Регіональні політичні еліти України: порівняльний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Спеціальність 23.00.02 - Політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Регіональні політичні еліти України: порівняльний аналіз

Маркітантов Вадим Юрійович

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політології Львівського національного університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор

Романюк Анатолій Семенович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

професор кафедри політології

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор

Наумкіна Світлана Михайлівна,

Державний заклад

“Південноукраїнський національний педагогічний

університет імені К.Д. Ушинського”,

завідувач кафедри політичних наук

кандидат філософських наук, професор

Кухта Борис Леонідович,

Львівський інститут менеджменту,

завідувач кафедри гуманітарних дисциплін

Захист відбудеться 9 червня 2011 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 301.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано “ 5” травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат політичних наук О.М. Сорба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проголошення незалежності України поклало початок активного процесу державотворення, що імпліцитно включало в себе формування системи політичних інститутів, одним з яких є складноструктурована політична еліта, зокрема й регіональна.

Наскільки регіональна політична еліта залишилась закритою і який її потенціал щодо майбутнього входження/виходу на національний рівень - відкриті питання.

З 2004 року в політичному житті України чітко окреслилась проблема політичних відмінностей окремих регіонів. Навіть більше, ці відмінності набули характеру соціо-політичного поділу, оскільки головні політичні партії країни у своїх програмах та діяльності все більше звертаються до регіональних особливостей. У той же час у переважній більшості випадків в науковому просторі досліджуються політичні феномени на національному рівні, а регіональні особливості розглядаються, як правило, у якості прикладів дії загальнонаціональних тенденцій.

Досвід політичного розвитку України продемонстрував, що в регіонах з'являються й набувають розвитку політичні явища і процеси, які мають не тільки самодостатній характер, але й виступають змінними, здатними вирішальним чином впливати на загальнонаціональні процеси.

У світлі цього, дослідження процесів формування та трансформації еліти Львівської та Хмельницької областей дає можливість проаналізувати як вплив загальнонаціональних процесів у регіонах, так і подій регіонального рівня на загальнонаціональний.

Порівняльні дослідження традиційно відбуваються як щодо контрастних, так і до подібних між собою об'єктів. Для порівняння формування та трансформації еліти ми обрали Львівську та Хмельницьку області у період з 1990 р. до 2010 р. Таке дослідження має на меті порівняти не кардинально різні регіони, а близькі і навіть дещо схожі між собою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з плановими науково-дослідними темами кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка у межах комплексної теми “Політичний процес в умовах трансформації: світовий досвід і Україна”, номер державної реєстрації № 0108U008916.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є концептуалізація трансформації регіональної політичної еліти з 1990 року, визначення спільних і особливих рис регіональної політичної еліти Львівської та Хмельницької областей.

Досягнення означеної мети дослідження зумовлює необхідність розв'язання таких завдань:

визначити сутність, параметри та головні функції регіональної політичної еліти; регіональний політичний еліта

охарактеризувати співвідношення понять регіональна політична еліта - регіональні політичні лідери на концептуальному і фактологічному рівнях;

дослідити особливості процесу формування та трансформації політичної еліти сучасної України;

з'ясувати тип закрита-відкрита регіональна політична еліта;

встановити рівень впливу політичної реформи, виборчої системи та змін виборчого законодавства на регіональну політичну еліту;

визначити стан політичної еліти регіонального рівня на всіх етапах її розвитку, спільні та відмінні характеристики;

з'ясувати спільні характеристики та особливості тенденцій розвитку регіональної політичної еліти досліджуваних областей.

Об'єкт дослідження - регіональні політичні еліти України (обласного, районного та міського рівнів).

Предмет дослідження - тенденції трансформації депутатських корпусів рад різного рівня Хмельницької та Львівської областей як репрезентаторів регіональної політичної еліти через регіональні вибори (1990-2006 рр.).

Методологічна основа дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи обрано концепцію неоінституціоналізму, основою якої є розуміння суспільної механіки як сукупності функціонально взаємопов'язаних політичних інститутів. Дослідження базується на наукових принципах об'єктивності, системності, новизни. Мета й завдання дослідження зумовили використання таких методів, як історичний, аналізу та синтезу, статистичний аналіз, позиційний аналіз, контент-аналіз, структурно-функціональний, порівняльний. Історичний метод дає можливість простежити основні етапи розвитку теорій. Методи аналізу та синтезу сприяють уточненню таких понять, як “еліта”, “політична еліта”, “регіон” та визначенню поняття “регіональна політична еліта”. За допомогою статистичного аналізу згруповано та проаналізовано масиви кількісної інформації щодо структури депутатських корпусів досліджуваних областей за різні періоди. Позиційний аналіз полягає у виокремленні та вивченні представників еліти за визначенням формальної позиції в інститутах влади. Контент-аналіз дозволяє отримати з окремих біографічних відомостей загальні статистичні дані, відстежити тенденції розвитку еліти регіону в цілому. Структурно-функціональний метод сприяє з'ясуванню функцій політичної еліти та особливостей її структури. Порівняльний метод дозволяє віднайти спільні та відмінні риси політичної еліти досліджуваних регіонів - депутатів міських, районних та обласних рад.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Дисертаційна робота є першою у вітчизняній політичній науці, в якій проводиться порівняльний аналіз регіональних політичних еліт України. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в український політичній науці:

