Політичний тероризм у сучасних міжнародних відносинах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК: 323.28;341.23-027, 511-027,1

Спеціальність 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Політичний тероризм у сучасних міжнародних відносинах

Чікель Юрій Володимирович

Львів - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин і дипломатичної служби факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка (Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України).

Науковий керівник: кандидат географічних наук, доцент Мацях Михайло Миколайович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Перепилиця Григорій Миколайович, Дипломатична академія України при Міністерстві закордонних справ України, директор інституту зовнішньої політики, завідувач кафедри Європейської та євроатлантичної політики

кандидат політичних наук, доцент Феденко Олександр Володимирович, Академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, доцент кафедри розвідки

Захист відбудеться « 25 » травня 2011 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.11 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 19, ауд. 25.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005 м.Львів, вул. М.Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий «18» квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради К 35.051.11, доктор історичних наук, професор Н.В. Антонюк



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема політичного тероризму в сучасних міжнародних відносинах вирізняється актуальністю та гостротою. Тероризм перетворився в одне з найнебезпечніших за масштабами, непередбачуваністю і наслідками суспільно-політичних явищ, яке щораз більше загрожує безпеці багатьох країн та їхніх громадян, спричиняє величезні політичні, економічні та моральні втрати.

Політичний тероризм набув ознак міжнародного, що стало глобальною проблемою сучасності й справжнім викликом усьому світовому співтовариству. Він немислимий поза сферою міжнародних відносин, оскільки є наслідком інтенсивної економічної та політичної глобалізації кінця ХХ - початку ХХI ст.

Трагічні події 11 вересня 2001 р. у Нью-Йорку за своїми масштабами і впливом на світову політику стали безпрецедентними в історії людства. Чисельність жертв, розміри та характер руйнувань, викликані терористичними актами, виявилися співставними із наслідками локальних збройних конфліктів. Для здійснення заходів у відповідь була створена міжнародна антитерористична коаліція, що об'єднала десятки держав. Відтак, антитерористична діяльність також набула глобального масштабу.

Різноманіття підходів щодо визначення змісту та характеру терористичної загрози пов'язане з відмінностями у розумінні явища міжнародного тероризму і безпосередньо впливає на формування відповідних заходів протидії. Тому ефективність співпраці держав у боротьбі з проявами тероризму прямо залежить від розв'язання низки принципових проблем наукового характеру. Найважливіше з них - питання чіткого і несуперечливого визначення понять і термінів, що стосуються міжнародного тероризму. Без цього неможливе створення правової бази для здійснення міжнародних операцій проти транснаціональних терористичних організацій. Адже одним із пріоритетних завдань щодо забезпечення узгоджених дій світового співтовариства є розробка і прийняття у рамках національних систем законодавства й закріплення у міжнародному праві дієвих механізмів, які дадуть змогу адекватно і швидко реагувати на загрозу міжнародного тероризму.

Проблематика пов'язана з міжнародним тероризмом не може досліджуватися відусоблено - як самостійний феномен політичного, культурного чи економічного характеру. В сучасних умовах проблема міжнародного тероризму вирізняється комплементарністю, оскільки має структурний характер і викликана впливом низки складових (політичної, економічної, соціальної, демографічної та ін) глобальної міжнародної системи. Її вирішення тісно пов'язане з фундаментальними питаннями війни і миру, від яких залежить існування людської цивілізації.

Отож, актуальність теми дослідження зумовлена як науково-пізнавальними, так і практичними потребами дослідження міжнародного тероризму.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертаційна робота пов'язана з науковою проблематикою над якою працює кафедра міжнародних відносин і дипломатичної служби Львівського національного університету ім. Івана Франка в рамках держбюджетної теми «Україна в новій архітектурі європейської безпеки» (номер державної реєстрації №0108U009551).

Джерельна база та ступінь дослідженості проблеми. Загострення проблем, пов'язаних із міжнародним тероризмом, актуалізувало потребу дослідити його природу, сутність та причини поширення. Вивченням цього явища займаються державні та суспільні організації, наукові інститути, спеціальні служби. Зокрема, соціально-політичним аспектам сучасного тероризму присвячені праці таких дослідників, як В.В. Вітюка, О.С. Ґрачова, С.А. Ефірова та ін. Аналіз міжнародно-правового механізму протидії проявам тероризму містять розробки І.П. Блишенко, П.М Валєєва, Л.Н. Галенської, М.В. Жданова, І.І. Карепеца, Є.Г. Ляхова, Л.А. Моджорян, Ю.М. Рибакова, Г.В. Старушенко та ін. Політичні та наукові дискусії щодо проблем міжнародного тероризму й глобальної безпеки, відображені у працях Дж. Алісона, К. Аннана, Б. Берковича, З. Бжезинського, Б. Бузана, У. Вейєрмейєра, Б. Галі, А. Гіршмана, А. Гора, Д. Гудбі, Л. Джонсона, Г. Кісінджера, М. Клея, Х. Ласвелла, Дж. Мак Кінлі, Дж. Ная, У. Оуенса, В. Плетта, Д. Томаса, С. Хантингтона, М. Хоффмана, У. Швартоу, Б. Шварца, М. Білоусова, І. Бінька, О. Бодрука, В. Бруза, А. Гуцала, Є. Камінського, Б. Канцелярука, А. Крутских, С. Ланцова, М. Лебедєвої, О. Литвиненка, М. Лукашука, В. Манжоли, Ю. Мацейка, І. Ніколаєнка, М. Ожевана, Г. Перепелиці, Г. Почепцова, О. Расторгуєва, Г. Хозіна, П. Циганкова та ін., демонструють наявність широкого діапазону нових загроз, джерела яких перебувають поза межами національних кордонів і за своїми характеристиками переважають можливості протидії з боку суверенних держав. У цьому контексті доречно виокремити міжвідомчий науковий збірник «Тероризм та боротьба з ним» (2000), підготовлений за участю Антитерористичного центру при Службі безпеки України, в якому висвітлюються теоретико-прикладні аспекти проблем протидії тероризму в Україні.

