Політична символіка як засіб демократичної консолідації суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 321.7:519.76

Політична символіка як засіб демократичної консолідації суспільства

23.00.02 - політичні інститути та процеси

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Багінський Андрій Владиславович

Київ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор,

Хилько Микола Іванович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри політології.

Офіційні опоненти: доктор політичних наук,

Бушанський Валентин Вікторович,

Інститут політичних і етнонаціональних

досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України,

головний науковий співробітник відділу етнополітології;

кандидат політичних наук,

Олещук Петро Миколайович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, асистент кафедри політичних наук.

Захист відбудеться “17” жовтня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.41 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, кім. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “_____” ______________ 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Постригань Г.Ф.

АНОТАЦІЯ

консолідація демократичний суспільство

Багінський А.В. Політична символіка як засіб демократичної консолідації суспільства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

У дисертації досліджено сутність та механізми політичної символіки як засобу демократичної консолідації суспільства. Запропоновано авторську інтерпретацію демократичної консолідації суспільства та політичної символіки. Розроблено модель політичної символіки демократичної консолідації суспільства «Міфологія-Релігія-Ідеологія-Маркетинг». За допомогою моделі дослідження, виявлено спільні риси та відмінності політичної символіки в процесі консолідації демократії в країнах першої та другої «хвиль демократизації» (стабільні демократії), а також третьої «хвилі демократизації» (консолідовані демократії). Виокремлено демократичну та автократичну консолідацію суспільства як альтернативні стратегії застосування політичної символіки. Окрема увага приділена особливостям політичної символіки в сучасній Україні в контексті функціонування гібридного політичного режиму. Розглянуто стратегії використання політичної символіки для демократичної консолідації суспільства в сучасній Україні.

Ключові слова: політична символіка, демократія, демократична консолідація суспільства, демократизація, транзитологія, символічне моделювання, гібридний політичний режим.

АННОТАЦИЯ

Багинский А.В. Политическая символика как средство демократической консолидации общества. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2011.

В диссертации исследованы сущность и механизмы политической символики как средства демократической консолидации общества. На основе изучения теорий демократизации и символов в политике предложена авторская интерпретация демократической консолидации общества и политической символики. Выделены политические, экономические и социокультурные средства демократической консолидации общества. Подчёркивается роль социокультурных средств консолидации демократии в контексте современных нелинейных политических процессов.

Исторические этапы развития символического пространства политики соотнесены с механизмами и средствами политической символики: мифология (мифы местных идентичностей); религия (ритуалы гражданской религии); идеология (конкурентная номинация политического языка) и маркетинг (брендинг государства).

Продемонстрированы некоторые возможности использования методики символического моделирования, которая позволяет изучить комбинаторику вариативных моделей политической символики с доминантными и недоминантными состовляющими и показать возможные сценарии их развития.

Разработана модель политической символики демократической консолидации общества «Мифология-Религия-Идеология-Маркетинг». С помощью модели исследования определены общие и отличительные характеристики политической символики в процессе консолидации демократии в странах первой и второй «волн демократизации» (стабильные демократии), а также третьей «волны демократизации» (консолидированные демократии). Выделены демократическая и автократическая консолидация общества как альтернативные стратегии использования политической символики.

Уделено внимание особенностям политической символики в современной Украине в рамках функционирования гибридного политического режима в электоральном цикле 2005-2009 гг.. Модель политической символики в Украине исследовалась в рамках доминирования её маркетингового механизма, что сопровождается фрагментарной, противоречивой трансляцией символов в средствах массовой информации как знаково-смыслового оформления процесса обмена ресурсами между субъектами политики. Рассмотрены стратегии использования политической символики для демократической консолидации общества в современной Украине. Намечены тенденции развития символического пространства политики в Украине в ближайшем будущем.

Ключевые слова: политическая символика, демократия, демократическая консолидация общества, демократизация, транзитология, символическое моделирование, гибридный политический режим.

SUMMARY

Baginskiy A.V. Political symbolism as a means of democratic consolidation of society. - The Manuscript.

The thesis is submitted for obtaining the scientific degree of the candidate of Political Sciences in the speciality 23.00.02 the political institutions and processes. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2011.

In the dissertation research the essence and the mechanisms of political symbolism as the means of democratic consolidation of society were investigated. Author`s interpretation of democratic consolidation of society and political symbolism is offered. The model of political symbolism of democratic consolidation of society «Mythology-Religion-Ideology-Marketing» is developed. According to the model of the research, the general features and differences of political symbols were found out in the process of consolidation of democracy in the countries of the first and the second «waves of democratization» (stable democracies), and the third «wave of democratization» (consolidated democracies). Democratic and autocratic consolidation of society as alternative strategies of using of political symbols are selected. Special attention was paid to the features of political symbolism which were found out in modern Ukraine in the context of functioning of the hybrid political regime. Strategies of the use of political symbolism are considered for democratic consolidation of society in modern Ukraine.

