Українська західна діаспора: основні напрямки суспільно-політичної діяльності (на прикладі США і Канади)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

УДК 323.3(=161.2)(73+71)

МАРТИНЮК Юлія Володимирівна

УКРАЇНСЬКА ЗАХІДНА ДІАСПОРА: ОСНОВНІ НАПРЯМКИ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ США І КАНАДИ)

Спеціальність 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Чернівці - 2011

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор

Макар Юрій Іванович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри міжнародних відносин

Офіційні опоненти:

член-кореспондент НАН України,

доктор історичних наук, професор

Євтух Володимир Борисович,

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, директор Інституту соціології, психології та управління

кандидат політичних наук

Боринська Ольга Леонідівна,

Навчально-методичний та науковий «Центр політичних і євроінтеграційних досліджень» Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, провідний фахівець

Захист відбудеться “30” вересня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012 м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012 м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий “27” серпня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради П.М. Катеринчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Українська еміграція є особливим явищем в історії нашого народу. При його розгляді виникає багато питань. Якщо визнавати іммігрантів інтегральною частиною нової країни-реципієнта, то від якого часу - з моменту отримання нового громадянства чи зі зміни рідної мови? Але як би там не було, мабуть, слід вважати емігрантів та їхніх нащадків хоча б своєрідною, та все ж частиною українського народу.

Через обставини, пов'язані з суспільно-політичних розвитком світового співтовариства, значна частина представників українського народу опинилась поза межами Батьківщини, сформувавши явище, що називають українською діаспорою. Характерною рисою її буття є те, що українські анклави є почасти автохтонними, вкоріненими в інше етнічне середовище. Масова еміграція дала початок існуванню досить сталих українських етнічних спільнот у складі населення зарубіжних країн. Все це відбувалось у різні часи і призвело, з одного боку, до часткової асиміляції осіб українського походження, а з іншого - до досить високого рівня збереження етнічної ідентичності, самосвідомості і тяжіння до зв'язків із Батьківщиною.

Характер зв'язків українців США та Канади з етнічною Батьківщиною залежав від багатьох суб'єктивних та об'єктивних факторів. Насамперед, від суспільно-політичної ситуації в країнах поселення та в Україні, позицій різних поколінь української діаспори. Та, незважаючи на несприятливі політичні умови, представники української західної діаспори завжди прагнули до взаємозв'язків з Україною. Це прагнення відображалося у проведенні різноманітних акцій і кампаній матеріальної та моральної підтримки земляків в Україні.

Українська етнічна група США та Канади належить до найбільш помітних українських діаспорних утворень, як з огляду на свою самоорганізацію, так і її впливу на внутрішню та зовнішню політику України та стосунки з нею. Вона завжди виступала своєрідним послом України в країнах поселення, мостом між нею та світом, представляючи інтереси Батьківщини перед світовою громадськістю. Саме тому вивчення її діяльності викликає велику зацікавленість і є актуальною в сучасних умовах. Розгалужена мережа громадських організацій, створена українською етнічною спільнотою дає можливість перейняти досвід творення громадянського суспільства.

Створення єдиного консолідуючого центру (Світовий Конґрес Українців) може служити прикладом для українських партій та громадсько-політичних організацій, які в сучасних умовах розвитку не знаходячи консенсусу не здатні об'єднати свої дії для побудови демократичної держави.

Актуальність дослідження обумовлюється необхідністю подальшого аналізу ставлення діаспорних українців до політичних змін, які відбувались раніше і відбуваються в Україні в умовах становлення української державності та формування демократичних принципів її діяльності. Саме тому важливим є виявлення ролі громадсько-політичних об'єднань зарубіжних українців у процесі взаємовідносин з етнічною Батьківщиною.

Принципи зовнішньої політики України повинні враховувати співпрацю з діаспорою через організації, створені нею, позаяк вони завжди репрезентували її інтереси завдяки своєму авторитету у світовому співтоваристві. Формуючи позитивний імідж України, вони тим самим сприятимуть її вступу в міжнародні структури, членство в яких є пріоритетами сучасної зовнішньої політики України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження безпосередньо пов'язаний із планом теоретичної розробки суспільно-політичних, етнонаціональних та регіональних проблем в Україні та світі, що здійснюється кафедрою міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича - «Проблеми історії, політології та міжнародних відносин в сучасному світі» (номер державної реєстрації 0107U001235).

Мета дисертаційної роботи полягає у комплексному дослідженні основних напрямків суспільно-політичної діяльності української західної діаспори.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність розв'язання таких завдань:

- визначити аспекти суспільно-політичної діяльності організацій української діаспори США;

- охарактеризувати громадсько-політичну діяльність канадських українців;

- простежити ретроспективу створення та діяльності Об'єднання Гуцулів Західної Діаспори;

- проаналізувати статутні засади та принципи діяльності Світового Конґресу Українців;

- висвітлити основні напрями співпраці Світового Конґресу Українців з етнічною батьківщиною на сучасному етапі;

- прослідкувати діяльність української західної діаспори щодо здобуття Україною незалежності;

- розкрити роль діаспори у лобіюванні національних інтересів України.

Об'єктом дослідження є українська західна діаспора, а саме етнічні спільноти США та Канади.

Предметом дослідження є основні напрямки суспільно-політичної діяльності української західної діаспори (на прикладі США і Канади).

Хронологічні рамки даного дослідження охоплюють 1940-2010 рр. Нижня межа зумовлена утворенням консолідованих громадсько-політичних організаційних структур у 1940 р. у Канаді та США. Верхня межа зумовлена проведенням останніх Річних Зборів Світового Конґресу Українців, що відбулись у Перемишлі у 2010 р., на яких було визначено основні напрямки суспільно-політичної діяльності СКУ, проблеми щодо співпраці з Україною, а також формування позитивного іміджу України у міжнародній спільноті.

