Жіночий рух у суспільно-політичному житті України: витоки, здобутки, проблеми та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

УДК 329.63-055

ЖІНОЧИЙ РУХ У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ: ВИТОКИ, ЗДОБУТКИ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

ВОРЧАКОВА ІРИНА ЄВГЕНІВНА

Миколаїв 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Миколаївському державному університеті імені В. О. Сухомлинського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор БАГМЕТ Михайло Олександрович, Чорноморський державний університет імені Петра Могили, проректор з науково-педагогічної роботи та питань розвитку.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор ХАМІТОВ Назіп Віленович, Інститут філософії НАН України імені Г. С. Сковороди, провідний науковий співробітник;

кандидат політичних наук, доцент ЯРОШЕНКО Віра Миколаївна, Чорноморський державний університет імені Петра Могили, доцент кафедри політичних наук

Захист відбудеться « 1 » жовтня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 38.053.01 у Чорноморському державному університеті імені Петра Могили за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чорноморського державного університету імені Петра Могили за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10.

Автореферат розісланий « 1 » вересня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М. С. Іванов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що становлення і розвиток жіночого руху в Україні, його вплив на процеси державотворення на всіх етапах свого еволюційного розвитку був і залишається явищем достатньо проблемним і дискусійним як у наукових колах, так і у владному середовищі, оскільки ефективність функціонування державно-політичних структур в Україні залежить значною мірою від діяльності громадських об'єднань, включаючи і жіночі.

Крім того, з роками на світовому рівні посилюється значення і роль жіночого фактору в політичному житті суспільства. У свою чергу це стає можливим завдяки тому, що світове академічне співтовариство порушує проблеми емансипації, фокусує увагу на механізмах залучення жіночих об'єднань до політичної сфери, формуванні нового виду гендерних відносин у політиці.

Порівняно із західноєвропейськими країнами Україна повільно рухається на шляху до активізації політичної участі жінок у державотворчих процесах. У зв'язку з цим очевидною є потреба підвищити рівень уваги української громадськості до особливостей розвитку жіночого руху і прослідкувати результати впливу жіночої активності на формування державних стратегій.

Позитивні результати, отримані внаслідок політичної діяльності жінок у цивілізованих країнах світу, дають підстави стверджувати, що варто на науковому рівні більш детально підійти до вивчення можливих варіантів формування гендерно збалансованого політичного представництва в нашій країні.

Враховуючи тенденції демократизації політичного життя в Україні, розбудову державних інститутів і внесок жіночого руху в ці процеси, наукове дослідження окресленої проблеми є доцільним та обґрунтованим.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційну роботу виконано в контексті тематики досліджень кафедри політології Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлин-ського. Вона є складовою частиною комплексної проблеми, що розробляє Миколаївський центр політичних досліджень, який діє при Чорноморському державному університеті імені Петра Могили (державна реєстрація теми 0103U008821). Крім того, дисертацію виконано за індивідуальним планом відповідно до теми «Жіночий рух в Україні: витоки, здобутки, проблеми і перспективи», що зареєстрована в УкрІНТЕІ за номером 0105U000226.

Мета і завдання дослідження. Враховуючи актуальність теми дослідження, беручи до уваги наявні наукові розробки попередніх дослідників і водночас недостатній рівень висвітлення даної теми у вітчизняній науковій літературі, мета дисертаційної роботи полягає в з'ясуванні ролі жіночого руху в суспільно-політичному житті України задля використання отриманих результатів в подальших наукових розробках та при формуванні державної гендерної політики. Виходячи з реалізації мети дослідження, автор формулює такі завдання:

· визначити стан наукової розробки проблеми та охарактеризувати джерельну базу дослідження;

· встановити теоретико-методологічні засади жіночого руху в Україні;

· розкрити еволюцію процесу участі жіночого руху в державотворенні України;

· з'ясувати результати діяльності жіночого руху в галузі соціально-політичних прав та виявити основні проблеми, що перешкоджають формуванню егалітарної політики в Україні на сучасному етапі;

· виокремити пріоритетні завдання жіночих організацій у контексті демократизації політичного життя Української держави та обґрунтувати ефективність участі жінок у формуванні соціальної політики в державі;

· розробити практичні рекомендації щодо підвищення рівня політичного залучення жіночої частини українського населення до державотворчих процесів країни.

Об'єктом дослідження є жіночий рух у суспільно-політичному житті України. політичний жіночий рух демократизація

Предметом дослідження є витоки, здобутки, проблеми та перспективи жіночого руху в суспільно-політичному житті України.

Хронологічні межі наукового дослідження включають період від зародження жіночого руху до сьогодення. Нижня межа (кінець ХІХ століття) зумовлена інституціоналізацією жіночого руху в межах України. Верхня межа визначає результати розвитку сучасного жіночого руху в України на час завершення написання кандидатської дисертації.

Методи дослідження. Методологічний підхід до розгляду поставленої проблеми базується на синтезі загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, використання яких зумовлюється особливістю предмета дослідження. Застосований в дисертаційному дослідженні метод наукового аналізу дозволив всебічно охарактеризувати визначений предмет, рівень його розвитку, систематизувати тематичні знання та виконати поставлені завдання.

