Політичні аспекти правового регулювання міжнародних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

УДК 327: 341.018

Спеціальність 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Лаврук Тарас Петрович

Чернівці - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор Федуняк Сергій Георгійович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри міжнародних відносин

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, доцент Цепенда Ігор Євгенович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, проректор з міжнародного співробітництва

кандидат політичних наук Докаш Оксана Юріївна, Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, доцент кафедри філософських та соціальних наук

Захист відбудеться “26” грудня 2009 р. о 10_годині, на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2 (корпус 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий “25” листопада 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради П.М. Катеринчук



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах глобалізації у зв'язку з появою нових глобальних загроз зростає необхідність формування дієвих регуляторів міжнародних відносин. Потрібно відзначити безсумнівні досягнення міжнародно-правового регулювання в політиці низького рівня, тобто в торгівлі, окремих галузях економіки, сфері інформації, туризмі тощо. Проте зберігаються складнощі правового регулювання сфери міжнародного публічного права, тобто в політиці високого рівня. Більше того, колишні політико-правові підходи починають суперечити сучасній практиці формування нових режимів у сфері безпеки. Розширюються сфери міжнародного співробітництва, що підлягають політико-правовому регулюванню. Значні зміни стосуються галузі, яку можна було вважати провідною в Вестфальській системі міжнародних відносин. Це - проблема подальшого розвитку ідеї державного (національного) суверенітету, тому що атрибути державного суверенітету колись і тепер помітно різняться.

Безумовно, принцип суверенної рівності держав входить до числа основних принципів міжнародного права. Разом з іншими основними принципами міжнародного права: територіальної цілісності, права народів на самовизначення, непорушності державних кордонів і т.д., - вони створюють мережу регулювання сучасних міжнародних відносин, виступають орієнтирами в міжнародній взаємодії з розв'язання територіальних суперечок. Але тлумачення цих принципів вимагає значного корегування в зв'язку з міжнародними реаліями, що змінюються.

Не меншої трансформації зазнають національні механізми реалізації зовнішньої політики. Такі норми-принципи зовнішньої політики, як закріплення мирного характеру зовнішньої політики, заборона ведення агресивної війни, прихильність курсу на інтеграцію в рамках різних регіональних об'єднань, визнання верховенства міжнародного права над національним законодавством, визнаються більшістю держав сучасного світу.

Аналіз новітнього конституційного законодавства, що регулює роль органів здійснення зовнішньої політики, свідчить, що в окремих країнах відбувається вдосконалення конституційних механізмів зовнішньої політики. В той же час активізуються зовнішньополітичні процеси, на які впливають фактори, що знаходяться поза контролем національної влади, а їх вплив на міжнародне життя стає все значнішим. Тим актуальнішим і важливішим видається підвищення ролі міжнародно-правових механізмів у боротьбі з новими загрозами світопорядку.

На рубежі третього тисячоліття чітко проявляється політична значимість глобального підходу до захисту прав і свобод людини. Але цей підхід вимагає інкорпорації норм міжнародного права в національні правові системи, що виступає неодмінною умовою мінімізації ризиків і загроз глобалізації. Подальша інституціалізація міжнародної юстиції відповідає тенденції глобальної інституціональної революції, і є основою того, щоб ставало все менше сфер міжнародної взаємодії, перешкодою для розвитку яких є правові прогалини. Все це визначає актуальність пропонованої теми дослідження, а також викликає необхідність формулювання науково обґрунтованих рекомендацій з подальшої розробки проблем співвідношення розвитку правопорядку і світопорядку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Обраний напрямок дослідження пов'язаний з розробкою затвердженої наукової теми кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича “Проблеми історії, політології та міжнародних відносин в сучасному світі” (номер державної реєстрації - 0107U001235).

Метою дисертаційного дослідження є здійснення комплексного аналізу політичних аспектів правового регулювання міжнародних відносин.

Реалізація поставленої мети дослідження обумовила необхідність розв'язання наступних завдань:

оцінити ступінь наукової розробки проблеми, охарактеризувати її джерельне забезпечення;

на основі новітніх політологічних досліджень вивчити сутність та характерні риси механізму міжнародно-правового регулювання;

обґрунтувати політичну необхідність розширення сфери застосування права міжнародної відповідальності як основи ефективного правового регулювання сучасних міжнародних відносин;

простежити еволюцію підходів до проблеми співвідношення національного та міжнародного права, а також державного суверенітету в умовах глобалізації;

визначити особливості політичних умов, що забезпечують специфіку функціонування національних моделей конституційно-правового регулювання зовнішньої політики;

дослідити можливості подальшого розвитку політико-правового регулювання антитерористичної діяльності;

виявити ефективність міжнародно-правової регламентації проблеми соціальної й політичної адаптації мігрантів;

показати вплив процесів демократизації на процес становлення нових міжнародно-правових інститутів;

проаналізувати нормативні аспекти заборони погрози силою та застосування сили державами в сучасних міжнародних умовах.

Об'єктом дослідження є сучасна система міжнародних відносин, яка трансформується під впливом глобальних процесів у політичній, правовій і економічній сферах. міжнародний право демократизація суверенітет

Предметом дисертаційного дослідження є політичні чинники, що визначають особливості діяльності національних і міжнародних правових механізмів і інститутів.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють в основному останнє десятиліття. Саме в цей період очевидними стали не тільки переваги, викликані процесами глобалізації, але й пов'язані з нею нові ризики і відкриті загрози національної та міжнародної безпеки. Тоді ж виявилися істотні міжнародно-правові проблеми в боротьбі з новими загрозами. Однак, для висвітлення цих проблем був потрібний більш глибокий історико-політичний аналіз формування політичних і правових механізмів міжнародного співробітництва.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складають концепції зарубіжних і вітчизняних учених щодо політико-правого регулювання міжнародних відносин провідних країн світу. Робота виконана на основі принципів об'єктивності, науковості, системності, структурності та комплексного підходу до вивчення проблеми, за допомогою яких було досліджено сутність механізмів міжнародно-правового регулювання міжнародних відносин.

