Кримськотатарська спільнота, як суб’єкт політики в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути і процеси

УДК 32.001(477)(=512.19)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

КРИМСЬКОТАТАРСЬКА СПІЛЬНОТА ЯК СУБ'ЄКТ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

ЩЕРБА ОКСАНА

ВАСИЛІВНА

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політології Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету “Львівська політехніка” МОН України.

Науковий доктор історичних наук, професор керівник: Гетьманчук Микола Петрович, Львівський державний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри філософії та політології

Офіційні доктор політичних наук, професор опоненти: Варзар Іван Михайлович, Київський національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, професор кафедри політичних наук;

кандидат філософських наук, доцент Рутар Степан Михайлович, Львівська комерційна академія, доцент кафедри історії та політології

Захист відбудеться “8” квітня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.17 Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано “5” березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради кандидат політичних наук О. М. Сорба

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Процес становлення та розбудови демократичного суспільства в Україні посилює увагу до національних чинників впливу. Для нашої держави актуальним є питання консолідації нації, процес якої і досі не завершений через територіальну та міжконфесійну роз'єднаність і неповноту соціальної структури. У зв'язку з цим, процес консолідації української нації відбувається за територіально-громадянським принципом, навколо національної ідеї, зокрема головних етнокультурних цінностей українського народу. Окрім проблеми національного об'єднання, перед Україною постають завдання налагодити міжетнічні стосунки, захистити права етнічних і національних меншин, які, долучаючись до політичної діяльності, прагнуть посісти гідне місце в державно-культурному будівництві.

Важливою умовою для успішної реалізації етнонаціональної політики є дотримання диференційованого підходу до кожної етнічної групи, враховуючи її історичні, соціальні, культурні, релігійні особливості, рівень національної та етнічної самосвідомості. Адже громадяни України повинні усвідомлювати себе як етнос, націю - саме це є основою національного відродження.

Вибір теми дисертаційного дослідження зумовлений, передусім, необхідністю визначити місце та роль кримськотатарської спільноти в політичних процесах України, виробити ефективну концепцію етнополітичної стратегії захисту прав національних, етнічних меншин, корінних та депортованих народів. Потрібні також нові механізми реалізації задоволення та вимог кримськотатарської спільноти. Усе це, безперечно, сприятиме позитивному політичному іміджу нашої держави як такої, що віднайшла цивілізовані форми співіснування різних етносів, релігій, суспільних груп на своїй території. А українське суспільство усвідомить потребу конструктивної взаємодії і взаємовпливу християнського Заходу та мусульманського Сходу.

Зауважимо, що в Україні ще не проводилось комплексного дослідження політичної діяльності татарського населення Криму. Більшість дослідників лише аналізує окремі питання, скажімо, задоволення культурних, мовних, освітніх, інформаційних потреб кримськотатарського населення Криму.

Отже, проблема визначення реального місця і ролі такого суб'єкта політики України, як кримськотатарська спільнота, надзвичайно актуальна та політично значуща. Адже гармонізація й оптимізація стосунків різних суспільних груп на території нашої держави є запорукою її політичної стабільності і безпеки, культурного процвітання.

Отож, особливої ваги набуває широке використання засобів, методів та прийомів етнополітики як науки, яка є ефективним засобом вироблення ґрунтовної та комплексної етнополітичної стратегії України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою комплексної науково-дослідної теми кафедри політології Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету “Львівська політехніка” “Проблеми розбудови держави і громадянського суспільства в Україні” (Державний реєстраційний номер 0107u006222).

Мета дослідження - визначити роль та місце кримськотатарської спільноти в Україні як первинного суб'єкта політики, основні чинники впливу на їх політичну активність; розкрити особливості її участі в сьогочасному політичному житті держави.

Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань:

- дослідити процес становлення кримськотатарського етносу в Україні;

- висвітлити політико-правові аспекти визначення статусу кримських татар як національної спільноти в Україні;

- виявити особливості та характерні риси політичної суб'єктності кримськотатарської спільноти в Україні;

- систематизувати комплекс етнокультурних особливостей кримськотатарської спільноти;

- виділити політико-правові рамки участі кримських татар у політичному житті України;

- висвітлити вплив діяльності кримських татар на розвиток міждержавних відносин України;

- сформулювати пропозиції щодо вироблення ефективних механізмів реалізації етнополітики України та державних стратегій для задоволення потреб та вимог кримськотатарської спільноти.

Об'єкт дослідження - кримськотатарське населення України як важлива складова її політичної системи.

Предмет дослідження - процес становлення та функціонування кримськотатарської спільноти як суб'єкта сучасного політичного життя України.

Методологія і методи дослідження. Дослідження ґрунтується на наукових принципах об'єктивності, системності, новизни. Методологічну основу дослідження становлять загальнологічні та загальнотеоретичні методи.

