та підтримувала русифікаторську політику царизму. З початком Першої світової війни, коли інститут переїхав до Саратова, В. Еллан-Блакитний повертається до Чернігова та активно займається громадською діяльністю.

Робота зі створення в Чернігові першого українського хору, діяльність в Чернігівській ученій архівній комісії, участь у революційних гуртках дозволила отримати організаторський досвід та сформувала переконаного борця за свободу України. У цей період він віддає пріоритет національним питанням над класовими, оскільки абсолютна більшість українців була об'єктом як національного, так і соціального гноблення з боку російського царату.

У третьому підрозділі «Революційні події 1917 року та членство В. Еллана-Блакитного в УПСР» вказується, що саме під впливом революційних подій 1917 р. В. Еллан-Блакитний розпочав активну політичну діяльність. Він входить до ради «Просвіти», Ради Комітету охорони пам'яток історії і мистецтв на Чернігівщині, стає інструктором Української Центральної Ради. Незабаром його було обрано головою обласного осередку УПСР та одним з керівників Чернігівської губернської Селянської спілки. У цей період він знайомиться з поглядами більшовиків та займається розбудовою осередків УПСР. З грудня 1917 р. В. Еллан-Блакитний починає працювати у партійному виданні «Боротьба», бере участь у роботі І Всеукраїнського з'їзду Рад.

Діяч належав до лівого крила УПСР, яке виступало за розв'язання національного питання шляхом запровадження національно-територіальної автономії. Але, починаючи з кінця 1917 р., лівобережці стали схилятися до думки, що вирішення національного питання можливе лише при соціалістичному устрої та орієнтації на радянську модель державності.

У третьому розділі дисертації «Діяльність В. Еллана-Блакитного 1918 - 1919 років» розглянуто початок співпраці В. Еллана-Блакитного з більшовиками та його погляди на майбутній державний устрій України.

У першому підрозділі «Співпраця В. Еллана-Блакитного з більшовиками» встановлено, що на початку 1918 р. Еллан-Блакитний вже був членом ЦК УПСР, головою Чернігівського губернського комітету УПСР, членом Чернігівської губернської ради селянських депутатів та виконавчого комітету Чернігівської Ради робітничих депутатів. Практично весь час він перебуває в Києві, в самому центрі політичної боротьби. У січні 1918 р. разом з представниками лівого крила УПСР В. Еллан-Блакитний взяв участь у спробі урядового перевороту. Лише наступ більшовиків врятував його від розстрілу.

Зазначено, що після захоплення України більшовиками В. Еллан-Блакитний намагався співпрацювати з ними, зокрема - у Київській Раді робітничих і солдатських депутатів, але спроби змінити ставлення більшовиків до України як незалежної республіки були безрезультатними.

Аналізується діяльність В. Еллана-Блакитного після повернення Центральної Ради та під час Гетьманату, коли стався остаточний розкол УПСР на праве та ліве крило. У цей період В. Еллана-Блакитного було обрано до складу ЦК УПСР та він перебував в опозиції до Центральної Ради за нехтування соціальних питань. Під час Гетьманату В. Еллан-Блакитний працював у підпіллі та вважав контрреволюційною позицію всіх інших українських партій. Водночас він критикував більшовиків за ігнорування національного питання.

Під час повстання проти Гетьманату В. Еллан-Блакитний входив до складу боротьбистського ревкому. На початку 1919 р. він очолив делегацію ЦК боротьбистів, яка прибула до м. Харкова для проведення переговорів з українським радянським урядом. Внаслідок напружених переговорів з більшовиками боротьбисти розпустили свій ревком, а їх збройні сили стали приєднуватися до Червоної Армії, що було значною перемогою більшовиків та прискорило поразку Директорії.

Другий підрозділ «Погляди В. Еллана-Блакитного на майбутній державний устрій України» присвячено аналізу відмінностей між більшовиками та боротьбистами щодо характеру взаємовідносин України і Росії.