Keywords: political symbolism, democracy, democratic consolidation of society, democratization, transitology, symbolic design, hybrid political regime.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Демократія протягом сторіч залишається найкращим серед існуючих суспільно-політичних устроїв. Демократизація у XXI сторіччі може розглядатись як найбільш стійка тенденція динаміки сучасних політичних систем світу. Демократичне правління, яке забезпечує високий рівень життя людей та розвинуту політичну культуру, для багатьох держав існує як головна перспектива політичних трансформацій. Проте, сьогодні політична наука не спроможна сформулювати універсальне правило для досягнення параметрів демократії, оскільки демократичний розвиток кожної країни фактично набуває унікального, історичного характеру.

Сучасна теорія демократичної трансформації перебуває в кризі, оскільки пошуки єдиного стандарту демократизації не дають результатів. Багатоманітність демократичних режимів в світі спростовує тезу про те, що демократія має бути досліджена винятково за допомогою аналізу структурних чинників, що її зумовлюють. Водночас, для вивчення суспільств, що демократизуються, не завжди ефективною є лінійна, процедурна схема, яка традиційно застосовувалась у транзитології (галузі політології, що вивчає політичні трансформації): «лібералізація - демократизація - консолідація демократії».

Ключовим етапом демократичної трансформації суспільства є демократична консолідація, що протягом останніх десятиріч є предметом наукових пошуків багатьох дослідників. Проміжним підсумком досліджень в даній галузі є невизначеність чинників консолідації демократії, оскільки в різних країнах, що демократизуються, цей процес має національні особливості.

Трансформація політичної системи супроводжується пошуком консолідуючих смислових значень поведінки людини в суспільстві. Смислові значення, що консолідують суспільство, містяться у символах, які функціонують в політиці у вигляді політичної символіки. Дослідження ролі політичної символіки в суспільних процесах - перспективний напрямок сучасної політичної науки.

З точки зору наукової концептуалізації та реальної практики демократична консолідація сучасних перехідних суспільств залишається невирішеною проблемою, що спостерігається і в сучасній Україні. Гібридні політичні режими на пострадянському просторі займають проміжне положення між демократією та авторитаризмом, результат трансформації їхніх політичних систем є непередбачуваним вже близько двох десятиріч, у той час як більшість суспільств консолідувались на основі демократичної чи автократичної моделі. Перспектива консолідації перехідних суспільств полягає у подальшому впровадженні демократичних практик за допомогою політичної символіки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах комплексної наукової програми «Наукові проблеми сталого державного розвитку України», науково-дослідної теми філософського факультету №06БФ041-01 «Філософія та політологія в структурі сучасного соціо-гуманітарного знання».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розкриття особливостей політичної символіки як засобу демократичної консолідації суспільства.

Досягнення поставленої мети обумовило вирішення наступних завдань:

з'ясувати сутність демократичної консолідації суспільства на основі вивчення наукових теорій, що стосуються проблем демократизації;

виявити сутність та механізми політичної символіки як засобу політичних процесів;

виокремити модель політичної символіки демократичної консолідації суспільства;

сформулювати стратегії використання політичної символіки демократичної консолідації суспільства на противагу стратегіям автократичної консолідації суспільства;

визначити особливості політичної символіки в сучасній Україні;

розкрити стратегії застосування політичної символіки задля демократичної консолідації в сучасній Україні.

Об'єктом дисертаційного дослідження є демократична консолідація суспільства.

Предметом дисертаційного дослідження є політична символіка як засіб демократичної консолідації суспільства.

Методи дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження було використано такі методи: системний, структурно-функціональний, порівняльний, історичний та моделювання. Результатом застосування системного методу стало виокремлення механізмів політичної символіки як взаємопов'язаних та впорядкованих елементів. Структурно-функціональний метод дав змогу з'ясувати структуру механізмів політичної символіки, вивчити зв'язки між структурними елементами та виявити роль політично-символічних засобів в процесі демократичної консолідації суспільства. За допомогою порівняльного методу були проаналізовані способи застосування політичної символіки у державах, в яких відбулася демократична консолідація суспільства. Завдяки використанню історичного методу стала можливою диференціація способів формування політично-символічних значень та смислів в процесі історичного розвитку демократії. Метод моделювання дозволив створити модель політичної символіки демократичної консолідації суспільства на основі виокремлення механізмів та узагальнення ключових етапів еволюції символічного простору політики.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у постановці наукової проблеми та способі її розв'язання.

На новому науковому рівні здійснено комплексний політологічний аналіз та побудовано теоретичну концепцію політичної символіки як засобу демократичної консолідації суспільства. Також наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у розв'язанні його завдань та міститься у наступних положеннях:

дано авторське визначення поняття «демократична консолідація суспільства» на основі критичного переосмислення наукових підходів до демократизації. Доведено важливість ролі соціокультурних засобів демократичної консолідації суспільства. Демократична консолідація суспільства - це об'єднання соціальних груп суспільства на основі ідеї демократії в процесі інституціалізації поведінки політичних акторів, які приймають політичні рішення в межах легітимних процедур;

уточнено поняття «політична символіка». Політична символіка - це смислова, знакова структура, що містить впливове повідомлення, яке змінює думки, емоції, поведінку людини стосовно політики. Політична символіка впливає на динаміку політичних процесів в межах механізмів її створення та притаманних кожному з механізмів політико-символічних засобів, вперше виокремлених у дисертаційному дослідженні: міфології (міфи місцевих ідентичностей); релігії (ритуали громадянської релігії); ідеології (конкурентна номінація політичної мови) та маркетингу (брендинг держави);

