Режим німецько-французької співпраці у європейській політиці безпеки та оборони

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 327.3:327.57 (430+44:061.1ЄС)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Режим німецько-французької співпраці у європейській політиці безпеки та оборони

23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Тюшка Андрій Васильович

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин і дипломатичної служби факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Кучик Олександр Сергійович, факультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка, доцент кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби.

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, старший науковий співробітник Литвиненко Олександр Валерійович, Національний інститут стратегічних досліджень, заступник директора;

кандидат політичних наук, старший науковий співробітник Мітрофанова Оксана Олександрівна, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник.

Захист відбудеться 25 листопада 2010 року об 11⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.11 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 19, ауд. 205.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано 20 жовтня 2010 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Антонюк Н.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Дедалі активніші прояви бкторства Європейського Союзу не лише на регіональному, європейському, рівні, а й поза його межами, у сенсі доктрини дії out of area, привертають посилену увагу світової громадськості, але й передовсім політичної науки. Кожна наступна військова операція ЄС, зокрема така, що проводиться не у сфері юрисдикції союзних органів, продукує сигнали тривоги для класичної науки міжнародної політики і міжнародного права. А чергова конституційна криза у Європейському Союзі, цього разу спричинена складнощами ратифікації та імплементації установчого Лісабонського договору, загострила дебати про її витоки і піддала сумніву одвічні союзні цінності, що, в результаті, призвело до перегляду самих засад європейської інтеграції. Будучи однією з останніх, німецько-французька співпраця теж перебуває на часi у стадії безперервного політичного аудиту. Враховуючи те, що вимір Європейської політики безпеки та оборони - це сьогодні, безумовно, вимір відносин між національними урядами держав-членів, і визнаючи, що жодні відносини у загальноєвропейському масштабі не виділяються і не спричиняються до розвитку європейської інтеграції в цілому і Європейської політики безпеки та оборони зокрема так, як німецько-французькі відносини, дослідження потенціалу їх співпраці для поглиблення безпекової та оборонної інтеграції у Європейському Союзі становить одне з найважливіших завдань політичної науки і європейської політики.

Наукова актуальність дослідження німецько-французької співпраці власне з перспективи теорій міжнародних режимів зумовлена тим, що феномен міжнародних режимів у вітчизняній політичній науці узагалі не досліджувався, тим більше на прикладі німецько-французьких відносин. Усе це спонукає до подальшого вивчення суті й характеристик феномену німецько-французької співпраці у Європейській політиці безпеки та оборони.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане згідно з науковою програмою кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка «Україна в зовнішній політиці Європейського Союзу: проблеми сусідства та транскордонного співробітництва».

Метою дисертаційного дослідження є визначення на основі комплексного теоретичного й емпіричного аналізу форми, способу і ступеню впливу німецько-французької співпраці на процес формування і розвитку Європейської політики безпеки та оборони. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

· з'ясувати сутність і характеристики феномену німецько-французької безпеково-оборонної співпраці, дослідивши його через дійсні парадигми теорії міжнародних відносин і політичної науки;

· дати наукове тлумачення поняттю «режим німецько-французької безпеково-оборонної співпраці» через артикуляцію його конститутивних елементів;

· реконструювати і проаналізувати взаємозв'язок динаміки режиму німецько-французької безпеково-оборонної співпраці і розвитку європейської політики безпеки та оборони через логіку причинно-наслідкових зв'язків;

· дослідити і запропонувати експериментальні моделі розвитку режиму німецько-французької безпеково-оборонної співпраці у середньостроковій перспективі;

· окреслити можливості й межі німецько-французького білатерального консенсусу у сфері безпеки та оборони як необхідної і достатньої умови для формування регіонального консенсусу у означеній сфері в контексті майбутнього розвитку Європейської політики безпеки та оборони;

· визначити потенціал і сформулювати перспективи співпраці України з Німеччиною і Францією у рамках імплементації Європейської політики безпеки та оборони, а також у рамках стратегії інтеграції України до Європейського Союзу.

Об'єктом дисертаційного дослідження є Європейська політика безпеки та оборони Європейського Союзу.

Предметом дисертаційного дослідження є режим німецько-французької співпраці у сфері безпеки та оборони.

Методологічна основа дисертаційного дослідження. Методологічна основа дисертації побудована за принципом використання системності й комплексності. Цим передбачається цілісний розгляд предмета дослідження у межах та взаємозв'язку із об'єктом наукового дослідження.

