Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

УДК: 007 (32.019.5:351.862.4)

КОНЦЕПТ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В ПОЛІТИЧНІЙ КУЛЬТУРІ СУСПІЛЬСТВА

23.00.03 - політична культура та ідеологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

БЄЛОУСОВА Наталія Борисівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор політичних наук, доцент РИЖКОВ Микола Миколайович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, завідувач кафедри міжнародної інформації

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор ОЖЕВАН Микола Андрійович, Національний інститут проблем міжнародної безпеки Ради національної безпеки та оборони України, завідувач відділом інформаційної безпеки та міжнародних інформаційних відносин

кандидат політичних наук ЖОВКВА Ігор Іванович, Кабінет Міністрів України, керівник Служби Віце-прем'єр-міністра України

Захист відбудеться 30 червня 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.36 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розісланий 27 травня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої ради Г.М. Сащук

АНОТАЦІЯ

Бєлоусова Н.Б. Концепт національної безпеки в політичній культурі суспільства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.03 - політична культура та ідеологія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертаційну роботу присвячено виявленню теоретико-методологічних особливостей концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства. Робота ґрунтується на теоретичних і методологічних дослідженнях наукової проблеми, узагальненні поглядів і підходів зарубіжних та вітчизняних представників політологічної думки, фактологічній базі, яку склали дані різних соціологічних та експертних досліджень. політичний культура суспільство

У роботі систематизовано та структуровано теоретичні підходи до понять «політична культура», «національна безпека», «політична безпека», розглянуто еволюцію вітчизняної наукової думки щодо концепцій національної безпеки та політичної культури суспільства, зокрема, через поглиблення уявлень щодо політичної безпеки в контексті розуміння політичної культури як синтезу політичної свідомості і політичної поведінки суспільства. Розглянуто специфіку європейських стратегій національної безпеки і політичної культури на прикладі Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Великої Британії. Визначено особливості національної безпеки Російської Федерації як фактору політичної діяльності суспільства. Особлива увага приділена концепту національної безпеки України. Досліджено проблему взаємовпливу національної безпеки та політичної культури українського суспільства. Доведено, що проблеми національної безпеки України зумовлені значною мірою відсутністю чітко визначених політичних ідеалів щодо національних інтересів та консенсусу щодо загальнонаціональної системи цінностей як серед політичної еліти, так і серед переважної частини суспільства.

Ключові слова: політична культура, національна безпека, політична безпека, національні цінності, національні інтереси, концепція національної безпеки, політичні ідеали Європи, громадянське суспільство.

АННОТАЦИЯ

Белоусова Н.Б. Концепт национальной безопасности в политической культуре общества. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.03 - политическая культура и идеология. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко.- Киев, 2009.

Диссертационная работа посвящена выявлению теоретико-методологических особенностей концепта национальной безопасности в политической культуре общества. Работа основывается на теоретических и методологических исследованиях научной проблемы, обобщении взглядов и подходов зарубежных и отечественных представителей политологической мысли, фактологической базе, которую составили данные политических экспертиз (Украинского центра экономических и политических исследований имени Александра Разумкова, государственных и неправительственных исследовательских центров, научной общественности).

В работе систематизированы и структурированы теоретические подходы к понятиям «политическая культура», «национальная безопасность», «политическая безопасность», рассмотрена эволюция отечественной научной мысли относительно осмысления концепта национальной безопасности в политической культуре общества, в частности, через углубление представлений относительно политической и социальной безопасности в контексте понимания политической культуры как синтеза политического сознания и политического поведения общества. Приобрело дальнейшее развитие исследование европейской специфики национальной безопасности и политической культуры общества на примере политических идеалов развитых европейских наций, в частности, Французской Республики, Федеративной Республики Германия, Великобритании.

В диссертации исследованы особенности национальной безопасности Российской Федерации как фундаментального фактора политической деятельности общества и доказано, что в условиях современного политического развития трансформируются целые, средства и методы политического взаимодействия государства и общества. Доказано, что концепт национальной безопасности в политической культуре российского общества формируется соответственно патерналистскому типу политической культуры.

Особое внимание уделено концепту национальной безопасности Украины. Исследована проблема взаимовлияния национальной безопасности и политической культуры украинского общества. Доказано, что проблемы национальной безопасности Украины обусловлены в значительной мере отсутствием четко определенных политических идеалов относительно национальных интересов и консенсуса относительно общенациональной системы ценностей как среди политической элиты, так и среди преобладающей части общества.

На основе авторского логико-лингвистического подхода в диссертации системно представлена методика экспертного оценивания состояния национальной безопасности как составной политической культуры общества. Такая методика дала возможность с помощью качественных термов формализовать множественные нечеткие показатели зон риска и полной реализации жизненно важных интересов государства, общества и личности. Предложенный подход разрешает вырабатывать обоснованные предложения относительно нейтрализации угроз национальным интересам, планировать необходимые мероприятия относительно обеспечения соответствующего уровня национальной безопасности. Нечетко-множественная методика оценки уровня национальной безопасности в политической культуре общества имеет следующие преимущества: при нахождении комплексного показателя уровня безопасности осуществляется свертывание значений принадлежности к тем или иным термам лингвистических переменных, что обеспечивает корректность используемой нечеткой модели; нечеткие модели наиболее адекватные не только к объекту, который исследуется, но и к специфическим особенностям субъекта оценки (оценивающего лица).