вперше у вітчизняній політичній науці запропоновано модель політичної символіки демократичної консолідації суспільства «Міфологія-Релігія-Ідеологія-Маркетинг». Спираючись на порівняння особливостей застосування політичної символіки у провідних демократичних режимах сучасності, виокремлено спільні риси та відмінності в політико-символічних моделях демократичної консолідації суспільства в країнах першої та другої «хвиль демократизації» (стабільні демократії), а також третьої «хвилі демократизації» (консолідовані демократії). Модель політичної символіки стабільних демократій передбачає широке застосування всіх механізмів символізації політики в процесі консолідації демократії. В консолідованих демократіях посткомуністичних країн простежуються спроби комбінування різноманітних складових моделі політичної символіки з домінуванням того чи іншого механізму конструювання символів в кожному окремо взятому суспільстві;

на новому науковому рівні виокремлено альтернативні стратегії демократичної та автократичної консолідації суспільства на основі реалізації засобів політико-символічних моделей. З'ясовано, що для символічного простору політики сучасних автократій характерними є стратегії стигматизації як монополізації політичної символіки єдиної державної ідеології, що переноситься на групові соціальні зв'язки в суспільстві, та мобілізації символічних ресурсів влади для створення культу особистості глави держави. В сучасних демократичних державах існують наступні стратегії застосування політичної символіки: номінація як конкурентне використання політичної мови консенсусу та брендинг держави як символізація її авторитету в межах країни та на міжнародній арені;

набуло подальшого розвитку вивчення особливостей політичної символіки в сучасній Україні в контексті функціонування гібридного політичного режиму, серед яких: символізація політичної боротьби; надмірна політико-символічна персоналізація політичних інститутів; використання символічних політичних дій з метою легітимації політичної влади окремих політиків; подальша розробка державної символіки; девальвація суспільної цінності державних звань та нагород; героїзація історичних постатей, що неоднозначно сприймаються у різних територіальних частинах суспільства; послаблення конкурентоздатності політичної символіки у міжнародному символьному інформаційному просторі;

запропоновано авторські стратегії застосування політичної символіки задля демократичної консолідації суспільства в сучасній Україні: міфологізація регіональної ідентичності в аспекті ототожнення громадян з місцевими міфами демократії та інтеграції у європейський демократичний символьний простір; створення громадянської релігії як системи, що легітимізує державну владу та політичні інститути в контексті утвердження позитивного емоційного ставлення до державної символіки; впровадження консенсусної політичної мови номінації, спрямованої на політичну комунікацію різноманітних соціальних груп щодо демократизації суспільства; брендинг держави, що виявляється у створенні привабливих маркетингових політичних символів, що забезпечуватимуть мобілізацію ключових повідомлень про демократичний вектор України в світі.

Практичне значення одержаних результатів дослідження. Отримані результати можуть бути використані для подальших наукових розвідок в межах предметного поля дисертаційного дослідження, розробки навчальних лекцій, практичних занять з теорії політики та практичної політології. Також може бути втіленим на практиці стратегічне моделювання політичної символіки з метою оптимізації державного будівництва та інституціонального дизайну, зокрема в сучасній Україні.

Апробація результатів дисертації. Окремі теоретичні положення та загальні результати дослідження були оприлюднені автором на Міжнародній науковій конференції «Ломоносов-2009» (Москва, 14-17 квітня 2009 р.), Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету - 2009» (Київ, 21-22 квітня 2009 р.), Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету - 2010» (Київ, 21-22 квітня 2010 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у п'яти статтях у наукових фахових виданнях України та трьох тезах - у матеріалах доповідей наукових конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації складає 179 стор. Список використаних джерел нараховує 318 найменувань на 32 стор.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його об'єкт і предмет, формулюються мета й завдання, методологічні засади дисертації. Окреслюються наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, наводяться відомості про їх апробацію та публікацію. Зазначається структура й обсяг дисертації та кількість використаних у ній джерел.

Перший розділ дисертації «Теоретико-методологічні засади дослідження демократичної консолідації суспільства та політичної символіки» присвячений аналізу наукових теорій, що стосуються проблем демократичної консолідації суспільства та політичної символіки, в ньому вивчається ступінь наукової розробленості проблеми, визначаються основні поняття та категорії, сформульовано гіпотезу дисертаційного дослідження.

У підрозділі 1.1. «Демократична консолідація суспільства як предмет теоретичних досліджень» розглянуто ступінь наукової розробленості проблеми, визначено поняття «демократичної консолідації суспільства», виявлено основні теоретичні підходи до демократичної трансформації суспільства.

Теорія демократії в зарубіжній політичній думці розроблялась у працях таких мислителів як Дж.Лок, Ш.-Л.Монтеск'є, Дж.Ст.Міль, А. де Токвіль. Серед науковців XX сторіччя найбільший внесок в теорію демократії зробили М.Вебер, Й.Шумпетер, Р.Даль, А.Лейпхарт, Ф.Шміттер та інші. Факт зростання кількості демократичних режимів у другій половині XX сторіччя спростував тезу про те, що демократія може бути визначена як конкретний набір умов. Відповідно до цього, з'явилась необхідність представлення становлення демократії як процесу з певними стадіями, або демократизації. Дослідження демократизації є предметом транзитології - галузі політичної науки, що вивчає трансформацію політичних режимів.

