Політико-ділові цикли в контексті управління соціальними змінами: світова практика та український досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

УДК 32.01+324:338.22

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Політико-ділові цикли в контексті управління соціальними змінами: світова практика та український досвід

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

Простова Ольга Ігорівна

Миколаїв - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Чорноморському державному університеті імені Петра Могили Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор Іванов Микола Семенович, Чорноморський державний університет імені Петра Могили, завідувач кафедри державної служби.

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Наумкіна Світлана Михайлівна, Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, завідувач кафедри політичних наук;

кандидат політичних наук Шубін Сергій Петрович, Національна академія державного управління при Президентові України, докторант Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування.

Захист відбудеться «24» квітня 2009 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 38.053.01 у Чорноморському державному університеті імені Петра Могили за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чорноморського державного університету імені Петра Могили за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10.

Автореферат розісланий «23» березня 2009 р.

В. о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради В.Л. Гавеля

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах перетворень, яких зазнає сучасна суспільно-політична система України, постає необхідність розробки практичних рекомендацій, які б дозволили мінімізувати кризові явища, що є наслідком нераціонального використання економічних ресурсів суб'єктами політики в процесі боротьби за владу. Відповідно, виникає потреба виявлення й осмислення окремих механізмів взаємозв'язку політичних та економічних компонент у рамках політико-ділової циклічності і визначення її ролі в процесі управління соціальними змінами.

Зміни, які зачіпають глибинні, структурні базиси функціонування системи, викликають відповідні тимчасові спади в рівні її розвитку, так звані впадини переходу. Виникнення структурних перетворень, як причин таких впадин, може бути викликане об'єктивними обставинами, але стратегія їх подальшого перебігу залежить від суб'єктивного фактору, а саме від прийняття політичних рішень суб'єктами політики. При цьому слід враховувати, що діяльність суб'єктів політики більшою чи меншою мірою спрямована на отримання економічної ренти за допомогою політичних важелів.

Перебуваючи при владі, суб'єкт політики постійно зіштовхується з проблемою управління перебігом соціальних змін, у тому числі й із потребою проведення додаткових перетворень, як-то оновлення або реформування системи. В результаті він стикається з перспективою виникнення додаткових впадин, які позначатимуться на рівні загального добробуту населення і, відповідно, можуть вплинути на його політичний рейтинг у виборчому процесі. Враховуючи це, суб'єкт політики намагається побудувати відповідний політико-діловий цикл, який надасть йому можливість залишитися при владі. Така циклічність може дозволити мінімізувати чи навіть уникнути додаткових кризових явищ, але в разі неефективного її використання може призвести до поглиблення загальносистемної кризи.

У вітчизняній політичній науці приділено недостатньо уваги політико-діловій циклічності, і на даний момент фактично відсутні спроби розгляду політико-ділових циклів та аспектів управління соціальними змінами у їх взаємозв'язку та взаємопроникненні, що підкреслює актуальність даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дослідження пов'язаний із науковою темою «Політичні, соціально-економічні і етнонаціональні процеси та внесок визначних громадсько-політичних діячів у їх розвиток у південному регіоні України», що розробляється кафедрою політичних наук Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Державний реєстраційний номер 0103U008821. Дисертаційне дослідження виконано за індивідуальним планом відповідно до науково-дослідної теми «Політико-ділові цикли в контексті управління соціальними змінами: світова практика та український досвід». Тема має державний реєстраційний номер 0109U000004.

Мета і завдання дослідження. Виходячи з окреслених проблем та актуальності теми, автор визначає наступну мету дослідження: виявити та розкрити взаємозв'язки політико-ділових циклів і процесів управління соціальними змінами, на основі яких розробити варіанти їх взаємодії та запропонувати практичні рекомендації щодо мінімізації негативного впливу політико-ділових циклів на стан соціальних змін, у тому числі для сучасного українського суспільства.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання дослідження:

- визначити стан наукової розробки проблеми;

- обґрунтувати теоретико-методологічні основи дослідження політико-ділових циклів в контексті управління соціальними змінами;

- розробити комплексну класифікацію моделей соціальних змін, на основі якої визначити основні види моделювання, за допомогою яких може описуватися досліджувана проблема;

- виявити особливості активної та інерційної стадій соціальних змін, встановити залежність між стратегією реформ та характеристиками впадини переходу, що їй відповідає;

- визначити базові стратегії рентоорієнтованої поведінки суб'єктів політики в умовах виборчих процесів та розглянути політико-ділову циклічність як один із зовнішніх механізмів її реалізації;

- розробити графік-модель взаємозв'язку політико-ділових циклів та процесів управління соціальними змінами з відповідним детальним описом окремих стратегій їх взаємодії;

- запропонувати практичні рекомендації щодо мінімізації негативного впливу політико-ділової циклічності на стан соціальних змін у сучасному українському суспільстві.

Об'єктом дослідження є соціальні зміни в їх активних (трансформаційних) та інерційних (стабільних) стадіях.

Предметом дослідження є механізми взаємовпливу політико-ділових циклів та процесів управління соціальними змінами в залежності від пріоритетності їх взаємодії та від стадіальності змін.