Метою дисертаційного дослідження є визначення змісту міжнародного політичного тероризму та його впливу на сучасні міжнародні відносини з урахуванням ймовірних шляхів боротьби з його проявами.

Виходячи з цього, завданнями дослідження є:

сформулювати науково обґрунтований підхід до розуміння і дефініювання найважливіших понять та категорій, пов'язаних із політичним тероризмом;

розкрити особливості еволюції міжнародного тероризму;

проаналізувати форми і методи терористичної діяльності;

визначити причини ескалації терористичної діяльності на сучасному етапі; міжнародний тероризм боротьба ескалація

з'ясувати найважливіші фактори ескалації та особливості сучасного міжнародного тероризму;

побудувати формально-логічну схему сучасної терористичної діяльності;

вивчити сучасні методи і форми боротьби з проявами тероризму;

показати місце і роль України у боротьбі з сучасним міжнародним тероризмом

Об'єктом дослідження є політичний тероризм, як складне та суперечливе суспільне явище кінця ХХ - початку ХХІ ст.

Предметом дисертаційного дослідження є особливості політичного тероризму у сучасному світі, проблеми та шляхи ефективної боротьби з його проявами.

Методологічною основою дослідження є розуміння міжнародного політичного тероризму як системного явища, яке постійно розвивається і видозмінююється. Таким чином, титульна проблема досліджувалася через поєднання чотирьох теоретико-методологічних підходів: системного, діалектичного, дедуктивного та індуктивного. Системний підхід полягає у комплексному вивченні досліджуваного явища через розуміння взаємозв'язаності й взаємообумовленості функціонування його складових. Системний підхід застосовується при розгляді дисертантом міжнародного тероризму, як цілісного суспільного явища, з притаманними йому закономірними зв'язками між окремими компонентами та сталими взаємозалежностями між ними. З іншого боку, міжнародний тероризм трактується автором як латентний елемент сучасної міжнародної системи, породжений її специфічною організацією та притаманними їй проблемами розвитку. Діалектичний підхід полягає у сприйнятті міжнародного тероризму як динамічного суспільного явища, що перманентно перебуває у розвитку, зумовленому власною суперечливістю та станом міжнародних відносин у конкретно-історичній ситуації. Застосування цього підходу дає змогу підійти до вивчення міжнародного тероризму із сучасних наукових позицій та уникнути його метафізичного трактування. Використання дедуктивного підходу дозволяє визначити характер ймовірних проявів міжнародного тероризму, відштовхуючись від знань про його загальні особливості та механізми. Діяльність терористичних організацій, незважаючи на притаманне їм різноманіття, здійснюється за певними загальними принципами та закономірностями. Наукове дослідження з дедуктивних позицій може бути корисним для прогностичних оцінок та прийняття рішень владними елітами держав. Цей підхід дає змогу висувати гіпотетичні судження та арґументувати їх конкретниими фактами міжнародного життя. За допомогою індуктивного підходу автор розкриває загальні особливості міжнародного тероризму, виходячи із дослідження його окремих проявів та фактів, що з ним пов'язані. Окрім цього, індуктивний підхід використовується також для узагальнення і систематизації теоретичних концепцій окремих вчених, присвячених розгляду цього явища.

Окрім вказаних підходів у рамках єдиної методології дослідження використано такі методи: літературний, що застосовувався для вивчення змісту окремих наукових концепцій, точного встановлення історичних фактів, пов'язаних із проблематикою дослідження; історично-проблемний, за допомогою якого вивчалися процеси еволюції міжнародного тероризму; порівняльного аналізу, що дав змогу визначати і співставляти між собою різновиди сучасного міжнародного тероризму; статистичний, який використаний для арґументації основних положень дослідження; структурно-функціонального аналізу, який застосовувався з метою дослідження міжнародного тероризму як комплементарної системи, у якій кожен елемент має певну функціональну значимість; формально-логічного моделювання, що дозволив формалізувати міжнародний тероризм та представити його в якості абстрагованої та генералізованої моделі реальності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

Вперше:

запропоновано формально-логічну схему, з виокремленням властивих для політичного тероризму взаємозв'язків між суб'єктом, об'єктом та респондентом терористичної діяльності;

здійснено періодизацію міжнародного політичного тероризму за якісними етапами його розвитку: 1) від ХІХ - до середини ХХ ст.; 2) з середини ХХ - до 90-х років ХХ ст.; 3) з 90-х років ХХ ст. - до цього часу.

доведено тезу про відставання розвитку політичних та правових механізмів протидії тероризму від реальних потреб, викликаних постійним удосконаленням методів та прийомів, якими послуговуються терористичні організації. Сучасні міжнародні конвенції, незважаючи на істотні зміни в діяльності терористичних організацій, спрямовані, насамперед, на захист державних посадових осіб та запобігання захопленню заручників.

Уточнено :

зміст категорій і понять, пов'язаних із об'єктом дослідження. Сконструйовано понятійно-категорійну систему, складовими якої є поняття: терор, тероризм, політичний тероризм, терористична організація, терористична діяльність, терористичний акт;

ознаки міжнародного політичного тероризму, які полягають у тому, що: терористична діяльність відбувається одночасно на території різних держав; в ній приймають участь особи, що мають громадянство різних держав; терористичні організації різних держав та регіонів світу постійно взаємодіють між собою; терористичні організації керуються, насамперед, політичними цілями; терористичні акти стосуються іноземних громадян, які є (в багатьох випадках випадковим) об'єктом терору.

