Політичний регіоналізм у контексті демократизації Королівства Іспанія

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Спеціальність 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

УДК 323.174 (460)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

ПОЛІТИЧНИЙ РЕГІОНАЛІЗМ У КОНТЕКСТІ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ КОРОЛІВСТВА ІСПАНІЯ

ГВОЗДИНСЬКИЙ СВЯТОСЛАВ

ЛЮБОМИРОВИЧ

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі країнознавства і міжнародного туризму Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Зінько Ігор Зіновійович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри країнознавства і міжнародного туризму

Офіційні опоненти:доктор політичних наук, професор Круглашов Анатолій Миколайович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича завідувач кафедри політології та державного управління

кандидат політичних наук, доцент Остапець Юрій Олександрович, Ужгородський національний університет завідувач кафедри політології

Захист відбудеться 25 травня 2011 р. о 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.11 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Cічових Стрільців, 19, а. 205.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий “18” квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор історичних наук, професор Антонюк Н. В.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Політична децентралізація і зростання ролі регіонів у європейських державах - важливі тенденції демократичного розвитку суспільства з другої половини ХХ ст. і дотепер, які в умовах поглиблення демократії здатні не суперечити, а сприяти формуванню інтегрованого європейського простору. У деяких країнах посилення політичного регіоналізму відбувалося за складних умов повалення диктаторських режимів і формування основ національної демократії. Там, де успішно відбувся так званий демократичний транзит, процеси демократизації та децентралізації зумовили становлення постійного діалогу між центром і регіонами й стали потужним каталізатором пожвавлення конструктивного політичного регіоналізму.

Королівство Іспанія - унітарна держава, де з середини 70-х років минулого століття після повалення режиму генерала Франко розпочався і досі триває складний процес погодження інтересів столиці та регіонів. Тут особливу роль відіграють Країна Басків і Каталонія, які, окрім національних відмінностей, відзначаються історичними прецедентами автономії та мають вищий рівень соціально-економічного розвитку. Посилення регіоналізму спричинило значний перерозподіл повноважень між центром і регіонами на користь автономії останніх у різних сферах суспільного життя при збереженні конституційно закріпленого унітарного устрою держави. Крім цього, зростання повноважень регіонів і вироблення механізмів їх участі в політичному житті держави відбувається на тлі виконання Іспанією умов членства в ЄС та поглиблення євроінтеграційних процесів.

Пошук ефективної моделі державного устрою Іспанії, покликаний створити міцний політичний і правовий фундамент для розбудови сильної демократичної держави, триває. Він характеризується складним синтезом суперечливих ідей і процесів федералізму, децентралізації та регіоналізму. Неухильне розширення повноважень автономних регіонів становить потенційну загрозу унітарному устрою, а за певних обставин і територіальній цілісності країни. Такі побоювання ґрунтуються на наявності в політико-адміністративному територіальному устрої Іспанії важливих федеративних елементів, які дозволяють віднести країну до групи регіональних держав, що є перехідною формою політичного устрою між унітарною та федеративною. Реальність запровадження федеративного устрою викликає сумніви у багатьох дослідників, до того ж це неможливо зробити без перебудови свідомості мільйонів іспанців. Деякі радикальні політичні сили в автономних областях, передовсім у Країні Басків та Каталонії, обстоюють ідеї сепаратизму. Щоправда, іспанський політичний регіоналізм розвивається в контексті зміцнення повноважень та посилення відповідальності регіонів у всіх країнах-членах ЄС на спільних політико-правових засадах і є цілком керованим, збалансованим та прогнозованим процесом.

З огляду на зростаючий інтерес до дослідження проблем регіоналізму в світовій науці, недостатнє вивчення проблематики іспанського регіоналізму, зокрема, в контексті поглиблення процесів демократизації політичного життя країни, а також з урахуванням можливостей продуктивного використання цього досвіду для українських реалій, тема дисертаційного дослідження є надзвичайно актуальною і важливою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з науковою проблематикою, над якою працює кафедра країнознавства та міжнародного туризму Львівського національного університету імені Івана Франка. Зокрема, з науковими темами «Політичний регіоналізм у контексті європейської інтеграції» (термін виконання: 2002-2004 рр.), «Сучасні інтеграційні процеси в Європі: закономірності та тенденції розвитку» (номер державної реєстрації 01050007454, термін виконання: 2005-2007 рр.), «Інтеграція України до ЄС: порівняльний аналіз соціальних показників європейських держав та України» (номер держаної реєстрації 01084006462, термін виконання: 2007-2012 рр.).

