Регіональні виборчі кампанії початку ХХІ століття (на прикладі західних областей України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 324:342.849.2 (477.8)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Регіональні виборчі кампанії початку ХХІ століття (на прикладі західних областей України)

23.00.02 - політичні інститути та процеси

Мадрига Тетяна Богданівна

Львів 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. У вітчизняній політичній науці існує постійний дослідницький інтерес до вивчення виборчих процесів, що зумовлений їх роллю в системних трансформаціях, які відбуваються в сучасному українському суспільстві.

Виборчі кампанії в Україні попередніх років продемонстрували наявність у кандидатів і політичних партій (блоків), які змагаються за виборні посади, дедалі чіткішої географії електоральної прихильності. В умовах поляризації пріоритетів виборців за регіональним принципом необхідно, щоб суб'єкти виборчого процесу будували свої кампанії не лише централізовано, а й з урахуванням виборчої специфіки областей. Саме ці процеси є запорукою виявлення партіями своєї соціальної бази, з одного боку, і структурування українського суспільства за політичними уподобаннями - з іншого, визначення чинників впливу на електоральну поведінку в окремих регіонах та вироблення відповідних рекомендацій для планування наступних виборчих кампаній. На сучасному етапі саме регіони беруть участь у формуванні загальної системи уявлень про політичну мапу України. Тому виникає необхідність аналізу ще недостатньо розробленого напряму політичних досліджень - вивчення регіонального виборчого досвіду.

Актуальність такого дослідження зумовлена також недостатністю висвітлення виборчих процесів у Західному регіоні України, зважаючи на своєрідні регіональні преференції для різних політичних сил, що зумовлює необхідність урахування специфіки регіону, особливостей електорального поля та електоральних очікувань при підготовці й реалізації сценарію виборчої кампанії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов'язаний з розробкою держбюджетної теми «Етнополітичні трансформації в Україні (західноукраїнські землі в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.)» (№ державної реєстрації 0106U002247), яку здійснює кафедра політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розкритті регіональних особливостей виборчих кампаній в Україні (на прикладі західних областей). Для її реалізації поставлено такі завдання:

? систематизувати основні теоретико-методологічні підходи до вивчення виборчої кампанії, які склалися в зарубіжній і вітчизняній політичній науці;

? побудувати цілісний науковий концепт такого політичного явища, як «регіональна виборча кампанія», виходячи з вимог та обставин, що зумовлені локальними особливостями політичних трансформацій у Західному регіоні України;

? розкрити правові аспекти проведення виборчих кампаній в Україні;

? з'ясувати особливості електоральної поведінки населення західних областей України та визначити чинники, які її обумовлюють;

? охарактеризувати особливості президентських виборчих кампаній 2004-2010 рр. на загальнонаціональному та регіональному рівнях;

? дослідити парламентські виборчі кампанії 2002-2007 рр. у регіональному вимірі.

Об'єктом дисертаційного дослідження є виборчі кампанії в Україні.

Предметом дослідження є регіональні особливості виборчих кампаній в Україні (на прикладі західних областей).

Хронологічні рамки дослідження визначено в часовому проміжку між 2002 і 2010 рр., який збігається з проведенням президентських виборчих кампаній 2004, 2010 рр. і парламентських кампаній 2002, 2006, 2007 рр. в Україні, що дозволяє прослідкувати регіональні особливості їх проведення.

Територіальні межі дослідження охоплюють cім областей Західного регіону України - Закарпатську, Чернівецьку, Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Волинську та Рівненську. Такий поділ ми беремо як базовий, оскільки його використовують учені й маркетологи. Окрім того, в політичному дискурсі та науковій літературі Західний регіон виокремлюється як такий, для якого характерні певна історична традиція, специфічна електоральна свідомість і політична культура.

Методологія дослідження. Дисертаційне дослідження базується на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, індукція, дедукція, конкретизація, абстрагування), порівняльно-історичних, системних методів аналізу політичної реальності.

Для вивчення феномену виборчої кампанії та з'ясування мотивів голосування виборців використані методологічні підходи, сформовані, головним чином, у зарубіжній політичній науці: соціологічний (П. Лазарсфельд), комунікативний (Г. Лассуел, Дж. Клаппер, С. Ленарт), соціально-психологічний (А. Кемпбелл) і методологія дослідження факторів, що обумовлюють електоральний вибір, яку А. Кемпбелл назвав «вирвою причинності», раціонально-інструментальний (Е. Доунс, М. Фіоріна, Д. Б'юкенен), маркетинговий (Д. Ліндон, П. Бурдьє, І. Шумпетер), інституційний (Д. Норт, М. Дюверже).

Вивчення регіональних особливостей виборчих кампаній в Україні здійснювалося також із застосуванням спеціальних методів політологічних досліджень. Так, біхевіористський метод використовувався для дослідження поведінки виборців під час електоральних циклів 2002, 2004, 2006, 2007, 2010 рр. Компаративний метод доцільний при порівнянні іміджів лідерів президентських виборів 2004 р. Системний метод дав можливість виявити особливості виборчих кампаній як складового елемента політичної системи. Структурно-функціональний метод дозволив розкрити сутність виборчої кампанії та її основних складових. Історичний метод застосовано для з'ясування динаміки регіональних особливостей виборчих кампаній в Україні. Порівняльно-правовий метод використовувався для дослідження нормативної бази, яка реґламентувала організацію і проведення виборчих кампаній 2002-2010 рр. в Україні, та аналізу правотворчої діяльності органів влади. Статистичний метод дав можливість на основі конкретних цифр і соціологічних даних проаналізувати підсумки тієї чи іншої виборчої кампанії, рівень її впливу на формування і зміну виборчих пріоритетів громадян. Івент-аналіз використано для з'ясування певних дій кандидатів на виборні посади під час виборчих кампаній. Окрім того, застосовувалися й такі емпіричні методи, як моніторинг засобів масової інформації з приводу перебігу виборчих кампаній 2002, 2004, 2006, 2007 рр., неформалізовані методи аналізу документів. Вибір методів дозволив комплексно охарактеризувати об'єкт і предмет дослідження, з'ясувати зміст і функції широкого кола поставлених проблем.