Застосування логіко-семантичного підходу до дослідження етнічних, національних меншин як суб'єктів політики дало змогу розглянути базові елементи понятійно-категоріального апарату. Структурно-функціональний підхід уможливив розгляд поліетнічної країни як системи інтегрованих елементів, що мають своє функціональне призначення. Зокрема, ми дослідили кримськотатарську спільноту як один з елементів цієї системи. Системно-історичний підхід до розуміння кримськотатарської спільноти як суб'єкта політики виявляється у визначенні рівня політичної активності кримських татар у різні періоди їх становлення та розвитку, а також у сучасній Україні. За допомогою історичного методу теоретично відтворено низку етнополітичних фактів, подій та виявлено приховані деталі розвитку кримськотатарської спільноти як суб'єкта етнополітичної реальності.

Методи порівняльного, кількісного і якісного політологічного аналізу дали змогу дослідити практику захисту прав і розвитку політичної активності етнічних і національних меншин і на вітчизняному, і на міжнародному рівнях, з'ясувати характерні риси функціонування кримськотатарської спільноти та особливості її соціально-політичного статусу в українському суспільстві.

Наукова новизна одержаних результатів визначається сукупністю поставлених завдань і способами їх розв'язання та полягає в тому, що дисертація є одним з перших у пострадянській політичній науці досліджень місця і ролі кримськотатарської спільноти в політичних процесах України. У роботі вперше запропоновано розглядати кримськотатарську спільноту як суб'єкт політики; наведено авторське визначення статусу кримських татар у контексті дослідження кримськотатарської спільноти в Україні.

Основні положення, що визначають наукову новизну:

- обґрунтовано тезу про те, що Крим, етнічна структура якого творилася упродовж трьох століть, не можна вважати прабатьківщиною татарського народу, оскільки найдавніше населення Криму, зникло з історичної карти, не залишивши незаперечної традиції етнічного розвитку, а татари з'явилися в Тавриді під час монгольської навали;

- розкрито та систематизовано проблеми, що існують у політико-правовому полі щодо визначення статусу кримських татар (з правового погляду, кримські татари - це народ, який постраждав внаслідок депортації, є громадянами України і позиціонує себе як національну меншину, але прагне отримати статус корінного народу, спричиняючи правову колізію), та запропоновано визначення статусу кримських татар як національної спільноти;

- досліджено проблему політичної суб'єктності кримськотатарської національної спільноти. З'ясовано, що вона полягає в набутті рис суб'єкта політики, а саме: політичної свідомості, політичної мобілізації (організації себе як єдинодієвого суб'єкта) та виході на політичну арену (діяльність в ім'я реалізації своїх спільних інтересів);

- сформульовано комплекс етнокультурних особливостей кримськотатарської спільноти та доказано, що він став мотиваційним фундаментом для формування політичних інтересів і сприяв їх політизації в Україні;

- досліджено еволюцію сучасного українського законодавства щодо забезпечення прав та правових рамок політичної діяльності татарського населення Криму;

- доказано, що інтеграція кримських татар в український соціум сприятиме відносинам України з ісламським світом та зміцненню її позицій на міжнародній арені (серед населення України є чимало мусульман, і їх питома вага зростає);

- запропоновано нові ефективні механізми реалізації етнополітики України, формування з боку Уряду України стратегій цивілізованого співіснування різних етносів, релігій на території держави, політичної стратегії щодо ісламу та громадян, які сповідують цю релігію. Це передбачає, насамперед, активізацію національного законодавчого процесу для всебічного обговорення й ухвалення Верховною Радою закону про статус кримськотатарського народу України та Концепції державної політики України щодо корінних народів. Основою правового визначення сторін має стати універсал національної єдності, у якому потрібно закріпити історичну спадковість Криму як території українського поселення і розвитку та неможливість пропаганди чи реалізації антиконституційних програм майбутнього Криму. Крім того, треба сформувати та затвердити Конституцією України сучасну модель української політичної нації.

Теоретичне значення дисертації. Проведене наукове дослідження сприятиме вдосконаленню понятійно-категоріального апарату політології, напрацюванню концепції вітчизняної етнополітики. Теоретичні узагальнення та висновки можуть бути використані в науково-дослідній роботі та навчальному процесі: у читанні спецкурсів, створенні підручників і навчальних посібників з етнополітики тощо.

Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається тим, що основні положення дисертаційної роботи можна використати для прогнозування перспектив становлення кримськотатарської спільноти як структурного елемента політичної нації в Україні та пошуку оптимальних шляхів реалізації національних інтересів усіх українських громадян. Аналіз етнічних, соціальних, мовно-культурних, історичних, релігійно-конфесійних особливостей кримськотатарської громади в українському суспільстві є науковим підґрунтям для вироблення ефективної регіональної та об'єктивної державної етнополітики. Висновки й узагальнення дисертаційного дослідження дадуть змогу розширити інформаційне поле з питань діяльності кримських татар та їх участі в суспільно-політичних процесах країни.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження було представлено на:

* всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи викладання політології у вищій школі” (Львів, травень 2006 р.);

* міжнародній науковій конференції “Депортаційно-переселенські акції на українських землях у ХХ столітті: погляд молоді (до 60-річчя операції “Вісла”)” (Львів, квітень 2007 р.);

* круглому столі “Сучасне державотворення в Україні: проблеми теорії та історії” (Львів, листопад 2008 р.);

* круглому столі, присвяченому 20-й річниці створення кафедри політології НУ “Львівська політехніка” (Львів, грудень 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертації та результати висвітлено в 7 наукових статтях, з них 4 у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг основного тексту - 170 сторінок. Список використаних джерел містить 240 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми дослідження; показано її зв'язок з науковими програмами; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; сформульовано наукову новизну одержаних результатів; окреслено теоретичне і практичне значення роботи та апробацію одержаних результатів.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи дослідження” здійснено огляд літератури і джерел за темою дисертації, проаналізовано теоретичні підходи до сутності понять “національна меншина”, “етнічна меншина”, “корінний народ”, “суб'єкти політики”. Етнічні й національні меншини стають суб'єктом політики, захищаючи передусім власну етнокультурну самобутність. Захист на державному рівні своєї етнокультурної специфіки становить мотиваційний фундамент національних інтересів різних соціальних груп. Такі групи (спільноти) є елементом соціальної структури, політичної системи поліетнічних країн. Вони прагнуть захистити свої інтереси за допомогою політичних дій: участі в роботі владних структур місцевого або загальнодержавного рівня, створенні власних громадських чи громадсько-політичних організацій тощо.

Аналізуючи історіографію з питань діяльності кримськотатарської спільноти, можна зробити висновок, що зацікавленість політологів та істориків цією проблематикою є постійною. Однак, варто зазначити, що це питання обговорюється переважно на публіцистичному рівні. Більшість публікацій - описові і лише констатують події і стан справ, а також політико-ідеологічну акцентованість, викликану конфліктним характером проблеми. Серед видань, автори яких найбільше наблизились до комплексного розгляду усіх складових проблеми адаптації та інтеграції кримських татар в українське суспільство, - книга за редакцією М. Панчука “Крим в етнополітичному вимірі”, підготовлена в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

Історію кримськотатарського народу спробували монографічно узагальнити Ю. Зінченко з групою кримських дослідників. Праці І. Кураса не лише містять результати дослідницького пошуку, а й відображають досвід практичної участі у розв'язанні кримськотатарської проблеми. Конфліктогенні аспекти цієї проблеми досліджували також М. Панчук, О. Ка-лакура, В. Котигоренко. Найґрунтовнішим соціологічним дослідженням проблеми реінтеграції кримських татар в українське суспільство є праця І. Пибиткової. Тему зв'язків кримськотатарського національного руху з міжнародними інституціями та участі останніх у вирішенні проблеми облаштування репатрійованих порушує у своїй монографії А. Мальгін. Тему “турецького чинника” порушено у статті О. Мос-кальця та М. Гончара.

Теоретичні й емпіричні дослідження феномена етнічності, етнонаціональних груп містяться у працях і зарубіжних, і вітчизняних учених: Ф. Гекманна, Е. Сміта, А. Каппелера, В. На-улка, Т. Рудницької, Л. Шкляра та ін. Сучасні вітчизняні науковці-етнополітологи, приміром, О. Антонюк, І. Варзар, М. Вівчарик, В. Євтух, О. Картунов, В. Котигоренко, І. Курас, М. Майборода, М. Обушний, Ю. Римаренко, Л. Шкляр, М. Шульга, започаткували низку напрямів, що генерують теоретичні та концептуальні розробки у сфері етнополітології й етнодержавознавства, політичної етнології.

У дослідженні кримськотатарська спільнота, статус якої не має законодавчого підкріплення в Україні, є суб'єктом політики. Кримські татари не можна вважати національною меншиною через невідповідність одному зі структурних її елементів - наявності власної історичної батьківщини за межами країни проживання. Трактування поняття “корінні народи” в міжнародних правових документах не дає підстав відносити до цієї категорії жодну з етнічних спільнот, що проживають на території України. Неузгодженість у законодавстві призводить до фактичної декларативності деяких нормативно-правових документів, залишаючи кримських татар поза межами правового поля України, провокує процеси політизації етнонаціонального життя. Національно-культурна автономія є найприйнятнішою формою збереження і розвитку етнокультурної самобутності всіх громадян України, незалежно від їхнього етнічного походження.