Мета дисертаційного дослідження - з'ясувати особливості та перспективи розвитку політичного регіоналізму в Королівстві Іспанія за умов демократизації держави та подальшого поглиблення демократії. Досягнення мети передбачає розв'язання таких завдань:

- визначити суспільно-політичні особливості переходу від авторитарного режиму Ф. Франко до демократичного ладу;

- дослідити взаємозв'язок процесів демократизації і політичного регіоналізму на прикладі трансформаційних змін у іспанському суспільстві;

- обґрунтувати суть і структурні особливості регіональної держави як форми політичного устрою;

- з'ясувати політико-правові, соціально-економічні, етнічні, культурні та інші особливості автономних областей Іспанії та їх вплив на становлення сучасної системи відносин між центром і регіонами;

- проаналізувати тенденції та змоделювати можливі сценарії розвитку відносин між центром і регіонами в Іспанії;

- розглянути розвиток іспанського регіоналізму в контексті європейської інтеграції;

- вивчити можливість застосування іспанського досвіду для розв'язання проблем політичного регіоналізму в Україні.

Об'єктом дослідження є політичний регіоналізм і процеси демократизації в Королівстві Іспанія.

Предметом дослідження виступають сутність, чинники та перспективи розвитку політичного регіоналізму в Іспанії, інституційні та політико-правові механізми врегулювання відносин центру і регіонів в умовах демократизації політичної системи Іспанії.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період від початку демократичних перетворень, вихідною точкою яких вважається смерть Ф. Франко (1975), до теперішнього етапу суспільного розвитку країни.

Методологічною основою дослідження є теорія неоінституціоналізму, що розкриває широкі можливості аналізу відносин між центром і регіонами на інституційному рівні (на рівні визначення певних правил поведінки акторів) та моделювання розвитку політичного регіоналізму в Іспанії за різних умов.

Робота базується на поєднанні різних наукових методів та підходів. Вироблення єдиної системи методів побудоване на використанні таких теоретико-методологічних підходів, як емпіричний, науково-прогностичний та міждисциплінарний.

Емпіричний підхід, що охоплює методи івент- і контент-аналізу, метод конкретних ситуацій (case-study) дає змогу дослідити різноманітні прояви зв'язків між поглибленням процесів демократизації та посиленням регіоналізму в Іспанії. Зокрема, в дослідженні особливостей статусів автономних областей Іспанії та їх участі в структурах Європейського Союзу використано метод контент-аналізу нормативно-правових і конституційних документів.

Науково-прогностичний підхід з використанням методів екстраполяції і перспективного моделювання дає змогу формувати моделі взаємовідносин між регіонами Іспанії зі звичайним статусом, зі спеціальним статусом, центральним урядом Іспанії та Європейським Союзом, а також прогнозувати характеру відносин між ними.

Міждисциплінарний підхід допомагає застосувати знання різних галузей науки - політології, міжнародних відносин, економіки, історії, географії - з метою проведення комплексного аналізу політичного регіоналізму в Іспанії та розв'язання основних завдань дисертаційного дослідження.

Джерельна база дисертаційного дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження склали передовсім праці закордонних науковців. Значний внесок у формування цілісного розуміння політичного регіоналізму зробили відомі європейські учені М. Кітінґ, Ф. Кінскі, Дж. Луфлін, А. Паасі, а також російські політологи І. Бусигіна, О. Макаричев. Важливе значення для вивчення регіональних особливостей Іспанії та розвитку іспанського політичного регіоналізму мають праці відомих іспанських науковців - Е. Айа, Ж. Вернье, С. Ґінера, М. Гарсії Венеро, О. Енкарнасьйона, X. Каро Барохи, Х. Торноса, Т. Маса, Л. Морено.

Невід'ємною складовою дисертаційної роботі є дослідження політичного регіоналізму в контексті демократизації. У цій царині виокремлюються теоретичні напрацювання Р. Арона, Р. Даля, Л. Даймонда, С. Ґантінгтона, А. Лейпхарата, Х. Лінца, А. Пшеворського, К. Шміттера. Особливу увагу приділено працям, присвяченим дослідженню особливостей процесів демократизації в Іспанії, зокрема, П. Вудворфа, О. Енкарнасьйона, Дж. Коломера.

Зважаючи на те що в українській політичній науці не представлено фундаментальних праць у рамках предмета дослідження, в роботі послуговуємося працями вітчизняних науковців, що стосуються окремих аспектів дослідження. Зокрема, використано доробок у галузі дослідження становлення та розвитку політичного регіоналізму в Європі І. Зінька, Ю. Мацієвського, Є. Кіш, Р. Калитчака, А. Круглашова, Т. Козак, К. Поліщука. Для оцінки можливості застосування іспанського досвіду в Україні важливе значення мають праці, присвяченні дослідженню регіональних особливостей Україні, зокрема Г. Макарова, С. Римаренко, Т. Татаренко. Сучасні підходи до вивчення процесів демократизації висвітлені в працях українських науковців В. Годлевської, А. Романюка, Н. Латигіної, Л. Угрин. Однак, глибинні дослідження політичного регіоналізму в Іспанії з урахуванням впливу трансформації політичного режиму, в українській політичній науці відсутні.

Джерельно-документальну базу дисертаційного дослідження склали установчі договори міжнародних європейських організацій, до складу яких входить Іспанія або її автономні області, конституційне законодавство Іспанії, загальнонаціональні акти у галузі регулювання відносин з автономними областями, статути автономних областей і регіональні нормативно-правові акти автономних областей, що визначають повноваження в окремих сферах.

