Активістська орієнтованість масової політичної свідомості в сучасній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ім.І.Ф.КУРАСА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Активістська орієнтованість масової політичної свідомості в сучасній Україні

Спеціальність 23. 00. 02 - політичні інститути та процеси

Жданов Ігор Олександрович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України.

Науковий керівник: доктор політичних наук

академік НАН України

Левенець Юрій Анатолійович,

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України,

директор

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, доцент

Шульга Марина Андріївна,

Київський національний університет ім. Т.Шевченка,

професор кафедри політології

кандидат політичних наук, доцент

Дем'яненко Віра Миколаївна,

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди

доцент кафедри історії, методології та методики навчання

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Політичною наукою здійснено глибокий і різнобічний аналіз змін в соціальній, інституціональній, політичній структурах посткомуністичних і пострадянських країн. Зокрема, ґрунтовно описано характер духовної сфери транзитних суспільств, у т.ч. наявної в них масової політичної свідомості. Особлива роль політичної свідомості зумовлена не тільки цілісним відображенням у ній суспільного буття, а й її безпосереднім зв'язком з політичною системою та політичним режимом, зосередженням у ній переважаючих у суспільстві соціальних, економічних, а відтак і політичних потреб та інтересів, тому її вивчення у застосуванні до конкретного суспільства суттєво полегшує розуміння його внутрішнього стану у той чи інший часовий відрізок і тим самим наближує до виявлення загального алгоритму демократичного транзиту.

Вивчення масової політичної свідомості населення України дає необхідний матеріал для політичних узагальнень стосовно тенденцій суспільного розвитку країни. Дослідження політичної активності в Україні у її масових проявах має надати додатковий матеріал для давньої політологічної дискусії про залежність між політичною активністю населення і рівнем демократизації суспільства, про доцільність або максимального обмеження безпосередньої участі громадян у процесі прийняття рішень на усіх рівнях, або стимулювання політичної активності громадян як запоруки захищеності демократії. Вивчення активістського налаштування українців щодо політичних процесів і визначення її мотивів та форм прояву має дати додаткові відповіді на характер взаємовідносин суспільства з політичним режимом і дати нові аргументи для встановлення наявності політичного відчуження громадян і його причин.

Розгляд заявленої теми важливий не лише для постановки нових питань у теоретичній дискусії про залежність між рівнем добробуту і активістською політичною свідомістю, а й для вирішення практичних задач суспільної мобілізації, спрямованої на подолання кризового стану.

Постановка піднятої теми у практичній площині випливає з того, що хоча політична свідомість є відносно "пасивним" відображенням об'єктивної реальності, але вона водночас і активна, оскільки спроможна на конструювання засобів і шляхів перетворення суспільного буття за допомогою політичних механізмів. Названа властивість політичної свідомості зумовлює її зв'язок з політичною діяльністю та політичною поведінкою. Політична свідомість на масовому рівні оцінює і легітимізує або делегітимізує політичну систему і ця її роль залежить від рівня активності її носіїв. Політичний клас України, таким чином, може більш адекватно визначитися у питанні доцільності активізації політичної участі населення - виходити або з того, що низька політична активність є умовою національної консолідації і запобіжником проти політичних та соціальних конфліктів, або з того, що активізація політичної участі має прискорювати досягнення загальнонаціонального консенсусу, оскільки тільки активістське налаштування носіїв політичної свідомості забезпечує винесення на порядок денний тих проблем, щодо яких має бути досягнуто національної згоди.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене в рамках виконання планової теми відділу теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України «Світоглядно-теоретичний вимір сучасної української політики» (номер державної реєстрації - 0108U001418).

Мета і завдання дослідження. Дослідження має на меті вирішення наукової задачі - встановити здатність масової політичної свідомості в Україні до усвідомлення теорії політичного розвитку і спрямовування своїх носіїв до політичної активності та охарактеризувати їхню активність за проявами політичної участі. Досягнення поставленої наукової мети здійснюється виконанням наступних завдань:

- визначити ті функції масової політичної свідомості, дія яких створює спонукальний ефект щодо активної політичної участі її носіїв;

- встановити мотиваційну основу політичної активності населення України за характером потреб та інтересів, відображених у масовій політичній свідомості;

- охарактеризувати співвідношення між рівнем соціальної та політичної активності українського населення;

- з'ясувати вплив суспільного середовища на рівень політичної активності населення України;

- класифікувати характер масової політичної свідомості в Україні за співвідношенням опозиційності та конформності;

- встановити активістське налаштування масової політичної свідомості за характером політико-ідеологічних уподобань її носіїв та за критерієм константності їхньої політичної участі.

Об'єкт дослідження - масова політична свідомість населення України у період від 1992 р., тобто від початку її функціонування в умовах державної незалежності.

Предмет дослідження - структурні компоненти та функції масової політичної свідомості, якими визначається її інтелектуально-активний характер, механізми та прояви їхньої дії у політичній участі населення України.

Джерельна основа. При проведенні дослідження використовувалися, насамперед, досягнення української політичної науки, соціологічні дані, які відображують громадську думку і суспільні настрої, статистичні дані про результати парламентських і президентських виборів, про підсумки голосувань на референдумах, про участь населення у політичних кампаніях та у діяльності політичних партій і громадських організацій, у якості емпіричної бази використовувалися також документи політичних партій, повідомлення засобів масової інформації, вторинні джерела із наявної літератури з заявленої теми.