Ключевые слова: политическая культура, национальная безопасность, политическая безопасность, национальные ценности, национальные интересы, концепция национальной безопасности, политические идеалы Европы, гражданское общество.

ANNOTATION

Belousova N.B. Concept of national security in the political culture of society. - Manuscript.

The dissertation is submitted for a scientific degree of candidate of political science for specialty 23.00.03 - Political culture and ideology. Taras Shevchenko Kyiv National University. - Kyiv, 2009.

The dissertation focuses on the theoretical and methodological features of national security concept in the political culture of society. The dissertation is based on a wide range of theoretical and methodological studies of the scientific problem.

The dissertation summarizes theoretical approaches of Ukrainian and foreign researchers to the notions of «political culture», «national security», «political security».

The specifics of European strategies of national security and political culture on the example of France, Germany and Great Britain is studied. The features of national security of Russian Federation as a factor of political activity of society are defined. The particular attention is paid to the national security concept of Ukraine. The problem of mutual influence of national security and political culture in Ukrainian society is analyzed. It is shown that the national security problems in Ukraine are caused by the lack of political ideals on national interests and consensus on national system of values among political elite as well as among ordinary citizens.

Key words: political culture, national security, political security, national ideals, national interests, conception of state national security, political ideals of European, civil society.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасних реаліях важливими складовими політичної культури держави, що визначають трансформацію і формування сучасного політичного середовища, є демократичні інститути та цінності як найбільш фундаментальні фактори, що визначають цілі, засоби та методи діяльності держав і політичних сил, які виявляються у вигляді політичних і соціальних ідеалів; захист національних інтересів, який відображає існуючі політичні, соціокультурні, інформаційні та інші загрози для держави або нації, що складаються в системі глобальних та регіональних взаємовідносин з іншими країнами, етносами, соціальними групами, верствами, політичними силами; забезпечення політичних прав та свобод, верховенство закону; створення умов розвитку громадянського суспільства як чинника соціальної стабільності, що характеризується спроможністю протистояти соціальним загрозам - деструктуризації, дезінтеграції суспільства, його духовності, культури. Зазначені складові перетворилися на основні критерії оцінки політичної діяльності держав на сучасному етапі політичного розвитку і є базою формування політичної культури суспільства.

Національна безпека розглядається як чинник цілеспрямованого і комплексного впливу на політичну культуру та ідеологію держави, масову свідомість і підсвідомість національної спільноти, а також на інші складові політичного середовища в інтересах реалізації політичних рішень, управління політичною поведінкою як політичних еліт, так і політичних лідерів. У сучасних теоріях політичної культури концепт національної безпеки вважається провідним політичним чинником трансформації політичного середовища задля досягнення політичних переваг у відносинах з іншими державами, політичними силами та суспільствами.

Потреба комплексного дослідження концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства випливає з реалій діяльності української політичної влади, оскільки політична еліта, демократичні інститути і громадянське суспільство постають перед наслідками поглиблення і розширення транзитивних процесів та необхідністю перегляду концептуальних і практичних підходів до перспективного розвитку політичної сфери держави. Україна вирішує доленосну проблему вибору оптимального вектора свого політичного розвитку, тому виявлення сутності національної безпеки держави у практиці політичної культури українського суспільства вбачається актуальним. Вибір дослідження концепту національної безпеки політичної культури суспільства зумовлений й тим, що стратегія європейської інтеграції та трансформація політичної системи України впливають на формування безпекових стратегій держави з урахуванням специфіки політичної культури та ментальності українського суспільства.

Таким чином, наукова гіпотеза роботи полягає у спробі обґрунтувати доцільність творчого, але критичного запозичення зарубіжного досвіду формування політичної культури суспільства з урахуванням концепту національної безпеки, тобто у визначенні рольової функції безпекового чинника політичної системи перехідного періоду. Цим обумовлюється авторський підхід до розуміння методології експертного оцінювання концепту національної безпеки політичної культури суспільства, яка виступає як модель вирішення суспільно-політичних проблем в умовах державотворчих зрушень.

Важливість і значущість дослідження проблеми взаємодії та взаємовпливів національної безпеки і політичної культури суспільства зумовлює підвищений інтерес до неї з боку багатьох вітчизняних й зарубіжних науковців-політологів, дослідження яких присвячено аналізу безпекових концепцій в умовах інтеграції сучасного політичного середовища, представлено окремі проблеми ролі безпекових імперативів у формуванні політичної культури транзитивних суспільств, визначено специфіку реалізації захисту національних інтересів у державних політичних програмах тощо.