Емпірична база даних дослідження складається з:

? результатів голосування населення України на парламентських виборах 2002, 2006, 2007 рр. і президентських - 2004, 2010 рр.;

? результатів голосування населення західних областей України на парламентських виборах 2002, 2006, 2007 рр. і президентських - 2004, 2010 рр.;

? результатів досліджень провідних наукових центрів України, що вивчають виборчий процес (Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова), регіональних наукових установ (Буковинський політологічний центр (м. Чернівці), Центру політичних досліджень (м. Львів), Аґенції політичних досліджень «Соціум Карпат» (м. Ужгород), Центру політичного моніторингу (м. Івано-Франківськ), аналітичних інституцій (Український незалежний центр політичних досліджень) і громадських організацій, які здійснюють моніторинг виборчих кампаній в Україні (Комітет виборців України);

? матеріалів перепису населення 2001 р.

Наукову новизну роботи визначає актуальність пропонованої проблеми й обумовлюють поставлені автором мета та завдання, а також обрані засоби їх розв'язання. Найсуттєвіші здобутки, які відображають новизну наукових результатів і розкривають особистий внесок авторки в розробку цієї теми, полягають у тому, що дисертанткою:

вперше:

? запропоновано авторське визначення поняття регіональної виборчої кампанії, під якою розуміється сукупність цілеспрямованих дій суб'єктів виборчого процесу, котрі змагаються за виборні посади, що здійснюються з урахуванням комплексу політико-ідеологічних, історичних, територіальних, соціодемографічних і культурно-етнічних ідентичностей, властивих індивідам, спільнотам та інституціям, що діють на певній території;

? визначено лінії соціополітичного поділу Західного регіону залежно від електоральних орієнтацій та ідеологічних переваг виборців на такі зони: ядро (Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська області), яке домінує в системі виборчих переваг регіону; проміжні області (Волинська, Рівненська), що займають проміжну позицію в електоральній структурі регіону; маргінальні області (Закарпатська, Чернівецька), які займають прикордонну позицію, котра й детермінує маргінальність і нетиповість указаних областей у системі західноукраїнських політичних орієнтацій;

удосконалено:

? наукове розуміння базових чинників, які визначають електоральну поведінку населення Західної України, таких як: 1) загальноісторичні (обумовленість політико-ідеологічних орієнтацій виборців історичним досвідом, етнічним походженням, мовною та конфесійною належністю, зовнішньополітичними орієнтаціями, які проявляються в специфічних політичних симпатіях громадян до різних політичних сил і кандидатів на виборні пости); 2) інституційні (характер виборчої системи й розподілу влади, партійна система); 3) конкретно-подієві (перебіг конкретної виборчої кампанії, діяльність ЗМІ та ін.);

? наукові концепти електоральної участі, які склалися в політичній науці, щодо можливостей їх використання при дослідженні регіональних виборчих кампаній в Україні. Установлено, що повнота їх застосування ускладнюється трансформативними процесами й, відповідно, короткою історією виборчого досвіду та вільних конкурентних виборів, відсутністю в політичних партій своєї соціальної бази, що не дає можливості розраховувати на підтримку виборців з усталеними партійними переконаннями та перешкоджає політичній структуризації соціуму, низьким рівнем представництва інтересів громадян і їхньої політичної участі, яка переважно зводиться до процесу голосування, відсутністю дієвого контролю за діяльністю обраної влади тощо;

? відмінності основних положень виборчого законодавства, що реґламентувало порядок проведення виборчих кампаній 2002-2010 рр., які продемонстрували те, що підготовка, ухвалення та реалізація вітчизняної законодавчої бази виборів мають елементи нестабільності, тимчасовості й невідповідності міжнародним демократичним виборчим стандартам. На основі отриманих результатів дослідження запропоновано комплекс рекомендацій щодо стабілізації та приведення у відповідність світовим демократичним стандартам правових засад виборчого процесу в Україні;

? особливості виборчих кампаній 2002-2010 рр. на регіональному рівні, у рамках окремо взятого Західного регіону, що дозволило ствердити певну регіональну модель голосування виборців і відмінності в структурі електорального простору різних регіонів однієї держави;

отримало подальший розвиток:

? положення про централізований характер проведення виборчих кампаній в Україні, слабку орієнтацію на соціально-культурні й територіальні особливості, інтереси та можливості регіонів, що унеможливлює врахування регіональної специфіки й регіонального розвитку на етапі вироблення стратегії та реалізації тактики виборчої кампанії, а саме - адаптації до системи політико-ідеологічних, історичних і культурно-етнічних чинників регіональних ідентичностей індивідів, спільнот та інституцій, що діють на певній території.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення дисертаційної роботи сприятимуть поглибленню пізнання такого елемента виборчого процесу, як виборча кампанія, регіональна виборча стратегія тощо, і можуть стати основою для визначення політичними силами власної стратегії і тактики виборчої боротьби на регіональному рівні. Сформульовані в дисертації основні теоретичні положення та висновки можуть доповнити зміст таких навчальних курсів, як «Вибори і виборчі системи», «Політичний менеджмент», «Політичний маркетинг», «Політичні технології», «PR», і бути використані при розробці методичних і навчальних посібників, підготовці аналітичних доповідей чи написанні відповідних розділів підручників, навчальних посібників.

