Політична адаптація в системі політичних відносин (теоретико-методологічний аналіз)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ

ДОСЛІДЖЕНЬ ІМ. І.Ф. КУРАСА

УДК 323.21 (Укр.)

ПОЛІТИЧНА АДАПТАЦІЯ В СИСТЕМІ ПОЛІТИЧНИХ ВІДНОСИН

(ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ)

Спеціальність - 23.00.01 теорія та історія політичної науки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

КАРПЯК ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпродзержинському державному технічному університеті Міністерства науки і освіти України

Науковий керівник:	доктор історичних наук, професор Богомаз Костянтин Юхимович Дніпродзержинський державний технічний університет завідувач кафедри соціології
Офіційні опоненти:	доктор історичних наук Бевз Тетяна Анатоліївна Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України головний науковий співробітник кандидат політичних наук Пащенко Віктор Іванович Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара доцент кафедри політології

Захист відбудеться «9» березня 2010 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.181.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук при Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України за адресою: 01011, Київ - 11, Кутузова, 8, к. 202.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України за адресою: 01011, Київ - 11, Кутузова, 8

Автореферат розісланий «4» лютого 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.І. Зеленько

доктор політичних наук.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціально-політичні процеси, які відбуваються в Україні, характеризуються різноманітними змінами, спрямованими на модернізацію політичних відносин, що відповідає сучасним вимогам розвитку правової демократичної держави і питанням становлення громадянського суспільства. У системі різноманітних і складних процесів розвитку соціально-політичних основ сучасного українського суспільства зростає роль особистості як суб'єкта політичних відносин, від якої реальна практика вимагає не тільки посилення політичної активності дій, але й вироблення здатності до глибокого аналізу і вирішення назрілих соціально-політичних проблем, пов'язаних з ними суперечностей. Від того як будуватимуться відносини між особистістю, політичною системою, правовою державою, політичною владою і суспільством в цілому, залежатиме сталість їхніх структур, а, відповідно, і сталість відносин. Сучасне українське суспільство не є достатньо організованим з точки зору демократичних перетворень, характеризується деструктивністю політичних відносин на загальнодержавному рівні, що позначається негативним чином на стабільності соціально-політичної системи.

Виникає потреба не тільки адаптації особистості до нових політичних реалій, але й одночасного переосмислення конструктивної ролі держави, політичної влади в управлінні та регулюванні політико-адаптивного процесу, який забезпечує стабільність суспільно-політичного розвитку.

Cучасні політичні процеси в українському суспільстві потребують системного аналізу та теоретичного обґрунтування проблеми з реформування політичних відносин. Науково-обгрунтовані взаємоадаптивні процеси у відносинах «особистість - політична система - держава - суспільство» дозволять прискорити процес становлення розвиненої демократії, відкриють перспективи для гармонійного розвитку самої особистості, у тому числі і в системі політичного життя.

Актуальність дисертаційного дослідження обумовлена також недостатністю наукових досліджень у вітчизняній політичній науці, відсутністю науково-обгрунтованої концепції політичної адаптації; обмеженістю наукового розгляду механізмів, рівнів, методів політичної адаптації, їхніх структурно-змістових особливостей; недостатньо розглядаються адаптивні відносини особистості із політичною системою, правовою державою в умовах демократичних реформ. Враховуючи вищезазначене, виникає необхідність теоретико-методологічного та науково-практичного визначення особливостей процесу політичної адаптації в умовах взаємодії правової демократичної держави і політичної системи суспільства, що і зумовило вибір теми дисертаційної роботи, її мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Запропонована проблема дослідження виконана в межах планової наукової тематики кафедри філософії та соціології Дніпродзержинського державного технічного університету «Соціум, індивід: особливості, основні тенденції розвитку», затвердженої на засіданні вченої ради університету, протокол № 1 від 16.09.2005 р., і є одним з аспектів соціально-політичного дослідження процесів адаптації особистості в умовах демократичного реформування сучасного суспільства.

Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування процесу політичної адаптації щодо визначення її місця в теорії та практиці політичних відносин.

Для досягнення цієї мети були встановлені такі завдання:

- проаналізувати стан дослідження процесів політичної адаптації особистості у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі;

- розкрити методологічні засади та загальну методику дослідження процесу адаптації з метою виходу за межі психофізіологічних визначень адаптації;

- визначити базові параметри процесу політичної адаптації та її зміст (сутність, суб'єкти , об'єкти, чинники, форми прояву);

- визначити механізми, рівні, методи і способи політичної адаптації, як такі, що обумовлюють процес нерозривного входження особистості в систему політичних відносин;

- обґрунтувати процес політичної адаптації особистості в умовах формування і становлення демократичної політичної системи українського суспільства, позначити подальші перспективи взаємовідносин особистості з правовою державою і залучення її до системи формування громадянського суспільства;

- дослідити конструктивні і деструктивні чинники, що обумовлюють перебіг політичної адаптації особистості;

- визначити політико-правові і морально-етичні аспекти адаптації, акцентувати увагу на моральному вимірюванні відносин «особистість - держава», «особистість - політична система».