Особливий внесок в осмислення безпеки як філософської категорії належить таким відомим мислителям, як Т.Гоббс, Д.Локк, Ж.Ж.Руссо, Б.Спіноза, Ф.Гегель, Р.Арон, А.Бергсон, М.Л.Кінг, Б.Рассел, П.Т. де Шарден, А.Тойнбі, А.Швейцер, К.Ясперс та ін.; національна безпека як чинник політичної культури суспільства в сучасному розумінні розглядається в працях таких зарубіжних авторів, як Є.Азар, А.Ахарія, Л.Браун, Зб.Бжезинський, Р.Джексон, Д.Кауффман, Дж. Кеннан, У.Ліпман, Г.Моргентау, Ч.Мур, К.Ноор, Дж. Розенау, Э. Фернісс, П.Хатокремі, К.Уолтц; окремі аспекти наукової проблеми національної безпеки в теоріях політичної культури висвітлено в працях російських фахівців - А.Арбатова, П.Бєлова, А.Возженікова, В.Манілова, Ю.Рожденственського, В.Серебряннікова тощо; вітчизняні розробки з окремих аспектів національної безпеки як системи фундаментальних цінностей суспільства представлено у дослідженнях В.Богдановича, О.Бодрука, В.Бадрака, А.Гуцала, О.Дзьобаня, О.Гончаренка, Є.Камінського, О.Литвиненко, В.Ліпкана, Є.Лісіцина, М.Ожевана, Б.Парахонського, Г.Перепелиці, Г.Почепцова, О.Сосніна та ін. Результати досліджень та висновки згаданих фахівців були враховані в дисертаційній роботі.

Водночас аналіз минулої і сучасної наукової думки засвідчив відсутність системного аналізу концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства, які охопили б як сучасні теоретичні концепції політичної культури, так і концепції національної безпеки в контексті державотворчих зрушень. Тому комплексне дослідження базових засад зазначеної наукової проблеми є важливим для вітчизняної політології і політичної діяльності держави і суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» (номер державної реєстрації 019U015201), програми Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір» (номер державної реєстрації 01БФ045-01).

Мета і завдання дослідження. Окреслені позиції актуальності, а також базової наукової проблеми стали фундаментом для постановки головної мети дисертаційної роботи: на основі комплексного аналізу з'ясувати та обґрунтувати теоретико-методологічні особливості концепту національної безпеки у політичній культурі суспільства.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв'язання таких дослідницьких завдань:

· з'ясувати та систематизувати концептуальні положення зарубіжної суспільно-політичної науки з безпекових проблем політичної культури;

· проаналізувати теоретико-методологічні підходи вітчизняної політології до концепту національної безпеки у політичній культурі суспільства;

· дослідити європейську специфіку концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства;

· проаналізувати особливості національної безпеки Російської Федерації як фундаментального фактору політичної діяльності;

· з'ясувати сутність національної безпеки у політичній культурі українського суспільства у вигляді політичних і соціальних ідеалів;

· виробити науково обґрунтовану методику експертного оцінювання стану національної безпеки як складової політичної культури суспільства та подати відповідні узагальнення і рекомендації для суспільно-політичних інституцій України.

З урахуванням зазначеної мети і завдань об'єктом дослідження є політична культура суспільства в умовах державотворчих зрушень, а предметом дослідження є концепт національної безпеки в політичній культурі суспільства.

Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, були використані такі наукові методи, зокрема: загальнонаукові - описовий, герменевтико-політологічний для аналізу концептуальних засад дослідження, системний, структурно-функціональний з метою дослідження загальної сутності національної безпеки в політичній культурі суспільства, компаративний для дослідження та аналізу європейської специфіки концепту національної безпеки в сучасному політичному середовищі, інституційний - для виявлення спільних і відмінних характеристик доктринальних основ національної безпеки, що відображають існуючі політичні, соціокультурні, інформаційні та інші загрози для держави або нації, які складаються в системі глобальних та регіональних взаємовідносин з іншими країнами, етносами, соціальними групами, верствами, політичними силами; загальнологічні - емпіричний, статистичний, прогностичного моделювання та аналізу для дослідження концепту національної безпеки в політичній культурі українського суспільства; спеціальні методи політології, зокрема, політологічний нормативно-ціннісний метод, який було використано з метою оцінки значення концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства в контексті рівня політичного розвитку держави та її громадсько-політичних інститутів.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота є оригінальним комплексним дослідженням концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства, яке містить аналіз новітніх тенденцій теорії і практики формування політичної культури в умовах державотворчих зрушень.

Результати, які були одержані під час дослідження та найповніше визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:

· узагальнено, систематизовано та структуровано на основі залучення широкого кола оригінальних джерел та зарубіжної політологічної літератури теоретичні підходи до сутності національної безпеки в політичній культурі суспільства, представлено національну безпеку через взаємодію систем цінностей як фундаментальних факторів, що визначають цілі, засоби та методи діяльності держав і політичних сил; удосконалено концептуальні підходи до сутності національної безпеки в політичній культурі суспільства, які характеризуються визнанням пріоритетності захисту національних інтересів з одночасною підтримкою трансформації політичних інститутів, розвитку громадянського суспільства та зміною суспільної та індивідуальної свідомості;

· представлено еволюцію вітчизняної наукової думки щодо осмислення концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства, зокрема, через поглиблення уявлень щодо політичної та соціальної безпеки в контексті розуміння політичної культури як синтезу політичної свідомості і політичної поведінки суспільства;

· набуло подальшого розвитку дослідження європейської специфіки концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства на прикладі політичних ідеалів розвинутих європейських націй, зокрема, Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччина, Великої Британії; доведено, що вона поєднує регіональні і національні підходи до сутності національної безпеки в політичній культурі європейського суспільства;

