Глобалізаційні виклики національній безпеці України в контексті європейських інтеграційних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ВИКЛИКИ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Спеціальність 21.01.01 - основи національної безпеки держави (політичні науки)

ТРОЦЬКИЙ ЯРОСЛАВ ОЛЕКСІЙОВИЧ

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі глобальної безпеки та європейської інтеграції Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Парахонський Борис Олександрович, Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, відділ глобальної безпеки та європейської інтеграції, завідувач

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Крисаченко Валентин Семенович, Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, радник

кандидат політичних наук, доцент Андрущенко Світлана Вікторівна, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики, доцент

Захист відбудеться “01” червня 2010 року о 16:00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.723.01 у Національному інституті проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7.

Автореферат розіслано “30” квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат політичних наук Т. С. Стародуб

АНОТАЦІЯ

Троцький Я.О. Глобалізаційні виклики національній безпеці України в контексті європейських інтеграційних процесів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 21.01.01 - основи національної безпеки держави (політичні науки). - Національний інститут проблем міжнародної безпеки при РНБО України. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню механізмів впливу глобалізаційних процесів на національну безпеку України у контексті її інтеграції у європейські структури.

У роботі показано, що характер загроз та викликів для України в умовах глобалізації обумовлений як зовнішніми чинниками внаслідок швидкого відкриття країни світу, так і внутрішніми, внаслідок незавершеності процесів становлення країни як демократичної держави сучасного європейського типу.

Висвітлено необхідність для держави визначити нові пріоритети, пов'язані з необхідністю використання переваг глобалізації шляхом адаптації до можливостей, які вона відкриває, а також - боротьби з її негативними наслідками, які вона наносить суверенітету і національному розвитку.

В ході дослідження виявлено, яким чином може бути забезпечена національна безпека України за умов посилення негативних глобалізаційних впливів, зокрема, шляхом включення захисних механізмів, які країна може набути на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції.

Ключові слова: глобалізація, національна безпека, європейська інтеграція, міжнародна безпека, глобальні загрози та виклики, національні інтереси України, суверенітет держави.

АННОТАЦИЯ

Троцкий Я.О. Глобализационные вызовы национальной безопасности Украины в контексте европейских интеграционных процессов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 21.01.01 - основы национальной безопасности государства (политические науки). - Национальный институт проблем международной безопасности при СНБО Украины. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию механизмов влияния глобализационных процессов на национальную безопасность Украины в контексте ее интеграции в европейские структуры.

Анализируются основные достижения современной международно-политической науки в сфере понимания глобализационных процессов и тех новых угроз и вызовов для национального государства, которые с ними связаны.

В работе показано, что характер угроз и вызовов для Украины в условиях глобализации обусловлен как внешними факторами в результате быстрого открытия страны миру, так и внутренними, в результате незавершенности процессов становления страны как демократического государства современного европейского типа.

Изучение современных угроз и вызовов национальной безопасности, связанных с глобализацонными процессами показывает необходимость переосмысления общей концептуальной основы противодействия национального государства этим угрозам и выработки новых подходов к формированию систем безопасности.

В работе представлен комплексный анализ глобализационной составляющей внешнеполитической безопасности Украины в совокупности основных ее факторов, таких как модернизация и развитие страны, суверенитет и национальная идентичность, внешнее давление, взаимосвязь национальной и международной безопасности, противодействие асимметричным угрозам, обеспечение информационного суверенитета.

В исследовании уточняется определение глобализационных угроз как возникающих в связи с процессами глобализации или как факторов, которые усиливаются вследствие их развития, и, потенциально или реально, прямо или опосредовано влияют на состояние национальной и международной безопасности, создают опасные ситуации для жизни населения, нормального развития государства или международного сообщества в целом. Среди основных угроз такого рода анализируются конфликт ценностей, маргинализация стран и регионов, упадок государств, глобализация криминала, международный терроризм, бесконтрольное распространение вооружений, информационные технологи давления, обострение локальных конфликтов, нелегальная миграция и т.п.

В исследовании обосновывается необходимость для государства определить свои новые приоритеты, связанные с использованием преимуществ глобализации путем адаптации к новым открывающимся возможностям, а также - определением возможностей борьбы с ее негативными последствиями, в частности, с теми, которые глобализационные процессы наносят суверенитету и национальному развитию страны.

В ходе анализа выявлено, каким образом может быть обеспечена национальная безопасность Украины в условиях усиления негативных глобализационных влияний, в частности, путем включения защитных механизмов, которые страна может приобрести на пути европейской и евроатлантической интеграции.

Ключевые слова: глобализация, национальная безопасность, европейская интеграция, международная безопасность, глобальные угрозы и вызовы, национальные интересы Украины, суверенитет государства.

глобалізація національний безпека інтеграція

SUMMARY

Trotsky Y. Globalization challenges to national security of Ukraine in the context of the European integration process. - Manuscript.

The thesis to obtain a scientific degree of a candidate of political sciences in specialty 21.01.01 - The grounds of national security of the state (political sciences). - National Institute of International Security Problems under the National Security and Defence Council of Ukraine. - Kyiv, 2010.

The dissertation is devoted to the study of influence mechanisms of globalization processes on national security of Ukraine in the context of its integration to European structures.\

It is shown in work that character of threats and challenges for Ukraine in the conditions of globalization is determined both external factors as a result of the rapid opening countries to the world and internal, as a result of incompleteness democratic country of the modern European type formation.

A necessity for the state to define new priorities that related to the necessity of taking advantages of globalization by adaptation to possibilities which it opens is reflected, and also struggle against its negative consequences that it inflicts to sovereignty and national development.