В роботі використовується структурно-функціональний, системний, інституційний, порівняльний, прогностичний, проблемно-хронологічний методи. Структурно-функціональний та системний підходи передбачають виокремлення політичних інститутів, які є складовими елементами сучасної системи міжнародних відносин. Дотримуючись проблемно-хронологічного методу, дисертант проаналізував різноманітні передумови підвищення ефективності міжнародно-правових механізмів та інститутів. Інституційний підхід сприяв вивченню діяльності інститутів та структур правового регулювання міжнародних відносин. Використані також загальнонаукові методи суспільних наук, які забезпечують логіку і системність дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів визначається актуальністю пропонованої проблеми та розв'язанням поставлених завдань на основі опрацювання значної кількості зарубіжної та вітчизняної наукової літератури. Запропоноване дисертаційне дослідження є однією з перших спроб комплексного аналізу політичних реалій і специфіки функціонування міжнародних правових інститутів у зазначений хронологічний період. У межах здійсненого дослідження автором одержано ряд результатів, котрі окреслюють його наукову новизну:

Вперше:

- в аспекті людського виміру національного розвитку й світової політики розкривається логіка процесу розширення сфери основних прав і свобод людини за рахунок включення до неї культурної свободи, що забезпечує умови для формування культурного різноманіття як важливого фактору мінімізації ризиків і загроз глобалізації.

- на базі вивчення широкого масиву джерел простежується трансформація правових критеріїв у світовій політиці й на цій основі проаналізовані політико-правові механізми регуляції конфліктних ситуацій, що виникають у результаті наявності правових лакун у міжнародних відносинах. Показано особливості дії цих механізмів на національному, регіональному й глобальному рівнях.

Уточнено:

- на підставі аналізу політики, спрямованої на розвиток міжнародного співробітництва по боротьбі з тероризмом і нелегальною міграцією, вплив процесів глобалізації й демократизації на розвиток міжнародно-правових інститутів і вдосконалення функціонування міжнародної судової системи.

Отримали подальшого розвитку:

- ідея щодо політичної необхідності підвищення рівня міжнародно-правової відповідальності учасників міжнародних відносин, що може стати важливим фактором зміцнення стабільності міжнародної системи.

- теза, що поглиблення регіональної інтеграції, формування наднаціональних органів управління викликають необхідність перегляду ставлення до проблеми державного суверенітету в контексті дотримання принципів суверенної рівності держав, їх територіальної цілісності як основ стабільного і безпечного світопорядку.

- теза про необхідність прискорення розробки міжнародного антитерористичного законодавства з метою перекриття каналів фінансування злочинних структур, а також щодо пошуку нових форми діалогу для політичного врегулювання антитерористичної діяльності.

- у контексті міжнародно-правової регламентації міграційних процесів необхідність створення глобальної програми з надання допомоги мігрантам, яка передбачає надання їм більш широкої не тільки економічної, але й правової допомоги.

Практичне значення одержаних результатів визначається науковою новизною і полягає у можливості їхнього застосування в наукових, навчальних та прикладних цілях. Матеріали та результати дослідження можуть бути використані в роботі державних органів і громадських, у першу чергу правозахисних організацій, які беруть активну участь у міжнародному співробітництві з правового розв'язання різних проблем, породжуваних загрозами і викликами глобалізації. Результати дослідження можуть бути використані в науково-дослідницькій і педагогічній роботі при розробці навчальних і спеціальних курсів з міжнародних відносин та міжнародного права.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Окремі ідеї та положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на всеукраїнських і міжнародних наукових конгресах, конференціях та науково-практичних семінарах: першій науково-практичній конференції студентів та молодих науковців «Зовнішня політика України: зародження, становлення, вектори розвитку» (Чернівці, 21 грудня 2007 р.), VІ Буковинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 600-річчю першої писемної згадки про Чернівці (Чернівці, 12 - 13 жовтня 2007 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Регіональні аспекти розвитку в умовах європейського вибору» (Сімферополь-Алушта, 19 - 21 вересня 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Національна ідея та національний інтерес України: єднання заради майбутнього» (Сімферополь - Ялта, 6 - 8 березня 2009 р.), VІІ міжнародній науково-теоретичній конференції «Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть» (Тернопіль, 8 - 9 квітня 2009 р.), VІІ Буковинській історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 140-річчю заснування першого українського культурно-освітнього товариства на Буковині «Руська бесіда» (1869 - 1940 рр.) (Чернівці, 6 - 7 листопада 2009 р.)ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих науковців «Актуальні проблеми зовнішньої політики України» (Чернівці, 21 листопада 2009 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у шести наукових публікаціях, п'ять з яких надруковані в наукових фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Структура дисертації. Поставлені мета і завдання дослідження зумовили структуру роботи, яка складається зі вступу, переліку скорочень, трьох розділів, що включають 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (267 позицій). Загальний обсяг дисертації - 205 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі автор обґрунтовує актуальність дисертаційної теми, показує ступінь її наукової розробки, визначає мету, завдання, предмет і об'єкт, а також методологічну основу дослідження, наукову новизну, практичне значення, розкриває зв'язок дисертації з науковими програмами та темами, апробацію результатів дослідження, структуру роботи.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади правового регулювання міжнародних відносин” здійснено аналіз наукової літератури вітчизняних і зарубіжних учених з проблематики дисертаційного дослідження.

