Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ

ДОСЛІДЖЕНЬ ІМЕНІ І.Ф. КУРАСА

ЕТНОПОЛІТИЧНИЙ КОНФЛІКТ У ПРИДНІСТРОВ'Ї В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКО-МОЛДОВСЬКИХ МІЖДЕРЖАВНИХ ВІДНОСИН

23.00.05 - етнополітологія та етнодержавознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

КОЦУР ВІТАЛІЙ ВІКТОРОВИЧ

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політології Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор

ПАНЧУК Май Іванович,

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, завідувач відділу національних меншин

Офіційні опоненти:

Котигоренко В.О., д. політ. н., проф. головний науковий співробітник (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України);

Штепа С.О., к. політ. н., доцент кафедри теорії та методології соціології Інституту соціології, психології та управління (Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова МОНМС України).

Захист відбудеться „ 7” червня 2011 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради в Інституті політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Кутузова, 8.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Кутузова,8.

Автореферат розісланий “4” травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.І. Зеленько.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Етнополітичні конфлікти упродовж століть є частиною і помітним чинником історії людства. Етнічна багатоскладовість населення планети в цілому і окремих держав, зокрема, зумовлює іманентність економічних, соціальних, політичних, культурних, релігійних та інших протиріч між суспільними суб'єктами - носіями етноспецифічних потреб та інтересів. За певних умов ці протиріччя виявляються як соціальні конфлікти з виразною етнічною складовою. Найчастіше етнічні конфлікти виникають у державах імперського типу з різнонаціональним населенням, у певних випадках вони призводять до розпаду таких держав. Сформовані після того нові державні утворення нерідко «успадковують» етноконфліктні чинники держав-попередниць і продукують власні.

Відомо, що загострення етнополітичних протиріч було однією з чільних причин руйнації СРСР. У процесі та після цієї руйнації постали 15 окремих держав. В усіх них продовжився, а в окремих випадках набув конфліктних форм властивий останнім рокам існування Радянського Союзу процес політизації етнічності. В Республіці Молдова (РМ), зокрема, ескалація цього процесу стала однією з причин збройного конфлікту між центральною владою і регіональною владою Придністров'я. Відтак до конфлікту долучилися особи і групи осіб різної національності з-серед населення республіки, зокрема, його бессарабської і придністровської частин. Після завершення збройного протистояння конфлікт було «заморожено», але не розв'язано. Він і досі перебуває в такому стані, зумовлює соціальну, в тому числі етнополітичну напругу всередині Молдови і на окремих її територіях. «Заморожений» Придністровський конфлікт становить загрозу не тільки Молдові і її населенню, а й загальному безпековому простору Європи, він ускладнює відносини Молдови та інших держав, передовсім держав-сусідів.

Тож необхідність розв'язання цього конфлікту є актуальною не тільки для його сторін всередині країни походження, а й для інших держав та їх населення. Зокрема, для України, позаяк Молдова - її важливий партнер. Дві сусідні держави не тільки розділяє, а й єднає 1222 км спільного кордону. У Молдові проживає майже півмільйона етнічних українців, в Україні мешкають близько 250 тис. молдован. Країни і їх населення мають давні традиції та великий потенціал взаємовигідного економічного і гуманітарного співробітництва, орієнтовані на інтеграцію в європейський суспільний простір. Обидві мають хоч і не однакові, але багато в чому подібні і навіть спільні етнополітичні безпекові проблеми, регулювання яких потребує стабілізації внутрідержавних суспільних відносин і прогнозованої та взаємовигідної міждержавної співпраці. Звідси наукова і практично-політична значущість дослідження Придністровського етнополітичного конфлікту. Ця значущість полягає, по-перше, в потребі всебічного вивчення власне конфліктогенних щодо ситуації чинників задля розроблення системи заходів з мінімізації продукованих ними суспільних загроз і, по-друге, в актуальності виявлення та мобілізації внутрішніх і зовнішніх ресурсів, що мають потенціал сприяння стабілізації етнополітичних відносин у Молдові, ускладнених проблемами, що виникли як вияв і наслідок Придністровського конфлікту. Частина таких чинників і ресурсів пов'язані з історією та сучасним українсько-молдовських міждержавних відносин, що, власне, і визначило вибір здобувачем теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної програми науково-дослідницьких робіт Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди «Філософсько-методологічні засади сучасного наукового дослідження» (державний реєстраційний номер 0106U005253) та кафедральної теми «Політична влада і суспільство: проблеми взаємодії в сучасній Україні » (затверджена Вченою радою університету 27 грудня 2007 р., протокол №7).

Дослідження проводилося з метою з'ясування, яким чином динаміка етнополітичної ситуації в молдовському Придністров'ї впливала на якість та інтенсивність міждержавних відносин України і Республіки Молдова від початку 1990-х років.

Досягнення мети дослідження потребувало вирішення таких наукових завдань:

- визначити теоретичні параметри, а також методологічний інструментарій наукового розроблення теми;

- проаналізувати результати і джерела дослідження етнополітичного конфлікту у Придністров'ї в контексті українсько-молдовських міждержавних відносин, сформувати й опрацювати репрезентативний щодо мети і завдань дослідження джерельний масив;

- вивчити й описати історію формування геоетнополітичних, економічних, етнодемографічних, владно-політичних та етнокультурних передумов формування етнополітичної конфліктності в Придністровському регіоні Молдови;

- з'ясувати спільне і особливе в національних інтересах України і Молдови щодо етнополітичної ситуації в молдовському Придністров'ї;

- дослідити вплив Придністровського етнополітичного конфлікту на перебіг українсько-молдовських міждержавних відносин, а також вивчити можливості цих відносин у вирішенні суспільних проблем Молдови, пов'язаних з названим конфліктом;

- визначити спільні зацікавлення та загрози для України і Молдови в Придністров'ї як детермінанту розвитку міждержавного партнерства, виокремити основні чинники, які впливають на динаміку співпраці обох держав;

- проаналізувати зовнішньополітичні ініціативи і дії України, спрямовані на подолання етнополітичної конфліктності у Придністровському регіоні Молдови;

- вивчити стан і перспективи міждержавної українсько-молдовської співпраці в економічній і гуманітарній сферах в аспекті їх потенціалу у врегулюванні придністровської проблеми.

