Cоціальна політика як чинник забезпечення європейської інтеграції України

У Висновках до розділу 4 на основі аналізу міжнародного і вітчизняного досвіду робиться висновок про те, що лише інвестування в людину, в людський розвиток створює можливості переходу від економіки «ресурсної та індустріальної» до економіки знань, до економіки «щоденної технологічної революції», що вимагає особистих зусиль активних, здорових, освічених громадян. Розвиток потенціалу особистості безпосередньо залежить від доступності і якості освіти, охорони здоров'я, інформації, комунікативних технологій тощо. Розуміння цих завдань і пошук найбільш ефективних форм їх вирішення має стати змістом нової соціальної політики в Україні.

На сьогодні і в країнах Європейського Союзу, і в Україні соціальний діалог виступає як система врегулювання конфліктів у всіх сферах суспільства (включаючи сферу соціально-трудових відносин, що встановлює певні форми взаємин і методи узгодження інтересів суб'єктів соціальної взаємодії (партнерів) і забезпечує конструктивність взаємин, суспільно-політичну і економічну стабільність в країні, що слугує реалізації ідей ненасильства, встановлення культури миру і згоди.

Особливістю українського соціального діалогу є те, що соціальна відповідальність продовжує залишатися орієнтованою на найближче коло стейкхолдерів - державу, власників і персонал. Водночас до цього процесу слід залучати й інші зацікавлені сторони - місцеві співтовариства, територіальні громади, регіони, постачальників, споживачів.

В даний час спостерігається високий рівень варіативності форм соціальної активності, що склалися на окремих підприємствах і в компаніях. На жаль, в Україні необхідність впровадження корпоративної соціальної відповідальності усвідомлюється невеликою кількістю бізнесов их компаній.

Кожна українська компанія шукає власні шляхи досягнення балансу між економічною ефективністю і соціальною необхідністю. В Україні форми і методи соціальної відповідальності, прийняті в рамках підприємства (компанії), як і в інших державах пострадянського простору, визначаються особистими перевагами і уподобаннями керівників і власників.

У висновках узагальнено результати дослідження. На основі здійсненого аналізу визначено наступне.

Аналіз ступеня розробленості проблеми свідчить, що у науковій літературі є достатня кількість робіт, присвячених формуванню соціальної держави, соціальній політиці, соціальному захисту населення, соціальному діалогу. Відомі також наукові праці щодо загальних питань європейської інтеграції України, інтеграції європейських країн, проблем соціальної політики окремих держав-членів ЄС і наднаціональних інститутів Союзу тощо. Водночас відчутним є брак робіт, у яких вирішення проблем розвитку соціальної сфери пов'язувалося би з перспективами європейської інтеграції України.

В ході наукового пошуку проаналізовані, деталізовані та вдосконалені ключові поняття досліджуваної проблеми, а саме: «соціальна політика», «соціальна держава», «суб'єкти соціальної політики», «соціальні показники», «європейські соціальні стандарти», «державні соціальні стандарти» та ін.

Автор доходить висновку, що реалізація соціальних функцій держави здійснюється за допомогою соціальних інститутів на різних організаційних рівнях, якими не обов'язково мають бути державні структури. Однак серед численних суб'єктів соціальної політики ключова роль відводиться саме державі, оскільки інші приватні суб'єкти державної соціальної політики виступають як інститути досягнення поставлених державою цілей і функціонують в рамках, заданих державою. Отже, держава для досягнення своїх цілей діє через багатьох суб'єктів різних видів діяльності, які можуть вважатися суб'єктами державної соціальної політики лише тією мірою, в якій вони забезпечують поставлені державою соціальні завдання.

Дослідження еволюції європейської соціальної політики дозволило зробити висновок, що цілісна соціальна політика Європейського Союзу, яка проводиться з 1989 р., разом з наданням підтримки людям, що потрапили в скрутне економічне становище, включає співпрацю між соціальними партнерами, органами влади різних рівнів, комунітарними інститутами, добровільними громадськими і міжнародними організаціями, окремими громадянами.