Методологічною основою дослідження стало поєднання різних підходів і принципів. Об'єктивність, історизм, взаємозв'язок загального і конкретного, комплексне вивчення проблеми - це загальні принципи наукового пізнання, які використовувались у дослідженні. В його основі поєднано використання загальнонаукових та емпіричних методів. Із загальнонаукових категорій застосовано системний підхід, структурно-функціональний аналіз, порівняльний та історичний методи.

Досліджуючи суспільно-політичну діяльність української західної діаспори дисертантка намагалась дотримуватись хронології розвитку подій та формувати поетапність вирішення поставлених завдань, тому і застосовувала історичний метод. Це дозволило відтворити ретроспективу діяльності СКУ, Українського конґресового комітету Америки, Конґресу українців Канади та Об'єднання Гуцулів Західної Діаспори і зберегти логічний розвиток подій, пов'язаних з цими організаціями.

Для оцінки подій і явищ, які спостерігалися в історичному розвитку основних напрямів суспільно-політичного життя західної української діаспори використовувався принцип об'єктивності. Він означає неупередженість, незалежність суджень. Саме об'єктивність забезпечує науковість. Принцип об'єктивності передбачає всебічність дослідження, від пошуку відбору і вивчення джерел та літератури, до реконструкції на їх основі подій та явищ в основних осередках української західної діаспори.

Принцип системності дозволяє не тільки вивчити розвиток системи, а й дослідити розвиток окремої складової цієї системи. Основною категорією системного підходу є сама система, що виступає сукупністю елементів, що знаходяться між собою у взаємовідносинах. За систему було прийнято СКУ як консолідуючий елемент різних громадсько-політичних об'єднань, а відносини між ними - це співпраця Світового Конґресу Українців з етнічною Батьківщиною.

Важливу роль відіграють ретроспективний та порівняльний методи. Перший дає змогу відштовхнутися від сьогодення і поступово зануритися у історичну минуле, виділяючи при цьому найхарактерніші риси і тенденції суспільно-політичного розвитку основних організаційних утворень української діаспори. Другий допомагає розкрити суть явищ, що вивчаються, відмінністю притаманних їм ознак.

Наукова новизна одержаних результатів визначається як актуальністю досліджуваної теми, недостатністю дослідження її у вітчизняній суспільствознавчій науці, так і спробою комплексного та систематизованого вивчення основних напрямків суспільно-політичної діяльності української західної діаспори з урахуванням сучасних підходів та залученням нового фактичного матеріалу; показати роль громадсько-політичних утворень української діаспори у процесах, що відбуваються в США та Канаді і в Україні. У рамках виконаного дослідження вдалося одержати ряд результатів, які окреслюють наукову новизну:

Вперше:

- проаналізовано організацію та діяльність одного із складових громадсько-політичних об'єднань Світового Конґресу Українців - Об'єднання Гуцулів Західної Діаспори (ОГЗД) та виявлено причини припинення його діяльності;

- проаналізовано взаємовідносини СКУ з Україною на сучасному етапі та, враховуючи сьогоднішні політичні реалії, зроблено висновок про його ставлення до дій нинішньої влади.

- здійснено порівняльний аналіз основних напрямків діяльності громадсько-політичних організацій української західної діаспори США і Канади.

Уточнено:

- тезу про те, що формування СКУ є очевидним явищем консолідації західної української діаспори для кращої координації її діяльності;

Набуло подальшого розвитку:

- твердження про те, що саме представники третьої хвилі еміграції створили основу громадсько-політичної бази для суспільно-політичної діяльності.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їхнього застосування у наукових, навчальних та прикладних цілях. Результати дослідження можуть бути використані при підготовці лекційних курсів та спецкурсів з вивчення проблем розвитку української діаспори, її взаємозв'язків з Україною. Висновки та узагальнення, зроблені дисертанткою, можуть використовуватися у науково-дослідницькій роботі, створенні окремих розділів підручників чи навчальних посібників для викладання спецкурсів з даної тематики, та для широкого загалу людей, що цікавляться питання української діаспори.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорено на засіданнях кафедри міжнародних відносин факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, викладено у доповідях дисертантки на міжнародних та всеукраїнських конференціях: ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція студентів та молодих науковців «Актуальні проблеми зовнішньої політики України» (Чернівці, 28 листопада 2008 р.); ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція студентів та молодих вчених «Актуальні проблеми зовнішньої політики України» (Чернівці, 5 грудня 2009 р.); ІІІ Міжнародний конгрес «Діаспора - як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: сучасний вимір, проекція в майбутнє» (Львів, 23-25 червня 2010 р.); ІV Міжнародна науково-практична конференція студентів та молодих вчених присвячена 70-й річниці факультету історії, політології та міжнародних відносин «Актуальні проблеми зовнішньої політики України» (Чернівці, 19 листопада 2010 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у чотирьох публікаціях у фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновку та списку використаних джерел (271 найменування). Загальний обсяг дисертаційної роботи - 209 сторінок, з них основного тексту 181 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

український західний діаспора

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, окреслено мету та завдання, визначено його об'єкт та предмет, сформульовано методологічну основу роботи, означено наукову новизну, практичне значення та апробацію одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні аспекти та стан наукової розробки проблематики» присвячено розкриттю основних понять, огляду наукової літератури з обраної проблематики вітчизняних та зарубіжних дослідників та документальної бази дослідження. У підрозділі 1.1 «Понятійний апарат та його змістовні характеристики» дається аналіз низки базових понять, серед яких - діаспора, українська західна діаспора, громадські об'єднання, самоорганізація, суспільно-політична діяльність. Для кращого розуміння предмету дослідження подається тлумачення двох ключових понять: діаспора та українська західна діаспора. Розглядаючи термін «діаспора», потрібно відзначити неоднозначність його трактування. Тривалий час він застосовувався щодо єврейської общини, яка після вавилонського полону розселилася поза межами Палестини. Згодом це визначення поширилося й на інші еміграційні групи. В широкому розумінні діаспора означає розсіяння, тобто розселення значної частини представників народу у вигляді етнічних спільнот за межами країни походження основного етносу.