Задля розв'язання поставлених вище завдань належало насамперед інтерпретувати поширену у вітчизняній і світовій політичній науці логіку дослідження німецько-французької співпраці як «двигуна», «рушійної сили», «локомотива», «ядра» чи «осьових відносин» європейської інтеграції передовсім у сфері безпеки та оборони, розкривши звичне розуміння досліджуваного явища і ґенерувавши згодом його наукове розуміння. Звернення до діалектичного підходу (з використанням логічного, аналітичного і синтезуючого методів, а також гіпотетично-дедуктивного методу) дозволило з'ясувати, що представлені вище метафори, особливо метафора «двигуна» європейської інтеграції криють у собі ідею того, що німецько-французька співпраця є необхідною і достатньою умовою розвитку інтеграційних проектів у сфері Європейської політики безпеки та оборони. Таку логіку можливо пояснити філософською теорією каузальності, що презюмує існування причинно-наслідкових зв'язків (С) взаємодії незалежної (IV) і залежної (DV) змінних, причому вважається, що каузальність (ефект) має місце у таких зв'язках тоді, коли незалежна змінна становить необхідну (causa necessitatis) й водночас достатню (causa sufficiens) умову впливу на залежну змінну. Застосовуючи такий підхід у рамках даної дисертації, одним із дослідницьких завдань постало довести теорію впливу (каузальності, С) німецько-французької безпеково-оборонної співпраці (незалежної змінної, IV) на розвиток Європейської політики безпеки та оборони (залежної змінної, DV) через феномен міжнародного режиму (проміжної змінної, IntV).

Виконання такого завдання передбачало використання, серед іншого, історичного підходу (з використанням порівняльного, ретроспективного та синхроністичного методів), котрий дозволив виявити як факти динаміки німецько-французької співпраці і її утвердження як необхідної і достатньої умови розвитку ЄПБО, так і факти нульової статики білатеральної співпраці.

Позаяк, наукове тлумачення таких фактів неможливо здійснити із виключним застосуванням історичного підходу, а тому для аналізу політичних констеляцій білатеральної співпраці Німеччини і Франції та їх значення для процесу європейської безпеково-оборонної інтеграції залучено також міждисциплінарний підхід (з використанням нормативного, індуктивного й дедуктивного, а також соціально-психологічного методів). Керуючись результатами фахових аналітичних праць, дослідження у рамках даної дисертації побудоване на припущенні, що Німеччина та Франція втілюють зчаста діаметрально протилежні полюси у лініях загальносоюзного політичного конфлікту у сфері Європейської політики безпеки та оборони. За такої умови, консенсус між обома країнами розглядається як «представницький компроміс» - головна передумова загальносоюзного консенсусу. Дослідження такого феномену як «представницький компроміс» дозволило виявити, що консенсус Німеччини і Франції не у всіх випадках є основою загальносоюзного консенсусу зокрема у сфері ЄПБО.

Відтак, у межах емпіричного підходу (з використанням методів івент- й контент-аналізу, методу case study, експертного опитування, а також методу кластерного аналізу) - належало дослідити умови ефективності німецько-французького консенсусу у загальносоюзному масштабі шляхом верифікації таких двох вихідних гіпотез дисертації:

1) Поступ у розвитку Європейської політики безпеки та оборони можливий лише, якщо Німеччина та Франція дійдуть згоди щодо принципових проблем даної політики (умова необхідності, «якщо…то»: Н1);

2) Поступ у розвитку Європейської політики безпеки та оборони можливий завжди, коли Німеччина та Франція приходять до згоди щодо принципових проблем Європейської політики безпеки та оборони (умова достатності, «завжди якщо…то»: Н2).

Прогностичний підхід (з використанням теоретико-ігрового методу, методу експертного опитування, а також методу екстраполяції і перспективного моделювання) уможливив гіпотетично-дедуктивне формулювання моделей взаємовідносин Німеччини і Франції у сфері безпеки та оборони у майбутньому (тобто моделей розвитку білатерального режиму), а також прогнозування взаємодії динаміки білатерального режиму безпеково-оборонної співпраці з процесами і явищами, що можуть мати місце у перспективі розбудови Європейської політики безпеки та оборони.

Джерельна база дисертаційного дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження склали передовсім іноземні праці головно європейських і американських науковців, серед яких праця німецького політолога Сімоне Веске «Німеччина та Франція - двигун Європейської політики безпеки та оборони?», праці американського політолога Ф. Ґордона, британських науковців Е.Коула, Д.П. Каллео й Е.Р. Стааля.

Виходячи з того, що комплексне виконання дослідницьких завдань дисертації диктує необхідність проведення аналізу, що виходить за рамки однієї парадигми і що німецько-французькі відносини непросто вписати у вже наявні теоретичні рамки, теоретико-методологічні засади цього дослідження сформовано у традиціях режимного підходу як своєрідної серединної теорії, що включає сучасні течії обох класичних марґінальних парадигм - неореалізм та неоінституціоналізм. Відтак, теоретичні напрацювання у сфері дослідження міжнародних режимів використано у роботі головно у межах неореалістиних і неоінституціоналістських традицій, представлених працями таких теоретиків, як А.Газенклевер, П.Майєр, Ф.Ріттберґер, О.Янґ, С.Д.Краснер, Г.Мюллєр, Б.Колєр-Кох, Дж.Ж.Раґґі, а також Р.О.Кеохейн.