Зроблено висновок про те, що розвиток різних форм співпраці держави з приватним бізнесом значно підвищує ефективність механізмів надання суспільних благ в європейських країнах. Здавалося б, головною тенденцією розвитку постіндустріальної економіки був і буде надалі, відхід держави з ряду галузей, де вона в результаті націоналізації або державного регулювання займала ключові позиції. Значний імпульс цьому процесу дали реформи суспільного сектора останніх двох-трьох десятиліть. Проте скорочення масштабів прямої участі держави в господарському розвитку супроводжувалося посиленням її ролі в забезпеченні базових умов розвитку економіки - створенні і підтримці сприятливого для бізнесу клімату, розвитку матеріальної і нематеріальної інфраструктури, сфер освіти і наукових досліджень як ключових джерел зростання економіки, національного багатства, зміцнення конкурентоспроможності.

У одних країнах акцент ставиться на вдосконаленні управління галуззю при вирішальній ролі держави, в інших - на активізації ринкових механізмів. Ці обидва напрями не виключають один одного: вдосконалення управління потрібне і при використанні ринкових механізмів.

Проаналізовано сутність цілісної європейської соціальної моделі, основу якої складають такі цінності, як демократія і права особи, вільна ринкова економіка, рівність можливостей для кожного, благополуччя і соціальна захищеність для всіх, об'єднання і солідарність тощо. Особливістю даної моделі є те, що вона покликана забезпечити захист інтересів різних груп і прошарків суспільства, не обмежуючись підтримкою найбільш знедолених.

В результаті аналізу європейського досвіду надання суспільних благ виявлені його позитивні і негативні сторони.

Як показало дослідження, основною особливістю європейських систем соціального захисту є високий обсяг витрат. Це обумовлено, перш за все, ширшим охопленням, як соціальних ризиків, так і кола осіб, яким надаються відповідні послуги на відміну, наприклад, від США, де державні програми медичного страхування поширюються на вельми обмежене коло жителів, або Австралії, де низький дохід є перешкодою для пенсійного страхування.

Існування соціальних програм, спрямованих на зменшення соціальних ризиків, розглядається більшістю європейців як головний компонент сучасної держави. Можна прогнозувати, що в подальшому пріоритети соціальної захищеності посідатимуть центральне місце в європейському суспільстві.

Відзначаючи високий рівень соціальної захищеності населення ЄС, водночас слід зазначити, що сьогодні Європейський Союз не захищений від зовнішніх впливів і відчуває, зокрема, вплив кризи світової економічної системи. Крім того, перед ЄС стоять завдання зберегти традиційні цінності, які слугують основою європейської ідентичності, і забезпечити нові суспільні потреби. Саме тому Європейська соціальна модель постійно удосконалюється, відображаючи нові реалії суспільного розвитку. Останніми роками в європейських країнах державні витрати на освіту, культуру, охорону здоров'я, соціальне забезпечення значно перевершували витрати на військові цілі (у шість разів), підтримку правопорядку (поліція та ін.), державне управління.

Взаємодія різних інструментів соціальної політики ЄС, організація співпраці по вертикалі, на всіх рівнях дозволяють говорити про спробу створення нової моделі єдиного механізму в галузі реалізації соціальної політики, однак далеко не завжди окремі деталі цього механізму спрацьовують так, як хотілося б керівним органам Співтовариства. Часто доводиться долати бюрократичні бар'єри, національну обмеженість і спроби не відкривати досягнення своїх систем освіти і соціального захисту для партнерів з інших держав-членів, не говорячи вже про представників третіх країн або мігрантів.

У дисертації зроблено висновок, що на даний час загальновизнаною є проблема формування активної соціальної бази європейського суспільства, оскільки жодна успішна діяльність в межах Європейського Союзу неможлива без урахування позиції його громадян. Справедливим є твердження про те, що соціальна база потрібна будь-якій державі, будь-якому міждержавному об'єднанню. Саме цим пояснюється популярність таких понять, як соціальна солідарність, соціальне об'єднання, соціальний діалог тощо, які складають засади довгострокової політики Європейського Союзу.