Об'єкт дисертаційного дослідження - політична адаптація в сучасному суспільстві.

Предметом дослідження - теоретико-методологічний аналіз політичної адаптації в системі політичних відносин.

Методи дослідження. Методологічна і теоретична основа дослідження обумовлена, в першу чергу, специфікою предмета і об'єкта дисертаційної роботи. У роботі використовувались теоретичний і емпіричний методи дослідження. Теоретична база дослідження ґрунтується на методах: системного, порівняльного, аналізу і синтезу, які сприяли визначенню сутності і змісту політичної адаптації як необхідного компонента політичної соціалізації особистості в цілому.

Компаративний метод дозволив виділити загальне і особливе у взаємопов'язаних процесах «соціалізація» і «політична адаптація», їхні відмінності, що дало можливість визначитись в значущості самого поняття «політична адаптація». Структурно-функціональний метод аналізу сприяв визначенню структурно-процесуальних компонентів політичної адаптації: механізми, рівні, методи; їх функціональне призначення по забезпеченню цілісності та стабільності системи політико-адаптивних відносин між особистістю, суспільством і демократичною державою.

Нормативний підхід дозволив виявити ціннісний характер політико-адаптивного процесу на формальному (політико-правові норми) і неформальному (моральні норми) рівнях, вибірковість та пріоритетність їх використання на практиці особистістю як суб'єкта політики в умовах розвитку демократичного суспільства.

Наукова новизна одержаних результатів:

- дістало подальший розвиток визначення наукового співвідношення новітніх характеристик понять «соціальна адаптація», «політична соціалізація», «політична адаптація» та вдосконалено розуміння можливостей їх використання у політичному процесі;

- виявлено змістовні та функціональні відмінності між процесами політичної соціалізації і адаптації. Встановлено, що соціалізація особистості - це тривалий, безперервний процес її входження до різноманітних соціально-політичних зв'язків і відносин у суспільстві. Політична адаптація - це процес перервний, ситуативний, дискретний, пов'язаний з соціально-політичними інноваціями в життєдіяльності людини, і є необхідним механізмом її політичної соціалізації;

- вперше у вітчизняній політичній науці здійснено комплексний аналіз базових параметрів процесу політичної адаптації (структура, суб'єкт, об'єкт, рівні, механізми) та розкрито їх зміст шляхом виявлення системоутворюючих факторів, які обумовлюють сутність, зміст і характер політико-адаптивних відносин.

- визначено і теоретично обґрунтовано багаторівневі механізми реалізації особистості в системі політико-адаптивних відносин, які створюють умови щодо переходу особистості з площини раціонального осмислення політичних процесів у площину практичних політичних дій;

- набуло подальшого розвитку положення про те, що політична адаптація особистості в умовах розбудови правової держави і формування демократичного суспільства в цілому не можлива без встановлення механізмів нормативного регулювання відносин особистості з політичною системою і, в першу чергу, без політико-правових і моральних норм регулювання цих відносин;

- виокремлено і проаналізовано суб'єктивні й об'єктивні умови та складові, що є визначальними для підвищення рівня політичної адаптації особистості в системі різноманітних політичних відносин;

- визначено особливості адаптації особистості в системі регіональних і міжрегіональних політичних відносин, які сприяють в цілому конструктивному характеру зв'язків «особистість - держава - суспільство».

Практичне значення отриманих результатів дослідження.

Виявлені особливості політико-адаптивних процесів у відносинах «особистість - політична система - правова демократична держава - громадянське суспільство», які допоможуть виробленню стратегії і тактики регулювання як на загальнодержавному рівні, так і на регіональному, що має конкретно цілеспрямовану практичну значущість в соціально-політичних стосунках і морально-етичних сферах. Методологічні принципи аналізу політико-адаптивних відносин особистості з політичною системою можуть бути використані надалі при проведенні політологічних досліджень даної проблеми і є основою для розробок адаптаційних технологій в умовах суспільно-політичних трансформацій і інновацій.

Матеріали і висновки дисертації можуть бути використані в науковій і педагогічній роботі, в розробці і викладанні вузівських курсів з соціальної і політичної філософії, політології, соціології і етики, а також спецкурсів з проблем громадянського суспільства та правової держави.

Особистий внесок здобувача. Результати дослідження отримані автором самостійно. За темою дослідження автором одноосібно підготовлено 8 публікацій.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження апробовані на міжнародних і національних науково-практичних конференціях: «До нової України - шляхом реформ» (Київ, 14-16 березня 1992 р.), «Політика і влада» (Запоріжжя, 20 квітня 1993 р.), «Людина і політика» (Харків, 28-30 вересня 1993 р.), «Влада в Україні: історія та сучасність» (Дніпропетровськ, 14 жовтня 1994 р.), «Сучасні наукові досягнення - 2006» (Дніпропетровськ, 20 лютого 2006 р.), «Наука і технології: крок в майбутнє - 2006» (Білгород, 20 березня 2006 р.), «Інтелігенція і влада» (Одеса, 20-21 березня 2006 р.), «Новітні наукові досягнення» (Софія, 17 березня 2009р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 8 публікаціях автора, п'ять з яких опубліковані у фахових виданнях і одна в колективній монографії, дві - в інших наукових виданнях.

