Гендерні аспекти формування паритетної демократії в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Гендерні аспекти формування паритетної демократії в Україні

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

Цікул Ірина Василівна

Чернівці - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політології та державного управління факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор

Круглашов Анатолій Миколайович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,

завідувач кафедри політології та державного управління

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, доцент

Романюк Анатолій Семенович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри політології

кандидат політичних наук, доцент

Ярош Оксана Богданівна,

Волинський національний університет імені Лесі Українки, доцент кафедри політології

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Тенденції розвитку сучасних держав потребують нового розуміння влади. Поняття влади як панування над підлеглими, домінування та підкорення поступово втрачає свій дієвий зміст, що пояснюється неможливістю вирішення в контексті такої парадигми жодної із сучасних політичних проблем. Саме тому в наш час розуміння влади наповнюється змістом партнерства, відповідальності, координації зусиль та широкого розподілу сфер впливу. Тобто влада має поставати не як панування, а як регулюючий чинник суспільного буття, що в гендерному вимірі політичної системи виявляється у гармонізації маскулінних і фемінних цінностей та підходів.

Процес формування паритетної демократії передбачає подолання стандартних умов тоталітарного життя й утвердження рівності прав та можливостей чоловіків і жінок у суспільстві. Гендерна культура і гендерна політика поєднують у собі збалансовану стратегію забезпечення умов людського життя, творення нових цінностей, спрямованих на людський розвиток. Глибокі економічні та соціальні зміни в суспільстві неможливі без зміни загальної культури державотворчого процесу в Україні, виразним показником якої є утвердження паритетної демократії в суспільстві, формування гендернорівних політичних орієнтацій українського електорату.

Забезпечення гендерного паритету в українському суспільстві сьогодні розглядається не як абстрактна мета, а як важливе політичне завдання. Вирішення даного завдання є тривалим процесом, що спричиняє принципові зміни культурних, соціальних, економічних і політичних норм та потребує формування нового мислення, основою якого виступає трансформація стереотипних уявлень про чоловіків і жінок, яка розширює можливості свободи їхнього вибору. Забезпечення на практиці рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, їх рівного доступу до ресурсів повинно стати важливим кроком на шляху розбудови демократичного суспільства.

Суттєвим парадоксом сучасної української політики є протиріччя між двома сторонами її існування - інституціалізацією та участю, сферою діяльності політичних професіоналів та сферою, яка є прерогативою громадян. Тобто в нашій державі існує не тільки проблема представництва жінок в органах влади, а й проблема стимулювання політичної активності жінок та заохочення їх до участі в процесах управління політичною сферою життя суспільства. Жінки становлять більшість населення України і з метою формування легітимних політичних інститутів повинні бути пропорційно представлені в її політичному житті, однак їхня присутність у структурах влади на сьогодні є недостатньою. В Україні, як і в більшості держав перехідного типу, труднощі виникають на етапі розробки конкретного механізму реалізації концепції паритетної демократії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках комплексних науково-дослідних програм кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича «Політичний розвиток: проблеми теорії і практики» (номер державної реєстрації - 0104U004284) та «Теорія і практика політичного розвитку та державного управління» (номер державної реєстрації - 0109U002722).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає в здійсненні комплексного політологічного дослідження гендерних аспектів процесу та перспектив формування паритетної демократії в Україні. Реалізація поставленої мети дослідження обумовила необхідність послідовного розв'язання таких завдань:

- розкрити основні теоретико-методологічні принципи аналізу паритетної демократії як моделі відносин у політико-правовій сфері та визначити основні індикатори її вимірювання;

- в контексті європейського досвіду формування паритетної демократії охарактеризувати вплив соціокультурної специфіки українського суспільства на формування практики правового регулювання гендерних відносин в Україні;

- використовуючи основні параметри діяльності народних депутатів України, провести гендерний аналіз діяльності інститутів представницької влади;

- здійснити оцінку формування та діяльності інститутів виконавчої влади в системі індикаторів паритетної демократії;

- на основі гендерно-нейтрального і гендерно-чуттєвого підходів до аналізу політичного лідерства визначити гендерні характеристики інституту політичних партій в Україні;

- визначити основні причини гендерної асиметрії політичних орієнтацій громадян України;

- проаналізувати механізми забезпечення формування гендерного паритету в електоральних орієнтаціях громадян України;

- запропонувати модель оптимізації гендерних відносин у сфері політичних відносин, адекватну євроінтеграційній стратегії України.

Об'єктом дослідження даної роботи є процес формування паритетної демократії в Україні як моделі відносин у політичній сфері.

Предметом дослідження є співвідношення інституційних та позаінституційних аспектів процесу формування гендернорівних політичних відносин в Україні.

Методи дослідження. Вирішення визначених завдань потребувало комплексного використання низки методологічних підходів, а саме інституціонального, системного, порівняльного та структурно-функціонального, які дали змогу всебічно та комплексно дослідити гендерні аспекти процесу формування паритетної демократії в Україні.

Основним методом дослідження є аналітичний, який дозволяє вивчити досліджувану проблему шляхом аналізу її основних складових і на цій основі отримати знання про її змістовне наповнення, зокрема про внутрішні протиріччя процесу формування паритетної демократії в Україні, причини гендерної асиметрії в політичних відносинах, інституційні чинники їх попередження, засоби та методи усунення перешкод на шляху формування адекватної внутрішній логіці розвитку українського суспільства моделі гендерного паритету в політиці.