У другому розділі - “Вплив національно-культурних характеристик на політичну діяльність кримськотатарської спільноти в Україні” розкрито та проаналізовано характерні особливості кримськотатарської спільноти в Україні, які зумовлюють специфіку процесу їх політичної суб'єктивації, пояснюють природу суперечностей, що виникають у внутрішньогромадській, регіональній, міжнаціональній та міжнародній площинах. Досліджено об'єктивні чинники (чисельність, компактність, розселення, соціальний стан, ціннісні орієнтації, задоволення культурних та освітніх потреб кримськотатарської спільноти), які впливають на процес інтеграції кримських татар у політичне життя України. Проаналізовано комплекс консолідаційних факторів спільноти: історичну пам'ять, соціально-демографічні особливості, рівень розвитку її мови, релігії, що впливають на почуття солідарності кримськотатарської громади в Україні, є мотиваційним фундаментом, на основі якого формуються соціальні, політичні та національні інтереси спільноти.

Відзначено, що з історичного погляду кримськотатарський етнос є частиною української політичної нації. Самі кримські татари вважають себе окремою нацією, яка має право на політичне самовизначення. А відповідно до етнічної структури, яка формувалася упродовж трьох тисячоліть, будь-які претензії є безпідставні. Адже найдавніше населення Криму - таври, кіммерійці, скіфи - зникли з історичної карти і не залишили беззаперечної традиції етнічного розвитку. Гуни, хозари, печеніги, що з'являлися в Таврії як завойовники, не спромоглися втримати свого панування над Кримом. Вони зруйнували тодішню етнічну структуру і не утворили нової, принаймі досить сталої. Це стосується і татар, які з'явилися в Тавриді у XIII-XIV ст. під час монгольської навали і тривалий час розвивалися в умовах Золотоординської державності. Утім, безсумнівним є історичне право татарського народу повернутися на історичну батьківщину та мати всі права громадян України. Отож, Крим не можна вважати історичною прабатьківщиною татарського народу, але кожний татарина вважає півострів територією своїх предків.

Кримські татари компактно проживають в Автономній Республіці Крим. Це один із визначальних факторів збереження етнічної ідентифікації і політичної суб'єктивації.

У розділі проаналізовано рівень забезпеченості конституційних прав у справі розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності кримськотатарської спільноти. Відзначено особливу роль ісламу, що виступає об'єднувальним елементом між духовною та соціальною сферою суспільного буття, посилює значення національної ідеї та потребу в етнічному згуртуванні спільноти.

Релігія відіграє важливу роль у житті кримських татар, навіть попри те, що спільнота організована радше за принципом належності етнічної, аніж релігійної. Самі кримські татари, як і їхні політичні лідери, зрештою, і немусульманське оточення, розглядають іслам як важливий компонент своєї ідентичності. З уваги на пріоритетність етнічної складової в національному русі кримських татар, достатньою мірою простежено етнічну “автономність” кримськотатарських мусульман щодо ісламської спільноти України загалом. На сучасному етапі іслам є одним з найважливіших факторів етнічної мобілізації мусульманського населення, може відігравати роль чинника стабілізації чи, навпаки, загострення суспільно-політичної ситуації.

У розділі висвітлено освітньо-культурний розвиток кримськотатарської спільноти. Відзначено, що мовно-етнічна ідентифікація громадян є одним із домінантних чинників культурно-освітнього розвитку сучасного Криму. Проаналізовано систему освіти та виховання, на основі чого зроблено висновок, що кримські татари завдяки високій національній свідомості досить широко використовують право засновувати національні класи в загальноосвітніх школах. Гірша ситуація з відкриттям шкіл з кримськотатарською мовою викладання. Розвитком кримськотатарського шкільництва опікується Асоціація працівників освіти “Мааріфчі” (“Просвітитель”).

У дослідженні звернено увагу на проблему етнотерпимості, поваги до представників інших етносів в освітній галузі, оскільки освіта є надійним гарантом гармонійного розвитку суспільства і стабільності держави загалом. Ліберальна політика України щодо національних меншин сприяє вирішенню проблеми відродження і розвитку кримськотатарської мови, літератури, культури, навчання і виховання рідною мовою. Водночас, досі невирішені завдання культурно-освітньої політики України щодо створення умов для вільного національного та культурно-освітнього розвитку депортованих і малих етнічних груп.

У третьому розділі дисертації - “Політична діяльність кримськотатарського населення в Україні” розглянуто декілька концептуальних підходів до визначення статусу кримських татар як суб'єкта етнополітики Української держави. Кримські татари як етнос мають рівні права з усіма іншими етнічними групами населення Криму й України загалом. Але з огляду на деякі причини (зокрема депортацію) вони потребують додаткової державної підтримки як гарантії свого збереження та розвитку. Кримські татари є корінним народом, що має право на політичне самовизначення на своїй національній території в Криму і в межах Української держави. Третім концептуальним підходом є модель національно-культурної автономії кримських татар у Криму.

