Інституціоналізація інформаційної політики України в сфері євроатлантичного співробітництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

УДК 327.39 (043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Інституціоналізація інформаційної політики України в сфері євроатлантичного співробітництва

23.00.02 - політичні інститути та процеси

Джердж Сергій Федорович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичних наук Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - доктор політичних наук, професор Бабкіна Ольга Володимирівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри політичних наук.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Кудряченко Андрій Іванович, Інститут Європейських досліджень НАН України, директор;

кандидат політичних наук, доцент Набруско Віктор Іванович, Національна Спілка журналістів України, секретар.

Захист відбудеться 24 червня 2011 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.12 Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розіслано 23 травня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.А. Остапенко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. З моменту проголошення незалежності України євроінтеграційний проект залишається одним із головних у всьому спектрі національних державотворчих прагнень, належить до основних засад зовнішньої політики України, що зумовлює увагу вітчизняних дослідників до проблем набуття Україною власної європейської ідентичності.

За останнє десятиліття виділилися соціально-економічні, науково-технологічні і культурні чинники формування інформаційного суспільства в демократичних країнах світу, інформаційна політика яких спрямована на встановлення стратегічних цілей і пріоритетних напрямків розвитку суспільства та механізми їх реалізації. Остання обставина змушує з особливою увагу поставитись до формування інформаційної політики України в сфері її геополітичних інтересів у ХХІ ст. Міжнародний досвід становлення інформаційного суспільства дає можливість визначити національні пріоритети та відмінності, які виявляються у поєднанні державних інтересів з ініціативою неурядових організацій у сфері європейського та євроатлантичного співробітництва.

Інституціоналізація інформаційної політики України відбувається за допомогою державних інститутів і громадських організацій та спрямована на взаємодію з міжнародними організаціями. З часу створення НАТО Альянс розвивався, еволюціонував, виходячи з викликів, які загрожували безпеці країнам-членам та стабільності в усьому світі. Організація Північноатлантичного договору приділяє особливу увагу розвитку демократичних процесів в Україні задля створення зрозумілих для обох сторін відносин, які забезпечуватимуть мир та стабільність в європейському регіоні.

Актуальність теми зумовлена зростанням ролі та значенням НАТО у формуванні євроатлантичної та глобальної системи безпеки, зміцненням міжнародних позицій України як європейської держави, яка прагне відігравати більш значиму роль у формуванні загальноєвропейських безпекових, політичних та економічних структур; усвідомленням того факту, що євроатлантична співпраця для України - це перш за все досягнення тих стандартів та умов життя, які мають громадяни країн-членів НАТО та ЄС шляхом втілення реформ, використання досвіду економічних, політичних та безпекових моделей, що існують в даних країнах; розумінням того, що сучасна інформаційна політика держави формує громадську думку щодо усвідомлення необхідності реформ, причин та наслідків політичних рішень, а також надзвичайної важливості надання точної, об'єктивної, перевіреної інформації та раціональних, прозорих висновків щодо загального процесу входження України до євроатлантичних структур.

Окремим проблемам інформації, інформаційно-комунікативних систем, інформаційної політики держави в умовах глобалізації у контексті демократизації політичного життя і політичної системи суспільства, політичної культури присвячені дослідження українських науковців В.Андрущенка, О.Антонюка, О.Бабкіної, В.Бебика, В.Беха, І.Бідзюри, І.Варзаря, М.Головатого, В.Горбатенка, М.Дмитренка, О.Зернецької, Є.Камінського, О.Картунова, О.Маруховського, М.Михальченка, С.Телешуна, І.Тодорова, Ф.Рудича, Ю.Шайгородського, В.Шкляра та інших. Зокрема дана проблематика розглядалась у більш широкому контексті дослідження інформаційної політики та її реалізації в Україні як процесу демократизації та процесу реформ.

Серед західних дослідників, що присвятили свої праці цій проблемі, передусім слід відзначити Д.Андерсона, Д.Белла, З.Бжезінського, О. Бойд-Барретта, І.Валерстайна, М.Кастельса, Т.Рантанена, Т.Стоуньєра, Е. Тоффлера, А. Турена, Д.Шерра. Особливістю цих праць є те, що проблеми інформаційної політики та проблеми інформування розглядаються авторами у широкому соціально-політичному та культурно-історичному контексті в умовах сучасних глобалізацій них процесів.

Проблеми становлення інформаційної політики держави та особливості функціонування інститутів державної влади та неурядових організацій в системі інформування громадськості щодо європейського та євроатлантичного співробітництва України тією чи іншою мірою досліджували такі українські вчені В.Бадрак, О.Бодрук, К.Біла, К.Ващенко, В.Горбулін, О.Добржанська, О.Гриценко, А.Кудряченко, О.Литвиненко, Є.Макаренко, В.Набруско, Г.Несвіт, М.Ожеван, Г.Перепелиця, О.Полторацький, О.Потєхін, М.Потураєв, Г.Почепцов, М.Розумний, Г.Сащук.

Проте, на наш погляд, на підставі наявних досліджень необхідним є подальший науковий пошук механізму взаємовпливу національного інформаційного простору на трансформаційні процеси в Україні, формування демократичної політичної культури та свідомості її громадян, подолання застарілих стереотипів, демократизація суспільства в цілому. Зокрема важливим є комплексне дослідження проблем відносин та взаємозв'язку інститутів державної влади, неурядових організацій, мас-медіа та громадської думки в рамках інформаційного суспільства щодо курсу на євроатлантичне співробітництво України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у рамках науково-дослідної теми кафедри політичних наук Інституту політології та права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова «Проблеми політичної модернізації і трансформації: світовий досвід та українські реалії», що входить до Тематичного плану науково-дослідних робіт НПУ імені М.П. Драгоманова, науковий напрям «Дослідження проблем гуманітарних наук», затверджений Вченою радою НПУ імені М.П. Драгоманова (протокол № 7 від 31 січня 2008 року). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 10 від 24 квітня 2008 року).