В дисертаційному дослідженні розглядаються два основних теоретичних підходи до розуміння демократичної трансформації суспільства, що утворились в межах транзитології: структурний та процедурний. Представники структурного підходу (С.Ліпсет, Г.Алмонд та С.Верба, Р.Інглхарт, Л.Пай) розглядають демократичну трансформацію як результат дії об'єктивних чинників: соціальних, економічних, культурних. В межах процедурного підходу (Г.О'Доннелл, Ф.Шміттер, Х.Лінц, Т.Карл) виокремлюються окремі обов'язкові, послідовні етапи, що ведуть до демократичної трансформації.

Сьогодні в політичній науці ключовою стадією переходу до демократичного політичного режиму вважається демократична консолідація. Дослідження демократичної консолідації висвітлені в працях Л.Даймонда, Х.Лінца та А.Степана, С.Хантінгтона, А.Шедлера, Ф.Шміттера. Х.Лінц та А.Степан вперше запропонували тлумачення демократичної консолідації як стану за якого жодна впливова політична сила не апелює до повалення демократії, та діє за «єдиними правилами гри» («the only game in town»).

Особливості та закономірності політичних трансформацій в посткомуністичних суспільствах, де демократична консолідація також постає об'єктом аналізу, є предметом наукових пошуків вітчизняних науковців (Г.Зеленько, А.Колодій, О.Новакова, О.Радченко, О.Романюк, І.Тітар, О.Фісун) та зарубіжних вчених (А.Мадатов, Б.Макаренко, А.Мельвіль, І.Хінтба, А.Циганков, І.Чіхарєв).

Переосмислення процедурного підходу до демократичної трансформації суспільства, критичним моментом якого є лінійна логіка в дослідженні суспільних процесів і певна невідповідність емпіричним показникам, та структурного підходу, в межах якого часто узагальнюються лише політичні та економічні чинники демократизації, зумовлює необхідність вивчення соціокультурних засобів демократичного розвитку.

Демократична консолідація суспільства - це об'єднання соціальних груп суспільства на основі ідеї демократії в процесі інституціалізації поведінки політичних акторів, які приймають політичні рішення в межах легітимних процедур.

Демократизація є світовим нелінійним процесом з непередбачуваними наслідками, що обмежується політичною культурою окремих суспільств. Демократична консолідація корелюється з усіма сферами суспільства - політичною, економічною, соціальною, культурною, що передбачає виокремлення поняття «демократична консолідація суспільства» та втілюється у її відповідних засобах. З'ясовано, що демократична консолідація суспільства - це процес в якому важливу роль для демократичного розвитку грають соціокультурні засоби політики. Соціокультурним засобом політичних процесів є політична символіка, структура, що формує смислові значення та взірці поведінки у політичній культурі.

У підрозділі 1.2. «Сутність, механізми та способи інтерпретації політичної символіки» проаналізовано наукові інтерпретації символів в політиці, визначено поняття «політичної символіки», розкрито механізми її моделювання та засоби впливу на політичні процеси. Серед джерел дослідження ролі символів в політиці можна виокремити: 1) символічну антропологію та інші філософські концепції символів в політиці (К.Гірц, Е.Касірер, Ч. Пірс); 2) соціальний конструктивізм (П.Бергер, Т.Лукман, П.Бурд'є); 3) дослідницький проект «RADIR» Г.Ласуела та вчених Стенфордського університету; 4) інші концепції політичної символіки в зарубіжній політології другої половини XX сторіччя (М.Едельман, В.Тернер, А.Коен, Л.Дітмар).

Праці представників символічної антропології (насамперед, К. Гірца) підтверджують, що не окремі символи, а їх системи є джерелом інформації, а символ в тій мірі, в якій він піддається виміру, надає форму, напрямок, характерні риси повсякденній політичній діяльності, і відповідно може бути предметом наукового дослідження.

Виокремлення механізмів політичної символіки випливає з поглядів П.Бергера та Т. Лукмана (соціальний конструктивізм), згідно з якими підтримку соціальної реальності забезпечують концептуальні механізми, що відповідають «символічним універсумам» (системам теоретичної традиції, яка надає об'єктивні значення різновидам інституціалізованої діяльності та інтегрує суспільство).

Запропонована в дисертації інтерпретація політичної символіки, як цілісної одиниці наукового аналізу, була сформульована в 50-х роках XX сторіччя в Інституті Гувера Стенфордського університету в дослідницькому проекті «RADIR» (Revolution And Development of International Relations) в межах якого за допомогою методики контент-аналізу вивчались провідні світові періодичні видання та виокремлювались ключові політичні символи в них. Один з керівників проекту Г.Ласуел розумів політичну символіку як «вирішальний зв'язок між політичними лідерами та їх послідовниками, між творцями політики та спільнотою».

