Аналітичні центри як суб’єкти процесу прийняття політичних рішень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 32:061

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Аналітичні центри як суб'єкти процесу прийняття політичних рішень

23.00.02 - політичні інститути та процеси

Внучко Світлана Миколаївна

Київ-2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник доктор політичних наук, професор Цвих Володимир Федорович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри політології.

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук Ващенко Костянтин Олександрович, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, завідувач каферди соціально-політичних дисциплін;

кандидат політичних наук Матвійчук Андрій Васильович, Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, старший науковий співробітник.

Захист відбудеться «18» січня 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.41 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд.330.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М.О.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “14” грудня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Постригань Г.Ф.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В останні десятиліття на пострадянському просторі|простір-час| відбулися важливі|поважних| зміни як у взаєминах держави та суспільства|товариства|, так і у відносинах між сферами політики і експертного середовища. З одного боку, демократичні перетворення призвели до помітного зростання|зросту| громадської|громадської| участі у процесах вироблення і реалізації політичних рішень|вирішень|. З іншого - багато в чому змінилися функція політичного знання і взаємодія представників політичної і інтелектуальної еліт. Система жорсткого державного регулювання експертного виробництва відійшла в минуле і в пострадянських країнах поступово сформувалися незалежні експертні співтовариства - аналітичні центри|спілки|, які беруть активну участь у процесі прийняття політичних рішень та у формуванні і реалізації проектів суспільного|громадського| розвитку.

Посилюється роль аналітичних центрів як виробника якісного та суспільно затребуваного інтелектуального продукту. За роки свого існування аналітичні центри набули статусу важливого інституту, який впливає на громадську думку, формування оцінок суспільством дій влади і політичних сил. Вони стали важливим інститутом громадянського суспільства та еволюціонують разом з ним, проходячи стадії становлення, самоусвідомлення, визначення свого місця в житті країни і суспільства.

Дослідження аналітичних центрів, передусім, потребує комплексного теоретичного обгрунтування. Без нього емпіричні дані та створені практичні розробки важко буде адекватно інтерпретувати та оцінити. Однак, діяльність аналітичних центрів ще не стала об'єктом детального вивчення вітчизняної соціології, політології, інших наук про суспільство|товариство|. Недостатній рівень дослідження зазначеної проблематики засвідчується неповним вивченням таких її сегментів як прогнозування у сфері законотворення; прийняття, практичне втілення та передбачення наслідків політичних рішень; політичний консалтинг; забезпечення ефективності державного управління тощо. Разом з тим, все це підтверджує актуальність обраної автором теми дослідження та її роль у контексті подальшого розвитку сучасної політичної теорії та практики. аналітичний демократичний політичний

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження є складовою наукової роботи філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та виконане у межах науково-дослідної теми 06БФ041-01 “Філософія та політологія у структурі сучасного соціо-гуманітарного знання”.

Метою дисертаційного дослідження є з'ясування місця та ролі аналітичних центрів у процесі прийняття політичних рішень.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- розкрити зміст поняття “аналітичний центр” як суб'єкт процесу прийняття політичних рішень;

визначити критерії оцінки аналітичних центрів та здійснити їхню класифікацію;

дослідити ретроспективу розвитку аналітичних центрів та їхнього впливу на процес прийняття політичних рішень у демократичних країнах;

з'ясувати особливості розвитку аналітичних центрів та дослідити форми впливу даних організацій на процес прийняття політичних рішень в Україні;

здійснити порівняльний аналіз впливу аналітичних центрів США та України на процес прийняття політичних рішень.

Об'єктом дослідження виступає процес прийняття політичних рішень.

Предметом дослідження є аналітичні центри та їхній вплив на процес прийняття політичних рішень.

Методи дослідження включають в себе комплекс загальнонаукових методів дослідницької роботи.

Системний метод використано для розгляду процесу прийняття політичних рішень як системи, сукупності певних етапів, стадій, які досліджувалися автономно з урахуванням подальшого узагальнення та узгодження особливостей кожного етапу із загальною динамікою політичного процесу загалом. Цей метод дав можливість прослідкувати всю складність характеру процесу прийняття політичних рішень в Україні на сучасному етапі, з'ясувати місце і роль в ньому аналітичних центрів.

За допомогою історичного методу досліджено історичні засади виникнення, становлення й подальшого розвитку мережі аналітичних центрів.

Використання методів контент-аналізу і класифікації дозволило виділити та класифікувати основні терміни з обраної тематики, а також здійснити аналіз типологій аналітичних центрів.

За допомогою компаративного методу було порівняно ролі, які виконують аналітичні центри в розвинених країнах (на прикладі США) та в Україні, що дозволило встановити загальні риси впливу даних інституцій на процеси прийняття рішень та особливості, притаманні кожній із зазначених країн.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній політичній науці системно й концептуально досліджено діяльність аналітичних центрів як суб`єктів процесу прийняття політичних рішень, а також здійснено критичний аналіз практики використання результатів діяльності даних організацій в українському суспільстві. Підсумовуючи проведену роботу, сформульовано результати дослідження, які характеризуються науковою новизною, розкривають базову концепцію дисертації і виносяться на захист:

- вперше у вітчизняній політичній науці виявлено та доведено, що аналітичні центри виступають активними суб'єктами процесу прийняття політичних рішень. Показано, що участь аналітичних центрів у ньому може бути ситуативною (на одному або декількох етапах процесу) чи систематичною (протягом усього процесу прийняття рішення від постановки проблеми до контролю за його реалізацією). Обмеження може становити лише етап безпосереднього прийняття рішення та практичної його реалізації, яке у більшості випадків впроваджується уповноваженими на це державними органами, громадськими організаціями та іншими інститутами. В результаті проведеного дослідження автором запропоновано власне трактування поняття “аналітичний центр”, під яким розуміється експертна організація, яка займається аналізом суспільно важливих політичних, економічних та соціальних проблем, діяльність якої спрямована на розробку конкретних рекомендацій та технологій вирішення цих проблем органами державної влади та управління, партіями та інститутами громадянського суспільства;