Крім цього, для розв'язання завдань, поставлених у дисертаційній роботі, використано аналітичні матеріали опубліковані у вітчизняних та іноземних фахових періодичних виданнях: «Казанский федераліст», «Логос», «Общественные науки и современность», «Політичний менеджмент», «Право и политика», «Мировая экономика и международные отношения», «Полис», «El Mundo», «European Urban and Regional Studies», «International Affairs», «Journal of Democracy», «Nationalism and Ethnic Politics», «Parliamentary Affairs» та ін. Низку джерел було знайдено в інформаційній мережі Інтернет.

Гіпотеза наукового дослідження: потенціал унітарної конструкції форми державного устрою обмежує розвиток регіоналізму в Іспанії і може призвести до конфлікту у відносинах між центром та автономними областями країни.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в такому:

вперше:

- на рівні дисертаційної роботи проведено цілісне дослідження політичного регіоналізму в Іспанії, докладно вивчені автономні статуси історичних автономних областей (Країни Басків, Каталонії та Галісії), з'ясовано особливості та чинники їх розвитку. На основі аналізу характерних ознак іспанського регіоналізму констатовано, що політичний регіоналізм у державі за умов поглиблення демократичних засад суспільства може мати прогнозований і конструктивний характер і не обов'язково загрожувати територіальній цілісності або призвести до федералізації держави;

- з'ясовано, що процеси демократизації та поглиблення демократії позитивно впливають на розвиток регіоналізму в Королівстві Іспанія. Демократизація Королівства Іспанія супроводжувалася розширенням повноважень автономних областей і загалом сприяла активізації розвитку іспанського політичного регіоналізму. Окрім цього, поглиблення демократії в Іспанії має вирішальне значення для розв'язання проблем регіоналізму, які завжди посідали важливе місце в програмах загальноіспанських і регіональних політичних партій;

- доведено, що в форматі регіональної держави закладено потенціал для подальшого розвитку регіоналізму. На прикладі дослідження політичного регіоналізму в Іспанії з'ясовано, що обсяг повноважень різних автономних областей може бути неоднаковим і не обов'язково підпадає під єдину схему розподілу компетенцій столиці та регіонів. Механізми державного управління в демократичній державі передбачають різні моделі регіоналізації;

- на основі аналізу особливостей розвитку політичного регіоналізму та розширення повноважень автономних областей в Іспанії в умовах демократизації політичної системи країни сформульовано п'ять прогностичних моделей розвитку відносин між центром і регіонами, якими є розвиток та зміцнення регіональної держави, перетворення Іспанії на федерацію, вихід регіонів зі складу Іспанії та створення власних держав, зміцнення унітарного устрою держави та посилення ролі центральної владі, розчинення іспанської держави у європейських інтеграційних процесах. Здійснено аналіз ефективності моделей з огляду збалансування інтересів головних учасників та обґрунтовано думку, що найбільш імовірним сценарієм у середньостроковій перспективі є розвиток та зміцнення регіональної держави;

- вивчено можливість використання іспанського досвіду регулювання відносин між центром і регіонами в українських умовах як прикладу ефективного підходу до інтегрування регіональних інтересів у загальнонаціональну стратегію розвитку.

отримало подальший розвиток:

- обґрунтування думки, що регіональний тип держави треба розглядати як самостійний тип політичного устрою, хоча він і займає проміжне положення між унітарним і федеративним типами державного устрою. На основі порівняльного аналізу між унітарною та федеративною формами державного устрою визначено засадничі принципи функціонування регіональної держави та особливості відносин між центром і регіонами в такій системі. Обґрунтовано тезу, що форма політичного устрою Королівства Іспанії на сучасному етапі відповідає ознакам регіональної держави. Виявлено, що регіональна держава забезпечує широкі можливості у створенні ефективного балансу відносин між центром і регіонами.

- дослідження впливу інтеграційних європейських процесів на розвиток іспанського регіоналізму. Активна участь автономних областей Іспанії у загальноєвропейських організаціях та інституціях вносить вагомі корективи у відносини «центр-регіони» в Іспанії, забезпечуючи автономним областям додаткові інструменти реалізації своїх регіональних інтересів та підтримки конструктивного діалогу з Мадридом.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Наукове значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно збагачує царину досліджень української політичної науки, вносячи нові здобутки у розвиток української політичної думки і вивчення актуальних проблем політичного регіоналізму. Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його результати деталізують знання про умови розвитку та особливості іспанського регіоналізму, з урахуванням впливу процесів демократизації. Основні положення, висновки та рекомендації можуть бути використанні при розробленні спецкурсів для студентів, що навчаються за спеціальностями політологія, міжнародні відносини, країнознавство, зокрема, таких лекційних курсів, як «Політичний регіоналізм і сучасні міжнародні відносини», «Порівняльний аналіз політичних систем», «Транскордонне співробітництво у сучасній Європі», «Трансформація політичних систем сучасності», «Країнознавство». Дослідження може бути корисним для науково-дослідних центрів і зовнішньополітичного відомства України.

Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі країнознавства і міжнародного туризму факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні положення результатів і висновків дисертації апробовано під час обговорень на міжнародній конференції «Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво» (травень 2006 р., м. Луцьк), представлено на міжнародних конференціях «Суспільство і політичні інститути в умовах трансформації та реформ» (грудень 2008 р., м. Харків) та «Україно-російське порубіжжя: стан та перспективи співробітництва» (квітень 2010 р., м. Харків), презентовано на міжнародній конференції «Регіон - 2010: стратегія оптимального розвитку» (листопад 2010 р., м. Харків). Крім цього, структура дисертаційного дослідження та основні результати обговорювалися на засіданнях кафедри країнознавства і міжнародного туризму факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка і представлені в тезах до звітних наукових конференцій професорсько-викладацького складу та аспірантів (лютий 2007 р., лютий 2009 р.). Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладені в чотирьох наукових публікаціях у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, тринадцяти підрозділів, висновків, переліку прийнятих скорочень, списку використаних джерел і літератури (265 найменувань на 24 сторінках) та чотирьох додатків (на 6 сторінках). Обсяг основної частини роботи 180 сторінок. авторитарний демократичний політичний дипломатичний

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і новизну теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, його мету і завдання, розглянуто стан наукової розробки проблеми у вітчизняній і зарубіжній політичній науці, подано огляд найважливіших джерел і літератури. Визначено наукову новизну, практичне й теоретичне значення дисертації та наведено дані про апробацію її результатів.

У першому розділі «Теоретичні основи дослідження політичного регіоналізму і демократизації» сформульовано методологію досліджень, проаналізовано актуальний стан наукового опрацювання проблематики, розглянуто основні характеристики політичного регіоналізму та його взаємозв'язок з демократизацією суспільства.

На основі аналізу різних підходів до розумінні політичного регіоналізму, його типів і особливостей, констатовано, що політичний регіоналізм - складне і багатопланове явище, яке має досить широке наукове трактування. У дисертаційній роботі політичний регіоналізм розглядається як політичних рух, ініційований регіонами чи представниками регіональної еліти з метою здобуття ширших повноважень в управлінні своїм регіоном.

Поширення регіоналізму в Європі часто пов'язують з кризою національної держави, що виявляється у розмиванні владних повноважень держави між субнаціональним (регіональним) і наднаціональним (загальноєвропейським) рівнями. У цьому контексті регіоналізм відповідає сутності сучасних інтеграційних процесів у Європі та є важливою складовою формування інтегрованого європейського простору, певним етапом на шляху до реалізації концепції «Європи регіонів».

Політичний регіоналізм розглядається в контексті демократизації суспільства - процесу конституювання демократичного способу правління, створення економічних, політичних, культурних передумов залучення громадян до обговорення, формування і реалізації соціально-політичних цінностей, рішень і політики. Важливим аспектом розуміння цього процесу є вивчення моделей становлення демократичного ладу і виокремлення етапів демократизації.

Досліджуючи теоретичні та практичні аспекти демократизації суспільства, зауважуємо, що демократизація суспільства супроводжується децентралізацією влади і перерозподілом повноважень, а це створює сприятливі умови для розвитку регіоналізму. Звідси випливає певний взаємозв'язок між демократизацією та регіоналізмом, оскільки процес децентралізації спрямований на делегування повноважень нижчим щаблям влади та запровадження принципу субсидіарності, що є основною передумовою функціонування регіоналізму. Водночас децентралізація влади можлива за умов публічного контролю влади, активної участі громадян у політичному житті держави, запровадження принципів відкритого суспільства та інших явищ подібного характеру, що, насправді, є невід'ємними ознаками демократичного суспільства, інакше кажучи, демократичний лад сприяє децентралізації влади, а децентралізація - розвитку регіоналізму.

Аналізуючи взаємозв'язок регіоналізму та децентралізації держави, доходимо до висновку, що регіоналізм за цим критерієм займає місце між федералізмом і централізмом. Із огляду на це, виокремлено типи державно-територіального устрою, що відповідають цим явищам, - федерація (федералізм), унітарна держава (централізм) і децентралізована регіональна держава або держава автономій (регіоналізм). Далі розглядаються особливості регіональної держави через порівняння з іншими формами державного устрою, в результаті чого виявлено, що регіональна держава поєднує елементи федеративної і унітарної держави.

У другому розділі «Суспільно-політичні особливості еволюції іспанського політичного регіоналізму в постфранкістський період» досліджено трансформацію політичної форми правління в Іспанії з авторитарної у демократичну, вивчено вплив поглиблення процесів демократизації на суспільно-політичну ситуацію в країні і, зокрема, на зростання ролі регіонів та посилення іспанського політичного регіоналізму.

Демократизація Іспанії забезпечила сприятливі умови для настання політичної стабільності й заклала міцний фундамент для політичної та соціально-економічної розбудови держави. Трансформація державного устрою відбувалася в складних умовах зростання регіонального напруження та пошуку шляхів легітимної мирної зміни політичного режиму. Важлива складова демократичних перетворень іспанського суспільства полягала у децентралізації держави, що позитивно вплинуло на відносини між центром і регіонами.

