Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин

УДК 327: 323.285

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Тероризм у світовій політиці

23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Тимінська Катерина Олексіївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор політичних наук, доцент, ГАЛАКА Сергій Павлович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор, ПАРАХОНСЬКИЙ Борис Олександрович, радник при Дирекції Національного інституту стратегічних досліджень

кандидат політичних наук, ГУЦМАН Марія Ярославівна, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень

Захист відбудеться 20 грудня 2010 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.29 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10. тероризм влада насильство

Автореферат розісланий “15” листопада2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Андрущенко С. В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасний міжнародний тероризм є одним з нових факторів впливу на світову політику, стан і розвиток міжнародної системи постбіполярного часу.

Особливого значення питання співвідношення впливу тероризму на світову політику набуває у зв'язку з тим, що міжнародний тероризм являє собою складне, постійно змінне, багатовимірне і багатоаспектне явище, яке має на меті зміну міжнародного порядку, вплив на події в політичній, економічній, військовій, соціальній та культурній галузях суспільного життя.

Терористичні акти дедалі частіше спрямовані на масові людські жертви, спричиняють руйнування матеріальних і підрив духовних цінностей, провокують війни, недовіру та ненависть між соціальними, національними і релігійними групами, що сприяє виникненню і поглибленню системних криз.

Досі не вирішеними залишаються питання, що мають на меті встановлення чіткої межі між актами тероризму, терором та боротьбою за незалежність і право на самовизначення, тероризмом і расизмом, фашизмом та фундаменталізмом, які несуть в собі небезпеку для людства.

Тероризм нового часу перетворюється на явище глобального характеру через здатність використовувати досягнення технічного прогресу як у частині озброєності виконавців, так і при виборі об'єктів здійснення терористичних акцій (ядерний, хімічний, екологічний, біологічний та інформаційний).

Таким чином, актуальність даної теми дослідження підтверджується тим, що тероризм став динамічним явищем міжнародного характеру, довготривалим фактором сучасного політичного життя, відносно стійким елементом глобалізованого світу.

Для безпекового аспекту державної і міжнародної політики України ця тема є особливо актуальною, оскільки на сучасному етапі зі зростаючою взаємозалежністю світової політичної системи, розуміння головних засад і принципів побудови дієвої безпекової політики є вирішальним у затвердженні України як надійного партнера світової антитерористичної коаліції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми сталого державного розвитку України” і наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Інтеграція України в європейські правові, політичні та економічні системи” (номер державної реєстрації 01БФ048-01). Дослідження виконане відповідно до наукової програми кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Європейський вектор зовнішньої політики України в контексті процесів міжнародних відносин”.

Наукове завдання, яке вирішує автор, полягає у з'ясуванні впливу тероризму на міжнародні політичні процеси.

Об'єктом дослідження є світова політика.

Предметом виступає явище тероризму.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення основ взаємозв'язку явища тероризму з світовими політичними процесами.

Для досягнення мети дослідження автором визначено наступні завдання:

· визначити ознаки, структуру і особливості природи тероризму;

· встановити типологію тероризму в сучасних світових процесах;

· дослідити еволюцію тероризму в світовій політиці ХХ - початку ХХІ ст.;

· виокремити особливості явища на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин;

· проаналізувати головні засади і механізми діяльності міжнародних регіональних та універсальних організацій в рамках протидії тероризму;

· визначити підходи держав і міжнародних організацій до встановлення глобальної контртерористичної боротьби;

· сформулювати авторське бачення нових засад протидії міжнародному тероризму;

· проаналізувати політику України щодо засад антитерористичної діяльності держави.

Методологічна основа дослідження. Теоретичний аспект роботи передбачає дослідження цілого комплексу історичних подій, стану міжнародних відносин повоєнної доби минулого ХХ ст. - початку ХХІ ст. та оцінки впливу тероризму на розвиток світової політики.

Загальна схема, взята для творчого використання під час проведення даного дослідження, включає системний, історичний, структурно-функціональний, нормативний, порівняльний і емпіричний методи.

В основі системного наукового підходу головна увага приділялась синтезу системних елементів, з яких складаються індивідуальні та неповторні історичні події, ситуації та процеси. Системний підхід, оптимально поєднуючи динамічні та статичні аспекти предмету дослідження, виступає головним методологічним підходом до дослідження еволюції, ролі та місця тероризму в світовій політиці повоєнного часу - початку ХХІ ст., підкреслюючи необхідність створення міжнародної системи протидії цьому явищу.

З метою з'ясування ступеню наукової розробки даної проблематики, для класифікації наукових досліджень та визначення основних детермінант і дефініцій, методів вивчення проявів тероризму в країнах світу, автором використано порівняльний аналіз.

За допомогою структурно-функціонального методу автором було здійснено аналіз механізмів та інструментів державної політики акторів міжнародних відносин, основ регіонального і міжнародного співробітництва держав контртерористичного спрямування.

