Трансформація виборчої системи до органів місцевого самоврядування в Республіці Польща

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

ТРАНСФОРМАЦІЯ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ ДО ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА

Спеціальність: Політичні інститути та процеси

СЛОБОДЯН ТЕТЯНА ЗІНОВІЇВНА

Луганськ, 2011 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Важливою формою реалізації громадянами своїх політичних прав є вибори. Саме через вибори і референдуми громадяни беруть участь в управлінні державними справами. Тому визначення основних принципів, історичних закономірностей, різноманітних механізмів проведення виборів є актуальною проблемою сучасної політичної науки. Безумовно, на сьогоднішній день виникла необхідність удосконалення виборчого законодавства України, яке б ґрунтувалося як на історичних національних традиціях, так і з урахуванням досвіду країн-сусідів.

Одним із найбільш дискусійних питань є проблема місцевого самоврядування. Очевидним є той факт, що процес побудови ефективної системи місцевих виборів в Україні ще не завершений. Чинна система місцевого самоврядування характеризується низкою питань, вирішення яких потребує глибокого й системного аналізу.

Проблематика місцевого самоврядування розглядається українськими дослідниками з 1990-х років, це зумовлено в першу чергу тим, що радянська влада не визнавала місцевого самоврядування, а місцеві вибори вважалися виборами до органів державної влади. Республіка Польща й Україна мають багато спільних ознак у структурі політичної системи, зокрема партійній, державно-правовій тощо. Успіхи Республіки Польща в питаннях місцевого самоврядування, а саме його формування, актуалізують вивчення польського досвіду трансформації виборчої системи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника в рамках держбюджетної теми Навчально-методичного і наукового центру політичних та євроінтеграційних досліджень «Євроінтеграційний вибір України: історія, політика, перспективи» (номер державної реєстрації 0109U001413).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні трансформації виборчої системи до органів місцевого самоврядування Республіки Польща. До комплексу завдань дослідження входить розробка наступних проблем:

- систематизація результатів основних теоретичних підходів до вивчення виборчих систем;

- визначення основних етапів трансформації виборчої системи до місцевого самоврядування в Республіці Польща;

- аналіз положень виборчого законодавства, що стосується органів місцевого самоврядування Республіки Польща та узагальнення позицій політичних партій щодо зміни виборчої системи;

- з'ясування особливостей виборчої активності в Республіці Польща;

- визначення характерних ознак ведення передвиборчих кампаній політичними силами Республіки Польща до органів місцевої влади;

- дослідження змін в політичний ситуації за підсумками місцевих виборів, що проводилися в Республіці Польща в період з 1990 до 2010 рр.;

- внесення пропозицій щодо механізмів формування органів місцевого самоврядування в Україні.

Об'єктом дослідження є виборча система до органів місцевого самоврядування в Республіці Польща, процес її трансформації.

Предметом дослідження є механізми та політико-правові інструменти, які забезпечують процес підготовки та проведення виборів до органів місцевого самоврядування в Республіці Польща. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що запропоноване дослідження є однією з перших спроб комплексного аналізу трансформації виборчої системи до органів місцевої влади в Республіці Польща. У межах здійсненого автором дослідження отримано результати, які містять ознаки наукової новизни.

Публікації. Основні теоретичні та практичні положення, результати і пропозиції дисертаційного дослідження знайшли відображення в 7 наукових публікаціях, 4 з яких - у наукових фахових виданнях з політології.

Структура дисертації. Поставлені мета і завдання дослідження обумовили структуру роботи, яка складається із вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (258 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 196 сторінок, із них основного тексту - 165 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, характеризується теоретико-методологічні основи, формулюються об'єкт, предмет, мета і завдання роботи, визначається наукова новизна та практичне значення результатів дослідження, наводяться дані про апробацію, публікації та структуру роботи.

У першому розділі дисертаційного дослідження «Теоретико-методологічні засади наукового дослідження виборчих систем» проведено огляд літератури за темою, визначені стан наукової розробленості проблеми, вибір напряму, загальна методологія та основні методи дослідження.