Перший підрозділ “Сучасні теоретико-методологічні підходи в практиці регулювання міжнародних відносин” містить аналіз провідних теоретичних підходів у політичній науці щодо визначення та з'ясування сутності понять національна політико-правова система та механізм політико-правового регулювання, які відображені в дослідженнях Г. Кельзена, М. Каплана і Н. Катценбаха. Сучасний етап міжнародної системи характеризується ще більшою в порівнянні з попередніми періодами прозорістю меж між політичною теорією, теорією міжнародних відносин і міжнародним правом. Тому для розкриття проблематики дисертаційного дослідження першорядне значення мали роботи узагальнюючого характеру.

Погляди прихильників «мінімізації» ролі міжнародного права в міжнародній системі втілилися в теоріях політичного, юридичного та структурного реалізму, проблематика якого розкривається в роботах зарубіжних дослідників Г. Моргентау, М. Макдугела, К. Уолтца, С. Уолта, Р. Гілпіна.

В рамках неореалізму активно розвивалися так звані стратегічні дослідження, відмітною рисою яких залишалася націленість на вирішення сугубо практичних завдань, пов'язаних із забезпеченням державних інтересів і безпеки країн і створенням сприятливих умов для перемоги в можливій війні. Дані дослідження одержали найбільше поширення у Франції (А. Бофр, Л. Пуар'є, П.-М. Галлуа, Р. Арон, Л. Амон, П. Асснер, Г. Бутуль).

Значну роль у дослідженні проблеми відіграли праці засновників класичної геополітики А. Мехена, Дж. Маккіндера, Н. Спайкмена, К. Хаусхофера, У. МакНейла, К. Боулдінга, Дж. Модельскі, У. Томпсона.

Провідні школи інституціоналізму та конструктивізму (P. Кеохейн і Дж. Най, Р. Аксельрод, Ч. Ліпсон, Л. Мартін) також пропонують своє бачення того, яким чином міжнародні інститути впливають на поведінку окремих держав на світовій арені. В межах інституціоналізму функціонує школа колективної безпеки (Ч. Купчан, К. Купчан, І. Клод -мол.), ідейні джерела якої ведуть до аналогічної течії міжвоєнного періоду. З найбільш радикальною критикою реалізму виступили прихильники конструктивізму, що сформувався в руслі «критичної теорії», два основних положення якої знайшли своє відбиття в працях Ф. Краточвіла, А, Уендта, Д. Ламсдейна. Значна кількість західних авторів пішла шляхом проектування такого права, яке було б спроможне регулювати всі види міжнародних відносин. Як наслідок з'явилися теорії світового права (Г. Кларк, Л. Сон, К. Танака), транснаціонального права (Ф. Джессеп), універсального права (У. Дженкс).

Неомарксистський напрямок у вивченні міжнародних відносин представлений працями І. Валлерстайна, А. Франка, С. Аміна, П. Суізі, науковими школами Нансі, Реймса, які взяли активну участь у дискусіях навколо «теорії розвитку», прийнявши як вихідне положення тезу про несиметричний характер взаємозалежності сучасного світу. Транснаціоналізм (Дж. Розенау, Е.-О. Шемп'єл, Дж. Метьюз, Д. Месснер) став предтечею в цілеспрямованому вивченні глобалізації.

Одним з найбільш перспективних напрямків модернізації й перегляду класичної геополітики стала геоекономіка, прихильники якої (Л. Туроу, Э. Літтуак, Э. Капштейн) багато в чому зуміли вловити вектор зміни світового геостратегічного розвитку. Далекий від оптимістичного настрій більшості авторів цієї групи знайшов своє крайнє вираження в різноманітних теоріях «круговороту насильства» (3. Бжезінський), «загальної анархії» та «глобального хаосу» (Р. Каплан) і т.п. Цим теоріям співзвучні ідеї американського футуролога Е. Тоффлера, висунуті в концепції «третьої хвилі», що припускає співіснування (суперництво) трьох суперцивілізацій («хвиль») - аграрної, індустріальної й постіндустріальної.

В цьому ряду особливої уваги заслуговують роботи А. Ташки - автора досить оригінальної концепції комбінованої структури, відповідно до якої постбиполярний світ є тришаровою сферою, всі три шари якої взаємопроектуються. Більше прикладний характер має запропонована відомим неореалістом післявоєнного періоду С. Хантінгтоном ідея «зіткнення цивілізацій». Загальні проблеми розвитку системи міжнародних відносин та окремі її особливості знайшли висвітлення у працях вітчизняних політологів, зокрема, С. Василенко, С. Пирожкова, Є. Камінського, С. Толстова, С. Федуняка та ін. Проблеми правового регулювання міжнародних відносин одержали висвітлення в працях російських учених-правознавців: І. Бліщенко, І. Лукашука, Р. Валєєва, Ю. Лейбо, Г. Тункіна, А. Торкунова, Л. Мінгазова, С. Нахліка, Т. Нешатаєвої, Л. Тернової, С. Черніченко й ін. В рамках цього напрямку працюють більшість фахівців в сфері стратегічного (А. Арбатов, С. Рогов), геополітичного (Е. Поздняков, К. Гаджиєв, К. Сорокін) і цивілізаційного (О. Богатуров) аналізу.

В той же час світові реалії свідчать про те, що в міжнародних відносинах політичні наслідки правових лакун починають виходити за рамки національних держав і набувати регіонального і навіть глобального характеру. Ці зміни викликають необхідність у вивченні політичних аспектів ролі міжнародного права в регулюванні сучасних міжнародних відносин.