У дослідженні визначено прихильників та опонентів кожного підходу. Сам об'єкт нашого дослідження - кримськотатарська спільнота - аргументує прихильність до другої концепції ознаками автохтонності кримськотатарського народу в Криму, його прагненням до етнічної самоідентифікації, відсутністю “материнської держави” за межами України, також неможливістю реалізації кримськими татарами своїх політичних прав в умовах домінування у Криму російськомовного населення. Очевидно, без чіткого визначення належності кримських татар до національної меншини або до корінного народу неможливо створити дієвого нормативно-правового поля та передумов для залучення кримських татар до суспільно-політичного життя України.

У розділі подано пропозиції щодо визначення статусу кримськотатарського народу, відмінного від національної меншини та корінного народу водночас. Такий статус має передбачити інтенсифікацію розвитку самобутньої кримськотатарської культури, вивчення і впровадження кримськотатарської мови у сферу освіти й окремі виконавчі органи, врахування кримськотатарського звичаєвого права і, особливо, повноправне представництво кримських татар в органах державної влади.

Проаналізовано особливості політичної активності кримськотатарського етносу в Україні. Так, з'ясовано, що усвідомленню політичних інтересів кримськотатарської спільноти передувало формування національної свідомості та консолідаційна ідея, що випливала з вимоги реалізації права цього народу на повернення з місць примусового виселення.

Політичний рух кримськотатарського народу умовно поділено на два етапи: багаторічний рух за право репресованого народу повернутися на батьківщину та, природно, сучасний рух за політичне, економічне, духовне і культурне відродження кримськотатарського народу. За характером здійснення радикальні підходи до реалізації політичних прав кримських татар на початку політичного руху згодом змінилися на більш помірковані дії. Встановлено, що національний рух на сучасному етапі характеризується двома взаємозаперечними підходами до проблеми реалізації політичних прав кримських татар. Один із них, розглядаючи цей етнос як титульний, містить вимогу відновлення його “національної державності” (тобто встановлення пріоритету кримських татар над іншими кримськими етносами). Другий же випливає з фактичного визнання за кримськими татарами статусу етнічної меншини (одним із різновидів якої є “корінний народ”).

У дослідженні докладно проаналізовано участь кримськотатарської спільноти у виборчих процесах України та її представлення в органах державної влади. Зважаючи на нерівномірне розселення кримських татар у процесі повернення на історичну батьківщину та велику диспропорцію між кримськотатарським та іншим населенням (0,5% від усього населення України), кримські татари практично не можуть впливати на результати виборчих компаній, приміром, президентських. Однак вони можуть вплинути на картину електоральних вподобань автономії. У процесі дослідження виявлено, що частка представників кримських татар у депутатському корпусі АРК становить понад 15%. Безперечно, висуванцям на ту чи ту посаду варто будувати свої передвиборчі програми так, щоб зацікавити й інші етноси півострова, а не лише орієнтуватись на висвітлення проблем населення, яке вони представляють. Керівництво Меджлісу наполягає на квотному представництві фахівців із числа кримських татар у республіканських і місцевих органах влади, вважаючи, що їх нинішня кількість не тільки не відповідає частці кримських татар у складі населення, а й є свідченням дискримінації за національною ознакою. Політична діяльність кримськотатарського населення вказує на високу організованість та політичну активність спільноти, здатність виражати та захищати свої інтереси. кримськотатарський спільнота етнокультурний міждержавний

У розділі проаналізовано вплив кримськотатарської спільноти, яка є суб'єктом зовнішньої політики на розвиток міждержавних відносин України. З'ясовано, що політична суб'єктність кримськотатарської спільноти залежить від зовнішньополітичних умов розвитку міждержавних відносин України, а активність у зовнішньополітичних процесах зумовлена тісними зв'язками з мусульманськими країнами.

ВИСНОВКИ

У висновках підбито підсумки наукового дослідження відповідно до поставленої мети та завдань.

В умовах формування громадянського суспільства, становлення сучасних демократичних відносин у поліетнічній Україні особливого значення набуває вивчення національних та етнічних меншин як важливого суб'єкта демократичного суспільства та його політичної системи. Статус кримськотатарського народу сьогодні можна визначити так: національна спільнота. У правовому полі - це народ, який постраждав внаслідок депортації, але є громадянами України і позиціонує себе як національну меншину. Самі ж кримські татари прагнуть статусу корінного народу. Це гостре політико-правове питання, однозначно, потребує вирішення: держава має сформулювати визначення статусу кримськотатарського народу, відмінне від національної меншини і корінного народу водночас.

Чітко визначений статус посилить інтеграцію кримських татар у громадянське суспільство України, а офіційний Київ забезпечить надійний захист державних інтересів на Кримському півострові. Статус має передбачити інтенсифікацію розвитку самобутньої кримськотатарської культури, вивчення і впровадження кримськотатарської мови у сферу освіти й окремі виконавчі органи, врахування кримськотатарського звичаєвого права і, що обов'язково, повнокровне представництво кримських татар в органах державної влади. Це усуне властиві політичній верхівці України і Криму, численній верстві українського населення негативні стереотипи щодо загрози кримських татар національній безпеці України, активізує процеси сприйняття на півдні України євроатлантичних прагнень держави, сприятиме залученню до українськоцентристського інформаційно-економічного простору громадян України з південних і східних її областей.

