Інституціоналізація та функціонування громадянського суспільства в західному регіоні України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

УДК 321.01+321.02

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

інституціоналізація та функціонування громадянського суспільства в західному регіоні україни

Іванюк

Микола Ігорович

Чернівці

2010

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана у Волинському національному університеті імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки України, м. Луцьк

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Макар Юрій Іванович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри міжнародних відносин

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, доцент

Ротар Наталія Юріївна,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри політології та державного управління

кандидат політичних наук,

Докаш Оксана Юріївна,

Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, доцент кафедри філософських та соціальних наук

Захист відбудеться "30" квітня 2010 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий "_29_"__березня______2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

П.М. Катеринчук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. З проголошенням незалежності в Україні розпочався активний процес формування нових політичних інститутів, складовим елементом якого стало утвердження принципів демократії та політичного плюралізму, забезпечення прав і свобод громадян, формування системи самоврядування, створення дієвих інститутів громадянського суспільства.

Актуальність дослідження процесу становлення та розбудови громадянського суспільства викликана необхідністю теоретичного осмислення ролі та функціональних особливостей його інститутів, що артикулюють інтереси та потреби громадян, врівноважуючи при цьому державну владу й відповідно впливаючи на розбудову демократії в Україні. В умовах незавершеності процесів консолідації демократії в нашій країні, особливого значення набуває дослідження регіональної специфіки інституціоналізації та функціонування громадянського суспільства.

Актуальність дослідження даної проблеми відповідає тенденціям розвитку світової і вітчизняної політичної науки, адже саме рубіж ХХ-ХХІ ст. характеризується значним підвищенням інтересу до проблем громадянського суспільства, спричиненого політичними трансформаціями у країнах пострадянського простору. Саме ці процеси сприяли зростанню впливу громадської сфери на соціальні, економічні, політичні та культурні аспекти функціонування суспільства. Однак, незважаючи на активізацію дослідження проблем інституціоналізації громадянського суспільства, практичний вимір концепту громадянське суспільство, до сьогодні залишається поза увагою суб'єктів політичного процесу. На наш погляд, це пов'язано з недостатнім врахуванням вітчизняних реалій, зокрема регіональних особливостей формування і функціонування інститутів громадянського суспільства, визначенням його конструктивного потенціалу в контексті небезпечних процесів регіоналізації України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри політології Волинського національного університету імені Лесі Українки "Регіональні політичні процеси в Україні: волинська специфіка"

Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є здійснення комплексного політологічного аналізу сутності процесу інституціоналізації громадянського суспільства в західному регіоні України, відображеного у його функціональних особливостях. Для досягнення поставленої мети були визначені такі дослідницькі завдання:

- проаналізувати основні теоретико-методологічні проблеми дослідження громадянського суспільства;

- дослідити характер впливу соціокультурних особливостей західного регіону України на процеси інституціоналізації громадянського суспільства;

- охарактеризувати формування та розвиток громадських організацій як базового інституту громадянського суспільства;

- визначити роль місцевого самоврядування у процесах інституціоналізації громадянського суспільства;

- проаналізувати взаємодію інститутів громадянського суспільства з органами влади в західному регіоні України;

- дослідити процес розвитку інформаційних інститутів громадянського суспільства західного регіону України;

- окреслити особливості функціонування системи громадського контролю у західному регіоні України.

Об'єктом дослідження є громадянське суспільство України як особлива сфера соціуму, що одночасно опонує державі та пов'язана з нею багатоманітністю форм взаємодії, головною метою яких є інтеграція суспільних та приватних інтересів у рамках єдиного політичного простору.

Предметом дослідження є процес інституціоналізації та особливості функціонування громадянського суспільства в західному регіоні України.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що в західному регіоні України процес інституціоналізації громадянського суспільства може визначатися в категоріях відродження та пов'язаний з соціокультурними особливостями даного регіону. Разом з тим, динаміка процесу функціонування громадянського суспільства в цьому регіоні зумовлена загальноукраїнськими тенденціями та особливостями політичного процесу, що вказує на необхідність аналізу регіональних процесів як складової громадянського суспільства в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнотеоретичні підходи до вивчення політичних процесів - історичний, системний, структурно-функціональний, діалектичний. Аналіз процесу формування громадянського суспільства в західному регіоні України з позицій історичного підходу, дозволив визначити роль його соціокультурних особливостей у процесах інституціоналізації громадянського суспільства. Використання структурно-функціонального підходу дозволило дослідити громадянське суспільство як систему, що утворена стійкими елементами, між якими встановлюються певні зв'язки, що визначають специфіку функціонування громадянського суспільства в цілому. Системний підхід дозволив розглядати громадянське суспільство як відкриту систему для якої характерний високий рівень цілісності, утвореної сукупністю базових інститутів. Разом зі структурно-функціональним підходом, системне бачення проблеми дозволило виявити сутність, роль і функції громадянського суспільства в сучасних умовах розвитку західного регіону України. Використання діалектичного методу дало можливість проаналізувати інституціоналізацію громадянського суспільства як складний динамічний процес, в якому завдяки виникненню і розв'язанню внутрішніх суперечностей здійснюється перехід від одного якісного стану до іншого.

Поєднання методів аналізу та синтезу дозволили зробити узагальнення теоретичного характеру щодо специфіки життєвого циклу громадської організації, яка в своєму розвитку проходить три стадії - виживання, стабілізації та успіху/розпаду та визначити особливості розвитку інформаційних інститутів громадянського суспільства в умовах незавершеності процесів консолідації демократії.