Методи дослідження. В ході проведення дослідження автор спирався як на загальнонаукові, так і на спеціальні методи, використання яких обумовлюється особливістю предмета дослідження.

Історичний метод надав можливість простежити в хронологічній послідовності еволюцію науково-теоретичного розуміння соціальних змін та політико-ділової циклічності, а також виявити базові структурні передумови та характеристики перетворень у постсоціалістичних країнах.

Використання системного аналізу дозволило розглянути політико-ділову циклічність у контексті управління соціальними змінами в рамках окремих підсистем, які досліджувалися автономно з урахуванням подальшого узгодження цілей кожної з них із загальною метою системи.

З допомогою системного синтезу, а також порівняльного методу розроблено комплексну класифікацію моделей соціальних змін, упорядковано основні теоретичні моделі політико-ділових циклів.

Під час вивчення стратегій реформ, а також для виявлення особливостей окремих варіантів взаємозв'язку та взаємопроникнення політико-ділових циклів та процесів управління соціальними змінами використано структурно-функціональний аналіз.

Паралельно в даному дослідженні широко застосовуються методи формалізації та моделювання, які дозволяють логічно пояснити та наочно відобразити як окремі аспекти управління соціальними змінами, базові стратегії діяльності рентоорієнтованих суб'єктів політики у виборчих процесах, формування політико-ділової циклічності, так і механізми їх комплексної взаємодії та взаємопроникнення.

З допомогою статистичного методу було визначено особливості формування та функціонування політико-ділових циклів в сучасній Україні.

У роботі використано також традиційні методи теоретичного й емпіричного дослідження, а саме: абстрагування, аналіз, синтез, індукція і дедукція.

Дослідження здійснюється в рамках міждисциплінарного підходу.

Наукова новизна одержаних результатів. Дане дисертаційне дослідження є однією з перших робіт у вітчизняній політичній науці, присвячених проблематиці політико-ділової циклічності в контексті управління соціальними змінами. В результаті виконаної роботи було одержано результати, які характеризуються наступною науковою новизною.

Вперше:

- запропоновано механізм аналізу політико-ділових циклів через управління соціальними змінами, та, навпаки, - впливу стану соціальних змін на формування циклічності політичної ділової активності;

- розроблено графік-модель взаємодії та взаємопроникнення політико-ділових циклів і процесів управління соціальними змінами з урахуванням виборчого процесу та рентоорієнтованої поведінки суб'єктів політики;

- встановлено залежність між наявністю раціональних очікувань виборців, амплітудою політико-ділового циклу, можливістю маніпулювання реформами та загальним станом розвитку суспільно-політичної системи;

- розроблено практичні рекомендації щодо мінімізації негативного впливу політико-ділової циклічності на стан соціальних змін в сучасному українському суспільстві на основі аналізу трансформаційних процесів і взаємозв'язків політичних та економічних компонент у рамках політико-ділової циклічності в Україні за часів незалежності.

Удосконалено:

- класифікацію моделей соціальних процесів і змін;

- базову схему динаміки реформ із урахуванням впадин переходу А. Пшеворського.

Дістали подальшого розвитку:

- характеристика стратегій рентоорієнтованої поведінки суб'єктів політики у виборчих процесах та формування політико-ділових циклів;

- дослідження зв'язків політичних та економічних процесів в умовах трансформаційних суспільств, зокрема в сучасній Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів пов'язане з наявністю запропонованих автором принципово нових підходів до вивчення суспільно-політичних процесів. Основні результати роботи можуть бути використані науковцями та науково-педагогічними працівниками в навчальному процесі при викладанні курсів, передбачених навчальними програмами, а також будуть актуальними при написанні підручників, навчально-методичних програм для підготовки політологів та фахівців споріднених спеціальностей. Результати дослідження можуть бути використані аналітичними групами, практикуючими політиками під час передвиборчої діяльності, органами державної влади в процесі розробки та вибору стратегій реформ, а також у процесі підготовки законодавчих актів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою розробкою здобувача. Положення, висновки і рекомендації, запропоновані у дисертаційному дослідженні, є особистим здобутком автора. Результати, одержані в ході проведення дослідження, відображені в публікаціях автора.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження висвітлювалися у доповідях та повідомленнях на міжнародній науково-практичній конференції «Ольвійський форум - 2008: стратегії України в геополітичному просторі» (Ялта, 2008); міжнародній науковій конференції «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (Суми, 2008); міжнародній науково-практичній конференції «Ольвійський форум - 2007: стратегії України в геополітичному просторі» (Ялта, 2007); на щорічних науково-методичних конференціях «Могилянські читання» (Миколаїв, 2005, 2006, 2007, 2008); на форумі громадських організацій «Новий вибір України» (Київ, 2004); на Х семінарі творчої молоді України «Молодь як вимір культурної та історіотворчої діяльності» (Ірпінь, 2004).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 7 наукових працях, 6 із яких опубліковані у фахових виданнях з політичних наук. Всі роботи підготовлені автором одноосібно.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (перелік із 371 найменувань, 109 з яких іноземними мовами), додатків. Повний обсяг дисертації складає 241 сторінку, з яких основний текст становить 193 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет, об'єкт, мету і завдання дослідження, вказано на наукову новизну, подано відомості про апробацію.