Комплексний характер проблем формування паритетної демократії, а також складний і суперечливий взаємозв'язок між її окремими компонентами зумовив поєднання аналітичного методу із системним, структурно-функціональним та методом вторинного аналізу емпіричних даних, застосування яких дало змогу сформулювати цілісну картину поєднання інституційних та позаінституційних аспектів процесу формування паритетної демократії в Україні, окреслити перспективи її становлення та засвоєння в процесі політичної модернізації українського суспільства. Продуктивним виявився також метод порівняльного аналізу, який дав змогу порівняти політико-правові засади вирішення гендерної проблеми в Україні та у країнах розвиненої паритетної демократії. Використання методу контент-аналізу забезпечило виокремлення гендерної складової програмних документів політичних партій України.

Концептуальне застосування зазначених підходів дало змогу сформувати методологічну базу та здійснити дослідження гендерних аспектів процесу формування паритетної демократії в Україні, керуючись принципами логічної неупередженості, конкретності та об'єктивності.

Наукова новизна дослідження зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв'язання. У межах здійсненого дослідження автором одержано результати, які мають наукову новизну та конкретизуються через такі положення:

Вперше:

- здійснено комплексний політологічний аналіз співвідношення інституційного та позаінституційного аспектів процесу формування гендерної рівноваги в системі владних відносин українського суспільства;

- розроблено механізм реалізації принципів паритетної демократії в Україні;

- запропоновано модель оптимізації гендерних відносин у сфері політичних відносин, адекватну євроінтеграційній стратегії України;

Уточнено:

- роль інституційних механізмів у формуванні гендерної рівноваги в системі владних відносин;

- параметри невідповідності між формальним і реальним станом вирішення гендерних проблем в українському суспільстві, на основі яких виявлено причини, що стоять на заваді розширенню можливостей політичної участі та діяльності жінок;

- гендерні аспекти партійно-політичного лідерства, які дозволили стверджувати, що на сьогодні більшість жінок-лідерів в українському політикумі належать до групи професіоналів, оскільки у їхній риториці використовується гендерно-нейтральна дискурсивна модель;

Зазнали подальшого розвитку:

- принципи адаптації європейського досвіду формування та реалізації гендерної політики до соціокультурних та політичних реалій розвитку українського суспільства;

- механізми визначення рівня представництва жінок у структурах влади;

- ідеї щодо ролі неурядових жіночих організацій у процесі формування гендерного паритету в сфері політичних відносин.

Практичне значення одержаних результатів обумовлене науковою новизною і полягає у можливості їх застосування в науково-дослідних, навчальних та прикладних цілях. Матеріали, результати та запропоновані рекомендації дослідження можуть бути використані органами законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування, представниками політичних партій, громадських організацій, засобами масової інформації у їхній практичній діяльності, спрямованій на вдосконалення політичної системи України. Отримані висновки можуть бути враховані представниками органів влади та громадськими діячами у процесі подальшого вдосконалення виборчого законодавства та розробці спеціального законодавства, спрямованого на утвердження принципу паритетності у політиці, з метою уникнення помилок перехідного періоду та закріплення демократичних принципів управління.

Сформульовані у дисертації висновки та положення можуть бути корисними у підготовці узагальнюючих праць із теоретичних та прикладних проблем трансформації політичних режимів у країнах перехідного типу, для викладання нормативних курсів та спецкурсів студентам спеціальності «політологія», а також при підготовці методичних, навчальних посібників, аналітичних доповідей тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались на засіданні наукового семінару та на засіданнях кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Зміст та основні положення дисертації апробовано автором на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості” (Чернівці, жовтень 2005); „Шлях України: колізії новітнього поступу” (Тернопіль, січень 2006); „Гендер і українське суспільство” (Полтава, квітень 2006); „Трансформація політичних систем на постсоціалістичному просторі” (Київ, лютий 2006); „Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества” (Одеса, червень 2006); „Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (Тернопіль, 2007); „Наука, освіта, суспільство очима молодих” (Рівне, травень 2007); „Політична наука в Україні: стан і перспективи” (Львів, травень 2007); „Кайндлівські читання” (Чернівці, травень 2007); „Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри” (Чернівці, жовтень 2007); „Ціннісно-смисловий вимір буття українського суспільства і перспективи українського націоналізму” (Івано-Франківськ, листопад 2007); „Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (Тернопіль, 2008); „Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії” (Харків, квітень 2008); „Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій” (Суми, 2008); „Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества” (Одеса, червень 2008).

Публікації. Теоретичні положення, основні результати та практичні пропозиції дисертаційного дослідження знайшли відображення у двадцяти шести публікаціях, вісім з яких надруковано у фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Структура дисертації. Поставлені мета і завдання визначили структуру роботи, яка складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, додатків та списку використаних джерел і літератури (220 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 237 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, визначено її об'єкт і предмет, сформульовані мета і завдання, розкрито теоретичні і методологічні основи дисертаційного дослідження, означені наукова новизна, практичне значення та апробація одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретико-методологічні проблеми дослідження паритетної демократії” проаналізовано концептуальні основи аналізу паритетної демократії, розкрито їхні сутнісні параметри, охарактеризовано зміст і значення основних наукових концепцій та підходів, які розкривають специфіку паритетної демократії в умовах системних суспільних трансформацій. У першому підрозділі „Основні методологічні принципи аналізу та індикатори вимірювання паритетної демократії” автор аналізує передумови формування та розкриває зміст концепції паритетної демократії. Розкриваючи процес становлення, вказується, що вона була розроблена в 1994 р. Комітетом з питань рівності жінок і чоловіків та Департаментом з прав людини Ради Європи і постала як науково обґрунтована відповідь на проблеми сучасності, спричинені кризою демократії. Як форма дескриптивної представницької демократії, в якій соціально значимі характеристики, за якими структурується суспільство, відображаються у законодавчих та виконавчих органах влади, паритетна демократія передбачає фактично рівний розподіл ресурсів влади та відповідальності в усіх сферах суспільного життя.