Одним із перших термін «українська діаспора» ввів у науковий обіг у 20-х роках ХХ ст. визначний український політолог, етнолог, соціолог В. Старосольський для означення всіх людей українського походження за кордоном. Здебільшого в науковій літературі українська діаспора трактується як збірне визначення української національної спільноти поза межами український земель, яка відчуває духовний зв'язок з Україною. Наукове осмислення феномена української діаспори призвело до встановлення її типології, згідно з якою вона поділяється на західну і східну. До української західної діаспори, яка є предметом даного дослідження, відносять країни Західної Європи, Північної і Південної Америки та Австралію.

Другий підрозділ «Стан наукової розробки проблематики» присвячено аналізу наукової літератури вітчизняних та зарубіжних вчених щодо дослідження української діаспори США та Канади. Про українську західну діаспору як явище існує низка досліджень в зарубіжній і материковій українській історіографії. Дослідники відзначають високу національну свідомість і прагнення зберегти свою національну ідентичність в чужому світі, притаманну більшості вихідців з України, особливо представників повоєнної хвилі еміграції. Але загальновідомим є також факт, що значна частина українців, народжених поза межами етнічної батьківщини, вже є американцями, канадцями і т.д. українського походження.

Досліджуючи основні напрямки суспільно-політичної діяльності української західної діаспори дисертантка поділила використані джерела на три групи: перша група - праці, що розглядають суспільно-політичну діяльність української діаспори в Канаді, інтеграцію українців у багатокультурне середовище Канади та участь осіб українського походження у політичних структурах Країни кленового листка. Серед українських дослідників варто назвати праці Ю. Макара, В. Макара, В. Євтуха, О., Ковальчук В. Трощинського, Ф. Заставного, С. Попика, Т. Лупула, С. Федуняка, Я. Коземчука, Ю. Балицької, І. Патарака. Серед зарубіжних дослідників заслуговують на увагу праці М. Марунчака, М. Боровика, О. Войценко, О. Мартиновича, Ю. Стечишина, Б. Кордана, Л. Луцюка, П. Юзика.

Друга група - дослідження, що стосуються громадсько-політичної діяльності української діаспори в США. Серед них доцільно назвати праці М. Куропася, В. Маркуся, В. Затцевіча, Ю. Недужка, В. Дудко, В. Бандери, Ю. Бачинського, О. Воловини, Є. Камінського, М. Лендьєл, С. Чернявського, І. Базарка та І. Білінського, П. Кондри, К. Чернової, М. Винницького.

Широке коло питань, які пов'язані із сучасною соціально-політичною діяльністю української діаспори досліджували Ф. Заставний, В. Євтух, І. Буркут, О. Малиновська, Л. Васильєва, Є. Камінський, О. Ковальчук, В. Трощинський. Слід відмітити ,що вона розглядалась і через призму зв'язків з етнічною Батьківщиною. Схема зв'язків української діаспори з Україною в умовах її етнополітичного відродження розроблена В. Євтухом.

Окрему групу складають статті, опубліковані в журналі «Гуцульщина», який з 1985 по 2001 рр. видавало Об'єднання Гуцулів Західної Діаспори. Створення та діяльність цієї організації є невивченою і немає ґрунтовних праць, досліджується вперше, тому основним джерелом і є матеріали вказаного друкованого органу. Саме на їх основі була зроблена ретроспектива основних етапів створення товариства гуцулів західної діаспори, її завдань та основних напрямків діяльності.

У підрозділі 1.3 «Джерельна база дослідження» міститься аналіз використаних джерел. Джерельну базу дисертаційного дослідження складають документи, що видані організаціями української західної діаспори, зокрема Світовим Конґресом Українців (СКУ) та його складовими організаціями, урядом України та федеральним урядом Канади, матеріали довідникових та енциклопедичних видань та збірники.

Основоположним документальним забезпеченням дослідження стали матеріали СКУ, що були опубліковані за підсумками проведення Конґресів, а також певні матеріали його складових організацій (КУК та УККА). У наукових бібліотеках Львова та Києва, у фонді Центру канадських студій при Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича зібрано матеріали всіх проведених Конґресів СКУ від першого, що пройшов у 1967 р. до останнього, що відбувся у 2008 р. в м. Києві. Також джерельною базою виступають звіти проведення Річних Загальних Зборів СКУ.

Варто згадати про документи, що визначать принципи та основні завдання діяльності організацій української західної діаспори, їх організаційні системи - це Статут Світового Конґресу Українців Статут Українського Конґресового Комітету Америки, Конституція Конґресу Українців Канади та Статут Нової Української Хвилі - новоствореної української етнічної організації в США, що складається в основному з представників четвертої імміграційної хвилі. Джерельну базу дослідження становлять доповіді та виступи голів СКУ А. Лозинського та Є. Чолія, голови ОГЗД В. Барчука.