Перший розділ - «Концептуальні засади дослідження політико-ділових циклів в контексті управління соціальними змінами» - присвячений розкриттю стану наукової розробки проблеми, аналізу джерельної бази дослідження, з'ясуванню значення ключових понять та обґрунтуванню їх використання.

У першому підрозділі - «Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження» - зазначається, що досліджувана проблема знаходиться на перетині вивчення політико-ділових циклів та управлінських аспектів соціальних змін, що потребує аналізу літературно-джерельної бази за двома відповідними інформативними блоками.

Сучасна теорія соціальних змін є більш широкою у порівнянні зі своїм класичним варіантом (О. Конт, К. Маркс, Т. Парсонс, Г. Спенсер). Це пояснюється тим, що з того часу вона розвивалася не в однолінійному напряму, а являла собою систему розгалужених теорій та концепцій. На особливу увагу серед них в контексті даного дослідження заслуговує теорія модернізації (Г. Алмонд, С. Ейзенштадт, Дж. Пауелл, С. Хантінгтон). Значним внеском можна вважати надбання транзитологічної парадигми, які відобразилися в роботах таких науковців, як Р. Даль, Х. Лінц, Б. Мур, Д. Растоу, С. Роккан, В. Сміт, А. Степан. На початку 1990-х років з'являються дослідження Г. О'Доннелла, А. Пшеворського, С. Хантінґтона, Ф. Шміттера, присвячені виявленню загальних закономірностей переходів до демократії. Фактично в той же час формується ще один напрям наукової думки, досягнення якої збагачують загальну теорію соціальних змін, - соціоекономіка. Її особливість полягає у сприйнятті процесів суспільних перетворень через взаємодію та взаємопроникнення різних сфер суспільного життя. Починаючи з кінця 80-х років ХХ століття, мали місце спроби створення єдиної теорії соціальних змін (Дж. Александер, З. Бауман, Р. Коллінз, Дж. Тернер, П. Штомпка), але на даний момент її можна вважати лише відносно інтегрованою.

Особливу увагу теоретичному осмисленню соціальних змін приділено в дослідженнях таких вчених, як С. Вавілов, А. Готліб, О. Запорожець та Г. Хасаєв. У рамках дослідження управлінських аспектів соціальних змін концептуальними для автора стали наукові здобутки А. Аслунда, Г. Багратяна, В. Бессонова, П. Гайдуцького, В. Матвієнка, Ю. Плотинського, А. Пшеворського.

В українській науковій думці практичним аспектам соціальних змін, а саме визначенню стану суспільно-політичних та ринкових перетворень в Україні, присвячуються роботи О. Білоруса, А. Гальчинського, В. Гельмана, О. Долженкова та В. Журавського, О. Іванілова, О. Кіндратець, Є. Мачкува, М. Михальченка, С. Наумкіної, М. Павловського, Ю. Пахомова, В. Рибака і В. Семиноженка, В. Тарасенка, А. Федорова, В. Хмелька, С. Шубіна та інших. Значна кількість робіт свідчить про високу зацікавленість вітчизняних вчених у розгляді процесів соціальних змін, а також їх динаміки в Україні та інших країнах пострадянського простору.

Дослідження, присвячені політико-діловій циклічності, почали розвиватися в 70-х роках ХХ століття. Базовими в теорії політико-ділових циклів стали роботи Г. Крамера, У. Нордхауза та Е. Тафта. Серед класиків політичної та економічної думки, які опікувалися проблемами політико-ділової циклічності та дослідження яких стали значним внеском у політичну науку, і, в свою чергу, є важливими і для даного дослідження - А. Алезіна, Дж. Альт, С. Гейнес, Д. Геррет, Т. Гіббс, К. Грір, М. Калецкі, К. Крістал, Д. Мак-Рей, М. Пелдем, Т. Персон, К. Рогофф, Н. Рубіні, Г. Табелліні. В їх роботах було сформовано теоретико-методологічний базис аналізу політико-економічних аспектів виборчих кампаній у рамках побудови політико-ділових циклів. Заслуговують на увагу роботи М. Бономо та К. Терри, Х. Бергера та У. Войтека, А. Дразена та М. Еслави, А. Райхенватера, О. Сванка.

В українській науковій думці проблема формування та функціонування циклів політичної ділової активності ще не викликала достатнього інтересу. Увагу політико-діловим циклам приділено в роботах С. Верстюка та В. Шевчука, окремо питання політичних циклів в економіці розглянуто в статтях таких авторів, як А. Зануда, Ю. Звягільський, С. Кораблін, В. Ландик, В. Пода, В. Семиноженко, В. Сюмар, В. Чалий, І. Черленяк.

Джерельною базою дослідження є національне законодавство України, офіційна статистика, звіти та інформація аналітичних організацій.