На основі проведеного дослідження стало зрозумілим, що Україна, з одного боку, проявляє розчарування у зв'язку з відсутністю конкретної перспективи вступу в ЄС, з іншого - визнає, що для цього необхідно здійснити ряд найважливіших заходів по реформуванню, у тому числі соціальної сфери. Обґрунтовано, що європейська інтеграція України можлива в тому випадку, якщо пріоритет орієнтації на Європу розглядатиметься не лише як зовнішньополітичне рішення, але і як важливий стимул і необхідність для внутрішніх реформ, у тому числі у сфері соціальної політики.

Аналізуючи ситуацію в Україні, можна зробити висновок, що з'явилися верстви населення, здатні в сприятливих соціально-економічних умовах до самостійного вирішення своїх нагальних проблем. Але системної політики реформ соціальної сфери, що охоплює всі категорії населення, не простежується, як і не здійснюється в даній сфері ефективного адміністрування. Навряд чи ознакою такого адміністрування можна вважати зростання витрат на базові соціальні потреби для більшості населення. І це в умовах, коли майже дві третини населення насилу «зводять кінці з кінцями».

При формуванні стратегії соціальної політики України необхідно враховувати те, що вона перебуває на особливому етапі розвитку, коли головна проблема - це досягнення стратегічної соціально-політичної стійкості суспільства, пов'язаної з формуванням основи цієї стабільності - масового середнього класу постіндустріального типу.

Особливого значення в цьому сенсі набуває політика, орієнтована на зниження соціальної диференціації доходів. Така стратегія відповідатиме вирішенню завдання зростання мотивації і буде здатною забезпечити консолідацію суспільства, стати істотним чинником вирішення соціально-економічних проблем. Проте пропоноване урядом збільшення соціальних виплат не вирішить проблеми. Натомість дієвими заходами, на думку автора, можуть стати зменшення податкового тиску, спрощення дозвільної системи і створення конкурентоспроможних умов для ведення бізнесу.

При формуванні соціальної політики в Україні слід враховувати такі макроекономічні та інституційні аспекти:

- необхідність розширення ресурсної бази соціальної політики за рахунок зростання економічного потенціалу - кількісного і якісного зростання ВВП, позитивної трансформації структури економіки за постіндустріальним типом, зростання прямих інвестицій у галузі реального сектора, зростання продуктивності праці на основі активної технологічної модернізації і зміцнення зовнішньоекономічних позицій;

- необхідність трансформації міжгалузевої і соціальної моделей розподілу доходів. Проблема полягає в тому, щоб формувати ефективно функціонуючу систему, за якої стимулюється зростання інноваційного сектора високотехнологічних галузей економіки у поєднанні із зростанням людського капіталу.

В українських умовах, коли велика кількість підприємств дотримується стратегії виживання, інститути громадянського суспільства і некомерційний сектор розвинені слабо, поза сферою прямої дії держави немає достатніх ресурсів і стимулів для довгострокових інвестицій у людські ресурси. Тому найважливішим напрямом є розвиток соціальних сфер державного сектора.

Також видається важливим послідовне зміцнення соціальної складової економічної політики і відновлення на цій підставі довіри до держави. Тут в першу чергу необхідні орієнтація на забезпечення ефективної зайнятості, захист слабких партнерів в соціально-трудовій сфері, регулювання загальних основ оплати праці, реалізації принципу рівності стартових можливостей через полегшення доступу до якісної безкоштовної освіти на всіх рівнях. Думається, що першим кроком на шляху формування активної соціальної політики має стати кардинальний перегляд бюджетних пріоритетів у бік збільшення соціальних інвестицій і поліпшення загальних умов зайнятості населення. Основними складовими соціальної політики мають бути розвиток трудового потенціалу, інтелектуалізація трудових процесів, сприяння продуктивної зайнятості, забезпечення гідних умов і гідної оплати праці, розвиток соціальної сфери і створення гідних умов життєдіяльності для тих, хто ще або вже не може себе захистити.

Збільшення державних надходжень в основні інвестиційні галузі соціальної сфери відповідно до нормативів національного законодавства, що відповідають в цілому міжнародним стандартам, але що не реалізовуються на практиці, дозволить вирішити ряд ключових завдань для досягнення стійкого соціально-економічного розвитку.