It is discovered in research how national security of Ukraine can be provided to the condition strengthening of the negative globalization influences; in particular by activating protective mechanisms which country can obtain on the way of European and Euro-Atlantic integration.

Key words: globalization, national security, European integration, international security, global threats and challenges, national interests of Ukraine, state sovereignty.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан розвитку людської цивілізації позначений розширенням та поглибленням процесів глобалізації, що охопили на цей час майже всі країни світу і визначають головні тенденції світової економіки та політики. У сучасному глобальному суспільстві, де звужуються простір і час, зникають кордони, люди починають залежати один від одного набагато більше аніж ще десяток років тому, а процеси світового розвитку відбуваються набагато швидше. Регіони світу стають все більше взаємопов'язані, взаємозалежні, що у свою чергу призводить до поглиблення політичної взаємодії держав. Політична роль глобальних сил є наслідком їх глобальних інтересів і визначається у проведенні політики далеко за межами свого регіону. В процесах глобалізації має знайти своє місце кожна країна, якщо вона прагне уникнути периферійної осібності й налаштована досягти належного рівня добробуту, стабільного і безпечного життя.

Глобалізаційні процеси стають головною закономірністю сучасного світового розвитку, що створює умови, за яких держави світу стають більш відкритими, що в свою чергу відкривають людству не тільки безпрецедентні історичні можливості, але і формують нові загрози. До цих небезпек можна віднести поширення міжнародного тероризму, нелегальну міграцію, наркобізнес, активізацію міжнародної організованої злочинності, що вийшла за межі національних держав. Ці негативні чинники активно впливають на національну безпеку та розвиток нашої країни.

Значення процесів глобалізації під кутом зору їх впливу на характер міжнародних відносин у цілому і на конкретні аспекти міжнародного життя зокрема важко переоцінити. У сучасних умовах важливо зрозуміти особливості впливу глобалізації на зміни у розстановці світового балансу сил, на роль провідних міжнародних акторів, їх цілей, засобів, інтересів і стратегій, на визначення напрямів співпраці різних держав у сфері безпеки, вирішення конфліктних проблем, становлення міжнародної безпеки та формування нового міжнародного порядку. У цьому контексті набувають ваги сучасні підходи міжнародно-політичної науки до аналізу проблемних питань глобалізації та виникнення особливих типів загроз і викликів, його складових і, нарешті, наслідків глобалізації для міжнародно-політичної практики.

Для України, як порівняно молодої держави, навряд чи існує альтернатива входженню до глобальної системи світової економіки й політики. Україна не може перебувати в стані ізоляції, концентруючи увагу переважно на проблемах власної економіки і відмежовуючись від іншого світу мурами протекціонізму. Такий шлях прирікає країну на довічне відставання від інших держав і матиме наслідком у кінцевому рахунку її занепад, а то й поставить у залежність від домінуючих в добу глобалізації сил, можливо, ще гіршу, аніж напівколоніальна залежність. Як свідчить досвід колишнього СРСР, ізольована від світових технологічних новацій країна самотужки неспроможна забезпечити прогрес і неодмінно програє. Приклад Білорусі, зокрема, показує, що політика відносної самоізоляції хоча і надає певну внутрішню стабільність й деякі економічні переваги, але все ж не спроможна вивести країну на рейки самодостатнього динамічного розвитку, оскільки прив'язує її до ресурсної, в цілому, економіки РФ.

Включення країни у процеси глобалізації відбувається складними шляхами, що не позбавлені й ризиків негативних наслідків, серед яких, зокрема, її значно більша вразливість до світових фінансово-економічних криз, що в Україні вже відчули під час світової кризи у 1998 р. та пізніше - у 2009-2010 рр. З іншого боку, варто наголосити, що країни, включені у європейську економічну систему, майже не зазнали втрат від світової фінансової кризи 1998 р., а у ситуації сучасної економічної кризи спільними зусиллями знаходять дієві важелі пом'якшення її наслідків.

Сучасна європейська модель суспільно-економічного і політичного розвитку у добу глобалізації відкриває нові можливості не тільки країнам Європи, а й тим, у яких відбуваються великі суспільно-політичні трансформації, пов'язані з масштабними кризами. До цих країн відноситься і Україна. Глобальна орієнтація національної стратегії розвитку на європейську цивілізаційну модель означає радикальну зміну усталеної політико-економічної системи і перехід до побудови нової постіндустріальної економіки як складової частини глобальної економіки.

Враховуючи ці обставини, виникає потреба у вивченні актуальних питань глобалізаційних процесів, пов'язаних із загрозами та викликами міжнародній безпеці, та у винайденні шляхів врегулювання їх негативних наслідків, що мають вплив на національну безпеку України.

Виклики глобалізації для безпеки і розвитку людства вивчалися у контексті досліджень процесів світового розвитку такими вченими як Р. Арон, К. Бус, В. Баді, У. Бек, І. Валлерстайн, Д. Гелд, Е. Кінг, А. Костін, Р. Куглер, Е. Мак-Грю, Дж. Най, О. Неклессе, Ю. Павленко, О. Панарін, Ю. Пахомов, А. Уткін, Н. Татаренко, М. Чешков, Й. Ямамото, Ю. Яковець тощо.

Процеси формування макроцивілізаційних структур сучасного світу крізь призму глобалізаційного розвитку висвітлюються у творчих доробках представників цивілізаційного, геополітичного та геоекономічного підходів до дослідження викликів та загроз на глобальному, регіональному та національному рівнях - З. Бжезинського, Г. Кісінджера, С. Хантінгтона, Ф. Фукуями та ін.

Політичні проблеми міжнародної та національної безпеки у контексті глобалізації представлені у працях О. Бодрука, О. Бєлова, А. Гальчинського, В. Горбуліна, В. Грубова, Є. Камінського, Г. Костенка, В. Крутова, Р. Куглера, Б. Парахонського, Г. Перепелиці, Л. Токара та ін.