У першому підрозділі «Ступінь наукової розробки проблеми виборчих систем» здійснено аналіз та систематизацію точок зору з визначеної проблематики. Джерельну базу дослідження умовно можна поділити на дві частини: вітчизняні та джерела Республіки Польща.

Проблемами місцевого самоврядування в Україні та Республіці Польща займаються М. Гринишин та С. Трохимчук. Українсько-польські взаємини в другій половині ХХ століття досліджує І. Цепенда. Серед докторських та кандидатських дисертацій, які присвячені цій проблематиці, слід згадати дослідження М. Марчука.

Одним із найвідоміших польських науковців, який займається проблемами виборчої системи до органів місцевого самоврядування, є професор Педагогічного університету в Кракові А. Пясецький. Важливим для розкриття об'єкта нашого дослідження є зв'язок партійних і виборчих систем. Вивченням партій та їх політичних коаліцій у сучасній Польщі займалися Х. Пашкєвич, Ч. Май та Е. Май, Д. Сєклюцький.

Важливу роль для місцевого самоврядування відіграла реформа територіального устрою, яка мала визначальний вплив і для виборчої системи Республіки Польща, оскільки в результаті реформи були впроваджені нові рівні місцевого самоврядування. Великий внесок у розвиток місцевого самоврядування внесли Є. Регульський та М. Кулеша. Варто відзначити аналіз виборчої системи в Республіці Польща, проведений М. Хмай, В. Скжидлом, К. Кжекотовською.

Найбільш значущими для дослідження цієї проблематики є нормативно-правові акти та роботи тих політичних діячів, які аналізували і обговорювали проблеми проведення виборів. У науковій роботі були використані норми чинного міжнародного права, конституційно-правові акти Республіки Польща, закони, підзаконні акти та інші документи, які пов'язані з місцевими виборами.

Щодо статистичних матеріалів Республіки Польща, використаних у праці, слід звернути увагу на дослідження польських соціологічних служб - Центру дослідження суспільної думки, Центру дослідження громадської думки (СBOS). Значний інтерес для з'ясування розвитку політичних процесів мають різносторонні за стилем і обсягом друковані роботи: збірники документів, заяви політичних діячів, виступи, інтерв'ю безпосередніх учасників виборів.

У другому підрозділі «Понятійний апарат та методологічна основа дослідження виборчих систем» обґрунтовано зміст основних наукових понять. Розглядаючи основні категорії дослідження, виокремлюємо необхідний понятійний апарат: трансформація, виборча система та місцеве самоврядування. Дослідження ґрунтувалось на розумінні трансформації як складного суперечливого процесу, особливість якого полягає в одночасному створенні демократичних політичних умов, а також у функціонуванні дієздатного державного апарату.

Зауважуємо, що на сьогодні немає однозначного визначення поняття «виборча система». Цей термін розглядається у широкому і вузькому значенні. У роботі під визначенням «виборчої системи» розуміємо сукупність прийнятих у законодавстві правил і прийомів, які забезпечують процес організації і проведення виборів, а також встановлення результатів виборів шляхом визначеного методу.

У підрозділі підкреслюється, що місцеве самоврядування є одним з основних елементів демократичного ладу, це така система управління місцевими справами, яка здійснюється спеціальними органами, що безпосередньо обираються населенням у тій чи іншій адміністративно-територіальній одиниці. Територія держав поділяється на адміністративно-територіальні одиниці: дво-, три- і чотирирівневий поділ. Якщо говорити про Республіку Польща, то на сьогодні з 1999 р. (з часу проведення адміністративно-територіальної реформи), існує трирівневий поділ. Основною одиницею територіального самоуправління в Республіці Польща є гміна. Інші одиниці регіонального чи місцевого і регіонального самоврядування визначаються законом. Гміна виконує всі завдання територіального самоврядування, які не закріплені за іншими одиницями територіального самоврядування.Для вирішення поставлених завдань у дослідженні були використані такі методи: системний - для дослідження виборчої системи як елемента політичної системи суспільства, структурно-функціональний - для аналізу особливостей взаємодії різних типів виборчої і партійної систем, ретроспективний - для дослідження еволюції виборчої системи Республіки Польща в хронологічній послідовності, порівняльний - для безпосереднього порівняння виборчої активності, виборчих кампаній, результатів місцевих виборів і т. д.