Методи дослідження. Синтетичний характер дослідження зумовив застосування сукупності різних методів для вирішення поставлених завдань:

- структурний аналіз забезпечив виділення в об'єкті дослідження тих елементів, які приводять у дію процес, визначений предметом дисертаційної роботи;

- історичний наратив дозволив здійснити описування змін у масовій політичній свідомості;

- кількісний метод дав можливість формалізувати соціологічні і статистичні дані у вигляді критеріїв оцінки рівня активності об'єкту дослідження;

- метод порівняння дозволив охарактеризувати стан обраного об'єкту на різних етапах його розвитку, а також співставити його з іншими аналогічними об'єктами;

- формально-логічний метод забезпечив адекватність умовиводів стосовно характеристики об'єкту наявним теоретичним положенням та конкретним суспільним реаліям.

Наукова новизна одержаних результатів:

- встановлено, що тими функціями масової політичної свідомості, які визначають її активістську якість, є оцінювальна, регулятивна та інтегративна;

- виявлено дихотомічний характер мотиваційної основи масової політичної свідомості в Україні, який проявляється неусталеністю в ній ієрархічного взаємовідношення між потребами та інтересами матеріального і духовного характеру, які виступають для носіїв свідомості спонукальними мотивами до активної політичної дії;

- доведено, що певне зростання у масовій політичній свідомості в Україні потреб та інтересів морального і політичного характеру не завершилося набуттям ними пріоритетного становища, яке продовжує належати матеріальним потребам та інтересам;

- встановлено, що ієрархічне взаємовідношення між ціннісними складовими масової політичної свідомості є ситуативно залежним від прояву її носіями або інтернальності (здатності самостійно вирішувати свої соціальні проблеми), або екстернальності (схильності сподіватися на підтримку ззовні);

- розкрито наявність і простежено дію прямого взаємозв'язку між зростанням інтернальності суспільної психології в Україні і посиленням активістської орієнтації масової політичної свідомості;

- виявлено ціннісне наповнення масової політичної свідомості, яким визначається характер політичної культури суспільства, у вигляді різновекторної і внутрішньо конфліктної комбінації консервативно-традиціоналістських і реформаторсько-модернізаційних складових;

- обґрунтовано наявність у масовій політичній свідомості українців невідповідності між оцінками політичного буття і налаштуванням на його зміну, а також невідповідності між характером ціннісних потреб і політичними уподобаннями;

- встановлено епізодичний характер зростання політичної участі населення України як прояв латентного характеру активного компоненту масової політичної свідомості.

Практичне значення одержаних результатів. Дослідженням вирішено актуальну наукову задачу - встановлено взаємозв'язок між рівнем активності масової політичної свідомості і динамікою демократичної трансформації суспільства в Україні. Положення і висновки дисертації сприятимуть подальшому поглибленому вивченню проблемних питань формування в Україні активістської політичної культури, орієнтованої на громадянські цінності. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці науково-теоретичних та науково-популярних творів, навчальних підручників і посібників, навчальних курсів.

У сфері практичної політики матеріали дисертації дозволяють отримати адекватне розуміння стану масової політичної свідомості населення і використовувати отримане знання при формуванні та реалізації політики сприяння процесу утворення громадянського суспільства через активізацію масової політичної участі.

Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданні відділу теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, викладалися на 19-ти науково-практичних конференціях та «круглих» столах, у т.ч. "Президентські вибори - 2004: очікування і прогнози" (Київ, 24 червня 2004 р.); "Особливості агітаційної кампанії та висвітлення в ЗМІ позачергових виборів" (Київ, 30 серпня 2007 р.); "Якість політичного діалогу як передумова демократичного виборчого процесу: роль політичної еліти, громадянського суспільства та ЗМІ" (Київ, 2 липня 2009 р.); "Зміни до Конституції - справа політиків, експертів чи громадян?" (Київ, 23 червня 2009 р.); "Чесні та демократичні президентські вибори: перспектива України» (Київ, 23 липня 2009 р.); "Новий політичний сезон в Україні: економічні ризики, конфлікти і прогнози" (Київ, 4 вересня 2009 р.).

Матеріали дослідження використовувалися також в аналітичних доповідях та матеріалах Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова: «Народ, влада, референдум» (ж. «Національна безпека і оборона». - 2000. - № 2), «Адміністративна реформа в Україні: чи вдасться розірвати замкнене коло?» (ж. «Національна безпека і оборона». - 2000. - № 5), «Актуальні проблеми інформаційної безпеки України» (ж. «Національна безпека і оборона». - 2001. - № 1), «Крим на політичній карті України» (ж. «Національна безпека і оборона». - 2001. - № 4), «Політичні партії України напередодні парламентських виборів: стан і тенденції» (ж. «Національна безпека і оборона». - 2001. - № 12), «Опозиція в Україні» (ж. «Національна безпека і оборона». - 2002. - № 7), «Політична цензура в Україні» (ж. «Національна безпека і оборона». - 2002. - № 11), «Парламент в Україні: тенденції та проблеми становлення» (ж. «Національна безпека і оборона». - 2003. - № 2), «Україна у XXI столітті: виклики для політичної еліти» (ж. «Національна безпека і оборона». - 2003. - № 9), «Україна за рік до президентських виборів» (ж. «Національна безпека і оборона». - 2003. - № 12), «Україна перед вибором: яким він буде?» (ж. «Національна безпека і оборона». - 2004. - № 6).