Вивчення економічних викликів глобалізації представлено у роботах О. Білоруса, О. Власюка, Н. Кондратьєва, Г. Колодко, С. Пирожкова, С. Соколенко, Дж. Сороса, Г. Томсона, Т. Фрідмана, П. Херста тощо. Цими дослідниками глобалізація розглядається як процес інтеграції світового економічного простору на принципах лібералізації міжнародної торгівлі та відкритості кордонів для руху товарів, капіталу, робочої сили та інформації.

Інформаційна складова глобалізації та різноманітні аспекти процесу глобалізації в культурології, історії, соціології, політології представлені у працях В. Крисаченка, О. Литвиненка, Є. Макаренко, О. Малиновської, М. Ожевана, М. Рижкова, О. Рубанець, В. Тітова, С. Удовіка, О. Хомри, О. Чернецької, Ю. Яківця та ін.

Питання включення України у глобалізаційні та регіоналізаційні процеси розглядалися у працях С. Андрущенко, О. Білоруса, А. Ванавербека, О. Власюка, А. Гальчинського, О. Дергачова, Є. Камінського, В. Кременя, А. Круглашова, В. Новицького, О. Потєхіна, І. Тодорова, Т. Стародуб, Я. Хансена, Г. Яворської та ін.

Разом з тим, у вітчизняних дослідженнях процесів глобалізації питання їх впливу на національну безпеку держави у політологічному ракурсі розглянуті недостатньо комплексно і послідовно. Бракує наукових праць, присвячених включенню України у глобалізаційні процеси в контексті реалізації її євроінтеграційних прагнень. У комплексі наук, які так або інакше торкаються питань безпеки у всіх її вимірах, все ж відсутні узагальнюючі систематизовані уявлення про глобалізаційні впливи на стан і характер міжнародної та національної безпеки. Наукові дослідження торкаються переважно окремих аспектів, викликів та загроз, пов'язаних з глобалізаційними процесами, але уникають їх ґрунтовного теоретичного осмислення як феномену, що істотно впливає на безпеку окремих країн і народів та світу в цілому.

Актуальність теми обумовила ключове наукове завдання дисертаційного дослідження, яке полягає у визначенні негативних впливів глобалізаційних процесів на національну безпеку України у зовнішньополітичному вимірі, виявленні потенціалу її євроінтеграційної політики у ракурсі подолання глобалізаційних викликів та загроз.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язано із планами фундаментальних досліджень Національного інституту проблем міжнародної безпеки в рамках виконання наукових проектів: “Зовнішня політика України в умовах формування нової системи міжнародної безпеки”, тема “Формування нових пріоритетів національної безпеки України у контексті змін архітектури міжнародної безпеки” (2003 р.); “Зовнішня політика України в умовах формування нової системи міжнародної безпеки”, тема “Концептуальні засади зовнішньої політики та політики безпеки України у контексті сучасної трансформації міжнародних відносин, систем глобальної та регіональної безпеки” (2004-2005 рр.); “Зовнішня політика України в умовах формування нової системи міжнародної безпеки”, тема “Стратегічні питання зовнішньої політики та політики безпеки України у контексті міжнародних відносин та формування систем глобальної та європейської безпеки” (2006 р.); “Національна безпека України в умовах інтеграції держави до системи глобальних та регіональних відносин”, тема “Стратегічні напрями політики національної безпеки і зовнішньої політики України у контексті міжнародних відносин та формування систем глобальної та європейської безпеки” (2007 р., номер державної реєстрації: 0106U011643); “Національна безпека України в умовах інтеграції держави до системи глобальних та регіональних відносин”, тема “Зовнішньополітичні чинники національної безпеки України у контексті сучасних процесів розвитку світової політичної системи” (2008 р., номер державної реєстрації: 0108U006181); “Національна безпека України в умовах формування багатополюсного світу”, тема “Зовнішньополітичні чинники національної безпеки України у контексті сучасних процесів розвитку світової політичної системи” (2009 р., номер державної реєстрації: 0109U005047).

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є концептуальне осмислення впливів глобалізації на стан національної безпеки держави, можливостей протидії її негативним наслідкам шляхом реалізації її євроінтеграційної політики. Для досягнення цієї мети були сформульовані такі завдання:

- проаналізувати провідні тенденції сучасного розуміння безпекової складової глобалізаційних процесів;

- визначити основні суперечності глобалізаційних процесів та їх наслідки для міжнародної безпеки;

- з'ясувати роль глобалізаційних чинників у формуванні сучасного стану міжнародної і національної безпеки;

- виявити та оцінити характер і значимість головних загроз та викликів, що виникають в процесі глобалізації;

- розкрити наслідки глобалізації для національної безпеки України;

- окреслити перспективи участі України в європейських інтеграційних процесах як засобу протидії негативним наслідкам глобалізації, а також означити можливості регіонального виміру співробітництва як допоміжного чинника запобігання глобалізаційних загроз.

Об'єкт дослідження - зовнішньополітичний вимір національної безпеки України в умовах глобалізації

Предмет дослідження - вплив глобалізаційних викликів на національну безпеку України у контексті реалізації її курсу на європейську інтеграції.

Гіпотеза дослідження та його ключова регулятивна ідея основана на припущенні, що негативні впливи глобалізації значною мірою можуть бути подолані за умов отримання Україною захисних механізмів, які країна може набути на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції. Зокрема, це сприятиме зміцненню державного суверенітету, розбудові надійної системи національної безпеки, зміцненню зв'язків України з провідними державами та організаціями світу, підвищить її імідж на міжнародній арені, що в цілому надасть державі більші можливості надавати адекватні відповіді на виклики глобалізації.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційної роботи складає комплекс загальнонаукових методів і підходів, обумовлений специфікою предмету дослідження, метою і завданнями дослідження.