Наступним етапом розвитку ідей паритетної демократії виступив гендерний мейнстримінг - стратегія, що передбачає інкорпорацію аспектів, пов'язаних з рівністю між чоловіками і жінками, в усі сфери і на всі рівні політичної діяльності. На основі даного підходу дисертантка виокремлює два можливі шляхи досягнення гендерного паритету у структурах влади. Перший полягає у законодавчому закріпленні спеціальних прав і повноважень жінок у вигляді квот (позитивна дискримінація). Другий - у формуванні практики більш активного залучення жінок до соціально-політичного життя у вигляді відповідних програм на національному та регіональному рівнях.

Основним інструментом вимірювання реального стану паритетності у структурах влади виступає аналіз індикаторів вимірювання паритетної демократії, які автор дисертаційного дослідження визначає як показники статистичної інформації, що віддзеркалюють певний аспект життя жінок і чоловіків та відображають зміни, які відбулися впродовж певного часу. Встановлено, що основними індикаторами вимірювання паритетної демократії виступають гендерна рівність, гендерна асиметрія, гендерний баланс, гендерна чутливість та гендерний індекс людського розвитку.

Розуміння поняття „гендер”, яке використовується автором у дисертаційному дослідженні, ґрунтується на теорії соціального конструювання, відповідно до якої гендер розглядається як організована модель соціальних відносин між чоловіками і жінками, яка не тільки характеризує їх міжособистісне спілкування, а й визначає їх соціальні відносини в основних суспільних інститутах.

Проведений дисертанткою аналіз дозволив дійти висновку, що гендер виступає інтегральною частиною політичного процесу, а не доповненням до нього. Використання гендерного підходу як теоретико-методологічної основи дослідження політичних відносин передбачає не тільки опис різниці в статусах, ролях та інших аспектах життя чоловіків і жінок, але й аналіз влади та панування, укорінених у суспільстві через гендерні ролі. Останні, в свою чергу, визначають відносини між чоловіками і жінками через категорії панування і влади. демократія електоральний гендерний політичний

Доведено, що для отримання обґрунтованих відповідей на актуальні питання розвитку політичного процесу потрібна нова теоретична конструкція, основу якої складатиме врахування багатоваріантного впливу фактора статі. Це спричинило неможливість дослідження паритетної демократії за допомогою жодного з існуючих методологічних підходів. Перспективи формування та дослідження паритетної демократії визначаються формуванням синтезованого методологічного підходу, який враховуватиме інституційний та орієнтаційний зрізи системи політичних відносин.

У другому підрозділі „Джерельне забезпечення досліджуваної проблеми” здійснено аналіз використаних джерел. Першу групу джерел складають нормативно-правові документи наднаціонального (міжнародні правові акти, ратифіковані Україною) та національного характеру (Конституція України, положення якої деталізовані нормами законів, постановами Верховної Ради України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України).

Другою групою джерел є офіційні статистичні та соціологічні дані, що характеризують сучасне політичне, соціальне та економічне становище жінок. Вагомий масив даних представлено у виданнях Державного комітету статистики України. Політична участь українських жінок конкретизується матеріалами Центральної виборчої комісії України. Гендерний склад працівників інституцій виконавчої влади відображено у статистичних даних Головдержслужби України.

Третю групу джерел складають програми та статути політичних партій, що дозволило проаналізувати ставлення політичних партій України до гендерних проблем суспільства.

Дослідження проблем формування паритетної демократії нерозривно пов'язане з вивченням гендерних проблем. Тому четверта група джерел представлена дослідженнями зарубіжних науковців загальнотеоретичного характеру, в яких визначається зміст поняття „гендер” в умовах політичних трансформацій, окреслюються підходи до його розуміння та аналізу, конкретизується його функціональний характер. Найбільш важливими для дослідження гендерних аспектів формування паритетної демократії стали праці О.Здравомислової, А.Тьомкіної, О. Вороніної, Г.Силласте, З.Боткіної, Х.Роуз та К.Лазарис в яких проаналізовано підходи до визначення та тлумачення категорії гендер.

П'ята група джерел об'єднує дослідження, присвячені аналізу гендерного виміру життєдіяльності суспільства загалом та його політичної сфери зокрема. Наукові праці даної групи не тільки змальовують та аналізують становище жінок у суспільстві, а й пропонують шляхи і засоби утвердження гендерної рівності.

Шосту групу джерел дослідження утворюють праці, що стосуються гендерної структури електоральних орієнтацій населення у політичних процесах. Слід зазначити, що ця група наукових досліджень найширше представлена здобутками українських науковців як теоретичного, так і емпіричного рівнів. В українській науці теоретичні основи формування гендерної рівноваги в політичній сфері найбільш повно представлені у працях Т.Мельник, О.Катан, Н.Грицяк та О.Руднєвої. Вагомий внесок у вітчизняні дослідження гендерної проблематики своїми працями зробили Н.Гапон, Т.Говорун та О.Кікінеджі, Н.Дармограй, Т.Журженко, О.Іващенко, О.Кісь, К.Левченко, Л.Лобанова, О.Маланчук-Рибак, С.Павличко, Л.Смоляр та О.Ярош. Механізми залучення жінок до політичної діяльності проаналізовані в працях О.Кулачек, К.Поліщук, О.Дашковської та І.Лазар.