- вперше у вітчизняній науковій літературі використано класифікацію аналітичних центрів, запропоновану канадським дослідником Леслі Палом, за якої аналітичні центри розподіляються на два основні типи: державні та недержавні, для аналізу даних організацій в Україні. Систематизовано і запропоновано критерії визначення аналітичних центрів, спираючись на які органи влади можуть обирати партнерів для співпраці. Серед них: орієнтація на задоволення суспільного інтересу як головної мети діяльності цих організації; постійний характер діяльності; спеціалізація на виробленні рішень у сфері публічної політики; наявність постійного штату дослідників (експертів); вироблення власного інтелектуального продукту; доведення цього продукту до відома політиків, уряду і громадськості; відсутність відповідальності за дії влади; незалежний характер досліджень;

- проаналізовано особливості функціонування аналітичних центрів у демократичних країнах. Вивчення впливу аналітичних центрів на процес прийняття політичних рішень на прикладі США та країн Європи (Німеччина, Великобританія), дозволило стверджувати, що в разі залучення аналітичних центрів до процесу прийняття державно-управлінських рішень та надання їм статусу суб'єктів процесу прийняття політичних рішень вони можуть стати дієвим інструментом підвищення результативності державного управління. У результаті вивчення зарубіжного досвіду доведено, що процес становлення мережі аналітичних центрів складається з ряду етапів розвитку, які відображають соціально-політичні та економічні реалії країни, в якій вони діють. У цьому процесі визначальнаа роль належить органам державної влади та управління, інститутам громадянського суспільства, які є найбільшими споживачами продукції та послуг аналітичних центрів;

- набуло подальшого розвитку дослідження аналітичних центрів у політичному процесі України. Обгрунтовано положення, що прототипи нинішніх українських аналітичних центрів виникли на теренах колишнього СРСР у 60-ті рр. ХХ ст. Становлення аналітичних центрів у незалежній Україні розпочалося на початку 90-х рр. ХХ ст. Виявлено, що українські аналітичні центри - відносно нечисельна група неурядових організацій, які здійснюють вплив на суспільну думку, політику держави та діяльність яких вважають корисною для суспільства понад половину громадян України.

Доведено, що аналітичні центри стали фактом суспільно-політичного життя України, одним із елементів політичного процесу, зайняли свою нішу в структурі громадянського суспільства;

- вперше у політичній науці проведено порівняльний аналіз українських і американських аналітичних центрів за наступними критеріями: причини виникнення; політична спрямованість досліджень та методологічні пріоритети діяльності; кадровий склад; організаційна структура; напрямки діяльності; джерела фінансування; аналітичний продукт та засоби його просування; оцінка ролі і місця аналітичного центру у процесі прийняття політичних рішень. Доведено, що в Україні, як і в США, виникли та успішно розвиваються аналітичні центри практично всіх напрямків: академічні, неорієнтовані на отримання прибутку, орієнтовані на отримання прибутку, державні та інші. Однак, рівень залучення до процесу прийняття політичних рішень в США значно вищий ніж в Україні. Тому у довгостроковій перспективі українські аналітичні центри мають рухатись в напрямку урізноманітнення джерел фінансування, що, в свою чергу, допоможе диверсифікувати напрямки досліджень аналітичних центрів; урізноманітнення “клієнтської” бази даних організацій; співпраці з органами державної влади та управління, партіями та інститутами громадянського суспільства. Все це сприятиме активному залученню до процесу прийняття політичних рішень.

Теоретичне і практичне значення результатів дослідження. Висунуті та обгрунтовані в даній роботі наукові положення можуть використовуватися для розробки лекційних курсів із загальної теорії політики та практичної політології, створюють додаткові умови для подальшого дослідження проблематики діяльності аналітичних центрів.

Теоретичні висновки та практичні положення дисертації можуть представляти інтерес не лише для вчених, які займаються даною проблематикою, а й для працівників неурядових організацій, аналітичних центрів, політиків, які вирішують питання, пов'язані з участю аналітичних центрів в процесі прийняття політичних рішень.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження були представлені на: Міжнародній науковій конференції “Дні науки філософського факультету-2007” (18-19 квітня 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній студентській конференції “Розробка та впровадження громадянської освіти в навчальних закладах України” (23-24 листопада 2007), Міжнародній науковій конференції “Дні науки філософського факультету-2008” (16-17 квітня 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених “Шевченківська весна - 2008” (Київ, 2008), Міжнародній науковій конференції “Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення нормотворчої діяльності”(7 квітня 2008 р., Київ).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження відображено у чотирьох статтях, розміщених в фахових виданнях з політичних наук, та чотирьох тезах, опублікованих у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 196 сторінок. Список літературних джерел містить 262 найменувань (55 з яких іноземною мовою), обсягом 26 сторінок.

Основний зміст роботи

У “Вступі” обґрунтовується актуальність теми дисертаційної роботи, формулюється мета і завдання дослідження, визначається його об'єкт, предмет і методологічна база, розкривається наукова новизна положень, що виносяться на захист, з'ясовується теоретичне і практичне значення отриманих результатів, а також вказуються основні форми апробації результатів дисертаційного дослідження та фіксується структура роботи.