· досліджено особливості національної безпеки Російської Федерації як фундаментального фактору політичної діяльності суспільства; доведено, що в умовах сучасного політичного розвитку трансформуються цілі, засоби та методи політичної взаємодії держави і суспільства. В політичній культурі Російської Федерації домінують стереотипи відповідного політичного режиму, який отримав схвалення політичної свідомості значних верств російського суспільства;

· уперше на оригінальних джерелах виявлено сутність національної безпеки в політичній культурі українського суспільства через аналіз його політичних й соціальних ідеалів; з'ясовано, що концепт національної безпеки в політичній культурі суспільства характеризується посиленням гуманітарної складової, спроможністю протистояти політичним та соціальним загрозам, здатністю захищати матеріальні й духовні цінності суспільства; доведено, що концепт національної безпеки в політичній культурі українського суспільства формується відповідно до патерналістського типу політичної культури.

· уперше на основі авторського логіко-лінгвістичного підходу системно представлено методику експертного оцінювання стану національної безпеки як складової політичної культури суспільства, що дає змогу формалізувати неточні, часто суперечливі знання, які використовуються фахівцями щодо проблем національної безпеки. Логіко-лінгвістичний підхід відтворює розумові процеси людини, які ґрунтуються на суб'єктивних судженнях і є найбільш адекватними не тільки щодо об'єкта, який досліджується, але й до специфічних оціночних ознак суб'єкта дослідження; сформульовано відповідні пропозиції для прогнозно-аналітичної діяльності суспільно-політичних інституцій України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення та висновки роботи доведені до рівня конкретних пропозицій, мають придатну для застосування у практичній діяльності форму. Можуть бути запропоновані для формування стратегій розвитку політичної культури суспільства в умовах державотворчих зрушень, використані для поглиблення подальших наукових досліджень, враховані у діяльності урядових, політичних і суспільних інституцій, в практиці політичних партій, громадських об'єднань та інших організацій, які займаються питаннями культурно-політичного розвитку на міжнародному та внутрішньополітичному рівнях існування держави. Одержано позитивні відгуки на впровадження результатів дослідження.

Матеріали дисертаційної роботи впроваджено у навчальні нормативні та спеціальні курси, зокрема, «Вступ до спеціальності», «Політичний аналіз та прогнозування», «Аналіз соціальних систем», «Політична психологія», «Європейські політичні комунікації», «Соціально-політичні технології в Україні», «Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах», «Пропаганда і контрпропаганда», «Теорія і практика комунікації», «Теорія прийняття рішень» для студентів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат і 5 опублікованих наукових статей, в яких викладені основні положення дисертації, виконані самостійно. У одній статті, надрукованій у співавторстві зі студенткою (з Л.С.Копитовою «Нечіткі методи оцінки стану національної безпеки держави»), розробка проблеми та основний зміст належить авторці дисертації.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження було оприлюднено на міжнародних, всеукраїнських та студентських науково-практичних конференціях, зокрема: Четвертій міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 3 березня, 2006р.); міжнародній науковій конференції «Україна-Росія-Європа» (Київ, 13-15 квітня, 2006р.); XIV міжнародній науково-практичній конференції «Євроінтеграційна стратегія України: реалії та перспективи» (Київ, 19-20 жовтня, 2006 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 24 жовтня, 2006 р.); міжнародній науковій конференції «Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози» (Київ, 7 грудня, 2006 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 18 жовтня, 2007 р.); наукових читаннях «Інформаційна безпека у структурі сучасних міжнародних відносин» (Київ, 27 листопада, 2007 р); міжнародній конференції «Культурне та медійне різноманіття в добу глобалізації: український контекст» (Київ, 21-22 лютого, 2008 р.); Шостій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 21 березня, 2008 р.); круглому столі «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» (Київ, 22 квітня, 2008 р.), конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 23 жовтня, 2008 р.); міжнародній науковій конференції «Міжнародна інформація: історія, теорія, практика» (Київ, 7 листопада, 2008 р.), а також на засіданнях кафедр міжнародної журналістики Інституту журналістики та міжнародної інформації Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у 12 наукових працях, 6 з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених згідно з вимогами ВАК України.

Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 203 сторінки, із них обсяг основного тексту - 179 сторінок, список використаних джерел налічує 289 найменувань українською, англійською та російською мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У «Вступі» обґрунтовано вибір теми, актуальність, сутність наукової проблеми і сучасний стан її дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об'єкт, предмет, методологічні засади та методи дослідження, сформульовано концептуальні положення проблеми, відображено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, розкрито характер апробації, подано загальну характеристику роботи.