Апробація результатів дослідження. Наукові результати, положення і висновки дисертації обговорювали на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника в період з 2007 до 2010 рр. Теоретичні положення дисертації було апробовано в доповідях на міжнародних, всеукраїнських і регіональних конференціях: «Научные исследования и их практическое применение. Современное состояние и пути развития» (жовтень 2008 р., м. Одеса); «Нові виміри сучасного світу» (листопад 2008 р., м. Мелітополь); «Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании» (грудень 2008 р., м. Одеса); «Современные направления теоретических и прикладных исследований» (березень 2009 р., м. Одеса); «Національна ідея та національний інтерес України: єднання заради майбутнього» (березень 2009 р., м. Сімферополь-Ялта); «Людина. Світ. Суспільство» (квітень 2009 р., м. Київ); «Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте» (червень 2009 р., м. Одеса); «Українська наука XXI століття» (червень 2009 р., м. Київ); «Проблеми культурної ідентичності: локальний та глобальний контексти» (квітень 2010 р., м. Острог), «Дні науки філософського факультету-2010» (квітень 2010 р., м. Київ).

Публікації. Основні теоретичні та практичні положення, результати, висновки й пропозиції дисертації знайшли відображення в 17 публікаціях, у тому числі - у шести статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, додатків, списку використаних джерел (359 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 233 сторінки, з них 183 - основного тексту.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету, завдання роботи, визначено об'єкт, предмет, наукову новизну дослідження, теоретичне та практичне значення роботи, подано відомості про апробацію результатів дослідження і структуру роботи.

У Розділі 1. «Теоретико-методологічні основи дослідження виборчої кампанії в політичній науці» з'ясовано сутність основних категорій дослідження, висвітлено теоретико-методологічні підходи до вивчення виборчої кампанії та поведінки виборців.

У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробки проблеми виборчих кампаній: теоретичні і методологічні підходи» авторка зазначає, що дослідження феномену виборчої кампанії є прикладом різноманітних підходів та поглядів, які склалися в політичній науці, основними серед яких є соціологічний, комунікативний, соціально-психологічний, раціонально-інструментальний, маркетинговий. Кожна із зазначених теоретичних моделей зосереджує свою увагу на конкретній системі детермінант електоральних уподобань громадян: належності до соціальної групи (соціологічна модель П. Лазарсфельда), зв'язку із ЗМІ та міжособистісному спілкуванні (комунікативна Г. Лассуела, Дж. Клаппера, С. Ленарта), партійній належності та партійній ідентифікації (соціально-психологічна А. Кемпбелла), раціональній поведінці індивіда (раціонально-інструментальна Е. Доунса, М. Фіоріни). У процесі історичного розвитку, коли дедалі важче було передбачити поведінку виборців, виник маркетинговий підхід (Й. Шумпетер, П. Бурдьє), в основі якого лежать маніпулятивні теорії електоральної поведінки. Маркетинговий підход до побудови виборчих кампаній передбачає вивчення кон'юнктури «політичного ринку» і використання певної системи дій, які дають змогу ефективно впливати на електоральні орієнтації громадян і сприяють «просуванню» кандидата на виборну посаду. Однак застосування таких підходів щодо України ускладнюється трансформативними процесами та відповідно малим терміном виборчого досвіду й вільних конкурентних виборів, відсутністю в політичних партій власної соціальної бази, що перешкоджає політичній структуризації соціуму, низьким рівнем представництва інтересів громадян та їх політичної участі, яка переважно зводиться до процесу голосування, відсутністю дієвого контролю за діяльністю обраної влади тощо.

Аналізуючи питання теоретичного опрацювання вказаної проблеми, необхідно відзначити таких представників зарубіжної політичної науки, як Ф. Гоулд, А. Ковлер, Д. Стокме, Т. Уайт. Питання організації виборчих кампаній стали предметом дослідження таких російських дослідників, як К. Антипов, Ю. Баженов, Н. Давлєтшина, В. Євстаф'єв, К. Жуков, А. Ільїн, А. Карнишов, В. Комаровський, О. Кудінов, С. Лісовський, А. Лукашов, Є. Малкін, Д. Нежданов, А. Понідєлко, Є. Сучков.

Значну цікавість викликають вітчизняні наукові дослідження, присвячені розгляду виборчих процесів, які можна згрупувати таким чином. Першу групу робіт присвячено дослідженню теоретичних основ виборів, аналізові їх принципів, функцій, етапів, а також типів виборчих систем. До неї відносяться роботи А. Білоуса, Р. Балабана, В. Гончарука, Т. Дешко, А. Кіссе, О. Мазур, Г. Малкіної, О. Радченка, Б. Райковського, С. Рябова, М. Рябця, А. Школьникова. У вітчизняних наукових працях, присвячених теоретичним і практичним аспектам виборів, безпосереднє трактування терміна «виборча кампанія» зустрічається досить рідко. До проблеми визначення категорії «виборча кампанія» з наукових позицій підходили такі вчені, як В. Бебик, М. Варій, Г. Зурабян, Т. Іванова, В. Кафарський, В. Наумов, О. Петров, В. Полторак, М. Примуш, С. Рябов, О. Хімченко.

Друга група - це дослідження прикладного характеру, які сьогодні досить актуальні через попит на праці, які несуть інформацію щодо організації і проведення виборчих кампаній. Крім того, можна говорити про їх чітку спеціалізацію в рамках цього напрямку. Так, виборчі технології як елемент виборчої кампанії досліджують В. Бебик, Д. Видрін, О. Вишняк, К. Ващенко, Е. Золотухін, Л. Кочубей, А. Нальотов, Д. Наріжний, О. Петров, А. Пойченко В. Полторак. Вітчизняна дослідниця Т. Джига займається вивченням проблем політичної реклами під час виборчої кампанії до Верховної Ради України 2001-2002 рр., а саме - рекламних відеороликів партій, які транслювали по телебаченню. Особливості політичної реклами у виборчих технологіях проаналізовано в дисертаційному дослідженні Н. Лютко. Висвітлення специфіки формування іміджу політичного лідера в процесі виборчої кампанії міститься в наукових дослідженнях Н. Лікарчук і Ю. Яковлєвої. Імідж політичної партії як чинник електорального вибору став предметом дослідження Р. Старовойтенка. Колективна монографія І. Кресіної та Є. Перегуди висвітлює основні тенденції парламентських виборів в Україні, їх законодавче забезпечення і всебічно характеризує участь політичних партій у виборчих кампаніях. Питання участі політичних партій у виборчому процесі висвітлено в монографічних дослідженнях таких фахівців: А. Білоуса, В. Кременя, А. Романюка, А.Слюсаренка, Д. Табачника, В. Ткаченка, М.Томенка, Ю. Шведи.