Дослідження ґрунтується на використанні методу системно-політологічного аналізу, що надало можливість провести комплексне вивчення політичних наслідків глобалізаційних процесів для національної безпеки держави. Геополітичний підхід застосований для аналізу глобальних і регіональних чинників впливу на національну безпеку держави у сучасних умовах.

Принцип об'єктивності дослідження використаний при вивченні глобалізаційних процесів як сучасного феномену. Водночас, у вимірі практичної політики, при визначенні перспектив Української держави та характеру її зовнішньополітичної поведінки у протидії глобалізаційним викликам та загрозам, цей принцип набуває значення державницького суб'єктивізму, у відповідності до визначення України як суб'єкту зі своїми національними інтересами.

Прогностичний метод використаний для визначення можливих негативних наслідків для національної безпеки держави, що виникають при реалізації того або іншого сценарію розвитку Української держави в умовах посилення взаємозалежності в світі.

Наукова новизна дослідження. У дисертаційному дослідженні здійснено системний аналіз впливу глобалізаційних процесів на національну безпеку держави і розкриває потенціал європейської інтеграції України як чинника протидії викликам глобалізації.

В межах дисертаційного дослідження отримано результати, наукова новизна яких полягає у наступному:

вперше:

- надається комплексний аналіз глобалізаційної складової зовнішньополітичної безпеки України у сукупності провідних її чинників, таких як модернізація і розвиток країни, суверенітет і національна ідентичність, зовнішній тиск, взаємозв'язок національної і міжнародної безпеки, протидія асиметричним загрозам, забезпечення інформаційного суверенітету;

- обґрунтовано, що оптимальним для України шляхом зміцнення її національної безпеки в аспекті протидії міжнародним викликам і загрозам у добу глобалізації може бути її повномасштабне включення у європейські та євроатлантичні інтеграційні процеси на основі модернізації країни та внутрішніх трансформацій. Альтернативні шляхи, побудовані на євразійській моделі розвитку або на ідеології самодостатності і відносної ізольованості від світових процесів, містять у собі більш значні ризики для безпеки держави.

уточнено:

- визначення глобалізаційних загроз як чинників, що виникають у зв'язку із процесами глобалізації або значно посилюються внаслідок їх розвитку і потенційно або реально, прямо або опосередковано впливають на стан національної та міжнародної безпеки, створюють небезпечну ситуацію для життя населення, нормального розвитку окремих країн або для міжнародної спільноти у цілому;

- характеристики основних загроз та викликів, пов'язаних з глобалізаційними процесами, таких як - конфлікт цінностей, маргіналізація країн і регіонів, занепад держав, глобалізація криміналу, міжнародний тероризм, неконтрольоване розповсюдження озброєнь, інформаційні технології тиску, локальні конфлікти, нелегальна міграція;

- положення щодо необхідності вироблення нових стратегічних пріоритетів розвитку Української держави, націлених на використання переваг глобалізації та адаптацію до реальних умов взаємодії глобальних акторів, а також для протидії її негативним наслідкам. Серед таких пріоритетів - формування ефективної системи зовнішніх зв'язків на основі євроінтеграційних процесів, створення моделі національної безпеки якісно нового рівня, внутрішня консолідація суспільства навколо спільних інтересів та ін.;

дістали подальшого розвитку:

- теоретичні уявлення щодо значущості феномену глобалізації як фактору впливу на характер і стан національної та міжнародної безпеки, на умови її забезпечення і формування механізмів протидії загрозам, що виникають. У відповідності до загальної оцінки глобалізаційних загроз і викликів простежено специфічні умови реалізації політики національної безпеки України щодо їх протидії;

- положення, що основним протиріччям глобалізаційних процесів є конфлікт економічних і політичних інтересів глобальних корпорацій та держав-націй, що пов'язано з нерівномірним розвитком різних країн та регіонів та має наслідком посилення зовнішнього тиску і “розмивання” суверенітету держави. Ці уявлення набули у дослідженні більш конкретного змісту при аналізі ситуації, в якій опинилася Україна в умовах глобалізації.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Значення результатів, отриманих у процесі дослідження, полягає у можливості їхнього використання при формуванні зовнішньополітичної стратегії, аналізі процесів, що відбуваються у системі міжнародних відносин в умовах глобалізації. Матеріали, висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть бути використані при підготовці навчальних курсів та програм з теорії міжнародних відносин, зовнішньої політики України, глобальної та регіональної безпеки.

Отримані основні наукові результати в дисертації реалізовані в аналітичній діяльності Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки та оборони України (підтверджено Актом про впровадження результатів дисертаційного дослідження № 07/248 від 28 квітня 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною працею, в якій дисертантом особисто визначено негативні впливи глобалізаційних процесів на національну безпеку України у зовнішньополітичному вимірі, виявлено потенціал її євроінтеграційної політики у ракурсі подолання глобалізаційних викликів та загроз.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження та основні положення дисертації були оприлюднені під час міжнародних науково-практичних конференцій та семінарів, зокрема: на круглому столі “Східний вимір політики ЄС”, (м. Київ, 27 вересня 2007 р.), круглому столі “Україна - ЄС: на шляху до нового формату відносин” (м. Київ, 24 квітня 2008 р.), на міжнародній конференції “Чорноморський простір: від стратегії взаємодії до формування регіональної системи співробітництва та безпеки” (м. Київ, 26 вересня 2008 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені у 8 наукових публікаціях, з них 4 - статті у фахових виданнях (3 одноосібні, 1 - в співавторстві), 3 - тези доповідей у збірках матеріалів конференцій, 1 - підрозділ у колективній монографії у співавторстві, загальним обсягом 2,3 ум. друк. арк.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 174 сторінки, з яких список використаних джерел - 15 сторінок, що включає 249 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено ступінь наукової розробки проблеми, об'єкт, предмет, мету та основні завдання дослідження. Також показано зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, розкрито методологічну основу дисертації, сформульовано наукову новизну дослідження, визначено практичне значення отриманих результатів та механізм їх апробації.