Особливе значення для роботи мав системний метод, який дозволив встановити роль жіночого фактора в політиці, орієнтуючись не лише на ті явища, які можна безпосередньо спостерігати, а й на взаємопов'язані соціально-політичні проблеми, які не піддаються прямому вимірюванню та дозволяють відстежувати взаємозалежність політичного становища жіночого руху від інших елементів політичної системи.

Порівняльний метод дослідження дав можливість зіставити однотипні політичні явища. Зокрема, у дисертації порівнюється розвиток жіночих досліджень в Україні з відповідними дослідженнями на Заході та вирішення «жіночих питань» у Радянському Союзі з аналогічними проблемами в сучасній політичній практиці тощо.

Структурно-функціональний метод дозволив поділити таке соціально-політичне явище як жіночий рух на складові частини з подальшим аналізом вивчення його функцій та ролі в політичному житті українського суспільства.

Завдяки статистичному методу в дисертаційному дослідженні були використані зведені числові характеристики явища, що вивчається: кількісний облік представництва жінок у різних політичних структурах. За допомогою статистичного методу було визначено місце України серед інших країн світу за чисельним представництвом жінок у парламенті, а також кількість жінок у складі Верховної Ради України в різні історичні періоди.

Принцип історизму сприяв вивченню жіночого руху в процесі його поступального розвитку та дозволив використати функціонально-генетичні пояснення при дослідженні сучасного соціально-політичного становища українського жіноцтва.

Ураховуючи принцип плюралізму, зроблено багатовекторний аналіз властивостей жіночого руху в Україні, що значно розширило можливості вивчення цього суспільно-політичного явища.

Беручи до уваги принцип об'єктивізму, дисертант дотримувався одновимірного підходу до розв'язання проблеми, що досліджується. Важливим при застосуванні даного принципу стала об'єктивна аргументація та обґрунтування наукових положень щодо розвитку жіночого руху в Україні.

Інституційно-нормативний підхід зорієнтував дисертанта на вивчення вітчизняної та закордонної законодавчої бази, що реалізовуються такими інститутами, як держава і влада. За допомогою цього методу було проаналізовано стан нормативно-правового забезпечення протидії та запобіганню дискримінаційним правопорушенням. Також було з'ясовано, яку роль відіграли представницькі органи влади при ухваленні певних законів, щодо жіночого руху.

Крім того, у дисертаційному дослідженні було застосовано загально-наукові методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що в даній роботі на основі комплексного дослідження жіночого руху на теренах України, історичних умов його формування, сучасного стану політичної активності жінок, світового досвіду, у визначеній площині було одержано результати, які характеризуються наступною науковою новизною.

Уперше:

– здійснено наукове узагальнення політичного функціонування жіночого руху в Україні протягом усього його існування від зародження до сьогодення;

– введено до наукового обігу архівні документи, що розкривають невідомі факти діяльності регіональних жіночих організацій;

– розроблено практичні рекомендації для підвищення соціально-політичного статусу жінок в Україні та залучення їх до впливу на владні процеси.

Удосконалено:

– історичну періодизацію суспільно-політичного розвитку жіночого руху в Україні;

– класифікацію жіночих організацій України;

– поняття «жіночий рух», яке має як вузьке, так і широке розуміння. У вузькому значенні жіночий рух - це діяльність сукупності жіночих організацій, які виступають в першу чергу за політичні, соціальні, економічні і духовні права жінок. У широкому значенні, до жіночого руху належать різні прояви жіночої активності та широкий спектр усього, що стосується жіночої діяльності, яка може бути спрямована не лише на вирішення суто жіночих питань, але й на розв'язання політичних проблем загальнонаціонального масштабу.

Дістали подальшого розвитку:

– характеристика функціонування жіночого руху в Україні безпосередньо в політичній сфері (представництво жінок в органах влади, участь у виборчих процесах та ухваленні політичних рішень), рівня зростаючого впливу жінок на соціально-політичні процеси в державі та систематизація вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень у галузі гендерної політики.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що основні положення дисертаційної роботи мають як наукову, так і громадсько-політичну значущість. Головні наукові позиції можуть сприяти активізації розробок державних програм, орієнтованих на вдосконалення гендерної політики в Україні. Розроблений теоретичний аналіз та отримані результати можуть використовуватися при подальшому розвитку жіночих та гендерних досліджень, а також при розробленні навчальних курсів для викладання не лише на факультетах політичних наук, а й інших спеціальностей гуманітарного профілю. Представники державних структур, зокрема Міністерство освіти і науки України, Міністерство сім'ї, молоді та спорту України, підкомітет Верховної Ради України з міжнародно-правових питань та гендерної політики і гендерні ради, що діють при обласних державних адміністраціях, можуть врахувати результати дисертаційного дослідження при складанні державних та регіональних програм і законопроектів. Суспільно значущу роль висновки дисертації відіграють і для представників жіночих громадських об'єднань.