типологізацію терористичної діяльності за критерієм мотивацій її суб'єктів, на основі чого обґрунтовано політичний характер міжнародного тероризму. Більшість терористичних організацій, які активно діють у сучасному світі, незважаючи на мотиви їх діяльності, мають політичні цілі та послуговуються терором для їх досягнення. Винятком є лише терористична діяльність, яку здійснюють кримінальні групи, та патологічний тероризм, що має персоніфікований характер.

Отримало подальший розвиток :

уявлення про особливості сучасного розвитку міжнародного тероризму та його взаємозв'язок із основними тенденціями і процесами, що відбуваються у світовій політиці.

твердження, що найважливіші чинники, які впливають на ескалацію політичного тероризму в міжнародних відносинах, мають комплементарний характер і можуть поділятися на політичні, економічні, соціальні та культурні.

положення, згідно з яким, сучасний міжнародний тероризм має системний характер і повинен трактуватися як наслідок функціонування постбіполярної міжнародної системи.

вивчення політичних та правових механізмів протидії міжнародному політичному тероризму.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційному дослідженні, отримані автором особисто. Основні положення і висновки роботи відображені у трьох наукових публікаціях, надрукованих у фахових виданнях.

Апробацію результатів дослідження здійснено під час виступів на наукових та науково-практичних конференціях: «Діяльність України у сфері міжнародної безпеки» (9-10 жовтня 2007 р., Люблін, Польща) «Bezpieczeсstwo transgraniczne (regionalne): UE-Polska-Ukraina. Aspekty polityczne, militarne, policyjne i w zakresie wymiaru sprawiedliwoњci», «Політичні аспекти процесу трансформування східного кордону ЄС» (8-9 листопада 2007 р., Люблін, Польща) «Granica Polski i Ukrainy: bariera czy szansa wspуіpracy», «Тероризм у міжнародних відносинах» Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2007), апробовано на засіданнях кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби Львівського національного університету імені Івана Франка.

Структура дисертаційного дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури і чотирьох додатків. Загальний обсяг дисертації 196 сторінок, список використаної літератури містить 168 позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначені об'єкт і предмет дослідження, наукова мета та завдання, подано загальну характеристику джерельної бази, висвітлено методологічну основу роботи, розкрито наукову новизну, відображено попередню апробацію дослідження та структуру роботи.

У першому розділі «Теоретико - методологічні основи дослідження політичного тероризму в міжнародних відносинах» представлено та систематизовано дефініції міжнародного політичного тероризму, сформовано понятійно-категорійний апарат, проаналізовано чинники ескалації терористичної діяльності в сучасному світі, охарактеризовано різновиди терористичних організацій та визначено особливості впливу політичного тероризму на сучасні міжнародні відносини.

У першому підрозділі «Проблема наукового дефініювання поняття політичного тероризму» проаналізовано проблеми наукового визначення поняття політичний тероризм. Зазначено, що в сучасних умовах враховується культурний, релігійний та ідеологічний контекст цього явища.

Тероризм став об'єктом наукового дослідження ще у другій половині ХХ ст., однак до цього часу ще не запропоновано його однозначної та чіткої дефініції. Причиною цього є складність, багатоплановість явища, його швидка еволюція в часі і просторі, політичні та ідеологічні упередження тощо. Акцент переважно робиться на політичному, кримінально-правовому аспектах тероризму, хоча поза увагою залишається його міжнародний чи глобальний характер. Наукове дефініювання тероризму повинно мати функціональний характер, оскільки такий підхід дає змогу розмежувати тероризм як явище і його найпоширеніші причини.

Дефініювання поняття політичний тероризм, на думку автора, неможливе без розгляду значення понять терор, тероризм і терористичний акт.

Поняття терор (від лат. terror - страх, жах) з давніх часів означало жорстоку фізичну розправу з політичними опонентами, метою якої завжди було залякування суспільства і змушення його до певних дій або навпаки до бездіяльності. Тероризм є складним суспільним явищем, що важко піддається визначенню, але його невід'ємною складовою є систематичне застосування насильства. Досягнення поставленої терористами мети включає два етапи: на першому здійснюється акт залякування, а на другому - терористи намагаються взяти під контроль поведінку громадян чи державних інституцій. Відтак, терористичний акт - це дія, що набуває різноманітних форм фізичного насильства (чи погрози його застосування).

Логічна схема тероризму, з огляду на існуючі наукові визначення, може бути представлена як певна послідовність взаємозв'язків між його окремими елементами: суб'єктом терору (тероризму), який використовує насильство (або загрозу його застосування) як спосіб впливу на об'єкта чи респондента для досягнення поставлених перед собою завдань (політичних, соціальних, економічних тощо) шляхом здійснення терористичного акту.

Суб'єктом терористичної діяльності є особа чи організація, які незалежно від мотивів своєї діяльності, послуговується збройним насильством, що завжди має політичний характер. Об'єкт терористичної діяльності - особа чи довільна група громадян, проти яких застосовуються збройне насильство чи погроза його використання. Респондентом терористичної діяльності є держава чи суспільство, встановлення і підтримка впливу на яких є визначальною метою терору.

Отож, тероризмом можна вважати суспільно-політичне явище, яке пов'язане із використанням чи загрозою використання фізичного насильства у вигляді терористичного акту з метою створення атмосфери страху в суспільстві та хаосу в державі для досягнення цілей (переважно політичного характеру) суб'єктів терористичної діяльності.

У другому підрозділі «Причини та найважливіші чинники ескалації терористичної діяльності» акцентовано увагу на чинниках, що призводять до ескалації терористичної діяльності у сучасному світі, серед яких:

Суб'єктність терористичної діяльності, яка істотно видозмінюється у сучасному світі. Йдеться про процеси послаблення контролюючих і регулюючих функцій суверенної держави, зумовлені економічною та політичною глобалізацією. Паралельно до цих процесів відбувається диверсифікація недержавного міжнародного середовища і виокремлення у ньому суб'єктів, що не володіють легітимним правом на збройне насильство, однак застосовують його із політичною метою задля реалізації різноманітних інтересів.