Відповідно до мети і завдань дисертації було визначено її об'єкт і предмет. Об'єктом дослідження стали суспільно-історичні процеси, що суттєво вплинули на формування і динаміку етнополітичної ситуації в Республіці Молдова та зумовили особливості міжнародних відносин з приводу цієї ситуації, предметом - власне етнополітичний конфлікт у Придністров'ї як один з виявів специфіки внутрішньомолдовських суспільних зв'язків і водночас чинник та предмет українсько-молдовської міждержавної взаємодії.

Хронологічно основний зміст дисертації охоплює період 1991-2011 років. «Нижню» межу дослідження визначено з огляду на час розпаду СРСР, проголошення незалежності України і Молдови та початок ескалації конфлікту у східному регіоні Молдови. «Верхня» межа зумовлена актуальністю з'ясування сучасного стану етнополітичної конфліктності в Придністров'ї у контекстах чинної та імовірної динаміки українсько-молдовських міждержавних відносин довкола питань врегулювання ситуації в Придністров'ї. Водночас в роботі проаналізовано особливості етнополітичної історії Молдови та інших країн у частині, що стосується ґенези Придністровського конфлікту.

Репрезентативну щодо мети і завдань джерельно-інформаційну базу дослідження, представлену текстами офіційних документів, виступів і заяв державно-політичних діячів, даними соціально-економічної, демографічної і політичної статистики, архівними матеріалами, відомостями інформаційно-аналітичних та інших наукових видань, повідомленнями ЗМІ, інтернет-ресурсів та ін., охарактеризовано в параграфі 1.2. Розділу 1.

Описаний у названому розділі методологічний інструментарій дослідження включає загальнонаукові принципи і способи пізнавальної діяльності, теоретичні напрацювання в галузі конфліктології і міжнародних відносин з відповідним меті дослідження евристичним потенціалом, а також методи, апробовані різними соціогуманітарними науками, передовсім політичною.

Наукова новизна отриманих результатів зумовлена комплексністю дослідження теми і полягає в здобутті, аналізові та систематизації наукових фактів, що дають доволі повне і цілісне уявлення про предметну специфіку Придністровського етнополітичного конфлікту, об'єктивні і суб'єктивні умови та фактори його виникнення і перебігу, а також про зв'язок особливостей цього перебігу з динамікою українсько-молдовських міждержавних відносин. Зокрема:

- проаналізовано джерельний потенціал і стан наукового вивчення суспільно-політичних проблем, пов'язаних з темою дисертації; за результатами аналізу означено ті з них, що потребували ґрунтовнішого опрацювання, доведено наукову і практично-політичну необхідність комплексного розроблення обраної теми із залученням раніше не використовуваних джерел, передовсім архівних;

- з'ясовано причинно-наслідковий зв'язок змін у політичному, правовому, соціально-економічному, інформаційному, мовному і культурно-освітньому просторах СРСР і союзних республік із формуванням, загостренням та етнізацією протиріч між групами економічних інтересів і центральною владою Молдови та регіональною владою її Придністровської частини, а також залученням у протистояння осіб і груп осіб різної національності, політичних партій і громадських організацій різної ідеологічної, етнополітичної і зовнішньополітичної орієнтації;

- виявлено зв'язок виникнення Придністровського етнополітичного конфлікту з історією формування державної території Республіки Молдова, її адміністративного устрою, господарського комплексу, національного складу та мовно-культурних і світоглядних орієнтацій населення в дорадянські і радянські часи, а також динамікою цих орієнтацій у процесі та після розпаду СРСР;

- встановлено, що етнізація й ескалація Придністровського конфлікту в Молдові, а також його переростання у збройне протистояння з наступним переходом до «замороженого» стану були зумовлені як особливостями внутрімолдовських суспільних відносин, так і присутністю на території республіки збройних формувань СРСР, які згодом перейшли у підпорядкування влади Російської Федерації, а також впливом на внутрімолдовські етнополітичні процеси зв'язків різних груп її населення з етнічно близьким їм населенням інших держав, насамперед, Росії, Румунії та України, а також впливом влади, політичних і національно-культурних утворень цих держав на суспільну ситуацію загалом у Молдові та її Придністровському регіоні;

- з'ясовано спільне і відмінне в ставленні до етнополітичної ситуації в Республіці Молдова її влади та етнічно відмінних груп населення, а також влади і різних політичних сил сусідніх з Молдовою держав;

- встановлено, що попри окремі зрушення в урегулюванні Придністровського конфлікту, його остаточне розв'язання гальмується прагненням Російської Федерації утримати Україну і Молдову в зоні її геополітичного впливу, а також утруднюється поведінкою радикальних груп політикуму Молдови і Румунії, що декларують спільну етнічну і політичну тотожність молдован і румунів та закликають до румунізації молдовського соціуму;

- доведено, що етнополітичний конфлікт у Придністров'ї продукує загрози національній безпеці Молдови і України, а також політичній і військовій стабільності в Європі, передовсім у її Центрально-Східній частині;

- проаналізовано ініціативи і дії України, а також досвід, напрями і потенціал українсько-молдовського співробітництва щодо врегулювання конфліктної ситуації в Придністров'ї при збереженні територіальної цілісності Молдови;

- сформульовано пропозиції, врахування яких у зовнішньополітичній діяльності України сприятиме, на думку автора, мінімізації суспільних загроз, пов'язаних з етнополітичним конфліктом у Придністров'ї, та формуватиме необхідні передумови досягнення безпекових і євроінтеграційних цілей України і Молдови.