Застосування порівняльного методу дозволило проаналізувати діяльність інститутів громадянського суспільства на різних етапах історичного розвитку західного регіону України; з'ясувати характер та динаміку процесу політичної трансформації в західних областях та ролі в ньому об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування; виявити взаємозв'язок та взаємодію з загальноукраїнськими процесами; структурувати напрями та сфери діяльності недержавних організацій, специфіку формування партійного спектру.

Використовуючи метод прогнозування, було з'ясовано, що найбільшим ресурсним потенціалом у розвитку інститутів громадянського суспільства в західному регіоні України володіють інструменти взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування; механізми контролю за владою та залучення до інституціоналізованої сфери громадянського суспільства більшої кількості населення.

Наукова новизна одержаних результатів визначається метою та завданнями дослідження, засобами їх розв'язання і полягає в наступному:

Вперше:

- обґрунтовано, що діяльність структур громадянського суспільства в західному регіоні України засвідчує наявність прагнення до створення власної культурної пам'яті, викликане побоюванням регіональної деіндентичності і втратою впевненості в передачі своєї культурної спадщини майбутнім поколінням;

- доведено, що ставлення регіональних органів державної влади до громадських ініціатив є суперечливим, оскільки з одного боку необхідність в управлінні політичними процесами на рівні областей спричинило створення при ОДА структур, зорієнтованих на розвиток переговорних процедур та інститутів, з іншого - зберігається упереджене ставлення до громадських ініціатив, яке проявляється у сприйнятті громадських організацій як нерівного партнера по взаємодії та намаганні патронувати місцеві мережі громадських організацій;

- здійснено аналіз функціонування інформаційних інститутів громадянського суспільства та формування системи громадського контролю за діяльністю органів влади в західному регіоні України.

Уточнено:

- зміст основних вимірів якісних та кількісних параметрів громадянського суспільства в умовах неконсолідованої демократії;

- принципи класифікації організацій третього сектору західного регіону України з урахуванням історичного досвіду цих територій;

- механізм формування системи суспільного мовлення в Україні.

Зазнали подальшого розвитку:

- ідеї про політичний патерн регіону, як реальність, що проявляється не як строго обумовлена структура політичних інститутів або форм політичної діяльності, які можуть суттєво різнитися залежно від конкретно-історичної ситуації, а як матриця кращих типів діяльності й способів громадсько-політичної організації соціуму;

- перспективи розвитку інститутів громадянського суспільства в західному регіоні України, які пов'язуються не з щільністю представленості громадських організацій у регіональному соціально-політичному просторі, а з рівнем залучення до їх діяльності різних груп населення.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в процесі дисертаційного дослідження висновки, положення та практичні рекомендації можуть бути використані в процесі подальшого аналізу та прогнозування розвитку інститутів громадянського суспільства як на регіональному, так і загальнодержавному рівнях. Основні положення та висновки дослідження можуть бути використані в процесі аналізу процесів консолідації демократії в Україні; зацікавленими суб'єктами політичної та громадської діяльності; при розробці та викладанні курсів для студентів гуманітарного профілю, що навчаються за спеціальностями "політологія", "державне управління", "зв'язки з громадськістю".

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження, його основні положення і результати оприлюднювалися та обговорювалися на засіданнях кафедри політології Волинського національного університету імені Лесі Українки та засіданнях науково-методологічного семінару кафедри міжнародних відносин факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Основні результати та окремі положення дисертації були оприлюднені автором у доповідях на І Міжвузівській науково-практичної конференції "Актуальні питання реформування правової системи України" (Луцьк, 2004); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття": Читання пам'яті В.Липинського (Луцьк, 2005); Міжнародній науковій конференції "Дні науки філософського факультету - 2005" (Київ, 2005); VIII Всеукраїнській науково-практичній конференції "Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість" (Київ, 2005); Міжнародній науково-теоретичній конференції "Трансформація політичних систем на постсоціалістичному просторі" (Київ, 2006); V Буковинознавчій міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 130-річчю Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Чернівці, 2006); Міжнародній науковій конференції "В'ячеслав Липинський в історії, теорії та практиці українського державотворення" (Луцьк, 2007).

Публікації. Теоретичні положення, основні результати та практичні рекомендації, викладені у дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у 19 публікаціях, 6 з яких входять до переліку фахових видань ВАК України.

Структура дисертації. Специфіка проблем, що стали об'єктом дисертаційного дослідження, мета і завдання роботи зумовили її структуру. Робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (329 позицій) та додатків. Загальний текст дисертації становить 228 сторінок, основний текст - 178 сторінок.



Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, визначено її об'єкт та предмет, сформульовані мета і завдання, розкрито теоретичні і методологічні основи дисертаційного дослідження, означені наукова новизна, практичне значення та апробація одержаних результатів.

У першому розділі "Теоретико-методологічні проблеми дослідження громадянського суспільства" здійснено аналіз методологічних проблем, які визначають вектор сучасного розуміння процесів становлення та функціональних особливостей громадянського суспільства. У підрозділі 1.1. "Концептуальне забезпечення дослідження громадянського суспільства" досліджено сукупність основних підходів до інтерпретації категорії "громадянське суспільство" та її концептуалізації. Аналіз підходів Дж.Александера, Дж.Кіна, І.Кресіної А.Колодій, С.Рябова, довів, що структуризація вчень про громадянське суспільство сприяє упорядкуванню та окресленню меж цього поняття, визначенню його елементів, ознак та функцій.