По-перше, розширення доступу до освіти і охорони здоров'я забезпечить накопичення людського і соціального капіталу, а також, що не менш важливо, його рівномірний розподіл.

По-друге, з'явиться можливість істотно поліпшити умови зайнятості і підвищити оплату праці в бюджетних галузях, де все ще зосереджено близько 20 % сукупної робочої сили переважно високої кваліфікації.

По-третє, збільшуючи заробітну плату в бюджетних галузях, держава як найбільший працедавець дає імпульс загальному зміцненню позицій кваліфікованої робочої сили на ринку праці, у тому числі і поза рамками бюджетного сектора. Таким чином, будуть запущені механізми поступового подолання соціальної кризи, відновлення довіри населення до держави і створені передумови для нормального цивілізованого розвитку.

Враховуючи, що наближення соціальних стандартів в Україні до рівня європейських країн є стратегічним завданням держави, досліджена проблема гармонізації соціальних стандартів України і європейських соціальних стандартів. Сучасний стан європейської інтеграції України характеризується проблемами адаптації європейських соціально-економічних стандартів на державному і локальному рівнях. Проте доводиться визнати, що допоки соціальні стандарти європейських країн залишаються важко досяжними для України (наприклад, пенсія від 40 % і вище середньої зарплати). Тому на сучасному етапі пріоритетним завданням Уряду України має бути прискорення стійкого економічного зростання і як наслідок євроінтеграція, а не досягнення будь-якою ціною критеріїв для вступу в ЄС.

Проведено порівняльний аналіз відповідності українського законодавства європейським нормам, в результаті якого виявлено, що позитивний досвід європейських країн з питань соціального захисту громадян вже застосовується в Україні і в українській законотворчій практиці, вже широко використовуються напрацювання європейських експертів. В той же час наголошується, що економічно розвинені держави, що зіткнулися з труднощами при забезпеченні загального добробуту за рахунок державної благодійності, змінили свою соціальну політику у бік відмови від мінімальних соціальних стандартів і заміни їх нормами, стимулюючими індивідуальну активність і відповідальність, виключення утриманства. Тому, починаючи з 1980-х років ХХ ст., відбувається інтенсивна заміна принципу розподільної справедливості принципами комутативної справедливості. У цьому напрямі коректує свою соціальну політику і Кабінет Міністрів України.

Саме стан соціального діалогу є одним з критеріїв реального демократизму в суспільстві. Як діяльність соціальний діалог спрямований на те, аби забезпечити на основі рівноправної співпраці реальну участь найманих працівників, працедавців і держави у формуванні і реалізації соціальної і економічної політики, заснованої на оптимальному балансі інтересів сторін. Демократизм соціально-партнерських відносин знаходить відображення також в розвитку і вдосконаленні економічної демократії, участі трудящих в управлінні виробництвом, розподілі його результатів.

У своїй основі європейський досвід соціального діалогу демонструє успішність забезпечення балансу інтересів найманих робітників і підприємців. Саме це видається важливим для процесу становлення соціального діалогу і трипартизму в сучасній Україні. Країни Європейського Союзу, подолавши тривалий шлях від гострої класової боротьби до досягнення соціального миру, знайшли оптимальну форму соціальної співпраці. Вона поступово входить у сферу соціальних відносин українського суспільства.

Процес створення української концепції соціального діалогу відображає значне відставання наукових розробок в цій галузі від потреб соціально-економічної практики. Поява цього терміну, виділення категорії соціального діалогу як предмета вивчення зробило необхідним вирішення проблем, пов'язаних з виявленням природи, сутності, соціальної обумовленості даного явища, чинників його становлення і розвитку в умовах сучасної української дійсності.

На даний час в Україні сформований правовий простір для функціонування системи соціального діалогу. Визначені його суб'єкти, принципи, рівні, завдання і напрями діяльності. Набула масового поширення практика укладення колективних договорів на всіх рівнях.

Аналіз соціальної політики підприємства засвідчив, що її метою є прогнозований соціальний результат на досягнення якого направлена діяльність підприємства. Якщо виходити з визнання людини вищою цінністю, найважливішою метою соціальної політики на підприємстві стає забезпечення працівникам гідного рівня і якості життя, соціальних прав, справедливої винагороди за трудову діяльність, соціального захисту.