Наукове і практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати примножують ресурси подальшого вивчення відповідної проблематики, а також використання здобутого знання для прогнозування суспільної динамки та оптимізації регіональної політики України, орієнтованої на зменшення суспільних загроз, пов'язаних зі збереженням конфліктного потенціалу етнополітичної ситуації в Придністров'ї. Дисертаційне дослідження розширює інформаційну основу з'ясування можливостей вдосконалення політичного курсу на розвиток і посилення ефективності партнерської взаємодії України і Молдови у вирішенні спричинених Придністровським конфліктом проблем національної та загальноєвропейської безпеки, а також на реалізацію євроінтеграційних цілей обох держав. Здобуті в процесі виконання роботи наукові результати можуть бути використані у вищих навчальних закладах при підготовці та викладанні нормативних і спеціальних курсів з проблем етнополітики, конфліктології, безпеки і регіоналістики, при написанні курсів лекцій, навчальних посібників і підручників з дисциплін «Міжнародні відносини та зовнішня політика», «Зовнішня політика України», «Етнополітологія», «Конфліктологія» та ін.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри політології Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, вони відображені в 15 публікаціях автора, з яких 6 - у фахових виданнях.

Структура дисертації відповідає її меті та завданням. Вона включає перелік умовних скорочень, вступ, чотири розділи з двома підрозділами кожен, висновки, список використаних джерел та літератури. Загальний обсяг рукопису становить 212 сторінок, з них основного тексту 174 сторінки.

етнополітичний україна молдова конфлікт

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано її зв'язок з державними науковими програмами, означено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, подано відомості про апробацію та публікацію результатів.

У Розділі 1. Теоретико-методологічні засади, стан і джерела дослідження обґрунтовано його понятійно-категоріальний апарат, теоретичні основи, методологічний інструментарій, джерельну базу та стан і актуальні проблеми наукового розроблення.

У підрозділі 1.1. Теоретичні аспекти і методологічний інструментарій вивчення ролі етнополітичних конфліктів у міждержавних відносинах аналізуються теоретико-методологічні напрацювання етнополітології та соціальної конфліктології, що застосовуються при вивченні етнополітичних конфліктів. Показано, що радянські суспільствознавствці фактично до кінця 1980-х років не розробляли проблематику етнополітичного конфлікту стосовно ситуації в СРСР, компартійно-радянське керівництво якого декларувало остаточність вирішення національного питання в країні. «Офіційного» визнання не мала і власне етнополітична наука. Однак вияви суспільних протиріч довкола етнічних інтересів і потреб, що актуалізувалися одночасно з лібералізацією комуністичного режиму і погіршенням соціально-економічної ситуації в країні, змінили ставлення до цієї проблеми в науці. Публікувалися переклади праць зарубіжних (західних) науковців (У. Альтерматт, Е. Геллнер, Е. Сміт, С. Гантінгтон та ін.), почалося формування вітчизняних конфліктологічних і етнополітологічних шкіл. В Україні, зокрема, центрами відповідних досліджень стали інститути академії наук і провідні університети. Здобули визнання теоретико-методологічні напрацювання В. Євтуха, І. Кураса, О. Майбороди, Л. Нагорної, М. Панчука, Ю. Римаренка. Розроблення власне етноконфліктологічної проблематики стало предметом наукових розвідок О. Антонюка, О. Картунова, А. Кіссе, В. Котигоренка, І. Кресіної, О. Кривицької, О. Маруховської, Ю. Мацієвського, М. Обушного, І. Онищенко, Г. Перепелиці, С. Римаренка, Ю. Шаповала, Л. Шкляра та ін. Компонентом українського наукового дискурсу стали розробки російських дослідників, зокрема, Р. Абдулатіпова, В. Авксентьєва, Л. Дробіжевої, О. Здравомислова, Е. Паїна, В. Тишкова.

Вивчення праць названих та інших дослідників зумовило прихильність дисертанта до позиції науковців, котрі визначають етнополітичний конфлікт як відкрите зіткнення суспільних суб'єктів, їх гостру боротьбу з використанням або за використання політичних ресурсів для реалізації пов'язаних з етнічністю політико-владних економічних, соціальних, культурних, мовних, релігійних та інших інтересів і потреб. У Придністров'ї такий конфлікт розпочався у 1989-1991 рр. як конфлікт між республіканським керівництвом і низкою політичних сил Молдови, орієнтованих на суверенізацію республіки та її етномолдовізацію і подальшу румунізацію, та місцевим керівництвом, відданим комуністичній ідеології та ідеї збереження Радянського Союзу, а після його розпаду, орієнтованим на об'єднання з Росією.

2 вересня 1990 р. Надзвичайний з'їзд депутатів усіх рівнів Придністров'я проголосив утворення в складі СРСР Придністровської Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки (ПМРСР). 22 грудня Президент СРСР підписав Указ, яким назване рішення було кваліфіковане як таке, що не має юридичної сили. 27 серпня 1991 р. парламент невизнаної республіки оголосив таким, що не має юридичної сили закон СРСР «Про утворення союзної Молдавської РСР» від 2 серпня 1940 р., відповідно до якого більшу частину території Придністров'я зі складу утвореної в 1924 р. у складі УРСР Молдавської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки (МАСРР), що припинила існування згідно зі згаданим всесоюзним законом 1940 р., було об'єднано з Бессарабією у складі новоутвореної Молдавської РСР. 5 листопада 1991 р. ПМРСР перейменували на Придністровську Молдовську Республіку (ПМР).

Кожна зі сторін протистояння прагнула розширити коло своїх прихильників і союзників, у тому числі закордонних. Конфлікт набував більшої масовості, масштабності й гостроти, став частиною і чинником міжнародних відносин і геополітики. Ескалація конфлікту навесні і влітку 1992 р. призвела до збройного протистояння з численними жертвами. Після втручання російських військ і припинення бойових дій, конфлікт перейшов у «заморожену» стадію. Напруга в регіоні зберігається.

