Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 323.22:321.7(437.1/2)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Спеціальність 23.00.02 - Політичні інститути та процеси

Перехід до демократії в Чеській Республіці

Марадик Наталія Василівна

Львів - 2009

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі політології факультету суспільних наук Державного вищого навчального закладу „Ужгородський національний університет”.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Лендьел Мирослава Олександрівна, ДВНЗ „Ужгородський національний університет”, доцент кафедри політології

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Романюк Анатолій Семенович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри політології кандидат політичних наук, доцент Вдовичин Ігор Ярославович, Львівська комерційна академія, доцент кафедри теорії держави і права

Захист відбудеться 12 червня 2009 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.35.051.17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд.301.

Із дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано 11 травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Сорба.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Процес трансформації соціально-економічної та політичної систем в країнах Центрально-Східної Європи, що розпочався на зламі 1980-1990-х років не має аналогів у світовій практиці. У результаті переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки, від тоталітарно-авторитарних режимів до демократії, а подекуди - створення національної державності, - країни вирішували консенсусну для їх громадян мету - повернення до європейської цивілізації.

Не викликає сумнівів факт, що колишні соціалістичні держави продемонстрували менше ніж за десятиліття вражаючі успіхи на шляху формування демократії та ринкової економіки. Для проходження аналогічного шляху низці країн Заходу довелося очікувати багато десятиліть. Саме тому досвід постсоціалістичних суспільств є надзвичайно інформативним, з теоретичної точки зору, для науковців, і корисний для застосування у політичній практиці, певною мірою і в Україні.

„Взірцевою” - щодо змістовного спрямування та практики реалізації реформ - у середовищі більшості транзитологів прийнято вважати Чеську Республіку, хоча на початку 2000-х років виокремилась значна група скептиків щодо вірогідності так званого „чеського чуда”. На нашу думку, Чеську Республіку можна з впевненістю віднести до незначної кількості держав постсоціалістичного простору, яким вдалося досягти основної мети політичної трансформації - консолідувати демократію як політичний режим. Наразі у Чехії існують основні інституційні атрибути демократії - демократичні вибори, багатопартійність, громадянське суспільство, відносно незалежні засоби масової інформації, забезпечено парламентську відповідальність уряду, додержання прав і свобод особи та громадянина.

Для України є цінним чеський досвід демократизації, оскільки обидві держави поділяють схожі історичні передумови сучасних сценаріїв соціально-політичного розвитку: тривалі періоди бездержавності, розвиток у межах імперій та авторитарно-тоталітарних режимів, геополітичні впливи „великих держав” і, нарешті, започаткування процесу демократичного транзиту наприкінці 1980-х років. Зрозуміло, що унікальність чеського, як і будь-якого іншого досвіду, вимагає відповідну наукову обережність у проведенні порівняльних паралелей та безпосереднього врахування його при аналізі політичного досвіду іншої країни. Однак заслуговують на увагу апробовані в Чеській Республіці принципи та методи вирішення соціально-економічних, національних та політичних проблем, що існували упродовж 1990 - на початку 2000-х років.

Вивчення досвіду Чеської Республіки дозволить Україні уникнути стандартних політичних ризиків і негативних наслідків, які можуть виникнути в результаті розбалансування форм правління і неврахування загальних тенденцій становлення демократії. Водночас, цей досвід (пристосований до українських реалій) сприятиме запозиченню позитивних інституційних змін, механізмів становлення стабільної партійної системи та утвердження функціонального громадянського суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах комплексної науково-дослідної теми кафедри політології факультету суспільних наук ДВНЗ „Ужгородський національний університет” - „Трансформаційні процеси в країнах Центральної та Східної Європи”.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення та аналіз основних передумов та факторів процесу переходу до демократії в Чеській Республіці.

Досягнення сформульованої мети дослідження зумовлює необхідність розв'язання таких завдань:

1. Охарактеризувати існуючі підходи та визначити оптимальні для реалізації дисертаційної мети теоретико-методологічні засади дослідження демократичних транзитів у постсоціалістичних країнах.

2. Проаналізувати передумови лібералізації політичного режиму Чехословацької Соціалістичної Республіки та з'ясувати його особливості.

3. Дослідити специфіку процесу утвердження демократії в Чеській Республіці та визначити фактори, які забезпечили його незворотність.

4. Розглянути генезу владних інститутів Чеської Республіки в умовах становлення демократії та провести їх аналіз в контексті взаємовідносин „парламент - президент - уряд ”, а також між державним управлінням та місцевим самоврядуванням.

5. Відслідкувати особливості процесу формування чеської багатопартійності та з'ясувати основні чинники, що сприяли консолідації партійної системи Чеської Республіки.

6. Визначити тенденції та перспективи розвитку громадянського суспільства в Чеській Республіці.

Об'єктом дослідження є політична система Чеської Республіки в період переходу від посттоталітаризму до демократії.

Предметом дослідження є процеси демократичного транзиту в Чеській Республіці, зокрема лібералізації політичного режиму, становлення, розвитку та усталення функціонування основних політичних інститутів, консолідації таких сутнісних елементів демократії як партійна система та громадянське суспільство.

Робочою гіпотезою дисертаційного дослідження є припущення, що перехід від посттоталітарного до демократичного режиму в Чеській Республіці відбувся згідно класичної схеми демократичного транзиту, яка передбачає проходження трьох послідовних етапів - лібералізацію політичного режиму, оновлення політико-інституціональної моделі державної влади й закріплення демократичних норм та процедур. І при тім, успішний перехід до демократії в Чеській Республіці був зумовлений не лише політико-культурними факторами, яким у сучасній політичній науці відводиться ключова роль, а й ефективним вибором інституційного дизайну країни.

