Політика Союзної Республіки Югославія щодо подолання наслідків міжнародної ізоляції (1992-2006 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Сагай Ірина Миколаївна

УДК 32:341.018(497.11+497.16)“1992/2006”

ПОЛІТИКА СОЮЗНОЇ РЕСПУБЛІКИ ЮГОСЛАВІЯ

ЩОДО ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ МІЖНАРОДНОЇ ІЗОЛЯЦІЇ

(1992 - 2006)

23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем

та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Львів - 2011

Размещено на http://www.allbest.ru

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин і дипломатичної служби Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: кандидат географічних наук, доцент

ПРИСЯЖНЮК Юрій Іванович,

Львівський національний університет імені Івана Франка доцент кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор

БУРДЯК Віра Іванівна,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, заступник завідувача кафедри політології та державного управління

кандидат політичних наук, доцент

СІРИЙ Сергій Володимирович,

Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри військово-гуманітарних дисциплін

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м.Львів, вул. Драгоманова, 5.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

д.і.н., проф. Антонюк Н.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Як свідчить історія, ООН, інші міжнародні організації, окремі країни застосовують санкції та використовують умови міжнародної чи зовнішньополітичної ізоляції щодо тих суб'єктів, які порушили міжнародний мир і безпеку чи норми міжнародного права. Після врегулювання конфліктної ситуації чи розв'язання певної проблеми чинність санкцій припиняється, а міжнародна ізоляція скасовується. Держава, що перебувала в стані ізоляції, відновлює співпрацю з міжнародною спільнотою та провадить діяльність із подолання наслідків ізоляції.

Союзна Республіка Югославія (СРЮ) є прикладом країни, що пройшла через суворі санкції, цілковиту і тривалу ізоляцію та зуміла подолати її наслідки за допомогою конкретних заходів у внутрішній і зовнішній політиці. міжнародний ізоляція політика югославія

Наукова актуальність дослідження проблеми полягає в недостатній вивченості явища міжнародної ізоляції держави і процесу виходу з цього стану та його обмеженому висвітленні в науковій літературі. Історики, політологи, правники, дипломати, досліджуючи цю тему, аналізують, насамперед, процедуру накладання санкцій, їх ефективність, наслідки, причини, які до цього призвели, тощо. Війна на території СФРЮ, конфлікт у Косово, агресія НАТО проти СРЮ та їхні трагічні наслідки, окремі аспекти політичного життя країни після відсторонення від влади С.Мілошевича знайшли широке висвітлення в суспільній науці. Однак конкретні кроки країни у пошуках виходу з міжнародної ізоляції і подолання її негативних наслідків вивчені недостатньо. Це було зразком послідовної, чіткої та ефективної політики як у внутрішній, так і в зовнішньополітичній сферах за повної підтримки з боку міжнародної спільноти.

Актуальність дослідження підтверджує також увага зарубіжних і вітчизняних учених до проблематики ізоляції держави з огляду на сучасні події, зокрема, поглиблення суперечностей і виникнення конфліктів. Окремі держави своїми діями провокують міжнародну спільноту до вжиття заходів і застосування санкцій, які створюють стан ізоляції. Після зміни політики, що спричинила накладання санкцій, і скасування стану ізоляції постає проблема “повернення” до міжнародної співпраці та відновлення власного позитивного іміджу на міжнародній арені. Відбудова господарства держави після зняття санкцій і скасування ізоляції є тривалим процесом, який вимагає залучення багатьох засобів. Вихід з міжнародної ізоляції передбачає налагодження і відновлення дипломатичних відносин, розвиток різносторонніх контактів між країнами та залучення до міжнародних організацій. Тому вивчення шляхів “реінтеграції” та відновлення довіри до країни - об'єкта санкцій розглядається як актуальне завдання політичної науки.

Між Україною та балканськими країнами давно існують партнерські відносини, які поглиблюються і розвиваються, тому вивчення окремих аспектів політики СРЮ (з 2003 р. - державного союзу Сербії і Чорногорії (СіЧ)) є важливим для української науки і практики. Окрім того, для України, враховуючи її курс на членство в ЄС, цікавим і корисним є досвід СРЮ/СіЧ у площині трансформації та європейської інтеграції, які активно розвивалися після виходу СРЮ з міжнародної ізоляції, а також у формуванні регіональної політики, з огляду на активну позицію СРЮ/СіЧ в межах регіональних організацій та ініціатив.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з науковою темою, над якою працює кафедра міжнародних відносин і дипломатичної служби факультету міжнародних відносин Львівського національного університету Івана Франка, “Україна в новій архітектурі європейської безпеки” (№ державної реєстрації 0108U009551)”.

Метою дисертаційного дослідження є аналіз політики СРЮ щодо подолання наслідків міжнародної ізоляції. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

- розкрити зміст поняття “міжнародна ізоляція” держави, визначити її особливості та практичне значення;

- з'ясувати характер міжнародної ізоляції СРЮ через врахування причин, тривалості та інтенсивності санкцій;

- виокремити і дослідити внутрішньополітичні заходи нової влади СРЮ з метою подолання наслідків міжнародної ізоляції;

- розкрити значення конституційної реформи в СРЮ для продовження курсу на зближення з міжнародною спільнотою;

- вивчити основні напрями і завдання зовнішньої політики СРЮ, спрямовані на подолання наслідків міжнародної ізоляції;

- дослідити роль ЄС у внутрішній політиці та зовнішньополітичній діяльності СРЮ після її виходу з міжнародної ізоляції;

- з'ясувати значення Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії для розвитку дво- та багатосторонніх відносин держави.

Об'єктом дисертаційного дослідження є особливості міжнародно-політичного розвитку СРЮ/СіЧ.

Предметом дисертаційного дослідження є внутрішньополітичні та зовнішньополітичні аспекти діяльності СРЮ/СіЧ з метою подолання наслідків міжнародної ізоляції.

Хронологічні межі дисертації 1991 р. - 2006 р. Нижня хронологічна межа збігається з часом, коли на території СФРЮ почалися конфлікти і СРЮ потрапила під міжнародний тиск. Верхня хронологічна межа - це час, коли перестала існувати СіЧ - після референдуму в Чорногорії 2006 р. дві республіки стали окремими незалежними суб'єктами міжнародних відносин. В окремих випадках доводиться оперувати фактами, які стосуються політики Сербії та Чорногорії після 2006 р., щоб простежити, яких успіхів досягнуто в процесі реформування і розвитку співпраці з іншими державами та міжнародними організаціями, а також чи дотримується обраний раніше курс політики, метою якого було подолання наслідків ізоляції держави.