Перший розділ - «Концептуально-методологічні засади дослідження» присвячено з'ясуванню стану розробки наукової проблеми, формулюванню концептуально-методологічних підходів дослідження, проаналізовано дослідження зарубіжних і вітчизняних науковців та представлено аналіз наукової думки щодо сутності національної безпеки в політичній культурі суспільства. Слід відзначити, що окремого розгляду на рівні дисертаційних праць чи вузькоспеціалізованих монографій окреслена у назві дисертації проблема у зарубіжній та вітчизняній політичній науці не досліджена. Разом з тим, вона знаходить часткове і загалом сутнісне відображення у працях відомих фахівців, які представляють різні академічні та університетські школи політології. Використані в дисертації джерела за походженням, формою та змістом умовно можна поділити на такі групи: теоретичні роботи зарубіжних науковців, дослідження яких присвячено аналізу безпекових концепцій в умовах інтеграції сучасного політичного середовища, впливу безпекових імперативів на формування політичної культури суспільства, зокрема, Є.Азара, А.Ахарії, Л.Брауна, Зб.Бжезинського, Р.Джексона, Д.Кауффмана, Дж.Кеннана, М.Каплана, У.Ліпмана, Г.Моргентау, Ч.Мура, К.Ноора, Дж.Розенау, Э. Фернісса, П.Хатокремі, С.Хоффмана, К.Уолтца тощо; концептуальні та прикладні праці з проблем національної безпеки в контексті політичної культури російських фахівців - А.Арбатова, П.Бєлова, А.Возженікова, В.Манілова, Ю.Рожденственського, В.Серебряннікова та ін.; вітчизняні дослідження національної безпеки як системи фундаментальних цінностей суспільства - В.Богдановича, О.Бодрука, В.Бадрака, А.Гуцала, О.Дзьобаня, О.Гончаренка, Є.Камінського, А.Качинського, О.Литвиненка, В.Ліпкана, Є.Лісіцина, М.Ожевана, Б.Парахонського, Г.Перепелиці, Г.Почепцова, О.Сосніна та ін., в яких з'ясовано концептуальні засади національної безпеки в умовах інтеграції сучасного політичного середовища, визначено специфіку підходів зарубіжної та вітчизняної політології до проблеми національної безпеки в політичній культурі суспільства.

З огляду на різні підходи науковців до спеціальної термінології, у дисертаційній роботі

«політична культура» розглядається як система знань і уявлень політичних класів соціальних верств суспільства та окремих індивідів про владу, державу і політику, орієнтацію й активність у сфері політичних відносин, дії народних мас, рівень розвитку держави й громадсько-політичних інститутів. Також визнається доцільним використання тлумачення політичної культури як сукупності політичних цінностей, норм і способів поведінки; сукупності орієнтацій членів якогось суспільства по відношенню до політики в цілому, політичної системи, а також стосовно своєї ролі в цій системі; сукупності поширених фундаментальних, поведінкових, політичних цінностей, що поділяються членами суспільства; як вірування і уявлення, що впливають на поведінку людей в межах існуючих політичних інститутів;

«національна безпека» тлумачиться як багатокомпонентне поняття, яке найчастіше розглядається у двох аспектах: 1) крізь призму зіткнення національних інтересів, які виявляються у вигляді політичних ідеалів і цілей держави, нації; 2) через взаємодію систем суспільних цінностей як найбільш фундаментальних факторів, що визначають цілі, засоби та методи взаємодії політичних сил у країні.

«політична безпека» визначається як складова національної безпеки і розглядається як демократичний спосіб взаємодії політичних сил, політичне й правове вирішення проблем соціальної й політичної напруженості. Система політичної безпеки включає такі елементи, як наукова теорія (філософія), доктрина (концепція), політика, стратегія і тактика забезпечення політичної безпеки; сукупність міжнародних державних і громадських (недержавних) інститутів та організацій, які забезпечують безпеку особистості й суспільства; засоби, способи і методи забезпечення політичної безпеки.

Концептуальні підходи до сутності національної безпеки в політичній культурі суспільства характеризуються визнанням пріоритетності захисту національних інтересів з одночасною підтримкою трансформації політичних інститутів, розвитку громадянського суспільства та зміною суспільної й індивідуальної свідомості. Такі підходи виокремлюють специфіку наукових теорій зарубіжних та вітчизняних дослідників, які вважають, що зміни, які відбуваються у всіх сферах життєдіяльності держави є відображенням нових закономірностей формування політичної культури суспільства і потребують новацій щодо аналізу політичних і соціальних зрушень на національному рівні та сучасного розуміння тенденцій політичного розвитку. Осмислення концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства реалізується через поглиблення уявлень щодо політичної безпеки в контексті розуміння політичної культури як синтезу політичної свідомості і політичної поведінки суспільства.

Загальна оцінка за результатами аналізу напрацювань зарубіжної та вітчизняної політології щодо сутності національної безпеки в політичній культурі суспільства, визначається у таких положеннях: спеціальний напрямок таких досліджень має фрагментарний характер і стосується концепту національної безпеки в транзитивних суспільствах, чітко простежується перетин концептів політичної культури та національної безпеки, що зумовлює виокремлення спільних детермінантів, які охоплюють політичні ідеали і цінності суспільства, норми й способи поведінки політичних сил, орієнтації членів суспільства щодо політичної системи в цілому та взаємодію влади й суспільства в межах існуючих політичних інститутів, що забезпечують національні інтереси.

Перший розділ постановкою проблеми, аналізом та обґрунтованими висновками доводить, що теоретичні положення щодо концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства розкривають взаємодію системи цінностей як фундаментальних факторів, що визначають цілі, засоби та методи політичної діяльності держави і політичних сил в умовах трансформації сучасного політичного середовища.