Серед енциклопедичних видань заслуговує на увагу «Енциклопедія української діяспори. Сполучені Штати Америки», презентація якої відбулася у 2009 р. Це перша книга американського тому «Енциклопедія української діяспори» (ЕУД), редактором якої є В. Маркусь. Вона включає в себе біографії визначних американських українців, статті про міста, штати чи регіони, де проживають українці, їхнє значення з погляду збереження національної ідентичності (мова йде про церковні громади, громадські та політичні організації, історичне минуле, пов'язане з українськими громадами).

У другому розділі «Самоорганізація суспільно-політичного життя української західної діаспори» визначено особливості створення та діяльності основних організаційних утворень етнічних українців США та Канади, охарактеризовано основні суспільно-політичні аспекти та напрямки їх діяльності. У підрозділі 2.1 «Аспекти суспільно-політичної діяльності організацій української діаспори в Сполучених Штатах Америки» охарактеризовано основні громадсько-політичні організацій США, їх роль у розвитку української етнічної спільноти та окреслені основні аспекти їх суспільно-політичної діяльності.

За час перебування в Північній Америці, українці розбудували широку мережу громадсько-політичних, релігійних, професійних установ, а також фінансових - кас взаємодопомоги, банків і страхових товариств. Загалом в США діють 13 політичних українських організацій, 12 професійних товариств, 29 кредитних спілок, 4 страхові товариства, 3 молодіжні організації, 3 жіночі спілки.

Найстарішою українською громадською організацією в США є Український Народний Союз, утворений в 1894 р. і діє аж до сьогодення. Його основною метою є допомога українцям в Америці, зокрема у сфері життєвого забезпечення. УНС був ініціатором утворення однієї з координуючих та репрезентативних установ українців в США - Українського конґресового комітету Америки (УККА), який виник в 1940 р. у Вашингтоні. Сьогодні до нього входять близько 60 центральних організацій та понад 700 їхніх первинних осередків на місцях.

Спочатку це була неполітична організація, утворена з метою об'єднання всіх українських осередків, політичних партій, різних установ для налагодження культурного співробітництва своїх членів у середовищі української діаспори у США.

Сьогодні УККА є провідною центральною організацією США, яка представляє інтереси українців Америки. Український конґресовий комітет Америки є співзасновником та постійним членом Світового Конґресу Українців. Як частина світової української спільноти, УККА працює для того, щоб зберегти національну ідентичність та культурну спадщину українського народу, об'єднати українську громаду в США та піднести її авторитет в світі, має статус державної неприбуткової організації.

Основними аспектами суспільно-політичної діяльності організацій, об'єднаних навколо УККА є: збереження національної ідентичності та культурної спадщини; об'єднання української громади США та піднесення її авторитету світі; представництво інтересів української спільноти перед урядом США.

Упродовж останніх років спостерігається тенденція до утворення в Америці динамічних організацій новітніх мігрантів з України, які суттєво відрізняються від своїх політизованих попередників, але вже сьогодні складають їм конкуренцію в контактах з місцевою адміністрацією і наполегливо шукають контактів з історичною батьківщиною. Так, у 2007 р. в Нью-Йорку було засноване всеамериканське громадське об'єднання «Нова українська хвиля», основним аспектом діяльності якої є згуртування новітніх іммігрантів, формування суспільного середовища для їхнього спілкування, взаємодопомоги, збереження національної ідентичності.

У підрозділі 2.2 «Суспільно-політична діяльність канадських українців» проаналізована діяльність окремих організаційних утворень українців в Канаді, але особлива увага зосереджена на оцінці основних напрямків діяльності КУК, позаяк він об'єднує сотні національних, регіональних та місцевих українських канадських організацій.

Процес виникнення організацій українських канадців був відповіддю на потребу самоідентифікації української етнічної групи та вміння знаходити свою нішу в соціальній та політичній структурі канадського суспільства. Поєднуючи привезені з собою традиції з ресурсами нової території поселення, українська громада Канади, створювала нові місцеві версії віддаленої культури. За підтримки канадського уряду, для більш ефективної взаємодії українців з правлячими колами Канади, у 1940 р. був заснований Конґрес українців Канади, який об'єднав навколо себе громадсько-політичні утворення канадських українців.

Конґрес є голосом української громади в Канаді. Він об'єднує сотні національних, регіональних та місцевих українських канадських організацій. Разом зі своїми членськими організаціями Конґрес очолює, координує і представляє інтереси однієї з найбільших етнічних громад Канади протягом 70 років і відіграє важливу роль у формуванні соціальної, політичної та економічної сфер Канади.

Основні напрямки суспільно-політичної діяльності КУК включають: взаємодію з представниками уряду Канади; співпрацю з владними структурами України з метою впливу на них; розвиток дружніх відносин між Україною та Канадою; дії щодо поширення позитивного іміджу України у міжнародному співтоваристві.

Конґрес українців Канади створив Українське інформаційне бюро, яке постійно працює в Оттаві, яке представляє інтереси української громади перед членами парламенту та урядовими службовцями.

У 2009 р. були розроблені стратегічні цілі КУК по відношенню до етнічної Батьківщини, які передбачали, насамперед, удосконалення взаємовідносин між Конґресом та Україною, створення системи співробітництва та партнерства з лідерами української діаспори.