Дослідження проводилось із застосуванням політологічного, юридичного та історичного підходів.

Чимало наукових методів застосовувались побіжно в ході написання дисертаційної роботи, утім навіть та незначна частина, яка була використана, дозволяє визначити, що політичні процеси є продуктом тривалої взаємодії значної кількості чинників. Відповідно вивчення й аналіз указаних явищ здійснюється за допомогою різних загальнонаукових методів пізнавальної діяльності. Їх комплексне застосування дало змогу раціонально використати наявний у автора матеріал, визначити зміст і структуру роботи, сформувати концепцію дослідження. Разом із поясненням понятійного апарату це дозволило надати динамічного характеру обраній проблемі.

Здійснюючи аналіз трансформації виборчих систем використали комплексну методику, що охоплює філософські, загальнонаукові й спеціальні підходи і методи дослідження.

Підсумовуючи проведення джерелознавчого дослідження трансформації виборчої системи до органів місцевого самоврядування в Республіці Польща, робимо висновок про те, що попри значну кількість наукових розробок у вказаній сфері все ж таки комплексного дослідження виборчої системи Республіки Польща на сьогодні не існує.

У другому розділі дисертації - «Політико-правове забезпечення виборчого процесу до органів місцевого самоврядування Республіки Польща» розкривається законодавче забезпечення виборчого процесу.

У першому підрозділі «Місцеве самоврядування у перші роки польської трансформації» відзначається, що в період Польської Народної Республіки було знято відмінності між державною владою і місцевим самоврядуванням. Відповідно до закону від 20 березня 1950 р. була впроваджена структуральна і функціональна єдність. На практиці вона означала, що органами державної влади на місцях є виключно народні ради, вибрані безпосередньо населенням, але зі збереженням засади керівної ролі Польської об'єднаної робітничої партії. Ради стали органами державної влади, які на місцях здійснювали господарську, суспільну і культурну діяльність. Закон, про який йде мова, запровадив поділ завдань на локальні і загальнодержавні. Ліквідовано плюралізм завдань, який полягав у відокремленні питань локальних від центральних. Проведення трансформації політичного устрою, яка заклала ідеї громадянського суспільства на рівні територіального самоврядування, забезпечило створення дуалістичної моделі державної адміністрації. Необхідно підкреслити, що територіальне самоврядування виникло після 1989 р. з волі державної влади, це означає, що його завдання не виникають з ініціативи територіальних спільнот, а з вимог законодавця, який поділяє завдання на власні (тобто самоврядування) та делеговані до виконання державною адміністрацією.

Першими цілком вільними виборами в Польщі після 1989 р. були місцеві вибори 1990 р. Законодавча база проведення таких виборів на той момент потребувала уточнення - необхідно було змінити виборче законодавство. Створення закону про вибори до органів місцевого самоврядування було починанням подвійно новаторським. По-перше, це виникало з самої концепції побудови територіального самоврядування в нових умовах. Другий інноваційний аспект закону полягав у тому, що процедури його прийняття і завдання, які мав виконувати виникали з демократичних прагнень нового польського політичного класу. Найбільше дискусій при обговоренні закону про місцеві вибори викликало положення, яке встановлювало виборчу систему. Відповідно до законодавства мажоритарна виборча система була запроваджена в гмінах (містах) із населенням до 40 тисяч жителів. Там вибори повинні були проводитися в одномандатних округах. Вибраним вважався кандидат, який отримав найбільше голосів. У містах, у яких більше 40 тисяч жителів, вибори відбувалися згідно з пропорційною системою. Перший Закон про вибори до місцевих органів влади «Виборче положення до рад гмін», який був прийнятий 8 березня 1990 р. і за яким проходили місцеві вибори 1990 і 1994 рр., хоча і містив деякі недоліки, але, передусім, дозволив провести вибори до рад гмін демократично, вільно, прозоро.