Публікації. Положення дисертаційного дослідження викладені у п'ятьох публікаціях у наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів з шістьма підрозділами, висновків та списку використаних джерел і літератури (223 позиції). Загальний обсяг дисертації - 215 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми і наукову новизну роботи, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, його теоретичне і практичне значення, подано апробацію його результатів.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади дослідження феномену масової політичної свідомості" обґрунтовано концептуальні підходи до обраного об'єкту і проаналізовано стан його вивчення вітчизняною політичної наукою. У підрозділі 1.1. "Структура та зміст масової політичної свідомості в сучасних політологічних інтерпретаціях" розкрито загальноприйняті погляди щодо правомочності визнання масової політичної свідомості як суспільного феномену, його складових частин і тих його функцій, які стимулюють політичну активність. Встановлено парадигмальні засади дослідження, що спираються на теоретичні і методологічні положення, обґрунтовані фахівцями з проблем суспільної свідомості, у т.ч. політичної (праці В.Андрущенка, Е.Баталова, В.Бебика, М.Благовещенського, О.Михайлова та Г.Сатарова, Ф.Бурлацького та О.Галкіна, М.Вебера, В.Додонової, К.Гаджієва, М.Горшкова, В.Келле і М.Ковальзона, Ю.Левенця, Є.Макаренкова і В.Сушкова, М.Михальченка, О.Мітіної та В.Петренка, Ю.Руденко, А.Френкіна та інших), з проблем політичної психології (праці О.Білого, М.Головатого, Т.Жиро, А.Кольєва, Ю.Левади, П.Шихирєва, П.Федірка та інших), а також з проблем політичної культури (праці Г.Алмонда, С.Верби, Л.Даймонда, А.Єришева, Н.Жабінець, В.Ребкала, Ф.Рудича, О.Улєдова, М.Щербака та інших).

У підрозділі відзначається переважання у політичній науці точки зору про реальність феномену масової свідомості, у т.ч. політичної, підкреслюється як відображувальний, так і дієвий аспекти її функціонування. Розкривається відмінність між "масою" і "натовпом", що дозволяє заперечити тотожність між масовою політичною психологією і психологією натовпу, до чого інколи схиляється дослідницька думка. Відзначається різноманітність визначень масової політичної свідомості. Згідно предмету даного дослідження зміст масової політичної свідомості зводиться до політичних орієнтацій, тобто нормативних уявлень людей про відповідні їхнім уявленням цілі політичної діяльності і засоби досягнення цих цілей, до системи потреб і соціальних очікувань, до актуалізації потреб, до формування ціннісних орієнтацій, до усвідомлення власних інтересів в соціально-політичній сфері та можливостей впливати на їх забезпечення.

Вираженням масової свідомості визнається громадська думка, яка є не тільки певною духовною реальністю, наповненою різноманітними оціночними судженнями, а й носієм активного початку, здатності до переходу від судження до дії, суспільних вольових намірів, спроможних стимулювати політичну активність. Відповідно, масова політична свідомість структурно присутня у політичній свідомості громадською думкою і суспільними настроями, які виражають себе через політичну участь мас. З другого боку, складові політичної свідомості, які виражають себе через суспільну психологію та політичну ідеологію, мають бути визнані складовими і масової політичної свідомості.

Встановлення взаємозв'язку між активістською специфікою політичної свідомості та її психологічним та ідеологічним змістом дає можливість визначити ті її функції, які стимулюють активізацію політичної участі -оцінювальну, регулятивну та інтегративну.

З точки зору стимулювання активності важливу роль відіграє політична психологія. З погляду на активістську функцію політичної психології привертають до себе увагу, насамперед, такі форми її прояву, як політичні потреби, інтереси, прагнення, сподівання, воля. Безпосередня політична участь мас є відображенням більшою мірою суспільної психології. Але її характерною особливістю є здатність зазнавати впливу певної ідеології, яка тим самим набуває характеристики активної свідомості.

Питання про зв'язок політичної свідомості з політичною культурою ускладнюється наявністю відмінних розумінь другого з феноменів, а також непоодиноким ототожненням їх обох. Продуктивною для цілей дослідження є думка про культуру як системну якість суспільства, як про творчу діяльністю, яка лежить в основі суспільного розвитку. При визначенні впливу політичної культури на рівень масової політичної активності звернуто увагу на ті її структурні елементи, які безпосередньо дотичні до вирішення цієї задачі. До структурних елементів такого роду віднесено культуру політичної поведінки та культуру функціонування політичних інститутів.

Активність або пасивність політичної свідомості проявляється у політичній поведінці її носіїв і є відображенням їхньої політичної культури. Найбільш вживаною типологією політичної культури є розрізнення її на патріархальну, підданську і активістську з виділенням як ідеального конструкту громадянської політичної культури. Хоча у вітчизняній науці політична свідомість і політична культура не ототожнюються, наведена типологія не втрачає своєї важливості і для оцінок характеру масової політичної свідомості в сучасній Україні.