Методи дослідження. Для досягнення окресленої мети і реалізації відповідних завдань використано загальнонаукові та спеціальні методи і підходи наукового дослідження: системний і структурно-функціональний (для дослідження стану міжнародної ізоляції як системи пов'язаних елементів, внутрішньо- та зовнішньополітичної діяльності СРЮ як поєднання певних подій і заходів, пов'язаних причинно-наслідковими і функціональними зв'язками); історичний і проблемно-хронологічний (для дослідження проблеми з огляду на послідовність паралельних і пов'язаних подій та суспільно-політичних процесів); діалектичний підхід (який дав змогу проаналізувати розвиток процесів в СРЮ та її оточенні, трактуючи зовнішньополітичну ізоляцію як тривалий процес); аналіз і синтез (для формування комплексних оцінок стану міжнародної ізоляції держави і розвитку СРЮ під час і після ізоляції); метод абстрагування (дав можливість виокремити та узагальнити особливості стану міжнародної ізоляції держави); кількісний і порівняльний аналіз (на підставі якого досліджувався розвиток балканської кризи, а саме причини санкцій проти СРЮ, занепад господарської системи СРЮ та її відновлення, порівнювався стан співпраці СРЮ з іншими країнами та міжнародними організації у період санкцій і після їх скасування); спостереження, аналіз документів і різного роду статистики (зокрема, документів міжнародних організацій, що стосуються СРЮ/СіЧ, конституційні документи і офіційні заяви керівництва СРЮ/СіЧ тощо); метод індикаторів (за яким через кількість укладених двосторонніх документів СРЮ, візитів високопосадовців, кількість дипломатичних установ визначалася активність СРЮ/СіЧ у міжнародних відносинах після виходу з ізоляції 2000 р. і зростання інтересу до неї з боку інших держав світу). За допомогою індукції та дедукції узагальнено інформацію та сформульовано висновки щодо стану міжнародної ізоляції держави та ізоляції СРЮ зокрема. З метою всебічного дослідження окресленої проблеми науково виправданим було й використання міждисциплінарного підходу. Використовуючи різноманітні джерела інформації, автор намагався дотримуватися принципу об'єктивності та неупередженості, але водночас спробував викласти власне трактування проблематики.

Наукова новизна отриманих у дисертаційному дослідженні результатів полягає в такому:

уперше:

- виокремлено заходи внутрішньої і зовнішньої політики СРЮ з подолання наслідків ізоляції, які полягали в дотриманні принципів міжнародного права і міжнародних зобов'язань, демократизації та реформуванні усіх сфер суспільного життя, налагодженні й відновленні дипломатичних відносин з іншими країнами, набутті членства в міжнародних і регіональних організаціях, формуванні позитивного іміджу країни на міжнародній арені тощо;

- установлено, що міжнародна ізоляція СРЮ мала комплексний характер, який проявився в усіх сферах суспільного життя, спричинив соціально-економічну кризу, викликав спад життєвого рівня населення, зумовив пожвавлення тіньової економіки та організованої злочинності, припинив науково-дослідний і технологічний розвиток країни, унеможливив її двосторонню співпрацю, а також участь у міжнародних і регіональних організаціях;

- на підставі аналізу зовнішньополітичної діяльності та внутрішньої ситуації СРЮ з жовтня 2000 р. визначено, що трансформація політичної та економічної систем, відновлення двосторонніх відносин з іншими державами, членство у міжнародних організаціях і активізація регіональної співпраці стали необхідними умовами подолання наслідків міжнародної ізоляції, причому “вихід” зі стану ізоляції залежав від послідовності декларованого країною курсу та ефективності реформ;

- обґрунтовано, що важливе значення для подолання наслідків ізоляції СРЮ/СіЧ мала готовність міжнародної спільноти до розвитку відносини з державою, що проявилося у швидкому налагодженні дипломатичних відносин, набутті нею членства в міжнародних і регіональних організаціях, фінансовій допомозі, причому визначальним фактором у відновленні зв'язків з міжнародною спільнотою стала співпраця СРЮ з Міжнародним трибуналом з колишньої Югославії;

удосконалено:

- тлумачення поняття “міжнародна ізоляція” як явища міжнародних відносин, що розглядається як стан, створений внаслідок застосування санкцій міжнародною спільнотою (групою держав чи міжнародною організацією) з метою покарання за протиправні дії, який передбачає низку заборон та обмежень і спричиняє розвиток кризових явищ в економічній, соціальній, культурній та інших сферах держави-порушниці;

- визначення шляхів подолання наслідків міжнародної ізоляції держави, які включають заходи у сфері внутрішньої та зовнішньої політики й охоплюють демократичний розвиток, дотримання принципів ринкової економіки, реформування і модернізації, активне налагодження двосторонніх відносин, членство в міжнародних організаціях тощо, сукупність яких дає державі змогу долучитися до співпраці, якої вона була позбавлена, перебуваючи в стані ізоляції;

- підхід до розгляду особливостей зближення СРЮ/СіЧ з ЄС як пріоритету зовнішньої політики країни, що позитивно вплинуло на її внутрішній розвиток і сприяло подальшому залученню держави до активної дво- і багатосторонньої співпраці, а також задекларувало її “повернення” до міжнародної спільноти;

набули подальшого розвитку:

- твердження особливостей та класифікація міжнародної ізоляції як явища міжнародних відносин через проблему ефективності застосування ізоляції до держави-порушниці з урахуванням негативних наслідків для її суспільно-політичного і соціально-економічного життя;

- концептуальні положення щодо позитивної ролі ЄС в процесах розвитку СРЮ/СіЧ, реформування держави через узгодження її законодавства зі стандартами ЄС, фінансову допомогу тощо.