З огляду на те, що в українській політичній науці не представлено фундаментальних праць із досліджуваної проблематики, а надто у рамках предмету дослідження, в роботі використано лише кілька оригінальних вітчизняних матеріалів з дослідження безпеково-оборонної інтеграції у Європі та місця в ній України таких авторів, як О.Пристайко, Г.Заворітня, Г.Перепелиця, О.Литвиненко, О.Шеретюк, О.Мітрофанова та О.Шаповалова. Проблематику німецько-французької співпраці у даній сфері досліджено з ураху-ванням вітчизняних наукових доробків як на рівні одиничних аналізів французького (І.Погорська, О.Мітрофанова, О.Шаповалова) чи німецького (А.Кудряченко, А.Мартинов, С.Кондратюк, Г.Старостенко) чинника інтеграції, але також поодиноких праць із вивчення німецько-французького партнерства в цілому (І.Добровольська, І.Погорська, О.Романова). Утім, комплексного аналізу статусу, форми і способу впливу німецько-франузьких відносин на розвиток власне Європейської політики безпеки та оборони, а тим більше з перспективи режимної теорії українській політичній науці на часі бракує.

Джерельно-документальну базу даного дисертаційного дослідження склали установчі договори Є(Е)Сп і ЄC, вторинні законодавчі акти союзних органів у сфері СЗППБ та ЄПБО, а також національні німецькі і французькі стратегічні й адміністративно-виконавчі документи, дотичні до білатеральної і регіональної співпраці у сфері безпеки та оборони, достоту як і публічні промови й виступи політиків і державних службовців обох країн.

У якості джерел дисертації залучено також дані експертного опитування, проведеного дисертантом серед теоретиків і практиків німецько-французьких студій, європейських студій та досліджень міжнародних режимів.

Крім того, для розв'язання завдань, поставлених у даній дисертації, було використано низку аналітичних матеріалів таких (вітчизняних та іноземних) фахових періодичних видань, як Зовнішні Справи (Політика і Час), Дослідження світової політики, Науковий вісник Дипломатичної Академії України, Дзеркало тижня, Die Zeit, Sьddeutsche Zeitung, Die Welt, Frankfurter Allgemeine Zeitung, Politique йtrangиre, Le Monde diplomatique, Foreign Affairs, European Foreign Affairs Review, Survival, International Affairs, Internationale Politik, Aus Politik und Zeitgeschichte, Das Parlament та ін. Низку джерел та інформації було почерпнуто з інформаційної мережі Інтернет.

Наукова новизна отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що:

уперше:

- в політичному дискурсі, за відсутності універсальної чи загальноприйнятої теоретичної концепції аналізу німецько-французьких відносин, зокрема, у контексті Європейської політики безпеки та оборони, в результаті компаративного дослідження ґенезису й еволюції безпеково-оборонних відносин між обома країнами відповідно до парадигм теорії міжнародних відносин і політичної науки в цілому виведено режимний підхід до їх вивчення і з'ясовано, що за своєю суттю і характеристиками німецько-французькі безпеково-оборонні відносини становлять форму міжнародного режиму;

- впроваджено, формалізовано й операціоналізовано поняття «режим німецько-французької безпеково-оборонної співпраці», яке визначено як пріоритетну довгострокову й системну форму своєрідної взаємообумовленої і взаємозалежної білатеральної співпраці, що характеризується сукупністю численних імпліцитних та експліцитних спільних принципів, норм, правил і процедур прийняття рішень, на які орієнтуються очікування обох країн у сфері безпеки та оборони;

- запропоновано оригінальну методологію дослідження режимної взаємодії, сформульовану через 15 формально-логічних моделей і тотожностей, котрі доводять існування і вплив проміжної змінної (міжнародного режиму) на причинно-наслідкові зв'язки між незалежною (німецько-французькою безпеково-оборонною співпрацею) та залежною (Європейською політикою безпеки та оборони) змінною, і вперше в українській науці проведено (ретроспективний і сучасний) проблемно-синхронний аналіз взаємозв'язків динаміки режиму німецько-французької безпеково-оборонної співпраці і розвитку Європейської політики безпеки та оборони, який дозволив установити, що існує дійсний і дієвий механізм впливу динаміки білатерального режиму на розвиток ширшого регіонального режиму у сфері безпеки та оборони;

- в українській політичній науці методом побудови екстраполяційних моделей, на основі емпіричного аналізу інтеграційної політики Німеччини і Франції у сфері безпеки та оборони, сформульовано чотири прогностичні моделі розвитку режиму німецько-французької безпеково-оборонної співпраці і його впливу на динаміку Європейської політики безпеки та оборони у середньостроковій перспективі, якими є модель розпаду режиму, його інституційно-політичної мутації, поглиблення та адаптації; обґрунтовано тезу, що найімовірнішою у середньостроковій перспективі постає модель поглиблення режиму з одночасною частковою адаптацією;

- на основі запропонованої авторської системи дослідження режимної взаємодії виявлено, що реалізація Європейської політики безпеки та оборони залишається стратегічно-пріоритетним і довгостроковим напрямком зовнішніх політик Німеччини і Франції у той час як для розвитку означеної союзної політики німецько-французький консенсус хоча й надалі залишається необхідним, однак уже не є беззастережно достатнім чинником впливу; уперше реконструйований механізм режимної взаємодії дозволяє висунути тезу про нарощення потенціалу впливу німецько-французького режиму на динаміку Європейської політики безпеки та оборони за умови успішної адаптації й поглиблення інституту на часі білатеральної співпраці;