Метою дослідження є аналіз процесів формування та розвитку інститутів інформаційної політики України, визначення її впливу на процес євроатлантичного співробітництва, аналіз інституціоналізації цієї політики через державні програми, а також діяльність громадських організацій.

Мета конкретизується у наступних завданнях:

– визначити концептуальні та теоретичні підходи дослідження інформаційного суспільства та інформаційної політики в умовах глобалізації;

– дослідити основні етапи формування стратегії державної інформаційної політки України, її завдання, організаційно-правові засади системи управління і захисту інформаційних ресурсів, створення збалансованої інформаційної інфраструктури, спроможної забезпечити поширення, ефективне використання і захист інформаційних ресурсів, реалізацію конституційного права громадян вільно отримувати і використовувати інформацію;

– розкрити поняття інформаційної безпеки держави в умовах сучасних інформаційних впливів як засіб утвердження її інформаційного суверенітету, виокремити внутрішні і зовнішні джерела і загрози впливу на інформаційну безпеку України;

– висвітлити участь державних інститутів у реалізації інформаційної політики щодо євроатлантичного співробітництва України через аналіз її політико-правової бази та моніторинг виконання Державних цільових програм інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України, використання ЗМІ для реалізації цих програм та виявити головні проблеми, які заважають ефективній реалізації державної інформаційної політики у сферах європейської інтеграції та євроатлантичного співробітництва;

– розкрити місце і роль громадських організацій, неурядових структур у демократичному суспільно-політичному процесі та євроатлантичному співробітництві України, проаналізувати умови впливу засобів масової інформації на громадську думку в інформаційному просторі українського суспільства;

– розробити рекомендації щодо підвищення ефективності механізму інформування громадськості з питань євроатлантичного співробітництва України, який полягає у взаємній співпраці держави, неурядових громадських організацій та засобів масової інформації при провідній ролі держави, для забезпечення належного розуміння і сприйняття громадськістю політики євроатлантичного співробітництва, проголошеного Президентом України В.Януковичем;

– виявити здобутки та проблеми співпраці органів державної влади з громадськими організаціями, а також висвітлити форми і методи інформаційної підтримки неурядовими організаціями державної політики щодо співробітництва України з НАТО.

Об'єктом дослідження є інформаційна політика та інформаційна безпека держави в контексті формування суспільної легітимації її міжнародного співробітництва.

Предметом дослідження є процеси інституціоналізації інформаційної політики України в сфері євроатлантичного співробітництва, діяльність державних інституцій, неурядових організацій та медійних структур у системі інформування української громадськості з питань євроатлантичного співробітництва України, формування громадської думки щодо демократичних перетворень у суспільстві.

Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, наукової об'єктивності, системності, послідовності, конкретності, плюралізму, гуманізму, історизму, соціального детермінізму, цивілізаційні підходи, поєднання філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціальних підходів і методів. Для аналізу предмета дослідження застосовано діалектичний метод як основу органічного пізнання, дослідження закономірностей розвитку і протиріч.

Серед загальнонаукових використано системний метод дослідження, який дав змогу розглянути і проаналізувати національну інформаційну політику як цілісний складний процес, який знаходиться під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників і, в той же час, впливає на державотворення та формування демократичної політичної культури в Україні. Інституціональний метод дозволив здійснити аналіз діяльності державних і неурядових інститутів, засобів масової комунікації як суб'єктів інформаційної політики щодо євроатлантичного співробітництва України. Історико-логічний метод використано для вивчення історії розвитку та формування інформаційної політики за умов сучасних європейських та світових безпекових трансформацій. Структурно-функціональний метод дав можливість не лише виділити та проаналізувати окремі інститути, за допомогою яких формується та реалізується інформаційна політика України щодо євроатлантичного співробітництва, а також розкрити їх внутрішню структуру, зв'язки, взаємообумовленість, виявити взаємодію компонентів і цілого, знайти його логічне вираження.

Статистико-аналітичний метод застосовано при проведенні аналізу соціологічного матеріалу, що забезпечило дослідження відповідною емпіричною базою та дозволило виявити особливості формування громадської думки. Використано також і такі загальнонаукові підходи та методи, як аксіологічний метод, метод конкретизації, інформаційний підхід.

Серед спеціальних методів використано мережевий підхід та метод порівняння. Мережевий підхід до інформаційної політики був ефективно застосований для аналізу зв'язків державних та недержавних інституцій, вивчення проблем державної влади. Мережі - реальний феномен сьогодення, їх види примножуються та набувають нових характеристик. Дослідження політичних явищ та мереж дозволяє виявити закономірність їх розвитку, а також взаємодії між собою. За допомогою методу порівняння дослідження зорієнтовано на розкриття загальних та особливих рис процесу становлення громадської думки на різних етапах розвитку суспільства.

Серед емпіричних методів дослідження використано методи соціологічного аналізу, соціологічних опитувань, анкетувань. Автор спирався на роботи вітчизняних соціологів (Інституту соціології НАН України, Ради Національної Безпеки і Оборони, Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, Інституту суспільної трансформації, Фонду «Демократичні ініціативи», Громадської ліги «Україна-НАТО», Інституту євроатлантичного співробітництва, Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України), де проаналізовано результати соціологічного моніторингу євроінтеграційних та євроатлантичних устремлінь нашої держави, надано оцінку динаміки громадської думки з багатьох суспільно значимих проблем, у тому числі і з євроінтеграції.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших в Україні монографічних комплексних досліджень проблем відносин та взаємозв'язку інститутів державної влади, неурядових організацій, мас-медіа та їх впливу на реалізацію інформаційної політики України, громадську думку щодо євроатлантичного співробітництва.