У процесі демократизації і децентралізації держави відбулися реформа політико-адміністративного устрою, сформувалися нові підходи до взаємодії центру і регіонів, що зумовило розвиток керованого регіоналізму в Іспанії. Основні принципи нового державного устрою закладені в Конституції Іспанії, яка передбачає створення 17 автономних областей. Повноваження автономних областей визначаються статутами автономії та включають формування розгалуженої інституційної системи (зокрема, автономний парламент і уряд) та механізми розв'язання локальних завдань.

Сучасна іспанська держава автономій характеризується асиметрією автономних повноважень і гнучким підходом до визначення обсягу повноважень, що розкриває широкі можливості для пошуку ефективного балансу відносин між центром і регіонами. Асиметрія повноважень автономних областей виникла через існування різних процедур прийняття автономних статутів: спеціальна процедура (ст. 151 конституції) та звичайна процедура (ст. 143 конституції). Унаслідок цього відбувся поділ автономних областей за обсягом повноважень на дві групи: автономні області з широкими повноваженнями (Андалусія, Валенсія, Галісія, Каталонія, Країна Басків, Канарські острови, Наварра) та автономні області з обмеженими повноваженнями (решта автономних областей). Далі асиметрія повноважень поглиблювалась за рахунок можливостей автономних областей здобувати нові повноваження та залежала від політичної волі конкретної автономної області, підтримки цього курсу населенням регіону.

Докладний аналіз відносин між центром і регіонами в Іспанії показує, що іспанська держава на сучасному етапі характеризується складним поєднанням федеративних (єдність у різноманітті, розмежування повноважень між різними рівнями управління, поєднання централізму і децентралізму управління, симетрії та асиметрії автономій, існування множинної самоідентифікації серед іспанців і ін.) та унітарних елементів (перерозподіл владних повноважень відбувається з санкції центрального уряду, він володіє правом прийняття остаточних рішень, закріплення єдиного і неподільного суверенітету іспанської нації) в управлінні державою.

За такої ситуації немає змоги однозначно визначити державний устрій Іспанії, що залишається на перехідному етапі між унітарним і федеративним типами управління. Це дає підстави віднести Іспанію до перехідного типу - регіональної або обласної держави.

У третьому розділі «Політико-правові основи іспанських автономних областей» проведено детальний аналіз особливостей автономного статусу автономних областей Іспанії, зокрема, Каталонії, Країни Басків і Галісії, які відстоюють поглиблення політичного регіоналізму.

Країна Басків має давню та складну практику організації автономного самоуправління у складі Іспанії, що ґрунтуються на ідеях баскського націоналізму. У різні часи центральна влада по-різному трактувала автономію Країни Басків, а суперечлива історія конфлікту між центром і регіоном навколо цього питання має багато сумних сторінок. Незважаючи на це, баскському народу вдалося пронести крізь століття власний менталітет, цінності, культуру і прагнення до політичної свободи у розв'язанні внутрішніх проблем.

В основі баскської традиції самоврядування лежить фуерос (місцеві статути і хартії) - сукупність різноманітних пільг, привілеїв та зобов'язань, що визначали характер взаємовідносин між центральною владою і васальними територіями. Традиційний баскський фуерос передбачав місцеву автономію і привілеї в галузі торгівлі, оподаткування, військової служби тощо. Сьогодні Країна Басків володіє найширшими автономними правами, що включає визнання баскської мови та культури, широку фінансову автономію, можливість мати місцеві загони поліції, місцеві ЗМІ і т. ін.

Незважаючи на компромісне розв'язання низки важливих питань стосовно автономних прав цього регіону, відносини Країни Басків з центральною владою залишаються напруженими. Гострота баскського питання зумовлена наявністю в суспільстві ідей баскського сепаратизму, що становить загрозу територіальній цілісності Іспанії. Діяльність організації ЕТА, що неодноразово застосовувала зброю з метою привернути увагу до своїх ідей, ставить інколи під сумнів ефективність демократичного підходу до розв'язання баскської проблеми. Водночас, поступове зменшення підтримки баскського сепаратизму серед населення регіону, припинення діяльності партії Батасуна, засудження агресії з боку членів організації ЕТА суспільством та послаблення активності діяльності цієї організації дає надію на нормалізацію ситуації в Країні Басків.

Каталонія - ще один історичний регіон Іспанії, який характеризується значними лінгвістичними та культурними особливостями, потужним економічним потенціалом і давньою традицією боротьби за свої автономні права та свободи. Демократизація Іспанії позитивно вплинула на компромісне розв'язання найбільш гострих питань відносин «центр-регіон» у випадку Каталонії. Незважаючи на значні поступки з боку центрального уряду, суперечки навколо каталонського питання є постійним атрибутом політичного життя Іспанії.

Прийнявши новий Статут автономії (2006), Каталонія отримала широкі повноваження у найважливіших галузях управління регіоном. Найбільшими здобутками, що зафіксовані у цьому документі, можна вважати право називатися окремою нацією та розширення фінансової автономії - пункти, що стали предметом гострих дебатів у іспанському суспільстві. Попри значне розширення автономних повноважень, Каталонія продовжує активно виступати за подальше поглиблення регіоналізму в Іспанії.