Структура дисертації відповідає поставленій меті і завданням дослідження та складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 237 сторінок. Список використаних джерел включає 224 найменування на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

особистість держава правовий

У першому розділі - загальнонаукові та методологічні принципи дослідження процесу політичної адаптації - були визначені основні підходи в дослідженні політичної адаптації, а також теоретично обґрунтовано методологічні засади з проблеми, проаналізовано співвідношення поняття «політична адаптація» із спорідненими з ним поняттями - «соціальна адаптація», «соціалізація»; дослідницьке завдання полягало у визначенні стану наукової розробки обраної теми. Визначення основних підходів в дослідженні політичної адаптації особистості здійснювалося на основі аналізу науково-методичної літератури вітчизняних і зарубіжних авторів.

Виходячи з існуючого різноманіття визначень адаптації, слід акцентувати на тому, що в більшості випадків в політологічній, соціологічній і філософській науках не приділялося належної уваги питанням політичної адаптації, в основному йшлося про загальносоціальні принципи адаптації особистості.

В основному адаптацію розглядають, як феномен соціально-культурного або політико-культурного пристосування, як механізм психологічного ставлення особистості до соціальних умов буття, у тому числі, і до політичних. Вказані аспекти адаптації знайшли своє місце в працях таких дослідників, як: О. Разумовський, І. Жданов, П. Кузнєцов, О. Злобіна, А. Лобанова, М. Кджанян, С. Чернишов, Н. Гедікова, Л. Шпак, Ю. Ганн, Е. Тадевосян, Е. Макознак, Г. Шавердян, О. Бондаренко та ін.

У процесі дослідження щодо окремих складових механізмів політичної адаптації та їх різновидів ми спираємося на наукові доробки таких вчених, як : І. Воронов, В. Горбатенко, Л. Губернський, Ф. Кирилюк, Ю. Ірхин, В. Муляр, С. Макеєв, І. Міхеєва, Т. Алексєєва, О. Резнік, В. Москаленко, О. Злобіна, В. Тихонович, Г. Щекін, В. Шилов.

Зазначеним авторам властиве перебільшення ролі соціально-психологічних механізмів і закономірностей політичної соціалізації і адаптації особистості на шляху до формування політичної поведінки, політичної свідомості і політичних потреб, і фактично немає достатнього пояснення механізмів адаптації у сфері політичних відносин.

У дисертаційному дослідженні розглядаються рівні: особистісний, груповий, міжгруповий, соціальний; методи політичної адаптації: авторитарні, охлократичні, конформістські, демократичні. Стосовно цього аспекту розгляду є розробки Л. Станкевича, Л. Шпак, О. Шестопал, А. Москаленко, В. Сержантова, Г. Шавердяна, І. Южаніна.

Аналіз наукових праць за вказаною проблематикою засвідчує, що за межами дослідницького інтересу залишаються питання про політико-адаптивні механізми, у більшості випадків досліджуються чинники, які обумовлюють входження особистості в систему соціальних відносин.

При аналізі особливостей політичної адаптації в сучасному демократичному суспільстві особлива увага приділена питанням вироблення політичних оцінок і цінностей, виявлення суб'єктивних і об'єктивних чинників, що забезпечують діалектику взаємовідносин особистості з державою, політичною системою і суспільством в цілому. Це знайшло відображення в роботах В. Пазенка, В. Дубініна, Т. Алексєєвої, Н. Гедікової, М. Марченко, І.Алексєєнко та ін.

Разом з цим аналіз зазначених наукових праць з проблем зовнішніх і внутрішніх сторін адаптації в межах політико-системного залучення особистості звертає увагу на недостатність розгляду саме внутрішньосистемних чинників, що визначають саму якість адаптації.

У з'ясуванні ролі і значущості політико-правових, моральних норм і принципів відносно політичної адаптації ми використовуємо наукові праці В. Котигоренко, В. Ларцева, І. Тимошенко, А. Сосніна, В. Циби, О. Злобіної, М. Марченко, В. Глазиріної, О. Шестопал, В. Табачковського, В. Лоли, В. Вирового, В. Трипольського, В. Речицького, Т. Дерев'янко, В. Темченко та ін., де акцентується увага на політико-нормативному регулюванні взаємоадаптивних відносин особистості і суспільства, які постають як достатньо структуровані, динамічні і активно-творчі, а також є складовими адаптивного процесу.

В освоєнні особливостей політико-адаптивних взаємодій особистості, правової держави і громадянського суспільства в Україні спираємося на дослідження В. Андрущенка, М. Банчука, В. Баранівського, М. Іванова, Ю. Левенця, М. Михальченка, В. Пазенко, Ф. Рудича, І. Санжаревського, В. Селіванова, В. Співака, В. Табачковського.