У підрозділі 2.3 «Об'єднання Гуцулів Західної Діаспори: ретроспектива створення та діяльності» окреслено основні віхи створення, діяльності даної організації та причини припинення її існування. Товариство гуцулів утворили представники третьої хвилі еміграції, яка в основному складалась з націонал-патріотів (воїнів УПА, дивізії СС «Галичина»), тому воно й виражало їх інтереси. Опинившись серед чужого середовища, не знаючи мови і звичаїв нового оточення, вони вже з перших днів почали розшукувати своїх земляків-гуцулів. А віднайшовши їх, відразу ж налагоджували з ними зв'язки, взаємні зустрічі. Так в різних осередках нового поселення започатковувалися перші громади, які структурно переростали в товариства. У 1953 р. в Баффало було засновано перше в Америці Гуцульське Товариство імені Олекси Довбуша. В 1960-х рр. в США і Канаді почали діяти інші товариства: земляцтво гуцулів під назвою «Гуцульське Товариство ім. Св. Юрія Переможця», «Товариство Чорногора», «Товариство Трембіта», «Товариство ім. Марка Черемшини, «Товариство Прут». У 1965 р. було створено загальну Гуцульську Раду. Згідно з статутом, до Гуцульської Ради мали ввійти всі гуцульські осередки, створені в США та Канаді. Об'єднуючою назвою для осередків, що підлягали Раді, стала назва «Товариство Гуцульщина». Вона проіснувала аж до створення Українського Світового Об'єднання Гуцулів (УСОГ) у 1975 р. Паралельно з УСОГ, в Сполучених Штатах і Канаді діяла ще одна гуцульська надбудова - Конференція Гуцульських Товариств Америки і Канади (КГТАК). Згодом представники цих організацій відчули потребу в об'єднанні для координації спільних дій. Тому, 5 серпня 1984 р. в Гамільтоні, провінції Онтаріо було прийнято «Деклярацію З'єднання Гуцулів» як реакцію на необхідність об'єднання дій двох товариств.

До проголошення незалежності України, основна діяльність організації була спрямована на збереження власних традицій та культури, поширення в світі інформації про Гуцульщину та підтримку боротьби українського народу за власну державу. З 1995 по 2001 рр. діяльність в основному полягала у тісній співпраці з етнічною Батьківщиною через безпосередню участь у Всегуцульських конґресах та Фестивалях гуцулів і пов'язаних з ними заходах, що там відбувались.

ОГЗД проіснувало в організованій формі та під різними назвами 35 років (від 1966 до 2001 р.), видавало власний друкований орган «Гуцульщина». Залишаючись структурною одиницею СКУ, організація проводила свою діяльність у взаємодії з нею. Через ряд суб'єктивних причин Об'єднання Гуцулів Західної Діаспори (така назва була прийнята у 1993р.) припинило своє існування у 2001 р.

У третьому розділі «Світовий Конґрес Українців: структура та основні напрями діяльності» доведено, що він є організаційною і координуючою надбудовою українців діаспори.

У підрозділі 3.1 «Статутні засади та принципи діяльності Світового Конґресу Українців» на основі ґрунтовного аналізу статуту охарактеризовано процес творення даної організації, розкриті структурні елементи, які діють в період між проведенням Конґресів.

Світовий Конґрес Українців виник як реакція на необхідність об'єднання громадських організацій для координації спільних дій представників різних країн і континентів. Його діяльність чітко регламентується статутом і має найрізноманітнішу спрямованість. Вона здійснюється через створені ним ради та комісії і ґрунтується на таких принципах: координація крайових, міжкрайових та світових організацій та установ, які займаються виховно-освітніми питаннями серед дітей та молоді в країнах діяльності СКУ; діяльність українських наукових інституцій з метою розвитку та поширення української науки в діаспорі; культурна і мистецьку діяльність у діаспорі та сприяння популяризації української культури і мистецтва у діаспорі (у тому числі й серед неукраїнців) та в Україні; координація діяльності українського кооперативного руху в діаспорі; захист прав українців у світі, зокрема прав, які визнані державними законами чи міжнародними домовленостями; впровадження теми українського Голодомору в освітні програми країн світу; привернення уваги до проблеми торгівлі людьми шляхом проведення конференцій, круглих столів, видання відповідної літератури, проведення роз'яснювальної роботи безпосередньо та через засоби масової інформації; інформування українців і світового співтовариства про діяльність СКУ та її складових організацій шляхом розміщення матеріалів на веб-сайті СКУ та у різних засобах масової інформації.

Найвищим законодавчим органом СКУ є Конґрес, який відбувається кожні п'ять років. До 1991 р., тобто до проголошення незалежності України, всі конґреси проводились в основному в Канаді, рідше в США. Апогеєм діяльності СКУ стало проведення конґресу на Батьківщині предків, у Києві. Ця історична подія вперше мала місце у серпні 2003 р.

У підрозділі 3.2 «Місце України в діяльності СКУ на сучасному етапі» аналізуються принципи, на яких ґрунтується його діяльність та конкретизуються її напрямки щодо України в нових умовах.

Як для СКУ, так і для України є дуже важливим, щоб українські діаспорні організації, прагнули єдності та посилювались. Адже сучасні світові тенденції впровадження діаспорної політики полягають у використанні державами власних діаспор як потужного впливу на інші держави. СКУ прагне співпрацювати із владними структурами для того, щоб утвердити Україну у світовому співтоваристві та намагається правдиво висвітлювати події, що там відбуваються.

У серпні 2008 р. ІХ Світовий Конґрес Українців представив ряд важливих для України та діаспори питань, а саме: захист українських національних меншин; збереження і розвиток української мови в Україні та в діаспорі; вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-33 рр. та його визнання у світі актом геноциду; забезпечення недоторканності кордонів України та її вступу до Євросоюзу і НАТО; та формування позитивного іміджу України.

Світовий Конґрес Українців робить наголос на необхідності подолання наслідків довголітньої русифікації і утвердження української мови як державної в Україні та на важливості збереження і розвитку української мови в умовах асиміляції в діаспорі.