У березні 1919 р. В. Еллан-Блакитний брав активну участь у роботі ІІІ з'їзду Рад та увійшов до складу ВУЦВК. Під час розгляду проекту Конституції він вніс дві важливі поправки, метою яких був захист національної культури за умов політичних перетворень. В. Еллан-Блакитний вимагав затвердити положення про те, що Україна є Республікою Рад, яким належить вся влада у центрі та на місцях. Адже більшовики висунули тезу про диктатуру пролетаріату, про позбавлення буржуазії, заможного селянства політичних прав та свобод. Це значно обмежило соціальну базу революції, ігнорувало права селянства.

Протягом цього часу В. Еллан-Блакитний критикував позицію більшовиків, які під виглядом укладення воєнно-політичного союзу радянських республік намагалися повністю контролювати Україну. На думку В. Еллана-Блакитного, оптимальною формою державного устрою України була федерація окремих соціалістичних штатів.

У третьому підрозділі «Діяльність В. Еллана-Блакитного в денікінському підпіллі (серпень - грудень 1919 року)» розглядається його роль у повстанському русі та характеризуються форми співпраці з більшовиками. Під час окупації України військами Денікіна В. Еллан-Блакитний перебував у підпіллі та займався організацією та керівництвом повстанським рухом. У цей період головну роль у боротьбі проти денікінського режиму відігравали боротьбисти, оскільки більшовики не користувалися підтримкою місцевого населення та не мали матеріальних ресурсів.

Перебуваючи у Києві, він розгорнув активну підпільну роботу, зокрема був автором наказів, укладених від імені підпільного ревтрибуналу, які оголошували смертні вироки та «суворо попереджували» громадян за співпрацю з денікінською контррозвідкою, що полягала у виказуванні комуністів і радянських працівників.

Встановлено, що погляди В. Еллана-Блакитного впродовж 1918-1919 рр. зазнали суттєвої еволюції. Протягом цього періоду за його активної участі відбулося остаточне організаційне оформлення партії боротьбистів, завершилася невдачею її спроба стати центром всіх лівих сил в Україні та вступу до Комінтерну.

У 1919 р. відбувся ряд переговорів боротьбистів з більшовиками. Лідери боротьбистів, передусім В. Еллан-Блакитний, чітко сформулювали свої вимоги, що полягали у визнанні повної рівноправності між Україною та Росією, створенні незалежної української армії, праві самостійного керування українською економікою та посиленні процесів українізації.

Четвертий розділ, що має назву «В. Еллан-Блакитний у складі вищих партійно-державних органів влади Радянської України (1920-1925 рр.)», характеризує його діяльність після остаточного встановлення радянської влади в Україні.

У першому підрозділі «Роль В. Еллана-Блакитного в саморозпуску партії боротьбистів» встановлено, що діяч був активним прихильником ліквідації партії боротьбистів.

У цей період В. Еллан-Блакитний продовжував критикувати більшовицьку владу за відсутність опори на місцеві сили та боровся за те, щоб саме українські партії репрезентували владу Рад в Україні. В. Еллан-Блакитний відіграв вирішальну роль у переході боротьбистів до більшовиків за умов відсутності єдності у стані УКП (боротьбистів) щодо цього питання. Будучи уповноваженим представником боротьбистів у Комінтерні, він неодноразово зустрічався з В. Леніним та Г. Зінов'євим. Саме В. Еллан-Блакитний виступив ініціатором ліквідації партії боротьбистів.

Встановлено, що причинами такого рішення були як негативна резолюція виконкому Комінтерну щодо боротьбистської партії, так і бажання уникнути подальшого послаблення радянського уряду в Україні. В. Еллан-Блакитний, О. Шумський, П. Любченко, як і інші лідери боротьбистів, були молодими людьми, яким забракло практичного досвіду, тому вони пішли на поступки більшовикам. Завдяки особистим обіцянкам В. Леніна про призначення лідерів боротьбистів на високі посади в партійно-державному апараті Радянської України партія боротьбистів вирішила самоліквідуватися. При цьому В. Еллан-Блакитний сподівався, що боротьбисти будуть відігравати значну роль у КП(б)У та зможуть провести свою лінію щодо перспектив розвитку України.