У рамках дослідження багатосторонніх заходів попередження і протидії тероризму, ролі і місця України в глобальній контртерористичній стратегії, використовувалися нормативний і емпіричний методи, що виокремили та узагальнили найважливіші нормативно-правові документи, прийняті ООН, НАТО, РЄ, ЄС, СНД, державами “Великої Вісімки” та рядом регіональних державних об'єднань.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українській політичній науці всебічно досліджується роль і місце тероризму в міжнародних відносинах ХХ - початку ХХІ ст., вплив явища на стан і розвиток світової політики. У рамках проведеного наукового дослідження автором сформульовано низку положень та отримано результати, що мають наукову новизну, а саме:

· досліджено головні ознаки і особливості явища тероризму, розроблено авторське визначення поняття “тероризм” як актуального виду асиметричних конфліктів сучасності, відповідної реакції на тривале затягування рішення політичних і соціально-економічних проблем;

· сформульовано основи типології тероризму; виявлено, що переважна більшість науковців ототожнюють поняття “тероризм”, “терор” і “терористичний акт”, розглядаючи їх у контексті соціального, а не міжнародно-політичного феномену;

· виявлено перетворення класичного тероризму першої половини ХХ ст., коли в переважній більшості до терористичної боротьби були залучені терористи-одинаки, на новий тип тероризму, суб'єктами якого стали міжнародні терористичні центри та організації;

· доведено, що до терористичної боротьби призводять конфлікти політичного, соціального, територіального, національного, етнічного характеру;

· здійснено комплексний аналіз механізмів та інструментів діяльності держав, регіональних і міжнародних організацій в протидії тероризму, виявлено неефективність існуючих елементів контртерористичної діяльності, в якій переважає розв'язання вже скоєних терактів, а не формування дій на попередження;

· з'ясовано, що політика державної безпеки має охоплювати безпосередньо превентивну діяльність з попередження виникнення та розвитку тероризму, ліквідації його деструктивних дій, що виступає основним елементом глобальної системи протидії явищу в усіх його проявах;

· визначено роль України в антитерористичній діяльності світового співтовариства, зазначено значний рівень готовності держави у політиці попередження тероризму.

Наукове та практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їхнього використання при формуванні зовнішньополітичної стратегії і тактики, аналізі процесів, що відбуваються у зовнішній політиці України та міжнародних відносин у цілому. Окремі положення дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальших досліджень безпекової політики України, розробки методології дослідження проблем міжнародної стабільності, а також розширюють можливості удосконалення навчальних програм, підготовки таких курсів у вищих навчальних закладах освіти, як “Історія міжнародних відносин”, “Міжнародні відносини та світова політика”, “Військово-політичні проблеми міжнародних відносин”, “Проблеми нерозповсюдження зброї масового знищення”, “Міжнародні конфлікти”, “Національна безпека України”.

Практичне значення дисертаційного дослідження визначається його актуальністю, новизною та сукупністю положень, що виносяться на захист, і полягає в можливості застосування одержаних результатів при вдосконаленні міжнародно-правових документів у галузі протидії тероризму, законотворчій діяльності Верховної Ради України, Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, ряду неурядових організацій ( “Міжнародна антитерористична єдність”).

Апробація результатів роботи. Результати дисертаційного дослідження було викладено у доповідях і виступах на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях молодих вчених „Актуальні проблеми міжнародних відносин” (Київ, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, (23 жовтня 2008 р.; 22 жовтня 2009 р.), круглому столі „Виклики 11 вересня і сучасна антитерористична стратегія США” (11 вересня 2008 р., Київ), міжнародній конференції „Європейська і євроатлантична інтеграція України та східна політика Польщі” (10 жовтня 2008 р., Київ), міжнародній конференції молодих вчених „Цвєтковські читання” (11 грудня 2009 р.), круглому столі „Грузія та Україна: парламентаризм, зовнішньополітичні цілі та перспективи євроатлантичної інтеграції держав” (29 червня 2009 р., м. Тбілісі), міжнародній конференції „Центрально-східна Європа 1919-2009 рр.: від тоталітаризму до незалежності” (15-18 липня 2009 р., м. Варшава), доповідалися на засіданнях кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів та десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (190 найменувань українською, англійською, іспанською, польською, російською мовами) та списку умовних позначень. Загальний обсяг дисертації становить 180 сторінок, в тому числі 16 сторінок - список використаної літератури.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність проведення дослідження, викладено зв'язок із науковими програмами, планами, темами Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, сформульовано мету та завдання дисертаційного дослідження, визначено об'єкт, предмет, методологічні засади, обґрунтовано наукову новизну роботи, показано її теоретичне та практичне значення, надано відомості про апробацію результатів дисертації та структуру роботи.