Перший розділ “Теоретико-методологічні засади дослідження аналітичних центрів як суб'єктів процесу прийняття політичних рішень” присвячено розгляду джерельної бази та ступеню наукової розробленості проблематики аналітичних центрів як суб'єктів процесу прийняття політичних рішень, визначенню методологічних засад дослідження та формулюванню категоріального апарату роботи на основі узагальнення підходів зарубіжних та вітчизняних дослідників.

Кінець ХХ-го століття ознаменований швидкими змінами політичної ситуації у світі. Її особливістю є руйнування стійких структур діяльності і свідомості, які в недалекому минулому здавалися непорушними, усталеними засадами життєвого світу.

В умовах сучасної демократичної держави ситуація змінюється. Підготовка політичного рішення тільки самими суб'єктами влади є практично неможливою. Парламентські рішення, президентські накази, постанови уряду завжди стикається з проблемою адекватності рішення дійсному стану справ. Адекватність забезпечують два фактори: а) компетентність і поінформованість; б) знання громадської думки. Ці фактори вимагають участі експертів у процесі прийняття політичних рішень.

В роботі доводиться, що ідея необхідності участі експертів у даному процесі відстоюється в технократичних концепціях влади, широко представлених у сучасній американській політології. Технократи справедливо наполягають на тому, що експерти володіють більш спеціалізованими знаннями, ніж політики та виборці. Сьогодні в демократичних державах участь експертів у консультуванні влади, підготовці й розробці програм і рішень - стійка традиція. Поява протоформ експертного знання належить ще до часів античності, на що вказує й походження слова “експерт” від латинського “experto” - “досвідчений”. Слід відзначити, що саме в античності сформувався деякий парадокс політичної експертизи, пов'язаний з тим, що політика не вважалася настільки складною сферою, що вимагає наявності особливих знань.

Ситуація кардинально змінюється після Другої світової війни. Леслі Пал пов'язує це з трьома основними причинами. Перша - загальне посилення позицій науки про управління. Друга - зростання уваги суспільства до гуманітарних наук, у результаті чого прийшло усвідомлення того, що якісний політичний аналіз є не продуктом досвіду й багатої політичної практики, а продуктом наукових технологій. Як третю причину канадський політолог називає успішний розвиток після війни економіки західних країн.

У розділі показано, що класифікація суб'єктів політичних рішень створила можливість виявити коло осіб, які беруть активну участь цьому процесі. Їх можна розділити на дві великі групи: державні та недержавні. Недержавні поділяються на інституційнооформлені (аналітичні центри, громадські організації, політичні партії) та інституційнонеоформлені (групи інтересів, групи тиску). Оскільки вплив державних учасників політичного процесу значною мірою базується на їхній інституційній базі, то при їхньому визначенні необхідно враховувати побудову політичних інститутів і процедуру прийняття рішень.

В наш час аналітичні центри виступають активними суб'єктами процесу прийняття політичних рішень. Їхня участь у ньому буває ситуативною чи систематичною. Обмеження може становити лише етап безпосереднього прийняття рішення та практичної його реалізації, яке у більшості випадків впроваджується уповноваженими на це органами державної влади та управління, партіями та інститутами громадянського суспільства. Серед основних форм участі аналітичних центрів у процесі прийняття політичних рішень можна виділити наступні: неформальні контакти з особами, що приймають політичні рішення; участь у формальних процедурах (наприклад, парламентські слухання); дискусійні форми комунікації з політиками, засобами масової інформації, експертним середовищем, громадськістю. Суб'єктами оцінки впливу аналітичних центрів на прийняття рішень виступають самі автори досліджень чи “зовнішні” експерти (журналісти, політики, дослідники та співробітники аналітичних центрів, спонсори, громадськість та ін).

В Україні в останні роки опубліковано значну кількість робіт стосовно аналітичних центрів, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем. Серед авторів можна виділити В. Білецькго, Ю. Борисова, І. Букатару, В. Грановського, С. Дацюка, М. Канафоцького, Е. Ковалішина, М. Коломійця, С. Конончука, Ю. Коргунюка, С. Костюка, А. Крупника, М. Пашкова, О. Таммемяєва, В. Чалого, В. Чернова та ін. В цих працях розкрито питання виникнення, існування, діяльності та проблем даних інституцій. Розвиток та особливості функціонування аналітичних центрів розглядають російські дослідники: Н. Ю. Беляєва, Т. Виноградова, М. Горний, Д. Г. Зайцев, В. Римський, В. Сергєєв, О. Сунгуров та інші. Дослідження О. Бабінової, Т. Березовецького, І. Василенко, О. Германова, О. Голіченко, С. Пєхоти, Н. Пироженко, О. Прогнімак, С. Торопчиної-Агалакової та О. Хуснутдінова зосереджені на взаємодії громадських організацій, зокрема аналітичних центрів з органами державної влади та місцевого самоврядування. До найбільш визнаних дослідників даної проблематики серед західних вчених належать Д. Веймер, Е. Вайнінг, П.Діксон, Е. Джонсон, Е. Ліндквест, Л.Пал, Е. Річ, К. Уївер та інші. У їхніх роботах розкриваються особливості функціонування аналітичних центрів у західному суспільстві, наводиться їхня класифікація та подаються основні характеристики. Останні дослідження ефективності та способів діяльності різноманітних аналітичних центрів відображено в рамках міжнародної програми “Аналітичні центри та громадянські суспільства” у працях Дж. МакҐанна, Д. Абельсона, М. Благеску, Д. Янга, Г. Малгана, Е. Денама, М. Гарнетта та інших.

На основі комплексного аналізу зарубіжної політичної думки, показано, що на Заході для позначення досліджуваних інституцій використовують термін “think tank”. В українській мові не існує точного перекладу англомовного терміна `think tank”, який може перекладатися як “резервуари думок”, “мозкові центри”, “фабрики думок”, “бункери ідей”, “генератори думок”, “аналітичні центри” тощо. Іноді їх називають “інститути дослідження політики”, “інститути політичних досліджень”, “спеціальні політичні комітети”, “центри публічної політики” або “інститути сприяння публічній політиці.