Політика Каталонії та Країни Басків у сфері розширення автономного статусу має визначальний вплив на розвиток регіоналізму в Іспанії. Порівнюючи ці автономні області, зауважимо, що незважаючи на подібні умови та історію боротьби за здобуття права на автономію, каталонський націоналізм, на відміну від баскського, демонструє винятково цивілізований характер політичної боротьби і спромігся досягнути визнання своїх автономних прав без застосування військової сили.

Автономна область Галісія, як і Каталонія та Країна Басків, має власну мову та багату культурну спадщину. Однак національний рух у Галісії має значно менші амбіції та можливості і в підсумку залишається маловпливовим у масштабі країни. Так само незначний потенціал конфліктності мають переважно культурно-історичні та мовні домагання громадсько-політичних рухів Балеарських і Канарських островів, Андалусії, Валенсії.

Обсяг автономних повноважень інших регіонів Іспанії цілком відповідає їх потребам і завданням регіонального розвитку. Тому відносини центральної влади з цими регіонами позбавлені гострих конфліктів і характеризуються стабільністю. Діяльність регіональних рухів у цих автономних співтовариствах сконцентрована передусім на розвитку соціально-культурної сфери.

У четвертому розділі «Перспективи врегулювання інтересів центру і регіонів у Іспанії» запропоновано вірогідні сценарії трансформації відносин центру і регіонів в Іспанії з огляду на найбільш важливі питання розвитку держави: поглиблення європейської інтеграції, узгодження інтересів між центром і регіонами, збалансування регіонального розвитку та узгодження інтересів різних регіонів між собою.

Досліджуються вплив європейських інтеграційних процесів на іспанський регіоналізм, взаємодія іспанських регіонів з іншими регіонами європейських держав, різні форми регіональної співпраці та форми участі в інституціях ЄС. Можливість незалежної діяльності іспанських регіонів на європейській арені розглядається як додаткова перевага в одстоюванні свої інтересів перед центральним урядом. У цьому контексті вивчається участь іспанських автономних областей у європейських організаціях, що об'єднують регіони різних європейських держав на підставі спільних інтересів та пріоритетів розвитку або з метою акумуляції зусиль у розв'язанні спільних галузевих проблем.

Загалом, поглиблення інтеграційних процесів у Європі та посилення ролі регіональної складової в цих процесах розкриває нові можливості для послаблення напруги у відносинах «центр-регіони» в Іспанії. Зважаючи на можливість реалізації багатьох прагнень автономних областей Іспанії в межах європейських структур, гострота суперечки між центральним урядом і регіонами Іспанії зменшується.

Аналіз перспектив розвитку регіоналізму в Іспанії дав змогу запропонувати декілька можливих сценаріїв еволюції відносин між центром і регіонами: розвиток регіональної держави, перетворення Іспанії на федерацію, вихід регіонів зі складу Іспанії та створення власних держав, зміцнення унітарного устрою держави та посилення ролі центральної влади, розчинення іспанської держави у інтеграційних процесах. Сконструйовано моделі цих сценаріїв за участю чотирьох суб'єктів відносин: центру (столиця), регіонів зі звичайним статусом, регіонів з особливим статусом та ЄС. Кожний сценарій вивчає можливий розвиток відносин у декількох площинах: відносини центрального уряду з регіонами, відносини іспанських регіонів між собою, відносини Іспанії з ЄС, відносини іспанських регіонів з органами ЄС та європейськими організаціями. Запропоновані сценарії розглядаються з точки зору ефективності розв'язання конфлікту у відносинах між центром і регіонами та ймовірності їх запровадження.

Окрім цього, розглянуто можливість практичного використання здобутків іспанської моделі демократизації та державного управління в Україні, головним чином у царині взаємовідносин між центром і регіонами та забезпечення умов для регіонального розвитку. Значну увагу присвячено відмінностям у менталітетах іспанського та українського народів, історико-політичним та етнокультурним передумовам, стабільності політичних систем, а також впливу міжнародного оточення на зародження та розвиток політичного регіоналізму в обох країнах.

ВИСНОВКИ

Упродовж останніх трьох десятиріч у Іспанії відбулися складні політичні трансформації: демократизація суспільства, децентралізація влади, розвиток регіоналізму та залучення до європейських інтеграційних процесів, які безпосередньо вплинули на суспільно-політичний та соціально-економічний розвиток держави.

Утвердження демократичної форми державного управління, на нашу думку, - найважливіша зміна в іспанському суспільстві, що фактично стала точкою відліку для розгортання всіх інших згаданих вище процесів.

В ході дослідження з'ясовано особливості демократичних перетворень у Іспанії - забезпечення легітимної та мирної зміни політичних режимів, активна підтримка демократизації іспанськими регіонами та важлива роль короля Іспанії у цих подіях.