Застосований при виконані дослідження методологічний інструментарій представлений визнаними здобутками гносеології, включає загальнонаукові принципи і способи пізнавальної діяльності, теоретичні і методологічні напрацювання різних галузей суспільствознавства. Автор керувався, зокрема, принципами неупередженого, комплексного вивчення суспільних процесів на основі науково-критичного опрацювання інформації різноманітних джерел, виявлення і систематизації наукових фактів з метою отримання логічно несуперечливого знання про предмет дослідження. Застосовувалися методи системний і діалектичний, геополітичного, історичного та порівняльного аналізу. Це сприяло розгляду Придністровського конфлікту і українсько-молдовських відносин у динаміці та взаємовпливах. Використовувалися також аналітико-прогностичні методи, методи моделювання суспільних ситуацій, емпірико-аналітичний та інституційно-порівняльний. Постулати теорії прийняття рішень сприяли кращому вивченню й осмисленню мотивів ухвалення тих чи тих рішень учасниками Придністровського конфлікту, а також суб'єктами міждержавних українсько-російських відносин.

У підрозділі 1.2. Наукова література і джерела про етнополітичну ситуацію в Придністров'ї як предмет і чинник міждержавних відносин України і Молдови проаналізовано відображення в літературі результатів дослідження науковцями причин, передумов та еволюції конфлікту, переговорів учасників і країн-посередників. Більшість українських дослідників дійшли висновку про недостатній, порівняно з можливостями, вплив України на процеси нормалізації ситуації в конфліктному регіоні. Окремі науковці аргументують пропозиції, як перетворити Україну з «фігури» на «гравця» в справі урегулювання Придністровської ситуації (Н. Беліцер, В. Кулик, Г. Перепелиця, О. Сушко). Серед спроб комплексного вивчення відповідної проблематики - колективна праця під загальною редакцією С.Герасимчука «Придністровська проблема: погляд з України», яка побачила світ у 2009 році.

Українські та зарубіжні (О. Бадашко, Є. Бадеску, Г. Бянов, Ш. Гарнетт, В. Журавльов, Ю. Кіфу, О. Нантой, П. Нікол, К. Фролов, В. Чіботару та ін.) дослідники етнополітичного конфлікту у Придністров'ї майже одностайні в його визначенні як складного соціально-політичного, економічного, культурного та геополітичного феномена. Відтак, пропонуючи різноманітні шляхи нормалізації придністровсько-молдовських стосунків, ніхто з них, до останнього часу не ставив завдання комплексного дослідження зв'язку динаміки етнополітичного конфлікту в Придністров'ї з українсько-молдовськими міждержавними відносинами, а також впливу цього зв'язку на забезпечення територіальної цілісності Республіки Молдова і зміцнення безпеки в Центрально-Східній Європі.

Прагнучи вирішити названі завдання, дисертант визначив джерела необхідних відомостей, групування яких дозволило сформувати цілісний джерельний комплекс, що поєднує як відомі, так і раніше не використовувані дослідниками носії інформації. До цього комплексу увійшли опубліковані та неопубліковані документи та інші матеріали, в тому числі з української і зарубіжної (переважно, молдовської, російської, німецької, англійської) періодики, урядових і неурядових видань, свідчення очевидців досліджуваних подій. Серед джерел - чинні міжнародні договори, міжурядові й міжвідомчі угоди, інші документи про відносини між Україною й Республікою Молдова на різних рівнях, а також багатосторонні угоди за участі України, Молдови і влади самопроголошеної ПМР щодо врегулювання Придністровського конфлікту. Виявлено й використано важливі для розроблення теми матеріали архівних фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) і Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України). Зокрема, це: документи українських урядів та представницьких установ України, що функціонували у 1917-1918 рр. (з відомостями про ставлення владних структур України до проблеми територіальної належності Бессарабії і Північної Буковини); документи центральних радянських органів влади та управління, протоколи засідань політбюро, оргбюро та секретаріату ЦК КП(б)У, стенограми з'їздів та конференцій КП(б)У (відображають обставини утворення у 1924 р. АМРСР у складі Української РСР) тощо. В дисертації використано документи Поточного архіву Міністерства закордонних справ України, аналітично-статистичного відділу посольства Республіки Молдова в Україні та ін.

Розділ 2. Ґенеза етнополітичної конфліктності в східному регіоні Молдови містить виклад результатів дослідження процесу формування передумов і чинників цієї конфліктності в контекстах історії державного устрою, національних інтересів і цілей України і Республіки Молдова.

У підрозділі 2.1. Особливості етнополітичної історії регіону досліджуються процеси формування так званої «бессарабської проблеми» та утворення в 1924 р. Автономної Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки (АМСРР) у складі УСРР, а також наміри використання цієї автономії для експансії більшовизму в румунському напрямі. Факт існування в минулому АМСРР нинішня влада самопроголошеної ПМР використовує як аргумент на користь своєї легітимності. Відповідні сюжети розглянуто як частину більш загальної проблеми, а саме: політико-історичні умови, причини і чинники Придністровського конфлікту, серед яких поліетнічність населення Молдови; політична і економічна криза в СРСР, що призвели до його розпаду; соціально-професійні і статусні відмінності між особами і групами осіб різної етнічної ідентичності; недостатні можливості реалізації культурних потреб різних етнічних груп населення країни; ідеологічне протистояння і боротьба за політичну владу та економічні ресурси між придністровською та молдовською «елітами» та групами інтересів; особливості надання молдавській мові статусу державної та політизація цього процесу поверненням до латинської графіки з одночасним декларуванням тотожності молдовської і румунської мов; орієнтація частини молдовського політикуму і населення на об'єднання республіки з Румунією; політичні ініціативи з «румунізації» суспільного простору Молдови; деструктивний потенціал окремих виявів зовнішньополітичної активності з російської і румунської сторін; суперечливий вплив присутності і поведінки в регіоні іноземних та незаконних місцевих військових формувань.