У першому розділі “Процеси глобалізації у вимірі міжнародної безпеки”, який включає в себе три підрозділи, узагальнено підходи до вивчення явища глобалізації; визначено методологічні підходи та теоретичні засади дослідження впливів глобалізації на процеси міжнародної та національної безпеки.

У підрозділі 1.1 “Концептуально-методологічні підходи до аналізу феномену глобалізації у контексті проблем безпеки” показано, що аналіз різноманітних визначень глобалізації та вивчення реальних характеристик глобалізаційних процесів підводить до ключової тези їх теоретичного осмислення - положення про єдність світу і практичну взаємопов'язаність усіх основних складових глобалізації - глобальної економіки, міжнародної політики, світового інформаційного простору, соціально-економічного і гуманітарного розвитку людства.

До числа найбільш вагомих рис глобалізації більшість авторів (Е. Гарел, Е. Гіденс, В. Дергачов, З. Батман, Р. Робертсон, Ю. Павленко, С. Пролеєв, В. Гуляєв, С. Шергін, Т. Фрідман, П. Циганков, Й. Ямамото, та інші) відносять (1) посилення взаємозалежності країн і народів у всіх сферах людської життєдіяльності, (2) утворення всесвітнього ринку фінансів, товарів і послуг, або світової економіки, (3) становлення глобального інформаційного простору, інформаційного суспільства, за якого відбувається перетворення знання й інновацій в основний елемент суспільного багатства, (4) вихід бізнесу за національні рамки й формування глобальних транснаціональних (мультинаціональних) корпорацій, що часто знижують можливості національних держав на світовій арені; (5) впровадження і домінування в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів універсальних ліберально-демократичних цінностей, пов'язаних із забезпеченням прав людини; (6) формування ідеології наздоганяючої модернізації, яка обґрунтовує принципову неспроможність значної кількості країн йти у руслі світового глобалізаційного розвитку, що неминуче призводить до хронічного відставання і фактичного виключення з кола самостійних політичних та економічних гравців тощо.

У підрозділі 1.2 “Глобалізаційна модель світового розвитку: здобутки і суперечності” показано, що попри дезінтеграційні процеси сучасній політико-економічній системі більш притаманна загальна глобальна інтеграція. На початку третього тисячоліття світ перетворився в глобальну систему, в якій практично не залишається можливості для здійснення стихійних економічних і політичних відносин між державами. Виникає глобально функціонуючий цілісний світовий економічний механізм, складовими якого стають окремі національні економіки. Потреби світової економіки вимагають налагодження стабільних політичних взаємин між окремими державами із врахуванням політичних інтересів транснаціональних акторів економічної діяльності. Розглянуті концептуально-теоретичні засади осмислення нової моделі світового порядку віддзеркалюють сучасні реалії і підводять до визнання того факту, що внаслідок процесів глобалізації та радикальних змін у міжнародній політичній системі формується новий світоустрій, який домінуватиме у ХХІ столітті і визначатиме головні засади міжнародної стабільності загалом та безпеки кожної країни зокрема.

У підрозділі 1.3 “Позитиви та негативи впливу глобалізації на реалізацію національних інтересів держави” показано, що провідною суперечністю глобалізаційних процесів є протиріччя між глобальними потребами світового економічного і політичного розвитку та прагненнями національних держав до збереження власної ідентичності і суверенності. Будь-яка країна прагне уникнути маргінального і периферійного стану, а тому має інтенсивно включатися у глобалізаційні та інтеграційні процеси, але, водночас, не зацікавлена у розчиненні у загальному глобалізаційному просторі. Динаміка глобалізації втягує всі держави, ігноруючи їх суверенітет, типи політичних режимів та рівень політичного розвитку. Нові актори все більше підривають роль держави в політиці безпеки, в сферах економіки, комунікацій, торкаючись державного суверенітету, його монополії на насилля. Все це не може не відбиватись на змісті національного інтересу, на основних пріоритетах і їх реалізації. Водночас, держава-нація, її суверенітет та національні інтереси, як основа поведінки держави на міжнародній арені, продовжує зберігати своє значення. Внаслідок дії глобалізаційних чинників, національні інтереси істотно змінюються в своєму змісті та спрямуванні. Виникають нові пріоритети, зв'язані з необхідністю використання переваг глобалізації шляхом адаптації до можливостей, які вона відкриває з одного боку, а з іншого - боротьби проти шкоди, яку вона наносить національному розвитку.

Другий розділ “Наслідки глобалізації для національної безпеки України” присвячений визначенню системи національних інтересів України в умовах глобалізації мусить враховувати як її історичний досвід національного і державного розвитку, так і всі аспекти сучасної геополітичної, історико-культурної, цивілізаційної ситуації, повний спектр питань економічного, політичного, соціального та духовно-інтелектуального життя.

Підрозділ 2.1 “Україна у геополітичних реаліях глобалізованого світу” висвітлює процеси вироблення країною власної моделі орієнтації у світовому просторі, та власного погляду на події, які відбуваються у світі, на близьке і далеке оточення, з яким вона взаємодіє як самостійний суб'єкт міжнародних відносин.