Віддаючи належне глибині та аналітичному характеру існуючих досліджень гендерних аспектів процесу формування паритетної демократії, встановлено, що існуючий комплекс наукових розвідок залишає багато відкритих питань, які виникають під час аналізу процесів формування паритетної демократії у постсоціалістичних країнах.

Аналізу європейських стандартів гендерної рівності в системі політичних відносин, соціокультурного виміру та особливостей правового регулювання гендерних проблем в Україні присвячено другий розділ дисертаційного дослідження - „Гендерні аспекти розвитку українського суспільства в контексті європейського досвіду формування паритетної демократії”. У першому підрозділі „Європейські стандарти гендерної рівності в системі політичних відносин” здійснено аналіз європейського досвіду формування гендерної рівності в політичній сфері. Встановлено, що основними методами стимулювання адекватного представництва жінок у виборних органах влади в державах-членах ЄС є запровадження пропорційної виборчої системи для парламентських і місцевих виборів; законодавчі квоти представництва жінок у партійних списках (універсальні квоти); встановлення квот представництва безпосередньо партіями (індивідуальні квоти).

Аналіз європейського досвіду формування паритетної демократії дозволив сформулювати основні рекомендації для вирівнювання можливостей жінок і чоловіків у політичній сфері, зокрема, розробку законодавства й державних програмних документів, що забезпечують досягнення гендерної рівності на всіх рівнях суспільної взаємодії; внесення пропозицій для партій про організацію жіночих секцій/жіночих громадських організацій; вивчення можливостей введення квот і резервування місць для жінок на всіх рівнях влади, на внутріпартійних рівнях; внесення пропозицій для партій на користь збільшення представництва жінок у списках кандидатів на виборах у представницькі органи влади; розробка освітніх програм щодо політичного лідерства жінок; пропаганда ідей паритетної демократії; проведення спеціальних кампаній і політичних дискусій про роль жінок у партіях.

У другому підрозділі „Соціокультурний вимір гендерних проблем українського суспільства” досліджуються соціокультурні аспекти становлення гендерної рівності в українському суспільстві. Встановлено, що явище гендерної нерівності має в Україні глибоку традицію. Здійснений аналіз дозволив дійти висновку, що встановлення рівності жіночої та чоловічої соціальних статей на практиці вимагає трансформації патріархальних стереотипів, ієрархічності соціальних зв'язків за статтю, у яких чоловіки апріорі сприймаються як вищі.

Обґрунтовано, що українське суспільство потребує суттєвих коректив в оцінках можливостей чоловіків і жінок у сфері соціально-економічних відносин, оскільки об'єктивні умови регулювання гендерних відносин включають і соціально-економічне становище чоловіків та жінок, рівень їх представництва в професійній еліті, вплив на сфери соціальної активності кожної статі, роль жінок і чоловіків в управлінні капіталом і виробництвом, розподіл між ними економічних ресурсів та власності, пропорційність зайнятості у сфері трудових відносин. Доведено, що в українському суспільстві ці умови можуть бути оцінені як соціально нерівні та асиметричні на користь чоловіків.

Третій підрозділ „Особливості правового регулювання гендерних відносин в Україні” присвячено аналізу системи правових засобів налагодження гендерних відносин. Доведено, що забезпечення рівних прав і можливостей обох статей потребує оптимізації й вдосконалення функціонування всієї правової системи України. Сьогодні основним нормативно-правовим актом, що регулює проблеми гендерної рівності в Україні, є Закон України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” (2005), окремий розділ якого присвячений забезпеченню прав і можливостей жінок у громадсько-політичній сфері. На думку автора, характер Закону України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” є рамковим, норми закону дуже загальні та орієнтовані на майбутнє, їх реалізація потребує розробки і впровадження значної кількості підзаконних актів.

Встановлено, що основою вітчизняного законодавства у сфері гендеру є декларативність його положень. Більшість загальних норм щодо неприпустимості дискримінації, рівності прав і свобод, їх охорони та захисту не реалізуються на практиці. Головною перепоною цьому є відсутність конкретних правових механізмів, прямих санкцій та значна кількість норм-принципів. Виправлення такої ситуації передбачає створення предметного законодавства, орієнтованого на розв'язання практичних гендерних проблем, детальне регулювання окремих аспектів становлення гендерної рівності, законодавче визначення всього спектра прав та можливостей, пов'язаних з гендерною рівністю.

У третьому розділі „Інституційні аспекти формування гендерної рівноваги в системі владних відносин” досліджено особливості формування та діяльності інститутів влади в системі індикаторів паритетної демократії та проаналізовано гендерний вимір партійно-політичного лідерства в Україні. У першому підрозділі „Гендерний аналіз інститутів представницької влади” на основі принципів ефективності та справедливості здійснено гендерний аналіз діяльності Верховної Ради України ІV, V та VІ скликань. Встановлено, по-перше, що рівень представництва жінок у парламентах України ІV, V та VІ скликань є досить низьким і коливається в межах 5-8 %; по-друге, незважаючи на незначне кількісне представництво, діяльність жінок-депутатів у Верховній Раді України є активною та продуктивною. Аналіз законотворчої діяльності парламентарів дозволив дійти висновку, що жінки не тільки беруть участь, а й виступають ініціаторами розробки важливих для нашого суспільства законопроектів.