Інформаційна залежність терористичної діяльності, яка полягає у тому, що в умовах функціонування сучасного глобального інформаційного поля, тероризм отримує змогу впливати на громадську думку і владу багатьох держав світу. Тобто, глобальні ЗМІ фактично стають резонатором діяльності терористичних організацій, що зумовлює їх прагнення до масштабних чи навіть атрактивних (з інформаційної точки зору) терористичних актів.

Структурні чинники терористичної діяльності випливають із фундаментальних суперечностей сучасного світу та особливостей функціонування міжнародної системи. Парадоксом сучасного світу є паралельні процеси глобалізації і фрагментації міжнародної системи. Наслідком одночасного прояву цих тенденцій стає розподіл світу на диференційований Центр та маргінальну Периферію. Така ситуація призводить до зростаючих настроїв нігілізму, фундаменталізму, сепаратизму, націоналізму та антагоністичного сприйняття світу. Одним із найнебезпечніших наслідків функціонування цієї системи є міжнародний тероризм, спрямований проти головних суб'єктів сучасної глобалізації і сучасного світового Центру.

У третьому підрозділі «Різновиди терористичних організацій та способи їх діяльності» представлено існуючі класифікації терористичних організацій, пов'язані з видами тероризму. Зокрема, виокремлено кримінальний, політичний та патологічний тероризм.

Терористичні організації, за критерієм їх політичних цілей, класифіковано на анархістсько-лівацькі, сепаратистські, комуністичні, національно-визвольні, неофашистські, ультраправі, релігійно-фундаменталістські.

Засобами, якими традиційно користуються терористи (або потенційно можуть скористатися) є: захоплення заручників з метою впливу на уряд і здобуття поступок від нього; захоплення промислових або інфраструктурних об'єктів з подальшою загрозою виведення їх з ладу, що могло б призвести до катастрофічних наслідків; організація вибухів або підпалів у громадських місцях або на промислових об'єктах; обстріл або організація вибухів у місцях масового зосередження людей; хімічне, бактеріологічне, радіоактивне забруднення території, об'єктів або транспортних засобів масового використання.

У четвертому підрозділі «Вплив сучасного тероризму на міжнародні відносини» акцентовано увагу на якісних трансформаціях сучасного тероризму, який став мережевим явищем, що характеризується виникненням глобальної системи терористичних організацій, ресурси і можливості якої можуть бути задіяні у будь-якій країні світу. Тобто, сучасний тероризм набув ознак глобальної проблеми людства, яка є однією із найважливіших у сучасних міжнародних відносинах. Сьогодні міжнародний тероризм є чинником, який здатний істотно впливати на характер і структуру міжнародної системи.

У другому розділі «Еволюція міжнародного політичного тероризму в ХІХ - ХХІ століттях» проаналізовано особливості розвитку тероризму як суспільного явища. Особливу увагу зосереджено на періоді ХІХ-ХХІ ст., впродовж якого тероризм набув ознак міжнародного явища та поступово став глобальною проблемою людства.

У першому підрозділі «Виникнення та розвиток політичного тероризму в кінці ХІХ - першій половині ХХ століть» з'ясовано, що перші відомості про політичний тероризм пов'язані із подіями, які мали місце у І ст. н.е. Державний терор було започатковано у роки Великої французької революції (1789-1794). Для нього, порівняно із історичними попередниками, були характерні дві найважливіші особливості: він був систематичним, добре спланованим та тотальним; його метою і виправданням було створення «нового і кращого суспільства». Терор не лише не засуджувався, але й став істотним складовим елементом революційних теорій. Досвід подальших революцій, зокрема соціалістичної революції у Росії (1917), показав, що жодна з них не обійшлася без використання терору. Страх, що поширюється через використання державного революційного терору, завжди ставав знаряддям формування нового суспільства та знищення попереднього.

Терор впродовж історії людства слугував украй жорстоким і могутнім знаряддям політичної боротьби, досягнення і зміцнення влади, однак став не лише інструментом, який використовувала сама влада, але й знаряддям боротьби проти неї з боку опозиційних політичних угруповань. Відповідно відбувалося поступове розширення і структуризація кола суб'єктів та об'єктів терору.

У терористичній діяльності, що отримала розвиток в Європі і світі в кінці XIX - на початку ХХ століть., чітко визначилися дві найважливіші тенденції.

Перша з них полягала в тому, що найрізноманітніші антидержавні організації активно вдавалися до революційного тероризму, зумовленого ідеологічними переконаннями про соціальну справедливість і створення нового соціалістичного суспільства. Друга тенденція була представлена зростаючим національно-визвольним рухом, що призвело до створення низки радикальних організацій і рухів, основною мотивацією яких були ліквідація іноземного поневолення і створення самостійних незалежних держав-націй.

У другому підрозділі «Політичний тероризм у другій половині ХХ століття» розглядаються процеси активізації міжнародного політичного тероризму, зумовлені масштабним відродженням державного тероризму, санкціонованого владою низки тоталітарних режимів Європи (Італії, Німеччини, СРСР).

Масштабний недержавний тероризм став наслідком кризи світової колоніальної системи та зростанням національно-визвольного руху в країнах Африки, Латинської Америки, Південно-Східної Азії, а також Близького і Далекого Сходу. Терористичні організації в цей час активно діяли не лише в країнах третього світу, але й у Європі, Японії та США. Чинником ескалації міжнародного тероризму стало біполярне протистояння між СРСР і США, що призвело до ідеологічної заанґажованості і навіть до морального виправдання діяльності низки терористичних організацій і рухів.