Вивчення поглядів Аристотеля, Цицерона, Н. Макіавеллі, Т. Гоббса, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Ш. Монтеск'є, Г. Гегеля, Т. Пейна, А. де Токвіля, К. Маркса, М. Драгоманова, С. Подолинського, О. Терлецького, В. Липинського на громадянське суспільство дозволило встановити, що концептуалізація цього поняття відбувалася завдяки науковим пошукам багатьох політичних мислителів. Ствердившись в епоху буржуазних революцій, концепт починає використовуватися як характеристика певної соціальної якості, економічного стану суспільного розвитку, що функціонує окремо від держави.

У перш. пол. ХХ ст. ідеї громадянського суспільства стають непопулярними. Одним з небагатьох дослідників, хто звернувся до теоретичного аналізу громадянського суспільства у довоєнний період був у А.Грамші. Повоєнний інтерес до проблеми громадянського суспільства був пов'язаний з науковими пошуками Франкфуртської школи. У 70-ті - 80-ті рр. ХХ ст. почалося його повторне відродження в американській та європейській політичній думці. Аналіз сучасного концептуального забезпечення дослідження проблеми громадянського суспільства, довів, що в політичній науці існує спектр відмінних позицій у розумінні громадянського суспільства, зокрема його генетичне (об'єктивістське) та корпоративно-групове (структурне) розуміння, основною відмінністю між якими є ставлення до політичної сфери. Обґрунтовано, що для визначення суті сучасного громадянського суспільства слід використовувати концептуальний підхід, який ґрунтується на їх синтезі й може бути названий індивідуально-груповим.

Обґрунтовано, що на оновлення змісту поняття громадянського суспільства суттєво вплинув інтенсивний розвиток сектору некомерційних організацій, концептуальне осмислення якого здійснено в дослідженнях В.Ходкінсона, К.Маккарті К.Нелсена та погляди школи транснаціоналізму (Дж.Най-мол., Р.Кохен), які вказують на незворотність процесів транснаціоналізації інститутів громадянського суспільства.

Здійснений аналіз основних підходів та концепцій до аналізу громадянського суспільства дозволяє визначити його базові риси, зокрема створення суспільних об'єднань на основі добровільної (без зовнішнього примуса) участі індивідів і соціальних груп; переважання договірних горизонтальних зв'язків усередині об'єднань; інтеграція даних об'єднань в автономну систему на основі загальної системи цінностей, що створює єдине бачення соціального світу.

Досліджено процес теоретичного осмислення поняття громадянського суспільства в процесі пояснення політичних трансформаційних процесів в країнах Центрально-Східної Європи Г. Екіертом, М.Вейглом, Дж.Баттерфілдом, Л.Дайамондом, А.Лейпгартом, Ф.Шміттером, А.Смоларом, С.Гріном, А.Зіммером, Х.Анхейєром, І.Кресіною, О.Скрипником, А.Коваленком, Є Перегудою, Ф.Рудичем, Г.Зеленько.

Здійснений аналіз концептуального забезпечення процесів інституціоналізації та функціонування громадянського суспільства дозволив визначити сукупність основних вимірів, оцінка яких дозволяє характеризувати якісні та кількісні параметри громадянського суспільства в умовах неконсолідованої демократії в Україні, зокрема і у західному регіоні: (1) структура громадянського суспільства, тобто кількісні параметри зареєстрованих НДО та якісні параметри їх діяльності, які разом формують інфраструктуру громадянського суспільства, його людські й фінансові ресурси; (2) зовнішнє середовище, з яким співіснує та взаємодіє громадянське суспільство, насамперед політичне, соціокультурне та бізнес середовище; (3) цінності, які практикуються й пропагуються громадянським суспільством та відображаються на рівні взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування; (4) вплив діяльності акторів громадянського суспільства на публічну політику, який відображається у ЗМІ та опосередковується їх діяльністю. Аналіз окреслених параметрів дозволяє оцінити ефективність виконання інститутами громадянського суспільства процесів агрегації та артикуляції інтересів громадян, опосередкування відносин між особистістю й державою, контролю за владою, інформування громадськості й впливу на суспільну думку, участі у реалізації самоврядування тощо.

У підрозділі 1.3 "Джерельна база дослідження" здійснено аналіз основних груп використаних джерел. Встановлено, що теорія та методологія дослідження громадянського суспільства аналізується в працях А.Колодій, І.Кресіної, А.Карася, Ф.Рудича, Г.Зеленько, Ю.Загороднього, М.Михальченка, М.Лендьєл які адаптували їх до вивчення вітчизняних українських умов. Найбільш повно пошук сучасних підходів до вивчення громадянського суспільства відображено у дослідженнях Е.Гоулднера, Д.Шмідта, Л.Зандштрома, К.Ханна, М.Вайгла, Р.Дарендорфа, Е.Гідденса, Е.Геллнера, С.Еліасона, С.Хендерсона, М.Уоррена, Дж.Коена та Е.Арато, а також російських науковців, зокрема Г.Дилигенського, С.Перегудова, В.Марахова, В.Гуторова, З.Голенкової, А.Аузана, К.Подьячева, Н.Дорошевої. Особливості процесів політичної модернізації, що призвели до формування нового типу громадянського суспільства проаналізовано у дослідженнях Е.Гідденса, К.Оффе, Н.Моузеліса, П.Штомпки, Дж.Меллоу. Г.О'Доннелл та Ф.Шміттер, Дж.Кін, А.Улін, П.Норд, Дж.Дризек, Б.Бекман, Дж.Лінц, Е.Степан, Р.Даль, Р.Далто здійснили аналіз залежності між трансформацією функцій громадянського суспільства та процесами демократизації.