У другому підрозділі «Виборче законодавство після впровадження адміністративно-територіальної реформи» визначено, що важливим для місцевого самоврядування стало проведення адміністративної реформи, унаслідок якої було утворено його нові рівні. Від початку 1998 р. проводилась робота над реформою місцевого самоврядування, яка охоплювала утворення повітів і запровадження самоврядування на рівні повітів і воєводств. Проведення адміністративної реформи змусило повернутися до виборчого законодавства і привести його у відповідність з іншими актами, оскільки на той час законодавчо урегульовані були тільки вибори до рад гмін. Встановлювалась відповідно нова виборча система: вибори до рад гмін у гмінах до 20 тисяч жителів відбувалися за мажоритарною системою і в округах, які налічують 1-5 мандатів. У гмінах із населенням більше 20 тисяч мешканців вибори проходили за пропорційною системою, поділ мандатів мав здійснюватись за методом д'Хондта. У містах на правах повіту було запроваджено 5% виборчий бар'єр. Вибори до рад повітів і воєводських сеймиків проходили за пропорційною системою, а розподіл мандатів за методом д'Хондта.

У третьому підрозділі «Механізми запровадження безпосередніх виборів голів місцевих органів влади» аналізуються етапи впровадження прямих виборів війтів, бурмістрів і президентів міст.

У середовищі польської політичної еліти проблема місцевих виборів була однією з найбільш дискусійних тем. Чи не найскладнішою серед них була система представницьких виборів, яка неодноразово критикувалась з точки зору слабкості виконавчої влади, а також за постійну залежність від політичних змін у раді.

Одну з вад представницьких виборів вбачали також у тому, що вони створювали систему безвідповідальності за результати комунальної політики. Ідея безпосередніх виборів виконавчих органів гмін з'явилася у суспільстві ще на початку дев'яностих років минулого століття, а також була підтримана авторами реформи місцевого самоврядування 1990 р.

Виключно з політичних мотивів згадана ідея не була реалізована в законодавчій ініціативі. Закон про безпосередні вибори війтів, бурмістрів і президентів міст був остаточно прийнятий 20 червня 2002 р.

Вибори війтів (бурмістрів, президентів міст) відбувалися у 2002, 2006 і 2010 рр. разом з виборами до рад гмін, рад повітів і сеймиків воєводств. Упровадження безпосередніх виборів війтів (бурмістрів, президентів міста) було дійсно позитивним явищем у суспільно-політичному житті Польщі, яке підвищило рівень місцевого самоврядування, водночас сприяло активізації політичної активності громад та формуванню місцевих еліт.

У третьому розділі дисертації - «Політологічний аналіз виборів до місцевих органів влади в Республіці Польща» - здійснено аналіз стратегії і тактики проведення виборчих кампаній до органів місцевого самоврядування, проведено порівняння виборчої активності та результатів місцевих виборів упродовж 1990-2010 рр.

У першому підрозділі «Стратегія й тактика проведення виборчих кампаній до органів місцевого самоврядування» наголошено, що проведення сучасних виборчих кампаній є визначальним чинником для появи спеціальних досліджень у сфері політичного маркетингу, що дозволяють визначитися з програмами кандидатів, орієнтованими на різні групи виборців, та вибудувати певні імідж-стратегії. Для переконання виборців у перевагах кандидатів та концептуальності їхніх програм використовуються різноманітні засоби: реклама в ЗМІ, де головна увага відводиться телебаченню, агітаційна кампанія «від дверей до дверей», яка передбачає безпосередню роботу активістів кандидата з електоратом за місцем проживання, зустрічі кандидата з виборцями, листівкова і плакатна агітація, графіті, проведення різних акцій (мітинги, шоу, розповсюдження партійної символіки тощо). Проведення передвиборчої кампанії вимагає значних фінансових ресурсів, які надходять з добровільних пожертвувань, виділяються партіями і частково державою. Виборча кампанія є одним із важливих чинників, який впливає на результат виборів, тому до її проведення необхідно ставитися досить серйозно, застосовувати увесь досвід попередніх виборчих кампаній, враховуючи недоліки. Виборча кампанія до органів місцевого самоврядування має свою специфіку, яка відрізняє її (якщо говорити про ефективність застосування виборчих методів, техніки і стратегій) від парламентських, президентських виборчих кампаній чи кампаній, проведених перед референдумами. Для виборчої кампанії до органів місцевого самоврядування характерний близький контакт і безпосереднє спілкування кандидата з виборцями, а також вирішення конкретних проблем виборців. У дослідженні проаналізовано проведення виборчих кампаній до органів місцевого самоврядування і визначено основні особливості кожної з них.