Вперше:

– обґрунтовано, що інститути інформаційної політики України мають достатній потенціал для доповнення курсу на євроатлантичне співробітництво України ціннісною складовою, що заснована на принципах толерантності, взаємній повазі, забезпечення прав і свобод людини, в тому числі і на вільному отриманні та використанні інформації, транспарентності, демократичних політичних цінностях;

– проаналізовано нормативно-правову базу інформаційної складової євроатлантичного співробітництва України за період її незалежності, зокрема Державну програму інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки та Державну цільову програму інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції на 2008-2011 роки, проведено моніторинг виконання цих програм;

– запропоновано рекомендації щодо удосконалення шляхів подальшої інституціоналізації інформаційної політики України з метою підвищення ефективності механізму інформування громадськості з питань євроатлантичного співробітництва України, які можливо застосувати при розробці та виконанні Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2012-2015 роки.

Удосконалено:

– положення про те, що інформаційна підтримка державного вектору європейського та євроатлантичного співробітництва має вирішальне значення для сприйняття даних ідей українським суспільством; державі належить провідна роль у формуванні інформаційного суспільства, важливим компонентом інформаційної політики держави є інформаційна безпека, проте суттєвими є громадський вплив на зовнішньополітичні пріоритети держави та значимість публічності державної політики у сфері співробітництва з НАТО та ЄС;

– сутнісні характеристики державної інформаційної політики, зокрема щодо захисту цінностей, політичної ідентичності та культурної єдності суспільства як складових досягнення інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки України;

– механізми інформування населення щодо зовнішньополітичного курсу України та забезпечення належного розуміння і сприйняття громадськістю політики євроатлантичного співробітництва, проголошеного Президентом України Віктором Януковичем.

Дістали подальшого розвитку:

– підходи щодо забезпечення ефективного проведення інформаційних кампаній та об'єднання зусиль державних і громадських організацій, засобів масової інформації, освітніх і культурних установ та дипломатичних представництв України за кордоном, а також захисту інформаційного простору України від зовнішніх інформаційних загроз для масової політичної свідомості українського суспільства і вдосконалення інструментів державної інформаційної політики як складової політичних процесів;

– рекомендації щодо практики державної інформаційної політики щодо підтримки європейської та євроатлантичної інтеграції, зокрема для суспільно-політичних інституцій держави, громадських організацій та засобів масової інформації.

Теоретико-практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертації уможливлюють подальші дослідження процесів інституціоналізації інформаційної політики України, взаємодії та взаємовпливу влади і громадського суспільства в сфері євроінтеграційних процесів держави, а також надають додаткових аргументів в обговоренні специфіки актуальних суспільно-політичних трансформацій в Україні, пов'язаних з євроатлантичним співробітництвом. Положення і висновки дисертаційного дослідження можна використати при концептуалізації і розробці стратегій розвитку громадянського суспільства, реформуванні державного управління та оптимізації діяльності засобів масової інформації; удосконаленні наявного теоретико-методологічного інструментарію дослідження політичних відносин, політичних інститутів і процесів, державного управління, громадської думки тощо; створенні навчальних програм і спецкурсів з політології та соціології; при написанні підручників і навчально-методичних посібників.

Особистий внесок здобувача у монографії «Національна безпека України: шляхи забезпечення, роль і місце суспільства. Євроатлантичний курс / В.М. Фурашев, С.Ф. Джердж / За заг. ред. В.М.Фурашева. - К.: Синопсис, 2009. - 176 с., опублікованій у співавторстві, полягає у розробці «Вступу» (С.5-7) та наступних підрозділів: «Коротка хронологія відносин України з НАТО» (С.46-63); «Історія створення НАТО» (С.64-66); «Цілі та завдання НАТО» (С.67-68); «Розширення НАТО» (С.94-95) що складає 2,5 д.а. (загальний обсяг видання, опублікованого у співавторстві - 10,23 д.а.).

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданні кафедри політичних наук Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Результати наукового дослідження було оприлюднено на міжнародних і всеукраїнських наукових, науково-практичних конференціях, семінарах та круглих столах, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції «Ольвійський форум - 2008: стратегії України в геополітичному просторі» (Ялта, 2008); Міжнародній конференції «Безпека Південно-Східної Європи як складова європейської та глобальної безпеки» (Київ, 2008); Міжнародній конференції «Захист демократичних цінностей і дотримання прав людини у діяльності спецслужб» (Київ, 2008, 2010; Харків, 2011); Міжнародній науково-практичній конференції «Євроатлантична інтеграція України: можливості та перспективи» (Вінниця, 2008); Міжнародній конференції «НАТО - виклики та завдання попереду» (Варшава, 2009); Науково-практичній конференції «Роль України в євроатлантичній системі безпеки» (Харків, 2009); Науково-практичній конференції «Включення громадянського суспільства до реформування сектору безпеки: здійснені проекти та рекомендації на майбутнє» у рамках Мережі партнерства «Україна - НАТО» (Краків, 2009); Круглому столі делегації Датської Асоціації Атлантичного Договору з представниками Військово-юридичного факультету Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (Харків, 2008); Інтерактивному семінарі «Роль вищої школи у впровадженні моделі євроатлантичної інтеграції в Україні» (Київ, 2007); Семінарі «Політичні, економічні та безпекові переваги євроатлантичної інтеграції України: регіональний вимір» (Запоріжжя, 2008); Засіданні Спільної робочої групи Україна-НАТО з питань воєнної реформи (СРГ ВР) «Україна-НАТО: Інтенсивні контакти» (Штаб-квартира НАТО в Брюсселі, Бельгія, 2008); Семінарі з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України (Київ, 2009).