У першому розділі “Типологія тероризму, понятійно-категоріальний апарат явища” розглядається стан наукової розробки проблематики визначення ролі і місця тероризму в світовій політиці, його вплив на стан і розвиток міжнародних відносин повоєнного часу минулого століття, визначено методологічні підходи та теоретичні засади дослідження.

Використану джерельну базу і літературу автор класифікує наступним чином:

· документи та матеріали міжнародних регіональних та універсальних організацій;

· законодавчі акти України та країн світу щодо національної політики держав у протидії тероризм;

· джерела особистого походження: монографії, публікації та результати досліджень теоретиків у галузі тероризму;

· дослідження та публікації науково-дослідних центрів;

· довідкові та енциклопедичні видання.

1. До першої категорії документів автор відносить 13 універсальних конвенцій ООН, що складають головний міжнародно-правовий механізм у питаннях визначення ролі та місця держав-членів у протидії тероризму. Важливим доповненням до існуючого конвенційного механізму ООН стали декларації, документи, хартії, плани дій регіональних та міжнародних організацій (АСЕАН, Африканський Союз, Велика Вісімка, ЄС, НАТО, ОБСЄ, РЄ, СААРК, ШОС). Ґрунтовний матеріал містять Доповіді Генерального секретаря ООН “За більшої свободи: до розвитку, безпеки та прав людини для всіх” (2001 р.) та “Єдність в боротьбі з тероризмом: рекомендації з глобальної контртерористичної стратегії” (2006 р.), в яких конструктивно викладено позицію щодо важливих міжнародних проблем, серед яких окрема увага приділяється саме тероризму та методам протидії явищу.

2. Важливим з практичної точки зору виявились законодавчі акти лідируючих держав світу, які носять рекомендаційний та прикладний характер у визначенні тероризму, врахуванні можливостей компетентних органів, міждержавних об'єднань в протидії тероризму.

Саме під час дослідження національного антитерористичного права держав, і в тому числі України, було використано практику реалізації результатів міжнародно-правових досліджень у сфері боротьби з тероризмом, коли в рамках національного законодавства здійснюється перевірка можливості використання обраних та напрацьованих моделей, інструментів і механізмів на державному рівні, з обов'язковим дотриманням норм міжнародного права.

Окрему роль у визначенні основних можливостей з попередження терактів, захисті населення від проявів тероризму за кордоном новоствореного Департаменту внутрішньої безпеки США займає Доповідь національної комісії США з питань терактів 11 вересня 2001 р., що розкриває передумови і характер терактів у м.Вашингтон і м. Нью-Йорк.

3. Авторів монографій, публікацій та результатів досліджень у галузі тероризму автор умовно поділяє за групами на послідовників силового підходу в питаннях протидії тероризму, в рамках якого явище розглядається крізь призму кримінально-правової категорії, оперативно-розшукової діяльності та міжнародно-правових методів регулювання боротьби з тероризмом; прихильників ліберального підходу до вивчення тероризму як асоціального, конфліктогенного феномену, протидія якому має будуватись на засадах багатовекторної співпраці держав, міжнародних організацій та суспільства в цілому. Третя група дослідників об'єднує теоретиків політологічного та історичного спрямування, для яких вивчення явища тероризму неможливе без доктринального визначення історичних засад та передумов в глобальній системі міжнародних відносин.

Прихильники першого підходу, т.зв. консерватори, до яких автор відносить В.Ф.Антипенка, Н.Бен-Ієгуду, А.Дж.Бергесена, Ф.Гордона, В.О.Глушкова, С.О.Ефірова, В.П.Ємельянова, А.Йонгмана, І.І.Карпеця, Я.Ю.Кондратьєва, В.В.Крутова, М.Б.Левицьку, Дж.А. Лізардо, В.А.Ліпкана, М.Манна, Дж.В.Монтвілля, Д.Й.Никифорчука, В.Є.Петрищева, Д.Рамсфелда, С.Дж.Розена, М.М.Руденка, Р.Франка, Б.Хофмана, К.Хьюджеса, В.Шептякі, А.Шміда, Е.Н.Якубовського, надають перевагу криміногенним характеристикам тероризму, формуючи тим самим важливість силового вирішення протидії явищу, головна роль в якому відводиться органам державної безпеки, спеціальним службам, міжнародним військово-політичним організаціям держав.

Досконале висвітлення причин виникнення тероризму, питання етнотериторіальних конфліктів в Європі, взаємозв'язку тероризму і сепаратизму, вивчення явища в якості соціального конфлікту мас, підвищення внутрішньої безпеки держав, необхідності залучення всіх без винятку держав до створення єдиного центру з попередження та протидії тероризму, розглядаються в роботах представників ліберального підходу, серед яких окремо постають монографії та наукові статті І.Б.Березовського, Я.Гардона, У.Грайдера, Дж.Грума, Р.Гунаратна, Ю.Дроздова і В.Єгозарьяна, О.О.Ігнатова, Є.П.Ільїна, Е.Капштайна, Ч.Кіглі-мол., М.Лінда, Є.Г.Ляхова, М.Мадея, А.Малашенка, О.М.Михайленка, Я.Павловські, А.В.Платонова, П.Родмана, Ф.Рейнареса, К.Н.Соколова, Дж.Уайта, Ф.Фукуями, А.Червінські, Д.Шлахтера.