Отже, позитивний розвиток соціальної політики неможливий без активної участі держави. Водночас варто пам'ятати, що українська держава в 1990-х роках стала основним руйнівником соціальної сфери, створюючи довгострокові стратегії всупереч цілеспрямованій соціальній політиці. Вихід з даної ситуації вбачається один: формування виваженої соціальної політики, яка привнесе в сучасну українську державу соціальні засади її розвитку, оскільки лише стабільна соціальна держава може вивести країну на цивілізований шлях розвитку, до європейської інтеграції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ярова Л. В. Соціальна політика України в контексті європейської інтеграції: монографія / Л. В. Ярова. - Одеса: Фенікс, 2011. - 320с.

2. Яровая Л. В. Современные социальные проблемы в научных исследованиях отечественных и зарубежных ученых / Л. В.Яровая // Вісник Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Том 14. Вип. 13. Соціологія і політичні науки. - Одеса, 2009. - С. 159-167.

3. Ярова Л. В. Нові тенденції соціальної політики у сучасному світі / Л. В. Ярова // Освіта регіону. Політологія. Психологія. Комунікація. - 2009. - № 4. - С. 71-76.

4. Ярова Л. В. Соціальна політика підприємства: мета та засоби / Л. В. Ярова // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К.: Український центр політичного менеджменту, 2010. - Вип. 19. - С. 155-165.

5. Ярова Л. В. Сучасні теоретико-методологічні підходи до визначення поняття соціальної політики / Л. В. Ярова // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К.: Український центр політичного менеджменту, 2009. - Вип. 18. - С. 119-127.

6. Ярова Л. В. Україна на шляху до європейських соціальних стандартів: проблеми та перспективи / Л. В. Ярова // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. № 885. Серія: «Питання політології». - Харків, 2010. - Вип. 16. - С. 208-212.

7. Ярова Л. В. Особливості європейської соціальної політики / Л. В. Ярова // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: наук. журнал. - К.: Міленіум, 2010. - № 2. - С. 176-180.

8. Ярова Л. В. Головні завдання сучасної політики в контексті євроінтеграції України / Л. В. Ярова // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: наук. журнал. - К.: Міленіум, 2010. - № 3. - С. 199-202.

9. Ярова Л. В. Реформування соціальної сфери як умова європейської інтеграції України / Л. В. Ярова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 48. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. - С. 634-641.

10. Ярова Л. В. Створення людського капіталу як пріоритет сучасної соціальної політики / Л. В. Ярова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 49. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. - С. 774-780.

11. Ярова Л. В. Формування системи соціального діалогу як напрямок діяльності сучасної держави / Л. В. Ярова // Нова парадигма: [журнал наукових праць] / Гол. ред. В. П. Бех - Вип. 94. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. - С. 197-205.

12. Ярова Л. В. Понятійний апарат дослідження соціальної політики / Л. В. Ярова // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. - К.: «ІНТАС», 2010. - Вип. 49. - С. 155-163.

13. Ярова Л. В. Суб'єкти реалізації соціальної політики: взаємодія держави, суспільних і ринкових інститутів / Л. В. Ярова // Всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал «Трибуна», травень-червень, № 5-6. - К.: «Преса України», 2010. - С. 34-36.

14. Яровая Л. В. Взаимодействие государственных и негосударственных структур в реализации социальных функций / Л. В. Яровая // Актуальні проблеми політики. Зб. наукових праць. - Одеса, 2010. - Вип. 39. - С. 652-659.

15. Ярова Л. В. Европейская интеграция как стимул реформирования социальной сферы Украины / Л. В. Ярова // Наукове пізнання: методологія та технологія: науковий журнал. - Одеса, 2009. - № 2 (24). - С. 161-166.

16. Яровая Л. В. Социальные стандарты как ориентиры качественного развития государства /Л. В. Яровая // Науковий вісник Одеського державного економічного університету. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Науки: економіка, політологія, історія. - 2010. - № 8 (109). - С. 60-70.