Виборча кампанія 1990 р. була невиразною: західні експерти, які стежили за першими вільними виборами, визнали виборчу кампанію такою, що була проведена за допомогою мізерних ресурсів, непрофесійною і без суттєвого залучення засобів масової інформації.

Незважаючи на те, що місцеві вибори проводились уперше і сама кампанія могла бути проведена в умовах цілком вільної гри політичних сил, зацікавлення суспільства було невеликим.

Виборча кампанія 1990 р. проводилась без великого розмаху, що було зв'язане не тільки з фінансовими й технічними проблемами, а й з наростанням пасивності суспільства, яке відчуло на собі «шокову терапію» Л. Бальцеровича, особливо виразно ці явища спостерігалися на селі.

У 1994 р., незважаючи на те, що місцеві вибори проводилися за старим законом про вибори, умови для проведення виборчої кампанії суттєво відрізнялися від тих, які були перед першими місцевими виборами. Це пояснюється тим, що закінчився попередній період кристалізації польської політичної сцени, формування еліти, пройшли президентські вибори і, як уже зазначалося вище, двоє виборів до парламенту, які дозволили отримати важливий досвід у сфері політичного маркетингу.

Крім періодичних видань почали з'являтися місцеві радіостанції і кабельні телеканали. Все це сприяло інформаційному забезпеченню суспільно-політичного життя країни. Найважливішими елементами виборчої кампанії 1994 р. були народні святкування, плакатні кампанії й зустрічі з виборцями. Однак їм не вистачало емоційного наповнення, а також відповідної реклами на телебаченні.

У другому підрозділі дисертації «Виборча активність на місцевих виборах» аналізуються явка виборців та причини абсентеїзму стосовно виборів до органів самоврядування.

З 1990 р. в Республіці Польща шість разів проводились вибори до органів місцевої влади, виборча активність яких за цей період часу була найнижчою в 1994 р. і становила всього 33,78%. На жодних місцевих виборах Республіки Польща не проголосувало 50% виборців, що викликає певне здивування, оскільки органи місцевого самоврядування в Республіці Польща наділені широкими повноваженнями. Низька виборча активність пояснюється в першу чергу слабкою виборчою кампанією. Вплив на низьку явку мала й суспільно-політична та соціально-економічна ситуація в державі. Основними чинниками низького рівня участі у виборах стали: розчарування результатами політики, яку проводила влада, невиразна виборча кампанія, важкі економічні умови, політична апатія, невдоволення висловлюваннями й діями політиків, відсутність гідних кандидатів, недостатня обізнаність про місцеве самоврядування та інші.

Втім, можна зауважити, що у демократичних, добре розвинених суспільствах теж спостерігається тенденція зниження виборчої активності, яка пояснюється, перш за все, впевненістю громадян у своєму «завтрашньому дні».

На сьогодні найвища виборча активність у Республіці Польща спостерігається на президентських виборах. Деякі заходи підвищення виборчої активності передбачені у Виборчому кодексі Республіки Польща, зокрема запровадження голосування у два дні, що може підвищити виборчу активність.

У третьому підрозділі дисертації «Результати виборів та їх вплив на структурування політичної сцени» розкрито структурування польської політичної сцени після виборів.