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у 17 наукових працях, 3 з яких опубліковано у фахових наукових виданнях з політичних наук, затверджених ВАК України.

Структура дисертаційного дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (221 найменування). Загальний обсяг роботи - 218 сторінок, основний зміст дисертації - 195 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються об'єкт і предмет дослідження, формулюються мета і завдання дисертації; характеризуються теоретико-методологічні засади, обґрунтовується наукова новизна, теоретичне та практичне значення дослідження; окреслюється рівень апробації результатів, подаються дані про публікації автора, про структуру і обсяг дисертації та кількість використаних в ній джерел.

Перший розділ - «Tеоретичні підходи до аналізу сучасного інформаційного суспільства в добу глобалізму» - складається з трьох підрозділів і присвячений аналізу існуючих теоретичних поглядів на сутність інформаційної політики.

У підрозділі 1.1.- «Інформація та інформаційне суспільство: аналіз основних підходів в політичній науці» розглядаються загальні, інтегральні у дослідженні специфіки інформаційної політики категорії - «інформація» та «інформаційне суспільство». Відмічено, що у сучасній політології інформація визначається як новітній вирішальний фактор демократизації суспільно-політичного життя, вагомий чинник перебудови відносин між державою і громадянським суспільством, а інформаційне суспільство - як суспільство нового типу, актуальна соціологічна реальність.

Поняття інформації набуло значного поширення в політологічній літературі, присвяченій проблемам розвитку інформаційного суспільства, політичної комунікації, інфократії, глобалізації.

Розглянуто зарубіжні концепції, які заклали основу теорії інформаційного суспільства. Виходячи з цих концепцій, окреслено характерні риси останнього: найвищою цінністю, основним продуктом виробництва і основним товаром такого суспільства є інформація; вища влада в інформаційному суспільстві поступово переходить до інформаційної еліти; значна частина населення охоплена сферою інформаційної діяльності та обслуговування; радикальні зміни торкаються системи соціальних зв'язків, культурні, сімейно-побутових відносин, організації влади; інформація слугує гуманізації суспільства на основі створення умов для підвищення поінформованості, зростання суспільного добробуту, поліпшення всіх форм співробітництва, ліквідації мовних і культурних бар'єрів.

Співзвучно з найновітнішими дослідженнями реалій і перспектив становлення інформаційного суспільства в Україні у роботі обґрунтовується його значимість як такого, що дає змогу громадянам повніше розкрити свій потенціал, реалізувати свої устремління, політичні інтереси в глобальному світі; в якому інформація, знання й інформаційно-комунікаційні технології перетворюються на основну продуктивну силу та джерело епохальних зрушень в усіх сферах суспільного життя, зокрема і в політичній.

Ефективним інструментом функціонування інформаційного суспільства є адекватна інформаційна політика держави, яка постає центральним предметом дослідження підрозділу 1.2. - «Теоретичний аналіз проблем інформаційної політики України в добу глобалізму». Відмічено, що цілий ряд міжнародних організацій сьогодні формують загальнодемократичні підходи в інформаційній і безпековій сферах. У даному контексті сучасна інформаційна політика, яка виконує функцію об'єктивного формування світоглядних позицій громадян, сприяє реальній фактологічній поінформованості суспільства щодо геополітичної ситуації в світі, надає всебічний аналіз та аналітичну оцінку безпековим процесам у світі в цілому та зокрема в європейській, євроатлантичній частині світу, в якій Україна перебуває як географічно, так і цивілізаційно.

Провідна роль у формуванні інформаційного суспільства належить державі, яка координує діяльність різних соціально-політичних суб'єктів в процесі його становлення, сприяє інтеграції людей в нове інформаційно-технологічне оточення, розвитку галузей інформаційної індустрії, забезпеченню прогресу демократії і дотримання прав особистості в умовах інформаційного суспільства. державний євроатлантичний політичний

Окреслено взаємодоповнюючі цілі інформаційної політики в добу глобалізму. Зазначено, що розвиток державної інформаційної політики сприяє зміцненню демократичної політичної системи, громадянського суспільства, активному залученню широких суспільних верств до політичного життя, задоволенню інтересів громадян, захисту їх індивідуальних і корпоративних прав.

Підрозділ 1.3. - «Інформаційна безпека держави в умовах інформаційних впливів як засіб утвердження інформаційного суверенітету» - присвячено обґрунтуванню системоутворюючих понять «інформаційна безпека» та «безпека інформаційної сфери» в контексті міжнародної співпраці держав. Зазначено, що інформаційна безпека - це стан захищеності національних інтересів у інформаційній сфері, збалансованості інтересів особистості, суспільства і держави. Державна система інформаційної безпеки є складовою загальної системи національної безпеки країни та становить сукупність органів державної влади, що узгоджено діють з метою створення єдиних норм інформаційної діяльності. Об'єктами інформаційного впливу а, отже, й інформаційної безпеки є: свідомість людей; інформаційні технології різноманітного масштабу і призначення. Суб'єктами інформаційної безпеки є державні органи і структури, що займаються її реалізацією, тобто інститути безпеки законодавчої, виконавчої і судової влади.