У підрозділі 1.2. "Проблемні питання функціонування масової політичної свідомості в сучасному українському суспільстві" підсумовано стан вивчення масової політичної свідомості і політичної культури в Україні після здобуття незалежності. Проведені вітчизняними та зарубіжними вченими політологічні та історичні (праці В.Андрущенка, В.Бортнікова, Ч.Вельцеля, А.Гальчинського, В.Дем'яненко, М.Михальченка, Г.Касьянова, С.Кульчицького, С.Макєєва, С.Матвєнків, Л.Нагорної, В.Полохала, Н.Ротар та інших), а також спеціальні соціологічні (праці В.Бебика, О.Дащаківської та О.Охотникова, І.Бекешкіної, І.Білоконя, С.Білошицького, Є.Головахи, А.Горбачика, В.Козьми, І.Кононова, С.Хобти та С.Щудло, Н.Паніної, Н.Погорілої, В.Ручки, О.Стегнія, В.Хмелька та інших) дослідження мають своїм результатом загальну характеристику політичної свідомості і політичної культури українського населення. Найчастіше відзначаються такі риси масової свідомості українців, як амбівалентність, яка проявляється сполученням суперечливих цінностей, зокрема демократичних і тоталітарних, при переважанні матеріальних цінностей над громадянськими. Звертається увага також на маргінальність масової свідомості, її пасивність. Політична культура України визначалася як переважно підданська. Разом з тим визнається позитивне налаштування масової свідомості щодо цінностей демократії. Дослідниками було виділено чотири типи масової політичної культури в Україні - активно-тоталітарний, пасивно-тоталітарний, активно-демократичний і пасивно-демократичний. У суспільній психології в Україні відзначаються, насамперед, негативні настрої, такі як злість, роздратованість, втома, заздрість, байдужість, і, навпаки, зменшення оптимізму, терпимості, чуйності, справедливості. Традиційним стало протиставлення масової політичної свідомості на Сході і Заході України: менш громадянське у першому випадку і більш громадянське у другому.

У другому розділі "Активістська мотивація у масовій політичній свідомості в Україні" розглядаються чинники, якими визначається активність або пасивність політичної участі українського населення. У підрозділі 2.1. "Спонукальна роль потреб та інтересів у настановах щодо політичної участі" увага зосереджується на встановленні ієрархічного підпорядкування між найбільш значущими людськими інтересами та потребами - матеріальними і духовними.

Наголошується, що взаємозалежність між демократією і приватною власністю передбачає і взаємозалежність між активною політичною участю і самостійним вирішенням людьми особистих соціально-економічних проблем. Ступінь загальної соціальної активності суспільства визначається масштабами присутності в ньому груп носіїв інтернальної або екстернальної свідомості: інтернальний тип зазвичай налаштований на більшу соціальну активність, а екстернальний - на патерналістську підтримку з боку держави або інших донорів. В цьому відношенні про інтернальність та екстернальність можна говорити і у зв'язку з аналізом політичної свідомості населення. Чим вищий рівень інтернальності, тим більшим має бути налаштувння на активістську позицію, і навпаки. Наведена залежність має принципове значення для оцінки політичної свідомості за критерієм зосередженості її носіїв на суто особистісних соціальних проблемах матеріального характеру.

Загальна кризова ситуація початку 1990-х років стимулювала феномен, названий соціальними психологами "вивченою соціальною безпомічністю", який полягав у відродженні розрахунків на державний патерналізм, до якого населення було призвичаєне у соціалістичний період. У вітчизняній політичній думці кінця 1990-х років саме ця психологічна настанова була визнана основною причиною негромадянськості політичної свідомості українського населення. Справедливі оцінки очевидних зразків політичної поведінки українського населення протягом 1990-х років разом з тим були автоматично перенесені на зміст його політичної свідомості. Але врахування фактору інтернальності дозволяє вберегтися від спрощеної оцінки політичної свідомості за зразками політичної поведінки її носіїв: відсутність у індивіда політичної активності не завжди тотожна відсутності в його свідомості активістського налаштування, останнє може існувати і латентно, а соціальна інтернальність може бути його стимулятором.

Паралельно з поступовим, хоча й повільним зростанням інтернальності українського населення не тільки на Заході, а й на Сході, його свідомість продовжувала виконувати оцінювальну функцію. Порівняння масових оцінок соціальної і політичної ситуації дозволяє говорити про поки що не чітко оформлені активістські настанови політичної свідомості населення. Протягом 1995-2004 рр. відзначалося несприятливе самопочуття людей у суспільстві. Тільки у 2004 р. відмічається поліпшення соціальних настроїв і на Заході, і на Сході країни, і на основі цього можна було очікувати позитивної оцінки населенням загальної політичної ситуації. Насправді ж оцінка постійно була переважно критичною і скептичною. Водночас звернуто увагу, що оцінювання громадянами політичної ситуації, незалежно від того, чи є воно позитивним чи негативним, в цілому відображає постійний інтерес більшості населення до політичного життя.

Критичне відображення у масовій свідомості загальної політичної ситуації в країні супроводжувалося формуванням настанов на політичну участь, хоча поки що такі настанови не набули належної пріоритетності у масовій політичній свідомості українців. Протягом 1994-2004 рр. зросла частка зацікавлених і дуже зацікавлених політикою. Протягом 1995-2006 рр. неухильно зменшувалася частка тих, кого взагалі не цікавить питання забезпечення прав і свобод, зростала усвідомлена потреба у головних атрибутах демократії. Водночас негативна оцінка демократії в українському варіанті посилює у масовій політичній свідомості схильність до авторитарного стилю правління, готовність піти на зменшення обсягу громадянських прав в обмін на вирішення владою проблем матеріального характеру. В результаті, хоча найбільш розповсюдженим типом політичної свідомості в Україні є пасивно-демократичний, на другому місці продовжує залишатися пасивно-тоталітарний.

У підрозділі 2.2. "Культурні та психологічні детермінанти активістського налаштування населення України" розглядаються психологічні настанови, якими спрямовується масова та індивідуальна політична участь, насамперед, масштаби присутності в суспільстві цінностей, притаманних активістській політичній культурі. Відзначається суперечливість ціннісної системи сучасного українського суспільства, поєднання в ній консервативно-традиціоналістських і реформаторсько-модернізаційних настанов. Доводиться, що попри успадковану територіальну фрагментованість України у ціннісних питаннях принципових відмінностей між її регіонами немає. Визначено ставлення українців до ідеалу прав і свобод людини як однієї з найвищих спонукальних цінностей і обґрунтовано положення, що оцінка українцями рівня забезпеченості правами і свободами обумовлена не так реальним станом забезпечення, як уявленнями про його бажаний рівень. Паралельно розглянуто ставлення українців і до категорії порядку.