Проблемі нерозповсюдження зброї масового знищення (ЗМЗ), кібернетичній загрозі міжнародній співпраці та порядку з боку хімічного, біологічного, ядерного та інформаційного тероризму присвячено роботи Д.Баймена, В.С.Білоуса, Л.Гаррета, С.П.Галаки, Г.Еллісона, В.І.Євстигнеєва, О.М.Метелькова, Р.Ньюмана, П.Піллара, П.Роджерса, Б.Тайєра і Р.Фалькенрата, в яких дослідники аналізують приклади використання ЗМЗ, кібернетичних атак, наголошуючи на необхідності перегляду існуючого механізму ДНЯЗ і доповненні існуючих конвенційних засад міжнародного права регулювання інформаційної безпеки держав та установ.

Роботи дослідників третьої групи (С.Галушко, Дж.Гіббс, О.Горшков, С.Джон, В.Івков, Я.Єшимітцу, У.Каннінгам-мол., М.Г.Капітоненко, О.В.Коростельов, У.Лакер, В.А.Манжола, Я.Мезенцев, Л.І.Мошкова, О.Нечипоренко, Г.М.Перепелиця, Є.Пермяков, С.У.Хук) розглядають етапи становлення тероризму, порівнюють методи і тактики діяльності терористів-одинаків та терористичних організацій, вивчають діяльність сепаратистських організації Європи та світу, беручи за основу тероризм в якості соціального конфлікту, наголошуючи на важливості вирішення будь-яких збройних конфліктів мирними методами, адже саме заморожені конфлікти виступають ареною терористичного протистояння, тренувальними таборами чи притулками терористичним організаціям, осередками напруженості в регіоні.

4.Публікації науково-дослідних центрів (Інститут з попередження тероризму, Агентства із зменшення ризиків безпеці США, Інституту Брукінгс, Кембриджського університету, Бібліотеки Конгресу США, публікації канадського Центру розвідки, Північного Інституту вивчення Сходу (Данія), науково-консультативного центру СБ Уукраїни, Наукового Інституту проблем міжнародної безпеки, Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Україна), збірки статей Академії МВС Росії та МВС України, Антитерористичного центру країн СНД) створили міцне підґрунтя для систематизації автором підходів держав та їх відомчих органів щодо аспектів контртерористичиній діяльності.

У зв'язку з недостатнім рівнем вивченості впливу тероризму на світову політику, а також місця явища в сучасних міжнародних відносинах, автором опрацьовано значний масив української і зарубіжної літератури, введено до наукового обігу в Україні праці іноземних авторів із зазначеної проблематики, що, в свою чергу, збагачує аргументаційну базу розуміння основних аспектів теми.

Другий розділ - “Міжнародний тероризм і загроза регіональній та глобальній безпеці” - присвячено дослідженню нових форм тероризму в сучасних міжнародно-політичних умовах.

У розділі розглядаються етапи зародження нових видів явища, серед яких окремо виділяються ядерний, хімічний і біологічний, інформаційний тероризм, методи та приклади його діяльності, а також наслідки впливу на стан регіональних і міжнародних відносин світу.

Швидкому поширенню нових форм тероризму, з використанням сучасних досягнень науки і техніки, сприяють інтеграційні та дезінтеграційні процеси в світі. Практика і характер сучасних збройних конфліктів і протистоянь вказують на те, що орієнтація терористів на використання високотехнологічних методів ведення боротьби впливає на зростання частки залякування у військових кампаніях, а також містить в собі опосередкований фактор ескалації тероризму.

Тенденцією ведення протиправних терористичних дій останнього часу є намагання терористів отримати доступ до ядерної, хімічної, біологічної зброї, засобів радіоелектронної боротьби, центрів обробки інформації, комп'ютерізованих установ тощо. З іншого боку, не зважаючи на незначну світову статистику випадків застосування ядерних матеріалів у злочинних цілях, можливість використання ядерних компонентів задля досягнення завдань у рамках політичної, релігійно-етнічної чи соціальної боротьби виступає однією з нових загроз світовій безпеці, елементом політичного, економічного та військового шантажу.

На відміну від актів ядерного тероризму, які носять гіпотетичний характер у зв'язку з високим ступенем захищеності ядерних матеріалів, біологічний і хімічний тероризм не виключають елемент шантажу, можуть використовувати руйнівний потенціал в активному застосуванні його об'єктів.