Особистий внесок здобувача полягає в самостійному політологічному дослідженні особливостей та результатів суспільно-політичної діяльності жіночого руху в Україні та його впливу на політичні процеси в державі. Результати, рекомендації та висновки дисертації сформульовано і отримано автором особисто. Головні наукові ідеї, отримані в процесі дослідження, відбито в публікаціях здобувача.

Апробація результатів дисертації здійснена у виступах на засіданнях кафедри політології та при викладанні автором курсу з політології в Миколаївському державному університеті імені В. О. Сухомлинського, а також на міжкафедральних методичних семінарах в Чорноморському державному університеті імені Петра Могили. Результати роботи висвітлю-вались у доповідях на таких наукових конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція «Політичні, соціально-економічні та етнонаціональні процеси у південному регіоні України» (м. Миколаїв, 17-18 жовтня 2003 р.); Науково-методична конференція «Могилянські читання - 2004» (м. Мико-лаїв, 23-26 листопада); ІV науково-практична конференція молодих науков-ців «Україна в умовах світової кризи: шляхи вирішення проблем» (м. Одеса, 25 березня 2009 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Ольвій-ський форум - 2009: стратегії України в геополітичному просторі» (м. Ялта, 11-14 червня 2009 р.); Міжнародна наукова конференція «Духовність. Культура. Людина» (м. Львів, 15-16 квітня 2010 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження опубліковано автором одноосібно в 10 статтях у наукових збірниках та матеріалах наукових конференцій, з них 9 у фахових виданнях з політичних наук.

Структура дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що розподілені на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (461 найменування українською, російською та англійською мовами), додатків. Текст дисертації становить 273 сторінки, з них 188 - основний текст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет, об'єкт, мету і завдання дослідження, вказано на наукову новизну одержаних результатів, підкреслено особистий внесок здобувача, подано відомості про апробацію та публікації.

Перший розділ - «Історіографія, джерельна база та методологічні засади дослідження» - присвячено розкриттю стану наукової розробки проблеми становлення жіночого руху в суспільно-політичному житті України, стану вивчення означеної проблеми на світовому і державному освітньому рівнях; розгляду основних категорій даного дослідження, які важливі при аргументації визначеного об'єкта; аналізу джерельної бази та використаної сукупності методів дослідження, які допомогли розкрити тему дисертаційної роботи.

У першому підрозділі «Стан наукової розробки проблеми» - охарактеризовано еволюційний розвиток наукових підходів до питання функціонування жіночого руху в суспільно-політичних процесах України.

Ураховуючи генезу та розвиток українських феміністичних видань, поетапно проаналізовано ідеологічну базу жіночого руху, що дало уявлення про історичне формування наукових праць з даної проблематики.

Виходячи з хронологічної послідовності викладеного матеріалу, встановлено, що базисом для розвитку сучасної гендерної ідеології стали феміністичні ідеї, закладені в роботах перших українських феміністок, таких як О. Кобилянська, Н. Кобринська, У. Кравченко, А. Павлик, О. Пчілка, Л. Українка. Беручи до уваги цю позицію, зроблено наголос на працях сучасних дослідників, присвячених засновницям жіночого руху в Україні.

У дисертації підкреслено, що більш вивченим на сучасному етапі розвитку вітчизняної науки є період зародження жіночого руху в Україні (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Зокрема, даній проблемі присвячено праці М. Богачевської-Хомяк, Т. Гундорової, І. Жовтулі, О. Забужко, О. Козулі, О. Лугового, Е. Луценко, О. Маланчук-Рибак, С. Павличко, А. Пашко, Л. Смоляр.

У межах історичного аналізу наукових підходів до становлення жіночого руху в Україні дисертантом розглянуто процес висвітлення цієї проблематики в радянський період. Звернено увагу на той факт, що посткомуністичні українські науковці рідко присвячують свої наукові доробки «радянській політиці розв'язання жіночого питання». Серед невеликої когорти відомих вітчизняних дослідників, які займаються радянською проблематикою правового захисту жінок, виділено роботи Н. Бондаренко.

У дисертації розглянуті фундаментальні праці науковців, які присвячені сучасним проблемам формування жіночого руху як необхідної складової громадянського суспільства. Так, питання феномену фемінізму як ідеології жіночих рухів та соціально-політичних проблем українського жіноцтва, які перешкоджають формуванню ефективної державної гендерної політики висвітлено в монографіях Т. Журженко, О. Кулачек, К. Левченко, С. Павличко.

Роль жіночих організацій України в соціально-політичній системі суспільства висвітлюється в роботах І. Грабовської, Л. Смоляр, Н. Шевченко, В. Ярошенко, О. Ярош.