Взаємовідносини громадянського суспільства та правової держави досліджено в працях І.Кресіної, Ю.Левенця, Г.Щедрової, Т.Розової та В.Баркова, С.Тимченка, А. Кудряченка, В.Бебика, В.Бортнікова, О.Гаврилюк, В.Горбатенка, О.Якубовського та Т.Бутирської, О.Скрипнюка, О.Петришина, О.Крупчана, Д.Прокопова, В.Скрипнюк, Ф.Рудича. Н.Ротар, Ю.Бабінов, О.Чемшит та В.Шрейдер доводять, що громадянське суспільство є необхідною, але недостатньою умовою демократії. Процес становлення неурядових організацій в Україні стали предметом дослідження А.Ткачука, М.Лациби, О.Віннікова, Л.Сідєльнік, В.Нікітіна, О.Докаш.

Звернення до регіонального виміру громадянського суспільства потребувало вивчення досліджень О.Майбороди, М.Михальченка, В.Котигоренка, Л.Нагорної, В.Базіва, О.Гараня, О.Рафальського, М.Гона, І.Цепенди, З.Варналія, А.Круглашова, А.Онищука, в яких характеризуються особливості регіонального розвитку України. Ціннісні аспекти громадянського суспільства досліджують Ю.Макар, В.Бурдяк, В. Крисаченко, О. Власюк, І.Пасько та Я.Пасько, М.Рябчук, В.Степаненко, Г.Бабінський, І.Бекешкина, О.Білий, Г.Гронке, А.Єрмоленко, Н.Іванова-Георгієвська, Є.Тихомирова, В.Докаш, М.Марчук.

Проблема громадянського суспільства в Україні є предметом низки дисертаційних досліджень з політичних наук, проте його регіональним аспектам присвячено тільки одне дослідження М.Арудова, яке стосується громадянської згоди як передумови громадянського суспільства в Україні на прикладі Криму.

Ще одна група джерел утворена комплексом Законів України та нормативно-правових актів, які регулюють процеси утворення та функціонування громадських організацій в Україні; діяльність органів місцевого самоврядування; принципи взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади; інформаційні процеси в Україні на регіональному та національному рівнях.

Окремо проаналізовано матеріали, які характеризують процес діяльності інститутів громадянського суспільства, ЗМІ, органів місцевого самоврядування західного регіону України. З метою об'єктивного аналізу формування, розвитку та функціонування інститутів громадянського суспільства автор взяв участь в організації та проведенні експертного опитування представників громадських організацій, органів місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення, політичних партій, ЗМІ у Волинській, Івано-Франківській, Закарпатській, Львівській, Рівненській, Тернопільській та Чернівецьких областях.

У другому розділі "Особливості інституціоналізації громадянського суспільства в західному регіоні України" визначено вплив соціокультурних особливостей на інституційні процеси громадської сфери, специфіку утворення мережі громадських організацій та вплив на ці процеси системи місцевого самоврядування.

У підрозділі 2.1. "Соціокультурні особливості інституційних процесів громадської сфери в західному регіоні України", доведено, що соціокультурні особливості інституціоналізації громадянського суспільства в західному регіоні України пов'язані з його культурною пам'яттю. Автор, не погоджуючись з ідеями А. Хеллер, яка вважає, що громадянське суспільство може існувати, не спираючись на культурну пам'ять та не продукуючи системи ідентичностей, доводить, що діяльність багатьох структур громадянського суспільства в західному регіоні України засвідчує наявність прагнення до створення власної культурної пам'яті, викликане побоюванням знеособлення людей у сучасному світі, підпорядкованому переважно утилітарним міркуванням і втратою впевненості в передачі своєї культурної спадщини майбутнім поколінням. Західноукраїнський регіон є прикладом створення культурної пам'яті завдяки зусиллям саме громадянського суспільства. Один з них пов'язаний з проголошенням незалежної української держави, коли існувало соціальне замовлення на формування нової культурної ідентичності, яке виконувала інтелігенція.

Звернення до регіонального виміру громадянського суспільства вимагало врахування особливостей складного та суперечливого процесу державотворення України, який відображає формування патерну західного регіону нашої держави та відповідного базового типу політичної культури. Визначена кореляція між основними етапами державотворення та інституціоналізацією громадянського суспільства на українських землях вказує на виразність соціокультурного чинника у цих процесах.

З проголошенням незалежності України, в західному регіоні України інституціоналізація громадянського суспільства пов'язувалася з процесами, які відбувалися в попередні етапи розвитку цієї території, детермінувалися особливостями політичної культури та патерном даного регіону. Відповідно, інституційні процеси в громадській сфері відбувалися у двох домінуючих напрямках - становленні недержавних об'єднань та розвиткові місцевого самоврядування.

У підрозділі 2.2. "Формування та розвиток мережі громадських організацій у контексті артикуляції інтересів громадян західного регіону України" розглядаються основні етапи інституціоналізації третього сектору в західному регіоні України, нормативно-правове забезпечення його функціонування та структурні особливості в кожній з семи західних областей України. Аналіз інституціоналізації НДО у західному регіоні України було здійснено з врахуванням по-перше, специфіки життєвого циклу громадської організації, яка в своєму розвитку проходить три стадії - виживання, яка характеризується відсутністю стабільних ресурсів та персоналу, а сама НДО погоджується практично на будь-яку роботу; стабілізації, коли організаційно сформоване НДО формує мережу партнерських відносин та успіху, позначеної здатністю НДО створювати коаліції під власним проводом. По-друге, оцінки якісних параметрів інституціоналізації, зокрема (1) етапів інституціоналізації, які відображають динаміку цього процесу, (2) формування нормативно-правової бази діяльності НДО, (3) класифікаційних схем, які унаочнюють процеси агрегації та артикуляції інтересів, (4) мережі НДО як сукупності певної кількості громадських організацій, що діють в територіально обмеженому просторі; (5) організаційної спроможності НДО, яка стверджує здатність НДО до партнерства на регіональному, загальнонаціональному та міжнародному рівнях.