В другому підрозділі „Джерельна база дослідження” здійснюється огляд джерел, використаних дисертантом в ході проведення дослідження. Джерельна база дослідження визначається його комплексним характером. У дисертації були використані норми діючого міжнародного права та конституційно-правові акти держав, документи Організації Об'єднаних Націй і системи її організацій, що характеризують специфіку сучасного світового розвитку. Дуже велику групу в даному контексті становлять резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки ООН. Були проаналізовані документи, що розкривають особливості політико-правових підходів до організації міжнародного співробітництва по боротьбі з тероризмом. Крім того, значна увага була приділена висвітленню особливостей права ЄС.

Значний інтерес для з'ясування логіки розвитку політичних процесів, стратегії та тактики різних політичних сил мають різносторонні за стилем та обсягом друковані роботи: збірники документів, спогади, виступи, інтерв'ю, доповіді міжнародних державних діячів, заяви провідних політичних діячів, безпосередніх учасників подій, публікації аналітичних і дослідницьких центрів, експертні оцінки; матеріали вітчизняних, міжнародних конференцій, наукових семінарів та “круглих столів”; публікації в друкованих та електронних засобах масової інформації тощо.

Проблеми правового регулювання міжнародних відносин одержали висвітлення в працях вітчизняних та російських учених-правознавців, зокрема, І. Алєксєєнко, В. Денисова, В. Евінтова, Л. Луця, В. Буткевича, М. Баймуратова, Ю. Шемшученка, І. Бліщенко, І. Лукашука, Р. Валєєва, Ю. Лейбо, Г. Тункіна, А. Торкунова, Л. Мінгазова, С. Нахліка, Т. Нешатаєвої, Л Тернової, С. Черніченко й ін. Дана проблематика розкривається й у роботах зарубіжних дослідників: Я. Броунлі, А. Чейза, Б. Конфорті, Р. Фолка, У. Дженкса, Г. Кельзена, Ф. Моро-Дефаржа, Г. Моргентау, Д. Раска, Дж. Розенау, Г. Шварценбергера.

Проблемам міграції, міжнародного правового становища біженців та вимушених переселенців, механізмам протидії нелегальній міграції, а також питанням правового регулювання міграційних процесів присвячені дослідження таких науковців, як М. Абелла, Г. Вітковська, А. Ібрагімов, В. Колпаков, О. Малиновська, Ф. Моріс і Ж. де Куртен, Ю. Шемшученко.

У контексті даної дисертаційної праці доцільними і цікавими видаються дослідження російських вчених І. Трунова, М. Виноградова, Х.-П. Гассера, Т. Мейсана, А. Возженікова, Ю. Трунцевського та зарубіжних дослідників Р. Крелінстейна, М. Дартнела, Л. Фрідмана, У. Лаквера, А. Мерарі, М. Тейлора та Дж. Хоргана з проблем правових аспектів боротьби з тероризмом.

Неможливо обійти увагою роботи І. Бліщенко, І. Фесенко, В. Карташкіна, М. Клеандрова, М. Костенка, Н. Римашевської, С. Омісоре, Т. Ріссе, К. Сіккінка, Н. Ушакова, М. Ентіна, К. Скубіжевскі, в яких порушуються питання міжнародно-правового статусу судів, їх діяльності із захисту прав і свобод людини в епоху глобалізації та деякі аспекти нормативної заборони застосування сили чи погрози силою в міжнародних відносинах.

Різні підходи в оцінці ролі європейського права та європейської інтеграції на сучасному етапі подають в своїх роботах А. Абашидзе, Е. Алісієвич, О. Барабанов, М. Гнатовський, Л. Луць, А. Капустин, М. Баймуратов, В. Туманов.

Слід віддати належне високому рівневі публіцистичних досліджень В. Антипенка, В. Белаша, А. Блінова, Х. Кобо, Д. Сидорова, Дж. Стівенсона, А. Тарасова, А. Чернікова, С. Бара, П. Девіса та В. Дженкінса, С. Сімона, присвячених різним аспектам міжнародно-правової регламентації та боротьби з тероризмом.

Для вивчення співвідношення міжнародного та національного права, ролі сучасного міжнародного права у регулюванні міжнародного співробітництва, кореляції права та сили в міжнародних відносинах, проблем становлення міжнародної нормативної системи, питання панування права в сучасних міжнародних відносинах в епоху глобалізації, парадокси гуманізації міжнародних відносин та механізми імплементації міжнародного права в сучасну глобальну правову систему були опрацьовані статті О. Богатурова, В. Верещетіна, Ю. Волошина, В. Гаврилова, І. Генова, Г. Дмитрієвої, І. Лукашука, О. Звонарьової, Р. Каламкаряна, Х. Корелла, В. Кувалдіна, М. Лєбєдєвої, В. Коулмена, Ч. Купчана та Дж. Ікенберрі, В. Лафебра, П. Спіро.

Аналіз стану наукової розробки та джерельної бази дисертації свідчить, що в політичній науці висвітлення даної проблематики далеко незавершене і вимагає подальшої поглибленої уваги дослідників.

У другому розділі «Політико-правові основи регулювання міжнародних відносин» розглядаються геополітичні зміни, що виявилися причиною корінної трансформації сформованої в другій половині XX ст. системи міжнародних відносин.