Наукова новизна дисертаційної роботи визначається також упровадженням в обіг української політичної науки досліджень сербських та інших іноземних авторів із проблем міжнародної ізоляції СРЮ та окремих аспектів політики країни.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження можуть бути використані для подальшої розробки проблеми ізоляції держави як явища в міжнародних відносинах і глибшого дослідження ізоляції СРЮ та заходів, спрямованих на вихід і подолання наслідків цього стану; підготовки наукових і популярних видань, навчальних посібників зі спеціальних курсів теорії міжнародних відносин, історії дипломатії, історії міжнародних відносин; як аргументи в наукових дискусіях щодо пошуку шляхів подолання міжнародної ізоляції, а також застосування ізоляції як ефективного засобу для реалізації поставлених цілей та ін.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційному дослідженні, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися й обговорювалися на звітних наукових конференціях Львівського національного університету імені Івана Франка (серія міжнародні відносини) за 2004-2006 рр., шведсько-українському семінарі “Виклики новим демократіям”, організованому 2006 р. Центром країн Північної Європи при Львівському національному університеті імені Івана Франка спільно з Програмою Балтійського університету, “Ольвійському форумі - 2010: Стратегія України в геополітичному просторі” (м.Миколаїв, 2010 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Трансформаційні процеси в країнах Центрально-Східної Європи на рубежі ХХ - ХХІ століть: інституційний, соціокультурний та етнонаціональний вимір” (м.Ужгород, 2011 р.), а також на засіданнях кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.

Публікації за темою дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у шести статтях, опублікованих в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків (загальний обсяг - 194 сторінки), а також 10 додатків (на 13 сторінках) і списку використаних джерел (398 найменувань на 41 сторінці).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і новизну теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, його мету і завдання, зроблено огляд методологічної основи дослідження, вказано на практичне значення дисертації і подано дані про апробацію її результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження міжнародної ізоляції Союзної Республіки Югославія” розкрито зміст поняття “міжнародна ізоляція” держави, визначено її особливості та практичне значення, а також з'ясовано характер міжнародної ізоляції СРЮ, враховуючи причини накладення санкцій, їх тривалість та інтенсивність.

У першому підрозділі “Стан наукової розробки й основні підходи до вивчення міжнародної ізоляції держави” проаналізовано стан наукової розробки проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі, сформульовано методологію дослідження.

Джерельну базу дисертації становлять публікації вітчизняних науковців (В.Бурдяк, М.Вулевича, М.Каменецького, М.Кріля, О.Маначинського, Є.Пронкіна, Є.Пащенка, Г.Перепелиці, П.Рудякова та ін.), сербських дослідників, відомих державних діячів і дипломатів (С.Аврамової, М.Бекана, М.Бошняка, З.Голубович, В.Гречича, З.Джинджича, М.Джукановича, П.Єлісавича і П.Алексича, В.Йовановича, Ж.Ковачевича, М.Мітича, К.Міхайловича, Р.Радіновича, Н.Човича та ін.), російських науковців (Є.Гуськової, І.Лещиловської, С.Романенка, А.Семченкова, Н.Смірнової, Є.Степанової, Л.Тягуненко та ін.) і західних дослідників (С.Вудворд, Г.Гідона, Т.Джуди, У.Зіммермана, Д.Сервера, В.Тисменяну та ін).

Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження послужили праці з теорії та історії міжнародних відносин Н.Добркович, Ю.Кукулки, М.Мальського і М.Мацяха, М.Прокопієвича і Й.Теокаревича, В.Салабая, А.Торкунова, М.Фесенка, В.Цимбалістого, конфліктології - І.Ващенка, А.Гірника, С.Гиренка, Р.А.Хамаляна та ін., а також словники з політології, які допомогли зрозуміти принципи функціонування міжнародної системи, з'ясувати причини накладання міжнародних санкцій і виникнення ізоляції, проаналізувати особливості явища ізоляції і дати визначення цьому поняттю.

Комплексний науковий підхід до проблеми міжнародної ізоляції держав ще не сформувався, попри те, що вивчення цього стану, який часто застосовується у міжнародних відносинах як засіб тиску, належить до актуальних завдань політичної науки. Авторський підхід полягає в трактуванні міжнародної ізоляції як стану, створеного внаслідок застосування міжнародною спільнотою масштабних санкцій до держави-порушниці, а також як системи елементів, а саме - заборон і обмежень у політичній, економічній, культурній та інших сферах життєдіяльності.

Запропоновано класифікувати міжнародну ізоляцію таким чином: політична, економічна, культурна та інформаційна.

Ізоляція негативно уповільнює темпи політичного, економічного, соціального, культурного, наукового і духовного розвитку держави. Що довше триває ізоляція, то складнішими є її наслідки. Водночас вона є рушійним механізмом соціально-політичних змін, модернізації та розвитку.

У другому підрозділі “Характер і наслідки міжнародної ізоляції СРЮ” дається загальна характеристика стану ізоляції СРЮ. Держава тривалий час перебувала під санкціями міжнародної спільноти, що кваліфікуються як найсуворіші та наймасштабніші за всю історію ООН. Вони запроваджувались поетапно і були покаранням за втручання у війну на території колишньої СФРЮ, а саме за діяльність Югославської народної армії на території республік СФРЮ, втручання у конфлікт у Боснії і Герцеговині, недотримання резолюцій РБ ООН і небажання співпрацювати, порушення прав людини тощо. У світових ЗМІ велася справжня війна проти СРЮ та С.Мілошевича, що ще більше посилювало ізоляцію країни.

Після скасування санкцій 1996 р. залишилася так звана зовнішня стіна санкцій, яка продовжила ізоляцію держави. Згодом почався новий процес запровадження санкцій проти СРЮ, пов'язаний із конфліктом у Косово. Кульмінацією стало військове втручання НАТО 1999 р., яке ще більше посилило конфронтацію керівництва СРЮ зі світовою спільнотою.

Наслідками санкцій і тривалої міжнародної ізоляції СРЮ (поряд із трагічними наслідками війни) були: криза економічної та соціальної сфер, спад життєвого рівня населення, збільшення смертності; розвиток тіньової економіки та криміналу; збільшення зовнішнього боргу СРЮ; припинення науково-дослідного і технологічного розвитку держави. СРЮ було виключено з регіональних та європейських інтеграційних процесів, вона була єдиною країною в Європі, членство якої в ООН було зупинене, не була членом РЄ, ОБСЄ, Пакту стабільності, Світового банку, СОТ, ММФ та інших інституцій, не мала дипломатичних відносин із найсильнішими країнами світу і нормальних стосунків зі своїми сусідами.