У другому розділі «Безпековий вимір політичної культури зарубіжних держав на сучасному етапі політичного розвитку» розглянуто європейську специфіку концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства на прикладі політичних ідеалів розвинутих європейських націй, зокрема, Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччина, Великої Британії, компаративний аналіз яких дає підстави обґрунтувати висновки про поєднання регіональних і національних пріоритетів національної безпеки в політичній культурі європейського суспільства. В Європі створено нову безпекову концепцію політичної культури, що базується як на доктрині, ідеології або інституційних засадах, так і на певній системі цінностей - суті нинішнього етапу європейського розвитку. Європейська специфіка національної безпеки в політичній культурі суспільства є філософією, системою цінностей, а саме включає: дотримання прав людини; наявність громадянського суспільства, здатного впливати на процес прийняття рішень владними структурами; посилення ролі громадянського суспільства в запровадженні ефективного контролю внутрішньої та зовнішньої діяльності сектора безпеки; принцип поділу влади; культуру компромісу на внутрішньо- й зовнішньодержавному рівні політичної діяльності.

Сутнісні характеристики національної безпеки в політичній культурі суспільства окремих європейських держав розглядаються здебільшого на доктринальному та інституціональному рівнях. Зокрема, доктринальні підходи Французької Республіки до національної безпеки виявляють домінування конституційних засад у програмах зовнішньої й оборонної політики, обмеження впливу політичних партій і представницьких органів влади на формування стратегій національної безпеки, прозорість і громадський контроль щодо прийняття «Білої книги з оборони та національної безпеки Франції», в якій сформульовано базові стратегічні функції національної безпеки в контексті трансформації політичних пріоритетів та національних інтересів держави.

Ключові інтереси Федеративної республіки Німеччини у сфері національної безпеки визначаються державним устроєм і нормативно-правовими положеннями конституції федеративної держави та значним впливом і пріоритетністю інституційних механізмів (бундестагу, уряду та федерального канцлера) у виробленні внутрішньої політики та формуванні політичної культури суспільства. Аналіз концептуальних засад національної безпеки ФРН дає підстави розглядати політичну культуру суспільства в контексті захисту інтересів соціуму та цивільного контролю над силовими структурами.

Натомість Велика Британія розглядає сутність національної безпеки у політичній культурі суспільства в контексті поєднання стратегій політики євроатлантизму та спільної зовнішньої і безпекової політики ЄС. Зокрема, це стосується дотримання балансу між безпекою й громадянськими свободами суспільства, однак не виключено, що в довгостроковій перспективі під тиском політичних і економічних чинників стратегія політичної культури Великої Британії може трансформуватися адекватно до ключових викликів сучасності.

Характерними особливостями концепту національної безпеки Російської Федерації як фундаментального фактору політичної діяльності суспільства є патерналістські традиції політичної культури, які відображено в концептуальних, доктринальних та прикладних стратегіях політичного розвитку держави. Національна безпека Росії розглядається як система захисту життєво важливих інтересів держави, суспільства і особистості, а також як детермінанта сталого демократичного розвитку.

У процесі політичної взаємодії держави й громадянського суспільства головним визнається сприйняття і підтримка більшістю російського соціуму політичної програми влади та її свідомої реакції на врахування інтересів всіх соціальних груп, а також політика консолідації суспільства на основі загальнонаціональної ідеї. При цьому у Концепції національної безпеки Росії передбачається динамічний розвиток політичної культури суспільства внаслідок діяльності правових демократичних інститутів, структур органів державної влади Російської Федерації, широкої участі політичних партій і суспільних об'єднань в інституціях цивільного контролю у сфері безпеки в цілому.

Таким чином, аналіз безпекового виміру політичної культури суспільства зарубіжних держав на сучасному етапі політичного розвитку свідчить про суттєві відмінності концептуальних, доктринальних та прикладних підходів до трансформації політичної діяльності владних інститутів та функціонування політичного середовища, що зумовлюються відповідними політичними традиціями, різними типами політичної культури та різним рівнем політичних зрушень.

У третьому розділі «Cутність національної безпеки у політичній культурі українського суспільства» розглядаються проблеми взаємодії національної безпеки і політичної культури українського суспільства загалом, оскільки політична еліта, демократичні інститути і громадянське суспільство української держави постають перед наслідками поглиблення і розширення транзитивних процесів та необхідністю перегляду концептуальних і практичних підходів до перспективного розвитку політичної сфери. Концепт національної безпеки в політичній культурі суспільства розкривається через стратегії забезпечення існування України як суверенної та стабільної держави, її самозбереження та прогресивного розвитку, а також через розробку та впровадження цілеспрямованої системної політики захисту національних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз, діяльність політичних інститутів, забезпечення матеріальних і духовних цінностей суспільства, фундаментальних прав і свобод людини.