У першому підрозділі «Трансформація правових підходів до регулювання світової політики» автор аналізує процес зростання регулюючої ролі міжнародного права в сучасному світі, який розвивається в двох основних напрямах. Для першого напрямку характерна регламентація міжнародним правом нових форматів і механізмів міждержавного співробітництва. Зміст другого напрямку визначає більш глибоке проникнення регулюючого впливу міжнародно-правових норм у сферу внутрішньодержавних відносин. Все більшого розповсюдження набуває точка зору, що певні елементи сфери внутрішньодержавних відносин повинні розглядатися як об'єкти спільного регулювання - за участю як внутрішньодержавних, так і міжнародно-правових норм. Серед них називають питання захисту прав людини і захисту прав працівників; міжнародну злочинність; охорону навколишнього середовища; визначення правового статусу окремих видів територій. В той же час дискусійною залишається проблема лідерства міжнародних організацій у розширенні ролі міжнародного права в сформованих реаліях. Пропонується, що такою організацією повинна залишатися Організація Об'єднаних Націй, котра, незважаючи на критичну оцінку її діяльності з боку окремих держав, залишається найбільш стабільною міжнародною інституцією, яка не раз доводила, що здатна вирішувати складні проблеми міжнародної дійсності.

Характерною рисою світопорядку початку XXI ст. є наявність глобальної нормативної системи, що склалася на базі цілей і принципів Статуту ООН, що містить найбільш загальні цивілізаційні цінності, які впливають на формування національних правових систем. Проте парадокс розвитку міжнародного права полягає в помітному відставанні юридичного механізму від потреб міжнародних відносин.

В другому підрозділі «Співвідношення національного та міжнародного права» зазначається, що внутрішньодержавне право, встановлюване і забезпечуване в частині його застосування державою в силу характерних для нього специфічних властивостей, що виражаються в даному випадку поняттям, властивій державі, публічної влади, не може в принципі регулювати й не регулює міжнародні, зокрема міждержавні, відносини. Цей факт має місце, оскільки держава панує лише в межах своєї території, а також відносно деяких суб'єктів свого внутрішнього права в силу загальної на те згоди міжнародного співтовариства держав у деяких міжнародних просторах.

У свою чергу, міжнародне право в принципі не може регулювати й не регулює внутрішньодержавні суспільні відносини, оскільки це сфера виняткової компетенції кожної держави. Вона відображає ту об'єктивно існуючу реальність, що держава не підлегла будь-якій існуючій над нею владній структурі, яка могла б пропонувати обов'язкові правила поведінки як самій державі, так і суб'єктам внутрішньодержавних суспільних відносин. Тому єдиним способом міжнародно-правового регулювання взаємин між державами - основними суб'єктами міжнародних відносин і міжнародного права є угода між державами з приводу сутності встановлюваної міжнародно-правової норми та з приводу визнання за нею якості юридично обов'язкового правила поведінки держави. Новацією останнього часу в контексті панування норм міжнародного права над національним є розвиток міжнародних органів правосуддя й практика судового переслідування відставних і діючих глав держав, а також інших осіб, що займають високі державні посади, з боку як міжнародних, так і іноземних компетентних органів.

В третьому підрозділі «Проблеми державного суверенітету в умовах глобалізації» дисертант виходить з того, що в системі міжнародних відносин дія принципів міжнародного права розповсюджується навіть на ті сфери відносин її суб'єктів, які не врегульовані конкретними нормами. Новий етап осмислення проблеми суверенітету припав на кінець ХХ ст., коли актуальним виявилося питання про поєднання ідеї самовизначення народів із запобіганням сепаратизму. Спроба дати на нього відповідь була зроблена при розробці прийнятої ГА ООН «Декларації про принципи міжнародного права, дружніх відносин, що стосуються, і співпраці між державами відповідно до Статуту ООН». В умовах глобалізації реформа системи управління світовим співтовариством є неминучою, що актуалізувало проблему забезпечення людського виміру світової політики. Всі подальші кроки слід розглядати під кутом завдань з розробки моделі загальної і всеосяжної безпеки для Європи XXI столітті, які одержали своє відображення в Хартії європейської безпеки.

В четвертому підрозділі «Особливості функціонування конституційно-правових механізмів зовнішньої політики» звертається увага на те, що динамічний і суперечливий розвиток сучасного світу неминуче акцентує увагу політиків і світової громадськості на проблемах, що пов'язані з забезпеченням поєднання розвитку і стабільності. Значна частина таких проблем відноситься до сфери конституційного права. Незважаючи на всі зміни в характері, складі учасників, наявних інститутах, усі системи міжнародних відносин, починаючи з Вестфальської, побудовані на підставі визнання провідної ролі національних держав. Тому конституційне закріплення основ зовнішньополітичної діяльності держави можна вважати найважливішою складовою міжнародних відносин.

Автор аналізує досвід конституційного регулювання зовнішньополітичної діяльності США. Розглядаючи конституційно-правове поле Європи, відзначається, що незважаючи на значні успіхи регіональної інтеграції, воно характеризується значним розмаїттям. Дискусія з питання загальної зовнішньої політики останнім часом розвивається в рамках обговорення положень майбутньої Європейської конституційної хартії. Проте ухвалення Євроконституції зустрічає серйозні заперечення різного порядку. Конституційне закріплення зовнішньої політики як сфери відповідальності виконавчої влади набуває особливого значення в умовах глобалізації.

В третьому розділі “Політичні передумови підвищення ефективності міжнародно-правових механізмів та інститутів” аналізуються політичні можливості вдосконалення процесу політико-правового регулювання дій міжнародного співтовариства в боротьбі із загрозами глобалізації.

В першому підрозділ «Політико-правове регулювання антитерористичної діяльності» зазначається, що структурні зміни означають виникнення, поряд зі збереженням традиційного державоцентристського світу з його системою міжнародних відносин, здійснюваних між державами, мультицентричного світу, який включає в себе широке коло різноманітних акторів світової політики на локальному, регіональному, національному, інтернаціональному й глобальному рівнях. Притаманні для періоду біфуркації глобальної структури явища створюють турбулентні процеси й ускладнюють систему світової політики.