Обґрунтовано, що однією з невирішених проблем діючого законодавства щодо об'єднань громадян є відсутність базового закону, який би встановлював загальні правила утворення, реєстрації, реорганізації, діяльності та ліквідації тих юридичних осіб приватного права, мета діяльності яких спрямована на вирішення соціально значущих питань силами громадськості і не спрямована на виключне отримання прибутку, тобто неприбуткових організацій.

Аналіз динаміки кількості громадських організацій, що діють в областях західного регіону України, засвідчив постійне зростання зацікавленості до представництва інтересів через НДО як інститут громадянського суспільства. Доведено, що складовими елементами організаційної спроможності НДО, яка засвідчує про завершення інституційних процесів в громадській сфері, є цілі організації, кадровий потенціал, розвиток менеджменту, фінансові та матеріальні ресурси. Здійснена, шляхом вивчення джерел фінансування "третього сектору" та співпраці з органами місцевого самоврядування, оцінка організаційної спроможності НДО дозволила встановити, що міжнародне фінансування діяльності НДО в західному регіоні України є домінуючим (54%), тоді як допомога від вітчизняних бізнес-структур і держави незначною. Здійснене порівняння НДО західного регіону України з НДО інших регіонів України, довело, що в західних областях найбільша кількість громадських організацій (41%) як постійне джерело фінансування визначає членські внески.

У підрозділі 2.3. "Роль місцевого самоврядування у процесах інституціоналізації громадянського суспільства" окреслюються основні проблеми розвитку місцевого самоврядування та напрямки взаємодії органів місцевого самоврядування західного регіону України з місцевими громадськими організаціями. Встановлено, що взаємодія органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства здійснюється в межах моделі тривалентної системи: зверху розташовується держава, знизу, з одного боку, - добровільні об'єднання, що функціонують у приватній, соціальній, вільній сфері, а з іншого - місцеве самоврядування, що перебуває у суспільній та державній сферах одночасно. Обґрунтовано, що громадянське суспільство, будучи саморегулюючим феноменом, перебуває у значній залежності від держави, однак ця залежність передбачає не прямий адміністративний вплив останньої на сферу приватного життя громадян, а лише характеризує зв'язок громадянського суспільства з тими умовами і можливостями діяльності, які визначаються специфікою і типом реальної політики держави. політологічний соціокультурний влада

Доведено, що особливістю розвитку місцевого самоврядування як чинника інституціоналізації громадянського суспільства в західному регіоні України є спрямованість на здійснення координації заходів, пов'язаних із забезпеченням проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації місцевих проблем; активну співпрацю із європейськими регіонами та відповідними органами місцевого самоврядування; оперативне впровадження інноваційних технологій з метою підвищення ефективної взаємодії органів місцевого самоврядування та територіальних громад; підтримку та пропагування національно-державницьких принципів розвитку.

У третьому розділі "Регіональна специфіка функціонування громадянського суспільства в умовах неконсолідованої демократії" здійснено послідовний аналіз особливостей взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами влади, ролі інститутів громадянського суспільства в політичних процесах на регіональному рівні, функціонування інформаційної сфери громадянського суспільства.

У підрозділі 3.1. "Взаємодія інститутів громадянського суспільства з органами влади в західному регіоні України" доведено, що регіональні особливості суб'єктності громадянського суспільства в Україні виявляються у взаємодії громадських інституцій з державними структурами. Аналіз діяльності Експертної групи моніторингу державних програм (Закарпатська обл.), впровадження механізму соціального замовлення Волинським ресурсним центром (Волинська обл.), дорадчо-консультативних органів, утворених з представників владних структур та громадських організацій (Волинська обл., Тернопільська обл., Чернівецька обл., Івано-Франківська обл.) дозволив встановити, що "третій сектор" не здійснює значного впливу на процеси ухвалення рішень на регіональному рівні та рівні реалізації державної політики. Встановлено, що основними причинами цього є особливості процесів суспільно-політичної трансформації, відсутність досконалої системи представництва інтересів на регіональному та національному рівнях, слабка інституційна спроможність громадських організацій, нерозуміння потреб розширення впливу громадянського суспільства з боку частини державних службовців.

Водночас, розглянуті приклади взаємодії органів влади та інститутів громадянського суспільства в західному регіоні України, дозволили обґрунтувати по-перше, положення про те, що ця взаємодія потрібна і громадському сектору, і органам державної влади; по-друге, визначити потенційні напрямки вдосконалення цієї взаємодії: (1) формування повних офіційних інформаційних баз даних про структури громадянського суспільства регіону та їх систематичне оновлення; (2) забезпечення доступу до цих баз даних з боку усіх зацікавлених суб'єктів соціально-політичних процесів в межах регіону та на міжрегіональному рівні; (3) підвищення координації зусиль державних структур та НДО у сфері реалізації регіональних цільових програм; (4) узагальнення та впровадження досвіду ефективної діяльності НДО; (5) створення при регіональних органах державної влади інформаційних центрів, які б оприлюднювали офіційну позицію стосовно взаємодії з інститутами громадянського суспільства в регіоні; (6) впровадження практики видання щотижневих тематичних бюлетенів на регіональному рівні, які б висвітлювали діяльність органів державної влади та таким чином формували проблемне поле взаємодії з інститутами громадянського суспільства.