В результаті визначення стану наукової розробки проблеми автор робить висновок, що, не зважаючи на наявність у науковому обігу значної кількості досліджень як щодо соціальних змін та аспектів управління ними, так і щодо політико-ділової циклічності, спостерігається брак робіт, присвячених безпосередньо політико-діловим циклам в контексті управління соціальними змінами, тобто розглядові їх у взаємозв'язках та взаємопроникненні.

У другому підрозділі - «Теоретико-методологічні основи дослідження політико-ділових циклів в контексті управління соціальними змінами» - проаналізовано ключові категорії для даної роботи та обґрунтовано вибір їх застосування при проведенні дослідження. Зокрема, це «соціальні зміни», «управління соціальними змінами», «впадина переходу», «політико-діловий цикл» та інші.

В процесі вивчення соціальних перетворень у вітчизняній та зарубіжній науковій думці було запроваджено значну кількість термінів, які між собою є взаємопов'язаними та частково синонімічними. На особливу увагу заслуговують такі поняття, як «перехід», «транзит», «модернізація», «демократизація», «трансформація», в результаті аналізу яких автор доходить висновку щодо їх неповноти та недоцільності використання в контексті даного дослідження.

Для позначення загальносистемних перетворень дослідник обґрунтовує необхідність застосування наукової категорії «соціальні зміни» в наступній редакції: під соціальними змінами розуміється постійний процес, який полягає у об'єктивних перетвореннях структури і функцій соціальної системи, набутті нею відповідного соціального порядку або, навпаки, його руйнації, перебіг якого залежить від суб'єктивного чинника - діяльності соціального агента (суб'єкта політики).

Суспільні перетворення розглядаються автором в рамках двох стадій їх перебігу - активної (трансформаційної) та інерційної (або стадії стабілізації), кожній із яких відповідає власний набір управлінських процесів. Запропоновано визначення «управління соціальними змінами» як комплексу засобів та методів підтримки або зміни стану соціальної системи в рамках стратегії реформ, що запроваджується в результаті прийняття відповідного рішення суб'єктом політики.

Ключовим поняттям є також «політико-діловий цикл», під яким розуміється такий вид циклічності, періодичність якої визначається виборчими процесами та характеризується маніпулюванням економічними ресурсами з боку суб'єктів політики з метою збереження або отримання ними владних позицій.

Методологічний підхід до розгляду поставленої проблеми базується на залученні концептуальних здобутків політичних, економічних та соціологічних наук. Усі компоненти дослідження ґрунтуються на принципах об'єктивності, історизму, детермінізму, системності, розвитку.

Другий розділ - «Моделювання механізмів управління соціальними змінами та політико-ділової циклічності» - присвячений аналізові стратегій управління соціальними змінами та механізмів формування політико-ділової циклічності з урахуванням рентоорієнтованої поведінки суб'єктів політики. Здійснено спробу їх формалізованого опису з допомогою методу моделювання.

У першому підрозділі - «Моделювання соціальних процесів та соціальних змін: теоретичний досвід та практичне застосування» - розглянуто основні моделі соціальних процесів і соціальних змін на основі запропонованої автором класифікації та визначено види моделей, з допомогою яких здійснюється аналіз політико-ділових циклів в контексті управління соціальними змінами.

Запропоновано такі групи моделей соціальних процесів та змін в рамках розробленої автором комплексної класифікації: трендові (екстраполяційні), факторні (аналітичні, імітаційні), евристичні, математико-статистичні, моделі хаотичних процесів.

Визначено, що більшість моделей-складників в рамках дослідження являють собою двомірні графіки і будуються на основі двох показників, один із яких є постійним і відображає час t, а інший є змінною, яка відображає показники суспільного розвитку. Призначенням таких моделей є відображення динаміки та виявлення тенденцій змін відповідних показників. Вони відносяться до адаптивних трендових моделей, які вибудовуються із урахуванням методів «ковзної середньої» та «оригінальних кривих».

Під час вивчення політико-ділових циклів в контексті управління соціальними змінами трендові моделі-складники повинні розглядатися в рамках більш загальної, імітаційної моделі, яка дозволяє прослідкувати різні варіанти розвитку процесу із визначенням його ходів за різних запрограмованих умов.

У другому підрозділі - «Управління соціальними змінами та вибір стратегій реформ в залежності від впадин переходу» - розглянуто основні стратегії проведення реформ в рамках активної стадії соціальних змін, а також приділено увагу інерційній стадії та політиці стабілізації.

Під системами, що перебувають на інерційних стадіях соціальних змін, розуміються суспільства зі стабільним економічним розвитком та сформованими суспільно-політичними цінностями. Такі системи знаходяться на зростаючому тренді соціальних змін, та їм відповідає політика стабілізації.

Процесам суспільних перетворень у їх активній стадії, в тому числі й проведенню реформ, відповідає тимчасове погіршання загального стану добробуту населення, якого може бути достатньо для припинення реформ або зменшення рівня їх ефективності.