Хронологічні рамки дослідження обумовлені динамічними змінами, що відбулися в політичній сфері чеського суспільства і охоплюють період з 1989 по 2008 роки. Нижня межа зумовлена лібералізацією посттоталітарного режиму, коли було розпочато трансформацію політичної системи і побудову демократичної держави. Верхня межа цього відрізку часу визначається проведенням у 2008 році виборів президента Чеської Республіки. Саме тоді у чеському суспільстві виникла гостра дискусія з приводу запровадження прямих виборів глави держави, що має надзвичайно важливе значення для процесу консолідації демократії. Окреслені рамки дають підстави для глибокого аналізу і критичного осмислення розвитку Чеської Республіки постсоціалістичної доби. Цей аналіз дає підстави стверджувати, що процес консолідації демократії в Чехії все ще знаходиться на заключній стадії, оскільки незавершеним є етап консолідації громадянського суспільства.

Теоретико-методологічною основою дисертації стали основні положення концептуальних моделей переходу до демократії, представлених у працях класиків транзитології: Д.Растоу, Ф.Шміттера, Г.О'Доннелла, Л.Уайтхеда та А.Пшеворського. Позиції цих вчених сходяться в тому, що перехідний процес поділяється на три важливі фази: фазу появи демократії, що характеризується боротьбою між домінуючими політичними акторами і групами; фазу ефективного становлення демократії, для якої характерні досягнення компромісу серед поміркованих елементів домінуючих груп та інституціоналізація демократичних інститутів і норм; фазу консолідації демократії, що заснована навколо розвитку суспільного консенсусу, ефективного функціонування інститутів та реального прийняття демократичного режиму не лише елітами, але й переважною масою пересічних громадян.

Для аналізу трансформації владних повноважень та статусу конкретних інститутів в умовах переходу до демократії був використаний інституціональний метод, який, у поєднанні зі структурно-функціональним методом, дозволяє прослідкувати, яким чином сформований упродовж трансформаційних десятиліть інституційний каркас демократичного режиму, сприяв усталенню демократичних норм та процедур у середовищі чеських політиків та пересічних громадян.

Системний метод створив для нас можливість розглянути демократичну політичну систему Чеської Республіки як цілісний, саморегулюючий механізм, який перебуває у безперервній взаємодії з навколишнім середовищем через вхід (сприймаючи вимоги громадян) і вихід (приймаючи політичні рішення і здійснюючи певні дії) системи.

Порівняльний метод був використаний при співставленні процесів демократизації у постсоціалістичних країнах з метою встановлення особливостей та закономірностей перехідного процесу у Чеській Республіці. Для оцінки та порівняння стану демократії у державах постсоціалістичного простору дисертантка використала методологію міжнародної неурядової організації „Freedom House”.

Окрім вищеназваних, авторка послуговувалася й емпіричними методами, серед яких варто виділити: вивчення та аналіз нормативно-правової бази Чеської Республіки, аналіз статистичних даних і результатів соціологічних досліджень.

Для вивчення партійної системи на емпіричному рівні використовувалися також формалізовані методики дослідження, зокрема розрахунок індексу ефективної кількості політичних партій, індексу фракційності та індексу агрегації.

У цілому ж при підготовці дисертаційної роботи було дотримано вимог загальнонаукових та політологічних принципів пізнання - об'єктивності, науковості, системності та політичного плюралізму.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській політичній науці комплексно досліджено процес переходу до демократії в Чеській Республіці. До цього часу існували лише фрагментарні напрацювання з даної проблематики (зокрема, щодо становлення політико-владної моделі та еволюції партійної системи Чеської Республіки).

У рамках дослідження були сформульовані такі основні положення:

· встановлено, що перехід до демократії у Чеській Республіці відбувся згідно з класичною схемою демократичного переходу Ф.Шміттера та Г.О'Доннелла, яка передбачає три поступові етапи: лібералізацію, демократизацію та консолідацію демократії;

· систематизовано чинники, які сприяли лібералізації посттоталітарного режиму Чехословацької Соціалістичної Республіки і з'ясовано, що причини краху соціалістичного ладу в даній країні варто шукати не лише в його природі, яка за формою і змістом була глибоко неприйнятною для її громадян, але й в комплексі різноманітних суспільно-політичних проблем; визначено особливості демократичного транзиту в Чехословаччині, основною з яких є одночасність процесів переходу до демократії та дезінтеграція федеративного утворення;

· виявлено, що успіх демократичного проекту в Чеській Республіці, визначався поєднанням двох обставин: з, одного боку, сприятливим соціально-економічним стартовим фоном для перетворень, історичними традиціями демократизму, з іншого, вдалою інституційною інженерією чеських реформаторів, які забезпечили функціонування єдиних „правил гри”, що є важливим для усталення демократії;

· доведено, що інституційне будівництво 1990-х років у Чеській Республіці сформувало міцну основу для поширення демократичної практики; з'ясовано, що в умовах переходу до демократії в Чеській Республіці було впроваджено широкий комплекс механізмів розподілу влади на основі застосування принципів парламентаризму та децентралізації;

· визначено, що в основу функціонування партійної системи Чеської Республіки закладено демократичні принципи, які передбачають визнання легітимної передачі влади між конкуруючими політичними елітами, відсутність позасистемних впливових політичних партій та проведення національних виборчих кампаній без маніпуляцій, що підтверджує тезу про високий рівень консолідації чеської партійної системи;

· встановлено, що наразі можна стверджувати лише про інституційний аспект консолідації громадянського суспільства в Чеській Республіці, оскільки не існує остаточного консенсусу щодо механізмів взаємодії між неурядовим сектором та державою.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Дане дисертаційне дослідження доповнює наукові здобутки сучасної транзитології. Теоретичні розробки дисертаційної роботи створюють умови для кращого розуміння й глибшого дослідження перехідних демократизаційних процесів, що відбувалися в Чеській Республіці упродовж 1990-х - початку 2000-х років. Авторські положення і висновки можуть застосовуватися в процесі викладання політології, державного управління та новітньої історії у вищих навчальних закладах; при написанні навчальних посібників, розробці програм академічних курсів і спецкурсів.