Організація приділяє велику увагу поглибленню стосунків між діаспорою та Україною. Це знайшло свій вияв у підписанні 30 липня 2009 р. у Києві Міністерством закордонних справ (МЗС) України та Світовим Конґресом Українців Меморандуму про співпрацю. Цей документ став логічним продовженням довголітнього співробітництва СКУ з Україною, а також плідним результатом зустрічей делегації СКУ з Президентом, Прем'єр-міністром і міністром закордонних справ України у листопаді 2008 р., під час яких було обговорено можливості спільної діяльності у вищеназваних напрямках.

З приходом до влади нового Президента, виникла потреба у виясненні його державницької позиції. Під час зустрічі президента СКУ Є. Чолія з В. Януковичем було передано Меморандум, в якому висловлювалося занепокоєння зміною державної політики щодо зміцнення самостійності України, її європейських і євроатлантичних намірів, розвитку української мови, збереження національної пам'яті українського народу, а зокрема стосовно Голодомору та національних героїв України Степана Бандери та Романа Шухевича. СКУ гостро реагує на всі дії нової влади і оприлюднює своє ставлення до них.

У четвертому розділі «Українська західна діаспора як фактор впливу на державотворчі процеси в Україні» зроблено спробу виявити впливову роль діаспори на політичні процеси, що відбувалися в Україні, ствердити, що її здобутки є інтегральною частиною державотворчих досягнень етнічної Батьківщини.

Підрозділ 4.1 «Діяльність українських організацій щодо здобуття Україною державної незалежності» розглядається питання сприяння української західної діаспори Україні у її боротьбі на шляху до незалежності та основним діям у цьому напрямку.

Українська діаспора витратила чимало сил і енергії, активно сприяючи державотворчим процесам у нашій країні, відстоюючи права людини, демократію та інтереси українського народу, намагаючись створити позитивний імідж України в світі. Зусилля багатьох поколінь зарубіжних українців були спрямовані на забезпечення відродження незалежної демократичної України.

Громадсько-політичні організації української діаспори розгорнули боротьбу за відродження незалежності Української держави за такими напрямками:

- популяризація справи відродження української державності серед органів влади, політичних сил, науковців та громадськості, намагання налагодити з ними тісні контакти та заручитися підтримкою впливових політиків цієї США та Канади;

- організація бойкотів різноманітних місій емісарів з СРСР і візитів вищих радянських керівників, проведення політичних акцій, спрямованих на забезпечення прав делегації УРСР представляти український народ в ООН;

- поширення в США і Канаді давньої європейської історії і культури українського народу, його національних звичаїв і традицій, з метою формування позитивного іміджу української етнічної групи, а також країни їх походження.

Потрібно відзначити великий внесок організацій української західної діаспори в поширення демократії та здобуття Україною державної незалежності. Зусилля закордонних українців були спрямовані на проведення масштабних міжнародно-інформаційних кампаній, спрямованих на захист прав людини, поширення у західних країнах правдивої історії України.

Підрозділі 4.2 «Роль української діаспори у лобіюванні національних інтересів України» присвячений аналізу ролі діаспори в репрезентації інтересів України та основних способів її здійснення.

Роль української західної діаспори у лобіюванні національних інтересів України без сумніву є важливою та незаперечною з огляду на те, що діаспорні утворення стали активними суб'єктами цього міжнародного процесу. Використовуючи свій потенціал у країнах проживання американські чи канадські українці здатні чинити певний тиск на їх уряди та міжнародні організації задля національних інтересів України.

Українська діаспора успішно пролобіювала багато резолюцій, що стосувались прав людини, допомагала у створенні американської комісії з питань Голодомору в Україні. За активної участі американських українців були проведені слухання за участю дисидентів, які переїхали в США, а також стосовно Чорнобильської катастрофи.

Прикладом успішного лобіювання українською громадою США інтересів України було голосування 9 березня 2006 р. Сенатом США за прийняття законопроекту, який скасовує дію поправки Джексона-Веніка. Схвалений документ не лише відкрив для України режим цивілізованих торговельних відносин та зняв дискримінаційні санкції та обмеження, а й має вагоме політичне значення.

У США діє так званий Українсько-американський Кокус - неформальне об'єднання декількох десятків американських конгресменів, в основному неукраїнського походження, що лобіює інтереси України у вищих ешелонах влади США.

Цікавим є той факт, що часто українське лобі представлене неукраїнцями. Так, у 1997 р., в уряді США воно створювалось за допомогою конгресмена Фокса, який був там главою єврейської фракції. Можливо це було пов'язано з тим, що конгресменом він став саме завдяки голосам українців.

В Канаді Основним лобістом українських інтересів виступає Конґрес Українців Канади. Він здійснював і продовжує здійснювати заходи не тільки етнокультурного, а й національно-політичного характеру щодо лобіювання інтересів України у державних структурах Канади. Зокрема, в Оттаві працює шість депутатів федерального парламенту. У Країні кленового листка є також чимало міністрів і депутатів українського походження у провінційних урядах та інших державних установах. Значний вплив чинила українська діаспора на канадський уряд, щоб домогтися підтримки України в таких принципових для неї проблемах, як надання їй компенсації на закриття ЧАЕС, вивезення ядерної зброї, розширення НАТО.

Своєрідною формою лобіювання національних інтересів України можна вважати участь окремих осіб українського походження в діяльності ключових партій країн нинішнього проживання та у їх владних структурах. Серед відомих політиків українського походження варто назвати: Р. Гнатишина, Р. Романіва, Б. Вжесневського, Дж. Кеннеді, Е. Стельмаха, М. Вервір, А. Каратницького, О. Дейчаківського, які плідно працювали і працюють на свою нову батьківщину.