Нагальним питанням утвердження інформаційного суверенітету держави є визначення інформаційних загроз, серед яких виділено потенційні, зовнішні і внутрішні; об'єктивні та навмисні. Окрему увагу в роботі приділено інформаційним загрозам у вітчизняному інформаційному просторі, а саме: все ще недостатня прозорість для України міжнародного інформаційного простору, децентралізація контролю за інформаційною діяльністю, регіональні проблеми, інформаційна експансія інших держав, використання «інфраструктури» для транзиту масивів інформації через кордони держави на умовах транснаціональних інформаційних монополій.

Наголошується, що інформаційна безпека суспільства характеризується захищеністю свідомості людей від небезпечних інформаційних дій: маніпулювання, дезінформації, спонукання до самознищення та ін. Відповідно, інформаційний суверенітет держави повинен підтримуватись ефективними механізмами нейтралізації усіх видів інформаційних загроз.

У другому розділі - «Державна інформаційна політика як складова євроатлантичного співробітництва України» - розкрито роль держави як суб'єкта інформаційної політики, реалії і перспективи державного інформаційного впливу на суспільство у сфері євроатлантичного співробітництва України. Так, у підрозділі 2.1. - «Інформаційна політика державних інститутів в контексті євроатлантичної інтеграції України» -зазначається, що завданнями державних інститутів у даній галузі є деталізація євроінтеграційної та євроатлантичної ідеї, наповнення її конкретним змістом (мета, етапи, виконавці, правова база, ресурси, наслідки, перспективи).

Аналізується механізм інформування громадськості (як складова інформаційної політики держави) щодо євроатлантичної інтеграції України, який передбачає: створення спеціалізованої інформаційної мережі підтримки курсу України на євроатлантичне співробітництво; створення потужних інформаційних ресурсів з питань євроатлантичної співпраці шляхом формування бази даних про лідерів громадської думки, провідних експертів і фахівців у даній галузі та залучення їх до виконання завдань відповідних програм; підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, вчителів і викладачів навчальних закладів з питань євроатлантичної співпраці України; підготовку та видання підручників і навчальних посібників, аналітичних матеріалів та іншої інформаційної продукції з питань євроатлантичної інтеграції для загальноосвітніх та вищих навчальних закладів; створення теле- і радіопрограм з роз'яснення державної політики у сфері співпраці Україна-НАТО тошо.

Зміст підрозділу 2.2. - «Політико-правова база співробітництва України з НАТО» - розкриває складові нормативно-правових основ реалізації євроатлантичного курсу України. Зазначається, що процес входження до НАТО є стимулюючим фактором для проведення внутрішніх політичних та соціально-економічних реформ усіх сфер суспільного життя, гармонізації законодавства з правовими нормами і демократичними принципами країн-членів НАТО, прискорення трансформації їхніх збройних сил, встановлення цивільного демократичного контролю над оборонним та безпековим секторами держави.

Детальний аналіз української нормативно-правової бази дозволив авторові зробити висновок, що з моменту набуття незалежності Україною здійснено численні кроки у справі зближення інтересів з Організацією Північноатлантичного договору. Більше того - євроатлантична інтеграція України є визначеним і закріпленим національним законодавством напрямом державної політики - зовнішньополітичного курсу країни. Важливість інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції, як одного з важливих елементів вступу України в Альянс, визначена існуванням окремого розділу з цих питань в Плані дій Україна-НАТО, який був прийнятий ще у 2002 році, й залишається незмінним елементом щорічних Цільових планів Україна-НАТО. Однак радикальних змін щодо рівня поінформованості громадян з даної проблематики та громадської підтримки євроатлантичної інтеграції досягнуто не було, що свідчить про ряд недоліків саме у галузі державної інформаційної політики з даного питання, а також про численні перешкоди на шляху до реалізації офіційно визначених положень на практиці.

Огляд нормативно-правової бази державної інформаційної політики у світлі курсу України на євроатлантичне співробітництво доповнено у підрозділі 2.3. - «Моніторинг виконання Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008 - 2011 роки та Річної Національної програми - 2009». Зазначені державні цільові програми є головними державними документами, що регламентують інформаційну спрямованість євроатлантичного співробітництва України. Саме відповідність шляхів реалізації програм та конкретної діяльності інститутів-виконавців програм і стала предметом аналізу та оцінки її ефективності.

Інформаційну політику в державних програмах інформування громадськості з питань європейської та євроатлантичної інтеграції можна охарактеризувати як найбільш ефективну складову зовнішньої та внутрішньої політики України, пріоритетними напрямами якої є забезпечення національних інтересів шляхом реалізації європейської моделі політичного розвитку.

Аналізуються як позитивні тенденції виконання державних цільових програм (залучення громадських організацій та ЗМІ до реалізації програм; збільшення кількості повідомлень на євроатлантичну тематику у ЗМІ; здійснення добору виконавців програм на конкурсній основі; залучення широкого експертного кола, міжнародних організацій та закордонних представництв до планування та координації програми), так і деякі причини невдач інформаційної політики державних інститутів (внутрішньополітична ситуація в країні, система домінантних інтересів правлячої еліти, недовіра населення до влади, брак стратегічного підходу в державному управлінні країни тощо).

Третій розділ - «Роль і місце неурядових організацій в державній системі інформування громадськості щодо євроатлантичного співробітництва» - окреслює особливості та значимість діяльності громадського сектору у інформаційній політиці щодо безпекового курсу Україна-НАТО.

У підрозділі 3.1. - «Діяльність громадських організацій, спрямованих на євроатлантичну інтеграцію України». - розглядається становлення громадянського суспільства, що стало одним з головних пріоритетів у процесах державотворення в Україні, чинником її трансформації в напрямку демократії.