Доведено, що представництво жінок у депутатських фракціях є досить неоднорідним. Стосовно Верховної Ради України ІV скликання така тенденція пояснюється тим, що у 2002 р. вибори народних депутатів відбувалися за змішаною виборчою системою і, відповідно, значна частина народних обранців не мала партійної приналежності. Наступні парламентські вибори у 2006 та 2007 рр. проходили за пропорційною виборчою системою, тому неоднорідність фракційного представництва жінок пояснюється тим, що політичні партії віддали прохідні місця у своїх списках переважно чоловікам.

У другому підрозділі „Оцінка формування та діяльності інститутів виконавчої влади в системі індикаторів паритетної демократії” здійснено аналіз рівня представництва жінок і чоловіків у структурах виконавчої влади з позиції дотримання принципу гендерної рівності у системі кадрового забезпечення інституцій влади. Встановлено, що в системі інститутів виконавчої влади жінки становлять більшість, однак такі абсолютні цифри не є свідченням високого рівня представництва жінок у процесі ухвалення управлінських рішень. Аналіз показників керівного складу інститутів виконавчої влади засвідчив, що майже в усіх структурах даної сфери керівниками є чоловіки. В системі органів виконавчої влади жінки переважають на посадах нижчого рівня, які, зазвичай, не передбачають значної відповідальності та не потребують високої кваліфікації. Даний факт повністю підтверджує тезу автора про наявність передумов для гендерної нерівності на вищих щаблях управління в інституті виконавчої влади.

Доведено, що для сучасної України характерною є тенденція обмеження доступу жінок до процесу розробки та ухвалення рішень у державному секторі. Процеси досягнення рівномірної присутності жінок і чоловіків у вертикальному зрізі кадрового складу інститутів виконавчої влади відбуваються досить повільними темпами. Подолання феномену «скляної скелі» має бути нерозривно пов'язане з формуванням гендерно виваженої системи добору і призначення керівників.

У третьому підрозділі „Гендерний вимір партійно-політичного лідерства” здійснено гендерний аналіз інституту партійно-політичного лідерства. Встановлено, що кожний політичний лідер кожним своїм суб'єктивним вчинком актуалізує не тільки притаманну йому загальнолюдську сутність, а й сутність статево-рольову, стверджується як політик-чоловік або як політик-жінка, керуючись при цьому не тільки загальними, але й специфічно чоловічими чи специфічно жіночими почуттями, ціннісними орієнтаціями, мотивами, використовуючи не тільки універсальні, а й специфічні, притаманні їхній статі, способи діяльності.

Шляхом застосування гендерно-нейтрального та гендерно-чуттєвого підходів до оцінки стилю партійно-політичного лідерства доведено, що в Україні перевага надається жіночому стилю політичного лідерства як такому, що містить суспільно-перетворюючий ефект, який досягається гнучким сприйняттям політичних реалій, соціальною конкретизацією політичних потреб і вимог, здатністю до запобігання конфліктам та динамічністю мислення. Лідерські якості українських жінок завжди мають чітке професійне наповнення. Більшість популярних жінок-лідерів в Україні належать до групи «професіоналів» і у своїй риториці дотримуються гендерно-нейтрального підходу, не акцентуючи при цьому увагу на наявності гендерної напруги в політичних інститутах та не виділяючи «особливі» жіночі інтереси.

Аналізу основних причин гендерної асиметрії політичних орієнтацій та визначенню механізмів формування гендерного паритету в електоральних орієнтаціях громадян України присвячено четвертий розділ дисертаційного дослідження - „Механізми формування паритетної демократії в Україні”. У першому підрозділі „Основні причини гендерної асиметрії політичних орієнтацій громадян України” здійснено аналіз основних чинників, що перешкоджають просуванню жінок в органи влади на різних стадіях виборчого процесу. Встановлено, що основними причинами гендерної асиметрії політичних орієнтацій електорату в Україні є існування суспільних стереотипів стосовно прерогативи чоловіків у громадсько-політичному житті та другорядної ролі жінок; база для рекрутування у політику серед жінок нижча, ніж серед чоловіків, тому що жінки політично менш активні та менше цікавляться політикою, ніж чоловіки; обмеженість доступу жінок до процесу висунення кандидатів у партійних об'єднаннях. На основі аналізу визначених причин робиться висновок про їх нерозривний зв'язок та взаємообумовленість.

Встановлено, що низький рівень політичної активності жінок спричиняє зниження інтересу до політики у жінок загалом та накладає відбиток і на недопредставництво у політичних партіях, що обмежує доступ жінок до процесу висунення кандидатів в органи влади різних рівнів, який обмежується внутрішньопартійними правилами та нормами. Проведений автором аналіз програмних документів політичних партій України довів, що гендерна проблематика не сприймається ними як проблема взагалі.

На основі гендерного аналізу списків політичних партій та блоків встановлено, що політичні партії України у процесі висунення кандидатів не докладають достатніх зусиль, для того щоб сприяти представництву більшої кількості жінок в органах влади і не намагаються включати жінок у свої партійні списки, хоча жінки досить успішно виступають під час виборів. Гендерні особливості списків кандидатів у депутати також засвідчують відсутність гендерної чутливості в більшості політичних сил. Навіть ті партії, які нібито виступають проти гноблення та експлуатації, приділяють недостатньо уваги забезпеченню гендернорівного представництва.