Другий підрозділ «Кар'єра В. Еллана-Блакитного в КП(б)У» висвітлює його діяльність після входження до владної верхівки радянської України. У березні 1920 р. IV конференція КП(б)У прийняла рішення про індивідуальний прийом боротьбистів з урахуванням партійного стажу. До КП(б)У було прийнято близько 4 тис. боротьбистів, які зайняли в ній провідне місце. Практично відразу після IV конференції КП(б)У В. Еллана-Блакитного було призначено комісаром, членом Реввійськради ХІІ армії на фронт боротьби з білополяками. Згодом він обійняв посаду завідуючого відділом ЦК КП(б)У по роботі на селі. В. Еллан-Блакитний також став членом ЦК КП(б)У, членом ВУЦВК та кандидатом у члени Всеросійського ЦВК. Крім цього, він обіймає посаду відповідального редактора урядового органу - газети «Вісті ВУЦВК».

На цих високих посадах В. Еллан-Блакитний намагався перевести політику КП(б)У на рейки українізації, позбавитися від «міщанських кадрів» в її лавах. Він підтримував спроби глави українського уряду Х. Раковського перетворити ЦК КП(б)У на дієву структуру.

В. Еллан-Блакитний піддавав критиці проросійськи налаштовану більшість, через що його вивели зі складу ЦК КП(б)У. Він був змушений зосередитись переважно на редакційній та літературно-організаторській роботі.

У третьому підрозділі «Досягнення В. Еллана-Блакитного в культурно-просвітницькій сфері» доведено, що громадсько-політичний діяч відіграв значну роль у становленні української радянської преси. Він став першим і незмінним редактором урядової газети «Вісті ВУЦВК» та додатка до неї - «Література. Наука. Мистецтво» (пізніша назва - «Культура і побут»). «Вісті ВУЦВК» послідовно відстоювали курс на українізацію, всебічний розвиток культури та освіти України.

В. Еллан-Блакитний заснував і редагував газету «Сільська біднота», журнал «Червоний перець». За його безпосередньої участі було засновано журнал «Всесвіт». З метою акумулювання мистецьких сил України, які були розпорошені війною та революцією, він створив журнал «Шляхи мистецтва».

В. Еллан-Блакитний з 1920 р. був головою Державного видавництва України, організатором і керівником першої спілки пролетарських письменників «Гарт», що об'єднала навколо себе когорту видатних українських літераторів: О. Вишню, В. Коряка, О. Коржа, С. Пилипенка та ін.

Четвертий підрозділ «Творча спадщина В. Еллана-Блакитного» аналізує його літературні досягнення. Творчі напрацювання В. Еллана-Блакитного по праву ввійшли до скарбниці української літератури. Творча спадщина Блакитного є надзвичайно різноплановою та містить лірику, віршовану сатиру, художню прозу та публіцистику. Найбільш відомими стали такі вірші В. Еллана-Блакитного, як «Вперед», «Червоні зорі», «Удари молота». В. Еллан-Блакитний свідомо відмовився від ліричних творів на користь публіцистики, яка оперативно реагувала на суспільно-політичну ситуацію в країні та за кордоном.

Як редактор газети «Вісті ВУЦВК» В. Еллан-Блакитний часто виступав в «амплуа» Валера Пронози - поета-сатирика, який по-своєму коментував і роз'яснював події внутрішнього й міжнародного життя. Протягом 1924-1925 pp. він видав три книжки цієї віршованої газетної сатири - «Нотатки олівцем», «Радянська гірчиця», «Державний розум».

В. Еллан-Блакитний як публіцист гостро реагував на всілякі прояви великодержавницького нехтування національними потребами українців, що нерідко спостерігалися в керівних колах КП(б)У.

Не маючи реальних важелів впливу на державну політику, колишні лідери боротьбистів не змогли реалізувати свою модель національно-державного будівництва в Україні, програвши в боротьбі за владу більшовикам. Проте не в останню чергу завдяки їх боротьбі стало можливим проведення українізації, культурне будівництво, висування українців на провідні посади у КП(б)У.

У п'ятому підрозділі «Обставини смерті В. Еллана-Блакитного та подальша доля його родини» встановлено, що причиною його смерті був органічний порок серця (ця хвороба також була причиною дочасної смерті батька та старшого брата). Його здоров'я також було пiдiрване роками пiдпiлля, страшенним нервовим напруженням. Жорстокі серцеві напади регулярно траплялися з В. Елланом-Блакитним, починаючи з 1921 р. Попри все він продовжував працювати, сподіваючись силою волі подолати хворобу.