У підрозділі 3.2. "Розвиток інформаційних інститутів громадянського суспільства західного регіону України" доведено, що ЗМІ є одним з інструментів, що дозволяє громадянам відкрито вступати у взаємодію з державою, тим самим корегувати та оцінювати діяльність державних структур. Саме вони забезпечують дотримання фундаментальних принципів громадянського суспільства - свободу слова, вільне вираження поглядів та переконань громадян, що гарантується законодавством України.

Обґрунтовано, що до сьогодні в західному регіоні України триває складний процес формування і розвитку незалежних та демократичних ЗМІ, який супроводжується поступовим позбавленням провінційності, підвищенням професійного рівня та розумінням необхідності презентації сукупності регіональних інтересів. Встановлено, що базовою рисою розвитку інформаційних інституцій в Україні є намагання утворити та зберегти національний інформаційний простір, а відтак національно-культурні цінності.

Аналіз діяльності сукупності ЗМІ Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької областей дозволив обґрунтувати висновок про те, що в їх системі відсутній основний елемент, який вказує на ЗМІ як інститути громадянського суспільства - суспільне мовлення, яке максимально орієнтоване на забезпечення максимального плюралізму політичних думок, у якому рівною мірою мають бути представлені і позиція влади, опозиції та громадськості. Суспільне мовлення має бути незалежне і від інститутів держави, і від бізнесу, проте саме держава зобов'язана дбати про таку незалежність. Це здійснюється шляхом законодавчого закріплення принципів незалежності і через особливості механізму управління та фінансування організацій суспільного мовлення. Доведено, що в разі реформування системи управління та підзвітності організацій мовлення, законодавчого закріплення вимоги щодо програмної політики та концепції мовлення та запровадження механізмів незалежного фінансування, процес формування суспільного мовлення слід починати саме з регіонального рівня.

У підрозділі 3.3. "Особливості функціонування системи громадського контролю у західному регіоні України", виходячи з розуміння громадського контролю як однієї з найважливіших функцій громадянського суспільства, яка реалізується через публічну перевірку діяльності органів влади інститутами громадянського суспільства з метою визначення відповідності проголошених владою цілей інтересам суспільства, здійснено функціональний аналіз громадянського суспільства в західному регіоні України.

Доведено, що процесуальні характеристики громадського контролю над діяльністю влади в західному регіоні України залежить від позиції регіональної влади та її активності у взаєминах з інститутами громадського суспільства, розвиненості ресурсів і впливу самих регіональних громадських організацій і громадської активності населення регіону.

Здійснений аналіз функціонування системи громадського контролю в західному регіоні України довів, що ініціатором контролю, як правило, виступає сама влада, оскільки інститути громадянського суспільства недооцінюють свою роль в питаннях контролю за діяльністю влади.

Обґрунтовано, що перспективним напрямком формування дієвої системи громадського контролю за діяльністю регіональних органів влади є впровадження в практику їх діяльності принципів концепцій електронної демократії.

У висновках узагальнюються основні положення і результати дослідження.

1. Здійснений аналіз основних теоретико-методологічних проблем дослідження громадянського суспільства засвідчив, що існуючі традиційні підходи та методологічні принципи аналізу не дають однозначної відповіді стосовно якісних та кількісних параметрів громадянського суспільства в умовах неконсолідованої демократії. Розроблений на основі аналізу сучасних концепцій громадянського суспільства авторський підхід полягає в погляді на процеси інституціоналізації та функціонування громадської сфери крізь призму інститутів і механізмів регіонального розвитку, що детермінуються особливостями процесів політичної модернізації в Україні.

2. Дослідження характеру впливу соціокультурних особливостей західного регіону України на процеси інституціоналізації громадянського суспільства довело існування сформованого прагнення до створення та використання регіональної культурної пам'яті за допомогою інститутів громадянського суспільства.

3. Вивчення процесу формування та розвитку громадських організацій як базового інституту громадянського суспільства дозволило встановити, що по-перше, в західному регіоні України воно є достатньо структурованим, з деякими обмеженнями по глибині й широті громадської участі, а також в частині ресурсного забезпечення; по-друге, фінансові ресурси для розвитку громадянського суспільства є обмеженими й надходять в основному з іноземних джерел та за рахунок членських внесків; по-третє, зовнішнє для громадянського суспільства середовище скоріше обмежує, ніж сприяє його діяльності; по-п'яте, в процесі взаємодії з органами влади інститути громадянського суспільства оперують цінностями демократії; по-шосте, влив акторів громадянського суспільства на процес ухвалення рішень та дії посадових осіб є обмеженим.

4. Роль місцевого самоврядування в процесах інституціоналізації громадянського суспільства в західному регіоні України визначається зафіксованою позитивною динамікою ролі територіальних громад у місцевому управлінні, що засвідчує їх поступове перетворення з пасивного об'єкта на активного суб'єкта, який суттєво впливає на прийняття рішень, і має потенціал стати безпосереднім учасником процесу прийняття рішень на регіональному рівні. Детальний аналіз реалізації інтересів територіальних громад західного регіону України через органи місцевого самоврядування дає можливість виділити основні шляхи підвищення ефективності цього процесу: (1) посилення організаційної гнучкості і децентралізації дій через реалізацію прав громадян на участь в управлінні місцевим розвитком; (2) підвищення гласності, публічності й обґрунтування прийнятих рішень, вільний доступ до інформації від органів місцевого управління, їх відповідальність за надання помилкової або перекрученої інформації; (3) продукування громадами нових механізмів залучення до процесів прийняття й реалізації рішень органами місцевого самоврядування; (4) оцінка самоврядних структур має залежати від рівня задоволеності громадян послугами, ступеня їх довіри й реальної можливості брати участь у розробці й прийнятті рішень.