У процесі вивчення сучасних наукових здобутків у галузі гендерної політики виокремлено не тільки позитивні наукові досягнення в межах визначеної тематики, але й вказано на окремі прогалини в напрямку, що вивчається. По-перше, в межах політичної науки проблеми жіночих та гендерних досліджень мало вивчаються вітчизняними науковцями, тому на сьогоднішній день відкритим для наукового аналізу залишається питання залучення жінок до політичного життя. Разом з тим, в філософському, історичному, культурологічному, психологічному контексті питання пози-ціонування жінок у суспільстві є більш дослідженими. Фундаментальними роботами у сфері вивчення психологічних та філософських позицій жінок у суспільстві є роботи Н. Хамітова. Історичні особливості становлення та розвитку жіночого руху в Україні аналізують І. Кузич-Березовський, О. Луговий, М. Тарнавський тощо. По-друге, недостатньо вивченим нашими вітчизняними дослідниками залишається питання представництва жінок в органах влади в Східних, Північних та Центральних регіонах Європи. Тому в більшості випадків, тільки посилаючись на статистичні дані, можна порівняти регіональні показники жіночої політичної активності з відповідними досягненнями в Україні.

У другому підрозділі «Джерельна база дослідження» - висвітлено джерельну базу вивчення жіночого руху в суспільно-політичній системі України.

Беручи до уваги окремі аспекти проблеми розвитку жіночого руху в Україні, джерела систематизовано у такі групи: 1) законодавчі та нормативні документи світового, європейського та всеукраїнського рівнів; 2) документація центральних, обласних та відомчих архівів України; 3) звітні матеріали всеукраїнських та регіональних жіночих організацій та жіночих дослідницьких центрів; 4) виступи громадських діячів та політиків, в яких відображено ставлення до гендерних стратегій в українському суспільстві.

У дисертації особливу увагу зосереджено на позиціях державних діячів Л. Кучми, В. Ющенка, В. Литвина, Ю. Тимошенко, В. Довженко, Н. Карпачової, Н. Вітренко, А. Герман, Р. Богатирьової, Л. Супрун, П. Симоненка, Г. Удовенко щодо соціально-політичного статусу жінок в Україні.

Підкреслено цінність архівних документів, що розкривають маловідомі історичні факти з обраної проблеми. До того ж на основі архівних матеріалів щодо участі українських політичних партій у виборчому процесі зроблено гендерний аналіз їх передвиборчих програм. Завдяки архівній інформації в дисертації використані документи Комітету у справах жінок, материнства та дитинства при Президентові Україні. Крім того, робота з поточними архівами регіональних жіночих громадських організацій дозволила вперше в науковій практиці подати інформацію про їх діяльність.

У третьому підрозділі - «Теоретичні та методологічні основи аналізу жіночого руху в системі суспільно-політичних відносин» з'ясовуються ідеологічні доробки та теоретична база проблеми, що досліджується на державному і світовому рівнях, характеризується зміст базових категорій та ключових понять, які найчастіше застосовуються в ході даного тематичного аналізу та за допомогою методів дослідження розроблено систему вивчення явища жіночого руху.

Дисертант з метою уникнення амбівалентних суджень чітко визначила сфери наукових інтересів гендерних та жіночих студій.

Розмежовано такі поняття як «жіночий рух», «гендерний рух» та «феміністичний рух». На основі вивчення наукових напрацювань з окресленої проблеми, удосконалено інтерпретацію вищеозначених понять. Крім того, представлено авторське визначення такої дефініції як «фемінізація політичної активності».

Другий розділ - «Політологічний вимір зародження та становлення жіночого руху в Україні» - присвячується політичному розвитку жіночого руху на теренах України та його впливу на соціально-політичні процеси будівництва національної держави; ролі жіночого руху в досягненні рівноправ'я, визначеного в правових документах та порівняльному аналізі міжнародних правових здобутків з державною нормативно-правовою базою, що включає законодавчо закріплені права жінок на рівну участь в соціально-політичному житті країни.

У першому підрозділі - «Витоки інституціоналізації та трансформація жіночого руху в Україні» - вивчається питання суспільно-політичного функціонування жіночого руху в межах України протягом тривалого історичного періоду.

Зазначається, що жіночий рух є невід'ємною частиною історичного розвитку державних процесів в Україні. Доведено, що жіночий рух, протягом усіх років свого існування здійснював вплив на соціально-політичну ситуацію в державі та встановлено, що завдяки зусиллям жіночих організацій вищезазначеного періоду, створена концепція українського фемінізму, що поряд з європейською та американською, має власний ідеологічний характер.

У дисертації підкреслюється, що саме в період існування Радянського Союзу жіночий рух не розвивався в межах феміністичної ідеології, а жіночих організацій як самостійних добровільних громадських об'єднань не існувало взагалі. Єдині органи, що існували в цей період, були жіночі відділи, які діяли під керівництвом та в межах інтересів Комуністичної партії.

На основі порівняльного аналізу наукових джерел автор запропонував власне наукове бачення генези та розвитку світового та українського жіночого руху.

У другому підрозділі - «Компаративний аналіз міжнародної та вітчизняної нормативно-правової бази жіночого руху» - обґрунтовується важливість формування ефективної законодавчої системи в галузі егалітарної політики держави, яка безпосередньо впливає на розвиток жіночого руху в Україні. Розглянуто рівень правового статусу українських жінок в історичному минулому та порівняно з досвідом становлення гендерного законодавства в деяких демократичних державах світу. Особливий акцент зроблено на процесі боротьби жінок за свої політичні права як в Україні, так і у світі.