- запропоновано потенційно продуктивну модель відносин асоціації у формі «безпекового партнерства» як формату більш тісної інтеграційної взаємодії України з Європейським Союзом у цілому та з його державами-членами на кшталт Німеччини і Франції зокрема у площині імплементації Європейської політики безпеки та оборони, сформульовану на основі первинної концепції «асоційованих партнерств» відомого британського політолога Чарльза Ґранта;

уточнено:

- модель міжнародного режиму й розширено сферу її прикладного застосування шляхом розповсюдження на новий клас систем багаторівневого управління у Європейському Союзі;

отримали подальший розвиток:

- підходи до вивчення місця й ролі провідних європейських держав на кшталт Німеччини і Франції у процесі європейської інтеграції, зокрема у сфері безпеки та оборони;

- підходи до вивчення міжнародної співпраці через феномен міжнародних режимів, який представлено як потенційну форму ефективної і конструктивної міждержавної (внутрісоюзної) і регіональної співпраці;

- концепції інтенсифікації відносин України з Європейським Союзом як у площині національної стратегії інтеграції, так і в площині реалізації політики національної безпеки.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Наукове значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що воно збагачує царину досліджень української політичної науки і науки про міжнародні відносини, упроваджуючи нові теорії та вносячи нові здобутки у розвиток української політичної думки. Ґрунтовний аналіз теорій міжнародних режимів дозволив розробити новий для української науки понятійно-категоріальний апарат досліджень цього міжнародно-політичного явища і привнести нові методи вивчення міжнародної співпраці. Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що його результати поглиблюють знання про витоки, природу й еволюцію режимних відносин Німеччини і Франції у сфері безпеки та оборони, їх уплив на процес безпеково-оборонної інтеграції в рамках ЄС. Достатня систематизованість дослідження робить можливим практичне вико-ристання його положень, висновків і рекомендацій, наприклад, у розробці та викладанні лекційних курсів з «Історії і теорії міжна-родних відносин», «Теорії і практики європейської інтеграції», а також низки спецкурсів, передовсім у вищих закладах освіти.

Апробація результатів дослідження. Апробацію основних положень, результатів і висновків дисертації було здійснено в ході обговорень на семінарі «Європейський Союз як регіональний і глобальний бктор у сфері безпеки» (18-23.08.2006 р., Альпбах, Австрія), представлено у рамках наукового заходу «Курс з європейської інтеграції» (16-30.08.2007 р., Альпбах, Австрія), дискутовано під час міжнародної конференції «Політика безпеки та оборони Європейського Союзу» (29-30.10.2008 р., Більбао, Іспанія), а також наукового симпозіуму «Європейський Союз перед реформою власних фундаментальних правових джерел: аналіз та оцінка Лісабонського договору» (24-27.11.2008 р., Більбао, Іспанія). Методи й результати дисертаційного дослідження обговорювалися також у рамках міжнародного університетського курсу «Політичний вимір Європейського Союзу» (01.11.2008 р. - 28.02.2009 р., Більбао, Іспанія) і робочих нарад Німецько-французького інституту у Людвігсбурзі (01.03-30.01.2010 р., Людвігсбург, ФРН). Крім того, методологія і структура дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка і представлені у тезах до звітної наукової конференції факультету міжнародних відносин 5-8 лютого 2010 р. Основні положення й результати дисертаційного дослідження опубліковано також у трьох монографіях, брошурі, семи наукових публікаціях, з яких чотири - у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження загальним обсягом у 261 сторінку складається зі вступу, трьох розділів і восьми підрозділів, висновків, списку скорочень та абревіатур, списку використаних джерел та літератури, відповідно, із 67 і 263 найменувань українською, російською, німецькою, англійською, іспанською, польською і французькою мовами на 24 сторінках, а також додатків на 66 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність і новизну теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, його мету і завдання, розглянуто стан наукової розробки проблеми у вітчизняній і зарубіжній політичній науці, подано огляд найважливіших джерел та літератури, а також розкрито методологію дослідження; у вступі визначено також наукову новизну, практичне значення дисертації і подано дані про апробацію її результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження німецько-французької співпраці у сфері безпеки та оборони» сформульовано методологію досліджень у рамках розділу, проаналізовано актуальний стан наукового опрацювання проблематики, обґрунтовано застосування теоретичного підходу міжнародного режиму до вивчення предмету дослідження, подано основні характеристики цього міжнародно-правового і міжнародно-політичного явища, а також досліджено німецько-французьку співпрацю у сфері безпеки та оборони через елементи й особливості міжнародного режиму співпраці, причому проведено комплексний аналіз означеної наукової проблематики завдяки дослідженню як внутрішньо-системних, так і екстерних параметрів режиму німецько-французької безпеково-оборонної співпраці.