В розділі доведено, що стратегічні пріоритети національної безпеки України полягають: 1) у необхідності досягнення національної єдності та політичної консолідації суспільства шляхом подолання як об'єктивних, так і штучних суперечностей соціокультурного, конфесійного, етнічного, мовного, міжрегіонального та регіонального характеру на основі конституційних гарантій прав і свобод людини. Зазначимо, що дослідження засвідчило відсутність внутрішньої консолідації політикуму, влади і суспільства, що зумовлює авторитарний, етатистський і патерналістський тип політичної культури українського суспільства; 2) підвищенні ефективності системи державного управління, оскільки неузгодженість дій політичної влади та недосконалість механізмів стратегічного державного менеджменту, методів формування політики прийняття й реалізації рішень, надмірна політизація та розбіжності в цілях і методах діяльності різних державних інститутів, взаємовплив політики й бізнесу на всіх рівнях державної влади визнаються головними внутрішніми загрозами для політичної й соціальної безпеки суспільства; 3) здійсненні громадянського контролю за діяльністю системи національної безпеки. Проблему контролю громадських інститутів в рамках даного дослідження розглянуто у площині двох взаємопов'язаних чинників: ефективності існуючої системи державного управління в Україні; ступеня зрілості громадянського суспільства, спроможності громадян України у повному обсязі реалізувати визначені Конституцією повноваження головного джерела влади. Таким чином з'ясовано, що концепт національної безпеки в політичній культурі українського суспільства характеризується посиленням гуманітарної складової, спроможністю протистояти політичним та соціальним загрозам, здатністю захищати матеріальні й духовні цінності суспільства.

Для підтвердження компетентних висновків щодо концепту національної безпеки України запропоновано системні методи, які ґрунтуються на логіко-лінгвістичному підході, що відтворює специфічні оціночні ознаки об'єкта і суб'єкта дослідження. Тобто, за допомогою запропонованих методів можна класифікувати основні ознаки національної безпеки та оцінити показники, які найбільше впливають на її стан, а також скоригувати стратегію розвитку держави та захисту її національних інтересів. З використанням теорії нечітких множин стає можливим створення автоматизованих систем моніторингу загроз національним інтересам держави (політичного, соціального, економічного тощо характеру), що дозволяє превентивне їх визначення й розроблення системи заходів, які з найменшими втратами нейтралізують загрози та припиняють деструктивні процеси. У розділі доводиться, що основоположною моделлю політичної культури українського суспільства є безпека, оскільки українське суспільство не має чітко окреслених політичних ідеалів щодо національних інтересів, які формуються на основі національних цінностей та відсутній консенсус відносно загальнонаціональної системи цінностей як серед політичної еліти, так і серед переважної частини суспільства.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства, що виявляється у оцінки політичної діяльності держави на сучасному етапі політичного розвитку, яка є базою формування політичної культури суспільства. Застосування політологічних методів аналізу дало можливість реалізувати обраний теоретико-методологічний підхід: довести, що концепт національної безпеки в політичній культурі суспільства формулюється відповідно до патерналістського типу політичної культури.

Основні наукові й практичні результати дисертації полягають у наступному:

1. На початку ХХІ століття особливо помітною виявилася структурна криза національної безпеки, стала очевидною докорінна, органічна неадекватність новим викликам і загрозам, що призвело до необхідності переосмислення концептуальних і методологічних основ національної безпеки, виявлення взаємовпливу національної безпеки й політичної культури суспільства, артикуляції національних інтересів, чіткої розстановки пріоритетів внутрішньої й зовнішньої політики. Аналіз концептуальних засад зарубіжних та вітчизняних політологічних досліджень засвідчив еволюцію від реалістичних і неореалістичних парадигм національної безпеки до ліберальних теорій функціоналізму та неофункціоналізму, яка відображає трансформацію підходів до оцінки місця і ролі національної безпеки в політичній культурі суспільства на сучасному етапі розвитку.

У системі сучасних політичних відносин предметна сфера національної безпеки є впливовим чинником внутрішньої і зовнішньої політики, важливим ресурсом та об'єктом життєдіяльності держави. За результатами аналізу першоджерел і напрацювань зарубіжної та вітчизняної політології виявлено специфіку перетину концептів політичної культури та національної безпеки, яка характеризується виокремленням спільних детермінантів, що охоплюють ціннісні орієнтири суспільства, норми й способи поведінки партій і організацій громадянського суспільства, ідеологію орієнтацій населення загалом, а також взаємодією влади й суспільства в межах існуючих державних і громадських інститутів, що забезпечують національні інтереси.

2. Концепт національної безпеки в політичній культурі суспільства розглядається як складний науково-практичний феномен, що має міждисциплінарний характер і виявляється через взаємодію систем цінностей як фундаментальних факторів, які визначають цілі, засоби та методи діяльності держав і політичних сил задля захисту національних інтересів, розвитку громадянського суспільства та трансформації суспільної й індивідуальної свідомості.

Національна безпека в політичній культурі суспільства відображає базовий аспект функціонування структур різного рівня - суспільно-політичних інституцій держави, неурядових акторів (політичних партій, громадських організацій та рухів), громадянського суспільства. Рівень забезпечення національної безпеки розглядається діалектично, крізь призму суперечностей, які виявляються у вигляді політичних ідеалів і цілей держави, і є адекватним існуючим реаліям. Враховуючи, що імперативи національної безпеки можуть відігравати як конструктивну, так і деструктивну роль у формуванні політичної культури суспільства, вона має ґрунтуватися на засадах сталого розвитку і забезпечувати баланс інтересів політичних інститутів держави й суспільства.

3. Європейська специфіка концепту національної безпеки в політичній культурі суспільства відображає геополітичний, геоекономічний і геокультурний стан сучасних європейських держав у вимірах «м'якої» безпеки, що визначає критерії національної безпеки кожної європейської держави у системі координат спільної політики європейської безпеки.