Підводячи підсумок, автор робить висновок, що аналітичні центри виступають активними суб'єктами процесу прийняття політичних рішень. Самі по собі вони є досить неоднорідні, відрізняються кількістю експертів, основними напрямками своєї діяльності, внутрішньою структурою та іншими характеристиками. Загальним для всіх них виступає їхня орієнтація на аналіз актуальних на даний момент проблем, які постають перед суспільством.

Будучи за своєю суттю дослідницькими структурами, аналітичні центри ще на початку 1970-х років перетворилися на предмет досліджень. Вивчаючи феномен аналітичних центрів, дослідники різних країн аргументують висновок про те, що їхня роль у сучасному політичному житті загалом і державному урядуванні, зокрема, зростає і зростатиме надалі.

У другому розділі “Вплив аналітичних центрів на процес прийняття політичних рішень у демократичних країнах” розглянуто особливості функціонування та етапи розвитку аналітичних центрів, обгрунтовується їхня роль та значення у демократичних країнах.

В роботі показано, що становлення аналітичних центрів у цих країнах на початку та в середині ХХ століття відбувалося|походило| на тлі|на фоні| декількох об'єктивних процесів. Історично, коли владним інститутам було необхідно отримати кваліфіковану пораду з того чи іншого аспекту державної політики|, вони, насамперед,|передусім| зверталися|оберталися| до академічного співтовариства|спілки|. Університети, що володіли колосальним аналітичним потенціалом, нерідко|незрідка| готували свої пропозиції|речення| і рекомендації відносно тих проблем, які стоять перед державою.

З часом|згодом| через об'єктивні причини проблеми державної політики ставали складнішими і вимагали більш значних інтелектуальних ресурсів на вирішення поточних завдань|задач|. В той же час академічні кола, що традиційно більше займаються просуванням наукової думки|гадки| в глобальному масштабі, ніж вирішенням конкретних завдань|задач|, почали|стали| віддалятися від осіб|облич|, які ухвалюють

конкретні політичні і економічні рішення. В цей час почали з'являтися аналітичні центри, які і займалися вирішенням поставлених перед державою питань.

В роботі виділено основні етапи розвитку аналітичних центрів у США. Їхні перші паростки|ростки| з'явилися у вигляді академічних, університетських лабораторій, які працювали над політичними рекомендаціями і програмами урядів. До них можна віднести, перш за все, Інститут вивчення державного управління та Інститут Брукінгса. Наступний етап характеризувався аналітичними центрами|гадки|, що працювали під патронажем військово-промислового комплексу. На даному етапі було створено Американський інститут підприємництва. Найяскравішим прикладом аналітичних центрів даного покоління виступає Корпорація РЕНД. В 1970-х роках у США стали один за одним з'являтися|появлятися| незалежні аналітичні центри третього покоління, формально покликані захищати інтереси суспільства|товариства| при формуванні державної політики на противагу лобістським зусиллям різних груп впливу. Ці організації отримали назву ринково орієнтовані “фабрики думок|гадки|”, які були представлені аналітичними центрами адвокатського типу та аналітичними центрами локального напряму. Прикладами таких організацій даного етапу є Інститут Аллегені, Інститут Манхеттена. Четверте покоління: мережеві|мережні| віртуальні співтовариства|спілки| високоспеціалізованих професіоналів з проблем розвитку. Їхня відмінна риса - широке застосування|вживання| мережевих|мережних| технологій і принципів віртуального суспільства|товариства| (віртуальних корпорацій).

В розділі показано, що ефективність впливу аналітичних центрів на процес прийняття політичних рішень|гадки| у США оцінюють за декількома показниками, які мають кількісне вираження|вираз|. Це - індекс цитованості|цитувати|, який включає будь-яку згадку|згадування| центру в публікаціях протягом року. Крім того, це -, так званий, індекс “видимості”, або “помітності” (visibility| index|), який базується на цитованості|цитувати| (“згадуваності”|) даного центру в шести найвпливовіших газетах національного рівня, з урахуванням|з врахуванням| їхніх тиражів|накладів| (circulation-weighted| visibility| index|) або річного бюджету даного центру (budget-corrected| visibility| index|). Крім того, для оцінки впливу аналітичних центрів на процес прийняття політичних рішень у зарубіжній літературі використовують наступні параметри: ресурси і стратегії аналітичних центрів, сприйняття діяльності тих чи інших аналітичних центрів серед самих експертів. Ще один показник відображає|відбиває| участь того чи іншого центру в роботі Конгресу США у вигляді відсотка|процента| слухань, з|із| якими даний центр був пов'язаний. Суб'єктами оцінки впливу аналітичних центрів виступають самі автори досліджень чи “зовнішні” експерти (журналісти, політики, дослідники та співробітники аналітичних центрів, спонсори та ін).

Американські аналітичні центри ще 60 років тому поставили завдання сформувати в США співтовариство експертів і підготувати аудиторію до думок незалежних аналітиків. І треба сказати, що в більшості випадків, стратегія виявилася успішною. Звичайно, деякі з цих організацій стали з часом ангажованими, але більшість користуються цілком виправданою повагою.

У Німеччині існує досить невелика кількість інституцій, які чітко відповідають організаційно незалежним аналітичним центрам американського типу. Більш типовим для ФРН є дослідні інститути та радницькі підрозділи, які входять до складу якого-небудь фонду або групи інтересу. Лише незначна кількість аналітичних центрів є організаційно незалежними. Урядові та адміністративні радницькі підрозділи переважають у сфері політики. Це є типовим для парламентської системи на зразок німецької, де законодавчі органи не створюють закони, як це має бути, а в основному займаються тим, що ретельно розглядають законопроекти, які надходять від виконавчої гілки уряду.