Крім цього, результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для аналізу трансформації систем владних інститутів у країнах, які знаходяться на шляху переходу до демократії. Аналіз чеського досвіду реконструкції політико-інституційного дизайну, побудови стабільної партійної системи та утвердження дієвої інституціональної моделі громадянського суспільства може бути врахований і в українській практиці владного реформування.

Особистий внесок здобувачки. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, результатом власних досліджень авторки. У статті опублікованій у співавторстві з М.Лендьел дисертантка розглядає становлення та еволюцію політико-інституційного дизайну Чеської Республіки на національному рівні, тому залишає за собою авторський пріоритет щодо тих теоретичних положень і висновків, які стосуються даної проблематики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідалися й обговорювалися на таких конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції „Ціна свободи й незалежності: трансформація політичних систем в країнах Центральної та Південно-Східної Європи до та після 1989-1991рр.” (Ужгород, 2-3 листопада 2006 р.); Всеукраїнській теоретичній й науково-практичній конференції з правознавства, політології та соціології „Трансформація політичної системи: соціальні перетворення та законодавчий процес” (Київ, 10 квітня 2007 р.); Міжнародній науковій конференції „Євроінтеграційні процеси на просторі Центральної та Східної Європи” (Ужгород, 11 червня 2008 р.); Всеукраїнській науковій конференції „Методологія політичної науки” (Львів, 19 грудня 2008 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у семи наукових публікаціях, надрукованих у фахових виданнях з політології, що внесені до переліку ВАК України.

Структура та обсяг дисертації обумовлені авторським розумінням предмету дослідження. Вона складається із переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів (вісім підрозділів), висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 166 сторінок. З них основний текст - 144 сторінки, список використаних джерел складається з 228 найменувань (23 сторінки). Додатки займають 22 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність та новизну обраної теми дисертаційної роботи, визначено її об'єкт, предмет та хронологічні рамки, сформульовано робочу гіпотезу дослідження, його мету та завдання. Розкрито теоретико-методологічну основу дисертації, її теоретичне та практичне значення, висвітлено структуру дисертаційного дослідження та апробацію його головних положень.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні підходи до аналізу демократичних транзитів”, який складається з двох підрозділів, розкрито методологію дослідження демократичних переходів, з'ясовано суть основних категорій транзитологічної парадигми, здійснено огляд наукових робіт за темою дисертації.

У підрозділі 1.1. - „Концептуальні моделі та методологічні засади вивчення процесів демократичного переходу” - охарактеризовано існуючі теоретико-методологічні підходи дослідження демократичних транзитів та визначено оптимальну концептуальну модель для аналізу процесу переходу до демократії в Чеській Республіці.

Транзитологічна парадигма пройшла у своєму розвитку тривалий період методологічного становлення. Адже довгий час існували альтернативні підходи до розуміння її ключових дефініцій та інтерпретації умов формування демократичних систем та інститутів. Визначено структурні елементи демократичного транзиту, серед яких основними є початкова точка та мета переходу, яка досягається в результаті проходження трьох послідовних стадій: лібералізації, яка характеризується антагоністичним протистоянням між основними політичними акторами, що дає можливість для появи демократії; демократизації, на якій відбувається інституціоналізація демократичних інститутів і норм та консолідації демократії, коли відбувається утвердження у суспільстві певних „правил гри” і повернення до тоталітарно-авторитарного стану стає неможливим. У ході дослідження було з'ясовано, що варто застосовувати інтегрований підхід щодо інтерпретації умов переходу до демократії, оскільки успішність демократичного переходу визначається не тільки конкретними політичними діями суб'єктів політичного процесу, вона залежить також і від культурних традицій та суспільно-економічних факторів. Однак варто пам'ятати те, що процес зародження та формування демократії не є універсальним, тому що кожна країна має власний алгоритм успішного переходу до демократії.

Аналіз теоретико-методологічних підходів до дослідження демократичних переходів дає підстави стверджувати, що дані процеси у постсоціалістичних державах володіють рядом специфічних особливостей. Це пов'язано насамперед з тим, що тут відбувалися одночасні перетворення у всіх сферах суспільного життя, а в ряді країн ці процеси ускладнювалися ще й формуванням засад національної державності.

У підрозділі 1.2. - „Дослідження проблем демократичного транзиту в Чеській Республіці у зарубіжній та вітчизняній науці” - з метою систематизації опрацьованої літератури її розділено на три групи відповідно до структурних розділів дисертації. Перша - присвячена аналізу основних чинників, що сприяли лібералізації посттоталітарного режиму в Чехословацькій Соціалістичній Республіці. Друга - пов'язана з дослідженням інституціоналізації демократичної моделі політичної системи у Чеській Республіці. Третя група - це праці тих науковців, увага яких приділена аналізу особливостей процесу консолідації демократії у Чеській Республіці крізь призму дослідження таких сутнісних елементів демократії як партійна система та громадянське суспільство.

Слід зазначити, що аналізу суспільно-політичних процесів та виявленню основних чинників, що сприяли лібералізації посттоталітарного режиму в Чехословацькій Соціалістичній Республіці у другій половині ХХ століття присвячена увага багатьох чеських суспільствознавців. Серед них варто виділити В.Пречана, П.Прокша, П.Махоніна, І.Можни, М.Отагала.