5. Аналіз взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами влади в західному регіоні України довів, що перехід до демократичних форм управління державою за рахунок розвитку та розширення впливу громадянського суспільства є критично важливим для України. Цей процес можна прискорити шляхом зміцнення "третього сектору" та посилення його тісної співпраці з органами державної влади всіх рівнів. Розмаїття НДО західного регіону України, що працюють в різних сферах, відображає потенціал для підвищення ефективності влади і сприяння прозорій та стабільній демократичній трансформації. Найціннішою перевагою громадських організацій є те, що вони активно сприяють імплементації демократичних цінностей в залишки посттоталітарного минулого України. За умов, коли громадські організації складатимуть набудуть потужності та єдності, вони зможуть впливати на реалізацію державної політики, сприяти становленню відкритого суспільства, що слугуватиме не лише утвердженню свободи суспільства, а й справжньої демократичності нової української влади.

6. Подальший розвиток інститутів громадянського суспільства суттєво залежатиме від становлення і розвитку інформаційного середовища. Дослідження процесу розвитку інформаційних інститутів громадянського суспільства західного регіону України дозволив встановити, що комунікації й співробітництво між різними організаціями громадянського суспільства розвинені недостатньо і скоріше вказують на конкуренцію, ніж на співпрацю в межах "третього сектору". Аналіз діяльності сукупності ЗМІ в кожній з областей західного регіону довів потребу створення суспільного мовлення в Україні, що як інститут громадянського суспільства сприятиме підвищенню громадянської компетентності населення регіону та консолідації зусиль "третього сектору" в регіоні.

7. Дослідження функціонування системи громадського контролю у західному регіоні України дозволило встановити, що він є однією з найбільш складних технологій діяльності, які доступні НДО. Здійснення ефективного громадського контролю НДО за діями влади на регіональному рівні потребує достатніх матеріальних ресурсів, потужного експертного потенціалу та сучасного менеджменту. Перспективи ефективності контролю лежать в площині здійснення постійного, систематичного збору громадськими організаціями інформації про діяльність регіональних органів влади та, відповідно, інформаційної відкритості органів влади, яка може бути забезпечена ресурсами електронної демократії.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНІ АВТОРОМ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Іванюк М. Деякі проблеми формування громадянського суспільства в процесі демократизації української держави / М. Іванюк // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Вип. 229 - 230. Чернівці: Рута, 2004. - С. 189 - 191.

2. Іванюк М. Громадянське суспільство: концепт, ґенеза, становлення в Україні / М. Іванюк // Політологічний вісник. [Зб. наук. праць]. - К.: ТОВ "ХХІ СТОЛІТТЯ: ДІАЛОГ КУЛЬТУР", 2005. - Вип. 18. - С. 209 - 215.

3. Іванюк М. Інститути громадянського суспільства в контексті демократичного поступу України / М. Іванюк // ГРАНІ. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2006. - № 1 (46). - С. 147 - 152.

4. Іванюк М. Вплив громадських організацій на трансформаційні процеси в сучасній Україні: регіональні аспекти / М. Іванюк // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [Гол. ред. В. Бех]. - Вип. 65. - Ч. 2. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. - С. 116 - 119.

5. Іванюк М. Формування інститутів громадянського суспільства в контексті реформування політичної системи України / М. Іванюк // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. - Вип. 36: Курасівські читання - 2007: Влада і суспільство в сучасній Україні: механізми взаємодії. - К.: Знання України, 2007. - С. 189 - 197.

6. Іванюк М. Розвиток концепції громадянського суспільства: проблеми методологічного оновлення / М. Іванюк // Історико-політичні проблеми сучасного світу. [Зб. наук. Статей]. - Чернівці: Рута, 2010. - Т. 21-22. - С. 59 - 65.

Статті в інших наукових виданнях

7. Іванюк М. Проблеми формування громадянського суспільства в процесі демократизації української держави / М. Іванюк // Регіональна аналітика. Збірник робіт конкурсу "Регіональна аналітика". - Харків: Фонд Місцевої Демократії, 2004. - С. 94 - 102.

8. Іванюк М. "Парасолькові" громадські організації: переваги і застереження / М. Іванюк // Корені трави - 2: участь громадськості у формуванні політики: [У 2 ч.] / [Упоряд.: Г. Усатенко, О. Боронь]. - К.: Фонд "Європа ХХІ", 2004. - Ч. 1. - С. 26 - 27.

9. Іванюк М. Міжсекторна співпраця - шлях до вирішення проблем регіону / М. Іванюк // Соціально відповідальний бізнес - шлях до громадянського суспільства: досвід Волині / [Упоряд.: М. Іванюк та ін.]. - Луцьк: Асоціація захисту прав молоді Волині, 2005. - С. 4 - 12.

10. Записник виборця 2006 / Верзун П., Іванюк М., Козак Ю. та ін.; [заг. ред. О. Ярош]. - Луцьк: Асоціація захисту прав молоді Волині, 2006. - 168 с.