У другому підрозділі „Механізми забезпечення гендерного паритету в електоральних орієнтаціях громадян України” доведено, що забезпечення рівноправної участі жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності і, зокрема, в державотворенні та політиці вимагає розробки стратегічних підходів для досягнення більшого представництва жінок у структурах влади, основою яких виступає вироблення механізмів забезпечення формування гендерного паритету в електоральних орієнтаціях громадян. Завдання розширення політичної участі жінок потребує державного втручання, що виявляється не тільки у впровадженні чітких урядових програм, спрямованих на формування і розуміння в суспільстві гендерних цінностей та подолання гендерних стереотипів, а також у законодавчому закріпленні принципів гендерної рівності, їх конкретному втіленні на рівні українського політикуму в напрямку зміни існуючої ситуації.

Встановлено, що, поряд з державою, важлива роль у процесі забезпечення гендерного паритету в електоральних орієнтаціях громадян України відводиться інститутам громадянського суспільства та процесам політичної соціалізації. Проведений автором аналіз функціонування механізмів забезпечення формування гендерної рівноваги дозволяє стверджувати про низький рівень їх ефективності, оскільки зусиль окремих інституцій на сьогодні недостатньо для вирішення гендерних проблем.

Дослідження гендерних аспектів формування паритетної демократії в Україні дозволило сформулювати ряд висновків методологічного, концептуального та науково-практичного спрямування.

Здійснений аналіз стану наукової розробки досліджуваної проблеми довів, що переосмислення принципів представництва створило передумови для формування паритетної демократії, яка розглядається як модель відносин у політико-правовій сфері, за якої жінкам гарантується рівний з чоловіками статус на підставі належного представництва на всіх рівнях і у всіх владних структурах. Парадигмальною основою процесу формування паритетної демократії виступають положення, висунуті на завершальному етапі феміністичного руху, що зводяться до повного зрівняння статусів чоловіків і жінок.

Основоположною категорією аналізу паритетної демократії виступає гендер. На основі даної категорії автором визначені індикатори вимірювання паритетної демократії: гендерна рівність, гендерна асиметрія, гендерний баланс, гендерна чутливість, гендерний розрив та гендерний індекс людського розвитку. Використовуючи ці індикатори, зацікавлені суб'єкти політичного процесу можуть відстежити динаміку дотримання паритету гендерного представництва у структурах влади.

Визначення українською державою ціннісних і геополітичних орієнтирів, спрямованих на розвиток демократичної моделі суспільства європейського зразка, поставило проблему забезпечення гендерної рівності важливим кроком на шляху досягнення даної мети. Першочергове значення в процесі формування гендерної рівності та гендерної культури в українському суспільстві має правове регулювання окресленої проблеми.

Необхідність правового регулювання гендерних відносин зумовлена також їх фундаментальністю, адже сьогодні гендерна проблематика охопила практично всі сфери самореалізації особистості. Така об'ємність завдань потребує їх централізованого виконання, загальнодержавної координації, закріплення за допомогою сталих єдиних підходів. Реалізувати це можливо за допомогою права, яке має потужний механізм впливу на відносини в суспільстві.

Проведений у дисертаційному дослідженні аналіз європейського досвіду формування паритетної демократії свідчить, що законодавче закріплення спеціальних прав і повноважень жінок у вигляді квот є досить ефективним шляхом досягнення гендерного паритету. Проте подолання цих бар'єрів шляхом квотування або встановлення мінімальної норми місць в управлінських структурах не видається доцільним в українському політичному просторі з наступних причин. По-перше, враховуючи українські традиції та ментальність, цей шлях є штучним і проблематичним; по-друге, він є небезпечним для самих жінок, оскільки існує можливість використовувати ресурс квотування для несанкціонованого отримання керівних посад не через якості, притаманні управлінським лідерам, а завдяки посиленню негативних стереотипів про інтелектуальну нижчість жінок.

Аналіз роботи жінок у парламенті доводить, що робота жінок у парламентських комітетах не обмежується вирішенням суто соціально-культурних проблем. Жінки здійснюють свою діяльність у різних напрямках та навіть керують профільними комітетами, однак, не зважаючи на впровадження гендерних підходів у діяльність Верховної Ради України надалі існують комітети з суто чоловічим обличчям.

Оцінка формування та діяльності інститутів виконавчої влади в системі індикаторів паритетної демократії свідчить про наявність вертикальної професійної сегрегації в даних структурах, що проявляється у відмінностях в посадовому становищі чоловіків і жінок. Аналіз гендерного складу державних службовців, як керівників, так і спеціалістів за категоріями посад свідчить про наявність в Україні феномену „скляної скелі”, що проявляється в обмеженості доступу жінок до керівних ланок управління вищих категорій.

Процеси формування соціально-правової держави та розвитку в ній інститутів громадянського суспільства пов'язані з посиленням ролі жінок у сфері політичного управління, що передбачає реалізацію лідерських функцій. Незважаючи на наявність в Україні впливових лідерів серед жінок, на сьогодні у сфері підготовки жінок-лідерів існує ряд проблем, що зводяться до відсутності у діяльності політичних партій України чітких стратегій формування лідерських якостей жінок.