доведено, що:

сповільнення темпів оновлення депутатського корпусу дає підстави констатувати початок процесу консолідації регіональної політичної еліти;

перехід до пропорційної виборчої системи (2006 р.) сприяв зростанню закритості політичної еліти регіонального рівня;

попри значну політичну відмінність головних характеристик регіональної політичної еліти Львівської та Хмельницької областей на першому етапі, функціонування у межах єдиної національної держави сприяло зростанню і домінуванню спільних ознак між регіональними політичними елітами в освітній, національній, віковій та політичній площинах;

виявилася тенденція поступового “старіння” регіональної політичної еліти;

втрата необхідності представництва в радах різного рівня основних офіційних суспільних груп спричинила зменшення кількості депутатів із середньою та середньою спеціальною освітою;

на зміну поділу політичних сил на комуністичні-антикомуністичні прийшов поділ на провладні й опозиційні. Упродовж трьох каденцій зберігається перша тенденція з виразними відмінностями між регіонами, і лише від виборів 2002 року спостерігаємо другу.

Львівська область упродовж усього досліджуваного періоду зберегла швидкі темпи змін у партійному представництві рад, чого не можна сказати про Хмельницьку область, де вони мали хаотичний безсистемний характер;

подібність між областями у політичній площині з'явилася тільки після президентських виборів 2004 року;

чіткіше означено етапи розвитку регіональної політичної еліти:

1990-1994 рр. - початок формування, коли у радах домінують члени колишньої Комуністичної партії;

1994-2006 рр. - період формування національної політичної еліти;

2006 р. - початок домінування політичних партій у формуванні регіональної політичної еліти, що може призвести до наступних якісних змін;

отримали подальший розвиток положення про регіональну політичну еліту:

це диференційована, відносно привілейована соціальна група, члени якої контролюють основні канали впливу в регіоні: адміністративно-правові, фінансово-економічні та інформаційно-ідеологічні, ухвалюють політичні рішення, безпосередньо керують регіоном, прямо чи опосередковано впливають на політичні процеси регіону;

основними функціями регіональної політичної еліти є представницька, управлінська, моніторингу, інтегративна, стратегічна, організаторська, підготовки та перепідготовки кадрів.

Теоретичне і практичне значення дисертаційної роботи. Концептуальні положення дисертації можуть бути використані при подальшому дослідженні вітчизняних регіональних політичних еліт, при порівняльному аналізі політичних еліт різних регіонів України. Отримані нами результати формують цілісне уявлення про теоретико-методологічні підходи до визначення поняття “регіональна політична еліта”. Зібраний у дослідженні фактичний матеріал може бути використаний при підготовці навчальних посібників і розробці курсів з елітології та політичної елітології.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані на міжнародній науково-практичній конференції “Кам'янець-Подільський в контексті україно-європейських зв'язків: історія та сучасність” (Кам'янець-Подільський, травень 2003 р.); міжнародному конгресі українських істориків” (Кам'янець-Подільський, вересень 2003 р.); міжнародній науковій конференції “Трансформація політичної системи України та Польщі в умовах європейської інтеграції” (Львів, листопад 2003 р.); звітних наукових конференціях викладачів і аспірантів Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (Кам'янець-Подільський, 2005 р., 2007 р., 2008 р., 2010 р.); науково-практичній конференції “Політична наука в Україні: стан і перспективи” (Львів, квітень 2007 р.); міжнародному науковому семінарі “Методологічні проблеми гуманітарних досліджень” (Кам'янець-Подільський, травень 2008 р.); VІІІ Міжнародній науковій конференції “Еволюція як методологічна та світоглядна проблема в гуманітарних науках (до 125-річчя Б. Маліновського)” (Кам'янець-Подільський, травень, 2009 р.); І Міжнародній конференції молодих науковців “Гуманітарні та соціальні науки - 2009” (Львів, травень 2009 р.); конференціях молодих учених Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (Кам'янець-Подільський, 2009 р., 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 18 публікаціях. З них сім статей, шість з яких - у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та одинадцять матеріалів і тез доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків, списку використаної літератури та джерел. Обсяг основної частини тексту становить 189 сторінок. Список використаних джерел налічує 490 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, проаналізовано ступінь її розробленості, зазначено її зв'язок з чинними програмами науково-дослідницької роботи, визначено об'єкт і предмет дослідження, мета і завдання, а також методи дослідження. Сформульована наукова новизна, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, їх апробацію, означено структуру роботи.