У третьому підрозділі “Політика держави, спрямована на вихід з міжнародної ізоляції та подолання її наслідків” розглядаються умови подолання стану ізоляції країною, яка є об'єктом санкцій (а це зміна політичного курсу чи виконання інших завдань, поставлених міжнародною спільнотою), і заходи із подолання наслідків ізоляції та “повернення” держави до міжнародної спільноти, які охоплюють відновлення дипломатичних, економічних, культурних відносин, активізацію дво- і багатосторонньої співпраці, участь у регіональних і міжнародних організаціях, формування позитивного іміджу держави на міжнародній арені тощо.

У другому розділі “Внутрішньополітичні аспекти подолання наслідків міжнародної ізоляції Союзної Республіки Югославія” здійснено аналіз внутрішньої політики країни після 5 жовтня 2000 р., коли було відсторонено від влади С.Мілошевича. Із приходом до влади в країні демократичних сил міжнародна ізоляція СРЮ, що тривала майже вісім років, завершилася. Були скасовані накладені на СРЮ санкції ООН та ЄС, припинилася дія “зовнішньої стіни санкцій”. Зважаючи на готовністю міжнародної спільноти прийняти демократичну СРЮ, зовнішньополітичні заходи щодо “виходу” з ізоляції та створення умов для внутрішнього розвитку були легшими і швидшими.

У першому підрозділі “Трансформація політичної та економічної систем СРЮ в контексті подолання наслідків міжнародної ізоляції” досліджено, які заходи вживала нова влада СРЮ з метою подолання відставання у розвитку усіх сфер життєдіяльності. Основні завдання, які поставило керівництво СРЮ з метою подолання наслідків ізоляції, були виконані: в СРЮ динамічно розпочалися процеси транзиції, позитивними були результати переходу від суспільства авторитарного до демократичного, заснованого на багатопартійній парламентській системі, ринковій економіці та принципах поваги прав людини; реформування охопило соціальну, освітню, військову сфери, освіту і культуру, поліпшилися умови життя населення, макроекономічні показники свідчили про позитивні тенденції в розвитку економіки. Експерти схвально оцінювали швидкість та обсяг реформ у СРЮ.

При цьому слід зазначити, що вирішальним негативним чинником, що впливав як на внутрішнє життя СРЮ, так і на зовнішньополітичну діяльність, була політична нестабільність в країні. Коаліція опозиційних сил, отримавши перемогу над С.Мілошевичем, не зуміла втриматися як об'єднана сила.

У другому підрозділі “Конституційна реформа в СРЮ як передумова активізації міжнародної співпраці” розкрито значення конституційної реформи в СРЮ для продовження курсу політики на зближення з міжнародною спільнотою. Політичні відносини між Сербією та Чорногорією вимагали негайного перегляду, оскільки невизначеність не дозволяла узгоджено діяти у напрямі залучення держави до активної дво- і багатосторонньої співпраці. Міжнародне співтовариство виступило за збереження СРЮ як спільної держави. Компромісом стало укладення Белградського договору 2002 р. і формування державного союзу СіЧ. Хоча це дало змогу уникнути загострення відносин з міжнародною спільнотою та продовжити політику СРЮ на подолання наслідків ізоляції, політична боротьба і нестабільність на союзному рівні перешкоджали інтеграції в європейські та світові структури.

Створення державного союзу відтермінувало розпад СРЮ, але не зупинило його. У Чорногорії раніше розпочалися процеси демократизації і реформування, досягши певного рівня самостійності, вона дедалі більше віддалялася від Сербії. Політики Чорногорії бачили своє європейське майбутнє у самостійності держави й активно діяли в цьому напрямі.

Третій підрозділ “Урегулювання Косовського питання як вимога нормалізації відносин з міжнародною спільнотою” присвячений дослідженню ситуації в Косово і Метохії (КіМ), урегулювання якої поряд із визначенням статусу краю були основними проблемами внутрішньої політики СРЮ, а також питаннями, що порушувалися у міжнародних відносинах. Нове керівництво СРЮ намагалося діяти в межах резолюції РБ ООН 1244 від 10 червня 1999 р. і Військово-технічного договору від 9 червня 1999 р. і дотримувалося своїх зобов'язань. Незважаючи на проголошення незалежності Косово, політична боротьба за цей духовний і культурний осередок сербського народу триває. Влада Сербії неодноразово давала зрозуміти, що не буде вдаватися до силового варіанта, який загрожує їй конфронтацією з міжнародним співтовариством.

У третьому розділі “Реінтерпретація зовнішньополітичного курсу Союзної Республіки Югославія з метою подолання наслідків міжнародної ізоляції” досліджено основні напрями і завдання зовнішньої політики СРЮ після 5 жовтня 2000 р., спрямовані на зміну позиції СРЮ у міжнародних відносинах. За короткий час здійснено низку заходів у зовнішньополітичній сфері, які можна вважати великим успіхом. Зовнішня політика стала продовженням внутрішньої політики держави, спрямованої на подолання наслідків ізоляції.

У першому підрозділі “Розвиток двосторонньої співпраці як пріоритет зовнішньої політики СРЮ/СіЧ” основну увагу зосереджено на аналізі двосторонніх відносин країни з колишніми республіками СФРЮ та іншими державами світу. Визначено, що відносини СРЮ/СіЧ із колишніми республіками СФРЮ були особливими; невирішеними залишалися питання, пов'язані з розпадом СФРЮ і наслідками конфліктів (громадянство, спори щодо кордонів, повернення біженців та ін.). Влада СРЮ/СіЧ намагалася вести відкритий діалог і налагодити добрі відносини зі своїми сусідами, оскільки це було не лише запорукою стабільності на Балканах, а й умовою залучення в європейські та євроатлантичні структури. Найкраще розвивалася співпраця СРЮ з Республікою Македонія; ключовими для безпеки і стабільності в регіоні були відносини СРЮ з Хорватією. Швидким був і процес налагодження співпраці з іншими країнами світу, найкраще розвивалася співпраця СРЮ/СіЧ з Італією, Німеччиною, Румунією і Болгарією, активізувалися контакти з Китаєм та Японією.