У свою чергу вибірковість інформаційної зброї, зловживання інформаційними системами і мережами, привертають увагу терористів у зв'язку з можливістю передування чи супроводження актів традиційного тероризму. На відміну від інших видів тероризму, спрямованих на фізичне знищення великої кількості людей, інформаційний виконує лише функцію залякування та навіювання паніки, з метою дестабілізації існуючого стану справ на всіх без винятку рівнях співробітництва держав.

Неконвенційний характер хімічної, біологічної та радіологічної зброї впливає на еволюцію сучасного тероризму, його форми і методи діяльності, створюючи ефективний інструмент дестабілізації внутрішньо- і зовнішньополітичних відносин, підриву національної і міжнародної безпеки держав і особистості.

Спільним у нових формах сучасного тероризму є нанесення руйнівних і невідновних людських чи господарських збитків, навіювання паніки, остраху серед цивільного населення, а в разі відкритого збройного конфлікту - нанесення фізичної шкоди комбатантам.

У третьому розділі - “Міжнародні заходи щодо подолання тероризму” - розглядається система багатостороннього співробітництва в сфері боротьби з тероризмом з позиції оцінки явища в якості асиметричного конфлікту, виокремлюються головні засади, методи і заходи боротьби з тероризмом на національному, регіональному і глобальному рівнях, виходячи з розуміння, що боротьба з тероризмом неможлива без функціонування відповідної нормативно-правової бази та комплексного управління контртерористичними органами.

Складність розв'язання і врегулювання протиріч терористичного ґатунку відображається у важкості врегулювання шляхом залучення традиційних методів і способів сучасної дипломатії, що призводить до необхідності перегляду існуючих систем теоретико-практичних заходів з мінімізації напруги, подолання причин і попередження наслідків терористичної діяльності.

У рамках дослідження державної практики протидії тероризму та її фактичного висвітлення у відповідних нормативно-правових актах, акторів поділено на такі групи, а саме: 1) держави, в яких немає єдиного антитерористичного закону; 2) держави, законодавство яких окремо розглядає питання терористичних злочинів; 3) держави, в яких ухвалено національні стратегії (доктрини) у боротьбі з тероризмом; 4) держави, в яких створено спеціальні антитерористичні структури; 5) держави, в яких такі механізми протидії явищу відсутні.

Головними інструментами спільних дій держав у глобальній боротьбі з тероризмом визначено принципи колективної безпеки, оборони і міждержавних коаліцій як основні механізми політико-дипломатичного характеру, спрямовані на примус до відповідальності за скоєні злочини чи відновлення порушеного права.

При розгляді контртерористичної діяльності регіональних організацій (СНД, держав “Великої Вісімки”, ШОС, АСЕАН, СААРК, ОАД, ОАЄ) і міжнародних універсальних організацій (ООН, РЄ, ЄС, ОБСЄ, НАТО), інструменти мирних засобів вирішення і подолання існуючих загроз поділяються на дипломатичні, правові, економічні та військові компоненти політики вищезазначених об'єднань держав.

Звертається увага на невідповідність сучасних систем протидії тероризму загрозам, що постають перед членами регіональних організацій, адже головним у їхній діяльності має стати саме попередження дій терористів, а не реакція на дії в результаті скоєного теракту.

Зауважується, що на тлі еволюції тероризму, виходу явища на якісно новий рівень впливу на організацію сучасних міжнародних відносин, перед світовим співтовариством постає низка актуальних завдань, таких як перегляд комплексу організаційно-правових заходів на національному рівні з метою їх удосконалення, необхідність підвищення рівня взаємодії на двосторонньому, регіональному рівнях, активізація діяльності в рамках міжнародних організацій, задля вироблення єдиного і уніфікованого механізму заходів реагування на загрози і виклики тероризму

Висновки

У результаті дослідження ролі і місця міжнародного тероризму в світових політичних процесах було одержано наступне:

1. Сучасний тероризм є інструментом досягнення поставлених цілей, головною ознакою якого є застосування насилля. Поняття “міжнародний тероризм” підкреслює міжнародну суб'єктивну чи об'єктивну спрямованість “тероризму”, що позначається в екстериторіальності характеру, наслідків та спонукальних причин терористичного акту.

Соціальна сторона міжнародного тероризму простежується у політиці залякування, підступності та непередбачуваності терористичних атак, масштабності руйнувань і кількості жертв. Терористичний акт створює негативну морально-психологічну атмосферу постійного остраху і переживання, відчуття страху громадян за своє життя. Навіть погроза використання насильства призводить до створення стану хаосу і постійного відчуття тривоги та небезпеки. З іншого боку, соціальна конфліктність такого аспекту явища тероризму, підтверджує правильність розуміння того, що в основі кожного терористичного акту закладено погрозу вчинення нового, більш жорстокого та руйнівного теракту в майбутньому.