Обґрунтовується, що політична свідомість не обов'язково має набувати активістської спрямованості тільки у бік беззастережного сприйняття інновацій і повного відкидання усталених моральних цінностей. Її активність може зростати і заради надання традиційним загальнолюдським цінностям, спотвореним практикою попереднього політичного режиму, їхнього справжнього змісту. Виявлено як суттєву перешкоду на шляху активізації масової політичної свідомості загальний брак консенсусу щодо шляхів і методів подальшої суспільної трансформації, вибору оптимальної для України форми правління. Внаслідок невизначеності з вектором розвитку країни, масова свідомість губиться у виборі системи цінностей, що породжує не тільки політичну пасивність, а й макіавеллістську мораль.

Встановлено пряму залежність між порушенням механізмів наступності, відлученням молоді від ціннісних надбань попередніх поколінь і політичною пасивністю. Оцінено стан політичної психології населення України за схемою "інтерес до політики - політична активність", а також за онтологічним критерієм вибору між різними цінностями. Підкреслюється неоднозначність масової політичної свідомості українців при оцінках її за критерієм опозиційності/конформності. Виявлено високий ступінь екстернальності масової політичної свідомості у питанні відносин між державою та громадянином, яка має своїм виходом внутрішню опозиційність, психологічну орієнтованість на протест і пасивну зовнішню поведінку, покладання не на власну політичну активність, а на сильного лідера. Виявлено певну кореляцію у масовій політичній свідомості між геополітичною і громадянською орієнтаціями. Відзначено міфологічність масової свідомості як ознаку її політичної пасивності.

У третьому розділі "Політична участь українського населення як вияв його політико-ідеологічних орієнтацій" аналізуються електоральні преференції та форми і характер політичної участі носіїв масової політичної свідомості. У підрозділі 3.1. "Ідеологічні орієнтації масової політичної свідомості в електоральній активності та уподобаннях" співставлення участі громадян України у парламентських і президентських виборах протягом 1994-2007 років показало певне зниження активності після виборів 1994 року і повільне її зростання у наступні роки при постійно більш високій виборчій активності населення Західної України порівняно з іншими регіонами. Встановлено, що активність на виборах зумовлена не тільки можливістю формально скористатися виборчим правом, а й внутрішнім налаштуванням громадян активно вплинути на загальнонаціональний вибір. Відзначено більш високу участь населення у президентських виборах, що є свідченням більшої орієнтованості масової політичної свідомості на конкретну особистість. Встановлено переважання фактору екстернальності виборців під час визначення своїх політико-ідеологічних преференцій: тривале (протягом 1990-х років) лідерство "лівих" сил на парламентських виборах і поступовий перехід лідерства до "центристських" сил, які перейняли від лівих естафету соціального популізму. Разом з тим, така зміна електоральних уподобань свідчить про зсув масової політичної свідомості у бік партійних ідеологій, що поєднують орієнтацію на ринкові відносини та індивідуальну ініціативність з патерналістськими соціальними індиферентність моделями. Доволі висока електоральна участь і населення до референдумних кампаній свідчить про домінування у масовій свідомості соціально-економічних потреб та інтересів над інтересами суто політичними. Специфічність електоральних проявів масової політичної свідомості в Україні полягає у її піддатливості ситуативним змінам, що свідчить про її політико-ідеологічну неусталеність та психологічну нестабільність.

У підрозділі 3.2. "Поведінкові прояви активістської якості масової політичної свідомості" з'ясовано здатність масової політичної свідомості до стимулювання конкретної фізичної позаелекторальної політичної участі її носіїв. Встановлено зростання інтересу українського населення до політики, що є найпершою спонукою до політичної активності. Відзначається, що постійне зростання кількості політичних партій і громадських організацій в Україні супроводжується незмінно скептичним ставленням до них, що має результатом низьку участь в них населення. Причому показник участі залишається без суттєвих змін від самого початку незалежності, хоча за цей час виросло нове покоління українських громадян.

Виявлено основні спонукальні чинники збільшення протестного потенціалу населення - низький рівень соціально-економічних умов, зростання недовіри до влади і політичних лідерів, низький рівень залучення населення до легітимних форм політичної участі, відчуття людьми неможливості здійснювати вплив на політичні рішення, що стосуються їхніх інтересів, наявність режиму "делегованої демократії" замість представницької, як і чинники пасивної фактичної політичної участі громадян. політичний свідомість населення активістський

Розглянуто перебіг політичних кампаній "Україна без Кучми", "Повстань, Україно!" і "Помаранчева революція", в яких проявився характер масової політичної свідомості та рівень її активності. Встановлено, що активність участі населення у цих кампаніях зростала у прямій залежності від поєднання політичних і морально-етичних вимог з вимогами соціально-економічного характеру. Встановлено, що навіть під час "Помаранчевої революції", яка відбувалася з суто політичного (електорального) приводу, активізація масової політичної свідомості була імпульсивною і не виражала радикальних незворотних змін її типологічних ознак - амбівалентності з домінуванням патерналістських настанов, орієнтації більшою мірою на матеріальні, а не громадянські цінності. Виявлено збереження цих ознак і у "постпомаранчевий" період, причому в усіх регіонах України. Обґрунтовано, що зміни у політико-ідеологічних преференціях виборців показали поступове посилення інтернальності масової політичної свідомості, що проявилося у зростанні підтримки ліберально-ринкових сил, але при цьому зберігалося домінування екстернального компоненту, який залишається чинником стримування політичної активності.