17. Ярова Л. В. Механізми надання суспільних благ в європейських країнах / Л. В. Ярова // Освіта регіону. Політологія. Психологія. Комунікація: Український науковий журнал, 2010. - № 3. - С. 98-103.

18. Ярова Л. В. Україна та ЄС: шлях до інтеграції через реформи / Л. В. Ярова // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. № 912. Серія: «Питання політології». - Харків, 2010. - Вип. 17. - С. 217-223.

19. Ярова Л. В Соціальна політика Європейського Союзу: етапи розвитку і правова база / Л. В. Ярова // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К.: Український центр політичного менеджменту, 2010. - Вип. 21. - С. 257-267.

20. Ярова Л. В. Управління соціальною сферою: проблеми та шляхи вирішення / Л. В. Ярова // Науковий вісник Ужгородського університету. +Серія: Політологія, Соціологія, Філософія, 2010. - Вип. 15. - С. 200-2003.

21. Яровая Л. В. Украинская модель социального диалога в контексте Европейской политики / Л. В. Яровая // Вісник СевНТУ: зб. наук. пр. - 2010. Вип. 112. Серія: Політологія. - Севастополь, 2010. - С. 39-43.

22. Ярова Л. В. Некоторые аспекты толкования понятия «тероризм» / Л. В. Ярова // Міжнародна наукова конференція професорсько-викладацького і аспірантського складу «Правове життя сучасної України», 5-6 червня 2009 року. - с. 674 - 676.

23. Ярова Л. В. Орієнтири активної соціальної політики в Україні / Л. В. Ярова // П'яті курасівські читання: Політичний простір України: регіональний вимір (до 70-річчя І. Ф. Кураса). - Київ, 6 жовтня 2009 р. - С. 234 - 236.

24. Ярова Л. В. Соціальний діалог в Україні / Л. В. Ярова // Шості юридичні читання: Матеріали Міжнародної наукової конференції 22-23 квітня 2010 року. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. - С. 350-352.

АНОТАЦІЯ

Ярова Л. В. Соціальна політика як чинник забезпечення європейської інтеграції України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути й процеси. - Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського». - Одеса, 2011.

Розроблено концепцію соціальної політики, яка є виваженою системою пріоритетів, поетапного вирішення соціальних проблем, ефективного використання наявних ресурсів, узгодження зобов'язань держави і реальних можливостей економіки.

Обґрунтовано, що метою соціальної політики європейських країн є розробка і вжиття заходів, протидіючих масштабним соціальним конфліктам і конфронтації.

Запропоновано новий теоретико-методологічний підхід до визначення можливостей розвитку соціальної держави в сучасному українському суспільстві.

Обґрунтовано, що для України перспектива прийняття в ЄС (офіційне підтвердження такої можливості) також має стати стимулом для подальших реформ економіки, державного апарату, соціальної, освітньої систем тощо.

Встановлено, що досягнення європейського рівня демократії, соціально-економічних стандартів, захисту прав і свобод людини відповідає національним інтересам країни і має стати головним пріоритетом реалізації державної політики України. Розроблено українську модель соціального діалогу.

Ключові слова: Європейський Союз, європейська інтеграція, соціальна політика, соціальні стандарти, моделі соціального захисту, соціальний діалог.

АННОТАЦИЯ

Яровая Л. В. Социальная политика как фактор обеспечения европейской интеграции Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Государственное учреждение «Южно-Украинский национальный педагогический университет имени К. Д. Ушинского». - Одесса, 2011.

Для Украины европейская интеграция является внешнеполитическим приоритетом. Такой выбор в пользу развития европейской цивилизации предусматривает внедрение европейских социальных стандартов, европейских подходов к проблемам взаимоотношений бизнеса и власти, бизнеса и общества. Следовательно необходимо осуществить кардинальные социальные и политические реформы, которые в будущем позволят Украине войти в состав Европейского Союза.

Актуальной для украинской политической науки становится разработка концепции новой социальной политики, способной привнести в общество и экономику необходимую мотивационную энергию человеческого фактора. Это крайне необходимо в условиях, когда страна должна решать трудные проблемы, связанные с социально-политическим реформированием, европейской интеграцией.