Можна стверджувати, що власне з початку 70-х років ХХ ст. у світі починає формуватись якісно нове явище - міжнародний політичний тероризм. Його принципові особливості виявили себе у: інтернаціоналізації діяльності терористичних організацій, як щодо об'єктів насильства, так і їх кадрового складу; виникнення системи взаємодій у сфері матеріально-технічного забезпечення і підготовки бойовиків; орієнтація на масштабні терористичні акти, що могли б привернути увагу громадськості та урядів держав світу; розширення об'єктів терору, до складу яких було залучено нові групи людей: державні службовці, працівники правоохоронних органів, журналісти, випадкові особи; істотне розширення географії тероризму, оскільки діяльність терористичних організацій охопила практично усі регіони світу; поєднання терористичних актів із пропагандою серед населення окремих країн чи їх частин.

У третьому підрозділі «Ескалація масштабів тероризму в кінці ХХ - на початку ХХІ століття» представлено аналіз сучасного міжнародного політичного тероризму. Констатовано зміну мотивацій терористичної діяльності, яка полягає у висуненні на перший план антиглобалізаційних та релігійно-фундаменталістських настроїв, які стали сприятливим середовищем для розвитку сучасного тероризму. Він відзначається ідеологічним фундаменталізмом (на основі антизахідних і релігійно-екстремістських настроїв), транснаціональним (мережевим) характером, сталими зв'язками зі злочинним світом, високим рівнем технічної оснащеності терористичних організацій та їх схильністю до застосування новітніх технологій при організації та здійсненні терористичних актів.

У третьому розділі «Протидія ескалації терористичної діяльності та боротьба з проявами сучасного міжнародного терроризму» зосереджено увагу на аналізі ефективності засобів протидії тероризму, міжнародно-правових основ співпраці держав світу у цій сфері, особливостях міжнародної антитерористичної коаліції та участі України в боротьбі з міжнародним тероризмом.

У першому підрозділі «Проблема ефективності засобів боротьби з новітніми загрозами міжнародного тероризму» наголошується, що взаємодія сучасних держав у сфері антитерористичної діяльності стає однією із найістотніших проблем світової політики. Разом з тим, розбіжності у ставленні держав до тероризму стосуються не лише оцінки важливості цього явища для міжнародної безпеки, а також у виборі засобів протидії тероризму. У їхній основі - невирішеність питання щодо вироблення загального визначення понять «тероризму» і «міжнародного тероризму», що є наріжним каменем при створенні правової бази міжнародного співробітництва під час проведення спільних міжнародних операцій проти транснаціональних терористичних організацій, а також відповідного рівня інформаційної взаємодії суб'єктів боротьби з ними.

Важливим чинником, який впливає на міжнародну співпрацю у боротьбі з тероризмом є факт, що держави по-різному оцінюють рівень загрози своїй безпеці з боку сучасних терористичних організацій. Це пояснюється тим, що міжнародна терористична активність, незважаючи на глобалізацію, постійно концентрується у визначених регіонах світу (Близький Схід, Середня і Південна Азія) і стосується лише частини держав (насамперед, США й Ізраїль). Саме тому держави, які не відчувають загрози тероризму, не схильні до витрат, пов'язаних з протидією тероризму.

Відмінності також стосуються силових способів боротьби з терористами (військові акції, вбивства і викрадення), котрі переважно є односторонньою діяльністю, яку здійснюють, здебільшого, збройні сили чи спецслужби Ізраїлю, Туреччини, Російської Федерації, США. Багато дослідників і політиків зазначають, що така реакція зумовлює, радше, ескалацію насильства і розвиток тероризму, а істотним наслідком таких дій завжди є дезорганізація країн і регіонів світу. У свою чергу, такі наслідки негативно впливають на міжнародну спільноту, оскільки порушення норм міжнародного права заради знищення терористичної організації чи окремого її члена стають не лише небезпечним прецедентом, але й новітньою нормою взаємовідносин між державами.

Фактично, у сучасному світі кожна держава самостійно веде боротьбу з міжнародним тероризмом із застосуванням тих засобів, які, на думку її керівництва, розглядаються як доцільні й адекватні щодо наявних загроз.

У другому підрозділі «Міжнародно-правові аспекти взаємодії держав у сфері боротьби з проявами міжнародного тероризму» розглядаються проблеми формування міжнародно-правових основ протидії міжнародному тероризму. Швидкий розвиток мережевих терористичних організацій у сучасному світі змушує модифікувати зміст міжнародно-правових норм, що визначають порядок і форми взаємодій держав у питаннях боротьби з міжнародним тероризмом.

Підкреслимо, що спроби кодифікування правових норм, пов'язаних з тероризмом, здійснювалися досить давно. Зокрема, першим кроком у цьому напрямі вважають підписання IV Гаазької конвенції (1907) у сфері права і звичаїв ведення сухопутної війни. Важливе значення мали міжнародні конференції що проводилися в 1930-і роки Міжнародним Союзом Кримінального Права, під час яких вперше було визначено тероризм як злочинну діяльність, спрямовану на порушення міжнародного порядку.

Слід виокремити також резолюції Генеральної Асамблеї № 3314 від 14 грудня 1974 року (що визначає як акт агресії відправлення на територію іноземної держави організованих озброєних банд або груп, нерегулярних підрозділів або найманців як і їх підтримку, надання притулку чи матеріально-технічне постачання) Ради Безпеки ООН, зокрема: № 269 (від 19 жовтня 1999 року) № 1368 (від 2 вересня 2001 року), а також № 1373 (від 28 вересня 2001 року).

Загалом, успіхи в правовому регулюванні питань боротьби з міжнародним тероризмом можна вважати частковими, що безпосередньо пов'язане зі станом сучасної системи міжнародних конвенцій та характером взаємовідносин між провідними державами світу.

У сфері боротьби проти проявів та наслідків терористичної діяльності діє п'ять основних міжнародних конвенцій: Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (1963); Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, зокрема дипломатичних агентів (1973); Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників (1979); Конвенція проти тортур і інших жорстоких, нелюдяних або принижуючих гідність видів звернення і покарання (1984); Міжнародна конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців (1989).