У розділі 1. “Теоретико-методологічні засади дослідження регіональної політичної еліти” зроблено огляд літератури та джерельної бази, задіяної в дисертації, проаналізовано основні підходи до розуміння категорій “політична еліта” та “регіональна політична еліта”, основні критерії класифікації еліт та їх типологія, визначено функції політичних та регіональних політичних еліт, розглянуто чинники формування та рекрутування політичної еліти, а також особливості цих процесів в Україні.

У підрозділі 1.1. “Історіографія питання та джерельна база дослідження” окреслено основні напрацювання щодо стану вивчення питання політичної та регіональної політичної еліти у вітчизняній та російській науковій літературі. На особливу увагу заслуговують праці російського вченого Г. Ашина, який займається проблемами еліти ще з 60-х рр. ХХ ст. і на сьогодні є автором та співавтором низки наукових праць з елітології.

В Україні основоположним є видання Б. Кухти у співавторстві з Н. Теплоуховою “Політичні еліти і лідери”, у якому характеризуються етапи формування політичної еліти в різні історичні періоди, розвиток ідей елітарності від стародавнього часу до елітистських концепцій ХХ ст., аналізується суть політичної еліти, її структура, типологія тощо.

Важливою теоретичною проблемою дослідження є визначення функцій політичних еліт. Цієї проблеми торкалися Д. Видрін, С. Вовканич, В. Бебик, В. Білецький, С. Троян, Ю. Сурмін, Т. Бевз, М Пірен, О. Майборода, О. Гаман-Голутвина та ін.

Не менш важливим і цікавим постає дослідження проблеми формування та рекрутування політичної еліти, визначення відповідності процесів, що відбуваються в Україні, світовим традиціям та тенденціям, виокремлення особливостей у генезі української політичної еліти.

Загальні проблеми формування та рекрутування політичної еліти окреслили Г. Ашин, А. Пахарєв, М. Обушний, О. Мясніков, А. Паутов та Т. Вернигорова, І. Шкурат, О. Гаман-Голутвіна та ін.

Вивченню історії становлення вітчизняної політичної еліти та особливостей процесу формування та рекрутування політичної еліти в сучасній Україні присвяченні наукові дослідження А. Луценка, С. Наумкіної та Л. Козловської, І. Жданова, Ю. Якименка, В. Бебика, В. Фесенка, М. Михальченка, О. Мяснікова, В. Білецького, Є. Добриніної, Г. Щокіна, Л. Мандзій, А. Савкова та ін.

Окремі праці вітчизняних і російських учених присвячені й регіональній політичній еліті. Серед науковців, що досліджували цю проблему, можемо назвати В. Бебика, Ю. Бурімейка, В. Голоту, А. Дахіна, С. Дацюка, А. Зоткіна, А. Магомєдова, К. Михальову, Г. Музиченко, М. Пірен, А. Рибака, І. Шкурата, О. Якубовського, О. Яременко та ін.

Джерела дисертаційного дослідження ми поділили на чотири групи: законодавчі акти, матеріали державних архівів та архівних відділів, відомості регіональної та місцевої преси, електронні ресурси.

У підрозділі 1.2. “Становлення та розвиток теорій еліт” здійснено огляд процесу формування та розвитку теорій еліт, які пройшли значний еволюційний шлях: від роздумів стародавніх мислителів і філософів над суспільним поділом до становлення елітології як окремої науки.

Розглянуто основні теорії обґрунтування еліти: ціннісну, біологічну, психологічну, структурно-функціональну, плюралістичну та ін., - що в результаті дозволило виділити притаманні еліті основні критерії: харизма, психологічні особливості людини, генетичний фактор, статус, багатство, ціннісний орієнтир та функціональний фактор.

У підрозділі 1.3. “Сутність та особливості понять еліта, політична еліта та регіональна політична еліта” проаналізовано зміст, який вкладають у ці поняття вітчизняні та зарубіжні науковці, а також пересічні громадяни нашої країни. Розглянуто структуру політичної еліти різного рівня. В результаті під політичною елітою в роботі ми розуміємо внутрішньо згуртовану, відносно привілейовану соціальну групу, яка складає найбільш впливову та політично активну меншість суспільства і є суб'єктом ухвалення або вирішального впливу на ухвалення (неухвалення) політичних рішень.

З'ясувавши та співставивши поняття “владна еліта”, “політичний клас”, “політична еліта”, “правляча еліта” та “політичний лідер”, ми дійшли висновку, що перші два (“владна еліта” і “політичний клас”) ширші ніж поняття “політична еліта”, а останні (“правляча еліта” та “політичний лідер”) - вужчі. Відповідно політична еліта виступає структурним елементом як політичного класу, так і владної еліти.