Докладний аналіз дійсних теоретичних підходів до вивчення німецько-французьких відносин дозволив установити, що німецько-французькі відносини демонструють характерну відмінність від інших двосторонніх міжнародних відносин - режимну природу. Упроваджено режимний підхід у дослідження німецько-французьких відносин, встановлено суть досліджуваної білатеральної співпраці як форми міжнародного режиму (R), здійснено прикладний аналіз природи (структури) німецько-французького режиму безпеково-оборонної співпраці, а також обґрунтовано доцільність використання саме режимного підходу у межах даного дослідження. Дове-дено, що існує певна проміжна змінна, тобто (IntV = міжнародний режим = R), котра впливає на динаміку причинно-наслідкових зв'язків (С) між незалежною змінною (німецько-французькою безпеково-оборонною співпрацею, IV), що виступає чинником, та залежною змінною (Європейською політикою безпеки та оборони, DV), що виступає наслідком логічної взаємодії.

Дослідження показало, що німецько-французькі безпеково-оборонні відносини слід вивчати із застосуванням режимного підходу у теорії міжнародних відносин з таких причин: (1) необхідність продемонструвати, що німецько-французькі відносини не схожі на будь-які інші білатеральні міжнародні відносини, оскільки ґрунтуються на дивергентних національних підходах, утім, парадоксально динамізують у інтенсивну й продуктивну форму міжнародної співпраці - у міжнародний режим; (2) необхідність гомогенізації параметрів дослідження: предмет (німецько-французькі без-пеково-оборонні відносини) та об'єкт (Європейська політика безпеки та оборони) повинні лежати в одній аналітичній площині, аби реалізувати мету дослідження - вивчити вплив німецько-французької співпраці на розвиток ЄПБО, а відтак міжнародний режим виступає у даному дослідженні як проміжна змінна (IntV), що дозволяє вивчати гомогенні параметри білатерального режиму німецько-французької співпраці та ширшого регіонального мета-режиму Європейської політики безпеки та оборони; (3) доцільність застосування режимного підходу з міркувань ефективізації результатів дослідження, адже саме міжнародний режим як форма міжнародної співпраці дозволяє зрозуміти механізм прийняття рішень саме в межах німецько-французького білатералізму, а не як форму окремих процесів волевиявлення у Німеччині та Франції.

У другому розділі «Режим німецько-французької співпраці як необхідна і достатня умова розвитку Європейської політики безпеки та оборони» сформульовано методологію досліджень у рамках розділу, здійснено ретроспективний аналіз виникнення і розвитку форм співпраці Німеччини і Франції у безпековій та оборонній сферах з особливим урахуванням впливу такої співпраці на утвердження загальносоюзної політики у ідентичній площині. При цьому, розділивши процес вивчення предмету дослідження на етапи його якісних видозмін, у роботі проведено поетапну верифікацію вихідних гіпотез про необхідність і достатність німецько-французької співпраці для поступу у розвитку Європейської політики безпеки та оборони.

Ідентифікація проміжної змінної даного дослідження, IntV (міжнародний режим), у попередньому розділі дозволила здійснити у межах цього розділу емпіричний аналіз впливу німецько-французької безпеково-оборонної співпраці (незалежної змінної, IV) на розвиток Європейської політики безпеки та оборони (залежної змінної, DV) за допомогою формалізації логічних моделей причинно-наслідкових зв'язків (каузальностей, С). При цьому застосовано властиві таким зв'язкам категорії матеріальної імплікації - умову необхідності (causa necessitatis) й умову достатності (causa sufficiens). Німецько-французька безпеково-оборонна співпраця (R1) досліджена на предмет її необхідності й достатності для розвитку Європейської політики безпеки та оборони (R2) методом case study (вивчення окремих випадків у окремі періоди часу) та методом верифікації сформульованих вище двох вихідних гіпотез.

Дослідження показали, що існує певна проміжна змінна IntV (міжародний режим), котра постає між причиною (незалежною змінною, IV) і наслідком (залежною змінною, DV) у формально-логічних моделях причинно-наслідкових зв'язків (казуальностях, С); відтак, причинно-наслідкові зв'язки між німецько-французькою без-пеково-оборонною співпрацею (причиною) та Європейською політикою безпеки та оборони (наслідком) вивчено методом двофакторного коваріаційного аналізу (ANOCOVA) шляхом порівняння динаміки розвитку німецько-французького безпеково-оборонного режиму (режиму, R1) і Європейської політики безпеки та оборони (мета-режиму, R2); верифікація вихідних гіпотез продемонструвала, що починаючи з перших післявоєнних років до середини 1990-х років німецько-французька співпраця була необхідною ( м_Н1о = Н1) і достатньою ( м_Н2о = Н2) умовою розвитку Європейської політики безпеки та оборони, однак з другої половини 90-х років ХХ століття така білатеральна співпраця, все ще залишаючись необхідною, тобто conditio sine qua non ( м_Н1о = Н1), уже не є (само)достатньою ( м_Н2о; м_Н2а = ~ Н2) умовою розвитку ЄПБО у абсолютному відношенні.