Відмічено, що в сучасних умовах глобалізації помітно поширилася практика залучення інституцій громадянського суспільства до процесу вироблення інформаційної політики щодо національної безпеки через різні механізми (взаємне експертно-аналітичне співробітництво, організаційно-методологічне забезпечення, інформаційний та фінансовий супровід діяльності, консультації з широким колом громадськості та консультації уряду чи органів влади), що відкриває нові можливості в інформуванні громадськості з приводу євроатлантичної співпраці, для безпеки й добробуту громадян, спонукає органи влади до більш адекватного реагування на потреби суспільства, врахування інтересів різних соціальних груп.

В Україні діє значна кількість громадських організацій (приблизно 130 - 150), що інформують громадян про діяльність НАТО та її співпрацю з нашою країною, проводять відповідну аналітичну роботу та задіяні у процес євроатлантичної інтеграції. Серед них близько 20 громадських організацій працюють на постійній основі в зазначеній сфері. Аналіз діяльності громадських організацій свідчить про те, що більшість з них мають багатовекторну спрямованість, тому сфера євроатлантичної інтеграції є одним із напрямків їх діяльності. Суміжними в процесі діяльності за напрямком євроатлантичного співробітництва є сфера європейської інтеграції, а також проведення досліджень в галузі безпеки та міжнародних відносин. Місце та роль громадських об'єднань у системі національної безпеки сучасної України все ще залишаються невизначеними.

У підрозділі 3.2. - «Здобутки та проблеми співпраці органів державної влади з громадськими організаціями» - розглядається конструктивний діалог між інститутами влади та громадського суспільства як одна з найбільш важливих цілей успішної інституціоналізації інформаційної політики України у сфері євроатлантичного співробітництва.

Автор стверджує, що розвиток взаємовигідних стосунків між неурядовими організаціями та владою виходить за рамки лише відносин у процесі євроатлантичної інтеграції, бо ці відносини визначаються більш загальнонаціональним пріоритетом демократизації нашої країни і фактично стосуються усіх сфер життєдіяльності українського суспільства.

Співпраця громадських організацій та органів державної влади у сучасній Україні представлена системою взаємозв'язків координаційного характеру. Взаємодія відбувається на рівні як особистих контактів між громадськими діячами та державними службовцями, так і на рівні публічних заходів, організаторами яких виступають неурядові структури, або навпаки - органи державної влади. Налагодження нових механізмів співробітництва та підтримки і розвиток вже існуючих у відносинах між державою та неурядовими організаціями традицій є основою продовження становлення України як демократичної, соціально-правової держави та поступової інтеграції з євроатлантичними країнами.

У заключному підрозділі 3.3. - «Форми та методи інформаційної підтримки неурядовими організаціями державної політики євроатлантичного вибору України» - автор констатує, що для сучасного українського суспільства вже звичною є участь представників громадських організацій у процесі прийняття рішень щодо реалізації євроатлантичного курсу держави. Також відзначено активне залучення працівників органів державної влади до заходів, які проводять недержавні об'єднання.

В той же час в Україні існує брак об'єктивної, кваліфікованої і ефективно донесеної до населення інформації про аспекти впливу євроатлантичної інтеграції на реалізацію національних інтересів України. При цьому наявні значні можливості для впливу з боку держави і неурядових структур на геополітичний вибір населення. Ставлення до НАТО часто залежить від ситуативних змін у політиці та дій ЗМІ. Зберігається значний вплив іноземних ЗМІ на пріоритети українців в даному питанні. Комплексне врахування цих чинників сприятиме зміні ставлення громадян України до державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції в бік посилення її підтримки.

Висновки

Комплексне дослідження відносин взаємозв'язку інститутів державної влади, неурядових організацій, мас-медіа та громадськості в рамках інформаційного суспільства щодо євроатлантичного співробітництва дає можливість зробити наступні висновки.

1. Теоретичні підходи дослідження інформаційної політики в умовах глобалізації дозволяють виокремити базові категорії, що у сучасній політичній науці використовуються на позначення складних феноменів суспільно-політичного життя у його взаємозв'язку з інформаційними процесами. Серед таких понять - «інформація», «інформаційне суспільство», «інформаційна безпека», «інформаційний суверенітет», «інформаційні загрози», «інформаційна інфраструктура».

Інформація розглядається як важливий фактор налагодження демократичних відносин між державою і громадянським суспільством. Відтак брак інформації у суспільстві загрожує успішності глобальних проектів трансформації основних параметрів політичного життя суспільства, в тому числі й державної стратегії на євроатлантичне співробітництво. Переважна частина українського суспільства не має системних знань про євроатлантичну модель розвитку, інтеграцію, систему безпеки і про її основний та дієвий інструмент - Організацію Північноатлантичного договору.

Євроатлантичне співробітництво має спиратися на знання про ставлення суспільства до НАТО та враховувати результати наукових досліджень. Ця інформація має бути доступною в деталізованому вигляді для аналітиків (що організують моніторинг у рамках оціночних досліджень) та в загальному вигляді для громадськості (щоб кожен громадянин міг чітко бачити всі проміжні цілі євроатлантичної інтеграції, оцінити їх важливість і для суспільства, і для себе особисто, оцінити в загальному плані ступінь досягнення поставлених цілей).