Європейська безпекова культура є комплексом адекватного реагування на множинність сучасних викликів та загроз національній безпеці, оскільки в ході розширення ЄС відбувається переосмислення й оновлення концептуально-правового оформлення національних доктрин і політичних стратегій діяльності держав на внутрішньому та міжнародному рівнях їх функціонування.

Розширення впливає на політичні системи країн Європи і зумовлює креативний підхід до визначення потенційних загроз для національної безпеки в контекст реалізації Лісабонських угод. Зокрема, офіційна позиція ФРН зафіксована у низці нормативних документів, які утворюють ієрархізовану структуру і охоплюють Концепцію Бундесверу, федеральне законодавство, доктринальні документи політики безпеки та практичні програми трансатлантичного партнерства, які визначають пріоритети захисту національних інтересів. У Французькій Республіці національна безпека розглядається як перетин інтересів держави, громадянського суспільства, політичних партій та представницьких органів влади, діяльність яких у сфері безпеки обмежується конституційно, зумовлює громадське обговорення стратегій з врахуванням громадської думки. Новий підхід до національної безпеки Великої Британії, з огляду на такі загрози, як політичний тероризм, кіберзлочинність, гуманітарна інтервенція, полягає у налагодженні ефективного цивільного контролю за діяльністю політичного режиму у сфері безпеки, дотримання балансу між концептом безпеки та фундаментальними правами і свободами суспільства. Особливості політичної культури суспільства країн ЄС позначаються на форматі міждержавних взаємин, міжнародних організацій та наддержавних утворень і впливають на ефективність політики у сфері національної безпеки в контексті взаємодії політичних інститутів та громадянського суспільства.

4. Перехідний стан, у якому перебуває РФ, визначає перехідний характер політичної культури російського суспільства, наявність в ній таких протилежних елементів, як тоталітарна культура і демократична культура. З одного боку, російська політична культура ґрунтується на особливій ролі держави, тобто виявляє патерналістський тип політичної культури. Перебуваючи в центрі суспільного життя держава, що асоціюється із системою, владою, сприймається головним захисником національних та суспільних інтересів. У політичній культурі Російської Федерації домінують стереотипи політичного режиму, які відповідають політичній свідомості значних верств політичного суспільства.

Водночас для російської політичної культури характерне і дистанціювання від держави, відчуження від неї як пересічних громадян, так і представників самої влади, що негативно позначається на підтримці громадськістю урядових рішень, формуванні громадської думки, несприятливої для імплементації концепту національної безпеки.

Навколо стосунків «суспільство - держава» у національному форматі частково концентруються актуальні питання безпеки Російської Федерації, які детермінуються загальним рівнем політичної культури в країні. При цьому в межах цих стосунків значною мірою визначаються тип та конкретний зміст національних інтересів і безпекової стратегії.

Визначальним у цих суперечливих процесах є те, що сьогодні політичній системі Росії властива неоформленість і незавершеність структурних елементів, нестабільність, незбалансованість взаємин з іншими суспільними системами, громадським суспільством. Серед особливостей формування національної безпеки Російської Федерації за результатами проведеного дослідження відзначаємо: жорстку централізацію процесу обговорення і прийняття рішень; декларативність проблеми цивільного контролю над діяльністю силових структур; відсутність консенсусу у визначенні загроз для політичної й національної безпеки в цілому.

5. Концепт національної безпеки в політичній культурі українського суспільства розкривається в площині таких двох взаємопов'язаних чинників, як проблема системності забезпечення національної безпеки та спроможність громадян України у повному обсязі реалізувати визначені Конституцією повноваження головного джерела влади. В умовах активного залучення України до світових та регіональних інтеграційних процесів, однією з характерних рис стратегії національної безпеки є врахування конкуренції зовнішніх джерел «м'яких» загроз, які прямо або опосередковано впливають на перебіг внутрішньополітичних процесів. Подолання та нейтралізація деструктивних впливів на політичну культуру українського суспільства потребують якісних змін як на інституційному рівні (державні та недержавні інститути), так і на рівні громадянського суспільства. Включення концепту національної безпеки до практики формування політичної культури українського суспільства зумовлює необхідність розробки та прийняття «Концепції політичної безпеки України» на засадах визначення загроз та викликів для політичної культури суспільства, пріоритетів інституційного, ціннісного та ідеологічного структурування національного політичного середовища.

6. Методика експертного оцінювання стану національної безпеки на основі логіко-лінгвістичного підходу дала змогу за допомогою якісних термів формалізувати множинні нечіткі показники зон ризику й повної реалізації життєво важливих інтересів держави, суспільства і людини. Запропонований підхід дозволяє виробляти обґрунтовані пропозиції щодо нейтралізації загроз національним інтересам, планувати та вживати необхідні заходи щодо забезпечення відповідного рівня національної безпеки.

Запропонована нечітко-множинна методика оцінки рівня національної безпеки в політичній культурі суспільства має наступні переваги:

· врахування невизначеності без використання імовірнісних розподілів оцінок показників, що особливо актуально для випадків, коли імовірнісні оцінки не можуть бути отримані через непрезентабельність або неоднорідність відповідних вибірок;

· знаходження комплексного показника рівня національної безпеки держави здійснюється за допомогою згортання значень належності до тих або інших термів лінгвістичних змінних, що забезпечує коректність нечіткої моделі;