У російських наукових колах великою популярністю користуються компаративні дослідження. Аналізу співвідношення зовнішніх і внутрішніх факторів у революційних подіях 1989 року в Чехословаччині та формуванню нової політичної еліти присвячені публікації Е.Задорожнюк, Н.Коровіциної, Ю.Новопашина, Ю.Щербакової.

У сучасній вітчизняній історіографії визначенню наслідків „оксамитової революції” 1989 року для чехословацької історії та її впливу на подальшу демократизацію Чеської та Словацької республік також приділено значну увагу. Можна назвати напрацювання В.Приходька, котрий розглядає „оксамитову революцію” крізь історичну ретроспективу. Правознавець В.Лемак аналізує демократичну революцію в контексті державно-правової реформи в Чехословаччині, а історик Ю.Юрійчук - крізь призму національних відносин.

У сучасній політичній науці ще бракує аналітичних досліджень, в яких би було запропоновано ретельний аналіз процесів інституціоналізації політичної системи Чеської Республіки та впливу інституційного дизайну на усталення демократичних практик. Можна назвати лише праці таких західних, чеських, російських та українських науковців, як В.Дем'янець, А.Кинів, Д.Олсон, Б.Страшун, Я.Філіп та С.Холмс. Проте усі вищевказані дослідження мають лише часткове відношення до нашої проблеми, і відображають в основному становлення інституту президента в країнах Центрально-Східної Європи, і в Чехії зокрема.

У даному контексті найзмістовнішою роботою є монографічне дослідження В.Лемака, в якому він характеризує початковий етап реконструкції політико-владної моделі Чеської Республіки як суб'єкта Чехословацької Федеративної Республіки.

Чеські науковці розглядають процес партійного будівництва і функціонування політичних партій Чеської Республіки в контексті побудови демократичного суспільства. Вони досліджують політичні партії та партійну систему в наступних аспектах: виявлення ролі політичних партій у суспільному житті, у формуванні громадянського суспільства, особливо в перехідний період від посттоталітаризму до демократії (М.Кліма, П.Фіала); історія виникнення політичних партій, їхня інституціоналізація та типологія (М.Мареш та П.Шимонік ); аналіз ідеологічних орієнтацій, програм, цілей політичних партій (П.Пшея); аналіз парламентських електоральних циклів та їх вплив на партійну структуризацію чеського суспільства (Л.Брокл, М.Кубат, Т.Лебеда та М.Новак).

Практично відсутніми в українській та російській політичній науці є й дослідження присвячені розбудові громадянського суспільства в Чеській Республіці. Серед українських вчених на увагу заслуговує монографічне дослідження Г.Зеленько, в якому на основі інституціонального підходу авторка визначає основні чинники, що впливають на ефективність процесів становлення громадянського суспільства у постсоціалістичних країнах, і в Чеській Республіці зокрема. Натомість це питання є надзвичайно актуальним в чеських наукових колах. У ході дослідження було з'ясовано, що титульною проблематикою займаються такі науковці - М.Блафкова, Г.Вагнерова, Т.Вайдова, Р.Марада, К.Мюллер, М.Новакова, П.Ракушанова та Ю.Чермак.

Встановлено, що наразі вітчизняними та зарубіжними вченими накопичено незначний фактичний матеріал і проведено його узагальнення з окремих аспектів проблеми. Зарубіжні та вітчизняні науковці зосередили свою увагу в першу чергу на встановленні певних закономірностей переходу до демократії в Чеській Республіці. З'ясовано, що значну увагу вчені присвятили аналізу соціально-економічних та політичних передумов лібералізації посттоталітарного політичного режиму, натомість проблеми інституціоналізації демократичної моделі політичної системи та особливості процесу консолідації демократії у Чеській Республіці досліджені лише частково. Як бачимо, в сучасній історіографії існує певна лакуна з ряду проблем: потребують вивчення особливості трансформації посттоталітарного режиму в демократичне суспільство; недостатньо досліджені шляхи розв'язання політичних, соціальних та економічних проблем, що супроводжували демократичний процес у Чеській Республіці; бракує систематизованого переліку факторів, які забезпечили успішність переходу до демократії в Чеській Республіці.

У другому розділі - „Лібералізація політичного режиму Чехословаччини”, що складається з двох підрозділів, простежено еволюцію посттоталітарного режиму в Чехословацькій Соціалістичній Республіці, проаналізовано передумови його лібералізації та з'ясовано вплив дезінтеграції Чехословаччини на процес демократизації.

У підрозділі 2.1. - „„Оксамитова революція” як початковий етап переходу до демократії у Чеській Республіці” - встановлено, що суспільні зміни, які розпочалися на рубежі 1980 - 1990-х років в регіоні Центрально-Східної Європи, стали підсумком циклу історичного розвитку, що завершився, - невдалої спроби формування переходу від капіталізму до соціалізму без врахування багатоманітності об'єктивних процесів та їх поліваріантності. демократія чехія багатопартійність самоврядування

Метою антикомуністичних революцій було повалення тоталітарно-авторитарних режимів, які втілювали негативні суспільні тенденції. Падіння соціалізму в різних країнах відбувалося неоднаково, так як одні країни лібералізувалися і реформувалися (Польща, Угорщина), а інші - ні. Для чеської політичної культури не були характерними тоталітарно-авторитарні ознаки, тоталітаризм мав штучний характер і відповідно виявився недовготривалим. Як тільки з'явилися елементи лібералізації, то відбулася „оксамитова революція” і в Чехії були відновлені демократичні традиції. Події „оксамитової революції” 1989 року були зумовлені попередніми історичними та суспільно-політичними процесами в цій країні. У Чехословаччині того періоду існував комплекс позитивних передумов, які посприяли стрімкому падінню посттоталітаризму й утвердженню демократичного політичного режиму. Перш за все, події, які поклали початок демократичній трансформації державної та суспільно-політичної системи, відбувалися в таких міжнародних умовах, і на цьому варто наголосити, які були найсприятливішими у всьому ХХ столітті. Радянський Союз зайняв нейтральну позицію, на відміну від 1968 року, і залишив все на розсуд внутрідержавного керівництва. Однак, безсумнівним є той факт, що чехів та словаків ніхто не визволив ззовні, вони зробили це самостійно. І вирішальну роль тут відіграли структури народжуваного громадянського суспільства, програми якого орієнтувалися на плюралістичну парламентську демократію.