Динаміка глобалізації втягує всі держави, ігноруючи їх суверенітет, типи політичних режимів та рівень політичного розвитку. Сучасний світ переживає нову епоху експансіонізму, схожу на добу колонізації. Але якщо головними діючими обличчями попередніх експансій були держави, то на цей раз панувати над світом намагаються великі приватні підприємства та корпорації, фінансові та індустріальні групи. Нові актори все більше підривають роль держави в політиці безпеки, в сферах економіки, комунікацій, торкаючись державного суверенітету, його монополії на насилля. Все це не може не відбиватись на змісті національного інтересу, на основних пріоритетах і на самому його існуванні.

Держава-нація, її суверенітет та інтереси як аналітичне поняття та як критерій поведінки держави на міжнародній арені продовжує зберігати своє значення. Але це не означає, що глобалізація не вносить в національні інтереси ніяких змін. Навпаки, національні інтереси істотно змінюються в своєму змісті та спрямуванні. Виникають нові пріоритети, пов'язані з необхідністю використання переваг глобалізації шляхом адаптації до можливостей, які вона відкриває з одного боку, а, з іншого, - боротьби проти шкоди, яку вона наносить національному розвитку.

У розділі доведено, що останні події у світі, належним чином осмислені, сприятимуть перегляду конфронтаційної моделі міжнародних відносин та формуванню нової системи світового порядку, яка будуватиметься вже не на протистоянні різних світових потуг, а на їх консолідації. Безумовно, боротьба із сучасними загрозами міжнародній безпеці надає певний поштовх в напрямку “консолідації проти”, але, цілком можливо, що ці процеси з часом сприятимуть більш глибинній, конструктивній консолідації на основі позитивних гуманітарних цінностей.

У підрозділі 2.2 “Загрози та виклики глобалізації для національної безпеки України” показано, що з огляду на зміни у характері, походженні, формуванні і дії сучасних загроз і викликів під впливом процесів глобалізації, доцільно виокремити глобалізаційну складову або “глобалізаційні загрози”, маючи на увазі ті чинники, що виникають та поширюються у зв'язку із процесами глобалізації або значно посилюються внаслідок їх розвитку і, потенційно або реально, прямо або опосередковано впливають на стан національної та міжнародної безпеки, створюють небезпечні ситуації для нормального життя населення, розвитку окремих країн, регіонів або для міжнародної спільноти у цілому.

Разом з тим, процеси глобалізації вносять корективи у розуміння традиційних загроз, характер їх дії і наслідки. Поруч з традиційними на перший план виходять нові, асиметричні загрози, що, як правило, формуються шляхом нарощування суперечностей у світовій політиці та економіці на основі нерівномірного розвитку країн - міжнародний тероризм, нелегальне поширення наркотиків та зброї, неконтрольована міграція, інформаційні війни, нарощування розриву між провідними країнами та іншими країнами світу тощо, які впливають на регіональну і глобальну безпеку і є тіньовою стороною глобалізації світових процесів.

Особливістю глобалізаційних загроз та викликів є те, що вони походять із сфери, що не контролюється окремими державами, а на відміну від загроз геополітичного типу формуються поза-державними суб'єктами, які внаслідок глобалізаційних процесів набувають міжнародного значення і прагнуть впливати на політику окремих держав. Серед основних загроз та викликів глобалізаційного типу можна виокремити такі: конфлікт цінностей, маргіналізація країн і регіонів, розпад політичних утворень і виникнення “держав, що не відбулися”, глобалізація криміналу, міжнародний тероризм, неконтрольоване розповсюдження звичайних озброєнь та зброї масового ураження (ЗМУ), інформаційні технології впливу на безпеку держави, загострення локальних конфліктів, нелегальна міграція.

Основною дилемою міжнародних відносин стає розрив між фінансово - економічною та політичною глобалізацією і процесів формування міжнародних демократичних структур щодо прийняття життєво важливих для людства рішень, зокрема, в ситуації, пов'язаної з втягуванням різного роду криміногених та нецивілізованих територій і зон у структуру сучасного світу. На порядку денному стоїть формування нової глобальної міжнародно-правової системи. Це вже повинне бути не стільки міжнародне право, а більш уніфікована і глобалізована система права, у тому числі й карно-кримінального.

Неспроможність держави врегулювати зародкові протиріччя за відсутністю чіткої політичної волі або відповідних механізмів їх подолання, надає можливість втручання зовнішніх сил, які при цьому переслідують власні політичні або економічні інтереси. Конфлікт переноситься в площину зіткнення глобальних потуг і набуває міжнародного статусу. Глобалізація негативних наслідків терористичних актів змушує всіх політичних гравців, міжнародне співтовариство, окремі держави, владу вдаватися до екстремальних дій, та неадекватної поведінки, що за певних умов може спровокувати конфлікт регіонального, або глобального рівня.

Міжнародне співтовариство зосередило свої зусилля у питаннях нерозповсюдження ЗМУ та скорочення звичайних озброєнь на державах - головних суб'єктах міжнародних відносин, але не має значних можливостей контролювати міжнародні терористичні організації, чи міжнародну організовану злочинність. Інша річ, що держави, які сприяють “чорним”, або “сірим” ринкам озброєнь створюють основу для існування міжнародного тероризму та міжнародної злочинності.

Глобалізація значно посилює і переводить у нову якість такий феномен як інформаційні війни та інформаційні спецоперації. У системі міжнародних відносин формується нова структура, де панівною елітою стає прошарок людей, що може обробляти інформацію і який фактично реалізує інтереси “золотого мільярду” тих сегментів світової економіки, що здійснюють перетворення інформації. Для України, де інформаційна діяльність поки що не отримала належного розвитку, головні загрози медіа-інформаційного тероризму переважно створюють іноземні держави, міжнародні терористичні та інші злочинні угруповання й організації, що користуються нерозвиненістю і слабкістю відповідних державних структур.