Важливо зазначити, що в політологічній, соціологічній і соціально-філософській системі знань як у вітчизняній, так і зарубіжній літературі перевага надається дослідженням проблем соціальної адаптації і політичної соціалізації особи, і недостатньо розглядається питання про її політичну адаптацію. У роботах зарубіжних дослідників з проблеми адаптації в основному використовуються традиційні або модифіковані підходи (нормативний, інтерпретативний, теоретичний) і концепції (біхевіоризм, символічний інтеракціонізм - Дж. Мід, Г. Блумер, Р. Мертон, Т. Парсонс, Г. Спенсер, Р. Даль, Д. Істон, Г. Алмонд, І. Гофман, А. Шюц та ін.) в доказі, де проблема залучення особистості в політику постає як процес її політичної соціалізації за допомогою механізмів «політичної підтримки», «рольового тренінгу». Політико-адаптивні відносини у суспільстві розглядаються як ідентифікаційні процеси, де особистість ототожнює себе з тими або іншими цілями й цінностями як політичної системи, так і суспільства в цілому.

різноманітність підходів до аналізу політичної адаптації дозволяє нам висловити думку про недостатній ступінь її наукової розробки, про неоднозначність трактування самого поняття; наявність фрагментарного підходу до розгляду механізмів, рівнів і методів політичної адаптації, який не дозволяє скласти цілісне уявлення про системний характер даного процесу. Одночасно дані напрями дослідження проблеми (виходячи з позначених джерел) дозволяють стверджувати, що фактично питання політичної адаптації не знайшло свого концептуального вираження щодо визначення й обґрунтування її теоретичних та практичних основ.

Розкриття суті і змісту політичної адаптації проводилось за допомогою загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, таких, як: діалектичний, системний, нормативний, структурно-функціональний, факторний, порівняльний, ситуаційний та ін. За допомогою даних методів були проаналізовані різноманітні зв'язки у відносинах між різними суб'єктами політики, де особлива увага приділяється особистості, її адаптивним можливостям. Аналіз також дозволив зробити перехід від зовнішнього пізнання політико-адаптивних дій особистості до пізнання сутнісних сторін відносин її з тими ж, наприклад, суб'єктами політичної влади і т. д.

Дослідження змісту політичної адаптації ми проводили шляхом порівняльного аналізу рівноблизьких за змістом понять «адаптація», «соціальна адаптація», «соціалізація», співвідношення яких залежить від характеру сфер їхнього застосування в різноманітних видах діяльності. Завдяки порівняльному аналізу стало можливим визначення змістових особливостей самого терміна «політична адаптація», його місця в системі споріднених термінів, а також особливостей застосування цього терміна в обґрунтуванні політико-адаптивних процесів.

Було визначено, що політична адаптація має принципову змістовну і функціональну відмінність від усіх інших видів адаптації, тому що від політико-адаптивних дій людини певною мірою залежить її здатність до активного перетворення системи політичних і, відповідно, загальносуспільних відносин, що, в свою чергу, орієнтує її діяльність на досягнення суспільно-значущих політичних цінностей, що задовольняють потреби конкретно діючих індивідів і суспільства.

У другому розділі - політико-адаптивний процес як предмет політичного пізнання - на основі накопиченого теоретичного і практичного матеріалу були сформульовані основні базові компоненти політичної адаптації, визначена система наукових понять і категорій, дано визначення механізмам, методам і способам політичної адаптації і тим самим концептуально обґрунтовано політичну адаптацію з урахуванням теоретичної і практичної її значущості. завдання полягає також у тому, щоб відійти від розгляду політичної адаптації, як явища, і зосередитися на тлумаченні її сутності за допомогою аналізу факторів, що обумовлюють форми її прояву у взаємодіяльних відносинах особистості з різними суб'єктами політики. У такому аналітичному полі став можливим розгляд політичної адаптації як специфічного механізму задіювання особистості в системі політичних відносин, що дозволило провести чіткішу межу у виявленні змістовних особливостей поняття «політична адаптація».

З'ясовано, що структурно-складові компоненти політичної адаптації в системі політичних відносин включають: суб'єкти, об'єкти, фактори, рівні, механізми (інституційні, нормативні, особистісні).

При аналізі суб'єкт-об'єктних| залежностей політико-адаптивного| процесу дисертант визначився в поняттях «суб'єкт» і «об'єкт». Суб'єктами політичної адаптації можуть виступати|вирушати|: людина як особистість|особистість|, політичні інститути, держава і політична система в цілому|загалом|. Об'єктом політичної адаптації може виступати|вирушати|: вся система соціальної організації життя - політична, економічна, культурна, представлена|уявляти| відповідними інститутами, організаціями, установами (держава, політичні партії, рухи, політичний режим, політико-правові норми і цінності, соціально-економічні інститути, процеси та ін.), що обумовлюють своєю діяльністю як позитивні, так і негативні явища і процеси в суспільстві|товаристві|, які потребують| в свою чергу| адаптування| особистості| до них.