Загальною особливістю міжнародно-правових актів у сфері боротьби з міжнародним тероризмом є обмеженість щодо конкретних проявів тероризму та певна аморфність і нечіткість зафіксованих у них положень.

Відповідні політико-правові основи протидії тероризму заклала прийнята ООН «Декларація про заходи з ліквідації міжнародного тероризму» (1994). Після цього були ухвалені такі важливі за своїм змістом та значенням документи, як «Декларація наради міністрів про боротьбу з тероризмом» (Канада, 1995), «Конвенція про боротьбу з тероризмом» (Єгипет, 1996); «Конвенція про боротьбу з тероризмом» (Франція, 1996) та інші. Загальними Зборами ООН схвалено «Конвенцію про попередження бомбових терористичних замахів» (1997). Лише 2002 р. питання боротьби з міжнародним тероризмом розглядалися Радою Безпеки ООН 14 разів й було прийнято чотири відповідні резолюції, заяви і звернення. У центрі уваги були питання виконання Резолюції Ради Безпеки ООН № 1373 від 28 вересня 2001 року, яка зобов'язує держав-членів ужити конкретних і вичерпних заходів щодо боротьби з тероризмом. Однак, доводиться константувати, що ООН не досягла істотних зрушень у питанні координації дій держав щодо боротьби з тероризмом.

У третьому підрозділі «Особливості міжнародного співробітництва у сфері боротьби з сучасним міжнародним тероризмом» зосереджено увагу на співпраці держав у сфері боротьби з міжнародним тероризмом. Протидія тероризму, з огляду на його деструктивний характер та масштаби прояву, відповідає інтересам практично усіх держав світу та міжнародних організацій.

Слід константувати, що сучасному міжнародному тероризму протистоять, переважно, окремі держави чи групи держав, а міжнародні спеціалізовані інституції не володіють достатніми можливостями і засобами для відповідної діяльності. До 1997 р. проблемою вивчення тероризму та координації дій держав у сфері боротьби з ним займався Центр Попередження Злочинності (Відень), який першочергово зосереджувався на боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю, а дослідження і моніторинг розвитку міжнародного тероризму не належав до його пріоритетних завдань. У зв'язку зі зростанням загрози тероризму і організованої злочинності, а також пов'язаних з нею проблем контрабанди наркотиків, було створено Бюро Контролю Наркотиків і Попередження Злочинності (Відень).

Питання співпраці держав у сфері боротьби з міжнародним тероризмом обговорюються у рамках міжнародних конференцій за участю глав держав і урядів. Зокрема, особливе значення мають зустрічі в рамках діяльності групи G-8, СНД, ОАД, ЛАД. Особливу роль у протидії міжнародному тероризму відіграє також НАТО, яка намагається трансформувати власну військову структуру для реагування на новітні загрози, у тому числі з боку терористичних організацій.

На наш погляд, лише створення широкої антитерористичної коаліції поза рамками окремих блоків та союзів, таких, наприклад, як НАТО, ЄС, РЄ і т.п., сприятиме формуванню єдиної системи безпеки у світі.

«Місце і роль України в боротьбі з міжнародним політичним тероризмом» розглядається у четвертому підрозділі. За роки незалежності Україна здобула визнаний у світі авторитет виваженого, послідовного і неупередженого контрибутора міжнародної безпеки, що підтверджується активними зусиллями нашої держави як гаранта придністровського врегулювання, учасника миротворчих операцій в Боснії і Герцеговині, Косово, принципова позиція щодо інших конфліктів та кризових ситуацій (Нагірний Карабах, Абхазія, Чечня, Дагестан), яка завжди ґрунтується на загальновизнаних принципах міжнародного права.

Україна ратифікувала такі засадничі документи ООН як «Декларація про заходи з ліквідації міжнародного тероризму» (1994) із доповненнями, а також регіональні угоди, зокрема «Угоду про співробітництво у боротьбі з тероризмом між державами-членами СНД» (1999) тощо. Україна активно сприяє антитерористичним операціям, що знаходило відображення у наданні власного повітряного простору для забезпечення антитерористичної кампанії в Афганістані.

Водночас, активність України у миротворчій діяльності не лише не гарантує їй захисту від можливих терористичних атак, але й, за певних умов, може перетворити у їхню ціль. Розвитку тероризму в Україні сприяють глибока соціально-економічна криза, протистояння політичних сил, наростання проявів сепаратизму, зубожіння значної частини населення, процеси соціального розшарування, розвиток кримінальних підприємницьких структур, корумпованість державного апарату, функціонування потужного нелегального ринку зброї, девальвація моральних та духовних цінностей. Це диктує нагальну потребу докорінної трансформації суспільно-політичного життя в Україні, а також розробки і втілення ефективних механізмів боротьби з потенційними терористичними загрозами.



ВИСНОВКИ

Результати дослідження можна звести до таких позицій:

Джерела сучасного міжнародного тероризму містяться, насамперед, у політичній сфері, але культурна та релігійна непримиренність є чинниками які поляризують світ, призводячи до зростання екстремізму та численних людських жертв. Прояви сучасного політичного тероризму суттєво відрізняються як за розмахом, так і за характером, що змушує детально вивчити це явище на науковому рівні. Отож, можна виокремити такі особливості міжнародного тероризму:

По-перше, міжнародний тероризм у результаті стрімкого поширення перетворився наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. в одну з глобальних загроз людства. Водночас, він зазнав якісних змін, оскільки набув ознак системного явища та глобального географічного виміру. Сучасні терористичні організації вже не діють як окремі суб'єкти, а активно взаємодіють та координують власні зусилля. По-друге, в умовах політичної глобалізації світу міжнародний тероризм став істотною загрозою не лише для національної безпеки окремих держав, але й для усієї світової спільноти. По-третє, боротьба з проявами міжнародного тероризму, як глобальної проблеми людства, вимагає колективних зусиль більшості держав і народів, всієї світової спільноти. По-четверте, все виразнішим стає взаємозв'язок сучасного міжнародного тероризму з іншими актуальними глобальними проблемами сучасності.