У другому підрозділі “Діяльність СРЮ/СіЧ в міжнародних організаціях, спрямована на подолання наслідків міжнародної ізоляції” простежено процес залучення держави до універсальних, регіональних організацій та інтеграційних процесів, що забезпечило швидший вихід СРЮ з міжнародної ізоляції, а також політичну і фінансову підтримку процесу реформування. Наполягання на правонаступництві СРЮ щодо СФРЮ протягом багатьох років блокувало розвиток двосторонніх відносин і членство країни в міжнародних організаціях. Зважаючи на те, як швидко СРЮ була прийнята в ООН, ОБСЄ та інші міжнародні інституції, можна стверджувати, що міжнародна спільнота була зацікавлена у “поверненні” Югославії. Наголошено на важливості зміцнення регіональної співпраці, яка стала одним із зовнішньополітичних пріоритетів нової влади СРЮ. Географічне положення СРЮ відкривало перед нею великі можливості стати центральним гравцем на Балканах не лише в економічній сфері, а й політичній і культурній.

Особливу увагу приділено співпраці СРЮ/СіЧ із Європейським Союзом - третій підрозділ “Європейський вимір у зовнішній політиці СРЮ/СіЧ”. Сформульовано висновок про те, що ЄС відіграв позитивну роль у внутрішній політиці та зовнішньополітичній діяльності СРЮ після її виходу з міжнародної ізоляції, був її ключовим партнером і надавав найбільшу допомогу в політичних і економічних реформах. Окреме місце у плані наближення до ЄС відводиться залученню СРЮ до Процесу стабілізації та асоціації, учасниками якого були всі колишні республіки СФРЮ. Орієнтація СРЮ на європейську інтеграцію і прийняття цього курсу з боку ЄС було ще одним свідченням того, що Європа більше не хотіла бачити СРЮ “поза межами” співпраці, і ознакою того, що СРЮ отримала рівні з країнами регіону шанси стати членом ЄС.

У четвертому підрозділі “Співпраця з Міжнародним трибуналом з колишньої Югославії як умова нормалізації відносин СРЮ/СіЧ з міжнародною спільнотою” з'ясовано значення співпраці держави з Гаазьким трибуналом для розвитку її дво- та багатосторонніх відносин. Позиція керівництва СРЮ/СіЧ у питанні співпраці з Міжнародним трибуналом з колишньої Югославії була чіткою - країна робила все можливе, щоб виконати своє міжнародне зобов'язання. Але міжнародна спільнота продовжувала звинувачувати владу СРЮ/СіЧ в тому, що вона не бажає повною мірою співпрацювати з Гаазьким трибуналом та зволікає із видачею злочинців. Це негативно впливало на її залучення до міжнародної співпраці та імідж держави на міжнародній арені.

ВИСНОВКИ

Союзна Республіка Югославія з часу свого створення до відходу від влади С.Мілошевича перебувала в міжнародній ізоляції, створеній санкціями міжнародної спільноти. Умовами виходу країни з цього стану були зміни у внутрішній та зовнішній політиці. Завдяки зусиллям демократичних сил, що прийшли до влади після 5 жовтня 2000 р., та допомозі міжнародної спільноти СРЮ відновила свої стосунки з іншими країнами і долучилася до співпраці. Отже, період протистояння влади СРЮ та світової спільноти завершився, а стереотипне сприйняття сербського народу як бунтівника і порушника спокою поступово вдалося подолати. Громадськість світу переконалася, що СРЮ/СіЧ спроможна провадити мирну політику, і, зважаючи на центральне положення на Балканах, відігравати активну роль у розвитку співпраці, становленні миру і стабільності в регіоні. Після відокремлення Чорногорії (2006) Сербія як правонаступник СіЧ продовжує роботу в напрямі активізації дво- та багатосторонньої співпраці та надолуження можливостей розвитку, втрачених через балканську кризу та ізоляцію.

Опрацювання широкої джерельної бази із застосуванням відповідних наукових методів і підходів дало змогу сформулювати у дисертаційному дослідженні такі висновки:

1. “Міжнародна ізоляція” як явище міжнародних відносин є станом, створеним внаслідок застосування з боку міжнародної спільноти (групи держав чи міжнародної організації) масштабних санкцій, а саме заборон і обмежень у політичній, економічній, культурній та інших сферах життєдіяльності. Причинами ізоляції чи накладення санкцій є порушення визначених норм поведінки у міжнародних відносинах - загроза миру, акт агресії, порушення прав людини, незадоволення курсом політики держави тощо.

Щодо практичного застосування міжнародної ізоляції зазначимо, що стан ізоляції часто використовується в міжнародних відносинах, але питання її ефективності є дискусійним. Приклади ізоляції країн світу показують, що вона не завжди є гарантією досягнення тих цілей, які ставилися, коли приймалося рішення про її застосування, а найбільше шкоди ізоляція завдає населенню держави, а не владі, дії якої були причиною введення санкцій.

З огляду на вид примусових заходів, застосованих до країни-порушниці, можна виокремити чотири типи міжнародної ізоляції: політична (дипломатична), економічна, культурна та інформаційна.

Негативними наслідками ізоляції держави є уповільнення темпів політичного, економічного, соціального, культурного, наукового і духовного розвитку, що призводить до спаду виробництва, зростання безробіття, розвитку тіньової економіки, криміналізації суспільства, негативно впливає на психологію населення, посилює державну чи партійну індоктринацію, самоізоляцію. Чим довше триває стан ізоляції, тим складніші його наслідки. Окрім того, вони залежать від географічного розташування країни - об'єкта санкцій, умов її розвитку та зв'язків із оточенням.

Стан ізоляції скасовують тоді, коли досягнено бажаного результату і виконано завдання, що ставилися як умови припинення ізоляції і зняття санкцій: дотримання визначених норм, відмова від протиправних дій, зміна курсу політики, зміна керівництва держави тощо.

Процес подолання негативних наслідків ізоляції та “повернення” до міжнародної спільноти є складним і тривалим. Він передбачає комплекс заходів внутрішньо- і зовнішньополітичної діяльності: у сфері внутрішньої політики - це демократизація, реформування та модернізація, залучення нових технологій, капіталу; у зовнішній - відновлення дипломатичних, економічних, культурних відносин, набуття членства в регіональних і міжнародних організаціях, формування позитивного іміджу держави на міжнародній арені та ін.