Проведене дослідження параметрів політичної адаптації (суб'єкти, об'єкти) дозволило автору визначитися у факторах|факторів|, що обумовлюють політико-адаптивні відносини в сучасному суспільстві|спроможності|. Це перш за все|передусім| суб'єктивні, внутріособистісні та об'єктивні, зовнішні, соціально-політичні чинники|фактори|, що впливають на особистість|особистість|. Так, до внутріособистісних факторів|факторів|, що впливають на політико|-адаптивні можливості|спроможності| і здібності особистості,|особистості| можна віднести: мотиваційний, оцінно-ціннісний чинники|фактори|; конструктивно-деструктивні внутріособистісні фактори|фактори|, що сприяють встановленню стосунків з|із| суб'єктами політики (держава, політична влада, політичні інститути та ін.) або ж руйнують цю систему стосунків, які виливаються в різного роду конфліктні залежності. В цьому випадку набуває чинності дія нормативного, політико-правового чинника, що регламентує і оцінює систему політико-адаптивних стосунків «особистість - суспільство - держава».

До зовнішніх об'єктивних соціально-політичних факторів слід віднести: існуючий політичний режим в суспільстві; просторово-територіальний, регіональний фактор; соціально-економічні умови життя громадян; суспільно-політична нестабільність в державі, кризові явища - чинники, що обумовлюють політико-адаптивні відносини, які визначають характер і спрямованість їх розвитку і є каталізатором політико-адаптивних процесів в сучасному суспільстві.

У дослідженні механізмів політичної адаптації дисертантом виокремлено такі групи засобів, які забезпечують адаптивну взаємодію особистості з політичною системою, державою, суспільством: інституційні, нормативно-регулятивні і особистісні.

Безпосередній вплив на процес політичної адаптації особистості здійснюють політичні інститути - держава, органи політичної влади, політичні партії, засоби масової інформації, громадсько-політичні організації. Держава, передусім, впливає на адаптивні процеси через впровадження політико-правових норм регулюючих систему політико-адаптивних відносин між особистістю, державою і суспільством, за допомогою яких забезпечується функціонування і координація взаємодії сторін.

Особистісні механізми визначають самоусвідомлення місця і значущості індивіда в системі політико-адаптивних відносин у сучасному суспільстві.

Було визначено, що рівневі наведення політико-адаптивних процесів можуть бути різноманітними, це: особистісна політична адаптація; політико-системне міжгрупове адаптування; тимчасове ситуативне адаптування у відносинах між різними суб`єктами тощо.

Особливості політико-системного міжгрупового адаптування полягають у тому, що у даному процесі майже до мінімуму зведені розрізнені невпорядковані суб'єктивні фактори, і воно визначене, здебільшого, позиційним чи диспозиційним характером стосунків особистості із політичною системою, з державою, зокрема і з суспільством - у цілому.

Проведене дослідження багаторівневої системи політичного адаптування особистості й різних політичних суб'єктів дозволило зробити висновок про те, що цей процес задається різноманітною системою засобів, а також визначається вибором способів і методів її реалізації. Від того, яка система засобів буде задіяна в політиці, на яку систему цінностей буде орієнтована політико-адаптивна діяльність особистості або суспільства, які будуть вироблені способи поведінки суб'єктів політичних відносин, буде залежати реалізація тих чи інших методів, будь-то авторитарних, охлократичних, конформістських, демократичних та інших. Вони ж, у свою чергу, стануть визначати характер і особливості адаптивних відносин у суспільстві, у тому числі й політичних.

Теоретико-методологічне обґрунтування механізмів і рівнів в їх концептуальному вираженні дозволяє, на наш погляд, розглядати політико-адаптивні відносини, як відносно стійкі і, певною мірою, керовані як з боку самої особистості, так і з боку демократичної правової держави, політичної системи в цілому.

У третьому розділі дисертації - адаптація особистості до сучасних політичних процесів в україні - розгляд адаптивних відносин особистості з політичною системою передбачає відповідний аналіз практичної взаємодії її як з істотними елементами політики, так і готовність особистості спиратися на нормативно-правову базу, на комплекс моральних норм і настанов демократичного суспільства, яке перебуває у стані формування.

Адаптування політичної системи демократичного суспільства здійснюється за допомогою суб'єктивних й об'єктивних факторів, що забезпечують її життєстійкість і здатність до всебічного функціонування, до нагромадження життєвого потенціалу, історичного досвіду.

До суб'єктивних факторів адаптації політичної системи можна віднести: здатність системи запобігати кризовому стану розвитку політичного життя; готовність стимулювати діяльність політичних суб'єктів; оформлення системи підготовки кадрів та ін. Говорячи про об'єктивні фактори адаптації, не можна не відзначити той факт, що їх реалізація можлива завдяки величезній ролі суб'єктивних факторів. Об'єктивні фактори адаптації - це реальне розміщення політичних сил, політико-економічний і соціальний уклад життя, моральні й культурні підвалини, якісний рівень накопичених політичних й інших цінностей суспільства. Така єдність суб'єктивних й об'єктивних факторів в адаптивних відносинах політичної системи із суспільством в умовах демократії забезпечує тривалість існування й життєздатність як системи, так і суспільства в цілому.