У підрозділі 2.2. - „Поділ Чехословаччини в контексті демократизаційних процесів” - з'ясовано, що конституційне припинення чехословацького федеративного союзу, яке варто вважати специфічною цивілізованою центральноєвропейською моделлю назвали „оксамитовим розлученням”, позаяк так само, як і „оксамитова революція”, воно носило мирний характер. Самостійні Чехія і Словаччина надалі не переймалися так багато проблемами врегулювання двосторонніх стосунків, як, наприклад, балканські чи пострадянські держави, а сконцентрувалися на прискоренні внутрішніх реформ і перетворень. Суперечності, що існували у відносинах між керівництвом двох республік, політичними та економічними елітами обох частин федерації, не дозволяли достатньо рішуче проводити певну політичну лінію, примушуючи політичних лідерів обох суб'єктів федерації постійно шукати компромісу та можливості узгодження взаємних інтересів, що часто носили досить суперечливий характер. Відмовившись від федерації, провідні політичні сили Чеської Республіки розв'язали собі руки у справі реалізації власного бачення процесу реформування суспільства, держави та економічної сфери. Все це дало можливість Чеській Республіці стати розвинутою європейською державою, яка може слугувати еталоном для інших країн.

Вищенаведені тези наводять нас на такий висновок - мирне, конституційно-договірне припинення чехословацької федерації в 1992 році відіграло важливу роль у прискоренні демократизаційних процесів, завершені перехідного періоду та перетворенні Чехії та Словаччини в стандартні європейські держави. Тобто як показує чехословацька практика, дезінтеграція може мати позитивні наслідки і навіть сприяти процесам демократизації.

У третьому розділі - „Інституціоналізація демократичної моделі політичної системи у Чеській Республіці”, який складається з двох підрозділів, розглянуто генезу владних інститутів Чеської Республіки в умовах становлення демократії та проведено їх аналіз в контексті взаємовідносин „парламент - президент - уряд”; проаналізовано також місцевий рівень організації публічної влади Чеської Республіки.

У підрозділі 3.1. - „Становлення і розвиток парламентаризму в Чеській Республіці” здійснено комплексний аналіз практики організації та функціонування державної влади в Чеській Республіці на національному рівні. Конституція Чеської Республіки була спрямована насамперед на недопущення концентрації влади в руках одноосібного лідера-автократа. Вона передбачала формування сильного парламенту, який сприяв би консолідації виконавчої влади. У результаті в Чехії утвердилася парламентська демократія і парламент має конституційну перевагу перед виконавчою владою. Він знаходиться в центрі політичної системи і сприяє її ефективному функціонуванню.

Ґрунтовний аналіз чеської Конституції дозволяє нам зробити висновок, що президент у Чехії відіграє здебільшого символічну роль, його основна функція - адекватна репрезентація держави за кордоном. І хоча чеський президент це найупізнаваніша політична фігура в країні, йому бракує саме політичних повноважень, які мають визначальний вплив на політичну систему Чеської Республіки. Де-факто він є моральним лідером нації. Президент виконує роль політичного арбітра, координатора діяльності державних органів та медіатора між ними у конфліктних ситуаціях.

У зв'язку зі схемою конституційних відносин „уряду - парламенту та президента” в Чеській Республіці зауважимо, що більшість важелів влади знаходиться в керівників політичних партій, які займають домінуючі позиції у законодавчому органі. З цієї точки зору, парламент виступає в ролі своєрідного механізму, за допомогою якого втілюється політика правлячих партій. Суто партійний характер має, звичайно, і уряд, голова якого очолює або представляє партію парламентської більшості. Роль прем'єр-міністра Чехії близька до ролі канцлерів у Німеччині та Австрії. Вся повнота законодавчої влади належить парламенту, а центром виконавчої влади є уряд.

У підрозділі 3.2. - „Трансформація інституту місцевого самоврядування в Чеській Республіці” - проаналізовано способи формування та обсяг повноважень місцевих органів державної влади Чеської Республіки, розкрито характер взаємодії між гілками влади на вертикальному рівні. Доведено, що форми інституціоналізації місцевого самоврядування у Чеській Республіці слід розглядати у специфічному соціально-політичному контексті 1990-початку 2000-х років. Формування основних інститутів публічної влади в Чеській Республіці обумовлено низкою чинників, зокрема спільним перебуванням у складі Чехословацької Соціалістичної Республіки, прагненням муніципалітетів до гіперавтономії від держави та форми правління, яка склалася упродовж першого трансформаційного десятиліття. Процес формування та зміст системи місцевого самоврядування, багато в чому визначався, історичними традиціями врядування на місцевому рівні та державності взагалі, підготовленістю політичних еліт та суспільства до здійснення децентралізації, пошуку громадсько-політичного компромісу про шляхи її здійснення. Останні п'ятнадцять років показали у Чеській Республіці незвичайно м'який перехід до відносно стабільної системи місцевого та регіонального управління. Як результат, Чехія продемонструвала високий потенціал реформування публічного управління на засадах субсидіарності та партнерства.