В підрозділі 2.2. Придністровський контекст національних інтересів Молдови та інших держав після розпаду СРСР проведено порівняльний аналіз місця досліджуваного конфлікту в системі геополітичних інтересів власне Молдови, сусідніх з нею Румунії та України, а також РФ, США, ЄС і ОБСЄ. Показано, що зацікавленість України в урегулюванні Придністровського конфлікту на засадах відновлення цілісності республіки Молдова як демократичної, європейськи орієнтованої держави із конкурентною ринковою економікою, дієздатним урядуванням та відкритим суспільством пов'язана з великою кількістю українців серед населення Придністровського регіону Молдови, спільністю кордонів двох держав, українськими безпековими, економічними і євроінтеграційними інтересами.

У Розділі 3. Українсько-молдовська взаємодія в структурі міжнародних заходів з регулювання етнополітичної ситуації в Придністров'ї розглянуто потенціал України як посередника і партнера в розв'язанні конфліктних проблем регіону. Зокрема, у підрозділі 3.1. Українська складова ініціатив і дій міжнародної спільноти, спрямованих на подолання етнополітичної конфліктності на Сході Молдови, розкриваються найважливіші чинники, залучення України до міжнародного посередництва в урегулюванні конфлікту в Придністров'ї, їх історичні, геополітичні, етнополітичні складові, а також докладно аналізується запропонована Україною у 2005 р «Декларація про ініціативу України щодо врегулювання Придністровського конфлікту» (План Ющенка). Зміст підрозділу 3.2. розкриває його назва - Співпраця з прикордонною місією ЄС «EUBAM» України і Молдови на придністровській ділянці їх міждержавного кордону. Насамперед, йдеться про взаємодію України, Молдови та прикордонної місії ЄС у впровадженні нового митного режиму на придністровському сегменті українсько-молдовського кордону, внесок сторін у економічну реінтеграцію Придністровського регіону в спільний простір Республіки Молдова. Водночас розкривається певна обмеженість (створення лише «передумов для визначення майбутнього статусу Придністров'я») та прагматизм (приборкання контрабанди на придністровському відтинку українсько-молдовського кордону) в діяльності місії ЄС а рамках EUBAM.

У Розділі 4. Потенціал міждержавних відносин України і Молдови в подоланні етнополітичної конфліктності в Придністров'ї аналізуються економічна і гуманітарна складові цього потенціалу.

У підрозділі 4.1. Економічне співробітництво інтереси і ресурси такого співробітництва України і Молдови на міждержавному, регіональному і транскордонному рівнях розглянуто в порівнянні з векторами економічної активності російського бізнесу. Показано труднощі і завдання віднаходження такого балансу транскордонного співробітництва України і Молдови у Придністров'ї, який би забезпечував економічне піднесення обох країн та їх регіонів і при цьому гальмував відцентрові процеси самопроголошеної ПМР щодо Республіки Молдова та сприяв реінтеграції останньої.

У підрозділі 4.2. Взаємодія в гуманітарній сфері розглянуто можливості врегулювання етнополітичного конфлікту в Придністров'ї в контекстах зняття етносоціальної напруги з приводу реальної чи позірної перспективи інтеграції Молдови з Румунією, а також забезпечення офіційним Кишиневом прав національних меншин. З'ясовано, що у Придністровському регіоні українці «спрямовують» власний етнокультурний розвиток у антимолдовське (нерідко проросійське) русло. Це деконсолідує українців лівого і правого берегів Дністра, розширяє етносоціальну базу сепаратистської поведінки влади в Тирасполі. Щоб мінімізувати відповідні негативні тенденції, дисертант пропонує розроблення й реалізацію заходів, що сприятимуть етнокультурному єднанню українців, які мешкають у різних регіонах Молдови, їх інформуванню про можливості забезпечення прав українців у Молдові і молдован в Україні, а також комплексному вирішенню проблеми громадянства жителів Придністровського регіону Молдови, незалежно від їх національності.

ВИСНОВКИ

Реалізація мети і завдань дослідження дає підстави вважати достовірними такі його висновки:

1. Основними факторами виникнення етнополітичного конфлікту є етнічна диференціація соціуму, різна культурна, релігійна, геополітична та інша орієнтація етнічних груп та відмінності їх політичних і соціально-професійних статусів, руйнація традиційних норм та цінностей, кризова суспільна динаміка. Роль ініціатора та організатора етнополітичного конфлікту зазвичай виконують політичні еліти, відповідна поведінка яких найчастіше зумовлена прагненням використати конфліктну політизацію етнічності для забезпечення своїх корпоративних економічних, владно-політичних та інших інтересів. Сприяє такій політизації актуалізація відмінностей етнічних (регіональних) ідентичностей, питань нерівномірності етнічного і регіонального розподілу владних, економічних, земельних, територіальних та інших суспільних ресурсів, реальне або штучне загострення мовних, релігійних, культурних проблем, наявність дискримінації за етнічною ознакою, зовнішнє втручання в ситуацію.

2. Попри доволі ґрунтовне вивчення вітчизняними і зарубіжними науковцями етнополітичного конфлікту в Придністров'ї, комплексне дослідження його суті, предмета і впливу на українсько-молдовські міждержавні відносини не проводилось і тому становить значний дослідницький та практично-політичний інтерес, зокрема, в аспекті необхідності системного вивчення ситуації для визначення заходів, реалізація яких здатна сприяти відверненню і блокуванню конфліктної етнополітичної динаміки, розв'язанню конфлікту, а відтак стабілізації загальної суспільної ситуації. Придністровський конфлікт виник внаслідок синергетичної дії великої кількості історичних, етнополітичних, економіко-соціальних, гуманітарних та міжнародних (геополітичних) чинників. Він суттєво впливає на розвиток українсько-молдовських міждержавних відносин, які при цьому мають значний конструктивний потенціал щодо розв'язання самого конфлікту.