Відповідно до інших концепцій в зарубіжній політології другої половини XX сторіччя (М.Едельман, В.Тернер, А.Коен, Л.Дітмар) виокремлюються основні риси політичної символіки: 1) політична символіка синтезує комбінацію різноманітних знаків, а тому містить безмежну кількість смислів; 2) політична символіка має ключові смисли, що залежать від культурного контексту символічного простору в якому вона існує; 3) ключові смисли політичної символіки не лише стабілізують політичну систему суспільства, а й генерують швидкі соціальні зміни; 4) суб'єктами тлумачення політичної символіки виступають як політичні еліти, так і інші суб'єкти політики.

Серед вітчизняних дослідників, які працюють над проблемами політичної символіки, найпомітнішими є наукові роботи В.Бушанського, А.Гречила, В.Дрешпака, О.Зернецької, П.Зернецького, Е.Мамонтової, Л.Нагорняк, П.Олещука, Л.Павлюк, В.Полянської, Г.Почепцова.

Найбільш комплексний характер мають праці В.Бушанського, К.Завершинського, М.Едельмана, А.Соловьйова, Д.Місюрова, Н.Петро, В.Полянської, П.Олещука, що присвячені місцю символів в політиці. В дослідженнях науковців підкреслюється, що символи функціонують в усіх політичних процесах, вивчаються ключові поняття даної тематики, такі як «політична символіка», «символічна політика», «політичний міф», «політичний ритуал», розглядаються різновиди політичної символіки як ресурсу політичної влади.

Найбільш близькими до трактування проблеми, що вивчається автором у даному дисертаційному дослідженні, є праці Н.Петро, Д.Місюрова, П.Родькіна, А.Соловьйова. Зазначені вчені розглядають політичну символіку як модель та засіб демократичної трансформації суспільства.

Відповідно до цього, політичну символіку визначено як смислову, знакову структуру, що містить впливове повідомлення, яке змінює думки, емоції, поведінку людини стосовно політики.

На основі зазначених теоретичних досліджень встановлено, що політична символіка моделює та пришвидшує політичні процеси завдяки застосуванню політико-символічних механізмів, що співвідносяться з історичними етапами розвитку символічного простору політики, та їхніх засобів: міфології (міфи місцевих ідентичностей); релігії (ритуали громадянської релігії); ідеології (конкурентна номінація політичної мови) та маркетингу (брендинг держави).

Гіпотеза дисертаційного дослідження полягає у тому, що політична символіка є ефективним засобом для демократичної консолідації суспільства.

У другому розділі дисертаційного дослідження «Модель та стратегії використання політичної символіки демократичної консолідації суспільства» запропоновано авторську концепцію застосування політичної символіки для демократичної консолідації суспільства. У підрозділі 2.1. «Модель політичної символіки демократичної консолідації суспільства» акцентовано увагу на варіативній моделі політичної символіки «Міфологія-Релігія-Ідеологія-Маркетинг». Критерієм фіксації домінування механізму в моделі визначена наявність в досліджуваному суспільстві стратегічного застосування політико-символічних засобів, що є характерними для відповідного механізму: міфологія - демократичні міфи місцевих ідентичностей, релігія - громадянська релігія та її ритуали, ідеологія - консенсус національної єдності, виражений в політичній мові, маркетинг - брендинг держави та її складових.

Виокремлено характерні риси та відмінності використання політичної символіки в процесі консолідації демократії в країнах першої та другої «хвиль демократизації» (стабільні демократії) та третьої «хвилі демократизації» (консолідовані демократії).

Спільними рисами моделей політичної символіки демократичної консолідації у суспільствах першої (США) - другої (Японія) «хвиль демократизації» та третьої «хвилі демократизації» (Чехія, Польща, країни Прибалтики) є: відтворення міфів регіональної ідентичності демократії; застосування потенціалу релігії в контексті формування політичних символів; залучення консолідуючого потенціалу політичної мови, використання слів-символів демократії для забезпечення національної єдності; брендинг держави як спосіб створення її демократичного образу у міжнародних політичних процесах та консолідація суспільства навколо даного процесу.

Відмінності полягають у тому, що модель політичної символіки стабільних демократій передбачає більш широке застосування всіх механізмів символізації політики. В консолідованих демократіях посткомуністичних країн простежуються спроби комбінування різноманітних складових моделі політичної символіки з домінуванням того, чи іншого механізму конструювання символів в кожному окремо взятому суспільстві.

Політична міфологія стабільних демократій базується на символізації історичних практик демократії певних регіонів (наприклад, Каталоніі XV сторіччя). Водночас, політична символіка консолідованих демократій посткомуністичного простору створюється на регіональних культурних міфах, що більшою мірою акцентують увагу на ідентичностях об'єднаної Європи, і вже потім на місцевих демократичних традиціях (наприклад, символ-міф «малого народу у великій Європі» в Чехії).

Політична символіка у стабільних демократіях виявляється як система вірувань та ритуалів - громадянська релігія (послідовна сакралізація інститутів державної влади, Президента, державних свят, законодавчих текстів, національних пам'яток тощо). В посткомуністичних консолідованих демократіях використовуються лише окремі політико-релігійні символи і відсутня громадянська релігія як система політичних символів (наприклад, залучення культів святих в процесі демократизації Польщі та Чехії);

Національна єдність символізується у стабільних демократіях як єдиний комплекс політичних символів, спрямованих на пошук політичної мови консенсусу (Іспанія) та в контексті демократизації символів політичного лідерства (Японія, Великобританія). Водночас, у нових консолідованих демократіях частіше використовуються спроби досягнення національної єдності через негативне маркування ідеологічних політичних символів (наприклад, законодавча заборона тоталітарної символіки).