Етнічна структура Криму, яка формувалася упродовж трьох тисячоліть, робить будь-які претензії тої чи тої держави на володіння Кримським півостровом безпідставними. Найдавніше населення Криму зникло з історичної карти, не залишивши незаперечної традиції етнічного розвитку. Гуни, хозари, печеніги, що з'являлися в Таврії як завойовники, не спромоглися втримати свого панування над Кримом. Зруйнувавши тодішню етнічну структуру, вони не утворили нової, принаймі досить сталої.

Це стосується і татар, які з'явилися в Тавриді у XIII-XIV ст. під час монгольської навали і зникли разом із закінченням Золотоординської державності. Отже, Крим не можна вважати прабатьківщиною татарського народу, але для кожного татарина, що живе в наш час, півострів є територією предків, й ігнорувати цей факт не можна.

Компактність розселення меншини є одним з визначальних чинників і для збереження етнічної ідентифікації, і для політичної мобілізації спільноти. Власне компактність проживання робить кримських татар помітною політичною силою в Кримському регіоні. Враховуючи високий рівень задоволення етнокультурних та політичних інтересів кримських татар, кримськотатарська спільнота в Україні сьогодні займає одне з провідних положень в етнонаціональній структурі кримського соціуму.

Політична суб'єктність кримськотатарської спільноти полягає в набутті нею політичної свідомості, політичній самоорганізації і згуртуванні (організації себе як єдинодієвого суб'єкта), а також у виході на політичну арену (діяльність в ім'я реалізації своїх спільних етнополітичних інтересів). Кримськотатарська спільнота як суб'єкт політики усвідомлює своє місце та роль у системі політичних відносин України, самоорганізовується в громадські об'єднання. Правові колізії щодо статусу в суспільстві ускладнюють проведення активної суспільно-політичної діяльності для реалізації своїх національних інтересів, отримання та здійснення влади на усіх рівнях. Кримськотатарська спільнота є особливим суб'єктом політики, оскільки в основі мотивації її політичних інтересів лежить етнокультурна специфіка.

З відновленням державної незалежності України розгорнулося національне і культурно-освітнє відродження усіх етносів АРК, насамперед, з-поміж раніше депортованих. Набутий досвід актуалізує низку невирішених завдань культурно-освітньої політики, зокрема досягнення міжетнічної гармонії й етнокультурної рівноваги на півострові, забезпечення реального права представників українського етносу на освіту рідною мовою, саме поширення української мови як державної у кримському соціумі, створення умов для вільного національного та культурно-освітнього розвитку депортованим і малим етнічним групам тощо. Політика Української держави щодо повернення та облаштування депортованих народів, відродження національних культур, захист прав і свобод громадян, незалежно від їх етнічного походження, допомагає подолати залишки міжнаціональних конфліктів, неприязні, запобігає посиленню нестабільності, утверджує взаєморозуміння, взаємоповагу, злагоду на півострові, адже від стабільності етнополітичних відносин у цьому регіоні великою мірою залежить стабільність та мир в Україні.

Враховуючи український досвід щодо порозуміння титульного народу з іншими народами, що проживали в нашій державі, а також опираючись на базові міжнародні документи, сьогоднішній українській владі варто, по-перше, активізувати національний законодавчий процес для всебічного обговорення й ухвалення Верховною Радою закону про статус кримськотатарського народу України та Концепції державної політики України щодо корінних народів. Основою правового визначення сторін має стати своєрідний універсал національної єдності, у якому варто закріпити історичну спадковість Криму як території українського поселення і розвитку і неможливість пропаганди чи реалізації антиконституційних програм майбутнього Криму.

Подальше вирішення етнокультурних проблем Криму має здійснюватися в межах єдиної “ідеології” державної політики - мультикультуралізму, поваги до різних етнокультурних груп і добровільної орієнтації соціальних інститутів суспільства на їх потреби. Відповідно до Гаазьких рекомендацій Фонду національних меншин, який існує при Верховному комісарі ООН зі справ національних меншин щодо основних принципів етнополітики, потрібно враховувати, що без знання державної мови інтеграція жодної етнічної групи в українське суспільство не відбудеться. Вільне володіння українською та рідною мовами, повага до українського етносу як титульної нації держави допоможуть представникам інших етнічних груп Криму розвивати власну культуру, збільшувати свій внесок у культурний розвиток української політичної нації.