Автором запропоновано розглядати системну трансформацію із погіршанням матеріальних умов в рамках наукової категорії «впадина переходу», запропонованої А. Пшеворським. Було зазначено, що для радикальних реформ впадини переходу є більш глибокими за обсягом, але меншими за тривалістю в часі, тоді як помірковані перетворення призводять до меншого спаду в рівні добробуту населення, але за часом проведення є більш тривалими.

Особливий акцент зроблено на розгляді динаміки проведення перетворень з урахуванням певної критичної точки часу - моменту прийняття політичного рішення, та рівня підтримки населенням курсу реформ. Автором було запропоновано уточнену базову схему динаміки суспільно-економічних реформ.

Відзначено, що чистих варіантів стратегій реформ не існує, вони можуть характеризуватися лише певною мірою радикальності чи поміркованості. Досвід країн пострадянського простору змушує визнати існування ще одного комбінованого підвиду - стратегії вишукування ренти.

У третьому підрозділі - «Механізми формування політико-ділової циклічності з урахуванням рентоорієнтованої поведінки суб'єктів політики» - розглядаються базові стратегії поведінки суб'єктів політики в умовах виборчого процесу на основі їх рентоорієнтованості як передумови для формування різних видів політико-ділових циклів.

Структуру підрозділу становлять дві складові частини: перша з них базується на використанні методу математичного моделювання та пояснює механізми впливу рентоорієнтованої поведінки суб'єктів політики на виборчий процес; розглянуто дві стратегії поведінки політика: «швидкої наживи» та «довгострокового перебування», та фактори, які впливають на обрання кожної з них діючим політиком в умовах електоральної циклічності. Друга частина присвячена розгляду переходу кількісних показників в якісні, тобто в тенденційні, які відображають механізм дій політика «назовні», з метою формування сприятливого іміджу за допомогою економічних важелів. Такі механізми автор розглядає в рамках окремих видів політико-ділових циклів. Розглянуто загальний механізм формування політико-ділової циклічності, який є характерним для переважної більшості моделей даного виду циклів.

На основі аналізу стратегій управління соціальними змінами та механізмів формування політико-ділових циклів було запропоновано базові засади моделювання відповідних процесів.

Третій розділ - «Стратегії взаємозв'язків політико-ділової циклічності та процесу управління соціальними змінами» - присвячується розгляду політико-ділової циклічності через особливості стадій соціальних змін та, навпаки, розглядові соціальних змін через формування та використання політико-ділових циклів.

Перший підрозділ - «Модель взаємодії політико-ділових циклів та стадій соціальних змін» - являє собою авторську розробку моделі взаємодії управлінських процесів на різних стадіях соціальних змін та політико-ділової циклічності, побудованої на основі декартової системи координат.

Встановлено, що соціальним системам, які перебувають на інерційній стадії розвитку, тобто державам з розвинутими ринковими та демократичними інститутами, властива еволюційна політико-ділова циклічність, тобто амплітуда коливань є незначною і не виходить за рамки бюджетних обмежень, а орієнтація політиків спрямована на залучення голосів виборців. Характерним є високий загальний рівень раціональності виборців, а саме їх раціональних очікувань.

Трансформаційним суспільствам, тобто таким, що перебувають в активній стадії соціальних змін, властивий так званий цикл економіки популізму, що є розрахованим на «короткозору» поведінку виборця з високим рівнем терпимості. Це дозволяє суб'єктам політики проводити додаткові часткові реформи, тимчасові спади від яких перекриваються за рахунок механізму розкачки амплітуди політико-ділового циклу, що, у свою чергу, веде до погіршання загального стану добробуту.

У другому підрозділі - «Український варіант управління соціальними змінами з урахуванням політико-ділової циклічності» - розглядається вітчизняний варіант стратегії взаємодії політико-ділової циклічності з процесами управління соціальними змінами, визначаються його особливості та наслідки для функціонування української держави.

Сучасна Україна перебуває в активній стадії соціальних змін, якій відповідають процеси реформування усієї соціальної системи, що призводить до трансформаційного спаду і наявності впадини переходу. Відзначено, що стартова стратегія соціальних змін може бути віднесена до радикальних перетворень, і, відповідно, викликає різкий і глибокий спад загального стану добробуту населення, поглиблений непослідовним та неповним проведенням додаткових реформ. Українську ситуацію можна описати з допомогою стратегії вишукування ренти, яка фактично бере свій початок із моменту здобуття країною незалежності, коли було змінено курс функціонування соціальної системи, але не змінено рушійні сили, а саме політичну та бізнесову еліту.

На основі аналізу статистичних даних встановлено наявність таких тенденцій: по-перше, обрання переважною більшістю народних депутатів України у своїй діяльності стратегії «довгострокового перебування»; по-друге, зростання кількості представників бізнесових структур серед претендентів на виборні посади до органів державної влади, особливо з моменту переходу від змішаної виборчої системи до пропорційної, що лише підкреслює вміст економічного інтересу в процесі політичної діяльності суб'єктів політики.