Досліджуючи результативність процесу політико-адаптивної взаємодії влади й особистості необхідно звернути увагу на адаптаційні ускладнення, що виникають як наслідок невідповідності між формальними, офіційними вимогами діяльності державних інститутів влади, протиріч щодо їх функціональних повноважень, взаємовиключаючих підходів, методологій, технологій вирішення соціально-економічних проблем в суспільстві й інтересами, потребами і можливостями особистості впливати на вказані процеси.

Налагодженню політико-адаптивних відносин між особистістю і владою, політичною системою сприяють законодавчі, політико-правові механізми по формуванню діалогової форми політичної участі громадян в управлінні державними і суспільними справами на принципах публічної відкритості влади, а також рівнопартнерства між ними, з залученням до інтерактивного політичного дискурсу інститутів політичної експертизи, засобів масової інформації, інститутів дослідження суспільної думки. Наслідком диспозиційності влади, політичних інститутів по відношенню до особистості, суспільства є, з одного боку, необхідність адаптування громадян до нестабільного політичного середовища, а, з іншого - відсутність конструктивного діалогу влади з громадянами унеможливлює продуктивну соціалізацію і адаптацію особистості.

Нормативна база, що ефективно поєднує вимоги законності й моральності, дозволить особистості в процесі політичної та іншої адаптації домогтися максимального вирішення протиріч у відносинах “особистість-держава”, “особистість-політична система”.

Таким чином, ефективність політичного адаптування особистості буде залежати від всебічного усвідомлення особистістю свого місця й значущості в системі політичних й інших відносин чи то на регіональному, міжрегіональному, чи національному рівнях, а також від того, наскільки вона здатна впливати на підвищення якості політичних процесів правової держави, на підтримку демократичних перетворень громадського життя в цілому відносно становлення громадянського суспільства як такого.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнюються основні ідеї і положення дисертаційного дослідження, що мають наукове і практичне значення:

1. За результатами проведеного аналізу на основі методологічних засад встановлено, що існуючі теорії, концепції і методи дослідження адаптивних процесів у суспільстві задаються з позицій соціологічного, соціально-психологічного або соціально-культурних підходів в аналізі, які зорієнтовані на визначення соціальних зв'язків і відносин між соціальними спільнотами - поза увагою залишається проблематика теоретико-методологічного обґрунтування адаптивних взаємовідносин у сфері політики.

Порівняльний аналіз понять «політична соціалізація» і «політична адаптація», дав змогу визначитися в сутності політичної адаптації і встановити , що це взаємозалежний процес суб'єкт-об'єктних відношень, де суб'єктом, як і об'єктом можуть виступати і особистість, і політична система, і держава; процес, спрямований на реалізацію особистісних потреб та інтересів в результатах індивідуальної і суспільно значущої політичної діяльності. Аналіз змістовно-функціонального співвідношення зазначених понять дозволив виявити їх відмінності і встановити, що політична адаптація - це процес перервний, пов'язаний з новими політичними обставинами життєдіяльності особистості на відміну від соціалізації як процесу безперервного, який триває протягом всього життя.

Стосовно ефективного застосування методологічних засад до процесу дослідження проблеми політичної адаптації автором зазначається, що це стає значущим лише в тому разі, коли використовуються не тільки політологічні, а також загальносоціологічні і загальнофілософські методи, які діють і реалізують себе в тісному співвідношенні один з одним. Методологічна спрямованість в дослідженні проблеми дозволила, за твердженням автора, здійснити перехід від зовнішнього пізнання політико-адаптивних дій особистості до розкриття суттєвих сторін відносин її з різноманітними суб'єктами політичної діяльності.

Таким чином, урахування особливостей політичної адаптації в напрямку визначення її змістових і функціональних призначень суттєво сприяє побудові теорії і практики політичних відносин особистості в суспільстві.

2. Методологічне забезпечення досліджуваної проблеми здійснювалося шляхом застосування комплексного підходу до аналізу, який сприяв визначенню політичної адаптації, її базових параметрів в єдності різноманітних взаємодіючих чинників (інституційні, нормативні, особистісні) і дозволяє сформувати цілісне уявлення про системний характер указаного процесу, дослідити та визначити механізми, рівні і способи політичної адаптації особистості до політичних процесів, які обумовлюють безперервне та безпосереднє входження особистості в систему політичних відносин суспільства.

Дослідження механізмів (інституційні, нормативні, особистісні), особливостей їх функціонування і взаємодії дозволило простежити послідовність розгортання процесу практичного залучення особистості до системи політики, де кожний із механізмів відноситься до певного блоку і відповідає за якість і надійність адаптування.

Аналіз специфіки функціонування механізмів політичної адаптації дозволив визначитися в її структурно-процесуальних компонентах (суб'єкти, об'єкти, рівні, фактори, форми прояву, методи), які обумовлюють сутність, зміст і характер політико-адаптивних відносин.

Теоретично обґрунтовані нормативи, рівні і засоби політичної адаптації дозволяють збагатити дослідницький інструментарій політичної науки і можуть слугувати методологічними основами дослідження механізму входження особистості в систему політичних відносин сучасного суспільства.