Фактично весь 1925 рік В. Еллан-Блакитний тяжко хворів, а 4 грудня 1925 року його не стало.

Після смерті В. Еллана-Блакитного його вагомий внесок у становлення радянської України відзначали політичні діячі В. Затонський, Г. Петровський, В. Чубар, літератори О. Вишня, В. Поліщук та ін.

З метою увічнення пам'яті ім'ям В. Еллана-Блакитного назвали будинок літератора в Харкові, там же було встановлено невеличкий пам'ятник. Колективу друкарні ВУЦВК «Червоний друк» було присвоєно його ім'я.

Проте вже через декілька років після смерті В. Еллана-Блакитного радянська влада намагалася знищити пам'ять про цього діяча. Його дружина була репресована, а донька вважалася дитиною ворога народу. У 30-х роках ХХ ст. ім'я В. Еллана-Блакитного неодноразово згадувалося в контексті викриття «контрреволюційної боротьбистської організації», а згодом стало майже забутим на десятиліття.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У дисертації здійснено історичний аналіз актуальної наукової проблеми - характеристики громадсько-політичної діяльності В. Еллана-Блакитного у взаємозалежності з еволюцією його світогляду.

Аналіз стану наукової розробки теми засвідчив, що комплексне дослідження витоків та подальшої громадсько-політичної діяльності В. Еллана-Блакитного залишилося поза увагою істориків. Наявна джерельна база загалом достатня для розв'язання проблеми і дозволяє досягти мети дослідження та вирішити поставлені завдання.

Становлення В. Еллана-Блакитного як громадсько-політичного діяча відбувалося під комплексним впливом багатьох чинників суспільного життя початку XX ст., насамперед - загострення соціальних та етнополітичних проблем, підйому культурно-просвітницької активності передової української інтелігенції, революційних подій.

Переїзд до м. Чернігова та навчання в духовній семінарії були вирішальними для формування світогляду В. Еллана-Блакитного. Саме під час навчання в духовній семінарії з 1910 по 1914 рр. він став відвідувати літературний гурток М. Коцюбинського, писати вірші, брати активну участь у роботі «Просвіти». Знайомство з видатними громадськими діячами М. Коцюбинським, І. Шрагом, М. Жуком, постійна та наполеглива самоосвіта сформували світогляд переконаного борця за свободу України.

Вступ у 1914 р. до Київського комерційного інституту відіграв значну роль у становленні В. Еллана-Блакитного. Саме в цьому закладі навчались майбутні лідери УПСР М. Ковалевський, К. Корж, Л. Ковалів, Л. Бочковський, діяв есерівський гурток. Участь у революційних гуртках дозволила В. Еллану-Блакитному отримати практичні навички професійного революціонера. За короткий період він пройшов шлях від участі в роботі «Просвіти» до членства в УПСР та взяв активну участь у національно-визвольному русі.

Важливою віхою на шляху формування В. Еллана-Блакитного як громадсько-політичного діяча стало перебування в УПСР, а події української революції прискорили формування його світогляду. Громадянська позиція В. Еллана-Блакитного завжди слугувала інтересам українського народу. Його переконання були суголосні демократичним переконанням свого часу, національній боротьбі українців.

Під час революції 1917 р. й після неї на теренах колишньої Російської імперії відбувався складний процес взаємодії соціалізму та націоналізму, в результаті чого ці дві ідеології перестали існувати в їхньому чистому вигляді. Встановлено, що світоглядна еволюція В. Еллана-Блакитного до націонал-комунізму була послідовною і навіть закономірною.

До 1918 р. він поділяв погляди УПСР, але належав до її лівого крила, яке поєднувало національні вимоги з соціальними. Вважаючи, що більшовицькі гасла відповідають сподіванням мас, В. Еллан-Блакитний почав співпрацювати з більшовиками. Починаючи з 1918 р., він еволюціонував до націонал-комуністичної ідеології.

Боротьбисти вимагали створення незалежної української Червоної армії, права самостійного керування українською економікою та посилення процесів українізації. В. Еллан-Блакитний також підтримував ідею федерації незалежних радянських республік.