Навіть обмежена статистика терористичних актів дозволяє прослідкувати основні тенденції розповсюдження міжнародного тероризму в останні десятиліття, які виявляються у безпосередньому зв'язку терористичних актів із змінами політичної ситуації в самих вибухонебезпечних регіонах світу; в кількості жертв і самих терактів; у збільшенні диспропорцій в інформаційному висвітленні тероризму; в посиленні дихотомічності міжнародного тероризму, що проявляється в поєднанні в одних і тих же акціях різноманітного прояву терору тощо. Таким чином, причини зростання активності міжнародного тероризму в умовах глобалізації можна простежити за трьома взаємозалежними лініями розвитку: глобальній демократизації, поглибленню кроскультурного діалогу, нерівномірності ходу економічної глобалізації. Тому при виробленні міжнародного анти терористичного законодавства потрібно брати до уваги причини культурно-релігійного та соціального характеру.

В другому підрозділі «Міжнародно-правова регламентація міграційних процесів» відзначає, що феномен міграції став важливим чинником всіх глобальних змін. Істотних змін зазнали не тільки напрямки й структура міграційних потоків, але й фактори, що їх визначають. Протягом останніх десятиліть транснаціональна міграція набула рис глобальної та універсальної проблеми сучасності, яка пов'язана з питаннями внутрішньої та зовнішньої безпеки держав і потребує широкого міжнародного співробітництва щодо регулювання міграційних процесів.

Можна виділити кілька найважливіших тенденцій, що визначають, як характер сучасної міграції, так і перспективи її розвитку: 1) триваюче збільшення чисельності жителів розвинених країн, які народилися в іншій країні, що, з одного боку, сприяє розвитку кроскультурного діалогу, але, з іншого боку, за відсутності грамотної імміграційної політики й відповідного законодавства веде до посилення національної напруженості в суспільстві; 2) особливих розмірів досягла нелегальна міграція - близько 30 млн. осіб у сучасному світі проживають у чужих країнах без права на проживання; 3) розширюються потоки циркулюючої міграції - все більша кількість людей воліє не обирати остаточно нову країну проживання, проживати в ній тимчасово з економічних, політичних, соціальних або інших мотивів, а після розв'язання ряду важливих для себе проблем повертатися на батьківщину або переїжджати до іншої країни; 4) збереження тісних зв'язків мігрантів зі своєю спільнотою на батьківщині в результаті підвищення доступності засобів зв'язку й зниження вартості транспортних витрат; 5) перетворення діаспори в новий тип соціальних мереж, що полегшує процес адаптації за допомогою надання житла, роботи, допомоги в проходженні бюрократичних процедур; 6) міграція все активніше впливає на напрямки грошових потоків - мігранти надають велику фінансову допомогу родичам, які залишилися на батьківщині, або прагнуть вкладати капітал в економіку рідної країни за допомогою інвестицій або початку власної підприємницької діяльності; 7) фемінізація міграції - раніше жінки мігрували як члени родини, тепер же вони мігрують самостійно в зв'язку з розширенням для них сфери пропозицій на ринку праці; 8) змінився вектор руху біженців і осіб, які претендують на надання політичного притулку - Західна Європа стала для цих груп мігрантів привабливішою, ніж США й Канада; 9) міграція помітно впливає на хід урбанізації, тому що більшість мігрантів прагнуть залишитися у великих містах, що підсилює наявні диспропорції міського й сільського населення, а також, змінюючи соціальну картину міст, сприяє деградації міського життя; 10) з'явилася особлива категорія мігрантів - «екологічні біженці» - люди, змушені залишити місця свого постійного помешкання через екологічні катастрофи.

В третьому підрозділі «Процеси демократизації та становлення нових міжнародно-правових інститутів» автор підкреслює той факт, що основна тенденція розвитку міжнародного права протягом останнього сторіччя полягала в розширенні допуску міжнародно-правових норм для застосування у внутрішньодержавному правовому полі. Це сприяло посиленню рухливості меж внутрішньої юрисдикції держав, оскільки вони стали самостійно визначати можливості обмежень, делегуючи міжнародно-правовим інститутам регулювання ті або інші питання внутрішньодержавних відносин. У той же час традиційне міжнародне право, засноване на принципах суверенної рівності держав та взаємності у відносинах між ними, не означає повної гармонізації міжнародних і національних правових норм. Отже, в таких умовах зростає значення вже діючих та новостворюваних міжнародних інститутів захисту прав людини.

Розвитком інституту міжнародної кримінальної відповідальності фізичної осіб за міжнародні злочини виявилося створення Радою Безпеки ООН відповідно до глави VII Статуту ООН двох міжнародних карних трибуналів ad hoc: Міжнародного трибуналу по колишній Югославії і Міжнародного трибуналу по Руанді. В умовах глобалізації становлення трибуналів ad hoc не може розглядатися як адекватне розв'язання проблеми переслідування міжнародних злочинів. У цих умовах утворення Міжнародного кримінального суду можна вважати значущим явищем у сфері розширення сфери дії міжнародного правосуддя. Таке становище в міжнародній судовій системі - підтвердження трансформації міжнародного права під впливом глобалізації.