У третьому розділі «Еволюція режиму німецько-французької співпраці і її вплив на розвиток Європейської політики безпеки та оборони» сформульовано методологію досліджень у рамках розділу, гіпотетично-дедуктивним методом і методом екстраполяцій-ного моделювання спроектовано вірогідні й нереалістичні сценарії розвитку білатерального режиму безпеково-оборонної співпраці, детерміновано також чинники і форми взаємовпливу динаміки досліджуваного німецько-французького режиму безпеково-оборонної співпраці і мета-режиму Європейської політики безпеки та оборони, а також зроблено спробу спрогнозувати моделі еволюції обох режимів і розглянути межі й можливості залучення України до означених процесів у рамках імплементації Європейської політики безпеки та оборони і стратегії інтеграції України до Європейського Союзу.

Встановлення у попередньому розділі факту впливу німецько-французької безпеково-оборонної співпраці на розвиток Європейської політики безпеки та оборони (R1 > R2) як необхідної (Н1) та здебільшого достатньої (Н2) умови дозволяє здійснити перспективний аналіз і застосувати метод експериментального моделювання у даному розділі з метою дослідження можливостей та меж такого впливу у майбутньому (R1 > R2). Доведений факт, що німецько-французька співпраця залишається таки conditio sine qua non, необхідною умовою розвитку Європейської політики безпеки та оборони, дозволяє виходити з припущення, що і в майбутньому дана гіпотеза стверджуватиметься, тобто існуватиме ситуація ? IV > IntV DV C (м) (Н1_о). Спростування (другої) вихідної гіпотези про беззастережну достатність такої білатеральної співпраці для досягнення поступу у Європейській політиці безпеки та оборони дозволяє виходити з припущення, що німецько-французька без-пеково-оборонна співпраця також у найближчому майбутньому не буде абсолютно достатньою умовою розвитку ЄПБО, тобто існуватиме ситуація ! ? IV > IntV DV ? C (м) (Н2_а). Саме на основі таких формально-логічних формул емпіричного дослідження, здійсненого у другому розділі, слід будувати моделі майбутньої взаємодії досліджуваної незалежної (німецько-французької безпеково-оборонної співпраці, IV) та залежної змінної (Європейської політики безпеки та оборони, DV) з урахуванням впливу проміжної змінної (R (R1R2) = IntV).

У результаті, ендо- і екзоферифікація сформульованих формально-логічних моделей потенційної взаємодії режиму німецько-французької співпраці і мета-режиму Європейської політики безпеки та оборони дозволила виокремити дві найбільш вірогідні тенденції, які можна описати як мінімалістський та максималістський прогностичний підхід.

Фактично, мінімалістський підхід - це потенційна політична констеляція, за якої ствердиться щонайменше лише перша вихідна гіпотеза, causa necessitatіs: німецько-французькі відносини у сфері безпеки та оборони і надалі залишатимуться необхідною умовою розвитку Європейської політики безпеки та оборони, утім, така необхідність не передбачає автоматизму достатності. Натомість максималістський підхід, який полягає в імперативі спільно винайти механізми інституціоналізації безпеково-оборонної інтеграції у Європі, залишається украй важливою складовою будь-яких дискусій про майбутнє європейської оборонної «опори», адже презюмує, що поряд із causa necessitatіs виконуватиметься також causa sufficiens, тобто справджуватимуться водночас обидві вихідні гіпотези даного дисертаційного дослідження.

Висновки

Дослідження форми, способу і ступеню впливу німецько-французьких безпеково-оборонних відносин на розвиток Європейської політики безпеки та оборони, здійснене у рамках дисертації, дає підстави для таких висновків:

Німецько-французькі відносини справді важко однозначно вписати у будь-яку з дійсних теоретичних парадигм чи шкіл міжнародних відносин, зокрема через особливу природу досліджуваного білатералізму, яку творять як тісні інституційні міждержавні зв'язки, міжособистісні відносини лідерів обох країн, так і численні мережі і формати неформальної співпраці, а також активна публічна дипломатія.

Складність теоретичного позиціонування політологічних досліджень безпеково-оборонних відносин між ФРН і Францією зумовлює, крім того, потребу вивчення німецько-французького білатералізму з урахуванням його статусу, ролі і значення для процесу європейської інтеграції, що диктує необхідність залучення до аналізу постулатів теорій міжнародної співпраці та інтеграції.

Досліджено, що найбільш адекватними парадигмами аналізу німецько-французьких відносин у Європейській політиці безпеки та оборони є неоінституціоналізм і теорії міжнародних режимів. При цьому пропонується розглядати режимний підхід як теоретичний гібрид реалістичної і лібералістичної парадигм.

Встановлено, що німецько-французькі відносини, зокрема у сфері безпеки та оборони, мають режимну природу, адже характеризуються вираженими конститутивними елементами міжнародного режиму, означеними його робочою дефініцією, тобто побудовані на спільних принципах, здійснюються з дотриманням установлених правил і норм відповідно до процедур як формального, так і неформального характеру.

Доведено природу німецько-французького режиму як неодмінної умови становлення і розвитку Спільної зовнішньої політики та політики безпеки. При цьому встановлено, що факти залучення до реалізації цілей режиму третіх сторін (як це засвідчили франко-британьскі й паралельно німецько-британські безпеково-оборонні ініціативи) не слід сприймати як індикатори послаблення чи руйнування режиму, а розцінювати як позитивну властивість білатерального режиму адаптуватися до змін геополітичного середовища, адже верифікація другої вихідної гіпотези дисертації доводить, що у переважній більшості досліджуваних випадків стверджується умова достатності, causa sufficiens.