Брендинг держави застосовується у посткомуністичних демократіях не лише з метою створення авторитетного міжнародного іміджу, а й задля інтеграції у політико-символічний простір Європейського Союзу.

У підрозділі 2.2. «Демократична та автократична консолідація суспільства як альтернативні стратегії використання політичної символіки» сформульовано характерні риси стратегій застосування політичної символіки у сучасних політичних режимах. В процесі використання політичної символіки з метою автократичної консолідації суспільства реалізуються стратегії стигматизації як монополізації політичної символіки єдиної державної ідеології, що переноситься на групові соціальні зв'язки в суспільстві та мобілізації символічних ресурсів влади для створення культу особистості глави держави

Характерною рисою демократичної консолідації суспільства є автономізація символічного простору політики, внаслідок використання стратегій політичної символіки не лише політичними елітами, а й іншими суб'єктами політики. Конкурентність та публічність символічної сфери політики зумовлюють ефективність для консолідації демократії стратегій номінації як конкурентного використання політичної мови консенсусу та брендингу держави як символізації її авторитету в межах країни та на міжнародній арені.

У третьому розділі «Політична символіка в контексті демократичної консолідації суспільства в сучасній Україні» виявлена роль та тенденції використання політичної символіки в процесі демократизації сучасного українського суспільства.

У підрозділі 3.1. «Особливості політичної символіки в сучасній Україні» досліджено характерні риси політичної символіки сучасної української держави як гібридного політичного режиму на основі вивчення трансформаційних політичних процесів електорального циклу 2005-2009 рр. Сучасна модель політичної символіки в Україні схематично виглядає як: «міфологія-релігія-ідеологія-МАРКЕТИНГ» з домінуючою ринковою логікою символічного обміну і повним нівелюванням історичних символьних ресурсів демократичного розвитку.

Гібридний політичний режим визначається як спосіб функціонування політичної системи, який поєднує у собі певний набір демократичних процедур та інститутів з авторитарним стилем організації та функціонування цих інститутів, а також відповідними особливостями взаємодії між владою та громадянським суспільством.

Електоральний цикл 2005-2009 рр. в умовах перехідного суспільства в сучасній Україні характеризується такими тенденціями використання політичної символіки:

Символізація політичної боротьби, що супроводжується застосуванням суперечливих змістовних складових політичної символіки у засобах масової інформації.

Надмірна персоналізація політичних інститутів та її політико-символічний супровід (органи державної влади, політичні партії).

Використання символічних політичних дій з метою легітимації політичної влади окремих політиків, що не є виявом реальної суспільно-політичної активності громадян (платні мітинги, демонстрації, пікетування, шоу-концерти тощо).

Подальша розробка державної символіки, що втілюється у відповідних законодавчих ініціативах. Водночас, авторитет державних символів та їх популяризація в суспільстві залишаються на досить низькому рівні.

Девальвація державних звань та нагород внаслідок їх вручення за принципами патронажно-клієнтарних відносин, а не на підставі визнання суспільної цінності діяльності видатних особистостей.

Героїзація історичних постатей, втілена у політичній символіці, що неоднозначно сприймається у різних територіальних частинах суспільства та серед різноманітних соціально-вікових груп (перейменування вулиць, встановлення / знесення пам'ятників).

Послаблення конкурентоздатності політичної символіки у міжнародному символьному інформаційному просторі.

У підрозділі 3.2. «Стратегії застосування політичної символіки для демократичної консолідації суспільства в сучасній Україні» з'ясовано, які політико-символічні засоби необхідно використати для демократизації української держави. Виокремлено тенденції політичного розвитку сучасної України в майбутньому в контексті використання політичної символіки.

Стратегіями застосування політичної символіки задля демократичної консолідації суспільства в сучасній Україні можуть бути: міфологізація регіональної ідентичності в аспекті ототожнення громадян з місцевими міфами демократії та інтеграції у європейський демократичний символьний простір; створення громадянської релігії як системи, що легітимізує державну владу та політичні інститути в контексті утвердження позитивного емоційного ставлення до державної символіки; впровадження консенсусної політичної мови номінації, спрямованої на політичну комунікацію різноманітних соціальних груп щодо демократизації суспільства; брендинг держави, що виявляється у конструюванні привабливих маркетингових політичних символів, що забезпечуватимуть мобілізацію ключових повідомлень про демократичний вектор України у міжнародному символьному просторі.

Тенденції використання політичної символіки в сучасній Україні дозволяють стверджувати, що в найближчому майбутньому консолідація українського суспільства в межах повноцінного функціонування демократії чи автократії не відбудеться. Політичний режим в Україні продовжуватиме існувати в контексті змішаної політичної культури та нестабільної символізації політики, що частково відтворюватиме риси як демократичного, так і авторитарного правління.