3. Історичним корінням Придністровський етнополітичний конфлікт сягає Першої світової війни, краху Російської та Австро-Угорської імперій. Ці події актуалізували проблему державної належності Бессарабії та Буковини, етнічної і державно-територіальної самоідентифікації різних груп населення названих регіонів. Так виникло «бессарабське питання» у міжнародних відносинах. Його вирішення ускладнювалося впродовж десятиліть не тільки суперечками дипломатів, політиків, науковців, але й існуванням певних стереотипів у свідомості населення України, Молдови та Румунії, оскільки «історична справедливість» у кожної з сторін була «своєю» і багато в чому залишається такою дотепер. Національний фактор хоча і брався до уваги при вирішенні територіальних проблем політиками, частіше він використовувався ними як ресурс для задоволення реальних або позірних геополітичних і стратегічних інтересів їх країн. Обґрунтування керівництвом СРСР прав на територію Бессарабії включало заперечення етнічної тотожності молдован і румунів. Створення ж АМСРР у складі УСРР використовується владою самопроголошеної ПМР як аргумент для легітимації її сепаратистської політичної поведінки.

4. Інтереси зовнішньополітичних акторів щодо Придністровського конфлікту в Молдові різноспрямовані, багатоскладові, взаємопов'язані і при цьому часто суперечливі і взаємоблокуючі. Цим зумовлено малу результативність ініціатив і дій з врегулювання конфлікту за посередництва міжнародних організацій та інших держав. Для України питання врегулювання конфлікту в Придністров'ї має кілька вимірів: гуманітарний (у Придністров'ї і всій Молдові мешкає велика кількість етнічних українців, а також громадян України різних національностей, захист їхніх прав є обов'язком держави); економічний (Україна, Молдова і її Придністров'я мають спільну необхідність і значний потенціал взаємовигідної економічної співпраці); політико-регіональний (Україна зацікавлена в суспільній стабільності в державі, з якою має спільний кордон, а також має підстави для регіонального лідерства в національних інтересах та інтересах всіх країн Причорномор'я, Центрально-Східної Європи).

5. У комплексі обставин, що визначають зацікавленість України в урегулюванні Придністровської проблеми, найгострішою є загроза національній безпеці держави. Така загроза формується в зв'язку з існуючими та імовірними соціально-політичними, економічними та іншими проблемами, зумовлюваними певним незбігом інтересів України і Росії в регіоні, а також з геополітичним проектом «Велика Румунія». Зокрема, окремі дії Росії та Румунії в Причорномор'ї створюють серйозну небезпеку існуванню та територіальній цілісності Молдови як суверенної держави, через що в геополітичній ситуації в регіоні, частиною якого є Україна, формуються нові конфліктогенні чинники. У зв'язку з цим статус та політична активність України як «третьої сили» щодо сторін Придністровського конфлікту є вкрай важливими як для всієї Центрально-Східної Європи і її Причорноморського сегмента, так і для двосторонніх відносин України з іншими державами, зокрема з Молдовою. Щодо ситуації в Придністров'ї позиції України і Республіки Молдова зближуються певними інтересами. Виявами і водночас чинниками такої близькості є, зокрема, такі:

- спорідненість геополітичних, в тому числі безпекових проблем обох держав, зумовлюваних російською військовою присутністю, територіальними претензіями з боку Румунії, енергетичною та іншою залежністю від політики Російської Федерації;

- пряма фінансова, матеріально-технічна, інформаційна підтримка Росією «співвітчизників» на території суверенних України та Молдови, а також деякі специфічні елементи поведінки румунської сторони, зокрема, заохочення нею громадян України і Молдови до отримання громадянства Румунії, у зв'язку з чим формуються ситуації етнополітичної напруги;

- спільна зацікавленість у вирішенні Придністровського конфлікту на засадах збереження територіальної цілісності і зміцнення державного суверенітету Республіки Молдова;

- одновекторна зовнішньополітична мета - європейська інтеграція, реалізація якої вимагає стабільності як усередині кожної з держав, так і в їх відносинах з країнами-сусідами.

6. В українській політиці щодо Придністровського конфлікту простежується п'ять якісно відмінних періодів. У першому періоді (1992-1996 рр.) позиція України була вичікувальною й обмежувалася переважно декларативними або спільними (з іншими сторонами придністровського врегулювання) заявами про підтримку територіальної цілісності Республіки Молдова. У другому періоді (1996-1999 рр.) Україна стала активним учасником (з 1997 р. - країною-гарантом) процесу придністровського врегулювання; кульмінацією тут стало висунення Україною у 1999 р. плану поетапного врегулювання Придністровської проблеми. Третій період (1999-2004 рр.) збігається з другою президентською каденцією Л. Кучми і вирізняється тим, що у Придністровському питанні політична поведінка Української влади зблизилася з поведінкою влади Російської Федерації. Четвертий період (2005-2009 рр.) означений більшою самостійністю й активністю України та її намаганнями об'єднати зусилля всіх учасників придністровського врегулювання навколо «Декларації про ініціативу України щодо врегулювання Придністровського конфлікту» (План Ющенка). Декларація засвідчила прагнення української сторони перейти від тактико-ситуативного реагування на етнополітичну динаміку в Придністров'ї до системної політичної стратегії в регіоні і самоутвердження в статусі дієвого і прогнозованого актора процесу врегулювання Придністровського конфлікту. Однак задекларована ініціатива не була підтримана усіма зацікавленими сторонами, Україна знову зайняла вичікувальну позицію. П'ятий період розпочався після виборів Президента України в 2010 р. і пов'язаний з загальною корекцією зовнішньополітичного курсу держави. Незавершеність і суперечливість цієї корекції виявилися і в політиці щодо Придністровського конфлікту. Україна не демонструє як наступності, так і наступальності в реалізації намірів попереднього періоду і не виявляє нових помітних ініціатив і дій, хоча їх підготовка і реалізація цілком імовірні з огляду на стратегічні інтереси держави в регіоні.