Предложен новый теоретико-методологический подход к определению возможностей развития социального государства в современном украинском обществе, суть которого в совмещении понятий «социального государства» и «социального менеджмента» в практике социального обеспечения и защиты.

Разработана концепция социальной политики, суть которой в правильно выстроенной системе приоритетов, поэтапном решении социальных проблем, эффективном использовании имеющихся ресурсов, согласовании обязательств государства и реальных возможностей экономики.

Обосновано, что целью социальной политики европейских стран является разработка и принятие мер, противодействующих масштабным социальным конфликтам и конфронтации.

Доказана все более возрастающая роль внешней политики в социальных преобразованиях, поскольку процесс расширения Европейского Союза является сильным катализатором для политических и социально-экономических реформ в странах, которые добиваются членства.

Обосновано, что для Украины перспектива принятия в ЕС (официальное подтверждение такой возможности) должна стать стимулом для дальнейших реформ экономики, государственного аппарата, социальной и образовательной систем.

Аргументировано, что в целях преодоления трудностей в продвижении к полноправному членству в Евросоюзе главным для украинского общества должно стать признание европейских ценностей - парламентской демократии, разделения властей, жесткого ограничения власти от бизнеса, социального рыночного хозяйства, соблюдения прав человека - в качестве основополагающих принципов социально-политического развития.

Установлено, что достижение европейского уровня демократии, социально-экономических стандартов, защиты прав и свобод человека отвечает национальным интересам страны и должно быть главным приоритетом реализации государственной политики Украины

На основе анализа современной политической практики показано, что адекватным современной действительности является такое понимание экономической демократии, которое сводится к обеспечению социально оптимальной нормативности рыночной экономики, включая производственную демократию, соблюдение трудового законодательства и коллективно-договорных отношений.

Разработана украинская модель социального диалога: 1) специфика положения, роли и форм деятельности каждого из субъектов системы социального диалога: государства (высокая роль как основного субъекта в формировании социальной политики, как выразителя, представителя и защитника интересов общества в целом); объединений украинских работодателей (недостаточная структурированность, низкая социальная ответственность); профессиональные союзы (с одной стороны, их относительно высокая численность, более полное, чем в других странах, представление прав и интересов работников, с другой стороны, сохраняющаяся зависимость профсоюзов от работодателей, особенно на уровне предприятий); 2) специфика украинского опыта заключается в расширительном толковании сфер общественных отношений, регулируемых на принципах социального диалога: это не только социально-трудовые, но и связанные с ними экономические и политические отношения. 3) недостаточная законодательная база украинской практики социального диалога.

Показано, что основная проблема украинских предприятий заключается в несовпадении ценностей времен советского прошлого и рыночного настоящего. В этих условиях социальная ответственность играет роль адаптационного механизма, дающего возможность бывшим советским предприятиям приспосабливаться к деятельности в рыночных условиях.

Ключевые слова: Европейский Союз, европейская интеграция, социальная политика, социальные стандарты, модели социальной защиты, социальный диалог.

SUMMARY

Yarova L. Social policy as a factor of European integration of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for the degree of doctor of political sciences, specialty 23.00.02 - political institutions and processes.- State Establishment " South Ukrainian National Pedagogical University named after K.D. Ushynsky." - Odessa, 2011.

The concept of social policy that is coherent system of priorities, gradual resolution of social problems, efficient use of available resources, alignment of commitments and actual capabilities of the economy.

Proved that the aim of social policy of the European countries is to develop and implement measures opposing large-scale social conflict and confrontation.

A new theoretical and methodological approach to identify opportunities for development of the welfare state in modern Ukrainian society.

Proved that for Ukraine the prospect of acceptance in the EU (official confirmation of this possibility) should also be an incentive for further reforms of the economy, public administration, social, educational systems and so on.

Established that the achievement of European standards of democracy, socio-economic standards, protection of human rights and freedoms in the national interests of the country and has become a top priority of state policy of Ukraine. A Ukrainian model of social dialogue.

Keywords: European Union, European integration, social policy, social standards, models of social protection, social dialogue.

Размещено на Allbest.ru