Результати перших місцевих виборів, які відбулися 27 травня 1990 р., трактувались не тільки як критерій функціонування демократії в Республіці Польща, але й мали характер громадського опитування, яке оцінювало основні реформи, започатковані в 1989 р. Для політиків і політичних партій це був також своєрідний тест перед майбутніми президентськими і парламентськими виборами. Проте результати перших вільних місцевих виборів у незалежній державі принесли й ряд розчарувань. Передусім це було пов'язано з низькою виборчою активністю, високим відсотком недійсних голосів, недосконалим виборчим законодавством тощо.

Результати виборів підтвердили першорядну роль громадянсько-профспілкового руху на польській політичній сцені. У деяких воєводських містах Громадянські комітети здобули понад 70% (і навіть понад 85%) місць у радах. Основним конкурентом Громадянських комітетів, «Солідарності» в гмінах і малих містах була Польська селянська партія. У гмінах і невеликих містах більшість мандатів (52%) отримали кандидати, які були висунені групою громадян. Результат решти політичних угруповань на загальнодержавному рівні коливався в межах від 1 до 3%, хоча в деяких місцевостях таким організаціям вдалося отримати більшу підтримку.

У 1994 р. з партійних списків обрано 62% депутатів. На виборах свою позицію в радах зміцнили Союз демократичної лівиці (стосувалося це головним чином міст) і Польська селянська партія (переважно у селах). Союз праці отримав значно меншу підтримку, ніж очікувалося. Позитивним у результатах місцевих виборів було значне зменшення кількості недійсних голосів (порівняно з 1990 р. цей показник зменшився в три рази). Це, безумовно, було свідченням покращення громадянської освіти у сфері участі в демократичних процедурах. Важливе значення мав також досвід, набутий під час чотирьох останніх виборів.

Вибори до рад 1994 р. принесли політичну диференціацію. Це сприяло автономізації місцевого політичного життя, збільшувало зацікавлення щодо участі в державній діяльності, а також надавало місцевим активістам більше можливостей в утворенні правлячих коаліцій. Помітним теж було зацікавлення зі сторони політичних партій розбудовою своїх регіональних структур. Переможцями місцевих виборів 1998 р. стали Союз демократичної лівиці, Громадський союз, Виборча акція Солідарність і Союз свободи. Вищезазначені політичні партії отримали найбільше мандатів у радах.

Місцеві вибори 2002 р. підтвердили сильну політичну позицію правлячої коаліції лівих - Союзу демократичної лівиці і Союзу праці. Особливістю виборів 2002 р. було те, що вперше запроваджувалося безпосереднє обрання війтів, бурмістрів і президентів міст. У зв'язку із прийняттям мажоритарної системи абсолютної більшості на цих виборах, виникла необхідність проведення другого туру виборів, який за результатами першого туру необхідно було провести майже у половині гмін (а саме 49%). Місцеві вибори 2006 р. призвели до змін конфігурації в польській політиці. Про це свідчила коаліція Громадянської платформи з Польською селянською партією у більшості сеймиків воєводств, висока виборча активність (особливо у великих містах).

Результати останніх чергових місцевих виборів, які проводилися у 2010 р., засвідчили переконливу перемогу Громадянської платформи на чолі з чинним прем'єр-міністром Д. Туском.

Особливістю усіх місцевих виборів можна назвати високий відсоток недійсних голосів. Аналіз результатів виборів підтверджує, що, як правило, перевагу на місцевих виборах отримують ті політичні партії, які перемагають у парламентських виборах (такі відбуваються рік перед місцевими).