У добу глобалізації кордони держави втрачають своє колишнє значення. Неврегульованість питання кодонів держави має наслідком посилення загроз геополітичного та глобалізаційного типу. Разом з тим жорстокі прикордонні та візові режими не вирішують у повному обсязі проблему усунення нелегальної міграції на території ЄС. Перетворення України на державу-накопичувач нелегалів може призвести до дестабілізації її внутрішньої ситуації, і тим самим - до утворення зони нестабільності безпосередньо на кордонах Євросоюзу. Але, протидія нелегальній міграції в країни ЄС потребує не встановлення жорстких бар'єрів на західному кордоні України, а впорядкування, власне, всіх кордонів України, через які до України потрапляє основний транзитний потік нелегалів.

У підрозділі 2.3 ”Безпека держави у добу глобалізації та її можливості у протидії новітнім викликам та загрозам” доводиться, що Україна може посісти належне місце серед країн, що розвиваються на власній основі, але, водночас, через інтенсивну взаємодію з провідними технологічними країнами світу. Нашій країні потрібна національна стратегія випереджуючого інтелектуально-інноваційного розвитку як довгострокова стратегія модернізації держави, адаптована до вимог глобалізації. Така стратегія вимагає відповідної інтенсифікації відносин з глобальним політичним середовищем в інтересах зміцнення міжнародної безпеки і стабільності.

Кожна держава та суспільство мають специфічні проблеми в галузі безпеки, пов'язані з їхніми власними якостями. Зміст, характер загроз та ризиків безпосередньо залежить від розвиненості, цивілізованості суспільства та його міжнародних зв'язків. Рівень безпеки, зрештою, визначається здатністю до її адекватної оцінки та оптимальної протидії. Безпека завжди певною мірою суб'єктивна і, отже, потребує “якісного” суб'єкта.

Для української держави важливо створення системи національної безпеки адекватної до масштабів і значення загроз і викликів глобалізаційного типу. Це є також одним з найголовніших пріоритетів, що гарантують її виживання і розвиток в умовах глобалізації. Без розбудови такої системи входження країни повноправним суб'єктом у світовий політичний і економічний простір, в існуючі системи міжнародної безпеки стає проблематичним. Характер сучасних викликів такий, що з ними неможливо ефективно боротися в межах окремої держави, а отже збільшується роль міжнародного співробітництва.

У третьому розділі “Вплив процесів глобалізації на європейську інтеграцію України” йдеться про визначення ролі України у формуванні нової структури безпекових відносин у Європі, що має бути одним з основних важелів просування її ключових інтересів у відносинах як з європейськими країнами, так і провідними організаціями в галузі європейської безпеки, насамперед, з НАТО та ЄС.

У підрозділі 3.1 “Глобалізація та європейська безпека” показано, що європейська інтеграція є важливою складовою процесу глобалізації сучасного світу та продовженням магістрального шляху модернізації західної цивілізації. Вона має декілька вимірів: по-перше, поглиблення інтеграційних процесів у різних сферах суспільно-політичного життя країн (політична, економічна, військово-політична), що організаційно утворюють повноцінну спільноту; по-друге, процес географічного розширення європейської спільноти за рахунок вступу нових членів з регіону Центральної та Східної Європи. Приєднання нових країн до НАТО та Європейського Союзу - це нова реалія, що утворилася після “холодної війни” та розпаду Організації Варшавського договору.

Привабливість інтеграційної моделі, яку демонструє Європейський Союз, полягає у досить оптимальному для глобалізованого світу співвідношенні національних інтересів окремої держави і інтересів спільноти у цілому.

Аналіз сучасних тенденцій свідчить, що у європейській архітектурі безпеки трансатлантичні зв'язки у коротко- і середньостроковій перспективах зберігатимуть свою ключову роль. Це пов'язано з тим, що суто європейський оборонний потенціал ще довго буде недостатнім, порівняно з можливостями Альянсу, для ефективного реагування на ті непрості виклики, які постануть перед міжнародною спільнотою у XXI сторіччі.

У підрозділі 3.2 “Геополітичний та глобалізаційний контекст включення України у європейський простір безпеки” зазначається, що специфіку геополітичного становища України визначає її проміжне розташування між країнами Об'єднаної Європи та державами Євразійського простору. Намагаючись дистанціюватись від реінтеграційних процесів в СНД і значно поступаючись західним сусідам за темпами суспільних перетворень, Україна посідає в обох регіонах відносно периферійне становище. Така суперечлива ситуація містить у собі загрозу зростання фактичної ізольованості держави. Об'єктивно, Україна, як жодна інша держава, зацікавлена в утвердженні власної європейської ідентичності й підтримці усталених конструктивних міжрегіональних відносин. Натомість наявні тенденції загрожують погіршенням міжнародного становища держави.

Визначення значення України у формуванні нової структури безпекових відносин у Європі має бути головним фундаментом просування її ключових інтересів у відносинах як з європейськими країнами, так і провідними організаціями в галузі європейської безпеки, насамперед, з НАТО та ЄС. Регіональні організації та міждержавні об'єднання створюють сьогодні необхідну основу та механізми колективного вирішення питань політичної та економічної безпеки як регіонів в цілому, так і окремих держав. Створення дійових механізмів співробітництва та зміцнення відносин між регіональними організаціями та міждержавними регіональними об'єднаннями стоїть в порядку денному і пов'язано з процесами реформування цих двох ключових для України і європейської безпеки організацій.