3. Розкриття специфіки та особливостей політичної адаптації в умовах конфліктних і суперечливих задіювань особистості з політичною системою і, зокрема, з правовою державою, на рівні регіональних і міжрегіональних політичних відносин стало можливим завдяки науковому визначенню механізмів, методів і способів її реалізації. Це дозволило розглядати політичну адаптацію як невід'ємний компонент політичних відносин, від якого певною мірою залежить характер і напрямок входження того чи іншого суб'єкта в політику, а також визначення суттєвих принципів їх функціонування в конкретних політичних процесах, що відповідають вимогам соціально-політичного розвитку як особистості, суспільства, так і держави.

4. Аналіз науково обґрунтованих і діалектично взаємопов'язаних політико-правових і етичних норм регулювання адаптивних відносин особистості в політиці показав, що механізм нормативного регулювання є пріоритетним в системі інших механізмів, оскільки значущість його змістовного і функціонального призначення визначається, в першу чергу, наявністю і дією в ньому правових норм. Від того, як будуть засвоєні суб'єктами політики норми, залежатиме якість їх політичної адаптивності, їх здатність впливати на характер і напрям розвитку політичних відносин. Ігнорування або недооцінка суб'єктами політики етичних норм в системі визначення з правовими матиме негативні наслідки для адаптування, що фактично означатиме відхід від демократичних принципів задіювання суб'єктів в системі політичних відносин.

5. Проведене дослідження особливостей політичної адаптації особистості до політичних процесів сучасного українського суспільства дозволило розглядати адаптивні дії, як динамічні, змістовно визначенні і які змінюються залежно від характеру і напрямку розвитку демократичних політичних процесів. Достатня активність і соціально-політична значущість адаптивних дій особистості в політиці в подальшому дозволить формувати політичні відносини в суспільстві, виходячи за межі правового державного регулювання у напрямку розбудови громадянського суспільства, де змістовність політичного адаптування набуватиме характеру саморегулюючого визначення. В такому сенсі значна увага в дисертаційній роботі була приділена питанням законодавчого закріплення, фактичного забезпечення прав і свобод особистості, зокрема і в системі її адаптивних можливостей.

Від того, наскільки ефективно проходитимуть процеси політичної адаптації особистості до політичної системи демократичної правової держави, стане можливим бажаний компроміс між державою і особистістю, між державою і громадянським суспільством, що дозволить виробити оптимальні, взаємоприйнятні способи для їхньої співпраці, консенсусу.

Теоретичні висновки щодо політичної адаптації, як однієї із закономірностей суспільно-політичного розвитку, можуть бути використані в подальших дослідженнях як методологічна основа аналізу політико-адаптивних процесів в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Карпяк О.М. Політико-правові й моральні норми регулювання процесу політичної адаптації особистості / О.М. Карпяк // Постсучасність: проблеми духовної свободи особистості: Монографія / за ред. О.О. Сердюк. - Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, ЛТД», 2006. - С. 162-171.

2. Карпяк О.М. До питання про співвідношення понять «адаптація», «соціальна адаптація», «соціалізація», «політична адаптація» (особистісний аспект аналізу) / О.М. Карпяк // Грані. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, Центр соціально-політичних досліджень. - 2006. - № 4 (48) липень-серпень. - С. 49-54.

3. Карпяк О.М. Механізми політичної адаптації (особистісний аспект аналізу) / О.М. Карпяк // Грані. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, Центр соціально-політичних досліджень. - 2006. - № 5 (49) вересень-жовтень.- С. 130-135.

4. Карпяк О.М. Політико-адаптивний процес взаємодії особистості й влади / О.М. Карпяк // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. Вип. 7. Серія: політологія. - Одеса: Астропринт, 2006. - С. 76-81.

5. Карпяк О.М. Політико-правові й морально-етичні аспекти процесу політичної адаптації особистості / О.М. Карпяк // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк: ІПШІ МОНУ і НАНУ «Наука і освіта».- 2006. - № 2. - С. 234-241.

6. Карпяк О.М. Механізми, рівні, методи політичної адаптації / О.М. Карпяк // Грані. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, Центр соціально-політичних досліджень. - 2007. - № 1 (51) січень-лютий.- С. 106-111.

7. Карпяк О.М. Особливості політичної адаптації особистості в умовах трансформації суспільства (регіональний вимір) / О.М. Карпяк // Грані. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, Центр соціально-політичних досліджень. - 2008. - № 1 (57) січень-лютий.- С. 127-131.

8. Карпяк О.М. Політична влада і особистість: процес політико-адаптивної взаємодії / О.М. Карпяк // Грані. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, Центр соціально-політичних досліджень. - 2009. - № 3 (65) травень-червень.- С. 123-127.

АНОТАЦІЯ

Карпяк О.М. Політична адаптація в системі політичних відносин (теоретико-методологічний аналіз). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 - теорія та історія політичної науки. - Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. - К., 2010.

У дисертаційній роботі здійснено комплексний аналіз базових параметрів процесу політичної адаптації (структура, суб'єкти, об'єкти, рівні, фактори) та розкрито їх зміст.

За допомогою порівняльного аналізу понять «адаптація», «соціальна адаптація», «соціалізація», «політична адаптація» була з'ясована сутність поняття «політична адаптація», її змістовно-функціональна призначеність в контексті політичної соціалізації.