У Великобританії явище аналітичних центрів значно відрізняється від розглянутих прикладів США та ФРН. Еволюція аналітичних центрів в даній країні також йде по лінії завоювання авторитету в широкої громадськості, в протилежність апаратно-державній політиці. В той же час, специфічна риса політичної культури цієї країни полягає в сильнішій і грунтовнішій ролі саме державного апарату; останній повністю встиг відгородити центральні органи влади від несанкціонованого проникнення нових ідей і програм. “Фабрики думок” Великобританії стикаються з жорсткішими, в порівнянні з США, фінансовими і політико-ідеологіними умовами функціонування. В зв'язку з цим помітний запекліший і глибший вплив політичних течій у Великобританії.

На основі аналізу матеріалів діяльності аналітичних центрів у Німеччині та Великобританії, у розділі стверджується, що на відміну від США, які належать до англосаксонського типу, європейські аналітичні центри не є такими розвинутими та усталеними й взагалі відіграють значно меншу роль у суспільно-політичному житті своїх країн. Вони більше підпорядковані різним політичним інституціям, таким як політичні партії та групи інтересів, і, зазвичай, впливають на процес прийняття політичних рішень опосередковано. Однак, їхні послуги, як і у США, користуються значним попитом.

Таким чином, у другому розділі детально розглянуто місце і роль аналітичних центрів у процесі прийняття політичних рішень у демократичних країнах. Зазначено, що практика їхнього впливу у США та інших країнах розвиненої демократії існує з середени 70-х рр. ХХ ст. Цей факт свідчить, що залучення даних інституцій до процесу прийняття політичних рішень в нашій країні також матиме позитивні наслідки для розвитку суспільства.

У третьому розділі “Еволюція аналітичних центрів як суб'єктів процесу прийняття політичних рішень в Україні” досліджено особливості виникнення аналітичних центрів в українському суспільстві, еволюція ролі та основних способів їхнього впливу на процес прийняття політичних рішень в Україні.

У розділі аналізується процес формування та розвитку аналітичних центрів у незалежній Україні, який розпочався 1991 року. Ці осередки створювали професійні соціологи, економісти, політологи, які прагнули проводити незалежні дослідження і давати об'єктивні оцінки політичним процесам в країні. Нині серед аналітичних центрів можна виділити кілька інституцій, які мають достатні власні ресурси для якісного аналізу і співпрацюють з державними інститутами.

В роботі використано методологію Леслі Пала, відповідно до якої українські аналітичні і консультативні центри розподілені за критерієм належності до структур влади і неурядові. До державного сектора, належить, насамперед, Національний інститут стратегічних досліджень, а також центри створені на базі університетів і науково-дослідних інститутів, які фінансуються державою. До них відносяться Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, Інститут соціології НАН України, Інститут соціальної і політичної психології НАН України, Інститут політики і етнонаціональних досліджень НАН України, інші. Серед неурядових центрів, можна виділити: Український центр економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова, Центр соціологічних досліджень і конфліктології, Центр політичного маркетингу, Інститут політики, Інститут стратегічних і етнополітичних досліджень, Інститут незалежних політичних досліджень та інші.

На основі опрацьованого матеріалу автором встановлено, що аналітичні центри в Україні залучаються до процесу прийняття політичних рішень. В роботі показано, що за участі представників експертних товариств готувалися (і готуються) найважливіші стратегічні документи (Концепція національної безпеки України, Стратегія забезпечення економічної безпеки України, Енергетична стратегія України на період до 2030 р., Стратегія введення демократичного цивільного контролю над оборонною сферою України, Концепція державної регіональної політики тощо). Неурядові експерти беруть участь у розробці й експертизі законопроектів, у підготовці галузевих і державних програм, щорічних посилань Президента України Верховній Раді тощо.

В результаті дослідження в роботі зазначено, що відомими та поширеними механізмами впливу аналітичних центрів на процес прийняття політичних рішень в Україні є наступні:

- участь експертів неурядових аналітичних центрів у робочих групах з підготовки проектів законодавчих актів, програмних документів концептуального і стратегічного характеру. Так, зокрема, експерти Центру політико-правових реформ працювали у складі Робочої групи з підготовки проекту Кримінального процесуального кодексу України,; експерти Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України, Центру Разумкова та інших структур брали участь у розробці Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції на період 2004-2007 років, експерти Лабораторії законодавчих ініціатив - у розробці Плану дій з реалізації Концепції реформи соціальних послуг в Україні (2007 р.);

- виконання неурядовими аналітичними центрами робіт на замовлення органів влади. Так, Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій на замовлення Міністерства економіки України виконано два такі проекти: “Аналіз економічного впливу вступу України до СОТ” (у складі консорціуму); “Дотації та квазіфіскальні заходи у сфері сільського господарства: розробка проекту концепції оптимізації інституційного механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України”;

- самостійна підготовка аналітичними центрами проектів державних документів з їхнім наступним пропонуванням органам влади. Так, Центр політико-правових реформ розробив: проект закону “Про доступ до судових рішень” (прийнятий у грудні 2005 р.); проект Концепції вдосконалення судівництва та утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, на основі якого була розроблена однойменна концепція, схвалена Указом Президента у травні 2006 р.; проект Концепції реформування публічної адміністрації в Україні, взятий за основу Національною радою з питань державного управління та місцевого самоврядування;

- участь у підвищенні кваліфікації представників органів влади. Так, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій провів для працівників Міністерства економіки, Міністерства фінансів та НБУ навчальний курс із використання при моделюванні економічних процесів програмного забезпечення GAMS.