Регіональні особливості парламентських виборів в Україні (на прикладі Закарпатської області) детально проаналізував у своєму дисертаційному дослідженні Ю. Остапець. Це одна з перших спроб у вітчизняній науці комплексного вивчення виборчих процесів на регіональному рівні. Інший дослідник - М. Гуйтор охарактеризував особливості застосування виборчих технологій у президентських виборчих кампаніях 1991-2004 рр. і парламентських - 1994-2007 рр. на загальнонаціональному та регіональному (Чернівецька й Закарпатська області) рівнях. Проблеми регіонального виміру політичного процесу висвітлюються і в дисертаційних дослідженнях В.Бусленка, І. Доцяка, О. Кукарцева, Т. Кучеренко, Г. Макарова, Д. Наріжного, Т. Татаренко, Ю. Тищенко, Л. Приходченка. Вивченням питань, які стосуються особливостей перебігу виборчих кампаній на рівні регіонів, займаються І. Буркут, В. Бурдяк, М. Бучин, А. Ключкович, А. Круглашов, О. Литвиненко, Ю. Лупей, А. Романюк, Л. Скочиляс, М. Токар, Ю. Якименко.

Таким чином, аналіз наукових джерел з проблематики дисертаційного дослідження дозволяє зробити висновок про те, що різні аспекти виборчих кампаній знайшли віддзеркалення в роботах українських і зарубіжних авторів. Проте слід констатувати недостатність наукових розробок з питань вивчення регіонального виборчого досвіду, а саме - відсутність комплексного аналізу регіональних виборчих кампаній у межах усієї Західної України. У зв'язку із цим, постала необхідність сформулювати теоретико-методологічний комплекс дослідження специфіки регіональної виборчої кампанії в українській політичній практиці.

У підрозділі 1.2 «Політико-правові основи дослідження виборчих кампаній в Україні» подано характеристику правової основи проведення виборів народних депутатів України та Президента України. Головний акцент дослідження зроблено на аналізові вітчизняного виборчого законодавства з точки зору його відповідності демократичним стандартам виборів. Ураховуючи реалії української політичної практики, обґрунтовано доцільність застосування інституційного підходу до вивчення виборчої кампанії, відповідно до якого важливу роль у поясненні електоральної поведінки відіграють такі інституційні чинники: форма держави, виборча система, партійна система, тип розподілу влади та ін. Зазначені інститути обумовлюють і регулюють діяльність та поведінку політичних акторів шляхом установлення комплексу правил, норм, процедур у сфері політики. Авторка доводить, що саме законодавча база у сфері виборів упроваджує певні «правила гри» для політичних сил і кандидатів на виборні пости, відображаючи інституціоналізацію або нормативне закріплення таких правил.

Законодавча база, яка регулювала порядок організації і проведення електоральних циклів 2002-2010 рр., характеризувалася нестабільністю через те, що кожна наступна виборча кампанія проходила відповідно до нового закону. Це було суттєвою перешкодою на шляху до відповідності міжнародним стандартам проведення демократичних, чесних, прозорих виборів. Саме стабільність виборчого законодавства є основою зміцнення демократії, з одного боку, і запобігає породженню сумнівів щодо вигідності таких змін владним органам - з іншого. Поряд з тим аналіз законодавчої бази проведення виборів 2002-2010 рр. відзначається позитивною динамікою на шляху вдосконалення вітчизняних правових рамок для демократичних виборів, однак ще не повною мірою сприяє реалізації зобов'язань перед ОБСЄ, Радою Європи та відповідає міжнародним виборчим стандартам.

У Розділі 2. «Регіональні особливості проведення виборчої кампанії під час виборів Президента України» розглянуто специфіку електоральної поведінки населення Західного регіону та досліджено особливості президентських виборчих кампаній 2004, 2010 рр.

У підрозділі 2.1 «Специфіка електоральної поведінки населення Західної України» досліджено модель електоральної поведінки мешканців Західного регіону, показано її регіональні особливості. Визначено чинники впливу на електоральну поведінку населення західних областей України. Установлено, що історичні особливості розвитку областей регіону (складність процесу державотворення, котрий пов'язаний з розвитком і функціонуванням українського суспільства в складі різних держав та імперій), етнічне походження, мовна та конфесійна приналежність, ціннісні орієнтації електорату визначають специфіку його поведінки та виборчих переваг. Зазначені регіональні ідентичності й обумовлюють систему електоральних орієнтацій досліджуваного регіону, а в період виборчих кампаній набувають форм політичної боротьби. З огляду на це, первісною робочою гіпотезою дослідження є положення про те, що суб'єкти виборчого процесу при розробці стратегії і тактики повинні діяти не лише централізовано, але й з урахуванням виборчої специфіки областей.