Автором запропоновано визначати “тероризм” як соціально-політичне явище світової політики, пов'язане із застосуванням протиправних дій, насилля і залякування, що породжують ефект страху і паніки, завдають руйнівних і невідновних матеріальних втрат, вдаючись до фізичного знищення осіб, тим самим дестабілізуючи міжнародні відносини на локальному, регіональному і міжнародному рівнях.

2. В основі конфлікту, що перейшов на терористичний підрівень батального рівня, закладено зіткнення інтересів, небажання сторін визнавати право на здійснення своїх прагнень, невміння, а подекуди неспроможність знаходження консенсусу між державами, націями та народами, окремими соціальними верствами, призводить до гострих суперечок, боротьби та протистояння на локальному, регіональному і глобальному рівнях.

Асиметрична природа такого конфлікту, що відбувається у відвертому протистоянні, зіткненні (відкрита фаза) або ж невидимій боротьбі (закрита, латентна фаза), призводить до найжорстокіших форм насилля, задля досягнення певних цілей та завдань.

Типологія міжнародного тероризму формується відповідно до завдань, які переслідує явище (політичний, державний, релігійний, економічний, екологічний, кібернетичний тощо).

3. Присутність тероризму в світовій політиці повоєнного часу ХХ ст.- початку ХХІ ст., переважна локальність терористичних актів, підкреслюють епізодичність, асистемність і вузьку суб'єктивну спрямованість явища. Тероризм ХХ ст. був позбавлений загальносвітового масштабу своїх деструктивних дій, що, таким чином, дає право стверджувати про існування подвійної природи феномену: локального і глобального аспекту діяльності.

Тероризм у локальному вимірі передбачає досягнення дисбалансу сил на регіональному рівні, досягненні поставлених зовнішньополітичних цілей та дестабілізації державної чи регіональної системи безпеки і стабільності. Переважна більшість терористичних актів першої половини ХХ ст., до яких автор відносить “лівий” тероризм революційного та воєнного часу, сепаратизм в країнах Західної Європи, дипломатичний терор 60-80-х рр. ХХ ст., демонструють подібне використання методів і засобів терористичної боротьби локальної сфери дій.

У свою чергу, тероризм нового часу позначається видозміненою природою і сутністю, суб'єктивною спрямованістю явища, розширеною технічною та фінансовою оснащеністю терористів-одинаків та терористичних організацій. Останні, в свою чергу, зазнають все більшої гетерогенності та динамічності, намагаючись стати окремими складовими, взаємозалежними автономними одиницями глобальних терористичних мереж.

4. Сучасний тероризм характеризується розширеною соціально-політичною, економічною та військовою базами, наявністю підтримки з боку держав і ряду недержавних організацій, активним використанням лідерами екстремістських організацій для ведення бойових дій на територіях держав-супротивників.

До об'єктивних факторів загрози міжнародній безпеці та стабільності відносяться глибока економічна криза, протистояння політичних сил, неузгодженість різних гілок влади, поглиблення сепаратизму, корупція, майнове розшарування населення, наявність організованої злочинності, незаконний обіг зброї, знецінення духовно-моральних цінностей, є об'єктивними факторами загрози.

Деструктивна діяльність тероризму простежується в порушенні явищем чинних моральних норм, політичній спрямованості дій, ідеологічній обґрунтованості та систематичності терактів, що мають на меті зміну пануючого політичного, економічного, військового чи культурного стану в тій чи іншій державі або групі держав.

5. Міжнародні угоди, прийняті рядом держав, міжнародних регіональних і універсальних організацій, позбавлені чіткого механізму вироблення засад з протидії тероризму через свою спрямованість на боротьбу з певними проявами тероризму, а не протидією явищу загалом.

Таким чином, ефективна розробка засад антитерористичної боротьби повинна передбачати наступні аспекти:

· Організацію на міжнародному рівні скоординованої науково-дослідної та аналітичної роботи щодо вироблення уніфікованого поняття тероризму, його головних ознак та методів дії;

· Створення стратегічних і тактичних механізмів щодо єдиного світового антитерористичного центру, крім існуючої контртерористичної коаліції держав;

· Зміну концептуальних підходів щодо боротьби з тероризмом, яка окрім міжнародно-політичних заходів має включати режими економічних санкцій проти спонсорів тероризму, осередків “відмивання” коштів, мереж нелегального постачання зброї;

· Моніторинг тероризму на локальному, регіональному і міжнародному рівнях, з подальшою передачею та обробкою даних спеціальними службами держав міжнародним центрам по боротьбі з тероризмом (наприклад, Інтерпол);

· Розроблення міжнародно-правових засад проведення міжнародних антитерористичних операцій з обов'язковим закріпленням санкцій з боку РБ ООН щодо їх втілення і здійснення контролю за їх виконанням;

· Усвідомлення здатності тероризму до адаптування сучасним умовам, з метою відвернення можливих атак і нападів у майбутньому;

· Активізацію участі громадянського суспільства в протидії тероризму та його проявам на всіх рівнях дво- і багатосторонньої співпраці держав і міжнародних організацій.