В роботі розглянуто також точку зору українського вченого А.І Кудряченко, який вважає, що існують два найпоширеніші способи впливу аналітичних центрів на процес прийняття політичних рішень: офіційний та неофіційнийhttp://www.niss.gov.ua/Monitor/november08/13.htm - _ftn8. Перший використовує навички офіційних відносин, другий - навички лобіювання. Усі аналітичні центри застосовують обидва підходи, але міра, якою вони покладаються на перший чи другий підхід, завжди різна.

Автор стверджує, що українські аналітичні центри, незважаючи на несприятливі політичні та економічні умови, розвинулися і користуються повагою урядовців, політиків, науковців, підприємців, суспільства в цілому. Втім, їхній потенціал не повною мірою працює на благо держави через низку перешкод. З-поміж головних з них можна виділити наступні: відсутність тісної співпраці з органами державної влади та управління, партіями та інститутами громадянського суспільства, залежність від закордонного фінансування та ін. На думку автора, формуванню результативного процесу залучення аналітичних центрів до процесу прийняття політичних рішень в Україні заважають: |з'являються закритість|зачиняти| системи ухвалення|прийняття| рішень на рівні державної влади; неготовність політичної влади співробітничати із|із| зовнішніми джерелами інформації і проектів; слабка|слабка| фінансова і матеріально-технічна база аналітичних центрів|гадки| разом з|із| відсутністю статті витрат в бюджеті, яка мала б цільове призначення “оплата зовнішніх консультацій державних структур за контрактом”; практична відсутність системи професійної підготовки публічно-політичних аналітиків; функціональна (технологічна) неписьменність частини|частини| кадрів заважає|мішає| їм швидко надолужувати брак|нестачу| знання і кваліфікації у спілкуванні із|із| зарубіжними колегами або використовуючи напрацювання зарубіжних аналітичних центрів|гадки|; неготовність ділових структур працювати в режимі прикладних політичних досліджень, нових ділових і політичних стратегій|.

В результаті проведення порівняльного аналізу діяльності аналітичних центрів США та України автор відзначає, що на Заході (особливо у США) вони володіють значним політичним статусом і здійснюють вплив на процес прийняття політичних рішень. Відставання в “статусі” українських аналітичних центрів від більшості західних багато в чому пояснюється недостатньою кількістю ресурсів: організаційних, кадрових, матеріальних, соціальних, а також, особливостями зовнішнього середовища, в якому мають функціонувати українські аналітичні центри.

Доведено, що в довгостроковій перспективі українським аналітичним центрам мають рухатись в напрямку урізноманітнення джерел фінансування що, в свою чергу, допоможе диверсифікувати напрямки досліджень аналітичних центрів; урізноманітнення “клієнтської” бази даних організацій; співпраці з органами державної влади та управліняя, партіями та інститутами громадянського суспільства. Все це сприятиме активному залученню до процесу прийняття політичних рішень.

Розвиток аналітичних центрів пов'язаний з характером трансформації політичної системи України. Поступова демократизація політичного режиму, децентралізація політичної системи позитивно вплинуть на розвитак автономних суб'єктів політики, в тому числі і аналітичних центрів. І саме ці події дозволять нам говорити про те, що вектор трансформації української політики спрямований в бік сучасної демократичної політичної системи.

У висновках розділу зазначено, що для підвищення ефективності процесу прийняття політичних рішень в сучасній Україні необхідно залучити світовий досвід діяльності аналітичних центрів у процесі свого історичного розвитку. Формування результативного залучення аналітичних центрів в Україні вимагає розв'язання кількох проблем: нормативно-законодавчого закріплення визначення аналітичних центрів та усунення недосконалості нормативно-правового забезпечення їхньої діяльності; урізноманітнення джерел фінансування діяльності аналітичних центрів; подолання ментальної та інформаційної проблем розвитку аналітичних центрів в Україні шляхом розробки та проведення тренінгів для працівників органів державної влади та місцевого самоврядування з роз'яснення сутності даних організацій їхньої ролі та можливостей у процесі прийняття державно-управлінських рішень.

Висновки

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, що полягало в теоретичному обґрунтуванні ролі й місця аналітичних центрів у процесі прийняття політичних рішень. Результати дослідження дають можливість зробити певні узагальнюючі висновки, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Аналітичні центри з одного боку виступають інститутами інтелектуального забезпечення політики, формою організації наукового та експертного знання для забезпечення процесу прийняття політичних рішень, з іншого - суб'єктами демократичного конкурентного політичного процесу. Участь аналітичних центрів у формування та прийняття політичного рішення може бути ситуативною (на одному або декількох етапах процесу) чи систематичною (протягом усього процесу прийняття рішення від постановки проблеми до контролю за його реалізацією). Обмеження може становити лише етап безпосереднього прийняття рішення та практичної його реалізації, який, зазвичай, впроваджується уповноваженими на це державними органами та інститутами громадянського суспільства.

На Заході для позначення аналітичних центрів використовують термін “think tank”. В українській мові не існує точного перекладу англомовного терміна `think tank”, який може перекладатися як “резервуари думок”, “мозкові центри”, “фабрики думок”, “бункери ідей”, “генератори думок”, “аналітичні центри” тощо. Іноді їх називають “інститути дослідження політики”, “інститути політичних досліджень”, “спеціальні політичні комітети”, “центри публічної політики” або “інститути сприяння публічній політиці” В результаті проведеного дослідження автором запропоновано ввести в науковий обіг поняття “аналітичні центри”, з таким його визначенням: “аналітичний центр - експертна організація, яка займається аналізом суспільно важливих політичних, економічних та соціальних проблем, діяльність якої спрямована на розробку конкретних рекомендацій та технологій вирішення цих проблем органами державної влади та управління, партіями та інститутами громадянського суспільства”.