На думку дисертантки, розглядаючи специфіку електоральної підтримки під час досліджуваних виборчих кампаній, доцільно здійснити поділ Західного регіону на такі зони: 1) ядро (Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська області), яке домінує в системі виборчих переваг регіону; 2) проміжні області (Волинська, Рівненська), які займають проміжну позицію в електоральній структурі регіону; 3) маргінальні області (Закарпатська, Чернівецька), які займають прикордонну позицію в електоральній структурі регіону. регіональний виборчий кампанія

У підрозділі 2.2 «Регіональний фактор президентської виборчої кампанії 2004 р. в Західній Україні» висвітлено особливості перебігу виборчої кампанії 2004 р. у Західному регіоні. Авторка підкреслює, що, незважаючи на регіональну специфіку електоральних симпатій населення та електоральну поляризацію регіонів України, президентські вибори 2004 р. продемонстрували відсутність розмежування кандидатами на пост глави держави лінії ведення загальнонаціональної і регіональних виборчих кампаній. Це пов'язано з тим, що методи й способи ведення передвиборної боротьби в західних областях були ідентичні з тими, що використовували по всій Україні. Однак аналіз перебігу президентської виборчої кампанії-2004 дав можливість виокремити такі її особливості: зростання виборчої активності в порівнянні з президентськими виборами 1999 р.; участь у виборах кандидатів, які чітко ідентифікувалися з конкретним регіоном і позиціями його мешканців щодо «чутливих» проблем виборчої кампанії; масштабність і різноманітні форми прояву використання адміністративного ресурсу, його протистояння стосовно підтримки одного з лідерів виборчої кампанії на рівні обласних і місцевих державних адміністрацій; необ'єктивний характер висвітлення діяльності кандидатів у регіональних ЗМІ, детермінація редакційної політики їх політичними вподобаннями; специфічний характер настроїв виборців (абсолютне лідерство у регіоні В. Ющенка, за винятком Закарпатської та Чернівецької областей); посилення ролі церкви в агітації та мобілізації виборців.

У підрозділі 2.3 «Західний регіон у президентській виборчій кампанії 2010 р.» охарактеризовано регіональні особливості президентської виборчої кампанії 2010 р., які проявилися у формі: зниження активності виборців у порівнянні з президентськими виборами 2004 р.; зміни електоральних настроїв, яка вплинула на рівень підтримки кандидатів у базових для них регіонах (зменшення прихильників В. Ющенка, зростання підтримки В. Януковича порівняно з 2004 р., перетворення Ю. Тимошенко на єдиного лідера «помаранчевого» електорату); участі у виборах кандидатів, які змагалися за симпатії одного й того ж сегмента виборців, що призвело до розпорошення голосів, відданих за них; зростання кількості виборців, котрі голосували проти всіх; залучення церкви до агітаційного процесу; слабкості програмної складової кандидатів, коли спостерігаються популізм політичних програм, відсутність їх реалізації в практиці політичного життя і, як наслідок, відсутність культури звітування кандидатів за попередні зобов'язання, акцентування уваги на майбутніх досягненнях.

У Розділі 3. «Регіональний вимір парламентських виборчих кампаній в Україні» проаналізовано стратегії політичних сил на парламентських виборах 2002-2007 рр. та особливості застосування виборчих технологій.

У підрозділі 3.1 «Стратегії політичних сил на парламентських виборах 2002-2007 рр.» установлено, що актуальність визначення політичними силами власної стратегії виборчої кампанії залежала від механізму розподілу представницьких мандатів. На виборах народних депутатів 2002 р., які відбувалися за змішаною виборчою системою, питання вироблення стратегії не було актуальним, оскільки учасники виборчої кампанії легко могли потрапити до парламенту за результатами мажоритарної частини. Однак саме на парламентських виборах 2002 р. проявилася тенденція щодо врахування політичними силами певної специфіки регіонів при стратегічному плануванні кампанії.

Перехід до пропорційної системи виборів зумовив необхідність вироблення стратегії виборчої кампанії з метою отримання депутатських мандатів. На основі підходів до типології стратегії виборчої кампанії, запропонованих російськими дослідниками Є. Малкіним та Є. Сучковим, охарактеризовано особливості стратегій політичних сил, що здобули місця в парламенті. Визначається, що стратегії переможців виборів 2006-2007 рр. на рівні Західного регіону не відрізнялися від їх виборчих стратегій, що реалізовувалися по всій території України, оскільки передвиборні програми не були адаптовані до очікувань електорату конкретно визначеної території та особливостей регіону загалом.

Дослідження виборчих кампаній засвідчило, що стратегія орієнтації на конкретні соціальні групи виборців, що є властивістю пропорційної виборчої системи у поєднанні з багатопартійністю, в умовах України представлена переважаючою локальною орієнтацією. Одночасно досвід виборчих кампаній продемонстрував насадження конструкції дихотомної оцінки політичних подій у межах країни, виділення двох головних конкурентів та їх відповідника «свій-чужий» у межах регіону, а також наявність чіткої тенденції орієнтації на боротьбу не лише з головним опонентом, але й за перетягування електорату ідеологічно близьких політичних партнерів.

У підрозділі 3.2 «Застосування виборчих технологій у кампаніях з обрання народних депутатів України» простежено еволюцію використання виборчих технологій у вітчизняній практиці виборів, з'ясовано особливості їх застосування в парламентських виборчих кампаніях 2002, 2006, 2007 рр. Відмічено значну технологічну обумовленість виборів, починаючи з парламентської виборчої кампанії 2002 р. Висвітлено виборчі технології, які застосовували «За ЄдУ!», СДПУ(о), БЮТ, «Блок Віктора Ющенка “Наша Україна”», КПУ, ПЗУ. На думку авторки, саме вибори народних депутатів України 2002 р. ознаменувалися посиленням маніпулятивних технік впливу на електоральну поведінку (зростання ваги іміджевої, ідеологічної складової, передвиборнчих гасел, інформаційного впливу на формування політичних уподобань громадян), зростанням застосування адміністративного ресурсу, який став визначальним чинником впливу на перебіг виборчої кампанії. Визначено, що регіональний рівень даної кампанії відзначався використанням технологій, пов'язаних зі змінами меж виборчих округів, технології «клонів» або «двійників», яка поширювалася як на кандидатів, висунутих в одномандатних виборчих округах, так і на політичні партії та блоки.