Українське законодавство у сфері етнополітики загалом відповідає вимогам міжнародних норм та принципів. Усі питання, пов'язані з етнічними меншинами, Україна вирішує відповідно до чинного законодавства - за допомогою консультацій та через діяльність міждержавних змішаних комісій.

Оптимальним варіантом гармонізації етнополітичного розвитку нашої держави, зміцнення її політичної системи є формування затвердженої Конституцією України сучасної моделі української політичної нації. Головним завданням у сфері етнополітики держави є сьогодні формування такого поліетнічного громадянського суспільства в Україні, у яке максимально були б інтегровані всі народності України, але беручи до уваги особливості їх національного менталітету, культурного і соціального життя. Участь національних та етнічних меншин у політичному житті українського суспільства має відбуватись відповідно до демократичних норм функціонування держави, через схвалення усіма громадянами України, незалежно від етнічного походження, суспільних цінностей, спільних інтересів та сподівань на майбутнє.

За умови нормального розвитку інтеграції кримських татар в український соціум, кримськотатарський народ зможе стати активним фактором з боку України у її відносинах з ісламським світом загалом. Усвідомлення нового етапу конструктивної взаємодії і взаємовпливу християнського Заходу і мусульманського Сходу стає дедалі актуальнішим для Української держави. Ідеться про щоразу більший вплив і на внутрішньополітичне життя, і на зовнішню політику ісламського чинника.

Для України стратегічно важливо знайти цивілізовані форми співіснування різних етносів, релігій, інших суспільних груп на території держави. Зараз є всі можливості позитивно вирішити етноконфесійні проблеми, перетворити різноманітні релігійні чинники із загроз національній безпеці на фактори злагоди в суспільстві. Політична стратегія Української держави на найближчу перспективу щодо ісламу та громадян, які сповідують цю релігію, має бути глибоко продуманою та базуватись на науковій стратегії щодо Кримського регіону.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Статті у фахових виданнях:

1. Щерба О. В. Кримськотатарське питання в Україні: політичні аспекти вивчення проблеми / О. В. Щерба // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. ? Львів : Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2006. ? № 18. - С. 248?252.

2. Щерба О. В. Політико-правові аспекти процедури визначення статусу кримськотатарського народу / О. В. Щерба // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. - Львів : Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2007. ? № 19. ? С. 216?221.

3. Щерба О. В. Релігійний фактор у політичному житті кримських татар в умовах трансформації державотворчих процесів в Україні / О. В. Щерба // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. - Львів : Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2008. ? № 20. - С. 173?177.

4. Щерба О. В. Кримськотатарська національна меншина як чинник формування міждержавних політичних відносин України / О. В. Щерба // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. ? № 21. - Львів : Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2009. - С. 176-179.

Статті у інших наукових виданнях:

1. Щерба О. В. Депортація 1944 року кримськотатарського народу в історичній ретроспективі / О. В. Щерба // Військово-науковий вісник. ? Вип. 8. - Львів : ЛВІ, 2006. - С. 291?301.

2. Щерба О. В. Татарське населення Криму у державотворчих процесах в Україні за роки незалежності / О. В. Щерба // Сучасне державотворення в Україні: проблеми теорії та історії : матеріали круглого столу. ? Львів, 2008. - С. 325?329.

3. Щерба О. В. Кримськотатарська спільнота в контексті реалізації державної політики України в культурно-освітній галузі / О. В. Щерба // Матеріали круглого столу, присвяченого 20-й річниці створення кафедри політології Національного університету “Львівська політехніка”. - Львів, 2009.

АНОТАЦІЯ

Щерба О. В. Кримськотатарська спільнота як суб'єкт політики в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2010.

Дисертація є комплексним дослідженням кримськотатарської національної спільноти як суб'єкта політики в Україні. У роботі обґрунтовано зміст теоретичних моделей понять “національна меншина” і “корінний народ” та їх застосування щодо статусу кримськотатарської спільноти в Україні. З'ясовано, що політична суб'єктність кримськотатарської національної спільноти полягає в досить високому рівні політичної свідомості, внутрішній мобілізації спільноти для досягнення власних цілей та її виході на політичну арену. Розглянуто основні форми політичної діяльності кримськотатарської спільноти, механізм реалізації її політичних інтересів. Доказано, що комплекс етнокультурних особливостей кримськотатарської спільноти став мотиваційним фундаментом для формування політичних інтересів.

Ключові слова: кримськотатарська національна спільнота, суб'єкт політики, етнокультурна специфіка, політична суб'єктність, політичні інтереси, етнічна ідентичність, процес політизації.

Щерба О. В. Крымскотатарское сообщество как субъект политики в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2010.