Четвертий підрозділ «Сучасні тенденції міжнародно-правового регулювання застосування сили» присвячений аналізу особливостей та специфіки застосування сили в сучасних міжнародних відносинах. Сучасне міжнародне право зовсім не забороняє застосування збройної сили й тим більше використання інших примусових дій у міжнародних відносинах, учасником яких є не тільки держави, але й організоване співтовариство держав в особі ООН. Остання не тільки вправі, але й повинна застосовувати примусові дії, включаючи використання збройних сил, у спільних інтересах міжнародного співтовариства держав, для підтримки або відновлення загального миру і безпеки. Рада Безпеки в принципі юридично правомочна в зазначених випадках відразу ж ухвалити рішення про використання збройних сил, не вдаючись для підтримки міжнародного миру до попереднього використання інших примусових дій. Такою є основна суть концепції колективної безпеки, втіленої в Статуті ООН.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що в сучасному міжнародному праві діють норми, що передбачають законне застосування сили. Це закріплені в ст. 51 Статуту ООН норми про законне застосування сили для самооборони на випадок збройного нападу й у главі VII для здійснення примусових заходів для забезпечення міжнародного миру і безпеки. В результаті практики держав і діяльності ООН склалася норма про законне застосування сили для забезпеченні доставки міжнародної гуманітарної допомоги. Однак, механізм імплементації цих норм вимагає подальшого міжнародно-правового врегулювання.



ВИСНОВКИ

У висновках узагальнюються основні положення і результати дослідження.

1. Проблема політичних аспектів правового регулювання міжнародних відносин знайшла помітне відображення у теоретико-концептуальних підходах провідних шкіл та наукових розробках зарубіжних та вітчизняних дослідників. Представники політичного реалізму виходять із обмеженості правових засад регулювання міжнародних відносин, оскільки основні суб'єкти (держави) виходять із параметрів динаміки сили, які й визначають їх ставлення до дієвості норм міжнародного законодавства. Дослідники-ідеалісти притримуються позиції щодо значних регуляторних можливостей міжнародних інститутів, що діють на основі загальновизнаних норм міжнародного права. Аналіз досліджень з проблематики дисертації дозволяє зробити висновок про досить високий рівень розробки теми. Разом із тим, тенденції розвитку системи міжнародних відносин на рубежі століть, спричинені появою нових глобальних проблем, загроз та викликів, поки що не знайшли достатнього відображення у роботах фахівців, тому і потребують подальшої розробки.

2. Сутністю механізму політико-правового регулювання за умов розгортання глобалізаційних процесів та появи нових загроз і викликів є створення інституційних засад підтримання миру і стабільності на основі формування адекватної міжнародно-правової бази, яка включає приведення міжнародного законодавства до вимог часу, адаптацію частини норм до внутрішнього законодавства держав.

3. У цьому контексті особливе місце займає право міжнародної відповідальності, яке є основою ефективного правового регулювання сучасних міжнародних відносин, і свідчить про зростання впливу зовнішніх чинників на внутрідержавні процеси.

4. Вищезазначене було б неможливим без еволюції співвідношення національного та міжнародного права, а також державного суверенітету в умовах глобалізації. Поряд з інтернаціоналізацією внутрішньодержавного права поступового розвитку набуває процес доместикації міжнародного права, який полягає в тому, що дедалі більше міжнародних норм призначені для остаточної імплементації в національну правову систему. При цьому виділяють дві основні моделі розвитку державної правової системи: наднаціональну модель, на зразок ЄС, і міжнародну модель, в рамках якої норми міжнародних організацій імплементуються в національне законодавство.

5. Процеси глобалізації, що знаходять вияв у різноманітних формах міждержавної інтеграції призводять до поступової відмови від абсолютизації державного суверенітету. Під приводом боротьби з міжнародним тероризмом і злочинністю, порушеннями основних принципів і норм міжнародного права відбувається зростання втручання міжнародного співтовариства та окремих його суб'єктів у внутрішню політику держав. Це явище має суперечливий характер, оскільки поряд із зростанням можливості позитивного впливу на окремих членів міжнародної системи не виключається й часткове підпорядкування слабких держав більш потужним партнерам та позбавлення окремих народів відповідальності за власне життя.

6. У процесі створення передумов політичного регулювання правових засад міжнародних відносин виняткове значення набуває вплив окремих держав та міжнародних інституцій в контексті функціонування національних моделей конституційно-правового регулювання зовнішньої політики. Аналіз моделі конституційно-правового регулювання США свідчить, що її успішність ґрунтується на існуванні складних і тонких механізмів узгодження зовнішньополітичних рішень на основі чіткого розмежування і балансу гілок влади та застосування морально-нормативних принципів при здійсненні закордонної політики, що забезпечує наявність м'якої сили. Модель ЄС також виходить із розподілу сфер компетенції між структурами ЄС та національними державами, проте вона менш успішна в порівнянні з американською, оскільки спостерігаються відмінності в підходах держав-членів.

7. Серед глобальних проблем, що справляють помітний вплив на розвиток сучасної міжнародної системи можна виділити міжнародний тероризм. Після 11 вересня 2001 р. світове співтовариство зробило серйозні кроки в напрямку політико-правового регулювання антитерористичної діяльності. Вони стали суттєвим внеском у розвиток регуляторних механізмів міжнародної системи. Проте вирішення даної проблеми неможливе лише на законодавчому рівні і потребує виявлення різноманітних глибинних причин тероризму, що носять культурно-релігійний та соціальний характер.

8. Іншою проблемою, що потребує міжнародного регулювання є правова регламентація міжнародної міграції, яка стала серйозним чинником впливу на міжнародну систему в контексті національної безпеки держав та формування відповідного законодавства щодо соціальної та політичної адаптації мігрантів. Попри існуючі міжнародні угоди проблема міграції потребує подальшого вдосконалення, виходячи з демократизації міжнародних відносин та особливостей інтеграційних процесів на глобальному та регіональному рівнях.

9. Процеси демократизації впливають на поступове розширення сфери застосування концепції прав людини у міжнародному законодавстві та відповідній практиці.