Вважаємо, що парламентські виборчі кампанії 2006-2007 рр. продемонстрували відсутність централізованого використання адміністративних важелів і зменшення впливу владного фактора на результати волевиявлення. Однак наявність у суспільстві конфліктних тем (зовнішньополітичні пріоритети виборців різних регіонів України, ставлення до російської мови), тем загрози й небезпеки зумовила появу нових прийомів виборчої боротьби (використання технік маніпулювання почуттями й емоціями виборців, апелювання до підсвідомості людини). Апеляція до подій 2004 р., до «образу Майдану» стала основою для застосування маніпулятивних прийомів впливу на свідомість виборця та його емоційний стан. Визначено, що регіональний рівень зазначеної кампанії характеризувався зосередженням уваги на загальнонаціональній проблематиці при проведенні агітаційних заходів. Аналіз діяльності місцевих штабів у Західному регіоні показав, що їх основне завдання полягало в комплектуванні виборчих дільниць, організації зустрічей лідерів політичних партій з мешканцями регіону, забезпеченні призначення спостерігачів для спостереження за виборчим процесом, що доводить про централізований характер діяльності учасників передвиборних змагань.

У висновках узагальнюються основні положення та результати дослідження.

В дисертації здійснено комплексний аналіз регіональних особливостей виборчих кампаній в Україні на прикладі західних областей. Порушена проблематика має принципове значення, зважаючи на локальні політичні трансформації у Західному регіоні України.

Глибоке та всебічне вивчення виборчих процесів, з'ясування їх сутності, тенденцій і динаміки розвитку можливе тільки за умови використання відповідного теоретичного та методологічного інструментарію. Основні підходи до вивчення виборчої кампанії можуть бути узагальнені так: соціологічний, комунікативний, соціально-психологічний, раціонально-інструментальний, маркетинговий, інституційний.

У ході дослідження з'ясовано, що фактично офіційний день виборів перетворюється тільки на фіксування результатів тривалої передвиборної боротьби, під час якої формується громадська думка щодо кандидатів, які балотуються на певний пост. Тому серед множинності варіантів змістовного наповнення поняття «виборча кампанія» авторка виокремлює широке й вузьке тлумачення. У широкому розумінні виборча кампанія - це встановлений законом період, протягом якого кандидати чи політичні партії та організації, а також державні органи, які відповідають за проведення виборів, здійснюють їх організаційну, пропагандистську й ідеолого-інформаційну підготовку відповідно до утверджених правил. У вузькому розумінні виборча кампанія - це законодавчо визначений проміжок часу, протягом якого кандидати чи політичні партії (виборчі блоки) займаються реалізацією власної стратегії і тактики з метою їх обрання шляхом виборів в органи державної влади та місцевого самоврядування. У таких випадках слід говорити про виборчу кампанію політичної партії або кандидата.

Кандидат чи політична партія, які мають чітку географію електоральної прихильності, повинні враховувати вплив регіональних чинників при проведенні власної виборчої кампанії. Під регіональними виборчими кампаніями ми розуміємо сукупність цілеспрямованих дій суб'єктів виборчого процесу, котрі змагаються за виборні посади, що здійснюються з урахуванням комплексу політико-ідеологічних, історичних, територіальних, соціодемографічних і культурно-етнічних ідентичностей, властивих індивідам, спільнотам та інституціям, що діють на певній території.

Досвід проведення виборчих кампаній в Україні в період 2002-2010 рр. виявив ряд проблем у сфері правової регламентації виборчого процесу, особливо з точки зору його відповідності міжнародним виборчим стандартам. Оцінюючи досягнутий рівень політико-правового забезпечення організації і проведення виборчих кампаній в Україні, доведено існування нагальної потреби в усуненні наявних недоліків національного законодавства у виборчій сфері, необхідності імплементації міжнародних і загальноєвропейських правових стандартів виборів у вітчизняне законодавство.

На основі аналізу історичних, соціодемографічних, мовних, етнічних ознак, які впливають на електоральний вибір населення Західного регіону, виявлено його специфіку. Доведено, що специфічний характер електоральної поведінки мешканців західних областей проявляється у властивих для них регіональних преференціях певним політичним силам. Проте дещо поляризованими відносно електоральної географії Західної України є Закарпатська та Чернівецька області, які як на парламентських, так і на президентських виборах демонструють зменшення інтенсивності підтримки «помаранчевих» і стабільну, значно вищу підтримку Партії регіонів та її лідера В. Януковича, що пояснюється прихильністю «етнічного електорату», який їх населяє (російської, румунської, угорської національних меншин); політичною позицією Партії регіонів, яка пропагує впровадження Європейської хартії прав національних меншин, федералістські гасла, орієнтується на забезпечення найкращих стосунків з Росією; релігійним чинником, зокрема, впливом православних громад промосковської орієнтації; впливом бізнесових структур.

Незважаючи на те, що електоральна поведінка населення досліджуваного регіону мала яскраво виражену регіональну специфіку, здійснений аналіз виборчих кампаній 2002-2010 рр. не підтвердив висунуту початкову робочу гіпотезу, оскільки суб'єкти виборчого процесу, які змагалися за виборні посади, розгортали уніфіковану діяльність по всій території України та не враховували виборчу специфіку областей на етапі вироблення стратегії та реалізації тактики виборчої кампанії. Такий стан справ пояснюється і слабкістю програмної складової кандидатів, пов'язаної з популізмом політичних програм, відсутністю їх реалізації в практиці політичного життя.