ВИСНОВКИ

Проведений у дисертаційному дослідженні аналіз матеріалів та фактів, які відображають структуру, зміст та прояви масової політичної свідомості в Україні, дозволяє зробити такі висновки.

1. Активістський характер масової політичної свідомості зумовлений її діалектичним взаємозв'язком із соціально-груповою та індивідуальною політичною свідомістю, в основі формування яких покладені політичні ідеї, які своєю сукупністю визначають особливості політичних поглядів і переконань, спроможних спонукати їхніх носіїв до активної політичної дії. У якості структурних елементів масової політичної свідомості (як і громадської думки та політичної психології), функціонально спроможних стимулювати активність політичної участі людей, виділяються оцінюючі судження про інтереси (насамперед, матеріального і духовного характеру), про потреби і цілі політичних акторів (у. т.ч. про власні), про настрої і наміри носіїв політичної свідомості щодо практичної дії по реалізації своїх соціальних і політичних цілей.

Активістська якість масової політичної свідомості найбільш виразно проявляється у її оцінювальній, регулятивній та інтегративній функціях. Політична свідомість відображає соціальну дійсність не пасивно, а формуванням уявлень про потреби та інтереси, їх усвідомленням і спонуканням своїх носіїв до їх реалізації. Усвідомлення спільних потреб та інтересів регулює політичну соціалізацію особистості, на ґрунті чого відбувається їх об'єднання і виникає спонука до активної політичної дії.

2. Мотиваційна основа масової політичної свідомості в Україні є дихотомічною, у ній взаємозалежно поєднані мотиваційні цінності матеріального і духовного характеру. Ієрархічне взаємовідношення між ціннісними складовими масової політичної свідомості є неусталеним, ситуативно залежним від прояву її носіями або інтернальності (здатності самостійно вирішувати свої соціальні проблеми), або екстернальності (схильності сподіватися на підтримку ззовні).

Еволюція масової політичної свідомості в Україні від початку 1990-х років позначена поступовою зміною пропорції між екстернальністю, яка збільшувала як пасивність її носіїв, так і їхню схильність до політичної міфологізації, та інтернальністю, яка стимулювала більш активну політичну участь населення. З одного боку, домінували сподівання на вирішення соціально-економічних проблем засобами державного патерналізму. Разом з тим, відбувалося поступове зменшенням орієнтацій на державну соціальну підтримку, що вело до посилення тих функцій масової політичної свідомості, що зміцнювали політичну активність населення як засіб самостійного впливу на державну політику. Симптомами цього зрушення стали підвищення соціального самопочуття населення, зростання інтересу людей до політики, чим було активізовано, насамперед, оцінювальну функцію політичної свідомості, яка стимулює налаштування її носіїв до політичної участі. Постійно ж негативне, за короткочасними винятками, оцінювання населенням політичного буття, масовий характер такого оцінювання стимулював також інтегративну та регулятивну функції, що проявилося, перш за все, у зростанні потреб у справжній демократії та у забезпеченні фундаментальних людських прав.

Особливість прояву інтернальних настанов у масовій політичній свідомості полягала також у тому, що активність останньої виражалась не лише у відкритій активності її носіїв, а й у латентній формі через негативне оцінювання суспільного буття. Відображення у масовій свідомості загальної політичної ситуації в країні у критичних оцінках, незадоволеність рівнем забезпечення своїх матеріальних потреб супроводжувалося формуванням настанов на політичну участь, хоча поки що такі настанови не набули належної пріоритетності у масовій політичній свідомості українців. Разом з тим, в Україні відбувається усвідомлення власне політичних потреб і цінностей, зосередженість на питаннях демократії, що є важливим етапом політичної соціалізації і стимулом політичної активності.

3. Переважання екстернальності у масовій політичній свідомості в Україні зумовлює домінування тут пасивно-демократичного типу політичної культури, наслідком чого є налаштування політичної свідомості на підтримку таких суспільно-політичних моделей, у яких не заперечувалась би індивідуальна ініціативність, але при цьому зберігався високий рівень державного патерналізму. Політична свідомість такого типу є меншою мірою інноваційною і більшою мірою традиціоналістською, з ознаками підданської політичної культури, для якої характерне у задоволенні своїх потреб орієнтуватися на підтримку ззовні.

Сполучення локусів інтернальності та екстернальності політичної свідомості людей має своїм проявом її амбівалентність, різноорієнтованість щодо тих або інших політичних цінностей. Причому локус екстернальності намагаються активізувати носії різних ідеологій, навіть протилежних, внаслідок чого у масовій політичній свідомості досі не встоялося усвідомлення прямої залежності між рівнем утвердження активістської політичної культури і успішністю у розв'язанні проблем соціально-економічного характеру. Так само масовій політичній свідомості притаманна відсутність кореляції між орієнтаціями на той або інший суспільний лад і на ту або іншу політичну платформу і сили, що її представляють. Найбільш тривожним проявом екстернальності є певне зростання у політичній свідомості українців налаштування на авторитарні форми правління, які передбачають домінування підданської політичної культури, а також прихильність масової свідомості до популістської риторики, яка експлуатує патерналістські очікування і тим самим відволікає маси від політичної участі. В той же час, спостерігаються певні зрушення у подоланні в суспільній психології "бар'єру екстернальності" як передумови зростання активістської орієнтованості масової політичної свідомості.