10. Однією із необхідних умов розвитку міжнародних відносин на сучасному етапі є суворе дотримання принципу незастосування сили в стосунках держав. В такому контексті дуже важливим є уточнення нормативного змісту цього принципу на основі реалій міждержавних відносин з метою ліквідації будь-яких можливостей виправдання нелегального застосування сили. Під час законного застосування сили виникли складні проблеми, які вимагають міжнародно-правового врегулювання.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Лаврук Т. П. Процеси демократизації в контексті підвищення ефективності нових міжнародно-правових інститутів / Т. П. Лаврук // Історико-політичні проблеми сучасного світу : Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2008. - Т. 17-18. - С. 219-224.

2. Лаврук Т. П. До питання про політичні передумови становлення і розвитку міжнародно-правових механізмів та інститутів / Т. П. Лаврук // Буковинський журнал. - 2008. - № 1. - С. 108 - 117.

3. Лаврук Т. П. Історичні особливості формування конституційно-правових механізмів зовнішньої політики / Т. П. Лаврук // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 42. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2008. - С. 163-171.

4. Лаврук Т. П. Політичні аспекти міжнародного гуманітарного права / Т. П. Лаврук // Науковий вісник Чернівецького університету : Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Вип. 380 - 381. - Чернівці: Рута, 2008. - С. 41 - 44.

5. Лаврук Т. П. Трансформаційні аспекти політико-правових підходів до регулювання міжнародних відносин / Т. П. Лаврук // Історико-політичні проблеми сучасного світу : Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2009. - Т. 19 - 20. - С. 268 - 274.

6. Лаврук Т. Трансформація правових підходів до регулювання світової політики / Т. Лаврук // Зовнішня політика України : зародження, становлення, вектори розвитку: Матеріали науково-практичної конференції студентів та молодих науковців, Чернівці, 21 грудня 2007 р. - Чернівці, 2008. - С. 46 - 48.



АНОТАЦІЯ

Лаврук Т. П. Політичні аспекти правового регулювання міжнародних відносин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2009.

У дисертації здійснено комплексне дослідження політичних аспектів правового регулювання сучасних міжнародних відносин. Систематизовано основні теоретико-методологічні підходи зарубіжної та вітчизняної політичної науки щодо вивчення сутності та характерних рис механізму міжнародно-правового регулювання. Обґрунтована політична необхідність розширення сфери застосування права міжнародної відповідальності як основи ефективного політико-правового регулювання сучасних міжнародних відносин. Простежується еволюція підходів до проблеми співвідношення національного та міжнародного права, а також державного суверенітету в умовах глобалізації. В роботі визначаються особливості політичних умов, що забезпечують специфіку функціонування національних моделей конституційно-правового регулювання зовнішньої політики. Досліджено можливості подальшого розвитку політико-правового регулювання антитерористичної діяльності та виявлено ефективність міжнародно-правової регламентації проблеми соціальної й політичної адаптації мігрантів. В дисертації показано вплив процесів демократизації на процеси становлення нових міжнародно-правових інститутів, а також проаналізовано нормативні аспекти заборони погрози силою та застосування сили державами в сучасних міжнародних умовах. Ключові слова: міжнародні відносини, механізм політико-правового регулювання, міжнародна система, міжнародна відповідальність, національне та міжнародне право, державний суверенітет, політичний тероризм, міграційні процеси. 

АННОТАЦИЯ

Лаврук Т. П. Политические аспекты правовой регуляции международных отношений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2009.

В диссертации осуществлено комплексное исследование политических аспектов правового регулирования современных международных отношений. Систематизированы основные теоретико-методологические подходы зарубежной и отечественной политической науки относительно изучения сущности и характерных черт механизма международно-правового регулирования. Обоснована политическая необходимость расширения сферы применения права международной ответственности как основы эффективного политико-правового регулирования современных международных отношений. Прослеживается эволюция подходов к проблеме соотношения национального и международного права, и государственного суверенитета в условиях глобализации. В работе определяются особенности политических условий, которые обеспечивают специфику функционирования национальных моделей конституционно-правового регулирования внешней политики. Исследованы возможности последующего развития политико-правовой регуляции антитеррористической деятельности и обнаружена эффективность международно-правовой регламентации проблемы социальной и политической адаптации мигрантов. В диссертации показано влияние процессов демократизации на процессы становления новых международно-правовых институтов, а также проанализированы нормативные аспекты запрещения угрозы силой и применение силы государствами в современных международных условиях.

Ключевые слова: международные отношения, механизм политико-правового регулирования, международная система, международная ответственность, национальное и международное право, государственный суверенитет, политический терроризм, миграционные процессы.



SUMMARY

Lavruk T.P. Political aspects of the legal regulation of international relations. - Manuscript.

Thesis for the obtaining the scientific degree of the candidate of political science in speciality 23.00.04 - political problems of the international systems and global development. - Chernivtsi Yuriy Fedkovych National University. - Chernivtsi, 2009.

The thesis deals with complex research of political aspects of modern international relations' legal regulation. Basic methodological approaches are systematized foreign and domestic political science in relation to the study of essence and personal touches of mechanism of the legal adjusting. Also political necessity of expansion of purview right for international responsibility as a basis of the effective legal adjusting of modern international relations is studied. The evolution of approaches is traced to the problem of correlation national and international law, and state sovereignty in conditions of globalization.

The features of political terms which provide the specific of functioning of national models of the constitutionally-legal adjusting of foreign policy concerned in a dissertation. It is investigational to possibility of subsequent development of the political-legal adjusting of counterterrorist activity and it is found out efficiency of legal regulation of problem of social and political adaptation of migrants. The influence of processes of democratization is rotined on becomings new international institutes, and also the normative aspects of prohibition of threat are analysed by force and application of force by the states in modern international terms in a dissertation. Proposed dissertation research is one of first attempts of complex analysis of political realities and specific of functioning of international legal institutes a chronologic period is marked. It is needed to notice that to this day in Ukraine was explored the separate aspects related to adjusting of international relations are only.

...