Встановлено, що режим німецько-французької білатеральної співпраці не в кожному випадку належить вважати достатньою умовою розвитку власне Європейської політики безпеки та оборони, однак в ході наукового дослідження доведено конструктивну необхідність ефективного функціонування німецько-французького режиму для становлення і розвитку Європейської політики безпеки та оборони, що демонструє зокрема абсолютне ствердження вихідної гіпотези необхідності, підтверджуючи, що режим і надалі діє як causa necessitatis.

Виявлено, що високий рівень структуризації та інституціоналізації режиму безпеково-оборонної співпраці між Німеччиною і Францією, а також активне ангажування з боку обох країн у політематичне білатеральне і загальносоюзне партнерство дозволяють кваліфікувати модель розпаду режиму як украй нереалістичну. Опція мутації режиму, яка відповідно до самого визначення, повинна передбачати заміну вихідних принципів та норм новими, в силу виявлених у ході дисертаційного дослідження тенденцій послідовного збереження первинних засад німецько-французького безпеково-оборонного білатералізму також постає як маловірогідна. Кроки до стратегічного зближення обох держав мають неабияке значення в плані генерування імпульсів, необхідних для продовження німецько-французької безпеково-оборонної співпраці. Такі тенденції конвергенції індикують високу ймовірність опції поглиблення режиму німецько-французької безпеково-оборонної співпраці у майбутньому. Водночас ідентифіковано тенденції адаптації режиму співпраці Німеччини і Франції у сфері безпеки та оборони. Таким чином, попри всю теоретично потенційну інваріантність динаміки режиму німецько-французької безпеково-оборонної співпраці практично можливим постає розвиток режиму у напрямку до поглиблення з одночасною партикулярною адаптацією.

Виявлено, що виходячи з сучасних констеляцій у сфері безпеки та оборони як на регіональному, так і на глобальному рівнях, можливими постають наступні сценарії розвитку Європейської політики безпеки та оборони: статусне «спрощення» союзної політики (модель «полегшеної ЄПБО»), її трансформація в оперативну політику дієздатного військового бктора (модель «аресової ЄПБО»), а також розвиток й утвердження ЄПБО як комплексної збалансованої політики стабілізації і підтримання миру (модель «афінської ЄПБО»). Із позицій класичної політичної науки ці моделі можна означити відповідно як варіанти занепаду, поглиблення й адаптації режиму Європейської політики безпеки та оборони.

Дослідження показали, що відносини провідних держав-членів ЄС на зразок Німеччини і Франції з офіційним Києвом зосереджуються, з одного боку, на стабілізації системної трансформації, а з іншого - на поглибленні співпраці у контексті реалізації Спільної зовнішньої політики та політики безпеки, включно з Європейською політикою безпеки та оборони.

Співпраця України та Європейського Союзу у сфері безпеки та оборони на часі обмежується безпековою проблематикою, що, в принципі, відповідає статусу відносин між обома бкторами. Україна має всі шанси перевести співпрацю у означеній сфері на рівень вище, до (асоційованого) безпекового партнерства. На наше переконання, це основний напрямок, у якому в даний момент необхідно розвивати співпрацю з інтегрованим сусідом. Успішна реалізація останнього, поза сумнівом, позначиться позитивною динамікою на загальному діалозі України з Європейським Союзом, що, своєю чергою, матиме також позитивний вплив на реалізацію інтеграційної стратегії нашої держави. Таким чином, пропонований у дисертації формат відносин - безпекове партнерство - може стати інструментом реалізації національного інтересу України, гарантуючи у той же час швидше (аніж за умов вичікування вступу до ЄС) ангажування української держави у європейські безпекові справи, що безпосередньо торкаються національної безпеки.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Тюшка А. Правосуб'єктність Європейського Союзу та Європейських Спільнот у класичних теоріях та сучасних експланаціях / Андрій Тюшка // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія Міжнародні відносини. - 2008. - Вип.23. - С.185-199.

2. Тюшка А. Міжнародний режим як парадигма і форма міжнародних відносин / Андрій Тюшка // Політичний менеджмент. - 2010. - №4 (43). - С.149-159.

3. Тюшка А. Безпеково-оборонні відносини України та Європейського Союзу / Андрій Тюшка // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - 2010. - Вип.20. - С.326-335.

4. Тюшка А. Сучасна стратегічна культура Німеччини і Франції: порівняльний аналіз / Андрій Тюшка // Політичний менеджмент. - 2010. - №5 (44). - С.177-186.

5. Тюшка А. Концептуалізація німецько-французьких безпеково-оборонних відносин як форми міжнародного режиму / Андрій Тюшка // Міжнародні відносини: політичні, правові, економічні, лінгво-країно-знавчі аспекти. Матеріали звітної наукової конференції факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка 5-8 лютого 2010 р. - Львів: ЛНУ, 2010. - С.65-70.