Регіональну політичну еліту розглядаємо в дослідженні як диференційовану, відносно привілейовану соціальну групу, члени якої контролюють основні канали впливу в регіоні (адміністративно-правові, фінансово-економічні та інформаційно-ідеологічні), ухвалюють політичні рішення, безпосередньо керують регіоном, прямо чи опосередковано впливають на політичні процеси регіону.

У підрозділі 1.4. “Типологія політичної еліти та функціональні особливості політичної й регіональної політичної еліт” розглянуто різні класифікації еліт, з'ясовано функції політичної та регіональної політичної еліт.

У політичній науці виділяють два види сегментації еліт - горизонтальну і вертикальну. При горизонтальній сегментації еліта розрізняється за якісними характеристиками, за сферами громадського життя, за способом формування, за способом приходу та утримання при владі та за ідеологічними цінностями. При вертикальній - за походженням, за місцем у політичній системі та внутрішнім розподілом відповідно до видів політичної діяльності, за місцем у елітній ієрархії та масштабом впливу. Саме остання класифікація обрана нами в якості робочої.

Зважаючи на функції політичної еліти та враховуючи регіональну специфіку, вважаємо за доцільне виділити такі найбільш суттєві з них: представницьку, управлінську, моніторингу, стратегічну, інтегративну, організаторську, а також функцію підготовки та перепідготовки кадрів.

Підрозділ 1.5. “Формування та рекрутування політичної еліти” присвячено вивченню каналів формування та ресурсів рекрутування політичної еліти, виокремленню етапів розвитку вітчизняної політичної еліти, а також вивченню особливостей формування та рекрутування політичної еліти України.

Для сучасної України притаманні такі особливості формування та рекрутування політичної еліти: зрощення еліти з колишньою радянською номенклатурою та з великим бізнесом, лояльність до чинної системи, клієнталізм та свояцтво. Потрапити ж до еліти можна шляхом призначення (найхарактернійший шлях сьогодення), а також участі й перемоги у виборах.

Етапами розвитку політичної еліти вважаємо: 1) 1990-1994 рр., 2) 1994-1998 рр., 3) 1998-2003 рр., 4) 2004/05-2010 рр., 5) з лютого 2010 року.

У розділі 2. “Порівняльний аналіз регіональних політичних еліт України в 90-х роках ХХ століття” (на прикладі Хмельницької та Львівської областей) розглянуто різні погляди щодо поділу України на регіони, проаналізовано депутатські корпуси рад різного рівня досліджуваних областей за результатами виборів 1990, 1994 та 1998 років з урахуванням ступеня оновлення, партійності, віку, статі, освіти та роду занять депутатів.

У підрозділі 2.1. “Характеристика депутатських корпусів рад Хмельницької та Львівської областей після виборів 1990 року” здійснено порівняння депутатських корпусів рад однакового рівня за визначеними параметрами.

У результаті виборів 1990 року відбулося значне оновлення депутатського складу рад усіх рівнів. До спільних рис зараховуємо поділ складу рад різних рівнів на членів і кандидатів у члени КПРС та позапартійних, високий рівень освіти депутатів рад, незначну присутність жінок у складах досліджуваних рад, відчутне домінування депутатів віком від 31 до 51 року та депутатів-українців за національністю.

Відмінності полягали у співвідношенні партійних та позапартійних депутатів, а також у представництві жінок у депутатському корпусі. Так, у радах Хмельниччини комуністи значно перевищували позапартійних представників, натомість у Львівській області їх було значно менше, що стало наслідком швидких темпів декомунізації. У радах Хмельницької області було також удвічі більше жінок, ніж у Львівській.

У підрозділі 2.2. “Зміна політичної еліти регіонів станом на 1994 рік (характеристика результатів виборів до рад Хмельницької та Львівської областей)” висвітлено зміни, які відбулися в депутатських корпусах обох областей у результаті місцевих виборів 1994 року.

Зміни виборчого законодавства, які призвели до суттєвого скорочення депутатських корпусів, вплинули й на інші їх характеристики. Попри значне оновлення й далі у радах обох регіонів домінували позапартійні представники, депутати віком від 31 до 50 років, жінки складали мізерний відсоток, а освітній рівень депутатів підвищився.

Відмінності були й у співвідношенні партійних та позапартійних депутатів та у політичній структуризації рад. Середній відсоток членів партій у Львівській області майже втричі перевищував відповідні показники у Хмельницькій, що свідчило про розвиток партій, натомість у Хмельницькій області на цьому етапі лише розпочинається процес декомунізації. Крім того, для Львівщини характерною стала правоцентристська спрямованість рад, а для Хмельниччини - лівоцентристська.

У підрозділі 2.3. “Формування політичної еліти Хмельницької та Львівської областей у результаті виборів 1998 року” проаналізовано ситуацію, спричинену змінами до виборчого законодавства, збігом виборчих кампаній законодавчого органу з представницькими на місцях.