2. Визначено, що державі належить провідна роль у розробці стратегії інформування громадськості з питань євроатлантичного співробітництва. Стратегічною метою державної інформаційної політики України є забезпечення розвитку демократичних суспільно-політичних відносин і входження країни до світового інформаційного співтовариства. Основні завдання державної інформаційної політики України полягають у модернізації інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури країни; розвитку інформаційних і телекомунікаційних технологій; ефективному формуванні і використанні національного інформаційного ресурсу і забезпеченні широкого і вільного доступу до нього; забезпеченні громадян суспільно значимою інформацією і розвитку незалежних засобів масової інформації; підготовці людини до життя і роботи в умовах інформаційного суспільства; створенні і постійному удосконаленні нормативної правової бази побудови інформаційного суспільства.

3. Розкрито поняття інформаційної безпеки держави в умовах глобальних інформаційних впливів як засобу утвердження її інформаційного суверенітету та функціональної складової інформаційної політики держави. Розвиток інформаційної демократії зумовлює необхідність забезпечення інформаційного суверенітету держави, інформаційної безпеки політичних інститутів і політичної системи в цілому, убезпечення української спільноти від впливу спеціальних інформаційних кампаній, розрахованих на розмивання моральних цінностей, політичної ідентичності та культурної єдності суспільства. Відсутність інформаційного захисту призводить до втрати політичної незалежності, до фактичного програшу війни невійськовими засобами, коли національні інтереси однієї держави підпорядковуються інтересам іншої, у якої більш високий інформаційний потенціал.

Під інформаційною безпекою слід розуміти стан нормативно-правових актів і відповідних інститутів безпеки держави, що дозволяє постійно мати об'єктивну інформацію, необхідну для прийняття обґрунтованих рішень в усіх ланках державного управління; відвернути нанесення збитків інформаційним ресурсам країни.

4. Інформаційна підтримка державного вектору європейського та євроатлантичного співробітництва та інтеграції має вирішальне значення для сприйняття даних ідей українським суспільством. На основі аналізу нормативно-правової бази інформаційної складової євроатлантичного співробітництва України, починаючи з періоду її незалежності, можна зробити висновок, що виконання державних цільових програм України з даної проблематики надасть можливість покращити показники поінформованості населення стосовно стратегічного курсу України на євроатлантичну інтеграцію, заповнити інформаційний вакуум у суспільстві об'єктивними фактами про необхідність співробітництва з НАТО у військовій, економічній, правовій та фінансовій сфері, а також щодо зовнішніх гарантій незалежності та територіальної цілісності України. Така нормативно-правова база є серйозним підґрунтям для створення сприятливого інформаційного середовища, необхідного для послідовної реалізації проголошеного президентом України В.Януковичем курсу на євроатлантичне співробітництво.

5. Перед українським суспільством постає завдання щодо послідовної реалізації цілей євроатлантичної інтеграції. У цих умовах важливого значення набуває широке інформування громадськості з цих питань та власне розвиток інститутів громадянського суспільства. Громадськість потребує роз'яснень щодо наслідків євроатлантичних прагнень України до НАТО. Результати проведених опитувань громадян України свідчать про те, що значна частина з них є недостатньо поінформованою стосовно сучасних тенденцій посилення безпеки на євроатлантичному просторі, трансформаційних процесів усередині Північноатлантичного альянсу та його нової ролі у зміцненні міжнародної стабільності. Специфіка діяльності неурядових організацій в Україні по відношенню до органів державної влади, визначається більш гнучкою можливістю у реалізації своєї діяльності, спрямованої на досягнення статутних цілей та завдань. Тому ця співпраця з можливостями прямого впровадження рішень органами державної влади є найбільш ефективним механізмом реалізації інформаційної політики. Подібна практика співпраці прийнята в країнах сталої демократії.

Загальними завданнями впливових громадських організацій у галузі інформаційної підтримки євроатлантичного співробітництва визначені: вироблення усвідомленої позиції щодо євроатлантичної інтеграції кожним громадянином України; надання суспільству об'єктивної інформації про НАТО; дослідження стереотипів радянської пропаганди щодо НАТО та здійснення послідовних кроків в напрямі їх подолання; створення регіональних вертикально-горизонтальних інформаційно-просвітницьких центрів євроатлантичної інтеграції на базі провідних ВНЗ в усіх регіонах України, допомога державним інституціям у створенні таких центрів.

6. Здійснений аналіз практики державної інформаційної політики щодо підтримки європейської та євроатлантичної інтеграції дозволив сформувати висновки та рекомендації для суспільно-політичних інституцій держави, громадських організацій та засобів масової інформації. До них слід віднести наступні положення: метою державної інформаційної політики з підтримки європейської та євроатлантичної інтеграції має стати розробка єдиної моделі політичного вибору українців з урахуванням незаангажованого інформування стосовно всіх альтернатив політичного розвитку держави на підставі повної інформації про переваги і проблемні аспекти реалізації кожної з існуючих альтернатив; інформаційна кампанія щодо підтримки європейської та євроатлантичної інтеграції має проводитися за єдиною методологією, бути цілеспрямованою, узгодженою за часом і ресурсами, диференційованою за регіонами, соціальними і цільовими групами; для оптимального інформаційного супроводження програм європейської та євроатлантичної інтеграції необхідно здійснювати якісні соціологічні моніторинги політичної культури українського суспільства та рівня інформаційної демократії, що дозволить змістовно спрямовувати інформаційну кампанію задля формування відповідного політичного світогляду та мотивації поведінки української спільноти; необхідно об'єднати зусилля державних і громадських організацій, засобів масової інформації, освітніх і культурних установ та дипломатичних представництв України за кордоном; на законодавчому рівні забезпечити захист інформаційного простору України від зовнішніх інформаційних загроз для політичної свідомості українського суспільства.