У висновках узагальнено основні положення і результати дослідження:

1. Українська діаспора США є дієвим інструментом політичного, економічного та культурного впливу в місці свого проживання. УККА як консолідуюча структура української спільноти США сприяє, насамперед, якнайповнішому забезпеченню та реалізації її інтересів. Саме тому основні аспекти діяльності організацій, об'єднаних навколо нього, в першу чергу пов'язані з самоідентифікацією, піднесенням авторитету української громади в світі та представництвом її інтересів перед урядом США.

2. Напрями діяльності КУК стали визначальними при характеристиці громадсько-політичного життя канадських українців, позаяк він об'єднує сотні національних, регіональних і місцевих організацій, а тому є виразником їх прагнень та інтересів. В дослідженні підкреслено, що діяльність Конґресу українців Канади мала внутрішню та зовнішню спрямованість. Перша була звернена на взаємодію організації (а через неї і діаспори в цілому) з представниками уряду Канади, а друга передбачала співпрацю з владними структурами України з метою впливу на них при прийнятті актуальних рішень.

Здійснивши порівняльний аналіз суспільно-політичної діяльності УККА та КУК, можна зробити висновок, що обидві організації основну увагу зосереджували на двох напрямках: внутрішньому (адаптація та самоідентифікація) та зовнішньому (підтримка етнічної Батьківщини в боротьбі за незалежність, створення її позитивного іміджу у світі та співпраця з нею).

3. ОГЗД було створено представниками третьої політичної хвилі еміграції, яка в основному складалась з вихідців з Західної України, націонал-патріотів. В організованій формі воно проіснувало 35 років, видавало власний друкований орган «Гуцульщина», який зробив великий внесок в культивацію та поширення знань про Гуцульщину, її звичаї і традиції, а отже і про Україну, серед громадськості світу. Метою діяльності ОГЗД була репрезентація гуцулів назовні і координація дій у відносинах між поодинокими товариствами, створеними на теренах США і Канади. Дана організація дала можливість гуцулам зберегти свою національну ідентичність в багатокультурному середовищі цих країн і передати свої почуття наступним поколінням. Поряд з цим, залишаючись структурною одиницею СКУ, ОГЗД проводило свою роботу у контексті його діяльності. Створення координаційного центру діяльності сприяло консолідації розрізнених гуцульських товариств, що працювали на теренах США і Канади.

У 2001 р. ОГЗД припинило існування в основному через суб'єктивні причини. При аналізі резолюції останнього Дванадцятого всегуцульського з'їзду, були зроблені висновки про причини припинення її діяльності:

- старіння та смерть більшості членів організації, які були найактивнішими учасниками;

- втрата бажання фінансово підтримувати видання журналу «Гуцульщина» і відповідно товариства внаслідок чого їх фінансовий стан погіршився;

- в зв'язку з проголошенням незалежності, можливістю особисто спілкуватися та відвідувати малу батьківщину - Гуцульщину та брати участь у роботі конгресів та гуцульських фестивалів, що проводились в Україні;

- асиміляція молодого покоління в етнокультурний простір та небажання ними підтримувати діяльність організації;

- в зв'язку з створенням гуцульських товариств в Україні відпала необхідність в існуванні двох центрів координації співпраці гуцулів.

4. На основі глибокого аналізу статуту СКУ підтверджено тезу про те, що Світовий Конґрес Українців є організаційною і координуючою надбудовою українців діаспори. Основна діяльність СКУ здійснюється за допомогою створених при ньому рад і комісії, її напрямки пов'язані із завданнями, поставленими перед цими структурними елементами. Найвищим законодавчим органом СКУ є Конґрес, який відбувається кожні п'ять років. В дисертації час і місце проведення всіх Конґресів СКУ систематизовано за допомогою таблиці.

5. Особливе місце в діяльності СКУ належить етнічній Батьківщині та політичним процесам, що там відбуваються. Саме вона є тим основним об'єктом, на який спрямований інтерес Конґресу, а принципи взаємодії з нею відображені в його статуті. Протягом 2009 р. було підписано ряд меморандумів, які регламентували принципи взаємодії СКУ з Україною та її урядом в найрізноманітніших сферах суспільного життя.

Нові історичні умови, а саме вибори президентом В. Януковича, який апріорі не був фаворитом цієї світової надбудови українців, призвели до зміни її ставлення до України і стали визначальним при розробці сучасної стратегії СКУ щодо України. Політичні кроки нинішньої влади часто сприймаються Конґресом негативно, і він відразу оприлюднює свою реакцію на них. Така точку зору має право на існування, враховуючи великий внесок західної діаспори в боротьбу за створення незалежної української держави, а тому будь-який відхід нинішньої влади від ключових демократичних принципів, викликає неоднозначну реакцію СКУ.

6. Встановлено, що діяльність громадсько-політичних об'єднань США і Канади у боротьбі на шляху до проголошення незалежності України була поетапною. На кожному з цих етапів вони використовували різні способи та методи боротьби серед яких варто виділити діяльність щодо поширення демократії, правозахисна, міжнародні та інформаційні кампанії по підтримці боротьби українського народу за незалежність, захист прав та свобод людини. Здійснюючи такі види діяльності громадсько-політичними організаціями здійснювалися найрізноманітніші заходи. Найпоширенішими з них були антирадянські акції («День чорної стрічки»), різного роду меморандуми («Меморандум про деколонізацію»), демонстрації, маніфестації, поширення через пресу та засоби масової інформації історичної правди, організація міжнародних конференцій, круглих столів з антирадянською тематикою та опублікування їх результатів українською та англійськими мовами.