Найбільш активне використання механізму політико-ділової циклічності в Україні спостерігається з 2004 року, і особливо простежується у виборчих кампаніях 2006 та 2007 років. Серед основних характеристик: розширювальна монетарна та фіскальна політика; відсутність чітко сформованого циклу; зневажання інтересами виборців та рівнем їх раціональності.

За умов відкидання антициклічної політики та звуження електорального циклу, 2004-2008 роки відзначилися дискреційним використанням економічних ресурсів з боку суб'єктів політики з метою підвищення власної популярності у виборчих процесах. Така політика властива представникам різних політичних сил, і, в результаті, стала однією з причин економічної кризи 2008-2009 років.

цикл соціальний зміна реформа

Висновки

1. Аналіз стану наукової розробки проблеми показав, що на даний момент недостатньо приділено увагу розгляду політико-ділових циклів та управлінських аспектів соціальних змін у взаємозв'язку та взаємопроникненні.

Значна увага у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі присвячується проблемам соціальних перетворень, що можна пояснити тривалою історією становлення та розвитку теорії соціальних змін, яку на даний момент можна назвати лише відносно інтегрованою.

Дослідження в рамках теорій циклічності політичної ділової активності беруть свій початок від середини 70-х років ХХ століття. На жаль, у вітчизняній науковій думці недостатньо приділено увагу теоретичному осмисленню механізмів формування та функціонування політико-ділових циклів, хоча на практиці вони активно реалізовуються суб'єктами політики.

2. Під час визначення теоретико-методологічних основ дослідження, в результаті аналізу широкого спектру синонімічних понять, що використовуються для позначення процесів суспільних перетворень, було обґрунтовано доцільність використання наукової категорії «соціальні зміни». В рамках активної стадії соціальних змін, а саме трансформаційних процесів, автор акцентує увагу на необхідності розгляду реформаційних, а не революційних процесів. Запропоновано визначення управління соціальними змінами як комплексу засобів та методів підтримки або зміни стану соціальної системи в рамках стратегії реформ, яка запроваджується в результаті рішення, прийнятого суб'єктом політики.

Політико-діловий цикл розглядається автором як такий вид циклічності, періодичність якої визначається виборчими процесами, характеризується маніпулюванням економічними ресурсами з боку суб'єктів політики, що є зумовленим їх прагненням зберегти або отримати владні позиції.

3. Розроблено комплексну класифікацію моделей соціальних змін, відповідно до якої запропоновано їх розгляд за такими групами: трендові, факторні, евристичні, математико-статистичні та моделі хаотичних процесів.

Автор довів необхідність використання комплексного підходу при моделюванні соціальних змін та доцільність розробки складних моделей суспільно-політичних процесів. Особливу увагу приділено методу побудови двомірних графіків, що дозволяє відображати якісні тенденції змін. Важливим аспектом є використання методу «оригінальних кривих», згідно з яким динамічний ряд згладжується побудовою загальної кривої, яка огинає окремі криві в певних групах членів ряду.

Неминучим є ізольований розгляд окремих трендових моделей-складників, поєднання яких, в результаті, дозволяє створити комплексну факторну/імітаційну модель, що надає можливість проаналізувати варіанти розвитку процесу за різних запрограмованих умов.

4. Перебіг соціальних процесів за умов інерційних стадій відбувається послідовно за зростаючим трендом до певного критичного моменту, коли система, виходячи з потреби подальшого розвитку, змушена знову зазнати структурних перетворень через активну стадію змін.

Встановлено, що активній стадії соціальних змін властива наявність двох паралельних процесів: прискореного руйнування старої системи та уповільненого формування нової. Визначено особливості трьох варіантів стратегій суспільно-економічних реформ - радикальних, поміркованих та «статус-кво» як відмови від будь-яких змін. Будь-яким структурним перетворенням відповідає наявність трансформаційного спаду, що більш чітко виражається у так званій впадині переходу, тобто у тимчасовому погіршанні стану добробуту населення, яке містить у собі загрозу соціальної нестабільності та відмови від продовження реформ.

5. Відзначено, що рентоорієнтована поведінка є внутрішнім механізмом, який визначає стратегію діяльності політика. Особливості рентоорієнтованої поведінки суб'єктів політики у виборчому процесі проявляються в залежності від обраного курсу знаходження при владі, а саме стратегій або «швидкої наживи», або «довгострокового перебування». В разі обрання суб'єктом політики другого виду стратегій, він постає перед питанням, яким чином використати надані повноваження та вже накопичену ренту з метою збереження владних позицій, вирішення якого лежить в площині побудови політико-ділових циклів.

Існує загальний механізм формування політико-ділової циклічності, який є характерним для переважної більшості моделей даного виду циклів. Різноманітність їх окремих варіантів залежить від міри поєднання двох основних характеристик: опортуністичності / партійності циклу та раціональності / «короткозорості» виборця.

6. З метою оптимізації проведення аналізу взаємодії політико-ділових циклів та процесів управління соціальними змінами, автором розроблено факторну/імітаційну модель, побудовану на основі декартової системи координат, формування характеристик окремих квадрант якої залежить від особливостей взаємозв'язків двох базових показників, а саме: рівня розвитку соціальної системи (тобто стадії соціальних змін, на якій перебуває держава), та пріоритетності накладання та взаємодії політико-ділових циклів і процесів управління соціальними змінами.