2. Виявлено, що західні дослідники аналітичних центрів наголошують на складності визначення даного поняття через значну різноманітність типів та функцій притаманну цим організаціям. В дисертаційному дослідженні розглянуто класифікації аналітичних центрів, які застосовуються до таких інституцій у західних країнах, зокрема у США. Їхній аналіз довів, що створення універсальної класифікації аналітичних центрів на даному етапі їхнього розвитку є проблематичним. Натомість, було вироблено і запропоновано критерії визначення аналітичних центрів. Серед них: орієнтація на задоволення суспільного інтересу як головної мети діяльності цих організації; постійний характер діяльності; спеціалізація на виробленні рішень у сфері публічної політики; наявність постійного штату дослідників (експертів); вироблення власного інтелектуального продукту; доведення цього продукту до відома політиків, уряду і громадськості; відсутність відповідальності за дії влади; незалежний характер досліджень. Найбільш повною, на думку дисертанта, є класифікація, запропонована канадським дослідником Л.Палом. Розглядаючи політичну систему, він розділив усі структури, що працюють у сфері надання аналітичної інформації, на два сектори: державний і недержавний. Кожний з них був розбитий Л.Палом на більш дрібні підгрупи: перший ділиться на урядові й квазіурядові аналітичні підрозділи, а другий - на аналітичні центри (працюючі з метою одержання прибутку; створені на базі університетів; такі, що не вважають фінансовий прибуток основною метою свого функціонування).

3. Ефективність впливу аналітичних центрів на процес прийняття політичних рішень|гадки| у США оцінюють за декількома показниками, що мають кількісне вираження|вираз|. Це - індекс цитованості|цитувати|, який включає будь-яку згадку|згадування| центру в публікаціях протягом року. Також, це - індекс “видимості”, або “помітності” (visibility| index|), який базується на цитованості|цитувати| (“згадуваності”|) даного центру в шести впливових газетах національного рівня, з урахуванням|з врахуванням| їхніх тиражів|накладів| (circulation-weighted| visibility| index|) або річного бюджету даного центру (budget-corrected| visibility| index|). Крім того, для оцінки впливу аналітичних центрів на прийняття політичних рішень в зарубіжній літературі використовують наступні параметри: ресурси і стратегії аналітичних центрів, сприйняття діяльності тих чи інших аналітичних центрів серед самих експертів. Ще один показник відображає|відбиває| участь того чи іншого центру в роботі Конгресу США у вигляді відсотка|процента| слухань, з|із| якими даний центр був пов'язаний. Суб'єктами оцінки впливу аналітичних центрів на прийняття рішень виступають самі автори досліджень або “зовнішні” експерти (журналісти, політики, дослідники та співробітники аналітичних центрів, спонсори та ін).

На відміну від аналітичних центрів США, європейські аналітичні центри у Німеччині та Великобританії є не такими розвинутими та усталеними і загалом відіграють значно меншу роль у суспільно-політичному житті своїх країн. Вони більше підпорядковані різним політичним інституціям, таким як політичні партії та групи інтересів, і, зазвичай, впливають на процес прийняття політичних рішень опосередковано. Але їхні послуги, як і в США, користуються значним попитом.

Вивчення впливу аналітичних центрів на процес прийняття політичних рішень на прикладі США та країн Європи дозволило ствердити, що у разі залучення даних організацій до розробки державно-управлінських рішень та надання їм статусу суб'єктів процесу прийняття політичних рішень вони можуть стати дієвим інструментом підвищення результативності державного управління.

4. Народження прототипів сучасних українських аналітичних центрів відносять до 50- 60-х років ХХ ст. До цього часу основні дослідницькі центри знаходилися|перебували| в стінах Академії наук. Відповідно ті аналітичні центри, які брали участь у процесі прийняття політичних рішеннях були тісно пов'язані з державою, тобто партією, яка виступала єдиним суб'єктом політики. Процес формування та розвитку аналітичних центрів у незалежній Україні розпочався 1991 року. Нині серед аналітичних центрів можна виділити кілька інституцій, які мають достатні власні ресурси для якісного аналізу і які співпрацюють з урядом, Верховною Радою, державними установами різних рівнів, партіями та інститутами громадянського суспільства.

На думку аналітиків Центру Разумкова, узагальнений портрет сучасних аналітичних центрів в Україні є таким: штат до 10 осіб; зосередженість на 3-4 сферах дослідження; зорієнтованість продукції переважно на підготовлену аудиторію; експерти організації виходять у медіапростір до 10 разів на місяць; наявність власного веб-сайту, друкованого періодичного видання, видання книг, брошур орієнтованих на фахівців та органи державної влади; активні контакти з колегами, зазвичай, у межах публічних заходів; слабка|слабка| фінансова і матеріально-технічна база аналітичних центрів разом з|із| відсутністю статті витрат в бюджеті, яка б мала цільове призначення “оплата зовнішніх консультацій державних структур за контрактом”; практична відсутність системи професійної підготовки публічно-політичного аналітика; нерозвиненість комунікацій між аналітичними центрами усередині|всередині| їхньої професійної діяльності, відсутність спеціального журналу|часопису|, визнаного серед цих організацій як місце|місце-миля| корпоративного обміну думками; слабке|слабке| використання мережі Інтернет і інших сучасних комп'ютерних та мережевих|мережних| технологій для презентації своїх результатів і комунікації в процесі самих досліджень.