ВИСНОВКИ

У висновках дисертаційної роботи сформульовані основні результати і підсумки, які були отримані в ході дослідження. Підсумовуючи вищезазначене, можемо зробити такі висновки:

1. Проаналізовано різні підходи до розуміння виборчих систем у роботах західних та вітчизняних науковців. Запропоновано удосконалення визначення виборчої системи до органів місцевого самоврядування, яке найбільш точно відображає суть цього поняття. «Виборча система до органів місцевого самоврядування» є один із видів виборчої системи, що включає в себе сукупність політичних та правових процесів, які забезпечують організацію та проведення виборів до місцевих органів влади, а також визначають порядок встановлення результатів виборів;

2. Проведене дослідження дозволило здійснити періодизацію трансформації виборчої системи до органів самоврядування в Республіці Польща. Перший етап (1990 р.) - відновлення місцевого самоврядування, встановлення мажоритарної системи до рад гмін у містах із населенням до 40 тис. жителів і пропорційної - з кількістю населення більше 40 тис. Другий етап (1998 р.) - впровадження місцевого самоврядування на рівні повітів і воєводств та встановлення мажоритарної виборчої системи - у гмінах з кількістю населення до 20 тисяч, пропорційної - в гмінах більше 20 тисяч жителів, в містах на правах повіту, до рад повітів і сеймиків воєводств (із запровадженням бар'єру 5%). Третій етап (2002 р.) - запровадження мажоритарної системи абсолютної більшості на виборах війтів, бурмістрів і президентів міст; самоврядування влада законодавство

3. Аналіз виборчого законодавства Республіки Польща дозволив виокремити систему джерел місцевого виборчого права, до якої можна віднести Конституцію Республіки Польща, Закон «Виборче положення до рад гмін», Закон «Виборче положення до рад гмін, рад повітів і сеймиків воєводств», Закон «Про безпосередні вибори війтів, бурмістрів і президентів міст», Виборчий кодекс Республіки Польща, акти Конституційного суду Республіки Польща, документи Державної виборчої комісії, міжнародно-правові документи, у яких закріплені основні стандарти демократичних виборів, та інші нормативно-правові акти, які містять положення про вибори до органів місцевого самоврядування. Виборче законодавство в Республіці Польща не було стабільним. Тема виборчого законодавства про місцеві вибори досить часто порушувалась на засіданнях Сейму. Про це свідчать численні законопроекти, які подавалися різними суб'єктами законодавчої ініціативи: Президентом Республіки Польща, депутатами Сейму, сенаторами. Найбільші дискусії викликали положення, які встановлювали тип виборчої системи;

4. На всіх місцевих виборах у Республіці Польща 1990-2010 рр. відзначено досить низький рівень виборчої активності. З 1990 р. в Республіці Польща шість разів проводились чергові вибори до органів місцевої влади, виборча активність яких за цей період часу була найнижчою в 1994 р. і становила всього 33,78%. На жодних місцевих виборах Польщі не проголосувало 50% виборців, що викликає певне здивування, оскільки органи місцевого самоврядування в Республіці Польща наділені широкими повноваженнями. Низька виборча активність пояснюється в першу чергу слабкою виборчою кампанією. Вплив на низьку явку мала й суспільно-політична та соціально-економічна ситуація в державі. Загалом, основними причинами виборчої пасивності були: невдоволення результатами політики, яку проводила влада, нецікава виборча кампанія, важка економічна ситуація, політична апатія, розчарування висловлюваннями й діями політиків, відсутність гідних кандидатів, недостатність знань про місцеве самоврядування і т. д.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ

1. Слободян Т.З. Політико-правовий аналіз виборів війтів, бурмістрів і президентів міст у Республіці Польща / Т.З. Слободян // Сучасна українська політика. Політика і політологи про неї. - 2009. - Вип. 18. - С. 353-365.

2. Слободян Т.З. Виборча активність у місцевих виборах Польщі 1990 - 2006 роки / Т.З. Слободян // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. - Вип. 12. - 2009. - С. 117-120.

3. Слободян Т.З. Особливості виборчої кампанії до місцевих органів влади у Республіці Польща / Т.З. Слободян // Сучасна українська політика. Політика і політологи про неї. - 2010. - Вип. 20. - С. 434-444.

4. Слободян Т.З. Результати місцевих виборів в Республіці Польща та їх вплив на структурування політичної сцени / Т.З. Слободян // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. - Вип. 15. - 2010. - С. 105-109.

Размещено на Allbest.ru