До спільних рис досліджуваних областей зараховуємо зростання відсотка оновлення рад за рахунок збільшення їх чисельності, урізноманітнення представленості політичних партій, перевагу вікової групи від 31 до 50 років, високий освітній рівень депутатів та малу присутність жінок. Незмінною для всіх рад, за винятком Львівської міської, залишилася перевага у них позапартійних депутатів.

Відмінності ж полягали у тому, що у радах Львівської області не було депутатів лівого спрямування, а Хмельницької - значна їх перевага над правоцентристами, а також відчутне збільшення депутатів віком від 51 до 60 років за рахунок інших вікових груп.

У розділі 3. “Трансформація регіональних політичних еліт Хмельницької та Львівської областей на початку ХХІ століття” продовжено аналіз та порівняння депутатського складу рад за результатами виборів 2002 і 2006 років, а також зміни виборчого законодавства. Розкрито тенденції розвитку представницьких органів як репрезентаторів регіональних політичних еліт досліджуваних областей та визначено спільні й відмінні риси цих тенденцій.

У підрозділі 3.1. “ Характеристика політичної еліти Хмельниччини та Львівщини станом на 2002 рік” присвячено порівнянню ситуації, яка склалася в областях у результаті виборів, що характеризувалися незмінною виборчою системою та кількісною стабільністю депутатських місць.

Дослідження виявило зниження процесу оновлення депутатського складу досліджуваних рад. Вагомою залишалася у радах частина позапартійних депутатів (виняток складали Львівська обласна, Львівська міська та Шепетівська районна ради, де їх було менше 50 %). Спільним було те, що значну більшість у радах складали депутати віком від 31 до 50 років та від 51 до 60 років, традиційно низькою була й чисельність жінок-депутатів.

Найсуттєвішою відмінністю між областями була партійна належність депутатів. Електорат західного регіону обрав політичні сили правого та правоцентристського спрямування, а центрального - політичні партії лівого і лівоцентристського спрямування. Інша відмінність полягала у рості представництва жінок у Львівській області, натомість у Хмельницькій їх відсоток залишився на попередньому рівні.

У підрозділі 3.2. “Трансформація регіональної політичної еліти в результаті зміни виборчої системи у 2006 році” приділено увагу порівнянню характеристик депутатського корпусу рад Хмельницької та Львівської областей після змін виборчого законодавства.

Аналіз виявив незначне підвищення середніх показників оновлення рад, особливо у Львівській області. До спільних рис зараховуємо також збільшення чисельності партійних депутатів, що пояснюється зміною виборчої системи. Навіть більше, вибори 2006 року засвідчили ліквідацію різниці між областями за поділом політичних сил на провладні-опозиційні.

В усіх радах знову було мало жінок-депутатів, хоча у західному регіоні їх відсоток дещо збільшився, у центрі ж залишився незмінним.

Різнились досліджувані ради у цей період і віковим складом депутатських корпусів. Якщо на Львівщині відбулася його вікова стабілізація, то на Хмельниччині продовжився процес його “старіння”.

У підрозділі 3.3. “Тенденції розвитку регіональної політичної еліти Хмельницької та Львівської областей за результатами аналізу” проаналізовано тенденції розвитку регіональної політичної еліти досліджуваних областей за період, що вивчається.

Спільним для обох областей стало зменшення порівняно з 90-ми рр. показників оновлення рад, що свідчить, на нашу думку, про поступове формування регіональної еліти, тенденцій до збільшення кількості депутатів - членів партій, особливо після зміни виборчої системи та місцевих виборів 2006 року, і до виходу на ключові позиції великих бізнесменів, приватних підприємців регіонів та збереження працівниками державних адміністрацій, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування провідних позицій.

Відмінності полягали у значно швидших темпах декомунізації та демократизації депутатських корпусів у Львівській області, що виявилося у масовому виході депутатів з лав комуністичної партії, у рівні освіти депутатів: стабільний показник депутатів з вищою освітою у Львівській області та постійне коливання цих показників у Хмельницькій.

Віковий показник також різний. У радах Львівської області спостерігається збереження стабільного середнього показника найбільшої вікової групи - від 31 до 50рр., а в представницьких органах Хмельницької помітною є тенденція до його зменшення за рахунок збільшення кількості депутатів віком понад 51 рік.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження ми дійшли таких висновків:

Політична еліта - це внутрішньо згуртована, відносно привілейована соціальна група, яка складає найбільш впливову та політично активну меншість суспільства і є суб'єктом ухвалення або вирішального впливу на ухвалення (неухвалення) політичних рішень. Поняття “політична еліта” не можна ототожнювати із поняттями “владна еліта”, “правляча еліта”, “політичний клас”, “політичний лідер”. Воно є ширшим від поняття “владна еліта”, оскільки владу формують представники частини політичної еліти; є ширшим і від понять “правляча еліта” та “політичний лідер”, які виступають її структурними елементами. Загальні ж межі понять “політична еліта” і “політичний клас” є близькими за значенням: особливість полягає в тому, що у випадку з політичною елітою наголошується на якісних характеристиках, а у випадку з політичним класом - на кількісних характеристиках, що окреслюють усіх, хто відноситься до цієї групи.