Особливість трансформації іспанського суспільства полягає у безпосередньому зв'язку між демократизацією та розвитком регіоналізму в Іспанії. Становлення демократичного ладу та розбудова демократичних інститутів зумовили усвідомлення необхідності розв'язання проблем у відносинах «центр-регіони» на основі компромісу. Компроміс між центральним урядом і регіонами був віднайдений у прийнятті рішення про закріплення за регіонами статусу автономних областей. Автономні області здобули широкі права та повноваження, унаслідок чого суттєво зросла роль регіонів у державі. За таких умов регіоналізм став одним із найважливіших чинників розвитку іспанського суспільства у кінці ХХ ст.

У процесі досліджень виокремлено основні риси іспанського регіоналізму: висхідний тип регіоналізму, значний вплив «регіональної ідентичності» на розвиток регіоналізму, асиметрія владних повноважень автономних областей.

Вивчено політико-правові, соціально-економічні, етнічні, культурні та інші особливості автономних областей Іспанії, зокрема національних регіонів - Каталонії, Країни Басків і Галісії. Констатовано, що Каталонія та Країна Басків здобули надзвичайно широкі автономні повноваження у найрізноманітніших сферах місцевого самоуправління та виступають головними рушійними силами поглиблення іспанського регіоналізму. Інші автономні області Іспанії одержали вужчий обсяг автономних повноважень. Отже, бачимо різну активність регіонів у боротьбі за автономні права.

Підтверджено, що державний устрій Іспанії має ознаки регіональної держави та характеризується поєднанням важливих федеративних елементів з ознаками унітарної держави. Сучасна іспанська держава автономій - це гнучка система, що надає можливість регіонам досягнути рівня автономії, який відповідає їхнім потребам, зберігаючи при цьому єдність іспанської нації. Така модель державного устрою, з одного боку, значною мірою відповідає потребам іспанського суспільства у забезпеченні культурного різноманіття та викликам європейських інтеграційних процесів, а з іншого боку, - генерує серйозні побоювання щодо посилення сепаратистських тенденцій і можливої дезінтеграції держави.

Виявлено, що поглиблення інтеграційних процесів у Європі та посиленні ролі регіональної складової у цих процесах відкриває нові можливості для послаблення напруження у відносинах «центр-регіони» в Іспанії. Зважаючи на можливість реалізації багатьох прагнень автономних областей Іспанії в межах спільних європейських структур, гострота суперечки між центральним урядом і регіонами Іспанії суттєво зменшується.

Вивчення перспектив розвитку регіоналізму в Іспанії дає змогу запропонувати декілька можливих сценаріїв еволюції відносин між центром та регіонами: розвиток регіональної держави, перетворення Іспанії на федерацію, вихід регіонів зі складу Іспанії та створення власних держав, зміцнення унітарного устрою держави та посилення ролі центральної влади, розчинення іспанської держави у інтеграційних процесах. На нашу думку, найбільш імовірним сценарієм для Іспанії на найближче майбутнє є сценарій розвитку регіональної держави.

Вивчено можливість застосування іспанського досвіду в українських реаліях. Значний інтерес становить іспанський підхід до розв'язання складних проблем багатомовності, культурного різноманіття та інших гострих регіональних питань. Цінним є досвід Іспанії у сфері підвищення ефективності державного управління та пошуку оптимального балансу у відносинах між центром і регіонами, що є актуальним для України. Водночас використання іспанської моделі вимагає уважної адаптації з урахуванням різноманітних особливостей, характерних лише для України.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ

1. Гвоздинський С.Л. Політико-правові основи самовизначення Каталонії / С.Л. Гвоздинський // Вісник Львівського університету. Сер. міжнар. відносини. - 2007, Вип. 21.- С. 74-80.

2. Гвоздинський С.Л. Розподіл повноважень у відносинах «центр-регіони» (іспанських досвід) / С.Л. Гвоздинський // Освіта регіону. - 2010, Вип. 3. - С. 128-132.

3. Гвоздинський С.Л. Проблеми вдосконалення політико-адміністративного устрою сучасної Іспанії / С.Л. Гвоздинський // Вісник Львівського університету. Сер. міжнар. відносини. - 2010, Вип. 26. - С. 83-88.

4. Гвоздинський С.Л. Регіональна держава як форма компромісу між унітаризмом та федералізмом (іспанський досвід) / С.Л. Гвоздинський // Вісник Луганського національного університету. - 2010, Вип. № 23 (210). - С. 12-19.

АНОТАЦІЯ

Гвоздинський С.Л. Політичний регіоналізм у контексті демократизації Королівства Іспанія - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Львівській національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2011. Дисертація присвячена комплексному дослідженню політичного регіоналізму в Іспанії у контексті демократизації країни та поглиблення демократії. Проаналізовано взаємозв'язок процесів демократизації і політичного регіоналізму на прикладі трансформаційних змін у Королівстві Іспанія. Розглянуто особливості регіональної держави як форми політичного устрою. З'ясовано політико-правові, соціально-економічні, етнічні, культурні та інші особливості автономних областей Іспанії. Досліджено вплив європейських інтеграційних процесів на розвиток політичного регіоналізму в Іспанії. Виокремлено тенденції та змодельовано можливі сценарії розвитку відносин між центром і регіонами в Іспанії. Вивчено можливість застосування іспанського досвіду для розв'язання проблем політичного регіоналізму в Україні.