7. Вагомим чинником розв'язання Придністровського конфлікту може стати налагодження прозорої економічної співпраці між Україною та Придністровським регіоном РМ. Зокрема, ефективним кроком на шляху до реінтеграції Молдови могли б стати трьохсторонні контакти бізнес-структур Молдови, України й Придністров'я, адже ефективна інтеграція може відбуватися, як показує приклад Європейського Союзу, передовсім на економічній основі, формування якої стимулює наступну інтеграцію. При цьому учасникам тристоронньої економічної взаємодії важливо опрацювати такі її форми і способи, які б забезпечували баланс їх економічних і політичних інтересів, не заохочували б відцентрових дій самопроголошеної ПМР та стимулювали інтеграцію її економічного потенціалу в економічний простір РМ і систему її господарських зв'язків з Україною та іншими державами. Індикаторами такого балансу можна визначити: а) показники економічної ефективності взаємодії для кожної з її сторін; б) параметри взаємовигідного розподілу праці як інтеграційного чинника щодо економіки, політики та інших сфер суспільних зв'язків.

8. Перспективним напрямом розвитку молдовсько-придністровського реінтеграційного потенціалу може стати налагодження контактів між українцями Правобережної Молдови та Придністровського регіону. Робота має проводитися в таких формах, які б мінімізували негативні для інтеграції загальномолдовського соціуму процеси в українській громаді Придністров'я. Серед таких процесів - політизоване «спрямування» етнокультурного розвитку українців, що живуть на території ПМР, в антимолдовське і певною мірою проросійське русла, що перешкоджає їхньому єднанню з українцями правого берега Дністра. Водночас ця обставина антагоністично налаштовує українців Придністров'я щодо Молдови й Румунії та стимулює підтримку ними сепаратистської поведінки Тираспольської влади. Доречною видається просвітницька робота з поширення відомостей про можливості забезпечення прав та задоволення потреб етнічних молдован в Україні і етнічних українців у Молдові.

9. Комплексного вирішення потребує проблема подвійного громадянства в Придністровському регіоні Молдови. Досі немає стратегічної визначеності в ставленні до цієї проблеми держави Україна та її уповноважених органів. Зокрема, варто було б критично оцінити доцільність продовження політики полегшеного надання українського громадянства жителям Придністровського регіону РМ і водночас опрацювати питання вад, переваг і способів, стимулювання етнічних українців та осіб інших національностей - вихідців з України, що проживають і планують надалі проживати на території придністровського регіону РМ, до отримання молдовського громадянства. При цьому важливо розробляти і реалізовувати національні та спільні українсько-молдовські програми якнайповнішого забезпечення прав і задоволення культурних потреб осіб і груп осіб різної етнічної належності в складі населення обох держав відповідно до європейських стандартів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Коцур В.В. Історико-політичні витоки Придністровської проблеми / В.В. Коцур // Гілея: науковий збірник. Збірник наукових праць/ гол. ред. В.М.Вашкевич. - К.: ВІР УАН, 2010. - Вип. 42 (12). - С. 670-678

2. Коцур В.В. Придністровська проблема як загроза національній безпеці Республіки Молдова / В.В. Коцур // Політологічний вісник. Збірник наукових праць. - К.: «ІНТАС», 2010. - Вип. 50. - С. 392-401

3. Коцур В.В. Роль ОБСЄ у вирішенні конфлікту в Придністров'ї / В.В. Коцур // Гілея: науковий збірник. Збірник наукових праць/ гол. ред. В.М.Вашкевич. - К.: ВІР УАН, 2010. - Вип. 41 (11). - С. 583-590

4. Коцур В.В. Україна і Республіка Молдова: пріоритетні напрямки міждержавних взаємин та стратегічного партнерства в ХХ ст. / В.В.Коцур // Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 2010. - Вип. 4. - С.151-158

5. Коцур В.В. Забезпечення Миру в Придністров'ї: плани, цілі та взаємодія України, Росії, Молдови, ОБСЄ / В.В.Коцур // Гілея: науковий збірник. Збірник наукових праць/ гол. ред. В.М.Вашкевич. - К.: ВІР УАН, 2011. - Вип. 45. - С.646-654

6. Коцур В.В. Концептуально-теоретичні засади дослідження етнополітичних конфліктів/ В.В.Коцур // Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 2011. - Вип. 5. - С.160-168

Статті, тези доповідей на конференціях, що додатково відображають результати дослідження

7. Коцур В.В. Тероризм і права людини: історико-політичний аналіз / В.В.Коцур // Наукові записки з української історії. Збірник наукових статей Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. - Тернопіль: Вид-во Астон, 2006. - Вип.18. - С.355-361

8. Коцур В.В. Конфлікт у Придністров'ї: Роль ОБСЄ в забезпеченні миру в регіоні / В.В.Коцур // Наукові записки з української історії. Збірник наукових статей Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. - Тернопіль: Вид-во Астон, 2008. - Вип.21. - С.370-375

9. Коцур В.В. Використання теми “боротьба з тероризмом” у підготовці фахівців політологів / В.В.Коцур // Підготовка студентів до майбутньої професійної діяльності: теорія і практика [зб. наук. праць / наук. ред. Коцур В., Євтух М., Доброскок І.] - Переяслав-Хмельницький: СКД, 2009 - Вип. 2. С.235-238

10. Коцур В.В. Конфлікти на пострадянському просторі: уроки для України: матеріали четвертої всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції [“Соціум. Наука. Культура”], (Київ, 28-30 січня 2009р.)/ Інститут наукового прогнозування, Кримський інститут економіки та господарського права (Севастопольська філія) - К.: ТОВ “ТК Меганом”, 2009. - С. 57-59

11. Коцур В.В. Конфлікти на пострадянському просторі в системі міжнародного права / В.В.Коцур // Наукові записки з української історії. Збірник наукових статей Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. - Переяслав-Хмельницький: ФОП І.С. Майданченко, 2010. - Вип.25. - С.209-217

12. Коцур В.В. Міждержавні відносини України та Молдови на шляху до стратегічного партнерства: матеріали четвертої всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції “Україна наукова”, (Київ, 20-22 грудня 2010р.)/ Інститут наукового прогнозування, Кримський інститут економіки та господарського права (Севастопольська філія) - К.: ТОВ “ТК Меганом”, 2010. - С.6-9

13. Коцур В.В. Пріоритетні напрямки міждержавних взаємин України та республіки Молдови в ХХ столітті / В.В.Коцур// Розвиток наукових досліджень - 2010: матеріали шостої науково-практичної конференції, м. Полтава, 22-24 листопада 2010р.: - Полтава: Вид-во “ІнтерГрафіка”, 2010. - Т.3. - С.41-45.