Визначено, що президентські виборчі кампанії 2004-2010 рр. відзначилися наявністю двох чітко виражених лідерів виборчих перегонів, які протистояли між собою за голоси електорату, дихотомічним розподілом регіонів щодо їх підтримки, коливанням у рівні політичної активності населення, використанням технологій мобілізації виборців, управління їх емоційними станами, руйнації та дискредитації іміджів як кандидатів від влади, так і опозиції, політизацією церкви. Виявлено, що регіональний рівень президентської виборчої кампанії 2004 р. характеризувався масштабністю та різноманітними формами прояву використання адміністративного ресурсу, його протистоянням стосовно підтримки одного з лідерів виборчої кампанії на рівні обласних і місцевих державних адміністрацій; необ'єктивним висвітленням діяльності кандидатів у регіональних ЗМІ, їх поляризацією щодо підтримки того чи іншого кандидата; специфічними політичними преференціями виборців.

Вибори Президента України 2010 р. відбувалися в умовах глобальної фінансово-економічної кризи, руйнації «ідеалів та цінностей Майдану», зростання недовіри до політиків і значною мірою були орієнтовані на соціально-економічний аспект, а саме: «шляхи виходу з кризи», подолання інфляції та безробіття. Популярна у 2004 р. тематика мови чи пріоритетного напряму зовнішньої політики, за допомогою якої в громадській думці актуалізувалася наявність відмінностей між регіонами, поляризації в суспільстві й розколу України, відбувалося формування образу «свій-чужий», не була першочерговою в рейтингу проблем виборчих перегонів-2010.

Установлено, що президентська виборча кампанія 2010 р. мала такі особливості в досліджуваному регіоні, як: зниження виборчої активності, зміна електоральних настроїв, відсутність обговорення регіональних проблем у виборчій агітації, зосередження уваги при проведенні агітаційної роботи на загальнонаціональній проблематиці, протестний характер голосування в другому турі виборів, розпорошеність голосів виборців, пов'язана з участю кандидатів, які намагалися вплинути на одні й ті ж адресні групи.

Регіональний вимір парламентської виборчої кампанії 2002 р. відзначався високим рівнем активності виборців, що доводить про значний ступінь політизації його мешканців. Форматування владно-опозиційного сегмента електорального простору зумовило його чітку локалізацію. Електорально-географічний результат виборів засвідчив недовіру до політики тодішньої влади, наслідком чого стала підтримка опозиційних сил («Блок Віктора Ющенка “Наша Україна”», «Виборчий блок Юлії Тимошенко»). Окрім того, регіональні особливості парламентської виборчої кампанії 2002 р. мали такі форми прояву: застосування різнорівневої проблематики політичного дискурсу в системі центр-периферія, значна технологічна обумовленість, пов'язана з використанням різноманітних виборчих технологій як елементів цілеспрямованого впливу на виборців, здатних сформувати або змінити їх електоральні орієнтації, зростання ролі ідеологічного й іміджевого ресурсів, застосування адміністративних важелів як засобу впливу на виборчі пріоритети.

Опираючись на аналіз результатів голосування, регіональні особливості парламентських виборів 2006-2007 рр. проявились у формі: зростання виборчої активності (у середньому на 4% відносно показників 2006 р.); зміни діапазону електорального вибору населення, зокрема, зменшення підтримки «Нашої України» (Нашої України-Народної Самооборони) завдяки переорієнтації виборців на користь БЮТ; зростання прихильності до Партії регіонів, що дає підстави стверджувати про поступове розширення її електорального поля в регіоні; зменшення рейтингу лівих сил, особливо КПУ, яка не змогла подолати виборчий бар'єр у Закарпатській і Чернівецькій областях (це саме стосується СПУ); побудови агітаційної кампанії на загальнонаціональній проблематиці, що доводить про централізований характер діяльності учасників передвиборних змагань. Окрім того, електоральний вибір населення залишається персоналізованим, оскільки чітко зберігається тенденція персоніфікації образів сучасних політичних партій і блоків, коли імідж лідера визначає імідж політичної сили та досягнутий нею результат на виборах. На основі цього підтверджено посилення впливу особистісного чинника на виборчі пріоритети, слабкість ідеологічної артикуляції та, відповідно, зниження ролі ідеологій, які не виступають основою політичного самовизначення українського виборця.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях

1. Мадрига Т. Б. Особливості проведення виборів народних депутатів України в 2006, 2007 роках: інституційно-правовий аспект / Т. Мадрига // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Політологія. Соціологія. Філософія». - Ужгород : Вид-во УжНУ «Говерла», 2009. - Вип. 11. - С. 115-120.

2. Мадрига Т. Б. Іміджеві складові президентської кампанії 2004 року / Тетяна Мадрига // Віче: журнал Верховної Ради України. - 2009. - № 14. - Липень. - С. 22-24.

3. Мадрига Т. Б. Стратегії основних суб'єктів виборчої кампанії на позачергових парламентських виборах 2007 / Т. Б. Мадрига // Гілея (науковий вісник) : зб. наук. праць. - К. : Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова; Укр. акад. наук, 2009. - Вип. 27. - С. 359-366.

4. Мадрига Т. Б. Наукові підходи та методологія дослідження виборчої кампанії в зарубіжній політичній науці / Т. Мадрига // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Політологія. Соціологія. Філософія». - Ужгород : Вид-во УжНУ «Говерла», 2009 - Вип. 13. - С. 310-313.

5. Мадрига Т. Б. Особливості використання виборчих технологій у виборах до Верховної Ради України 2002 року / Т. Б. Мадрига // Гілея (науковий вісник) : зб. наук. праць. - К. : Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова; Укр. акад. наук, 2009. - Вип. 30. - С. 467-473.

6. Мадрига Т. Б. Особливості застосування виборчих технологій у парламентських виборчих кампаніях 2006-2007 рр. / Тетяна Богданівна Мадрига // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв : наук. журнал. - К. : Міленіум, 2010. - № 1. - С. 176-180.

7. Мадрига Т. Б. Електоральна характеристика Західного регіону України (2002-2007 рр.) / Т. Б. Мадрига // Панорама політологічних студій: науковий вісник Рівненського державного гуманітарного університету. - Рівне : РДГУ, 2009. - Вип. 3. - С. 168-175.

Анотація

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2011.