7. Проаналізовано громадський вплив на зовнішньополітичні пріоритети держави та важливість публічності державної політики у сфері співробітництва з НАТО та ЄС. Для задоволення інформаційних потреб населення важливим є проведення інформаційно-просвітницької кампанії з метою підвищення інтересу громадян щодо знань про НАТО, враховуючи диференційований підхід до різних категорій населення та помірний вплив на думку певних представників його верств, а також мешканців різних регіонів України. Це дасть можливість покращити показники поінформованості населення стосовно стратегічного курсу України на євроатлантичну інтеграцію, життєвого рівня людей, заповнити інформаційний вакуум у суспільстві об'єктивними фактами про необхідність співробітництва з НАТО в економічній, військовій, правовій та фінансовій сфері, а також щодо зовнішньої гарантії національної безпеки, незалежності та територіальної цілісності України. Адже буде створено сприятливе інформаційне середовище, необхідне для послідовної реалізації проголошеного курсу на євроатлантичну інтеграцію.

Висвітлено форми і методи інформаційної підтримки неурядовими організаціями державної політики щодо співробітництва України з НАТО: постійний моніторинг і роз'яснювальна робота з питань євроатлантичної інтеграції серед усіх соціальних груп в Україні; навчальні та просвітницькі програми, серії круглих столів на тему НАТО з різними соціальними групами; діяльність груп тренерів-комунікаторів для проведення інформаційно-просвітницької роботи в районних центрах областей; зміна методологічної парадигми соціологічних досліджень стосовно проблематики НАТО; формування мережі науково-дослідних, експертних та університетських центрів із різних регіонів України для проведення таких опитувань на основі спільно виробленої загальної методики; створення Бюро з вивчення громадської думки у структурі регіональних центрів євроатлантичної інтеграції України.

Послідовне і системне виконання вказаних заходів державної інформаційної політики в сфері євроатлантичного курсу забезпечить наближення України до євроатлантичних стандартів суспільного розвитку, безпеки, економіки та культури, дозволить перевести питання набуття повноправного членства в ЄС та співробітництва з НАТО у практичну площину.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Джердж С.Ф. Євроатлантичний шлях незворотній / С.Ф. Джердж // Україна-НАТО [Науковий журнал]. - 2007. - №1-2 (17-18). - С. 138-146.

2. Джердж С.Ф. Громадянське суспільство як суб'єкт реалізації євроатлантичного курсу/ С.Ф. Джердж // Україна-НАТО [Науковий журнал]. - 2009. - №3 (28). - С. 74 - 80 с.

3. Джердж С.Ф. Організація інформаційно-просвітницької діяльності з питань євроатлантичної інтеграції в регіонах / С.Ф. Джердж // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. - Серія 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. - К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2010. - Випуск 3. - С.78 -85.

4. Джердж С.Ф. Національна безпека України: шляхи забезпечення, роль і місце суспільства. Євроатлантичний курс : [Монографія] / В.М. Фурашев, С.Ф. Джердж / За заг. ред. В.М.Фурашева. - К.: Синопсис, 2009. - 176 с.

5. Джердж С.Ф. Україна-НАТО: співробітництво заради безпеки / С.Ф. Джердж. - К.: Товариство «Знання України», 2007. - 96 с.

6. Джердж С.Ф. Система інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України / В.М. Фурашев, О.В. Семіков, С.Ф. Джердж / За заг. ред. В.М. Фурашева. - К.: Прес-КІТ, 2008. - 168 с.

7. Джердж С.Ф. Інформатизація виборчих і референдумних процедур: один із аспектів практичної реалізації євроатлантичного курсу України / В.М. Фурашев, С.Ф. Джердж / За заг. ред. В.М.Фурашева. - К.: Прес-КІТ, 2008. - 168 с.

8. Джердж С.Ф. Вплив результатів соціологічних досліджень на формування позицій громадян щодо вступу України в НАТО / С.Ф. Джердж // Вступ до НАТО - стратегічний вибір України / За заг. ред. О.І. Соскіна. - К. : Вид-во «Інститут трансформації суспільства», 2008. - С.153-156.

9. Джердж С. Україна - НАТО: співпраця держави і громадськості / С. Джердж, О.Макобрій // Міжнародний досвід громадської підтримки євроатлантичної інтеграції / За заг. ред. О.А. Кокошинського, С.Ф. Джерджа. - К. : Новак, 2008. - С .98-112.

10. Джердж С.Ф. Безпідставність міфів щодо НАТО та шляхи їх подолання в контексті європейського досвіду / С. Ф. Джердж // Економічний часопис - ХХІ. - 2006. - №1-2.- С.17 - 19.

11. Джердж С.Ф. Зманіпульований негатив щодо НАТО в Україні: хто за лаштунками? / С. Ф. Джердж // Економічний часопис - ХХІ. - 2006. - № 7-8. - С. 13-14.

12. Джердж С.Ф. Орієнтири для суспільства / С.Ф. Джердж // Атлантична панорама [Журнал Міністерства оборони України]. - 2009. - № 4-5 (23-24) - С.22 - 25.

13. Джердж С.Ф. До питання сучасних інформаційних комунікацій / С.Ф. Джердж // Правова інформатика [Науковий журнал з питань правової інформатики, інформаційного права та інформаційної безпеки]. - 2009. - № 4 (24). - С.27 - 36.

14. Джердж С.Ф. Співробітництво з НАТО посилює національну безпеку України / С.Ф. Джердж // Вісник наукового інформаційно-аналітичного центру НАТО Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Випуск третій / За заг. ред. О.Білоуса . - Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2009. - С.44 - 47.