14. Коцур В.В. Роль ОБСЄ у вирішенні конфлікту в Придністров'ї / В.В.Коцур// Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції “Проблеми та перспективи розвитку української науки на початку третього тисячоліття” // Збірник наукових праць. - Переяслав-Хмельницький: СПД Кузьмичова Р.Ю., 2010. - С.150-154.

15. Коцур В.В. Терористичні акти в Російській Федерації в ХХІ столітті та їх вплив на розвиток туризму і рекреації / В.В.Коцур // Securitology. - Krakow, 2010. - Nr. 2 (12). - S.34-43.

АНОТАЦІЯ

Коцур В.В. Етнополітичний конфлікт у Придністров'ї в контексті українсько-молдовських міждержавних відносин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.05 - етнополітологія та етнодержавознавство. - Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України. - Київ, 2011.

В рукописі представлено результати комплексного дослідження динаміки етнополітичного конфлікту в Придністров'ї та перспектив його врегулювання в зв'язку з українсько-молдовськими міждержавними відносинами. Визначено причини конфліктогенності та геополітичне значення Придністровського регіону Молдови в постбіполярній геополітичній системі. З'ясовано етнополітичну специфіку та сутність конфлікту в Придністров'ї, історичні умови, причини і фактори його виникнення, вплив на українсько-молдовські та інші міждержавні відносини, а також потенціал цих відносин у врегулюванні конфлікту. Проаналізовано позиції учасників конфлікту та «третіх» сторін, зацікавлених у деконфліктизації етнополітичної ситуації в регіоні. Доведено, що етнополітичний конфлікт у Придністров'ї продукує загрози національній безпеці Молдови і України та стабільності в усій Центрально-Східній Європі. Проаналізовано досвід українсько-молдовського співробітництва у вирішенні питань нормалізації суспільних відносин у регіоні на принципах забезпечення територіальної цілісності і державного суверенітету Республіки Молдова. Обґрунтовано авторську періодизацію, проаналізовано інтереси, можливості і ресурси політики України щодо врегулювання Придністровського конфлікту. Сформульовано пропозиції, врахування яких у зовнішньополітичній діяльності України сприятиме, на думку автора, мінімізації суспільних загроз, пов'язаних з етнополітичним конфліктом у Придністров'ї, та формуватиме необхідні передумови досягнення євроінтеграційних цілей України і Молдови.

Ключові слова: етнополітичний конфлікт, придністровське врегулювання, міждержавні відносини, міжнародні посередники, економічна співпраця, національні меншини.

Аннотация

Коцур В.В. Этнополитический конфликт в Приднестровье в контексте украинско-молдовских межгосударственных отношений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.05 - этнополитология и этногосударствоведение. - Институт политических и этнонациональных исследований имени И.Ф. Кураса НАН Украины. - Киев, 2011.

В рукописи представлены результаты комплексного исследования динамики этнополитического конфликта в Приднестровье и перспектив его урегулирования во взаимосвязи с украинско-молдовскими межгосударственными отношениями. Определены причины конфликтогенности и геополитическое значение Приднестровского региона Молдовы в постбиполярной геополитической системе.

Выяснено этнополитическую специфику и сущность конфликта в Приднестровье, исторические условия, причины и факторы его возникновения, влияние на украинско-молдовские и иные межгосударственные отношения, а также потенциал этих отношений в урегулировании конфликта. Проанализированы позиции непосредственных участников конфликта и «третьих» сторон, заинтересованных в деконфликтизации этнополитической ситуации в регионе.

Доказано, что этнополитический конфликт в Приднестровье продуцирует угрозы национальной безопасности Молдовы и Украины, а также стабильности во всей Центрально-Восточной Европе.

Проанализирован опыт украинско-молдовского сотрудничества в решении вопросов нормализации ситуации в регионе на принципах обеспечения территориальной целостности и государственного суверенитета Республики Молдова. Раскрывается украинская составляющая комплекса инициатив и усилий международного сообщества, направленных на преодоление этнополитической конфликтности на Востоке Молдовы, освещаются важнейшие факторы, обусловившие участие Украины в урегулировании конфликта в Приднестровье, их исторические, геополитические, этнополитические аспекты, а также анализируется предложенная в 2005 году Украиной Декларация по урегулированию Приднестровского конфликта (План Ющенка). Автор критически оценивает достижения и просчеты взаимодействия Украины, Молдовы и Миссии ЕС по введению нового таможенного режима на приднестровском сегменте украинско-молдовской границы, в экономической реинтеграции Приднестровского региона в общее пространство Республики Молдова. Указывается на определенную ограниченность и прагматизм деятельности Миссии ЕС в рамках EUBAM. Обосновано авторскую периодизацию, проанализировано интересы, возможности и ресурсы политики Украины в урегулировании Приднестровского конфликта. Сформулированы предложения, принятие во внимание которых в процессе совершенствования и реализации внешней политики Украины будет способствовать, по мнению автора, минимизации общественных угроз, сопряженных с этнополитическим конфликтом в Приднестровье, а также формированию условий благоприятствования достижению евроинтеграционных целей Украины и Молдовы.