6. Усвідомлення неможливості подолання тероризму лише спеціальними військово-політичними, економічними чи соціальними заходами, підтверджує необхідність приділення особливої уваги профілактичній роботі, спрямованій на ліквідацію та нейтралізацію передумов, що провокують появу проявів тероризму, коригування політико-правового поля, формування в суспільстві об'єктивних уявлень про реальні можливості тероризму і загальне негативне ставлення до будь-яких проявів цього деструктивного соціально-політичного явища.

Заборона фінансування, надання підтримки терористам-одинакам і терористичним організаціям, підвищення заходів щодо прикордонного контролю, обміну інформацією і створення нового рівня співробітництва між всіма державами в питаннях контртерористичної діяльності створюють належний фундамент універсальної системи боротьби з тероризмом.

7. У зв'язку з перетворенням тероризму на каталізатор світових процесів, якісно нову загрозу міжнародній стабільності і безпеці, співробітництво держав на дво- та багатосторонньому рівнях, у рамках міжнародних регіональних і універсальних організацій, має базуватись на наступному:

· Подоланні причин виникнення та поширення тероризму на територіях держав-учасниць;

· Підвищенні захисту та безпеки громадян, державних установ, комплексів господарської діяльності тощо;

· Зміцненні політико-правових заходів контртерористичної діяльності;

· Зменшенні дублювання механізмів і спеціалізованих установ, що підривають основи уніфікованої протидії тероризму;

· Прискоренні ратифікації існуючих міжнародно-правових документів, з метою опрацювання і вироблення засад всеохоплюючої конвенції по боротьбі з тероризмом.

8. В Україні використовуються необхідні заходи щодо створення належного правового поля для забезпечення ефективного функціонування державної системи боротьби з тероризмом, ведеться активна співпраця в рамках багатосторонньої співпраці з державами-учасницями ООН, НАТО, ЄС, ОБСЄ, РЄ, СНД тощо.

На сьогодні в державі існує розгалужена система міжнародно-правових та інституційних механізмів протидії міжнародному тероризму. Верховною Радою України ратифіковано 13 існуючих конвенцій ООН, що складають основний конвенційний механізм Організації в питаннях боротьби з тероризмом, прийнято “Закон України про боротьбу з тероризмом” ( 2003 р.), а основні виконавчі функції в даній сфері покладено на АТЦ при Службі безпеки України ( 1998 р.), дорадчі - на Антикризовий центр (2003 р.).

В умовах, коли масштаби і характер терористичних актів починають становити загрозу міжнародному миру та стабільності, Україна визнає відповідальну роль РБ ООН, а центральна роль у здійсненні комплексу антитерористичних заходів має належати виключно ООН.

З метою покращення існуючих механізмів антитерористичної діяльності України доречними постають питання адаптації внутрішнього законодавства держави до існуючих міжнародних стандартів у вищезазначеній сфері, удосконалення нормативно-правової бази в галузі забезпечення безпеки громадян, повітряного, морського та суходольного транспорту, об'єктів АЕС, ГЕС, підвищення державного контролю над міграційними потоками, експортом зброї, а також дотриманням захисту прав людини і громадянина.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Тимінська К.О. Тероризм як соціально-політичний конфлікт / К.О. Тимінська // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. - К.: Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка; Ін-т міжнар. відносин, 2008. - Вип. 76 (Част. ІІ). - С. 34-38.

2. Тимінська К.О. Міжнародний тероризм як загроза глобальній та регіональній безпеці / К.О. Тимінська // Стратегічна панорама. Щоквартальний науково-практичний журнал РНБО України. - 2009. - № 2. - С. 171-176.

3. Тимінська К.О. Загроза ядерного тероризму глобальному співробітництву держав / К.О. Тимінська // Стратегічна панорама. Щоквартальний науково-практичний журнал РНБО України. - 2009. - № 3. - С. 95-99.

4. Тимінська К.О. Загроза інформаційного тероризму глобальному співробітництву держав / К.О. Тимінська // Політологічний вісник: Зб. наук. пр. -К.: “ІНТАС”, 2009. - № 39. - С. 441-450.

5. Тимінська К.О. Деструктивна сила міжнародного тероризму та національна безпека держав / К.О Тимінська. // Політологічний вісник: Зб. наук. пр. -К.: “ІНТАС”, 2009. - № 45. - С. 512-523.

6. Tyminska K. Swiatowa polityka bezpieczenstwa oraz stosunki ukraino-polskie / K. Tyminska // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук.пр. - К.: Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка; Ін-т міжнар. відносин, 2008. - Вип. 79 (Част. ІІ). - С. 63-65.