Розкриваючи питання правового захисту жінок в Українській державі, автор вважав за доцільне проаналізувати міжнародні норми і принципи, які спрямовані на викорінення нерівності жінки в суспільстві та підкреслити роль міжнародної правової системи при формуванні в Україні державних нормативних актів, що підвищують соціальний статус жінок у суспільстві.

У дисертації звернено увагу на позитивні аспекти існуючої правової системи України в галузі забезпечення гендерної рівності, а також зазначено над якими проблемами ще варто попрацювати на законодавчому рівні.

Третій розділ - «Жіночий рух у соціально-політичних процесах незалежної України» - присвячено дослідженню ролі і місця українських жіночих організацій у суспільно-політичній системі суспільства; виявленню головних соціально-політичних проблем жінок, які уповільнюють процес формування паритетної політики в державі; аналізу можливих варіантів подальшого розвитку жіночого руху в Українській державі.

У першому підрозділі «Жіночі організації у контексті демократизації політичного життя» у результаті при вивченні національних ідеологічних основ фемінізації політичної діяльності охарактеризована провідна роль жіночих об'єднань у формуванні концептуальних засад егалітарної політики в державі.

Підкреслено здобутки та прорахунки українських жіночих об'єднань у процесі їх еволюційного розвитку. Акцентовано увагу на тих проблемних зонах, що заважають жіночим громадським організаціям відстоювати феміністичні позиції у політичній сфері та запропоновано конкретні заходи, проведення яких може поліпшити ситуацію в даній площині.

Показано важливу роль жіночих регіональних організацій у межах реалізації гендерних загальнонаціональних стратегій, що об'єднують політичні зусилля жіноцтва в Україні. Підкреслено, що визначення місця і ролі жіночих об'єднань у соціально-політичному житті України є проблемним завданням дослідження з огляду на те, що саме діяльність у динаміці жіночих організацій є маловивченою вітчизняними науковцями. Тому автор дисертації, використовуючи архівні матеріали та тісно співпрацюючи з регіональними жіночими організаціями, зміг дати оцінку деяким з них, тим самим поповнивши наукові напрацювання в даній галузі дослідження.

У другому підрозділі «Соціально-політичні проблеми жіночого сегмента українського суспільства» досліджується участь жіночої частини населення в політичному житті Української держави.

Наголос зроблено на соціально-політичних проблемах жінок, які негативно впливають на процес прискорення фемінізації політичної активності. Підкреслено, що не політичні інститути, а саме неурядові жіночі організації найбільше уваги приділяють вирішенню соціально-політичних проблем жінок.

Визначено участь українських жінок у виборчих процесах та представництво жінок у вищих органах влади. Проведено аналогії між рівнем залученості українських жінок до політичного життя з відповідною ситуацією в інших країнах світу.

Автором порушується питання доцільності запровадження гендерних квот для жінок як одного з механізмів гендерно збалансованого розвитку державних органів влади.

У третьому підрозділі «Перспективи політичного розвитку жіночого руху в Українській державі» на основі аналізу інформаційних джерел розкрито футурологічні погляди гендерологів на можливі варіанти подальшого розвитку фемінізації політичної системи; автором запропоновано можливі практичні шляхи подолання гендерного дисбалансу, існуючого в інститутах державної влади сучасної України.

Беручи до уваги здобутки України в галузі гендерної політики та розглядаючи позиції науковців щодо можливих інструментів підвищення рівня участі жінок у політичній системі суспільства, автор відмітив, що одним із шляхів приходу жінок до влади є їх активна участь у роботі політичних партій. Саме політичні партії можуть включати жінок до виборчого процесу та лобіювати їхні інтереси в парламенті. Крім того, світовий та вітчизняний досвід показує, що фемінізація політичної діяльності та мобілізація жіночого руху з метою залучення його до активного політичного процесу можлива через формування інформаційної бази з питань становлення гендерного паритету та створення спеціальних програм і комісій у справах жінок. Поглиблений аналіз наукових підходів до міжнародних досягнень у галузі активної гендерної політики дав можливість зробити висновок, що процес розбудови паритетної демократії у нашій країні неможливий без урахування досвіду деяких зарубіжних країн, наприклад, США чи Західної Європи.

У свою чергу автор, виходячи з узагальнення витоків, здобутків та проблем жіночого руху запропонувала власні рекомендації щодо можливих шляхів підвищення суспільно-політичної ролі українських жінок.

Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. У процесі дослідження стану наукової розробки проблеми участі жіночого руху в суспільно-політичному житті України з'ясовано, що для сучасних вітчизняних науковців амбівалентними залишаються питання інкорпорації жіночого сегмента суспільства в політико-владні відносини.

На підставі опрацьованої літератури з окресленої проблеми, встановлено, що переважна більшість наукових праць стосується питання соціального становища жінок у суспільстві, до яких відносимо торгівлю жінками та насилля в сім'ї, охорону здоров'я, зокрема створення умов для безпечного материнства, дискримінацію жінок на ринку праці тощо. Водночас на недостатньому рівні представлені роботи, у яких з'ясовуються шляхи поліпшення становища жінок у політичній сфері.