2. Міжнародна ізоляція СРЮ мала комплексний характер, що проявився в усіх сферах суспільного життя і спричинив розвиток кризових тенденцій. Причинами накладення санкцій міжнародної спільноти, які створили стан ізоляції СРЮ, були: 1991 р. - намір міжнародної спільноти змінити позицію влади Югославії щодо дій республік СФРЮ, спрямованих на утвердження їхньої незалежності, насамперед, Словенії та Хорватії; 1992-1993 рр. - намір відхилити втручання СРЮ у війну в Боснії і Герцеговині (БіГ) на боці боснійських сербів, вимога вивести ЮНА з території БіГ та Хорватії, визнати кордони БіГ (західні держави боялися створення сильної національно єдиної держави на Балканах, стати якою мала можливість Сербія, адже в основу політики С.Мілошевича була покладена ідея “всі серби в одній державі”); посилення санкцій щодо СРЮ спричинене відмовою сербів прийняти план урегулювання конфлікту в БіГ, а також невдоволенням міжнародної спільноти результатами виборів у СРЮ і порушенням прав людини, настійною вимогою до СРЮ ззовні було здійснення внутрішньополітичних змін; 1998 р. - криза в автономному краї КіМ, а саме, сутички сербів з Армією визволення Косово, зростання кількості жертв з обох боків та кількості біженців, вимога мирного врегулювання конфлікту з боку СРЮ.

Інтенсивність і тривалість накладених на СРЮ санкцій можна відобразити в такій послідовності:

- 5 липня 1991 р. - перші санкції проти Союзного уряду Югославії з боку Європейської спільноти: встановлено ембарго на ввезення зброї та запроваджено торговельні санкції;

- листопад 1991 р. - нові економічні санкції Європейської спільноти, яка припинила всі договірні зобов'язання з СФРЮ (згодом лише з Сербією та Чорногорією); припинення надання допомоги СФРЮ іншими європейськими організаціями;

- квітень 1992 р. - скасування санкцій ЄС стосовно СРЮ;

- 30 травня 1992 р. - накладення торговельних санкцій проти СРЮ з боку РБ ООН, заборонено будь-які перевезення, заморожено фінансові рахунки, зупинено усі види співпраці, зменшено штат дипломатичних і консульських установ Югославії;

- червень 1992 р. - накладення повного торговельного ембарго на СРЮ з боку ЄС;

- листопад 1992 р. - збільшення масштабу санкцій РБ ООН, запровадження суворого контролю за дотриманням резолюцій РБ ООН;

- квітень 1993 р. - посилення економічної блокади СРЮ, контроль р.Дунай;

- друга половина 1994 р. - часткове зупинення чинності санкцій, зокрема, в авіасполученні, сферах культури і спорту;

- 22 листопада 1995 р. - РБ ООН зупинила, але не скасувала остаточно санкції проти СРЮ, залишилася “зовнішня стіна санкцій”;

- 1 жовтня 1996 р. - остаточне скасування ембарго. “Зовнішня стіна санкцій” продовжувала ізолювати СРЮ від участі в політичних, економічних, культурних процесах, що відбувалися у світі. До того ж постійно існувала загроза поновлення торговельних санкцій, якщо СРЮ не виконуватиме Дейтонський договір. На державу чинився тиск також у питанні правонаступництва стосовно СФРЮ, на якому вона продовжувала наполягати.

- 1998 р. - замороження ЄС фондів СРЮ, заборона інвестицій в країну та польотів югославських літаків; до цих санкцій приєдналися інші країни Європи; РБ ООН встановила ембарго на ввезення зброї в СРЮ;

- березень-червень 1999 р. - застосування сили проти СРЮ з боку НАТО;

- червень 1999 р. - посилення санкцій ЄС проти СРЮ, замороження фінансових засобів компаній і осіб, наближених до С.Мілошевича; ЄС скасував свої санкції у жовтні 2000 р., окрім тих, що стосувалися С.Мілошевича та його соратників;

- жовтень 2000 р. - припинення дії “зовнішньої стіни санкцій”;

- серпень 2001 р. - скасування ембарго, накладеного на Югославію ООН 1999 р.

Отже, часовими межами міжнародної ізоляції країни вважаємо 1992 - 2000 рр. Вона охопила економічну, політичну, культурну, наукову, технічну, спортивну сфери. Санкції проти СРЮ кваліфікуються як найсуворіші та наймасштабніші за всю історію ООН. Зусиллями ЗМІ у цілому світі було сформовано громадську думку, згідно з якою серби асоціювалися з агресорами, а СРЮ - з державою, що не поважає демократичні цінності.

Наслідками санкцій і тривалої міжнародної ізоляції СРЮ (окрім трагічних наслідків війни) були криза економічної та соціальної сфери, монетарної і фіскальної систем СРЮ, зниження ВНП, спад життєвого рівня населення, збільшення смертності; розвиток і посилення тіньової економіки та злочинності; зростання зовнішнього боргу СРЮ; виїзд з країни молодих і освічених людей, припинення науково-дослідного і технологічного розвитку країни. СРЮ було позбавлено можливості долучитися до регіональних та європейських інтеграційних процесів, вона була єдиною країною в Європі, членство якої в ООН було зупинене і не була членом РЄ, ОБСЄ, Пакту стабільності, Світового банку, СОТ, ММФ та інших інституцій, не мала дипломатичних відносин із найсильнішими країнами світу і нормальних стосунків зі своїми сусідами.

Громадяни країни вважали накладення санкцій неморальним і несправедливим. Це негативно впливало на ментальність населення, оскільки мало характер покарання і демонструвало силу, породило відчуття загальної невпевненості та безперспективності.

Громадянські війни на Балканах і майже восьмилітня міжнародна ізоляція СРЮ дестабілізували економіку, соціальну і політичну сфери не лише Югославії, а й цілого регіону. Особливо помітної шкоди зазнали держави її безпосереднього оточення.

У період ізоляції розвиток СРЮ відбувався за складних умов. С.Мілошевич зміцнював авторитарний режим, контролював політичний та економічний потенціал країни. Через страх населення не чинило опору, а слабка політична опозиція не наважувалася на рішучі кроки. Влада СРЮ звинувачувала міжнародну спільноту за ізоляцію, яку сама зсередини посилювала. Режим С.Мілошевича не лише не бажав розуміти глобальні тенденції та зміни в сучасному світі, а й пропагував ідею “світової змови” проти сербського народу. Курс ізоляціонізму та ксенофобії завдав ще більшої шкоди населенню СРЮ.