У четвертому розділі - „Особливості процесу консолідації демократії в Чеській Республіці” досліджено специфіку процесу формування чеської багатопартійності, з'ясовано основні чинники, що сприяли консолідації партійної системи Чеської Республіки; визначено тенденції та перспективи розвитку громадянського суспільства в Чеській Республіці.

У підрозділі 4.1. - „Плюралізація партійної системи Чеської Республіки” підтверджено, що у Чеській Республіці утвердилися принципи політичного плюралізму, які посприяли успішному переходу від однопартійності до багатопартійності. Процес створення багатопартійної системи в країні практично завершено. Звичайно, це не виключає появи на політичній арені нових партійних угруповань, але їм досить складно завоювати авторитет у суспільстві, щоб реально конкурувати з сучасними парламентськими партіями. Найбільшими політичними партіями є - Громадянська демократична партія та Чеська соціал-демократична партія, які упродовж десяти років є головними суперниками на виборах. Однак вони не є настільки потужними, щоб у Чехії сформувалася двопартійна система, адже без підтримки інших суб'єктів партійного життя вони не можуть самостійно сформувати уряд. Цю тезу засвідчують також емпіричні дані, отримані на основі обчислення низки індексів. Показники цих індексів свідчать про високий рівень концентрації партійної системи Чеської Республіки і підтверджують тенденцію переходу до двопартійності, однак така перспектива є надзвичайно віддаленою. Тому можна з впевненістю стверджувати, що в Чехії утвердилася система поміркованого плюралізму, оскільки незважаючи на те, що в країні існує значна кількість політичних партій, лише частина з них репрезентована в парламенті та уряді. Позитивним фактором є також відсутність позасистемної опозиції та яскраво виражених популістських політичних партій.

У підрозділі 4.2. - „Тенденції та перспективи розвитку громадянського суспільства в Чеській Республіці” встановлено, що процес формування громадянського суспільстві в Чеській Республіці не є завершеним. Однак очевидним є те, що інституціональна модель громадянського суспільства, яка утвердилися в Чеській Республіці упродовж 1990-х - на початку 2000-х років є ефективною.

На даному етапі в Чеській Республіці наявна широка мережа неурядових організацій, які діють у різних суспільних сферах. Однак суттєвим є те, що наявна різниця між офіційно зареєстрованими та реально діючими неурядовими організаціями. На практиці число реально діючих громадських організацій в декілька разів менше від офіційно зареєстрованих. Нерівномірним є й покриття громадськими організаціями, які зареєстровані насамперед у столиці та великих містах і майже відсутні у периферії.

Варто відзначити і те, що чеські законодавці поки що не створили ефективної моделі правового регулювання діяльності неурядових організацій. Насамперед це стосується непрозорого механізму фінансування та недосконалої податкової політики щодо неурядових організацій.

У цілому в Чеській Республіці прослідковуються позитивні тенденції у розвитку „третього сектору”, високими є і потенційні можливості для консолідації громадянського суспільства. Однак наскільки цей потенціал буде затребуваний залежить від варіантів розвитку держави і соціально-політичної системи Чеської Республіки, включаючи як державну політику стосовно структур громадянського суспільства, так і позиції основних гравців серед самих цих структур. Варто пам'ятати і те, що становлення зрілого громадянського суспільства є справою не одного року і потребує перевірки часом.

Висновки

Відповідно до сформульованої гіпотези та визначеної мети, які реалізуються шляхом розкриття основних завдань дослідження, одержано наступні результати:

1. Встановлено, що в сучасній політичній науці утвердився методологічний

консенсус з приводу трактування ключових дефініцій „теорії переходу”, інтерпретації умов формування демократичних систем й інститутів та етапів демократичного транзиту. Особливістю демократичних переходів в постсоціалістичних країнах є те, що на відміну від „класичних” поставторитарних транзитів, даним державам доводилося вирішувати проблему одночасного реформування політичної та економічної сфер. Однак трансформація тоталітарно-авторитарних режимів в демократичні у більшості країн Центрально-Східної Європи пройшла через класичних три етапи: підготовчий (лібералізація), етап прийняття рішень (демократизація) та фазу адаптації (консолідації або утвердження демократії). Головною ознакою цієї концептуальної моделі є те, що кінцевою метою політичної трансформації неодмінно має бути становлення демократичного політичного режиму. Така модель ідеально підходить для Чеської Республіки, в якій процес транзиту завершився саме встановленням функціонального демократичного режиму. Однак у цій країні не можна чітко розмежувати фази лібералізації та демократизації, оскільки реконструкція владних інституцій розпочалася ще в ході „оксамитової революції”.

2. З'ясовано, що еволюція посттоталітарного режиму в Чехословацькій

Соціалістичній Республіці мала наслідком лібералізацію, проявами якої була активізація суспільно-політичного життя країни та послаблення тоталітарних тенденцій. Події „оксамитової революції” 1989 року були зумовлені попередніми історичними та суспільно-політичними процесами, серед яких варто виділити початок дезінтеграції Чехословаччини та послаблення її політико-правової системи у результаті відходу Комуністичної партії Чехословаччини від принципу монолітної єдності.

Досліджено, що Чехословаччина є однією з небагатьох країн Центрально-Східної Європи, яка в процесі перетворень не використовувала авторитарні інструменти у політичній практиці. У даній державі не було перехідного періоду, відбувся миттєвий перехід від посттоталітаризму до демократії. Водночас, володіючи високим рівнем демократичної економічної та політичної культури, вона стартувала в напрямку реформ однією з останніх у своєму регіоні.