Отже, об'єктивний аналіз архівних фондів, історичної, політологічної, соціологічної, юридичної, філософської, навчально-методичної літератури, періодичних та Інтернет видань, дають підстави стверджувати, що проблема становлення жіночого руху в Україні (особливо інтерпретація його в політичному контексті) від зародження (1884 р.) до 2009 року не була предметом комплексного ґрунтовного вивчення. У більшості випадків об'єктом дослідження гендерологів були окремі історичні періоди діяльності жіночих об'єднань в Україні. Найбільш вивченим є період кінця ХІХ - початку ХХ ст. - час зародження та розквіту жіночого руху в Україні, який став фундаментом для формування стратегічних та ідеологічних позицій сучасних жіночих організацій.

2. Теоретичні здобутки, які представлені в галузі гендерної політики в Україні мають декілька неоднозначних сторін. З одного боку, позитивним досягненням є розроблення науковцями багатого категоріального апарату, що дозволяє в межах певної науки робити розгорнутий політологічний аналіз, а з іншого боку, у вітчизняній науці ще не створені комплексні теоретико-методологічні засади дослідження жіночого руху. Слід визнати - пріоритет-ними все ще залишаються науково-аналітичні досягнення жіночих студій розвинутих країн Західної Європи та США.

Ураховуючи вже існуючий категоріальний апарат, що використовується в гендерних та жіночих дослідженнях, запропоновано частіше застосовувати таке поняття як «фемінізація політичної активності», під якою розуміємо процес посилення ролі жінок у політичному житті суспільства та пожвавлення зацікавленості жінками проблемами формування та розвитку політико-владних відносин. Крім того чітко окреслено різницю між такими поняттями як «феміністичний рух», «гендерний рух» та «жіночий рух».

Інструментарій дослідження дозволив всебічного розкрити предмет аналізу. Завдяки обраним методам та принципам наукового пізнання лаконічно та, враховуючи наукові стандарти, оцінено рівень об'єкта, що досліджується.

3. Доцільним при аналізі становлення та розвитку жіночого руху є поділ його на історичні етапи за рівнем політичної участі жінок. Жіночий рух зароджувався на українських землях (кінець ХІХ - початок ХХ століття), які пізніше, в процесі становлення України як держави, набули територіальних ознак. Жінки у цей час в умовах репресивного режиму боролися за незалежність Української держави, становлення демократичних цінностей, відродження національної самобутності та патріотизму. Вони наполягали на тому, що тільки в результаті національного звільнення жінки отримують можливість реалізуватися в політичній сфері.

За радянського періоду, з одного боку, утвердилася державна політика поліпшення становища жінок, визначилося юридичне забезпечення пари-тетних прав, зростання ролі жінок в економічному житті країни за рахунок створення розгалуженої системи соціальних послуг та залучення жінок у політичне життя через участь у жіночих радах. А з іншого боку, така політика мала тільки декларативний характер, у якому жінки реально були відсторонені від повноцінної участі в управлінні державою.

Функціонування жіночого руху в період існування незалежної України характеризується орієнтацією жіночих об'єднань на формування паритетної демократії в Україні та пошук шляхів координації владних структур для створення державної егалітарної політики.

4. На підставі проведеного дослідження з'ясовано, що саме завдяки зусиллям жіночого руху як на міжнародному, так і на національному рівні, жінки отримали законодавчо закріплені права в усіх галузях суспільного життя.

В Україні на національному рівні розроблено міцну законодавчу базу в галузі гендерної політики, враховано європейсько-демократичні вимоги до формування документів у сфері гендерних відносин. Однак, незважаючи на демократичність і гуманність усіх ухвалених законів, відсутні механізми реалізації нормативних актів на практиці і не уточнено форми і методи покарання за дискримінаційні злочини. Україні варто при реформуванні нормативної бази врахувати деякі принципи законодавчої системи демократично розвинених країн, в першу чергу Норвегії, Фінляндії, Данії, Швеції, Італії. У документах цих країн чітко визначено конкретні методи боротьби з дискримінацією в усіх галузях суспільного життя.

Результати дослідження показали, що саме соціальні проблеми, які існують в українських жінок (до яких відносимо: 1) патріархальне виховання та спадок соціалістичної системи; 2) відсутність законодавчої бази, яка б носила не популістський характер, а в якій чітко були б визначені демократичні позиції жінки в суспільстві і форми покарання за посягання на жіночу свободу; 3) переважно залежне економічне становище жінки від чоловіка; 4) нерозвинута система впровадження гендерного фактора в освітній процес в Україні) заважають їм займати активні політичні позиції у державі.

5. Дослідження показало, що екстенсивне функціонування жіночих громадських організацій в Україні важко назвати ознакою демократичного розвитку держави. Більшість жіночих українських організацій тільки зареєстровані, але не функціонують у межах визначеної ідеологічної орієнтації.