Проблема міжнародного тероризму тісно пов'язана з найважливішими сферами життєдіяльності людства: політичною, економічною, соціальною, релігійною, національною, екологічною, правовою. Саме тому, мотиви діяльності терористичних організацій мають мультифункціональний характер, однак, незалежно від інтересів і цілей, усі послуговуються фізичним насильством, як засобом політичної боротьби.

Терором, у широкому розумінні, слід вважати дії, спрямовані на залякування політичних опонентів чи громадян засобами насильства, аж до фізичного знищення чи погрози ним. У вузькому розумінні, терор є методом впливу на респондентів (владу чи громадян держави) шляхом здійснення терористичного акту, що має на меті досягнення визначених цілей, причому жертва теракту не є об'єктом цього впливу.

Тероризмом можна вважати суспільно-політичне явище, яке пов'язане із використанням чи загрозою фізичного насильства через терористичний акт, з метою створення атмосфери страху в суспільстві чи хаосу в державі задля реалізації цілей (переважно політичного характеру) суб'єктів терористичної діяльності.

Впродовж історії тероризм видозмінювався під впливом політичного контексту його існування та розвитку. Загалом, від початку ХІХ ст. в еволюції міжнародного тероризму можна виділити три етапи, що якісно відрізняються між собою (Табл. 1.).

Таблиця 1 - Етапи формування міжнародного політичного тероризму

Етап	Історичний період	Суб'єкт терористичної діяльності	Об'єкт терористичної діяльності	Спосіб здійснення терористичного акту	Респондент
1.	ХІХ ст. - середина ХХ ст.	Особа організація	глави держав, державні посадові особи	замах на життя	громадяни
2.	середина ХХ ст.- початок ХХІ ст.	організація	громадяни	захоплення заручників	влада
3.	початок ХХІ ст.	організація	громадяни	масове вбивство без формальних вимог	засоби масової інформації

Джерело: власне опрацювання автора

Від початку ХІХ ст. і до кінця ІІ світової війни. Цей етап характеризувався переважно діяльністю окремих груп і осіб, керованих ідеологічними або націоналістичними мотивами. Об'єктами актів терору були, здебільшого, керівники політичних партій, посадовці й глави держав.

Від кінця ІІ світової війни - до 70-80-х років ХХ ст. У цей час до активної терористичної діяльності вдавалися (окрім інших) також національно-визвольні, сепаратистські, релігійні та кримінальні організації. Окрім терористичних актів, спрямованих проти конкретних осіб, вони активно використовувати захоплення заручників з метою подальшого шантажу урядів держав світу.

Від 80-х років ХХ ст. до наших днів. У практиці мережі терористичних організацій набуло поширення масове вбивство людей, а також виникла загроза (що є предметом дискусій в рамках урядів і спецслужб) технологічного тероризму - захоплення терористами об'єктів підвищеної небезпеки (атомних електростанцій, хімічний підприємств тощо) або зброї масового ураження з метою здійснення терористичних актів надзвичайних масштабів.

На початку 70-х років ХХ ст. у світі починає формуватись якісно нове явище - міжнародний політичний тероризм. Його принципові особливості полягають у інтернаціоналізації діяльності терористичних організацій; виникненні системи взаємодій у сфері матеріально-технічного та кадрового забезпечення; розширення кількості об'єктів терору та орієнтації на масштабні терористичні акти; істотному розширенні географії тероризму; поєднанні терористичних актів із пропагандою серед населення окремих країн чи їх частин та досягненні значного інформаційного ефекту.

Терористична діяльність у сучасних умовах характеризується широким розмахом, відсутністю чітко виражених державних кордонів, наявністю зв'язку та взаємодією з міжнародними терористичними центрами і організаціями; жорсткою організаційною структурою, що складається з керівної і оперативної ланки, підрозділів розвідки і контррозвідки, матеріально-технічного забезпечення, бойових груп і прикриття; жорсткою конспірацією і ретельним відбором кадрів; наявністю агентури в правоохоронних і державних органах; хорошим технічним оснащенням, яке іноді перевершує рівень спорядження окремих підрозділів урядових військ; наявністю розгалуженої мережі конспіративних укриттів, навчальних баз і полігонів.

Істотну роль у сучасному терористичному русі відіграють мережеві організації, що трансформувалися у справжні корпорації із залежними від їхніх лідерів банками, виробничими потужностями, юридичною інфраструктурою, значними контрольованими територіями, надсучасними засобами масового знищення і десятками тисяч добре організованих, оснащених і навчених бойовиків. Висока конспіративність таких структур та транснаціональний характер сприяють їхній неуразливості. Концентрація значного капіталу у приватних руках і легкий доступ до технологій створюють сприятливе середовище для виникнення замкнених соціо-техногенних утворень, лідери яких через одержимість або фобії можуть вдаватися до масштабних актів терору, в умовах зниження ролі суверенної держави.

Сучасна система багатостороннього співробітництва в боротьбі з тероризмом формувалася впродовж 30-и років. На глобальному рівні вона функціонує під егідою ООН та її спецпідрозділів, насамперед, ІМО, ІКАО та МАГАТЕ, на основі одинадцяти універсальних конвенцій та спеціальних протоколів щодо боротьби із різними проявами тероризму на суші, на морі та у повітрі.

Ці угоди закріплюють механізми, що передбачають ефективну практичну взаємодію. Вони містять зобов'язання припиняти теракти, включно зі знешкодженням та затриманням осіб, винних або підозрюваних у їх скоєнні, обмінюватися відповідною інформацією, надавати максимальну правову підтримку. Безперечно, найбільше значення мають конвенційні положення, що забезпечують неухильне покарання злочинців на основі принципу aut dedere aut judicare. Згідно з ним, держава, на території якої перебуває злочинець, має або сама покарати його, або видати з цією метою іншій державі.