Більшовики ж від самого початку розглядали боротьбистів як тимчасових союзників. Тільки на певних етапах встановлення та утвердження радянської влади більшовики змушені були йти на співпрацю з ними.

Будучи редактором газети «Боротьба» та головним ідеологом УКП (боротьбистів), В. Еллан-Блакитний часто піддавав гострій критиці політику більшовиків, їх нехтування місцевими кадрами та орієнтацію лише на військову силу.

Після того, як спроба об'єднати всі ліві українські партії під егідою боротьбистів провалилася, В. Еллан-Блакитний намагався реалізувати свої погляди у лавах КП(б)У. Його позиція стала вирішальною у саморозпуску партії боротьбистів, внаслідок чого КП(б)У отримала потужний кадровий потенціал. В. Еллан-Блакитний, незважаючи на молодий вік, одразу ввійшов до керівного складу КП(б)У. Цьому сприяли його ораторські здібності, вміння організовувати інших людей, відповідальність за доручену справу тощо. В. Еллан-Блакитний був членом ЦК КП(б)У й ВУЦВК УСРР, редактором урядової газети «Вісті ВУЦВК», керівником спілки пролетарських письменників «Гарт», організатором і редактором низки періодичних видань.

До заслуг В. Еллана-Блакитного можна віднести організацію газетної справи та видання літератури українською мовою, об'єднання українських письменників, тобто переведення процесів українізації у практичну площину.

З'ясовано, що не в останню чергу завдяки активній громадській позиції В. Еллана-Блакитного, політика більшовиків по відношенню до України була змінена: від повного ігнорування національної самобутності у 1917-1920-х рр. до проведення політики українізації, яка була проголошена в 1923 р.

Але якщо В. Еллан-Блакитний прагнув до подальшого розвитку української державності, то Москва вимагала чіткого слідування своїм вказівкам та прямого підпорядкування матеріальних, економічних та інтелектуальних ресурсів України.

В. Еллан-Блакитний щиро намагався поєднати несумісні речі: національну самобутність з більшовицькою ідеологією. Поява націонал-комунізму в Україні була пов'язана з тогочасними суспільно-політичними реаліями, незрілістю та розколом національно-визвольного руху та зумовлена двома обставинами. По-перше, нерозривним зв'язком попереднього національного руху з соціалізмом, по-друге, порушенням державних і національно-культурних прав України з боку радянської Росії.

В. Еллан-Блакитний активно пропагував нову радянську культуру, застерігаючи водночас від нехтування культурною спадщиною минулих поколінь. Його творчий доробок є дуже багатогранним, суголосним актуальним проблемам сьогодення.

Доведено, що В. Еллан-Блакитний залишив помітний слід як самобутній громадсько-політичний діяч, літератор, організатор культурного будівництва, борець за розвиток України як рівноправної держави.

Перспективними напрямками подальшої роботи є аналіз взаємовідносин всередині боротьбистської партії, зокрема між О. Шумським та В. Еллан-Блакитним, форми і методи співпраці В. Еллана-Блакитного з головою українського уряду Х. Раковським, спрямовані на захист прав українського народу, тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мяло П. І. Політична діяльність В.М. Еллан-Блакитного у 20-х рр. ХХ ст. / П. І. Мяло // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2007. - № 2 (39). - С. 245-259.

2. Мяло П. І. Громадсько-політична діяльність В.М. Еллан-Блакитного: до історіографії питання / П. І. Мяло // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя : Просвіта, 2007. - Вип. ХХІ. - С. 388-393.

3. Мяло П. І. В.М. Еллан-Блакитний: шлях до більшовизму / П. І. Мяло // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя : Просвіта, 2008. - Вип. ХХІІІ : Політична еліта в історії України. - С. 164-175.

4. Мяло П. І. Умови формування особистості В. Еллана-Блакитного на початку ХХ ст. / П. І. Мяло // Культурологічний вісник. Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя : Прем'єр, 2008.- Вип. 20. - С. 35-40.

5. Мяло П. І. Еволюція поглядів В. Еллана-Блакитного протягом 1919 р. // П. І. Мяло // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. - К., 2008. - Т. ХХІІ. - С. 188-194.

Размещено на Allbest.ru

...