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дало змогу науково обґрунтувати проблему використання політичної символіки як засобу демократичної консолідації суспільства. Зміст основних результатів дослідження можна звести до наступних позицій:

В наукових теоріях демократизації не запропоновано чіткого визначення демократичної консолідації в контексті застосування наявних в суспільстві засобів, що зумовлюють даний політичний процес. Подолання недоліків структурного та процедурного підходів до демократичної трансформації, а також врахування сильних сторін інституціонального та персонального напрямів в дослідженні демократичної консолідації зумовили вивчення ролі соціокультурних засобів демократичної консолідації суспільства.

Відповідно до цього, демократичну консолідацію суспільства було визначено як об'єднання соціальних груп суспільства на основі ідеї демократії в процесі інституціалізації поведінки політичних акторів, які приймають політичні рішення в межах легітимних процедур.

Подальший розвиток дослідження вимагав врахування того, що, по-перше, демократизація є світовим, нелінійним процесом з непередбачуваними наслідками. Кожне суспільство проходить власний унікальний, історичний шлях до демократії. По-друге, демократична консолідація корелюється з усіма сферами суспільства - політичною, економічною, культурною, що втілюється у її відповідних засобах. По-третє, важливим соціокультурним засобом демократичної консолідації суспільства є політична символіка, що мало враховується в теоріях демократизації.

Політична символіка є смисловою, знаковою структурою, що містить впливове повідомлення, яке змінює думки, емоції, поведінку людини стосовно політики. Концептуалізація та практичне втілення ролі політичної символіки в умовах сучасних, нелінійних та багатоваріантних політичних процесів здійснюються завдяки використанню символічного моделювання - методики, що виявляє комбінаторику варіативних моделей з домінантними та недомінантними складовими та показує ймовірні сценарії їх розвитку.

Механізми створення політичної символіки, співвідносяться з історичними етапами розвитку символічного простору політики, а також з політично-символічними засобами: міфологія (міфи місцевих ідентичностей); релігія (ритуали громадянської релігії); ідеологія (конкурентна номінація політичної мови) та маркетинг (брендинг держави).

Механізми та засоби політичної символіки є складовими варіативної моделі демократичної консолідації суспільства «Міфологія-Релігія-Ідеологія-Маркетинг». Спираючись на порівняння особливостей застосування політичної символіки у провідних демократичних режимах сучасності виокремлено характерні риси та відмінності консолідації демократії в країнах першої та другої «хвиль демократизації» (стабільні демократії) та третьої «хвилі демократизації» (консолідовані демократії). Визначено, що часові періоди демократичної консолідації суспільства в межах «хвиль демократизації» у різних країнах суттєво різняться, що відображено в домінуванні певних механізмів політичної символіки у відповідних політико-символічних моделях.

Спільними рисами моделей політичної символіки демократичної консолідації у суспільствах першої (США) - другої (Японія) «хвиль демократизації» та третьої «хвилі демократизації» (Чехія, Польща, країни Прибалтики) є: відтворення міфів регіональної ідентичності демократії; застосування потенціалу релігії в контексті формування політичних символів; залучення консолідуючого потенціалу політичної мови, використання слів-символів демократії для забезпечення національної єдності; брендинг держави як спосіб створення її демократичного образу у міжнародних політичних процесах та консолідація суспільства навколо даного процесу.

Зазначені характеристики підтверджують обґрунтованість вибору варіативної моделі «Міфологія-Релігія-Ідеологія-Маркетинг» для концептуалізації демократичної консолідації суспільства. Відмінності полягають у тому, що модель політичної символіки стабільних демократій передбачає широке застосування всіх механізмів символізації політики в процесі консолідації демократії. В консолідованих демократіях пострадянських країн простежуються спроби комбінування різноманітних складових моделі політичної символіки з домінуванням того, чи іншого механізму конструювання символів в кожному окремо взятому суспільстві.

Виокремлення альтернативних стратегій демократичної та автократичної консолідації суспільства здійснено на основі вивчення реалізації засобів політико-символічних моделей. Порівняння стратегій політичної символіки у консолідованих автократіях та демократіях дозволило стверджувати, що характерною рисою використання символічного простору з метою автократичної консолідації є монополізація символів єдиної державної ідеології, що переноситься на соціальні зв'язки індивіда загалом та політичні відносини внаслідок використання стратегії стигматизації, та створення культу особистості глави держави та відсутністю альтернативних позицій в офіційному політичному дискурсі, засобами стратегічної мобілізації символічних ресурсів влади.

Характерною рисою демократичної консолідації суспільства є автономізація символічного простору політики, внаслідок використання політичної символіки не лише політичними елітами, а й іншими суб'єктами політики. Конкурентність та публічність символічної сфери політики зумовлює ефективність для консолідації демократії стратегій номінації як конкурентного використання політичної мови в офіційному політичному дискурсі та брендингу держави як символізації її авторитету в межах країни та в міжнародному символьному просторі.

Особливостями політичної символіки в сучасній Україні є: символізація політичної боротьби у засобах масової інформації; надмірна політико-символічна персоналізація політичних інститутів; використання символічних політичних дій з метою легітимації політичної влади окремих політиків; подальша розробка державної символіки; девальвація суспільної цінності державних звань та нагород; героїзація історичних постатей, що неоднозначно сприймаються у різних територіальних частинах суспільства; послаблення конкурентоздатності політичної символіки у міжнародному символьному інформаційному просторі. Спільною рисою всіх зазначених особливостей є те, що за даних способів використання політичної символіки, в контексті змішаної політичної культури, що безпосередньо втілює традиції тоталітарного минулого, зокрема політичну пасивність громадян, забезпечення демократичної консолідації суспільства ускладнюється.