Ми розглядаємо регіональну політичну еліту як диференційовану, відносно привілейовану соціальну групу, члени якої контролюють основні канали впливу в регіоні (адміністративно-правові, фінансово-економічні та інформаційно-ідеологічні), ухвалюють політичні рішення, безпосередньо керують регіоном, прямо чи опосередковано впливають на політичні процеси регіону.

Найбільш суттєвими функціями регіональної політичної еліти вважаємо представницьку, управлінську, функцію моніторингу, стратегічну, інтегративну, організаторську, а також функцію підготовки та перепідготовки кадрів.

Основними етапами формування регіональної політичної еліти вважаємо: 1990-1994 рр. - початок формування, коли на регіональному рівні домінують представники колишньої Комуністичної партії; 1994-2006 рр. - процес формування національної політичної еліти; 2006 р. - початок домінування політичних партій у формуванні регіональної політичної еліти.

На зміну характерному у 90-х роках поділу політичних сил на комуністичні - антикомуністичні в наступному десятилітті з'явився поділ на провладні та опозиційні.

Процес змін у бік відкритості/закритості регіональних політичних еліт відбувався хвилеподібно.

Вибори 1990 року стали для країни першими відносно демократичними, про що свідчать високі середні відсоткові показники оновлення рад - 82% у Хмельницькій та майже 85 % у Львівській областях.

До спільних рис зараховуємо притаманний усій Україні поділ складу рад різних рівнів на членів і кандидатів у члени КПРС та позапартійних, незначну присутність жінок, високий рівень освіти депутатів, переважну більшість у радах українців. За віком найчисленнішими були депутати від 31 до 50 років. Різнилися області співвідношенням позапартійних та партійних депутатів у радах та кількістю у них жінок. Так, у радах Хмельницької області члени та кандидати в члени КПРС значно перевищували позапартійних, у Львівській області їх було значно менше, що свідчить про швидші тут темпи декомунізації. Натомість показник жінок-депутатів у радах Хмельницької області вдвічі перевищував аналогічний у Львівській.

Період з 1994 по 2006 рр. засвідчив значне оновлення рад обох регіонів; при скороченні депутатських місць відсоток оновлення знижувався, при збільшенні - зростав. Лише вибори 2002 року призвели до значного зниження відсотка оновлення рад при кількісній незмінності депутатських мандатів.

Значна кількість депутатів у цей період залишалась позапартійною. Винятком була лише Львівська міська рада, де в 1994 році партійних депутатів було вже більше ніж позапартійних, а в 1998 році найбільшу групу утворили представники однієї політичної партії. У 2002 році до Львівської міської ради приєднались ще й Львівська обласна та Шепетівська районна, де позапартійних було уже менше 50%.

Дослідження виявило й різницю у політичній структуризації рад. Так, для Львівщини характерною була правоцентристська спрямованість, а для Хмельниччини - лівоцентристська.

Найбільшу групу склали депутати віком від 31 до 50 років. Відмінність полягала в тому, що упродовж 1994-2002 рр. у Хмельницькій області спостерігалося відчутне скорочення цієї вікової групи за рахунок наступної (від 51 до 60 рр.), у Львівській області цей показник зберігся.

Спільною рисою для складу рад обох регіонів була низька чисельність депутатів-жінок, хоча в Львівській області цей показник дещо зріс, а в Хмельницькій залишився незмінним, а також високий освітній рівень представників депутатського корпусу.

У 2005 році відбулася зміна виборчого законодавства із впровадженням пропорційної виборчої системи, що призвело до незначного підвищення середніх показників оновлення рад, особливо у Львівській області. Зміни законодавства спричинили суттєве збільшення чисельності партійних представників. Навіть більше, вибори 2006 року засвідчили втрату різниці між областями за поділом політичних сил на провладні-опозиційні.

Жінки-депутати далі складали мізерний відсоток, попри те, що кількість їх у радах Львівської області дещо зросла.

Ради Хмельницької області продовжували “старіти”, натомість у Львівській цей процес призупинився.

Означилися певні тенденції розвитку регіональної еліти досліджуваних областей. Так, поступово зменшувався показник оновлення рад упродовж періоду, що вивчався. Лише на виборах 2006 року, які відбувалися за зміненою виборчою системою (пропорційною), він дещо зріс, проте ріст цей був незначним, що свідчить, на нашу думку, про завершення процесу оформлення політичної еліти регіонів із набуттям нею елементів закритості.

По-різному в областях проходили декомунізація та партизація, а точніше їх темпи. Подібність між областями у політичній площині з'являється лише після президентських виборів 2004 року.