Виявлено, що із формуванням раціональних очікувань виборців можливість запровадження механізму розкачки амплітуди використання економічних ресурсів у рамках політико-ділових циклів зменшується, що, у свою чергу, призводить до зменшення кількості нераціональних реформ, які проводяться виключно задля забезпечення авторитету політика. Наступає стадія «втоми від реформ», стагнації й пошуку принципово нових, якісних методів діяльності та політичної конкуренції суб'єктів політики.

7. Визначено наступні рекомендації, покликані врегулювати процеси політико-ділової циклічності з метою мінімізації її негативного впливу на стан соціальних змін в сучасному українському суспільстві:

- закріплення в законодавстві монетарного правила, згідно з яким маса грошей в обігу повинна щорічно збільшуватися темпами, що дорівнюють потенційному темпу росту валового внутрішнього продукту, а не залежати від електоральних процесів; розробка системи контролю за дотриманням зазначеної норми;

- максимальне відокремлення, за аналогією зі світовою практикою (Австрія, Німеччина), органів державної монетарної політики від виконавчої влади;

- закріплення в законодавстві мінімального терміну, протягом якого не може відбуватися зміна курсу реформ, з метою убезпечення державної стратегії суспільних перетворень від популістських дій новоутворених урядів;

- запровадження обов'язкових звітів щодо економічної діяльності суб'єктів політики як протягом усього періоду перебування при владі, так і безпосередньо протягом передвиборчого року, з метою сприяння прозорості економічної політики.

З урахуванням того факту, що реалізація вищезазначених рекомендацій на практиці залежить безпосередньо від суб'єктів політики, які перебувають при владі, а, отже, є зацікавленими в неконтрольованості використання ними політико-ділової циклічності у виборчих процесах, а також в «короткозорості» виборця, запропоновано другий блок рекомендацій, виконання яких не знаходиться в прямій залежності від державних органів влади:

- забезпечення функціонування мережі організацій громадського контролю за передвиборчою діяльністю суб'єктів політики в плані використання економічних ресурсів;

- запровадження комплексу просвітницьких заходів, які б сприяли підвищенню компетентності населення та поінформованості його з ключових питань політико-економічних процесів у державі;

- створення єдиної системи інформації щодо економічної діяльності суб'єктів політики, доступ до якої має бути необмеженим та безкоштовним, а сама інформація - політично нейтральною та незаангажованою;

- підвищення рівня компетентності українських науковців у галузі політико-ділової циклічності в контексті соціальних змін шляхом проведення низки науково-практичних конференцій із зазначеної тематики.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1 Простова О. Прояви взаємозв'язків політики та економіки в умовах соціальних змін / О. Простова // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. - К. ; Миколаїв, 2008. - Вип. 14. - С. 69-76.

2 Простова О. Визначення стану суспільних перетворень у сучасній Україні у вітчизняній та зарубіжній науковій політичній думці / О. Простова // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К. ; Миколаїв, 2007. - Вип. 11. - С. 54-64.

3 Простова О. Значення «впадин переходу» в процесі визначення стратегії реформ / О. Простова // Наукові праці : Науково-методичний журнал. - Миколаїв, 2007. - Т. 65. - С. 81-87. - (Серія «Політичні науки» ; вип. 52).

4 Простова О. Моделі соціальних процесів та змін: основні підходи та класифікація / О. Простова // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К. ; Миколаїв, 2007. - Вип. 9. - С. 116-130.

5 Простова О. Поняття «соціальні зміни»: визначення та стан наукового висвітлення / О. Простова // Наукові праці : Науково-методичний журнал. - Миколаїв, 2006. - Т. 47. - С. 63-67. - (Серія «Політичні науки» ; вип. 34).

6 Простова О. Порівняльний аналіз політичних вимірів розвитку України та Польщі в 90-х роках ХХ століття / О. Простова // Наукові праці : Науково-методичний журнал. - Миколаїв, 2002. - Т. 25. - С. 147-150. - (Серія «Політичні науки» ; вип. 12).

7 Простова О. Суспільно-політичні зміни в сучасній Україні: аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової політичної думки / О. Простова // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій : матеріали Міжнар. наук. конф. для студентів, аспірантів, науковців [Секція 1 : Роль політики в розробці та запровадженні інноваційних моделей розвитку], (Суми, 20-21 лютого 2008 р.). - Суми : РВВ СОІППО, 2008. - С. 170-174.

Анотація

Простова О.І. Політико-ділові цикли в контексті управління соціальними змінами: світова практика та український досвід. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Чорноморський державний університет імені Петра Могили, Миколаїв, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню механізмів формування та функціонування політико-ділових циклів в контексті управління соціальними змінами. Запропоновано авторську модель взаємодії та взаємопроникнення політико-ділових циклів і процесів управління соціальними змінами, на основі якої встановлено залежність між наявністю раціональних очікувань виборців, амплітудою політико-ділового циклу, можливістю маніпулювання реформами та загальним станом розвитку суспільно-політичної системи.