Символічна модель України як гібридного політичного режиму «міфологія-релігія-ідеологія-МАРКЕТИНГ» формується через фрагментарну трансляцію політичної символіки, часто із суперечливими та непослідовними значеннями через засоби масової інформації, в процесі політичної комунікації як знаково-смислового оформлення реального ресурсного обміну між суб'єктами політики.

Стратегіями застосування політичної символіки задля демократичної консолідації суспільства в сучасній Україні можуть бути: міфологізація регіональної ідентичності в аспекті ототожнення громадян з місцевими міфами демократії та інтеграції у європейський демократичний символьний простір; створення громадянської релігії як системи, що легітимізує державну владу та політичні інститути в контексті утвердження позитивного емоційного ставлення до державної символіки; впровадження консенсусної політичної мови номінації, спрямованої на політичну комунікацію різноманітних соціальних груп щодо демократизації суспільства; брендинг держави, що виявляється у конструюванні привабливих маркетингових політичних символів, що забезпечуватимуть мобілізацію ключових повідомлень про демократичний вектор України у міжнародному символьному просторі.

Тенденції використання політичної символіки в сучасній Україні дозволяють стверджувати, що в найближчому майбутньому консолідація українського суспільства в межах повноцінного функціонування демократії чи автократії не відбудеться. Політичний режим в Україні продовжуватиме існувати в контексті змішаної політичної культури та нестабільної символізації політики, що частково відтворюватиме риси як демократичного, так і авторитарного правління.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Багінський А.В. Політична символіка як спосіб консолідації суспільства / А.В. Багінський // Політологічний вісник: [зб-к наук.праць]. -- Вип. 39. -- К.: «Інтас». -- 2009. -- С. 358--367.

2. Багінський А.В. Політична символіка в процесі демократизації суспільства / А.В. Багінський // Політологічний вісник: [зб-к наук.праць]. -- Вип. 43. -- К.: «Інтас». - 2009. - С. 266--276.

3. Багінський А.В. Політична символіка демократичної консолідації / А.В. Багінський // «Гілея (науковий вісник)» : [зб-к наук.праць]. - Вип. 27. -- К.: «Фенікс», 2009. -- С. 376--383.

4. Багінський А.В. Теоретичні аспекти дослідження політичної символіки / А.В. Багінський // Вісник СевНТУ: [Політологія / зб-к наук.праць]. -- Вип. 100. -- Севастополь: вид-во Сев НТУ, 2009. -- С.118--122.

5. Багінський А.В. Політична символіка у контексті неконсолідованого суспільства в сучасній Україні / А.В. Багінський // Нова парадигма: [журнал наукових праць] / голов.ред. В.П.Бех; Нац.пед.ун-т імені М.П.Драгоманова; Творче об'єднання «Нова парадигма». -- Вип. 92. -- К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. -- С.124--132.

6. Багинский А.В. Политическая символика как средство коммуникации / А.В. Багинский // XVI Международная конференция студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов»: Международная научная конференция (13-18 апреля 2009 г.): Материалы докладов / Отв. ред. И.А. Алешковский, П.Н. Костылев, А.И. Андреев. [Электронный ресурс] -- М.: Издательство МГУ, 2009. -- 1 электрон. опт. диск (CD-ROM); 12 см. - Систем. требования: ПК с процессором 486 +; Windows 95; дисковод CD-ROM; Adobe Acrobat Reader. - С.205--207.

7. Багінський А.В. Особливості політичної символіки в сучасній Україні / А.В. Багінський // Дні науки філософського факультету - 2009: Міжнародна наукова конференція (21--22 квітня 2009 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. - Ч. XI. - С.201-203.

8. Багінський А.В. Бренд території як політичний символ / А.В. Багінський // Дні науки філософського факультету - 2010: Міжнародна наукова конференція (21--22 квітня 2010 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. - Ч. VI. - C.5-6.

9. Багінський А.В. Консолідація демократії: часовий вимір / А.В. Багінський // Час у дзеркалі науки: I Міжнародна наукова міждисциплінарна конференція (19 березня 2011 року): Матеріали виступів. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - С.61--63.

10. Багінський А.В. Методологія проектів «Freedom House»: «за» та «проти» / А.В. Багінський // Збірник тез Першого національного конвенту українського відділення Міжнародної асоціації студентів політичної науки (м. Одеса, 24--25 березня 2011 року). - Одеса: Фенікс, 2011. - С.16--19.

11. Багинский А.В. Украина в универсальных сравнительных исследованиях: особенности демократизации // XVIII Международная конференция студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов»: Международная научная конференция (11-15 апреля 2011 г.): Материалы докладов / Отв. ред. А.И. Андреев, А.В. Андриянов, Е.А. Антипов, М.В. Чистякова. [Электронный ресурс] -- М.: МАКС Пресс, 2011. -- 1 электрон. опт. диск (CD-ROM); 12 см. -- Систем. требования: ПК с процессором 486 +; Windows 95; дисковод CD-ROM; Adobe Acrobat Reader.

Размещено на Allbest.ru

...