Різнилися регіони й рівнем освіти депутатів. Так, для Львівської області характерним був стабільний рівень показників вищої освіти, для Хмельницької - постійне коливання цих показників.

Різнився й віковий статус депутатів. У радах Львівської області зберігся стабільний середній показник вікової групи від 31 до 50 рр., натомість у представницьких органах Хмельницької області збільшилася кількість депутатів віком понад 51 рік.

В обох областях чільні позиції почали займати великі бізнесмени, приватні підприємці регіонів, провідні позиції залишилися за працівниками державних адміністрацій, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Маркітантов В. Роль виборів до Хмельницької обласної ради у формуванні регіональної політичної еліти / Вадим Маркітантов // Вісник Львівського університету. Філософські науки. - Львів, 2002. - Вип. 4. - С. 195-200.

Маркітантов В. Регіональна політична еліта у час виборчої кампанії / Вадим Маркітантов // Вісник Львівського університету. Філософські науки. - Львів, 2003. - Вип. 5. - С. 391-396.

Маркітантов В. Регіональні політичні еліти Львівщини та Хмельниччини (порівняльний аспект) / Вадим Маркітантов // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку : збірник наукових праць. - Львів, 2005. - Вип. 16. - С. 79-82.

Маркітантов В. Функціональні особливості регіональної політичної еліти / В.Ю. Маркітантов // Політологічний вісник : збірник наукових праць. - К.: “ІНТАС”, 2008. - Вип. 36. - С.159-169.

Маркітантов В. Особливості регіонального поділу сучасної України / В.Ю. Маркітантов // Нова парадигма: журнал наукових праць / Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова; Творче об'єднання “Нова парадигма”; голов. ред. В.П. Бех. - К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - Вип. 80. - С.131-137.

Маркітантов В. Регіональна політична еліта Львівщини : тенденції розвитку / В. Маркітантов // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку : збірник наукових праць. - Львів: Вид-во національного ун-ту “Львівська політехніка”, 2009. - Вип. 21. - С. 128-132.

Маркітантов В. Основні чинники формування та рекрутування політичних еліт / В.Ю. Маркітантов // Політологічні студії : збірник наукових праць. - Кам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2010. - Вип. 1. - С. 155-161.

Маркітантов В. Політична еліта Кам'янеччини : формування, склад, еволюція / В.Ю. Маркітантов // Кам'янець-Подільський в контексті україно-європейських зв'язків: історія і сучасність: збірник наукових праць за підсумками міжнародної науково-практичної конференції “Кам'янець-Подільський в контексті україно-європейських зв'язків” (16-17 травня 2003 р.). - Кам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський державний університет, інформаційно-видавничий центр, 2004. - С. 127-131.

Маркітантов В. Трансформаційні процеси регіональної політичної еліти районного рівня / Вадим Маркітантов // Трансформація політичних систем України і Польщі в умовах Європейської інтеграції : тези конференції / укладачі: А.С. Романюк, Л.С. Скочиляс. - Львів : Видавничий центр ЛНУ, 2004. - С. 36-41.

Маркітантов В. Критерії визначення та сутність поняття регіональної політичної еліти / В.Ю. Маркітантов // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету : збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів і аспірантів. - Кам'янець-Подільський, 2005. - Вип. 4. - С. 123-124.

Маркітантов В. Виборча система як чинник трансформації еліти районного рівня / В.Ю. Маркітантов // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів і аспірантів, присвяченої 90-річчю Кам'янець-Подільського національного університету : у 5 т. - Кам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2008. - Вип. 7. - Т.1. - С. 47-49.

Маркітантов В. Елітистська концепція В'ячеслава Липинського / Вадим Маркітантов // Політична наука в Україні: стан і перспективи : матеріали всеукраїнської наукової конференції (Львів, 10-11 травня 2007 року) / укл. М. Поліщук, Л. Скочиляс, Л. Угрин. - Львів : ЦПД, 2008. - С. 102-105.

Маркітантов В. Трансформація районної та місцевої політичної еліти Кам'янеччини / В.Ю. Маркітантов // Методологічні проблеми гуманітарних досліджень : матеріали VII міжнародного теоретичного семінару в межах постійно діючого симпозіуму “Об'єкт і суб'єкт гуманітарного пізнання” (Кам'янець-Подільський, 14-17 травня 2008 р.) - Кам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2009. - С. 116-121.

Маркітантов В. Депутати Верховної Ради України від Львівщини як представники регіональної політичної еліти / Вадим Маркітантов // Гуманітарні та соціальні науки : матеріали І Міжнародної конференції молодих вчених HSS-2009. - Львів : Видавництво національного університету “Львівська політехніка”, 2009. - С. 164-165.

Маркітантов В. Формування регіональної політичної еліти в Україні / В.Ю. Маркітантов // Збірник наукових праць молодих вчених Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. - Кам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2009. - Вип. 1. - С. 35-36.