Запропоновано низку рекомендацій щодо мінімізації негативного впливу політико-ділових циклів на стан соціальних змін у сучасному українському суспільстві.

Ключові слова: соціальні зміни, трансформація, впадина переходу, стратегія реформ, рентоорієнтована поведінка, політико-діловий цикл.

Аннотация

Простова О.И. Политико-деловые циклы в контексте управления социальными изменениями: мировая практика и украинский опыт. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Черноморский государственный университет имени Петра Могилы, Николаев, 2009.

Диссертация посвящена политологическому исследованию механизмов формирования и функционирования политико-деловых циклов в контексте управления социальными изменениями. В работе предлагается авторская модель взаимодействия и взаимопроникновения политико-деловых циклов и процессов управления социальными изменениями.

Изучена эволюция идей политико-деловой цикличности и теорий социальных изменений, рассмотрены возможности их исследования во взаимосвязях. Даны определения понятий «социальные изменения», «управление социальными изменениями» и «политико-деловой цикл», обосновано использование в контексте исследования именно этих, а не каких-либо других, научных категорий.

Предложена комплексная классификация моделей социальных изменений и определены базовые виды моделей, используемые в процессе описания проблемы формирования и функционирования политико-деловых циклов в контексте управления социальными изменениями. Определены особенности активной и инерционной стадий социальных изменений, установлена зависимость между стратегией реформ и характеристиками соответствующих им впадин перехода. Установлены особенности рентоориентированного поведения субъектов политики в избирательном процессе и рассмотрена политико-деловая цикличность как один из внешних механизмов его реализации.

Разработана модель взаимосвязей политико-деловых циклов и процессов управления социальными изменениями, построенная на основе декартовой системы координат, с соответственным детальным описанием отдельных возможных стратегий их взаимодействий. Установлено, что с формированием рациональных ожиданий избирателей возможность употребления механизма раскачки амплитуды использования экономических ресурсов в рамках политико-деловых циклов уменьшается, что, в свою очередь, приводит к уменьшению количества нерациональных реформ, которые проводятся исключительно с целью обеспечения позитивного имиджа политика. Наступает стадия «усталости от реформ», стагнации и поиска принципиально новых, качественных методов деятельности субъектов политики.

В качестве разрешения возникшей ситуации предложено закрепление в законодательстве монетарного правила, согласно с которым масса денег в обороте должна ежегодно увеличиваться темпами, равными потенциальному темпу роста валового внутреннего продукта, а не зависеть от электоральных процессов; максимальное отделение, по аналогии с мировой практикой (Австрия, Германия), органов государственной монетарной политики от исполнительной власти; закрепление в законодательстве минимального срока, на протяжении которого не может происходить смена курса реформ, с той целью, дабы обезопасить государственную стратегию преобразований от популистских действий новообразовавшихся правительств; внедрение обязательных отчётов по поводу экономической деятельности субъектов политики как на протяжении всего периода пребывания при власти, так и непосредственно в течение предвыборного года, с целью обеспечения прозрачности экономической политики; обеспечение функционирования сети организаций общественного контроля за предвыборной деятельностью субъектов политики в плане использования экономических ресурсов; внедрение комплекса просветительских мероприятий, которые бы способствовали повышению компетентности населения и его информированности по ключевым вопросам политико-экономических процессов в государстве; создание единой системы информации, касающейся экономической деятельности субъектов политики; повышение уровня компетентности украинских учёных, преимущественно политологов и экономистов, в области политико-деловой цикличности в контексте социальных изменений.

Основные результаты исследования создают возможности для дальнейшей разработки как данной проблемы в целом, так и отдельных её составляющих. Предложенные материалы могут быть использованы в научно-исследовательской сфере при написании работ в области политологии. Результаты исследования также могут быть использованы общественными организациями и их объединениями, депутатами Верховной Рады Украины, аналитическими группами, работающими над разработкой и согласованием законодательных актов.

Ключевые слова: социальные изменения, трансформация, впадина перехода, стратегия реформ, рентоориентированное поведение, политико-деловой цикл.

Abstract

Prostova O.I. Political-business cycles in the context of social changes management: world practice and the Ukrainian experience. - Manuscript.

Dissertation submitted in partial fulfilment of the requirement for the degree of Candidate of Political Sciences in specialty 23.00.02 - Political Institutions and Processes. - Petro Mohyla Black Sea State University, Mykolayiv, 2009.

The dissertation's main focus is on the political analysis of mechanisms of functioning of political business cycles in the context of social changes management. The author's model of interpenetration of political business cycles and processes related to social changes management, allows to establish chain dependence between the forming of electorate's rational expectations, political business cycles' amplitude, possibility to manipulate reforms, and overall state of socio-political system development.

It was offered a number of recommendations concerning the possibility to avoid negative impact of political business cycles on social changes in present day Ukrainian society.

Key words: social changes, transformation, transitional trough, reform strategy, rent-oriented behavior, political business cycle.

Размещено на Allbest.ru

...