Диссертация является комплексным исследованием крымскотатарского сообщества как субъекта политики в Украине. Всесторонне анализируя проблему вовлечения крымскотатарского сообщества как субъекта политики в политические процессы, автор определила сущность и отличия понятий “этническое меньшинство” и “национальное меньшинство”, “коренной народ”, аргументировала несоответствие крымскотатарской общественности в Украине этим статусам. Особое внимание уделено влиянию национально-культурных характеристик на политическую деятельность крымскотатарского сообщества в Украине. Показано, что историческая память, социально-демографические особенности, богатство культурного наследия крымскотатарской общественности в Украине, уровень развития родного языка, наличие собственной религии представляют собой комплекс консолидирующих факторов сообщества. Весь этот комплекс этнокультурных особенностей крымскотатарского сообщества является мотивационным фундаментом, на основе которого формируются его социальные, политические, национальные интересы.

Рассмотрены основные формы политической деятельности крымскотатарского сообщества, механизм реализации его политических интересов. Выявлены особенности политизации крымскотатарского сообщества в Украине, обусловленные национально-культурными характеристиками крымских татар, компактностью проживания сообщества, отсутствием этнической родины за пределами Украины. Особенность механизма реализации политических интересов крымскотатарского сообщества в Украине заключается в том, что сознанию политических интересов сообщества предшествовала культурно-просветительская деятельность, которая приобрела политическую сущность.

Компактность расселения меньшинства является одним из определяющих факторов как для сохранения этнической идентификации, так и для политической мобилизации сообщества. Собственно компактность обитания делает крымских татар заметной политической силой в Крымском регионе. Учитывая высокий уровень удовлетворения этнокультурных и политических интересов крымских татар, крымскотатарское сообщество в Украине сегодня занимает одно из ведущих положений в этнонациональной структуре крымского социума.

Политическая субъектность крымскотатарского сообщества заключается в приобретении ею политического сознания, политической самоорганизации и сплочении (организации себя как совместно действующего субъекта), а также в выходе на политическую арену (деятельность во имя реализации своих общих этнополитических интересов). Крымскотатарское сообщество как субъект политики осознает свое место и роль в системе политических отношений Украины, самоорганизовывается в общественные объединения. Правовые коллизии относительно статуса в обществе осложняют проведение активной общественно-политической деятельности с целью реализации своих национальных интересов, получения и осуществления власти на всех уровнях. Крымскотатарское сообщество является особенным субъектом политики, поскольку в основе мотивации ее политических интересов лежит этнокультурная специфика. Четко определенный статус усилит интеграцию крымских татар в гражданское общество Украины, а официальный Киев обеспечит себе надежную защиту государственных интересов на Крымском полуострове. Статус должен предусмотреть интенсификацию развития самобытной крымскотатарской культуры, изучения и внедрения крымскотатарского языка в сферу образования и отдельные исполнительные органы, учет крымскотатарского обычного права и, что обязательно, полнокровное представительство крымских татар в органах государственной власти. Это устранит присущие политической верхушке Украины и Крыма, многочисленному слою украинского населения, негативные стереотипы относительно угрозы крымских татар национальной безопасности Украины, активизирует процессы восприятия на юге Украины евроатлантических устремлений государства, будет способствовать привлечение в украиноцентристкое информационное экономическое пространство граждан Украины из южных и восточных ее областей.

При условии нормального развития интеграции крымских татар в украинский социум, крымскотатарский народ сможет стать активным фактором со стороны Украины в ее отношениях с исламским миром в целом. Осознание нового этапа конструктивного взаимодействия и взаимовлияния христианского Запада и мусульманского Востока приобретает все большую актуальность для Украинского государства. Идет речь о растущем влиянии как на внутриполитическую жизнь, так и на внешнюю политику исламского фактора.

Ключевые слова: крымскотатарское национальное сообщество, субъект политики, этнокультурная специфика, политическая субъектность, политические интересы, этническая идентичность, процесс политизирования.

Shcherba O. Crimean tatars community as political subject in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific Degree of Candidate of Political Sciences on speciality 23.00.02 - political institutions and processes. - The Ivan Franko Lviv National University. - Lviv, 2010.

Dissertation is complex research of crimean tatars national community as a subject of policy in Ukraine. The maintenance of theoretical models of concepts “national minority” and “native people” and their application in relation to status of crimean tatars national community in Ukraine is grounded in project. It is found out, that political subjection of crimean tatars national community consists in the high enough level of political consciousness, internal mobilization of association for achievement of own aims and its output on a political arena. The basic forms of political activity of crimean tatars national community, mechanism of realization of it political interests are considered. It is improved, that the complex of ethno-cultural features of crimean tatars community became motivational foundation for forming of political interests.

Keywords: crimean tatars national community, subject of policy, ethno-cultural specific, political subjection, political interests, ethnic identity, process of politization.

Підписано до друку 01.03.2010

Формат 69х90/16. Папір офсетний

Гарнітура Times. Обл. - вид. арк. 0,9.

Тираж - 100 прим. Зам. 175/01

Видруковано у поліграфічній лабораторії

Центру політичних досліджень

м. Львів, вул. Університетська, 1

Размещено на Allbest.ru