7. Tyminska K. International Organizations' Cooperation in Combating Terrorism / K. Tyminska // Warsaw East European Conference 2009 Abstracts. East-Central Europe: Independence - Totalitarian Regimes- Independence. - Warsaw: Studium Europy Wschodniej Uniwersytetu Warszawskiego, 2009. - P. 52-53.

Анотації

Тимінська К.О. Тероризм у світовій політиці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, м. Київ, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню явища тероризму в контексті його впливу на стан і розвиток світової політики держав.

Автором визначено концептуально-теоретичні засади типології тероризму, виокремлено нові форми терористичних загроз, досліджено основні міжнародно-політичні механізми контртерористичної стратегії акторів міжнародних відносин.

Окремо розглядається взаємозв'язок між соціально-політичними конфліктами та причинами проявів тероризму.

Особлива увага звертається визначенню основних механізмів впливу тероризму на світову політику локального, регіонального і глобального рівнів, сформульовано головні пріоритети держав у протидії явищу, інструменти попередження його деструктивних дій.

Виокремлено місце тероризму в сучасній системі міжнародних відносин.

Ключові слова: тероризм, терористичний акт, світова політика, національна безпека, протидія, контртероризм, антитероризм, багатосторонні заходи, асиметричний конфлікт.

Тыминская Е.А. Терроризм в мировой политике. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Институт международных отношений, г. Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию явления терроризма в контексте влияния на состояние и развитие мировой политики государств.

Автором определены концептуально-теоретические основы типологии терроризма, выделены новые формы террористических угроз, рассмотрены основные международно-политические механизмы контртеррористической стратегии акторов международных отношений.

Отдельно рассмотрена взаимосвязь социально-политического конфликта с причинами возникновения терроризма.

Особому вниманию поддаются главные механизмы влияния терроризма на мировую политику локального, регионального и глобального уровней, сформулировано основные приоритеты государственной политики предотвращения явления, инструменты предупреждения его деструктивный действий.

Определено место терроризма в современной системе международных отношений.

Ключевые слова: терроризм, террористический акт, мировая политика, национальная безопасность, противодействие, контртерроризм, антитерроризм, многосторонние действия, ассиметрический конфликт.

Tyminska K. Terrorism in international politics. - Typescript.

Thesis for the PhD in Political Science, specialty 23.00.04 - Political Problems of International Systems and Global Development. - Institute of International Relations of Kyiv National Taras Shevchenko Univeristy. - Kyiv, 2010.

The researcher has conducted complex analysis of terrorism as modern politics phenomenon in context of its influence on international politics' state and development. International terrorism is seen as a new social and political threat to world regional and international peace and security, qualitatively upscale challenge to state's security and cooperation.

The features of terrorism are reflected in threats, its illegal acts unpredictability and massive victim attacks. Terror act creates a negative moral and psychological atmosphere of constant fear and insecurity, whereas even a threat to terror may lead to chaos and destruction.

The author underlines asocial and illegal core of any of the terror act or attack, believing intimidation is the very terrorism's characteristic.

Terrorism is depicted as one of new asymmetric conflict antihuman ways to solve political, economic, military, and cultural problems while personal or group interests are challenged.

The author argues that international terrorism is no longer a typical crime since it reflects its illegal nature in hostages, sabotage or physical elimination. It differs from average crimes due to its political and other motivation aims that comply with any criminal responsibility for such acts.

The researcher studies and compares terrorism history and evolution through 20th century whereas early after WWII years were deprived of global terror attacks mostly focusing on local fights with the use of terror methods. On the other hand, terrorism at its local stage searches for power disproportion and misbalance, whereas modern terrorism of new era strives for global dimension, massive number of victims and wide scale of destruction.

Globalization and terrorism's internationalization, new ideological and institutional grounds together with new forms and methods of terror attacks enlarge possibility to unsanctioned access to WMD, chemical, biological or nuclear weapons.

Specific examination on terrorism transformation into a strong political and social phenomenon leads to many states' revision of their current state of security, protection and legal systems.

The author reflects that effective counter-terrorism international policy should dwell on preventing methods rather than post attack actions undertaken by state security forces, international regional and world organizations, NGOs.

Understanding that terrorism can't be fought just with military forces brings up idea of the importance of preventive maintenance, neutralization and dissolution of pre-requisites that lead to terror and its threats.

The researcher underlines the importance of current international security concepts' revision, with their further adaptation to modern international system's realities with the view to modern challenges to its peace and stability that terrorism embraces.

Dissertation studies Ukraine's counter-terrorist potential as an active actor in regional and international security politics. State is interested in improving its legislature to the world counter-terrorist standards in order to provide better security to its citizens, maritime, air and space transport, nuclear and water power plants, migration policy, arms export with the special emphasis on adherence to human civic rights protection and best world practices in the abovementioned sphere.

Кey words: terrorism, act of terror, international relations, national security, counteraction, counter-terrorism, antiterrorism, multilateral actions, asymmetric conflict.

Размещено на Allbest.ru

...