5. На основі проведеного дослідження можна зробити висновки, що в порівняльній перспективі українські аналітичні центри заздалегідь “програють” американським, через особливості середовища функціонування, а саме низького конкурентного середовища прийняття політичних рішень та слабкості політичних інститутів. Якщо в США в 1970-1980-х рр. склалися сприятливі умови для розвитку незалежних аналітичних центрів, то в СРСР прототипи аналітичних центрів були тісно пов'язані з державою, що не сприяло створенню незалежних організацій, як таких, та конкурентного середовища між ними. Крім того, порівняно з американськими аналітичними центрами українські органзації використовують значно менший набір форм впливу на прийняття політичних рішень. Обмін кадрами між експертним співтовариством, політичною та економічною елітою в Україні не настільки яскраво виражений як у США. На відміну від США, в нашій країні так і не склалися тісні, конкурентні відносини між аналітичними центрами та представниками політичної еліти.

В той же час в Україні, як і в США, виникли та успішно розвиваються аналітичні центри практично всіх напрямків. Для підвищення ефективності процесу прийняття політичних рішень в сучасній Україні необхідно залучити світовий досвід діяльності аналітичних центрів у процесі свого історичного розвитку. Формування результативного залучення аналітичних центрів в Україні вимагає розв'язання кількох проблем: нормативно-законодавчого закріплення визначення аналітичних центрів та усунення недосконалості нормативно-правового забезпечення їхньої; залучення достатньої кількості фахівців до складу аналітичних центрів; подолання ментальної та інформаційної проблем розвитку аналітичних центрів в Україні шляхом розробки та проведення тренінгів для працівників органів державної влади та місцевого самоврядування з роз'яснення сутності даних організацій, їхньої ролі та можливостей у процесі прийняття державно-управлінських рішень.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Внучко С. Особливості розвитку та функціонування неурядових організацій у розвинених країнах Заходу / С.Внучко // Політологічний вісник. - 2007. - Вип. 27. - с. 217-227.

2. Внучко С. Особливості функціонування “мозкових центрів” в Україні / С. Внучко // Нова парадигма. - 2008. - Вип. 73. - с. 169-179.

3. Внучко С. Трактування поняття “фабрика думок” в сучасній російській політичній думці / С. Внучко// Трибуна . - 2008. - № 7-8. - С. 42-43.

4. Внучко С. Процес виникнення та функціонування аналітичних центрів у США/ С. Внучко// Трибуна . - 2009. - №3-4. - С.22-24.

5. Внучко С. Неурядові організації як інститут громадянського суспільства / С. Внучко // Дні науки філософського факультету - 2007: Матеріали міжнародної наукової конференції (18-19 квітня 2007 року). - Ч. ХІ. - К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2007. - 135 с. 18.

6. Внучко С. Аналітичні центри США як інститут громадянського суспільства / С. Внучко // Шевченківська весна: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (20-23 березня 2008 року). - Вип. VІ: У 4-х част. - Ч.1. - К.: Обрії, 2008. - 261 с. - с. 187-189.

7. Внучко С. Законодавче регулювання діяльності неурядових організацій в Україні / С. Внучко // Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення нормотворчої діяльності: Матеріали міжнародної наукової конференції ( 7 квітня 2008 року). - К.: НДІ приватного права і підприємства, 2008. - 323с. - с. 231-233.

8. Внучко С. Ретроспектива розвитку “фабрик думок” в розвинутих країнах Заходу / С. Внучко // Дні науки філософського факультету - 2008: Матеріали міжнародної наукової конференції (16-17 квітня 2008 року). - Ч. ІХ. - К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2008. - 143 с. 18.

Анотація

Внучко С. М. Аналітичні центри як суб'єкти процесу прийняття політичних рішень. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

У дисертації розкрито сутнісні характеристики та форми діяльності аналітичних центрів як суб'єктів процесу прийняття політичних рішень. На підставі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури визначено, що аналітичний центр - це експертна організація, яка займається аналізом суспільно важливих політичних, економічних та соціальних проблем, діяльність якої спрямована на розробку конкретних рекомендацій та технологій вирішення цих проблем органами державної влади та управління, партіями та інститутами громадянського суспільства. В роботі разглянуто основні етапи та особливості процесу становлення аналітичних центрів як суб'єктів процесу прийняття політичних рішень у розвинених демократичних країнах та в Україні в контексті історичного розвитку. При вивченні досвіду західних країн з'ясовано, що активне залучення аналітичних центрів до процесу прийняття політичних рішень сприятиме підвищенню ефективності державного управління. Показано головні перешкоди на шляху створення потужної мережі аналітичних центрів та їхнього залучення до процесу прийняття політичних рішень і запропоновано рекомендації щодо їхнього подолання.

Ключові слова: аналітичний центр, експертна організація, неурядовий аналітичний центр, державний аналітичний центр, процес прийняття політичного рішення, державне управління.

Аннотация

Внучко С. М. Аналитические центры как субъекты процесса принятия политических решений.- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

В диссертации раскрыты сущностные характеристики и формы деятельности аналитических центров как субъектов процесса принятия политических решений. На основании анализа отечественной и зарубежной литературы определенно, что аналитический центр - это экспертная организация, которая занимается анализом общественно важных политических, экономических и социальных проблем, деятельность которой направлена на разработку конкретных рекомендаций и технологий решения этих проблем органами государственной власти и управления, партиями, а также институтами гражданского общества . В работе рассматриваются основные этапы и особенности процесса становления аналитических центров как субъектов процесса принятия политических решений в развитых демократических государствах и в Украине в контексте исторического развития. Исторически, когда власти было необходимо получить квалифицированный совет по тому или иному аспекту государственной политики, они в первую очередь обращались к академическому содружеству. Университеты, которые владеют колоссальным аналитическим потенциалом, нередко готовили свои предложения и рекомендации относительно тех проблем, которые стоят перед государством.