Унікальним в практиці транзитології є і те, що Чехословаччина в ході демократичного транзиту розпалася на два суверенні державні утворення - Чеську й Словацьку республіки. Однак цей факт не завадив успішному утвердженню демократії в Чеській Республіці. Навпаки - мирне, конституційно-договірне припинення чехословацької федерації відіграло важливу роль у прискоренні демократизаційних процесів, закінченні перехідного періоду та перетворенні Чехії в стандартну європейську державу.

3. Виявлено, що забезпечення сталості функціонування демократичного

політичного режиму у Чеській Республіці було обумовлено низкою об'єктивних та суб'єктивних факторів. До об'єктивних чинників варто віднести, передусім, наявність історичних передумов для становлення демократії. Чехію вважають єдиною країною Центральної Європи, яка мала достатньо тривалий та успішний досвід демократичного розвитку в рамках існування Чехословацької Республіки, тому під час і після „оксамитової революції” для чехів демократія сприймалася як єдина можлива альтернатива суспільного розвитку. Даний факт сприяв відродженню в Чеській Республіці у 1990-х роках демократичної політичної культури, свідченням чого є прийняття більшістю населення та елітою демократичних цінностей як основи організації суспільно-політичного життя та управління державою і негативне ставлення до недемократичних форм правління.

Суб'єктивним фактором успішних перетворень в Чеській Республіці можна вважати спроможність чеської політичної еліти запобігти на початку 1990-х років політико-управлінській кризі. Політична еліта Чеської Республіки сконсолідувалася навколо пріоритетів державної політики, що стало основою для успішних перетворень у соціально-політичній сфері. Двадцятирічний досвід показав, що нова політична система здатна до подолання суспільно-політичних криз без загрози демократичному порядку. Комплекс цих факторів дає підставити стверджувати, що повернення до тоталітарно-авторитарних тенденцій у Чеській Республіці є неможливим.

4. Доведено, що конституційна система Чеської Республіки побудована таким чином, щоб сприяти на інституційному рівні зміцненню демократії і перешкоджати зловживанню владними повноваженнями. Конституція та ряд інших нормативних актів сформували в Чеській Республіці форму правління, котра, з огляду на класичну доктрину, класифікується як парламентська республіка, заснована на принципі розподілу влади та системі стримувань і противаг. Встановлено, що більшість важелів влади знаходиться в керівників політичних партій, які займають домінуючі позиції у законодавчому органі. Вся повнота законодавчої влади належить парламенту, а центром виконавчої влади є уряд. Президент є гарантом Конституції, загальнонаціональним авторитетом, але аж ніяк не главою виконавчої влади, який визначає політичний курс держави й несе відповідальність за його здійснення.

З'ясовано, що у системі демократичного правління значна роль належить місцевому самоврядуванню, що забезпечує близькість влади до громадян, гарантує існування необхідних ресурсів у розпорядженні місцевої влади, її незалежність від центрального уряду та ефективне надання громадських послуг.

5. Визначено, що партійна система Чеської Республіки є консолідованою.

Підставою для такого висновку можуть слугувати наступні факти: упродовж останнього десятиліття ХХ - на початку ХХІ століть у республіці були проведені „без насилля згори чи знизу” чотири виборчі кампанії Палати депутатів парламенту; конкуруючі політичні табори визнавали легітимний перехід влади один від одного; не було засвідчено ознак виборчих маніпуляцій під час національний кампаній; є відсутніми позасистемні „ворожі” впливові політичні партії. Становленню стабільної партійної системи сприяли, насамперед, вибір ефективної моделі правового регулювання функціонування політичних партій та здатність чеської політичної еліти вирішувати політичні проблеми згідно з демократичними принципами, тобто за допомогою консенсусу і в рамках правового поля.

6. Встановлено, що процес консолідації громадянського суспільства в

Чеській Республіці ще не завершився, оскільки простежуються певні негативні тенденції, що заважають цьому. Однак очевидним є те, що інституціональна модель громадянського суспільства, яка утвердилися в Чеській Республіці упродовж 1990-х - початку 2000-х років є ефективною.

Потенційні можливості для забезпечення сталості функціонування громадянського суспільства в Чеській Республіці є досить високими, однак перспективи його розвитку залежать, насамперед, від еволюції соціально-політичної системи Чеської Республіки, включно від змісту державної політики щодо неурядового сектору, а також, відповідно, від позиції його основних гравців.

Авторка дисертаційної роботи вважає, що здійснений аналіз процесу переходу до демократії в Чеській Республіці охопив найбільш актуальні проблеми демократичних перетворень в цій країні. Водночас, окреслене коло науково-дослідних завдань не є вичерпним, позаяк за його межами залишилися такі важливі аспекти демократизаційних процесів, як соціально-економічне реформування, дослідження проблем розвитку зовнішньополітичного курсу Чеської Республіки, що є перспективним предметом для подальших наукових розвідок вітчизняних науковців.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях

1. Лендьел М. Вибір інституційного дизайну публічної влади як фактор консолідації демократії в країнах Центральної та Східної Європи (на прикладі Чеської Республіки) / Мирослава Лендьел, Наталія Петрушка // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2008. - №5 (61). - С. 135-140.

2. Петрушка Н. Вплив громадянського суспільства на „оксамитову революцію” в Чехословаччині / Наталія Петрушка // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2008. - №2 (58). - С. 45-48.

3. Петрушка Н. Вплив парламентських виборів 2006 року на розвиток партійної системи Чеської Республіки / Наталія Петрушка // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 9 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет; Редкол.: М. Вегеш (гол. ред.), В. Андрущенко, О.Бабкіна та ін. - Ужгород: Видавництво УжНУ „Говерла”, 2008. - С. 138-143.

4. Петрушка Н. Еволюція партійної системи Чеської Республіки в умовах трансформації суспільства / Наталія Петрушка // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 7-8 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет; Редкол.: М.Вегеш (гол. ред.), В.Андрущенко, О.Бабкіна та ін. - Ужгород: Видавництво УжНУ „Говерла”, 2007. - С. 195-201.