4. Ціннісна складова масової політичної свідомості в Україні являє собою комбінацію різновекторних цінностей матеріального, утилітарного і духовного характеру, в першу чергу консервативно-традиціоналістських і реформаторсько-модернізаційних. Притаманна суспільно-політичному життю України невідповідність між деклараціями і політичною практикою породжує серед населення деструктивний емоційний стан, який блокує розвиток громадянської свідомості, покликаної бути передумовою політичної активності, і стимулює макіавеллістську мораль, готовність поступатися принципами демократії та справедливості. У масовій політичній свідомості українців цінності громадянського активізму сполучені з її орієнтованістю на таку політичну цінність, як порядок, на адекватність застосованих засобів політичної діяльності обраним цілям, на розуміння свободи як культурного підмурку політичної діяльності і цивілізованості, впорядкованості суспільних процесів. Конфлікт консервативно-традиціоналістських і реформаторсько-модернізаційних цінностей проявляється на територіальному рівні у вигляді переважання своїх носіїв у різних регіонах України. В той же час, немає підстав заперечувати наявність на загал спільного ціннісного компоненту масової політичної свідомості в Україні, яким є високий соціальний рівень.

5. Регулятивна функція масової політичної свідомості в Україні характеризується тим, що політична соціалізація населення, особливо молоді, в умовах політичної нестабільності і соціальної незахищеності позначена порушенням механізмів наступності, відлученням людей від ціннісних надбань попередніх поколінь, що посилює їх політичну пасивність. Значна частину населення поки що відчуває труднощі у визначенні своєї політичної суб'єктності та у виборі форм політичної участі .

6. За критерієм співвідношення опозиційності/конформності масова політична свідомість в Україні залишається неусталеною. З одного боку, спостерігається критичне налаштування населення до влади. Але, з другого боку, сполучення настроїв невдоволення з екстернальними пріоритетами у свідомості має своїм виходом латентну внутрішню опозиційність і пасивну зовнішню поведінку. Зростання у масовій свідомості уявлень про необхідність протесту не супроводжувалося постійним налаштуванням на конкретні дії.

7. Масовій політичній свідомості притаманна залежність між політичною активністю і геополітичними уподобаннями людей, причому вона притаманна не тільки людям старшого покоління, які виховувалися на радянських ідейно-політичних цінностях, а й молоді, що є свідченням потужності інерційних механізмів суспільної психології, а також розчарування результатами політичного курсу, який асоціюється з європейським вектором. Кореляція між демократичними і геостратегічними уподобаннями у масовій політичній свідомості випливає із протилежного характеру політичних систем і політичних режимів тих просторів, які обрані носіями свідомості як вектори геостратегічного курсу, - або на процес розширення зони демократії та її вдосконалення, який відбувається на захід від України, або на повернення до авторитарних форм правління, що відбувається на схід від неї.

8. Певне зростання частки інтерналів у соціальній структурі українського суспільства спричинило певні зрушення масової політичної свідомості в бік активізму, але цих зрушень виявилося недостатньо для того, щоб активно-демократичний тип масової політичної культури і свідомості прийшов на заміну пасивно-демократичному, який поки що є домінуючим серед населення. При цьому екстернальність масової свідомості стимулюється популістською тактикою впливу на неї з боку політичних акторів, які намагаються збільшити свою привабливість роздаванням соціальних обіцянок, що має своїм результатом політичну та ідеологічну дезорієнтацію масової політичної свідомості. В той же час, масова політична свідомість українців поступово наповнюється громадянськими цінностями, що зміцнюють імунітет до популізму і стимулюють перехід від підданської до активістської політичної культури і поведінки, до подолання амбівалентності свідомості, яка проявляється в одночасній прихильності до демократичних і авторитарних порядків, а також у деякій схильності до політичної міфології.

9. Електоральна політична активність населення України є проявом амбівалентності його політичної свідомості як за ціннісним (підтримка лібералізму при збереженні патерналістських очікувань) так і за політико-ідеологічним (підтримка політичних сил, чиї програми поєднують елементи несумісних ідеологій) критеріями, що є ілюстрацією переважання екстернальності серед її носіїв.

Характер політичної участі населення України під час виборів і у міжвиборчий період засвідчує епізодичність інтегративної функції його масової політичної свідомості. Доволі високий рівень виборчої участі населення означає ситуативну активність як регулятивної, так і інтегративної функцій масової політичної свідомості. Однак, повсякденна участь населення у політичної діяльності, у т.ч. у загальноукраїнських політичних кампаніях, є доволі пасивною, що означає неусталеність у масовій свідомості цінностей громадянської політичної культури.

10. Виборчі преференції українського населення свідчать про подвійний зміст його політико-ідеологічних уподобань. Відносно масштабна участь громадян України у політичних протестах кінця 2004 р. засвідчила наявність у масовій політичній свідомості потенціалу громадських спонук до політичної активності. Разом з тим, громадянська мотивація політичної активності не стала самостійною і самодостатньою, у масовій політичній свідомості екстернальність продовжує домінувати над інтернальністю, що проявилося швидким розчаруванням населення у результатах протесту через відсутність вагомих успіхів у соціально-економічній сфері.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Жданов І. О. До питання про основні риси політичної та правової свідомості української нації на початку ХХ століття / Ігор Жданов // Проблеми соборності України в ХХ столітті / Інститут національних відносин і політології НАН України. - Київ, 1994. - С. 35-38.

2. Жданов І.О. Правосвідомість: основні структурні елементи / Ігор Олександрович Жданов // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.- К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. - Вип. 38 - С. 68-74.