Встановлено, що головна роль механізмів забезпечення формування гендерного паритету в електоральних орієнтаціях громадян України зводиться не тільки до розробки та впровадження стратегій забезпечення рівних прав і можливостей, а й до моніторингу виконання та реалізації програм і проектів щодо поліпшення статусу жінок. По-перше, відбувається перехід від боротьби за поліпшення становища жінок до забезпечення гендерної рівності, тобто діяльності в інтересах і жінок, і чоловіків. По-друге, сьогодні існує необхідність розширення профілю механізмів, що раніше були спрямовані на виконання конкретних завдань, як правило, в соціальній сфері. Тобто новим призначенням механізмів виступає забезпечення інтеграції політики гендерної рівності в загальнополітичну стратегію, а також реалізація такої політики в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Для підвищення рівня ефективності механізмів забезпечення формування гендерного паритету в електоральних орієнтаціях громадян України пропонується модель оптимізації гендерних відносин у сфері політики, побудована на основі взаємодії владних структур різних рівнів та інститутів громадянського суспільства. Дана модель базується на налагодженні конструктивного діалогу між інституціями влади та громадським сектором. Ефективність такої співпраці полягає у спрямуванні зусиль на вироблення спільних напрямків діяльності щодо забезпечення подолання гендерної асиметрії в політичній сфері. Відповідно, суб'єктами такої діяльності виступають інституції влади, політичні партії, неурядові громадські організації, громадяни та ЗМІ як комунікативна ланка взаємозв'язку між публічною владою і громадянами та канал трансляції інституційних інтересів. Взаємодія суспільства та суб'єктів формування гендернорівних відносин повинна базуватись на принципах відкритості, прозорості та паритетності інтересів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Наукові статті, опубліковані у фахових виданнях

1. Цікул І. Гендер як один з індикаторів виміру електоральної участі населення України / І. Цікул // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Вип. 229-230. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 243-247.

2. Цікул І. Проблеми формування гендерної політики в посткомуністичних країнах (на прикладі України, Росії, Бєларусі та Казахстану) / І. Цікул // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 28. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. - С. 687-696.

3. Цікул І. Національні моделі гендерної політики на пострадянському просторі / І. Цікул // Політологічні та соціологічні студії: Збірник наукових праць. Том ІІІ. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 151-163.

4. Цікул І. Європейський досвід формування паритетної демократії як приклад для посткомуністичної України / І. Цікул // Політологічні та соціологічні студії: Збірник наукових праць. Т. IV. - Чернівці: Прут, 2006. - С. 378-389.

5. Цікул І. Формування паритетної демократії в Україні як принцип євроінтеграційних процесів / І. Цікул // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 65. - Ч. 2. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - С. 292-299.

6. Цікул І. Проблеми інтеграції жінок в органи влади України / І. Цікул // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Вип. 325-326. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 168-173.

7. Цікул І. Основні шляхи забезпечення та індикатори вимірювання паритетної демократії / І. Цікул // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Науки: економіка, політологія, історія. - 2007. - № 17 (54). - С. 103-113.

8. Цікул І. Інституційні механізми формування гендерної рівноваги в системі владних відносин / І. Цікул // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2008. - Т. 17-18. - С. 249-254.

Статті в інших наукових виданнях

9. Цікул І. Роль жіночих неурядових організацій у становленні політичної єдності України / І. Цікул // Стосунки Сходу і Заходу України: суб'єкти, інтереси, цінності: Збірник наукових праць. - Луганськ: Знання, 2007. - С. 244-246.

10. Цікул І. Роль ЗМІ у формуванні ідеології гендерного паритету / І. Цікул // Форум. Суспільно-політичний журнал. - Чернівці: Золоті литаври. - 2007. - С. 39 - 44.

11. Цікул І. Роль і місце цінностей паритетної демократії в структурі політичної культури сучасної української молоді / І. Цікул // Наукові праці МАУП. - К.: ДП «Видавничий дім «Персонал», 2008. - Вип. 1 (17). - С. 187-192.

Матеріали наукових конгресів, конференцій, симпозіумів

12. Цікул І. Проблеми методології гендерних досліджень у сфері політики / І. Цікул // Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості. Матеріали наукової конференції. 20-21 жовтня 2005 р. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 154-157.

13. Цікул І. Світова практика формування гендернорівних виборчих партійних списків як досвід для України / І. Цікул // Шлях України: колізії новітнього поступу. Матеріали всеукраїнської науково-теоретичної конференції, м. Тернопіль, 27 січня 2006 р. - Тернопіль, 2006. - С. 87-89.

14. Цікул І. Проблеми гендерної нерівності в українській політиці / І. Цікул // Гендер і українське суспільство. Матеріали IV Коллонтаївських читань 12-13 квітня 2006 р. - Полтава: Техсервіс, 2006. - С. 65-67.

15. Цікул І. Перспективи становлення гендерної рівноваги в Україні в контексті трансформації політичної системи / І. Цікул // Трансформація політичних систем на постсоціалістичному просторі: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: 8-9 лютого 2006 р. - К.: КПУ імені М. П. Драгоманова. - С. 102-104.

16. Цікул І. Перспективи подолання гендерних стереотипів в українській політиці / І. Цікул // Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества. 23-24 июня 2006 г. Материалы международной научно-практической конференции. - Одесса: ВМВ, 2006. - С.132-134.

17. Цікул І. Проблеми формування паритетної демократії в Україні / І. Цікул // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: Тези доповідей міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених. - Тернопіль, 2007. - С. 468-470.

18. Цікул І. Політична соціалізація як механізм формування гендернорівних орієнтацій української молоді / І. Цікул // Наука, освіта, суспільство очима молодих: Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих науковців 17-18 травня 2007 року, м. Рівне. - Рівне: РВВ РДГУ, 2007. - С. 198-199.