Маркітантов В. Статика і динаміка представників Хмельниччини у Верховній Раді / Вадим Маркітантов // Еволюція як методологічна та світоглядна проблема в гуманітарних науках : збірник наукових праць. - Кам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2010. - С. 101-105.

Маркітантов В. Регіональна політична еліта як категорія елітології / В.Ю. Маркітантов // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів і аспірантів. - Випуск 9. У 5 т. - Кам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2010. - Т.1. - С. 53-54.

АНОТАЦІЯ

Маркітантов В.Ю. Регіональні політичні еліти: порівняльний аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути і процеси. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2011.

На підставі аналізу концептуальних характеристик політичної еліти визначено сутність, параметри та головні функції регіональної політичної еліти, досліджено особливості процесу формування та трансформації регіональної політичної еліти, з'ясовано вплив виборчої системи, конституційної реформи та виборчого законодавства на формат регіональних політичних еліт, зміни якісних параметрів за результатами політичних виборів.

Проведено порівняльний аналіз депутатських корпусів різного рівня у Хмельницькій та Львівській областях упродовж усіх етапів їх розвитку, виокремлено спільні та відмінні риси їх характеристик на кожному етапі. З'ясовано спільні характеристики та особливості тенденцій розвитку регіональних політичних еліт досліджуваних областей.

Ключові слова: політична еліта, регіональна політична еліта, вибори, виборча система, депутат, політичний лідер, партійний кандидат.

АННОТАЦИЯ

Маркитантов В.Ю. Региональные политические элиты: сравнительный анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2011.

В диссертационном исследовании изучено состояние политической элиты регионального уровня, произведен анализ процесса ее трансформации с 1990 года по сегодняшний день, раскрыты общие и специфические черты региональной политической элиты Львовской и Хмельницкой областей.

На основе анализа концептуальных характеристик политической элиты уточнено определение региональной политической элиты, рассмотрено соотношение понятий региональная политическая элита и региональные политические лидеры. Уделено внимание таким характеристикам, как закрытый и открытый характер политических элит.

В работе четче определены этапы развития региональной политической элиты: 1990-1994 гг. - начало формирования, когда на региональном уровне главенствуют представители бывшей Коммунистической партии; 1994-2006 гг. - период формирования национальной политической элиты; 2006 г. - начало доминирования политических партий в формировании региональной политической элиты, что может привести к последующим качественным изменениям.

Особое внимание уделяется определению сущности, параметров и основных функций региональной политической элиты.

Под региональной политической элитой рассматривается дифференцированная, относительно привилегированная социальная группа, члены которой контролируют основные каналы влияния в регионе (административно-правовые, финансово-экономические и информационно-идеологические), принимают политические решения, непосредственно руководят регионом, прямо или опосредованно влияют на политические процессы региона.

Уточнены и проанализированы в работе такие значимые функции региональной политической элиты, как представительская, управленческая, мониторинга, интегративная, стратегическая, организаторская, подготовки и переподготовки кадров.

Акцентировано внимание на том, что, несмотря на значительное политическое отличие в главных характеристиках региональной политической элиты Львовской и Хмельницкой областей на первом этапе, функционирование в границе единого национального государства способствовало росту и доминированию общих признаков между региональными политическими элитами в образовательной, национальной, возрастной и политической плоскостях.

Исследованы особенности процесса формирования и трансформации региональной политической элиты. Достаточно детально рассмотрено влияние избирательной компании на формат региональных политических элит, изменение качественных параметров.

Проанализирован в работе уровень влияния политической реформы и изменений избирательного законодательства на региональную политическую элиту. При этом детально рассматривается состояние политической элиты регионального уровня на всех этапах ее развития общие и специфические характеристики. Определены общие характеристики и особенности в тенденциях развития региональной политической элиты исследуемых областей.

Ключевые слова: политическая элита, региональная политическая элита, выборы, избирательная система, депутат, политический лидер, партийный кандидат.

SUMMARY

Markitantov V.Y. Regional political elites: comparative analysis. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Political Sciences, Specialty 23.00.02 - Political Institutes and Processes. - L'viv Ivan Franko National University, L'viv, 2011

On the basis of conceptual characteristics of political elite analysis the essence, parameters and main functions of regional political elite are specified, the features of forming process and transformation of regional political elite are researched, the influence of elective system, constitutional reform and electoral legislation on the elite format is shown, changes of quality parameters according to the results of political elections.

The comparative analysis of deputy corps of different levels in Khmelnitsky and L'viv regions during all stages of their development is carried out, the main and special features in their characteristics on every stage are selected. The common and special characteristics in the tendencies of regional political elites development in the researched regions are studied.

Key words: political elite, regional political elite, elections, elective system, deputy, political leader, party candidate.

Размещено на Allbest.ru

...