Конфлікт у Косово призвів до накладення на СРЮ 1998-1999 рр. нових санкцій, а найболючішим для країни ударом стала агресія НАТО. Наслідками були людські жертви, знищення інфраструктури, господарська криза та велика шкода довкіллю. Застосування сили ще більше посилило протистояння між СРЮ і міжнародною спільнотою.

Внутрішньополітична та економічна нестабільність у СРЮ, конфлікт у Косово, ізоляція та невдоволення режимом С.Мілошевича викликали опір населення, кульмінацією якого стали масові виступи у вересні-жовтні 2000 р. “Мирна революція” в СРЮ 5 жовтня 2000 р., а саме - зміна режиму С.Мілошевича, стала переломним моментом в історії країни і початком нового періоду її розвитку. Ця подія спричинила скасування міжнародної ізоляції та початок процесу справжньої транзиції.

3. Комплекс заходів у внутрішній політиці СРЮ, спрямованих на подолання наслідків санкцій та ізоляції, охоплював:

- реформування в економічній і соціальній сферах - досягнення та утримання макроекономічної стабільності, збільшення зайнятості, подолання проблем бідності; розвиток системи послуг у соціальній сфері, удосконалення шкільної системи; розвиток приватного сектора, зміцнення фінансової та банківської систем, збільшення конкурентоспроможності країни; розбудову транспортних коридорів;

- удосконалення правової інституційної системи та її узгодження зі стандартами ЄС; боротьба з організованою злочинністю;

- визначеність у відносинах із Чорногорією та початок гармонізації економічних систем Сербії і Чорногорії;

- відбудова Косово та пристосування до міжнародної присутності в КіМ, підготовка до вирішення питання статусу краю.

Реформування економіки, соціальної сфери, правосуддя, освіти, війська дало змогу підняти рівень життя населення, поліпшити макроекономічні показники, наблизитися до європейських стандартів. За оцінками світових експертів, жодна країна в транзиції за такий строк не досягла кращих результатів та не продемонструвала таких обсягів реформ. Перешкодами на цьому шляху були політична нестабільність у країні та реформування устрою СРЮ, але курс реформ і демократизації в СіЧ продовжувався.

4. Конституційна реформа в СРЮ, що розпочалася 2001 р., мала велике значення для продовження курсу політики, який обрала нова влада країни. Підписання “Белградської угоди” 2002 р. про перегляд відносин між Сербією та Чорногорією слід оцінювати як успішний захід у вирішенні кризи двосторонніх відносин, що дало змогу зосередитись на розв'язанні інших проблем і згодом винести це питання на референдум. Невизначеність у відносинах між суб'єктами СРЮ та тимчасове існування державного союзу СіЧ перешкоджало провадженню стабільної і послідовної політики. Держава у новому форматі продовжила курс політики подолання наслідків міжнародної ізоляції.

Із проголошенням незалежності Чорногорії 2006 р. СіЧ перестала існувати. Сербська сторона наголошувала на тому, що не вдасться до застосування сили, щоб утримати Чорногорію, остерігаючись осуду міжнародної спільноти та можливого загострення відносин. Цього разу, на відміну від процесу створення державного союзу СіЧ, міжнародне співтовариство твердо вирішило дозволити чорногорцям обирати власну долю на референдумі.

Важливим у внутрішній політиці СРЮ/СіЧ було Косовське питання, а саме - виконання резолюції РБ ООН 1244 і Військово-технічного договору від 9 червня 1999 р. Позитивним для внутрішньої консолідації країни і великим досягненням політичної еліти Сербії була одностайність щодо питання краю Косово, який вона вважає невід'ємною складовою держави. Визнання незалежності краю загострило двосторонні відносини Сербії та її стосунки з ЄС. Однак сербська сторона відразу відкинула можливість застосування сили чи інших односторонніх дій щодо краю КіМ, наголосивши на використанні дипломатичних і законних засобів вирішення цього питання.

5. Основні напрями і завдання зовнішньої політики СРЮ після 2000 р., спрямовані на подолання наслідків ізоляції, охоплювали:

- швидке пристосування до нових умов (зокрема, до міжнародної присутності; погодження кордонів);

- нормалізацію відносин із сусідами та іншими країнами світу;

- вирішення питання правонаступництва СРЮ стосовно СФРЮ;

- набуття членства в ООН, РЄ, ОБСЄ, залучення до “процесу стабілізації та асоціації” ЄС та програми НАТО “Партнерство заради миру”;

- залучення до співпраці на регіональному рівні, зокрема, у межах Пакту стабільності, Процесу співпраці у Південно-Східній Європі, ЦЄІ, Адріатично-Іонічній ініціативи та інших регіональних процесів;

- співпраця з Міжнародним трибуналом з колишньої Югославії, а також вирішення питання позовів у Міжнародному суді справедливості в Гаазі.

Після демократичних змін у СРЮ 2000 р. міжнародне становище СРЮ зміцнилося, було визнано, що Сербія є тією центральною та ключовою державою, яка взмозі забезпечити стабільність у цілому регіоні. Завдяки швидкій нормалізації стосунків із сусідніми країнами, зокрема, колишніми республіками СФРЮ, та іншими державами світу СРЮ налагодила взаємовигідну двосторонню співпрацю, доклавши максимум зусиль до подолання недовіри між різними етнічними групами і досягнення примирення та вибачення за скоєні воєнні злочини, а також успішно врегулювавши спірні питання двосторонніх відносин.

Із набуттям членства в ООН для СРЮ відкрився шлях до участі в інших міжнародних організаціях. Це також дало змогу врегулювати відносини СРЮ зі Світовим банком, МВФ та іншими фінансовими інституціями й отримати фінансову допомогу для процесів реформування. Активною була позиція СРЮ/СіЧ в регіональній співпраці - країна стала членом майже усіх регіональних ініціатив.

Отже, трансформація політичної та економічної систем СРЮ, відновлення двосторонніх відносин з державами світу, членство у міжнародних організаціях і пожвавлення регіональної співпраці стали умовами подолання наслідків міжнародної ізоляції. “Вихід” зі стану ізоляції залежав від послідовності реалізації декларованого країною курсу та ефективності реформ.