19. Цікул І. Трансформація інституту партійного лідерства в сучасній Україні (гендерний підхід) / І. Цікул // Політична наука в Україні: стан і перспективи: Матеріали всеукраїнської наукової конференції (Львів, 10-11 травня 2007 року). - Львів, ЦПД, 2008. - С. 204-210.

20. Цікул І. Генезис ідей паритетної демократії / І. Цікул // Буковина: історичні та етнокультурні студії. Матеріали ІV Міжнародної наукової конференції «Кайндлівські читання», 16-17 травня 2007 р. Част. 2. - Чернівці: Прут, 2007. - С. 41-43.

21. Цікул І. Гендерний підхід як теоретико-методологічна основа дослідження політичних відносин / І. Цікул // Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри. Матеріали міжнародної наукової конференції 26-27 жовтня 2007 р. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 84-87.

22. Цікул І. Ідеї паритетної демократії як ціннісна основа формування демократичного суспільства / І. Цікул // Ціннісно-смисловий вимір буття українського суспільства і перспективи українського націоналізму. Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції. Івано-Франківськ, 17-18 листопада 2007 р. - Івано-Франківськ: Місто НВ, 2007. - С. 657 -661.

23. Цікул І. Державні програми формування гендерної рівності в Україні / І. Цікул // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: Тези доповідей VI міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених. - Тернопіль, 2008. - С. 172-174.

24. Цікул І. Моделі впровадження принципів паритетної демократії в електоральні стратегії політичних партій України / І. Цікул // Міжнародна наукова конференція “Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії”. Ч. 6. - Харків: Вид. ХНЕУ, 2008. - С. 116-119.

25. Цікул І. Паритетна демократія як модель розвитку для України / І. Цікул // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій. Матеріали міжнародної наукової конференції для студентів, аспірантів, науковців. У 6 ч. - Суми: РВВ СОІППО, 2008. - Ч. 1. - С. 92-94.

26. Цікул І. Гендерні чинники забезпечення ефективної взаємодії в системі держава - громадянське суспільство / І. Цікул // Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества. 26-27 июня 2008 г. Материалы ІІ международной научно-практической конференции. - Одесса: ВМВ, 2008. - С. 225-227.

АНОТАЦІЯ

Цікул І. В. Гендерні аспекти формування паритетної демократії в Україні. - Рукопис (237 с.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2009.

У дисертації здійснено комплексне політологічне дослідження гендерних аспектів процесу та перспектив формування паритетної демократії в Україні в контексті трансформації її політичної системи на початку ХХІ ст. Обґрунтовано необхідність формування синтезованого методологічного підходу до дослідження паритетної демократії, який враховуватиме інституційний та орієнтаційний зрізи системи політичних відносин. Встановлено, що для сучасної України характерною є тенденція обмеження доступу жінок до процесу розробки та ухвалення рішень у державному секторі. Доведено, що забезпечення рівноправної участі жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності і, зокрема, в державотворенні та політиці вимагає розробки стратегічних підходів для досягнення більшого представництва жінок у структурах влади, основою яких виступає вироблення механізмів забезпечення формування гендерного паритету в електоральних орієнтаціях громадян.

Ключові слова: паритетна демократія, гендер, гендерна рівність, гендерна асиметрія, гендерна політика, гендерний баланс, інституційні механізми формування гендерної рівноваги.

Цикул И. В. Гендерные аспекты формирования паритетной демократии в Украине. - Рукопись (237 с.).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2009.

В диссертации осуществлено комплексное политологическое исследование гендерных аспектов процесса и перспектив формирования паритетной демократии в Украине в контексте трансформации ее политической системы в начале ХХІ в. Обоснована необходимость формирования синтезированного методологического подхода к исследованию паритетной демократии, который будет учитывать институциональный и ориентационный срезы системы политических отношений.

Установлено, что для современной Украины характерна тенденция ограничения доступа женщин к процессу разработки и принятий решений в государственном секторе. В качестве основной причины гендерной асимметрии в политических ориентациях электората Украины определены существование общественных стереотипов относительно прерогативы мужчин в общественно-политической жизни и второстепенной роли женщин; каналы и механизмы рекрутирования в политику; особенности формирования интереса к политике; ограниченность доступа женщин к процессу выдвижения кандидатов в политических партиях.

Доказано, что обеспечение равноправного участия женщин и мужчнин во всех сферах жизнедеятельности и, в частности, в создании государственной политики, требует разработки стратегических подходов для достижения большего представительства женщин в структурах власти, основой которых выступает продуцирование механизмов обеспечения формирования гендерного паритета в электоральных ориентациях граждан.

Установлено, что главная роль механизмов обеспечения формирования гендерного паритета в электоральных ориентациях граждан Украины сводится не только к разработке и внедрению стратегий обеспечения равных прав и возможностей, а и к мониторингу выполнения и реализации программ и проектов относительно улучшения статуса женщин. Во-первых, происходит переход от борьбы за улучшение положения женщин к обеспечению гендерного равенства, т.е. деятельности в интересах и женщин, и мужчин. Во-вторых, сегодня существует необходимость расширения профиля механизмов, которые раньше были направлены на выполнениея конкретных задач, как правило, в социальной сфере. То есть, новым назначением механизмов выступает обеспечение интеграции политики гендерного равенства в общеполитическую стратегию государства, а также реализация такой политики во всех сферах жизнедеятельности общества.

...