Українська влада та суспільство не можуть ігнорувати можливість розгортання терористичної діяльності в нашій країні. Чинниками, які можуть сприяти розгортанню терористичної діяльності в Україні, є: глибока соціально-економічна криза, протистояння політичних сил, наростання проявів сепаратизму, зубожіння значної частини населення, соціальне розшарування, розвиток кримінальних підприємницьких структур, корумпованість державного апарату, функціонування потужного нелегального ринку зброї, девальвація моральних та духовних цінностей в суспільстві, ймовірні етнополітичні та етнорелігійні конфлікти.

Незважаючи на гострі політичні й громадські дискусії щодо напрямів та дій влади із забезпечення національної і міжнародної безпеки, однозначність позиціонування України в глобальній боротьбі з міжнародним тероризмом не викликає істотних заперечень.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чікель Ю.В. Проблеми наукового дефініювання та трактування міжнародного тероризму. // Вісник Львівського Університету. Серія міжнародні відносини. - Вип. 15. - Львів, 2005. - С. 40-43.

2. Чікель Ю.В. Найважливіші причини та наслідки ескалації міжнародного тероризму. // Вісник Львівського Університету. Серія міжнародні відносини. - Вип. 16. - Львів, 2006. - С. 17-20.

3. Чікель Ю.В. Тероризм як нова глобальна проблема людства. // Вісник Львівського Університету. Серія міжнародні відносини. - Вип. 18. - Львів, 2006. - С. 51-54.



АНОТАЦІЯ

Чікель Ю.В. Політичний тероризм у сучасних міжнародних відносинах - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04. - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2011. У дисертації досліджено сучасний міжнародний політичний тероризм. Проблема політичного тероризму в сучасних міжнародних відносинах вирізняється актуальністю та гостротою. Тероризм перетворився в одне з найнебезпечніших за масштабами, непередбачуваністю і наслідками суспільно-політичних явищ, яке щораз більше загрожує безпеці багатьох країн та їхніх громадян, спричиняє величезні політичні, економічні та моральні втрати.

Політичний тероризм набув ознак міжнародного, що стало глобальною проблемою сучасності й справжнім викликом усьому світовому співтовариству. Він немислимий поза сферою міжнародних відносин, оскільки є наслідком інтенсивної економічної та політичної глобалізації кінця ХХ - початку ХХI ст.

З'ясовано зміст понять «терор», «тероризм», «терористичний акт». Аналізуються чинники, що в сучасних умовах істотно впливають на ескалацію політичного тероризму в міжнародних відносинах; вивчено сучасні терористичні організації та способи їх дій; досліджено історичні особливості еволюції та показано якісні етапи становлення міжнародного політичного тероризму, проаналізовані політичні та правові механізми протидії діяльності терористичних організацій, місце і роль України в антитерористичних діях світового співтовариства.

Ключові слова: терор, тероризм, терористичний акт, терористична організація, суб'єкт терористичних дій, об'єкт терористичних дій, респондент терористичних дій, міжнародна співпраця.

АННОТАЦИЯ

Чикель Ю.В. Политический терроризм в современных международных отношениях - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04. - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2011.

В диссертации исследован современный международный политический терроризм. Определено содержание понятий «террор», «терроризм», «террористичний акт». Анализируются факторы, которые в современных условиях существенно влияют на эскалацию политического терроризма в международных отношениях; изучено современные террористические организации и способи их действий; исследовано исторические особенности эволюции и показано етапи становления международного политического терроризма, проанализировано политические и правовые механизмы противодействия деяльности террористических организаций, место и роль Украини в антитеррористических действиях мирового сообщества.

Проблема политического терроризма в современных международных отношениях выделяется актуальностью и остротой. Терроризм превратился в одно из опаснейших за масштабами, непредсказуемостью и следствиями общественно-политических явлений, которое каждый раз больше угрожает безопасности многих стран и их граждан, влечет огромные политические, экономические и моральные потери.

Политический терроризм приобрел признаки международного, что стало глобальной проблемой современности и настоящим вызовом всему мировому содружеству. Он немыслимый вне сферы международных отношений, поскольку является следствием интенсивной экономической и политической глобализации конца ХХ - начала ХХI ст.

Заострение проблем, связанных с международным терроризмом, актуализировало потребность исследовать его природу, сущность и причины распространения. Изучением этого явления занимаются государственные и общественные организации, научные институты, специальные служб.

Ключевые слова: террор, терроризм, террористический акт, террористическая организацияя, субъект террористических действий, объект террористических действий, респондент террористических действий, международное сотрудничество.



SUMMARY

Chikel Y. Political terrorism in modern international relations. - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree «Candidate of sciences» (Political Science ), Specialization 23.00.04 - Political Problems of International Systems and Global Development. - Ivan Franko National University of Lviv . - Lviv, 2011.

The dissertation researches modern international political terrorism. The notions «terror»,»terrorism», «terroristic act» are defined. Factors influencing the escalation of political terrorism in international relations are analyzed. Modern terroristic organizations and the ways of their action are studied, historical peculiarities of evolution and the stages of rise of international political terrorism are researched and shown, political and legal mechanisms of counteraction activity against terroristic organizations and place and role of Ukraine in antiterroristic action owe analyzed.

Terrorists and terrorism have become one of the major forces in international relation. Hostage-taking and other acts of violence for political ends are common all over the globe. This dissertation explores the phenomenon of terrorism.

The dissertation examines and explains the nature and sources of terrorists beliefs, actions, goals, worldviews, methods and techniques of terrorist activity, causes of terrorist activity escalation, international terrorism evolution, modern methods of terrorism counteraction, the place and role of Ukraine in modern international terrorism fighting.

...