Однією з важливих проблем України є необхідність поєднати свій євроінтеграційний курс із збереженням добросусідських, партнерських відносин з РФ, яка розглядає європейську інтеграцію Україну як певну загрозу влаcним впливам у пострадянському просторі. З іншого боку, зближення з Росією має певні межі, за якими євроінтеграційний курс держави втрачає сенс. Вирішення цієї проблеми означає для України визначення збалансованого зовнішньополітичного курсу у довгостроковій перспективі.

Для України, яка визначила пріоритетним європейський напрям інтеграції, не менш значущими є відносини з об'єктивно найбільшим своїм партнером - Російською Федерацією. Причому складність поєднання цих двох напрямів визначається також відмінністю у трактуванні Києвом та Москвою характеру взаємин між двома державами. Російський підхід полягає у визначенні стратегічної мети відносин як повномасштабної реінтеграції. На відміну від цього, українське бачення ґрунтується на принципах двостороннього рівноправного та добросусідського співробітництва двох незалежних держав, прийнятого у світовому співтоваристві, тоді як стратегію “реінтеграції” Україна розглядає, насамперед, крізь призму інтеграції до європейських структур.

У підрозділі 3.3 “Регіональний вимір глобалізації для України” показано, що Україна залишається в більшій мірі регіональною державою, а у процеси світової політики змушена включатися опосередковано, крізь призму сил та інтересів глобальних держав та світових потуг. Україна намагається самоствердитись на регіональному рівні, реалізувати шанс зробитися суб'єктом геополітики, що цілком відповідає геополітичному потенціалу і можливостям України як великої європейської країни. Визначення ролі України в регіоні вимагає врахування двох груп чинників: спрямованості, змісту, параметрів внутрішнього розвитку, тобто характеристики України як суб'єкта міжнародних відносин, а також - багатовимірної динаміки регіональної геополітичної ситуації, логіки еволюції місця України у майбутній системі міжнародних відносин глобалізованого світу.

Регіональні загрози у сучасному світі не можуть бути відокремлені від глобалізацій них. Боротьба з міжнародним тероризмом в регіональному контексті пов'язана також і з питанням формування середовища, яке підживлює та підтримує терористичну активність у будь-яких його проявах, і має як криміногенний вимір так і виміри більш глибинного ґатунку - соціально-політичні негаразди в ряді країн регіону, економічна неспроможність, проблема бідності, міжетнічне протистояння - все те, що живить зростання радикалістських настроїв. Неврегульованість регіональних конфліктів створює сприятливий ґрунт для спроб вирішувати проблеми силовим шляхом, а отже і для асиметричних відповідей у вигляді терористичних актів.

У підрозділі також доводиться, що національним інтересам України у Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні відповідає перетворення його в зону миру, безпеки і співробітництва. В зв'язку з цим, Україна віддає перевагу політиці пошуку взаємоприйнятних взаємовигідних рішень шляхом узгодження національних інтересів країн регіону в ім'я збереження миру і стабільності, особливо у співпраці з європейськими структурами безпеки і співробітництва. Альтернативою цьому може бути лише сповзання регіону у безодню соціально-економічного та геополітичного хаосу і як наслідок - формування нових, більш масштабних загроз європейському світу.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження впливів глобалізаційних процесів на міжнародну та національну безпеку, автор дійшов наступних висновків.

Аналіз реальних характеристик глобалізаційних процесів підводить до ключової тези їх теоретичного осмислення - положення про єдність світу і практичну взаємопов'язаність усіх основних складових глобалізації - глобальної економіки, міжнародної політики, світового інформаційного простору, соціально-економічного і гуманітарного розвитку людства. Внаслідок процесів глобалізації та радикальних змін у міжнародній політичній системі формується новий світоустрій, який визначатиме головні засади міжнародної стабільності загалом та безпеки кожної країни зокрема.

Провідною суперечністю глобалізаційних процесів є протиріччя між глобальними потребами світового економічного і політичного розвитку та прагненнями національних держав до збереження власної ідентичності і суверенності. Будь-яка країна, що прагне уникнути маргінального і периферійного стану, має інтенсивно включатися у глобалізаційні та інтеграційні процеси, але, водночас, не зацікавлена у розчиненні у загальному глобалізаційному просторі. Протиріччя економічних і політичних інтересів глобальних корпорацій і держав-націй створює нові лінії напруги у міжнародній системі. Малі і слабкі країни можуть протиставити могутності глобальних корпорацій лише силу їх внутрішньої консолідації та групової регіональної інтеграції. Внаслідок нерівномірності розвитку окремих країн і регіонів набуває небезпечного значення формування асиметрії міжнародних відносин як явища сучасної світової політичної системи.

Динаміка глобалізації втягує всі держави, ігноруючи їх суверенітет, типи політичних режимів та рівень політичного розвитку. Нові актори все більше підривають роль держави в політиці безпеки, в сферах економіки, комунікацій, нівелюючи державний суверенітет та його монополію на використання силових засобів. Все це не може не відбиватись на змісті національного інтересу, основних пріоритетах його реалізації. Перед серйозними викликами глобалізації Україна має, насамперед, забезпечити внутрішню збалансованість інтересів різних прошарків населення і, усвідомлюючи власні національні інтереси, виступати консолідовано перед зовнішнім світом. В умовах глобалізації Україна, позиціонуючи себе як впливового суб'єкта міжнародних відносин, має шанс використати її переваги для власного розвитку, тоді як, залишаючись об'єктом дії зовнішніх сил, отримає лише її негативні наслідки. Проблему національного розвитку України та визначення її національних інтересів слід розглядати враховуючи реальні перспективи країни у глобалізованій геополітичній структурі світу. Стратегія входження України у світовий простір має спиратися на існуючі ресурсні можливості, її економічний, соціально-політичний і духовно-інтелектуальний потенціал.

...