3. Жданов І. Принцип виборності як невід'ємна складова правосвідомості українського народу / Ігор Жданов // Вибори та демократія / Інститут виборчого права; Національний університет "Києво-Могилянська академія". - Київ, 2007. - №4 - С.30-35.

4. Жданов І. Регіональні прояви активності політичної свідомості на Сході і Заході України / Ігор Жданов // Наукові записки. Курасівські читання: Політичні конфлікти в сучасній Україні: сутність, витоки, шляхи подолання / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. - К., 2009. - Вип. 44 - С. 253-261.

5. Zhdanov I. Corruption in Ukraine: Essence, Scale and Influence / Igor Zhdanov // Connections. The Quarterly Journal. - 2002. - Vol. I, No. 2 (April). - P. 33-51.

АНОТАЦІЇ

Жданов І.О. Активістська орієнтованість масової політичної свідомості в сучасній Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.02 - політичні інститути та процеси. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. - Київ, 2009.

В дисертації розглянуто здатність масової політичної свідомості в сучасній Україні спонукати населення до активної політичної участі. В роботі визначено ті функції масової політичної свідомості, дія яких спонукає громадян до політичної активності, встановлено мотиваційну основу останньої. Проаналізовано залежність між рівнями соціальної і політичної активності українців, а також вплив суспільного середовища на характер політичної поведінки. Надано характеристику політичній свідомості населення сучасної України за змістом його потреб, інтересів, моральних та ідеологічних настанов. З'ясовано найбільш розповсюджені політико-ідеологічні преференції українського населення. Розглянуто причини і чинники невідповідності між протестними політичними настроями і переважно пасивною політичною поведінкою людей, у т.ч. у найбільш відомих політичних кампаніях. Простежено еволюційні зміни в амбівалентному співвідношенні у масовій політичній свідомості між локусами інтернальності та екстернальності, деяке посилення громадянських цінностей щодо цінностей матеріальних, які залишаються домінуючим чинником політичного вибору. Розглянуто потенційні можливості зростання активності масової політичної свідомості в Україні.

Ключові слова: масова політична свідомість, політична культура, громадянські цінності, політична активність, інтернальність, екстернальність, амбівалентність свідомості.

Жданов И.А. Активистская ориентированность массового политического сознания в современной Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. Институт политических и этнонациональных исследований им. И.Ф.Кураса НАН Украины. - Киев, 2009.

В диссертации рассмотрена способность массового политического сознания в современной Украине побуждать население к активному политическому участию. Рассмотрены современные научные взгляды на феномен массового политического сознания, на его структуру и функции. Раскрыто содержание массового политического сознания, массовой политической культуры и массовой политической психологии, общественного мнения. Определены функции массового политического сознания, которыми характеризуется его активность, установлена взаимосвязь между его психологическим и идеологическим содержанием. Изучен вопрос о политическом поведении как характеристике политической психологии и политической культуры носителей массового политического сознания.

Проанализировано состояние исследований массового политического поведения и политической культуры украинского населения в отечественной науке, выявлены наиболее принятые характеристики рассматриваемого объекта, в т.ч. основанные на принятой в мировой науке типологизации массовой политической культуры.

Установлены потребности и интересы материального и духовного содержания, которыми определяется активность массового политического сознания в Украине, их иерархическое соподчинение. Рассмотрена взаимосвязь между интернальностью (способностью собственными силами решать свои социальные проблемы) и экстернальностью (ориентацией на внешнюю поддержку) массового сознания и политической активностью его носителей. Изучено действие оценочной функции массового политического сознания в Украине, установлен характер восприятия им окружающей политической действительности, в т.ч. органов власти, политических партий и политической элиты. Установлены причины негативного восприятия украинцами политической сферы общества, а также критериальные основания такого восприятия. Прослежена действенная взаимосвязь между оценочной, регулятивной и интегративной функциями политического сознания украинцев, выяснена роль оценок политической действительности для побуждения к выбору политического поведения и к объединению носителей одинаковых политико-идеологических ориентаций.

Рассмотрена амбивалентность политического сознания украинского населения на предмет содержания в нем взаимоисключающих составных, касающихся демократических и авторитарных политико-культурных ценностей, побуждений к активному и пассивному политическому участию. Прослежены изменения в соотношении составляющих массового политического сознания, которыми определяется его дихотомичность.

Рассмотрена зависимость потенциала активности политического сознания различных групп населения от их политико-идеологических и геополитических предпочтений. Установлена неполнота корреляции между ориентациями на определенные общественно-политические модели и на активное политическое участие как выражение противоречивости политического сознания украинского населения.

Проведено сравнительное изучение массового политического сознания восточного и западного регионов Украины на предмет проверки корректности оценки первого как менее склонного к гражданским ценностям по сравнению со вторым.

Исследована динамика политической активности населения Украины на парламентских и президентских выборах на протяжении 1994-2007 годов. Проведено сравнение между политическим участием населения на выборах и на референдумах. Определены мотивы большей активности во время избирательных кампаний. Установлена динамика изменений в политических предпочтениях населения и ее зависимость от изменений в соотношении интернального и экстернального компонентов массового политического сознания, а также от изменений в общей политической ситуации в стране.

Изучены и сопоставлены различные поведенческие проявления массового политического сознания в Украине помимо электорального участия. Выяснена степень интереса украинского населения к политике как первоначального побуждения к политической активности. Сопоставлены уровень протестных настроений украинцев с активностью и масштабностью их реального политического участия. Установлены наиболее предпочитаемые формы проявления политической активности.