Поряд із цим залишалася невирішеною низка внутрішніх проблем, що перешкоджало проведенню реформ і породжувало соціальну напругу. Зокрема, політична нестабільність у СРЮ 2002-2004 рр. завдавала шкоди як економічному розвитку країни (сповільнення реформ, непевність іноземних інвесторів тощо), так і зовнішній діяльності (неактивність у міжнародних контактах, припинення переговорів з ЄС та ін.). Внутрішні негаразди не сприяли зростанню авторитету СРЮ/СіЧ на міжнародній арені.

Крім того, країна постійно перебувала під зовнішнім наглядом і моніторингом, а це обмежувало її ініціативи. Зовнішньополітичні дії зумовлювалися виконанням висунутих вимог.

Зміни, які відбулися в СРЮ протягом і після 2000 р., відповідали очікуванням Європи та усього світу. З огляду на позитивну реакцію з боку міжнародної спільноти та її допомогу, СРЮ вдалося за короткий час досягти хороших результатів у визначених напрямах політики. Серйозні зміни всередині країни не могли б відбуватися без міжнародної підтримки. Готовність міжнародної спільноти до розвитку відносини з СРЮ/СіЧ мала важливе значення у процесі подолання наслідків ізоляції держави.

6. У внутрішньому житті та зовнішньополітичній діяльності СРЮ після її виходу з міжнародної ізоляції важливу роль відігравав ЄС. Європейський напрям став пріоритетом зовнішньої політики держави. У процесі “повернення” СРЮ на міжнародну арену та залучення до процесів інтеграції, ЄС був її ключовим партнером і надавав найбільшу допомогу в процесах реформування. З метою наближення до ЄС створено відповідну інституційну систему, почався процес узгодження законодавства з європейськими стандартами, активізувалася регіональна співпраця як одна із умов Процесу стабілізації та асоціації. Політика зближення з ЄС сприяла подальшому залученню СРЮ/СіЧ до активної дво- та багатосторонньої співпраці і свідчила про те, що країна стала рівноправним членом міжнародної спільноти.

Навіть у період, коли переговори щодо Угоди про стабілізацію та асоціацію між СіЧ та ЄС були “заморожені”, обидві сторони вживали заходів, щоб процес європейської інтеграції не зупинився, а діалог не переривався. Це зайвий раз демонструвало зацікавленість з боку ЄС у розвитку відносин з країною та підтверджувало її перспективи. Обрання Президентом Сербії вдруге Б.Тадича означало продовження курсу європейської інтеграції країни. Зазначимо також, що у квітні 2008 р. Сербія підписала Угоду про стабілізацію та асоціацію з ЄС, що уможливило її подальші переговори про членство з ЄС.

7. Міжнародний трибунал з колишньої Югославії мав особливе значення для розвитку дво- та багатосторонніх відносин СРЮ/СіЧ. Співпраця з Трибуналом була визначальним фактором у відновленні зв'язків держави з міжнародною спільнотою та стала спеціальною вимогою у стосунках з СРЮ/СіЧ, зокрема, у процесі залучення країни до європейських та євроатлантичних інституцій. У виконанні цього міжнародного зобов'язання СРЮ/СіЧ не була такою успішною, державу неодноразово звинувачували у небажанні повною мірою співпрацювати з Гаазьким трибуналом. Заяви окремих політиків, науковців і журналістів щодо заполітизованості та упередженості Трибуналу не сприяли кращому ставленню до нього, хоча керівництво держави запевняло, що діяльність у цьому напрямі є ефективною. Зусилля, які докладала СРЮ/СіЧ до вирішення питань, пов'язаних із роботою Гаазького трибуналу, відігравали важливу роль у процесі її “реінтеграції” у світову спільноту і формування ставлення до неї.

Сьогодні Сербія, подолавши кризу у стосунках із зовнішнім світом, має більше шансів успішно використовувати існуючі можливості для розвитку. Країна володіє значним промисловим та аграрним потенціалом і робочою силою, вона відкрита для іноземних інвестицій, створено умови для раціонального використання транспортних можливостей, вдосконалення комунікацій піднесло транзитну роль регіону. Сьогодні Сербії варто уникати конфронтації з міжнародною спільнотою, зосередивши зусилля на зміцненні власних позицій серед держав регіону.

Досвід СРЮ, зокрема, її діяльність у напрямі наближення до ЄС, успіхи реформування, використання транзитних можливостей країни, а також діяльність з метою недопущення інтернаціоналізації внутрішніх проблем, є цікавим і корисним для України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Сагай І., Присяжнюк Ю. Країна повернулася у світ - нове державне утворення союзу Сербії і Чорногорії // Вісник Львівського університету. Серія Міжнародні відносини. - 2004. - Вип.13. - С.38-41;

Сагай І. Проблема Косово та її розв'язання // Вісник Львівського університету. Серія Міжнародні відносини. - 2004. - Вип.14. - С.85-91;

Сагай І. Сербія і Чорногорія на шляху до Європейського союзу // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 50 (Частина І), 2004. - С.266-268;

Сагай І. Співпраця Союзної Республіки Югославія (Сербія і Чорногорія) з Міжнародним трибуналом у Гаазі // Вісник Львівського університету. Серія Міжнародні відносини. - 2007. - Вип.19. - С.44-56;

Сагай І. Ситуація в Косово і Метохії - питання статусу краю // Вісник Центру міжнародних відносин і Європейської співпраці Донецького національного університету. - 2010 р. - № 1-2 (17-18). - С.58-72;

Сагай І. Співпраця з Міжнародним трибуналом з колишньої Югославії як одна із умов нормалізації відносин Союзної Республіки Югославія зі світом // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 98, 2011. - С.76-83.

Сагай І. Шляхи подолання міжнародної ізоляції Союзної Республіки Югославія // Ольвійський форум - 2010: стратегії України в геополітичному просторі. Тези. Том 1. - Миколаїв: вид-во ЧДУ ім.Петра Могили, 2010. - С.33-35.

АНОТАЦІЇ

Сагай І.М. Політика Союзної Республіки Югославія щодо подолання наслідків міжнародної ізоляції (1992 - 2006). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет міжнародних відносин, Львів, 2011.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню міжнародної ізоляції держави та політики подолання її наслідків на прикладі Союзної Республіки Югославія.

...