6. Tyushka A. Between Membership and Non-Membership in the European Union: Ukraine's actual and potential status / Andriy Tyushka. - Saarbrьcken: LAP, 2010. - 135 p.

7. Tyushka A. Legitimacy in & of the European Union: A complex legitimation analysis of a sui generis actor in communitarian and international law / Andriy Tyushka. - Saarbrьcken: VDM Verlag Dr. Mьller, 2010. - 185 p.

8. Tyushka A. Die Legalitдt und Legitimitдt der Europдischen Sicherheits- und Verteidigungspolitik / Andriy Tyushka. - Mьnchen: GRIN Verlag, 2007. - 38 S.

Анотація

Тюшка А.В. Режим німецько-французької співпраці у Європейській політиці безпеки та оборони. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Факультет міжнародних відносин, Львів, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню суті, форми, способу і ступеню впливу німецько-французької співпраці на процес формування і розвитку Європейської політики безпеки та оборони.

У ході дослідження встановлено, що за суттю німецько-французькі відносини є конструктивною рушійною силою процесу європейської безпекової та оборонної інтеграції. Виявлено, що за формою німецько-французькі відносини виступають білатеральним міжнародним режимом, заснованим на спільних принципах, дійсним у межах спільних норм і правил і урегульованим низкою процедур, серед яких і спільні процедури ухвалення рішень. Дослідження продемонструвало, що за способом впливу німецько-французька співпраця становить своєрідний «представницький компроміс» дивергентних політичних позицій у рамках ЄС, що є основою загальносоюзного консенсусу. Встановлено, за ступенем упливу режим німецько-французької співпраці виступає необхідною і здебільшого достатньою умовою становлення і розвитку Європейської політики безпеки та оборони. німецький французький європейський оборонний

Ключові слова: міжнародний режим, німецько-французька співпраця, Європейська політика безпеки та оборони.

Аннотация

Тюшка А.В. Режим немецко-французского сотрудничества в Европейской политике безопасности и обороны. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - Политические проблемы международных систем и глобального развития. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Факультет международных отношений, Львов, 2010.

Диссертация посвящена исследованию сути, формы, способа и степени влияния немецко-французского сотрудничества на процесс формирования и развития Европейской политики безопасности и обороны.

В ходе исследования установлено, что за сутью немецко-французские отношения являются конструктивной движущей силой процесса европейской интеграции в области безопасности и обороны. Обнаружено, что за формой немецко-французские отношения выступают билатеральным международным режимом, основанным на общих принципах, действительным в пределах общих норм и правил, а также урегулированным рядом процедур, среди которых и общие процедуры принятия решений. Кроме того, исследование показало, что по способу влияния немецко-французское сотрудничество являет собой своеобразный «представительский компромисс» дивергентных политических позиций в рамках ЕС, который является основой общесоюзного консенсуса. Установлено, за степенью влияния режим немецко-французского сотрудничества выступает необходимым и по большей части достаточным условием становления и развития Европейской политики безопасности и обороны.

Ключевые слова: международный режим, немецко-французское сотрудничество, Европейская политика безопасности и обороны.

Summary

Tyushka A. The Franco-German cooperation regime within the European Security and Defence Policy. - Typescript.

The thesis for the Ph.D. (Candidate of Sciences) in Political Sciences, speciality 23.00.04. - Political Problems of International Systems and Global Development. - Ivan Franko National University of Lviv, Faculty of International Relations, Lviv, 2010.

The Ph.D. thesis undertakes to identify the essence, form, mode and the ratio of the influence the Franco-German cooperation may exert onto the establishment and development of the European Security and Defence Policy.

This thesis presents a new approach to the study of Franco-German relations from a perspective of regime analysis which allowed to indicate and to elucidate the nature and the means of influence the Franco-German security and defence cooperation may exert onto the ESDP development. Research is conducted on the basis of neorealist and neoinstitutionalist postulates concerning international cooperation especially that in form of international regimes.

In the course of this Ph.D. investigation the following claims have been made: First, there exists a certain intervening variable able to affect the outcomes of the interaction between the Franco-German cooperative politics in security and defence and the European Security and Defence Policy - the international regime. Second, the essence of the researched influence strength consists in constructive driving force the Franco-German cooperation serves as in relation to the ESDP. Third, by mode of influence the Franco-German regime presents a kind of “representative compromise” which serves as permissive consensus for the whole European Union member states positions. Fourth, the influence ratio is expressed in the way the Franco-German cooperation constitutes the necessary and chiefly sufficient condition for the development of the European Security and Defence Policy.

It has been conclusively shown that logically two clear alternatives in which the Franco-German cooperation can proceed and influence thereby the way the ESDP may take in its mid-term development appear as real - minimalist and maximalist one. The latter presumes that in the nearest future this bilateral cooperation will preserve its nature as necessary and sufficient condition whereby the previous alternative assumes that current needs in deepening and adapting the Franco-German regime may spill over into a kind of loss resp. ease of its own sufficiency.

Key words: international regime, Franco-German cooperation, European Security and Defence Policy.

Размещено на Allbest.ru