11. Іванюк М. Громадський моніторинг: соціальні програми дій переможців виборів на Волині 2006 р. / М. Іванюк, О. Новосад, О. Шищолик; [заг. ред. О. Ярош]. - Луцьк: Асоціація захисту прав молоді Волині, 2006. - 168 с.

Матеріали наукових конференцій:

12. Іванюк М. Політико-правовий аспект формування інститутів громадянського суспільства в Україні / М. Іванюк // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. ст. за матеріалами І Міжвузівської науково-практичної конференції 21-22 травня 2004 р. м. Луцьк. - Луцьк: Вежа, 2004. - С.61 - 66.

13. Іванюк М. Історико-політичні принципи дослідження процесів розвитку громадянського суспільства / М. Іванюк // Матеріали доповідей учасників ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття": Читання пам'яті В.Липинського / [О. Самойленко (відп. ред.)]. - Луцьк: ПВД "Твердиня", 2005. - С. 41 - 44.

14. Іванюк М. Інституційний вимір громадянського суспільства в умовах становлення політичного режиму в Україні / М. Іванюк // Міжнародна наукова конференція "Дні науки філософського факультету - 2005" (26 - 27 квітня 2005 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2005. - Ч. VI. - С. 40 - 43.

15. Іванюк М. Роль третього сектору в реалізації інтересів та потреб молоді / М. Іванюк // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: [Зб. матеріалів VIII Всеукр. наук. - практ. конф. у 6-ти т.] / Редкол.: Тимошенко І.І. (відп. ред.) та ін. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2005. - Т.5. - С. 140 - 143.

16. Іванюк М. Політичні партії як особлива форма взаємодії політичного і громадянського суспільства / М. Іванюк // Матеріали V Буковинської міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 130-річчю Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. У двох томах. Том 2: Всесвітня історія. Спеціальні історичні дисципліни. Політологія. Міжнародні відносини. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2006. - С. 214 -2 17.

17. Іванюк М. Чого немає в Конституції: громадянське суспільство / М. Іванюк // Політична реформа очима експертів: значення публічних консультацій. - К., 2007. - С. 172 - 180.

18. Іванюк М. Проблематика громадянського суспільства у творах В'ячеслава Липинського / М. Іванюк // В'ячеслав Липинський в історії, теорії та практиці українського державотворення / Матеріали Між нар. конф., 26 - 27 квітня 2007 р. / [Уклад. А. Шваб]. - Луцьк: РВВ "Вежа" Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - С. 136 - 141.



АНОТАЦІЯ

Іванюк М.І. Інституціоналізація та функціонування громадянського суспільства в західному регіоні України. - Рукопис (228 с.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Волинський національний університет імені Лесі Українки. - Луцьк, 2010.

У дисертації здійснено комплексний політологічний аналіз сутності процесу інституціоналізації громадянського суспільства в західному регіоні України, відображеного у його функціональних особливостях. Проаналізовано характер впливу соціокультурних особливостей західного регіону України на процеси інституціоналізації громадянського суспільства, охарактеризовано формування та розвиток громадських організацій як базового інституту громадянського суспільства, проаналізовано взаємодію інститутів громадянського суспільства з органами влади, процес розвитку інформаційних інститутів та особливості функціонування системи громадського контролю у західному регіоні України. Доведено, що в західному регіоні України процес інституціоналізації громадянського суспільства може визначатися в категоріях відродження та пов'язана з соціокультурними особливостями даного регіону. Разом з тим, динаміка процесу функціонування громадянського суспільства в цьому регіоні зумовлена загальноукраїнськими тенденціями та особливостями політичного процесу, що вказує на необхідність аналізу регіональних процесів як складової громадянського суспільства в Україні.

Ключові слова: громадянське суспільство, інституціоналізація, західний регіон України, об'єднання громадян, місцеве самоврядування, політичний простір.



АННОТАЦИЯ

Иванюк Н.И. Институционализация и функционирование гражданского общества в западном регионе Украины. - Рукопис (228 с.).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Волынский национальный университет имени Леси Украинки. - Луцк, 2010.

В диссертации осуществлен комплексный политологический анализ сущности процесса институционализации гражданского общества в западном регионе Украины, который отображен в его функциональных особенностях. Проанализирован характер влияния социокультурных особенностей западного региона Украины на процессы институционализации гражданского общества, охарактеризовано формирование и развитие общественных организаций как базового института гражданского общества, проанализировано взаимодействие институтов гражданского общества с органами власти, процесс развития информационных институтов и особенности функционирования системы общественного контроля в западном регионе Украины. Доказано, что в западном регионе Украины процесс институционализации гражданского общества может определяться в категориях возрождения и связан с социокультурными особенностями данного региона. Вместе с тем, динамика процесса функционирования гражданского общества в этом регионе обусловленна общеукраинскими тенденциями и особенностями политического процесса, который указывает на необходимость анализа региональных процессов как составляющей гражданского общества в Украине.

Обосновано, что деятельность структур гражданского общества в западном регионе Украины свидетельствует о наличии стремления к созданию собственной культурной памяти, вызванное опасениями региональной деиндентичности и потерей уверенности в передаче своего культурного наследия будущим поколениям. Доказано, что отношение региональных органов государственной власти к общественным инициативам противоречиво, поскольку с одной стороны необходимость в управлении политическими процессами на уровне областей содействовало созданию при ОДА структур, ориентированных на развитие переговорных процедур и институтов, с другой - сохраняется предубежденное отношение к общественным инициативам, которое проявляется в восприятии общественных организаций как неравного партнера по взаимодействию и стремлению патронировать местные общественные организации.

...