У дисертації здійснено дослідження регіональних особливостей сучасних виборчих кампаній в Україні на прикладі західних областей України. Методологічною основою роботи є головні теоретичні підходи до аналізу виборчої кампанії та електоральної поведінки, які сформувалися в політичній науці. Емпіричну основу дослідження становлять результати виборів, статистичні матеріали, дані перепису населення 2001 р., результати дослідження провідних наукових центрів України та регіональних наукових установ, що вивчають виборчий процес.

Визначено політико-правові основи проведення виборів народних депутатів України та Президента України. Головний акцент дослідження при цьому зроблено на аналізі вітчизняного виборчого законодавства з точки зору його відповідності демократичним стандартам виборів. Проаналізовано чинники впливу на електоральну поведінку населення Західного регіону.

Досліджено регіональні особливості виборчих кампаній в Україні з 2002 до 2010 рр. Доведено положення про централізований характер проведення виборчих кампаній в Україні, слабку орієнтацію на соціально-культурні та територіальні особливості, інтереси й можливості регіонів, що унеможливлює врахування регіональної специфіки та регіонального розвитку на етапі вироблення стратегії й реалізації тактики виборчої кампанії.

Ключові слова: виборча кампанія, вибори, електорат, електоральна поведінка, Західний регіон, стратегія, тактика, імідж.

Аннотация

Мадрыга Т.Б. Региональные избирательные кампании начала XXI века (на примере западных областей Украины). - Рукопись.

Диссертация на соискание учлной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2011.

В диссертации осуществлено исследование региональных особенностей современных избирательных кампаний в Украине на примере западных областей Украины. Методологической основой работы являются основные теоретические подходы к анализу избирательной кампании и электорального поведения, которые сформировались в политической науке (социологический, коммуникативный, социально-психологический, рационально-инструментальный, маркетинговый, институциональный). Эмпирическую основу исследования составляют результаты выборов, статистические материалы, данные переписи населения 2001 г., результаты исследования ведущих научных центров Украины и региональных научных учреждений, изучающих избирательный процесс.

Определены политико-правовые основы проведения выборов народных депутатов Украины и Президента Украины. Главный акцент исследования при этом сделан на анализе отечественного избирательного законодательства с точки зрения его соответствия демократическим стандартам выборов. Проанализированы факторы, которые определяют электоральное поведение населения Западного региона: 1) общеисторические; 2) институциональные (форма государства, тип избирательной системы и разделения властей, партийная система); 3) конкретно-событийные (ход конкретной избирательной кампании, использование межрегиональных различий в избирательных технологиях, деятельность СМИ и др.). Установлено, что исторические особенности развития областей региона (сложность процесса создания государства, который связан с развитием и функционированием украинского общества в составе разных государств и империй), этническое происхождение, языковая и конфессиональная принадлежность, ценностные ориентации электората определяют специфику его поведения и избирательных предпочтений. Указанные региональные идентичности и обусловливают систему электоральных ориентаций исследуемого региона, а в период избирательных кампаний приобретают формы политической борьбы.

Виделены региональные особенности избирательных кампаний в Украине с 2002 по 2010 гг. Осуществлено разделение Западного региона в зависимости от специфики электоральных настроений на такие зоны: 1) ядро (Ивано-Франковская, Львовская, Тернопольская области), которое доминирует в системе избирательных преимуществ региона; 2) промежуточные области (Волынская, Ровенская), которые занимают промежуточную позицию в электоральной структуре региона; 3) маргинальные области (Закарпатская, Черновицкая), которые занимают пограничную позицию в электоральной структуре региона. Такая пограничность и детерминирует маргинальность и нетипичность указанных областей в системе западноукраинских политических ориентаций.

В диссертации делается вывод о том, что электоральный выбор населения остается персонализированным, поскольку четко сохраняется тенденция персонификации образов современных политических партий и блоков, когда имидж лидера определяет имидж политической силы и достигнутый ею результат на выборах. Следствием такого положения дел является усиление влияния личностного фактора на избирательные приоритеты, слабость идеологической артикуляции и соответственно снижение роли идеологий, которые не выступают основой политического самоопределения украинского избирателя.

Доказано, что избирательные кампании в Украине имеют централизированый характер, слабо ориентованы на социально-культурные и территориальные особенности, интересы и возможности регионов, что делает невозможным учет региональной специфики и регионального развития на этапе выработки стратегии и реализации тактики избирательной кампании.

Ключевые слова: избирательная кампания, выборы, электорат, электоральное поведение, Западный регион, стратегия, тактика, имидж.

Summary

Madryga T.B. Regional election campaigns at the beginning of the XXI century (in imitation of Western Ukraine). - Manuscript.

The thesis for obtaining a scientific Degree of Candidate of Political Sciences in speciality 23.00.02 - political Institutions and processes. - The Ivan Franko L'viv National University. - Lviv, 2011.

The thesis presents a study of regional features of modern election campaigns in Ukraine on the example of Ukraine's western regions. Methodological basis of the thesis is the main theoretical approaches to the analysis of campaign and electoral behavior, which developed in political science. Empiric basis is formed by the election results, statistical data, the census in 2001, the results of the leading scientific centres of Ukraine and regional scientific institutions that study the electoral process.

Political and legal basis for the election of deputies of Ukraine and the President of Ukraine is determined. The main emphasis of this research is done on the analysis of national election legislation in terms of its compliance with democratic standards of elections. The factors influencing the electoral behavior of the population of the western region is analised.

Regional features of the election campaigns in Ukraine from 2002 to 2010 are studied. The regulations of the centralized nature of election campaigns in Ukraine, poor targeting of social, cultural and territorial characteristics, interests and opportunities of the region that prevents incorporation of regional specificity and regional development at the stage of a strategy and tactics of the campaign are considered.

Key words: electoin campaign, election, electorate, electoral behavior, Western region, strategy, tactics, image.