5. Петрушка Н. Інститут парламентаризму в Чеській Республіці: характеристика та основні функції / Наталія Петрушка // Віче. - 2007. - №18. - С. 56-58.

6. Петрушка Н. Консолідація демократії як ключовий етап демократичного транзиту: чеський досвід для українського суспільства / Наталія Петрушка // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 10 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет; Редкол.: М.Вегеш (гол. ред.), В.Андрущенко, О.Бабкіна та ін. - Ужгород: Видавництво УжНУ „Говерла”, 2008. - С. 253-256.

7. Петрушка Н. Теоретико-методологічні засади дослідження демократичних переходів та їх специфіка у країнах Центральної та Східної Європи / Наталія Петрушка // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 5-6: Ціна свободи й незалежності: трансформація політичних систем в країнах Центральної та Південно-Східної Європи до та після 1989-1991 рр.: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет; Редкол.: М.Вегеш (гол. ред.), В.Андрущенко, О.Бабкіна та ін. - Ужгород: Видавництво УжНУ „Говерла”, 2007. - С. 205-215.

Анотація

Марадик Н.В. Перехід до демократії в Чеській Республіці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2009.

У дисертації вперше в українській політичній науці комплексно досліджено процес переходу до демократії в Чеській Республіці. З'ясовано, що перехід від посттоталітарного до демократичного режиму в Чеській Республіці відбувся згідно класичної схеми демократичного транзиту, яка передбачає проходження трьох послідовних етапів - лібералізацію політичного режиму, оновлення політико-інституціональної моделі державної влади та закріплення демократичних норм та процедур. Успішний перехід до демократії в Чеській Республіці був зумовлений не лише чинниками політико-культурного характеру, а й вдалою інституційною інженерією чеських реформаторів. Доведено, що процес консолідації демократії в Чеській Республіці не є остаточно завершеним, оскільки на заключній стадії знаходиться етап консолідації громадянського суспільства.

Ключові слова: демократія, перехід до демократії, лібералізація, демократизація, консолідація демократії, інституційний дизайн, Чеська Республіка.

Аннотация

Марадык Н.В. Переход к демократии в Чешской Республике. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2009.

В диссертации впервые в украинской политической науке осуществлено комплексное исследование демократического транзита в Чешской Республике. Обоснован тезис о классической модели перехода к демократии в Чешской Республике, которая состоит с трех последовательных этапов: либерализации политического режима, обновления политико-институциональной модели государственной власти и консолидации демократических норм и процедур.

Установлено, что процесс перехода к демократии в Чешской Республике характеризуется некоторыми особенностями, обусловленными историческим опытом, традициями и политической культурой этой страны. Опыт Чехословакии интересен тем, что является одним из немногих имеющихся в мировой истории примеров трансформации, практически не использовавшей для своей защиты авторитарные инструменты. С другой же стороны, судьба Чехословакии представляет собой своеобразный парадокс. Страна, имевшая к моменту обретения своей независимости самый высокий уровень демократической экономической и политической культуры в Центральной и Восточной Европе, начала осуществлять реформы одной из последних в своем регионе.

Уникальным в практике транзитологии является и тот факт, что Чехословакия в процессе демократизации разделилась на два самостоятельные субъекты - Чешскую и Словацкую республики. Однако это обстоятельство, в отличие от СФРЮ и СССР, не помешало утверждению демократии в обох государствах. Наоборот - мирное разделение чехословацкой федерации в 1992 году положительно повлияло на процесс демократизации в Чешской Республике.

Становление стабильного демократического политического режима в Чешской Республике обусловлено рядом факторов субъективного и объективного характера. К числу объективных можно отнести наличие исторических предусловий для становления демократии. На данном этапе в Чешской Республике сформировалась демократическая политическая культура. Подтверждением этого является принятие большей частью граждан и государственной элитой демократических ценностей и отрицательное отношение к недемократическим формам управления.

Успешный переход к демократии в Чешской Республике обусловлен не только политико-культурными факторами, но и удачной институциональной инженерией чешских реформаторов. Политическая элита Чешской Республике консолидировалась вокруг главных приоритетов государственной политики. Этот факт обеспечил успешное реформирование социально-политической сферы. Двадцатилетний опыт демонстрирует способность новой политической системы к преодолению социально-политических кризисов без угрозы демократическому режиму.

На основе большого фактологического материала осуществлен системный анализ внутренних и внешних условий общественных преобразований, генезис политической системы Чешской Республики, изменения формы государственного строя, развития парламентской формы правления, раскрыт процесс принятия новой Конституции и регулирования конституционно-законодательного пространства, концепции разграничения ветвей власти в контексте становления новой государственности. Исследовано формирование и деятельность институтов политической системы общества.

Процесс демократизации в Чешской Республике предусматривал утверждение политических институтов демократий западного типа. Конституция и ряд других нормативно-правовых актов сформировали в Чешской Республике парламентскую форму правления. Это было обусловлено историческими традициями и политической культурой чешского общества. Институциональная инженерия 1990-х годов в Чешской Республике создала крепкий базис для утверждения демократии. Дизайн легислатуры Чешской Республики предусматривает возможность избежания политических кризисов и развития системных политических партий, способных через управление правительством взять на себя политическую ответственность за судьбу государства. Фактически вся власть сосредоточена в руках лидеров политических партий, которые занимают доминирующие позиции в парламенте. Роль чешского премьер-министра практически идентична роли канцлеров в Германии и Австрии. Функции президента Чешской Республики в политической системе незначительные, он выступает в роли лидера нации и гаранта Конституции. Центральным законодательным органом является парламент, а исполнительным - правительство.