На сьогодні значна кількість жіночих об'єднань України ставить перед собою завдання вирішувати локальні питання, які стосуються, переважно, соціальної, культурної, просвітницької діяльності. Однак організації, які функціонують при фінансовій підтримці політичних партій, ініціюють вирішення на державному рівні питання імплементації гендерного компонента культури до політичного процесу.

Прийшовши до влади, жінки в більшості випадків концентрують свою діяльність у галузі соціальної політики. Вони порушують у своїх виступах питання інтеграції гендерного аспекта в національну політичну практику. До них відносять: розробку програми дій у політичній галузі, оформлених в документах, що розкривають впровадження принципу гендерної рівно-правності; ініціювання створення політики «позитивних дій», яка передбачає, в першу чергу, запровадження, закріпленого на законодавчому рівні, квотування представництва жінок у владних структурах.

Таким чином, у процесі проведеного аналізу з'ясовано механізми впливу жіночого руху на політичний процес: 1) лобіювання антидискримінаційних заходів та гендерно-паритетних законів через політичні партії; 2) делегування жінок до структур державної влади України; 3) підтримка жіночими органі-заціями політичних партій, що виступають за егалітарне представництво та паритетну демократію.

6. Для посилення представництва та участі жінок у політичному житті суспільства варто здійснювати ефективну егалітарну політику в державі, становлення якої можливе при розв'язанні комплексу таких завдань:

1) Закріплення на законодавчому рівні 30 % квоти на представництво жінок у законодавчих і виконавчих органах влади. На сьогодні квотування запроваджене в таких розвинутих країнах як Швеція, Франція, США, Італія, Нідерланди, Фінляндія тощо. Як показують практичні результати, після законодавчого закріплення пропорційного представництва жінок в органах влади соціально-економічний рівень життя в цих країнах поліпщився.

2) Внесення кореляції до освітніх програм, чинних у навчальних закладах (особливо вищих рівнів акредитації), з метою впровадження гендерного компоненту культури до формування системи загальнонаукових знань (нова стратегія викладання навчальних курсів, яка передбачає зміну ціннісних орієнтацій людини та перегляд багатьох традиційних уявлень про світ, особливо про роль жінок в суспільно-політичних процесах та можливості їх політичної реалізації).

3) Посилення ролі політичних партій у розвитку гендерної політики в Україні. Основними їх завданнями повинні стати: 1) інтеграція жінок у політичний процес через надання їм місць у прохідний частині виборчого списку; 2) висвітлення питання становлення паритетної демократії в Україні у передвиборчих програмах; 3) співпраця з жіночими громадськими органі-заціями: надання їм фінансової допомоги, реалізація спільних стратегічних програм та лобіювання у парламенті розроблених жіночими організаціями законопроектів.

4) На державному рівні варто розробити політичну стратегію, у межах якої буде здійснюватися державний протекціонізм по відношенню до жінок. Здійснення такої соціальної опіки щодо жінок створює політичний ресурс, який робить останніх більш захищеними. Саме розвинута соціальна інфраструктура в державі дає жінкам більше шансів для політичної реалізації.

CПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ворчакова І. Є. Проблема будівництва соціальної держави в сучасній Україні / І. Є. Ворчакова // Наукові записки Т. 19 У 2-х ч Ч. І К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2001 С. 155-158.

2. Ворчакова І. Є. Нормативно-правовий захист жінок в Україні / І. Є. Ворчакова // Наукові праці: Науково-методичний журнал Т. 23 Вип. 10. Політичні науки Миколаїв: МДГУ ім. Петра Могили, 2002 С. 78-81.

3. Ворчакова І. Є. Фемінізм як ідеологія жіночих рухів / І. Є. Ворчакова // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї Київ; Миколаїв: МДГУ ім. Петра Могили, 2004 С. 240-247.

4. Ворчакова І. Є. Дискримінація жінок на ринку праці - одна з соціальних проблем в Україні / І. Є. Ворчакова // Наукові праці: Науково-методичний журнал Т. 40 Вип. 27. Політичні науки Миколаїв: МДГУ ім. Петра Могили, 2006 С. 28-32.

5. Ворчакова І. Є. Роль Н. Кобринської у зародженні та становленні жіночого руху в Україні / І. Є. Ворчакова // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї Київ; Миколаїв: Український центр політичного менеджменту, 2008 С. 129-136.

6. Ворчакова І. Є. Гендерне квотування як один із механізмів паритетного представництва жінок в органах влади / І. Є. Ворчакова // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї Київ; Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009 Вип. 15 С. 374-383.

7. Ворчакова І. Є. Роль жінок - політичних лідерів в сучасних державо-творчих процесах України / І. Є. Ворчакова // Науковий вісник. Науки: економіка, політологія, історія Одеса: Одеський державний економічний університет 2009 № 6 (84) С. 42-58.

8. Ворчакова І. Є. Рівень участі жінок в соціально-політичному житті Скандинавських країн / І. Є. Ворчакова // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї Київ; Миколаїв: Український центр політичного менеджменту, 2009 Вип. 16 С. 424-431.