Все це, безумовно, сприяло поширенню серед світової громадськості відомостей про Україну та її проблеми у складі СРСР, і як наслідок, стало свого роду каталізатором процесу проголошення Україною незалежності та було добрим підґрунтям для створення позитивного іміджу України в міжнародному співтоваристві.

7. Дослідження дало можливість зробити висновок, що роль діаспори у лобіюванні національних інтересів України є незаперечною і вагомою. Починаючи ще з кінця Першої Світової війни, діаспорні спільноти виступали представниками інтересів українства і своєрідними групами тиску на органи влади США і Канади з метою здобути їх підтримку на захист політичних і національних прав українського народу та боротьбу за власну державність. Із проголошенням незалежності України, зусилля діаспори були спрямовані на лобіювання її інтересів перед урядами країн проживання, з метою визначення молодої держави як суверенного члена світового співтовариства, реалізації національних інтересів та утвердження позитивного іміджу України. В останні роки співпраця діаспори з Україною в напрямі захисту національних інтересів майже припинилась. Недостатнім є залучення громадсько-політичних об'єднань закордонних українців до розробки та здійснення державної політики у цій сфері.

Наслідком самоорганізації діаспори, консолідації навколо найвищої координаційної надбудови СКУ стала її суспільно-політична діяльність, спрямована, насамперед, на сприяння Україні в боротьбі за створення незалежної держави, а пізніше - на побудову демократичних засад її існування, а також на збереження власної самобутності в умовах зростаючих швидкими темпами процесів асиміляції.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПРАЦЯХ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Мартинюк Ю. В. Громадська самоорганізація українців Канади / Юлія Мартинюк // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Вип. 486 - 487. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. - С. 194 - 198.

2. Мартинюк Ю. Основні напрями діяльності Світового Конґресу Українців на сучасному етапі / Юлія Мартинюк // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. Науки: економіка, політологія, історія. - 2009. - № 123 (101). - С. 136 - 146.

3. Мартинюк Ю. Четверта хвиля еміграції українці до США та Канади: проблеми та здобутки / Юлія Мартинюк // Нова парадигма [журнал наукових праць] / гол. ред. В П. Бех; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова; творче об'єднання «Нова парадигма». - Вип. 96. - Київ: вид. НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. - С. 158 - 166.

4. Мартинюк Ю. Особи українського походження в політичному житті Канади / Юлія Мартинюк // Історико-політичні проблеми сучасного світу: збірник наукових статей. - Чернівці:Чернівецький нац. ун-т, 2011. - Том 23 - 24. - С. 224 - 228.

Матеріали наукових конференцій:

1. Мартинюк Ю. Українці в Канаді / Ю. Мартинюк // Актуальні проблеми зовнішньої політики України: матеріали Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих науковців (Чернівці, 28 листопада 2008 р.). - Чернівці: Рута, 2008. - С. 96 - 98.

2. Мартинюк Ю. Діяльність Українського конґресового комітету Америки / Ю. Мартинюк // Актуальні проблеми зовнішньої політики України: матеріали Третьої Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, присвяченої 10-й річниці початку підготовки фахівців за напрямом «міжнародні відносини» (Чернівці, 5 грудня 2009 р.). - Чернівці: Рута, 2009. - С. 265 - 267.

3. Мартинюк Ю. Українські етнічні організації США як основа збереження національної ідентичності українців / Ю. Мартинюк // Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: сучасний вимір, проекція в майбутнє (у рамках Конґресу української діаспори): збірник матеріалів Третьої міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 22-25 червня 2010 р.). - Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010. - С.240 - 245.

4. Мартинюк Ю. Конґрес українців Канади як механізм збереження української національної ідентичності / Ю. Мартинюк // Актуальні проблеми зовнішньої політики України: матеріали Четвертої Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, присвяченої 70-й річниці факультету історії, політології та міжнародних відносин (Чернівці, 19 листопада 2010 р.). - Чернівці. - С. 120 - 122.

АНОТАЦІЯ

Мартинюк Ю.В. Українська західна діаспора: основні напрямки суспільно-політичної діяльності (на прикладі США і Канади) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці - 2011.

У дисертації здійснено комплексне дослідження основних напрямків суспільно-політичної діяльності української західної діаспори на прикладі США та Канади. Авторкою проаналізовано самоорганізацію суспільно-політичного життя діаспорних утворень цих країн. З цією метою було визначено основні аспекти діяльності українських організацій США та Канади, простежена ретроспектива створення та діяльності Об'єднання Гуцулів Західної Діаспори. Доведено, що наслідком цієї самоорганізації стало створення координаційного органу діаспори - Світового Конґресу Українців, проаналізовано його статутні засади та принципи діяльності, визначено місце України в діяльності СКУ на сучасному етапі.

Ключові слова: українська західна діаспора, громадсько-політичні об'єднання, самоорганізація, Світовий Конґрес Українців.

АННОТАЦИЯ

Мартынюк Ю.В. Украинская западная диаспора: основные направления общественно-политической деятельности (на примере США и Канады) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - Политические проблемы международных систем и глобального развития. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича - Черновцы, 2011.

В диссертации осуществлено комплексное исследование основных направлений общественно-политической деятельности украинской западной диаспоры на примере США и Канады. Автором проанализирована самоорганизация общественно-политической жизни диаспорных образований этих стран. С этой целью были определены главные аспекты деятельности украинских организаций США и Канады, прослежено ретроспектива образования и деятельности Объеденение Гуцулов Западной Диаспоры. Сделано довод о том, что результатом этой самоорганизации было образование координирующего органа диаспоры - Мирового Конгресса Украинцев, проанализированы его уставные основы и принципы деятельности, определено место Украины в деятельности МКУ на современном этапе.

...