Досліджено механізми політичної адаптації. Особлива увага звертається на видове різноманіття механізмів, зокрема визначаються найнеобхідніші механізми: інституційні, нормативні, особистісні, які регулюють адаптивні відносини особистості з політичним середовищем в їх діалектичному взаємозв'язку і взаємодії.

Визначена багаторівнева система політичного адаптування особистості і політичних груп, яка задається різноманітною системою методів та засобів їх реалізації в політиці.

Проаналізовано політико-правові і морально-етичні аспекти регулювання політико-адаптивних відносин особистості і влади, діалогові форми політичної участі громадян у формуванні державної політики на принципах гласності, рівнопартнерства і взаємовідповідальності.

Ключові слова: політична адаптація, базові параметри політичної адаптації, політико-адаптивні відносини, політико-адаптивна ситуація, чинники політичної адаптації.

АННОТАЦИЯ

Карпяк А.М. Политическая адаптация в системе политических отношений (теоретико-методологический анализ). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.01 - теория и история политической науки. - Институт политических и этнонациональных исследований им. И.Ф. Кураса НАН Украины. - К., 2010.

В диссертационной работе осуществлен теоретико-методологический анализ проблемы политической адаптации в современных социально-политических процессах. На основе определения «политическая адаптация» обоснована важность данного понятия для формирования активного политического действия личности, рассматривая при этом политико-адаптивные отношения как необходимые для обоснования значимости взаимодействия теории и практики политических процессов. Предложенная автором система политической активности и программа политической адаптации открывает возможность для конструктивного, оптимального включения субъектов политики в систему социально-политических связей и отношений.

Посредством сравнительного анализа понятий «адаптация», «социальная адаптация», «социализация», «политическая адаптация» было определено значение понятия «политическая адаптация» как значимого для политической социализации.

В работе осуществлен комплексный анализ базовых параметров процесса политической адаптации - структура, уровни, факторы (объективные, субъективные, внутренние, внешние, конструктивные, деструктивные) субъекты, объекты, формы проявления (активные, пассивные, мимикрия, конформизм), и раскрыто их содержание посредством выявления системообразующих факторов, обуславливающих сущность, содержание и характер политико-адаптивных отношений.

В диссертации выделены и теоретически обоснованы механизмы политической адаптации. Особое внимание обращается на видовое многообразие механизмов, в частности определяются первонеобходимые механизмы: институционализированные, нормативные, личностные, которые регулируют адаптивные отношения личности с политической средой в их диалектической взаимосвязи и взаимодействии. Определена многоуровневая система политического адаптирования личности и политических групп, которая задается разнообразной системой методов и средств их реализации в политике. Многоуровневые механизмы вхождения личности в систему политико-адаптивных отношений позволили рассматривать политическую адаптацию как относительно устойчивую и регулируемую деятельность со стороны самой личности, а также и со стороны государства, политической системы в целом.

Обосновано положение о том, что институциональные демократические основы политики не могут достаточно функционировать и развиваться без предоставления личности широкого диапазона прав и свобод, что позволяет ей осуществить свободу самоопределения, способствует установлению относительно высокого уровня политического равноправия между всеми политическими субъектами. Это в свою очередь является необходимым условием для успешного социально-политического адаптирования.

В диссертации проанализированы политико-правовые и морально-этические аспекты регулирования политико-адаптивных взаимоотношений личности и власти, диалоговые формы политического участия граждан в формировании государственной политики на принципах гласности, партнерства и взаимоответственности.

Ключевые слова: политическая адаптация, базовые параметры политической адаптации, политико-адаптивные отношения, политико-адаптивная ситуация, факторы политической адаптации.

ANNOTATION

Karpyak А.M. Political adaptation in the system of political relations (theoretical-methodological analysis) - Manuscript.

The dissertation for gaining the Candidate's Degree in Political sciences in specialty 23.00.01 - Political Theory and History. - I.F. Kuras Institute of Political and Ethnonational Studies of the National Academy of Science of Ukraine. - Kyiv, 2010.

The dissertation under review presents a complex analysis of the basic parameters of political adaptation process (structure, subjects, objects, levels, factors) and reveals their meaning in modern social and political processes.

The concept “political adaptation” and its functional designation in the context of political socialization by means of the comparative analysis of the concepts: adaptation, social adaptation, socialization, political adaptation have been clarified.

The dissertation under review deals with political adaptation processes. Special attention is paid to their variety, particularly to primary ones - self-esteem, aiming, political motivation, norms, etc. They explain adaptive relations of a personality with political surrounding in their dialectic mutual connection and interaction. The multileveled system of political adaptation of a person and political groups by various methods and means of their realization in politics is analyzed.

The dissertation deals with political and legal aspects of regulation of political and adaptive interaction between power and personality, dialogue forms of political participation of citizens in formation of state policy based on principles of glasnost, equal cooperation and mutual responsibility.

Key words: political adaptation, political adaptation basic parameters, politically adapted relationships, situation of political adaptation, political adaptation factors.

Размещено на Allbest.ru

...