9. Ворчакова І. Є. Філософські концепції суспільного статусу жінки в західній політичній культурі / І. Є. Ворчакова // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць К.: ВІР УАН, 2010 Випуск 34 456 с С. 399-407.

10. Ворчакова І. Є. Суспільно-політична роль жінки в західних ідейно-філософських концепціях / І. Є. Ворчакова // Тези Міжнародної наукової конференції «Духовність. Культура. Людина» Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2010 174 с С. 148-179.

АНОТАЦІЯ

Ворчакова І. Є. Жіночий рух у суспільно-політичному житті України: витоки, здобутки, проблеми та перспективи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Чорноморський державний університет імені Петра Могили, Миколаїв, 2010.

У дисертації на основі наявних теоретичних досягнень вітчизняної політичної науки та результатів досліджень українських та іноземних науковців здійснено політологічний аналіз функціонування жіночого руху протягом всього його існування від зародження до сьогодення.

Доведено доцільність становлення та розвитку егалітарної політики в державі та залучення жінок до формування стратегічних національно-політичних орієнтирів України. Підкреслено міжнародні досягнення в галузі паритетного представництва жінок у політиці та проведено аналогії з формами та методами боротьби українських жінок за свої соціально-політичні права з відповідними процесами на міжнародній арені. Розроблені рекомендації щодо підвищення рівня політичної активності жінок та запропоновано можливі варіанти вирішення соціально-політичних проблем, що постають перед українським жіноцтвом.

Ключові слова: жіночий рух, жіночі організації, егалітарна політика, паритетне представництво, жіночий чинник, соціально-політичні права жінок, гендерна політика.

АННОТАЦИЯ

Ворчакова И. Е. Женское движение в социально-политической жизни Украины: истоки, достижения, проблемы и перспективы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Черноморский государственный университет имени Петра Могилы, Николаев, 2010.

Диссертация посвящена комплексному политологическому анализу функционирования женского движения на протяжении всего его существо-вания от зарождения до современного этапа развития. Исследованные научные источники позволили утверждать, что на национальном уровне недостаточно изучен именно политический аспект становления и развития женского движения в Украине.

Доказывается значимая роль женщин в политической сфере государства, а также возможное позитивное влияние последних на формирование социально-ориентированных политических процессов в Украине. Подчеркивается необходимость увеличения представлености женщин в высших эшелонах власти.

Детальное исследование позитивных результатов женского политичес-кого становления в странах состоявшейся «феминистической революции» дало основания предлагать внедрение некоторых аспектов гендерных мировых достижений в исследуемой области в национальную политическую систему. Непосредственно опыт Скандинавского региона и некоторых Западных стран в рамках сложившейся паритетной политической системы позволил рассмотреть в данном исследовании возможные варианты инкорпо-рации мировых достижений в отечественную политику равных возмож-ностей. Кроме того, исходя из высокого уровня существования и функционирования законодательной базы некоторых развитых стран мира в области социально-политических прав женщин проведен сравнительный анализ украинской правовой системы в этом направлении с международными достижениями.

Анализ деятельности современных женских организаций Украины показал, что их экстенсивное развитие символизирует в большинстве случаев формальность существования, а не эффективность функционирования. Вместе с тем были выделены организации, которые существенно влияют на социально-политическую ситуацию в государстве и в данном контексте уточнена типология женских организаций исследованиями деятельности региональных женских организаций.

С целью решения острых социально-политических проблем украинских женщин и интенсивного включения их в активную политическую жизнь необходимыми являются рассмотрения на государственном уровне возможных вариантов улучшения специфики женского политического представительства на всех уровнях системы власти. Возможным выбором может стать рассмотрение опыта внедрения в национальную практику «политики позитивных действий» развитых стран Северной Европы и США, а также конкретизация на законодательном уровне реальных механизмов ответственности за дискриминационные правонарушения.

Ключевые слова: женское движение, женские организации, эгалитарная политика, паритетное представительство, женский фактор, социально-политические права женщин, феминизм.

ABSTRACT

Vorchakova I. Women's movement in Ukrainian social-political life: historical roots, achievements and prospects. - Manuscript.

Thesis for the gaining of PhD scientific status in political sciences in specialty 23.00.02 - political institutions and processes. - P. Mohyla Black Sea State University, Mykolayiv, 2010.

In the thesis in accordance with existing theoretical achievements and results of the Ukrainian and foreign political science, the author made politological analysis of the women's movement development during the all period of its existing: from its genesis till nowadays.

Necessity of further development of egalitarian politics in the country and involving women to the processes of constructing strategical Ukrainian national-political orientations was proved by the author. The author emphasized international achievements in the sphere of women's representation in politics and made the links between the situation in Ukraine where women are still fighting for protection of their social and political rights. In the thesis were made some recommendations for arising the level of women's political activity and were proposed certain variants of solving the social-political problems that are standing for women in Ukraine.

Key words: women's movement, women's organizations, egalitarian politics, parity representation, women's factor, women's social-political rights, gender politics.

Размещено на Allbest.ru

...