Ключові слова: автономні області Іспанії, демократизація, децентралізація, політичний регіоналізм, регіональна держава, регіоналізація, розподіл повноважень.

Гвоздинский С.Л. Политический регионализм в контексте демократизации Королевства Испания - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - Политические проблемы международных систем и глобального развития. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2011.

В диссертации комплексно исследован политический регионализм в Испании в контексте демократизации страны и развития демократии. Изучена взаимосвязь процессов демократизации и политического регионализма на примере трансформационных перемен в Королевстве Испания. Рассмотрены особенности регионального государства как формы политического устройства. Раскрыты политико-правовые, социально-экономические, этнические, культурные и другие особенности автономных областей Испании. Исследовано влияние европейских интеграционных процессов на развитие политического регионализма в Испании. Проанализированы тенденции и смоделированы возможные сценарии развития отношений между центром и регионами в Испании. Рассмотрена возможность применения испанского опыта для решения проблем политического регионализма в Украине.

Ключевые слова: автономные области Испании, демократизация, децентрализация, политический регионализм, распределение полномочий, региональное государство, регионализация.

Hvozdynskyy S.L. Political regionalism in the context of democratization in the Kingdom of Spain. - Manuscript.

The thesis is prepared for obtaining the scientific degree “Candidate of Political Science”, specialty 23.00.04. - Political Problems of International Systems and Global Development. - Ivan Franko National University of Lviv. - Lviv, 2011. Political decentralization and strengthening the role of regions in European countries are important tendencies of democratic society development from the second half of XX century till present days. In some countries the strengthening of political regionalism took place in the difficult conditions of overthrowing authoritarian regimes and forming national democracy. The thesis investigates one of the most striking cases of such event, namely: political regionalism in Spain considering society democratization and strengthening of democracy.

In this paper, the political regionalism is considered as a political movement initiated by regions or representatives of regional elites in order to obtain more responsibilities in managing region. Exploring the development of regionalism in Spain in conditions of society democratization, it was found that democratization of society is accompanied by decentralization and redistribution of power providing for favorable conditions for the development of regionalism. In fact, the democratization opened new opportunities for solving conflicts between the regions and the center basing on negotiations. The key to the mutual understanding was found in the decision to provide the regions with more powers. This process resulted in the transformation of Spanish administrative-territorial structure and further development of regionalism. The paper has corroborated that the Spanish form of government combines both elements of federal state and elements of unitary state. The modern Spanish state of autonomies is a flexible system that enables regions to achieve a level of autonomy appropriate to their needs, while maintaining the unity of the Spanish nation. This implies that Spain can be classified as regional state. This model of government largely meets the needs of Spanish society in promoting cultural diversity and challenges of European integration processes. On the other hand, it also generates serious concern about the strengthening of the separatist tendencies and the possible disintegration of the state.

During the research the following main features of Spanish regionalism were identified: the bottom-up type of regionalism, the important role of "regional identity" in regionalism development, asymmetry of powers in the autonomous regions. In the thesis a great attention is paid to studying political, legal, socio-economic, ethnic, cultural and other features of the Spanish regions and in particular of Catalonia, the Basque Country and Galicia. These regions have been revealed to be the main driving forces of Spanish political regionalism. Catalonia and the Basque Country have got extremely broad autonomous powers in different spheres of local government. Other autonomous regions of Spain received the narrower scope of autonomous powers that represent different regions of activity in the struggle for autonomous rights.

The impact of European integration on Spanish regionalism is also revealed in the paper. In this context, the author studies the participation of Spanish autonomous regions in European organizations, which bring together different regions of European countries on the basis of common interests and development priorities. The ability of Spanish regions to work independently in the European arena is regarded as an additional advantage in defending their interests before the central government. Thus, the deepening of European integration promotes Spanish regionalism.

The paper also studies the possible ways of Spanish political regionalism development. The author presents five possible scenarios of future relations between the center government and the Spanish regions, namely: the development of regional state, the transformation of Spain into federation, the separation of some regions and foundation of new independent states, the strengthening of unitary state and central power, dissolution of Spanish state in European integration processes. Each scenario describes relations between main actors (the central government, the regions and the EU) under certain conditions. The author has found that the most probable scenario is the further development of regional state which meets the important challenges of relations between the center and the regions. The paper analyses the possibility of applying Spanish experience to consideration of the challenges of political regionalism in Ukraine. Most attention is paid to Spanish approach in consideration of difficult problems of regional diversity. The Spanish experience of coordinating regional and central interests is found to be useful for Ukraine. However, the Spanish model needs to be applied cautiously when adapting and considering numerous peculiarities of the Ukrainian society.

Key words: autonomous regions of Spain, democratization, decentralization, distribution of powers, political regionalism, regional state, regionalization.

Размещено на Allbest.ru